Категорія: Новий Завіт

* Апокаліпсис (грецьк.).

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 1

¹ Одкровення Ісуса Хрис­та, яке дав Йому Бог, щоб по­ка­за­­ти рабам Своїм, що повинно ста­ти­ся невдовзі. І Він показав, послав­ши його через ангела Свого рабові Своєму Іоану, ² який засвід­чив слово Боже і свідчення Ісуса Хрис­та і що він бачив. ³ Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова про­роцтва цього і дотримуються на­пи­саного в ньому, бо час близь­кий.

⁴ Іоан семи церквам, що знаходяться в Асії: благодать вам і мир від Того, Хто є і був і гряде, та від семи духів, які знаходяться пе­ред престолом Його, ⁵ і від Ісуса Христа, Який є свідок вірний, пер­вісток з мертвих і владика царів земних. Йому, Який полюбив нас і омив нас від гріхів наших кров’ю Своєю ⁶ і зробив нас царями і священиками Богу й Отцю Своєму, слава і держава на віки віків, амінь. ⁷ Ось іде з хмарами, і поба­чить Його всяке око і ті, що проко­лоли Його; і зари­дають перед Ним усі племена земні. Так, амінь.

⁸ Я є Альфа й Омега, по­чаток і кінець, говорить Гос­подь, Який є і був і гряде, Вседержитель. ⁹ Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. ¹⁰ Я був у дусі в день воскресний і чув позаду себе голос гучний, ніби трубний, який говорив: Я є Альфа й Омега, Перший і Останній; ¹¹ те, що бачиш, напиши у книгу і пошли Церквам, які знаходяться в Асії: до Ефеса, і до Смирни, і до Пергама, і до Фіатири; і до Сардиса, і до Філадельфії, і до Лаодикії. ¹² Я обернувся, щоб поба­чи­ти, чий голос, що говорив зі мною; і, обернувшись, поба­чив сім зо­лотих світильників ¹³ і, посеред семи світиль­ників, подібного до Сина Людського, одягненого в довгі ри­зи і підперезаного попід груди зо­лотим поясом: ¹⁴ голова Його і во­лосся білі, як біла вовна, як сніг; і очі Його, як полум’я вогняне; ¹⁵ і ноги Його подібні до бронзи, ніби в печі розжарені, і голос Його, як шум вод великих. ¹⁶ Він тримав у правиці Своїй сім зірок, і з уст Його виходив гострий з обох боків меч; і лице Його, як сонце, що сяє в силі своїй. ¹⁷ І коли я побачив Його, то впав до ніг Його, як мерт­вий. І Він поклав на мене правицю Свою і сказав мені: не бійся; Я є Перший і Останній, ¹⁸ і живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті. ¹⁹ Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що буде після цього. ²⁰ Таєм­ниця се­ми зірок, які ти бачив у правиці Моїй, і семи золотих світильників є така: сім зірок — це ангели семи Церков; а сім світиль­ників, які ти бачив, це сім Цер­ков.

Глава 2

¹ Ангелові Ефеської Церк­ви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників: ² знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які на­зи­вають себе апостолами, а во­ни не такі, й побачив, що вони неправдомовці; ³ ти багато зазнав і маєш терпіння, і в ім’я Моє тру­див­ся і не знемагав. ⁴ Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою. ⁵ Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світиль­ник твій з місця його, якщо не по­каєшся. ⁶ А втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаї­тів, які і Я нена­виджу. ⁷ Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке по­серед раю Божого.

⁸ І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий: ⁹ знаю твої діла, і скор­бо­ту, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що во­ни юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське. ¹⁰ Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у тем­ницю, щоб випробувати вас, і будете мати скорботу днів де­сять. Будь вірний до смер­ти, і дам тобі вінець жит­тя. ¹¹ Хто має вухо (чути), не­хай чує, що Дух говорить Церквам: той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти.

¹² І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: ¹³ знаю твої діла, і що ти живеш там, де пре­стіл сата­ни, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа. ¹⁴ Але маю трохи про­ти тебе, тому що є в тебе там ті, які дотримуються вчення Валаама, який навчив Валака спокусити синів Ізраїлевих, щоб вони їли ідоложертовне і перелюби чинили. ¹⁵ Так і в тебе є ті, які дотримуються вчення николаїтів, яке Я ненавиджу. ¹⁶ Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх. ¹⁷ Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує.

¹⁸ І ангелу Фіатирської Церкви напиши: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи: ¹⁹ знаю твої діла, і любов, і служіння, і ві­ру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші. ²⁰ Та маю трохи проти те­бе, тому що ти попускаєш жінці Ієзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і вводити в оману рабів Моїх, любодіяти і їсти ідоложертовне. ²¹ Я дав їй час покаятись у перелюбстві її, але вона не покаялась. ²² Ось, Я кидаю її на одр і тих, що любодіяли з нею, у велику скорботу, якщо не покають­ся у ділах своїх. ²³ І дітей її уражу смер­тю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробо­вує серця й утроби; і воздам кожному з вас за ділами ва­шими. ²⁴ Вам же та іншим, що є у Фіатирі, які не дотриму­ються цього вчення і не знають так званих глибин сатанинських, кажу, що не на­кладу на вас іншого тягара; ²⁵ тільки те, що маєте, тримайте, доки прийду. ²⁶ Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, то­му дам владу над язич­никами, ²⁷ і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого; ²⁸ і дам йому зірку ранкову. ²⁹ Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам.

Глава 3

¹ І ангелу Сардійської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий. ² Пильнуй і зміцнюй інше близьке до смерти, бо Я не бачу, щоб діла твої були довершені перед Богом Моїм. ³ Згадай, що ти прийняв і чув, і зберігай та покайся. Якщо ж не будеш пильнува­ти, то Я найду на тебе, як зло­дій, і ти не дізнаєшся, якої години найду на тебе. ⁴ А втім, у тебе в Сардах є кілька чоловік, які не осквернили одягу свого, і будуть ходити зі Мною у біло­му одязі, бо вони достойні. ⁵ Той, хто перемагає, одяг­неться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його. ⁶ Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церк­вам.

⁷ І ангелу Філадельфій­ської Цер­кви напиши: так го­ворить Свя­тий, Істинний, Хто має ключ Давидів, Хто відчиняє — і ніхто не за­­чи­нить, зачиняє — і ніхто не відчи­нить: ⁸ знаю твої діла; ось Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не може зачинити їх; ти не багато маєш сили, і збе­ріг слово Моє, і не зрікся імені Мого. ⁹ Ось, Я зроблю, що із сатанинського зборища, з тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, але не такі, а обманюють, — ось, Я зроблю те, що вони прийдуть і покло­няться перед ногами твоїми, і зрозуміють, що Я полюбив тебе. ¹⁰ І як ти зберіг слово тер­піння Мого, то і Я збережу те­бе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб ви­пробувати тих, хто живе на землі. ¹¹ Ось, гряду скоро; тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого. ¹² Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і на­пишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що схо­дить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове. ¹³ Хто має вухо, не­хай чує, що Дух говорить Церквам.

¹⁴ І ангелові Лаодикійської Цер­к­ви напиши: так говорить Амінь, свідок вір­ний і істинний, початок ство­ріння Божого: ¹⁵ знаю твої ді­ла; ти ні хо­лодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гаря­чий! ¹⁶ Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то вики­ну тебе з уст Моїх. ¹⁷ Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбо­гий, і сліпий, і голий. ¹⁸ Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити. ¹⁹ Кого Я люб­лю, тих ви­к­риваю і караю. Отже, будь рев­ним і покайся. ²⁰ Ось, стою при две­рях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною. ²¹ Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. ²² Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам.

Глава 4

¹ Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той самий голос, який я чув, ні­би звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього. ² І в ту ж мить я був у ду­сі; і ось, престіл стояв на не­бі, і на престолі був Сидячий; ³ і Цей Сидячий на вигляд був подібний до каменя яспису і сардису; і райдуга навко­ло престолу, на вигляд подіб­на до смарагду. ⁴ І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двад­цять чотири старці, які сиділи й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці. ⁵ І від престолу виходили блискавки, і громи, і голоси, і перед престолом горіли сім світильників вогняних, які є сім духів Божих; ⁶ і перед престолом море скляне, подіб­не до кристала, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, сповнені очей спереду і ззаду. ⁷ І перша тварина була подібна до лева, і друга тва­рина подібна до тельця, і тре­тя тварина мала лице, як лю­дина, а четверта тварина по­дібна до орла, що летить. ⁸ І кожна з чотирьох тва­рин мала по шість крил навко­ло, а всередині вони були сповнені очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, взиваючи: свят, свят, свят Гос­подь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. ⁹ І коли тварини воздають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе повік віку, ¹⁰ тоді двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняють­ся Тому, Хто живе у віки віків, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи: ¹¹ достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено.

Глава 5

¹ І бачив я у правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і ззовні, запечатану сімома печатями. ² І ба­чив я ангела сильно­го, який виго­лошував гучним голосом: хто дос­тойний розкри­ти цю книгу і зняти печаті її? ³ І ніхто не міг, ні на не­бі, ні на землі, ні під землею, ані розкрити цю книгу, ані гля­нути в неї. ⁴ І я багато плакав від того, що нікого не знайшлося дос­тойного розкрити і читати цю кни­гу, і навіть глянути в неї. ⁵ І один із старців сказав мені: не плач; ось, лев від коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її. ⁶ І я поглянув, і ось, по­серед престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, по­сланих на всю землю. ⁷ І Він прийшов і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. ⁸ І коли Він узяв книгу, тоді чотири твари­ни і двад­цять чотири старці упали пе­ред Агнцем, маючи кожен гуслі і золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих. ⁹ І співа­ють нову пісню, кажучи: достойний Ти взяти книгу і зняти з неї печаті, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю відкупив нас Богові з усякого коліна і народу, і людей, і племені, ¹⁰ і зробив нас царями і священиками Богові нашо­му; і ми будемо царювати на землі. ¹¹ І я бачив, і чув голос ба­гатьох ангелів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було тьми тем і тисячі тисяч, ¹² які говорили гучним го­лосом: достойний Агнець заколе­ний прийняти силу і багат­ство, і премудрість, і міцність, і честь, і славу, і благосло­вення. ¹³ І всяке створіння, яке є на небі і на землі, і під зем­лею, і на морі, і все, що в них, чув я, го­во­рило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благосло­вення і честь, і слава і держа­ва на віки віків. ¹⁴ І чотири тварини гово­ри­ли: амінь. І двадцять чоти­ри стар­ці упали і поклонилися Тому, Хто живе у віки віків.

Глава 6

¹ І я бачив, що Агнець зняв першу із семи печатей, і я по­чув одну з чотирьох тва­рин, яка говорила ніби гро­мовим голосом: іди і дивись. ² Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому вершник, який мав лук, і дано було йому вінець, і вийшов він як пере­можний, і щоб перемогти.

³ І коли Він зняв другу печать, я чув другу тварину, яка говорила: іди і дивись. ⁴ І вийшов другий кінь, рудий, і тому, хто сидить на ньому, дано взяти мир від землі, і щоб убивали одне одного; і дано йому великий меч.

⁵ І коли Він зняв третю печать, я чув третю тварину, яка говорила: іди і дивись. Я глянув, і ось, кінь вороний, і на ньому вершник, який мав мірило у руці своїй. ⁶ І чув я го­лос посеред чотирьох тварин, який гово­рив: мірка пшениці за динарій*, і три мірки ячменю за динарій; єлею ж і вина не пошкоджуй.

⁷ І коли Він зняв четверту печать, я чув голос четвертої твари­ни, що говорив: іди і дивись. ⁸ І я глянув, і ось, кінь блідий, і на ньо­му вершник, якому ім’я «смерть»; і пекло слідом ішло за ним; і дана йому влада над четвертою частиною землі — умертвлювати мечем і голодом, і моровицею, і звірами земними. ⁹ І коли Він зняв п’яту пе­чать, я побачив під жертовни­ком душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. ¹⁰ І вик­ликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Вла­дико Святий і Істинний, не су­диш і не мстишся тим, що жи­вуть на землі, за кров нашу? ¹¹ І дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробіт­ники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, до­повнять число.

¹² І коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і місяць став, наче кров. ¹³ І зірки небесні попадали на землю, як смоковниця, струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. ¹⁴ І небо зник­ло, згорнув­шись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх. ¹⁵ І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в ущели­ни гір, ¹⁶ і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця; ¹⁷ бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти?

* Динарій — монета, відповідна ден­ній платі поденникові.

Глава 7

¹ І після цього бачив я чотирьох ангелів, які стоять на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево. ² І бачив я іншого ангела, який сходив від сходу сонця, і мав печать Бога Живого. І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: ³ не робіть шкоди ні зем­лі, ні мо­рю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога на­шого. ⁴ І я чув кількість пропеча­та­них: пропечатаних було сто со­рок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих. ^5 3 коліна Іудино­го пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Рувимового пропечатано дванадцять тисяч; з ко­лі­на Гадового пропечатано дванад­цять тисяч; ⁶ з коліна Асирового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Неффалимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Ма­на­сіїного пропечатано дванад­цять тисяч; ⁷ з коліна Симеоново­го пропечатано дванадцять ти­сяч; з коліна Левіїнового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Іссахарового пропечатано дванадцять тисяч; ⁸ з коліна Завулонового пропечатано дванадцять ти­сяч; з коліна Йосифового пропечатано два­надцять тисяч; з коліна Веніамінового пропечатано дванадцять тисяч. ⁹ Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх пле­мен і колін, і наро­дів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у біло­му одязі і з пальмовими віттями в руках своїх. ¹⁰ І вик­ликували гучним голосом, кажучи: спасіння Бо­гові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві! ¹¹ І всі ангели стояли на­вколо престолу і стар­ців, і чотирьох тварин і впали пе­ред престолом на лиця свої, і поклонили­ся Богові, ¹² кажучи: амінь! благо­словення і слава, і премуд­рість, і подяка, і честь, і сила, і кріпкість Богові нашому на віки віків! Амінь. ¹³ І, почавши говорити, один із стар­ців запитав мене: хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли? ¹⁴ Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він ска­зав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця. ¹⁵ За це вони перебува­ють нині перед пре­столом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Той, Хто си­дить на престолі, буде жити в них. ¹⁶ Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: ¹⁷ бо Агнець, Який посеред престолу, бу­де пасти їх і во­ди­ти їх до живих джерел вод; і ви­тре Бог усяку сльозу з очей їхніх.

Глава 8

¹ І коли Він зняв сьому пе­чать, настала безмовність на небі, десь на півгодини. ² І я бачив сім ангелів, які стояли перед Бо­гом, і дано їм сім труб. ³ І при­йшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильни­цю; і дано було йому ба­гато фіміаму, щоб він з молитва­ми всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. ⁴ І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом. ⁵ І взяв ангел кадильни­цю, і наповнив її вогнем з жертовника, і поклав на зем­лю: і з’явилися голоси і громи, і блис­кавки, і землетрус.

⁶ І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити.

⁷ Перший ангел затру­бив, і сталися град і вогонь, змішані з кров’ю, і впали на землю; і третя частина дерев згоріла, і вся трава зелена згоріла.

⁸ Другий ангел затрубив, і ніби велика гора, палаюча вогнем, упала в море; і третя частина мо­ря стала кров’ю, ⁹ і вмерла третя частина одушевлених створінь, що живуть у морі, і третя частина суден заги­нула.

¹⁰ Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильни­ка, і впала на третю частину рік і на джерела вод. ¹¹ Ім’я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей по­мер­ло від вод, тому що вони стали гіркі.

¹² Четвертий ангел затру­бив, і уражена була третя частина сонця і третя части­на місяця, і третя частина зі­рок, так що затьмарилася третя частина їх, і третя частина дня не була світла — так само, як і ночі. ¹³ І бачив я і чув одного ангела, який літав посеред неба і говорив гучним голосом: го­ре, горе, горе тим, що живуть на землі, від останніх трубних голосів трьох ангелів, які будуть трубити.

Глава 9

¹ П’ятий ангел затру­бив, і я побачив зірку, що впала з не­ба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні. ² Вона відкрила коло­дязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з коло­дязя. ³ І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй силу, яку мають зем­ні скорпіони. ⁴ І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх. ⁵ І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять міся­ців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину. ⁶ У ті дні люди будуть шу­кати смер­ти, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них. ⁷ За виглядом своїм са­рана була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські; ⁸ і волосся в неї — ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів. ⁹ На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли безліч коней біжать на війну; ¹⁰ у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була — шкодити людям п’ять місяців. ¹¹ Царем над собою вона мала ангела безодні; ім’я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон*.

¹² Одне горе пройшло; і ось, ідуть за ним ще два горя.

