Категорія: Біблія

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Глава 1

¹ Слова Амоса, одного з пастухів фекойських, які він чув у видінні про Ізраїль у дні Озії, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського, за два роки перед землетрусом.

² І сказав він: Господь прогримить із Сиону і дасть глас Свій з Єрусалима, і заплачуть хатини пастухів, і засохне вершина Кармила. ³ Так говорить Господь: за три злочини Дамаска і за чотири не пощаджу його, тому що вони молотили Галаад залізними молотилами. ⁴ І пошлю вогонь на дім Азаїла, і пожере він палаци Венадада. ⁵ І розіб’ю засуви Дамаска, і знищу жителів долини Авен і того, хто тримає скіпетр, — з дому Еденового, і піде народ арамейський у полон у Кир, — говорить Господь. ⁶ Так говорить Господь: за три злочини Гази і за чотири не пощаджу її, тому що вони вивели всіх у полон, щоб віддати їх Едому. ⁷ І пошлю вогонь на стіни Гази, — і пожере палаци її. ⁸ І знищу жителів Азота і того, хто тримає скіпетр, в Аскалоні, і поверну руку Мою на Екрон, і загине залишок филистимлян, — говорить Господь Бог. ⁹ Так говорить Господь: за три злочини Тира і за чотири не пощаджу його, тому що вони передали всіх полонених Едому і не згадали братерського союзу. ¹⁰ Пошлю вогонь на стіни Тира, і пожере палаци його. ¹¹ Так говорить Господь: за три злочини Едома і за чотири не пощаджу його, тому що він переслідував брата свого мечем, придушив почуття родинне, лютував постійно у гніві своєму і завжди зберігав лють свою. ¹² І пошлю вогонь на Феман, і пожере палаци Восора. ¹³ Так говорить Господь: за три злочини синів Аммонових і за чотири не пощаджу їх, тому що вони розсікали вагітних у Галааді, щоб розширити межі свої. ¹⁴ І запалю вогонь на стінах Равви, і пожере палаци її, серед крику в день брані, з вихором у день бурі. ¹⁵ І піде цар їхній у полон, він і князі його разом з ним, — говорить Господь.

Глава 2

¹ Так говорить Господь: за три злочини Моава і за чотири не пощаджу його, тому що він перепалив кістки царя Едомського на вапно. ² І пошлю вогонь на Моава, і пожере палаци Кериофа, і загине Моав серед розгрому із шумом, при звуці труби. ³ Знищу суддю із середовища його й умертвлю всіх князів його разом з ним, — говорить Господь. ⁴ Так говорить Господь: за три злочини Іуди і за чотири не пощаджу його, тому що відкинули закон Господній і постанов Його не зберегли, й ідоли їхні, слідом яких ходили батьки їхні, звабили їх з путі. ⁵ І пошлю вогонь на Іуду, і пожере палаци Єрусалима. ⁶ Так говорить Господь: за три злочини Ізраїля і за чотири не пощаджу його, тому що продають правого за срібло і бідного — за пару сандаліїв. ⁷ Жадають, щоб порох земний був на голові бідних, і путь лагідних перекручують; навіть батько і син ходять до однієї жінки, щоб знеславити святе ім’я Моє. ⁸ На одежах, узятих у заставу, лежать біля всякого жертовника, і вино, стягнене зі звинувачених, п’ють у домі богів своїх. ⁹ А Я знищив перед лицем їх Аморрея, якого висота була як висота кедра і який був міцний як дуб; Я знищив плід його вгорі і корені його внизу. ¹⁰ Вас же Я вивів із землі Єгипетської і водив вас у пустелі сорок років, щоб вам успадкувати землю Аморрейську. ¹¹ Із синів ваших Я обирав у пророки і з юнаків ваших — у назореї; чи не так це, сини Ізраїля? — говорить Господь. ¹² А ви назореїв напували вином і пророкам наказували, говорячи: «не пророкуйте». ¹³ Ось, Я придавлю вас, як давить колісниця, навантажена снопами, — ¹⁴ і в моторного не стане сили бігти, і міцний не втримає міці своєї, і хоробрий не врятує свого життя, ¹⁵ ні стрілець з лука не встоїть, ні скороход не втече, ні той, що сидить на коні, не врятує свого життя. ¹⁶ І найвідважніший з хоробрих втече нагим у той день, — говорить Господь.

Глава 3

¹ Слухайте слово це, яке Господь вирік на вас, сини Ізраїлеві, на все плем’я, яке вивів Я з землі Єгипетської, говорячи: ² тільки вас визнав Я з усіх племен землі, тому і стягну з вас за всі беззаконня ваші. ³ Чи підуть двоє разом, не змовившись між собою? ⁴ Чи реве лев у лісі, коли немає перед ним здобичі? чи подає свій голос левеня з лігва свого, коли воно нічого не впіймало? ⁵ Чи потрапить птах у петлю на землі, коли сильця немає для нього? Чи підніметься з землі петля, коли нічого не потрапило у неї? ⁶ Чи сурмить у місті труба, — і народ не злякався б? Чи буває у місті біда, яку не Господь попустив би? ⁷ Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам. ⁸ Лев почав рикати, — хто не здригнеться? Господь Бог сказав, — хто не буде пророкувати? ⁹ Проголосіть на покрівлях у Азоті і на покрівлях у землі Єгипетській і скажіть: зберіться на горах Самарії і подивіться на велике нечестя у ній і на утиски серед неї. ¹⁰ Вони не вміють чинити справедливо, — говорить Господь: насильством і грабіжництвом збирають скарби у палаци свої. ¹¹ Тому так говорить Господь Бог: ось ворог, і притім навколо всієї землі! він знищить могутність твою, і пограбовані будуть палаци твої. ¹² Так говорить Господь: як іноді пастух вириває з пащі левиної дві гомілки або частину вуха, так врятовані будуть сини Ізраїлеві, які сидять у Самарії в кутку постелі й у Дамаску на ложі. ¹³ Слухайте і засвідчіть дому Якова, — говорить Господь Бог, Бог Саваоф. ¹⁴ Бо у той день, коли Я стягну з Ізраїля за злочини його, стягну і за жертовники у Вефилі, і відсічені будуть роги вівтаря, і впадуть на землю. ¹⁵ Й уражу дім зимовий разом з домом літнім, і зникнуть доми з прикрасами зі слонової кістки, і не стане багатьох домів, — говорить Господь.

Глава 4

¹ Слухайте слово це, телиці васанські, які на горі Самарійській, ви, що утискуєте бідних, гнобите убогих, говорите господарям своїм: «подавай, і ми будемо пити!» ² Клявся Господь Бог святістю Своєю, що ось, прийдуть на вас дні, коли потягнуть вас гаками і решту ваших вудками. ³ І крізь пролами стін вийдете, кожна, як трапиться, і покинете все оздоблення палаців, — говорить Господь. ⁴ Ідіть у Вефиль — і грішіть, у Галгал — і примножуйте злочини; приносьте жертви ваші кожного ранку, десятини ваші хоч через кожні три дні. ⁵ Приносьте у жертву подяки квасне, проголошуйте про добровільні приношення ваші і розголошуйте про них, бо це ви любите, сини Ізраїлеві, — говорить Господь Бог. ⁶ За те і дав Я вам голі зуби в усіх містах ваших і нестачу хліба в усіх селищах ваших; але ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ⁷ І утримував від вас дощ за три місяці до жнив; проливав дощ на одне місто, а на інше місто не проливав дощу; одна ділянка напоєна була дощем, а інша, не окроплена дощем, засихала. ⁸ І сходилися два-три міста в одне місто, щоб напитися води, і не могли досхочу напитися; але і тоді ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ⁹ Я уражав вас іржею і бляклістю хліба; безліч садів ваших і виноградників ваших, і смоковниць ваших, і маслин ваших пожирала гусінь, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹⁰ Посилав Я на вас моровицю, подібну до єгипетської, вбивав мечем юнаків ваших, відводячи коней у полон, так що сморід від станів ваших піднімався у ніздрі ваші; і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹¹ Робив Я серед вас руйнування, як зруйнував Бог Содом і Гоморру, і ви були вихоплені, як головешка з вогню, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹² Тому так учиню Я з тобою, Ізраїлю; і коли Я так учиню з тобою, то приготуйся до зустрічі Бога твого, Ізраїлю, ¹³ бо ось Він, Який утворює гори, і творить вітер, і оголошує людині наміри її, ранкове світло перетворює на морок, і йде вище землі; Господь Бог Саваоф — ім’я Йому.

Глава 5

¹ Слухайте це слово, у якому я здійму плач за вами, доме Ізраїлів. ² Упала, не встає більше діва Ізраїлева! повалена на землі своїй, і нема кому підняти її. ³ Бо так говорить Господь Бог: місто, яке виступало з тисячею, залишиться тільки з сотнею, і хто виступав із сотнею, залишиться з десятком у домі Ізраїля. ⁴ Бо так говорить Господь дому Ізраїлевому: знайдіть Мене, і будете живі. ⁵ Не шукайте Вефиля і не ходіть у Галгал, і у Вирсавію не подорожуйте, бо Галгал весь піде у полон і Вефиль перетвориться на ніщо. ⁶ Знайдіть Господа, і будете живі, щоб Він не ринув на дім Йосифів як вогонь, який пожере його, і нікому буде погасити його у Вефилі. ⁷ О, ви, що суд перетворюєте на отруту і правду кидаєте на землю! ⁸ Хто створив семизір’я й Оріон, і перетворює смертну тінь на ясний ранок, а день робить темним, як ніч, закликає води морські і розливає їх по лицю землі? — Господь ім’я Йому! ⁹ Він зміцнює спустошувача проти сильного, і спустошувач входить в укріплення. ¹⁰ А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. ¹¹ Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. ¹² Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних. ¹³ Тому розумний мовчить у цей час, бо цей час злий. ¹⁴ Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, — і тоді Господь Бог Саваоф буде з вами, як ви говорите. ¹⁵ Зненавидьте зло і полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя; можливо, Господь Бог Саваоф помилує залишок Йосифів. ¹⁶ Тому так говорить Господь Бог Саваоф, Вседержитель: на всіх вулицях буде плач, і на всіх дорогах будуть викликувати: «горе, горе!», і покличуть хлібороба тужити і майстерних у жалібних піснях — плакати, ¹⁷ й у всіх виноградниках буде плач, бо Я пройду серед тебе, — говорить Господь. ¹⁸ Горе тим, що бажають дня Господнього! для чого вам цей день Господній? він темрява, а не світло, ¹⁹ те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його. ²⁰ Хіба день Господній не морок, а світло? він темрява, і немає у ньому сяйва. ²¹ Ненавиджу, відкидаю свята ваші і не сприймаю пахощів від жертв під час урочистих зібрань ваших. ²² Якщо піднесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повнотілих тельців ваших. ²³ Віддали від Мене шум пісень твоїх, бо звуків гуслів твоїх Я не буду слухати. ²⁴ Нехай, як вода, тече суд, і правда — як сильний потік! ²⁵ Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари у пустелі протягом сорока років, доме Ізраїлів?²⁶ Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе. ²⁷ За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!

Глава 6

¹ Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля! ² Пройдіть у Калне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спустіться у Геф филистимський: чи не кращі вони за ці царства? чи не ширші межі їхні за межі ваші?³ Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, — ⁴ ви, які лежите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища, ⁵ співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид, ⁶ п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мастями, і не уболіваєте за біду Йосифа! ⁷ За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених. ⁸ Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф: гребую зарозумілістю Якова і ненавиджу чертоги його, і віддам місто і все, що наповнює його. ⁹ І буде: якщо в якому домі залишиться десять чоловік, то помруть і вони, ¹⁰ і візьме їх родич їхній або спалювач, щоб винести кістки їхні з дому, і скаже тому, хто знаходиться у домі: чи є ще у тебе хтось? Той відповість: немає нікого. І скаже цей: мовчи! бо не можна згадувати імені Господнього. ¹¹ Бо ось, Господь дасть повеління й уразить великі доми розпадинами, а малі доми — тріщинами. ¹² Чи бігають коні по скелі? чи можна розорювати її волами? Ви тим часом суд перетворюєте на отруту і плід правди на гіркоту; ¹³ ви, що захоплюєтеся нікчемними речами і говорите: «чи не своєю силою ми придбали собі могутність?» ¹⁴ Ось Я, — говорить Господь Бог Саваоф, — підніму народ проти вас, доме Ізраїлів, і будуть тіснити вас від входу в Емаф до потоку в пустелі.

Глава 7

¹ Таке видіння відкрив мені Господь Бог: ось, Він створив сарану на початку виростання пізньої трави, і це була трава після царської косовиці. ² І було, коли вона закінчила їсти траву на землі, я сказав: Господи Боже! пощади; як устоїть Яків? він дуже малий. ³ І пошкодував Господь про те; «не буде цього», — сказав Господь.

⁴ Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось, Господь Бог зробив для суду вогонь, — і він пожер велику безодню, пожер і частину землі. ⁵ І сказав я: Господи Боже! зупини; як устоїть Яків? він дуже малий. ⁶ І пошкодував Господь про те; «і цього не буде», — сказав Господь Бог.

⁷ Таке видіння відкрив Він мені: ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий висок. ⁸ І сказав мені Господь: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: висок. І Господь сказав: ось, покладу висок серед народу Мого, Ізраїля; не буду більше прощати йому. ⁹ І спустошені будуть жертовні висоти Ісаакові, і зруйновані будуть святилища Ізраїлеві, і постану з мечем проти дому Ієровоамового.

¹⁰ І послав Амасія, священик вефильський, до Ієровоама, царя Ізраїльського, сказати: Амос чинить збурення проти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може терпіти усіх слів його. ¹¹ Бо так говорить Амос: «від меча помре Ієровоам, а Ізраїль неодмінно відведений буде в полон із землі своєї». ¹² І сказав Амасія Амосу: провидцю! піди й відійди у землю Іудину; там їж хліб, і там пророкуй, ¹³ а у Вефилі більше не пророкуй, бо він святиня царя і дім царський. ¹⁴ І відповів Амос і сказав Амасії: я не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сикомори. ¹⁵ Але Господь узяв мене від овець і сказав мені Господь: «іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля». ¹⁶ Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: «не пророкуй на Ізраїля і не промовляй слів на дім Ісааків». ¹⁷ За це, ось що говорить Господь: дружина твоя буде збезчещена у місті, сини і дочки твої впадуть від меча, земля твоя буде розділена межевим шнуром, а ти помреш у землі нечистій, і Ізраїль неодмінно виведений буде із землі своєї.

Глава 8

¹ Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось кошик зі стиглими плодами. ² І сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому. ³ Пісні чертога у той день обернуться на ридання, — говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки.

⁴ Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, — ⁵ ви, які говорите: «колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами, ⁶ щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати». ⁷ Клявся Господь славою Якова: воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх! ⁸ Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська. ⁹ І буде у той день, — говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня. ¹⁰ І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде — як гіркий день. ¹¹ Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. ¹² І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. ¹³ У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, ¹⁴ які клянуться гріхом самарійським і говорять: «живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть.

Глава 9

¹ Бачив я Господа, Який стояв над жертовником, і Він сказав: удар у притолоку над воротами, щоб затряслися косяки, і обруш їх на голови всіх їх, решту ж із них Я уражу мечем: не втече з них ніхто, хто біжить, і не спасеться з них ніхто, хто бажає спастися. ² Хоч би вони зарилися у пекло, і звідти рука Моя візьме їх; хоч би зійшли на небо, і звідти скину їх. ³ І хоч би вони сховалися на вершині Кармила, і там відшукаю і візьму їх; хоч би сховалися від очей Моїх на дні моря, і там накажу морському змієві уразити їх. ⁴ І якщо підуть у полон попереду ворогів своїх, то повелю мечу і там убити їх. Зверну на них очі Мої на біду їм, а не на благо. ⁵ Бо Господь Бог Саваоф торкнеться землі, — і вона розтане, і заплачуть усі, що живуть на ній; і підніметься вся вона, як ріка, й опуститься як ріка Єгипетська. ⁶ Він улаштував горні чертоги Свої на небесах і склепіння Своє утвердив на землі, прикликає води морські, і виливає їх по лицю землі; Господь ім’я Йому. ⁷ Чи не такі, як сини ефіоплян, і ви для Мене, сини Ізраїлеві? — Говорить Господь. Чи не Я вивів Ізраїля з землі Єгипетської і филистимлян — з Кафтора, й арамлян — з Кира?⁸ Ось, очі Господа Бога — на грішне царство, і Я знищу його з лиця землі; але дім Якова не зовсім знищу, — говорить Господь. ⁹ Бо ось, Я накажу і розсиплю дім Ізраїлів по всіх народах, як розсипають зерна у решеті, і жодне не впаде на землю. ¹⁰ Від меча помруть усі грішники з народу Мого, які говорять: «не осягне нас і не прийде до нас ця біда!» ¹¹ У той день Я відновлю скинію Давидову занепалу, закрию тріщини у ній і зруйноване відновлю, і влаштую її, як у дні давні, ¹² щоб вони оволоділи залишком Едома й усіма народами, між якими сповіститься ім’я Моє, — говорить Господь, Який творить усе це. ¹³ Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли орач застане ще женця, а той, хто топче виноград, — сівача; і гори будуть виточувати виноградний сік, і всі пагорби потечуть. ¹⁴ І поверну з полону народ Мій, Ізраїля, і забудують опустілі міста й оселяться у них, насадять виноградники і будуть пити вино з них, розведуть сади і будуть їсти плоди з них. ¹⁵ І оселю їх на землі їхній, і вони не будуть більше вигнанцями з землі своєї, яку Я дав їм, — говорить Господь Бог твій.

Глава: 1 2 3

Глава 1

¹ Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла. ² Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших? ³ Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду: ⁴ те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки. ⁵ Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших! ⁶ Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці. ⁷ Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її. ⁸ Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї! ⁹ Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні. ¹⁰ Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина. ¹¹ Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі, ¹² засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли. ¹³ Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання. ¹⁴ Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа. ¹⁵ О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він. 16 Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість? ¹⁷ Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба. ¹⁸ Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець. ¹⁹ До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі. ²⁰ Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.

Глава 2

¹ Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько — ² день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів. ³ Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього. ⁴ Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники; ⁵ скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви. ⁶ Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть. ⁷ Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх. ⁸ Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими. ⁹ Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії. ¹⁰ Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло. ¹¹ І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його? ¹² Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні. ¹³ Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди. ¹⁴ Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому? ¹⁵ Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання. ¹⁶ Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці. ¹⁷ Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?» ¹⁸ І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій. ¹⁹ І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам. ²⁰ І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. ²¹ Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це. ²² Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу. ²³ І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше. ²⁴ І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм. ²⁵ І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас. ²⁶ І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки. ²⁷ І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.

²⁸ І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. ²⁹ І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. ³⁰ І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. ³¹ Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. ³² І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.

Глава 3

¹ Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, ² Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили. ³ І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили. ⁴ І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші, ⁵ тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші, ⁶ і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх. ⁷ Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу. ⁸ І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.

⁹ Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці. ¹⁰ Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «я сильний». ¹¹ Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв. ¹² Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди. ¹³ Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика. ¹⁴ Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду! ¹⁵ Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій. ¹⁶ І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих. ¹⁷ Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього. ¹⁸ І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим. ¹⁹ Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом — за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній. ²⁰ А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів. ²¹ Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 1

¹ Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.

² Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа. ³ І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина. ⁴ І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого, ⁵ і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель. ⁶ І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм. ⁷ А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками. ⁸ І, вигодувавши грудьми Непомилувану, вона зачала, і народила сина. ⁹ І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі**, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом]. ¹⁰ Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: «ви не Мій народ», будуть говорити їм: «ви сини Бога живого». ¹¹ І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселення; бо великий день Ізрееля!

* Непомилувана.

