Категорія: Біблія

* Перекладена з грецької.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51

Передмова**

¹ Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.

** Передмова до грецького перекладу, яка є у 70-ти й міститься у слов’янській Біблії.

Глава 1

¹ Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік. ² Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить? ³ Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? ⁴ Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. ⁵ Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. ⁶ Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? ⁷ Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. ⁸ Він породив її і бачив і виміряв її ⁹ і вилив її на всі діла Свої ¹⁰ і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. ¹¹ Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости. ¹² Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. ¹³ Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови. ¹⁴ Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. ¹⁵ Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. ¹⁶ Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх: ¹⁷ весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми. ¹⁸ Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. ¹⁹ Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. ²⁰ Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.

²¹ Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. ²² Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. ²³ Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. ²⁴ До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його. ²⁵ У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. ²⁶ Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, ²⁷ бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність. ²⁸ Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. ²⁹ Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх. ³⁰ Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.

Глава 2

¹ Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси: ² управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування; ³ приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок. ⁴ Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим, ⁵ бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження. ⁶ Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього. ⁷ Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти. ⁸ Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша. ⁹ Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості. ¹⁰ Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його? ¹¹ Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи. ¹² Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках! ¹³ Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене. ¹⁴ Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає? ¹⁵ Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його. ¹⁶ Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом. ¹⁷ Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи: ¹⁸ упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.

Глава 3

¹ Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, ² бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. ³ Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, ⁴ і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. ⁵ Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. ⁶ Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. ⁷ Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. ⁸ Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, ⁹ бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. ¹⁰ Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. ¹¹ Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. ¹² Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. ¹³ Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, ¹⁴ бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. ¹⁵ У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. ¹⁶ Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.

¹⁷ Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. ¹⁸ Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. ¹⁹ Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, ²⁰ бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. ²¹ Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. ²² Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. ²³ При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; ²⁴ тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. ²⁵ Хто любить небезпеку, той впаде у неї; ²⁶ вперте серце напослідок потерпить зло: ²⁷ вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. ²⁸ Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. ²⁹ Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. ³⁰ Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. ³¹ Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.

Глава 4

¹ Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; ² не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості; ³ не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; ⁴ не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого; ⁵ не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; ⁶ бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. ⁷ У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; ⁸ прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; ⁹ рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; ¹⁰ сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка: ¹¹ і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.

¹² Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її: ¹³ хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: ¹⁴ хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його; ¹⁵ ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь; ¹⁶ хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно; ¹⁷ хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: ¹⁸ бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь ¹⁹ і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; ²⁰ але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його ²¹ і відкриє йому таємниці свої. ²² Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.

²³ Спостерігай час і бережи себе від зла — ²⁴ і не посоромишся за душу твою: ²⁵ є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. ²⁶ Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі. ²⁷ Не утримуй слова, коли воно може допомогти: ²⁸ бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання. ²⁹ Не супереч істині й соромся твого неуцтва. ³⁰ Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки. ³¹ Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. ³² Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. ³³ Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. ³⁴ Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх. ³⁵ Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.

Глава 5

¹ Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє». ² Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, ³ і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою. ⁴ Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий. ⁵ При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів ⁶ і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»; ⁷ бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. ⁸ Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: ⁹ бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. ¹⁰ Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. ¹¹ Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник. ¹² Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. ¹³ Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. ¹⁴ Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх. ¹⁵ У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. ¹⁶ Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: ¹⁷ бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження. ¹⁸ Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.

Глава 6

¹ І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний. ² Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: ³ листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. ⁴ Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.

⁵ Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. ⁶ Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі. ⁷ Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. ⁸ Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї; ⁹ і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. ¹⁰ Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї. ¹¹ У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; ¹² але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. ¹³ Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми. ¹⁴ Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. ¹⁵ Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його. ¹⁶ Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. ¹⁷ Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.

¹⁸ Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. ¹⁹ Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: ²⁰ бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. ²¹ Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею: ²² вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її. ²³ Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. ²⁴ Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї. ²⁵ Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. ²⁶ Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. ²⁷ Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. ²⁸ Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її; ²⁹ бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. ³⁰ Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; ³¹ бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки. ³² Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. ³³ Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. ³⁴ Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. ³⁵ Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе. ³⁶ Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. ³⁷ Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.

Глава 7

¹ Не роби зла, і тебе не осягне зло; ² віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе. ³ Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них. ⁴ Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. ⁵ Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем. ⁶ Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою. ⁷ Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. ⁸ Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. ⁹ Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме». ¹⁰ Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. ¹¹ Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить. ¹² Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. ¹³ Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага. ¹⁴ Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. ¹⁵ Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього. ¹⁶ Не приєднуйся до безлічі грішників. ¹⁷ Глибоко смири душу твою. ¹⁸ Пам’ятай, що гнів не забариться, ¹⁹ що покарання нечестивому — вогонь і черва. ²⁰ Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське. ²¹ Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. ²² Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. ²³ Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі. ²⁴ Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе. ²⁵ Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. ²⁶ Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого. ²⁷ Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. ²⁸ Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. ²⁹ Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї. ³⁰ Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? ³¹ Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. ³² Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. ³³ Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: ³⁴ початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. ³⁵ І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. ³⁶ Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. ³⁷ Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. ³⁸ Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. ³⁹ У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.

Глава 8

¹ Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки. ² Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою; ³ бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів. ⁴ Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її. ⁵ Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки. ⁶ Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.

⁷ Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо. ⁸ Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо. ⁹ Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх; ¹⁰ бо від них навчишся віданню і — як служити сильним. ¹¹ Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх, ¹² і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь. ¹³ Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його, ¹⁴ і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх. ¹⁵ Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив. ¹⁶ Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити. ¹⁷ Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною. ¹⁸ З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости. ¹⁹ Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе. ²⁰ Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу. ²¹ При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить. ²² Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.

Глава 9

¹ Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого. ² Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї. ³ Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її. ⁴ Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її. ⁵ Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її. ⁶ Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї. ⁷ Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його. ⁸ Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу: ⁹ багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов. ¹⁰ Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином, ¹¹ щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель. ¹² Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним; ¹³ друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.

¹⁴ Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його. ¹⁵ Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться. ¹⁶ Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти; ¹⁷ а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя: ¹⁸ знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш. ¹⁹ За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими. ²⁰ Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього. ²¹ Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому. ²² Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його. ²³ Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.

Глава 10

¹ Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. ² Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. ³ Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. ⁴ У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. ⁵ У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. ⁶ Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. ⁷ Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. ⁸ Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. ⁹ Чого гордиться земля і попіл? ¹⁰ І за життя вивергаються нутрощі його. ¹¹ Тривалу хворобу лікар нехтує: ¹² і ось, нині цар, а завтра помирає. ¹³ Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. ¹⁴ Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; ¹⁵ бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; ¹⁶ і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. ¹⁷ Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. ¹⁸ Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. ¹⁹ Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. ²⁰ Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. ²¹ Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.

²² Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. ²³ Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. ²⁴ Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. ²⁵ Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. ²⁶ Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. ²⁷ Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. ²⁸ Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. ²⁹ Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. ³⁰ Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. ³¹ Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. ³² Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? ³³ Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: ³⁴ шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?

Глава 11

¹ Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож. ² Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. ³ Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів. ⁴ Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми. ⁵ Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. ⁶ Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших. ⁷ Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. ⁸ Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. ⁹ Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.

¹⁰ Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. ¹¹ Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. ¹² Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; ¹³ але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. ¹⁴ Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа. ¹⁵ Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. ¹⁶ Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, ¹⁷ коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами». ¹⁸ І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. ¹⁹ Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. ²⁰ Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму: ²¹ бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. ²² Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його. ²³ Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?» ²⁴ Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?» ²⁵ У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. ²⁶ Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її. ²⁷ Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. ²⁸ Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.

²⁹ Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. ³⁰ Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння; ³¹ перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. ³² Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. ³³ Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. ³⁴ Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.

Глава 12

¹ Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. ² Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього. ³ Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині. ⁴ Давай благочестивому, і не допомагай грішникові. ⁵ Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе; ⁶ бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою. ⁷ Давай доброму, і не допомагай грішнику. ⁸ Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті. ⁹ При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним. ¹⁰ Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його: ¹¹ хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі; ¹² не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої. ¹³ Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його: ¹⁴ до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть. ¹⁵ Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю. ¹⁶ Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе, ¹⁷ і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу: ¹⁸ буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.

Глава 13

¹ Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. ² Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. ³ Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. ⁴ Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. ⁵ Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. ⁶ Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме. ⁷ Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?» ⁸ Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. ⁹ Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою. ¹⁰ Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим ¹¹ і не бути приниженим у твоїх веселощах. ¹² Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе. ¹³ Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. ¹⁴ Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. ¹⁵ Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. ¹⁶ Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм. ¹⁷ Почувши це уві сні твоєму, не засинай. ¹⁸ У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє. ¹⁹ Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого. ²⁰ Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. ²¹ Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим. ²² Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? ²³ Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. ²⁴ Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний. ²⁵ Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. ²⁶ Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його. ²⁷ Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. ²⁸ Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; ²⁹ заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.

³⁰ Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. ³¹ Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. ³² Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.

Глава 14

¹ Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха. ² Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. ³ Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? ⁴ Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. ⁵ Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. ⁶ Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. ⁷ Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. ⁸ Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. ⁹ Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. ¹⁰ Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість. ¹¹ Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. ¹² Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі: ¹³ перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому. ¹⁴ Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. ¹⁵ Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? ¹⁶ Давай і приймай, і утішай душу твою, ¹⁷ бо у пеклі не можна знайти утіх. ¹⁸ Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш». ¹⁹ Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується. ²⁰ Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.

²¹ Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. ²² Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її. ²³ Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. ²⁴ Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. ²⁵ Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ. ²⁶ Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її. ²⁷ Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.

Глава 15

¹ Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею. ² І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина; ³ наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його. ⁴ Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться. ⁵ І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його. ⁶ Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він. ⁷ Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її. ⁸ Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї. ⁹ Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона. ¹⁰ Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.

¹¹ Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити. ¹² Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному. ¹³ Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його. ¹⁴ Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її. ¹⁵ Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність. ¹⁶ Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою. ¹⁷ Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй. ¹⁸ Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе. ¹⁹ Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини. ²⁰ Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.

Глава 16

¹ Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. ² Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. ³ Краще один праведник, ніж тисяча грішників, ⁴ і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, ⁵ бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. ⁶ Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. ⁷ У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. ⁸ Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; ⁹ не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; ¹⁰ не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, ¹¹ так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; ¹² бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. ¹³ Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. ¹⁴ Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. ¹⁵ Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. ¹⁶ Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? ¹⁷ У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? ¹⁸ Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. ¹⁹ Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. ²⁰ І цього не може зрозуміти серце; ²¹ а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. ²² Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». ²³ Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.

²⁴ Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. ²⁵ Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. ²⁶ За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. ²⁷ Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. ²⁸ Жодне не гнітить близького йому, ²⁹ і повіки не стануть вони проти слова Його. ³⁰ І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. ³¹ Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.

Глава 17

¹ Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї. ² Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. ³ За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, ⁴ і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. ⁵ Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, ⁶ сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. ⁷ Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх, ⁸ нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. ⁹ Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; ¹⁰ вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої. ¹¹ Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. ¹² І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. ¹³ Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. ¹⁴ Кожному народу поставив Він вождя, ¹⁵ а Ізраїль є наділом Господа. ¹⁶ Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх. ¹⁷ Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.

¹⁸ Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. ¹⁹ Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. ²⁰ Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. ²¹ Навернися до Господа й облиш гріхи; ²² молися перед Ним і зменши твої спотикання. ²³ Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. ²⁴ Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? ²⁵ Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: ²⁶ живий і здоровий звеличить Господа. ²⁷ Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього! ²⁸ Не може бути усього у людині, ²⁹ тому що не безсмертний син людський. ³⁰ Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. ³¹ За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.

Глава 18

¹ Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. ² Нікому не надав Він пояснювати Його. ³ І хто може дослідити великі Його? ⁴ Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? ⁵ Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. ⁶ Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. ⁷ Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її? ⁸ Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности. ⁹ Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. ¹⁰ Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий, ¹¹ і тому примножує милості Свої. ¹² Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть. ¹³ Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. ¹⁴ Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.

¹⁵ Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами. ¹⁶ Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. ¹⁷ Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. ¹⁸ Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. ¹⁹ Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе. ²⁰ Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість. ²¹ Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення. ²² Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. ²³ Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. ²⁴ Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. ²⁵ Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. ²⁶ Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. ²⁷ Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности. ²⁸ Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. ²⁹ Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.

³⁰ Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. ³¹ Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. ³² Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. ³³ Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.

Глава 19

¹ Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад. ² Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим; ³ гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться. ⁴ Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї. ⁵ Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє. ⁶ Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло. ⁷ Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш. ⁸ Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай; ⁹ бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе. ¹⁰ Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе. ¹¹ Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти. ¹² Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного. ¹³ Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить. ¹⁴ Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того. ¹⁵ Розпитай друга, бо часто буває наклеп. ¹⁶ Не всякому слову вір. ¹⁷ Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм? ¹⁸ Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього.

Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону. ¹⁹ І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників. ²⁰ Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю. ²¹ Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон. ²² Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок. ²³ Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу. ²⁴ Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш. ²⁵ І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок. ²⁶ За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний. ²⁷ Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її. ²⁸ Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.