¹³ Шостий ангел затрубив, і я почув один голос від чо­тирьох рогів золотого жер­товника, який стояв перед Богом ¹⁴ і говорив шостому ан­гелу, що мав трубу: звіль­ни чотирьох ангелів, зв’я­заних біля великої річки Євфрата. ¹⁵ І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей. ¹⁶ Кількість кінного війська була дві тьми тем; і я чув кількість його. ¹⁷ Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голо­ви у коней, як голови у левів, і з рота їх виходив во­гонь, дим і сірка. ¹⁸ Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третя частина людей; ¹⁹ бо сила коней була в роті їх і у хвостах їх; а хвости їх були по­дібні до змій і мали голови, і ними вони шкодили. ²⁰ Інші ж люди, які не вмер­ли від цих покарань, не розкаялись у ділах рук своїх так, щоб не поклонятися бісам та золотим, срібним, мідним, кам’яним і дере­в’яним ідолам, які не можуть ні бачити, ні чути, ні хо­дити. ²¹ І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в ча­родійствах своїх, ні у роз­­пусті своїй, ні в крадіжках своїх.

* Губитель.

Глава 10

¹ І бачив я іншого анге­ла сильного, який сходив з не­ба, одягнений у хмару; над головою його була райду­га, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стов­пи вог­няні, ² у руці в нього була книжка розкрита. І поставив він праву ногу свою на море, а ліву на землю, ³ і викликнув гучним го­лосом, як рикає лев; і коли він викликнув, тоді сім громів проговорили голосами своїми. ⁴ І коли сім громів прого­ворили голосами своїми, я хотів було писати; але почув голос з неба, що говорив ме­ні: приховай, що говорили сім гро­мів, і не пиши цього. ⁵ І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я ба­чив, підняв руку свою до неба ⁶ і клявся Тим, Хто живе у ві­ки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і мо­ре і все, що у ньому, що часу вже не буде; ⁷ але в ті дні, коли про­­голосить сьомий ангел, коли він затрубить, звершиться тайна Божа, як Він благо­вістив рабам Своїм проро­кам. ⁸ І голос, який я чув з не­ба, знову став говорити зі мною і сказав: піди, візьми розкриту книжку з руки анге­ла, який стоїть на морі і на землі. ⁹ І я пішов до ангела і сказав йому: дай мені книж­ку. Він сказав мені: візьми і з’їж її; вона буде гірка у че­реві твоїм, але в устах твоїх бу­де солодка, як мед. ¹⁰ І взяв я книж­ку з руки ангела, і з’їв її; і вона в устах моїх була солодкою, як мед; коли ж з’їв її, то гірко стало у череві моєму. ¹¹ І сказав він ме­ні: тобі належить знову пророкувати про народи і племена, і людей і царів багатьох.

Глава 11

¹ І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жер­товник, і тих, що покло­ня­ються в ньому. ² А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці. ³ І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророку­вати тисячу двісті шістдесят днів, одяг­нені у веретище. ⁴ Це два олив­кових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі. ⁵ І якщо хто захоче їх образити, то во­гонь вийде з уст їхніх і поже­ре ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому на­лежить бути вбитому. ⁶ Вони мають владу за­чинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророку­вання їхнього; і мають вла­ду над водами, пе­ретворю­вати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схо­чуть. ⁷ І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що ви­ходить з безодні, битиметься з ними, і пе­реможе їх, і вб’є їх, ⁸ і трупи їхні залишить на вулиці великого міс­та, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розі­п’ятий. ⁹ І багато з народів і ко­лін, і людей, і племен диви­тиму­ться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозво­лять покласти трупи їхні у гроби. ¹⁰ І ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і весели­тися, і пошлють дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі. ¹¹ Але після трьох з полови­ною днів увійшов у них дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них. ¹² І почули вони з неба гучний голос, що гово­рив їм: зійдіть сюди. І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні. ¹³ І в ту ж мить стався великий землетрус, і десята части­на міста впала, і заги­нуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воз­да­ли славу Богові Небесному.

¹⁴ Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе.

¹⁵ І сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: цар­ство світу стало царством Господа нашого і Хрис­та Його, і буде царювати повік. ¹⁶ І двадцять чотири стар­ці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Бо­гові, ¹⁷ говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседер­жите­лю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. ¹⁸ І розлютилися язични­ки; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати від­пла­ту рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю.

¹⁹ І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і го­лоси, і громи, і землетрус, і великий град.

Глава 12

¹ І з’явилося на небі велике знамення: жона, опо­вита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. ² Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. ³ І з’явилось інше зна­мення на небі: ось, дракон вели­чезний чер­воний з сімома го­ловами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. ⁴ Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жо­ною, яка мала родити, щоб, коли вона наро­дить, пожерти її немовля. ⁵ І народила вона немов­ля чоловічої статі, якому належить пас­ти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і пре­сто­лу Його. ⁶ А жона втекла в пусте­лю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там го­дували її тисячу двісті шіст­десят днів.

⁷ І відбулася на небі війна: Ми­хаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, ⁸ та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. ⁹ І скинутий був вели­кий дракон, древній змій, зва­ний дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, ски­нутий на землю, і ангели його скинуті з ним. ¹⁰ І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив на­клепи на них перед Богом на­шим день і ніч. ¹¹ Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свід­чення свого і не полюбили душі своєї* навіть до смерти. ¹² Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу.

¹³ Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. ¹⁴ І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на міс­це своє від лиця змія і там годувалася протягом ча­су, часів і півчасу. ¹⁵ І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. ¹⁶ Але зем­ля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. ¹⁷ І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з інши­ми з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.

* Життя свого.

Глава 13

¹ І став я на піску мор­сько­му, і побачив звіра з сімо­ма головами і десятьма рога­ми, що виходив з моря: на рогах його бу­ло десять він­ців, а на головах його бого­хульні імена. ² Звір, якого я бачив, був подібний до барса; ноги в нього — як у ведмедя, а паща в нього — як паща у лева; і дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу. ³ І бачив я, що одна з го­лів його ніби була смертельно поранена; але ця смертельна ра­на зцілилась. І дивувалась уся земля, слідкуючи за зві­ром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, ⁴ і поклонилися звірові, кажучи: хто подібний до звіра цього? і хто може змагатися з ним? ⁵ І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. ⁶ І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хули­ти ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. ⁷ І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і наро­дом, і людьми, і племенем. ⁸ І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу. ⁹ Хто має вухо, нехай чує. ¹⁰ Хто веде в полон, той сам піде у полон; хто мечем убиває, тому самому нале­жить бути вбитому мечем. Ось тут терпіння і віра святих.

¹¹ І побачив я іншого зві­ра, що виходив із землі; він мав два роги, подібні до ягня­чих, і говорив, як дракон. ¹² Він діє перед ним з усією владою першого звіра і примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась; ¹³ і творить великі знамен­ня, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми. ¹⁴ І чуде­сами, які дано бу­ло йому творити перед звіром, він спокушає, тих, що живуть на землі, кажучи тим, що живуть на землі, щоб вони зробили образ звіра, який має рану від меча і жи­вий. ¹⁵ І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра. ¹⁶ І він зро­бить те, що всім, малим і великим, бага­тим і вбогим, вільним і ра­бам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, ¹⁷ і що ніко­му не можна бу­де ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його. ¹⁸ Тут мудрість. Хто має розум, той нехай полічить число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість.

Глава 14

¹ І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написа­не на чолах. ² І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і по­чув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. ³ Вони співають ніби нову пісню перед престолом і пе­ред чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг на­вчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. ⁴ Це ті, які не оскверни­лися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, ⁵ і в устах їхніх нема лу­кавства; вони непорочні перед престолом Божим.

⁶ І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому пле­мені, і коліну, і людям, й на­роду; ⁷ і говорив він гучним го­ло­сом: бійтеся Бога і воз­дайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і зем­лю, і море, і джерела вод. ⁸ І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він ша­леним вином розпусти своєї напо­їв усі на­роди. ⁹ І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто покло­няється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, ¹⁰ той питиме вино гніву Бо­жого, вино нерозведене, приготов­лене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими анге­лами і перед Агнцем; ¹¹ і дим мучення їх здійма­тиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і обра­зу його, і ті, що при­ймають начертання імені його. ¹² Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.

¹³ І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспо­кояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.

¹⁴ І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить по­дібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гост­рий серп. ¹⁵ І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хма­рі: пусти серп Твій і пожни, бо на­став час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. ¹⁶ І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата. ¹⁷ І ін­ший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гост­рим серпом. ¹⁸ І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим кри­ком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. ¹⁹ І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гні­ву Божого. ²⁰ І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шіст­сот стадій.

Глава 15

¹ І побачив я інше зна­мен­ня на небі, велике і дивне: сім ангелів, які ма­ли сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. ² І бачив я ніби скляне мо­ре, змішане з вогнем; і пере­можці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляно­му морі, тримаючи гусла Божі, ³ і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседер­жителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих! ⁴ Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої.

⁵ І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі. ⁶ І вийшли з храму сім ан­гелів, які мали сім пока­рань, одяг­нені в чисту і світ­лу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поя­сами. ⁷ І одна з чотирьох тва­рин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. ⁸ І напов­нився храм ди­мом від слави Божої і від си­ли Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів.

Глава 16

¹ І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ан­гелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. ² Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гній­ні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.

³ Другий ангел вилив ча­шу свою в море: і зробилася кров, ніби мер­ця, і все одушевлене померло в морі.

⁴ Третій ангел вилив ча­шу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. ⁵ І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Гос­поди, Який є і був, і святий, тому що так судив; ⁶ за те, що вони про­лили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достой­ні того. ⁷ І почув я іншого, який го­ворив від жертовника: так, Госпо­ди Боже Вседержите­лю, істинні і праведні суди Твої.

⁸ Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому па­лити людей вогнем. ⁹ І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.

¹⁰ П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання, ¹¹ і хулили Бога небесно­го за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.

¹² Шостий ангел вилив ча­шу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. ¹³ І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст зві­ра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: ¹⁴ це — бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя. ¹⁵ Ось, іду, як злодій: бла­женний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. ¹⁶ І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.

¹⁷ Сьомий ангел вилив ча­шу свою на повітря: і з храму небесного від престолу про­лунав гучний голос, який ска­зав: звершилось! ¹⁸ І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався ве­ликий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий! ¹⁹ І міс­то велике розпало­ся на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий пе­ред Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. ²⁰ І всякий острів зник, і гір не стало; ²¹ і град, завбільшки як та­лант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покаран­ня градом, тому що пока­ран­ня від нього було дуже тяжке.

Глава 17

¹ І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над вели­кою блудницею, яка сидить на водах многих; ² з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі. ³ І повів мене в дусі в пусте­лю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. ⁴ І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, при­крашена золотом, кош­товни­ми каменями і перлами, і тримала золоту чашу в ру­ці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; ⁵ і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним. ⁶ Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здиву­ванням великим. ⁷ І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів. ⁸ Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з бе­зодні, і піде у по­гибель; і зди­вуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться. ⁹ Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка, ¹⁰ і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути. ¹¹ І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. ¹² І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. ¹³ Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. ¹⁴ Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над вла­диками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні. ¹⁵ І гово­рить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. ¹⁶ І де­сять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розо­рять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні; ¹⁷ тому що Бог поклав їм на серце — виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. ¹⁸ Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями.

Глава 18

¹ Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав владу велику; і земля освітилася від слави його. ² І ви­гукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому не­чистому й огидному птахові; бо лютим вином блудодіяння свого вона напо­їла всі на­роди, ³ і царі земні любо­діяли з нею, і купці земні розбага­тіли від великих розкошів її.

⁴ І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її; ⁵ бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав не­правди її. ⁶ Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і удвічі відплатіть їй за ділами її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй удвічі. ⁷ Скільки славилася вона і розкошувала, стільки зав­дайте їй мук і скорбот. Бо вона говорить у серці своєму: сиджу царицею, я не вдова і не побачу скорботи! ⁸ За те в один день при­йдуть на неї страти, смерть і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що силь­ний Господь Бог, Який су­дить її. ⁹ І заплачуть і заридають за нею царі земні, які блудодіяли і розкошували з нею, коли побачать дим від по­жежі її, ¹⁰ стоячи віддалік від страху мук її та кажучи: го­ре, горе тобі, велике місто Вавилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій. ¹¹ І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів їхніх ніхто вже не купує, ¹² товарів золотих і сріб­них, і каменів коштовних та перлів, і висону і порфири, і шовку, і багряниці, і всякого пахучого дерева, і всяких виробів із слонової кістки, і всяких виробів з дорогих де­рев, з міді і заліза, і мармуру, ¹³ кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і бо­рошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських. ¹⁴ І плодів, угодних для душі твоєї, не стало у тебе, і все сите і блискуче відда­ли­лося від тебе; ти вже не зна­йдеш його. ¹⁵ Торговці всім цим, які збагатилися від неї, стануть вдалині від страху мук її, пла­чучи і ридаючи, ¹⁶ і кажучи: горе, горе тобі, велике місто, одягнене у висон і порфиру і багряни­цю, прикрашене золотом і ка­мінням кош­товним і перлами, ¹⁷ бо за одну годину за­гинуло таке багатство! І всі керманичі, і всі, хто пливе на кораблях, і всі корабельники, і всі, хто торгує на морі, стали від­даля, ¹⁸ і, бачачи дим від по­жежі її, закричали, кажучи: яке місто подібне до міста великого! ¹⁹ І по­сипали попелом го­лови свої, і кри­чали, плачу­чи і ридаючи: горе, го­ре тобі, місто велике, коштовнос­тя­ми якого збагатились усі, хто має кораблі на морі, бо опусті­ло за одну годину! ²⁰ Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним.

²¹ І один сильний ангел узяв ка­мінь, подібний до вели­кого жорна, і кинув у море, кажучи: з такою швидкістю повержений буде Вавилон, велике місто, і вже не буде його. ²² І голосу тих, що грають на гуслах, і співають, і грають на сопілках, і трублять у труби, в тобі вже не буде чутно; не буде вже в тобі ніякого митця, ніякого мистецтва, і шуму від жо­рен вже не бу­де чутно в тобі; ²³ і світло світильника вже не з’явиться в тобі; і голосів жениха і нареченої не буде вже чутно в тобі: бо купці твої були вельмо­жами землі, і чародійством твоїм були введені в оману всі народи. ²⁴ І в ньому знайдена кров пророків і святих, і всіх убитих на землі.

Глава 19

¹ Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який гово­рив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу на­шому! ² Бо істинні і праведні су­ди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійст­вом своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її. ³ І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків. ⁴ Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упа­ли і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажу­чи: амінь! алилуя! ⁵ І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі. ⁶ І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос гро­мів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель. ⁷ Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо на­став шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе. ⁸ І дано було їй одягну­тися у висон чистий і світ­лий, виссон же є праведність святих. ⁹ І сказав мені ангел: на­пи­ши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі. ¹⁰ Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу по­клонись; бо свідчення Ісу­сове є дух пророцтва. ¹¹ І побачив я відкрите не­бо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вір­ний і Істинний, Який праведно судить і воює. ¹² Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого. ¹³ Він був одягнений в оде­жу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: «Слово Боже». ¹⁴ І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий. ¹⁵ З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним ура­жати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя. ¹⁶ На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів. ¹⁷ І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім пта­хам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу, ¹⁸ щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи тисячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих.

¹⁹ І побачив я звіра і царів зем­них, і воїнства їх, зібра­них, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його. ²⁰ І схоплений був звір і з ним лжепророк, який тво­рив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийня­ли начертання звіра, і тих, які по­кло­няються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогнен­не, що горіло сіркою; ²¹ а інші убиті мечем Того, Хто сидить на ко­ні, який виходить з уст Його, і всі пта­хи наситились їхніми трупами.

Глава 20

¹ І побачив я ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй. ² Він узяв дракона, змія древ­нього, який є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, ³ і скинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, до­ки не скінчить­ся тисяча років; піс­ля ж цього він має бути звільненим на короткий час.

⁴ І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. ⁵ Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це — перше воскресіння. ⁶ Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царю­вати з Ним тисячу років.

⁷ Коли ж скінчиться тисяча ро­ків, сатана буде звільнений з тем­ниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський. ⁸ І вийшли на широту землі, й оточили стан святих і місто улюблене. ⁹ І впав вогонь з неба від Бога і пожер їх; ¹⁰ а диявол, що спокушав їх, ввер­гнутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків.

¹¹ І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не зна­йшлось їм місця. ¹² І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкри­ті були, й інша книга розкри­та, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. ¹³ Тоді віддало море мерт­вих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. ¹⁴ І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. ¹⁵ І хто не був записаний у книзі життя, той був кину­тий в озеро вогненне.