** Не Мій народ.

Глава 2

¹ Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана». ² Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх, ³ щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою. ⁴ І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду. ⁵ Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої». ⁶ За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх, ⁷ і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер». ⁸ А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала. ⁹ За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її. ¹⁰ І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї. ¹¹ І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її. ¹² І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, ­ які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі­ поїдять їх. ¹³ І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь. ¹⁴ Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити­ до серця її. ¹⁵ І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської. ¹⁶ І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*». ¹⁷ І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх. ¹⁸ І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з пла­зунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. ¹⁹ І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. 20 І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа. ²¹ І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю, 22 і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель. ²³ І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»

* Господарю мій.

Глава 3

¹ І сказав мені Господь: іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів і люблять виноградні коржі їх. ² І придбав я її собі за п’ятнадцять срібників і за хомер ячменю і півхомера ячменю ³ і сказав їй: багато днів залишайся у мене; не блуди, і не будь з іншим; так само і я буду для тебе. ⁴ Бо довгий час сини Ізраїлеві будуть залишатися без царя і без князя і без жертви, без жертовника, без ефода і терафима. ⁵ Після того навернуться сини Ізраїлеві і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і благістю Його в останні дні.

Глава 4

¹ Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі. ² Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям. ³ За те заплаче земля ця, і знеможуть усі, хто живе на ній, зі звірами польови­ми і птахами небесними, навіть і риби морські загинуть. ⁴ Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ — як ті, що сперечаються зі священиком. ⁵ І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і знищу матір твою. ⁶ Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх. ⁷ Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність. ⁸ Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх. ⁹ І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за діла­ми його. ¹⁰ Будуть їсти, і не наситяться; будуть блудити, і не розмножаться; бо залишили служіння Господу. ¹¹ Блуд, вино і напої заволоділи серцем їх. ¹² Народ Мій запитує своє дерево і жезл його дає йому відповідь; бо дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бо­га свого. ¹³ На вершинах гір вони при­носять жертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею і теревинфом, тому що гар­на від них тінь; тому любодіють доч­ки ваші і пе­релюбствують невістки ваші. ¹⁴ Я за­лишу карати дочок ваших, коли во­ни блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбст­ву­ють, тому що ви самі на боці блуд­ниць і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине. ¹⁵ Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, те нехай не грішив­ би Іуда; і не ходіть у Галгал, і не під­німайтеся в Беф-Авен, і не кляніться: «живий Господь!» ¹⁶ Бо, як уперта­ те­лиця, впертим став Ізраїль; тому чи буде тепер Господь пасти їх, як агнців на великому пасовищі? ¹⁷ При­в’язався до ідолів Єфрем; залиш його! ¹⁸ Гидке пияцтво їх, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люб­лять ганебне. ¹⁹ Охопить їх вітер своїми крилами, і посоромляться вони жертв своїх.

Глава 5

¹ Слухайте це, священики, і дослухайтеся, доме Ізраїлів, і прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою у Мас­сифі і сіттю, раскинутою на Фаворі. ² Глибоко загрузли вони у розпусті; але Я покараю всіх їх. ³ Єфрема Я знаю, й Ізраїль не утаєний від Мене; бо ти блудодієш, Єфреме, й Ізраїль осквернився. ⁴ Діла їх не допускають­ їх навернутися до Бога свого, бо дух блу­ду всередині них, і Господа вони не пізнали. ⁵ І гордість Ізраїля при­ни­жена в очах їх; і Ізраїль і Єфрем упадуть від нечестя свого; впаде й Іуда з ними. ⁶ З вівцями своїми і волами своїми підуть шукати Господа і не знайдуть Його: Він відійшов від них. ⁷ Господу вони зрадили, тому що народили чужих дітей; нині новий місяць поїсть їх з їхнім майном. ⁸ Засурміть рогом у Гиві, трубою у Рамі; виголошуйте у Беф-Авені: «за тобою, Веніаміне!» ⁹ Єфрем зробиться пусте­лею у день покарання; між колінами Ізраїлевими Я звістив це. ¹⁰ Вож­ді­ Іудині стали подібні до тих, хто пересуває межі: виллю на них гнів Мій, як воду. ¹¹ Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо захотів ходити услід за суєтними. ¹² І буду як міль для Єфрема і як черва для дому Іуди­ного. ¹³ І побачив Єфрем хворобу свою, й Іуда — свою рану, і пішов Єфрем до Ассура, і послав до царя Іарева; але він не може зцілити вас, і не вилікує вас від рани. ¹⁴ Бо Я як лев для Єфрема і як скимен для дому Іудиного; Я, Я розтерзаю, і піду; віднесу, і ніхто не спасе. ¹⁵ Піду, повернуся у Моє місце, доки вони не визнають себе винними і не знайдуть лиця Мого.

Глава 6

¹ У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: «ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани; ² оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його. ³ Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря — явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». ⁴ Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає. ⁵ Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить. ⁶ Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення. ⁷ Вони ж, подібно до Адама, поруши­ли завіт і там зрадили Мене. ⁸ Галаад — місто нечестивців, заплямоване­ кров’ю. ⁹ Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти. ¹⁰ У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єф­рема, осквернився Ізраїль. ¹¹ І тобі, Іудо, призначені жнива, коли Я поверну полон народу Мого.

Глава 7

¹ Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і зло­дій­­ство Самарії: бо вони чинять не­прав­диво; і входить злодій, і розбійник­ грабує на вулицях. ² Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм. ³ Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів. ⁴ Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне. ⁵ «День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників. ⁶ Бо вони підступництвом своїм роб­лять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь. ⁷ Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. ⁸ Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб. ⁹ Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає. ¹⁰ І гордість Ізраїля при­нижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бо­га свого і не знайшли Його. ¹¹ І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію. ¹² Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небес­них скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. ¹³ Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Ме­не. ¹⁴ І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються. ¹⁵ Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене. ¹⁶ Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.

Глава 8

¹ Трубу до вуст твоїх! Як орел налетить на дім Господній за те, що вони порушили завіт Мій і переступили закон Мій! ² До Мене будуть волати: «Боже мій! ми пізнали Тебе, ми — Ізраїль». ³ Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його. ⁴ Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель. ⁵ Залишив тебе телець твій, Самаріє! запалав гнів Мій на них; доки не можуть вони очиститися? ⁶ Бо і він — діло Ізраїля: ху­дожник зробив його, і тому він не бог; на шматки перетвориться те­лець са­марійський! ⁷ Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю: хліба на корені не буде у нього; зерно не дасть борошна; а якщо і дасть, то чужі про­ковтнуть його. ⁸ Поглинений Ізраїль; тепер вони будуть серед народів, як негідний сосуд. ⁹ Во­ни пішли до Ассура, як дикий осел, який самотньо блукає; Єфрем купував подарунками прихильність до себе. ¹⁰ Хоч вони і посилали дари до народів, але скоро Я зберу їх, і вони почнуть страждати від тягаря царя князів; ¹¹ бо багато жертовників набудував Єфрем для гріха, — на гріх послужили йому ці жертовники! ¹² Написав Я йому важливі закони Мої, але вони вважаються ним ніби за чужі. ¹³ У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і їдять його; Господу неугодні вони; нині Він згадає нечестя їх і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться в Єгипет. ¹⁴ Забув Ізраїль Творця свого й улаш­тував капища, й Іуда набудував багато укріплених міст; але Я пошлю вогонь на міста його, і пожере палаци його.

Глава 9

¹ Не радій, Ізраїлю, до захоплення, як інші народи, бо ти блудодієш, віддалившись від Бога твого: любиш блудодійні дари на всіх токах. ² Тік і точило не будуть годувати їх, і надія на виноградний сік обмане їх. ³ Не будуть вони жити на землі Господній: Єфрем повернеться в Єгипет, і в Ассирії будуть їсти нечисте. ⁴ Не будуть узливати Господу вина, і неугодні Йому будуть жертви їхні; вони будуть для них, як хліб похоронний: усі, хто буде їсти його, оскверняться, бо хліб їх — для душі їх, а у дім Господній він не увійде. ⁵ Що будете робити у день торжества й у день свята Господнього? ⁶ Бо ось, вони підуть з причини спустошення; Єгипет збере їх, Мемфис поховає їх; дорогоцінностями їх зі срібла заволодіє кропива, колюче терня буде у наметах їхніх. ⁷ Прийшли дні відвідин, прийшли дні воз­даяння; нехай дізнається Ізраїль, що нерозумний віщун, безумний той, хто видає себе за натхненного, з при­чини безлічі беззаконь твоїх і ве­ликої ворожости. ⁸ Єфрем — страж біля Бога мого; пророк — сітка птахолова на всіх шляхах його; спокуса у домі Бога його. ⁹ Глибоко впали вони, розбестилися, як у дні Гиви; Він згадає нечестя їх, покарає їх за гріхи їхні. ¹⁰ Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як першу ягоду на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, — але вони пішли до Ваал-Фегора і віддалися со­ромітному, і самі стали мерзенними, як ті, яких полюбили. ¹¹ У єфремлян, як птах, відлетить слава [чадородіння]: ні народження, ні вагітнос­ти, ні зачаття [не буде]. ¹² А хоч би вони і виховали дітей своїх, відніму їх; бо горе їм, коли відійду від них! ¹³ Єфрем, як Я бачив його до Тира, насаджений на прекрасній місцевос­ті; однак Єфрем виведе дітей своїх до вбивці. ¹⁴ Дай їм, Господи: що Ти даси їм? дай їм утробу, яка не народ­жує, і сухі соски. ¹⁵  Усе зло їх у Галгалі: там Я зненавидів їх за злі справи їхні; вижену їх із дому Мого, не буду більше любити їх; усі князі їхні — відступники. ¹⁶ Уражений Єфрем; висох корінь їх, — не будуть приносити вони плоду, а якщо і будуть народжувати, Я умертвлю жаданий плід утроби їх. ¹⁷ Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухалися Його, і будуть блукати між народами.

Глава 10

¹ Ізраїль — гіллястий вино­град,­ примножує для себе плід: чим більше у нього плодів, тим більше мно­­жить жертовники; чим краща зем­­ля у нього, тим більше прикрашають вони ідолів. ² Розділилося серце­ їх, за те вони і будуть покарані: Він зруйнує жертовники їхні, знищить ідолів їхніх. ³ Тепер вони говорять: «немає у нас царя, бо ми не убоялися Господа; а цар, — що́ він нам зробить?» 4 Говорять слова пусті, клянуться неправдиво, укладають союзи; за те з’явиться суд над ними, як отруйна трава на борознах поля. ⁵ За тельця Беф-Авена затремтять жителі Самарії; заплаче за ним народ його, і жерці його, які раділи за нього, будуть плакати за славою його, тому що вона відійде від нього. ⁶ І сам він буде віднесений в Ассирію, у дар царю Іареву; осоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від задуму свого. ⁷ Зникне у Самарії цар її, як піна на поверхні води. ⁸ І знищені будуть висоти Авена, гріх Ізраїля;­ терня і бур’яни виростуть на жертов­никах їхніх, і скажуть вони горам: «покрийте нас», і пагорбам: «упадіть на нас». ⁹ Більше, ніж у дні Гиви, грішив ти, Ізраїлю; там вони встояли; війна у Гаваоні проти синів нечестя не торкнулася їх. ¹⁰ За бажанням Моїм покараю їх, і зберуться про­ти них народи, і вони будуть зв’язані за подвійний злочин їх. ¹¹ Єфрем — навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам накладу ярмо на жирну шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, Іуда буде орати, Яків буде боронити. ¹² Сійте собі у правду,­ і пожнете милість; розорюйте у себе но­вину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду. ¹³ Ви обробля­ли не­честя, по­­жинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти надіявся на путь твій, на безліч рат­ників твоїх. ¹⁴ І станеться сум’яття у народі тво­­єму, і всі твердині твої будуть зруй­но­вані, як Салман зруйнував Бет-Арбел у день брані: мати була вбита з дітьми. ¹⁵ Ось що заподіє вам Вефиль за крайнє нечестя ваше.

Глава 11

¹ На зорі загине цар Ізраїлів! Коли Ізраїль був юний, Я любив його і з Єгипту викликав сина Мого. ² Кликали їх, а вони йшли геть від лиця їх: приносили жертву Ва­алам і кадили ідолам. ³ Я Сам привчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я лікував їх. ⁴ Путами люд­ськими тягнув Я їх, путами любови,­ і був для них ніби той, хто піднімає ярмо з щелеп їхніх, і ласкаво підкладав їжу їм. ⁵ Не повернеться він у Єгипет, але Ассур — він буде царем його, тому що вони не захотіли навернутися до Мене. ⁶ І впаде меч на міста його, і знищить засуви його, і пожере їх за наміри їхні. ⁷ Народ Мій заскнів у відпадінні від Мене, і хоч закликають його до горнього, він не підноситься єдинодушно. ⁸ Що зроблю з тобою, Єфреме? як віддам тебе, Ізраїлю? Чи вчиню з тобою, як з Адамою, чи зроблю тобі, що Се­воїму? Повернулося у Мені серце Моє, запалала вся жалість Моя! ⁹ Не зроблю за люттю гніву Мого, не знищу Єфрема, бо Я Бог, а не людина; серед тебе Святий; Я не ввійду в міс­то. ¹⁰ Слідом за Господом підуть во­ни; як лев, Він дасть голос Свій, дасть голос Свій, і попрямують до Нього сини з заходу, ¹¹ попрямують з Єгипту, як птахи, й із землі Ассирійської, як голуби, і вселю їх у доми їхні, — говорить Господь. ¹² Оточив Мене Єфрем неправдою, і дім Ізраїлів — лукавством; Іуда тримався ще Бога і вірний був зі святими.

Глава 12

¹ Єфрем пасе вітер і ганяється за східним вітром, щодня примножує неправду і руйнування; укладають вони союз з Ассуром, і в Єгипет відвозиться єлей. ² Але і з Іудою у Господа суд і Він відвідає Яко­ва за шляхами його, воздасть йому за ділами його. ³ Ще в утробі ма­тері зупиняв він брата свого, а змуж­нів­ши, боровся з Богом. ⁴ Він бо­ровся з ангелом — і переміг; плакав і благав Його; у Вефилі Він знайшов нас і там говорив з нами. ⁵ А Господь є Бог Саваоф; Сущий [Ієгова] — ім’я Його. ⁶ Навернися і ти до Бога твого; пиль­нуй милість і суд і уповай на Бога твого завжди. ⁷ Хананеянин із невір­ними терезами у руці любить кривдити; ⁸ і Єфрем говорить: «однак я розбагатів; зібрав собі майна, хоч у всіх моїх трудах не знайдуть нічого незаконного, що бу­ло б гріхом». ⁹ А Я, Господь Бог твій від самої зем­лі Єгипетської, знову оселю тебе у кущах, як у дні свята. ¹⁰ Я говорив до пророків, і примножував видіння, і через пророків уживав притчі. ¹¹ Якщо Галаад зробився Авеном, то вони стали суєтні, у Галгалах заколювали у жертву тельців, і жертовники їхні стояли, як купа каміння на межах поля. ¹² Утік Яків на поля сирійські, і служив Ізраїль за дружи­ну, і за дружину стеріг овець. ¹³ Через проро­ка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, і через пророка Він охороняв його. ¹⁴ Сильно­ роздратував Єфрем Господа і за те кров його залишить на ньому, і гань­бу його оберне Господь на нього.

Глава 13

¹ Коли Єфрем говорив, усі тремтіли. Він був високим в Ізраїлі; але став винним через Ваала, і загинув. ² І нині додали вони до гріха: зробили для себе відлитих ідолів зі срібла свого, за розумінням своїм, — повністю робота художників, — і говорять вони людям, які приносять жертву: «цілуйте тельців!» ³ За те вони будуть як ранковий туман, як роса, що скоро зникає,­ як полова, що звівається із току, і як дим із труби. ⁴ Але Я — Господь Бог твій від землі Єгипетської, — і ти не повинен знати іншого бога, крім Мене, і немає спасителя, крім Мене. ⁵ Я визнав тебе у пустелі, у землі спраглій. ⁶ Маючи пасовища, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їх, і тому вони забували Мене. ⁷ І Я буду для них як лев, як скимен буду підстерігати при дорозі. ⁸ Буду нападати на них, як позбавлена дітей ведмедиця, і роздирати вмістилище серця їх, і поїдати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх. ⁹ Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки у Мені опора твоя. ¹⁰ Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про яких говорив ти: «дай нам царя і начальників»? ¹¹ І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав у обуренні Моєму. ¹² Зв’язано у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх. ¹³ Му́ки тієї, яка народжує, осяг­нуть його; він — син нерозумний, інакше не стояв би довго у становищі дітей, які народжуються. ¹⁴ Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене. ¹⁵ Хоч Єф­рем плідливий між братами, але при­йде східний вітер, підніметься вітер Господній із пустелі, і висохне джерело його, і вичерпається джерело його; він спустошить скарбницю всіх дорогоцінних сосудів.

Глава 14

¹ Спустошена буде Самарія, то­­му що повстала проти Бога свого; від меча впадуть вони; немов­лята їхні будуть розбиті, і вагітні їхні будуть розсічені. ² Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого. ³ Візьміть із собою молитовні слова і зверніться­ до Господа; говоріть Йому: «відніми всяке беззаконня і прийми на благо,­ і ми принесемо жертву вуст наших. ⁴ Ассур не буде вже спасати нас; не будемо сідати на коня і не будемо більше говорити виробові рук наших: боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт». ⁵ Вилікую відпадіння їх, полюблю їх з благовоління; бо гнів Мій відвернувся від них. ⁶ Я буду росою для Ізраїля; він розцвіте, як лілея, і пустить корені свої, як Ливан. ⁷ Розростуться гілки його, і буде краса його, як маслини, і пахощі від нього, як від Ливану. ⁸ Повернуться ті, що сиділи під тінню його, будуть мати вдосталь хліба, і розцвітуть, як виноградна лоза, славні будуть, як вино ливанське. ⁹ «Що мені ще за діло до ідолів?» — скаже Єфрем. — Я почую його і спогляну на нього; Я буду як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди. ¹⁰ Хто мудрий, щоб розуміти це? хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 1

¹ У третій рік царювання Іоаки­ма, царя Юдейського, прийшов На­вуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. ² І віддав Господь у руки його Іоакима, ца­ря­ Юдейського, і частину сосудів ­до­му Божого, і він відправив їх у зем­лю Сен­­наар, у дім бога свого, і вніс ці со­­суди у скарбницю бога свого. ³ І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князів­ського, привів ⁴ отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чер­тогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. ⁵ І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких во­ни повинні були стати перед царем. ⁶ Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. ⁷ І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. ⁸ Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. ⁹ Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; ¹⁰ і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. ¹¹ Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: ¹² зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; ¹³ і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. ¹⁴ Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. ¹⁵ Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися кра­сивішими, і тілом вони були пов­ніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. ¹⁶ Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. ¹⁷ І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. ¹⁸ Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. ¹⁹ І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ана­нії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. ²⁰ І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. ²¹ І був там Даниїл до першого року царя Кира.

Глава 2

¹ У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. ² І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. ³ І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. ⁴ І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. ⁵ Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни. ⁶ Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. ⁷ Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. ⁸ Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене. ⁹ Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. ¹⁰ Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея. ¹¹ Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. ¹² Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.

¹³ Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. ¹⁴ Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; ¹⁵ і запитав Ариоха, сильного при царі: «чо­му таке грізне повеління від ца­ря?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. ¹⁶ І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну. ¹⁷ Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, ¹⁸ щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. ¹⁹ І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. ²⁰ І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила; ²¹ він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; ²² Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним. ²³ Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. ²⁴ Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. ²⁵ Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. ²⁶ Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?

²⁷ Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. ²⁸ Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: ²⁹ ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. ³⁰ А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. ³¹ Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. ³² У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні, ³³ гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. ³⁴ Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. ³⁵ Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю. ³⁶ Ось сон! Скажемо перед царем і значення його. ³⁷ Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, ³⁸ і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова! ³⁹ Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. ⁴⁰ А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. ⁴¹ А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. ⁴² І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. ⁴⁴ І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно, ⁴⁵ оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! ⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. ⁴⁷ І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! ⁴⁸ Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими. ⁴⁹ Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

Глава 3

¹ Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській. ² І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор. ³ І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. ⁴ Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови: ⁵ у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. ⁶ А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. ⁷ Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.