Глава 20

¹ Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. ² Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! ³ Бо він уникне вільного гріха. ⁴ Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. ⁵ Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. ⁶ Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. ⁷ Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. ⁸ Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. ⁹ Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. ¹⁰ Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. ¹¹ Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. ¹² Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. ¹³ Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. ¹⁴ Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. ¹⁵ Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. ¹⁶ Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». ¹⁷ Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! ¹⁸ Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. ¹⁹ Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. ²⁰ Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. ²¹ Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. ²² Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. ²³ Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. ²⁴ Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. ²⁵ Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. ²⁶ Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. ²⁷ Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. ²⁸ Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. ²⁹ Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. ³⁰ Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? ³¹ Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.

Глава 21

¹ Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися. ² Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе. ³ Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей. ⁴ Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. ⁵ Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого. ⁶ Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. ⁷ Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем. ⁸ Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. ⁹ Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили. ¹⁰ Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. ¹¹ Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла. ¹² Хто дотримується закону, той володіє своїми думками, ¹³ і здійснення страху Господнього — мудрість. ¹⁴ Не навчиться той, хто нездатен; ¹⁵ але є здатність, що множить гіркоту. ¹⁶ Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя. ¹⁷ Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. ¹⁸ Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе. ¹⁹ Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. ²⁰ Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці. ²¹ Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова. ²² Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці. ²³ Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться. ²⁴ Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. ²⁵ Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; ²⁶ нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза; ²⁷ невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю. ²⁸ Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. ²⁹ У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх. ³⁰ Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу. ³¹ Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.

Глава 22

¹ До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його. ² До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку. ³ Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження. ⁴ Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив. ⁵ Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві. ⁶ Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу. ⁷ Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну. ⁸ Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?» ⁹ Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. ¹⁰ Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. ¹¹ Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. ¹² З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; ¹³ бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним; ¹⁴ ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. ¹⁵ Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? ¹⁶ Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. ¹⁷ Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. ¹⁸ Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні. ¹⁹ Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру: ²⁰ так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.

²¹ Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне. ²² Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. ²³ Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. ²⁴ Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. ²⁵ Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. ²⁶ Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; ²⁷ залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. ²⁸ Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. ²⁹ Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; ³⁰ а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.

³¹ Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!

Глава 23

¹ Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. ² Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; ³ щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? ⁴ Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене. ⁵ Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.

⁶ Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами. ⁷ Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них. ⁸ Не привчай вуст твоїх до клятви ⁹ і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого. ¹⁰ Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха. ¹¹ Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич. ¹² Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; ¹³ і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. ¹⁴ Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! ¹⁵ Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах. ¹⁶ Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. ¹⁷ Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, ¹⁸ щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. ¹⁹ Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. ²⁰ Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів: ²¹ душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться; ²² людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. ²³ Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. ²⁴ Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене? ²⁵ Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх». ²⁶ Страх його — тільки очі людські, ²⁷ і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце ²⁸ і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні. ²⁹ Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. ³⁰ Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала. ³¹ Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: ³² бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. ³³ Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. ³⁴ Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду. ³⁵ Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. ³⁶ Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. ³⁷ Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.

Глава 24

¹ Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена. ² У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе: ³ «я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю; ⁴ я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному; ⁵ я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні; ⁶ у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння: ⁷ між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені. ⁸ Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав: ⁹ оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі. ¹⁰ Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки. ¹¹ Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі. ¹² Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя. ¹³ І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа. ¹⁴ Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських; ¹⁵ я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні; ¹⁶ я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася. ¹⁷ Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі, ¹⁸ як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії. ¹⁹ Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті. ²⁰ Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства. ²¹ Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми; ²² бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник. ²³ Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу. ²⁴ Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить. ²⁵ Усе це — книга завіту Бога Всевишнього, ²⁶ закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова. ²⁷ Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин; ²⁸ він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив; ²⁹ він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду. ³⁰ Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання; ³¹ бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню. ³² І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай. ³³ Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки. ³⁴ І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем. ³⁵ І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його; ³⁶ і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні». ³⁷ Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.

Глава 25

¹ Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми: ² це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. ³ І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх: ⁴ гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. ⁵ Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй? ⁶ Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду! ⁷ Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! ⁸ Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній. ⁹ Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: ¹⁰ це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. ¹¹ Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе. ¹² Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів. ¹³ Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. ¹⁴ Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?

¹⁵ Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу, ¹⁶ усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; ¹⁷ немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. ¹⁸ Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. ¹⁹ Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. ²⁰ Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. ²¹ Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї. ²² Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка. ²³ Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. ²⁴ Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. ²⁵ Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. ²⁶ Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. ²⁷ Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо. ²⁸ Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади; ²⁹ якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.

Глава 26

¹ Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. ² Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; ³ добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; ⁴ з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе. ⁵ Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся: ⁶ міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо. ⁷ Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини, ⁸ і бич язика її, до всіх прискіпливий. ⁹ Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона. ¹⁰ Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому. ¹¹ Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. ¹² Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою. ¹³ Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе: ¹⁴ як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, ¹⁵ так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак. ¹⁶ Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його. ¹⁷ Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі. ¹⁸ Благодать на благодать — дружина сором’язлива, ¹⁹ і немає достойної міри для стриманої душі. ²⁰ Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, ²¹ те краса доброї дружини в оздобленні дому її; ²² що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці; ²³ що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

²⁴ Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: ²⁵ якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; ²⁶ і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. ²⁷ Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.

Глава 27

¹ Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. ² Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. ³ Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. ⁴ При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. ⁵ Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. ⁶ Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. ⁷ Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. ⁸ Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. ⁹ Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. ¹⁰ Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.

¹¹ Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. ¹² Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. ¹³ Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. ¹⁴ Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. ¹⁵ Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. ¹⁶ Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. ¹⁷ Люби друга і будь вірний йому; ¹⁸ а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: ¹⁹ бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; ²⁰ і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; ²¹ не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. ²² Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; ²³ але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. ²⁴ Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; ²⁵ перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, ²⁶ а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; ²⁷ багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.

²⁸ Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. ²⁹ Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. ³⁰ Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; ³¹ посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. ³² Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. ³³ Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.

Глава 28

¹ Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його. ² Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої. ³ Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення; ⁴ до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої; ⁵ сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його? ⁶ Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей; ⁷ пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього; ⁸ пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва. ⁹ Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи; ¹⁰ бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі. ¹¹ Яка речовина вогню, так він і запалає; ¹² і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її. ¹³ Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров. ¹⁴ Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.

¹⁵ Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші; ¹⁶ язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу, ¹⁷ і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; ¹⁸ язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх; ¹⁹ хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші. ²⁰ Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки; ²¹ багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика; ²² щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його; ²³ бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні, ²⁴ смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього. ²⁵ Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його; ²⁶ ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх. ²⁷ Дивись, обгороди володіння твоє терням, ²⁸ зв’яжи срібло твоє і золото, ²⁹ і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув. ³⁰ Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.

Глава 29

¹ Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. ² Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому. ³ Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. ⁴ Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому. ⁵ Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; ⁶ а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. ⁷ Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку; ⁸ а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому: ⁹ він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям. ¹⁰ Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату. ¹¹ Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися; ¹² заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим. ¹³ Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; ¹⁴ використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; ¹⁵ замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: ¹⁶ краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. ¹⁷ Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. ¹⁸ Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. ¹⁹ Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. ²⁰ Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська; ²¹ мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. ²² Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу. ²³ Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. ²⁴ Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу. ²⁵ Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. ²⁶ Будь задоволений малим, як і многим. ²⁷ Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити; ²⁸ будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: ²⁹ «піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»; ³⁰ «відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен». ³¹ Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.

Глава 30

¹ Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. ² Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. ³ Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. ⁴ Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; ⁵ за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; ⁶ для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку. ⁷ Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. ⁸ Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим. ⁹ Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. ¹⁰ Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми. ¹¹ Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. ¹² Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. ¹³ Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.

¹⁴ Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; ¹⁵ здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; ¹⁶ немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; ¹⁷ краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. ¹⁸ Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. ¹⁹ Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: ²⁰ так переслідуваний від Господа, ²¹ дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. ²² Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; ²³ веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття; ²⁴ люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, ²⁵ бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає. ²⁶ Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. ²⁷ Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.

Глава 31

¹ Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон. ² Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон. ³ Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами. ⁴ Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим. ⁵ Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним. ⁶ Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його; ⁷ воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним. ⁸ Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом. ⁹ Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму. ¹⁰ Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому. ¹¹ Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив? ¹² Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.

¹³ Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою ¹⁴ і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ. ¹⁵ Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить. ¹⁶ Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді. ¹⁷ Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй. ¹⁸ Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе; ¹⁹ припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою; ²⁰ і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них. ²¹ Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі. ²² Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним; ²³ страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної. ²⁴ Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь. ²⁵ Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої. ²⁶ В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою. ²⁷ Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне; ²⁸ проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе. ²⁹ Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. ³⁰ Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом. ³¹ Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно. ³² Що за життя без вина? воно створене на радість людям. ³³ Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно; ³⁴ прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці. ³⁵ Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани. ³⁶ На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів; ³⁷ не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.

Глава 32

¹ Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них: ² подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце, ³ щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок. ⁴ Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, — ⁵ з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику. ⁶ Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй. ⁷ Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином; ⁸ що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином. ⁹ Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають, ¹⁰ говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати. ¹¹ Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори. ¹² Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність. ¹³ Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся. ¹⁴ Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом. ¹⁵ І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.

¹⁶ Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його. ¹⁷ Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього. ¹⁸ Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя. ¹⁹ Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого. ²⁰ Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування. ²¹ Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся. ²² Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь; ²³ не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх. ²⁴ У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей. ²⁵ Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.

Глава 33

¹ З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його. ² Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю. ³ Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима. ⁴ Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай. ⁵ Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його. ⁶ Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.

⁷ Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця? ⁸ Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята: ⁹ деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів. ¹⁰ І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі; ¹¹ але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі: ¹² одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх. ¹³ Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм. ¹⁴ Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого. ¹⁵ І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград, ¹⁶ і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду. ¹⁷ Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.

¹⁸ Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання: ¹⁹ ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого; ²⁰ і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього. ²¹ Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким; ²² бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх. ²³ У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою. ²⁴ В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину. ²⁵ Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба. ²⁶ Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи. ²⁷ Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани; ²⁸ використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого; ²⁹ пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани. ³⁰ Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано. ³¹ Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю; ³² якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй; ³³ якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його?

Глава 34

¹ Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. ² Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. ³ Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. ⁴ Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? ⁵ Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. ⁶ Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. ⁷ Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. ⁸ Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. ⁹ Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання. ¹⁰ Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. ¹¹ Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. ¹² Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. ¹³ Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх. ¹⁴ Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. ¹⁵ Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? ¹⁶ Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; ¹⁷ Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.

¹⁸ Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні; ¹⁹ не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх. ²⁰ Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних. ²¹ Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер. ²² Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. ²³ Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? ²⁴ Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? ²⁵ Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? ²⁶ Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?

Глава 35

¹ Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. ² Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. ³ Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. ⁴ Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. ⁵ Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; ⁶ жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. ⁷ З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; ⁸ при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. ⁹ Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, ¹⁰ бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. ¹¹ Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, ¹² бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: ¹³ Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; ¹⁴ Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. ¹⁵ Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? ¹⁶ Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. ¹⁷ Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, ¹⁸ і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. ¹⁹ І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; ²⁰ Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, ²¹ доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, ²² доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. ²³ Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.

Глава 36

¹ Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь, ² і наведи на всі народи страх Твій. ³ Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. ⁴ Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, — ⁵ і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. ⁶ Віднови знамення і сотвори нові чудеса; ⁷ прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; ⁸ знищи супротивника і знищи ворога; ⁹ прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. ¹⁰ Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель. ¹¹ Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!» ¹² Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. ¹³ Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком. ¹⁴ Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. ¹⁵ Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. ¹⁶ Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого. ¹⁷ Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. ¹⁸ Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, — ¹⁹ і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.

²⁰ Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: ²¹ як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві. ²² Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому. ²³ Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: ²⁴ краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка; ²⁵ якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. ²⁶ Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. ²⁷ Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: ²⁸ бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? ²⁹ Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.

Глава 37

¹ Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг тільки за іменем другом. ² Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога? ³ О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю? ⁴ Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього. ⁵ Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит. ⁶ Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму. ⁷ Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь; ⁸ від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе; ⁹ може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій добрий»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою. ¹⁰ Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри. ¹¹ Не радься з жінкою про суперницю її і з боязким — про війну, з продавцем — про обмін, з покупцем — про продаж, із заздрим — про подяку, ¹² з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу, ¹³ з річним найманцем — про закінчення роботи, з лінивим рабом — про велику роботу: ¹⁴ не покладайся на таких ні при якій нараді, ¹⁵ але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх, ¹⁶ який своєю душею — до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою. ¹⁷ Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього; ¹⁸ душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження. ¹⁹ Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.

²⁰ Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію — рада. ²¹ Виявлення сердечної зміни — лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик. ²² Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна. ²³ Інший мудрує у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи; ²⁴ бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости. ²⁵ Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні. ²⁶ Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні. ²⁷ Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним. ²⁸ Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні. ²⁹ Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік.

³⁰ Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того; ³¹ бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна. ³² Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви, ³³ бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери; ³⁴ від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.

Глава 38

¹ Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, ² і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. ³ Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. ⁴ Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. ⁵ Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? ⁶ Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: ⁷ ними він зціляє людину і знищує хворобу її. ⁸ Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. ⁹ Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. ¹⁰ Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. ¹¹ Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; ¹² і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. ¹³ У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; ¹⁴ бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. ¹⁵ Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! ¹⁶ Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; ¹⁷ гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; ¹⁸ бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. ¹⁹ З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. ²⁰ Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. ²¹ Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. ²² «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». ²³ З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.