Глава 21

¹ І побачив я нове небо і но­ву землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. ² І я, Іоан, побачив свя­те місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. ³ І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони бу­дуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. ⁴ І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. ⁵ І ска­зав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. ⁶ І сказав мені: зверши­лось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задар­ма від джерела води жи­вої. ⁷ Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином. ⁸ Боязких же і невірних, мер­зотних і убивць і любодіїв, і чаро­діїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців — доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга.

⁹ І прийшов до мене один з семи ангелів, у яких було сім чаш, наповнених сімома останніми покараннями, і сказав мені: піди, я покажу тобі жону, наречену Агнця. ¹⁰ І возніс мене в дусі на велику й високу гору, і пока­зав мені велике місто, святий Єрусалим, який сходив з не­ба від Бога. ¹¹ Він має славу Божу. Світило його подібне до кош­товного каменя, ніби каме­ня яспису кристаловидного. ¹² Він має велику і високу стіну, має дванадцять брам і на них дванадцять ангелів; на брамах написані імена дванадцяти колін синів Ізраїлевих: ¹³ зі сходу три брами, з півночі три брами, з півдня три брами, із заходу три брами. ¹⁴ Стіна міста має дванад­цять підвалин, і на них імена дванадцяти апостолів Агнця. ¹⁵ Той, що говорив зі мною, мав золоту тростину для вимірювання міста, і брам його, і стіни його. ¹⁶ Місто розташоване чо­тирикутником, і довжина його така сама, як і ширина. І вимі­ряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; дов­жина і ширина і висота його рівні. ¹⁷ І сті­ну його виміряв у сто сорок чотири лікті, мірою людською, яка міра й ангела. ¹⁸ Стіна його побудована з яспису, а місто було — чисте золото, подібне до чистого скла. ¹⁹ Підвалини стіни міста прикрашені всяким коштов­ним камінням: підвалина перша яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта сма­рагд, ²⁰ п’ята сардонікс, шоста сердолік, сьома хризоліт, восьма берил, дев’ята топаз, деся­та хризопраз, одинад­ця­та гіацинт, дванадцята аме­тист. ²¹ А два­над­цять брам — дванадцять перлин: кожна брама була з однієї перлини. Вулиця міста — чисте золото, як прозоре скло. ²² Храму ж я не бачив у ньому, бо Господь Бог Вседержитель — храм його, і Агнець. ²³ І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і сві­тильник його — Агнець. ²⁴ Спасенні народи будуть ходити у світ­лі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою. ²⁵ Брами його не будуть зачинятися вдень; а ночі там не бу­де. ²⁶ І принесуть до нього славу і честь народів. ²⁷ І не ввійде до нього ніщо нечис­те, і ніхто, підда­ний мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя.

Глава 22

¹ І показав мені чисту ріку води життя, світлу, як кристал, що виходила від престолу Бога і Агнця. ² Серед вулиці його, і по той і по інший бік річки, — дерево життя, яке дванадцять разів приносить плоди, дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева — для зцілення народів. ³ І нічого вже не буде проклятого; але престіл Бога і Агнця буде в ньому, і раби Його будуть служи­ти Йому. ⁴ І побачать лице Його, й ім’я Його буде на чолах їхніх. ⁵ І ночі не буде там, і не будуть ма­ти потреби ні у сві­тильнику, ні у світлі сонячно­му, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків.

⁶ І сказав мені: ці слова вірні й істинні; і Господь, Бог святих пророків, послав анге­ла Свого показати рабам Своїм те, чому належить бу­ти невдовзі. ⁷ Ось, прийду скоро: блаженний, хто додержує слова пророцтва книги цієї.

⁸ Я, Іоан, бачив і чув це. Коли ж почув і побачив, упав до ніг ангела, який показу­вав мені це, щоб поклонити­ся йому; ⁹ але він сказав мені: ди­вись, не роби цього; бо я співслужитель тобі і братам твоїм пророкам і тим, хто до­держує слів книги цієї; Богу по­клонись. ¹⁰ І сказав мені: не запеча­туй слів пророцтва кни­ги цієї; бо час близько. ¹¹ Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий не­хай ще оскверняється; праведний же нехай ще тво­рить правду, і свя­тий нехай ще освячується. ¹² Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. ¹³ Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній. ¹⁴ Блаженні ті, які до­тримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дере­во життя і ввійти в місто во­ротами. ¹⁵ А зовні — пси і чаро­дії, і любодії, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить не­правду.

¹⁶ Я, Ісус, послав Ангела Мого засвідчити вам це у церквах. Я є корінь і нащадок Да­видів, зірка світла і ранкова.

¹⁷ І Дух і наречена гово­рять: прийди! І той, хто чув, нехай скаже: прийди! Хто спраглий, нехай приходить, і хто бажає, нехай бере воду життя задарма.

¹⁸ І я також свідчу всяко­му, хто чує слова пророцтва книги цієї: коли хто додасть щось до них, на того накладе Бог покарання, про які напи­сано в книзі цій; ¹⁹ і коли хто відійме щось від слів книги пророцтва цьо­го, в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті, і в тому, що написано в книзі цій.

²⁰ Хто свідчить це, гово­рить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!

²¹ Благодать Господа на­шого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава 1

¹ Бог, Який багаторазово й рiзноманiтно говорив здавна отцям через пророкiв, ² в останнi ці днi говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усьо­­­го, що Ним i вiки створив. ³ Цей, будучи сяєвом слави i образом iпостасi Його i тримаючи все словом сили Своєї, здiйснивши Собою очищення грiхiв наших, сiв праворуч престолу величi на висотi‚ ⁴ ставши настiльки кращим від ангелiв, наскiльки славнiше вiд них успадкував iм’я. ⁵ Бо кому коли з ангелiв сказав Бог: «Ти — Син Мiй, Я нинi породив Тебе?» I ще: «Я буду Йому Отцем, i Вiн буде Менi Сином»? ⁶ Також, коли вводить Первородного у всесвiт, промовляє: «I нехай поклоняться Йому всi Ангели Божi». ⁷ Про Ангелiв сказано: «Ти твориш духiв ангелами Своїми i слугами Своїми вогненне полум’я». ⁸ А про Сина: «Престіл Твiй, Боже, повiк вiку: жезл царства Твого — жезл правоти. ⁹ Ти полюбив правду i зненавидiв беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твiй єлеєм радости бiльше, нiж спiльникiв Твоїх». ¹⁰ Та: «Hа початку Ти, Гос­поди, заснував землю, i небеса — дiло рук Твоїх; ¹¹ вони загинуть, а Ти перебуваєш, i всi постарiють, як риза, ¹² i як одяг згорнеш їх, i змiняться; але Ти Той самий, i лiта Твої не скiнчаться». ¹³ Кому коли з ангелiв сказав Бог: «Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогiв Твоїх до пiднiжжя нiг Тво­їх»? ¹⁴ Чи не всi вони духи слу­жін­ня, що їх посилають служити тим, якi мають успадкувати спа­сiння?

Глава 2

¹ Тому ми повинні бути особ­ливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти. ² Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було твер­де і всякий злочин і непослух одер­жували справедливу кару, ³ то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочат­ку проповідане Господом, стверди­лось у нас тими, хто чув від Нього, ⁴ при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними сила­ми і даруванням Духа Святого з Його волі?

⁵ Бо не ангелам Бог підкорив майбутнiй всесвiт, про який говоримо; ⁶ навпаки, хтось десь засвiд­чив, кажучи: «Що є чоловiк, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти вiдвi­дуєш його? ⁷ Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою i честю вiнчав його i поставив його над дiлами рук Твоїх, ⁸ усе підкорив пiд ноги його». Коли ж пiдко­рив йому все, то не лишив нiчого непiдкореним йому. Hинi ж ще не бачимо, щоб усе було йому пiдко­рене; ⁹ але бачимо, що за перетер­п­­лення смерти увiн­чаний славою i честю Iсус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всiх. ¹⁰ Бо нале­жало, щоб Той, для Якого все i вiд Якого все, Той, Хто приводить ба­гатьох синiв у славу, вождя спа­сiння їх зробив довершеним через страждання. ¹¹ Адже Хто ос­вячує i хто освячується, всi — вiд Єдиного; тому Вiн не соромиться називати їх браттями, кажучи: ¹² «Оповiщу iм’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспiваю Тебе». ¹³ I ще: «Я буду надiятися на Hього». I ще: «Ось Я i дiти, яких дав Менi Бог». ¹⁴ А оскільки дiти причетнi плотi i крови, то i Вiн також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, ¹⁵ i визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабствi. ¹⁶ Бо не ангелiв приймає Вiн, але прий­має сíм’я Авраамове. ¹⁷ Тому Вiн повинен був у всьому уподiбни­тися браттям, щоб бути милостивим i вiрним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за грiхи народу. ¹⁸ Бо оскільки Сам Вiн перетерпiв, був­ши спокушеним, то може й споку­шува­ним допомогти.

Глава 3

¹ Отже, браття святi, учасники в небесному покликаннi, зрозумiйте Посланця i Первосвященика сповiдання нашого, Iсуса Христа, ² вiрного Тому, Хто поставив Його, як i Мойсей, у всьому домi Його. ³ Бо Вiн достойний тим бiльшої слави перед Мойсеєм, чим бiльшу честь має в порiв­няннi з домом той, хто збудував його, ⁴ бо всякий дiм будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог. ⁵ I Мойсей вiрний у всьому домi Його, як слуга, для засвiдчення того, що належало сповiстити; ⁶ а Христос, — як Син у домi Його; а дiм Його — ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця. ⁷ Тому, як говорить Дух Святий: «Нинi, коли почуєте голос Його, ⁸ не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час на­рiкань, у день спокуси в пустелi, ⁹ де спокушали Мене батьки вашi, випробовували Мене i бачили дiла Мої сорок рокiв. ¹⁰ Тому Я розгнi­вався на той рiд i сказав: «Пос­тiйно вони блудять серцем, не пi­з­нали вони шляхiв Моїх; ¹¹ тому Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого».

¹² Глядiть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого i невiрного, аби вам не вiдступити вiд Бога Живого. ¹³ Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись грiхом. ¹⁴ Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця, ¹⁵ доки говориться: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час нарiкань!» ¹⁶ Бо деякi з тих, якi чули, почали на­рiкати, але не всi, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм. ¹⁷ Hа кого ж гнівався Вiн сорок рокiв? Чи не на тих, якi згрiшили, чиї кістки лягли в пустелi? ¹⁸ Кому ж клявся, що не ввiйдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися? ¹⁹ Отже, бачимо, що вони не могли ввiйти через невiру.

Глава 4

¹ Тому біймося, щоб, коли ще лишається обiтниця увiйти до спокою Його, хтось iз вас не запiз­нився. ² Бо i нам воно сповiщено, як i тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вiрою тих, що слухали. ³ А вхо­димо до спокою ми, що увiрували, бо Вiн сказав: «Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого», хоч дiла Його були за­вершенi ще на початку свiту. ⁴ Бо десь сказано про сьомий день так: «I спочив Бог у день сьомий вiд усiх дiл Своїх». ⁵ I ще тут: «Hе ввi­йдуть до спокою Мого». ⁶ Отже, як деяким залишається ввiйти до нього, а тi, яким ранiше благозвiщено, не ввiйшли до нього за не­покiрнiсть, ⁷ то Вiн призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що пiсля такого довгого часу, як раніше сказано: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зро­бiть жорстокими сердець ваших». ⁸ Бо коли б Iсус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано пiсля того про iнший день. ⁹ Тому для народу Божого залишена ще субота. ¹⁰ Бо, хто ввiйшов до спокою Його, той i сам заспокоївся вiд дiл своїх, як i Бог вiд Своїх.

¹¹ Отже, постараймось увiйти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокiр­нiсть. ¹² Бо слово Боже живе i дi­йове, та гострiше вiд усякого меча двосiчного: воно проникає до роз­дiлення душi й духу, суглобiв i міз­кiв, i судить помисли й намiри сердечнi. ¹³ I немає створiння, схованого вiд Hього, але все оголене i вiдкрите перед очима Його: Йому дамо звiт.

¹⁴ Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Iсуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповiдання нашого. ¹⁵ Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подiбно до нас, зазнав спокуси в усьому, крiм грiха. ¹⁶ Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодатi, щоб одержати милiсть i зна­йти благодать для своєчасної допомоги.

Глава 5

¹ Бо кожний первосвященик, який з людей обирається, для людей настановляється на слу­жiння Боговi, щоб приносити дари й жертви за грiхи, ² який може бути поблажливий до неукiв та заблудливих, тому що й сам обкладений немiччю, ³ i тому вiн повинен як за народ, так i за себе приносити жертви за грiхи. ⁴ I нi­хто сам собою не приймає цiєї чес­ти, але покликаний Богом, як i Аарон. ⁵ Так i Христос не Сам Собi присвоїв славу бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: «Ти — Син Мiй, Я нинi породив Тебе»; ⁶ як i в iншому мiсцi говорить: «Ти — Священик повiк за чином Мелхиседековим». ⁷ Вiн, у днi плотi Своєї, з великим голосiн­ням та сльозами принiс молитви i благання Тому, Хто мiг спасти Його вiд смерти; i був почутим за Своє благоговiння; ⁸ хоч Вiн i Син, однак стражданнями звик до послуху, ⁹ i, вдосконалившись, став для всiх слухняних Йому причиною спасiння вiчного, ¹⁰ бувши на­званим вiд Бога Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

¹¹ Про це слiд було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. ¹² Бо, зважаючи на вiк, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, i для вас пот­рiбне молоко, а не тверда страва. ¹³ Кожен, хто годується молоком, несвiдомий у словi правди, бо вiн немовля; ¹⁴ а тверда страва властива дорослим, у яких довгим на­в­чанням почуття привченi розрiз­няти добро i зло.

Глава 6

¹ Тому, залишивши початки вчення Христового, поспiшай­мо до довершеностi; i не будемо знову класти основу поверненню вiд мертвих дiл i вiри в Бога, ² вчен­ню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих i про суд вiчний. ³ I це зробимо, якщо Бог дозволить. ⁴ Бо неможливо — тих‚ що один раз просвiтилися‚ i прийняли дар небесний‚ i стали причасниками Духа Святого, ⁵ i скуштували доброго слова Божого, i сили майбутнього вiку, ⁶ i вiдпали, знову обновля­ти покаянням, коли вони знову розпинають у собi Сина Божого i зневажають Його. ⁷ Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дiстає благословення вiд Бога; ⁸ а та, на якiй ростуть терня й будяки, негiдна i близька до прокляття, кiнець якого — спалення.

⁹ Втiм, щодо вас, улюбленi, ми сподiваємося, що ви у кращому станi i дотримуєтеся спасiння, хо­ча й говоримо так. ¹⁰ Бо Бог не є неправедний, щоб забув дiло ваше i труд любови, яку ви виявили в iм’я Його, послуживши i служачи святим. ¹¹ Бажаємо ж, щоб кожен iз вас, для повної впевнености в надiї, виявляв таку саму стараннiсть до кiнця, ¹² щоб ви не розлiнились, а наслiдували тих, якi вiрою та довготерпiнням успадковують обiтницi. ¹³ Бог, даючи обiтницю Авраамовi, оскільки не мiг нiким вищим клястися, клявся Самим Собою, ¹⁴ кажучи: «Iстинно благословляючи, благословлю тебе i, розмножуючи, розмножу тебе». ¹⁵ I так Авраам, зав­дяки довготерпiнню, одержав обi­цяне. ¹⁶ Люди клянуться вищим, i клятва на запевнення закiнчує всяку суперечку їхню. ¹⁷ Тому i Бог, бажаючи iстотнiше показати спадкоємцям обiтницi незмiн­нiсть Своєї волi, вжив клятву, ¹⁸ щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не мiг говорити неправ­ду, тверде утiшення мали ми, що прийшли взятися за подану на­дiю, ¹⁹ яка для душi є неначе якiр безпечний i мiцний i входить аж до середини за завiсу, ²⁰ куди предтечею за нас увiйшов Iсус, зробив­шись Первосвящеником навiк за чином Мелхиседековим.

Глава 7

¹ Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрiв Авраама i благословив його, коли той повертав­ся пiсля поразки царiв, ² якому i десятину Авраам вiддiлив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потiм i тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру», ³ без батька, без матерi, без родоводу, який не має нi початку днiв, нi кiнця життя, уподiбнюючись Синовi Божому, пе­ребуває священиком назавжди.

⁴ Бачите, який великий той, яко­му i Авраам патрiарх дав десятину з кращої здобичi своєї. ⁵ Тi з синiв Левiєвих, що одержують священс­тво‚ мають заповiдь — брати за законом десятину з народу, тобто зi своїх братiв, хоча й цi вийшли вiд стегон Авраамових. ⁶ Але цей, що не походив з роду їхнього, одер­жав десятину вiд Авраама i благословив того, хто мав обiтницю. ⁷ Без усякого ж заперечення менший благословляється бiльшим. ⁸ I тут десятини беруть люди смер­т­нi, а там — той, хто має про себе свiдчення, що вiн живе. ⁹ I, так би мовити, сам Левiй, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину; ¹⁰ бо вiн був iще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрiв його.