⁸ У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. ⁹ Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! ¹⁰ Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; ¹¹ а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. ¹² Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. ¹³ Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. ¹⁴ Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? ¹⁵ Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? ¹⁶ І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. ¹⁷ Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. ¹⁸ Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. ¹⁹ Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, ²⁰ і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем. ²¹ Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. ²² І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. ²³ А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [²⁴ *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа. ²⁵ І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:

²⁶ «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. ²⁷ Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні. ²⁸ Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. ²⁹ Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. ³⁰ Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. ³¹ І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. ³² І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. ³³ І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. ³⁴ Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. ³⁵ Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, ³⁶ яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря. ³⁷ Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, ³⁸ і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. ³⁹ Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. ⁴⁰ Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе. ⁴¹ І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. ⁴² Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї ⁴³ і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи, ⁴⁴ і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться, ⁴⁵ і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».

⁴⁶ А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, ⁴⁷ і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів ⁴⁸ і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. ⁴⁹ Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним, ⁵⁰ і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. ⁵¹ Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:

⁵² «Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки. ⁵³ Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки. ⁵⁴ Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁵ Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁶ Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки. ⁵⁷ Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁸ Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁹ Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁰ Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶¹ Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶² Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁶³ Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁴ Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁵ Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁶ Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁷ Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁸ Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки. ⁶⁹ Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁰ Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷¹ Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷² Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷³ Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁴ Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки. ⁷⁵ Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁶ Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. ⁷⁷ Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁸ Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁷⁹ Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁰ Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸¹ Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸² Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸³ Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки. ⁸⁴ Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­ ⁸⁵ Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁶ Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸⁷ Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки. ⁸⁸ Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас. ⁸⁹ Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. ⁹⁰ Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]

⁹¹ Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю! ⁹² На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. ⁹³ Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. ⁹⁴ І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. ⁹⁵ Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! ⁹⁶ І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. ⁹⁷ Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].

⁹⁸ Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! ⁹⁹ Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. ¹⁰⁰ Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царст­во­ вічне, і володіння Його — у роди і роди.

* Стихи з 24-го по 91-й перекладені з грець­кої, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 4

¹ Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. ² Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. ³ І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. ⁴ Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. ⁵ Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. ⁶ Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. ⁷ Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. ⁸ Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. ⁹ Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть. ¹⁰ І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. ¹¹ Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; ¹² але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. ¹³ Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів. ¹⁴ Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми». ¹⁵ Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.

¹⁶ Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! ¹⁷ Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, ¹⁸ на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, ¹⁹ це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі. ²⁰ А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», — ²¹ то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: ²² тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. ²³ А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. ²⁴ Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. ²⁵ Усе це збулося над царем Навуходоносором.

²⁶ Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні, ²⁷ цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! ²⁸ Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! ²⁹ І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» ³⁰ Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го — як у птаха. ³¹ Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди. ³² І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?» ³³ У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. ³⁴ Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­

Глава 5

¹ Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино. ² Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. ³ Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. ⁴ Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. ⁵ У ту саму годину вийшли пальці руки люд­­ської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. ⁶ Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. ⁷ Сильно за­кричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав­ говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і зо­лотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. ⁸ І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. ⁹ Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися. ¹⁰ Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бен­кету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! ¹¹ Є в царстві твоєму муж, в якому­ дух святого Бога; у дні батька твого ви­­явлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, ¹² тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний по­яснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. ¹³ Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? ¹⁴ Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. ¹⁵ Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. ¹⁶ А про тебе я чув, що ти можеш по­яснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. ¹⁷ Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.

¹⁸ Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору цар­­ство, велич, честь і славу. ¹⁹ Перед ве­личчю, яку Він дав йому, всі на­ро­ди,­ племена і мови тремтіли і стра­шилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хо­тів, підносив, і кого хотів, принижував. ²⁰ Але коли серце його загор­дилося і дух його озлобився до зух­валости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, ²¹ і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося­ до звіриного, і жив він з дикими ос­лами; годували його травою, як во­ла, і тіло його зрошувалося небесною­ росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевиш­ній Бог і поставляє над ним, кого хо­че. ²² І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, ²³ але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розу­міють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не про­славив. ²⁴ За це і послана від Ньо­го кисть руки, і накреслено це писання.­ ²⁵ І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. ²⁶ Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство­ твоє і поклав кінець йому; ²⁷ текел — ти зва­жений на терезах і знайдений дуже легким; ²⁸ перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.

²⁹ Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. ³⁰ У ту ж саму ніч Вал­тасар, цар Халдейський, був убитий, ³¹ і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.

Глава 6

¹ Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, ² а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. ³ Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. ⁴ Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. ⁵ І ці люди сказали: не зна­йти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. ⁶ Тоді ці князі і сат­рапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! ⁷ Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. ⁸ Отже, за­твердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. ⁹ Цар Да­рій підписав указ і це повеління. ¹⁰ Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі­ на день схиляв коліна, і молився сво­єму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. ¹¹ Тоді ці лю­ди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, ¹² потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. ¹³ Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. ¹⁴ Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму вря­­тувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено­ намагався визволити його. ¹⁵ Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. ¹⁶ Тоді цар повелів, і привели Даниї­ла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! ¹⁷ І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. ¹⁸ Потім цар пішов у свій па­лац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. ¹⁹ Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, ²⁰ і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? ²¹ Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! ²² Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. ²³ Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. ²⁴ І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.

²⁵ Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! ²⁶ Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. ²⁷ Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». ²⁸ І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.

­ 

Глава 7

¹ У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. ² Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чоти­ри вітри небесних боролися на вели­кому морі, ³ і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на од­ного. ⁴ Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вир­вані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на но­ги, як людина, і серце людське дане йому. ⁵ І ось ще звір, другий, схожий­ на ведмедя, стояв з одного бо­­ку, і три ікла у роті у нього, між зу­бами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!» ⁶ Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. ⁷ Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. ⁸ Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі люд­ські, і вуста, які говорять зарозуміло. ⁹ Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. ¹⁰ Вогненна ріка виходила і проходи­ла перед Ним; тисячі тисяч служили­ Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.­ ¹¹ Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спален­ня вогню. ¹² Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на тер­мін. ¹³ Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями­ і підведений був до Нього. ¹⁴ І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. ¹⁵ Затрем­тів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння­ голови моєї збенте­жили мене. ¹⁶ Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: ¹⁷ «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. ¹⁸ Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». ¹⁹ Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а за­­лишки топтав ногами, ²⁰ і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. ²¹ Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і перебо­рював їх, ²² доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством­ оволоділи святі. ²³ Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топта­ти і скрушати її. ²⁴ А десять рогів оз­начають, що з цьо­го царства постануть десять царів, і після них по­стане інший, відмінний від поперед­ніх, і принизить трьох ца­рів, ²⁵ і про­ти Всевишнього буде говорити слова і при­гнічувати святих­ Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. ²⁶ Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищу­вати до кінця. ²⁷ Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. ²⁸ Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.

Глава 8

¹ У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Дани­їлові, видіння після того, яке явило­ся мені раніше. ² І бачив я у видін­ні,­ і коли бачив, я був у Сузах, престоль­ному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая. ³ Звів я очі мої і побачив:­ ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. ⁴ Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. ⁵ Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. ⁶ Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. ⁷ І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. ⁸ Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, поверне­ні на чотири вітри небесних. ⁹ Від од­ного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,­ ¹⁰ і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїн­ства і зірок, і потоптав їх, ¹¹ і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. ¹² І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. ¹³ І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство бу­дуть потоптані?» ¹⁴ І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься». ¹⁵ І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала пе­реді мною начебто подоба чоловіка. ¹⁶ І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!» ¹⁷ І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнув­ся й упав на лице моє; і сказав він ме­­ні: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!» ¹⁸ І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, ¹⁹ і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. ²⁰ Баран, якого ти бачив­ із двома рогами, це царі мідійський і перський. ²¹ А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; ²² він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства по­стануть з цього народу, але не з його силою. ²³ Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; ²⁴ і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, ²⁵ і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою. ²⁶ Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів».

²⁷ І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.

Глава 9

¹ У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, ² у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. ³ І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі. ⁴ І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! ⁵ Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; ⁶ і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни. ⁷ У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. ⁸ Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. ⁹ А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього ¹⁰ і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. ¹¹ І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. ¹² І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. ¹³ Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. ¹⁴ Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. ¹⁵ І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. ¹⁶ Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. ¹⁷ І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. ¹⁸ Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. ¹⁹ Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму». ²⁰ І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; ²¹ коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви ²² і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. ²³ На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. ²⁴ Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. ²⁵ Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. ²⁶ І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. ²⁷ Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».

Глава 10

¹ У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння. ² У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. ³ Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. ⁴ А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, ⁵ і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза. ⁶ Тіло його — як то­паз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. ⁷ І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. ⁸ І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. ⁹ І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. ¹⁰ Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. ¹¹ І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. ¹² Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми. ¹³ Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. ¹⁴ А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів». ¹⁵ Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. ¹⁶ Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. ¹⁷ І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені». ¹⁸ Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене ¹⁹ і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене». ²⁰ І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. ²¹ Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.

Глава 11

¹ Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. ² Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. ³ І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. ⁴ Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. ⁵ І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. ⁶ Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб уста­новити правильні стосунки між ни­­ми;­ але вона не втримає сили у руках­ своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. ⁷ Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. ⁸ Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного. ⁹ Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. ¹⁰ Потім озброяться си­ни його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, бу­де битися з ним до укріплень його. ¹¹ І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. ¹² І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. ¹³ Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. ¹⁴ У ті ча­си­ багато хто повстане проти півден­ного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося­ видіння, і впадуть. ¹⁵ І прийде цар пів­нічний, збудує вал і оволодіє укріпле­ним містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не ви­стачить сили протистояти. ¹⁶ І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона по­страждає від руки його. ¹⁷ І на­мі­риться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. ¹⁸ Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу обер­не на нього. ¹⁹ Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. ²⁰ На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. ²¹ І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. ²² І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. ²³ Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. ²⁴ Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. ²⁵ Потім про­будить сили свої і дух свій з чис­лен­ним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. ²⁶ На­віть учасники трапези його погублять його, і військо його розіл­лється, і впаде багато убитих. ²⁷ У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. ²⁸ І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим на­міром проти святого завіту, і він ви­конає його, і повернеться у свою зем­лю. ²⁹ У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній, ³⁰ бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. ³¹ І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. ³² Тих, хто чинить не­честиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шану­ють свого Бога, підсиляться і будуть діяти. ³³ І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть де­який час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; ³⁴ й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. ³⁵ Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. ³⁶ І буде чинити цар той зі своєї­ сваволі, і піднесеться і возве­ли­читься вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. ³⁷ І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. ³⁸ Але богу укріплень на місці його він буде віддавати­ шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, ³⁹ і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. ⁴⁰ Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього­ з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. ⁴¹ І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика час­тина синів Аммонових. ⁴² І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. ⁴³ І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. ⁴⁴ Але чут­­ки­ зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, ⁴⁵ і роз­ки­не він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

Глава 12

¹ І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. ² І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. ³ І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. ⁴ А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». ⁵ Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. ⁶ І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» ⁷ І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. ⁸ Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» ⁹ І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. ¹⁰ Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. ¹¹ З часу припинення щоденної жерт­ви і поставлення мерзоти запустіння­ мине тисяча двісті дев’яносто днів. ¹² Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. ¹³ А ти йди до твого кінця й упокоїш­ся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».

Глава 13

¹ У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. ² І взяв він дружи­ну, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. ³ Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. ⁴ Іоаким був ду­же­ багатий, і був у нього сад поблизу­ дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. ⁵ І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня­ вийшло з Вавилона від старійшин-суд­дів, які здавалися такими, що ке­ру­ють народом. ⁶ Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них при­ходили всі, хто мав спірні справи. ⁷ Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. ⁸ І бачили її обид­ва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, ⁹ і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. ¹⁰ Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкри­вали один одному болю свого, ¹¹ то­­му­­ що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. ¹² І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: ¹³ «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розхо­дилися один від одного, ¹⁴ і, повер­нув­­шись, прихо­дили на те саме місце,­ і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. ¹⁵ І було, коли вони вичікували зруч­ного дня, Сусанна ввійшла, як вчора­ і третього дня, із двома тільки служ­ницями і захотіла митися у са­ду, то­му що було спекотно. ¹⁶ І не бу­ло там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. ¹⁷ І сказала вона служницям: прине­сіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. ¹⁸ Вони так і зробили, як вона сказала: замк­нули двері саду і вийш­ли бічними дверима, щоб при­нести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони схо­валися. ¹⁹ І ось, ко­ли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: ²⁰ Ось, двері саду замк­нені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. ²¹ Як­що ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. ²² Тоді застогнала Су­­санна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну­ рук ваших. ²³ Краще для мене не зробити­ цього і впас­ти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. ²⁴ І закричала Сусанна гуч­ним голосом; закричали також і обид­ва старійшини проти неї, ²⁵ і один побіг і відчинив двері саду. ²⁶ Коли ж ті, що знаходи­лися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб ба­чити, що трапилося­ з нею. ²⁷ І ко­ли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. ²⁸ І було на другий день, коли зібрав­ся народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, спов­нені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб від­дати її на смерть. ²⁹ І ска­зали­ вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. ³⁰ І прийшла во­на, і батьки її, і діти її, і всі ро­дичі її. ³¹ Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, ³² і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. ³³ Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. ³⁴ А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. ³⁵ Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. ³⁶ І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; ³⁷ і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. ³⁸ Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, ³⁹ і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був силь­ніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. ⁴⁰ Але цю ми схопили і до­питували: хто був цей юнак? але во­на­ не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. ⁴¹ І повіри­ло їм зі­­­­б­ран­ня, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.

⁴² Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що віда­єш таємне і знаєш усе раніше буття його! ⁴³ Ти знаєш, що вони неправди­во свідчили проти мене, і ось, я по­ми­­раю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. ⁴⁴ І по­чув Господь голос її. ⁴⁵ І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, ⁴⁶ і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! ⁴⁷ Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? ⁴⁸ Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? ⁴⁹ Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. ⁵⁰ І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. ⁵¹ І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одно­го подалі, і я допитаю їх. ⁵² Коли ж вони відокремлені були один від од­ного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, ⁵³ чинячи суди непра­ведні, засуджуючи невинних і ви­прав­довуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». ⁵⁴ Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. ⁵⁵ Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ан­гел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. ⁵⁶ Видалив­ши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Хана­ана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. ⁵⁷ Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. ⁵⁸ Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. ⁵⁹ Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. ⁶⁰ Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, ⁶¹ і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; ⁶² і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. ⁶³ Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. ⁶⁴ І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.

* 13-а і 14-а глави перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 14

¹ Цар Астиаг приклався до бать­­ків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. ² І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. ³ Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. ⁴ Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? ⁵ Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. ⁶ Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? ⁷ Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. ⁸ Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: як­що ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. ⁹ Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Ви­ла. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. ¹⁰ Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. ¹¹ І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. ¹² І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. ¹³ Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. ¹⁴ Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. ¹⁵ Жерці ж, за звичаєм сво­їм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. ¹⁶ На другий день цар встав рано і Да­ниїл з ним, ¹⁷ і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, ца­рю. ¹⁸ І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, виклик­нув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! ¹⁹ Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. ²⁰ Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. ²¹ І, роз­гні­вавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. ²² Тоді цар повелів умертвити їх і від­дав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.

²³ Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. ²⁴ І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати,­ що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. ²⁵ Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. ²⁶ Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умерт­влю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. ²⁷ Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробив­ши з цього клубок, кинув його у па­щу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! ²⁸ Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, ²⁹ і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. ³⁰ І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, ³¹ вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. ³² У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.

³³ Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. ³⁴ Але ангел Гос­подній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. ³⁵ Аввакум ска­зав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. ³⁶ Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. ³⁷ І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. ³⁸ Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. ³⁹ І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.

⁴⁰ У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Да­ниїл сидів. ⁴¹ І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! ⁴² І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48

Глава 1

¹ І було у тридцятий рік, у чет­вертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверз­лися небеса, і я бачив видіння Боже. ² У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима), ³ було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.

⁴ І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього, ⁵ а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини; ⁶ і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила; ⁷ а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступ­­ня­ ноги у тельця, і блищали, як блис­куча мідь, (і крила їх легкі). ⁸ І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх; ⁹ і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого. ¹⁰ Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох. ¹¹ І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх. ¹² І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹³ І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню. ¹⁴ І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка. ¹⁵ І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх. ¹⁶ Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі. ¹⁷ Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися. ¹⁸ А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей. ¹⁹ І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса. ²⁰ Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах. ²¹ Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах. ²² Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх. ²³ А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх. ²⁴ І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупи­нялися, опускали крила свої. ²⁵ І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої. ²⁶ А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі­ на ньому. ²⁷ І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього. ²⁸ В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.

Глава 2

¹ Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я бу­­ду говорити з тобою. ² І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. ³ І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. ⁴ І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким сер­цем; до них Я посилаю тебе, і ти ска­жеш їм: «так говорить Господь Бог!» ⁵ Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; ⁷ і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. ⁸ Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. ⁹ І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. ¹⁰ І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій­ списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».

Глава 3

¹ І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. ² Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; ³ і сказав ме­ні: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і бу­ло у вустах моїх солодко, як мед. ⁴ І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; ⁵ бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєш­ся, але до дому Ізраїлевого, ⁶ не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; ⁷ а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. ⁸ Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. ⁹ Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. ¹⁰ І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; ¹¹ встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. ¹² І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» ¹³ і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. ¹⁴ І дух підняв мене, і взяв ме­не. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. ¹⁵ І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.

¹⁶ Після семи ж днів було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. ¹⁸ Коли Я скажу беззакон­никові: «смертю помреш!», а ти не бу­деш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. ¹⁹ Але якщо ти на­поумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. ²⁰ І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. ²¹ Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.

²² І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. ²³ І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі;­ й упав я на лице своє. ²⁴ І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. ²⁵ І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. ²⁶ І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. ²⁷ А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.

Глава 4

¹ І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим; ² і влаштуй облогу проти нього,­ і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини; ³ і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між то­бою і містом, і зверни на нього ли­це твоє, і воно буде в облозі, і ти об­лягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому. ⁴ Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх. ⁵ І Я визначив тобі роки беззаконня їх чис­лом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого. ⁶ І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі. ⁷ І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього. ⁸ Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї. ⁹ Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх. ¹⁰ І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це. ¹¹ І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так. ¹² І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі. ¹³ І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх. ¹⁴ Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертве­чини і роздертого звіром я не їв від юно­сти моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо­ не входило у вуста мої. ¹⁵ І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій. ¹⁶ І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смут­ку, ¹⁷ тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.

Глава 5

¹ А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цируль­ників візьми собі, і води нею по го­лові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на час­тини. ² Третину спали вогнем посере­дині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ни­ми. ³ І візьми з цього невелику кіль­кість, і зав’яжи їх у себе у поли. ⁴ Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти ви­йде вогонь на весь дім Ізраїлів.

⁵ Так говорить Господь Бог: це Єру­салим! Я поставив його серед на­ро­дів, і навколо нього — зе́млі. ⁶ А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, — ⁸ тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників. ⁹ І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти. ¹⁰ За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх віт­рах. ¹¹ Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе. ¹² Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними. ¹³ І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя. ¹⁴ І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить. ¹⁵ І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; — ¹⁶ і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас, ¹⁷ і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

Глава 6

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, ³ і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші; ⁴ і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими; ⁵ і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших. ⁶ У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші. ⁷ Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь. ⁸ Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях. ⁹ І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх; ¹⁰ і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду. ¹¹ Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїле­вого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці. ¹² Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жер­товників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм. ¹⁴ І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.

Глава 7

¹ І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі. ³ Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁴ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь. ⁵ Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда. ⁶ Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла, ⁷ дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах. ⁸ Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁹ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель. ¹⁰ Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася. ¹¹ Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шу­­му їх, і від пишноти їх. ¹² Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх; ¹³ Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю без­ліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя. ¹⁴ Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх. ¹⁵ Поза домом меч, а у домі моровиця­ і голод. Хто у полі, той помре від ме­ча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця. ¹⁶ А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня. ¹⁷ У всіх руки опус­тяться, й у всіх коліна затремтять, як вода. ¹⁸ Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш. ¹⁹ Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх. ²⁰ І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них; ²¹ і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його. ²² І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його. ²³ Зро­би ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто пов­не насильства. ²⁴ Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють дома­ми їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. ²⁵ Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. ²⁶ Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців. ²⁷ Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.

Глава 8

¹ І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Гос­пода Бога. ² І побачив я: і ось подоба­ [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я. ³ І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі. ⁴ І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі. ⁵ І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу. ⁶ І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти. ⁷ І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина. ⁸ І сказав мені: си­­ну людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері. ⁹ І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут. ¹⁰ І вві­йшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо. ¹¹ І сімдесят чоло­віків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори. ¹² І сказав­ мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю». ¹³ І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять. ¹⁴ І привів мене до входу у ворота дому Господнього,­ які на північ, і ось, там сидять жінки,­ які плачуть за Фаммугою, ¹⁵ і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мер­зоти. ¹⁶ І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами сво­ї­ми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланя­ються на схід сонця. ¹⁷ І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мер­зоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх. ¹⁸ За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.