²⁴ Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. ²⁵ Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? ²⁶ Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. ²⁷ Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; ²⁸ серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. ²⁹ Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; ³⁰ звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; ³¹ серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. ³² Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, ³³ який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: ³⁴ рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; ³⁵ він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. ³⁶ Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; ³⁷ без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; ³⁸ і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; ³⁹ але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.

Глава 39

¹ Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах: ² він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч; ³ буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч. ⁴ Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем; ⁵ буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми. ⁶ Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої. ⁷ Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму, ⁸ буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа; ⁹ благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа; ¹⁰ він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього. ¹¹ Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік; ¹² пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів. ¹³ Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його; ¹⁴ доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її.

¹⁵ Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй. ¹⁶ Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку; ¹⁷ виточуйте пахощі, як ливан; ¹⁸ цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню; ¹⁹ благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його, ²⁰ піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так: ²¹ усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться; ²² і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється. ²³ За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод. ²⁴ У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх. ²⁵ Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його. ²⁶ Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним. ²⁷ Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку. ²⁸ Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу. ²⁹ Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки. ³⁰ Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання. ³¹ Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле. ³² Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: ³³ усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду. ³⁴ Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої, ³⁵ під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх. ³⁶ Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти; ³⁷ зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, — ³⁸ зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його. ³⁹ Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні, ⁴⁰ що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; ⁴¹ і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим. ⁴² Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа.

Глава 40

¹ Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх. ² Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця. ³ Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі, ⁴ від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, — ⁵ у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його. ⁶ Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі: ⁷ будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного. ⁸ Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це. ⁹ Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, — ¹⁰ усе це — для беззаконних; і потоп був для них. ¹¹ Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море. ¹² Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік. ¹³ Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять. ¹⁴ Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть. ¹⁵ Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі: ¹⁶ осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави. ¹⁷ Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік. ¹⁸ Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб. ¹⁹ Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина. ²⁰ Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости. ²¹ Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик. ²² Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву. ²³ Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди. ²⁴ Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня. ²⁵ Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада. ²⁶ Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній: ²⁷ у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги; ²⁸ страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.

²⁹ Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню. ³⁰ Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами; ³¹ але людина розумна і вихована застереже себе від того. ³² У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.

Глава 41

¹ О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях, ² для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу. ³ О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах, ⁴ для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння. ⁵ Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю. ⁶ Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, — ⁷ у пеклі немає дослідження про час життя. ⁸ Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими. ⁹ Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я. ¹⁰ Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я. ¹¹ Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього! ¹² Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття. ¹³ Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель. ¹⁴ Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться. ¹⁵ Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота: ¹⁶ дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.

¹⁷ Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь? ¹⁸ Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість. ¹⁹ Отже, соромтеся того, про що я скажу, ²⁰ бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною. ²¹ Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні; ²² перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня; ²³ перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки: ²⁴ соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі; ²⁵ соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича, ²⁶ відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці, ²⁷ і не підходь до постелі її; ²⁸ перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, — ²⁹ повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.

Глава 42

¹ Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши: ² не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому, ³ суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям, ⁴ точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, — ⁵ неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові. ⁶ При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай. ⁷ Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом. ⁸ Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.

⁹ Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою; ¹⁰ у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною. ¹¹ Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою. ¹² Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок: ¹³ бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. ¹⁴ Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.

¹⁵ Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його: ¹⁶ осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої. ¹⁷ І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його. ¹⁸ Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку, ¹⁹ звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного; ²⁰ не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово. ²¹ Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік; ²² Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника. ²³ Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри! ²⁴ Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому. ²⁵ Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим: ²⁶ одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його?

Глава 43

¹ Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! ² Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! ³ У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? ⁴ Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. ⁵ Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. ⁶ І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: ⁷ від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; ⁸ місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; ⁹ це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; ¹⁰ краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! ¹¹ За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. ¹² Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! ¹³ Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. ¹⁴ Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. ¹⁵ Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. ¹⁶ Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; ¹⁷ від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. ¹⁸ Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. ¹⁹ Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; ²⁰ красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. ²¹ І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. ²² Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; ²³ покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. ²⁴ Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. ²⁵ Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. ²⁶ Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: ²⁷ бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. ²⁸ Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. ²⁹ Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. ³⁰ Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. ³¹ Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! ³² Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; ³³ і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. ³⁴ Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? ³⁵ Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. ³⁶ Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.

Глава 44

¹ Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду: ² багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку; ³ це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах; ⁴ вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні. ⁵ Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни; ⁶ люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх. ⁷ Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою. ⁸ Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них. ⁹ Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються; ¹⁰ у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах; ¹¹ сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них; ¹² сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться; ¹³ тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди; ¹⁴ народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу.

¹⁵ Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів. ¹⁶ Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; ¹⁷ тому зробився залишком на землі, коли був потоп; ¹⁸ з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом. ¹⁹ Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі; ²⁰ він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним, ²¹ і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним; ²² тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи; ²³ обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі. ²⁴ Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт; ²⁵ і воно ж спочило на голові Якова: ²⁶ Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами.

²⁷ І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті,

Глава 45

¹ улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна. ² Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; ³ Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. ⁴ За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, ⁵ сподобив його чути голос Його, увів його у морок ⁶ і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його. ⁷ Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, — ⁸ уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; ⁹ Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг: ¹⁰ у спідній одяг, в подир та ефод; ¹¹ і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; ¹² наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом, ¹³ червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; ¹⁴ на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. ¹⁵ Раніше нього не було цього від віку: ¹⁶ хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи. ¹⁷ Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. ¹⁸ Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм: ¹⁹ йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; ²⁰ Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій; ²¹ Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. ²² Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; ²³ Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. ²⁴ Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. ²⁵ І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів: ²⁶ насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; ²⁷ але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його. ²⁸ Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; ²⁹ тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. ³⁰ Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. ³¹ Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.

Глава 46

¹ Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах. ² Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його. ³ Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста! ⁴ Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні. ⁵ Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два? ⁶ Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його: ⁷ каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори, ⁸ щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім. ⁹ І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство. ¹⁰ І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом. ¹¹ І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину, ¹² щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом. ¹³ Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях! ¹⁴ Нехай процвітуть кості їх від місця свого, ¹⁵ й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх! ¹⁶ Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму; ¹⁷ він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова; ¹⁸ за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння. ¹⁹ Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, — ²⁰ і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій, ²¹ і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських. ²² Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому. ²³ Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться.

Глава 47

¹ Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида. ² Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих. ³ Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами. ⁴ В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу, ⁵ коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа? ⁶ Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого. ⁷ Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави, ⁸ бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх. ⁹ Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали; ¹⁰ від усього серця він оспівував і любив Творця свого. ¹¹ І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви. ¹² Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище. ¹³ І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі. ¹⁴ Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо. ¹⁵ Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки. ¹⁶ Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму! ¹⁷ Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами; ¹⁸ ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій; ¹⁹ за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни. ²⁰ В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля, ²¹ ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець. ²² Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм; ²³ ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство. ²⁴ Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його. ²⁵ І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.

²⁶ І спочив Соломон з батьками своїми ²⁷ і залишив після себе від сімені свого безумство народу, ²⁸ убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради, ²⁹ й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха. ³⁰ І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї; ³¹ і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.

Глава 48

¹ І повстав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник. ² Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх; ³ словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь. ⁴ Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі! ⁵ Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього; ⁶ ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх; ⁷ ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти; ⁸ ти помазав царів на воздаяння і пророків — у спадкоємці собі; ⁹ ти захоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними конями; ¹⁰ ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова. ¹¹ Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо. ¹² Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його ¹³ й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його; ¹⁴ ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його. ¹⁵ І за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його.

¹⁶ Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі. ¹⁷ І залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового. ¹⁸ Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи. ¹⁹ Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води. ²⁰ У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй. ²¹ Тоді затремтіли серця і руки їх, і вони мучилися, як ті, що народжують; ²² і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої, ²³ і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї; ²⁴ Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх, ²⁵ бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх. ²⁶ У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві. ²⁷ Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі; ²⁸ до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося.

Глава 49

¹ Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника: ² в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином. ³ Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня; ⁴ він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя. ⁵ Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили, ⁶ бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися, ⁷ бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові. ⁸ Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія, ⁹ якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.

¹⁰ Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці; ¹¹ він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої. ¹² І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією. ¹³ Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці; ¹⁴ також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу. ¹⁵ Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші. ¹⁶ Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі, ¹⁷ і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані. ¹⁸ Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам.

Глава 50

¹ Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм: ² ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму; ³ у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря; ⁴ щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги. ⁵ Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! ⁶ Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, ⁷ як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах, ⁸ як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні, ⁹ як вогонь з ладаном у кадильниці, ¹⁰ як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, ¹¹ як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. ¹² Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища. ¹³ Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, — ¹⁴ довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, ¹⁵ і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. ¹⁶ У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю, ¹⁷ він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю. ¹⁸ Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. ¹⁹ Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому; ²⁰ а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, ²¹ і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому. ²² Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його; ²³ народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. ²⁴ І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: ²⁵ нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; ²⁶ нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! ²⁷ Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ: ²⁸ це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах. ²⁹ Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. ³⁰ Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; ³¹ а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.

Молитва Ісуса, сина Сирахового

Глава 51

Прославлю Тебе, Господи Царю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє, ² бо Ти був мені покровителем і помічником ³ і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником ⁴ і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене, ⁵ від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав; ⁶ від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів; ⁷ із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного. ⁸ Душа моя близька була до смерти, ⁹ і життя моє було біля глибини пекла: ¹⁰ з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його. ¹¹ І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку, ¹² що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів. ¹³ І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти: ¹⁴ воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих. ¹⁵ Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута; ¹⁶ Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу. ¹⁷ За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа.

¹⁸ Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй: ¹⁹ перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє; ²⁰ серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї. ²¹ Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе: ²² мені був успіх у ній. ²³ Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість. ²⁴ Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь. ²⁵ Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний; ²⁶ простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво. ²⁷ Я спрямував до неї душу мою, і серце моє віддав їй із самого початку — ²⁸ і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею. ²⁹ І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання. ³⁰ У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його. ³¹ Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання, ³² бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають. ³³ Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла; ³⁴ нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько. ³⁵ Бачите своїми очима: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння. ³⁶ Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота. ³⁷ Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його; ³⁸ робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду.

* Перекладена з грецької.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава 1

¹ Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його, ² бо Його знаходять ті, що не спокушають Його, і являється (Він) тим, що не зневірюються у Ньому. ³ Бо неправі розумування віддаляють від Бога, і випробування сили Його викриє безумних. ⁴ У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом, ⁵ бо святий Дух премудрости відійде від лукавства й ухилиться від нерозумних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається. ⁶ Людинолюбний дух — премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохульствує вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх почуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його. ⁷ Дух Господа наповнює всесвіт і, як Той, що все обіймає, знає всяке слово. ⁸ Тому ніхто, хто говорить неправду, не приховається, і не омине його суд, який викриває. ⁹ Тому що буде випробування помислів нечестивого, і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його; ¹⁰ тому що вухо ревности чує все, і ремство не приховається. ¹¹ Отже, остерігайтеся марного ремства і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу. ¹² Не прискорюйте смерти хибами вашого життя і не залучайте до себе загибелі ділами рук ваших. ¹³ Бог не створив смерти і не радіє загибелі живих, ¹⁴ бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі. ¹⁵ Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть: ¹⁶ нечестиві залучили її і руками і словами, вважали її другом і зачахли, й уклали союз із нею, бо вони гідні бути її жеребом.

Глава 2

¹ Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла. ² Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця ³ Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря; ⁴ й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його. ⁵ Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається. ⁶ Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю; ⁷ переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя; ⁸ увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть; ⁹ ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб. ¹⁰ Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця. ¹¹ Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним. ¹² Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання; ¹³ оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа; ¹⁴ він перед нами — викриття помислів наших. ¹⁵ Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його: ¹⁶ він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога. ¹⁷ Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його; ¹⁸ бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів. ¹⁹ Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його; ²⁰ засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування». ²¹ Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх, ²² і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних. ²³ Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого; ²⁴ але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.