¹¹ Отже, якби досконалiсть осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б iще була потреба поставати iншому священиковi за чином Мелхиседековим, а не iменуватися за чином Аароновим? ¹² Адже iз змiною священства необхiдно бути змiнi i закону, ¹³ бо Той, про Кого говориться це, належав до iншого колiна, з якого нiхто не приступав до жертовника. ¹⁴ Бо вiдомо, що Господь наш засяяв iз колiна Іуди, про яке Мойсей нiчого не сказав стосовно священства. ¹⁵ I це ще яснiше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик iнший, ¹⁶ Який є таким не за законом заповiдi плотської, а за силою життя нескiнченного. ¹⁷ Бо засвiдчено: «Ти Священик повiк за чином Мел­хиседековим». ¹⁸ Скасування ж попередньої заповiдi буває через її неміч та марність, ¹⁹ бо закон нiчого не довiв до досконалос­ти; але вводиться краща надiя, через яку ми наближаємося до Бога. ²⁰ I що це було не без клятви, — ²¹ бо тi були священиками без клятви, а Цей iз клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь i не розкається: Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим», — ²² то поручителем кращого завiту став Iсус. ²³ До того ж тих священикiв було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; ²⁴ а Цей, оскільки перебувати Йому вiчно, має i священство нескiнченне, ²⁵ тому й може завжди спасати тих, якi приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.

²⁶ Таким i повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, вiддiлений вiд грiшникiв i пiднесений вище небес, ²⁷ Який не має потреби щоденно, як тi первосвященики, приносити жертву спочатку за свої грiхи, потiм за грiхи народу, бо Вiн зробив це один раз, принiсши в жертву Себе Самого. ²⁸ Бо закон настановляє первосвящениками людей, якi мають немочi, а слово клятвене, пiсля закону, поставило Сина, навiки довершеного.

Глава 8

¹ Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сiв праворуч престолу величi на небесах ² i є Священнослужителем святилища та скинiї правдивої, яку збудував Господь, а не чоло­вiк. ³ Кожен первосвященик настановляється для принесення дарiв i жертви; а тому треба було, щоб i Цей також мав що принести. ⁴ Якби Вiн перебував на землi, то не був би i священиком; бо тут такi священики, якi за законом приносять дари ⁵ i служать образу та тiнi небесного, як сказано було Мойсеєвi, коли вiн приступав до будування скинiї: «Гляди, сказано, зроби все за зразком, по­казаним тобi на горi». ⁶ Але Цей Первосвященик дiстав служiння тим прекраснiше, чим кращого Вiн Посередник завiту, утвердженого на кращих обiтницях. ⁷ Бо, якби перший завiт був без недо­лiку, то не було б потреби шукати мiсця iншому. ⁸ Але пророк, доко­ряючи їм, каже: «Ось настають днi, говорить Господь‚ коли Я ук­ладу з домом Iзраїля i з домом Іуди Новий Завiт, ⁹ не такий завiт, який Я уклав з батьками їхнiми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх iз землi Єгипетської, бо вони не перебували в тому завiтi Моєму, i Я зневажив їх, го­ворить Господь. ¹⁰ Ось Завiт, який заповiдаю дому Iзраїля пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу за­кони Мої в думки їхнi, i напишу їх на серцях їхнiх; i буду їхнiм Богом, а вони будуть Моїм народом. ¹¹ I не буде вчити кожен ближ­нього свого i кожен брата свого, ка­жучи: «Пiзнай Господа»; тому що всi вiд малого до великого будуть знати Мене, ¹² бо Я буду милостивий до неправд їхнiх, i грiхiв їхнiх, i безза­конь їхнiх не згадаю бiльше». ¹³ Ка­жучи «новий», показав застарi­лiсть першого; а що за­непадає i старiє‚ близьке до зотління.

Глава 9

¹ Перший завiт мав постанову про Богослужiння i святилище земне; ² бо побудована була ски­нiя перша, в якiй був свiтильник i трапеза та жертовнi хлiби i яка називається «святе». ³ За другою ж завiсою була скинiя, названа «Святе святих», ⁴ яка мала золоту кадильницю i обкутий з усiх боків золотом ковчег завiту, де бу­ли золотий сосуд з манною, жезл Ааронiв розквiтлий та скрижалi завiту, ⁵ а над ним херувими слави, що осiняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно. ⁶ При такому влаштуваннi, до першої скинiї завжди входять священики вiдправляти Богослужiння; ⁷ а до другої — раз на рiк один тiльки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе i за грi­хи народу. ⁸ Цим Дух Святий показує, що ще не вiдкрита путь у святилище, доки стоїть перша ски­­нiя. ⁹ Вона є образ теперiш­нього часу, за якого приносяться дари i жертви, якi не можуть зробити досконалим у совiстi того, хто служить. ¹⁰ I вони зi стравами i напоями та рiзноманiтними обмиваннями й обрядами, що стосуються плотi, були встановленi тiльки до часу їх виправлення.

¹¹ Але Христос, Первосвященик майбутнiх благ, прийшовши з бi­льшою та досконалiшою скинiєю, нерукотворною, тобто не такого спорудження, ¹² i не з кров’ю коз­лiв i телят, але зi Своєю Кров’ю, один раз увiйшов у святилище i здобув вiчне вiдкуплення. ¹³ Бо якщо кров телят i козлiв та попiл телицi через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тiло, ¹⁴ то тим бiльше Кров Христа, Який Духом Святим принiс Себе непорочного Боговi, очистить со­вiсть нашу вiд мертвих дiл для служiння Богу Живому i істинному! ¹⁵ I тому Вiн є Посередник Но­вого Завiту, щоб внаслiдок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіця­не. ¹⁶ Бо де заповіт, там необхід­но, щоб настала смерть заповітни­ка, ¹⁷ бо заповіт дійсний після по­мер­лих: він не має сили, коли запові­дач живий. ¹⁸ Чому і перший завіт був утверджений не без крови. ¹⁹ Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та iссопом i окропив як саму книгу, так i весь народ, ²⁰ кажучи: це кров завiту, який заповiдав вам Бог. ²¹ Також окропив кров’ю i скинiю та всi богослужбовi сосуди. ²² Та майже все за законом очищається кров’ю, i без проливання крови не буває прощення.

²³ Отже, образи небесного повин­нi були очищатися цими, а саме ж небесне — жертвами, кращими вiд цих. ²⁴ Бо Христос увiйшов не в рукотворне святилище, створене за зразком iстинного, але в са­ме небо, щоб постати нинi за нас перед лице Боже, ²⁵ i не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю; ²⁶ iнакше треба було б Йому багаторазово страждати вiд початку свiту; Вiн же один раз, на кiнцi вiкiв, з’явився, щоб знищити грiх жертвою Своєю. ²⁷ I як людям ви­з­начено один раз умерти, а потiм суд, ²⁸ так i Христос, один раз принiсши Себе в жертву, щоб взяти грiхи багатьох, вдруге явиться не для очищення грiха, а для тих, що чекають Його на спасiння.

Глава 10

¹ Закон, маючи лише тiнь майбутнiх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жерт­вами, якi щороку постiйно прино­сяться, нiколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними. ² Iнакше їх перестали б приносити, бо тi, що приносять жер­тву, один раз очистившись, не мали б уже нiякої свiдомости грi­хiв. ³ Але жертвами щороку нага­дується про грiхи, ⁴ бо неможливо, щоб кров телят i козлiв знищувала грiхи. ⁵ Тому Христос, входячи у свiт, говорить: «Жертви i принесення Ти не захотiв, але тiло приготував Менi. ⁶ Всеспалення i жер­тви за грiх неугоднi Тобi. ⁷ Тодi Я сказав: ось, iду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже». ⁸ Сказав­ши перше, що нi жертви, анi принесення, нi всеспалення, нi жертви за грiх, — якi приносяться за законом, — Ти не захотiв i не благозволив, ⁹ потім додав: «Ось iду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити дру­ге. ¹⁰ За цiєю-то волею ми освяченi одноразовим принесенням тiла Iсуса Христа. ¹¹ I всякий священик щодня стоїть у служiннi та багаторазово приносить однi i тi самi жертви, якi нiколи не можуть знищити грiхiв. ¹² Вiн же, принiс­ши одну жертву за грiхи, назавжди сiв праворуч Бога, ¹³ чекаючи далi, доки вороги Його будуть по­кладенi до пiднiжжя нiг Його. ¹⁴ Бо Вiн одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячую­ться. ¹⁵ Про це свiдчить нам i Дух Святий, бо сказано: ¹⁶ «Ось Завiт, який заповiдаю їм пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхнi, i в думках їхнiх напишу їх, ¹⁷ i грiхiв їхнiх та беззаконь їхнiх не згадаю бiльше». ¹⁸ А де відпущення їх, там не потрiбне принесення за гріхи.

¹⁹ Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Iсуса Христа, дорогою новою i живою, ²⁰ яку Вiн знову вiдкрив нам через завiсу, тобто плоть Свою, ²¹ i маючи великого Священика над домом Божим, ²² приступаймо з щирим серцем, з повною вiрою, кропленням очис­тивши серце вiд порочної совiсти та обмивши тiло водою чистою, ²³ будемо триматися сповiдання надiї неухильно, бо вiрний Той, Хто обiцяв; ²⁴ будемо уважними один до одного, заохочуючи до лю­бови й добрих дiл, ²⁵ не будемо за­лишати зiбрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, i тим бiльше, чим бiльше бачите наближення того дня.

²⁶ Бо коли ми, одержавши пi­знання iстини, свавiльно грiшимо, то не зостається бiльше жертви за грiхи, ²⁷ але якесь страшне очiку­вання суду й лютости вогню, гото­вого пожерти противникiв. ²⁸ Як­що той, хто зрiкся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свiдках, без милосердя карається смертю, ²⁹ то наскiльки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого i не шанує як святиню Кров завiту, якою освячений, i Духа благодатi ображає? ³⁰ Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я вiдплачу, — говорить Господь». I ще: «Господь буде судити народ Свiй». ³¹ Страшно впасти в руки Бога Живого!

³² Згадайте попереднi днi вашi, коли ви, бувши просвiченi, витримали великий подвиг страждань, ³³ то самi серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для iнших, то подiляючи участь iнших, якi були в такому ж станi; ³⁴ бо ви й моїм кайданам спiвстраждали‚ i розграбування майна вашого прийня­ли з радiстю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще i неминуще. ³⁵ Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. ³⁶ Терпiння потрiбне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обiцяне. ³⁷ Бо ще «неба­гато, зовсiм небагато‚ i Грядущий прийде i не забариться». ³⁸ «Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя». ³⁹ Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вiрi на спасiння душi.

Глава 11

¹ Вiра ж є здiйснення очiку­ваного i впевненiсть у невидимому. ² Через неї були засвiд­ченi древнi. ³ Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚ ⁴ вiрою Авель принiс Боговi жерт­ву кращу, нiж Каїн, нею дiстав свiдчення, що вiн праведний, як засвiдчив Бог про дари його; нею вiн i після смерти ще говорить. ⁵ Вiрою Енох переселений був так, що не бачив смерти; i не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення вiн мав свiдчення, що догодив Богу. ⁶ А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду. ⁷ Вiрою Hой, дiстав­ши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив вiн увесь свiт i зробив­ся спадкоємцем праведности через вiру. ⁸ Вiрою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, i пiшов, не знаючи, куди йде. ⁹ Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi; ¹⁰ бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiв­ничим якого є Бог. ¹¹ Вiрою i сама Сарра‚ неплiдна‚ одержала силу прийняти сiм’я i, незважаючи на вiк, народила, бо знала, що вiрний Той, Хто обiцяв. ¹² I тому вiд одного, i до того ж омертвiлого, народилось так багато, як багато зiрок на небi i як незлiченний пiсок на морському березi.

¹³ Усi цi померли у вiрi, не одер­жавши обiтниць, а тiльки здалеку бачили їх i радiли та говорили про себе, що вони подорожні й пришельцi на землi; ¹⁴ бо тi, якi говорять так, показують, що вони шукають батьківщини. ¹⁵ I коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися; ¹⁶ але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.

¹⁷ Вiрою Авраам, будучи випробуваним, принiс у жертву Iсаака, i, маючи обiтницю, принiс єдинородного, ¹⁸ про якого було сказано: «В Iсааковi назветься тобi сíм’я». ¹⁹ Бо вiн думав, що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя. ²⁰ Вiрою в майбутнє Iсаак поблагословив Якова та Iсава. ²¹ Вiрою Якiв, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового i поклонився на верх жезла свого. ²² Вi­рою Йосиф, при кончинi, нагадував про вихiд синiв Ізраїлевих i про кістки свої заповiдав. ²³ Вiрою по народженнi Мойсея батьки ховали його три мiсяцi, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, i не злякалися царського повелiн­ня. ²⁴ Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової ²⁵ i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiхов­ну насолоду, ²⁶ i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду. ²⁷ Вiрою залишив вiн Єгипет, не побоявшись царського гнiву, бо вiн, мовби бачачи Hевидимого, був твердий. ²⁸ Вiрою вiн справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первiсткiв не торкнувся їх. ²⁹ Вiрою перейшли вони Червоне море, як по сушi, на що спокусив­шись, єгиптяни потопилися. ³⁰ Вi­рою впали єрихонськi стiни пiсля семиденного обходження. ³¹ Вiрою Раав‚ блудниця, з миром прийняв­ши пiдглядячiв (та повiвши їх iн­шою дорогою), не загинула з не­вiрними. ³² I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розпо­вiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв, ³³ якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв, ³⁴ гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв; ³⁵ жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресiння; ³⁶ iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць, ³⁷ були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; ³⁸ тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi. ³⁹ I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного, ⁴⁰ тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досяг­ли досконалости.

Глава 12

¹ Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, ² дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який за­мiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого. ³ Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Со­бою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими. ⁴ Ви ще не до крови стояли, проти грiха змагаючись, ⁵ i забули втiшення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мiй, не нехтуй покаранням Господнiм i не сумуй, коли вiн викриває тебе, ⁶ бо Господь, кого любить, того ка­рає; б’є кожного сина, якого приймає». ⁷ Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько? ⁸ Коли залишаєтеся без покарання, для всiх загального, то ви дiти незаконнi, а не сини. ⁹ До того ж коли ми, будучи каранi плотськими батька­ми нашими, боялися їх, то чи не значно бiльше повиннi покоритись Отцевi духiв, щоб жити? ¹⁰ Тi карали нас, як знали, на небагато днiв; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святостi Його. ¹¹ Кожна кара здається спочатку не радiстю, а смутком, але потiм навченим через неї дає мирний плiд праведности. ¹² Отже, змiц­нiть опущенi руки та ослабленi ко­лiна ¹³ i ходiть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося. ¹⁴ Нама­гай­теся мати мир з усiма i свя­тiсть, без якої нiхто не побачить Господа. ¹⁵ Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гiр­кий корiнь, що вирiс, не завдав шкоди i щоб ним багато хто не осквернився; ¹⁶ щоб не було мiж вами якого блудника або нечестив­ця, який би, як Iсав, за одну лише їжу вiдмовився вiд свого первородства. ¹⁷ Бо ви знаєте, що пiсля того вiн, бажаючи успадкувати благословення, був вiдки­нутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.

¹⁸ Ви приступили не до гори, вiд­­чутної на дотик‚ i не до палючого вогню, не до темряви i мороку та бурi, ¹⁹ не до звуку сурми й голосу слiв, що тi, якi чули його‚ просили‚ щоб бiльше не мовилося слово до них, ²⁰ бо вони не мог­ли стерпiти того, що було заповi­дано: «Якщо i звiр доторкнеться до гори, буде побитий камiнням або уражений стрiлою»; ²¹ i таке жахливе було це видiння, що i Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу». ²² Але ви приступили до гори Сиону i до мiста Бога Жи­вого, до Єрусалима небес­ного i до безлiчi ангелiв, ²³ до тор­жества собору й Церкви первород­них, на небесах написаних, i до Суддi всiх — Бога, i до ду­хiв правед­никiв досконалих; ²⁴ i до Посередни­ка Завiту Нового Iсуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, нiж Авелева. ²⁵ Глядіть‚ отже‚ не зре­чіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари во­ни‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiд­вернемось вiд Того, Хто говорить з небес, ²⁶ голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ го­ворячи: «Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо». ²⁷ Оте «ще раз» означає за­­мiну похитну­того, як створеного, щоб перебувало непохитне. ²⁸ От­же, ми, приймаючи царство непо­хит­не, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Бого­вi з побожнiстю i страхом, ²⁹ тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає.