Глава 9

¹ І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі сво­їм згубним знаряддям у руці своїй.­ ² І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника. ³ І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима,­ на якому була, до порогу дому. І при­кликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі при­ладдя писаря. ⁴ І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мер­зотами, що звершуються серед нього, зроби знак. ⁵ А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й ура­жайте; нехай не шкодує око ва­ше, і не щадіть; ⁶ старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної люди­ни, на якій знак, і почніть від святи­лища Мого. І почали вони з тих старійшин, які бу­ли перед домом. ⁷ І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті. ⁸ І коли во­ни їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав:­ о, Гос­поди Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим? ⁹ І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іуди­ного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь». ¹⁰ За те і Моє око не поща­дить, і не помилую; оберну пове­дін­ку їх на їх голову. ¹¹ І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.

Глава 10

¹ І бачив я, і ось на склепінні,­ що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже­ на престіл, видиме було над ними. ² І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми­ повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах. ³ Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір. ⁴ І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа. ⁵ І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить. ⁶ І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, — ⁷ тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одяг­неному у лляний одяг. Він узяв і вийшов. ⁸ І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх. ⁹ І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза. ¹⁰ І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі. ¹¹ Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹² І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були пов­ні очей, усі чотири колеса їх. ¹³ До ко­ліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»*. ¹⁴ І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине. ¹⁵ Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі. ¹⁶ І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них. ¹⁷ Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин. ¹⁸ І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами. ¹⁹ І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²⁰ Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими. ²¹ У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських. ²² А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.

* Вихор.

Глава 11

¹ І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Гос­поднього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу. ² І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, ³ говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо». ⁴ Тому проречи на них пророцт­во, пророкуй, сину людський. ⁵ І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю. ⁶ Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог. ⁹ І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд. ¹⁰ Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь. ¹¹ Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас. ¹² І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточу­ють вас. ¹³ І було, коли я пророкував,­ Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?

¹⁴ І було до мене слово Господнє: ¹⁵ сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля». ¹⁶ На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони. ¹⁷ Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву. ¹⁸ І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її. ¹⁹ І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, ²⁰ щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведін­ку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог. ²² Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²³ І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.

²⁴ І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив. ²⁵ І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.

*Місто.

Глава 12

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім. ³ Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; ⁴ і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. ⁵ Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. ⁶ Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. ⁷ І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. ⁸ І було до мене слово Господнє зранку: ⁹ сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?» ¹⁰ Ска­жи­ їм: так говорить Господь Бог: це — про­­віщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. ¹¹ Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. ¹² І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. ¹³ І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там пом­ре. ¹⁴ А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. ¹⁵ І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. ¹⁶ Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. ¹⁷ І було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. ¹⁹ І скажи народу землі:­ так говорить Господь Бог про жи­телів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за не­правди всіх, що живуть на ній. ²⁰ І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. ²¹ І було до мене слово Господнє: ²² сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»? ²³ Тому скажи їм: так гово­рить Господь Бог: знищу цю приказ­ку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. ²⁴ Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. ²⁵ Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог. ²⁶ І було до мене слово Господнє: ²⁷ сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи». ²⁸ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.

Глава 13

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє! ³ Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили! ⁴ Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. ⁵ У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти­ у битві у день Господа. ⁶ Вони бачать пусте і передвіщають неправду,­ говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться. ⁷ Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив? ⁸ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог. ⁹ І буде ру­ка Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не вві­йдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог. ¹⁰ За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом, ¹¹ скажи тим, хто обмазує стіну багном, що во­на впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її. ¹² І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмаз­ка, якою ви обмазували?» ¹³ Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення. ¹⁴ І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь. ¹⁵ І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її, ¹⁶ пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог. ¹⁷ Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво, ¹⁸ і скажи:­ так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб улов­лю­вати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі? ¹⁹ І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає не­прав­ду. ²⁰ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас. ²¹ І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь. ²² За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, — ²³ за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.

Глава 14

¹ І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: З сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? ⁴ Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? ⁵ Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене. ⁶ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. ⁷ Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? ⁸ Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. ⁹ А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я про­стягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля. ¹⁰ І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, ¹¹ щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог. ¹² І було до мене слово Господнє: ¹³ сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; ¹⁴ і якби зна­йшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: ¹⁶ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею. ¹⁷ Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу, ¹⁸ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спас­лися б. ¹⁹ Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу: ²⁰ то Ной, Да­ниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі. ²¹ Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, ²² і тоді залишиться в ньому залишок, сини і доч­ки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.­ ²³ Вони утішать вас, коли ви побачи­те поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог.

Глава 15

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі? ³ Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ? ⁴ Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁵ І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁶ Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима. ⁷ І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє. ⁸ І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

Глава 16

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його ³ і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;­ ⁴ при народженні твоєму, у день, ко­ли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. ⁵ Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого. ⁶ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх жи­­ви!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» ⁷ Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. ⁸ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. ⁹ Обмив Я тебе водою­ і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм. ¹⁰ І надів на тебе візерун­часте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом. ¹¹ І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. ¹² І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. ¹³ Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.­ ¹⁴ І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що во­на була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Але ти понадіялася на красу твою, і, ко­­рис­туючись славою твоєю, стала­ блу­­дити і поширювала блудодійство­ твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. ¹⁶ І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні ви­соти, і блудодіяла на них, як ніко­ли не трапиться і не буде. ¹⁷ І взяла ошат­ні­­ твої речі з Мого золота і з Мо­­го срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. ¹⁸ І взяла візерунчас­ті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, ¹⁹ і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог. ²⁰ І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? ²¹ Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь. ²² І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоп­тання. ²³ І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Гос­подь Бог, — ²⁴ ти побудувала собі блу­ди­лища і наробила собі підвищень на всякій площі; ²⁵ біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала­ но­ги твої для всякого перехожого, і при­множила блудодіяння твої. ²⁶ Блу­ди­ла із синами Єгипту, сусідами твої­ми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене. ²⁷ І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї. ²⁸ І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; ²⁹ і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. ³⁰ Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блуд­ниця! ³¹ Коли ти будувала собі блуди­лища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, ³² але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. ³³ Усім блудницям дають подарунки, а ти са­ма давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою. ³⁴ У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. ³⁵ Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! ³⁶ Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — ³⁷ за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. ³⁸ Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; ³⁹ віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візь­муть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою. ⁴⁰ І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. ⁴¹ Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. ⁴² І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. ⁴³ За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот. ⁴⁴ Ось, усякий, хто говорить прит­чами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка». ⁴⁵ Ти дочка у ма­тір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей. ⁴⁶ Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її. ⁴⁷ Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусні­ше за них на всіх путях твоїх. ⁴⁸ Жи­ву Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої. ⁴⁹ Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордос­ті, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала. ⁵⁰ І загордилися вони, і робили­ мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. ⁵¹ І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. ⁵² Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення­ твоє, так виправдавши сестер твоїх. ⁵³ Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, ⁵⁴ щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням. ⁵⁵ І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш. ⁵⁶ Про сестру твою Содому­ і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, ⁵⁷ доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирст­вом з усіх боків. ⁵⁸ За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь. ⁵⁹ Бо так говорить Гос­подь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. ⁶ 0~Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. ⁶ 1~І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. ⁶ 2~Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, ⁶ 3~для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.

Глава 17

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого. ³ Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку, ⁴ зір­вав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його; ⁵ і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу. ⁶ І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало вино­градною лозою, і дало паростки, і пустило віття. ⁷ І ще був орел з ве­ликими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого. ⁸ Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою. ⁹ Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її. ¹⁰ І ось, хоч во­на посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Ва­вилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон. ¹³ І взяв іншого з царсько­го роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою, ¹⁴ щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо. ¹⁵ Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє? ¹⁶ Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні. ¹⁷ З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ. ¹⁸ Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову. ²⁰ І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду суди­тися з ним за віроломство його проти Мене. ²¹ А всі утікачі його з усіх пол­ків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Гос­подь, сказав це. ²² Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини ви­со­кого кедра, і посаджу; з верхніх па­ростків його відірву ніжну па­рость і посаджу на високій і величній горі. ²³ На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його. ²⁴ І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.

Глава 18

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² навіщо ви вживаєте у зем­лі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»? ³ Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть на­далі говорити прислів’я це в Ізраїлі. ⁴ Бо ось, усі душі — Мої: як ду­ша батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре. ⁵ Якщо хто праведний і чинить суд і правду, ⁶ на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається, ⁷ нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, ⁸ у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, ⁹ живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того, ¹¹ чого він сам не робив зовсім, і на го­рах їсть жертовне, і дружину ближ­нього свого оскверняє, ¹² бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звер­тає очі свої, чинить мерзоти, ¹³ у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмін­но помре, кров його буде на ньому. ¹⁴ Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм: ¹⁵ на горах жертовного­ не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближ­нього свого не оскверняє, ¹⁶ і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом, ¹⁷ від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий. ¹⁸ А батько його, оскіль­ки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня. ¹⁹ Ви говорите: «чо­му ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. ²⁰ Ду­ша, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і бать­ко не понесе провини сина, правда пра­ведного при ньому і залишається,­ і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. ²¹ І беззаконник, як­що навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотриму­ватися всіх уставів Моїх і чинити за­конно і праведно, живий буде, не помре. ²² Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він жи­вий буде. ²³ Хіба Я хочу смерти беззаконника?­ — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? ²⁴ І правед­ник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити­ всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке ро­бить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре. ²⁵ Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі? ²⁶ Якщо праведник від­ступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив. ²⁷ І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою. ²⁸ Бо він побачив і на­вернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре. ²⁹ А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі? ³⁰ Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням. ³¹ Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? ³² Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!

Глава 19

¹ А ти здійми плач за князями Ізраїля ² і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. ³ І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. ⁴ І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. ⁵ І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом. ⁶ І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей ⁷ і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. ⁸ Тоді по­встали на нього народи з навколиш­ніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. ⁹ І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих. ¹⁰ Твоя ма­ти була, як виноградна лоза, посад­жена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води. ¹¹ І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. ¹² Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх. ¹³ А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. ¹⁴ І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.

Глава 20

¹ У сьомому році, у п’ятому мі­­сяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: ³ сину людський! говори­ зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Гос­подь Бог. ⁴ Чи хочеш судитися з ни­ми, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх ⁵ і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» — ⁶ у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у зем­лю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, ⁷ і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш. ⁸ Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської. ⁹ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетсь­кої. ¹⁰ І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, ¹¹ і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина бу­ла б живою через них; ¹² дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх. ¹³ Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули поста­нови Мої, виконуючи які людина жи­вою була б через них, і суботи Мої по­ру­шу­вали, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх. ¹⁴ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх. ¹⁵ Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — ¹⁶ за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушува­ли­ суботи Мої; бо серце їхнє прагну­ло до ідолів їхніх. ¹⁷ Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. ¹⁸ І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не ос­кверняйте себе ідолами їхніми. ¹⁹ Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. ²⁰ І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. ²¹ Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; ²² але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. ²³ Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по зем­лі ²⁴ за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. ²⁵ І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, ²⁶ і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. ²⁷ Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ва­ші, віроломно вчиняючи проти Ме­не: ²⁸ Я привів їх у землю, яку з клят­вою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жерт­ви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. ²⁹ І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. ³⁰ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім? ³¹ Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді. ³² І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю». ³³ Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. ³⁴ І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. ³⁵ І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. ³⁶ Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог. ³⁷ І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. ³⁸ І виділю з вас заколотників і непокірливих Ме­ні. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. ³⁹ А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте біль­ше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими, ⁴⁰ тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. ⁴¹ Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. ⁴² І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, підняв­ши руку Мою. ⁴³ І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, ⁴⁴ І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

⁴⁵ І було до мене слово Господнє: ⁴⁶ сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. ⁴⁷ І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. ⁴⁸ І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. ⁴⁹ І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»

Глава 21

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, ³ і скажи­ землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. ⁴ А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. ⁵ І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. ⁶ Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. ⁷ І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; ¹⁰ нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи раді­ти нам, що жезл сина Мого зневажає­ всяке дерево? ¹¹ Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. ¹² Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. ¹³ Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. ¹⁴ Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого,­ який проникає в нутрощі осель їх. ¹⁵ Щоб розтанули серця і щоб полег­лих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. ¹⁶ Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. ¹⁷ І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. ¹⁸ І було до мене слово Господнє: ¹⁹ і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накрес­ли­ на початку доріг до міст. ²⁰ Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; ²¹ тому що цар Вави­лонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. ²² У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. ²³ Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскіль­ки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. ²⁴ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. ²⁵ І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! ²⁶ Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. ²⁷ Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Ко­му належить він, і Я дам Йому. ²⁸ І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискав­ка, ²⁹ щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. ³⁰ Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: ³¹ і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. ³² Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.

Глава 22

¹ І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, чи хо­чеш судити, судити місто крови? ви­слови йому всі мерзоти його. ³ І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! ⁴ Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. ⁵ Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. ⁶ Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. ⁷ У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе. ⁸ Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. ⁹ Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, по­серед тебе роблять мерзоти. ¹⁰ Наготу­ батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. ¹¹ Хтось робить мер­зоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку бать­ка сво­­­го. ¹² Хабарі беруть у тебе, щоб про­ливати кров; ти береш ріст і лих­ву і на­сильством вимагаєш користь у ближ­­нього твого, а Мене за­було, — говорить Господь Бог. ¹³ І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. ¹⁴ Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. ¹⁵ І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе. ¹⁶ І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь. ¹⁷ І бу­­ло до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ос­кільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим. ²⁰ Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. ²¹ Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. ²² Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви се­ред нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! ²⁵ Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кіль­кість удів. ²⁶ Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. ²⁷ Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. ²⁸ А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь. ²⁹ А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця при­гноблюють несправедливо. ³⁰ Шу­кав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. ³¹ Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.

Глава 23

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, ³ і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні. ⁴ Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом. ⁵ І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх, ⁶ до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях; ⁷ і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася: ⁸ не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою. ⁹ За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася. ¹⁰ Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту. ¹¹ Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її. ¹² Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків. ¹³ І Я бачив, що вона осквер­нила себе, і що в обох їх одна дорога. ¹⁴ Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв, ¹⁵ підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Хал­дейська, ¹⁶ вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів. ¹⁷ І прийшли до неї сини Вавилона на любовне­ ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її. ¹⁸ Ко­ли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її. ¹⁹ І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні моло­дости своєї, коли блудила у землі Єгипетській; ²⁰ і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців. ²¹ Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх. ²² Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх бо­ків: ²³ синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих­ юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників. ²⁴ І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом. ²⁵ І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте; ²⁶ і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє. ²⁷ І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш. ²⁸ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя. ²⁹ І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє. ³⁰ Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе. ³¹ Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її. ³² Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її. ³³ Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Са­марії! ³⁴ І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої по­шматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ³⁵ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Ме­не і відвернулася від Мене, то і терпи­ за беззаконня твоє і за блудо­дійство твоє. ³⁶ І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш суди­ти Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх; ³⁷ бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюб­ствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм. ³⁸ Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи­ Мої; ³⁹ тому що, коли вони заколюва­ли дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму! ⁴⁰ Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями, ⁴¹ і сідали на чудове­ ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій. ⁴² І лу­нав го­лос народу, який радів у неї, і до лю­дей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки. ⁴³ Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею. ⁴⁴ Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці,­ так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок. ⁴⁵ Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом­ тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках. ⁴⁶ Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок. ⁴⁷ І зі­б­рання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем. ⁴⁸ Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас; ⁴⁹ і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.

Глава 24

¹ І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця: ² сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. ³ І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води; ⁴ склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; ⁵ добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. ⁶ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом. ⁷ Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. ⁸ Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. ⁹ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. ¹⁰ Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять. ¹¹ І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник. ¹² Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. ¹³ У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. ¹⁴ Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе; ¹⁷ зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж. ¹⁸ І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. ¹⁹ І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? ²⁰ І сказав я їм: до мене було слово Господнє: ²¹ ска­жи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ва­ші, яких ви залишили, упадуть від меча. ²² І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; ²³ і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах­ ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед од­ним. ²⁴ І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. ²⁵ А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візь­му у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, — ²⁶ у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. ²⁷ У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 25

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, З і скажи си­нам Аммоновим: слухайте слово Гос­пода Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьб­лене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у­ полон, — ⁴ за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у те­бе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. ⁵ Я зроблю Равву­ стійлом для верблюдів, і синів Аммо­нових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. ⁶ Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — ⁷ за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з чис­ла земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь. ⁸ Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!», ⁹ за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмео­на­ і Киріафаїма, відкрию бік Моава ¹⁰ для синів сходу і віддам його у спад­щину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. ¹¹ І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. ¹² Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстив­ся дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, ¹³ за те, так говорить Господь Бог: простягну­ руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча. ¹⁴ І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мо­го, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчини­ли мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожо­с­ти, ¹⁶ за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на фили­с­­тимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; ¹⁷ і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.

Глава 26

¹ В одинадцятому році, у перший день першого місяця, бу­ло до мене слово Господнє: ² сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до ме­не; наповнюся; він спустошений», — З за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої. ⁴ І розіб’ють стіни Ти­ра і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею. ⁵ Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам. ⁶ А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь. ⁷ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півно­чі Навуходоносора, царя Вавилонсь­кого, царя царів, з кіньми і з коліс­ни­цями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом. ⁸ Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити; ⁹ і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми. ¹⁰ Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто. ¹¹ Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на зем­лю. ¹² І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду. ¹³ І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний. ¹⁴ І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови? ¹⁶ І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе. ¹⁷ І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його! ¹⁸ Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю. ¹⁹ Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спус­тілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води; ²⁰ тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих. ²¹ Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог.

Глава 27

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² і ти, сину людський, зді­йми плач за Тиром ³ і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог: Тире! ти говориш: «я досконалість краси!» ⁴ Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою: ⁵ із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли; ⁶ з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських; ⁷ візерун­часті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Елиси були покривалом твоїм. ⁸ Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами. ⁹ Стар­ші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. ¹⁰ Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич. ¹¹ Сини Арвада з власним твоїм військом сто­яли навколо на стінах твоїх, і гамадими були на вежах твоїх; нав­коло по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою. ¹² Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свин­цем і оловом. ¹³ Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимі­нюючи товари твої на душі людські і мідний посуд. ¹⁴ Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів. ¹⁵ Сини Дедана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кіст­ку і чорне дерево. ¹⁶ Через велике торговельне виробництво твоє торгували з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами. ¹⁷ Юдея і земля Ізраїлева торгу­вали з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами, і медом, і оливою, і бальзамом. ¹⁸ Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною. ¹⁹ Дан та Іаван з Узала платили тобі за товари твої виробленим залізом; ка­сія і запашна тростина йшли на обмін тобі. ²⁰ Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди. ²¹ Аравія і всі князі кидарські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі. ²² Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої. ²³ Харан і Хане й Еден, купці са­вейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою. ²⁴ Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих. ²⁵ Фарсиські ко­раблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях. ²⁶ Вес­лярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів. ²⁷ Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися тор­гівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів. ²⁸ Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці. ²⁹ І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, ко­рабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю; ³⁰ і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застог­нуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі; ³¹ і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем; ³² і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: «хто як Тир, так зруйнований посередині моря! ³³ Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі. ³⁴ А ко­ли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у то­бі, упало. ³⁵ Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здриг­нулися, змінилися у лицях. ³⁶ Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки».

Глава 28

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, — З ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе; ⁴ твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; ⁵ великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, — ⁶ за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, ⁷ ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій; ⁸ зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих. ⁹ Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? ¹⁰ Ти помреш від руки іноземців­ смертю необрізаних; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси. ¹³ Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. ¹⁴ Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вог­нистих каменів. ¹⁵ Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. ¹⁶ Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє напов­нилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. ¹⁷ Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. ¹⁸ Безліччю беззаконь твоїх у неправедній­ торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе. ¹⁹ Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки.