Глава 3

¹ А душі праведних у руці Божій, і мука не торкнеться їх. ² В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю, ³ і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у світі. ⁴ Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя. ⁵ І трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. ⁶ Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу. ⁷ Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу. ⁸ Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки. ⁹ Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. ¹⁰ Нечестиві ж, як мудрували, так і понесуть покарання за те, що зневажили праведного і відступили від Господа. ¹¹ Бо той, хто нехтує мудрістю і наставлянням, нещасливий, і надія їх суєтна, і труди марні, і діла їх непотребні. ¹² Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх. ¹³ Блаженна неплідна неосквернена, яка не пізнала беззаконного ложа; вона одержить плід при воздаянні святих душ. ¹⁴ Блаженний і євнух, який не зробив беззаконня рукою і не помислив лукавого проти Господа, бо дасться йому особлива благодать віри і найприємніший жереб у храмі Господньому. ¹⁵ Плід добрих трудів славний, і корінь мудрости непорушний. ¹⁶ Діти перелюбників будуть недовершені, і сім’я беззаконного ложа зникне. ¹⁷ Якщо і будуть вони довголітніми, але будуть вважатися за ніщо, і пізня старість їх буде без шани. ¹⁸ А якщо скоро помруть, не будуть мати надії і втіхи у день суду; ¹⁹ бо жахливий кінець неправедного роду.

Глава 4

¹ Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей. ² Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами. ³ А плодюча безліч нечестивих не принесе користи, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи; ⁴ і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться; ⁵ неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний; ⁶ бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх. ⁷ А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої, ⁸ бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється: ⁹ мудрість є сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. ¹⁰ Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений; ¹¹ забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його. ¹² Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий. ¹³ Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа; ¹⁴ бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, ¹⁵ що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. ¹⁶ Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголітню старість неправедного; ¹⁷ бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку; ¹⁸ вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них; ¹⁹ і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине; ²⁰ усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.

Глава 5

¹ Тоді праведник із великою сміливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його; ² вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його ³ і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: «це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги. ⁴ Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною! ⁵ Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його — зі святими? ⁶ Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас. ⁷ Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали. ⁸ Яку користь принесла нам зарозумілість, і що дало нам багатство з марнославством? ⁹ Усе це минуло як тінь і як поголоска швидкоплинна. ¹⁰ Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти ні сліду, ні стежки дна його у хвилях; ¹¹ або як від птаха, який пролітає по повітрю, ніякого не залишається знаку його путі, але легке повітря, по якому вдаряють крила і яке розсікається швидкістю руху, пройдене крилами, що рухаються, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому; ¹² або як від стріли, пущеної у ціль, розділене повітря миттєво знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона; ¹³ так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися у беззаконні нашому». ¹⁴ Бо надія нечестивого зникає, як порох, який відносить вітер, і як тонкий іній, що разноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить, як пам’ять про одноденного гостя. ¹⁵ А праведники живуть повік; нагорода їх — у Господі, і піклування про них — у Вишнього. ¹⁶ Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою. ¹⁷ Він візьме всезброю — ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам; ¹⁸ облачиться у броню — у правду, і покладе на Себе шолом — неупереджений суд; ¹⁹ візьме непереможний щит — святість; ²⁰ суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців. ²¹ Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. ²² І, як із каменометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх; ²³ повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. ²⁴ Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних.

Глава 6

¹ Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться, судді країв землі! ² Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами! ³ Від Господа дана вам держава, і сила — від Вишнього, Який дослідить ваші діла і випробує наміри. ⁴ Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили за волею Божою. ⁵ Страшно і скоро Він явиться вам, — і суворий суд над начальниками, ⁶ бо менший заслуговує помилування, а сильні сильно будуть покарані. ⁷ Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх; ⁸ але на начальників чекає суворе випробування. ⁹ Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрости і не падали. ¹⁰ Бо ті, що свято охороняють святе, освятяться, і ті, хто навчився тому, знайдуть виправдання. ¹¹ Отже, зажадайте слів моїх, полюбіть і навчіться. ¹² Премудрість світла і нев’януча, і легко споглядається тими, хто любить її, і знаходиться тими, хто шукає її; ¹³ вона навіть випереджає бажаючих пізнати її. ¹⁴ З раннього ранку той, хто шукає її, не стомиться, бо знайде її, що сидить біля дверей його. ¹⁵ Думати про неї уже є досконалістю розуму, і той, хто пильнує заради неї, швидко звільниться від турбот, ¹⁶ бо вона сама обходить і шукає достойних її, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними. ¹⁷ Початок її є щире бажання навчання, ¹⁸ а турбота про навчання — любов, любов же — збереження законів її, а збереження законів — запорука безсмертя, ¹⁹ а безсмертя наближає до Бога; ²⁰ тому бажання премудрости підносить до царства. ²¹ Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престолами і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки. ²² Що ж є премудрість, і як вона сталася, я сповіщу, ²³ і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження, ²⁴ і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини; ²⁵ і не піду разом із тими, хто тане від заздрощів, бо такий не буде причастником премудрости. ²⁶ Велика кількість мудрих — спасіння світу, і цар розумний — добробут народу. ²⁷ Отже, учіться від слів моїх, і одержите користь.

Глава 7

¹ І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного. ² І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном, ³ і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма, ⁴ був вигодуваний у пеленах і турботах; ⁵ бо жоден цар не мав іншого початку народження: ⁶ один для усіх вхід у життя й однаковий вихід. ⁷ Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости. ⁸ Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею; ⁹ дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото — нікчемний пісок, а срібло — бруд у порівнянні з нею. ¹⁰ Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме. ¹¹ А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її; ¹² я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх. ¹³ Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її, ¹⁴ бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання. ¹⁵ Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих. ¹⁶ Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння. ¹⁷ Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій, ¹⁸ початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів, ¹⁹ коло років і положення зірок, ²⁰ природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. ²¹ Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього. ²² Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, ²³ благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. ²⁴ Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. ²⁵ Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. ²⁶ Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його. ²⁷ Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; ²⁸ бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю. ²⁹ Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; ³⁰ бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.

Глава 8

¹ Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь. ² Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її. ³ Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її: ⁴ вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його. ⁵ Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить? ⁶ Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї? ⁷ Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті. ⁸ Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів. ⁹ Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі. ¹⁰ Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком; ¹¹ виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив. ¹² Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої. ¹³ Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене. ¹⁴ Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені; ¹⁵ убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім. ¹⁶ Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість. ¹⁷ Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя, ¹⁸ й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі. ¹⁹ Я був юнак обдарований і душу одержав добру; ²⁰ притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте. ²¹ Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:

Глава 9

¹ Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм ² і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями ³ й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд! ⁴ Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, ⁵ бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. ⁶ Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. ⁷ Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; ⁸ Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку. ⁹ З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: ¹⁰ зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; ¹¹ бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі; ¹² і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. ¹³ Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? ¹⁴ Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, ¹⁵ бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум. ¹⁶ Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував? ¹⁷ Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? ¹⁸ І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, ¹⁹ і спаслись премудрістю.

Глава 10

¹ Вона зберігала первозданного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного його падіння: ² вона дала йому силу володіти усім. ³ А той, хто відступив від неї, неправедний у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті. ⁴ Заради нього землю, що потопала, знову премудрість спасла, зберігши праведника за допомогою малого дерева. ⁵ Вона ж між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина. ⁶ Вона під час погибелі нечестивих спасла праведного, який уникнув вогню, що зійшов на п’ять міст, ⁷ від яких на свідчення нечестя залишилася земля, яка була пустою і диміла, та рослини, які не у свій час приносять плоди, і пам’ятником невірної душі — стоячий соляний стовп. ⁸ Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили живу пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали. ⁹ Премудрість же спасла від бід тих, хто служив їй. ¹⁰ Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві путі, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикростях і дала велику нагороду за труди його. ¹¹ Коли з користолюбства кривдили його, вона постала і збагатила його, ¹² зберегла його від ворогів, і убезпечила від підступників проти нього, й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все. ¹³ Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха: ¹⁴ вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, які пригнічували його, показала неправдивими тих, хто звинувачував його, і дарувала йому вічну славу. ¹⁵ Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я від народу, який пригнічував його, ¹⁶ увійшла в душу служителя Господнього і протистала страшним царям чудесами і знаменнями. ¹⁷ Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі — зоряним світлом. ¹⁸ Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду, ¹⁹ а ворогів їхніх потопила і вивергла їх із глибини безодні. ²⁰ Отже, праведні заволоділи обладунком нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і одностайно прославили переможну руку Твою; ²¹ бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними язики немовлят.

Глава 11

¹ Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка: ² вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети; ³ протистали ворогам і помстилися їм; ⁴ знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із розсіченої скелі й утамування спраги — із твердого каменя. ⁵ Бо чим покарані були вороги їх, ⁶ тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні: ⁷ замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною, ⁸ на викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду, ⁹ показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників. ¹⁰ Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві; ¹¹ тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив. ¹² І відсутні і присутні однаково постраждали: ¹³ їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле. ¹⁴ Вони, коли почули, що через них покарання ті були облагодіяні, пізнали Господа. ¹⁵ Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу. ¹⁶ А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин, ¹⁷ щоб вони пізнали, що, чим хто згрішає, тим і карається. ¹⁸ Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів, ¹⁹ або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри, ²⁰ які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити. ²¹ Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою. ²² Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї? ²³ Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю. ²⁴ Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння. ²⁵ Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів. ²⁶ І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою? ²⁷ Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи.

Глава 12

¹ Нетлінний Твій дух перебуває в усьому. ² Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи. ³ Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї, ⁴ які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення, ⁵ і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях, ⁶ і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших, ⁷ щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих. ⁸ Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх. ⁹ Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз; ¹⁰ але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки. ¹¹ Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх. ¹² Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей? ¹³ Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив. ¹⁴ Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив. ¹⁵ Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання. ¹⁶ Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх. ¹⁷ Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість; ¹⁸ але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі. ¹⁹ Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах. ²⁰ Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла, ²¹ то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань! ²² Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування. ²³ Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами, ²⁴ бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими. ²⁵ Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання. ²⁶ Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий. ²⁷ Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати; ²⁸ тому і прийшов на них остаточний осуд.

Глава 13

¹ Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця, ² а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила. ³ Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх. ⁴ А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх: ⁵ бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх. ⁶ Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його: ⁷ тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне. ⁸ Але і вони не мають виправдання: ⁹ якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його? ¹⁰ Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки. ¹¹ Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті, ¹² а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився; ¹³ один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини, ¹⁴ або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік, ¹⁵ і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом. ¹⁶ Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги. ¹⁷ Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному, ¹⁸ і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити, ¹⁹ про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.

Глава 14

¹ Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить; ² бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував, ³ але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях; ⁴ показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння. ⁵ Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні. ⁶ Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду. ⁷ Благословенне дерево, через яке буває правда! ⁸ А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом. ⁹ Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його; ¹⁰ і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране. ¹¹ Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних. ¹² Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя. ¹³ Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть. ¹⁴ Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець. ¹⁵ Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення. ¹⁶ Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество. ¹⁷ Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому. ¹⁸ До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника, ¹⁹ бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою; ²⁰ а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством. ²¹ І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев. ²² Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом. ²³ Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети, ²⁴ вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить. ²⁵ Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна, ²⁶ забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста. ²⁷ Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла, ²⁸ бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву. ²⁹ Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться. ³⁰ Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе. ³¹ Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.

Глава 15

¹ Але Ти, Бог наш, благий та істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво. ² Якщо ми і згрішаємо, ми — Твої, що визнаємо владу Твою; але ми не будемо грішити, знаючи, що ми визнані Твоїми. ³ Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою — корінь безсмертя. ⁴ Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марний труд художників — зображення, розмальовані різними фарбами, ⁵ погляд на які збуджує у безумних похотіння і жагу до бездушного вигляду мертвого образа. ⁶ І ті, що роблять, і ті, хто має похіть, і хто шанує, є любителі зла, достойні таких надій. ⁷ Гончар мне м’яку землю, старанно ліпить усякий сосуд на служіння нам; з однієї і тієї самої глини виробляє посуд, потрібний і для чистих діл і для нечистих — усе однаково; але яке для кожного з них вживання, суддя — той самий гончар. ⁸ І суєтний трудівник з тієї самої глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і скоро піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його. ⁹ Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і наслідує мідників, і ставить собі у славу те, що робить мерзоти. ¹⁰ Серце його — попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд; ¹¹ бо він не пізнав Того, Хто сотворив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя. ¹² Вони вважають життя наше забавою і житіє прибутковою торгівлею, тому що говорять, що слід же звідкілясь здобувати прибуток, хоч би і зі зла. ¹³ Утім, такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні сосуди і статуї. ¹⁴ Найбільше ж нерозумні з усіх і бідніші розумом за самих немовлят — вороги народу Твого, які пригноблюють його, ¹⁵ тому що вони вважають богами усіх ідолів язичницьких, у яких нема ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику, і ноги яких нездатні для ходіння. ¹⁶ Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніякий чоловік не може створити бога, як він сам. ¹⁷ Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він довершеніший за божества свої, бо він жив, а ті — ніколи. ¹⁸ Притім вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за усіх. ¹⁹ Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його.