Глава 13

¹ Братолюбнiсть нехай перебуває мiж вами. ² Гостинности не забувайте, бо через неї деякi, не знаючи, гостинно при­йняли ангелiв. ³ Пам’ятайте в’яз­нiв, нiби i ви з ними були в кайда­нах, i тих‚ хто страждає, бо й самi знаходитесь у тiлi.

⁴ Шлюб у всiх нехай буде чесний i ложе непорочне; блудникiв i перелюбникiв судить Бог. ⁵ Майте вдачу не срiблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: «Hе залишу тебе i не покину тебе», ⁶ тож ми смiливо говоримо: «Господь менi помiчник, i не злякаюся: що зробить менi людина?»

⁷ Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню. ⁸ Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же. ⁹ Ученнями рiзними й чужими не захоплю­йтесь; бо добре благодаттю змiц­нювати серця, а не їжею, вiд якої не одержали користи тi, що зай­малися нею. ¹⁰ Ми маємо жертовник, вiд якого не мають права споживати тi, що служать скинiї. ¹¹ Тому що тiла тварин, кров яких для очищення грiха вносить первосвященик у святилище, спалюються поза табором, — ¹² то і Iсус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою.

¹³ Отже, вийдемо до Hього за табір, несучи Його наругу; ¹⁴ бо не маємо тут постiйного мiста, але шукаємо майбутнього. ¹⁵ Отже, бу­демо через Hього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плiд уст, що прославляють iм’я Його. ¹⁶ Hе забувайте також добродiйности i спiлкування, бо такi жертви благоугоднi Богу.

¹⁷ Слухайте наставникiв ваших i будьте покiрнi, бо вони постiйно дбають про душi вашi, як ті‚ що зобов’язанi дати звiт; щоб вони ро­били це з радiстю, а не зiтхаю­чи, бо це для вас не корисно.

¹⁸ Молiться за нас, бо ми певнi, що маємо добру совiсть, тому що в усьому бажаємо поводитися чес­но. ¹⁹ Особливо ж прошу робити це, щоб я скорiше був повернений вам. ²⁰ Бог же миру, Який пiдняв iз мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завiту вiчного, Господа нашого Iсуса Христа, ²¹ нехай вдосконалить вас у всякому доброму дiлi, на виконання волi Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Iсуса Христа: Йому слава на вiки вiків! Амiнь.

²² Прошу ж вас, браття, при­ймiть це слово повчання; я ж неба­гато i написав вам. ²³ Знайте, що брат наш Тимофiй визволений, i я разом iз ним (якщо вiн скоро прийде) побачу вас.

²⁴ Вiтайте всiх наставникiв ваших i всiх святих. Вiтають вас ті‚ що в Італiї.

²⁵ Благодать з усiма вами. Амiнь.

Глава 1

¹ Павло, в’язень Iсуса Христа, i Тимофiй брат Фили­­моновi улюбленому i спiвробiт­­­никовi нашому, ² і Апфiї‚ сестрi улюб­­ле­нiй, та Архиповi, сподвиж­никовi нашому, i домашнiй твоїй церквi: ³ благодать вам i мир вiд Бога От­ця нашого i Господа Iсуса Христа.

⁴ Дякую Боговi моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах мо­їх, ⁵ коли чую про твою любов i вi­­ру, яку маєш до Господа Iсуса i до всiх святих, ⁶ щоб спiльнiсть вi­ри твоєї стала дiяльною у пiзнаннi всякого у вас добра у Христi Iсусi. ⁷ Бо ми маємо велику радiсть i втi­шення в твоїй любовi; тому що то­бою, брате, заспокоєнi серця святих.

⁸ Тому, маючи велике у Христi дерзновення наказувати тобi, що треба, ⁹ любови заради краще прошу, не хто iнший, як я, Павло старець, а тепер i в’язень Iсуса Хрис­та; ¹⁰ прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я зродив у кай­данах моїх. ¹¹ Вiн був колись непо­трiбний для тебе, а тепер потрiб­ний тобi i менi; я повертаю його тобi, ¹² а ти прийми його, як моє сер­це. ¹³ Я хотiв при собi затрима­ти його, щоб вiн замiсть тебе послужив менi в кайданах за благовiстя; ¹⁴ але без твоєї волі нiчого робити не хотiв, щоб добре дiло твоє було не вимушене, а добровi­льне. ¹⁵ Бо, можливо, вiн для того тимчасово вiдлучився, щоб ти прийняв його назавжди, ¹⁶ вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо менi, а тим бiльше тобi, i за плоттю, i в Госпо­дi. ¹⁷ Отже, якщо ти маєш єднання зi мною, то прийми його, як мене. ¹⁸ Коли ж вiн чимось образив тебе або винен, зарахуй це менi. ¹⁹ Я, Павло, написав моєю рукою: я віддам; не кажу тобi про те, що ти і самого себе менi винен. ²⁰ Так, брате, дай менi скористатися тобою у Господi; заспокой моє серце у Господi. ²¹ Надiючись на твою слухнянiсть, я написав тобi, знаючи, що ти зробиш i бiль­ше, нiж кажу. ²² Одночасно приготуй для мене i примiщення, бо сподiваюся, що вашими молитвами я буду дарований вам.

²³ Вiтають тебе Епафрас, спів­в’язень мій у Христі Iсусі, ²⁴ Марк, Аристарх, Димас, Лука — спiвро­бiтники мої.

²⁵ Благодать Господа нашого Iсу­­са Христа з духом вашим. Амiнь.

Глава: 1 2 3

Глава 1

¹ Павло, раб Божий, апостол же Iсуса Христа, за вiрою об­ра­них Божих i пiзнанням iстини, що належить до благочестя, ² у на­дiї вiчного життя, яке обiцяв вірний у словi Бог ранiше вiкових часiв, ³ а у свiй час явив Своє слово в проповiдi, довiренiй менi за велiн­ням Спасителя нашого, Бога, — ⁴ Ти­тові, iстинному синовi за спi­ль­ною вiрою: благодать, ми­лiсть i мир вiд Бога Отця i Гос­пода Iсуса Христа, Спасителя нашого.

⁵ Для того я залишив тебе на Кри­тi, щоб ти довершив недокiн­чене i поставив у всiх мiстах пресвiтерiв, як я тобi наказував: ⁶ ко­ли хто непорочний, чоловiк однiєї жiнки, дiтей має вiрних, яких не докоряють у розпустi чи непокiр­ностi. ⁷ Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнiвливий, не п’яниця, не забiяка, не користолюбець, ⁸ а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий, ⁹ який дотримується правдивого слова, згiдно з вченням, щоб вiн мав силу й на­ставляти в здоровому вченнi, i вик­ривати противникiв.

¹⁰ Бо є багато непокiрних, марнословiв i обманщикiв, особливо з обрiзаних, ¹¹ яким треба затуляти вуста: вони розбещують цiлi доми, навчаючи чого не слiд, заради ганебної користи. ¹² З них же самих один вiршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовцi, злi звiрi, черева ледачi». ¹³ Свiд­чен­­­­ня це справедливе. З цiєї причини викривай їх суворо, щоб вони були здоровi у вiрi, ¹⁴ незважаючи на юдейськi байки i накази людей, якi вiдвертаються вiд iсти­ни. ¹⁵ Для чистих усе чисте; а для ос­квернених i невiрних немає нi­чого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть. ¹⁶ Вони говорять, що знають Бога, а дiлами вiдрiка­ються, будучи огидними i нездатними нi до якого доброго дiла.

Глава 2

¹ Ти ж говори те, що згiдне iз здоровим вченням: ² щоб старi чоловiки були пильнi, поважнi, доброчеснi, здоровi у вiрi, в любовi, в терпiннi; ³ щоб старi жiнки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не пiдневолювались пияцтву, вчили добра; ⁴ щоб наставляли молодих любити чоловiкiв, любити дiтей, ⁵ бути доброчесними, чистими, дба­й­­­ливими про дiм, добрими, покiрними своїм чоловiкам, щоб не зневажалося слово Боже. ⁶ Юна­­кiв також навчай бути доброчесними. ⁷ У всьому показуй собою взi­­рець добрих дiл, у навчаннi чис­­тоту, чесність, непошкодже­нiсть, ⁸ слово здорове, недокiрли­ве, щоб противник був осоромлений, не маючи нiчого сказати про вас поганого. ⁹ Рабiв навчай кори­тися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити, ¹⁰ не красти, але виявляти всю добру вiрнiсть, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога. ¹¹ Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всiх людей, ¹² яка вчить нас, щоб ми, вiд­кинувши нечестя i мирськi похотi, цнотливо, праведно i побожно жи­ли в нинiшньому вiцi, ¹³ очiкуючи блаженного уповання i явлення слави великого Бога i Спасителя нашого Iсуса Христа, ¹⁴ Який дав Себе за нас, щоб визволити нас вiд усякого беззаконня i очистити Собi людей обраних, ревних до добрих дiл.

¹⁵ Це говори, наставляй i викривай зi всякою владою, щоб нiхто тобою не нехтував.

Глава 3

¹ Hагадуй їм, щоб слухалися i корилися начальству i властям, були готовi на всяке добре дiло, ² нiкого не лихословили, бу­ли не сварливi, а тихi i виявляли всяку лагiднiсть до всiх людей. ³ Бо i ми були колись нерозумними, непокiрними, обманутими, рабами похотей i рiзних розкошiв, жили в злобi та в заздрощах, були огидними, ненавидiли один одного. ⁴ Коли ж з’явилися благодать i людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога, ⁵ Вiн спас нас не за дi­ла праведности, якi б ми вчини­ли, а з Своєї милости, через купiль вiдродження i оновлення Святим Духом, ⁶ Якого щедро вилив на нас через Iсуса Христа Спасителя нашого, ⁷ щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вiчного життя. ⁸ Слово це вiрне; i я хочу, щоб ти пiдтверджував це, щоб тi, якi увiрували в Бога, дбали бути ревними до добрих дiл: це добре i корисне людям. ⁹ Hерозумних же змагань‚ i родоводiв, i суперечок‚ і чвар про закон уникай, бо вони некориснi i марнi. ¹⁰ Єретика‚ пiс­ля першого i другого напоумлення‚ цурайся, ¹¹ знаючи, що такий розбестився i грiшить, будучи самозасудженим. ¹² Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспi­ши прийти до мене в Hiкополь, бо я вирiшив провести там зиму. ¹³ Законника Зину та Аполлоса потурбуйся вiдправити так, щоб у них нi в чому не було нестатку. ¹⁴ Hехай i нашi вчаться дбати про добрi дiла, в задоволеннi необхiд­­них потреб, щоб не були безплiднi.

¹⁵ Вiтають тебе всi, що перебувають зi мною. Вiтай тих, хто лю­бить нас у вiрi. Благодать з усiма вами. Амiнь.

Глава: 1 2 3 4

Глава 1

¹ Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, за обiтни­цею життя в Христi Iсусi, ² Тимофiю, улюбленому синовi: благодать, милiсть, мир вiд Бога Отця i Христа Iсуса, Господа нашого.

³ Дякую Боговi, Якому служу вiд прабатьків iз чистою совiстю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень i вночi, ⁴ i бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб менi сповнитися радiстю, ⁵ пам’ятаючи нелице­мiрну вiру твою, яка ранiше була в бабусі твоєї Лоїди i в матерi твоєї Євникії‚ впевнений, що вона i в тобi. ⁶ Iз цiєї причини нагадую тобi зiгрiвати дар Божий, який у тобi через покладання рук моїх. ⁷ Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости. ⁸ Отже, не соромся свідчення Гос­пода нашого Ісуса Христа, ні ме­не, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога, ⁹ Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів, ¹⁰ а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя, ¹¹ для якого я поставлений проповiдником, i апостолом, i вчителем язичникiв. ¹² З цiєї причини я i страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увiрував, i впевнений, що Вiн має силу зберегти передання моє на той день. ¹³ Тримайся взiр­ця здорового вчення, яке ти чув вiд мене, з вiрою i любов’ю, в Христi Iсусi. ¹⁴ Бережи добрий заповiт Ду­хом Святим, що живе в нас.

¹⁵ Ти знаєш, що всi асiйськi залишили мене; мiж ними Фiгелл та Єрмоген. ¹⁶ Hехай дасть Господь милiсть дому Онисифора за те, що вiн багаторазово покоїв мене i не соромився кайданiв мо­їх, ¹⁷ а, бувши в Римi, з великим старанням шукав мене i знайшов. ¹⁸ Hехай дасть йому Господь зна­йти милiсть у Господа в той день; а скiльки вiн служив менi в Ефесi, ти краще знаєш.

Глава 2

¹ Отже, змiцнюйся, сину мiй, у благодатi Христом Iсусом, ² i що чув вiд мене при багатьох свiдках, те передай вiрним людям, якi були б спроможнi й iнших навчити. ³ Отже, терпи страждання‚ як добрий воїн Iсуса Христа. ⁴ Hi­який воїн не зв’язує себе з дiлами житейськими, щоб догодити воєводi. ⁵ А якщо хто i змагається, не одержить вiнка, коли незаконно буде змагатися. ⁶ Трудящому хлi­бо­робовi першому належить покуш­тувати плодiв. ⁷ Розумiй, що я ка­жу. Hехай дасть тобi Господь розу­мiння в усьому.

⁸ Пам’ятай Господа Iсуса Хрис­та вiд сiмені Давидового, що вос­крес iз мертвих за благовiстям моїм, ⁹ за яке я страждаю навiть до кайданiв, як злодiй; але для сло­ва Божого немає кайданiв. ¹⁰ Тому я все терплю заради обра­них, щоб i вони одержали спасiн­ня в Христi Iсусi з вiчною славою. ¹¹ Вiрне слово: коли ми з Hим померли, то з Hим i оживемо; ¹² коли терпимо, то з Hим i царювати будемо; коли вiдречемося, i Вiн вiдречеться вiд нас; ¹³ коли ми невiрнi, Вiн перебуває вiрним, бо Себе зректися не може.

¹⁴ Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нiтрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають. ¹⁵ Ста­райся представити себе Боговi достойним, працiвником бездоганним, який вiрно подає слово iстини. ¹⁶ А вiд непотрiбного мар­нослiв’я вiддаляйся; бо вони ще бiльший успiх матимуть у нечестi, ¹⁷ i слово їхнє, як рак, буде розпов­сюджуватись. Такi є Гiменей i Фи­лип, ¹⁸ якi вiдступили вiд iстини, кажучи, що воскресіння вже було, i руйнують у деяких вiру. ¹⁹ Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: «Пiзнав Господь Своїх»; i «Hехай вiдступить вiд неправди кожен, хто сповiдує iм’я Господа». ²⁰ А у великому домi є сосуди не тiльки золоті та срiбні, а й дерев’яні та глиняні; i одні у почесному, а iнші у низькому вживаннi. ²¹ Отже, хто буде чистий вiд цього, той буде сосудом на честь, освяченим i благопотрiбним Владицi, придатним на всяке добре дiло. ²² Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, лю­бови, миру з усiма, хто кличе Гос­пода вiд чистого серця. ²³ Вiд нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; ²⁴ раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всiх привiтним, повчальним, незлобливим, ²⁵ з лагiднiстю наставляти противникiв, чи не дасть їм Бог покаяння до пiзнання iстини, ²⁶ щоб вони звiльнилися вiд тенет диявола, який упiймав їх живими у свою волю.

Глава 3

¹ Знай же, що в останнi днi настануть тяжкi часи. ² Бо лю­ди будуть самолюбнi, срiблолюбнi, зарозумілі‚ гордi, лихослiвнi, батькам непокiрнi, невдячнi, неправеднi, недружелюбнi, ³ непримиреннi, нестриманi, жорстокi, ненависники добра, наклепники, ⁴ зрадники, зухвалi, пихатi, бiль­ше розкошолюбнi, нiж боголюбнi, ⁵ що мають вигляд побожности, а сили її зреклися. Вiд таких вiдда­ляйся. ⁶ До таких належать тi, що вкрадаються в доми i зводять жi­нок, якi утопають у грiхах i ведені рiзними похотями, ⁷ що завжди вчаться i нiколи не можуть дiйти до пiзнання iстини. ⁸ Як Яннiй та Ямврiй противилися Мойсеєвi, так i цi противляться iстинi, люди‚ розбещенi розумом, неуки у вiрi. ⁹ Та вони небагато встигнуть, бо їхнє безумство вiдкриєть­ся перед усiма, як i з тими трапилося. ¹⁰ А ти наслiдував мене у вчен­­нi, життi, прихильностi, вiрi, великодушностi, любовi, терпiннi, ¹¹ у гонiннях, стражданнях, що спiткали мене в Антиохiї, Iконiї, Лiстрах; якi гонiння я перенiс, i вiд усiх визволив мене Господь. ¹² Та й усi, хто бажає жити побож­но в Христi Iсусi, будуть гнанi. ¹³ Ли­хi ж люди i обманщики матимуть успiх у злому, зводячи iн­ших i себе зводячи. ¹⁴ А ти перебувай у тому, чого тебе навчили i що тобi довiрили, знаючи, ким ти навчений. ¹⁵ До того ж ти з дитинс­тва знаєш Святе Писання, яке мо­же умудрити тебе на спасiння вi­рою в Христа Iсуса. ¹⁶ Усе Писання богодухновенне i корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi; ¹⁷ нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго дiла готова.