²⁰ І було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво, ²² і скажи: ось, Я — на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою; ²³ і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь. ²⁴ І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог. ²⁵ Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову: ²⁶ тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливцями навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх.

Глава 29

¹ У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет. ³ Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе». ⁴ Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї; ⁵ і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним. ⁶ І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; то­му що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини. ⁷ Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм. ⁸ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу. ⁹ І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»; ¹⁰ то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії. ¹¹ Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років. ¹² І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ¹³ Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть­ розсіяні; ¹⁴ і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким. ¹⁵ Воно бу­де слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами. ¹⁶ І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.

¹⁷ У двадцять сьомому році, у пер­шому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його не­має винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я На­вуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його. ²⁰ У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єги­петську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог. ²¹ У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 30

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Гос­подь Бог: ридайте! о, злощасний день! ³ Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає. ⁴ І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані; ⁵ Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча. ⁶ Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, — сказав Господь Бог. ⁷ І спустіє він серед спусто­шених земель, і міста його будуть серед спустошених міст. ⁸ І пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені. ⁹ У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб ус­т­рашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде. ¹⁰ Так говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського. ¹¹ Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими. ¹² І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це. ¹³ Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську. ¹⁴ І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но. ¹⁵ І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюд­ність у Но. ¹⁶ І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня. ¹⁷ Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон. ¹⁸ І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і при­пиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і доч­ки його підуть у полон. ¹⁹ Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь.

²⁰ В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч. ²² Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його. ²³ І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ²⁴ А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фарао­на скрушу, і він зранений буде силь­но­ стогнати перед ним. ²⁵ Зміцню м’язи­ царя Вавилонського, а м’язи у фара­о­на опустяться; і пізнають, що Я Гос­подь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську. ²⁶ І розсію єгип­тян серед народів, і розвію їх по зем­лях, і пізнають, що Я Господь.

Глава 31

¹ В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у вели­чі твоїй? ³ Ось, Ассур був кедр на Ли­­ва­ні, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. ⁴ Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточу­вали розплідник його, і вона протоки­ свої посилала до усіх дерев польових. ⁵ Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався. ⁶ На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілка­ми його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи. ⁷ Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод. ⁸ Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю. ⁹ Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому. ¹⁰ Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і сер­це його загордилося величчю його, — ¹¹ за те Я віддав його у руки воло­да­­­реві народів; він учинив з ним, як пот­рібно; за беззаконня його Я відки­нув його. ¹² І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і пова­ли­ли його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скру­ши­лися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і за­лишили його. ¹³ На уламках його роз­містилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі. ¹⁴ Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із се­редини товстих сучків, і щоб не при­­ліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього бе­зодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому. ¹⁶ Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду; ¹⁷ бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. ¹⁸ Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог.

Глава 32

¹ У дванадцятому році, у дванадцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Гос­поднє: ² сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх. ³ Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони ви­тягнуть тебе Моєю сіттю. ⁴ І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі. ⁵ І розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами. ⁶ І землю плавання твого напою кров’ю твоєю­ до самих гір; і рівчаки будуть напов­нені тобою. ⁷ І коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сон­це закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм. ⁸ Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, — говорить Господь Бог. ⁹ Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав. ¹⁰ І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм по­трясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе. ¹² Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його. ¹³ І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх. ¹⁴ Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Коли зроблю землю Єгипетсь­ку пустелею, і коли позбудеться зем­ля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь. ¹⁶ Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, — говорить Господь Бог.

¹⁷ У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу. ¹⁹ Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними. ²⁰ Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його. ²¹ Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. ²² Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча. ²³ Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гроб­ниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих. ²⁴ Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ²⁵ Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед­ уражених. ²⁶ Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо ньо­­го­ гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих. ²⁷ Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пек­ло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як силь­ні, були жахом на землі живих. ²⁸ І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. ²⁹ Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хороб­рості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу. ³⁰ Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать во­ни з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ³¹ Побачить їх фа­раон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон­ і все військо його, — говорить Господь Бог. ³² Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед необрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог.

Глава 33

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; ³ і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; ⁴ і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. ⁵ Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. ⁶ Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стяг­ну від руки стража. ⁷ І тебе, сину люд­ський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. ⁸ Ко­ли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. ⁹ Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навер­нувся від нього, але він від путі свого­ не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. ¹⁰ І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини на­ші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?» ¹¹ Скажи їм: живу Я, — говорить Гос­подь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі сво­го і живий був. На­верніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? ¹² І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. ¹³ Коли Я скажу правед­нику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. ¹⁴ А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і бу­де творити суд і правду, ¹⁵ якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкра­дене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого­ поганого, — то він буде живий, не помре. ¹⁶ Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде жи­­­вий. ¹⁷ А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь непра­вий. ¹⁸ Коли пра­вед­ник відступив від праведности своєї і почав чинити без­законня, — то він помре за те. ¹⁹ І ко­ли­ беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і прав­ду, він бу­де за те живий. ²⁰ А ви говорите: «не­­­­правий путь Господа!» Я буду судити вас, до­ме Ізраїлів, кож­ного за путями його.

²¹ У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до ме­не один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!» ²² Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені ру­ка Господа, і Він відкрив мені вуста,­ перше ніж той прийшов до мене зран­ку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння зем­лю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння». ²⁵ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? ²⁶ Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? ²⁷ Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розо­рених, упадуть від меча; а хто у по­лі,­­­ того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті пом­руть від моровиці. ²⁸ І зроблю землю пу­стелею з пустель, і горда могут­ність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. ²⁹ І пізнають, що Я Господь, ко­ли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. ³⁰ А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Гос­пода». ³¹ І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. ³² І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. ³³ Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.

Глава 34

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? ³ Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець за­­колювали, а стада не пасли. ⁴ Слаб­ких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. ⁵ І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. ⁶ Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. ⁷ Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. ⁸ Живу Я! — говорить Гос­подь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, — ⁹ за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. ¹⁰ Так гово­рить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. ¹² Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. ¹³ І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. ¹⁴ Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пас­тися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. ¹⁵ Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. ¹⁷ Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. ¹⁸ Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, ¹⁹ так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? ²⁰ Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. ²¹ Оскільки ви штовхаєте боком і пле­чем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — ²² то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. ²³ І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. ²⁴ І Я, Гос­подь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. ²⁵ І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. ²⁶ Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. ²⁷ І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. ²⁸ Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. ²⁹ І виро­щу у них насадження славне, і не бу­дуть уже гинути від голоду на зем­лі і терпіти посоромлення від народів. ³⁰ І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, ³¹ і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.

Глава 35

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво ³ і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. ⁴ Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. ⁵ Оскільки у тебе віч­на ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: ⁶ за це — живу Я! — говорить Гос­подь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. ⁷ І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. ⁸ І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. ⁹ Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь. ¹⁰ Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там»: ¹¹ за те, — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю з тобою за мірою ненавис­ти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе. ¹² І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: «спустіли! нам віддані на поживу!» ¹³ Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. ¹⁴ Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею. ¹⁵ Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.

Глава 36

¹ І ти, сину людський, виречи­ пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. ² Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ», ³ то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і по­глинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, — ⁴ за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам; ⁵ за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. ⁶ Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі по­несуть сором свій. ⁸ А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть. ⁹ Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. ¹⁰ І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. ¹¹ І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. ¹² І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш біль­ше робити їх бездітними. ¹³ Так гово­рить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає лю­дей і робить народ твій бездітним»: ¹⁴ за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. ¹⁵ І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити­ бездітним, — говорить Господь Бог.

¹⁶ І було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. ¹⁸ І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми. ¹⁹ І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. ²⁰ І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили­ святе ім’я Моє, тому що про них гово­рять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його». ²¹ І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Із­раїлів серед народів, куди прийшов. ²² Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. ²³ І освячу велике ім’я Моє, знеслав­лене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. ²⁴ І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. ²⁵ І ок­­роплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. ²⁶ І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне,­ і дам вам серце плотське. ²⁷ Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Мо­їх і устави Мої будете дотримува­ти і виконувати. ²⁸ І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і буде­те Моїм народом, і Я буду вашим Богом. ²⁹ І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду. ³⁰ І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод. ³¹ Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. ³² Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. ³³ Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, ³⁴ і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо, ³⁵ тоді скажуть: «ця опус­тіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені». ³⁶ І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засад­жую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив. ³⁷ Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. ³⁸ Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міс­та, і пізнають, що Я Господь.

Глава 37

¹ Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток, ² і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі. ³ І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Гос­поди Боже! Ти знаєш це. ⁴ І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!» ⁵ Так говорить Гос­подь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете. ⁶ І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь. ⁷ Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю. ⁸ І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них. ⁹ Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. ¹⁰ І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище. ¹¹ І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли­ кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня». ¹² Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, ¹⁴ і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому:­ «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним. ¹⁷ І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне. ¹⁸ І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?», ¹⁹ тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй. ²⁰ Ко­ли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх, ²¹ то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню. ²² На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства. ²³ І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони гріши­ли, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом. ²⁴ А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходи­ти за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх. ²⁵ І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити во­ни і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем­ у них вічно. ²⁶ І укладу з ними завіт ми­ру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки. ²⁷ І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. ²⁸ І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.

Глава 38

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво ³ і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала! ⁴ І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами, ⁵ персів, ефіоплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах, ⁶ Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою. ⁷ Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем. ⁸ Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно. ⁹ І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою. ¹⁰ Так говорить Гос­подь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір ¹¹ і скажеш: «піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, — усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, — ¹² щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі». ¹³ Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: «ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото,­ відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?» ¹⁴ Тому проречи про­роцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це; ¹⁵ і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне. ¹⁶ І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх. ¹⁷ Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті ча­си, що Я приведу тебе на них? ¹⁸ І бу­­де у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, — говорить Господь Бог, — гнів Мій запалає у люті Моїй. ¹⁹ І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій. ²⁰ І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю. ²¹ І по всіх горах Моїх за­кличу меч проти нього, — говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її. ²² І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку; ²³ і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь.

Глава 39

¹ Ти ж, сину людський, проре­чи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала! ² І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві. ³ І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї. ⁴ Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим. ⁵ На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Гос­подь Бог. ⁶ І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь. ⁷ І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі. ⁸ Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав. ⁹ Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх. ¹⁰ І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть оббирачів своїх, — говорить Господь Бог. ¹¹ І буде у той день: дам Гогу міс­це для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового. ¹² І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю. ¹³ І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, — говорить Господь Бог. ¹⁴ І призначать людей, які постійно обходили б зем­лю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на по­верхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки; ¹⁵ і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового. ¹⁶ І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю. ¹⁷ Ти ж, сину людський, — так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров. ¹⁸ М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані; ¹⁹ і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас. ²⁰ І насититеся за столом­ Моїм конями і вершниками, чоло­віками сильними й усякими людьми військовими, — говорить Гос­подь Бог. ²¹ І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них. ²² І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі. ²³ І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що во­ни чини­ли віроломно переді Мною, Я при­ховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали­ від меча. ²⁴ За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив­ це з ними, і приховав від них лице Моє. ²⁵ Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє. ²⁶ І відчують во­­ни­ нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх, ²⁷ коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох на­родів. ²⁸ І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них; ²⁹ і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

Глава 40

¹ У двадцять п’ятому році піс­ля переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйну­вання міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів ме­не туди. ² У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби місь­кі доми; ³ і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блискучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт. ⁴ І сказав мені цей муж: «сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому». ⁵ І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну трости­ну товщини й одну тростину висо­ти.­ ⁶ Потім пішов до воріт, оберне­них­ лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини. ⁷ І в кожній бічній кімнаті одна трос­тина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина. ⁸ І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину, ⁹ а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стов­пах. Цей притвор біля воріт з боку храму. ¹⁰ Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку. ¹¹ Ширини в отворі воріт він наміряв­ десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів. ¹² А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку. ¹³ Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей. ¹⁴ А у стов­пах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт, ¹⁵ і від передньої сторони входу­ у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів. ¹⁶ Ґрат­часті вікна були й у бокових кім­натах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах — пальми. ¹⁷ І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості. ¹⁸ І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче. ¹⁹ І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ. ²⁰ Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ, ²¹ і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять­ п’ять ліктів. ²² І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи. ²³ І у внутріш­ній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів. ²⁴ І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру. ²⁵ І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. ²⁶ Підйом до них — у сім сходинок, і перед­двер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх. ²⁷ І у внутріш­ній двір були південні ворота; і на­міряв він від воріт до воріт південних сто ліктів. ²⁸ І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру. ²⁹ І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁰ Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів,­ а шириною у п’ять ліктів. ³¹ І притвори були у них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їх; підйом до них — у вісім сходинок. ³² І повів мене східними воротами на внутріш­ній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру. ³³ І бічні кімнати їх, і стов­пи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять лік­тів. ³⁴ Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁵ Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру. ³⁶ Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо;­ усього у дов­жину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁷ При­твори у них були на зовнішній двір, і паль­ми на стовпах їх з того й іншого бо­ку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁸ Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення. ³⁹ А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин. ⁴⁰ І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північ­них воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи. ⁴¹ Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви. ⁴² І чотири­ столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтора ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв. ⁴³ І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо. ⁴⁴ Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повер­нена лицем на північ. ⁴⁵ І сказав він мені: «ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму; ⁴⁶ а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому». ⁴⁷ І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а пе­ред храмом стояв жертовник. ⁴⁸ І при­вів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого.­ ⁴⁹ Довжина притвору — двадцять лік­тів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого.

Глава 41

¹ Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість лік­тів ширини з іншого боку, на ширину скинії. ² У дверях десять лік­тів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів. ³ І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів. ⁴ І відміряв у ньому двадцять ліктів у дов­жину і двадцять ліктів у ширину храму, і сказав мені: «це — Святе Святих». ⁵ І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті. ⁶ Біч­них кімнат було тридцять три, кім­ната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни́ самого храму не торкаються. ⁷ І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав ве­ли­ку ширину вгорі, і з нижнього по­верху піднімалися у верхній через середній. ⁸ І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів. ⁹ Ширина стіни­ бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму. ¹⁰ І між кімнатами відстань двадцять­ ліктів навколо всього храму. ¹¹ Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері — на північний бік, а інші двері — на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо. ¹² Будинок перед площею на західному боці — шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її — дев’яносто ліктів. ¹³ І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини. ¹⁴ І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів. ¹⁵ І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і при­творами двору. ¹⁶ Дверні бруси і ґрат­часті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені. ¹⁷ Від верху дверей як всередині храму, так і зов­ні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення, ¹⁸ зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два ли­ця. ¹⁹ З одного боку до пальми повер­нене лице людське, а з іншого боку до пальми — лице лев’яче; так зроб­лено в усьому храмі навколо. ²⁰ Від­ під­логи до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму. ²¹ В храмі були чоти­ри­кутні одвірки, і святилище ма­ло такий саме вигляд, як я бачив. ²² Жер­товник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його — з дерева. І сказав він мені: «це трапеза, яка перед Господом». ²³ У храмі й у святилищі по двоє дверей, ²⁴ і двері ці із двох дощок, обидві дош­­ки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших; ²⁵ і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст. ²⁶ І ґратчасті вік­на з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кім­натах храму і на дерев’яній обшивці.­

Глава 42

¹ І вивів мене до зовнішнього­ двору північною дорогою, і при­вів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі,­ ² до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів. ³ Навпроти­ двадцяти ліктів внутрішнього дво­ру і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси. ⁴ А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ. ⁵ Верхні кімнати­ вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї бу­дівлі. ⁶ Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги. ⁷ А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів; ⁸ тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів. ⁹ А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору. ¹⁰ У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати. ¹¹ І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі вихо­ди їх, і будова їх, і двері їх такі са­мі, як і у тих. ¹² Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід. ¹³ І сказав він мені: «кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні,­ в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кла­дуть найсвященніші жертви, і хлібні при­­ношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе. ¹⁴ Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого­ місця на зовнішній двір, доки не за­лишать там одягу свого, в якому слу­­жили, бо вони священні; вони по­вин­ні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу». ¹⁵ Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воро­тами,­ оберненими лицем на схід, і став ви­мі­рювати його навколо. ¹⁶ Він ви­мі­ряв східний бік вимірювальною трос­ти­ною і наміряв вимірювальною трос­тиною всього п’ятсот трос­тин; ¹⁷ на північному боці тією самою ви­мірю­вальною тростиною на­міряв усьо­го п’ятсот тростин; ¹⁸ на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин. ¹⁹ Повернувши до західного боку, на­міряв вимірювальною тро­стиною п’ят­сот тростин. ²⁰ Із усіх чотирьох бо­­­ків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого.

Глава 43

¹ І привів мене до воріт, до тих воріт, що повернені лицем на схід. ² І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його — як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його. ³ Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Ховари. І я впав на лице моє. ⁴ І слава Господа увійшла у храм шляхом во­ріт, обернених лицем до сходу. ⁵ І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа­ наповнила весь храм. ⁶ І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене, ⁷ і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мо­го, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх. ⁸ Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму. ⁹ А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки. ¹⁰ Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру. ¹¹ І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними. ¹² Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму! ¹³ І ось розміри жертов­ника у ліктях, рахуючи лікоть за лі­коть з долонею: основа у лікоть, ши­рина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника. ¹⁴ Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його — в один лікоть. ¹⁵ Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги. ¹⁶ Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири бо­ки. ¹⁷ А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ши­рини на всі чотири боки його, і нав­коло нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до ньо­го зі сходу. ¹⁸ І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю. ¹⁹ Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, — говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх. ²⁰ І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його. ²¹ І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем. ²² А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем. ²³ Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад; ²⁴ і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу. ²⁵ Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад. ²⁶ Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої. ²⁷ Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, — говорить Господь Бог.

Глава 44

¹ І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, по­вернених лицем на схід, і вони були зачинені. ² І сказав мені Господь: во­рота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ни­ми, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. ³ Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. ⁴ Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. ⁵ І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима­ твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і при­хили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища. ⁶ І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші, ⁷ вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оск­верняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими. ⁸ Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі. ⁹ Так говорить Господь Бог: ніякий син чу­жої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля. ¹⁰ Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою. ¹¹ Вони будуть служити біля святилища Мо­го, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. ¹² За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечес­тя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою; ¹³ вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили. ¹⁴ Зроблю їх вар­товими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому.­ ¹⁵ А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, по­стійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед­ лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою. ¹⁷ Ко­ли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вов­няне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутріш­нього двору й усередині храму. ¹⁸ Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. ¹⁹ А ко­ли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зов­нішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому­ вони служили, і залишити його у свя­щенних кімнатах, і одягтися в ін­­ший одяг, щоб священним одягом своїм не доторка­тися до народу. ²⁰ І голови свої вони не повинні голити, і не по­винні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. ²¹ І ви­на не по­винен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір. ²² Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика. ²³ Во­ни повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте. ²⁴ При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. ²⁵ До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміж­ньою, можна їм зробити себе нечистими. ²⁶ Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. ²⁷ І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. ²⁸ А щодо наділу їхнього, то Я їх­ній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння. ²⁹ Вони будуть їсти від хлібного прино­шен­ня,­ від жертви за гріх і жертви­ за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить. ³⁰ І початки з усіх пло­дів ва­ших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ва­ші, належать священикам; і почат­ки­­­ меленого вами віддавайте свя­ще­никові, щоб над домом твоїм спочи­ва­ло благословення. ³¹ Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики.