Глава 16

¹ Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ. ² Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів, ³ щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу. ⁴ Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні. ⁵ І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця. ⁶ Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого, ⁷ бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх. ⁸ І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла: ⁹ бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих. ¹⁰ А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх. ¹¹ Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння. ¹² Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово. ¹³ Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш. ¹⁴ Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу. ¹⁵ А Твоєї руки неможливо уникнути, ¹⁶ бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем. ¹⁷ Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних. ¹⁸ Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим. ¹⁹ А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної. ²⁰ Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного. ²¹ Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного. ²² А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів. ²³ Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу. ²⁴ Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе. ²⁵ Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних, ²⁶ щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе. ²⁷ Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало, ²⁸ щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла. ²⁹ Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.

Глава 17

¹ Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману. ² Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу. ³ Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами, ⁴ бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями. ⁵ І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч. ⁶ Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим. ⁷ Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню, ⁸ бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь. ⁹ І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти, ¹⁰ бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи. ¹¹ Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму. ¹² Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки. ¹³ І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном, ¹⁴ то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх. ¹⁵ Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков. ¹⁶ Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі; ¹⁷ бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння; ¹⁸ чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення. ¹⁹ Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами; ²⁰ а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.

Глава 18

¹ А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали. ² А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх. ³ Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце. ⁴ Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону. ⁵ Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді. ⁶ Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими. ⁷ І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів, ⁸ бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав. ⁹ Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали. ¹⁰ З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували. ¹¹ Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем: ¹² усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління. ¹³ І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий, ¹⁴ бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини, ¹⁵ зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн. ¹⁶ Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі. ¹⁷ Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи; ¹⁸ і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав: ¹⁹ бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло. ²⁰ Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів, ²¹ бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій. ²² Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків. ²³ Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих. ²⁴ На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його. ²⁵ Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.

Глава 19

¹ А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла, ² що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними, ³ бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів. ⁴ Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук, ⁵ і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть. ⁶ Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими. ⁷ З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина. ⁸ Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса. ⁹ Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх, ¹⁰ бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб. ¹¹ А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі, ¹² бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу, ¹³ бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців. ¹⁴ І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих, ¹⁵ а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами. ¹⁶ Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері. ¹⁷ Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було. ¹⁸ Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю. ¹⁹ Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити; ²⁰ полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі. ²¹ Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8

Глава 1

¹ Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино. ² Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе. ³ Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!

⁴ Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. ⁵ Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.

⁶ Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх? ⁷ Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. ⁸ Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. ⁹ Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; ¹⁰ золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками. ¹¹ Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. ¹² Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває. ¹³ Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських. ¹⁴ О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. ¹⁵ О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень; ¹⁶ покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.

Глава 2

¹ Я нарцис саронський, лілея долин! ² Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. ³ Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.

⁴ Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов. ⁵ Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови. ⁶ Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. ⁷ Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

⁸ Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах. ⁹ Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати. ¹⁰ Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди! ¹¹ Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; ¹² квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; ¹³ смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди! ¹⁴ Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне. ¹⁵ Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.

¹⁶ Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями. ¹⁷ Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.

Глава 3

¹ На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його. ² Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його. ³ Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?» ⁴ Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.

⁵ Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно. ⁶ Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?

⁷ Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих. ⁸ Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного. ⁹ Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських; ¹⁰ стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими. ¹¹ Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.

Глава 4

¹ О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської; ² зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; ³ як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми; ⁴ шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних; ⁵ два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. ⁶ Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.

⁷ Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! ⁸ Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових! ⁹ Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. ¹⁰ О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! ¹¹ Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! ¹² Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело: ¹³ розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами, ¹⁴ нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; ¹⁵ садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану. ¹⁶ Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.

Глава 5

¹ Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!

² Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою». ³ Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? ⁴ Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. ⁵ Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. ⁶ Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. ⁷ Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. ⁸ Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. ⁹ «Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?» ¹⁰ Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: ¹¹ голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; ¹² очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; ¹³ щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; ¹⁴ руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; ¹⁵ гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; ¹⁶ вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!

Глава 6

¹ «Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою». ² Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. ³ Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями.

⁴ Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами. ⁵ Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене. ⁶ Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; ⁷ як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми. ⁸ Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку, ⁹ але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її. ¹⁰ Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами? ¹¹ Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? ¹² Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.

Глава 7

¹ «Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський? ² О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника; ³ живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями; ⁴ два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн; ⁵ шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска; ⁶ голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями. ⁷ Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю! ⁸ Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. ⁹ Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук; ¹⁰ уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених. ¹¹ Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його. ¹² Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах; ¹³ зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі ¹⁴ Мандрагори вже пустили пахощі, й біля дверей наших усякі чудові плоди, нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий!

Глава 8

¹ О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б. ² Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. ³ Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. ⁴ Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

⁵ Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя. ⁶ Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. ⁷ Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.

⁸ Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? ⁹ Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. ¹⁰ Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.

¹¹ Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників. ¹² А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його. ¹³ Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.

¹⁴ Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Глава 1

¹ Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. ² Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта! ³ Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? ⁴ Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. ⁵ Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. ⁶ Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. ⁷ Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. ⁸ Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. ⁹ Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. ¹⁰ Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас. ¹¹ Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.

¹² Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; ¹³ і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. ¹⁴ Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу! ¹⁵ Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. ¹⁶ Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. ¹⁷ І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу; ¹⁸ тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.

Глава 2

¹ Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта! ² Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?» ³ Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.

⁴ Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники, ⁵ влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; ⁶ зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; ⁷ придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; ⁸ зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти. ⁹ І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. ¹⁰ Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх. ¹¹ І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!

¹² І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? ¹³ І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: ¹⁴ у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. ¹⁵ І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта; ¹⁶ тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. ¹⁷ І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу! ¹⁸ І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. ¹⁹ І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта! ²⁰ І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, ²¹ тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике! ²² Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? ²³ Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта!

²⁴ Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої; ²⁵ тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? ²⁶ Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу!

Глава 3

¹ Усьому свій час, і час усякій речі під небом: ² час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; ³ час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; ⁴ час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; ⁵ час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; ⁶ час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; ⁷ час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; ⁸ час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.

⁹ Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? ¹⁰ Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. ¹¹ Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. ¹² Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. ¹³ І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. ¹⁴ Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. ¹⁵ Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле.

¹⁶ Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. ¹⁷ І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».

¹⁸ Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; ¹⁹ тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! ²⁰ Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. ²¹ Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?

²² Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?

Глава 4

¹ І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає. ² І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі; ³ а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.

⁴ Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу! ⁵ Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. ⁶ Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.

⁷ І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; ⁸ чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа!

⁹ Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: ¹⁰ тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. ¹¹ Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? ¹² І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.

¹³ Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради; ¹⁴ бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. ¹⁵ Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. ¹⁶ Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу!

¹⁷ Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.

Глава 5

¹ Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі. ² Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.

³ Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. ⁴ Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. ⁵ Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? ⁶ Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога.

⁷ Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; ⁸ зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. ⁹ Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта! ¹⁰ Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? ¹¹ Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. ¹² Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. ¹³ І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. ¹⁴ Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. ¹⁵ І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? ¹⁶ А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.

¹⁷ Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. ¹⁸ І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. ¹⁹ Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.

Глава 6

¹ Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: ² Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга! ³ Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, ⁴ тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. ⁵ Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. ⁶ А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? ⁷ Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується. ⁸ Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? ⁹ Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу! ¹⁰ Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. ¹¹ Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? ¹² Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?

Глава 7

¹ Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження. ² Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. ³ Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. ⁴ Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів. ⁵ Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; ⁶ тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта!

⁷ Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. ⁸ Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. ⁹ Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. ¹⁰ Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це. ¹¹ Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: ¹² тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею. ¹³ Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? ¹⁴ У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього.

¹⁵ Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. ¹⁶ Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? ¹⁷ Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? ¹⁸ Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. ¹⁹ Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.

²⁰ Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; ²¹ тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; ²² бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.

²³ Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене. ²⁴ Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його? ²⁵ Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, ²⁶ і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. ²⁷ Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. ²⁸ Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. ²⁹ Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.

Глава 8

¹ Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. ² Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. ³ Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. ⁴ Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?»

⁵ Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; ⁶ тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, ⁷ що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй?

⁸ Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. ⁹ Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. ¹⁰ Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта! ¹¹ Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. ¹² Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; ¹³ а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. ¹⁴ Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта! ¹⁵ І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.

¹⁶ Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, — ¹⁷ тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.

Глава 9

¹ На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. ² Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. ³ Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих. ⁴ Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. ⁵ Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, ⁶ і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. ⁷ Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. ⁸ Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. ⁹ Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем. ¹⁰ Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.

¹¹ І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них. ¹² Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.

¹³ Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: ¹⁴ місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; ¹⁵ але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. ¹⁶ І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. ¹⁷ Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними. ¹⁸ Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.

Глава 10

¹ Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. ² Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву. ³ Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. ⁴ Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.

⁵ Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря: ⁶ невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. ⁷ Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. ⁸ Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. ⁹ Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. ¹⁰ Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. ¹¹ Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. ¹² Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: ¹³ початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство. ¹⁴ Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? ¹⁵ Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. ¹⁶ Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! ¹⁷ Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! ¹⁸ Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. ¹⁹ Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. ²⁰ Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.

Глава 11

¹ Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. ² Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. ³ Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. ⁴ Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. ⁵ Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. ⁶ Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде. ⁷ Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. ⁸ Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, — суєта! ⁹ Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. ¹⁰ І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта.

Глава 12

¹ І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» ² доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. ³ У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; ⁴ і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; ⁵ і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — ⁶ доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. ⁷ І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. ⁸ Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта!

⁹ Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. ¹⁰ Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. ¹¹ Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. ¹² А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло.

¹³ Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; ¹⁴ бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 1

¹ Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, ² щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; ³ засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; ⁴ простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; ⁵ послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; ⁶ щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.

⁷ Початок мудрости  — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. ⁸ Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, ⁹ тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. ¹⁰ Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; ¹¹ якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, ¹² живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу; ¹³ наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю; ¹⁴ жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», — ¹⁵ сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, ¹⁶ тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. ¹⁷ У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, ¹⁸ а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. ¹⁹ Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.

²⁰ Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, ²¹ у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: ²² «доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? ²³ Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. ²⁴ Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; ²⁵ і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. ²⁶ За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; ²⁷ коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. ²⁸ Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. ²⁹ За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, ³⁰ не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; ³¹ за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. ³² Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, ³³ а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла».

Глава 2

¹ Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої, ² так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування; ³ якщо будеш закликати знання і звертатися до розуму; ⁴ якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб, ⁵ то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання про Бога. ⁶ Тому що Господь дає мудрість; з уст Його — знання і розум; ⁷ Він зберігає для праведних спасіння; Він — щит для тих, хто ходить непорочно; ⁸ Він охороняє путі правди й оберігає стежки святих Своїх. ⁹ Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя і прямоту, усякий добрий шлях. ¹⁰ Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй, ¹¹ тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, ¹² щоб спасти тебе від шляху злого, від людини, яка говорить неправду, ¹³ від тих, які залишають путі прямі, щоб ходити шляхами темряви; ¹⁴ від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злою розпустою, ¹⁵ шляхи яких криві, і які блукають на стежках своїх; ¹⁶ щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка промовляє солодкі слова свої, ¹⁷ яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого. ¹⁸ Дім її веде до смерти, і шляхи її — до мерців; ¹⁹ ніхто з тих, що ввійшли до неї, не повертається і не вступає на путь життя. ²⁰ Тому ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників, ²¹ бо праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній; ²² а беззаконні будуть знищені з землі, і віроломні викорінені з неї.

Глава 3

¹ Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; ² бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. ³ Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, ⁴ і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. ⁵ Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. ⁶ У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. ⁷ Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: ⁸ це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. ⁹ Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, ¹⁰ і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином.

¹¹ Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; ¹² бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. ¹³ Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, — ¹⁴ тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: ¹⁵ вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. ¹⁶ Довголіття — у правиці її, а в лівій (руці) у неї — багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] ¹⁷ путі її — путі приємні, і всі стежки її — мирні. ¹⁸ Вона — древо життя для тих, які здобувають її, — і блаженні, які зберігають її!

¹⁹ Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; ²⁰ Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. ²¹ Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, ²² і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. ²³ Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. ²⁴ Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде. ²⁵ Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; ²⁶ тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.

²⁷ Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. ²⁸ Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.] ²⁹ Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. ³⁰ Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. ³¹ Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; ³² тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. ³³ Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. ³⁴ Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. ³⁵ Мудрі успадковують славу, а нерозумні — ганьбу.