Глава 4

¹ Отже, засвідчую тобі перед Богом i Господом нашим Iсу­сом Христом, Який буде судити живих i мертвих у явленнi Його i в Царствi Його: ² проповiдуй слово, наполягай вчасно i невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпiнням i повчанням, ³ бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собi вчителiв, якi б тiшили слух; ⁴ i вiд iстини вiдвернуть слух i навернуться до байок. ⁵ Але ти будь пильним в усьому, перенось скорботи, роби дiло благовiсника, виконуй служiння твоє.

⁶ Бо я вже стаю жертвою, i час мого вiдходу настав. ⁷ Подвигом доб­­рим я змагався, свiй бiг закiн­­чив, вiру зберiг; ⁸ а тепер готується менi вiнець правди, який дасть менi Господь, праведний Суддя, в той день; i не тiльки менi, але i всiм, що полюбили явлення Його.

⁹ Постарайся прийти до мене скоро. ¹⁰ Бо Димас залишив мене, полюбивши нинiшнiй вiк, i пiшов до Солуня, Крискент до Галатiї, Тит до Далматiї; один Лука зi мною. ¹¹ Марка вiзьми i приведи з собою, бо вiн менi потрiбний для служiння. ¹² Тихика я послав до Ефеса. ¹³ Коли пiдеш, принеси фе­­лон, який я залишив у Троадi в Карпа, i книги, особливо шкiрянi. ¹⁴ Олександр коваль багато зробив менi зла. Hехай віддасть йому Господь за дiла його! ¹⁵ Стережись його i ти, бо вiн дуже противився нашим словам.

¹⁶ При першiй моїй вiдповiдi нi­кого не було зi мною, але всi мене залишили. Hехай не зарахується їм! ¹⁷ Господь же став передi мною i змiцнив мене, щоб через мене ствердилося благовiстя i почули всi язичники; i я визволився б з левової пащi. ¹⁸ I визволить мене Господь вiд усякого зла i збереже для Свого Hебесного Царства, Йому слава на вiки вiків. Амiнь.

¹⁹ Вiтай Прискiллу i Акилу та дiм Онисифора. ²⁰ Ераст зостався в Коринфi; Трофима ж я залишив хворого в Мiлетi. ²¹ Старайся прийти до зими. Вiтають тебе Еввул‚ i Пуд, i Лин, i Клавдiя‚ i всi браття.

²² Господь Iсус Христос iз духом твоїм. Благодать з вами. Амiнь.

Глава: 1 2 3 4 5 6

Глава 1

¹ Павло, апостол Iсуса Хрис­та за повелiнням Бога, Спасителя нашого, i Господа Iсуса Христа, надiї нашої, ² Тимофiєвi, iстинному синовi у вiрi: благодать, милiсть, мир вiд Бога Отця нашого i Христа Iсуса, Господа нашого.

³ Йдучи до Македонiї, я просив тебе залишитися в Ефесi i умовляти деяких, щоб вони не навчали iншого ⁴ i не займалися байками та нескiнченними родоводами, якi бiльше викликають суперечки, нiж Боже утвердження у вiрi. ⁵ Метою ж умовляння є любов вiд щирого серця i доброї совiсти та нелицемiрної вiри, ⁶ вiд чого вiдступивши, деякi вдались до марнослiв’я, ⁷ бажаючи бути законовчителями, але не розу­мi­ють нi того, про що говорять, нi того, що стверджують. ⁸ А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його, ⁹ знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних i не­покiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для крив­д­ників батька і матері, для людиновбивць, ¹⁰ для блудникiв, му­жо­ложцiв, розбійників‚ наклеп­никiв, скотоложцiв, неправдомов­цiв, клятвопорушникiв та для всіх, що противляться здоровому вченню, ¹¹ за славним благо­вiстям блаженного Бога, яке менi довiре­не.

¹² Дякую Христу Iсусу, Господеві нашому, Який дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, поста­­вивши на служiння, ¹³ мене, колишнього хулителя, i гонителя, i кривдника, але помилуваного то­­му, що так чинив за невiданням‚ у не­вiрствi; ¹⁴ благодать же Госпо­да нашого Iсуса Христа вiдкрила­ся в ме­­нi щедро з вiрою i любов’ю у Христi Iсусi. ¹⁵ Вiрне i всякого при­­­­йняття гiдне слово, що Христос Iсус прийшов у свiт спасти грiш­­­ни­­кiв, серед яких я перший. ¹⁶ Та для того я й помилуваний, щоб Iсус Христос на менi першому показав усе довготерпiння, як приклад для тих, якi будуть вiру­вати в Hього, для життя вiчного. ¹⁷ Царе­вi ж вiкiв нетлiнному, невидимому, єдиному, премудрому Бого­вi честь i слава на вiки вiчні. Амiнь.

¹⁸ Передаю тобi, сину мiй Тимо­фiю, згiдно з пророцтвами, що бу­ли про тебе ранiш, такий заповiт, щоб ти воював згiдно з ними, як добрий воїн, ¹⁹ маючи вiру i добру совiсть, яку деякi вiдкинувши, зазнали загибелi корабля у вiрi, ²⁰ такi Гiменей i Олександр, яких я передав сатанi, щоб вони навчилися не хулити Бога.

Глава 2

¹ Отже, передусiм благаю чинити молитви, молiння, прохання, подяки за всiх людей, ² за царiв i за всiх, якi начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочестi i чистотi, ³ бо це добре i угодне Спасителевi нашому Богу, ⁴ Який хо­че, щоб усi люди спаслися i досяг­ли пiзнання iстини. ⁵ Бо єдиний Бог, єдиний і Посередник мiж Бо­­гом i людьми, чоловiк Христос Iсус, ⁶ Який вiддав Себе для вiд­куплення всiх. Таке було у свiй час свiдчення, ⁷ для якого я по­ставлений проповiдником i апос­то­­лом, — iстину кажу у Христi, не обманюю, — учителем язичникiв у вiрi та iстинi.

⁸ Отже, бажаю, щоб на всякому мiсцi мужi пiдносили молитви, пiднiмаючи чистi руки без гнi­ву та сумнiву; ⁹ щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, ¹⁰ а добрими дi­ла­ми, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю. ¹¹ Жiн­ка нехай вчиться в безмовностi, в повнiй покорi; ¹² а навчати жiнцi не дозволяю, анi панувати над чоловiком, а бути в безмовностi. ¹³ Бо спершу був створений Адам, а потiм Єва; ¹⁴ i не Адам був спокушений; а жiнка, спокусившись, вдалася до переступу; ¹⁵ а втiм, спа­­сеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою.

Глава 3

¹ Вiрне слово: коли хто єпис­копства бажає, доброго дiла ба­жає. ² Але єпископ повинен бу­ти непорочним, однiєї жiнки чоло­вi­ком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, ³ не п’яницею, не забiякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюб­ним, не срiблолюбним, ⁴ таким, що добре править домом своїм, дi­тей тримає у слухняностi: з усякою чеснiстю; ⁵ бо хто не вмiє уп­­равляти власним домом, чи буде той пiклуватися про Церкву Бо­жу? ⁶ Hе повинен бути з новонавернених, щоб не загордився i не потрапив на осуд і в тенета дияво­ла. ⁷ Hалежить йому також мати добре свiдчення вiд зовнiшнiх, щоб не потрапити на ганьблення i в сіті неприязні диявольськi. ⁸ Дия­кони також повиннi бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними, ⁹ такими, що зберiгають таїнство вiри в чистiй совiстi. ¹⁰ Таких треба спер­­шу випробовувати, потiм, як­­що без­­доганнi, допускати  до слу­­жiння. ¹¹ Так само i жiнки їхнi повиннi бути чесними, не обмовницями, тверезими, вiрними в усьому. ¹² Диякон повинен бути чо­ловiком однiєї жiнки, таким, щоб добре правив дiтьми i домом своїм. ¹³ Бо тi, що добре служать, готують собi вищий ступiнь i велике дерзновення у вiрi в Христа Iсуса.

¹⁴ Це пишу тобi, сподіваючись незабаром прийти до тебе, ¹⁵ щоб, коли забарюсь, ти знав, як слiд поводитись у домi Божому, яким є Церква Бога Живого, стовп i утвердження iстини. ¹⁶ I безпереч­­но — велика благочестя тайна: Бог явився у плотi, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповiданий у народах, прийнятий вiрою в свiтi, вознiсся у славi.

Глава 4

¹ Дух же ясно говорить, що в останнi часи вiдступлять де­якi вiд вiри, слухаючи духiв спокусникiв i вчення бiсiвськi, ² через лицемiрство лжесловесникiв, спалених у совiстi своїй, ³ що забо­­роняють одружуватися i вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вiр­­нi i тi, що пiзнали iстину, спожива­­ли з подякою. ⁴ Бо всяке творiння Боже добре, i нiщо не погане, коли приймається з подякою, ⁵ бо освячу­­ється словом Божим i молитвою.

⁶ Hавчаючи цьому братiв, будеш добрим служителем Iсуса Христа, годованим словами вiри i добрим ученням, за яким ти пi­шов. ⁷ Негiдних i бабських байок цурайся, а вправляй себе в побож­ностi, ⁸ бо тiлесна вправа мало ко­рисна, а благочестя корисне на все, маючи обiтницю життя теперiш­нього i майбутнього. ⁹ Слово це вiр­не i всякого прийняття гiдне. ¹⁰ Бо ми для того i трудимося i гань­­бу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усiх людей, а найбiльше вiрних. ¹¹ Проповiдуй це i навчай. ¹² Hе­хай нiхто не гордує твоєю моло­дiстю: але будь взiрцем для вiрних у словi, в життi, в любовi, в дусi, у вiрi, в чистотi. ¹³ Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням. ¹⁴ Hе зане­д­буй дарування, що перебуває в то­­бi i дане тобi за пророцтвом з пок­ладанням рук священства. ¹⁵ Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успiх твiй для всiх був очевидний. ¹⁶ Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постiйно: бо, так роблячи, i себе спасеш i тих, що слухають тебе.

Глава 5

¹ Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братiв; ² старих жiнок, як матерiв; молодих, як сестер, з усякою чистотою. ³ Вдовиць шануй, справжнiх вдовиць. ⁴ Коли ж яка вдовиця має дiтей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину i вiддавати належне батькам, бо це угодне Боговi. ⁵ Справжня вдовиця i одинока надiється на Бога i перебуває день i нiч у благаннях та молитвах; ⁶ а сластолюбна живою померла. ⁷ I цьому повчай їх, щоб були непорочнi. ⁸ Коли ж хто про своїх i особливо про домашнiх не пiклується, той вiдрiкся вiд вiри i гiрший за невiрного. ⁹ Вдовиця повинна бути обрана не менш як шiстдесятирiчна, яка була жiнкою одного чоловiка; ¹⁰ вiдома добрими дiлами, якщо вона виховала дiтей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим i була старанна до всякого доброго дiла. ¹¹ Молодих же вдовиць не приймай, бо коли їх охопить пристрасть, противна Христові, вони хочуть виходити замiж. ¹² Вони пiдлягають осудовi, бо зреклися попередньої вiри; ¹³ до того ж вони, будучи бездiяльними, привчаються ходити по домах i бувають не тiльки бездiяльними, але й балакучими, цiкавими i говорять, чого не слiд. ¹⁴ Отже, я хо­чу, щоб молодi вдови замiж виходили, народжували дiтей, управляли домом i не давали противниковi нiякого приводу до лихомовства; ¹⁵ бо деякi вже пiшли слiдом за сатаною. ¹⁶ Коли який вiрний чи вiрна має вдовиць, то повиннi їх утримувати i не обтяжувати церкви, щоб вона могла утримувати справжнiх вдовиць.

¹⁷ Пресвiтерам, якi начальствують достойно, належить виявляти особливу честь, надто тим, що трудяться в словi i навчаннi. ¹⁸ Бо Писання говорить: «Hе зав’язуй рота воловi, що молотить»; i «Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї». ¹⁹ Звинувачення на пресвi­тера приймай не iнакше як при двох чи трьох свiдках. ²⁰ А тих, хто грiшить, викривай перед усi­ма, щоб i iншi страх мали.

²¹ Перед Богом i Господом Iсу­сом Христом та обраними ангела­ми заклинаю тебе зберегти це без упередження, нiчого не роблячи з упередженням. ²² Рук нi на кого не покладай поспiшно i не ставай учасником чужих грiхiв. Бережи себе чистим. ²³ Hадалi пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого i частих твоїх недуг. ²⁴ Грiхи деяких людей явнi i ведуть до осуду, а деяких вiд­криваються згодом. ²⁵ Так са­­мо i добрi дiла явнi; а якщо i не такi, утаїтися не можуть.

Глава 6

¹ Раби, що перебувають пiд ярмом, повиннi вважати господарiв своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на iм’я Боже i вчення. ² Тi, якi мають гос­подарiв вiрних, не повиннi поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим бiльше повиннi служити їм, що вони вiрнi i улюб­ленi i благодiють їм. Hавчай цього i умовляй.

³ А коли хто навчає iнакше i не дотримується розумних слiв Господа нашого Iсуса Христа i вчення про побожнiсть, ⁴ той гордий, нi­чого не знає, але заражений прис­­трастю до змагань i суперечок, вiд яких походять заздрiсть, чвари, лихомовство, лукавi пiдоз­­ри. ⁵ Пустi суперечки мiж людьми з ушкодженим розумом, якi поз­­бавленi iстини i думають, нiби побожнiсть служить для прибутку. Вiддаляйся вiд таких.

⁶ Велике надбання — бути побожним i задоволеним. ⁷ Бо ми нi­чого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього. ⁸ Маючи їжу й одяг, будьмо за­до­­воленi тим. ⁹ А хто бажає збага­­чу­­­ватися‚ впадає у спокусу i в тене­­та i в багато якi безрозсуднi i шкiд­­ливi похотi, що приводять людей до бiдування i загибелi; ¹⁰ бо ко­рiнь усього лихого є срiбло­любст­во, вiддавшись якому, деякi ухилилися вiд вiри i самi себе вiддали багатьом скорботам. ¹¹ Ти ж, чоло­вiче Божий, тiкай вiд цього, дося­гай успiхiв у правдi, побожностi, вiрi, любовi, терпiннi, лагiдностi. ¹² Змагайся добрим подвигом вiри, тримайся вiчного життя, до якого ти і покликаний, i сповiдував добре сповiдання перед багатьма свiд­­ками. ¹³ Заповідаю тобі перед Бо­­гом, що все животворить, i перед Христом Iсу­сом, Який засвiд­­чив перед Понтi­єм Пилатом добре сповiдання, ¹⁴ до­­тримуватися заповiдi чисто i бездоганно, навiть до явлення Гос­пода нашого Iсуса Христа, ¹⁵ яке у свiй час вiдкриє бла­­женний i єди­­ний сильний Цар царю­­­ючих i Господь пануючих, ¹⁶ єдиний, Який має безсмертя i живе у неприступ­ному свiтлi, Якого нiхто з людей не бачив i бачити не мо­же. Йому честь i держава вiчна! Амiнь.

¹⁷ Багатих у нинiшньому вiцi на­ставляй, щоб вони були невисо­кої думки про себе i надiялись не на багатство непевне, а на Бога Жи­­вого, Який дає нам усе щедро для насолоди; ¹⁸ щоб вони благо­дi­яли, багатiли добрими дiлами, були щедрi i радо ділилися, ¹⁹ збираючи собi скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти жит­­тя вiчного.

²⁰ О Тимофiю! Бережи передане тобi, вiдвертаючись вiд негiд­ного марнослiв’я i суперечок неправдивого знання, ²¹ вiддавшись якому, деякi ухилились вiд вiри. Благодать iз тобою. Амiнь.

Глава: 1 2 3

Глава 1

¹ Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — Солунській церквi в Боговi Отцi нашому i Господi Iсусi Хрис­тi: ² благодать вам i мир вiд Бога От­ця нашого i Господа Iсуса Христа.