Глава 45

¹ Коли будете за жеребом ділити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо. ² Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і нав­коло нього площа у п’ятдесят ліктів.­ ³ З цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися­ святилище, Святе Святих. ⁴ Ця свя­­щенна частина землі буде на­­лежати священикам, служителям свя­тили­ща, які приступають до служіння Гос­поду: це буде для них місцем для домів і святинею для свя­ти­­лища. ⁵ Двадцять п’ять тисяч тростин дов­жини і десять тисяч ши­рини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх. ⁶ І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому. ⁷ І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із за­хідного боку і до сходу зі східного бо­ку, довжиною нарів­ні з одним з тих наділів від західної межі до схід­ної. ⁸ Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його. ⁹ Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть обра́зи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат. ¹¹ Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хо­мера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна ви­значатися за хомером. ¹² У сиклі двадцять гер; а двад­цять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину. ¹³ Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю; ¹⁴ по­­станова про єлей: від кора єлею де­сяту частину бата; десять батів скла­­дуть хомер, тому що у хомері де­сять батів; ¹⁵ одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Із­­­раїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жерт­ви, на очищення їх, — говорить Гос­подь Бог. ¹⁶ Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі. ¹⁷ А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраї­левого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву по­дяч­ну для очищення дому Ізраїлевого. ¹⁸ Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця,­ візьми зі стада волів тель­ця без вад, і очисти святилище. ¹⁹ Священик нехай візьме крови від цієї жерт­ви­ за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвір­ки воріт внутрішнього двору. ²⁰ Те саме зроби­ й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за про­стотою, і так очищайте храм. ²¹ У пер­шому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти оп­рісноки.­ ²² У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву­ за гріх. ²³ І в ці сім днів свята він по­­винен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жерт­ву за гріх щодня по козлу з козячого стада. ²⁴ Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу. ²⁵ В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею.

Глава 46

¹ Так говорить Господь Бог: во­рота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя по­­винні бути відчинені. ² Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля поро­га воріт вклониться Господу, і ви­йде, а ворота залишаються незамкненими до вечора. ³ І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомі­сяччя. ⁴ Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повин­но бути із шести агнців без вад та із барана без вад; ⁵ хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хліб­ного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. ⁶ В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. ⁷ Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. ⁸ І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. ⁹ А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить пів­нічними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен­ виходити тими самими воротами, яки­­ми увійшов, а повинен виходити протилежними. ¹⁰ І князь по­винен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. ¹¹ І у свята і в урочисті дні хлібного при­ношення від нього повинно бути по ефі на тель­ця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. ¹² А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепа­лення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, по­­вернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться. ¹³ Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. ¹⁴ А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю час­тину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. ¹⁵ Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. ¹⁶ Так говорить Господь Бог: як­що князь дає кому із синів своїх по­дарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння­ їхнє має бути спадкоємним. ¹⁷ Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. ¹⁸ Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого во­лодіння він може наділяти дітям сво­їм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння. ¹⁹ І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для свя­щеників, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід. ²⁰ І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хліб­не приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для ос­вячення народу». ²¹ І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кож­нім ку­ті двору ще двір. ²² У всіх чоти­рь­ох кутах дво­ру були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. ²³ І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. ²⁴ І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».

Глава 47

¹ Потім привів він мене назад до дверей храму, і ось, з-під по­рога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з півден­но­го боку жертовника. ² І вивів мене пів­нічними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч. ³ Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щико­лотку. ⁴ І ще відміряв тисячу, і по­вів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс. ⁵ І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така ви­со­ка, що треба було пливти, а пе­реходи­ти не можна було цей потік. ⁶ І сказав мені: «бачив, сину людський?» і повів мене назад до берега цьо­го потоку. ⁷ І коли я прийшов на­зад, і ось, на берегах потоку багато бу­ло дерев­ по той та інший бік. ⁸ І ска­зав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і вві­йде у море; і води його зробляться здоровими. ⁹ І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і во́ди у морі зробляться здоро­вими, і, куди ввійде­ цей потік, усе буде живе там. ¹⁰ І бу­дуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму виг­ляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато. ¹¹ Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли. ¹² Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які прино­сять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування.

¹³ Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи. ¹⁴ І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою. ¹⁵ І ось межа зем­лі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад, ¹⁶ Емаф, Берот, Сивраїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана. ¹⁷ І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кор­дон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край. ¹⁸ Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного мо­ря; це східний край. ¹⁹ А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні. ²⁰ Західна ж межа — велике море, від пів­денного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край. ²¹ І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими. ²² І розділіть її за жеребом у спадщину собі й інозем­цям, які живуть у вас, які народили­ у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих. ²³ У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, — говорить Господь Бог.

Глава 48

¹ Ось імена колін. На північному краю по дорозі від Хетло­на, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану. ² Поряд з ме­жею Да­на, від східного краю до західного, це один наділ Асиру. ³ Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффалиму. ⁴ Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії. ⁵ Поряд з межею Ма­нассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему. ⁶ Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму. ⁷ Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді. ⁸ А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від схід­ного краю до західного; серед нього буде святилище. ⁹ Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин. ¹⁰ І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє. ¹¹ Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити. ¹² Їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів. ¹³ І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і де­сять тисяч тростин у ширину; уся дов­жина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин. ¹⁴ І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, то­му що це святиня Господня. ¹⁵ А реш­ту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині. ¹⁶ І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин. ¹⁷ А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин. ¹⁸ А що зали­ша­ється з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї зем­лі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті. ¹⁹ Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих. ²⁰ Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ши­­рини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста; ²¹ а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти­ п’яти тисяч біля західної межі спів­мірно з цими наділами, наділ князю,­ так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього. ²² І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю. ²³ Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Веніаміну. ²⁴ Поряд межі Веніаміна, від схід­ного краю до західного — один наділ Симеону. ²⁵ Поряд межі Симео­на, від східного краю до західного — один наділ Іссахару. ²⁶ Поряд межі Іс­­сахара, від схід­ного краю до захід­ного — один наділ Завулону. ²⁷ Поряд­ межі Завулона, від східного краю до західного — один наділ Гаду. ²⁸ А по­­ряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря. ²⁹ Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, — говорить Господь Бог. ³⁰ І ось виходи­ міста: з північної сто­рони міри чотири тисячі п’ятсот; ³¹ і во­рота міста­ називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, во­рота Іудині одні, ворота Левіїні одні. ³² І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні; ³³ і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Іссахарові одні, ворота Завулонові одні. ³⁴ З морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові од­ні, ворота Неффалимові одні. ³⁵ Усьо­­го навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там».

* Перекладена з грецької.

Глава: 1 2 3 4 5

Глава 1

¹ Слова книги, які написав Варух, син Нирії, сина Маасея, сина Седекії, сина Асадія, сина Хелкії, у Вавилоні, ² у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем. ³ І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимовому, царю Юдейському, і вголос усьому народу, який прийшов на слухання книги, ⁴ і вголос вельможам і синам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд. ⁵ І вони плакали, і постились, і молилися Господу, ⁶ і зібрали срібла, скільки було під силу кожному, ⁷ і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломового, до первосвященика, і до священиків і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі, ⁸ коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський, ⁹ після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.

¹⁰ І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це срібло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого, ¹¹ і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі. ¹² І дасть нам Господь силу і просвітить очі наші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них. ¹³ Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Богом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня; ¹⁴ і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святковий і в дні урочисті; ¹⁵ і скажіть: у Господа Бога нашого — правда, а у нас — сором на обличчях, як сьогодні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі, ¹⁶ і у царів наших, і в князів наших, і у священиків наших, і у пророків наших, і у батьків наших, ¹⁷ від того, що ми згрішили перед Господом, ¹⁸ і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим. ¹⁹ З того дня, в який Господь вивів батьків наших із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокірливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу Його. ²⁰ Тому й осягли нас біди і клятва, — як сьогодні, — яку визначив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків наших із землі Єгипетської, щоб дати нам землю, що тече молоком і медом. ²¹ І не слухали ми гласу Господа Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він посилав до нас, ²² і ходили кожен за думками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.

Глава 2

¹ І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея, ² що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому, ³ що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї. ⁴ І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь. ⁵ І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його. ⁶ У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні. ⁷ Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас. ⁸ Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його. ⁹ І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам. ¹⁰ Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим. ¹¹ І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні: ¹² згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш! ¹³ Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас. ¹⁴ Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас, ¹⁵ щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його. ¹⁶ Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй. ¹⁷ Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу; ¹⁸ але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи. ¹⁹ Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш; ²⁰ бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків. ²¹ Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим; ²² а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському, ²³ Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів». ²⁴ Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого. ²⁵ І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання. ²⁶ Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного. ²⁷ І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого, ²⁸ як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи: ²⁹ «якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх. ³⁰ Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого, ³¹ і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують. ³² І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє, ³³ і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом. ³⁴ І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться. ³⁵ Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».

Глава 3

¹ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе: ² почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою; ³ Ти — вічно перебуваєш, а ми — вічно гинемо. ⁴ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди. ⁵ Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час, ⁶ бо Ти — Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи. ⁷ Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою. ⁸ Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.

⁹ Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість. ¹⁰ Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими, ¹¹ залічений до тих, хто знаходиться в пеклі, ¹² залишив джерело премудрости. ¹³ Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки. ¹⁴ Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир. ¹⁵ Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її? ¹⁶ Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними, ¹⁷ і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця? ¹⁸ Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа? ¹⁹ Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші. ²⁰ Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали; ²¹ не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її. ²² Не було чутно про неї у Ханаані, і не було видно її у Фемані. ²³ Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її. ²⁴ О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його! ²⁵ Великий він і не має кінця, високий і невимірний. ²⁶ Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні. ²⁷ Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости; ²⁸ і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого. ²⁹ Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар? ³⁰ Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото? ³¹ Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її. ³² Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами, ³³ Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом; ³⁴ і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися. ³⁵ Він покликав їх, і вони сказали: «ось ми», і засяяли радістю перед Творцем своїм. ³⁶ Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. ³⁷ Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. ³⁸ Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.

Глава 4

¹ Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть. ² Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її. ³ Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові. ⁴ Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу. ⁵ Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю! ⁶ Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам; ⁷ бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу. ⁸ Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас, ⁹ бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу, ¹⁰ бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний. ¹¹ Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою. ¹² Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого; ¹³ не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його. ¹⁴ Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний. ¹⁵ Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину, ¹⁶ і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок. ¹⁷ Я ж чим можу допомогти вам? ¹⁸ Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших. ¹⁹ Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім. ²⁰ Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої. ²¹ Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів. ²² Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого. ²³ Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки. ²⁴ Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного. ²⁵ Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию. ²⁶ Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами. ²⁷ Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це. ²⁸ Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його, ²⁹ бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням». ³⁰ Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе. ³¹ Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню. ³² Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх, ³³ бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення. ³⁴ Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум; ³⁵ бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами. ³⁶ Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога. ³⁷ Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.

Глава 5

¹ Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одягнися у красу слави від Бога повіки. ² Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного, ³ бо Бог покаже всій піднебесній славу твою. ⁴ Навік наречеться від Бога ім’я тобі: «мир правди і слава благочестя». ⁵ Встань, Єрусалиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них. ⁶ Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів; ⁷ бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо, зі славою Божою, ⁸ а ліси і всяке запашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим. ⁹ Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.

* Перекладена з грецької.

Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.

² За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. ³ Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. ⁴ Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам. ⁵ Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!» ⁶ Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших. ⁷ Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити. ⁸ І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. ⁹ Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих; ¹⁰ виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. ¹¹ Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг. ¹² Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. ¹³ Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. ¹⁴ Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. ¹⁵ Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні. ¹⁶ Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять. ¹⁷ І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; ¹⁸ запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити. ¹⁹ Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. ²⁰ Лиця їх чорні від куріння у капищах. ²¹ На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. ²² З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.

²³ Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. ²⁴ За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. ²⁵ Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм; ²⁶ тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари. ²⁷ Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому. ²⁸ До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх. ²⁹ Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам. ³⁰ І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: ³¹ ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими. ³² Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей. ³³ Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його. ³⁴ Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. ³⁵ Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; ³⁶ людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; ³⁷ удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. ³⁸ До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. ³⁹ Як же можна подумати або сказати, що вони боги? ⁴⁰ До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. ⁴¹ І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу. ⁴² Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. ⁴³ І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. ⁴⁴ Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги? ⁴⁵ Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. ⁴⁶ І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; ⁴⁷ як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. ⁴⁸ Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. ⁴⁹ Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? ⁵⁰ Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. ⁵¹ Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? ⁵² Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть; ⁵³ суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, ⁵⁴ як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. ⁵⁵ Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? ⁵⁶ Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: ⁵⁷ перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти. ⁵⁸ Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги. ⁵⁹ Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні. ⁶⁰ Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє. ⁶¹ І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. ⁶² Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. ⁶³ Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям? ⁶⁴ Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. ⁶⁵ Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; ⁶⁶ знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць. ⁶⁷ Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. ⁶⁸ Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. ⁶⁹ Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. ⁷⁰ Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві. ⁷¹ З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.

⁷² Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.

Глава: 1 2 3 4 5

Глава 1

¹ Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. ² Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його. ³ Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях. ⁴ Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому. ⁵ Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога. ⁶ І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича. ⁷ Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот. ⁸ Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад. ⁹ На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!» ¹⁰ Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє. ¹¹ Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!» ¹² Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого? ¹³ З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня. ¹⁴ Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися. ¹⁵ Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди. ¹⁶ Про це плачу я; око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг. ¹⁷ Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них. ¹⁸ Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон. ¹⁹ Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою. ²⁰ Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми — як смерть. ²¹ Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене! ²² Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає.

Глава 2

¹ Як потьмарив Господь у гніві Своєму дочку Сиону! з небес повалив на землю красу Ізраїля і не згадав про підніжжя ніг Своїх у день гніву Свого. ² Погубив Господь усі оселі Якова, не пощадив, зруйнував у люті Своїй укріплення дочки Іудиної, повалив на землю, відкинув царство і князів його, як нечистих: ³ у запалі гніву зломив усі роги Ізраїлеві, відвів правицю Свою від ворога і запалав у Якові, як палючий вогонь, що пожирає усе навколо; ⁴ натягнув лук Свій, як неприятель, спрямував правицю Свою, як ворог, і убив усе, жадане для очей; на скинію дочки Сиону вилив лють Свою, як вогонь. ⁵ Господь став як супротивник, знищив Ізраїля, зруйнував усі палаци його, зруйнував укріплення його і розповсюдив у дочки Іудиної нарікання і плач. ⁶ І зняв огорожу Свою, як у саду; розорив Своє місце зібрань, змусив Господь забути свята і суботи на Сионі; і в обуренні гніву Свого відкинув царя і священика. ⁷ Відкинув Господь жертовник Свій, відвернув серце Своє від святилища Свого, віддав до рук ворогів стіни палаців його; у домі Господньому вони шуміли, як у святковий день. ⁸ Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сиону, простягнув вірьовку, не відхилив руки Своєї від руйнування; знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані. ⁹ Ворота її вросли у землю; Він зруйнував і розтрощив засуви їх; цар її і князі її — серед язичників; не стало закону, і пророки її не сподобляються видінь від Господа. ¹⁰ Сидять на землі безмовно старці дочки Сионової, посипали попелом свої голови, оперезались веретищем; опустили до землі голови свої діви єрусалимські. ¹¹ Виснажилися від сліз очі мої, хвилюються у мені нутрощі мої, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого, коли діти і немовлята умирають від голоду посеред міських вулиць. ¹² Матерям своїм говорять вони: «де хліб і вино?», помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх. ¹³ Що мені сказати тобі, з чим порівняти тебе, дочко Єрусалима? до чого уподібнити тебе, щоб утішити тебе, діво, дочко Сиону? бо рана твоя велика, як море; хто може зцілити тебе? ¹⁴ Пророки твої віщували тобі пусте і неправдиве і не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, і сповіщали тобі одкровення неправдиві, які і привели тебе до вигнання. ¹⁵ Руками сплескують про тебе всі, хто проходить шляхом, свистять і хитають головою своєю про дочку Єрусалима, говорячи: «чи це місто, яке називали досконалістю краси, радістю всієї землі?» ¹⁶ Розкрили на тебе пастку свою всі вороги твої, свистять і скрегочуть зубами, говорять: «поглинули ми його, тільки цього дня і чекали ми, дочекалися, побачили!» ¹⁷ Звершив Господь, що визначив, виконав слово Своє, сказане у давні дні, розорив без пощади і дав ворогові порадіти над тобою, підніс ріг ворогів твоїх. ¹⁸ Серце їх волає до Господа: стіно дочки Сиону! лий струмком сльози день і ніч, не давай собі спокою, не спускай зіниць очей твоїх. ¹⁹ Вставай, волай уночі, на початку кожної сторо́жі; виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа; простягай до Нього руки твої за душу дітей твоїх, які гинуть від голоду на перехрестях усіх вулиць. ²⁰ «Споглянь, Господи, і подивися: кому Ти зробив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, вигодуваних ними? щоб убивали у святилищі Господньому священика і пророка? ²¹ Діти і старці лежать на землі по вулицях; діви мої та юнаки мої впали від меча; Ти убивав їх у день гніву Твого, знищував без милосердя. ²² Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів; тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив».

Глава 3

¹ Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. ² Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. ³ Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; ⁴ виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; ⁵ огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; ⁶ посадив мене у темне місце, як давно померлих; ⁷ оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, ⁸ і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; ⁹ камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. ¹⁰ Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; ¹¹ викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; ¹² натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; ¹³ послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. ¹⁴ Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. ¹⁵ Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. ¹⁶ Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. ¹⁷ І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, ¹⁸ і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. ¹⁹ Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. ²⁰ Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. ²¹ Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: ²² з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. ²³ Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! ²⁴ Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. ²⁵ Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. ²⁶ Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. ²⁷ Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; ²⁸ сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; ²⁹ вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; ³⁰ підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, ³¹ бо не навік залишає Господь. ³² Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. ³³ Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. ³⁴ Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, ³⁵ коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, ³⁶ коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? ³⁷ Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? ³⁸ Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? ³⁹ Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. ⁴⁰ Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. ⁴¹ Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: ⁴² ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. ⁴³ Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; ⁴⁴ Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; ⁴⁵ сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. ⁴⁶ Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. ⁴⁷ Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. ⁴⁸ Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. ⁴⁹ Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, ⁵⁰ доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. ⁵¹ Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. ⁵² Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; ⁵³ скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. ⁵⁴ Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». ⁵⁵ Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. ⁵⁶ Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. ⁵⁷ Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». ⁵⁸ Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. ⁵⁹ Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. ⁶⁰ Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. ⁶¹ Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, ⁶² слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. ⁶³ Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. ⁶⁴ Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; ⁶⁵ пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; ⁶⁶ переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.

Глава 4

¹ Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. ² Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! ³ І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі. ⁴ Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. ⁵ Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною. ⁶ Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. ⁷ Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір; ⁸ а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнаю́ть їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево. ⁹ Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових. ¹⁰ Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. ¹¹ Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. ¹² Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. ¹³ Усе це — за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників; ¹⁴ бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. ¹⁵ «Цурайтеся! нечистий!» кричали їм; «цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся»; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: «їх більше не буде! ¹⁶ лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них», тому що вони лиця́ священиків не поважають, старців не милують. ¹⁷ Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас. ¹⁸ А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. ¹⁹ Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. ²⁰ Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: «під тінню його будемо жити серед народів». ²¹ Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся. ²² Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої.

Глава 5

¹ Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. ² Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; Зми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. ⁴ Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. ⁵ Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. ⁶ Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. ⁷ Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. ⁸ Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. ⁹ З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. ¹⁰ Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. ¹¹ Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. ¹² Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. ¹³ Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. ¹⁴ Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. ¹⁵ Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. ¹⁶ Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! ¹⁷ Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. ¹⁸ Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. ¹⁹ Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. ²⁰ Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? ²¹ Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. ²² Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52

Глава 1

¹ Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій, ² до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його, ³ і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: про­роком для народів поставив тебе. ⁶ А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію гово­рити, бо я ще молодий. ⁷ Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, пі­деш, і все, що повелю тобі, скажеш. ⁸ Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь. ⁹ І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої. ¹⁰ Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.

¹¹ І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева. ¹² Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.

¹³ І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі. ¹⁴ І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі. ¹⁵ Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, — і прийдуть во­ни, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і нав­коло­ усіх стін його, і у всіх містах юдейських. ¹⁶ І вчиню над ними су­ди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх. ¹⁷ А ти опоя­ши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слаб­кодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх. ¹⁸ І ось, Я по­ставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї. ¹⁹ Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе.

Глава 2

¹ І було слово Господнє до ме­не: ² йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. ³ Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.

⁴ Вислухайте слово Господнє, до­ме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! ⁵ Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, ⁶ і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» ⁷ І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. ⁸ Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. ⁹ Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. ¹⁰ Бо підіть на острови­ хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і роз­гляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? ¹¹ чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. ¹² Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг­ніться, і жахніться, — говорить Господь. ¹³ Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. ¹⁴ Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? ¹⁵ Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. ¹⁶ І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. ¹⁷ Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? ¹⁸ І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? ¹⁹ Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. ²⁰ Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. ²¹ Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? ²² Тому, хоч би ти умив­ся милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. ²³ Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ва­ала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? ²⁴ Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шу­кає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. ²⁵ Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». ²⁶ Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — ²⁷ говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї­ будуть говорити: «встань і спаси нас!» ²⁸ Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. ²⁹ Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. ³⁰ Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. ³¹ О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я краї­ною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? ³² Чи забуває дівчина прикрасу свою і на­речена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. ³³ Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. ³⁴ Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, ³⁵ говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвер­неться від мене». Ось, Я буду судитися з то­бою за те, що говориш: «я не згрі­шила». ³⁶ Навіщо ти так ба­гато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так са­мо будеш посоромлена і Єгип­том, як була посоромлена Ас­сирією;­ ³⁷ і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.