Глава 4

¹ Слухайте, діти, настановлення батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму, ² тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї. ³ Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене, ⁴ і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої, і живи. ⁵ Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх. ⁶ Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе. ⁷ Головне — мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум. ⁸ Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї; ⁹ покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець.

¹⁰ Слухай, сину мій, і прийми слова мої, — і примножаться тобі літа життя. ¹¹ Я вказую тобі путь мудрости, веду тебе стежками прямими. ¹² Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся. ¹³ Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно — життя твоє. ¹⁴ Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих; ¹⁵ залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо; ¹⁶ тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння; ¹⁷ бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння. ¹⁸ Путь праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня. ¹⁹ Путь же беззаконних — як темрява; вони не знають, об що спіткнуться.

²⁰ Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє; ²¹ нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого: ²² тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його. ²³ Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя. ²⁴ Відкинь від себе облудність уст, і лукавство язика віддали від себе. ²⁵ Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою. ²⁶ Обміркуй стежку для ноги твоєї, і всі путі твої нехай будуть твердими. ²⁷ Не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч; віддали ногу твою від зла, ²⁸ [тому що шляхи праві спостерігає Господь, а ліві — зіпсовані. ²⁹ Він же прямими зробить путі твої, і ходу твою у мирі влаштує.]

Глава 5

¹ Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого, ² щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;] ³ тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її; ⁴ але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий; ⁵ ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла. ⁶ Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх. ⁷ Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх. ⁸ Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її, ⁹ щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві; ¹⁰ щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому. ¹¹ І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, — ¹² і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання, ¹³ і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх: ¹⁴ ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»

¹⁵ Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя. ¹⁶ Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах; ¹⁷ нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою. ¹⁸ Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї, ¹⁹ улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. ²⁰ І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої? ²¹ Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її. ²² Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується: ²³ він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.

Глава 6

¹ Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, — ² ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. ³ Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; ⁴ не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; ⁵ рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.

⁶ Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. ⁷ Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; ⁸ але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] ⁹ Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? ¹⁰ Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: ¹¹ і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]

¹² Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, ¹³ моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; ¹⁴ підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. ¹⁵ Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення. ¹⁶ Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: ¹⁷ очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, ¹⁸ серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, ¹⁹ лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.

²⁰ Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; ²¹ нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. ²² Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: ²³ бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя, ²⁴ щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. ²⁵ Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; ²⁶ тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. ²⁷ Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? ²⁸ Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? ²⁹ Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. ³⁰ Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; ³¹ але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. ³² Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: ³³ побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, ³⁴ тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, ³⁵ не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.

Глава 7

¹ Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] ² Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. ³ Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. ⁴ Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм, ⁵ щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. ⁶ Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, ⁷ і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, ⁸ який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, ⁹ у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. ¹⁰ І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, ¹¹ галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: ¹² то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. ¹³ Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: ¹⁴ «мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; ¹⁵ тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе; ¹⁶ килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; ¹⁷ спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; ¹⁸ зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, ¹⁹ тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; ²⁰ гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя». ²¹ Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. ²² Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл, ²³ доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її. ²⁴ Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. ²⁵ Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, ²⁶ тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: ²⁷ дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.

Глава 8

¹ Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій? ² Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях; ³ вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері: ⁴ «до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій! ⁵ Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні — розуму. ⁶ Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх — правда; ⁷ бо істину промовить язик мій, і нечестя — мерзота для вуст моїх; ⁸ усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства; ⁹ усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання. ¹⁰ Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото; ¹¹ тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею. ¹² Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання. ¹³ Страх Господній — ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу. ¹⁴ У мене рада і правда; я розум, у мене сила. ¹⁵ Мною царі царюють і володарі узаконюють правду; ¹⁶ мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі. ¹⁷ Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; ¹⁸ багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; ¹⁹ плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла. ²⁰ Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя, ²¹ щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]

²² Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; ²³ від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. ²⁴ Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води. ²⁵ Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів, ²⁶ коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. ²⁷ Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні, ²⁸ коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, ²⁹ коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: ³⁰ тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи, ³¹ радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими.

³² Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої! ³³ Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них. ³⁴ Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх! ³⁵ тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа; ³⁶ а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть».

Глава 9

¹ Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, ² заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу; ³ послала слуг своїх проголосити з височин міських: ⁴ «хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала: ⁵ «йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; ⁶ залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму». ⁷ Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі. ⁸ Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; ⁹ дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. ¹⁰ Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; ¹¹ тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя. ¹² [Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]

¹³ Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, ¹⁴ сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, ¹⁵ щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами: ¹⁶ «хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона: ¹⁷ «води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний». ¹⁸ І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]

Глава 10

¹ Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері. ² Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти. ³ Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне. ⁴ Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує. ⁵ Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний. ⁶ Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство. ⁷ Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним. ⁸ Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. ⁹ Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний. ¹⁰ Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться. ¹¹ Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство. ¹² Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи. ¹³ У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка. ¹⁴ Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель. ¹⁵ Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх. ¹⁶ Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха. ¹⁷ Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає. ¹⁸ Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний. ¹⁹ При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний. ²⁰ Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність. ²¹ Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму. ²² Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить. ²³ Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість. ²⁴ Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається. ²⁵ Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі. ²⁶ Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його. ²⁷ Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться. ²⁸ Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине. ²⁹ Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. ³⁰ Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі. ³¹ Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. ³² Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.

Глава 11

¹ Невірні терези — мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому. ² Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.] ³ Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. ⁴ Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти. ⁵ Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. ⁶ Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм. ⁷ Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине. ⁸ Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий. ⁹ Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються. ¹⁰ При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество. ¹¹ Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується. ¹² Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить. ¹³ Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу. ¹⁴ При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує. ¹⁵ Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний. ¹⁶ Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство. ¹⁷ Чоловік милосердий благодіє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою. ¹⁸ Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, — нагорода певна. ¹⁹ Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї. ²⁰ Мерзота перед Господом — підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. ²¹ Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; сім’я ж праведних спасеться. ²² Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і — нерозсудлива. ²³ Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих — гнів. ²⁴ Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє. ²⁵ Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде. ²⁶ Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, — благословення. ²⁷ Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить. ²⁸ Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти. ²⁹ Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем. ³⁰ Плід праведника — древо життя; і мудрий привертає душі. ³¹ Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному.

Глава 12

¹ Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас. ² Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить. ³ Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий. ⁴ Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна — як гниль у кістках його. ⁵ Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність. ⁶ Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх. ⁷ Торкнеться нечестивих нещастя — і немає їх, а дім праведних стоїть. ⁸ Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві. ⁹ Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі. ¹⁰ Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке. ¹¹ Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.] ¹² Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий. ¹³ Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.] ¹⁴ Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її. ¹⁵ Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий. ¹⁶ У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу. ¹⁷ Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана. ¹⁸ Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує. ¹⁹ Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить. ²⁰ Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців. ²¹ Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом. ²² Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому. ²³ Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту. ²⁴ Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною. ²⁵ Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його. ²⁶ Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману. ²⁷ Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне. ²⁸ На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.

Глава 13

¹ Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття. ² Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло. ³ Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда. ⁴ Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься. ⁵ Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе. ⁶ Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника. ⁷ Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато. ⁸ Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує. ⁹ Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.] ¹⁰ Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість. ¹¹ Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його. ¹² Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя. ¹³ Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається. ¹⁴ [У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.] ¹⁵ Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. ¹⁶ Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока. ¹⁷ Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство. ¹⁸ Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння. ¹⁹ Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі. ²⁰ Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла. ²¹ Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься. ²² Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром. ²³ Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. ²⁴ Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя. ²⁵ Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. ²⁶ Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.

Глава 14

¹ Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. ² Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. ³ У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. ⁴ Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. ⁵ Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. ⁶ Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. ⁷ Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. ⁸ Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана. ⁹ Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління. ¹⁰ Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. ¹¹ Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. ¹² Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти. ¹³ І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. ¹⁴ Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх. ¹⁵ Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. ¹⁶ Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. ¹⁷ Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. ¹⁸ Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. ¹⁹ Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника. ²⁰ Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. ²¹ Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. ²² Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. ²³ Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. ²⁴ Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. ²⁵ Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. ²⁶ У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок. ²⁷ Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. ²⁸ У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. ²⁹ У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. ³⁰ Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток. ³¹ Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. ³² За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. ³³ Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. ³⁴ Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів. ³⁵ Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.

Глава 15

¹ [Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють. ² Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість. ³ На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих. ⁴ Лагідний язик — древо життя, але неприборканий — печаль духу. ⁵ Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.] ⁶ У домі праведника — достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя. ⁷ Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так. ⁸ Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому. ⁹ Мерзота перед Господом — путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить. ¹⁰ Зле покарання — тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине. ¹¹ Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських. ¹² Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде. ¹³ Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає. ¹⁴ Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство. ¹⁵ Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет. ¹⁶ Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога. ¹⁷ Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть. ¹⁸ Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду. ¹⁹ Шлях лінивого — як терновий пліт, а путь праведних — гладенька. ²⁰ Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою. ²¹ Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою. ²² Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться. ²³ Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне! ²⁴ Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу. ²⁵ Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить. ²⁶ Мерзота перед Господом — думки злих, слова ж непорочних угодні Йому. ²⁷ Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити. ²⁸ Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.] ²⁹ Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує. ³⁰ Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки. ³¹ Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими. ³² Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму. ³³ Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.

Глава 16

¹ Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика. ² Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. ³ Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. ⁴ Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. ⁵ Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.] ⁶ Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. ⁷ Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. ⁸ Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. ⁹ Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. ¹⁰ У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. ¹¹ Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. ¹² Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл. ¹³ Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить. ¹⁴ Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. ¹⁵ У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем. ¹⁶ Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. ¹⁷ Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. ¹⁸ Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість. ¹⁹ Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими. ²⁰ Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. ²¹ Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання. ²² Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота. ²³ Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. ²⁴ Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. ²⁵ Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. ²⁶ Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. ²⁷ Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий. ²⁸ Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. ²⁹ Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; ³⁰ прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби]. ³¹ Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди. ³² Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. ³³ У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.

Глава 17

¹ Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. ² Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. ³ Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. ⁴ Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. ⁵ Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. ⁶ Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.] ⁷ Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. ⁸ Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. ⁹ Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. ¹⁰ На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. ¹¹ Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. ¹² Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. ¹³ Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. ¹⁴ Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. ¹⁵ Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом. ¹⁶ До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.] ¹⁷ Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. ¹⁸ Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. ¹⁹ Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. ²⁰ Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. ²¹ Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. ²² Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. ²³ Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. ²⁴ Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі. ²⁵ Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. ²⁶ Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. ²⁷ Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. ²⁸ І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.

Глава 18

¹ Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. ² Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум. ³ З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба. ⁴ Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік. ⁵ Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді. ⁶ Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. ⁷ Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його. ⁸ [Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.] ⁹ Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. ¹⁰ Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю. ¹¹ Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці. ¹² Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. ¹³ Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі. ¹⁴ Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому. ¹⁵ Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його? ¹⁶ Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. ¹⁷ Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її. ¹⁸ Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. ¹⁹ Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. ²⁰ Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку. ²¹ Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. ²² Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його. ²³ Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.] ²⁴ З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо. ²⁵ Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.

Глава 19

¹ Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний. ² Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться. ³ Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа. ⁴ Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його. ⁵ Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується. ⁶ Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки. ⁷ Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає. ⁸ Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо. ⁹ Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине. ¹⁰ Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями. ¹¹ Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин. ¹² Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву. ¹³ Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба. ¹⁴ Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа. ¹⁵ Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод. ¹⁶ Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине. ¹⁷ Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його. ¹⁸ Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його. ¹⁹ Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його. ²⁰ Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим. ²¹ Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом. ²² Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива. ²³ Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його. ²⁴ Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого. ²⁵ Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння. ²⁶ Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний. ²⁷ Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму. ²⁸ Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду. ²⁹ Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних.

Глава 20

¹ Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний. ² Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе. ³ Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий. ⁴ Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого. ⁵ Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх. ⁶ Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить? ⁷ Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього! ⁸ Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле. ⁹ Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?» ¹⁰ Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом. ¹¹ Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його. ¹² Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь. ¹³ Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб. ¹⁴ «Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться. ¹⁵ Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні. ¹⁶ Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу. ¹⁷ Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою. ¹⁸ Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну. ¹⁹ Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся. ²⁰ Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви. ²¹ Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом. ²² Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе. ²³ Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро. ²⁴ Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій? ²⁵ Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати. ²⁶ Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо. ²⁷ Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця. ²⁸ Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій. ²⁹ Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина. ³⁰ Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.

Глава 21

¹ Серце царя — у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його. ² Усякий шлях людини прямий в очах її; але Господь зважує серця. ³ Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва. ⁴ Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, — гріх. ⁵ Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток. ⁶ Придбання скарбу неправдивим язиком — скороминучий подув тих, хто шукає смерти. ⁷ Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди. ⁸ Мінливий шлях у людини розбещеної; а хто чистий, того дія пряма. ⁹ Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі. ¹⁰ Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його. ¹¹ Коли карається кощунник, простий робиться мудрим; і коли врозумляється мудрий, то він здобуває знання. ¹² Праведник спостерігає за домом нечестивого: як впадають нечестиві у нещастя. ¹³ Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, — і не буде почутий. ¹⁴ Подарунок таємний гасить гнів, і дарунок у пазуху — сильну лють. ¹⁵ Дотримання правосуддя — радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло. ¹⁶ Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців. ¹⁷ Хто любить веселощі, зубожіє; а хто любить вино і жир, не розбагатіє. ¹⁸ Викупом буде за праведного нечестивий і за прямодушного — лукавий. ¹⁹ Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою. ²⁰ Жаданий скарб і жир — у домі мудрого; а нерозумна людина марнотратить їх. ²¹ Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу. ²² Мудрий входить у місто сильних і знищує укріплення, на яке вони сподівалися. ²³ Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою. ²⁴ Зарозумілий злодій — кощунник ім’я йому — діє у запалі гордости. ²⁵ Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати; ²⁶ кожного дня він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує. ²⁷ Жертва нечестивих — мерзота, особливо коли з лукавством приносять її. ²⁸ Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди. ²⁹ Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою. ³⁰ Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу. ³¹ Коня готують на день битви, але перемога — від Господа.

Глава 22

¹ Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото. ² Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь. ³ Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються. ⁴ За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя. ⁵ Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них. ⁶ Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. ⁷ Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця. ⁸ Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.] ⁹ Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.] ¹⁰ Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка. ¹¹ Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг. ¹² Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає. ¹³ Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!» ¹⁴ Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди. ¹⁵ Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. ¹⁶ Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.

¹⁷ Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання; ¹⁸ тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх. ¹⁹ Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай. ²⁰ Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях, ²¹ щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?

²² Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт, ²³ тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх. ²⁴ Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною, ²⁵ щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою. ²⁶ Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги: ²⁷ якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе? ²⁸ Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої. ²⁹ Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.

Глава 23

¹ Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, ² і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. ³ Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа. ⁴ Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої. ⁵ Спрямуєш очі твої на нього, і — його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба. ⁶ Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її; ⁷ тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою. ⁸ Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно. ⁹ У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої. ¹⁰ Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь, ¹¹ тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою. ¹² Прихили серце твоє до навчання і вуха твої — до розумних слів. ¹³ Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; ¹⁴ ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.

¹⁵ Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце; ¹⁶ і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе. ¹⁷ Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому; ¹⁸ тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена. ¹⁹ Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь. ²⁰ Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом: ²¹ тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я. ²² Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє. ²³ Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму. ²⁴ Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. ²⁵ Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.

²⁶ Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, ²⁷ тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь; ²⁸ вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників. ²⁹ У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі? ³⁰ У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого. ³¹ Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно: ³² згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид; ³³ очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне, ³⁴ і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли. ³⁵ [І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого».

Глава 24

¹ Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними, ² тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні. ³ Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, ⁴ і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном. ⁵ Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою. ⁶ Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах. ⁷ Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх. ⁸ Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником. ⁹ Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей. ¹⁰ Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя. ¹¹ Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття? ¹² Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її. ¹³ Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: ¹⁴ таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена. ¹⁵ Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його, ¹⁶ бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель. ¹⁷ Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться. ¹⁸ Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій. ¹⁹ Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим, ²⁰ тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне. ²¹ Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся, ²² тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить? ²³ Сказано також мудрими: мати упередженість на суді — недобре. ²⁴ Хто говорить винному: «ти правий», того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена; ²⁵ а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення. ²⁶ В уста цілує той, хто відповідає словами вірними. ²⁷ Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій. ²⁸ Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми? ²⁹ Не говори: «як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її». ³⁰ Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум: ³¹ і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася. ³² І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок: ³³ «трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, — ³⁴ і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій — як людина озброєна».

Глава 25

¹ І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського. ² Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу. ³ Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме. ⁴ Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд: ⁵ віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою. ⁶ Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; ⁷ тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої. ⁸ Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? ⁹ Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, ¹⁰ щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.] ¹¹ Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно. ¹² Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха. ¹³ Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду. ¹⁴ Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає. ¹⁵ Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки. ¹⁶ Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його. ¹⁷ Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе. ¹⁸ Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. ¹⁹ Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. ²⁰ Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.] ²¹ Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: ²² тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі. ²³ Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя. ²⁴ Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. ²⁵ Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. ²⁶ Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим. ²⁷ Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. ²⁸ Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.

Глава 26

¹ Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. ² Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться. ³ Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. ⁴ Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього; ⁵ не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. ⁶ Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. ⁷ Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів. ⁸ Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. ⁹ Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів. ¹⁰ Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. ¹¹ Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. ¹² Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. ¹³ Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!» ¹⁴ Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй. ¹⁵ Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. ¹⁶ Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. ¹⁷ Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. ¹⁸ Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, ¹⁹ так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував». ²⁰ Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. ²¹ Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки. ²² Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. ²³ Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. ²⁴ Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи. ²⁵ Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. ²⁶ Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. ²⁷ Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. ²⁸ Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.

Глава 27

¹ Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день. ² Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій. ³ Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. ⁴ Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? ⁵ Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. ⁶ Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. ⁷ Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. ⁸ Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. ⁹ Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. ¹⁰ Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.

¹¹ Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. ¹² Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. ¹³ Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. ¹⁴ Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. ¹⁵ Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні: ¹⁶ хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. ¹⁷ Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. ¹⁸ Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. ¹⁹ Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини. ²⁰ Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] ²¹ Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] ²² Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. ²³ Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада; ²⁴ тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? ²⁵ Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. ²⁶ Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля. ²⁷ І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.

Глава 28

¹ Нечестивий біжить, коли ніхто не женеться за ним; а праведник сміливий, як лев. ² Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна. ³ Чоловік бідний і який гнобить слабких, те саме, що злива, яка змиває хліб. ⁴ Відступники від закону хвалять нечестивих, а ті, що зберігають закон, обурюються на них. ⁵ Злі люди не розуміють справедливости, а ті, що шукають Господа, розуміють усе. ⁶ Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж той, хто спотворює шляхи свої, хоч він і багатий. ⁷ Той, хто зберігає закон, — син розумний, а той, хто спілкується з марнотратцями, осоромлює батька свого. ⁸ Хто примножує майно своє ростом і лихвою, збере його для благодійника бідних. ⁹ Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва — мерзота. ¹⁰ Хто спокушає праведних на путь зла, сам упаде в свою яму, а непорочні успадковують добро. ¹¹ Чоловік багатий — мудрець в очах своїх, але розумний бідняк викриє його. ¹² Коли торжествують праведники, велика слава, але коли підіймаються нечестиві, люди ховаються. ¹³ Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний.

¹⁴ Блаженна людина, яка завжди перебуває у благоговінні; а хто озлоблює серце своє, той потрапить у біду. ¹⁵ Як рикаючий лев і голодний ведмідь, так нечестивий володар над бідним народом. ¹⁶ Нерозумний правитель багато робить утисків, а хто ненавидить користь, продовжить дні. ¹⁷ Чоловік, винний у пролитті людської крови, буде бігати до могили, щоб хто не схопив його. ¹⁸ Хто ходить непорочно, той буде неушкодженим; а хто ходить кривими путями, упаде на одній з них. ¹⁹ Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю. ²⁰ Вірна людина багата благословеннями, а хто поспішає розбагатіти, той не залишиться непокараним. ²¹ Бути упередженим — недобре: така людина і за шматок хліба вчинить неправду. ²² Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її. ²³ Хто викриває людину, знайде потім більшу приязнь, ніж той, хто лестить язиком. ²⁴ Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: «це не гріх», той — спільник грабіжникам. ²⁵ Пихатий розпалює сварку, а хто уповає на Господа, буде благоденствувати. ²⁶ Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий. ²⁷ Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять. ²⁸ Коли підносяться нечестиві, люди ховаються, а коли вони падають, примножуються праведники.

Глава 29

¹ Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. ² Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне. ³ Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно. ⁴ Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. ⁵ Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. ⁶ У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. ⁷ Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи. ⁸ Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. ⁹ Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою. ¹⁰ Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя. ¹¹ Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. ¹² Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві. ¹³ Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. ¹⁴ Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. ¹⁵ Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. ¹⁶ При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх. ¹⁷ Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.

¹⁸ Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний. ¹⁹ Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. ²⁰ Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. ²¹ Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином. ²² Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. ²³ Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. ²⁴ Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. ²⁵ Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. ²⁶ Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа. ²⁷ Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом.

Глава 30

¹ Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу: ² справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, ³ і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. ⁴ Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

⁵ Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього. ⁶ Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.

⁷ Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: ⁸ суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, ⁹ щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. ¹⁰ Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. ¹¹ Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. ¹² Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх. ¹³ Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! ¹⁴ Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. ¹⁵ У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!» ¹⁶ Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!» ¹⁷ Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині! ¹⁸ Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: ¹⁹ путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини. ²⁰ Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила». ²¹ Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: ²² раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; ²³ ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї. ²⁴ Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: ²⁵ мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; ²⁶ гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі; ²⁷ у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко; ²⁸ павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах. ²⁹ Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають: ³⁰ лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; ³¹ кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. ³² Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; ³³ тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.

Глава 31

¹ Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його: ² що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? ³ Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. ⁴ Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру, ⁵ щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. ⁶ Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; ⁷ нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. ⁸ Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. ⁹ Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.

¹⁰ Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; ¹¹ упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; ¹² вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. ¹³ Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. ¹⁴ Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. ¹⁵ Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. ¹⁶ Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. ¹⁷ Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. ¹⁸ Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі. ¹⁹ Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. ²⁰ Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. ²¹ Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. ²² Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її. ²³ Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. ²⁴ Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. ²⁵ Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. ²⁶ Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. ²⁷ Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. ²⁸ Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її: ²⁹ «багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх». ³⁰ Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. ³¹ Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!

Кафизма 11 – 20 (Пс. 77 – 151)

Псалом: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76

Псалом 1

Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)
¹ Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. ² Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. ³ І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. ⁴ Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. ⁵ Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. ⁶ Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.

* У слов’янському перекладі: цього ради не воскреснуть…

Псалом 2

Псалом Давида (Пророчий про Христа)
¹ Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? ² Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. ³ «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». ⁴ Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. ⁵ Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. ⁶ Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. ⁷ Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». ⁸ «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. ⁹ Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». ¹⁰ Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. ¹¹ Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. ¹² Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.

Слава…

Псалом 3

¹ Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.

² Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, ³ многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». ⁴ Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. ⁵ Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. ⁶ Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. ⁷ Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. ⁸ Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. ⁹ Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.

Слава…

Псалом 4

¹ Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.

² Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. ³ Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? ⁴ Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. ⁵ Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. ⁶ Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. ⁷ Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. ⁸ Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. ⁹ В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.

Псалом 5

¹ Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.

² Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. ³ Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, ⁴ Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. ⁵ Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. ⁶ Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. ⁷ Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. ⁸ Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. ⁹ Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. ¹⁰ Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. ¹¹ Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. ¹² І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. ¹³ Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.

Псалом 6

¹ Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.

² Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. ³ Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. ⁴ І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? ⁵ Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. ⁶ Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? ⁷ Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. ⁸ Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. ⁹ Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! ¹⁰ Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. ¹¹ Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.

Слава…

Псалом 7

¹ Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.

² Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. ³ Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. ⁴ Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, ⁵ якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, ⁶ то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. ⁷ Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. ⁸ І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. ⁹ Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. ¹⁰ Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. ¹¹ Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. ¹² Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. ¹³ Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. ¹⁴ Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. ¹⁵ Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. ¹⁶ Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. ¹⁷ І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. ¹⁸ Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.

Псалом 8

¹ Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).

² Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! ³ Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. ⁴ Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, ⁵ то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? ⁶ Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. ⁷ І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: ⁸ овець і волів усіх, ще й звірів польових; ⁹ птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. ¹⁰ Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!

Слава…

Псалом 9

¹ Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.

² Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. ³ Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. ⁴ Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. ⁵ Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. ⁶ Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. ⁷ У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. ⁸ Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. ⁹ Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. ¹⁰ І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. ¹¹ І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. ¹² Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. ¹³ Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. ¹⁴ Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; ¹⁵ щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. ¹⁶ Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. ¹⁷ Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. ¹⁸ Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. ¹⁹ Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. ²⁰ Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. ²¹ Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. ²² Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? ²³ В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. ²⁴ Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. ²⁵ В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. ²⁶ Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. ²⁷ Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». ²⁸ Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. ²⁹ Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. ³⁰ Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. ³¹ Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. ³² Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». ³³ Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. ³⁴ Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? ³⁵ Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. ³⁶ Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. ³⁷ Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. ³⁸ Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, ³⁹ щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.

Псалом 10

Начальнику хору. Псалом Давида.

¹ На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? ² Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. ³ Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. ⁴ Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. ⁵ Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. ⁶ Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. ⁷ Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.

Псалом 11

¹ Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.

² Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. ³ Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. ⁴ Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, ⁵ тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» ⁶ «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» ⁷ Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. ⁸ Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. ⁹ Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.

Псалом 12

¹ Начальнику хору. Псалом Давида.

² Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? ³ Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? ⁴ Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. ⁵ Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. ⁶ Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].

Псалом 13

Начальнику хору. Псалом Давида.

¹ Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. ² Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? ³ Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. ⁴ Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? ⁵ Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: ⁶ ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. ⁷ «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

Слава…

Псалом 14

Псалом Давида.

¹ Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? ² Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. ³ Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. ⁴ Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. ⁵ Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.

Псалом 15

Пісня Давида.

¹ Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. ² Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». ³ Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. ⁴ Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. ⁵ Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. ⁶ Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. ⁷ Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. ⁸ Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. ⁹ Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, ¹⁰ що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. ¹¹ Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.

Псалом 16

Молитва Давида.

¹ Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. ² Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. ³ Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. ⁴ В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. ⁵ Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. ⁶ Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. ⁷ Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. ⁸ Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, ⁹ укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. ¹⁰ Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. ¹¹ Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. ¹² Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. ¹³ Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; ¹⁴ від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. ¹⁵ А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.

Слава…

Псалом 17

(Пісня Давида.)

¹ Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:

² ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. ³ Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. ⁴ З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. ⁵ Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. ⁶ Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. ⁷ У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. ⁸ І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. ⁹ Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. ¹⁰ Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. ¹¹ І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. ¹² Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. ¹³ Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. ¹⁴ І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. ¹⁵ Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. ¹⁶ І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. ¹⁷ Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. ¹⁸ Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. ¹⁹ Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. ²⁰ Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. ²¹ Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. ²² Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. ²³ Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. ²⁴ Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. ²⁵ І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. ²⁶ Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, ²⁷ з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. ²⁸ Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. ²⁹ Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. ³⁰ З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. ³¹ Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. ³² Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? ³³ Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. ³⁴ Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. ³⁵ Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. ³⁶ Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. ³⁷ Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. ³⁸ Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. ³⁹ Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. ⁴⁰ Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. ⁴¹ Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. ⁴² Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. ⁴³ Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. ⁴⁴ Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. ⁴⁵ Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, ⁴⁶ навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. ⁴⁷ Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! ⁴⁸ Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, ⁴⁹ Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. ⁵⁰ За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. ⁵¹ Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.

Слава…

Псалом 18

¹ Начальнику хору. Псалом Давида.

² Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. ³ День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. ⁴ Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. ⁵ По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, ⁶ і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. ⁷ Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. ⁸ Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. ⁹ Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. ¹⁰ Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, ¹¹ дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. ¹² Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. ¹³ Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. ¹⁴ І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. ¹⁵ Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.

Псалом 19

¹ Начальнику хору. Псалом Давида.

² Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. ³ Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. ⁴ Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. ⁵ [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. ⁶ Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. ⁷ Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. ⁸ Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. ⁹ Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. ¹⁰ Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].

Псалом 20

¹ Начальнику хору. Псалом Давида.

² Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. ³ Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. ⁴ Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. ⁵ Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. ⁶ Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. ⁷ Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. ⁸ Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. ⁹ Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. ¹⁰ В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. ¹¹ Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. ¹² Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. ¹³ Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. ¹⁴ Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.

Слава…

Псалом 21

¹ Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

² Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. ³ Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. ⁴ Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. ⁵ На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. ⁶ До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. ⁷ А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. ⁸ Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: ⁹ «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». ¹⁰ Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. ¹¹ На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. ¹² Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. ¹³ Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. ¹⁴ Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. ¹⁵ Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. ¹⁶ Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. ¹⁷ Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. ¹⁸ Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. ¹⁹ Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. ²⁰ Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! ²¹ Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. ²² Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. ²³ Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. ²⁴ Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! ²⁵ Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. ²⁶ Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. ²⁷ Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. ²⁸ Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. ²⁹ Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. ³⁰ Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. ³¹ Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. ³² Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.

Псалом 22

Псалом Давида.

¹ Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. ² На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. ³ Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. ⁴ Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. ⁵ Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. ⁶ І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

Псалом 23

Псалом Давида. [У перший день тижня].

¹ Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. ² Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. ³ Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? ⁴ Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, ⁵ той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. ⁶ Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. ⁷ Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! ⁸ Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. ⁹ Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! ¹⁰ Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Слава…

Псалом 24

Псалом Давида. ¹ До Тебе, Господи, підношу душу мою. ² Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. ³ Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. ⁴ Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. ⁵ Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. ⁶ Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. ⁷ Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. ⁸ Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. ⁹ Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. ¹⁰ Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. ¹¹ Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. ¹² Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. ¹³ Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. ¹⁴ Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. ¹⁵ Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. ¹⁶ Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. ¹⁷ Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. ¹⁸ Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої. ¹⁹ Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! ²⁰ Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. ²¹ Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. ²² Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.

Псалом 25

Псалом Давида. ¹ Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. ² Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. ³ Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. ⁴ Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. ⁵ Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. ⁶ Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, ⁷ щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. ⁸ Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. ⁹ Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, ¹⁰ що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. ¹¹ Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. ¹² Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

Псалом 26

Псалом Давида. [До помазання].

¹ Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? ² Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. ³ Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. ⁴ Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. ⁵ Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. ⁶ Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. ⁷ Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. ⁸ Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. ⁹ Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. ¹⁰ Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. ¹¹ Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. ¹² Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. ¹³ Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. ¹⁴ Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.

Слава…

Псалом 27

Псалом Давида.

¹ До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. ² Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. ³ Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. ⁴ Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. ⁵ За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. ⁶ Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. ⁷ Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. ⁸ Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. ⁹ Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.

Псалом 28

Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].

¹ Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь. ² Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. ³ Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими. ⁴ Голос Господа могутній, голос Господа величний. ⁵ Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. ⁶ Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги. ⁷ Голос Господа викрешує полум’я вогню, ⁸ від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську. ⁹ Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. ¹⁰ Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки. ¹¹ Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.

Псалом 29

¹ Псалом Давида; пісня на оновлення дому.

² Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. ³ Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. ⁴ Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. ⁵ Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, ⁶ бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. ⁷ І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». ⁸ Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. ⁹ Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: ¹⁰ «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? ¹¹ Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». ¹² І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. ¹³ Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.

Слава…

Псалом 30

¹ Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].

² На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. ³ Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. ⁴ Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. ⁵ Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. ⁶ В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. ⁷ Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. ⁸ Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. ⁹ Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. ¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. ¹¹ Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. ¹² Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. ¹³ Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. ¹⁴ Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. ¹⁵ Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». ¹⁶ У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. ¹⁷ Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. ¹⁸ Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. ¹⁹ Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. ²⁰ Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! ²¹ Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. ²² Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. ²³ Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. ²⁴ Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. ²⁵ Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.

Псалом 31

Псалом Давида. Повчання.

¹ Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. ² Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. ³ Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. ⁴ Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. ⁵ Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. ⁶ Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. ⁷ Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. ⁸ «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. ⁹ Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». ¹⁰ Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. ¹¹ Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.

Слава…

Псалом 32

[Псалом Давида.]

¹ Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. ² Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. ³ Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. ⁴ Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. ⁵ Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. ⁶ Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх. ⁷ Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. ⁸ Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. ⁹ Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося. ¹⁰ Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. ¹¹ Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід. ¹² Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. ¹³ Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. ¹⁴ Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. ¹⁵ Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. ¹⁶ Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. ¹⁷ Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. ¹⁸ Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його. ¹⁹ Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. ²⁰ Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш. ²¹ Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його. ²² Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.

Псалом 33

¹ Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.

² Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. ³ Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. ⁴ Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. ⁵ Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. ⁶ Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. ⁷ Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. ⁸ Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. ⁹ Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. ¹⁰ Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. ¹¹ Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. ¹² Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. ¹³ Хто з людей бажає жити і бачити дні благі — ¹⁴ стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. ¹⁵ Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. ¹⁶ Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. ¹⁷ Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. ¹⁸ Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. ¹⁹ Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. ²⁰ Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. ²¹ Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається. ²² Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть. ²³ Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.

Слава…

Псалом 34

Псалом Давида. (Пророчий).

¹ Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. ² Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. ³ Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». ⁴ Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. ⁵ Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. ⁶ Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. ⁷ Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. ⁸ Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. ⁹ А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. ¹⁰ Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його». ¹¹ Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. ¹² Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. ¹³ Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. ¹⁴ Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. ¹⁵ А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; ¹⁶ спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. ¹⁷ Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою. ¹⁸ Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, ¹⁹ щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. ²⁰ Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли. ²¹ Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». ²² Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. ²³ Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! ²⁴ Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. ²⁵ Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». ²⁶ Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. ²⁷ І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» ²⁸ А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.

Псалом 35

¹ Начальнику хору. Раба Господнього Давида.

² Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. ³ Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. ⁴ Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. ⁵ На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. ⁶ Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. ⁷ Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. ⁸ Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. ⁹ Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. ¹⁰ Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. ¹¹ Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. ¹² Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. ¹³ Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.

Слава…

Псалом 36

Псалом Давида.

¹ Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, ² бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. ³ Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. ⁴ Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. ⁵ Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. ⁶ Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. ⁷ Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. ⁸ Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. ⁹ Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. ¹⁰ Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. ¹¹ А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм. ¹² Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми. ¹³ Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його. ¹⁴ Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди. ¹⁵ Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються. ¹⁶ Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних, ¹⁷ бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь. ¹⁸ Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік. ¹⁹ Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть. ²⁰ Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть. ²¹ Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає. ²² Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений. ²³ Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його. ²⁴ Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його. ²⁵ Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. ²⁶ Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває. ²⁷ Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. ²⁸ Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені. ²⁹ Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік. ³⁰ Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду. ³¹ Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його. ³² Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його. ³³ Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді. ³⁴ Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш. ³⁵ Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські. ³⁶ Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. ³⁷ Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир. ³⁸ А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель. ³⁹ Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот. ⁴⁰ Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.

Слава…

Псалом 37

¹ Псалом Давида. На спомин [про суботу].

² Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. ³ Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. ⁴ Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. ⁵ Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. ⁶ Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. ⁷ Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. ⁸ Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. ⁹ Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. ¹⁰ Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. ¹¹ Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. ¹² Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. ¹³ А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. ¹⁴ Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. ¹⁵ І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. ¹⁶ Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. ¹⁷ Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. ¹⁸ Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. ¹⁹ Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. ²⁰ Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. ²¹ Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. ²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. ²³ Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.

Псалом 38

¹ Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.

² Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». ³ Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. ⁴ Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: ⁵ «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». ⁶ Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. ⁷ Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. ⁸ І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. ⁹ Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. ¹⁰ Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. ¹¹ Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. ¹² Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. ¹³ Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. ¹⁴ Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.

Псалом 39

¹ Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).

² Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. ³ Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. ⁴ Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. ⁵ Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. ⁶ Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. ⁷ Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. ⁸ Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене. ⁹ Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм». ¹⁰ Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи. ¹¹ Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. ¹² Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. ¹³ Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. ¹⁴ Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! ¹⁵ Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. ¹⁶ Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!» ¹⁷ Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!» ¹⁸ Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!

Слава…

* За перекладом 70-ти: приготував мені тіло.

Псалом 40

¹ Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).

² Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь. ³ Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його. ⁴ Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його. ⁵ Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою». ⁶ Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?» ⁷ А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються. ⁸ Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене. ⁹ Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане». ¹⁰ Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою. ¹¹ Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм. ¹² З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною. ¹³ А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки. ¹⁴ Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!

Псалом 41

¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).

² Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. ³ Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? ⁴ Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?» ⁵ Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування. ⁶ Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого. ⁷ Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. ⁸ Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною. ⁹ Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого. ¹⁰ Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»? ¹¹ Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?» ¹² Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Псалом 42

(Псалом Давида).

¹ Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене. ² Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене? ³ Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої. ⁴ І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій. ⁵ Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Слава…

Псалом 43

¹ Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.

² Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. ³ Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. ⁴ Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. ⁵ Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. ⁶ З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. ⁷ Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, ⁸ а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. ⁹ Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. ¹⁰ Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. ¹¹ Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. ¹² Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. ¹³ Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. ¹⁴ Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. ¹⁵ Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. ¹⁶ Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє ¹⁷ від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. ¹⁸ Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. ¹⁹ Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, ²⁰ коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. ²¹ Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, ²² то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. ²³ Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. ²⁴ Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. ²⁵ Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? ²⁶ Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. ²⁷ Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

Псалом 44

¹ Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.

² Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. ³ Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. ⁴ Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. ⁵ І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. ⁶ Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. ⁷ Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. ⁸ Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. ⁹ Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. ¹⁰ Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. ¹¹ Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. ¹² І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. ¹³ І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. ¹⁴ Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. ¹⁵ В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. ¹⁶ Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. ¹⁷ Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. ¹⁸ Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.

Псалом 45

¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.

² Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас. ³ Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. ⁴ Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх. ⁵ Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. ⁶ Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку. ⁷ Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля. ⁸ Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш. ⁹ Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. ¹⁰ Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. ¹¹ «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». ¹² Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.

Слава…

Псалом 46

¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.

² Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости. ³ Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі. ⁴ Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші. ⁵ Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив. ⁶ Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних. ⁷ Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте! ⁸ Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно. ⁹ Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм. ¹⁰ Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.

Псалом 47

¹ Пісня синів Кореєвих.

² Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його. ³ Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого. ⁴ Бог у храмі Своєму знаний як захисник, ⁵ бо ось зібралися царі, зійшлися докупи, ⁶ побачили, здивувалися, злякалися і відступили. ⁷ Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин. ⁸ Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські. ⁹ Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки. ¹⁰ Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого. ¹¹ Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя. ¹² Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи]. ¹³ Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його, ¹⁴ зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім. ¹⁵ Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.

Псалом 48

¹ Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.

² Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — ³ І прості, і знані, і багаті, й убогі. ⁴ Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. ⁵ Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. ⁶ Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? ⁷ Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! ⁸ Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. ⁹ Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, ¹⁰ щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. ¹¹ Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. ¹² Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. ¹³ І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. ¹⁴ Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. ¹⁵ Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. ¹⁶ Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. ¹⁷ Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. ¹⁸ Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. ¹⁹ Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, ²⁰ але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. ²¹ Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

Слава…

Псалом 49

Псалом Асафа.

¹ Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. ² Від Сиону велич краси Його. ³ Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. ⁴ Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: ⁵ «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» ⁶ Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. ⁷ «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. ⁸ Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. ⁹ Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, ¹⁰ бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. ¹¹ Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. ¹² Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. ¹³ Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? ¹⁴ Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. ¹⁵ І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». ¹⁶ А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? ¹⁷ Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. ¹⁸ Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. ¹⁹ Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. ²⁰ Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. ²¹ Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої]. ²² Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. ²³ Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».

Псалом 50

¹ Начальнику хору. Псалом Давида, ² коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).

³ Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. ⁴ Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. ⁵ Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. ⁶ Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. ⁷ Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. ⁸ Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. ⁹ Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. ¹⁰ Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. ¹¹ Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. ¹² Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. ¹³ Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. ¹⁴ Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. ¹⁵ Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. ¹⁶ Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. ¹⁷ Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. ¹⁸ Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. ¹⁹ Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. ²⁰ Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. ²¹ Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Слава…