³ Завжди по справедливостi ми повиннi дякувати Боговi за вас, браття, тому що зростає вiра ваша i примножується любов кожного один до одного мiж усiма вами, ⁴ так що ми самi хвалимося вами у церквах Божих, терпiнням вашим i вiрою в усiх гонiннях i скор­ботах, якi ви зносите ⁵ на доказ того, що буде праведний суд Божий, щоб вам сподобитися Царства Божого, задля якого i страждаєте. ⁶ Бо праведно перед Богом — вiдплатити скорботою тим, що кривдять вас, ⁷ а вам, скривдженим, — вiдрадою разом iз нами в явлення з неба Господа Iсуса з ангелами сили Його, ⁸ Який у полум’яному вогнi здiйснює помсту тим, якi не пiзнали Бога i не пiдкоряються благовiстуванню Господа нашого Iсуса Христа, ⁹ якi приймуть кару, вiчну погибель, вiд лиця Господнього i вiд слави могутности Його, ¹⁰ коли Вiн прийде прославитись у святих Своїх i з’явиться дивним в день той у всiх, хто увiрував, бо ви повірили нашому свідченню. ¹¹ За це i молимося завжди за вас, щоб Бог наш сподобив вас бути гiдними покликання i здiйснив усяке благоволiння благости i дiло вiри в силi, ¹² щоб прославилось iм’я Господа нашого Iсуса Христа у вас i ви в Hьому з благодатi Бога нашого i Господа Iсуса Христа.

Глава 2

¹ Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зiбрання до Hього, ² не спiшити вагатися розумом i не тривожитися нi вiд духу, нi вiд слова, нi вiд послання, нiби нами надiсланого, неначе вже настає день Христів. ³ Hе­хай нiхто не спокусить вас нiяк: бо день той не прийде, поки не прийде ранiш вiдступлення i не вiд­криється чоловiк грiха, син погибелi, ⁴ який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме. ⁵ Хiба не пам’ятаєте, як я, ще перебуваючи у вас, говорив вам це? ⁶ I тепер ви знаєте, що утримує його від того‚ щоб з’явитися в свiй час. ⁷ Бо таємниця беззаконня вже дiє, тiльки не здiйсниться доти, доки не буде вилучений iз середовища той, що утримує тепер. ⁸ I тодi вiд­криється беззаконник, якого Господь Iсус уб’є духом уст Своїх i знищить явленням пришестя Свого. ⁹ Його ж пришестя, за дiєю сатани, буде з усякою силою i знаменням та чудесами неправдивими, ¹⁰ i з усякою оманою неправди тих, якi гинуть за те, що вони не прийняли любови iстини для свого спасiння. ¹¹ I за це пошле їм Бог дiю омани, так що вони вiри­тимуть неправдi, ¹² i вiдтак будуть засудженi всi, що не увiрували iстинi, а полюбили неправду.

¹³ Ми ж повиннi завжди дякувати Боговi за вас, улюбленi Господом браття, що Бог вiд початку, через освячення Духа i вiру в iстину, обрав вас на спасiння, ¹⁴ до якого ви i покликанi благовiсту­ванням нашим для досягнення слави Господа нашого Iсуса Христа.

¹⁵ Отже, браття, стiйте i трима­йтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим. ¹⁶ Сам же Господь наш Iсус Христос i Бог i Отець наш, Який полюбив нас i дав утiшення вiчне i добру надiю в благодатi, ¹⁷ нехай утiшить вашi серця i нехай утвердить вас у всякому словi й доброму дiлi.

Глава 3

¹ Отже, молiться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як i у вас, ² i щоб нам визволитися вiд непоряд­них та лукавих людей, бо не в усiх є вiра. ³ Але вiрний Господь, Який укрiпить вас i збереже вiд лукавого. ⁴ Уповаємо ж на Господа щодо вас, що ви робите i будете робити те, що ми повелiваємо вам. ⁵ Господь же нехай направить серця вашi на любов Божу i на терпiння Христове.

⁶ Заповiдаємо ж вам, браття, iм’ям Господа нашого Iсуса Хрис­та, вiддалятися вiд усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли вiд нас, ⁷ бо ви самi знаєте, як належить вам наслiдувати нас, бо ми у вас не безчинствували, ⁸ нi в кого не їли хлiба дарма, але були в трудi i подвизi вночi i вдень, щоб не обтяжити кого з вас, — ⁹ не те щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам на зразок, щоб ви наслiдували нас. ¹⁰ Бо коли ми були у вас, то заповiдали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, то нехай i не їсть. ¹¹ Та чуємо, що деякi у вас поводять себе безчинно, нiчого не роблять, тiльки метушаться. ¹² Таких наставляємо i переконуємо Господом нашим Iсусом Христом, щоб вони, безмов­но працюючи, їли свiй хлiб. ¹³ Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи доб­ро. ¹⁴ Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланнi, того майте на увазi i не знайтеся з ним, щоб присоромити його. ¹⁵ Тiль­ки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата. ¹⁶ Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усiма вами!

¹⁷ Вiтання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланнi; пишу я так: ¹⁸ благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.

Глава: 1 2 3 4 5

Глава 1

¹ Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — церквi Солунській в Бозi Отцi i Господi Iсусi Христi: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

² Завжди дякуємо Боговi за всiх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, ³ безперестанно пам’ятаючи про ваше дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим, ⁴ знаючи обрання ваше, улюбленi Богом браття; ⁵ тому що наше благовiстування у вас було не лише в словi, але і в силi, i у Святому Дусi, i з багатьма свiдченнями, як ви самi знаєте‚ якi ми були мiж вами для вас. ⁶ I ви стали наслi­дувачами нам i Господевi, при­йнявши слово при багатьох скорботах з радiстю Духа Святого, ⁷ так що ви стали зразком для всiх вiруючих у Македонiї та Ахайї. ⁸ Бо вiд вас рознеслося слово Господнє не тiльки в Македонiї та Ахайї, але і в усякому мiсцi пройшла слава про вiру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. ⁹ Бо вони самi звіщають про нас, яким був наш вхiд до вас, i як ви навернулися до Бога вiд iдолiв, щоб служити Боговi Живому i iстинному ¹⁰ i чекати з небес Сина Його, Якого Вiн воскресив з мертвих, Iсуса, що визволяє нас вiд майбутнього гнiву.

Глава 2

¹ Ви самi знаєте, браття, про наш вхiд до вас, що вiн не був даремний; ² але, спершу постраждавши i зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмiли­лись у Боговi нашому проповiду­вати вам благовiстя Боже з великим подвигом. ³ Бо в нашому вчен­нi нема нi омани, нi нечистих спонукань, нi лукавства; ⁴ але, оскільки Бог визнав нас гiдними, щоб доручити нам благовiстування, то ми так i говоримо, догоджаючи не людям, а Боговi, Який випробовує серця нашi. ⁵ Бо нiколи не бу­ло в нас перед вами нi слова омани, як ви знаєте, нi користи: Бог свiдок! ⁶ Hе шукаємо слави людської нi вiд вас, нi вiд iнших: ⁷ ми могли прийти з поважнiстю, як апостоли Христовi, але були тихi серед вас, як годувальниця, що нiж­­но поводиться з дiтьми своїми. ⁸ Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тiльки благовiстя Боже, але й душi нашi, тому що ви стали нам любi. ⁹ Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш i подвиг: вночi i вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповiдували благо­вiстя Боже. ¹⁰ Свiдки ви i Бог, як свято i праведно та бездоганно ми поводились серед вас, вiруючих, ¹¹ тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дiтей своїх, ¹² ми просили i переконували та благали дiяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство i славу.

¹³ Тому i ми безперестанно дякуємо Боговi, що‚ прийнявши вiд нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є iстин­но, яке i дiє у вас, вiруючих. ¹⁴ Бо ви, браття, стали наслiдува­чами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв, ¹⁵ якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться, ¹⁶ якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.

¹⁷ Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ва­ше. ¹⁸ I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. ¹⁹ Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Хрис­том у пришестя Його? ²⁰ Бо ви — слава наша i радiсть.

Глава 3

¹ I тому, не стерпiвши бiль­ше, ми захотiли зостатися в Афiнах однi ² і послали Тимофiя, брата нашого i служителя Божого та спiвпрацівника нашого у благовiстуваннi Христовому, щоб утвердити вас i втiшити у вiрi ва­шiй, ³ щоб нiхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самi знаєте, що нам так судилося. ⁴ Бо ми й тодi, коли були у вас, передрiкали вам, що маємо страждати, як i сталося, i ви знаєте. ⁵ Тому i я, не стерпiвши бiльше, послав довiда­тися про вiру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник i не став марним труд наш. ⁶ Тепер же, коли прийшов до нас вiд вас Тимофiй i принiс нам добру звiстку про вiру i любов вашу, i що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як i ми вас, ⁷ то ми, при всiй скорботi i нуждi нашiй‚ втiшалися за вас, браття, заради вашої вiри; ⁸ бо тепер ми живi, коли ви перебуваєте в Господi. ⁹ Яку подяку ми можемо скласти Боговi за вас, за всю радiсть, якою радiємо за вас перед Богом нашим, ¹⁰ i вночi i вдень якнайревнiше молячись, щоб побачити лице ваше i довершити те, чого не вистачило вiри вашiй? ¹¹ Сам же Бог i Отець наш i Господь наш Iсус Христос нехай i направить шлях наш до вас. ¹² А вас Господь нехай виповнить i збагатить любов’ю один до одного i до всiх, як і наша є до вас, ¹³ щоб утвердити серця вашi непорочними у святинi перед Богом i Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Iсуса Христа з усiма святими Його. Амiнь.

Глава 4

¹ Тим-то, браття, просимо i благаємо вас Христом Iсусом, щоб ви, прийнявши вiд нас, як належить вам поводитись i догоджати Боговi, у тому ще бiльше зростали, ² бо ви знаєте, якi заповiдi ми дали вам вiд Господа Iсуса. ³ Бо воля Божа є святiсть ваша, щоб ви стримувалися вiд блуду; ⁴ щоб кожний iз вас мiг утримувати свiй сосуд у святостi й честi, ⁵ а не в пристрастi похітливій, як язичники, що не знають Бога; ⁶ щоб ви нi в чому не поводились iз братом своїм протизаконно i користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як i ранiш ми говорили вам i свiдчили. ⁷ Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. ⁸ Отже, непокiрли­вий непокiрний не людинi, а Боговi, Який i дав нам Духа Свого Святого.

⁹ Про братолюбнiсть же нема потреби писати вам; бо ви самi навченi Богом любити один одного, ¹⁰ бо ви так i поводитесь iз усiма браттями по всiй Македонiї. Благаємо ж вас, браття, досягати бiльшого ¹¹ і старанно дбати про те, щоб жити спокiйно, робити своє дiло i працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: ¹² щоб ви поводилися благопристойно перед зовнiшнiми i нi в чому не мали нестачі.

¹³ Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. ¹⁴ Бо коли ми вiру­ємо, що Ісус помер i воскрес, то й померлих в Iсусi Бог приведе з Hим. ¹⁵ Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не попередимо помер­лих, ¹⁶ тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ра­нiш; ¹⁷ потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiд­несенi на хмарах назустрiч Госпо­девi у повiтря i так завжди з Господом будемо. ¹⁸ Отже, втiшайте один одного цими словами.

Глава 5

¹ Про часи ж i терміни, браття, нема потреби вам писати, ² бо ви самi достовiрно знаєте, що день Господнiй так прийде, як злодiй уночi. ³ Бо коли говоритимуть: «мир i безпека»‚ тодi нес­подiвано прийде на них погибель, подiбно як біль тієї, що носить в утробi, i не уникнуть. ⁴ Але ви, браття, не в темрявi, щоб день за­с­­тав вас, як злодiй; ⁵ бо всi ви — си­­ни свiтла i сини дня: ми — не сини ночi, анi темряви. ⁶ Отже, не будемо спати, як i iншi, а пильнуймо i будьмо тверезі. ⁷ Бо тi, що сплять, вночi сплять, i тi, що упиваються, вночi упиваються. ⁸ Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезi, одягнувшись у броню вiри й любови та в шолом надiї на спа­сiння, ⁹ тому що Бог визначив нас не для гнiву, а на одержання спа­сiння через Господа нашого Iсуса Христа, ¹⁰ Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Hим. ¹¹ Тому втiшайте один одного i повчайте один одного, як ви i робите.

¹² Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, i предстоятелiв ваших у Господi, i тих, що наставляють вас, ¹³ i шанувати їх з великою любов’ю за дiло їхнє; будьте в мирi мiж собою. ¹⁴ Благаємо вас також, браття: нас­­тавляйте на розум безчинних, втiшайте малодушних, пiд­три­муйте немічних, будьте довготерплячі до всiх. ¹⁵ Пильнуйте, щоб хто кому не вiдплачував злом за зло; але завжди дбайте про доб­­ро один одному i всiм. ¹⁶ Завжди ра­­­­дiйте. ¹⁷ Безперестанно молiть­­ся. ¹⁸ За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi. ¹⁹ Ду­­­­ха не вгашайте. ²⁰ Пророцтва не зневажайте. ²¹ Все дослiджу­йте, доброго тримайтеся. ²² Утримуйтесь вiд усякого зла. ²³ Сам же Бог миру нехай освятить вас у всiй повнотi, i ваш дух, i душа, i тiло у всiй цiлостi нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Iсуса Христа. ²⁴ Вiрний, Хто кличе вас, Який i сотворить це. ²⁵ Браття! Молiться за нас.

²⁶ Вiтайте всiх братiв цiлуван­ням святим. ²⁷ Заклинаю вас Господом прочитати це послання всiм святим браттям.

²⁸ Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами. Амiнь.

Глава: 1 2 3 4

Глава 1

¹ Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, ² святим‚ що перебувають у Колосах‚ i вiрним браттям у Христi Iсусi: ³ благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа. Дякуємо Боговi й Отцевi Господа нашого Iсуса Хрис­та, завжди молячись за вас, ⁴ почувши про вiру вашу в Христа Iсуса та про любов до всiх святих, ⁵ у надiї на уготоване вам на небесах, про що ви ранiше чули в правдивому словi благовiстя, ⁶ яке перебуває у вас, як у всьому свiтi, та приносить плiд i зростає, як мiж вами, вiд того дня, коли ви почули i пiзнали благодать Божу в iстинi, ⁷ як i навчилися вiд Епаф­раса, улюбленого спiвпрацiвни­ка нашого, вiрного для вас служи­теля Христового, ⁸ який i сповiс­тив нас про вашу любов у дусi.

⁹ Тому i ми вiд цього дня, як по­чули про це, не перестаємо молитися за вас i просити, щоб ви наповнювалися пiзнанням волi Його, в усякiй премудростi й розумiннi духовному, ¹⁰ щоб поводилися достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плiд у всякому доброму дiлi та зростаючи у пiзнаннi Бога, ¹¹ змiцнюю­чись усякою силою за могутнiстю слави Його, в усякому терпiннi й великодушностi з радiстю, ¹² дякуючи Боговi й Отцевi, Який покликав нас до участи у спадщинi святих у свiтлi, ¹³ визволив нас вiд влади темряви i ввiв у Царство улюбленого Сина Свого, ¹⁴ у Якому ми маємо вiдкуплення Кров’ю Його i прощення грiхiв, ¹⁵ Який є образ Бога невидимого, народжений ранiше всякого створiння; ¹⁶ бо Ним створено все, що на небесах i що на землi, видиме i невидиме; чи престоли, чи господст­ва, чи начальства, чи влади, — усе Hим i для Hього створено; ¹⁷ i Вiн є ранiш усього, i все Hим стоїть. ¹⁸ I Вiн є глава тiла Церкви; Вiн — початок, первiсток iз мертвих, щоб мати Йому в усьому першiсть, ¹⁹ бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота ²⁰ i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне. ²¹ I вас, що були колись вiд­чуженими i ворогами, за схиль­нiстю до лихих дiл, ²² нинi примирив у тiлi Плотi Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними i невинними перед Собою, ²³ коли тiльки перебуваєте твердими i непохитними у вiрi i не вiдпадаєте вiд надiї благо­вiстя, яке ви чули, яке сповiщено у всьому створiннi пiднебесному, якому я, Павло, зробився служителем.

²⁴ Hинi я радiю в стражданнях моїх за вас i поповнюю нестачу у плотi моїй скорбот Христових за Тiло Його, яке є Церква, ²⁵ котрої я зробився служителем за домоведенням Божим, дорученим менi для вас, щоб виконати слово Бо­же, ²⁶ тайну, заховану вiд вiкiв i ро­­­дiв, нинi ж вiдкриту святим Його, ²⁷ яким Бог зволив показати, яке багатство слави в тайнi цiй для язичникiв, бо вона є Хрис­тос у вас, надiя слави, ²⁸ Якого ми проповiдуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрости, щоб показати кожну людину довершеною в Христi Iсусi; ²⁹ для чого я i працюю i змагаюся силою Його, що дiє в менi могутньо.

Глава 2

¹ Бажаю, щоб ви знали, який подвиг я маю заради вас i заради тих, котрi в Лаодикiї та Iєра­полi, i ради всiх, хто не бачив об­личчя мого у плотi, ² щоб утiши­лися їхнi серця, з’єднанi в любовi для всякого багатства досконалого розумiння, для пiзнання тайни Бога i Отця i Христа, ³ в Якому захованi всi скарби премудрос­ти й вiдання. ⁴ Це я кажу для того, щоб хто-небудь не обманув вас улесливими словами; ⁵ бо я, хоч i вiдсутнiй тiлом, але духом перебуваю з вами i радiю, коли бачу благоустрiй i твердiсть вашої вiри у Христа. ⁶ Тому‚ як ви прийняли Христа Iсуса Господа, так i ходiть у Hьому, ⁷ будучи укорiненi i утвер­дженi в Hьому та змiцненi у вiрi, як ви навченi, збагачуючись у нiй iз подякою.

⁸ Глядiть, браття, щоб хто не звабив вас фiлософiєю й марною оманою, за переказом людським, за стихiями свiту, а не за Христом; ⁹ бо в Hьому живе уся пов­нота Божества тiлесно, ¹⁰ i ви маєте повноту в Hьому, Який є ­глава всякого начальства i влади. ¹¹ В Hьому ви i обрiзанi не­руко­творним обрiзанням, стягненням грiховної плотi, обрiзан­ням Хрис­товим; ¹² бувши похованi з ним у хрещеннi, в Hьому ви i спів­вос­кресли вiрою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих, ¹³ i вас, що були мертвi в грiхах i в необ­рiзаннi плотi вашої, оживив разом iз Hим, простивши нам усi грiхи, ¹⁴ знищивши вченням рукописання, що було про нас i проти нас, i Вiн узяв його з середовища i прибив до хреста; ¹⁵ забравши сили у начальств i властей, владно вивiв їх на ганьбу, подолавши їх Собою.

¹⁶ Отже, хай нiхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий мiсяць, або за суботу: ¹⁷ це — тiнь майбутнього, а тiло у Христi. ¹⁸ Hехай нiхто не зваблює вас самовiльною смиренномудрiстю та служiнням ангелiв, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тiлесним своїм розумом ¹⁹ i не тримаючись голови, вiд якої все тiло, з’єднуване i змiцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим. ²⁰ Отже, якщо ви з Христом померли для стихiй свiту, то для чого ви, як тi, що живуть у свiтi, дотримуєтесь постанов: ²¹ не доторкайся, не споживай, не займай ²² все нищи вживанням — за заповiдями та вченням людським. ²³ Воно має тiльки вигляд мудрос­ти в самовiльному служiннi, смиренномудростi та виснаженнi тiла, але не має будь-якого значення‚ крім хіба насичення плотi.

Глава 3

¹ Отже, якщо ви воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога, ² про горнє помишляйте, а не про земне. ³ Бо ви померли, i життя ваше сховано з Христом у Бозi; ⁴ коли ж з’явиться Христос, життя ваше, тодi ви з’явитеся з Hим у славi.

⁵ Отже, умертвiть земнi члени вашi: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похiть i користолюбство, що є iдолослужiння, ⁶ за них гнiв Божий iде на синiв противлення, ⁷ серед яких i ви колись ходили, коли жили помiж ними. ⁸ А тепер ви вiдкладiть усе: гнiв, лютiсть, злiсть, лихослiв’я, лайливiсть уст ваших; ⁹ не говорiть неправди один одному, скинувши стародав­ню людину з дiлами її ¹⁰ та вдягнувшись у нову, яка оновлюється в пiзнаннi за образом Творця її, ¹¹ де немає нi еллiна, нi юдея, нi обрiзання, нi необрiзання, варвара, скiфа, раба, вiльного, але все i у всьому Христос.

¹² Отже, вдягнiться, як обранi Божi, святi та улюбленi, в милосер­дя, благiсть, смиренномуд­рiсть, лагiднiсть, довготерпiння, ¹³ по­ступаючись один одному i про­ща­ючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос прос­тив вас, так i ви. ¹⁴ Бiльш за все вдягнiться в любов, яка є сукуп­нiстю довершености. ¹⁵ I нехай па­нує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликанi в одному тiлi, i будьте вдячнi. ¹⁶ Слово Хрис­тове нехай осе­­ляється у вас щедро, з усякою премудрiстю, навчайте i наставляйте один одного псалмами, славослi­в’ям i пiснями духовними, в благодатi спiваючи в серцях ваших Господевi. ¹⁷ I все, що ви робите, словом чи дiлом, усе робiть в iм’я Господа Iсуса Христа, дякуючи через Hього Боговi й Отцевi.

¹⁸ Жiнки, слухайте чоловiкiв своїх, як личить у Господi. ¹⁹ Чоловiки, любiть своїх жiнок i не будьте до них суворi. ²⁰ Дiти, будьте слухнянi батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господевi. ²¹ Батьки, не роздратовуйте дiтей ваших, щоб вони не падали духом. ²² Раби, слухайте в усьому господарiв ваших за плоттю, не для очей тiльки прислуговуючи їм, як чоловiкоугодники, але в простотi серця, боячись Бога. ²³ I все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей, ²⁴ знаючи, що в нагороду вiд Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. ²⁵ А хто кривду вчинить, той кривду й одер­жить, без огляду на особу.

Глава 4

¹ Господарi, вiддавайте рабам належне i справедливе, знаючи, що i ви маєте Господа на небесах.

² Будьте постiйнi в молитвi, пи­ль­нуючи в нiй iз подякою. ³ Мо­лiть­ся також i за нас, щоб Бог вiд­чинив нам дверi для слова, звi­щати тайну Христову, за яку я i в кайданах, ⁴ щоб я вiдкрив її, як належить менi звiщати. ⁵ I з зов­нiшнiми поводьтесь розсудливо, користуючись часом. ⁶ Слово ваше нехай буде завжди з благодаттю, сiллю приправлене, щоб ви знали, як вiдповiдати кожному.

⁷ Про мене все скаже вам Тихик, улюблений брат i вірний служитель та спiвпрацівник у Госпо­дi, ⁸ якого я послав до вас для того, щоб вiн довiдався про вашi обставини i втiшив серця вашi, ⁹ з Онисимом, вiрним i улюбленим братом нашим, який вiд вас. Вони роз­­кажуть вам про те, що дiється тут.

¹⁰ Вiтає вас Аристарх, ув’язнений разом зi мною, i Марк, пле­мiнник Варнави (про якого ви дi­с­тали накази: якщо прийде до вас, приймiть його), ¹¹ також Iсус, прозваний Юстом, обидва з обрiза­­них. Вони — єдинi спiвпрацівники для Царства Божого, що були менi вiдрадою. ¹² Вiтає вас Епафрас ваш, раб Iсуса Христа, який завжди дбає про вас у молитвах, щоб ви перебували довершеними i наповненими всiм, що угодне Боговi. ¹³ Свiдчу про нього, що вiн має велику ревнiсть i турботу про вас i про тих‚ що перебувають у Лаодикiї та Iєраполi. ¹⁴ Вiтає вас Лука, лiкар улюблений, i Димас. ¹⁵ Вi­тайте братiв iз Лаодикiї i Hiмфана та домашню церкву його.

¹⁶ Коли це послання прочитане буде у вас, то зробіть так, щоб воно було прочитане i в Лаоди­кiй­ськiй церквi, а те, що в Лаоди­кiї, прочитайте i ви.

¹⁷ Скажiть Архиповi: гляди, щоб ти виконав служiння, яке ти прийняв у Господi.

¹⁸ Привiтання моєю рукою, Пав­­­ловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать з усiма вами. Амiнь.

Глава: 1 2 3 4

Глава 1

¹ Павло i Тимофiй, раби Ісуса Христа, всiм святим у Христi Iсусi, що перебувають у Филипах, з єпископами i дияконами: ² благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

³ Дякую Боговi моєму при всякій згадці про вас, ⁴ завжди у кож­нiй молитвi моїй про всiх вас, при­носячи з радiстю молитву мою, ⁵ за вашу участь у благовiстуваннi вiд першого дня аж донинi, ⁶ будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре дiло, вершитиме його аж до дня Iсуса Христа, ⁷ як i належить менi думати про всiх вас, бо я маю вас у серцi у кайданах моїх, при захистi та утвердженнi благовiстя, вас усiх, як спiвучасникiв моїх у благодатi. ⁸ Бог — свiдок, що я люблю всiх вас любов’ю Iсуса Христа ⁹ i молюся за те, щоб любов ваша ще бiльше i бiльше зростала в пiзнан­нi та всякому почуттi, ¹⁰ щоб, пiзнаючи те, що краще, ви були чистi i не спiткнулися в день Хрис­та, ¹¹ наповненi плодами праведности Iсусом Христом, на славу i похвалу Божу.

¹² Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило бiльшому успiху благо­вiстя, ¹³ бо моє ув’язнення за Христа стало вiдомим усiй преторiї та всiм iншим, ¹⁴ i бiльшість з братiв у Господi, пiдбадьорив­шись кайданами мої­ми, почали смiливi­ше, безбоязно проповi­дувати слово Боже. ¹⁵ Деякi, правда, через заздрощі i суперництво, а iншi з доброї волі Христа проповiдують. ¹⁶ Однi з суперництва проповiду­ють Христа не чисто, думаючи збiльшити тягар кайданів моїх, ¹⁷ а iншi — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовiс­тя. ¹⁸ Але що до того? Як би не проповiдували Христа, удавано або щиро, я й тому радiю i радiти­му, ¹⁹ бо знаю, що це послужить менi на спасiння за вашою молит­вою i спiвдiянням Духа Iсуса Христа, ²⁰ при впев­неностi й надiї моїй, що я нi в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновеннi i тепер, як i завжди, возвеличиться Хрис­тос у тiлi моєму, чи то життям, чи смертю. ²¹ Бо для мене життя — Христос, i смерть — надбання. ²² Якщо ж життя у плотi дає плiд моєму ділу, то не знаю, що обрати; ²³ вабить мене те й інше: маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще; ²⁴ а залишатися в плотi потрiбнiше для вас. ²⁵ I я певно знаю, що зостанусь i буду з усiма вами для вашого успi­ху й радости у вiрi, ²⁶ щоб похвала ваша у Христi Iсусi примножи­ла­ся че­рез мене, при моєму друго­му приходi до вас. ²⁷ Тiльки жи­вiть достойно благовiстя Христового, щоб менi, чи прийду я i побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусi, змагаючись однодушно за вiру євангельську. ²⁸ Hе лякайтесь нi в чому противникiв; це для них ознака погибелi, а для вас — спасiння. I це вiд Бога, ²⁹ тому що вам дано ради Христа не тiльки вiрувати в Hього, але й страждати за Hього, ³⁰ таким самим подвигом, який ви бачили в менi i нинi чуєте про мене.

Глава 2

¹ Отже, коли є яке втiшення у Христi, коли є яка втiха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя i жалiсли­вiсть, ² то доповнiть мою радiсть: майте однi думки, майте ту саму любов, будьте однодушнi та однодумнi; ³ нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в по­кiрностi шануйте один одного вищим за себе. ⁴ Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших, ⁵ бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсу­сi: ⁶ Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚ ⁷ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробив­шись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; ⁸ упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної. ⁹ Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я, ¹⁰ щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних ¹¹ i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.

¹² Отже, улюбленi мої, оскільки ви завжди були слухнянi, не тiльки в присутностi моїй, але значно бiльше тепер, пiд час моєї вiдсутности, зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння; ¹³ тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. ¹⁴ Усе робiть без нарiкання й сум­нiву, ¹⁵ щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяє­те, як свiтила у свiтi, ¹⁶ зберiгаючи Слово життя, на похвалу менi в день Христа, що я не даремно біг i не даремно трудився. ¹⁷ Та коли я i роблюся жертвою за жертву i служiння вiри вашої, то радію i спiврадiю усiм вам. ¹⁸ Про це саме i ви радiйте i спiврадiйте менi.

¹⁹ Hадiюсь же в Господi Iсусi не­забаром прислати до вас Тимофiя, щоб i я, довiдавшись про вашi обставини, утiшився духом. ²⁰ Бо я нiкого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. ²¹ Бо всi шукають свого, а не того, що угодно Iсусу Христу. ²² А його вiрнiсть вам вiдома, бо вiн, як син батьковi, служив менi у благовiстуваннi. ²³ Отже, я маю надiю послати його негайно, як тiльки дiзнаюсь, що буде зi мною. ²⁴ Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас. ²⁵ А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтни­ка та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй, ²⁶ бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу. ²⁷ Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi. ²⁸ Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений. ²⁹ Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi, ³⁰ бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

Глава 3

¹ Втiм, браття мої, радуйтесь у Господi. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.

² Стережiться псiв, стережiться лихих працiвникiв, стережiться обрiзання, ³ бо обрiзання — ми, що служимо Боговi духом i хвалимось Iсусом Христом, а не надiє­мось на плоть. ⁴ Хоч я можу надi­ятись i на плоть. Якщо хто iнший думає надiятись на плоть, то я бiльше, ⁵ обрiзаний восьмого дня, з роду Iзраїлевого, колiна Венi­амінового, єврей з євреїв, за зако­ном фарисей, ⁶ за ревнiстю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний. ⁷ Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за нiщо. ⁸ Та i все я вважаю за нiщо заради переваги пiзнання Христа Iсуса, Господа мого: для Hього я вiд усього вiдмовився i все вважаю за смiття, щоб придбати Христа ⁹ i знайтись у Hьому не зi своєю праведнiстю, яка вiд закону, але з тiєю, що через вiру в Христа, з праведнiстю вiд Бога за вiрою; ¹⁰ щоб пiзнати Його i силу воскресіння Його, i участь у стражданнях Його, уподiбнюючись смертi Його, ¹¹ щоб досягти воскресіння мертвих. ¹² Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Iсус. ¹³ Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тiльки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. ¹⁴ Прагну до мети, до почести виш­нього покликання Божого в Хрис­тi Iсусi, ¹⁵ отже, хто з вас доверше­ний, так повинен думати; якщо ж ви про щось iнакше думаєте, то i це Бог вам вiдкриє. ¹⁶ Втiм, чого ми досягли, так i повиннi думати i за тим правилом жити.

¹⁷ Hаслiдуйте, браття, мене i ди­вiться на тих, що дiють за образом, який маєте в нас. ¹⁸ Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навiть iз сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Хрис­тового. ¹⁹ Кiнець їхнiй — погибель, бог їхнiй — черево, i слава їхня — в соромi, вони думають про земне. ²⁰ А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Iсуса Христа, ²¹ Який перемінить тiло смирення нашого так, що воно буде вiдповiдне славному Тiлу Його, силою, якою Вiн дiє i підкоряє Собi все.

Глава 4

¹ Отже, браття мої улюбленi й жаданi, радiсть i вiнець мiй, стiйте так у Господi, улюбленi.

² Благаю Єводiю, благаю й Син­тихiю мислити те саме в Господi. ³ Так, благаю i тебе, щирий спiв­робiтнику, допомагай їм, тим, що в благовiстi працювали разом зi мною i з Климентом та з iншими спiвробiтниками моїми, чиї iмена — в книзi життя.

⁴ Радійте завжди в Господi, i ще кажу: радійте. ⁵ Лагiднiсть ваша нехай буде вiдома всiм людям. Господь близько. ⁶ Hе турбуйтесь нi про що, але завжди в молитвi та проханнi з подякою вiдкри­вай­те свої бажання перед Богом, ⁷ i мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця вашi й помисли вашi в Христi Iсусi.

⁸ Hарештi, браття мої, що тiль­ки iстинне, що чесне, що справед­ливе, що чисте, що любе, що гiдне слави, що тiльки чеснота й похвала, про те помишляйте. ⁹ Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в менi, те виконуйте, — i Бог миру буде з вами.

¹⁰ Я дуже зрадiв у Господi, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви i ранiше турбувались, але вам не сприяли обставини. ¹¹ Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, ¹² умiю жити i в злиднях, вмiю жити i в достат­ку; вчився всього i в усьому, насичуватись i терпiти голод, бути i в достатку, i в нестатках. ¹³ Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює. ¹⁴ А втiм, ви добре зроби­ли, взявши участь у моїй скорботi. ¹⁵ Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовiстя, коли я вийшов iз Македонiї, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крiм вас одних; ¹⁶ ви й до Солуня i раз i два присилали менi на потреби. ¹⁷ Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу. ¹⁸ Я одер­жав усе i маю з достатком; я задоволений, одержавши вiд Епа­фродита надiслане вами, як запашне курiння, жертву приємну, благоугодну Боговi. ¹⁹ Бог мiй нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славi, Хрис­том Iсусом. ²⁰ Боговi ж i Отцевi нашому слава на вiки вiкiв. Амiнь.

²¹ Вiтайте кожного святого у Христi Iсусi. Вiтають вас усi браття, що перебувають зi мною. ²² Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.

²³ Благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.