Глава 3

¹ Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь. ² Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й оск­вернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. ³ За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. ⁴ Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї! ⁵ Нев­же завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.

⁶ Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла. ⁷ І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. ⁸ І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпус­тив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. ⁹ І неприхованим блудодійством вона осквер­нила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом. ¹⁰ Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь. ¹¹ І сказав мені Господь: від­ступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея. ¹² Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися. ¹³ Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого­ і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Гос­подь. ¹⁴ По­верніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. ¹⁵ І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсуд­ли­вістю. ¹⁶ І буде, коли ви розмно­жи­теся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. ¹⁷ У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертіс­тю злого серця свого. ¹⁸ У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у зем­лю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. ¹⁹ І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. ²⁰ Але воістину, як дружина віроломно зрад­жує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь. ²¹ Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. ²² Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш. ²³ Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! ²⁴ Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. ²⁵ Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки на­ші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.

Глава 4

¹ Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мер­зоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. ² І будеш клястися: «жи­вий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. ³ Бо так гово­рить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. ⁴ Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрив­ся, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. ⁵ Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста». ⁶ Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. ⁷ Виходить лев зі своїх ха­щів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб зем­лю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. ⁸ Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.

⁹ І буде у той день, — говорить Гос­подь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. ¹⁰ І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі? ¹¹ У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки на­роду Мого, не для віяння і не для очищення; ¹² і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. ¹³ Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. ¹⁴ Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? ¹⁵ Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: ¹⁶ оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. ¹⁷ Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь. ¹⁸ Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. ¹⁹ Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. ²⁰ Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої. ²¹ Чи дов­го бачити мені знамено, слухати звук труби? ²² Це від того, що народ Мій не­розумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. ²³ Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла. ²⁴ Дивлюся на гори, і ось, вони трем­тять, і всі пагорби коливаються. ²⁵ Див­­­люсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. ²⁶ Див­люсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. ²⁷ Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена,­ але остаточного знищення не зроблю. ²⁸ Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. ²⁹ Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі лі­­­си і вилізуть на скелі; всі міста бу­дуть залишені, і не буде у них жодного жителя. ³⁰ А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. ³¹ Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос доч­ки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».

Глава 5

¹ Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. ² Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. ³ О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчу­вають болю; Ти знищуєш їх, а во­ни не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. ⁴ І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; ⁵ піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Гос­подню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. ⁶ За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто ви­йде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. ⁷ Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. ⁸ Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. ⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зуб­ці їх, тому що вони не Господні; ¹¹ бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: ¹² вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. ¹³ І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».

¹⁴ Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. ¹⁵ Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. ¹⁶ Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. ¹⁷ І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. ¹⁸ Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. ¹⁹ І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.

²⁰ Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: ²¹ вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: ²² чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. ²³ А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; ²⁴ і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашо­го, Який дає нам дощ ранній і пізній­ у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». ²⁵ Без­­законня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.­ ²⁶ Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. ²⁷ Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, ²⁸ зробилися повні, жир­ні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають су­ду. ²⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому­ народові, як цей? ³⁰ Дивне і жахливе відбувається на цій землі: ³¹ пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?

Глава 6

¹ Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. ² Розо­рю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.­ ³ Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. ⁴ Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, ⁵ Вставайте, піде­мо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! ⁶ Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. ⁷ Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. ⁸ Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, зем­лею ненаселеною.

⁹ Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. ¹⁰ До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. ¹¹ Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зіб­рання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. ¹² І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. ¹³ Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; ¹⁴ лікують рани народу Мо­го легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. ¹⁵ Чи соромляться во­ни, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.

¹⁶ Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». ¹⁷ І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». ¹⁸ Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. ¹⁹ Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. ²⁰ Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. ²¹ Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

²² Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; ²³ тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сио­ну. ²⁴ Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охо­пила нас, муки, як жінку при пологах. ²⁵ Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. ²⁶ Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. ²⁷ Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. ²⁸ Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. ²⁹ Роз­дувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; ³⁰ відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.

Глава 7

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє,­ усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. ³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці. ⁴ Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній». ⁵ Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правиль­но чинити суд між людиною і супер­ником її, ⁶ не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, — ⁷ то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів. ⁸ Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи. ⁹ Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ва­алу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте, ¹⁰ і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти. ¹¹ Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь. ¹² Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за не­честя­ народу Мого Ізраїля. ¹³ І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, — ¹⁴ то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом. ¹⁵ І відкину вас від лиця Мо­го, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове. ¹⁶ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе. ¹⁷ Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима? ¹⁸ Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене. ¹⁹ Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі? ²⁰ Тому так говорить Гос­подь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.

²¹ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо; ²² бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву; ²³ але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре». ²⁴ Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем. ²⁵ З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку; ²⁶ але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх. ²⁷ І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді. ²⁸ Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх. ²⁹ Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його. ³⁰ Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його; ³¹ і влаш­тували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило. ³² За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця. ³³ І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх. ³⁴ І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

Глава 8

¹ У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; ² і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. ³ І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? ⁵ Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. ⁶ Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. ⁷ І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і жу­ра­вель пильнують час, коли їм приле­тіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. ⁸ Як ви гово­рите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. ⁹ Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкину­ли слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? ¹⁰ За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. ¹¹ І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. ¹² Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. ¹³ До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не зали­шиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. ¹⁴ «Чого ми сидимо? збирайтеся, пі­демо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». ¹⁵ Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. ¹⁶ Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. ¹⁷ Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких не­має заговорювання, і вони будуть уража­ти вас, — говорить Господь. ¹⁸ Ко­­ли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. ¹⁹ Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? ²⁰ Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. ²¹ Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. ²² Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?

* Перед зірками.

Глава 9

¹ О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. ² О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних. ³ Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. ⁴ Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жод­ному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи. ⁵ Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. ⁶ Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь. ⁷ Тому так говорить Господь Саваоф:­ ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? ⁸ Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. ⁹ Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Про гори здійму плач і крик, і про степові пасови­ща — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися,­ пішли. ¹¹ І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів. ¹² Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?

¹³ І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; ¹⁴ а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; ¹⁶ і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. ¹⁷ Так говорить Гос­подь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. ¹⁸ Нехай во­ни поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. ¹⁹ Бо го­­лос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші». ²⁰ Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень. ²¹ Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах. ²² Скажи: так говорить Господь: і бу­дуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.

²³ Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. ²⁴ Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — го­ворить Господь. ²⁵ Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: ²⁶ Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.

Глава 10

¹ Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. ² Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. ³ Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, ⁴ покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. ⁵ Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. ⁶ Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. ⁷ Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. ⁸ Усі до одного во­ни безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. ⁹ Розбите на листи сріб­ло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей май­стерних. ¹⁰ А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Йо­го. ¹¹ Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з зем­лі і з-під небес. ¹² Він створив зем­лю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. ¹³ За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі,­ творить блискавки серед дощу і ви­­во­дить ві­тер зі сховищ Своїх. ¹⁴ Без­­ум­ствує уся­­ка людина у своєму знан­­ні,­­­ осоромлює себе всякий пла­вильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. ¹⁵ Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. ¹⁶ Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. ¹⁷ Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; ¹⁸ бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. ¹⁹ Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справ­ді, це моя скорбота, і я буду нести її; ²⁰ намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити ки­лими мої, ²¹ бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». ²² Несеться чутка:­ ось вона йде, і великий шум від краї­ни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. ²³ Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм. ²⁴ Карай ме­не, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. ²⁵ Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.

Глава 11

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; ³ і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, ⁴ який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із зем­лі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом, ⁵ щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи! ⁶ І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у міс­тах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх. ⁷ Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ран­ку, говорячи: «слухайтеся гласу Мо­го». ⁸ Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.

⁹ І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: ¹⁰ вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх. ¹¹ Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. ¹² Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої. ¹³ Бо скіль­ки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. ¹⁴ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй. ¹⁵ Що улюбленому Моєму в домі Мо­єму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш. ¹⁶ Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її. ¹⁷ Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. ¹⁸ Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх. ¹⁹ А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його біль­ше не згадувалося». ²⁰ Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який ви­пробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ²¹ Тому так говорить Господь про мужів Ана­фофа, які шукають душі твоєї і гово­рять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»; ²² тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду. ²³ І за­лишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

* Жертви.

Глава 12

¹ Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? ² Ти наса­див їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близь­кий, але далекий від серця їх. ³ А ме­не, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. ⁴ Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде». ⁵ Якщо ти з пішими біг, і вони втоми­ли тебе, як же тобі змагатися з кінь­ми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у по­вінь Йордану? ⁶ Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. ⁷ Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. ⁸ Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. ⁹ Наділ Мій став у Ме­не, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. ¹⁰ Багато пастухів зіпсували Мій виноград­ник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; ¹¹ зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. ¹² На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. ¹³ Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. ¹⁴ Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. ¹⁵ Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його. ¹⁶ І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. ¹⁷ Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.

Глава 13

¹ Так сказав мені Господь: пі­ди, купи собі лляний пояс і по­клади його на стегна твої, але у воду не клади його. ² І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стег­на мої. ³ І було до мене слово Господ­нє вдруге, і сказано: ⁴ візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. ⁵ Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. ⁶ Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. ⁷ І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. ¹⁰ Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, жи­ве за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. ¹¹ Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. ¹² Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» ¹³ А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, ¹⁴ і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. ¹⁵ Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. ¹⁶ Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. ¹⁷ Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. ¹⁸ Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. ¹⁹ Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. ²⁰ Підніміть очі ва­ші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? ²¹ Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати­ над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? ²² І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. ²³ Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? ²⁴ Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. ²⁵ Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. ²⁶ За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. ²⁷ Бачив Я перелюбст­во твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагор­бах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?

Глава 14

¹ Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я. ² Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі. ³ Вельможі­ посилають слуг своїх по воду; во­ни приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови. ⁴ Оскільки ґрунт розтріскався від то­го, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови. ⁵ Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави. ⁶ І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави. ⁷ Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою. ⁸ Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати? ⁹ Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас. ¹⁰ Так говорить Гос­подь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

¹¹ І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому. ¹² Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх. ¹³ Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не бу­де у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці». ¹⁴ І сказав мені Гос­подь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого. ¹⁵ Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки, ¹⁶ і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — во­ни і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє. ¹⁷ І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом. ¹⁸ Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; вход­жу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо. ¹⁹ Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи. ²⁰ Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою. ²¹ Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами. ²² Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.

Глава 15

¹ І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть. ² Як­що ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон. ³ І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати; ⁴ і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі. ⁵ Бо хто пожаліє тебе, Єрусали­ме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут? ⁶ Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати. ⁷ Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю на­род Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх. ⁸ Удів їх у Мене біль­ше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах. ⁹ Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь. ¹⁰ «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».

¹¹ Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи. ¹² Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь? ¹³ Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх; ¹⁴ і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас. ¹⁵ О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу. ¹⁶ Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе. ¹⁷ Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням. ¹⁸ За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою? ¹⁹ На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них. ²⁰ І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволя­ти тебе, — говорить Господь. ²¹ І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.

Глава 16

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. ³ Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: ⁴ тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні похо­вані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ⁵ Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. ⁶ І пом­руть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. ⁷ І не будуть перелом­лювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. ⁸ Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; ⁹ бо так говорить Господь Са­ваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. ¹⁰ Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — ¹¹ тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. ¹² А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. ¹³ За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки­ ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. ¹⁴ Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Гос­подь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; ¹⁵ але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у зем­лю їхню, яку Я дав батькам їхнім. ¹⁶ Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. ¹⁷ Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. ¹⁸ І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. ¹⁹ Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скор­боти! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». ²⁰ Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? ²¹ Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь.

Глава 17

¹ Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. ² Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. ³ Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. ⁴ І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.

⁵ Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. ⁶ Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. ⁷ Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. ⁸ Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. ⁹ Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? ¹⁰ Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. ¹¹ Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. ¹² Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. ¹³ Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». ¹⁴ Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. ¹⁵ Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» ¹⁶ Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. ¹⁷ Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. ¹⁸ Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день біду­вання і скруши їх подвійним знищенням.

¹⁹ Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, ²⁰ і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. ²¹ Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, ²² і не виносьте тягарів з домів­ ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів бать­кам вашим, ²³ які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. ²⁴ І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жод­ною працею, ²⁵ то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. ²⁶ І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жерт­ви у дім Господній. ²⁷ А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.

Глава 18

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої. ³ І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружа­лі. ⁴ І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. ⁵ І було слово Господнє до мене: ⁶ чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. ⁷ Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; ⁸ але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити­ йому. ⁹ А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; ¹⁰ але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його. ¹¹ Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші. ¹² Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця». ¹³ Тому так гово­рить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. ¹⁴ Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають хо­лодні води, що течуть з інших місць? ¹⁵ А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного, ¹⁶ щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. ¹⁷ Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх. ¹⁸ А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його». ¹⁹ Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. ²⁰ Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. ²¹ Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. ²² Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх. ²³ Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.

Глава 19

¹ Так сказав Господь: піди і ку­пи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих, ² і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі, ³ і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, ⁴ за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних ⁵ і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; ⁶ за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде біль­ше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. ⁷ І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. ⁸ І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. ⁹ І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. ¹⁰ І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, ¹¹ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. ¹² Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета. ¹³ І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів ка­дять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.

¹⁴ І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові: ¹⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстоко­серді і не слухають слів Моїх.

Глава 20

¹ Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, ² то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. ³ Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**. ⁴ Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього­ Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем. ⁵ І віддам усе багатст­во цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук воро­гів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. ⁶ І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. ⁷ Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене. ⁸ Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. ⁹ І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг. ¹⁰ Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому». ¹¹ Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; то­му гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, то­му що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться. ¹² Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ¹³ Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. — ¹⁴ Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! ¹⁵ Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його. ¹⁶ І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання ¹⁷ за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. ¹⁸ Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?

* Мир навколо.

** Жах навколо.

Глава 21

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому: ² «запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас».

³ І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії: ⁴ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього; ⁵ і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні; ⁶ і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони. ⁷ А після того, — говорить Господь, — Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує. ⁸ І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти: ⁹ хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі; ¹⁰ бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем.

¹¹ І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє: ¹² доме Да­видів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривд­ника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі ді­ла ваші до того, що ніхто не погасить. ¹³ Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде­ у житла наші?» ¹⁴ Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, — говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі ва­шому, і пожере усе навколо нього.

Глава 22

¹ Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це ² і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами. ³ Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому. ⁴ Бо як­що ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на коліс­ниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній. ⁵ А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім. ⁶ Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними ⁷ і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. ⁸ І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?» ⁹ І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм». ¹⁰ Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї. ¹¹ Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди, ¹² але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї. ¹³ Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його, ¹⁴ хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою. ¹⁵ Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре. ¹⁶ Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь. ¹⁷ Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство. ¹⁸ Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!» ¹⁹ Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима. ²⁰ Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої. ²¹ Я говорив тобі під час благоденст­ва твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого. ²² Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у по­лон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої. ²³ Ти, що живеш на Ливані, гніздиш­ся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах! ²⁴ Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе ²⁵ і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв, ²⁶ і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете; ²⁷ а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться. ²⁸ «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?» ²⁹ О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє. ³⁰ Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.

Глава 23

¹ Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь. ² Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пас­тирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь. ³ І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. ⁴ І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь.

⁵ Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. ⁶ У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправ­дання наше!» ⁷ Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі­ Єгипетської», ⁸ але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.

⁹ Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, ¹⁰ тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і праг­нення їх — зло, і сила їх — неправда,­ ¹¹ бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. ¹² За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. ¹³ І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля. ¹⁴ Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю. ¹⁶ Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. ¹⁷ Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця,­ говорять: «не прийде на вас лихо». ¹⁸ Бо хто стояв у раді Господа­ і бачив і чув слово Його? Хто прислухо­вувався до слова Його і почув? ¹⁹ Ось, іде буря Господня з люттю, буря гріз­на, і впаде на голову нечес­тивих. ²⁰ Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. ²¹ Я не посилав пророків цих, а вони самі побіг­ли; Я не говорив їм, а вони пророкували. ²² Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. ²³ Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік? ²⁴ Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь. ²⁵ Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося». ²⁶ Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? ²⁷ Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? ²⁸ Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь. ²⁹ Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю? ³⁰ Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного. ³¹ Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». ³² Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь. ³³ Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь». ³⁴ Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її. ³⁵ Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Гос­подь?» ³⁶ А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. ³⁷ Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?» ³⁸ А якщо ви ще будете­ говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», — ³⁹ за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого ⁴⁰ і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.

Глава 24

¹ Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами постав­лені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоне­ними Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон: ² один кошик був зі смоква­ми дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик — зі смоквами дуже поганими, які за не­придатністю їх не можна їсти. ³ І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі — дуже добрі, а погані — дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́­знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у зем­лю Халдейську; ⁶ і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у зем­лю цю, і влаштую їх, а не розо­рю, і насажду їх, а не викоріню; ⁷ і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Гос­подь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм. ⁸ А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській; ⁹ і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на прит­чу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх. ¹⁰ І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.

Глава 25

¹ Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, — ² і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав: ³ від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали. ⁴ Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати. ⁵ Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік; ⁶ і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла». ⁷ Але ви не слухали Мене, — говорить Гос­подь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі. ⁸ Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх, ⁹ ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю­ цю і на жителів її і на усі навколиш­ні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням. ¹⁰ І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника. ¹¹ І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років. ¹² І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею. ¹³ І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи. ¹⁴ Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх. ¹⁵ Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе. ¹⁶ І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них. ¹⁷ І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких пос­лав мене Господь: ¹⁸ Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині, ¹⁹ фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його, ²⁰ і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота, ²¹ Едома, і Моава, і синів Аммонових, ²² і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем, ²³ Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях, ²⁴ і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі, ²⁵ усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії, ²⁶ і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них. ²⁷ І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас. ²⁸ Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пи­ти, то скажи їм: так говорить Гос­подь Саваоф: ви неодмінно будете пити. ²⁹ Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф. ³⁰ Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині­ Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі. ³¹ Шум ді­йде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.

³² Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі. ³³ І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі. ³⁴ Ридайте, пас­­тирі, і стог­ніть, і посипайте себе по­­рохом, вож­ді стада; бо випов­нили­ся дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий со­суд.­ ³⁵ І не буде при­тулку пастирям і спасіння вождям стада. ³⁶ Чут­но во­лан­ня пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх. ³⁷ Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього. ³⁸ Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.

Глава 26

¹ На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: ² так говорить Господь: стань надворі до­му Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які по­велю тобі сказати їм; не відніми ні слова. ³ Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, ⁵ щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — ⁶ то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.

⁷ Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. ⁸ І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти; ⁹ навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. ¹⁰ Ко­ли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. ¹¹ Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами». ¹² І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати про­ти дому цього і проти міста цього­ усі ті слова, які ви чули; ¹³ отже, ви­правте путі ваші і діяння ваші і по­слухайтеся гласу Господа Бога вашо­го, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; ¹⁴ а щодо мене, ось — я у ва­ших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; ¹⁵ тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно­ Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші». ¹⁶ Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він гово­рив нам ім’ям Господа Бога нашого».­ ¹⁷ І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: ¹⁸ «Ми­­хей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейсько­го, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде ви­о­ра­ний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. ¹⁹ Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? ²⁰ Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. ²¹ Коли почув слова­ його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. ²² Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. ²³ І вивели Урію з Єгип­ту і привели його до царя Іоаки­ма, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні­ гробниці. ²⁴ Але рука Ахикама, си­на­ Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».

Глава 27

¹ На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Гос­пода: ² так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию; ³ і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського; ⁴ і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим: ⁵ Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутніс­тю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було. ⁶ І нині Я віддаю усі зем­лі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння. ⁷ І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі. ⁸ І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, — цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, — говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його. ⁹ І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волх­вів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському». ¹⁰ Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули. ¹¹ Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, — говорить Господь, — і він буде оброб­ляти її і жити на ній. ¹² І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі. ¹³ На­віщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському? ¹⁴ І не слухайте слів про­років, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁵ Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам. ¹⁶ І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁷ Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення? ¹⁸ А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Гос­подньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон. ¹⁹ Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті, ²⁰ яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єру­салима у Вавилон, ²¹ бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі: ²² вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і повер­ну їх на місце це.

* Седекії.

Глава 28

¹ У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господ­ньому перед очима священиків і всього народу і сказав: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; ³ через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон; ⁴ й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, — говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського. ⁵ І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, — ⁶ і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це! ⁷ Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу: ⁸ пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю. ⁹ Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка. ¹⁰ Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його. ¹¹ І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, зняв­ши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.

¹² І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії: ¹³ йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне. ¹⁴ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому. ¹⁵ І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправ­диво. ¹⁶ Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу. ¹⁷ І по­мер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.

Глава 29

¹ І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима­ до залишку старійшин серед пересе­ленців і до священиків, і до пророків,­ і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, — ² після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, — ³ через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносо­ра, царя Вавилонського: ⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я пе­реселив з Єрусалима у Вавилон: ⁵ будуйте до­ми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх; ⁶ беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм­ беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували­ синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся; ⁷ і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир. ⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворож­бити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться; ⁹ неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь. ¹⁰ Бо так говорить Господь: ко­ли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повер­нути вас на місце це. ¹¹ Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію. ¹² І взиватиме­те до Мене, і підете і помолитеся Ме­ні, і Я почую вас; ¹³ і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим. ¹⁴ І буду я зна­йдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас. ¹⁵ Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».

¹⁶ Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, — ¹⁷ так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх; ¹⁸ і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх, ¹⁹ за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь.

²⁰ А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє: ²¹ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима. ²² І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні ²³ за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь. ²⁴ І Шемаії нехеламитянину скажи: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Ма­асеї, і до усіх священиків, і писав: ²⁶ «Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду: ²⁷ чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас? ²⁸ Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх». ²⁹ Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії, ³⁰ тоді було слово Господнє до Єремії: ³¹ пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, — ³² за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.

Глава 30

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. ³ Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. ⁴ І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. ⁵ Так сказав Господь: голос­ сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. ⁶ Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? ⁷ О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяж­кий час для Якова, але він буде спасений від нього. ⁸ І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, ⁹ але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. ¹⁰ І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із зем­лі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, ¹¹ бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе. ¹² Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; ¹³ ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе; ¹⁴ усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁵ Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁶ Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. ¹⁷ Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»; ¹⁸ так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. ¹⁹ І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. ²⁰ І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. ²¹ І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Ме­не; бо хто відважиться сам собою на­бли­зитися до Мене? — говорить Гос­подь. ²² І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. ²³ Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор гріз­ний; він упаде на голову нечестивих. ²⁴ Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.

Глава 31

¹ У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Мо­їм народом. ² Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокої­ти Ізраїля. ³ Здаля явився мені Гос­подь і сказав: любов’ю вічною Я по­любив тебе і тому простяг до тебе благовоління. ⁴ Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; ⁵ знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. ⁶ Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Гос­пода Бога нашого». ⁷ Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» ⁸ Ось, Я приведу їх із країни пів­нічної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повер­неться сюди. ⁹ Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; по­веду їх біля потоків вод доро­гою рів­ною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. ¹⁰ Слу­­хайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; ¹¹ бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. ¹² І прийдуть во­ни, і будуть торжествувати на висотах Си­ону; і зберуться до благосер­дя­ Господа, до пшениці і вина і єлею, до аг­н­ців і волів; і душа їх буде як напо­єний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. ¹³ Тоді дівчина бу­де веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. ¹⁴ І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.

¹⁵ Так говорить Господь: голос чут­но у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. ¹⁶ Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться во­ни із землі ворожої. ¹⁷ І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. ¹⁸ Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. ¹⁹ Коли я був навер­нений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». ²⁰ Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. ²¹ По­став собі дороговкази, постав собі стовпи,­ поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. ²² Чи довго тобі блукати, відпала доч­ко? Бо Господь сотворить на зем­лі щось нове: жона спасе чоловіка.

²³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на зем­лі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» ²⁴ Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. ²⁵ Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. ²⁶ При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. ²⁷ Ось, настають дні, — говорить Господь, — ко­ли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. ²⁸ І як Я спостерігав за ними, ви­корінюючи­ і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. ²⁹ У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», ³⁰ але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий вино­град, у того на зубах і оскома буде.

³¹ Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, ³² не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. ³³ Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. ³⁴ І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. ³⁵ Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. ³⁶ Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. ³⁷ Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. ³⁸ Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріж­них, ³⁹ і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. ⁴⁰ І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде свя­тинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.

Глава 32

¹ Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. ² Тоді військо царя Вавилонсько­го облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторо­жі,­ який був при домі царя Юдейського. ³ Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у ру­ки царя Вавилонського, і він візьме його; ⁴ і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; ⁵ і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»

⁶ І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: ⁷ ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до те­бе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». ⁸ Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. ⁹ І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; ¹⁰ і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. ¹¹ І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; ¹² і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядь­ка мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; ¹³ і заповів Варуху в присутності їх: ¹⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. ¹⁵ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники­ будуть знову купуватися у землі цій. ¹⁶ І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: ¹⁷ «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічо­го немає неможливого; ¹⁸ Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, силь­ний, Якому ім’я Господь Саваоф! ¹⁹ Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, ²⁰ Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізра­їлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, ²¹ і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, ²² і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. ²³ Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. ²⁴ Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. ²⁵ А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».

²⁶ І було слово Господнє до Єремії: ²⁷ ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? ²⁸ Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, ²⁹ і вві­йдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. ³⁰ Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. ³¹ І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого ³² за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. ³³ Вони по­вернулися до Мене спиною, а не ли­цем; і коли Я навчав їх, з раннього­ ранку навчав, вони не хотіли прийня­ти настановлення, ³⁴ і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. ³⁵ Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. ³⁶ І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — ³⁷ ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. ³⁸ Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. ³⁹ І дам їм одне сер­це й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. ⁴⁰ І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. ⁴¹ І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. ⁴² Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. ⁴³ І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви гово­рите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; ⁴⁴ будуть купувати поля за сріб­ло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь.

Глава 33

¹ І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утриму­вався у дворі сторо́жі: ² Так говорить Господь, Який створив [землю], Гос­подь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому: ³ взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш. ⁴ Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви ⁵ тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього. ⁶ Ось, Я прикладу йому пластир і ці­лющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини, ⁷ і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку, ⁸ і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене. ⁹ І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.

¹⁰ Так говорить Господь: на цьому­ місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби, ¹¹ знову буде чут­но голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нарече­ної, голос тих, що говорять: «слав­те Гос­пода Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Гос­подньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь. ¹² Так говорить Гос­подь Саваоф: на цьому місці, яке по­рожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада. ¹³ У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь. ¹⁴ Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я ви­­­конаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин. ¹⁵ У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі. ¹⁶ У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жи­ти безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!» ¹⁷ Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого, ¹⁸ й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.

¹⁹ І було слово Господнє до Єремії: ²⁰ так говорить Господь: якщо мо­жете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час, ²¹ то мо­же бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми. ²² Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу­ плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені. ²³ І було слово Гос­поднє до Єремії: ²⁴ чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх. ²⁵ Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвер­див, ²⁶ то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Іса­ака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.

Глава 34

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; З і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон. ⁴ Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча; ⁵ ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь. ⁶ Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі. ⁷ Тим часом військо­ царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. ⁸ Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, ⁹ щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. ¹⁰ І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; ¹¹ але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

¹² І було слово Господнє до Єремії від Господа: ¹³ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: ¹⁴ «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого. ¹⁵ Ви нині на­вернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; ¹⁶ але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями. ¹⁷ Тому так гово­рить Господь: ви не послухалися Ме­не у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі; ¹⁸ і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його, ¹⁹ князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, — ²⁰ віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ²¹ І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук во­рогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. ²² Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і повер­ну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.

Глава 35

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кім­нат, і дай їм пити вина. ³ Я взяв Іаза­нію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів, ⁴ і привів їх у дім Гос­подній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу; ⁵ і поставив перед синами до­му­ Рехавитів повні чаші вина і склян­ки і сказав їм: пийте вино. ⁶ Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте ви­на ні ви, ні діти ваші, повіки; ⁷ і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам дов­гий час прожити на тій землі, де ви подорожніми». ⁸ І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, — ⁹ і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву; ¹⁰ а живемо в на­метах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, бать­ко наш. ¹¹ Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, піде­мо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі.

¹² І було слово Господнє до Єремії: ¹³ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь. ¹⁴ Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не по­слухалися Мене. ¹⁵ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене. ¹⁶ Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене, ¹⁷ тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали. ¹⁸ А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, бать­ка вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, — ¹⁹ за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.

Глава 36

¹ У четвертий рік Іоакима, си­на Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа: ² візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня; ³ можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх. ⁴ І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому. ⁵ І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній; ⁶ отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; ⁷ можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей. ⁸ Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, про­читати у домі Господньому.

⁹ У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці­ оголосили піст перед лицем Госпо­да усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських. ¹⁰ І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові во­рота дому Господнього, вголос усьому народу. ¹¹ Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої, ¹² і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, цар­ський писар, і Делаія, син Семаії,­ й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі; ¹³ і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу. ¹⁴ Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Ни­рії, сувій у руку свою і прийшов до них. ¹⁵ Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Ва­рух уголос їм. ¹⁶ Коли вони ви­­слу­хали усі слова, то з жахом по­ди­ви­лися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю. ¹⁷ І запитали Варуха: скажи­ ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його? ¹⁸ І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій. ¹⁹ Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви. ²⁰ І пішли вони до царя у палац, а сувій за­лишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі сло­ва ці. ²¹ Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя. ²² Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня. ²³ Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні. ²⁴ І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці. ²⁵ Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх. ²⁶ І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.

²⁷ І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому: ²⁸ візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у пер­шому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський; ²⁹ а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?» ³⁰ за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний; ³¹ і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали. ³² І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.

Глава 37

¹ Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській. ² Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка. ³ Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому. ⁴ Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний. ⁵ Тим часом військо фа­раонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима. ⁶ І було слово Господнє до Єремії пророка: ⁷ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет; ⁸ а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем. ⁹ Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть; ¹⁰ якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.

¹¹ У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового, ¹² Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю­ Веніамінову, ховаючись там серед народу. ¹³ Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш­ перебігти до халдеїв? ¹⁴ Єремія сказав: це неправда; я не хочу пе­ребігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів. ¹⁵ Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею. ¹⁶ Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, — ¹⁷ цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського. ¹⁸ І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю? ¹⁹ і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»? ²⁰ І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там. ²¹ І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дво­рі сторо́жі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторо́жі.

Глава 38

¹ І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: ² так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. ³ Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. ⁴ Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. ⁵ І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. ⁶ Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина ца­ря, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. ⁷ І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євну­хів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. ⁸ І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: ⁹ господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті. ¹⁰ Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візь­ми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. ¹¹ Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодя­щих клаптів і опустив їх на мотуз­ках­ у яму до Єремії. ¹² І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. ¹³ І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі.

¹⁴ Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. ¹⁵ І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. ¹⁶ І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї. ¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; ¹⁸ а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. ¹⁹ І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до хал­деїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. ²⁰ І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. ²¹ А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь: ²² ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно,­ і вони віддалилися від тебе». ²³ І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. ²⁴ І сказав­ Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш; ²⁵ і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар», ²⁶ то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там». ²⁷ І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідали­ся про те, що було сказано цареві. ²⁸ І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.

Глава 39

¹ У дев’ятий рік Седекії, царя Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його. ² А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте. ³ І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сар­сехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського. ⁴ Коли Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, — побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини. ⁵ Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним. ⁶ І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вель­мож юдейських заколов цар Вавилонський; ⁷ а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон. ⁸ Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували. ⁹ А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишив­ся, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон. ¹⁰ Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля. ¹¹ А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузардану, начальникові охоронців: ¹² візь­ми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі. ¹³ І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нер­гал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського ¹⁴ послали і взяли Єремію з двору сторо́жі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу.

¹⁵ До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє: ¹⁶ йди, скажи Авде­меле­ху ефіоплянину: так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми; ¹⁷ але тебе Я визволю у той день, — говорить Господь, — і не будеш від­даний до рук людей, яких ти боїшся.­ ¹⁸ Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, — сказав Господь.

Глава 40

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузар­дан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого­ ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселя­ли у Вавилон. ² Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це, ³ і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гласу Його, за те й спіткало вас це. ⁴ Отже, ось, я звільняю тебе сьогод­ні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклуван­ня про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди то­бі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди. ⁵ Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафано­вого, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його. ⁶ І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні. ⁷ Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахикама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон; ⁸ тоді прийшли до Годолії у Массифу й Іс­маїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карея, і Сераія, син Фанасмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Ієзонія, син Махафи, вони і дружини їхні. ⁹ Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре; ¹⁰ а я залишуся у Мас­сифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли.­ ¹¹ Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонсь­кий залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового; ¹² і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані,­ і прийшли у землю Юдейську до Го­долії в Массифу, і зібрали вина і літ­ніх плодів дуже багато. ¹³ Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу ¹⁴ і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Ісмаїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім. ¹⁵ Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди? ¹⁶ Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла.

Глава 41

¹ І було у сьомий місяць, Ісма­їл, син Нафанії, сина Елисама з племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і там вони їли разом хліб у Массифі.­ ² І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафа­нового, мечем і умертвили того, якого­ цар Вавилонський поставив начальником над країною. ³ Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових. ⁴ На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це, ⁵ прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і ливаном у руках для приношення їх у дім Господній. ⁶ Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ни­ми, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама. ⁷ І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син На­фанії, убив їх і кинув у рів, він і лю­ди, які були з ним. ⁸ Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пше­ни­цею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми. ⁹ Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими. ¹⁰ І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, до­чок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Аммонових. ¹¹ Але коли Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії, ¹² узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздо­гнали його біля великих вод, у Гаваоні. ¹³ І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Ка­рея, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів; ¹⁴ і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея; ¹⁵ а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммонових. ¹⁶ Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який за­лишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів­ з Гаваона; ¹⁷ і пішли, і зупи­нилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет ¹⁸ від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.

Глава 42

¹ І приступили усі воєначаль­ники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, ² і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, ³ щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. ⁴ І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова. ⁵ Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: ⁶ чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.

⁷ Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. ⁸ Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого, ⁹ і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: ¹⁰ якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. ¹¹ Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. ¹² І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. ¹³ Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: ¹⁴ «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»; ¹⁵ то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і піде­те, щоб жити там, ¹⁶ то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у зем­­лі­­ Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за ва­­­­ми­­­ там, у Єгипті, і там помрете. ¹⁷ І всі,­ які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. ¹⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: як ви­лився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не по­бачите більше місця цього. ¹⁹ До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас, ²⁰ бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо». ²¹ Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. ²² Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.

Глава 43

¹ Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бо­га їхнього, усі ті слова, з якими Гос­подь, Бог їх, послав його до них, ² тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: «не ходіть у Єгипет, щоб жити там»; ³ а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. ⁴ І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. ⁵ І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській, ⁶ чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії; ⁷ і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса.

⁸ І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі: ⁹ візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв, ¹⁰ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф,­ Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій ¹¹ і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч. ¹² І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно, ¹³ і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем.

Глава 44

¹ Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, З за нечестя їх, яке вони робили, прогнів­ляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. ⁴ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу». ⁵ Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. ⁶ І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині. ⁷ І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, ⁸ прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? ⁹ Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? ¹⁰ Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за устава­ми Моїми, які Я дав вам і батькам вашим. ¹¹ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну­ проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї ¹² і візьму юдеїв, які залишилися, які поверну­ли лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. ¹³ Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, ¹⁴ і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повер­нутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають поверну­тися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.

¹⁵ І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: ¹⁶ слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; ¹⁷ але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. ¹⁸ А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому­ нестаток і гинемо від меча і голоду. ¹⁹ І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? ²⁰ Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: ²¹ чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце? ²² Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині. ²³ Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Гос­пода, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осяг­ла­ вас ця біда, як бачите нині. ²⁴ І ска­зав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо вико­ну­вати обітниці наші, які ми обіцяли,­ щоб кадити богині неба і вилива­ти їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. ²⁶ За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!» ²⁷ Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і го­лоду, доки зовсім не знищаться. ²⁸ Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і ді­знаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. ²⁹ І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. ³⁰ Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Ваф­рія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.

Глава 45

¹ Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, ко­ли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² так го­ворить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух: З ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою». ⁴ Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.­ ⁵ А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.

Глава 46

¹ Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі: ² про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетсько­го, яке було біля ріки Євфрату в Кар­хемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського. ³ Готуйте щити і списи, і вступайте у бій; ⁴ сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню. ⁵ Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь. ⁶ Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євф­рату, вони спіткнуться і впадуть. ⁷ Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його? ⁸ Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його». ⁹ Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх; ¹⁰ бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату. ¹¹ Піди у Галаад і візь­ми бальзаму, діво, дочко Єгипту; да­ремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення. ¹² Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із силь­ним, і обоє разом упали.

¹³ Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську: ¹⁴ сповіс­тіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі,­ і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч по­жирає околиці твої». ¹⁵ Чому силь­ний твій повалений? — Не встояв, тому що Господь погнав його. ¹⁶ Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу на­шого у рідну нашу землю від згуб­­­но­го меча». ¹⁷ А там кричать: «фа­раон,­ цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час». ¹⁸ Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кар­мил біля моря, так напевне прийде він. ¹⁹ Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгип­ту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя. ²⁰ Єги­­пет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде. ²¹ І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, — і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх. ²² Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із соки­рами, як дроворуби; ²³ вирубають ліс його, — говорить Господь, — бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм. ²⁴ Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного. ²⁵ Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Ам­мо­на, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього; ²⁶ і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, ца­ря Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь. ²⁷ Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його. ²⁸ Не бійся, рабе Мій Якове, — говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.

Глава 47

¹ Слово Господа, яке було до про­рока Єремії про филистим­лян, перше ніж фараон уразив Газу. ² Так говорить Господь: ось, підніма­ються води з півночі і зробляться по­током, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни. ³ Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться­ ⁴ від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора. ⁵ Оплішивіла Газа, гине Аскалон, залишок до­лини їх. ⁶ Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся. ⁷ Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його.

Глава 48

¹ Про Моав так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. ² Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують про­ти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою. ³ Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике. ⁴ Знищений Моав; волання підняли діти його. ⁵ На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. ⁶ Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. ⁷ Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. ⁸ І прийде спус­тошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. ⁹ Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них. ¹⁰ Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! ¹¹ Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. ¹² Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його. ¹³ І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. ¹⁴ Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»?­ ¹⁵ Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його. ¹⁶ Близька загибель Моава, і сильно поспі­шає біда його. ¹⁷ Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!» ¹⁸ Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жи­телько Дивона, бо спустошувач Мо­ава прийде до тебе і знищить укріплення твої. ¹⁹ Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?» ²⁰ Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. ²¹ І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф, ²² і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм, ²³ і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон, ²⁴ і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі. ²⁵ Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь. ²⁶ Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням. ²⁷ Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? ²⁸ Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. ²⁹ Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування сер­ця його. ³⁰ Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. ³¹ Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. ³² Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. ³³ Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піс­нями; крик битви буде, а не крик радости. ³⁴ Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. ³⁵ Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. ³⁶ Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: ³⁷ у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. ³⁸ На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Гос­подь. ³⁹ «Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навко­лишніх його, ⁴⁰ бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом. ⁴¹ Міс­та будуть узяті, й ук­ріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. ⁴² І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. ⁴³ Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моа­ва, — сказав Господь. ⁴⁴ Хто втече від жаху, впаде­ в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моа­ва, час відвідання їх, — говорить Гос­подь. ⁴⁵ Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. ⁴⁶ Го­ре тобі, Моаве! загинув народ Хамо­са, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон. ⁴⁷ Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві.­

Глава 49

¹ Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його? ² Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. ³ Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. ⁴ Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?» ⁵ Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. ⁶ Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь.

⁷ Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх? ⁸ Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого. ⁹ Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі,­ то вони украли б, скільки їм потрібно. ¹⁰ А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. ¹¹ Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене. ¹² Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти за­лишишся непокараним? Ні, не зали­шишся непокараним, але неодмінно­ будеш пити чашу. ¹³ Бо Мною кляну­ся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. ¹⁴ Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну.­ ¹⁵ Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми.­ ¹⁶ Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь. ¹⁷ І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі вираз­ки його. ¹⁸ Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. ¹⁹ Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? ²⁰ Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх. ²¹ Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. ²² Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів.

²³ Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. ²⁴ Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. ²⁵ Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? ²⁶ Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф. ²⁷ І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада.

²⁸ Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу! ²⁹ Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!» ³⁰ Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум. ³¹ Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні за