Автор: Адмін

* У євреїв: «Літопис».

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 1

¹ І утвердився Соломон, син Да­видів, у царстві своєму; і Господь Бог його був з ним, і підніс його ви­соко. ² І наказав Соломон зібрати­ся­ всьому Ізраїлю: тисячоначальникам і стоначальникам, і суддям, і всім начальникам у всьому Ізраїлі — главам поколінь. ³ І пішли Соломон і все зібрання з ним на висоту, що в Гаваоні, тому що там була Божа скинія зібрання, яку спорудив Мойсей, раб Господній, у пустелі. ⁴ Ковчег Божий приніс Давид з Кириаф-Іари­ма на місце, яке приготував для нього­ Давид, спорудивши для нього скинію в Єрусалимі. ⁵ А мідний жер­товник, який зробив Веселеїл, син Урія, сина Орового, залишався там, перед скинією Господньою, і зна­­­йшов його Соломон із зібранням. ⁶ І там перед лицем Господа, на мід­ному жертовнику, що перед ски­нією зібрання, підніс Соломон тисячу все­палень.

⁷ У ту ніч явився Бог Соломону і сказав йому: проси, що Мені дати тобі. ⁸ І сказав Соломон Богу: Ти сотворив Давиду, батькові моєму, велику милість і поставив мене царем замість нього. ⁹ Нехай же сповниться,­ Господи Боже, слово Твоє до Да­вида, батька мого. Окільки Ти поста­вив мене царем над народом численним, як порох земний, ¹⁰ то нині дай мені премудрість і знання, щоб я умів виходити перед народом цим і входити, бо хто може управляти цим народом Твоїм великим? ¹¹ І сказав Бог Соломону: за те, що це було на серці твоєму, і ти не просив багатства, маєтків і слави і душ ворогів твоїх, і також не просив ти багатьох днів, а просив собі премудрости і знання, щоб управляти народом Моїм, над яким Я поставив тебе царем, ¹² премудрість і знання даються тобі, а багатство і маєтки і славу Я дам тобі такі, подібних до яких не бувало в царів раніше тебе і не буде після тебе.

¹³ І прийшов Соломон з висоти, що в Гаваоні, від скинії зібрання, в Єрусалим і царював над Ізраїлем. ¹⁴ І набрав Соломон колісниць і верш­ників; і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у коліс­ничних містах і при царі в Єрусалимі. ¹⁵ І зробив цар срібло і золото в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за безліччю їх, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. ¹⁶ Коней Соломону приводили з Єгипту і з Куви; купці царські з Куви одержували їх за гроші. ¹⁷ Колісниці одержували і доставляли з Єгипту кожну за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли це всім царям хеттейським і царям арамейським.

Глава 2

¹ І поклав Соломон побудувати­ дім імені Господньому і дім цар­ський для себе. ² І відрахував Соломон сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят­ тисяч каменотесів у горах, і наглядачів над ними три тисячі шістсот. ³ І послав Соломон до Хирама, царя Тирського, сказати: як робив ти з Давидом, батьком моїм, і надсилав йому кедри на побудову дому для нього, щоб жити в ньому, так роби і зі мною. ⁴ Ось я будую дім імені Господа Бога мого, для присвяти Йому, щоб запалювати перед Ним запашне куріння, приносити постійно хліби предкладення і возносити там всепалення ранком і ввечері в суботи, і в новомісяччя, й у свята Господа Бога нашого, що назавжди заповідано Ізраїлю. ⁵ І дім, який я будую, великий, тому що великий Бог наш, вище за всіх богів. ⁶ І чи вистачить у кого сили побудувати Йому дім, коли небо і небеса небес не вміщають Його? І хто я, щоб міг побудувати Йому дім? Хіба тільки для куріння перед лицем Його. ⁷ От­же, пришли мені чоловіка, який уміє робити вироби із золота, і зі сріб­ла, і з міді, і з заліза, і з пряжі пурпурового, багряного і яхонтового­ кольору, і який знає як вирізувати і виконувати різьблену роботу, разом з художниками, які є в мене в Юдеї й в Єрусалимі, яких приготував Давид, батько мій. ⁸ І пришли мені кед­рових дерев, і кипарису і певгового дерева з Ливану, бо я знаю, що раби твої вміють рубати дерева ливанські. І ось раби мої підуть з рабами твоїми, ⁹ щоб приготу­вати мені багато дерев, тому що дім, який я будую, великий і дивний. ¹⁰ І ось дере­ворубам, що рубають дерева, рабам твоїм, я даю для їжі: пшениці двад­цять тисяч ко́рів, і ячменю двад­цять­ тисяч ко́рів, і вина двадцять тисяч батів, і оливкової олії двад­цять тисяч батів.

¹¹ І відповів Хирам, цар Тирський, листом, який надіслав до Соло­мона: з любови до народу Свого Гос­подь поставив тебе царем над ним. ¹² І ще сказав Хирам: благословенний Господь Бог Ізраїлів, що створив­ небо і землю, що дав царю Давиду сина мудрого, який має сенс і розум, що має намір будувати дім Господу і дім царський для себе. ¹³ Отже, я посилаю [тобі] чоловіка розумного, що має знання, Хирам-Авия, ¹⁴ сина однієї жінки з дочок Данових, — а батько його тирянин, — який уміє робити вироби з золота і зі сріб­ла, з міді, із заліза, з каменів і з дерев, з пряжі пурпурового, яхонто­вого кольору, і з висону, і з багряни­ці, і вирізувати всяке різьблення, і виконувати все, що буде доручено йому разом з художниками­ твоїми і з художниками господаря мого Давида, батька твого. ¹⁵ А пшеницю і ячмінь, оливкову олію і вино, про які ти говорив, господарю мій, пошли рабам твоїм. ¹⁶ Ми ж нарубаємо дерев з Ливану, скільки потрібно тобі, і приженемо їх плотами морем у Яфу, а ти відвезеш їх в Єрусалим.

¹⁷ І порахував Соломон усіх прибульців, які були тоді в землі Ізраїлевій, після переліку їх, зробленого­ Давидом, батьком його, — і знайшлося їх сто п’ятдесят три тисячі шістсот. ¹⁸ І зробив він з них сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах і три тисячі шістсот наглядачів, щоб вони спонукували народ до роботи.

Глава 3

¹ І почав Соломон будувати дім Господній у Єрусалимі на горі Моріа, яка вказана була Давиду, бать­кові його, на місці, яке приготував Давид, на току Орни ієвусеянина. ² Почав же він будувати у другий день другого місяця, у четвертий рік царювання свого. ³ І ось основа, покладена Соломоном при будівництві дому Божого: довжина його шістдесят ліктів, за попередньою міркою, а ширина двадцять ліктів; ⁴ і притвор, який перед домом, довжиною за шириною дому в двадцять ліктів, а висотою у сто двадцять. І обклав його всередині чистим золотом. ⁵ Дім же головний обшив деревом кипарисовим і обклав його кращим золотом, і зробив на ньому пальми і ланцюжки. ⁶ І обклав дім дорогими каменями для краси; золото ж було золото парваїмське. ⁷ І покрив золотом дім, колоди, пороги і стіни його, [і вікна] і двері його, і вирізав на стінах херувимів. ⁸ І зробив Святе Святих: довжина його за шириною дому у двадцять ліктів, і ширина його у двадцять ліктів; і покрив його кращим золотом на шістсот талантів. ⁹ У цвяхах ваги до п’ятдесяти сик­лів золота [у кожному цвяху]. Світлиці також покрив золотом. ¹⁰ І зро­бив він у Святому Святих двох херувимів різьбленої роботи і покрив їх золотом. ¹¹ Крила херувимів були довжиною у двадцять ліктів. Одне крило в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило теж у п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима; ¹² так само і крило другого херувима в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило в п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима. ¹³ Крила цих херувимів були розпростерті на двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, лицями своїми до храму. ¹⁴ І зробив завісу з яхонтової, пурпурової і багряної тканини і з висону і зобразив на ній херувимів. ¹⁵ І зробив перед храмом два стовпи, довжиною по тридцять п’ять ліктів, і капітелі на верху кожного в п’ять ліктів. ¹⁶ І зробив ланцюжки, як у святилищі, і поклав на верху стовпів, і зробив сто ґранатових яблук і поклав на ланцюжки. ¹⁷ І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий­ з лівого, і дав ім’я правому Іахин, а лівому ім’я Воаз.

Глава 4

¹ І зробив мідний жертовник: двадцять ліктів довжина його і двадцять ліктів ширина його і десять ліктів висота його. ² І зробив море відлите, — від краю його до краю його десять ліктів, — усе кругле, висотою в п’ять ліктів; і шнурок у тридцять ліктів обіймав його навколо; ³ і відлиті подоби волів стояли під ним навколо з усіх боків; на десять ліктів оточували навколо мо­ре два ряди волів, вилитих одним литтям з ним. ⁴ Стояло воно на дванадцяти волах: три дивилися на північ і три дивилися на захід, і три дивилися на південь, і три дивилися на схід, — і море на них зверху; зади ж їхні були звернені всередину під нього. ⁵ Завтовшки воно було з долоню; і краї його, зроблені, як краї чаші, були схожі на лілею, яка розквітла. Воно вміщало до трьох тисяч­ батів. ⁶ І зробив десять умивальниць, і поставив п’ять праворуч і п’ять ліворуч, щоб омивати у них, — те, що готується до всепалення оми­вали в них; море ж — для свяще­ників, щоб вони омивались у ньому. ⁷ І зробив десять золотих світиль­ників, як їм на­лежало бути, і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч. ⁸ І зробив десять столів і ­поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч, і зробив сто золотих чаш. ⁹ І зробив священичий двір і великий двір і двері до двору, і вереї їх обклав міддю. ¹⁰ Море поставив з правого боку, на південний схід. ¹¹ І зробив Хирам тази, і лопат­ки, і чаші [і кадильниці, і всі жертов­ні сосуди]. І закінчив Хирам роботу,­ яку виконував для царя Соломона в домі Божому; ¹² два стовпи і два опоясання вінців на верху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що на верху стовпів, ¹³ і чоти­риста ґранатових яблук на двох сітках, два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах. ¹⁴ І підстави зробив він, і умивальниці зробив на підставах; ¹⁵ одне море, і дванадцять волів під ним, ¹⁶ і тази, і лопатки, і виделки, і все приладдя їх зробив Хирам-Авий царю Соломо­ну для дому Господнього з полірова­ної міді. ¹⁷ В околиці Йордану відливав їх цар, у глинистій землі, між Сокхофом і Цередою. ¹⁸ І зробив Соломон усі ці речі у величезній кількості, так що не знали ваги міді. ¹⁹ Також зробив Соломон усі речі для дому Божого і золотий жер­товник, і столи, на яких хліби предкладення, ²⁰ і світильники і лампа­ди­­ їх, щоб запалювати їх за уста­вом перед давиром, з чистого золота; ²¹ і квіти, і лам­пади, і щипці з золота, з найчис­тішого золота, ²² і ножі, і кропильниці, і чаші, і лотки з найчистішого золота, і двері храму, — його внут­рішні двері у Святе Святих, і двері храму у святилище, — з золота.

Глава 5

¹ І закінчилася вся робота, яку виконував Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон присвячене Давидом, батьком його, і сріб­ло і золото і всі речі і віддав у скарбниці дому Божого.

² Тоді зібрав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх глав колін, началь­ників поколінь синів Ізраїлевих, в Єрусалим, для перенесення ковчега завіту Господнього з міста Давидового, тобто із Сиона. ³ І зібралися до царя всі ізраїльтяни на свято, у сьомий місяць. ⁴ І прийшли усі старійшини Ізраїлеві. Левити взяли ковчег­ ⁵ і понесли ковчег і скинію зібрання і всі речі священні, які в скинії, — понесли їх священики і левити. ⁶ Цар же Соломон і вся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього перед ковчегом, приносили жертви з овець і волів, яких неможливо перелічити і визначити, через їхню безліч. ⁷ І принесли священики ковчег завіту Господнього на міс­це його, у давир храму — у Святе Святих, під крила херувимів. ⁸ І херувими розпростирали крила над міс­цем ковчега, і покривали херувими ковчег і жердини його зверху. ⁹ І ви­сунулися жердини, так що головки жердин ковчега видні були перед давиром, але не висовувалися назовні, і вони там до цього дня. ¹⁰ Не було в ковчезі нічого, крім двох скрижалей, які поклав Мойсей на Хориві, коли Гос­подь уклав завіт із синами Ізраї­левими, після виходу їх з Єгипту. ¹¹ Коли священики вийшли зі святилища, бо усі священики, що знаходилися там, освятилися без різниці відділів; ¹² і левити співці, — усі вони, тобто Асаф, Еман, Ідифун і сини їхні, і брати їхні, — одягнені у висон, з кимвалами і з псалтирями і цитрами стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, ті, що сурмили трубами, ¹³ і були, як один, які сурмили і співали, видаючи один голос на хваління і славослів’я Господа; і коли загримів звук труб і кимвалів і музичних інструментів, і хвалили Господа, бо Він благий, бо повік милість Його; тоді дім, дім Господній, напов­нила хмара, і ¹⁴ не могли священики стояти на служінні через хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий.

Глава 6

¹ Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жи­ти в мо́році, ² а я побудував дім і жит­ло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування. ³ І обернув­ся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, — ⁴ і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив: ⁵ «з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жод­ному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля, ⁶ але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем». ⁷ І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого. ⁸ Але Господь сказав Давиду, батькові мо­єму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе. ⁹ Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму». ¹⁰ І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого. ¹¹ І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.

¹² І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зі­б­рання ізраїльтян, і підняв руки свої, — ¹³ бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, — ¹⁴ і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм: ¹⁵ Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю. ¹⁶ І ни­ні, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною. ¹⁷ І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду. ¹⁸ Воістину, чи Богу жи­ти з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я. ¹⁹ Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою. ²⁰ Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому. ²¹ Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй! ²² Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому, ²³ тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воз­давши йому за правдою його. ²⁴ Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому, ²⁵ тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім. ²⁶ Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх, ²⁷ тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину. ²⁸ Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба, ²⁹ усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього, ³⁰ Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прос­ти, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, — ³¹ щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим. ³² Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього, ³³ Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я. ³⁴ Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, ³⁵ тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них. ³⁶ Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку, ³⁷ і коли вони в землі, в яку будуть полонені, вві­йдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні, ³⁸ і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею­ своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, — ³⁹ тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою. ⁴⁰ Бо­же мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому. ⁴¹ І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами. ⁴² Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.

Глава 7

¹ Коли закінчив Соломон молит­ву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Гос­подня наповнила дім. ² І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній. ³ І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Гос­подня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його.

⁴ Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. ⁵ І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двад­цять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ. ⁶ Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв. ⁷ Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного­ приношення, і жиру. ⁸ І зробив Соло­мон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської; ⁹ а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів. ¹⁰ І в двад­цять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму.

¹¹ І закінчив Соломон дім Господ­ній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму,­ зробив він успішно. ¹² І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення. ¹³ Якщо Я закрию небо і не буде до­щу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на на­род Мій, ¹⁴ і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню. ¹⁵ Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому. ¹⁶ І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні. ¹⁷ І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої, ¹⁸ то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припи­ниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем. ¹⁹ Якщо ж ви відступите і за­ли­шите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете слу­жи­ти богам іншим і поклонятися їм, ²⁰ то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і по­­сміховиськом у всіх народів. ²¹ І що­­­­­до храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим? ²² І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів­ їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду.

Глава 8

¹ Після закінчення двадцяти ро­­ків, у які Соломон будував дім Господній і свій дім, ² Соломон відбудував і міста, які дав Соломону Хирам, і оселив у них синів Ізраїлевих. ³ І пішов Соломон на Емаф-Сува і взяв його. ⁴ І побудував він Фадмор у пустелі, і всі міста для запасів, які заснував у Емафі. ⁵ Він оббудував Вефорон верхній і Вефорон нижній, міста укріплені, зі стінами, воротами і запорами, ⁶ і Ваалаф і всі міста для запасів, які були у Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для кінноти, і все, що хотів Соломон побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі володіння свого.

⁷ Весь народ, який залишився від хеттеїв, і аморреїв, і ферезеїв, і евеїв­ і ієвусеїв, які були не із синів Ізра­ї­ле­вих, — ⁸ дітей їхніх, що залишили­ся­­­­ після них на землі, яких не зни­щи­ли сини Ізраїлеві, — зробив Соломон оброчними до цього дня. ⁹ Синів же Ізраїлевих не робив Соломон робітниками у справах своїх, але вони були воїнами, і начальниками охоронців його, і вождями колісниць його і вершників його. ¹⁰ І було головних приставників у царя Соломона, які керували народом, двісті п’ятдесят. ¹¹ А дочку фараонову перевів Соломон з міста Давидового в дім, який побудував для неї, тому що, говорив він, не повинна жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого, бо святий він, тому що ввійшов у нього ковчег Господній.

¹² Тоді став приносити Соломон все­палення Господу на жертовнику Гос­подньому, який він спорудив перед притвором, ¹³ щоб за уставом кож­ного дня приносити всепалення, за заповіддю Мойсея, у суботи, і в ново­місяччя, й у свята тричі на рік: у свя­то опрісноків, і у свято седмиць, у свя­­то кущів. ¹⁴ І встановив він, за роз­порядженням Давида, батька свого, черги священиків за службою їх і левитів за сторо́жами їх, щоб вони славословили і служили при священиках за уставом кожного дня, і воротарів за чергами їхніми, до кожних воріт, тому що такий був заповіт Давида, чоловіка Божого. ¹⁵ І не відступали від повелінь царя про священиків і левитів ні в чому, ні стосовно скарбів. ¹⁶ Так влаштована була вся справа Соломонова від дня заснування дому Господнього до остаточного закінчення його — дому Господнього.

¹⁷ Тоді пішов Соломон в Еціон-Гавер і в Елаф, що на березі моря, у землі Ідумейській. ¹⁸ І надіслав йому Хирам через слуг своїх кораблі і рабів, які знають море, і вирушили вони зі слугами Соломоновими в Офир, і здобули звідти чотириста п’ятдесят талантів золота, і привезли цареві Соломону.

Глава 9

¹ Цариця Савська, почувши про славу Соломона, прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалим, з дуже великим багатством, і з верблюдами, нав’юченими пахощами і безліччю золота і доро­гоцінних каменів. І прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було на серці у неї. ² І пояснив їй Соломон усі слова її, і не зна­йшлося нічого незнайомого Соломону, чого він не пояснив би їй. ³ І побачила цариця Савська мудрість Соломона і дім, який він побудував, ⁴ і їжу за столом його, і житло рабів його, і добропристойність службовців його й одяг їхній, і виночерпіїв його й одяг їхній, і хід, яким він ходив у дім Господній, — і була вона у захопленні. ⁵ І сказала цареві: прав­да те, що я чула в землі моїй про справи твої і про мудрість твою, ⁶ але я не вірила словам про них, доки не прийшла і не побачила очима своїми. І ось, мені і наполовину не сказано про безліч мудрости твоєї: ти перевершуєш поголос, який я чула. ⁷ Блаженні люди твої, і блаженні ці слуги твої, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою! ⁸ Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благозволив посадити тебе на престіл Свій царем у Гос­пода Бога твого. З любови Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він поставив тебе царем над ним — чинити суд і правду. ⁹ І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і багато пахощів і кош­товних каменів; і не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Сав­ська царю Соломону. ¹⁰ І слуги Хирамові і слуги Соломонові, які при­везли золото з Офира, привезли і червоне дерево і коштовні камені. ¹¹ І зробив цар з цього червоного дерева сходи до дому Господнього і до дому царського, і цитри і псалтирі для співців. І не бачено було подібного до цього раніше в землі Юдейській. ¹² Цар же Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого вона просила, крім таких речей, які вона привезла цареві. І вона вирушила назад у землю свою, вона і слуги її.

¹³ Вага золота, що приходило до Соломона в один рік, була шістсот шістдесят шість талантів золота. ¹⁴ Поверх того, посли і купці приносили, і всі царі аравійські і начальники обласні приносили золото і срібло Соломону. ¹⁵ І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, — по шістсот сиклів ко­ваного золота пішло на кожен щит, — ¹⁶ і триста щитів менших з кованого золота, — по триста сиклів золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева. ¹⁷ І зробив цар великий престіл зі слонової кістки й обклав його чистим золотом, ¹⁸ і шість сходинок до престолу і золоте підніжжя, до престолу прироблене, і підлокітники з обох боків місця сидіння, і двох левів, які стоять біля підлокітників, ¹⁹ і ще дванадцять левів, які стоять там на шести східцях, з обох боків Не бувало такого [престолу] у жодному царстві. ²⁰ І весь посуд для пиття у царя Соломона був із золота, і всі сосуди в домі з ливанського дерева були із золота добірного; срібло в дні Соломона ставилося за ніщо, ²¹ бо кораблі царя ходили у Фарсис зі слугами Хирама, і на три роки раз поверталися кораблі з Фарсиса і привозили золото і срібло, слонову кістку і мавп і павичів.

²² І перевершив цар Соломон усіх царів землі багатством і мудрістю. ²³ І всі царі землі прагнули бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку вклав Бог у серце його. ²⁴ І ко­жен з них підносив від себе в дарунок сосуди срібні і сосуди золоті й одяг, зброю і пахощі, коней і ослів, з року в рік. ²⁵ І було в Соломона чотири тисячі стійл для коней і колісниць і дванадцять тисяч верш­ників; і він розмістив їх у містах колісничних і при цареві — в Єрусалимі;­ ²⁶ і царював він над усіма царями, від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. ²⁷ І зробив цар [золото і] срібло в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за їх безліччю, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. ²⁸ Коней приводили Соломону з Єгипту і з усіх земель.

²⁹ Інші діяння Соломонові, перші й останні, описані в записах Нафана пророка і в пророцтві Ахиї силом­лянина й у видіннях прозорливця Іоїля про Ієровоама, сина Наватово­го. ³⁰ Царював же Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років. ³¹ І спочив Соломон з батьками своїми, і поховали його в місті Давида, батька його. І став царем Ровоам, син його, замість нього.

Глава 10

¹ І пішов Ровоам у Сихем, тому що в Сихем зійшлися всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем. ² Коли почув про це Ієровоам, син Наватів, — він знаходився в Єгипті, куди втік від царя Соломона, — то повернувся Ієровоам з Єгипту. ³ І послали і кликали його; і прийшов Ієровоам і весь Ізраїль, і говорили Ровоаму так: ⁴ батько твій наклав на нас тяжке ярмо; але ти полегши жорстоку роботу батька твого і тяж­ке­ ярмо, яке він поклав на нас, і ми будемо служити тобі. ⁵ І сказав їм Ровоам: через три дні прийдіть знову до мене. І розійшовся народ. ⁶ І радився цар Ровоам зі старійшинами, які стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, і говорив: як ви порадите відповісти народу цьому? ⁷ Вони сказали йому: якщо ти [нині] будеш добрим до народу цього і догодиш їм і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть тобі рабами в усі дні. ⁸ Але він залишив пораду старійшин, яку во­ни давали йому, і став радитися з людьми молодими, які виросли разом з ним, і які стояли перед лицем його; ⁹ і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені так: полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій? ¹⁰ І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу, який говорив тобі: батько твій наклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам, — так скажи їм: мізинець мій товщий за стегна батька мо­го. ¹¹ Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами.

¹² І прийшов Ієровоам і весь народ до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене знову через три дні. ¹³ Тоді цар відпо­відав їм суворо, бо залишив цар Ро­воам пораду старійшин, і говорив­ їм за порадою молодих людей так: ¹⁴ бать­ко мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скор­пі­онами. ¹⁵ І не послухав цар народу, тому що так було влаштовано від Бога, щоб виконати Господу слово Своє, яке вирік Він через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому.

¹⁶ Коли весь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповів народ цареві, говорячи: яка наша частка у Давиді? Немає нам частки у сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде. І розійшлися всі ізраїльтяни по наметах своїх. ¹⁷ Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, залишився царем Ровоам. ¹⁸ І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над збиранням данини, і закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. Цар же Ровоам поспішив сісти на колісницю, щоб утекти в Єрусалим. ¹⁹ Так відокремилися ізраїльтяни від дому Давидового до цього дня.

Глава 11

¹ І прибув Ровоам в Єрусалим і скликав з дому Іудиного і Ве­ніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з Ізраїлем­ і повернути царство Ровоаму. ² І було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, і сказано: ³ скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому Ізраїлю в коліні Іудиному і Веніаміновому: ⁴ так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими; поверніться кожен у дім свій, бо Мною зробле­но це. Вони послухалися слів Господніх і повернулися з походу проти Ієровоама.

⁵ Ровоам жив у Єрусалимі; він обніс міста в Юдеї стінами. ⁶ Він укріпив Вифлеєм і Ефам, і Фекою, ⁷ і Вефцур, і Сохо, і Одоллам, ⁸ і Геф, і Марешу, і Зиф, ⁹ і Адораїм, і Лахис, і Азеку, ¹⁰ і Цору, й Аїалон, і Хеврон, які знаходилися в коліні Іудиному і Веніаміновому. ¹¹ І укріпив він фортеці ці, і влаштував у них начальників і сховища для хліба і деревної олії і вина. ¹² І дав у кожне місто щити і списи й укріпив їх дуже сильно. І залишалися за ним Іуда і Веніамін.

¹³ І священики і левити, які були по всій землі Ізраїльській, зібралися до нього з усіх країв, ¹⁴ тому що залишили левити свої міські передмістя і свої володіння і прийшли в Юдею і в Єрусалим, оскільки відсторонив їх Ієровоам і сини його від священства Господнього ¹⁵ і поставив у себе жерців на висотах, і до козлів, і до тельців, яких він зробив. ¹⁶ А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що схилили серце своє, щоб шукати Господа Бога Ізраїлево­го, приходили в Єрусалим, щоб приносити жертви Господу Богу батьків своїх. ¹⁷ І зміцнили вони царство Іудине і підтримували Ровоама, сина Соломонового, три роки, тому що хо­дили путями Давида і Соломона у ці три роки.

¹⁸ І взяв собі Ровоам за дружину Махалафу, дочку Ієромофа, сина Давидового, й Авихаїль, дочку Елиава, сина Ієссеєвого, ¹⁹ і вона народила йому синів: Ієуса і Шемарію і Загаму. ²⁰ Після неї він узяв Мааху, дочку Авессалома, і вона народи­ла йому Авию й Аттая, і Зизу і Шеломифа. ²¹ І любив Ровоам Мааху, доч­ку Авессалома, більше за усіх дружин і наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят на­ложниць і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок. ²² І поставив Ровоам Авию, сина Маахи, главою [і] князем над братами його, тому що хотів поставити його царем. ²³ І діяв благорозсудливо, і розіслав усіх синів своїх по всіх зем­лях Іуди і Веніаміна в усі укріплені міста, і дав їм утримання велике і знайшов багато дружин.

Глава 12

¹ Коли царство Ровоама утвер­дилося, і він зробився сильним, тоді він залишив закон Господній, і весь Ізраїль з ним.

² На п’ятому році царювання Ровоама, Сусаким, цар Єгипетський, пішов на Єрусалим, — тому що вони відступили від Господа, — З з тисячею і двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа народу, який прийшов з ним з Єгипту, ливиянам, сукхитам і ефіоплянам; ⁴ і взяв укріплені міста в Юдеї і прийшов до Єрусалима. ⁵ Тоді Самей пророк прийшов до Ровоама і князів Юдеї, які зібралися в Єрусалимі, рятуючись від Сусакима, і сказав їм: так говорить Господь: ви залишили Мене, за те і Я залишаю вас у руки Сусакиму. ⁶ І смирилися князі Ізраїлеві і цар і сказали: праведний Господь! ⁷ Коли побачив Гос­подь, що вони смирилися, тоді було слово Господнє до Самея, і сказано: вони смирилися; не знищу їх і незабаром дам їм спасіння, і не проллється гнів Мій на Єрусалим рукою Сусакима; ⁸ однак же вони будуть слугами його, щоб знали, як це — служити Мені і служити царствам земним. ⁹ І прийшов Сусаким, цар Єгипетський, в Єрусалим і взяв скар­би дому Господнього і скарби дому царського; усе взяв він, узяв і щити золоті, які зробив Соломон. ¹⁰ І зробив цар Ровоам, замість них, щити мідні, і віддав їх у руки начальників охоронців, які охороняли вхід дому царського. ¹¹ Коли виходив цар у дім Господній, приходили охоронці і несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців. ¹² І коли він смирився, тоді відвернувся від нього гнів Господа і не згубив його до кінця; притому і в Юдеї було дещо добре.

¹³ І утвердився цар Ровоам в Єрусалимі і царював. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єруса­лимі, у місті, яке з усіх колін Ізраїлевих обрав Господь, щоб там перебувало ім’я Його. Ім’я матері його Наама, аммонитянка. ¹⁴ І робив він зло, тому що не налаштував серце своє для того, щоб шукати Господа.

¹⁵ Діяння Ровоамові, перші й ос­тан­ні, описані в записах Самея пророка й Адди прозорливця у родоводах. І були війни у Ровоама з Ієровоамом в усі дні. ¹⁶ І спочив Ровоам з батьками своїми і похований у місті Давидовому. І став царем Авия, син його, замість нього.

Глава 13

¹ У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама став царем Авия над Іудою. ² Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Михая, дочка Урії, з Гиви. І була вій­на у Авиї з Ієровоамом. ³ І вивів Авия на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч чоловік добірних; а Ієровоам виступив проти нього на війну з вісьмомастами тисячами чоловік, також добірних, хоробрих. ⁴ І став Авия на вершині гори Цемараїмської, однієї з гір Єфремових, і говорив: послухайте мене, Ієровоам і всі ізраїль­тя­ни! ⁵ Чи не знаєте ви, що Господь Бог Ізраїлів дав царство Давиду над Ізраїлем повіки, йому і синам його, за завітом соли [вічним]? ⁶ Але пов­став Ієровоам, син Наватів, раб Соломона, сина Давидового, і збунтувався проти господаря свого. ⁷ І зібралися навколо нього люди пусті, люди розбещені, й укріпилися проти Ровоама, сина Соломонового; Ровоам же був молодий і слабкий серцем і не встояв проти них. ⁸ І нині ви думаєте устояти проти царства Господнього в руці синів Давидових, тому що вас безліч, і у вас золоті тельці, яких Ієровоам зробив для вас богами. ⁹ Чи не ви вигнали священиків Господніх, синів Аарона, і левитів, і поставили в себе священиків, які з народів інших земель? Усякий, хто приходить для посвяти своєї з тельцем і з сімома баранами, стає у вас священиком лжебогів. ¹⁰ А у нас — Господь Бог наш; ми не залишали Його, і Господу служать священики, сини Ааронові, і левити при своїй справі. ¹¹ І спалюють вони Господу всепалення щоранку і щовечора, і запашне куріння, і покладають рядами хліби на столі чистому, і запалюють золотий світильник і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємо встановлення Господа Бога нашого, а ви зали­шили Його. ¹² І ось, у нас на чолі Бог, і священики Його, і труби гучні, щоб гриміти проти вас. Сини Ізраїлеві! не воюйте з Господом Богом батьків ваших, бо не матимете успіху.

¹³ Тим часом Ієровоам послав загін у засідку з тилу їм, так що сам він був попереду юдеїв, а засідка позаду них. ¹⁴ І оглянулися юдеї, і ось, битва проти них спереду і позаду; і воззвали вони до Господа, а свя­щеники засурмили трубами. ¹⁵ І викликнули юдеї. І коли викликнули юдеї, Бог уразив Ієровоама і всіх із­раїльтян перед лицем Авиї й Іуди. ¹⁶ І побігли сини Ізраїлеві від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їхні. ¹⁷ І зроби­ли­­ їм Авия і народ його поразку сильну; і впало убитими в Ізраїля п’ятсот тисяч чоловік добірних. ¹⁸ І сми­­рилися тоді сини Ізраїлеві, і були сильні сини Іудині, тому що уповали­ на Господа Бога батьків своїх. ¹⁹ І пе­реслідував Авия Ієровоама і взяв у нього міста: Вефиль і залежні від нього міста, й Ієшану і залежні від неї міста, і Ефрон і залежні від нього міста. ²⁰ І не входив уже в силу Ієровоам у дні Авиї. І вразив його Господь, і він помер. ²¹ Авия ж підсилився; і взяв собі чотирнадцять дружин і породив двадцять два сини і шістнадцять дочок.

²² Інші діяння Авиї і його вчинки і слова описані у сказанні пророка Адди.

Глава 14

¹ І спочив Авия з батьками сво­­їми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього. У дні його спочивала земля десять років. ² І робив Аса добре й угодне в очах Господа Бога свого: ³ і відкинув він жертовники богів чужих і висоти, і розбив статуї, і вирубав посвячені дерева; ⁴ і повелів юдеям шукати Господа Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді; ⁵ і скасував він у всіх містах Іудиних висоти і статуї сонця. І спокійним було при ньому царство. ⁶ І побудував він укріплені міста в Юдеї, бо спокійною була земля, і не було в нього війни в ті роки, оскільки Господь дав спокій йому. ⁷ І сказав він юдеям: побудуємо міста ці й обнесемо їх стінами з вежами, з воротами і запорами. Зем­ля ще наша, тому що ми знайшли Господа Бога нашого: ми знайшли Його, — і Він дав нам спокій з усіх боків. І стали будувати, і мали успіх. ⁸ І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом з коліна Іудиного триста тисяч, і з коліна Веніамінового озброєних щитом і які стріляли з лука, двісті вісімдесят тисяч, людей хоробрих.

⁹ І вийшов на них Зарай ефіоплянин з військом у тисячу тисяч і з трьомастами колісниць і дійшов до Мареші. ¹⁰ І виступив Аса проти нього, і вишикувалися до битви на долині Цефата в Мареші. ¹¹ І воззвав Аса до Господа Бога свого, і сказав: Господи! чи не в Твоїй силі допомог­ти сильному або безсилому? допоможи ж нам, Господи Боже наш: тому що ми на Тебе уповаємо і в ім’я Твоє вийшли ми проти безлічі цієї. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе Тебе людина. ¹² І вразив Гос­подь ефіоплян перед лицем Аси і перед лицем Іуди, і побігли ефіопляни. ¹³ І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герара, і впали ефіопляни, так що в них нікого не залишилося в живих, тому що вони вражені були перед Господом і перед воїнством Його. І набрали здобичі безліч. ¹⁴ І зруйнували всі міста навколо Герара, тому що напав на них жах від Господа; і розграбували всі міста і винесли з них дуже багато здобичі. ¹⁵ Також і пастуші курені зруйнували і погнали безліч стад дрібної худоби і верблюдів і повернулися в Єрусалим.

Глава 15

¹ Тоді на Азарію, сина Одедо­вого, зійшов Дух Божий, ² і вийшов він назустріч Асі і сказав йому: послухайте мене, Асо і весь Іуда і Веніамін: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо будете шукати Його, Він буде знайдений вами; якщо ж залишите Його, Він залишить вас. ³ Бага­то днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, який вчить, і без закону;

⁴ але коли він навернеться у скруті своїй до Господа Бога Ізраїлевого і знайде Його, Він дасть їм знайти Себе. ⁵ У ті часи не буде миру ні для того, хто виходить, ні для того, хто входить, бо великі заворушення будуть у всіх жителів земель; ⁶ народ буде воювати з народом, і місто з містом, тому що Бог приведе їх у сум’яття всякими бідами. ⁷ Але ви зміц­нитеся, і нехай не слабшають руки ваші, тому що є відплата за діла ваші.

⁸ Коли почув Аса слова ці і пророцтво [Азарії], сина Одеда пророка, то підбадьорився і викинув мерзоти язичницькі з усієї землі Іудиної і Веніамінової і з міст, які він узяв на горі Єфремовій, і оновив жертовник Господній, що перед притвором Господнім. ⁹ І зібрав всього Іуду і Веніаміна і тих, що живуть з ними, переселенців від Єфрема і Манассії і Симеона; тому що багато хто від Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним. ¹⁰ І зібралися в Єрусалимі у третій місяць, у п’ятнадцятий рік царювання Аси; ¹¹ і принесли в день той жертву Господу зі здобичі, яку привели, з великої худоби сімсот і з дрібної сім тисяч; ¹² і вступили в завіт, щоб шукати Господа Бога батьків своїх від усього серця свого і від усієї душі своєї; ¹³ а всякий, хто не стане шукати Господа Бога Ізраїлевого, повинен померти, малий він чи великий, чоловік чи жінка. ¹⁴ І клялися Господу голосно і з вигуками і при звуках труб і рогів. ¹⁵ І раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усіх боків. ¹⁶ І Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського достоїн­ства за те, що вона зробила ідола для діброви. І зруйнував Аса ідола її, і порубав на шматки, і спалив у долині Кедрона. ¹⁷ Хоча висоти не були знищені в Ізраїлі, але серце Аси було цілком віддане Господу в усі дні його. ¹⁸ І вніс він посвячене батьком його і свою посвяту в дім Божий, срібло і золото і сосуди. ¹⁹ І не було війни до тридцять п’ятого року царювання Аси.

Глава 16

¹ У тридцять шостий рік царювання Аси, пішов Вааса, цар Ізраїльський, на юдеїв і почав будувати Раму, щоб не дозволити нікому ні відходити від Аси, царя Юдейського, ні приходити до нього. ² І виніс Аса срібло і золото зі скарб­ниць дому Господнього і дому царського і послав до Венадада, царя Сирійського, який жив у Дамаску, говорячи: З союз нехай буде між мною і тобою, як був між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібло і золото: піди, розір­ви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відступив від мене. ⁴ І послухався Венадад царя Аси і послав воєначальників, які були в нього, проти міст ізраїльських, і во­ни спустошили Ійон і Дан й Авел­маїм і всі запаси в містах Неффали­мових. ⁵ І коли почув про це Вааса, то перестав будувати Раму і припинив роботу свою. ⁶ Аса ж цар зібрав усіх юдеїв, і вони вивезли з Рами камені і дерева, які використовував Вааса для будівлі, — і побудував з них Геву і Мицфу.

⁷ У той час прийшов Ананій прозорливець до Аси, царя Юдейського,­ і сказав йому: оскільки ти понадіяв­ся на царя Сирійського і не уповав на Господа Бога твого, тому і врятувалося військо царя Сирійського від руки твоєї. ⁸ Чи не були ефіопляни і лівіяни з силою більшою і з колісницями і вершниками дуже численними? Але оскільки ти уповав на Господа, то Він віддав їх у руки твої, ⁹ тому що очі Господа оглядають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком віддане Йому. Нероз­важливо ти зробив тепер. За те віднині будуть у тебе війни. ¹⁰ І роз­гні­­вав­ся Аса на прозор­ливця, і замкнув його у в’язницю, тому що за це був у роздратуванні на нього; пригноблював Аса і декого з народу в той час.

¹¹ І ось, діяння Аси, перші й ос­танні, описані в книзі царів юдейсь­ких та ізраїльських. ¹² І захворів Аса на ноги на тридцять дев’ятому році царювання свого, і хвороба його піднялася до верхніх частин тіла; але він у хворобі своїй шукав не Господа,­ а лікарів. ¹³ І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого. ¹⁴ І поховали його у гробниці, яку він влаштував для себе в місті Давидовому; і поклали його на одрі, який наповнили пахощами і різними належно зробленими мастями, і спалили їх для нього безліч.

Глава 17

¹ І став царем Іосафат, син його, замість нього; і зміцнився він проти ізраїльтян. ² І поставив він військо в усі укріплені міста Юдеї і розставив охоронне військо по зем­лі Юдейській і по містах Єфремових, якими оволодів Аса, батько його. ³ І був Господь з Іосафатом, бо він ходив першими путями Давида, батька свого, і не шукав Ваалів, ⁴ але шукав він Бога батька свого і робив за заповідями Його, а не за діяннями ізраїльтян. ⁵ І утвердив Господь царство в руках його, і давали всі юдеї дари Іосафату, і було в нього багато багатства і слави. ⁶ І піднеслося серце його на путях Господніх; крім того, і висоти скасував він і діброви в Юдеї.

⁷ І в третій рік царювання свого він послав князів своїх Бенхаїла й Овадію, і Захарію і Нафанаїла і Ми­хея, щоб учили по містах Іудиних народ, ⁸ і з ними левитів: Шемаію і Нефанію, і Зевадію й Азаїла, і Шемирамофа й Іонафана, й Адонію і Товію і Тов-Адонію, і з ними Елишаму й Іорама, священиків. ⁹ І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього; і обходили всі міста Юдеї й учили народ. ¹⁰ І був страх Господній на всіх царствах землі, які навколо Юдеї, і не воювали з Іосафатом. ¹¹ А від филистимлян приносили Іосафату дари і в данину срібло; також аравитяни приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот.

¹² І піднімався Іосафат усе більше і більше і побудував у Юдеї фортеці й міста для запасів. ¹³ Багато було в нього запасів у містах юдейських, а в Єрусалимі людей військових, хоробрих. ¹⁴ І ось список їх за поколіннями їхніми: в Іуди начальники тисяч: Адна начальник, і в нього відмінних воїнів триста тисяч; ¹⁵ за ним Іоханан начальник, і в нього двісті вісімдесят тисяч; ¹⁶ за ним Амасія, син Зихри, який присвятив себе Господу, і в нього двісті тисяч воїнів відмінних. ¹⁷ У Веніаміна: відмінний воїн Елиада, і в нього озброєних луком і щитом двісті тисяч; ¹⁸ за ним Ієгозавад, і в нього сто вісімдесят тисяч озброєних воїнів. ¹⁹ Ось ті, що служили царю, зверх тих, яких розставив цар в укріплених містах по всій Юдеї.

Глава 18

¹ І було в Іосафата багато ба­гатства і слави; і поріднився він з Ахавом. ² І пішов через кілька років до Ахава в Самарію; і заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, які були з ним, і схиляв його йти на Рамоф галаадський. ³ І говорив Ахав, цар Ізраїльський, Іосафату, царю Юдей­ському: чи підеш зі мною в Рамоф галаадський? Той сказав йому: як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ: йду з тобою на війну! ⁴ І сказав Іосафат царю Ізраїльському: за­питай сьогодні, що скаже Господь. ⁵ І зібрав цар Ізраїльський пророків чотириста чоловік і сказав їм: чи йти нам на Рамоф галаадський війною, чи утриматися? Вони сказали: йди, і Бог віддасть його в руку царя. ⁶ І ска­зав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього? запитаємо й у нього.­ ⁷ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа; але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене добре, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори так, царю. ⁸ І покликав цар Ізраїльський одного євнуха, і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая. ⁹ Цар же Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царський одяг; сиділи на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. ¹⁰ І зробив собі Седекія, син Хена­ани, залізні роги і сказав: так говорить Господь: цими поколеш сиріян до знищення їх. ¹¹ І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь у руку царя.

¹² Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, пророки одноголосно пророкують добре цареві; нехай би і твоє слово було таким самим, як кожного з них: проречи і ти добре. ¹³ І сказав Михей: живий Господь, — що скаже мені Бог мій, те проречу я. ¹⁴ І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи утриматися? І сказав той: ідіть, буде вам успіх, і вони будуть віддані в руки ваші. ¹⁵ І сказав йому цар: скільки разів мені заклинати тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини, в ім’я Господнє? ¹⁶ Тоді Михей сказав: я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря, — і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій з миром. ¹⁷ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе? ¹⁸ І сказав Михей: так вислухайте слово Господнє: я ба­чив Господа, Який сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло праворуч і ліворуч Нього. ¹⁹ І сказав Господь: хто втягнув би Ахава, царя Ізраїльського, щоб він пішов і впав у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше. ²⁰ І виступив один дух, і став перед лицем Господа, і сказав: я втягну його. І сказав йому Господь: чим? ²¹ Той сказав: я вийду, і буду духом неправди у вустах усіх пророків його. І сказав Він: ти втягнеш його, і досягнеш; піди і зроби так: ²² І тепер, ось попустив Господь духу неправди увійти в уста цих пророків твоїх, але Господь прорік тобі недобре. ²³ І підійшов Седекія, син Хенаани, і вдарив Михея по щоці, і сказав: якою це дорогою відійшов від мене Дух Господній, щоб говори­ти в тобі? ²⁴ І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатися. ²⁵ І сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя, ²⁶ і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його хлібом і водою бідно, доки я не повернуся в мирі. ²⁷ І сказав Михей: якщо ти повернешся в мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухайте це, всі люди!

²⁸ І пішов цар Ізраїльський та Іоса­фат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського. ²⁹ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнуся і вступлю в битву, а ти вдягни свій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський, і вступив у битву. ³⁰ І цар Сирійський повелів начальникам колісниць, які були в нього, сказавши: не бийтеся ні з малим, ні з вели­ким, а тільки з одним царем Ізраїль­ським. ³¹ І коли побачили Іосафата начальники колісниць, то подумали: це цар Ізраїльський, — і оточили його, щоб битися з ним. Але Іосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відвів їх Бог від нього. ³² І коли побачили начальники колісниць, що це не був цар Ізраїльський, то повернули від нього. ³³ Тим часом один чоловік випадково натягнув лук свій, і пора­нив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він візнику: поверни назад, і вези мене від війська, тому що я поранений. ³⁴ Але битва у той день посилилася; і цар Ізраїльський стояв на колісниці проти сиріян до вечора і помер, коли заходило сонце.

Глава 19

¹ І повертався Іосафат, цар Юдейський, у мирі в дім свій в Єрусалим. ² І виступив назустріч йому Іиуй, син Ананії, прозорливець, і сказав царю Іосафату: чи слід було тобі допомагати нечестивцю і любити ненависників Господа? за це на тебе гнів від лиця Господа. ³ Втім, і добре знайдено в тобі, тому що ти знищив ідолів у землі [Юдейській] і налаштував серце своє для того, щоб шукати Бога.

⁴ І жив Іосафат в Єрусалимі. І знову став він обходити народ свій від Вирсавії до гори Єфремової, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх. ⁵ І поставив суддів на землі по всіх укріплених містах Юдеї в кожнім місті, ⁶ і сказав суддям: дивіться, що ви робите, ви чините не суд людський, але суд Господа; і Він з вами у справі суду. ⁷ Отже, нехай буде страх Господній на вас: дійте обачно, тому що немає у Господа Бога нашого неправди, ні упереджености, ні хабарництва. ⁸ І в Єрусалимі приставив Іосафат деяких з левитів і священиків і глав поколінь в Ізраїлі — до суду Господнього і до позовів. І повернулися в Єрусалим. ⁹ І дав їм повеління, говорячи: так дійте у страху Господньому, з вірніс­тю і з чистим серцем: ¹⁰ у всякій справі спірній, яка надійде до вас від братів ваших, що живуть у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповіді, устави й обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, — і ви не згрішите. ¹¹ І ось Амарія первосвященик над вами у всякій справі Господній, а Зевадія, син Ісмаїлів, князь дому Іудиного, в усякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте тверді і дійте, і буде Господь з добрим.

Глава 20

¹ Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з краї­ни Маонитської, пішли війною на Іосафата. ² І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Ен­гедді. ³ І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї. ⁴ І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.

⁵ І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором, ⁶ і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе! ⁷ Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік? ⁸ І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи: ⁹ якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш. ¹⁰ І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, — ¹¹ ось вони платять нам тим, що при­йшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам. ¹² Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші! ¹³ І всі юдеї стояли перед лицем Гос­поднім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.

¹⁴ Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання ¹⁵ і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа. ¹⁶ Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом. ¹⁷ Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завт­ра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами. ¹⁸ І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. ¹⁹ І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.

²⁰ І встали вони рано-вранці, і ви­ступили до пустелі Фекойської; і ко­ли вони виступили, став Іосафат і ска­зав: послухайте мене, юдеї і жи­телі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте про­рокам Його, і буде успіх вам. ²¹ І ра­дився він з народом, і поставив спів­ців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його! ²² І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені: ²³ бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра,­ тоді стали знищувати одне одного. ²⁴ І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюд­ність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого. ²⁵ І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!

²⁶ А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня. ²⁷ І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми.­ ²⁸ І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього. ²⁹ І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля. ³⁰ І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.

³¹ Так царював Іосафат над Юдеєю:­ тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла. ³² І ходив­ він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх. ³³ Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навер­нув твердо серця свого до Бога бать­ків своїх.

³⁴ Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.

³⁵ Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охо­зією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня, ³⁶ і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправ­лення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері. ³⁷ І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис.

Глава 21

¹ І спочив Іосафат з батьками­ своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Іорам, син його, замість нього.­ ² І в нього були брати, сини Іосафата: Азарія та Ієхиїл, і Захарія й Азарія, і Михаїл і Сафатія: усі ці сини Іосафата, царя Ізраїлевого. ³ І дав їм батько їхній великі подарунки сріблом і золотом і коштовностями, разом з укріпленими містами в Юдеї; царство ж віддав Іораму, тому що він первісток. ⁴ І вступив Іорам на царство батька свого й утвердився, й умертвив усіх братів своїх мечем і також деяких із князів Ізраїлевих.

⁵ Тридцяти двох років був Іорам, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі; ⁶ і ходив він шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, — і робив він неугод­не в очах Господніх. ⁷ Однак же не хотів Господь погубити дім Давида заради завіту, який уклав з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильник і синам його на всі часи.

⁸ У дні його вийшов Едом з-під влади Іуди, і поставили над собою царя. ⁹ І пішов Іорам з воєначальниками своїми, і всі колісниці з ним; і вставши вночі, вразив ідумеян, які оточили його і начальників над ко­лісницями [і побіг народ в оселі свої]. ¹⁰ Однак вийшов Едом з-під влади Іуди до цього дня. У той же час вийшла і Ливна з-під влади його, тому що він залишив Господа Бога батьків своїх. ¹¹ Також висоти спорудив він на горах юдейських, і ввів у блуд жителів Єрусалима і спокусив Юдею.

¹² І прийшов до нього лист від Іллі пророка, в якому було сказано: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: за те, що ти не пішов путями Іосафата, батька твого, і путями Аси, царя Юдейського, ¹³ а пішов шляхом царів ізраїльських і ввів у блуд Юдею і жителів Єрусалима, як вводив у блуд дім Ахавів, ще ж і братів твоїх, дім батька твого, які кращі за тебе, ти умертвив, ¹⁴ за те, ось Господь уразить поразкою великою народ твій і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє, ¹⁵ тебе ж самого – хворобою тяжкою, хворобою нутрощів твоїх до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби день у день.

¹⁶ І збудив Господь проти Іорама дух филистимлян і аравитян, су­між­них з ефіоплянами; ¹⁷ і вони пішли на Юдею й увірвалися в неї, і захопили все майно, що знаходило­ся в домі царя, також і синів його і дружин його; і не залишилося в нього сина, крім Охозії, меншого із синів його. ¹⁸ А після всього цього вразив Господь нутрощі його хворобою невиліковною. ¹⁹ Так було день за днем, а до кінця другого року випали нутрощі його від хвороби його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його пахощів, як робив те для бать­ків його.

²⁰ Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.

Глава 22

¹ І поставили царем жителі Єрусалима Охозію, меншого сина його, замість нього, тому що всіх старших побило полчище, яке приходило з аравитянами до стану, — і став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.

² Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Гофолія, дочка Амврія. ³ Він також ходив путями дому Ахавового, тому що мати його була радницею йому на беззаконні справи. ⁴ І робив він неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахавого, тому що він був йому радником, після смерти батька його, на загибель йому. ⁵ Також за їх порадою, він пішов з Іорамом, сином Ахавовим, царем Ізраїльським, на війну проти Азаїла, царя Сирійського, у Рамоф галаадський. І поранили сиріяни Іорама, ⁶ і повер­нувся він у Ізреель лікуватися від ран, які завдали йому в Рамі, коли він во­ював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, бо той був хворий. ⁷ І від Бога було це на загибель Охозії, що він прийшов до Іора­ма: тому що, після приходу свого, він вийшов з Іорамом проти Іиуя, си­на Намессієвого, якого помазав Гос­подь на знищення дому Ахавового. ⁸ Коли вершив Іиуй суд над домом Ахава, тоді він знайшов князів юдей­ських і синів братів Охозії, які служили Охозії, й умертвив їх. ⁹ І [звелів] він шукати Охозію, і взяли його, коли він ховався в Сама­рії, і привели його до Іиуя, і умертвили його, і поховали його, бо говорили: він син Іосафата, який шукав Господа від усього серця свого. І не залишилося в домі Охозії того, хто міг би царювати. ¹⁰ Бо Гофолія, мати Охозії, побачивши, що помер син її, встала і знищила все царське плем’я дому Іуди. ¹¹ Але Іосавеф, дочка царя, взяла Іоаса, сина Охозії, і викрала його із середовища царських синів, яких умертвляли, і помістила його і году­вальницю його в спаль­ній кімнаті; і в такий спосіб Іосавеф,­ дочка царя Іорама, дружина Іодая священика, сестра Охозії, сховала Іоаса від Гофо­лії, і вона не умертвила його. ¹² І був він у них у домі Божому переховуваний шість років; Гофолія ж царювала над землею.

Глава 23

¹ Але в сьомий рік підбадьорився Іодай і прийняв у союз з собою начальників сотень: Азарію, сина Ієрохамового, й Ісмаїла, сина Ієгохананового, й Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаії, і Елишафата, сина Зихрі. ² І вони про­йшли по Юдеї і зібрали левитів з усіх міст Юдеї і глав поколінь Ізраїлевих, і прийшли в Єрусалим. ³ І уклало все зібрання союз у домі Божому з царем. І сказав їм Іодай: ось син царя повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових. ⁴ Ось що ви зробіть: третина вас, що приходять у суботу, зі священиків і леви­тів, буде воротарями біля порогів, ⁵ і третина при домі царському, і третина біля воріт Ієсод, а весь народ на дворах дому Господнього. ⁶ І ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків і службовців з левитів. Вони можуть увійти, тому що освячені; весь же народ нехай стоїть на сторожі Господній. ⁷ І нехай левити оточать царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити в храм, нехай буде умертвлений. І будьте ви при царі, коли він буде входити і виходити. ⁸ І зробили левити й усі юдеї, як наказав Іодай священик; і взяли кожен людей своїх, які приходять у суботу, з тими, що відходять у суботу, тому що не відпустив священик Іодай чергу, яка змінялася. ⁹ І роздав Іодай священик начальникам сотень списи і малі й великі щити царя Давида, що були в домі Бо­­­жому; ¹⁰ і поставив весь народ, кож­ного зі зброєю його в руці його, від правої сторони храму до лівої сторони храму, біля жертовника й біля дому, навколо царя. ¹¹ І вивели сина царя, і поклали на нього вінець і прикраси, і поставили його ца­рем; і помазали його Іодай і сини його і сказали: нехай живе цар! ¹² І почула­ Гофолія голос народу, який біжить і проголошує про царя, і вийшла до народу в дім Господній, ¹³ і побачила: і ось цар стоїть на підвищенні своєму при вході, і князі і труби біля царя, і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами, і співці з інструментами музичними і вправні у сла­вослів’ї. І роздерла Гофолія одяг свій і закричала: змова! змова! ¹⁴ І викли­кав Іодай священик начальників со­тень, які начальствують над вій­сь­ком, і сказав їм: виведіть її геть [із хра­му], і хто піде за нею, той буде умертвлений мечем. Тому що священик сказав: не умертвляйте її в домі Господньому. ¹⁵ І дали їй місце, і коли вона прийшла до входу кінських воріт царського дому, там умертвили її.

¹⁶ І уклав Іодай завіт між собою і між усім народом і царем, щоб бути їм народом Господнім. ¹⁷ І пішов весь народ у капище Ваала, і зруйнували його, і жертовники його й ідолів його розтрощили; і Матфана, жерця Ваалового, умертвили перед жер­товниками. ¹⁸ І доручив Іодай справи дому Господнього священикам і левитам, [і відновив денні черги священиків і левитів,] як розподілив Давид у домі Господньому, для возношення всепалень Господу, як написано в законі Мойсеєвому, з радіс­тю і співом, за уставом Давидовим. ¹⁹ І поставив він воротарів біля воріт­ дому Господнього, щоб не міг входити нечистий чого-небудь. ²⁰ І взяв начальників сотень, і вельмож, і начальників у народі, і весь народ землі, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через верхні ворота в дім царський, і посадили царя на царський престіл. ²¹ І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем.

Глава 24

¹ Семи років був Іоас, коли став царем, і сорок років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Цив’я з Вирсавії. ² І робив Іоас угод­не в очах Господніх в усі дні Іодая священика. ³ І взяв йому Іодай двох дружин, і він мав від них синів і дочок.

⁴ І після цього прийшло на серце Іоасу оновити дім Господній, ⁵ і зібрав він священиків і левитів і сказав їм: підіть по містах Юдеї і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для підтримки дому Бога вашого щорічно, і поспішіть у цій справі. Але не поспішили левити. ⁶ І прикликав цар Іодая, главу їх, і сказав йому: чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони доставляли з Юдеї та Єрусалима данину, встановлену Мойсеєм, рабом Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання? ⁷ Бо нечестива Гофолія і сини її розорили дім Божий і все присвячене для дому Господнього вжили для Ваалів.­ ⁸ І наказав цар, і зробили один ящик, і поставили його біля входу в дім Господній іззовні. ⁹ І проголосили по Юдеї та Єрусалиму, щоб приносили Господу данину, *накладену Мойсеєм, рабом Божим, на ізраїльтян у пус­телі. ¹⁰ І зраділи всі начальники і весь народ, і приносили і клали в ящик, доки він не наповнився. ¹¹ У той час, коли левити приносили ящик до царських чиновників, і коли вони бачили, що срібла багато, приходили писар царя і довірений первосвященика, і висипали з ящика, і відносили його і ставили його на своє місце. Так робили вони з дня у день, і зібрали безліч срібла. ¹² І віддавали його цар та Іодай виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменотесів і теслярів для оновлення дому Господнього, також ковалів і мідників для зміцнення дому Господнього. ¹³ І працювали виконавці робіт, і звершилося відновлення руками їхніми, і привели дім Божий у належний стан його, й укріпили його. ¹⁴ І закінчивши все, вони представили царю та Іодаю залишок срібла. І зробили з нього сосуди для дому Господнього, сосуди службові і для всепалень, чаші й інші сосуди золоті і срібні. І приносили всепалення в домі Господньому постійно в усі дні Іодая.

¹⁵ І постарів Іодай і, наситившись днями життя, помер: сто тридцять років було йому, коли він помер. ¹⁶ І по­ховали його в місті Давидовому­ з царями, тому що він робив добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.

¹⁷ Але після смерти Іодая прийшли князі юдейські і поклонилися ца­реві; тоді цар став слухати їх. ¹⁸ І за­лишили дім Господа Бога батьків своїх і стали служити деревам священним та ідолам, — і був гнів Господній на Іуду та Єрусалим за цю провину їх. ¹⁹ І Він посилав до них пророків для навернення їх до Господа, і вони застерігали їх, але ті не слухали. ²⁰ І Дух Божий зійшов на Захарію, сина Іодая священика, і він став на підвищенні перед народом і сказав їм: так говорить Господь: для чого ви переступаєте повеління Гос­подні? не буде успіху вам; і як ви залишили Господа, так і Він залишить вас. ²¹ І змовилися проти нього,­ і побили його камінням, за наказом царя [Іоаса], у дворі дому Господ­нь­о­­го. ²² І не згадав цар Іоас про благодіяння, яке зробив йому Іодай, батько його, й убив сина його. І він умираючи говорив: нехай бачить Господь і нехай воздасть!

²³ І після закінчення року виступило проти нього військо сирійське, і ввійшли в Юдею і в Єрусалим, і знищили всіх князів народу, і всю здобич, взяту в них, відіслали до царя в Дамаск. ²⁴ Хоча невеликою кількістю людей приходило військо сирійське, але Господь віддав до ру­ки їх дуже численну силу за те, що залишили Господа Бога батьків своїх. І над Іоасом учинили вони суд, ²⁵ і коли вони пішли від нього, залишивши його в тяжкій хворобі, то зробили проти нього змову раби його, за кров сина Іодая священика, й убили його на постілі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали його в царських гробницях. ²⁶ Змовниками­ ж проти нього були: Завад, син Шимеафи аммонитянки, та Ієгозавад, син Шимрифи моавитянки. ²⁷ Про синів його і про численні пророцтва проти нього і про влаштування дому Божого написано в книзі царів. І став царем Амасія, син його, замість нього.­

Глава 25

¹ Двадцяти п’яти років став царем Амасія і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієгоаддань з Єрусалима. ² І робив він угодне в очах Господніх, але не від повного серця. ³ Коли утвердилося за ним царство, тоді він умертвив рабів своїх, які убили ца­ря,­­ батька його. ⁴ Але дітей їхніх не умертвив, тому що написано в зако­ні,­­ у книзі Мойсеєвій, де заповів Гос­подь, говорячи: не повинні бути умерт­­влені батьки за дітей, і дітей не слід умертв­ляти за батьків, але кожен за свій злочин повинен померти.

⁵ І зібрав Амасія юдеїв і поставив їх за поколіннями під владу тисячоначальників і стоначальників, усіх юдеїв і веніамитян, і перерахував їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч людей добірних, які ходять на війну, які тримають спис і щит. ⁶ І ще найняв з ізраїльтян сто тисяч хоробрих воїнів за сто талантів срібла. ⁷ Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: царю! нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема. ⁸ Але йди ти один, роби справу, мужньо подвизайся на війні. Інакше повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо є сила у Бога підтримати і повалити. ⁹ І сказав Амасія чоловіку Божому: що ж робити зі ста талантами, які я віддав війську ізраїльському? І сказав чоловік Божий: може Господь дати тобі більше за це. ¹⁰ І відокремив їх Амасія, — військо, яке прийшло до нього з землі Єфремової, — щоб вони йшли у своє місце. І сильно запалав гнів їх на Юдею, і вони пішли назад у своє місце, палаючи у гніві. ¹¹ А Амасія наважився і повів народ свій, і пішов у долину Соляну і побив синів Сеїра десять тисяч; ¹² і десять тисяч живих узяли сини Іудині в полон, і привели їх на вершину скелі, і скинули їх з вершини скелі, й усі вони розбилися зовсім. ¹³ Війсь­ко ж, яке Амасія відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розси­палося по містах Юдеї від Самарії до Вефорона і перебило в них три тисячі, і награбувало багато здобичі.­

¹⁴ Амасія, прийшовши після поразки ідумеян, приніс богів синів Се­їра і поставив їх у себе богами, і перед ними кланявся і їм кадив. ¹⁵ І запалав гнів Господа на Амасію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: навіщо ти вдаєшся до богів народу цього, які не визво­лили народу свого від руки твоєї? ¹⁶ Коли він говорив йому, цар відповів: хіба поставили тебе радником царським? перестань, щоб не убили тебе. І пере­став пророк, сказавши: знаю, що ви­рішив Бог погубити тебе, тому що ти зробив це і не слухаєш поради моєї. ¹⁷ І порадився Амасія, цар Юдейський, і послав до Іоаса, сина Іоахаза, сина Іиуя, царя Ізраїльського, сказати: виходь, побачимось особисто. ¹⁸ І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: віддай дочку свою за дружину синові моєму. Але прийшли звірі дикі, які на Ливані, і потоптали цей терен. ¹⁹ Ти говориш: ось я побив ідумеян, — і піднеслося серце твоє до марнославства. Сиди краще у себе вдома. До чого тобі затівати небезпечну справу? Впадеш ти й Юдея з тобою. ²⁰ Але не послухався Амасія, тому що від Бога було це, щоб віддати їх у руку Іоаса за те, що стали звертатися до богів ідумейських. ²¹ І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачились особисто, він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі юдейському. ²² І були розбиті юдеї ізраїльтянами, і побігли кожен у намет свій. ²³ І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Іоахазового, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі і привів його в Єрусалим, і зруйнував сті­ну Єрусалимську від воріт Єфремових до воріт наріжних, на чотириста ліктів; ²⁴ і взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, що знаходилися в домі Божому біля Овед-Едома, і скарби дому царського, і заручників, і повернувся в Самарію.

²⁵ І жив Амасія, син Іоасів, цар Юдейський, після смерти Іоаса, си­на Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ят­надцять років. ²⁶ Інші діла Амасії, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських. ²⁷ І піс­ля того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього змову в Єрусалимі, і він утік у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. ²⁸ І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Іудиному.

Глава 26

¹ І взяв весь народ юдейський Озію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем на міс­це батька його Амасії. ² Він оббу­дував Елаф і повернув його Юдеї, після того як спочив цар з батьками­ своїми.

³ Шістнадцяти років був Озія, ко­ли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієхолія з Єрусалима. ⁴ І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Амасія, батько його; ⁵ і звертався він до Бога у дні Захарії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог. ⁶ І він вийшов і воював з филистимлянами, і зруй­нував стіни Гефа і стіни Іавнеї і стіни­ Азота; і побудував міста в області Азотській і у филистимлян. ⁷ І допомагав йому Бог проти филистимлян і проти аравитян, що живуть у Гур-Ваалі, і проти меунитян; ⁸ і давали аммонитяни данину Озії, і дійшло ім’я його до меж Єгипту, тому що він був дуже сильний. ⁹ І побудував Озія вежі в Єрусалимі над воротами наріжними і над воротами долини і на розі, і зміцнив їх. ¹⁰ І побудував ве­­­жі в пустелі, і зробив багато водойм,­ тому що мав багато худоби, і на низині і на рівнині, і хліборобів і садів­ників у горах і на Кармилі, бо він любив землеробство. ¹¹ Було в Озії і військо, яке виходило на війну заго­нами, за рахунком у списку їх, складеним рукою Ієіела писаря і Маасеї наглядача, під проводом Хананії, одного з головних сановників царських. ¹² Уся кількість глав поколінь, з хоробрих воїнів, була дві тисячі шістсот, ¹³ і під їхньою рукою військової сили — триста сім тисяч п’ятсот, які вступали у битву з військовою мужністю, на допомогу ца­рю проти ворога. ¹⁴ І заготував для них Озія, для усього війська, щити і списи, і шоломи і лати, і луки і каміння­ для пращі. ¹⁵ І зробив він в Єрусалимі майстерно придумані машини, щоб вони знаходилися на вежах і на кутах для пускання стріл і великого каміння. І пронеслося ім’я його далеко, тому що він дивно огородив себе і зробився сильним.

¹⁶ Але коли він зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміам на вівтарі кадильно­му. ¹⁷ І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, людей відмінних, ¹⁸ і стали проти Озії царя і сказали йому: не тобі, Озіє, кадити Господеві; це справа священиків, синів Ааронових, посвячених для кадіння; вийди зі святилища, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога. ¹⁹ І розгнівався Озія, — а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли він розгнівався на священиків, проказа з’явилася на чолі його, перед лицем священиків, у домі Господньому, біля вівтаря ка­дильного. ²⁰ І глянув на нього Азарія­ первосвященик і всі священики; і ось у нього проказа на чолі його. І примушували його вийти звідти, та й сам він поспішав відійти, тому що вразив його Господь. ²¹ І був цар Озія прокаженим до дня смерти своєї, і жив в окремому домі і відлучений був від дому Господнього. А Іоафам, син його, був начальником над домом царським і управляв народом землі.

²² Інші діяння Озії, перші й останні, описав Ісая, син Амоса, пророк. ²³ І спочив Озія з батьками своїми, і поховали його з батьками його на полі царських гробниць, тому що го­ворили: він прокажений. І став царем Іоафам, син його, замість нього.­

Глава 27

¹ Двадцяти п’яти років був Іоафам, коли став царем, і шіст­­надцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. ² І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Озія, батько його, тільки він не входив у храм Господній, і народ продовжував ще грішити. ³ Він побудував верх­ні ворота дому Господнього, і багато чого побудував на стіні Офела; ⁴ і міста побудував на горі Юдейській, і в лісах побудував палаци і вежі. ⁵ Він воював з царем аммонитян і подолав їх, і дали йому аммо­нитяни в той рік сто талантів срібла і десять тисяч ко́рів пшениці і ячменю десять тисяч. Це давали йому аммонитяни і на другий рік, і на третій. ⁶ Таким сильним був Іоафам тому, що йшов путями своїми перед лицем Господа Бога свого.

⁷ Інші діяння Іоафама і всі війни його і поведінка його описані в книзі царів ізраїльських та юдейських: ⁸ двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років ца­рю­­­вав у Єрусалимі. ⁹ І спочив Іоафам з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

Глава 28

¹ Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не робив угодного в очах Господніх, як робив Давид, батько його: ² він ішов путями царів ізраїльських, і навіть зробив відлиті статуї Ваалів; З і він звершував куріння в долині синів Еннома, і проводив синів своїх через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких вигнав Господь перед лицем синів Ізраїлевих; ⁴ і приносив жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким гіллястим деревом. ⁵ І віддав його Господь Бог його в руки царя сиріян, і вони вразили його і взяли в нього багато полонених і відвели в Дамаск. Також і в руки царя Ізраїльського був він відданий, і той учинив над ним велику поразку. ⁶ І побив Факей, син Ремалиїн, [цар Ізраїльський,] юдеїв сто двадцять тисяч в один день, людей войовничих, тому що вони залишили Господа Бога батьків своїх. ⁷ Зихрій же, силач з єфремлян, убив Маасею, сина царя, й Азрикама, який був начальником над палацом, і Елкану, другого після царя. ⁸ І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх, юдеїв, двісті тисяч дружин, синів і дочок; також і багато здобичі награбували в них, і відправили здобич у Самарію.

⁹ Там був пророк Господній, ім’я його Одед. Він вийшов перед лице війська, яке йшло в Самарію, і сказав їм: ось Господь Бог батьків ваших, у гніві на юдеїв, віддав їх у ру­ки ваші, і ви побили їх з такою люттю, яка досягла небес. ¹⁰ І тепер ви думаєте поневолити синів Іуди і Єрусалима на рабів і рабинь собі. А хі­­ба на вас самих немає прови­ни перед Господом Богом вашим? ¹¹ Отже, по­слухайте мене, і поверніть полонених, яких ви захопили з братів ваших, бо полум’я гніву Господнього на вас. ¹² І встали деякі з начальників синів Єфремових: Азарія, син Ієгоханана, Берехія, син Мешиллемофа, та Єзекія, син Шаллума, й Амаса, син Хадлая, проти тих, хто йшов з війни, ¹³ і сказали їм: не вводь­те сюди полонених, тому що гріх був би нам перед Господом. Невже ви думаєте додати до гріхів наших і до злочинів наших? велика провина наша, і полум’я гніву [Господнього] над Ізраїлем. ¹⁴ І залишили озброєні полонених і здобич у воєначальників і всього зібрання. ¹⁵ І встали мужі, згадані за іменами, і взяли полонених, і всіх нагих з них одягли зі здобичі, — і одягли їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і посадили на ослів усіх слабких з них, і відправили їх у Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, і повернулися у Самарію.

¹⁶ У той час послав цар Ахаз до царів ассирійських, щоб вони допомогли йому, ¹⁷ тому що ідумеяни і ще приходили, і багатьох убили в Юдеї, і взяли в полон; ¹⁸ і филистим­ляни розсипалися по містах низинного краю і півдня Юдеї і взяли Веф­самис і Аїалон, і Гедероф і Сохо і залежні від нього міста, і Фимну і залежні від неї міста, і Гимзо і залежні від нього міста, й оселилися там. ¹⁹ Так принизив Господь юдеїв за Ахаза, царя Юдейського, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом. ²⁰ І прийшов до нього Феглафелласар, цар Ассирійський, але був за тягар йому, замість того, щоб допомогти йому, ²¹ тому що Ахаз узяв скарби з дому Господнього і дому царського й у князів і віддав цареві Ассирійському, але не на допомогу собі.

²² І в скрутний для себе час він продовжував беззаконно чинити перед Господом, він — цар Ахаз. ²³ І при­носив він жертви богам дамаським, думаючи, що вони вражали його, і говорив: боги царів сирійських допомагають їм; принесу я жертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлю. ²⁴ І зібрав Ахаз сосуди дому Божого, і розтрощив сосуди дому Божого, і замкнув двері дому Господ­нього, і спорудив собі жертовники по всіх кутах в Єрусалимі, ²⁵ і по всіх містах Іудиних спорудив висоти для кадіння богам іншим, і гнівив Господа Бога батьків своїх.

²⁶ Інші діла його й усі вчинки його, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських. ²⁷ І спо­чив Ахаз з батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, але не внесли його в гробниці царів Ізраїлевих. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

Глава 29

¹ Єзекія став царем двадцяти­ п’яти років, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Авия, дочка Захарії. ² І робив він угодне в очах Господніх так само, як робив Давид, батько його.

³ У перший же рік царювання сво­го, у перший місяць, він відчинив двері дому Господнього і відновив їх, ⁴ і повелів прийти священикам і левитам, і зібрав їх на площі східній, ⁵ і сказав їм: послухайте мене, левити! Нині освятіться самі й освятіть дім Господа Бога батьків ваших, і викиньте нечистоту зі святилища. ⁶ Тому що батьки наші чинили беззаконно, і робили неугодне в очах Господа Бога нашого, і залишили Його, і відвернули вони лиця свої від оселі Господньої, і повернулися спиною, ⁷ і замкнули двері притвору, і погасили світильники, і не палили куріння, і не відносили всепалень у святилищі Бога Ізраїлевого. ⁸ І був гнів Господа на Юдею і на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміх, як ви бачите очима вашими. ⁹ І ось, упали­ батьки наші від меча, а сини наші і дочки наші і дружини наші за це в полоні [в землі не своїй] донині. ¹⁰ Тепер у мене на серці — укласти завіт з Господом Богом Ізраїлевим, не­хай відверне від нас полум’я гніву­ Свого. ¹¹ Діти мої! не будьте нед­ба­лі,­ тому що вас обрав Господь стояти перед лицем Його, служити Йому і бути в Нього служителями і запалю­ва­­чами курінь. ¹² І встали левити: Ма­­хаф, син Амасая, й Іоель, син Азарії, із синів Каафових; і з синів Мерариних: Кис, син Авдія, й Азарія, син Ієгаллелела; і з племені Гир­сонового: Іоах, син Зимми, й Еден, син Іоаха; ¹³ і з синів Елицафанових: Шимри та Ієіел; і з синів Асафових: Захарія і Матфанія; ¹⁴ і з синів Еманових: Ієхиїл і Шимей; і з синів Іди­фунових: Шемаія й Уззиел. ¹⁵ Вони зібрали братів своїх і освятилися, і пішли за наказом ца­ря очищати дім Господній за слова­ми Господа. ¹⁶ І ввійшли священики всередину дому Господнього для очищення, і винесли все нечисте, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Гос­поднього, а левити взяли це, щоб винести геть до потоку Кедрона. ¹⁷ І почали освячувати в перший день першого місяця, і у восьмий день того самого місяця ввійшли в притвор Господній; і освячували дім Господній вісім днів, і в шістнадцятий день першого місяця закінчили. ¹⁸ І прийшли в дім до царя Єзекії і сказали: ми очистили дім Господній, і жертовник для всепалення, і всі сосуди його, і стіл для хлібів предкладення, і всі сосуди його; ¹⁹ і всі сосуди, які закинув цар Ахаз під час царювання свого, у беззаконні своєму, ми приготували й освятили, і ось вони перед жертовником Господнім.

²⁰ І встав цар Єзекія рано-вранці і зібрав начальників міста, і пішов у дім Господній. ²¹ І привели сім тельців і сім баранів, і сім агнців і сім козлів у жертву за гріх за царст­во і за святилище і за Юдею; і наказав він синам Аароновим, священикам, вознести всепалення на жертовнику Господньому. ²² І закололи тельців, і взяли священики кров, і окропили жертовник, і закололи баранів, і окропили кров’ю жертовник; і закололи агнців, і окропили кров’ю жер­товник. ²³ І привели козлів за гріх перед лице царя і зібрання, і вони поклали руки свої на них. ²⁴ І заколо­ли їх священики, і очистили кров’ю їх жертовник для загладження гріхів усього Ізраїля, тому що за весь Ізраїль наказав цар принести всепалення і жертву за гріх. ²⁵ І поставив він левитів у домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами, за уставом Давида і Гада, прозорливця царевого, і Нафана пророка, тому що від Господа був устав цей через пророків Його. ²⁶ І стали левити з музичними інструментами Давидовими і священи­ки з трубами. ²⁷ І наказав Єзекія воз­нести всепалення на жертовнику. І в той час, як по­­чалося всепалення, почався спів Гос­поду, при звуках труб та інструментів Давида, царя Ізраїлевого. ²⁸ І все зібрання молило­ся, і співці співали, і сурмили труби,­ доки не закінчилося всепалення. ²⁹ Після закінчення ж всепалення цар і всі, що знаходилися при ньому, схилилися і поклонилися. ³⁰ І сказав цар Єзекія і князі­ левитам, щоб вони славили Господа словами Давида й Асафа прозорлив­ця, і вони славили з радістю, і схиля­лися і поклонялися. ³¹ І продовжив Єзекія і сказав: тепер ви посвятили себе Господу; приступайте і принось­те жертви і вдячні приношення в дім Господній. І понесло все зібрання жертви і вдячні приношення, і всякий, хто розчулений був серцем, — усепалень. ³² І було число всепалень, які привели ті, що зібралися: сімдесят волів, сто баранів, двісті агнців — усе це для всепалення Господу. ³³ Інших священних жертв було: шіст­­сот з великої худоби і три ти­сячі­ з дрібної худоби. ³⁴ Але священиків було мало, і вони не могли здирати шкір з усіх всепалень, і допомагали їм брати їхні левити, до закінчення справи і доки освятилися інші священики, тому що левити були більш ретельні в освяченні себе, ніж священики. ³⁵ Притому ж усепалень було багато з жиром мир­них жертв і з узливаннями при всепаленні. Так було відновлено служіння в домі Господньому. ³⁶ І радів Єзекія і весь народ за те, що Бог так розчулив народ, бо це сталося несподівано.

Глава 30

¹ І послав Єзекія по всій зем­лі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому. ² І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць, ³ бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ­ не зібрався в Єрусалим. ⁴ І сподобалося це цареві і всьому зібранню.­ ⁵ І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували її, як напи­сано. ⁶ І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за пове­лін­ням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Ав­ра­ама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських. ⁷ І не будь­те такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він від­­дав їх на спустошення, як ви бачите.­ ⁸ Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Гос­поду Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого. ⁹ Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться­ в землю цю, бо благий і мило­сердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. ¹⁰ І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися. ¹¹ Однак деякі з коліна Аси­рового, Манас­сіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим. ¹² І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім.

¹³ І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, — зібрання дуже численне. ¹⁴ І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон; ¹⁵ і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній, ¹⁶ і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів. ¹⁷ Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу. ¹⁸ Багато хто з народу, біль­шість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулонового, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом. ¹⁹ Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного! ²⁰ І почув Господь Єзекію і прос­тив народ.

²¹ І звершили сини Ізраїлеві, які знаходилися в Єрусалимі, свято опріс­ноків за сім днів, з великою радістю;­ щодня левити і священики славили Господа на інструментах, зроблених для славослів’я Господа. ²² І говорив Єзекія за серцем усім левитам, які мали добре розуміння в служінні Господу. І їли святкове сім днів, приносячи жертви мирні і славлячи Господа Бога батьків своїх. ²³ І вирішило все зібрання святкувати інші сім днів, і провели ці сім днів у весе­лощах, ²⁴ тому що Єзекія, цар Юдейський, виставив для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби, і вельможі виставили­ для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося вже багато. ²⁵ І веселилися всі ті, що зібралися з Юдеї, і священики і левити, і все зібрання, яке прийшло від Ізраїля, і прибульці, які прийшли з землі Ізраїльської і жили в Юдеї. ²⁶ І була радість велика в Єрусалимі, тому що з днів Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, не бувало подібного до цього в Єрусалимі. ²⁷ І встали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їх, і зійшла молитва їх у святу оселю Його на небеса.

Глава 31

¹ І після закінчення всього цьо­­го, пішли всі ізраїльтяни, які там знаходилися, в міста юдейські і розбили статуї, зрубали освячені дерева, і зруйнували висоти і жертовники по всій Юдеї і в землі Веніаміновій, Єфремовій і Манассіїній, до кінця. І потім повернулися всі сини Ізраїлеві, кожен у володіння своє, в міста свої. ² І поставив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного при своїй справі, священичій або левитській, при всепаленні і при жертвах мирних, для служби, для хваління і славослів’я, біля воріт дому Господнього. ³ І визначив цар частину з майна свого на всепалення: на всепалення ранкові і вечірні, і на всепалення в суботи і в новомісяччя, й у свята, як написано в законі Господ­ньому. ⁴ І повелів він народу, який живе в Єрусалимі, давати визначене утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому.

⁵ Коли обнародувано було це повеління, тоді нанесли сини Ізраїлеві багато початків хліба, вина, й олії, і меду, і всяких плодів польових; і десятин з усього нанесли багато. ⁶ І ізраїльтяни і юдеї, які живуть у містах юдейських, також представили десятини з великої і дрібної худоби і десятини з пожертвувань, присвячених Господу Богу їхньому; і наклали купи, купи. ⁷ У третій місяць почали класти купи, і в сьомий місяць закінчили. ⁸ І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили купи, і дякували Господу і народу Його Ізраїлю. ⁹ І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи. ¹⁰ І відповів йому Азарія первосвященик з дому Садокового і сказав: з того часу, як почали носити приношення в дім Господній, ми їли досита, і багато чого залишилося, тому що Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, склалася така безліч. ¹¹ І наказав Єзекія приготувати кімнати при домі Господньому. І приготували. ¹² І перенесли туди приношення, і десятини, і пожертвування, з усією ретельністю. І був начальником при них Хонанія левит, і Симей, брат його, другим. ¹³ А Ієхиїл і Азазія, і Нахаф, і Асаїл, і Ієримоф, й Іозавад, і Елиел, і Ісмахія, і Махаф, і Бенанія були доглядачами під рукою Хонанії і Симея, брата його, за наказом царя Єзекії й Азарії, на­чальника при домі Божому. ¹⁴ Коре, син Імни, левит, воротар на східній стороні, був при добровільних приношеннях Богу, для видачі принесеного Господу і найважливіших з присвячених речей. ¹⁵ І під його віданням знаходилися Еден, і Миніамін, й Ієшуа, і Шемаія, і Амарія, і Шеханія в містах священичих, щоб правильно роздавати братам своїм частини, як великому, так і малому, ¹⁶ зверх списків їх, усім чоловічої статі від трьох років і вище, усім, хто ходить у дім Господа для справ щоденних, для служіння їх, за посадами їх і за відділами їх, ¹⁷ і внесеним у список священикам, за поколіннями їх, і левитам від двадцяти років і вище, за посадами їх, за відділами їх, ¹⁸ і внесеним у список, з усіма малолітніми їхніми, з дружинами їхніми і з синами їхніми і з дочками їхніми, — всій громаді, тому що вони з усією вірністю присвятили себе на священну службу. ¹⁹ І для синів Ааронових, священиків у селищах навколо міст їх, при кожному місті поставлені були мужі по­йменовані, щоб роздавати ділянки всім чоловічої статі у священиків і усім, внесеним у список у левитів.

²⁰ Ось що зробив Єзекія по всій Юдеї, — і він робив добре, і справедливе, й істинне перед лицем Господа­ Бога свого. ²¹ І в усьому, що він здійс­нював для служіння дому Божому і для дотримання закону і заповідей,­ думаючи про Бога свого, він діяв від усього серця свого і мав успіх.

Глава 32

¹ Після таких діл і вірности, при­йшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обло­жив укріплені міста, і думав відторг­нути їх собі. ² Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима, ³ тоді ви­рі­шив із князями своїми і з військови­ми людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому. ⁴ І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: не­хай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і не­хай не укріпляться]. ⁵ І підбадьорив­ся він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів. ⁶ І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля місь­ких воріт, і говорив до серця їх, і ска­зав: ⁷ будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним; ⁸ з ним м’язи плотські, а з нами Гос­подь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І ук­ріпив­ся народ словами Єзекії, царя Юдейського.

⁹ Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати: ¹⁰ так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі? ¹¹ Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського? ¹² чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння? ¹³ Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї? ¹⁴ Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї? ¹⁵ І нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї. ¹⁶ І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його. ¹⁷ І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї. ¹⁸ І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто. ¹⁹ І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів зем­лі, — вироби рук людських. ²⁰ І помо­лився цар Єзекія й Ісая, син Амосів,­ пророк, і воззвали до неба. ²¹ І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача­ і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем. ²² Так врятував Господь Єзекію і жителів Єрусалима від руки Сеннахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди. ²³ Тоді багато хто приносив дари Гос­поду в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.

²⁴ У ті дні занедужав Єзекія смер­тельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення. ²⁵ Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загорди­лося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим. ²⁶ Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії. ²⁷ І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів; ²⁸ і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду худоби, і двори для стад. ²⁹ І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно. ³⁰ Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй. ³¹ Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці.

³² Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амо­со­вого, пророка, і в книзі царів юдейсь­ких та ізраїльських. ³³ І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали­ його над гробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього.

Глава 33

¹ Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі,­ ² і чинив він неугодне в очах Господ­ніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, З і знову побудував висоти, які зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваалам, і влаштував діброви, і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому, ⁴ і спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: в Єрусалимі буде ім’я Моє вічно; ⁵ і спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього. ⁶ Він же проводив синів своїх через вогонь у долині сина Енномового, і во­рожив, і чаклував, і запровадив викликателів мерців і чародіїв; багато робив він неугодного в очах Господа, щоб прогнівати Його. ⁷ І поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі Божому, про який говорив Бог Давиду і Соломону, синові його: у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав з усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повік; ⁸ і не дам надалі виступити нозі Ізраїля із землі цієї, яку Я затвердив за батьками їх, якщо тільки вони будуть намагатися виконувати все, що Я заповів їм, за всім законом і уставами і повеліннями, даними рукою Мойсея. ⁹ Але Манассія довів Юдею і жителів Єрусалима до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

¹⁰ І говорив Господь до Манассії і до народу його, але вони не слухали. ¹¹ І привів Господь на них воєначальників царя Ассирійського, і закували вони Манассію в кайдани й зв’язали його ланцюгами, і відвели його у Вавилон. ¹² І в тісноті своїй­ він став благати лице Господа Бога свого і глибоко смирився перед Богом батьків своїх. ¹³ І помолився Йому, і Бог прихилився до нього і почув моління його, і повернув його в Єрусалим у царство його. І пізнав Манассія, що Господь є Бог. ¹⁴ І після того побудував зовнішню стіну міста Давидового, на західній стороні Геона, по долині і до входу в Рибні ворота, і провів її навколо Офела і високо підняв її. І поставив воєначальників по всіх укріплених містах в Юдеї, ¹⁵ і скинув чужоземних богів та ідола з дому Господнього, і всі капища, які спорудив на горі дому Господнього в Єрусалимі, і викинув їх за місто. ¹⁶ І відновив жертовник Господній і приніс на ньому жертви мирні й хвалебні, і сказав юдеям, щоб вони служили Господу Богу Ізраїлевому. ¹⁷ Але народ ще приносив жертви на висотах, хоч і Господу Богу своєму.

¹⁸ Інші діла Манассії, і молитва його до Бога свого, і слова прозорливців, які говорили до нього ім’ям Господа Бога Ізраїлевого, знаходяться в записах царів ізраїлевих. ¹⁹ І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на яких він побудував висоти і поставив зображення Астарти й ідолів, раніше ніж смирився, описані в записах Хозая. ²⁰ І спочив Манассія з батьками свої­ми, і поховали його в домі його. І став царем Амон, син його, замість нього.­

²¹ Двадцяти двох років був Амон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі. ²² І чинив неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; і всім ідолам, яких зробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви і служив їм. ²³ І не смирився перед лицем Господ­нім, як смирився Манассія, батько його; навпаки, Амон примножив свої гріхи. ²⁴ І склали проти нього змову слуги його, й умертвили його в домі його. ²⁵ Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Амона, і поставив народ царем землі Іосію, сина його, замість нього.

Глава 34

¹ Вісім років було Іосії, коли він став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі, ² і робив він угодне в очах Господніх, і ходив путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

³ У восьмий рік царювання свого,­ будучи ще отроком, він почав удаватися до Бога Давида, батька свого, а в дванадцятий рік почав очищати Юдею та Єрусалим від висот і посвячених дерев і від різьблених і відлитих ідолів. ⁴ І зруйнували перед лицем його жертовники Ваала і статуї, що піднімалися над ними; і посвячені дерева він зрубав, і різьблені і відлиті кумири зламав і розбив на порох, і розсипав на гробах тих, які приносили їм жертви, ⁵ і кіст­ки жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим, ⁶ і в містах Манассії, та Єфрема,­ і Симеона, навіть до коліна Неффалимового, і в спустошених околицях їх ⁷ він зруйнував жертовники і посвячені дерева, й ідолів розбив на порох, і всі статуї розтрощив по всій землі Ізраїльській, і повернувся в Єрусалим.

⁸ У вісімнадцятий рік царювання свого, після очищення землі і дому Божого, він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею градоначальника, й Іоаха, сина Іоахазового, писаря, відновити дім Господа Бога свого. ⁹ І прийшли вони до Хелкії первосвященика, і віддали срібло, принесене в дім Божий, яке левити, що стоять на варті біля порогу, зібрали з рук Манассії й Єфрема і всіх інших ізраїльтян, і від усього Іуди і Веніаміна, і від жителів Єрусалима, ¹⁰ і віддали в руки виконавцям робіт, які були приставлені до дому Господнього, щоб вони роздавали його робітникам, які працювали в домі Господньому, на відбудові й оновленні дому. ¹¹ І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаних каменів і дерев для зв’язків­ і для покриття будинків, які зруйнували царі юдейські. ¹² Люди ці діяли чесно під час роботи, і для нагляду над ними поставлені були Іахаф і Овадія, левити із синів Мерариних, і Захарія і Мешуллам із синів Каафових, і всі левити, що вмі­ють грати на музичних інструментах. ¹³ Вони ж були приставниками над носіями і наглядали за усіма робітниками при кожній роботі; з левитів же були і писарі, і наглядачі, і воротарі.

¹⁴ Коли виймали вони срібло; принесене в дім Господній, тоді Хелкія священик знайшов книгу закону Гос­поднього, дану рукою Мойсея. ¹⁵ І почав Хелкія, і сказав Шафану писарю: книгу закону знайшов я в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу Шафану. ¹⁶ І поніс Шафан книгу до царя, і приніс при цьому цареві звістку: все, що доручено рабам твоїм, вони роблять; ¹⁷ і висипа­ли сріб­ло, знайдене в домі Господ­нь­­ому, і передали його в руки приставників і в руки виконавців робіт. ¹⁸ І також доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. ¹⁹ Коли почув цар слова закону, то роздер одяг свій. ²⁰ І дав цар повеління Хелкії й Ахикаму, синові Шафановому, й Авдону, синові Михея, і Шафану писарю, й Асаії, слузі царському, говорячи: ²¹ підіть, запитайте Господа про мене і про тих, що залишились у Ізраїля, і про Іуду щодо слів цієї знайденої книги, тому що великий гнів Господа, який запа­лав на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господ­нь­о­го, щоб чинити за всім написаним у книзі цій. ²² І пішов Хелкія і ті, які від царя, до Олдани пророчиці, дружини Шаллума, сина Тавкегафа, сина Хасри, хранителя одягу, — а жила вона в другій частині Єрусалима, — і говорили з нею про це. ²³ І вона сказала їм: так говорить Гос­подь Бог Ізраїлів: скажіть тому чоловікові, який послав вас до мене: ²⁴ так говорить Господь: ось Я наведу лихо на місце це і на жителів його всі прокляття, написані в книзі, яку читали перед лицем царя Юдейського, ²⁵ за те, що вони залишили Мене і кадили богам іншим, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх. І гнів Мій запалає над місцем цим і не згасне. ²⁶ А царю Юдейському, який послав вас запитати Гос­пода, так скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів про слова, які ти чув: ²⁷ оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Богом, почувши слова Його про місце це і про жителів його, — і ти смирився переді Мною, і роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. ²⁸ Ось Я преставлю тебе до батьків твоїх, і покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це і на жителів його. І принесли цареві відповідь.

²⁹ І послав цар, і зібрав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима, і пішов цар у дім Господній, ³⁰ і з ним усі юдеї і жителі Єрусалима, і священики і левити, і весь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос їм усі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. ³¹ І став цар на місці своєму, й уклав завіт перед лицем Господа йти за Господом і дотримуватися заповіді Його й одкровення Його, й уставів Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконувати слова завіту, написані в книзі цій. ³² І повелів цар підтвердити це всім, хто знаходився в Єрусалимі й у землі Веніаміновій; і стали чинити жителі Єрусалима за завітом Бога, Бога батьків своїх. ³³ І викинув Іосія всі мерзоти з усіх земель, які у синів Ізраїлевих, і звелів усім, хто знаходився у землі Ізраїлевій, служити Господу Богу своєму. І в усі дні життя його вони не відступали від Господа Бога батьків своїх.

Глава 35

¹ І звершив Іосія в Єрусалимі­ пасху Господу, і закололи пас­хального агнця в чотирнадцятий день першого місяця. ² І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Гос­подньому, З і сказав левитам, настав­никам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю; ⁴ станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його, ⁵ і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів, ⁶ і заколіть пасхального агн­ця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея. ⁷ І дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дріб­ної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя. ⁸ І князі його від щи­­рости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхиїл, начальники в домі Бо­жому, дали священикам для жерт­ви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів; ⁹ і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, началь­ники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів.

¹⁰ Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським; ¹¹ і закололи пасхаль­ного агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру; ¹² і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для при­ношення Господу, як написано в книзі Мойсеєвій. Те саме зробили і з во­лами. ¹³ І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жерт­ви зварили в казанах, горщи­ках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові, ¹⁴ а потім при­го­тували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових. ¹⁵ І спів­ці, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця­ цар­ського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них. ¹⁶ Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і при­нести всепалення на жертовнику Гос­подньому, за велінням царя Іосії. ¹⁷ І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом се­ми днів. ¹⁸ І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звер­шував такої пасхи, яку звершив Іосія,­ і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима. ¹⁹ У ві­­сім­над­цятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.

²⁰ Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім за­коном Мойсеєвим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому. ²¹ І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог по­велів мені поспішати; не протився­ Богу, Який зі мною, щоб Він не погу­бив тебе. ²² Але Іосія не відсторонив­ся від нього, а приготувався, щоб во­ю­­­вати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо. ²³ І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений. ²⁴ І звели його слу­ги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і від­везли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію. ²⁵ Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень.

²⁶ Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього, ²⁷ і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.

Глава 36

¹ І взяв народ землі Іоаха­за, сина Іосіїного, [і помазали йо­го] і поставили його царем, замість батька його, в Єрусалимі. ² Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі. [Ім’я матері його — Амитал, дочка Єремії з Ловни. І зробив він лукаве перед Господом у всьому, що зробили батьки його. І закував його фараон Нехао в Девлафі, в землі Емафській, щоб не царювати йому в Єрусалимі.] ³ І скинув його цар Єгипетський в Єрусалимі [і привів його цар у Єгипет], і наклав на землю пені сто талантів срібла і талант золота. ⁴ І поставив цар Єгипетський над Юдеєю та Єрусалимом Єлиакима, брата його, і перемінив ім’я його на Іоакима, а Іоахаза, брата його, взяв Нехао і відвів його в Єгипет [і він помер там. І срібло і золото давав фараонові: тоді земля почала давати срібло за словом фараона, і кожен, за владою, вимагав срібла і золота від народу землі для данини фараонові Нехао].

⁵ Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі [ім’я матері його Зехора, дочка Нириєва з Ра­ми].­ І робив він неугодне в очах Господа Бога свого [в усьому, що робили бать­ки його. У дні його прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, на землю, і він служив йому три роки і відступив від нього. І послав Господь на них халдеїв і розбій­ників сирських, і розбійників моавитських, і синів Аммонових і самарійських, і відступили за словом цим, — за словом Господа вустами рабів Його, пророків. Утім, гнів Господа був на Іуді, щоб відкинути його від лиця Його, за всі гріхи Манассії, які він зробив, і за кров невинну, яку пролив Іоаким і наповнив Єрусалим невинною кров’ю. Але не захотів Господь викорінити їх]. ⁶ Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вави­лонський, і закував його в кайдани, щоб відвести його у Вавилон. ⁷ І час­тину сосудів дому Господнього пе­ре­ніс Навуходоносор у Вавилон і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.

⁸ Інші справи Іоакима і мерзоти його, які він робив і які знайдені у ньому, описані в книзі царів ізраїль­ських і юдейських. [І спочив Іоаким з батьками своїми, і похований був у Ганозані з батьками своїми.] І став ца­­­рем Ієхонія, син його, замість нього.­

⁹ Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі, і робив він неугодне в очах Господніх. ¹⁰ Через рік послав цар Навуходоносор і повелів взяти його у Вавилон разом з коштовними сосудами дому Господнього, і поставив царем над Юдеєю та Єрусалимом Седекію, брата його.

¹¹ Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі, ¹² і робив він неугодне в очах Господа Бога свого. Він не смирився перед Єре­мією пророком, який пророкував від уст Господніх, ¹³ і відійшов від царя Навуходоносора, який взяв клятву з нього ім’ям Бога, — і зробив твердою шию свою й озлобив серце своє до того, що не навернувся до Господа Бога Ізраїлевого. ¹⁴ Та й усі начальники над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всі мерзоти язичників, і осквернили дім Господа, який Він освятив у Єрусалимі. ¹⁵ І посилав до них Гос­подь Бог батьків їхніх, посланців Своїх від раннього ранку, бо Він жа­лів Свій народ і Свою оселю. ¹⁶ Але вони знущалися з посланого від Бога і зневажали слова Його, і ганьбили пророків Його, доки не зійшов гнів Господа на народ Його, так що не було йому порятунку. ¹⁷ І Він навів на них царя Халдейського, — і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їх і не пощадив [ні Седекії,] ні юнака, ні дівчини, ні старця, ні сивоволосого: все віддав Бог у руку його. ¹⁸ І всі сосуди дому Божого, великі і малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він у Вавилон. ¹⁹ І спалили дім Божий, і зруйнували стіну Єрусалима, і всі палаци його спалили вогнем, і всі коштовності його знищили. ²⁰ І переселив він тих, що залишилися від меча, у Вавилон, і були вони рабами його і синів його, поки не зацарював цар Перський, ²¹ доки, на виконання слова Господнього, сказаного вустами Єремії, земля не відсвяткувала субот своїх. У всі дні запустіння вона суботствувала до виповнення сімдесяти років.

²² А в перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього, сказаного вустами Єремії, збудив­ Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово, і сказати: ²³ так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас — з усього народу Його, [нехай буде] Господь Бог його з ним, і нехай він туди йде.

Господи Вседержителю, Боже отців наших, Авраама й Ісаака та Якова, і сімені їх праведного [а], що створив небо і землю з усією красою їх, що зв’язав море словом повеління Твого, що поклав безодню і запечатав її страшним і славним ім’ям Твоїм, Якого усі бояться, і тремтять від лиця сили Твоєї, тому що ніхто не може встояти перед величчю слави Твоєї, і нестерпний гнів [б] покарання Твого на грішників [в]! Але безмірна і недослідима милість обітування Твого [г], тому що Ти Господь вишній, благий, довготерпеливий і многомилостивий і каєшся про злоби людські. Ти, Господи, за множеством Твоєї благості, обіцяв покаяння [д] і відпущення тим, що згрішили перед Тобою, і множеством щедрот Твоїх визначив покаяння грішникам на спасіння. Отже, Ти, Господи, Боже праведних, не поклав покаяння праведним [е] Аврааму й Ісааку та Якову, які не згрішили перед Тобою, але поклав покаяння мені грішнику, тому що я згрішив більше за кількість піску морського [є]. Чис­ленні беззаконня мої, Господи, численні беззаконня мої, і я недостойний дивитися на висоту небесну від безлічі неправд моїх. Я зігнутий багатьма залізними кайданами [ж], так що не можу підняти голови моєї, і немає мені відпочинку, тому що прогнівив Тебе і зробив перед Тобою лихе [з]: не виконав волі Твоєї, не зберіг повелінь Твоїх, поставив мерзоти і примножив спокуси. І нині схиляю коліна серця мого, благаючи Тебе про благість [и]. Згрішив я, Господи, згрішив, і беззаконня мої я знаю, але прошу, молячись Тобі: відпусти мені, Господи, відпусти мені, і не згуби мене з беззаконнями моїми і не засуди мене в пекло. Тому що Ти Бог, Бог тих, хто кається, і на мені вияви всю благість Твою, спасши ме­не недостойного з великої милости Твоєї, і буду прославляти Тебе в усі дні життя мого [і], тому що Тебе слав­лять усі сили небесні, і Твоя слава повіки. Амінь.

* Перекладена з грецької; у єврейському тексті її немає.

* У євреїв: «Літопис».

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Глава 1

¹ Адам, Сиф, Єнос, ² Каїнан, Ма­­лелеїл, Іаред, ³ Єнох, Мафусал, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам і Яфет.

⁵ Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. ⁶ Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма. ⁷ Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим.

⁸ Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. ⁹ Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. ¹⁰ Хуш породив також Нимрода: цей став сильним на землі. ¹¹ Мицраїм породив: Лудима, Ана­ми­ма, Легавима, Нафтухима, ¹² Патрусима, Каслухима, від якого пішли фи­листимляни, і Кафторима. ¹³ Ха­наан породив Сидона, первістка­ свого,­ Хета, ¹⁴ Ієвусея, Аморрея, Гер­гесея, ¹⁵ Евея, Аркея, Синея, ¹⁶ Арвадея, Цемарея і Хамафея.

¹⁷ Сини Сима: Елам, Ассур, Арфак­сад, Луд і Арам. [Сини Арама:] Уц, Хул, Гефер і Мешех. ¹⁸ Арфаксад [по­родив Каїнана, Каїнан же] породив Салу, Сала ж породив Евера. ¹⁹ У Евера народилися два сини: ім’я одному Фалек, тому що у дні його розділилася земля; ім’я братові його Іоктан. ²⁰ Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавета, Ієраха, ²¹ Гадорама, Узала, Диклу, ²² Евала, Авимаїла, Шеву, ²³ Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. ²⁴ [Сини ж] Симові: Арфаксад, [Каїнан,] Сала, ²⁵ Евер, Фалек, Рагав, ²⁶ Серух, Нахор, Фарра, ²⁷ Аврам, він же Авраам.

²⁸ Сини Авраама: Ісаак та Ізмаїл.­²⁹ Ось родовід їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеел, Ми­в­­­сам, ³⁰ Мишма, Дума, Масса, Хадад, Фема, ³¹ Ієтур, Нафиш і Кедма. Це сини Ізмаїлові. ³² Сини Хеттури, наложниці Авраамової: вона народила Зимрана, Іокшана, Медана, Мадиана, Ішбака і Шуаха. Сини Іокшана: Шева і Дедан. [Сини Деданові: Рагуїл,­ Навдеїл, Ассуриїм, Ас­тусиїм і Асомин.]³³ Сини Мадиана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Всі ці сини Хеттури.

³⁴ І породив Авраам Ісаака. Сини Ісаака: Ісав та Ізраїль.

³⁵ Сини Ісава: Елифаз, Рагуїл, Ієус, Ієглом і Корей. ³⁶ Сини Елифаза: Феман, Омар, Цефо, Гафам, Кеназ; [Фим­на ж, наложниця Елифазова, народила йому] Амалика. ³⁷ Сини Рагуїла: Нахаф, Зерах, Шамма і Миза. ³⁸ Сини Сеїра: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, Дишон, Ецер і Дишан. ³⁹ Сини Лотана: Хори і Гемам; а сест­ра у Лотана: Фимна. ⁴⁰ Сини Шовала: Алеан, Манахаф, Евал, Шефо й Онам. Сини Цивеона: Аїа й Ана. ⁴¹ Діти Ани: Дишон [і Оливема, дочка Ани]. Сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан. ⁴² Сини Ецера: Билган, Зааван і Акан. Сини Дишана: Уц і Аран.

⁴³ Ці є царі, які царювали в землі Едома, раніше ніж став цар над си­нами Ізраїлевими: Бела, син Веора, й ім’я місту його — Дингава; ⁴⁴ і помер Бела, і став царем після нього Іовав, син Зераха, з Восори. ⁴⁵ І помер Іовав, і став царем після нього Хушам, із землі феманитян. ⁴⁶ І помер Хушам, і став царем після нього Гадад, син Бедадів, який уразив мадианитян на полі Моава; ім’я міс­ту його: Авив. ⁴⁷ І помер Гадад, і став царем після нього Самла, з Масреки.­⁴⁸ І вмер Самла, і став царем після нього Саул з Реховофа, що біля річки. ⁴⁹ І помер Саул, і став царем піс­ля нього Баал-Ханан, син Ахбора. ⁵⁰ І помер Баал-Ханан, і став царем після нього Гадар; ім’я місту його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреда, дочка Мезагава.­

⁵¹ І помер Гадар. І були старійшини у Едома: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф, ⁵² старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон, ⁵³ старійшина Кеназ, старійшина Феман, старій­шина Мивцар, ⁵⁴ старійшина Маг­диїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські.

Глава 2

¹ Ось сини Ізраїля: Рувим, Си­меон,­ Левій, Іуда, Іссахар, Завулон, ² Дан, Йосиф, Веніамін, Неф­фалим, Гад і Асир.

³ Сини Іуди: Ір, Онан і Силом, — троє народилися в нього від дочки Шуєвої, хананеянки. І був Ір, первіс­ток Іудин, не благоугодний в очах Господа, і Він умертвив його.

⁴ І Фамар, невістка його, народила йому Фареса і Зару. Усіх синів у Іуди було п’ятеро. ⁵ Сини Фареса: Есром і Хамул. ⁶ Сини Зари: Зимри, Ефан, Еман, Халкол і Дара; усіх їх п’ятеро.

⁷ Сини Харми: Ахар, який навів біду на Ізраїля, порушивши закляття. ⁸ Син Ефана: Азарія. ⁹ Сини Есрома, які народилися в нього: Ієрах­меїл, Арам і Хелувай.

¹⁰ Арам же породив Аминадава; Аминадав породив Наассона, князя синів Іудиних; ¹¹ Наассон породив Салмона, Салмон породив Вооза; ¹² Вооз породив Овида, Овид породив Ієссея; ¹³ Ієссей породив первіст­ка свого Елиава, другого — Аминадава, третього — Самму, ¹⁴ четвертого — Нафанаїла, п’ятого — Раддая, ¹⁵ шос­того — Оцема, сьомого — Давида. ¹⁶ Сестри їх: Саруія й Авигея. Сини Саруії: Авесса, Іоав і Азаїл, троє. ¹⁷ Авигея народила Амессу; батько ж Амесси — Ієфер, ізмаїльтянин.

¹⁸ Халев, син Есрома, породив від Азуви, дружини своєї, і від Ієриофи, і ось сини його: Ієшер, Шовав і Ардон. ¹⁹ І померла Азува; і взяв собі Халев [дружину] Ефрафу, і вона народила йому Хура. ²⁰ Хур породив Урія, Урій породив Веселиїла.

²¹ Потім Есром увійшов до дочки Махира, батька Галаадового, і взяв її, будучи шістдесяти років, і вона народила йому Сегува. ²² Сегув породив Іаїра, і було в нього двадцять три міста в землі Галаадській. ²³ Але гессуряни і сиріяни взяли в них селища Іаїра, Кенаф і залежні від нього міста, — шістдесят міст. Усі ці міста синів Махира, батька Галаадового.

²⁴ Після смерти Есрома в Халев-Ефрафі дружина Есромова, Авия, на­родила йому Ашхура, батька Фекої.

²⁵ Сини Ієрахмеїла, первістка Есромового, були: первісток Рам, за ним Вуна, Орен, Оцем і Ахия. ²⁶ Була в Ієрахмеїла й інша дружина, ім’я її Афара; вона мати Онама. ²⁷ Сини Рама, первістка Ієрахмеїлового, були: Маац, Іамин і Екер. ²⁸ Сини Онама були: Шаммай та Іада. Сини Шаммая: Надав і Авишур. ²⁹ Ім’я дружини Авишурової Авихаїль, і вона народила йому Ахбана і Молида. ³⁰ Сини Надава: Селед та Афаїм. І помер Селед бездітним. ³¹ Син Афаїма: Іший. Син Ішия: Шешан. Син Шешана: Ахлай. ³² Сини Іади, брата Шаммаєвого: Ієфер та Іонафан. Ієфер помер бездітним. ³³ Сини Іонафана: Пелеф і Заза. Це сини Ієрахмеїла. ³⁴ У Шешана не було синів, а тільки дочки. У Шешана був раб, єгиптянин, ім’я його Іарха; ³⁵ Шешан віддав дочку свою Іархові [рабові своєму] за дружину: і вона народила йому Аттая. ³⁶ Аттай породив Нафана, Нафан породив Завада; ³⁷ Завад породив Ефлала, Ефлал породив Овида; ³⁸ Овид породив Ієуя, Ієуй породив Азарію; ³⁹ Азарія породив Хелеца, Хелец породив Елеасу; ⁴⁰ Елеаса породив Сисмая, Сисмай породив Саллума; ⁴¹ Саллум породив Ієкамію, Ієкамія породив Елишаму.

⁴² Сини Халева, брата Ієрахмеїлового: Меша, первісток його, — він батько Зифа; і сини Мареши, батька Хеврона. ⁴³ Сини Хеврона: Корей і Таппуах, і Рекем і Шема. ⁴⁴ Шема породив Рахама, батька Іоркеамового, а Рекем породив Шаммая. ⁴⁵ Син Шаммая Маон, а Маон — бать­ко Беф-Цура. ⁴⁶ І Ефа, наложниця Халевова, народила Харана, Моцу і Газеза. І Харан породив Газеза. ⁴⁷ Сини Ієгдая: Регем, Іофам, Гешан, Пелет, Ефа і Шааф. ⁴⁸ Наложниця Халевова, Мааха, народила Шевера і Фирхану; ⁴⁹ вона ж народила Ша­афа, батька Мадманни, Шеву, бать­ка Мах­бени і батька Гивеї. Доч­ка ж Халева — Ахса.

⁵⁰ Ось сини Халева: син Хур, пер­вісток Ефрафи; Шовал, батько Кириаф-Іарима; ⁵¹ Салма, батько Виф­леєма; Хареф, батько Бефгадера. ⁵² У Шовала, батька Кириаф-Іарима,­ бу­ли сини: Гароє, Хаци, Галменюхот. ⁵³ Племена Кириаф-Іарима: іфрияни, футияни, шумафани і мид­раї­тяни. Від цих пішли цоряни й еш­таоляни. ⁵⁴ Сини Салми: вифлеємляни і нетофафяни, вінець дому Іоавового і по­ловина менухотян — цоряни, ⁵⁵ і племена соферійців, які жили в Іабеці, тирейці, шимейці, сухайці: це кинеяни, які пішли від Хамафа, бать­ка Бетрехава.

Глава 3

¹ Сини Давида, які народилися в нього в Хевроні, були: первісток Амнон, від Ахиноами ізреели­тян­ки; другий — Далуїя, від Авигеї карми­литянки; ² третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурсь­кого; четвертий — Адонія, син Аггифи; ³ п’ятий — Сафатія, від Авитали; шостий — Іфреам, від Аглаї, дружини його, –⁴ шість, які народилися у нього в Хевроні; царював же він там сім років і шість місяців; а тридцять три роки царював у Єрусалимі.

⁵ А ці народилися в нього в Єрусалимі: Шима, Шовав, Нафан і Соломон, четверо від Вирсавії, дочки Аммиїлової; ⁶ Івхар, Елишама, Елифелет, ⁷ Ногаг, Нефег, Іафія, ⁸ Елишама, Елиада й Елифелет — дев’ятеро. ⁹ Ось усі сини Давида, крім синів від наложниць. Сестра їхня Фамар.

¹⁰ Син Соломона Ровоам; його син Авия, його син Аса, його син Іосафат, ¹¹ його син Іорам, його син Охозія, його син Іоас, ¹² його син Амасія, його син Азарія, його син Іофам, ¹³ його син Ахаз, його син Єзекія, його син Манассія, ¹⁴ його син Амон, його син Іосія. ¹⁵ Сини Іосії: первісток Іоахаз, другий Іоаким, третій Седекія, четвертий Селлум. ¹⁶ Сини Іоакима: Ієхо­нія, син його; Седекія, син його.

¹⁷ Сини Ієхонії: Асир, Салафиїл, син його; ¹⁸ Малкирам, Федаія, Шенацар, Ієзекія, Гошама і Савадія. ¹⁹ І си­ни Федаії: Зоровавель і Шимей. Сини ж Зоровавеля: Мешуллам і Ха­нанія, і Шеломиф, сестра їхня, ²⁰ і ще п’ять: Хашува, Огел, Берехія, Хасадія й Іушав-Хесед. ²¹ І сини Ха­нанії: Фелатія та Ісая; його син Рефаія, його син Арнан, його син Овадія, його син Шеханія. ²² Син Шеханії: Шемаія; сини Шемаії: Хаттуш, Ігеал, Бариах, Неарія і Шафат, шестеро. ²³ Сини Неарії: Елиоенай, Єзекія й Азрикам, троє. ²⁴ Сини Елиоеная: Годав’ягу, Елеашив, Фелаія, Аккув, Іоханан, Делаія й Анані, семеро.

Глава 4

¹ Сини Іуди: Фарес, Есром, Харми, Хур і Шовал. ² Реаія, син Шовала, породив Іахафа; Іахаф породив Ахума і Лагада: від них племена цорян. ³ І ці сини Етама: Ізреель, Ішма та Ідбаш, і сестра їхня, на ім’я Гацлелпоні, ⁴ Пенуел, батько Гедора, і Езер, батько Хуша. Ось сини Хура, первістка Ефрафи, батька Вифлеєма.

⁵ В Ахшура, батька Фекої, були дві дружини: Хела і Наара. ⁶ І народила йому Наара Ахузама, Хефера, Фимні й Ахашфарі; це сини Наари. ⁷ Сини Хели: Цереф, Цохар і Ефнан.

⁸ Коц породив: Анува і Цовева і племена Ахархела, сина Гарумового.­

⁹ Іавис був знаменитішим за своїх­ братів. Мати дала йому ім’я Іавис, сказавши: я народила його з болістю. ¹⁰ І воззвав Іавис до Бога Ізраїлевого і сказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив наділи мої, і рука Твоя була зі мною, охороняючи мене від зла, щоб я не бідував!.. Бог послав йому, чого він просив.

¹¹ Хелув же, брат Шухи, породив Махира; він є батьком Ештона. ¹² Еш­тон породив Беф-Рафу, Пасеаха і Техинну, батька міста Нааса [брата Селома Кенезиїнового й Ахазового]; це жителі Рехи.

¹³ Сини Кеназа: Гофониїл і Сераія. Син Гофониїла: Хафаф. ¹⁴ Меонофай породив Офру, а Сераія породив Іоава, родоначальника долини теслярів, тому що вони були теслі.

¹⁵ Сини Халева, сина Ієфонниїного: Ір, Ила і Наам. Син Или: Кеназ. ¹⁶ Сини Ієгаллелела: Зиф, Зифа, Фи­рія й Асареел. ¹⁷ Сини Езри: Ієфер, Меред, Ефер та Іалон; Ієфер же породив Мерома, Шаммая та Ішбаха, батька Ешфемої. ¹⁸ І дружина його Іудия народила Ієреда, батька Гедора, і Хевера, батька Сохо, й Ієкуфиїла, батька Занаоха. Це сини Биф’ї, дочки фараонової, яку взяв Меред. ¹⁹ Сини дружини його Годії, сестри Нахама, батька Кеїли: Гарми­ й Ешфемоа — маахатянин. ²⁰ Сини Симеона: Амнон, Ринна, Бенханан і Филон. Сини Ішия: Зохеф і Бензохеф.

²¹ Сини Силома, сина Іудиного: Ір, батько Лехи, і Лаеда, батько Мареші, і родини тих, що виробляли висон, з дому Ашбеї, ²² й Іоким, і жителі Хозеви, й Іоаш і Сараф, які мали володіння в Моаві, й Іашувилехем; але це події давні. ²³ Вони були гончарі, і жили біля садів і на городах; у царя для робіт його жили вони там.

²⁴ Сини Симеона: Немуїл, Іамин, Іарив, Зерах і Саул. ²⁵ Шаллум син його; його син Мивсам; його син Мишма. ²⁶ Сини Мишми: Хаммуїл, син його; його син Закур; його син Шимей. ²⁷ У Шимея було шістнад­цять синів і шість дочок; у братів же його синів було небагато, і все плем’я їх не таке було численне, як плем’я синів Іуди.

²⁸ Вони жили у Вирсавії, Моладі, Хацаршуалі, ²⁹ у Билзі, в Ецемі, у Фоладі, ³⁰ у Вефуїлі, у Хормі, в Цик­лагу, ³¹ у Беф-Маркавофі, у Хацарсусимі, у Беф-Биреї й у Шааримі. Ось міста їхні до царювання Давида,­³² із селами їх: Етам, Аїн, Риммон, Фокен і Ашан, — п’ять міст. ³³ І всі селища їхні, що знаходилися навколо цих міст до Ваала; ось місця проживання їхнього і родоводу їхнього. ³⁴ Мешовав, Іамлех та Іосія, син Амас­сії, ³⁵ Іоїл та Ієгу, син Іошиви, сина Сераії, сина Асиїлового, ³⁶ Елиоенай, Якова, Ішохаія, Асаія, Адиїл, Ішимиїл і Ванея, ³⁷ і Зиза, син Шифія, син Аллона, син Ієдаії, син Шимрія, син Шемаії.

³⁸ Ці пойменовані були князями племен своїх, і дім батьків їхніх розділився і розмножився. ³⁹ Вони доходили до Герари і до східного боку долини, щоб знайти пасовища для стад своїх; ⁴⁰ і знайшли пасовища плідні і добрі і землю обширну, спокійну і безпечну, тому що до них жило там тільки небагато хамитян. ⁴¹ І прийшли ці, за іменами записані, у дні Єзекії, царя Юдейського, і перебили кочівників і осілих, які там знаходилися, і знищили їх назавжди й оселилися на місці їх, тому що там були пасовища для стад їхніх. ⁴² Із них же, із синів Симеонових, пішли до гори Сеїр п’ятсот чоловік: Фелатія, Неарія, Рефаія й Узиїл, сини Ішия, були на чолі їх; ⁴³ і побили залишок амаликитян, які вціліли там, і живуть там до цього дня.

Глава 5

¹ Сини Рувима, первістка Ізраїлевого, — він первісток; але, ко­ли осквернив він постіль батька свого, первородство його віддане синам Йосифа, сина Ізраїлевого, з тим однак же, щоб не писатися їм первород­ними; ² тому що Іуда був найсильнішим із братів своїх, і вождь від нього, але першість перенесена на Йосифа. ³ Сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох, Фаллу, Хецрон і Харми.

⁴ Сини Іоїля: Шемая, син його; його син Гог, його син Шимей, ⁵ його син Миха, його син Реаія, його син Ваал, ⁶ його син Беера, якого відвів у полон Феглафелласар, цар Ассирійський. Він був князем рувимлян. ⁷ І брати його, за племенами їх, за родовідним списком їх, були: голов­ний Ієїель, потім Захарія, ⁸ і Бела, син Азаза, сина Шеми, сина Іоїля. Він жив в Ароері до Нево і Ваал-Меона; ⁹ а на сход він жив до входу в пустелю, що йде від ріки Євфрату, тому що стада їх були численні в землі Галаадській. ¹⁰ У дні Саула вони вели війну з агарянами, які впали від рук їх, а вони стали жити в наметах і по всьому східному боці Галаада.

¹¹ Сини Гада жили навпроти них у землі Васанській до Салхи: ¹² у Васані Іоїль був головний, Шафан другий, потім Іаанай і Шафат. ¹³ Бра­тів їхніх з родинами їхніми було сім: Михаїл, Мешуллам, Шева, Іорай, Іаакан, Зия та Евер. ¹⁴ Ось сини Авихаїла, сина Хурія, сина Іароаха, сина Галаада, сина Михаїла, сина Ієшишая, сина Іахдо, сина Буза. ¹⁵ Ахи, син Авдиїла, сина Гунієвого, був главою свого роду. ¹⁶ Вони жили в Галааді, у Васані й у залежних від нього містах і у всіх околицях Сарона, до виходу їх. ¹⁷ Усі вони перераховані у дні Іоафама, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, царя Ізраїльського.

¹⁸ У нащадків Рувима і Гада і половини племені Манассіїного було людей войовничих, чоловіків, які носять щит і меч, які стріляють з лука і навчені до битви, сорок чотири тисячі сімсот шістдесят, які виходять на війну. ¹⁹ І воювали вони з агарянами, Ієтуром, Нафишем і На­давом. ²⁰ І надана була їм допомога проти них, і віддані були в руки їхні агаряни й усе, що в них було, тому що вони під час битви воззвали до Бога, і Він почув їх, за те, що вони уповали на Нього. ²¹ І взяли вони стада їхні: верблюдів п’ятдесят тисяч, із дрібної худоби двісті п’ятдесят тисяч, ослів дві тисячі, і сто тисяч душ людей, ²² тому що багато впало убитими, оскільки від Бога була битва ця. І жили вони на місці їхньому до переселення.

²³ Нащадки половини коліна Манассіїного жили в тій землі, від Васана до Ваал-Ермона і Сенира і до гори Ермона; і їх було багато. ²⁴ І ось глави поколінь їх: Ефер, Іш’ї, Елиїл, Азриїл, Єремія, Годавія й Іагдиїл, мужі могутні, мужі вельможні, глави родів своїх.

²⁵ Але коли вони згрішили проти Бога батьків своїх і стали блудно ходити услід богам народів тієї землі, яких вигнав Бог від лиця їх, ²⁶ тоді Бог Ізраїлів збудив дух Фула, царя Ассирійського, і дух Феглафелласара, царя Ассирійського, і він виселив рувимлян і гадитян і половину коліна Манассіїного, і відвів їх у Халах, і Хавор, і Ару, і на ріку Гозан, — де вони до цього дня.

Глава 6

¹ Сини Левія: Гирсон, Каафран і Мерарі. ² Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл. ³ Діти Амрама: Аарон, Мойсей і Маріам. Сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар і Іфа­мар. ⁴ Єлеазар породив Финеєса, Фи­неєс породив Авишуя; ⁵ Авишуй породив Буккія, Буккій породив Озію; ⁶ Озія породив Зерахію, Зерахія породив Мераїофа; ⁷ Мераїоф породив Амарію, Амарія породив Ахитува; ⁸ Ахитув породив Садока, Садок породив Ахимааса; ⁹ Ахимаас породив Азарію, Азарія породив Іоанана; ¹⁰ Іоанан породив Азарію, — це той, який був священиком у храмі, побу­дованому Соломоном в Єрусалимі. ¹¹ І породив Азарія Амарію, Амарія породив Ахитува; ¹² Ахитув породив Садока, Садок породив Селлума; ¹³ Селлум породив Хелкію, Хелкія породив Азарію; ¹⁴ Азарія породив Сераію, Сераія породив Іоседека. ¹⁵ Іоседек пішов у полон, коли Господь переселив юдеїв і єрусалимлян рукою Навуходоносора.

¹⁶ Отже, сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі. ¹⁷ Ось імена синів Гирсонових: Ливні і Шимей. ¹⁸ Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл. ¹⁹ Сини Мерарі: Махли і Муши. Ось нащадки Левія за родами їх. ²⁰ У Гир­сона: Ливні, син його; Іахав, син його; Зимма, син його; ²¹ Іоах, син його; Іддо, син його; Зерах, син його; Ієаф­рай, син його. ²² Сини Каафа: Аминадав, син його; Корей, син його; Асир, син його; ²³ Елкана, син його; Евиасаф, син його; Асир, син його; ²⁴ Тахаф, син його; Уриїл, син його; Узія, син його; Саул, син його. ²⁵ Сини Елкани: Амасай і Ахимоф. ²⁶ Елкана, син його; Цофай, син його; Нахаф, син його; ²⁷ Елиаф, син його; Ієрохам, син його, Елкана, син його; [Самуїл, син його]. ²⁸ Сини Самуїла: первісток Іоїль, другий Авия. ²⁹ Сини Мерарі: Махли; Ливні, син його; Шимей, син його; Уза, син його; ³⁰ Шима, син його; Хаггія, син його; Асаія, син його. ³¹ Ось ті, яких Давид поставив начальниками над спів­цями в домі Господньому, з часу поставлення в ньому ковчега. ³² Вони служили співцями перед скинією зібрання, доки Соломон не побудував дому Господнього в Єрусалимі. І вони ставали на службу свою за уставом своїм.

³³ Ось ті, які ставали із синами своїми: із синів Каафових — Еман співець, син Іоїля, син Самуїла, ³⁴ син Елкани, син Ієрохама, син Елиїла, син Тоаха, ³⁵ син Цуфа, син Елкани, син Махафа, син Амасая, ³⁶ син Елкани, син Іоїля, син Азарії, син Цефанії, ³⁷ син Тахафа, син Асира, син Авиасафа, син Корея, ³⁸ син Іцгара, син Каафа, син Левія, син Ізраїля; ³⁹ і брат його Асаф, який стояв праворуч від нього, — Асаф, син Берехії, син Шими, ⁴⁰ син Михаїла, син Ваасеї, син Малхиї, ⁴¹ син Ефнія, син Зераха, син Адаії, ⁴² син Ефана, син Зимми, син Шимія, ⁴³ син Іахафа, син Гирсона, син Левія.

⁴⁴ А із синів Мерарі, братів їхніх, — на лівому боці: Ефан, син Кишія, син Авдія, син Маллуха, ⁴⁵ син Хашавії, син Амасії, син Хелкії, ⁴⁶ син Амція, син Ванія, син Шемера, ⁴⁷ син Махлія, син Мушія, син Мерарі, син Левія. ⁴⁸ Брати їхні левити визначені­ на всякі служби при домі Божому;

⁴⁹ Аарон же і сини його спалювали на жертовнику всепалення і на жертовнику кадильному, і звершували всяке священнодійство у Святому Святих і для очищення Ізраїля в усьому, як заповів раб Божий Мойсей. ⁵⁰ Ось сини Аарона: Єлеазар, син його; Финеєс, син його; Авиуд, син його; ⁵¹ Буккій, син його; Уззій, син його; Зерахія, син його; ⁵² Мераїоф, син його; Амарія, син його; Ахитув, син його; ⁵³ Садок, син його; Ахимаас, син його.

⁵⁴ І ось оселі їхні за селищами їхніми у наділах їхніх: синам Аарона з племені Каафового, оскільки жереб випав їм, ⁵⁵ дали Хеврон, у землі Іудиній, і передмістя його навколо нього; ⁵⁶ поля ж цього міста і села його віддали Халеву, синові Ієфонніїному. ⁵⁷ Синам Аарона дали також міста притулків: Хеврон і Ливну з їх передмістями, Іаттир та Ештемоа і передмістя його, ⁵⁸ і Хилен і передмістя його, Давир і передмістя його, ⁵⁹ і Ашан і передмістя його, Вефсамис і передмістя його, ⁶⁰ а від коліна Веніамінового — Геву і передмістя її, і Аллемеф і перед­містя його, і Анафоф і передмістя його: усіх міст їхніх у племенах їхніх тринадцять міст. ⁶¹ Решті синів Каафа, із родин цього коліна, дано за жеребом десять міст із наділу половини коліна Манассіїного. ⁶² Синам Гирсона за племенами їхніми, від коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від коліна Манассіїного у Васані, дано тринадцять міст. ⁶³ Синам Мерарі за племенами їхніми, від коліна Рувимового, і від коліна Гадового, і від коліна Завулонового, дано за жеребом дванадцять міст.

⁶⁴ Так дали сини Ізраїлеві левитам міста і передмістя їх. ⁶⁵ Дали вони за жеребом від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеоно­вих, і від коліна синів Веніамінових ті міста, які вони назвали на імення.­⁶⁶ Деяким же племенам синів Ка­афових дали міста від коліна Єфремового. ⁶⁷ І дали їм міста притулків: Сихем і передмістя його на горі Єфремовій, і Гезер і передмістя його, ⁶⁸ Іокмеам і передмістя його, і Беф-Орон і передмістя його, ⁶⁹ й Аїалон і передмістя його, і Гаф-Риммон і передмістя його; ⁷⁰ від половини коліна Манассіїного — Анер і передмістя його, Білеам і передмістя його. Це поколінню решти синів Каафових. ⁷¹ Синам Гирсона від племені половини коліна Манассіїного дали Голан у Васані і передмістя його, й Аштароф і передмістя його. ⁷² Від коліна Іссахарового — Кедес і передмістя його, Давраф і передмістя його, ⁷³ і Рамоф і передмістя його, й Анем і передмістя його; ⁷⁴ від коліна Асирового — Машал і передмістя його, й Авдон і передмістя його, ⁷⁵ і Ху­ком і передмістя його, і Рехов і передмістя його; ⁷⁶ від коліна Неффалимового — Кедес у Галилеї і передмістя його, і Хаммон і передмістя його, і Кириафаїм і передмістя його. ⁷⁷ А іншим синам Мерариним — від коліна Завулонового Риммон і передмістя його, Фавор і передмістя його. ⁷⁸ По той бік Йордану, нав­проти Єрихона, на схід від Йордану,­ від коліна Рувимового дали Восор у пустелі і передмістя його, й Іаацу і передмістя її, ⁷⁹ і Кедемоф і передмістя його, і Мефааф і передмістя його; ⁸⁰ від коліна Гадового — Рамоф у Галааді і передмістя його, і Маханаїм і передмістя його, ⁸¹ й Еле­вон і передмістя його, і Іазер та передміс­тя його.

Глава 7

¹ Сини Іссахара: Фола, Фуа, Іашув і Шимрон, четверо. ² Сини Фоли: Уззій, Рефаія, Ієриїл, Іахмай, Івсам і Самуїл, глави в поколіннях Фоли, люди войовничі у своїх поколіннях; число їх у дні Давида було двадцять дві тисячі і шістсот. ³ Син Уззія: Ізрахія; а сини Ізрахії: Михаїл, Овадіа, Іоїль та Ішшія, п’ятеро. Усі вони глави. ⁴ У них, за родами їхніми, за поколіннями їхніми, було готового до битви війська тридцять шість тисяч; тому що в них було багато дружин і синів. ⁵ Братів же їхніх, у всіх поколіннях Іссахарових, людей войовничих, було вісімдесят сім тисяч, яких внесли до родовідних записів.

⁶ У Веніаміна: Бела, Бехер та Ієди­аїл, троє. ⁷ Сини Бели: Ецбон, Уззій, Уззиїл, Ієримоф і Іри, п’ятеро, глави поколінь, люди войовничі. У ро­­довідних списках записано їх двад­цять дві тисячі тридцять чотири. ⁸ Си­­ни Бехера: Земира, Іоаш, Єлиєзер, Елиоенай, Омри, Іремоф, Авия, Анафоф і Алемеф: усі ці сини Бехера. ⁹ В родовідних списках записано їх за родами їхніми, за главами поколінь, людей войовничих — двад­цять тисяч і двісті. ¹⁰ Син Ієдиаїла: Билган. Сини Билгана: Ієус, Веніамін, Егуд, Хенаана, Зефан, Фарсис і Ахишахар. ¹¹ Усі ці сини Ієдиаїла були главами поколінь, люди войов­ничі; сімнадцять тисяч і двісті було тих, що ходили на війну. ¹² І Шупим і Ху­пим, сини Іра; Хушим, син Ахера;

¹³ сини Неффалима: Іахцеїл, Гуні, Ієцер і Шиллем, діти Валли.

¹⁴ Сини Манассії: Асриїл, якого народила наложниця його арамеянка; вона ж народила Махира, батька Галаадового. ¹⁵ Махир взяв за дружи­ну сестру Хупима і Шупима, — ім’я сестри їхньої Мааха; ім’я другому Салпаад. У Салпаада були тільки дочки. ¹⁶ Мааха, дружина Махирова, народила сина і нарекла йому ім’я Кереш, а ім’я братові його Шереш. Сини його: Улам і Рекем. ¹⁷ Син Улама: Бедан. Ось сини Галаада, сина Махира, сина Манассіїного. ¹⁸ Сестра­ його Молехеф народила Ішгода, Авиєзера і Махлу. ¹⁹ Сини Шемиди були: Ахиан, Шехем, Ликхи й Аниам.

²⁰ Сини Єфрема: Шутелах, і Беред, син його, і Фахаф, син його, й Елеада, син його, і Фахаф, син його, ²¹ і Завад, син його, і Шутелах, син його, й Езер і Елеад. І убили їх жителі Гефа, уродженці тієї землі, за те, що вони пішли захопити стада їхні. ²² І плакав за ними Єфрем, бать­ко їхній, багато днів, і приходили брати його утішати його. ²³ Потім він увійшов до дружини своєї, і вона зачала і народила сина, і він нарік йому ім’я: Берія, тому що біда осягла­ дім його. ²⁴ І дочка в нього була Ше­ера. Вона побудувала Беф-Орон ниж­ній і верхній і Уззен-Шееру. ²⁵ І Рефай, син його, і Решеф, і Фелах, син його, і Фахан, син його, ²⁶ Лаедан, син його, Аммиуд, син його, Елишама, син його, ²⁷ Нон, син його, Ісус, син його. ²⁸ Володіння їхні і місця проживання їхні були: Вефиль і залежні від нього міста; на схід На­аран, на захід Гезер і залежні від нього міста; Сихем і залежні від нього­ міста до Гази і залежних від неї міст. ²⁹ А з боку синів Манассіїних: Беф-Сан і залежні від нього міста, Фа­анах і залежні від нього міста, Мегиддо і залежні від нього міста, Дор і залежні від нього міста. В них жили сини Йосифа, сина Ізраїлевого.

³⁰ Сини Асира: Імна, Ішва, Ішви і Берія, і сестра їхня Серах. ³¹ Сини Берії: Хевер і Малхиїл. Він батько Бирзаїфа. ³² Хевер породив Іафлета, Шомера і Хофама, і Шую, сестру­ їхню. ³³ Сини Іафлета: Пасах, Бимгал і Ашваф. Ось сини Іафлета. ³⁴ Си­ни Шемера: Ахи, Рохга, Іхубба й Арам. ³⁵ Сини Гелема, брата його: Цофах, Імна, Шелеш і Амал. ³⁶ Сини Цофаха: Суах, Харнефер, Шуал, Бері, Імра, ³⁷ Бецер, Год, Шамма, Шилша, Іфран і Беера. ³⁸ Сини Ієфера: Ієфун­ні, Фиспа й Ара. ³⁹ Сини Улли: Арах, Ханниїл і Риція. ⁴⁰ Всі ці сини Асира,­ глави поколінь, люди добірні, вой­о­в­­ничі, головні начальники. Записано­ у них у родовідних списках у війсь­ку, для війни, за рахунком двадцять шість тисяч чоловік.

Глава 8

¹ Веніамін породив Белу, первістка свого, другого Ашбела, третього Ахрая, ² четвертого Ноху і п’ятого Рафу. ³ Сини Бели були: Аддар, Гера, Авиуд, ⁴ Авишуа, Нааман, Ахоах, ⁵ Гера, Шефуфан і Хурам.

⁶ І ось сини Егуда, що були главами родів, які жили в Геві і переселені у Манахаф: ⁷ Нааман, Ахия і Гера, який переселив їх; він породив Уззу й Ахихуда.

⁸ Шегараїм породив дітей у землі Моавитській після того, як відпустив від себе Хушиму і Баару, дружин своїх. ⁹ І породив він від Ходеші, дружини своєї, Іовава, Цивію, Мешу, Малхама, ¹⁰ Ієуца, Шахию і Мирму: ось сини його, глави поколінь. ¹¹ Від Хушими породив він Авитува й Елпаала. ¹² Сини Елпаала: Евер, Мишам і Шемер, який побудував Оно і Лод і залежні від нього­ міста, –¹³ і Берія і Шема. Вони були главами поколінь жителів Аїалона. Вони вигнали жителів Гефа. ¹⁴ Ахио, Шашак, Іремоф, ¹⁵ Зевадія, Арад, Едер, ¹⁶ Михаїл, Ішфа та Іоха — сини Берії. ¹⁷ Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер, ¹⁸ Ішмерай, Ізлія та Іовав — сини Елпаала. ¹⁹ Іаким, Зихрій, Зав­дій, ²⁰ Елиєнай, Цилфай, Елиїл, ²¹ Адаія, Бераія і Шимраф — сини Шимея. ²² Ішпан, Евер, Елиїл, ²³ Авдон, Зихрій, Ханан, ²⁴ Хананія, Елам, Антофія, ²⁵ Іфдія і Фенуїл — сини Шашака. ²⁶ Шамшерай, Шехарія, Афалія, ²⁷ Іаарешія, Елія і Зихрій, сини Ієрохама. ²⁸ Це глави поколінь, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.

²⁹ В Гаваоні жили: [Ієїл,] батько гаваонитян, — ім’я дружини його Мааха, –³⁰ і син його, первісток Ав­дон, за ним Цур, Кис, Ваал, Надав, [Нер,]³¹ Гедор, Ахио, Зехер і Миклоф.­³² Миклоф породив Шимея. І вони жили поруч з братами своїми в Єру­са­лимі, разом із братами своїми. ³³ Нер породив Киса; Кис породив Саула; Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. ³⁴ Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху. ³⁵ Сини Михи: Пифон, Ме­лег, Фаарея й Ахаз. ³⁶ Ахаз породив Іоїадду; Іоїадда породив Алемефа, Азмавефа і Замврія; Замврій породив Моцу; ³⁷ Моца породив Бинею. Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. ³⁸ В Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бох­ру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан; усі вони сини Ацела. ³⁹ Сини Ешека,­ брата його: Улам, первісток його, другий Ієуш, третій Елифелет. ⁴⁰ Си­ни Улама були люди войовничі, які стріляли з лука, мали багато синів і онуків: сто п’ятдесят. Усі вони від синів Веніаміна.

Глава 9

¹ Так були перераховані за родами своїми всі ізраїльтяни, і ось вони записані в книзі царів ізраїльських. Юдеї ж за беззаконня свої переселені у Вавилон.

² Перші жителі, які жили у володіннях своїх, по містах ізраїльських, були ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї. ³ В Єрусалимі жили деякі із синів Іудиних і із синів Веніамінових, і із синів Єфремових і Манассіїних: ⁴ Уфай, син Аммиуда, син Омри, син Імрія, син Ванія, — із синів Фареса, сина Іудиного; ⁵ із синів Шилона — Асаія первісток і сини його; ⁶ із синів Зари — Ієуїл і брати їхні, — шістсот дев’яносто; ⁷ з синів Веніамінових Саллу, син Мешуллама, син Годавії, син Гассенуї; ⁸ та Івнія, син Ієрохама, і Ела, син Уззія, сина Михриєвого, і Мешуллам, син Шефатії, сина Регуїла, сина Івнії, ⁹ і брати їхні, за родами їхніми: дев’ятсот п’ятдесят шість, — усі ці мужі були глави родів у поколіннях своїх.

¹⁰ А зі священиків: Ієдаія, Іоїарив, Іахин, ¹¹ й Азарія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальствує у домі Божому; ¹² і Адаія, син Ієрохама, син Пашхура, син Малхії; і Маасай, син Адиела, син Іахзера, син Мешуллама, син Мешиллемифа, син Іммера; ¹³ і брати їхні, глави родів своїх: тисяча сімсот шістдесят, — люди відмінні у справі служіння в домі Божому.

¹⁴ А з левитів: Шемаія, син Хашува, син Азрикама, син Хашавії, — із синів Мерариних; ¹⁵ і Вакбакар, Хереш, Галал, і Матфанія, син Михи, син Зихрія, син Асафа; ¹⁶ й Овадія, син Шемаії, син Галала, син Ідифуна, і Берехія, син Аси, син Елкани, що жив у селищах нетофафських.

¹⁷ А воротарі: Шаллум, Аккуб, Тал­­мон і Ахиман, і брати їхні; Шаллум був головним. ¹⁸ І донині ці воротарі­ біля воріт царських, на схід, утриму­ють варту синів Левіїних. ¹⁹ Шаллум, син Коре, син Евиасафа, син Ко­рея, і брати його з роду його, кореяни, у справі служіння свого, були зі сторожею біля порогів скинії, а батьки їхні охороняли вхід у стан Господній. ²⁰ Финеєс, син Єлеазарів, був раніше начальником над ними, і Гос­подь був з ним. ²¹ Захарія, син Меше­лемії, був воротарем біля дверей скинії зібрання. ²² Усіх їх, обраних у воротарі до порогів, було двісті дванадцять. Вони внесені в список за селищами своїми. Їх поставив Давид і Самуїл прозорливець за вір­ність їх. ²³ І вони і сини їхні були на варті біля воріт дому Господнього, при домі скинії. ²⁴ На чотирьох боках знаходилися воротарі: на схід­но­му, західному, північному і пів­денно­му. ²⁵ Брати ж їхні жили в селищах своїх, приходячи до них час від часу на сім днів. ²⁶ Ці чотири начальники воротарів, левити, були в довірі; вони ж були приставлені до осель і до скарбів дому Божого. ²⁷ Навколо дому Божого вони і ніч проводили, тому що на них лежала охорона, і вони повин­ні були щоранку відмикати двері. ²⁸ Одні з них були приставлені до службових сосудів, так що за рахун­ком приймали їх і за рахунком видавали. ²⁹ Іншим з них було доручено інше начиння й усі священні потреби: борошно краще, і вино, і єлей, і ладан, і пахощі.

³⁰ А із синів священичих деякі готували миро з речовин запашних. ³¹ Маттафії з левитів, — він первісток Селлума кореянина, — довірено було те, що готується на сковородах. ³² Деяким із братів їхніх, із синів Каафових, було доручено заготівлю хлібів предкладення, щоб приносити їх щосуботи. ³³ Співці ж, головні в поколіннях левитських, у кімнатах храму були вільні від занять, тому що день і ніч вони зобов’язані були займатися мистецтвом своїм. ³⁴ Це глави поколінь левитських, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.

³⁵ У Гаваоні жили: батько гаваонитян Ієїл, — ім’я дружини його Ма­аха, ³⁶ і син його первісток Авдон, за ним Цур, Кис, Ваал, Нер, Надав, ³⁷ Гедор, Ахио, Захарія і Миклоф. ³⁸ Миклоф породив Шимеама. І вони жили поряд з братами своїми в Єрусалимі разом з братами своїми. ³⁹ Нер породив Киса, Кис породив Саула, Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. ⁴⁰ Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху. ⁴¹ Сини Михи: Пифон, Мелех, Фарей [і Ахаз]. ⁴² Ахаз породив Іаеру; Іаера породив Алемефа, Азмавефа і Замв­рія; Замврій породив Моцу; ⁴³ Моца породив Бинею: Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. ⁴⁴ У Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан. Це сини Ацела.

Глава 10

¹ Филистимляни воювали з Із­­раїлем, і побігли ізраїльтяни від филистимлян, і падали уражені на горі Гелвуї. ² І погналися филистимляни за Саулом і синами його, й убили филистимляни Іонафана й Авинадава і Мелхисуя, синів Саулових. ³ Битва проти Саула посилилася, і стрільці кинулися на нього, так що він зранений був стрільцями. ⁴ І сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми меч твій і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані і не наглумилися з мене. Але зброєносець не наважився, тому що дуже злякався. Тоді Саул узяв меч і упав на нього. ⁵ Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на меч і помер. ⁶ І вмер Саул, і три сини його, і весь дім його разом з ним помер. ⁷ Коли побачили ізраїль­тяни, які були в долині, що усі біжать і що Саул і сини його померли,­ то залишили міста свої і розбіг­лися; а филистимляни прийшли й оселилися в них. ⁸ На другий день прийшли филистимляни оббирати вбитих, і знайшли Саула і синів йо­го, які впали на горі Гелвуйській, ⁹ і роз­дягли його, і зняли з нього голову його і зброю його, і послали по зем­лі Филистимській, щоб сповістити про це перед ідолами їхніми і перед народом. ¹⁰ І поклали зброю його в ка­пищі богів своїх, і голову його встро­мили в домі Дагона. ¹¹ І по­чув весь Іавис галаадський усе, що зро­били филистимляни із Саулом. ¹² І під­­нялися всі люди сильні, взяли тіло Саулове і тіла синів його, і принесли їх в Іавис, і поховали кістки їхні під дубом в Іависі, і постилися сім днів.

¹³ Так помер Саул за своє беззаконня, яке він учинив перед Господом, за те, що не дотримався слова Господнього і звернувся до чарівниці з запитанням, ¹⁴ а не звертався до Господа. За те Він і умертвив його, і передав царство Давиду, синові Ієссеєвому.

Глава 11

¹ І зібралися всі ізраїльтяни до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми кость твоя і плоть твоя; ² і вчора, і третього дня, коли ще Саул був царем, ти виводив і вводив Ізраїля, і Господь Бог твій сказав тобі: «ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем народу Мого, Ізраїля». ³ І прийшли усі старійшини Ізраїлеві до царя в Хеврон, і уклав з ними Давид завіт у Хевроні перед лицем Господнім; і вони помазали Давида на царя над Ізраїлем, за словом Господнім, через Самуїла.

⁴ І пішов Давид і весь Ізраїль до Єрусалима, тобто до Ієвуса. А там були ієвусеї, жителі тієї землі. ⁵ І сказали жителі Ієвуса Давиду: не вві­йдеш сюди. Але Давид узяв фортецю­ Сион; це місто Давидове. ⁶ І ска­зав Давид: хто раніше за усіх вразить ієвусеїв, той буде главою і воєна­чальником. І зійшов раніше за всіх Іоав, син Саруї, і став главою. ⁷ Давид жив у тій фортеці, тому і назива­ли її містом Давидовим. ⁸ І він оббудував місто навкруги, починаючи від Милло, всю околицю, а Іоав відновив інші частини міста. ⁹ І процвітав Давид, і піднімався більше і біль­ше, і Господь Саваоф був з ним.

¹⁰ Ось головні із сильних у Давида, які спільно подвизалися з ним у царстві його, разом з усім Ізраїлем, щоб поставити його царем, за словом Господнім, над Ізраїлем, ¹¹ і ось число хоробрих, які були у Давида: Ієсваал, син Ахамані, головний з тридцяти. Він підняв спис свій на триста чоловік і вразив їх за один раз. ¹² Після нього Єлеазар, син Додо ахохиянина, з трьох хоробрих: ¹³ він був з Давидом у Фасдамимі, куди фи­листимляни зібралися на війну. Там частина поля була засіяна ячменем, і народ побіг від филистимлян; ¹⁴ але вони стали серед поля, зберегли його й уразили филистимлян. І дарував Господь спасіння велике! ¹⁵ Троє цих головних з тридцяти вождів зійшли на скелю до Давида, у печеру Одоллам, коли стан филистимлян був розташований у долині рефаїмів. ¹⁶ Давид тоді був в укріпленому міс­ці, а охоронне військо филистимлян було тоді у Вифлеємі. ¹⁷ І дуже захотілося пити Да­виду, і він сказав: хто напоїть мене водою з колодязя вифлеємського, що біля воріт? ¹⁸ Тоді ці троє пробилися­ крізь стан филистимський і почерпнули води з колодязя вифлеємського, що біля воріт, і взяли, і принесли Давиду. Але Давид не захотів пити її і вилив її у славу Господа, ¹⁹ і сказав: збережи мене Господь, щоб я зробив це! Чи стану я пити кров мужів цих, які покладали душі свої! Бо з небезпекою для власного життя вони принесли воду. І не захотів пити її. Ось що зробили троє цих хоробрих.

²⁰ І Авесса, брат Іоава, був голов­ним із трьох: він убив списом своїм триста чоловік, і був у славі у тих трьох. ²¹ Із трьох він був найзнатнішим і був начальником; але з тими трьома не рівнявся.

²² Ванея, син Іодая, мужа хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла: він вразив двох Ариїлів моавитських; він же зійшов і убив лева у рові, в сніжний час; ²³ він же убив єгиптянина, людину на зріст у п’ять ліктів: у руці єгиптянина був спис, як навій у ткачів, а він підійшов до нього з палкою і, вирвавши спис з руки єгиптянина, убив його його ж списом: ²⁴ ось що зробив Ванея, син Іодая. І він був у славі у тих трьох хоробрих; ²⁵ він був знатнішим тридцяти, але з трьома не рівнявся, і Давид поставив його найближчим виконавцем своїх наказів.

²⁶ А головні з воїнів: Асаїл, брат Іоава; Елханан, син Додо, з Вифлеєма; ²⁷ Шамма гародитянин; Херец пелонитянин; ²⁸ Іра, син Ікеша, фекоїтянин; Евиезер анафофянин; ²⁹ Сив­хай хушатянин; Ілай ахохиянин; ³⁰ Магарай нетофафянин; Хелед, син Ваани, нетофафянин; ³¹ Іттай, син Рибая, з Гиви Веніамінової; Ванея пирафонянин; ³² Хурай з Наголе-Гааша; Авиел з Арави; ³³ Азмавеф бахарумиянин; Елияхба шаалбонянин. ³⁴ Сини Гашема гизонитянина: Іонафан, син Шаге, гараритянин; ³⁵ Ахиам, син Сахара, гараритянин; Елифал, син Ури; ³⁶ Хефер з Ма­хе­ри;­ Ахия пелонитянин; ³⁷ Хецрой кар­милитянин; Наарай, син Езбая; ³⁸ Іоїль, брат Нафана; Мивхар, син Гагрія; ³⁹ Целек аммонитянин; Наха­рай берофянин, зброєносець Іоава, сина Саруї; ⁴⁰ Іра іфриянин; Гареб іфриянин; ⁴¹ Урія хеттеянин; Завад, син Ахлая; ⁴² Адина, син Шизи, рувимлянин, глава рувимлян, і в нього було тридцять; ⁴³ Ханан, син Маахи; Іосафат мифниянин; ⁴⁴ Уззія аштерофянин; Шама та Іеїел, сини Хофама ароерянина; ⁴⁵ Ієдиаел, син Шимрія, та Іоха, брат його, фициянин; ⁴⁶ Елиел з Махавима, та Ієривай і Іошавія, сини Елнаама, й Іфма моавитянин; ⁴⁷ Елиел, Овед та Іасиел з Мецоваї.

Глава 12

¹ І ці також прийшли до Давида в Секелаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кисового, і були серед хоробрих, які допома­гали в битві. ² Озброєні луком, вони правою і лівою рукою кидали камені, і стріляли стрілами з лука, — з братів Саула, від Веніаміна; ³ го­лов­ний Ахиєзер, за ним Іоас, сини Шемаї, з Гиви; Ієзиел і Фелет, сини Азмавефа; Бераха та Ієгу з Анафофа; ⁴ Ішмаія гаваонитянин, хоробрий з тридцяти і начальник над тридцятьма; Єремія, Іахазиїл, Іоханан та Іозавад з Гедери. ⁵ Елузай, Ієримоф, Веалія, Шемарія, Сафатія харифиянин; ⁶ Елкана, Ішшияху, Азариїл, Іоезер та Іошавам, кореяни; ⁷ й Іоела і Зевадія, сини Ієрохама, з Гедора.

⁸ І з гадитян перейшли до Давида в укріплення, у пустелю, люди мужні, войовничі, озброєні щитом і списом; лиця левові — обличчя їхні, і вони швидкі, як сарни в горах. ⁹ Головний Езер, другий Овадія, третій Елиав, ¹⁰ четвертий Мишманна, п’ятий Єремія, ¹¹ шостий Афай, сьомий Елиел, ¹² восьмий Іоханан, дев’ятий Елзавад, ¹³ десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. ¹⁴ Вони із синів Гадових були главами у війську: мен­ший над сотнею, і більший над тисячею. ¹⁵ Вони і перейшли Йордан у перший місяць, коли він виступає з берегів своїх, і розігнали всіх, хто жив у долинах на схід і захід.

¹⁶ Прийшли також і з синів Веніамінових та Іудиних в укріплення до Давида. ¹⁷ Давид вийшов назустріч їм і сказав їм: якщо з миром прийшли ви до мене, щоб допомагати мені, то нехай буде в мене з вами одне серце; а якщо для того, щоб підступно зрадити мене ворогам моїм, тоді як немає пороку на руках моїх, то нехай бачить Бог батьків наших і розсудить. ¹⁸ І охопив дух Амасая, главу тридцяти, і сказав він: мир тобі, Давиде, і з тобою, сину Ієссеїв; мир тобі, і мир помічникам твоїм; тому що допомагає тобі Бог твій. Тоді прийняв їх Давид і поставив їх на чолі війська.

¹⁹ І з коліна Манассіїного перейшли деякі до Давида, коли він ішов з филистимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, тому що проводирі филистимські, порадившись, відіслали його, говорячи: на нашу голову він перейде до господаря свого Саула. ²⁰ Коли він повертався в Секелаг, тоді перейшли до нього з манассіян: Аднах, Іозавад, Ієдиаел, Михаїл, Іозавад, Елигу і Цилльфай, тисячоначальники у ма­нассіян. ²¹ І вони допомагали Давиду проти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були начальниками у війську. ²² Так з кожним днем приходили до Давида на допомогу до того, що його ополчення стало великим, як ополчення Боже.

²³ Ось число головних у війську, що прийшли до Давида у Хеврон, щоб передати йому царство Саулове, за словом Господнім: ²⁴ синів Іудиних, які носять щит і спис, було шість тисяч вісімсот готових до війни; ²⁵ із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч сто; ²⁶ із синів Левіїних чотири тисячі шістсот; ²⁷ й Іоддай, князь від племені Аарона,­ і з ним три тисячі сімсот; ²⁸ і Садок, мужній юнак, і рід його, двад­цять два начальники; ²⁹ із синів Веніамінових, братів Саулових, три тисячі, — але ще багато хто з них тримався дому Саулового; ³⁰ із синів Єфремових двад­цять тисяч вісімсот людей мужніх, людей вельможних у родах своїх; ³¹ з половини коліна Манассіїного вісімнадцять тисяч, які викликані поіменно, щоб піти поставити царем Давида; ³² із синів Іссахарових прийшли люди ро­зумні, які знали, що́ коли належа­ло робити Ізраїлю, — їх було двісті головних, і всі брати їхні три­малися­ слова їх; ³³ з коліна Завулонового готових до битви, озброєних усякою військовою зброєю, п’ятдесят тисяч, у строю, одностайних; ³⁴ з коліна Неффалимового тисяча вождів і з ними тридцять сім тисяч із щитами і списами; ³⁵ з коліна Данового готових до війни двадцять вісім тисяч шістсот; ³⁶ від Асира воїнів, готових до битви, сорок тисяч; ³⁷ з-за Йордану, від коліна Рувимового, Гадового і половини коліна Манассіїного, сто двадцять тисяч, з усякою військовою зброєю.

³⁸ Усі ці воїни, у строю, від щирого серця прийшли у Хеврон поставити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й усі інші ізраїльтяни були одностайні, щоб поставити царем Давида. ³⁹ І пробули там у Давида три дні, їли і пили, тому що брати їхні все приготували для них; ⁴⁰ та й близькі до них, навіть до коліна Іссахарового, Завулонового і Неффалимового, привозили всю поживу на ослах, і верблюдах, і мулах, і волах: борошно, смокви, й ізюм, і вино, і єлей, і великої і дрібної худоби безліч, оскільки радість була для Ізраїля.

Глава 13

¹ І радився Давид з тисячона­чальниками, сотниками і з усіма вождями, ² і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас; ³ і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього. ⁴ І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою. ⁵ Так зі­б­рав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кири­аф-Іарима. ⁶ І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Гос­­пода, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його. ⁷ І по­везли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю. ⁸ Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах. ⁹ Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його. ¹⁰ Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим. ¹¹ І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня. ¹² І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий? ¹³ І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина. ¹⁴ І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.

Глава 14

¹ І послав Хирам, цар Тирсь­кий, до Давида послів, і кедрові дерева, і мулярів, і теслярів, щоб побудувати йому дім. ² Коли довідався Давид, що утвердив його Господь царем над Ізраїлем, що піднесено високо царство його, заради народу його Ізраїля, ³ тоді взяв Давид ще дружин в Єрусалимі, і породив Давид ще синів і дочок. ⁴ І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, Совав, Нафан, Соломон, ⁵ Евеар, Елисуа, Елфалет, ⁶ Ногах, Нафек, Іафіа, ⁷ й Елисама, Вееліада й Елифалеф.

⁸ І почули филистимляни, що помазано Давида на царя над усім Ізраїлем, і піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид про це і пішов проти них. ⁹ І филистимляни прийшли і розташувалися в долині рефаїмів. ¹⁰ І запитав Давид Бога, говорячи: чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої? І сказав йому Господь: іди, і Я віддам їх у руки твої. ¹¹ І пішли вони у Ваал-Перацим, і вразив їх там Давид; і сказав Давид: зломив Бог ворогів моїх рукою моєю, як про­рив води. Тому і дали ім’я місцю тому: Ваал-Перацим. ¹² І залишили там филистимляни богів своїх, і по­велів Давид, і спалені вони вогнем. ¹³ І прийшли знову филистимляни і розташувалися по долині. ¹⁴ І ще запитав Давид Бога, і сказав йому Бог: не ходи прямо на них, ухилися від них і йди до них з боку шовковичних дерев; ¹⁵ і коли почуєш шум, ніби кроків на вершинах шов­ковичних дерев, тоді вступи в битву,­ бо вийшов Бог перед тобою, щоб уразити стан филистимлян. ¹⁶ І зробив Давид, як повелів йому Бог; і вра­зили стан филистимський, від Гаваона до Газера. ¹⁷ І пронеслося ім’я Давидове по всіх землях, і Гос­подь зробив його страшним для всіх народів.

Глава 15

¹ І побудував він собі доми в місті Давидовому, і приготував місце для ковчега Божого, і спорудив для нього скинію. ² Тоді сказав Давид: ніхто не повинен носити ков­чега Божого, крім левитів, тому що їх обрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий і служити Йому повіки. ³ І зібрав Давид усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести ковчег Господній на місце його, яке він для нього приготував. ⁴ І скликав Давид синів Ааронових і левитів: ⁵ із синів Каафових, Уриїла начальника і братів його — сто двадцять чоловік; ⁶ із синів Мерариних, Асаію начальника і братів його — двісті двадцять чоловік; ⁷ із синів Гирсонових Іоїля начальника і братів його — сто трид­цять чоловік; ⁸ із синів Елисафанових, Шемаію начальника і братів його — двісті; ⁹ із синів Хевронових, Елиєла начальника і братів його — вісімдесят; ¹⁰ із синів Уззиїлових, Аминадава начальника і братів його — сто дванадцять. ¹¹ І прикликав Давид священиків: Садока й Авиафара, і левитів: Уриїла, Асаію, Іоїля, Шемаію, Елиєла й Аминадава, ¹² і сказав їм: ви, начальники родів левитських, освятіться самі і брати ваші, і принесіть ковчег Господа Бога Ізраїлевого на місце, яке я приготував для нього; ¹³ бо як раніше не ви це робили, то Господь Бог наш уразив нас за те, що ми не шукали Його, як належало.

¹⁴ І освятилися священики і левити для того, щоб нести ковчег Гос­пода, Бога Ізраїлевого. ¹⁵ І понесли сини левитів ковчег Божий, як заповів Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах. ¹⁶ І наказав Давид начальникам левитів поставити братів своїх співців з музичними інструментами, з псалтирями і цитрами і кимвалами, щоб вони голосно сповіщали голос радування. ¹⁷ І поставили левити Емана, сина Іоїлевого, і з братів його, Асафа, си­на­­ Верехиїного, а із синів Мерари­них,­­­ братів їхніх, Ефана, сина Кушаії; ¹⁸ і з ними братів їхніх другорядних: Захарію, Бена, Іаазиїла, Шемирамофа, Ієхиїла, Уннія, Елиава, Ванею, Ма­асея, Маттафію, Елифлеуя, Мик­нея й Овед-Едома та Ієїела, воротарів. ¹⁹ Еман, Асаф і Ефан грали голос­но на мідних кимвалах, ²⁰ а Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея — на псалтирях, тонким голосом. ²¹ Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азазія — на цитрах, щоб робити початок. ²² А Хенанія, начальник левитів, був учитель співу, тому що був вправним у ньому.­²³ Верехія й Елкана були придверниками біля ковчега. ²⁴ Шеванія, Іосафат, Нафанаїл, Амасай, Захарія, Ванея та Елиєзер, священики, сурмили трубами перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Ієхія були придверниками біля ковчега.

²⁵ Так Давид і старійшини Ізраїлеві і тисячоначальники пішли перенести ковчег завіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю. ²⁶ І коли Бог допоміг левитам, які несли ковчег завіту Господнього, тоді закололи в жертву сім тельців і сім баранів. ²⁷ Давид був одягнений у висонний одяг, а також і всі левити, які несли ковчег, і співці, і Хенанія начальник музикантів і співаків. На Давиді ж був ще лляний ефод. ²⁸ Так весь Ізраїль вносив ков­чег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.

²⁹ Коли ковчег завіту Господнього­ входив у місто Давидове, Мелхола, дочка Саулова, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, який скакає і веселиться, принизила його в серці своєму.

Глава 16

¹ І принесли ковчег Божий, і по­ставили його посеред скинії, яку спорудив для нього Давид, і піднесли Богу всепалення і мирні жертви.­

² Коли Давид закінчив всепалення і приношення мирних жертв, то благословив народ ім’ям Господа З і роз­дав усім ізраїльтянам, і чоловікам і жінкам, по одній хлібині і по шматку м’яса і по кухлю вина,

⁴ і поставив на службу перед ковчегом Господнім деяких з левитів, щоб вони славословили, дякували і звеличували Господа Бога Ізраїлевого: ⁵ Асафа головним, другим по ньому Захарію, Ієїела, Шемирамофа, Ієхиїла, Маттафію, Елиава, і Ванею, Овед-Едома та Ієїела з псалтирями і цитрами, і Асафа для гри на кимвалах, ⁶ а Ванею та Озиїла, священиків, щоб постійно сурмили перед ковчегом завіту Божого.

⁷ У цей день Давид уперше дав псалом для славослів’я Господу через Асафа, і братів його: ⁸ славте Господа, проголошуйте ім’я Його; спо­віщайте в народах діла Його; ⁹ співай­те Йому, бряжчіть Йому; оповідайте про всі чудеса Його; ¹⁰ хваліться ім’ям Його святим; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа; ¹¹ шукайте Господа і сили Його, шукайте безперестанно лиця Його; ¹² поминайте чудеса, які Він сотворив, знамення Його і суди вуст Його, ¹³ ви, сíм’я Ізраїлеве, раби Його, сини Якова, обрані Його! ¹⁴ Він Господь Бог наш; суди Його по всій землі. ¹⁵ Пам’ятайте вічно завіт Його, слово, яке Він заповів у тисячу родів, ¹⁶ те, що запо­відав Аврааму, і в чому клявся Ісааку, ¹⁷ і що поставив Якову в закон і Ізраїлю в завіт вічний, ¹⁸ говорячи: «тобі дам Я землю Ханаанську, у спадкоємний наділ вам». ¹⁹ Вони були тоді нечисленні і незначні, і прибульці в ній, ²⁰ і переходили від народу до народу і з одного царства до іншого народу; ²¹ але Він нікому не дозволив кривдити їх, і викривав за них царів: ²² «Не доторкайтеся до помазаних Моїх, і пророкам Моїм не робіть зла». ²³ Співайте Гос­поду, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його. ²⁴ Сповіщайте язичникам славу Його, усім народам чудеса Його, ²⁵ бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів. ²⁶ Тому що всі боги народів ніщо, а Господь небеса сотворив. ²⁷ Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці [святому] Його. ²⁸ Воздайте Господу, племена народів, воздайте Господу славу і честь, ²⁹ воздайте Господу славу імені Його. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його. ³⁰ Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться. ³¹ Нехай веселяться небеса, нехай торжествує зем­ля, і нехай скажуть у народах: Гос­подь царює! ³² Нехай плеще море і все, що наповнює його, нехай радіє поле й усе, що на ньому. ³³ Нехай радіють разом усі дерева дібровні перед лицем Господа, бо Він іде судити землю. ³⁴ Прославляйте Господа, бо повіки милість Його, ³⁵ і скажіть: спаси нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, щоб ми славили святе ім’я Твоє і щоб хвалилися славою Твоєю!­ ³⁶ Благословенний Господь Бог Ізраї­лів, від віку і до віку! І сказав увесь народ: амінь! алилуя!

³⁷ Давид залишив там, перед ковчегом завіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня, ³⁸ й Овед-Едома і братів його, шістдесят вісім чоловік; Овед-Едома, сина Ідифунового, і Хосу — воротарями, ³⁹ а Садока священика і братів його священиків перед оселею Господньою, яка на висоті в Гаваоні, ⁴⁰ для возношення всепалень Господу на жер­товнику всепалення постійно, вран­ці­ і ввечері, і для усього, що написано в законі Господа, який Він заповів Ізраїлю; ⁴¹ і з ними Емана та Ідифуна й інших обраних, які призначені поіменно, щоб славити Господа, бо навіки милість Його. ⁴² При них Еман та Ідифун прославляли Бога, граючи на трубах, кимвалах і різних музичних інструментах; синів же Ідифуна поставив при вратах.

⁴³ І пішов увесь народ, кожен у свій дім; повернувся і Давид, щоб благословити дім свій.

Глава 17

¹ Коли Давид жив у домі сво­є­­му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом. ² І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.

³ Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана: ⁴ піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування, ⁵ бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло. ⁶ Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового? ⁷ І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля; ⁸ і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі; ⁹ і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на міс­ці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше, ¹⁰ у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх во­ро­гів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім. ¹¹ Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до бать­ків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його. ¹² Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки. ¹³ Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе. ¹⁴ Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно. ¹⁵ Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.

¹⁶ І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене? ¹⁷ Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже! ¹⁸ Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого! ¹⁹ Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич. ²⁰ Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. ²¹ І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту. ²² Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Гос­поди, став Богом його. ²³ Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утвер­ди­ навік, і зроби, як Ти сказав. ²⁴ І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. ²⁵ Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою. ²⁶ І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо. ²⁷ Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Гос­поди, благословиш, то буде він благословенний повік.

Глава 18

¹ Після цього Давид уразив фи­­­листимлян і смирив їх, і взяв Геф і залежні від нього міста з рук филистимлян. ² Він уразив також моавитян, — і стали моавитя­ни рабами Давида, приносячи йому данину.

³ І вразив Давид Адраазара, царя Сувського, в Емафі, коли той ішов утвердити владу свою при ріці Євфраті. ⁴ І взяв Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і зруйнував Давид усі колісниці, залишивши з них тільки сто. ⁵ Сиріяни дамаські прийшли було на допомогу Адраазару, царю Сувському, але Давид уразив двадцять дві тисячі сиріян. ⁶ І поставив Давид охоронне військо в Сирії дамаській, і стали сиріяни рабами Давида, приносячи йому данину. І допомагав Господь Давиду скрізь, куди б він не ходив. ⁷ І взяв Давид золоті щити, що були в рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. ⁸ А з Тивхави і Куна, міст Адраазарових, узяв Давид дуже багато міді. З неї Соломон зробив мідне море і стовпи, і мідні посудини. ⁹ І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазара, царя Сувського. ¹⁰ І послав Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його, тому що Фой був у стані війни з Адраазаром, — і з ним усякі посудини золоті, сріб­ні та мідні. ¹¹ І присвятив їх цар Давид Господу разом зі сріблом і золотом, яке він узяв від усіх народів: від ідумеян, моавитян, аммонитян, филистимлян і від амаликитян. ¹² І Авесса, син Саруї, вразив ідумеян на долині Соляній вісімнадцять тисяч; ¹³ і поставив у Ідумеї охоронне військо, і стали всі ідумеяни рабами Давида. Господь допомагав Давиду скрізь, куди б він не ходив.

¹⁴ І царював Давид над усім Ізраїлем, і творив суд і правду всьому народові своєму. ¹⁵ Іоав, син Саруї, був начальником війська, Іосафат, син Ахилуда, діловодом, ¹⁶ Садок, син Ахитува, й Авимелех, син Авиафара, священиками, а Суса писарем, ¹⁷ Ванея, син Іодая, над хелефеями і фелефеями, а сини Давидові — першими при царі.

Глава 19

¹ Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього. ² І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо бать­ка його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його. ³ Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її? ⁴ І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх. ⁵ І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиш­теся в Єрихоні, поки відростуть бороди ва­ші, і тоді повернетеся.

⁶ Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви. ⁷ І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розта­шувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.

⁸ Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих. ⁹ І виступили аммонитяни і ви­шикувалися до битви біля воріт міс­та, а царі, які прийшли, окремо в полі. ¹⁰ Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їх проти сиріян. ¹¹ А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян. ¹² І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі. ¹³ Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, — і Господь нехай­ зробить, що Йому вгодно. ¹⁴ І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього. ¹⁵ Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим. ¹⁶ Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім. ¹⁷ Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йор­дан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним. ¹⁸ І сиріяни побігли від ізраїль­тян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив. ¹⁹ Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.

Глава 20

¹ Через рік, у той час, коли ца­рі виходять на війну, вивів Іоав військо і став розоряти землю аммонитян, і прийшов і обложив Равву. Давид же залишався в Єрусалимі. Іоав, завоювавши Равву, зруйнував її. ² І взяв Давид вінець царя їхнього­ з голови його, і в ньому виявилося­ ваги талант золота, і дорогоцінні камені були на ньому; і був він покладений на голову Давида. І дуже багато здобичі виніс з міста. ³ А народ, який був у ньому, вивів і умерт­в­­ляв їх пилами, залізними молотами­ і сокирами. Так зробив Давид з усіма містами аммонитян, і повер­нувся Давид і весь народ в Єрусалим.

⁴ Після того почалася війна з филистимлянами в Газері. Тоді Совохай хушатянин уразив Сафа, одного з нащадків рефаїмів. І вони смирилися. ⁵ І знову була війна з филистимлянами. Тоді Елханам, син Іаїра, вразив Лахмия, брата Голіафового, гефянина, у якого древко списа було, як навій у ткачів. ⁶ Була ще битва у Гефі. Там був один великий на зріст чоловік, у якого було по шість пальців, всього двадцять чотири. І він також був з нащадків рефаїмів. ⁷ Він ганьбив Ізраїля, але Іонафан, син Шими, брата Давидового, вразив його. ⁸ Це були народжені від рефаїмів у Гефі, і впали від руки Давида і від руки слуг його.

Глава 21

¹ І повстав сатана на Ізраїля,­ і підбурив Давида зробити пе­релік ізраїльтян. ² І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть­ порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх. ³ І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю? ⁴ Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим. ⁵ І по­дав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв — чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч. ⁶ А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.

⁷ І не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля. ⁸ І ска­зав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо. ⁹ І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав: ¹⁰ піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання Я пропоную тобі, обери собі одне з них, — і Я пошлю його на тебе. ¹¹ І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі: ¹² або три роки — голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні — меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом. ¹³ І сказав Давид Га­дові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські. ¹⁴ І послав Господь моровицю на Ізраїля, і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік. ¹⁵ І послав Бог ангела в Єру­салим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тоді над током Орни ієвусеянина. ¹⁶ І підняв Давид очі свої, і по­бачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і ста­рій­шини, покриті веретищем, на обличчя свої. ¹⁷ І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ? я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! не­хай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його. ¹⁸ І ангел Господ­ній сказав Гадові, щоб той сказав Да­виду: нехай Давид прийде і поставить жер­товник Господу на току Орни ієвусеянина.

¹⁹ І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім. ²⁰ Орна повернувся, побачив ангела, і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю. ²¹ І прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі. ²² І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справж­ню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу. ²³ І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма. ²⁴ І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятого задарма. ²⁵ І дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота. ²⁶ І спорудив там Давид жертовник Господу і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославши вогонь з неба на жертовник всепалення. ²⁷ І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його. ²⁸ У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієву­сеянина, приніс там жертву.

²⁹ Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилися в той час на висоті в Гаваоні. ³⁰ Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.

Глава 22

¹ І сказав Давид: ось дім Господа Бога й ось жертовник для всепалення Ізраїля. ² І наказав Давид зібрати прибульців, які знаходилися в землі Ізраїльській, і поставив каменотесів, щоб обтесувати камені для побудови дому Божого. ³ І багато заліза для цвяхів до дверей воріт і для зв’язок заготував Да­вид, і багато міді без ваги, ⁴ і кедрових дерев без ліку, тому що сидоняни і тиряни доставили Давиду багато кедрових дерев. ⁵ І сказав Давид: Соломон, син мій, молодий і слабосилий, а дім, який слід побудувати для Господа, повинен бути дуже величним, на славу і прикрасу перед усіма землями: отже, я буду заготовляти для нього. І заготував Давид до смерти своєї багато.

⁶ І прикликав Соломона, сина свого, і заповів йому побудувати дім Господу Богу Ізраїлевому. ⁷ І сказав Давид Соломону: сину мій! у мене було на серці побудувати дім в ім’я Господа, Бога мого, ⁸ але було до мене слово Господнє, і сказано: «ти пролив багато крови і вів великі війни; ти не повинен будувати дому імені Моєму, тому що пролив багато крови на землю перед лицем Моїм. ⁹ Ось, у тебе народиться син: він буде чоловіком мирним; Я дам йому спокій від усіх ворогів його навкруги: тому ім’я йому буде Соломон. І мир і спокій дам Ізраїлю у дні його. ¹⁰ Він побудує дім імені Моєму, і він буде Мені сином, а Я йому отцем, і утверджу престіл царства його над Ізраїлем повік». ¹¹ І ни­ні, сину мій! нехай буде Господь з тобою, щоб ти мав благий успіх і побудував дім Господу Богу твоєму, як Він говорив про тебе. ¹² Нехай дасть тобі Господь сенс і розум, і поставить тебе над Ізраїлем; і дотримуйся закону Господа Бога твого. ¹³ Тоді ти будеш мати благий успіх, якщо будеш намагатися виконувати­ устави і закони, які заповів Господь Мойсеєві для Ізраїля. Будь твердим і мужнім, не бійся і не сумуй. ¹⁴ І ось, я за убогости моєї приготував для дому Господнього сто тисяч талантів золота і тисячу тисяч талантів срібла, а міді і залізу немає ваги, тому що їх безліч; і дерева і камені я також заготував, а ти ще додай до цього. ¹⁵ У тебе багато робітників і каменотесів, різьбярів і теслярів, і всяких здібних до всякої справи; ¹⁶ зо­лоту, сріблу і міді та залізу немає ліку: почни і роби; Господь буде з тобою.

¹⁷ І заповів Давид усім князям Із­раїлевим допомагати Соломону, синові його: ¹⁸ чи не з вами Господь Бог наш, Який дав вам спокій з усіх боків? тому що Він віддав у руки мої жителів землі, і підкорилася земля перед Господом і перед народом Його. ¹⁹ Отже, налаштуйте серце ваше і душу вашу на те, щоб шукати Господа Бога вашого. Встаньте і побудуйте святилище Господу Богу, щоб перенести ковчег завіту Господнього і священні сосуди у Божий дім, що споруджується імені Господньому.

Глава 23

¹ Давид, постарівши і наситив­шись життям, поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. ² І зіб­рав усіх князів ізраїльських і священиків і левитів, ³ і перелі­чені були левити, від тридцяти років і вище, і було число їх, рахуючи поголовно, тридцять вісім тисяч чоловік. ⁴ З них призначені для справи в домі Господньому двадцять чотири тисячі, писарів же і суддів шість тисяч, ⁵ і чотири тисячі воротарів, і чотири тисячі, які прославляють Господа на музичних  інструментах, які він зробив для прославляння.

⁶ І розділив їх Давид на черги за си­нами Левія — Гирсоном, Каафою і Мерарі. ⁷ Із гирсонян — Лаедан і Шимей. ⁸ Сини Лаедана: перший Ієхи­їл, Зефам та Іоїль, троє. ⁹ Сини Шимея: Шеломиф, Хазиїл і Гаран, троє. Вони глави поколінь Лаеданових. ¹⁰ Ще сини Шимея: Іахаф, Зиза, Ієуш і Берія. Це сини Шимея, четверо. ¹¹ Іахаф був головним, Зиза другим; Ієуш і Берія мали дітей мало, і тому вони були в одному рахунку з домом батька. ¹² Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон і Озиїл, четверо.

¹³ Сини Амрама: Аарон і Мойсей. Аарон відділений був на присвяту до Святого Святих, він і сини його, навіки, щоб звершувати куріння перед лицем Господа, щоб служити Йому і благословляти ім’ям Його повіки. ¹⁴ А Мойсей, чоловік Божий, і сини його приєднані до коліна Левіїного. ¹⁵ Сини Мойсея: Гирсон і Єлиєзер. ¹⁶ Сини Гирсона: перший був Шевуїл. ¹⁷ Сини Єлиєзера були: перший Рехавія. І не було в Єлиєзера інших синів; у Рехавії ж було дуже багато синів. ¹⁸ Сини Іцгара: пер­ший Шеломиф. ¹⁹ Сини Хеврона: перший Ієрія і другий Амарія, третій Іахазиїл і четвертий Ієкамам. ²⁰ Сини Озиїла: перший Миха і другий Ішшия. ²¹ Сини Мерарині: Махлі і Муші. Сини Махлі: Єлеазар і Кис. ²² І помер Єлеазар, і не було в нього синів, а тільки дочки; і взяли їх за себе сини Киса, брати їхні. ²³ Сини Муші: Махлі, Едер та Іремоф — троє. ²⁴ Ось сини Левіїні, за домами батьків їхніх, глави родин, за поіменним численням їх поголовно, які відправляли діла служіння в домі Господньому, від двадцяти років і ви­ще. ²⁵ Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїлів, дав спокій народу Своєму­ й оселив його в Єрусалимі навіки, ²⁶ і левитам не треба носити скинію і всякі речі її для служіння в ній.

²⁷ Тому, за останніми повеліннями Давида, пораховані левити від двадцяти років і вище, ²⁸ щоб вони були при синах Ааронових, для служіння дому Господньому, у дворі й у прибудовах, для дотримання чистоти усього святилища і для виконан­ня всякої служби при домі Божому, ²⁹ для спостереження за хлібами пред­кладення і пшеничним борошном для хлібного приношення, і пріс­ними коржами, за печеним, сма­женим і за всякою мірою і вагою, ³⁰ і щоб ставали щоранку складати по­дяку і славословити Господа,­ також і ввечері, ³¹ і при усіх всепален­нях, що возносяться Господу в субо­ти, у ново­місяччя й у свята за числом, як написано про них, — постійно перед лицем Господа, ³² і щоб охороняли скинію одкровення і свя­тилище і синів Ааронових, братів сво­їх, при службах дому Господньому.

Глава 24

¹ І ось розподіл синів Аароно­вих: сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар. ² Надав і Авиуд померли раніше батька свого, синів же не було в них, і тому священствували Єлеазар та Іфамар. ³ І розподілив їх Давид — Садока із синів Єлеазара, й Ахимелеха із синів Іфамара, за чергою на службу їх. ⁴ І сталося, що між синами Єлеазара глав поколінь більше, ніж між синами Іфамара. І він розподілив їх так: із синів Єлеазара шістнадцять глав родин, а із синів Іфамара вісім. ⁵ Розподіляв же їх за жеребами, тому що головними у святилищі­ і головними перед Богом були з синів­ Єлеазара і з синів Іфамара, ⁶ і запи­сував їх Шемаія, син Нафанаїла, пи­сар з левитів, перед лицем царя і князів і перед священиком Садоком і Ахимелехом, сином Авиафара, і перед главами родин священичих і левитських: брали при киданні жереба одну родину з роду  Єлеазарового, потім брали з роду  Іфамарового. ⁷ І випав перший жереб Ієгоїариву, другий Ієдаії, ⁸ третій Хариму, четвертий Сеориму, ⁹ п’ятий Малхію, шостий Миямину, ¹⁰ сьомий Гаккоцу, восьмий Авиї, ¹¹ дев’ятий Ієшую, десятий Шеханії, ¹² одинадцятий Ели­ашиву, дванадцятий Іакиму, ¹³ три­надцятий Хушаю, чотирнадцятий Ієшеваву, ¹⁴ п’ятнадцятий Вилзі, шіст­­надцятий Імеру, ¹⁵ сімнадцятий Хезиру, вісімнадцятий Гапицецу, ¹⁶ дев’ятнадцятий Петахії, двадцятий Єзекиїлю, ¹⁷ двадцять перший Іахину, двадцять другий Гамулу, ¹⁸ двадцять третій Делаії, двадцять четвертий Маазії. ¹⁹ Ось порядок їх при служінні їх, як їм приходити в дім Господній, за уставом їхнім через Аарона, батька їхнього, як заповів йому Господь Бог Ізраїлів.

²⁰ У інших синів Левія — розподіл: із синів Амрама: Шуваїл; із синів Шуваїла: Ієдія; ²¹ від Рехавії: із синів Рехавії Ішшія був перший; ²² від Іцгара: Шеломоф; із синів Ше­ломофа: Іахав; ²³ із синів Хеврона: перший Ієрія, другий Амарія, третій Іахазиїл, четвертий Ієкамам. ²⁴ Із синів Озиїла: Миха; із синів Михи: Шамир. ²⁵ Брат Михи Ішшія; із синів Ішшії: Захарія. ²⁶ Сини Мерарі: Махлі і Муші; з синів Іаазії: Бено. ²⁷ Із синів Мерарі в Іаазії: Бено і Шогам, і Заккур та Іврі. ²⁸ У Мах­лія — Єлеазар; у нього синів не було. ²⁹ У Киса: із синів Киса: Ієрахмиїл; ³⁰ сини Муші: Махлі, Едер та Ієримоф. Ось сини левитів за поколіннями їх. ³¹ Кидали і вони жереб, на­рівні з братами своїми, синами Ааро­новими, перед лицем царя Давида і Садока й Ахимелеха, і глав родин священичих і левитських: глава родини нарівні з меншим братом своїм.­

Глава 25

¹ І відокремив Давид і начальники війська на службу синів Асафа, Емана та Ідифуна, щоб вони провіщали на цитрах, псалтирях і кимвалах; і були відраховані вони на справу служіння свого: ² із синів Асафа: Заккур, Йосиф, Ієфанія й Ашарела сини Асафа, під керівництвом Асафа, який грав за настановою царя. ³ Від Ідифуна сини Ідифуна: Гедалія, Цері, Ісая, Семей, Хашавія і Маттафія, шестеро, під керівництвом батька свого Ідифуна, який грав на цитрі у славу і хвалу Господа. ⁴ Від Емана сини Емана: Буккія, Матфанія, Озиїл, Шевуїл та Ієримоф, Хананія, Ханані, Елиафа, Гиддалті, Ромамті-Езер, Іошбекаша, Маллофі, Гофир і Махазіоф. ⁵ Усі ці сини Емана, прозорливця царського, за словами Божими, щоб піднімати славу його. І дав Бог Еману чотирнадцять синів і трьох дочок. ⁶ Усі вони під керівництвом батька свого співали в домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами при служінні в домі Божому, за вказівкою царя, або Асафа, Ідифуна й Емана. ⁷ І було число їх із братами їхніми, навчених співати перед Господом, усіх, що знають цю справу, двісті вісімдесят вісім.

⁸ І кинули вони жереб про чергу служіння, малий нарівні з більшим, вчителі нарівні з учнями. ⁹ І випав перший жереб Асару для Йосифа; другий Гедалії з братами його і сина­ми його; їх було дванадцять; ¹⁰ третій­ Заккуру із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹¹ четвертий Іцрію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹² п’ятий Нефанії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹³ шостий Буккії із сина­ми його і братами його; їх — дванад­цять; ¹⁴ сьомий Ієсареле із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁵ восьмий Ісаї із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁶ дев’ятий Матфанії із синами його і брата­ми його; їх — дванадцять; ¹⁷ десятий Шимею із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁸ одинадцятий Азариїлу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ¹⁹ дванадцятий Хашавії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁰ тринадцятий Шуваїлу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²¹ чотирнадцятий Маттафії із синами його і братами його; їх — дванад­цять; ²² п’ятнадцятий Ієримофу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²³ шістнадцятий Хананії із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁴ сімнадцятий Іошбе­каші із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁵ вісімнадцятий Ханані із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁶ дев’ятнад­цятий Маллофію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁷ два­д­цятий Еліафе із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁸ двад­цять перший Гофиру із синами його і братами його; їх — дванадцять; ²⁹ двад­цять другий Гиддалтію із синами його і братами його; їх — дванадцять; ³⁰ двадцять третій Махазіофу із синами його і братами його; їх — дванадцять; ³¹ двадцять четвертий Ромамті-Езеру із синами його і братами його; їх — дванадцять.

Глава 26

¹ Ось розподіл воротарів: з кореян: Мешелемія, син Корея, із синів Асафових. ² Сини Мешелемії: первісток Захарія, другий Ієдиа­їл, третій Зевадія четвертий Іафниїл, ³ п’ятий Елам, шостий Ієгоханан, сьомий Елиєгоенай. ⁴ Сини Овед-Едома: первісток Шемаія, другий Ієгозавад, третій Іоах, четвертий Сахар, п’ятий Нафанаїл, ⁵ шостий Аммиїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеульфай, тому що Бог благословив його. ⁶ У си­на його Шемаії народилися також сини, начальники у своєму роді, тому що вони були люди сильні. ⁷ Сини Шемаії: Офні, Рефаїл, Овед і Елзавад, брати його, люди сильні, Елія, Семахія [і Ієваком]. ⁸ Усі вони із синів Овед-Едома; вони і сини їхні, і брати їхні були люди старанні і до служби здібні: їх було в Овед-Едома шістдесят два. ⁹ У Мешелемії синів і братів, людей здібних, було вісімнадцять. ¹⁰ У Хоси, із синів Мерариних, сини: Шимрі головний, — хоча він не був первістком, але батько його поставив його головним; ¹¹ другий Хелкія, третій Тевалія, четвертий Захарія; усіх синів і братів у Хо­си було тринадцять. ¹² Ось розпо­діл воротарів за главами родин, здіб­­них до служби разом із братами їхні­ми, для служіння в домі Господ­ньому. ¹³ І кинули вони жереби, як малий, так і великий, за своїми родинами, на кожні ворота. ¹⁴ І випав жереб на схід Шелемії; і Захарії, синові його, розумному радникові, кинули жереб, і випав йому жереб на північ; ¹⁵ Овед-Едому на південь, а синам його при коморах. ¹⁶ Шупи­му і Хосе на захід, біля воріт Шаллехет, де до­рога піднімається і де сторожа навпроти сторожі. ¹⁷ На схід по шість левитів, на північ по чотири, на південь по чотири, а при коморах по два. ¹⁸ На захід біля притвору на до­розі по чотири, а біля самого притвору по два. ¹⁹ Ось розподіл ворота­рів із синів Кореєвих і синів Мерариних.

²⁰ Левити ж, брати їхні, дивилися­ за скарбами дому Божого і за скарб­ницями посвячених речей. ²¹ Сини Лаедана, сина Герсонового — від Лаедана, гла́ви родин від Лаедана герсонського: Ієхиїл. ²² Сини Ієхиїла: Зефам та Іоїль, брат його, дивилися за скарбами дому Господнього, ²³ разом з нащадками Амрама, Іцгара, Хеврона, Озиїла. ²⁴ Шевуїл, син Гирсона, сина Мойсеєвого, був головним наглядачем за скарбницями. ²⁵ У брата його Єлиєзера син Рехавія, у нього син Ісая, у нього син Іорам, у нього син Зихрій, у нього син Шеломиф. ²⁶ Шеломиф і брати­ його дивилися за всіма скарбницями посвячених речей, які посвятив цар Давид і гла́ви родин і тисячоначальники, стоначальники і проводирі війська. ²⁷ Із завоювань і зі здоби­чі вони присвячували на підтримку дому Господнього. ²⁸ І все, що посвятив Самуїл пророк, і Саул, син Киса, й Авенир, син Нира, й Іоав, син Саруї, усе посвячене було на руках у Шеломифа і братів його.

²⁹ Із племені Іцгарового: Хенанія і сини його призначені на зовнішнє служіння в ізраїльтян, писарями і суддями. ³⁰ Із племені Хевронового: Хашавія і брати його, люди мужні, тисяча сімсот, мали нагляд над Ізраїлем по цей бік Йордану на захід, у всяких справах служіння Господнього й у службі царській. ³¹ У племені Хевронового Ієрія був главою хевронян, у їхніх родах, у поколіннях. У сороковий рік царювання Давида вони перелічені, і знайдені між ними люди мужні в Іазері галаадському. ³² І брати його, люди здібні, дві тисячі сімсот, були глави родин.­ Їх поставив цар Давид над коліном Рувимовим і Гадовим і половиною коліна Манассіїного, в усіх справах Божих і справах царя.

Глава 27

¹ Ось сини Ізраїлеві за числом їх, глави родин, тисячоначальники і стоначальники й управителі, які за відділеннями служили цареві в усіх справах, приходячи і відходячи кожного місяця, в усі місяці року. У кожному відділенні було їх по двадцять чотири тисячі. ² Над пер­шим відділенням, у першому місяці,­ начальствував Іашовам, син Завдиїла; у його відділенні було двадцять чотири тисячі; З він був із синів Фа­реса, головний над усіма воєначаль­никами у перший місяць. ⁴ Над відділенням другого місяця був Додай ахохиянин; у відділенні його був і князь Миклоф, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі. ⁵ Третій головний воєначальник, для тре­ть­ого місяця, Ванея, син Іодая, свя­щеника, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі: ⁶ цей Ванея — один із тридцяти хоробрих і начальник над ними, і в його відділенні знаходився Аммизавад, син його. ⁷ Четвертий, для четвертого місяця, був Асаїл, брат Іоава, і після нього Завадія, син його, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ⁸ П’ятий, для п’ятого місяця, князь Шамгуф ізрахитянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ⁹ Шос­тий, для шостого місяця, Іра, син Іккеша, фекоянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁰ Сьомий, для сьомого місяця, Хелец пелонитянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹¹ Восьмий, для восьмого місяця, Со­вохай хушатянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹² Дев’ятий, для дев’ятого мі­сяця, Авиєзер анафофянин, із синів Веніамінових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹³ Десятий, для десятого місяця, Магарай нетофафянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁴ Одинадцятий, для одинадцятого місяця, Ванея пирафонянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. ¹⁵ Дванадцятий, для дванадцятого місяця, Хел­­дай нетофафянин, з нащадків Гофониїла, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.

¹⁶ А над колінами Ізраїлевими, — у рувимлян головним начальником був Єлиєзер, син Зихри; у Симеона — Сафатія, син Маахи; ¹⁷ у Левія — Хашавія, син Кемуїла; в Аарона — Садок; ¹⁸ в Іуди — Елиав, із братів Давида; у Іссахара — Омрі, син Михаїла; ¹⁹ у Завулона–Ішмаія, син Овадії; у Неффалима — Ієримоф, син Азриїла; ²⁰ у синів Єфремових — Осія, син Азазії; у половини коліна Манассіїного — Іоїль, син Федаії; ²¹ у половини коліна Манассії в Галааді — Іддо, син Захарії; у Веніаміна — Іаасиїл, син Авенира; ²² у Дана — Азариїл, син Ієрохама. Ось вожді колін Ізраїлевих. ²³ Давид не робив переліку тих, які були від двадцяти років і нижче, тому що Господь сказав, що Він примножить Ізраїля, як зірки небесні. ²⁴ Іоав, син Саруї, почав робити перелік, але не скінчив. І був за це гнів Божий на Ізраїля, і не ввійшов той перелік у літопис царя Давида.

²⁵ Над скарбами царськими був Азмавеф, син Адиїлів, а над запасами в полі, у містах, і в селах, і у вежах — Іонафан, син Уззії; ²⁶ над тими, що займаються польовими роботами, землеробством — Езрій, син Хелува; ²⁷ над виноградниками — Шимей з Рами, а над запасами вина у виноградниках — Завдій із Шефама; ²⁸ над оливами і смоковни­цями в долині — Баал Ханаан гедеритянин, а над запасами деревинної­ олії — Іоас; ²⁹ над великою худобою, що паслася в Шароні, — Шитрай шаронянин, а над худобою в долинах — Шафат, син Адлая; ³⁰ над верблюдами — Овил ісмаїльтянин; над ослицями — Ієхдія меронифянин; ³¹ над дрібною худобою — Іазиз агаритянин. Усі ці були начальниками над майном, що було в царя Давида.­

³² Іонафан, дядько Давидів, був радником, чоловік розумний і писар; Ієхиїл, син Хахмоніїв, був при синах царя; ³³ Ахитофел був радником царя; Хусій архитянин — другом царя; ³⁴ після ж Ахитофела Іодай, син Ванеї, та Авиафар, а Іоав був воєначальником у царя.

Глава 28

¹ І зібрав Давид в Єрусалим усіх вождів ізраїльських, начальників колін і начальників відділень, які служили царю, і тисячоначальників, і стоначальників, і тих, що завідували усім майном і стадами царя і синів його з євнухами, воєначальників і всіх хоробрих мужів. ² І став Давид цар на ноги свої і сказав: послухайте мене, брати мої і народ мій! було в мене на серці побудувати дім спокою для ковчега завіту Господнього і для підніжжя ніг Бога нашого, і потрібне для будівлі я приготував. ³ Але Бог сказав мені: не будуй дому імені Моєму, тому що ти людина войовнича і проливав кров. ⁴ Однак же обрав Господь Бог Ізраїлів мене з усього дому батька мого, щоб бути мені царем над Ізраїлем вічно, тому що Іуду обрав Він князем, а в домі Іуди дім батька мого, а із синів батька мого мене благозволив поставити царем над усім Ізраїлем, ⁵ з усіх же синів моїх, — тому що багато синів дав мені Господь, — Він обрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Господнього над Ізраїлем, ⁶ і сказав мені: Соломон, син твій, побудує дім Мій і двори Мої, тому що Я обрав його Собі за сина, і Я буду йому Отцем; ⁷ і зміцню царство­ його повіки, якщо він буде твердий у виконанні заповідей Моїх і уставів Моїх, як до цього дня. ⁸ І тепер перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, й у вуха Бога нашого говорю: дотримуйтесь і тримайтеся всіх заповідей Господа Бога вашого, щоб володіти вам цією доброю землею і залишити її після себе у спадщину дітям своїм навіки; ⁹ і ти, Соломоне, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому від усього сер­ця і від усієї душі, тому що Господь випробовує всі серця і знає всі рухи думок. Якщо будеш шукати Його, то знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. ¹⁰ Дивися ж, коли Господь обрав тебе побудувати дім для святилища, будь твердий і роби.

¹¹ І віддав Давид Соломону, синові своєму, креслення притвору і дому його, і комор його, і світлиць його, і внутрішніх покоїв його, і дому для ковчега, ¹² і креслення всього, що бу­­ло­ в нього на душі, дворів дому Гос­под­нього і всіх кімнат навколо, скарб­­­ниць дому Божого і скарбниць речей посвячених, ¹³ і священичих і левитських відділень, і всякого служ­­бового діла в домі Господньому, і всіх служ­бових сосудів дому Господнього,­¹⁴ зо­лотих речей, із зазначенням ва­ги, всіх службових сосудів, усіх речей срібних, із зазначенням ваги, для всякого з сосудів службових. ¹⁵ І дав золота для світильників і золотих лампад їх, із зазначенням ваги кож­ного зі світильників і лампад його, також світильників срібних, із зазначенням ваги кожного­ світильника і лампад його, зважаючи на службове призначення кожно­го світильника; ¹⁶ і золота для столів­ предкладення хлібів, для кож­ного зо­лотого стола, і срібла для столів срібних, ¹⁷ і виделок, і чаш і кро­пиль­­ниць з чистого золота, і золотих блюд, з зазначенням ваги кожного блюда, і срібних блюд, із зазначенням ваги кожного блюда, ¹⁸ і для жертовника куріння з литого золота із зазначенням ваги, і обладнання колісниці із золотими херувимами, що розпростирають крила і покривають ковчег завіту Господнього. ¹⁹ Усе це написане від Господа, говорив Давид, як Він напоумив мене на всі діла будівництва.

²⁰ І сказав Давид синові своєму Соломону: будь твердим і мужнім, і приступай до справи, не бійся і не жахайся, тому що Господь Бог, Бог мій, з тобою; Він не відступить від тебе і не залишить тебе, доки не зробиш усієї справи, необхідної для дому Господнього. ²¹ І ось відділення священиків і левитів, для всякої служби при домі Божому. І в тебе є для всякої справи старанні люди, майстерні для всякої роботи, і начальники і весь народ готові до всіх твоїх наказів.

Глава 29

¹ І сказав цар Давид усьому зіб­­­ранню: Соломон, син мій, якого одного обрав Бог, молодий і слабосилий, а справа ця велика, тому що не для людини дім це, а для Господа Бога. ² Всіма силами я заготував для дому Бога мого золото­ для золотих речей і срібло для срібних, і мідь для мідних, залізо для залізних, і дерево для дерев’яних, камені онікса і камені вставні, камені красиві і різнобарвні, і всякі дорогі камені, і багато мармуру; ³ і ще з любови моєї до дому Бога мого, є в мене скарб власний із золота і сріб­ла, і його я віддаю для дому Бога мого, зверх усього, що приготував я для святого дому: ⁴ три тисячі талан­тів золота, золота офирського, і сім тисяч талантів срібла чистого, для обкладання стін у домі, ⁵ для кожної із золотих речей, і для кожної зі срібних, і для усякого виробу рук мистецьких. Чи не виявить ревність ще хто жертвувати сьогодні для Господа?

⁶ І стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і началь­ники над маєтками царя. ⁷ І дали на спорудження дому Божого п’ять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, і срібла десять тисяч талантів, і міді вісімнадцять тисяч талантів, і заліза сто тисяч талантів. ⁸ І у кого знайшлися коштовні камені, ті віддавали і їх у скарбницю дому Господнього, на руки Ієхиїлу герсонитянину. ⁹ І радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів.

¹⁰ І благословив Давид Господа перед усім зібранням, і сказав Давид: благословенний Ти, Господи Бо­же Ізраїля, батька нашого, від віку і до віку! ¹¹ Твоя, Господи, велич, і могутність, і слава, і перемога і краса, й усе, що на небі і на землі, Твоє: Твоє, Господи, царство, і Ти вище за все, як Владика. ¹² І багатст­во і слава від лиця Твого, і Ти володарюєш над усім, і в руці Твоїй сила і могутність, і у владі Твоїй звеличувати і зміцнювати усе. ¹³ І нині, Боже наш, ми славословимо Тебе і хвалимо величне ім’я Твоє. ¹⁴ Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї отримане ми віддали Тобі, ¹⁵ тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на зем­лі, і немає нічого міцного. ¹⁶ Господи Боже наш! уся ця безліч, що приготували ми для побудови дому Тобі, святому імені Твоєму, від руки Твоєї вона, й усе Твоє. ¹⁷ Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і лю­биш щире серце: я від щирого серця мого пожертвував усе це, і нині бачу, що і народ Твій, який тут знаходиться, з радістю жертвує Тобі. ¹⁸ Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! збережи це повік, це виявлення думок серця народу Твого, і направ серце їх до Тебе. ¹⁹ Соломону ж, синові моєму, дай серце праведне, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і уставів Твоїх, і виконати все це і побудувати дім, для якого я зробив приготування.

²⁰ І сказав Давид усьому зібранню: благословіть Господа Бога нашого. — І благословило все зібрання Господа Бога батьків своїх, і впало, і поклонилося Господу і царю. ²¹ І принесли Господу жертви, і піднесли все­палення Господу, на другий після цього день: тисячу тельців, тисячу баранів, тисячу агнців з їх узливаннями, і багато жертв від усього Ізраїля. ²² І їли і пили перед Господом у той день, з великою радістю; і в другий раз поставили царем Соломона, сина Давидового, і помазали перед Господом на правителя верховного, а Садока на свяще­ника. ²³ І сів Соломон на престолі Господньому як цар, замість Давида, батька свого, і був благоуспішним, і весь Ізраїль підкорився йому. ²⁴ І всі начальники і сильні, також і всі сини царя Давида підкорилися Соломону цареві. ²⁵ І звеличив Господь Соломона перед очима всього Ізраїля, і дарував йому славу царства, якої не мав раніше нього жоден цар в Ізраїлі.

²⁶ І Давид, син Ієссеїв, царював над усім Ізраїлем. ²⁷ Часу царюваня його над Ізраїлем було сорок років: у Хевроні царював він сім років, і в Єрусалимі царював тридцять три роки. ²⁸ І помер у добрій старості, насичений життям, багатством і славою; і став царем Соломон, син його, замість нього.

²⁹ Діла царя Давида, перші й ос­танні, описані в записах Самуїла про­видця й у записах Нафана пророка й у записах Гада прозорливця, ³⁰ також і все царювання його, і муж­ність його, і події, які трапилися з ним і з Ізраїлем і з усіма земними царствами.

* У євреїв: «Друга Царів».

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Глава 1

¹ І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава. ² Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]

³ Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула,­ божество аккаронське? ⁴ За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм]. ⁵ І поверну­лися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися? ⁶ І сказали йому: назустріч нам вийшов чо­ловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти поси­лаєш запитувати Веельзевула, божество ак­каронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. ⁷ І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці? ⁸ Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин. ⁹ І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди. ¹⁰ І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його. ¹¹ І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше. ¹² І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його. ¹³ І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знех­тувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми; ¹⁴ ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми! ¹⁵ І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя. ¹⁶ І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. ¹⁷ І помер­ він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іора­ма, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.

¹⁸ Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

Глава 2

¹ У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала. ² І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу­ тебе. І пішли вони у Вефиль. ³ І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господа­ря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. ⁴ І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон. ⁵ І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. ⁶ І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє. ⁷ П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану. ⁸ І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому. ⁹ Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно. ¹⁰ І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

¹¹ Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо. ¹² Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, ко­лісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.­ ¹³ І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану; ¹⁴ і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей. ¹⁵ І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі, ¹⁶ і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте. ¹⁷ Але вони приступали до нього дов­го, так що надокучили йому, і він ска­зав: пошліть. І послали п’ятдесят чо­ловік, і шукали три дні, і не знайшли його, ¹⁸ і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть? ¹⁹ І сказали жителі того міс­та Єлисеєві: ось, розташування цього­ міста добре, як бачить господар­ наш; але вода погана і земля неплідна. ²⁰ І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому. ²¹ І вийшов він до джерела води, і ки­нув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смер­ти, ні неплідности. ²² І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав. ²³ І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий! ²⁴ Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дити­ни. ²⁵ Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

Глава 3

¹ Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років, ² і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його; ³ однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.

⁴ Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів. ⁵ Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Із­раїльського. ⁶ І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам; ⁷ і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. ⁸ І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської. ⁹ І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними. ¹⁰ І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава. ¹¹ І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі. ¹² І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський. ¹³ І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава. ¹⁴ І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе; ¹⁵ тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея, ¹⁶ і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами, ¹⁷ бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша; ¹⁸ але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші, ¹⁹ і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням. ²⁰ Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.

²¹ Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні. ²² Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров. ²³ І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав! ²⁴ І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян. ²⁵ І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його. ²⁶ І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли. ²⁷ І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

Глава 4

¹ Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш,­ що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі. ² І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи­ мені, що є у тебе в домі? Вона сказа­ла: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм. ³ І сказав він: піди, попроси собі посудин на сторо­ні, у всіх сусідів твоїх, посу­дин порож­ніх; набери чимало, ⁴ і пі­ди, зам­кни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй. ⁵ І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми.­ Вони подавали їй, а вона наливала. ⁶ Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія. ⁷ І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: пі­ди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.

⁸ Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб. ⁹ І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий; ¹⁰ зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди. ¹¹ В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там, ¹² і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. ¹³ І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потріб­но поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу. ¹⁴ І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий. ¹⁵ І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях. ¹⁶ І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї. ¹⁷ І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей. ¹⁸ І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців. ¹⁹ І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І ска­зав той слузі своєму: віднеси його до матері його. ²⁰ І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер. ²¹ І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зам­к­нула його, і вийшла, ²² і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся. ²³ Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре. ²⁴ І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі. ²⁵ І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка. ²⁶ Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові. ²⁷ Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені. ²⁸ І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»? ²⁹ І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візь­ми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини. ³⁰ І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею. ³¹ Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні від­повіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина. ³² І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його. ³³ І ввійшов, і зам­к­нув двері за собою, і помолився Гос­поду. ³⁴ І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому,­ і зігрілося тіло хлопчика. ³⁵ І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простяг­ся на ньому. І пчихнула дитина ра­зів сім, і відкрила дитина очі свої. ³⁶ І покликав він Гиєзія і сказав: по­клич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого. ³⁷ І пі­дійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла. ³⁸ Єлисей же повернув­ся в Галгал.

І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих. ³⁹ І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх . ⁴⁰ І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти. ⁴¹ І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані. ⁴² Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять. ⁴³ І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться». ⁴⁴ Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

Глава 5

¹ Неєман, воєначальник царя Си­­рійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим. ² Сиріяни одного разу пішли загона­ми і взяли в полон із землі Ізраїльсь­кої маленьку дівчинку, і вона служи­ла дружині Неємановій. ³ І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його! ⁴ І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської. ⁵ І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльсь­кого. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу; ⁶ і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неє­мана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його. ⁷ Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.

⁸ Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі. ⁹ І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв. ¹⁰ І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий. ¹¹ І розгнівав­ся Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу; ¹² хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві. ¹³ І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий». ¹⁴ І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився. ¹⁵ І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає­ Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого. ¹⁶ І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився. ¹⁷ І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви­ іншим богам, крім Господа; ¹⁸ тільки­ ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпрется на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому. ¹⁹ І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.

²⁰ І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чо­­ловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цьо­го сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь. ²¹ І погнав­ся Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром? ²² Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чолові­ка­ із синів пророчих; дай їм талант срібла­ і дві зміни одягу». ²³ І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І про­сив його. І зав’язав він два таланти сріб­ла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним. ²⁴ Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удо­ма. І відпустив людей, і вони пішли. ²⁵ Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій. ²⁶ І сказав він йому: хіба серце моє не супровод­жувало тебе, коли обернувся назуст­річ тобі чоловік той з колісниці своєї?­ чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь? ²⁷ Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.

Глава 6

¹ І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас; ² підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по од­ній колоді і зробимо собі там місце­ для житла. Він сказав: підіть. ³ І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду. ⁴ І пі­шов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева. ⁵ І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена! ⁶ І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира. ⁷ І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

⁸ Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан. ⁹ І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли. ¹⁰ І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два. ¹¹ І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським? ¹² І сказав один із слуг його: ніхто, господа­рю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй. ¹³ І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі. ¹⁴ І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто. ¹⁵ Вранці слуга чоловіка Божо­го­ встав і вийшов; і ось, військо нав­коло міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити? ¹⁶ І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними. ¹⁷ І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповне­на конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея. ¹⁸ Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея. ¹⁹ І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини,­ яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію. ²⁰ Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії. ²¹ І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій? ²² І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого. ²³ І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.

²⁴ Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію. ²⁵ І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла,­ і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла. ²⁶ Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю. ²⁷ І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила? ²⁸ І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогод­ні, а сина мого з’їмо завтра». ²⁹ І зва­рили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина. ³⁰ Цар, вислухав­ши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його. ³¹ І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні. ³² Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним! ³³ Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?

Глава 7

¹ І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Гос­подь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії. ² І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима тво­їми, але їсти цього не будеш. ³ Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти? ⁴ Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Піде­мо­ краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо. ⁵ І вста­ли в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини. ⁶ Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт коліс­ниць та іржання коней, шум війська­ великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єги­петських, щоб піти на нас. ⁷ І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе. ⁸ І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.­ ⁹ І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світ­ла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський. ¹⁰ І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми хо­дили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського,­ а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм. ¹¹ І по­кликали воротарів, і вони переда­ли звістку в самий палац царський. ¹² І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «ко­ли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто». ¹³ І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що за­гинуло], і пошлемо, і подивимося. ¹⁴ І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться. ¹⁵ І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві. ¹⁶ І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна­ кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім. ¹⁷ І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар. ¹⁸ Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії», ¹⁹ тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш». ²⁰ Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

Глава 8

¹ І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років. ² І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого;­ і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років. ³ Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє. ⁴ Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей. ⁵ І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей. ⁶ І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.

⁷ І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди. ⁸ І ска­зав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби? ⁹ І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?» ¹⁰ І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре. ¹¹ І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий. ¹² І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш. ¹³ І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії. ¹⁴ І пішов­ він від Єлисея, і прийшов до госпо­даря свого. І сказав йому цей : що го­ворив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш. ¹⁵ А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.

¹⁶ У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського. ¹⁷ Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, ¹⁸ і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх. ¹⁹ Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи. ²⁰ У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя. ²¹ І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої. ²² І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.

²³ Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁴ І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.­

²⁵ У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдей­­ського. ²⁶ Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського. ²⁷ І ходив шляхом до­му Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Аха­ва, тому що він був родичем дому Ахавового. ²⁸ І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама. ²⁹ І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.

Глава 9

¹ Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський. ² Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату; ³ і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай. ⁴ І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський, ⁵ і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.­ ⁶ І встав він, і ввійшов у дім. І от­рок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем, ⁷ і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі; ⁸ і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, ⁹ і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиї­ного; ¹⁰ Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік. ¹¹ І ви­йшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить. ¹² І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». ¹³ І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і ска­зали: царем став Іиуй! ¹⁴ І пов­став Іиуй, син Іосафата, сина Намес­сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського. ¹⁵ Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб ліку­ватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі. ¹⁶ І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора­ма. ¹⁷ На вежі в Ізреелі стояв сторож,­ і побачив він полчище Іиуєве, коли во­­но йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром? ¹⁸ І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається. ¹⁹ І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. ²⁰ І до­ніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина На­­­мессієвого, тому що він іде стрім­ко.­­­­ ²¹ І сказав Іорам: запрягай. І за­­пряг­ли­­ колісницю його. І ви­ступив­ Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І ви­ступили назустріч Іиую, і зу­­­стрі­ли­ся з ним на полі Навуфея із­­ре­­елитянина. ²² І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І ска­­­­­зав він: який мир при любодійст­ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її? ²³ І повернув Іорам ру­ки свої, і побіг, і сказав Охо­зії: зра­да, Охозіє! ²⁴ А Іиуй натягнув­ лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла­ стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй. ²⁵ І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, бать­ка його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво: ²⁶ істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візь­ми, кинь його на полі, за словом Господнім. ²⁷ Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там. ²⁸ І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.

²⁹ В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї. ³⁰ І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову­ свою, і дивилася у вікно. ³¹ Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого? ³² І підняв він лице своє до вікна­ і сказав: хто зі мною, хто? І ви­гля­­ну­­­ли­ до нього два, три євнухи. ³³ І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бриз­нула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її. ³⁴ І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки­ царська дочка вона. ³⁵ І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого,­ крім черепа, і ніг, і кісток рук. ³⁶ І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес­ви­тянина, сказавши: на полі ізре­ельсь­кому з’їдять пси тіло Ієзавелі, ³⁷ і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.

Глава 10

¹ У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту: ² коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, — ³ виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого. ⁴ Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти? ⁵ І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби. ⁶ І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.] ⁷ Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики,­ і послали до нього в Ізреель. ⁸ І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку. ⁹ Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив? ¹⁰ Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю. ¹¹ І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близь­ких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного­ вцілілого. ¹² І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому, ¹³ зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині. ¹⁴ І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодя­зя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного. ¹⁵ І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю, ¹⁶ і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю. ¹⁷ Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.

¹⁸ І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше. ¹⁹ Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала,­ всіх служителів його і всіх свяще­ників його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жерт­ва Ваалу. А всякий, хто не з’я­виться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала. ²⁰ І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання . ²¹ І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю. ²² І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служи­те­лів Ваала. І він приніс їм одяг. ²³ І вві­йшов Іиуй з Іонадавом, сином Ри­ха­во­вим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала. ²⁴ І приступили­ вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .

²⁵ Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і началь­никам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ва­алове. ²⁶ І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх. ²⁷ І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня. ²⁸ І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської. ²⁹ Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.

³⁰ І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім. ³¹ Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієро­воама, який увів Ізраїля в гріх.

³² У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому, ³³ на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове,­ Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.

³⁴ Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльсь­ких. ³⁵ І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього. ³⁶ Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.

Глава 11

¹ Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я. ² Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постіль­ну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений. ³ І був він з нею переховуваним у домі Гос­подньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.

⁴ У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина. ⁵ І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі; ⁶ третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження; ⁷ і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя; ⁸ і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить. ⁹ І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика. ¹⁰ І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господ­ньому. ¹¹ І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя. ¹² І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар! ¹³ І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній. ¹⁴ І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ зем­лі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова! ¹⁵ І дав наказ Іодай священик сотникам, які на­чаль­ствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому. ¹⁶ І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умерт­вили її там.

¹⁷ І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом. ¹⁸ І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертов­ники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім. ¹⁹ І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів. ²⁰ І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі. ²¹ Семи років був Іоас, коли став царем.

Глава 12

¹ У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії. ² І робив Іоас угод­не в очах Господніх у всі дні свої, до­ки наставляв його священик Іодай; ³ тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. ⁴ І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній, ⁵ нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження. ⁶ Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі, ⁷ то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його. ⁸ І погодилися священики не брати срібла­ у народу на лагодження пошкоджень у храмі. ⁹ І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній. ¹⁰ І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господ­ньому; ¹¹ і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому, ¹² і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Гос­подньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму. ¹³ Але не зроблено було для дому Господнього сріб­них блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній, ¹⁴ а виконав­цям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній. ¹⁵ І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно. ¹⁶ Срібло на жертву за провину і сріб­ло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.

¹⁷ Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим. ¹⁸ Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.

¹⁹ Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

²⁰ І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли. ²¹ Його убили­ слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.

Глава 13

¹ У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років, ² і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієрово­ама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них. ³ І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні. ⁴ І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський. ⁵ І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня. ⁶ Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії. ⁷ В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.

⁸ Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльсь­ких. ⁹ І спочив Іоахаз з батьками сво­їми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.

¹⁰ В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років, ¹¹ і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.

¹² Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. ¹³ І спочив Іоас з батька­ми своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.

¹⁴ Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його! ¹⁵ І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли. ¹⁶ І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя, ¹⁷ і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту. ¹⁸ І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився. ¹⁹ І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян. ²⁰ І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році. ²¹ І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачив­ши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.

²² Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза. ²³ Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині. ²⁴ І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього. ²⁵ І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.

Глава 14

¹ На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський: ² двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима. ³ І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас. ⁴ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.

⁵ Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його. ⁶ Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю бать­ки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю». ⁷ Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.

⁸ Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоаха­за, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто. ⁹ І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але про­йшли дикі звірі, що на Ливані, і стоп­тали цей терен. ¹⁰ Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою. ¹¹ Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися­ особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї. ¹² І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і роз­біглися по наметах своїх. ¹³ І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єру­салим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів. ¹⁴ І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заруч­ників, і повернувся в Самарію.

¹⁵ Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. ¹⁶ І спочив Іоас з батька­ми своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.

¹⁷ І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ят­надцять років.

¹⁸ Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських. ¹⁹ І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. ²⁰ І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому. ²¹ І взяв весь на­род юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії. ²² Він збудував Елаф, і повер­нув його Іуді, після того як цар спочив з бать­ками своїми.

²³ У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік, ²⁴ і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁵ Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера, ²⁶ бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’яз­неного, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля. ²⁷ І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.

²⁸ Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських. ²⁹ І спочив Ієровоам з бать­ками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.

Глава 15

¹ У двадцять сьомий рік Ієро­воама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський: ² він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима. ³ Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його. ⁴ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. ⁵ І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був началь­ником над палацом і управляв народом землі.

⁶ Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ⁷ І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.

⁸ У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців. ⁹ Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ¹⁰ І склав проти нього змову Селлум, син Іави­са, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.­

¹¹ Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських. ¹² Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвер­того роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.

¹³ Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії. ¹⁴ І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.

¹⁵ Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських. ¹⁶ І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.

¹⁷ У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Ме­наїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії; ¹⁸ і ро­бив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої. ¹⁹ Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх. ²⁰ І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.

²¹ Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

²² І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.

²³ У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки; ²⁴ і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁵ І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи­ із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.

²⁶ Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

²⁷ У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років; ²⁸ і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁹ У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію. ³⁰ І склав змову Осія, син Или, проти­ Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафа­ма, сина Озиїного.

³¹ Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

³² У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського. ³³ Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. ³⁴ Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він. ³⁵ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.

³⁶ Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ³⁷ У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного. ³⁸ І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

Глава 16

¹ У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського. ² Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його, З але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, ⁴ і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом. ⁵ Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли. ⁶ У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня. ⁷ І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене. ⁸ І взяв Ахаз срібло і золото, яке зна­йшлося в домі Господньому й у скар­б­­ницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок. ⁹ І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив. ¹⁰ І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його. ¹¹ І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска. ¹² І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву; ¹³ і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник. ¹⁴ А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Гос­поднім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ. ¹⁵ І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд. ¹⁶ І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз. ¹⁷ І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу. ¹⁸ І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.

¹⁹ Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁰ І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

Глава 17

¹ У дванадцятий рік Ахаза, ца­­ря Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем­ і царював дев’ять років. ² І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього. ³ Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину. ⁴ І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці. ⁵ І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки. ⁶ В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.

⁷ Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших, ⁸ і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони; ⁹ і ста­ли робити сини Ізраїлеві діла неугод­ні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, почи­наючи від сторожової вежі до укріпленого міста, ¹⁰ і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом, ¹¹ і стали там звер­шувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа, ¹² і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»; ¹³ тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків. ¹⁴ Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого; ¹⁵ і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони, ¹⁶ і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу, ¹⁷ і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.

¹⁸ І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного. ¹⁹ І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями­ ізраїльтян, як чинили вони. ²⁰ І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого. ²¹ Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина На­ватового; і відвернув Ієровоам ізра­їльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх. ²² І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них, ²³ доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.

²⁴ І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Сама­рією, і стали жити в містах її. ²⁵ І ос­кільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх. ²⁶ І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі. ²⁷ І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі. ²⁸ І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа. ²⁹ Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони. ³⁰ Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму, ³¹ аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським. ³² Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот. ³³ Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх. ³⁴ До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля. ³⁵ Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм, ³⁶ але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся,­ і Йому приносьте жертви, ³⁷ і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших; ³⁸ і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших, ³⁹ тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших. ⁴⁰ Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями. ⁴¹ Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.

Глава 18

¹ У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.­ ² Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії. ³ І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його; ⁴ він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан. ⁵ На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього. ⁶ І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві. ⁷ І був Гос­подь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому. ⁸ Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.

⁹ У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її, ¹⁰ і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Са­марію. ¹¹ І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Го­зан, і в містах мідійських, ¹² за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.

¹³ У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх. ¹⁴ І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талан­тів срібла і тридцять талантів золота. ¹⁵ І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського. ¹⁶ У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.

¹⁷ І послав цар Ассирійський Тар­тана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного. ¹⁸ І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів. ¹⁹ І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся? ²⁰ Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене? ²¹ Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього. ²² А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертов­ники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»? ²³ Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них? ²⁴ Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней? ²⁵ Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її». ²⁶ І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні. ²⁷ І сказав їм Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. ²⁸ І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! ²⁹ Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї; ³⁰ і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського». ³¹ Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, ³² поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас». ³³ Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? ³⁴ Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? ³⁵ Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї? ³⁶ І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому». ³⁷ І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.

Глава 19

¹ Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній. ² І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового. ³ І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посором­лення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити. ⁴ Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими. ⁵ І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, ⁶ і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. ⁷ Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.

⁸ І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса. ⁹ І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати: ¹⁰ так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського». ¹¹ Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш? ¹² Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? ¹³ Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви? ¹⁴ І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господ­ній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім, ¹⁵ і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю. ¹⁶ Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого! ¹⁷ Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні, ¹⁸ і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх. ¹⁹ І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.

²⁰ І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув. ²¹ Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех­тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима. ²² Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого! ²³ Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його; ²⁴ і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські». ²⁵ Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн? ²⁶ І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився. ²⁷ Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене. ²⁸ За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти. ²⁹ І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть вино­градні сади і їжте плоди їх. ³⁰ І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі, ³¹ тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. ³² Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу. ³³ Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в міс­то це не ввійде, говорить Господь. ³⁴ Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Да­вида, раба Мого».

³⁵ І сталося в ту ніч: пішов ангел Гос­подній і вразив у стані Ассирій­­сь­­кому сто вісімдесят п’ять тисяч. І вста­ли зранку, і ось усі тіла мертві.­ ³⁶ І ви­­рушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. ³⁷ І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар­дан, син його, замість нього.

Глава 20

¹ У ті дні занедужав Єзекія смер­­­тельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш. ² І відвер­нувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи: ³ «О, Гос­поди! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно. ⁴ Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє: ⁵ повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній; ⁶ і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого. ⁷ І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав. ⁸ І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній? ⁹ І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів? ¹⁰ І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на де­сять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів. ¹¹ І воз­звав Ісая пророк до Господа, і повер­нув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.

¹² У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий. ¹³ Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.

¹⁴ І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона. ¹⁵ І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх. ¹⁶ І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє: ¹⁷ ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь. ¹⁸ Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці ца­ря Вавилонського. ¹⁹ І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!

²⁰ Інше про Єзекію і про всі под­виги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в міс­­­то, написано в літописі царів юдейських. ²¹ І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.

Глава 21

¹ Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба. ² І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих. ³ І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому. ⁴ І спорудив жертовники в домі Господньому,­ про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє». ⁵ І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього, ⁶ і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викли­кувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його. ⁷ І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки; ⁸ і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згід­но з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей». ⁹ Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

¹⁰ І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав: ¹¹ за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми, ¹² за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього; ¹³ і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її; ¹⁴ і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм, ¹⁵ за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня. ¹⁶ Ще ж пролив Манас­сія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.

¹⁷ Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських. ¹⁸ І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.

¹⁹ Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби. ²⁰ І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; ²¹ і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм, ²² і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми. ²³ І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його. ²⁴ Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.

²⁵ Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁶ І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.

Глава 22

¹ Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи. ² І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

³ У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши: ⁴ піди до Хелкії первосвященика, нехай він пере­рахує срібло, принесене в дім Гос­под­ній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу, ⁵ і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Гос­подньому, на полагодження пошкоджень дому, ⁶ теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому; ⁷ втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

⁸ І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її. ⁹ І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, зна­йдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього. ¹⁰ І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. ¹¹ Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій. ¹² І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи: ¹³ підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї зна­йденої книги, бо великий гнів Господ­ній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас. ¹⁴ І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею. ¹⁵ І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене: ¹⁶ так говорить Господь: на­веду зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський. ¹⁷ За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне. ¹⁸ А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув: ¹⁹ оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. ²⁰ За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.

Глава 23

¹ І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима. ² І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. ³ Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.

⁴ І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль. ⁵ І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному; ⁶ і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кед­рону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний; ⁷ і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жін­ки ткали одяг для Астарти; ⁸ і вивів усіх жерців з міст юдейських, і оск­вернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт. ⁹ Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми. ¹⁰ І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху; ¹¹ і відмі­нив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем. ¹² І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон. ¹³ І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар; ¹⁴ і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими. ¹⁵ Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.­ ¹⁶ І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертов­нику, й осквернив його за словом Гос­поднім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [ко­ли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обер­нувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,] ¹⁷ і ска­зав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чолові­ка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським. ¹⁸ І сказав він: залиш­те його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії. ¹⁹ Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляю­чи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі; ²⁰ і заколов усіх жерців висот, які там були, на жер­товниках, і спалив кістки людські на них, — і повернув­ся в Єрусалим. ²¹ І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», — ²² тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських; ²³ а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі. ²⁴ І ви­кликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку зна­йшов Хелкія священик у домі Господньому. ²⁵ Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього. ²⁶ Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія. ²⁷ І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».

²⁸ Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

²⁹ У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його. ³⁰ І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привез­ли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.

³¹ Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. ³² І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його. ³³ І затримав його фараон­ Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів­ сріб­ла і [сто] талантів золота. ³⁴ І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоаки­ма; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер. ³⁵ І сріб­ло і золото­ давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.

³⁶ Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років­ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Ру­ми. ³⁷ І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його.

Глава 24

¹ У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього. ² І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, — посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків. ³ За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив; ⁴ і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.

⁵ Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ⁶ І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього. ⁷ Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.

⁸ Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима. ⁹ І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.

¹⁰ У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто. ¹¹ І при­йшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його. ¹² І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, — і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання. ¹³ І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому; ¹⁴ і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, — і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі. ¹⁵ І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон. ¹⁶ І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон. ¹⁷ І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії , замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.

¹⁸ Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. ¹⁹ І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким. ²⁰ Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.

Глава 25

¹ У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навухо­доносор, цар Вавилонський, з усім вій­ськом своїм до Єрусалима, й об­ло­жив його, і спорудив навколо нього вал. ² І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. ³ У де­в’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі. ⁴ І взяте було місто, і побіг­ли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини. ⁵ І погналося військо­ халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. ⁶ І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд: ⁷ і синів Седекії заколо­ли перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.

⁸ У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим ⁹ і спалив дім Господ­ній і дім царя, і всі доми в Єрусали­мі, і всі доми великі спалив вогнем; ¹⁰ і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців. ¹¹ І інший народ, який залишався в місті, і пе­ребіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий на­род виселив Навузардан, начальник охоронців. ¹² Тільки деяких із бідно­го народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноград­никах і землеробами. ¹³ І стовпи мід­ні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Гос­подньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон; ¹⁴ і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли; ¹⁵ і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців: ¹⁶ стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги. ¹⁷ Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця — усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою. ¹⁸ І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу. ¹⁹ І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті. ²⁰ І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу. ²¹ І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї. ²² Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового. ²³ Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив началь­ником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме : Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні. ²⁴ І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам. ²⁵ Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі. ²⁶ І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.

²⁷ У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці ²⁸ і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; ²⁹ і перемінив в’язнич­ний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його. ³⁰ І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.

* У євреїв: «Перша Царів».

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 1

¹ Коли цар Давид постарів, уві­йшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися. ² І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і ле­жала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві. ³ І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя. ⁴ Дів­чина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.

⁵ Адонія, син Аггифи, загордував­ши, говорив: я буду царем. І завів со­­бі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів. ⁶ Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома. ⁷ І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Ави­афаром священиком, і вони допомагали Адонії. ⁸ Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії. ⁹ І за­колов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя. ¹⁰ Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив. ¹¹ Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це? ¹² Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона. ¹³ Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія? ¹⁴ І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої. ¹⁵ Вирсавія ввійшла до царя в спаль­ню; цар був дуже старий, і Ависага су­­намитянка прислуговувала цареві; ¹⁶ і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі? ¹⁷ Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму». ¹⁸ А тепер, ось, Адонія став царем , і ти, господарю мій царю, не знаєш про це. ¹⁹ І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і свя­щеника Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив. ²⁰ Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього; ²¹ інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона. ²² Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан. ²³ І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І уві­йшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі. ²⁴ І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»? ²⁵ Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія! ²⁶ А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив. ²⁷ Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього? ²⁸ І від­повів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем. ²⁹ І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха! ³⁰ Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні. ³¹ І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!

³² І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя. ³³ І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона, ³⁴ і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон! ³⁵ Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди. ³⁶ І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя! ³⁷ Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!­ ³⁸ І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона. ³⁹ І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон! ⁴⁰ І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його. ⁴¹ І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося? ⁴² Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку. ⁴³ І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем; ⁴⁴ і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського; ⁴⁵ і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте. ⁴⁶ І Соломон уже сів на царському престолі. ⁴⁷ І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму, ⁴⁸ і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!» ⁴⁹ Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою. ⁵⁰ Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника. ⁵¹ І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем. ⁵² І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукав­ство, то помре. ⁵³ І послав цар Соломон, і привели його від жертов­ника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.

Глава 2

¹ Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи: ² ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім ³ і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш­ робити, і скрізь, куди звернешся; ⁴ щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім». ⁵ Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бран­ною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх: ⁶ вчи­ни­ за мудрістю твоєю, щоб не від­пу­стити сивини його мирно в пекло. ⁷ А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого. ⁸ Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяж­ким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йор­дану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». ⁹ Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра­ і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло. ¹⁰ І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому. ¹¹ Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.

¹² І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним. ¹³ І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері­ Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І ска­зав він: з миром. ¹⁴ І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори. ¹⁵ І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа; ¹⁶ тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори. ¹⁷ І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину. ¹⁸ І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем. ¹⁹ І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед­ нею, і поклонився їй, і сів на престо­лі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього ²⁰ і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі. ²¹ І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину. ²² І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг]. ²³ І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще біль­ше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово; ²⁴ нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти. ²⁵ І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер. ²⁶ А свяще­нику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смер­ти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Гос­пода перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій. ²⁷ І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі. ²⁸ Чут­ка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схиляв­ся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертов­ника. ²⁹ І донесли царю Соло­мону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його]. ³⁰ І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені. ³¹ Цар сказав йо­му: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого; ³² нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначаль­ника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського; ³³ нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа! ³⁴ І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі. ³⁵ І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара.

[І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джере­ло надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона­ перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будів­ництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни нав­коло Єрусалима. І ще за життя Да­вид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієми­ниїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.] ³⁶ І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і ні­куди не виходь звідси; ³⁷ і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй. ³⁸ І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час. ³⁹ Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі. ⁴⁰ І встав Семей, і осідлав осла свого,­ і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа. ⁴¹ І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся. ⁴² І послав­ши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти ви­йдеш і підеш куди-небудь, неодмінно­ помреш»? і ти сказав мені: «добре»; ⁴³ навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою? ⁴⁴ І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; не­хай же поверне Господь злість твою на голову твою! ⁴⁵ а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки! ⁴⁶ і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.

Глава 3

¹ [Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон по­ріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не по­будував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. ² Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу. ³ І полюбив Соломон Господа, ходячи за уста­вом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах. ⁴ І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.

⁵ У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі. ⁶ І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, бать­кові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині; ⁷ і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу; ⁸ і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу на­стільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути; ⁹ даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм? ¹⁰ І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього. ¹¹ І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, — ¹² ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе; ¹³ і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої; ¹⁴ і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої. ¹⁵ І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.

¹⁶ Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним. ¹⁷ І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі; ¹⁸ на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі; ¹⁹ і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його; ²⁰ і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей; ²¹ вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила. ²² І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем. ²³ І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий. ²⁴ І сказав цар: подайте мені меч. І при­несли меч до царя. ²⁵ І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій. ²⁶ І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте. ²⁷ І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати. ²⁸ І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.

Глава 4

¹ І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем. ² І ось начальники, які були в нього: Азарія, син Садока священика; ³ Елихореф і Ахия, сини Сиви, писарі; Іосафат, син Ахилуда, діловод; ⁴ Ванея, син Іодая, воєначальник; Садок і Авиафар — священики; ⁵ Азарія, син Нафана, начальник над приставниками, і Завуф, син Нафана священика — друг царя; ⁶ Ахисар –начальник над домом царським , і Адонірам, син Авди, — над податками.

⁷ І було у Соломона дванадцять приставників над усім Ізраїлем, і вони постачали продовольство цареві і дому його; кожен повинен був постачати продовольство на один місяць у рік. ⁸ Ось імена їхні: Бен-Хур — на горі Єфремовій; ⁹ Бен-Декер — у Макаці й у Шаалбимі, у Веф­самисі та в Елоні й у Беф-Ханані; ¹⁰ Бен-Хесед — в Арюбофі; йому ж належали Соко і вся земля Хефер; ¹¹ Бен-Авинадав — над усім Нафаф-Дором; Тафаф, дочка Соломона, бу­ла його дружиною; ¹² Ваана, син Ахи­луда, у Фаанаху і Мегиддо і в усьому Беф-Сані, що біля Цартана нижче Ієзрееля, від Беф-Сана до Абел-Мехола, і навіть за Іокмеам; ¹³ Бен-Гевер — у Рамофі галаадсь­кому; у нього були селища Іаїра, сина Манассіїного, що в Галааді; у нього також область Аргов, що у Васані, шістдесят великих міст зі стінами і мідними засувами; ¹⁴ Ахи­надав, син Гиддо, у Маханаїмі; ¹⁵ Ахи­маас — у землі Неффалимовій; він узяв собі за дружину Васемафу, доч­ку Соломона; ¹⁶ Ваана, син Хушая, в землі Асировій і в Баалофі; ¹⁷ Іоса­фат, син Паруаха, у землі Іссаха­ровій; ¹⁸ Шимей, син Ели, у землі Веніаміновій; ¹⁹ Гевер, син Урія, в землі Галаадській, у землі Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Ва­санського. Він був приставником у цій землі. ²⁰ Іуда й Ізраїль, численні, як пісок біля моря, їли, пили і веселилися. ²¹ Соломон володів усіма царствами від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгип­ту. Вони приносили дари і служи­ли Соломону в усі дні життя його. ²² Про­довольство Соломона на кожен день складали: тридцять ко́рів борошна пшеничного і шістдесят ко́рів іншого борошна, ²³ десять волів відгодованих і двадцять волів з пасо­вища, і сто овець, крім оленів, і сарн, і сагайдаків, і відгодованих птахів; ²⁴ бо він володарював над усією зем­лею по цей бік ріки, від Типсаха до Гази, над усіма царями по цей бік ріки, і був у нього мир з усіма нав­колиш­німи країнами. ²⁵ І жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноград­ником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вирсавії, в усі дні Соломона. ²⁶ І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісничних і дванадцять тисяч для кінноти. ²⁷ І ті приставники постачали цареві Соломону все необхідне до столу ца­ря, кожен у свій місяць, і не допускали недоліку ні в чому. ²⁸ І ячмінь і солому для коней і для мулів постачали кожен у свою чергу на місце, де знаходився цар.

²⁹ І дав Бог Соломону мудрість і дуже велике розуміння, і обширний розум, як пісок на березі моря. ³⁰ І бу­ла мудрість Соломона вище за мудрість усіх синів сходу і всієї мудрости­ єгиптян. ³¹ Він був мудрішим за всіх людей, мудрішим і за Ефана езрахи­тянина, й Емана, і Халкола, і Дарди, синів Махола, й ім’я його було у славі в усіх навколишніх народів. ³² І вирік він три тисячі притч, і пісень його було тисяча і п’ять; ³³ і го­ворив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопа, що виростає зі стіни; говорив і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про риб. ³⁴ І приходили від усіх народів послухати мудрості Соломона, від усіх царів зем­­них, які чули про мудрість його.

Глава 5

¹ І послав Хирам, цар Тирський, слуг своїх до Соломона, коли по­чув, що його помазали на царя на місце батька його; бо Хирам був дру­гом Давида у все життя. ² І послав також і Соломон до Хирама сказати: З ти знаєш, що Давид, батько мій, не міг побудувати дім імені Господа Бога свого через війни з навколишніми народами, доки Господь не підкорив їх під стопи ніг його; ⁴ нині ж Господь Бог мій дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника і немає більше перепон; ⁵ і ось, я маю намір побудувати дім імені Господа Бога мого, як сказав Господь батькові мо­єму Давиду, говорячи: «син твій, якого Я посаджу замість тебе на престолі­ твоєму, він побудує дім імені Моєму»; ⁶ отже, накажи нарубати для мене кедрів Ливану; і ось, раби мої будуть разом із твоїми рабами, і я буду давати тобі плату за рабів твоїх, яку ти призначиш; бо ти знаєш, що в нас немає людей, які вміли б рубати дерева так, як сидоняни. ⁷ Коли почув Хирам слова Соломона, дуже зрадів і сказав: благословенний нині Господь, Який дав Давиду сина мудрого для управління цим численним народом! ⁸ І послав Хирам до Соломона сказати: я вислухав те, за чим ти посилав до мене, і виконаю все бажання твоє про дерева кедрові і дерева кипарисові; ⁹ раби мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами доставлю їх морем до місця, яке ти призначиш мені, і там складу їх, і ти візьмеш; але і ти виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому. ¹⁰ І да­вав Хирам Соломону дерева кедрові і дерева­ кипарисові, цілком за його бажанням. ¹¹ А Соломон давав Хираму двад­цять тисяч ко́рів пшениці для споживання дому його і двадцять ко́рів оливкової вибитої олії: стільки давав Соломон Хираму щороку.

¹² Господь дав мудрість Соломону, як обіцяв йому. І був мир між Хирамом і Соломоном, і вони уклали між собою союз. ¹³ І наклав цар Соломон повинність на весь Ізраїль; повинність же полягала в тридцяти тисячах чоловік. ¹⁴ І посилав їх на Ливан, по десять тисяч на місяць, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму. Адонирам же начальствував над ни­ми. ¹⁵ Ще у Соломона було сімдесят тисяч, що носять важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах,­ ¹⁶ крім трьох тисяч трьохсот началь­ників, поставлених Соломоном над роботою для нагляду за народом, що ви­конував роботу. ¹⁷ І повелів цар привозити камені великі, камені дорогі,­ для основи дому, камені оброблені. ¹⁸ Тесали ж їх робітники Соломонові і робітники Хирамові і гивлитяни, і готували дерева і камені для побудови дому [три роки].

Глава 6

¹ У чотириста вісімдесятому році після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зиф, який є другим місяцем,­ почав він будувати храм Господу. ² Храм, який побудував цар Соломон Господу, довжиною був у шістдесят ліктів, шириною в двадцять і висотою в тридцять ліктів, ³ і притвор перед храмом у двадцять ліктів дов­жини, відповідно до ширини хра­му, і в десять ліктів ширини перед храмом. ⁴ І зробив він у домі вікна ґратчасті, глухі з відкосами. ⁵ І зробив прибудову навколо стін храму, навколо храму і давира*; і зробив бічні кімнати кругом. ⁶ Нижній ярус прибудови був шириною у п’ять лік­тів, середній шириною у шість ліктів, а третій шириною у сім ліктів; бо навколо храму ззовні були зробле­ні уступи, щоб прибудова не дотор­ка­ла­ся до стін храму. ⁷ Коли будував­ся храм, для будівництва використовувалися тесані камені; ні молота, ні тесла, ні всякого іншого залізного знаряддя не було чутно в храмі під час будівництва його. ⁸ Вхід у серед­ній ярус був із правого боку храму. По круглих сходинках сходили в середній ярус , а від середнього — в третій. ⁹ І побудував він храм, і закінчив його, і обшив храм кедровими дошками. ¹⁰ І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою в п’ять ліктів; вони прикріплені були до храму за допомогою кедрових колод.

¹¹ І було слово Господа до Соломона, і сказано йому: ¹² ось, ти будуєш храм; якщо ти будеш ходити за уставами Моїми, і чинити за визначеннями Моїми і дотримуватися всіх заповідей Моїх, керуючись ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, яке Я сказав Давиду, батькові твоєму, ¹³ і буду жити серед синів Ізраїлевих, і не залишу народу Мого Ізраїля.

¹⁴ І побудував Соломон храм і скін­чив його. ¹⁵ І обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від підлоги храму до стелі всередині обклав деревом і покрив підлогу храму кипарисовими дошками. ¹⁶ І влаштував на задній стороні храму, за двадцять­ ліктів від краю, стіну, і обклав стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив давир для Святого Святих. ¹⁷ Сорока ліктів був храм, тобто передня частина храму. ¹⁸ На кедрах всередині храму були вирізані подоби огірків і квітів, що розпускаються; усе було покрито кедром, каменю не було видно. ¹⁹ Давир же всередині храму він приготував для того, щоб поставити там ковчег завіту Господнього. ²⁰ І давир був довжиною у двадцять ліктів, шириною у двадцять ліктів і висотою у двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом; обклав також і кедровий жертовник. ²¹ І обклав Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед да­виром, і обклав його золотом. ²² Весь храм він обклав золотом, весь храм до кінця, і весь жертовник, що перед давиром, обклав золотом. ²³ І зробив у давирі двох херувимів з оливкового дерева, висотою у десять ліктів. ²⁴ Одне крило херувима було у п’ять ліктів і друге крило херувима у п’ять ліктів; десять ліктів було від одного кінця крил його до другого кінця крил його. ²⁵ У десять ліктів був і другий херувим; однакової міри й однакового вигляду були обидва херувими. ²⁶ Висота одного херувима була десять ліктів, також і друго­го херувима. ²⁷ І поставив він херувимів усередині внутрішньої частини храму. Крила ж херувимів були розпростерті, і доторкалося крило одного до однієї стіни, а крило другого херувима доторкалося до іншої стіни; інші ж крила їхні посеред храму сходилися крило з крилом. ²⁸ І обклав він херувимів золотом. ²⁹ І на всіх стінах храму навколо зробив різьблені зображення херувимів із пальмових дерев і квітів, що розпускаються, всередині і ззовні. ³⁰ І підлогу у храмі обклав золотом у внутрішній і передній частині. ³¹ Для входу в давир зробив двері з оливкового дерева, з п’ятикутними одвірками. ³² На двох половинах дверей з оливкового дерева він зробив різьблених херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом; покрив золотом і херувимів і пальми. ³³ І біля входу до храму зробив чотирикутні одвірки з оливкового дерева, ³⁴ і двоє дверей з кипарисово­го дерева; обидві половинки одних дверей були рухомі, і обидві половинки других дверей були рухомі. ³⁵ І вирізав на них херувимів і пальми і квіти, що розпус­каються, і обклав золотом по різьбленню. ³⁶ І по­будував внутрішній двір із трьох ря­дів обтесаного каменю і з ряду кедрових брусів. ³⁷ На чет­вертий рік, у місяці Зиф, [у місяці другому,] поклав він основи храму Господнього, ³⁸ а на одинадцятому році, в місяці Булі, — це місяць восьмий, — він закінчив храм з усім приладдям його і за всіма кресленнями його; будував його сім років.

* Відділення для Святого Святих.

Глава 7

¹ А свій дім Соломон будував три­­­­надцять років і закінчив увесь дім свій. ² І побудував він дім з дерева ливанського, довжиною в сто ліктів, шириною у п’ятдесят ліктів, а висотою у тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів; і кед­рові колоди покладені були на стов­пах. ³ І настелений був поміст із кедра над колодами на сорока п’яти­ стовпах, по п’ятнадцять у ряд. ⁴ Віконних луток було три ряди; і три ряди вікон , вікно навпроти вікна. ⁵ І всі двері й одвірки були чотирикутні, і вікно навпроти вікна, у три ряди. ⁶ І притвор із стовпів зробив він довжиною у п’ятдесят ліктів, шириною у тридцять ліктів, і перед ними ґанок, і стовпи, і поріг перед ними. ⁷ Ще притвор із престолом, з якого він судив, притвор для судилища зробив він і покрив усі підлоги кедром. ⁸ У домі, де він жив, інший двір позаду притвору був так само влаштований. І в домі дочки фараонової, яку взяв за себе Соломон, він зробив такий самий притвор. ⁹ Усе це зроблено було з дорогих каменів, обтесаних за розміром, обрізаних пилою, з внутрішнього і з зовнішнього боку, від підвалин до виступів, і з зовнішнього боку до великого двору. ¹⁰ І в основу покладені були камені дорогі, камені великі, камені в десять ліктів і камені у вісім ліктів, ¹¹ і зверху дорогі камені, обтесані за розміром, і кедр. ¹² Великий двір був обгороджений навколо трьома рядами тесаних каменів і одним рядом кедрових колод; так само і внутрішній двір храму Господнього і притвор храму.

¹³ І послав цар Соломон і взяв з Тира Хирама, ¹⁴ сина однієї вдови, з коліна Неффалимового. Батько його тирянин був мідник; він володів здатністю, мистецтвом і вмінням вироб­ляти всякі речі з міді. І прийшов він до царя Соломона і виконував у нього всякі роботи: ¹⁵ і зробив він два мідних стовпи, кожен у вісімнадцять ліктів висотою, і шнур у дванадцять ліктів обіймав навкруги один і другий стовпи; ¹⁶ і два вінці, відлитих з міді, він зробив, щоб покласти наверху стовпів: п’ять ліктів висоти в одному вінці і п’ять ліктів висоти у другому вінці; ¹⁷ сітки плетеної роботи і шнури у вигляді ланцюжків для вінців, що були наверху стовпів: сім на одному вінці і сім на другому вінці. ¹⁸ Так зробив він стовпи і два ряди гранатових яблук навколо сітки, щоб покрити вінці, що наверху стовпів; те саме зробив і для другого вінця. ¹⁹ А в притворі вінці наверху стовпів зроблені на зразок лілеї, у чотири лікті, ²⁰ і вінці на обох стовпах угорі, прямо над випуклістю, що поряд із сіткою; і на другому вінці, рядами навкруги, двісті гранатових яблук. ²¹ І поставив стовпи до притвору храму; поставив стовп на правому боці і дав йому ім’я Іахин, і поставив стовп на лівому боці і дав йому ім’я Воаз. ²² І над стовпами поставив вінці , зроблені на зразок лілеї; так закінчена робота над стов­пами. ²³ І зробив лите з міді море, — від краю його до краю його десять ліктів, — зовсім кругле, висотою у п’ять ліктів, і шнур у тридцять ліктів обіймав його навкруги. ²⁴ Подоби огірків під краями його оточували його по десять на один лікоть, оточували море з усіх боків у два ряди; подоби огірків були відлиті з ним одним литтям. ²⁵ Воно стояло на дванадцяти волах: три дивилися на північ, три дивилися на захід, три дивилися на південь і три дивилися на схід; море лежало на них, і зади їх повернені були усередину під нього. ²⁶ Товщиною воно було в долоню, і краї його, зроблені подібно до країв чаші, були схожі на лілею, що розпустилася. Воно вміщало дві тисячі батів. ²⁷ І зробив він десять мідних підстав; довжина кожної підстави — чотири лікті, ширина — чотири лікті і три лікті — висота. ²⁸ І ось будова підстав: у них стінки, стінки між кутовими пластинами; ²⁹ на стін­ках, що між кутами, були зображені леви, воли і херувими; також і на кутах, а вище і нижче левів і волів — розлогі вінки; ³⁰ у кожної підстави по чотири мідних колеса й осі мідні. На чотирьох кутах виступи на зразок пліч, виступи литі внизу, під чашею, біля кожного вінка. ³¹ Отвір від внутрішнього вінка до верха в один лікоть; отвір його круглий, подібно до підніжжя стовпів, у півтора ліктя, і при отворі його статуї; але бічні стінки чотирикутні, не круглі. ³² Під стінками було чотири колеса, і вісі коліс на підставах; висота кож­ного колеса — півтора ліктя. ³³ Будова коліс така сама, як будова коліс на колісниці; вісі їх, і ободи їх, і спиці їх, і ступиці їх, усе було лите. ³⁴ Чотири виступи на чотирьох кутах кожної підстави; з підстави виходили виступи її. ³⁵ І наверху підстави кругле підвищення на півліктя висоти; і наверху підстави руків’я її і стінки її з однієї з нею маси. ³⁶ І від­лив він на дощечках її руків’я і на стінках її херувимів, левів і пальми,­ скільки де дозволяло місце, і навколо розлогі вінки. ³⁷ Так зробив він десять підстав: у всіх них одне лиття, одна міра, один вигляд. ³⁸ І зробив десять мідних умивальниць: кож­на умивальниця вміщала сорок батів, кожна умивальниця була в чотири лікті, кожна умивальниця стояла на одній з десяти підстав. ³⁹ І розставив підстави — п’ять на правому боці храму і п’ять на лівому боці храму, а море поставив на правому боці храму, на східно-пів­денній стороні. ⁴⁰ І зробив Хирам умивальниці і лопатки і чаші. І закінчив Хирам усю роботу, яку виконував у царя Соломона для храму Господнього: ⁴¹ два стовпи і два опоясання вінців, що наверху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що наверху стовпів; ⁴² і чотириста ґранатових яблук на двох сітках; два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стов­пах; ⁴³ і десять підстав і десять умивальниць на підставах; ⁴⁴ одне море і дванадцять волів під морем; ⁴⁵ і та­зи, і лопатки, і чаші. Всі речі, що зробив Хирам царю Соломону для храму Господнього, були з полірованої міді. ⁴⁶ Цар виливав їх у глини­стій землі, в околиці Йордану, між Сокхофом і Цартаном. ⁴⁷ І поставив Соломон усі ці речі на місце . Через надзвичайну їх кількість, вага міді не визначена.

⁴⁸ І зробив Соломон усі речі, що у храмі Господньому: золотий жер­товник і золотий стіл, на якому хліби предложення; ⁴⁹ і світильники — п’ять праворуч і п’ять ліворуч, перед­ зад­нім відділенням храму, з чистого зо­лота, і квіти, і лампадки, і щип­ці із золота; ⁵⁰ і блюда, і ножі, і ча­ші, і лотки, і кадильниці з чистого золота, і завіси у дверях внутрішнього храму у Святому Святих і у дверях у храмі теж із золота. ⁵¹ Так звершена вся робота, яку виконав цар Соломон для храму Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; срібло і золото і речі віддав у скарбниці храму Господнього.

Глава 8

¹ Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб пе­ренести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.­ ² І зіб­ралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць. ³ І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег, ⁴ і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити. ⁵ А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кіль­­кість їх. ⁶ І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під кри­ла херувимів. ⁷ Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його. ⁸ І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня. ⁹ В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської. ¹⁰ Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній; ¹¹ і не мог­ли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній. ¹² Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі; ¹³ я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки. ¹⁴ І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, — ¹⁵ і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив: ¹⁶ «з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем». ¹⁷ У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого; ¹⁸ але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у те­бе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці; ¹⁹ однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму». ²⁰ І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого; ²¹ і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.

²² І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, ²³ і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм. ²⁴ Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю. ²⁵ І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною». ²⁶ І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму! ²⁷ Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму]; ²⁸ але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині. ²⁹ Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй мо­литву, якою буде молитися раб Твій на місці цім. ³⁰ Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй. ³¹ Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клят­ви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей, ³² тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його. ³³ Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі, ³⁴ тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав бать­кам їхнім. ³⁵ Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх, ³⁶ тоді почуй з неба і прос­ти гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину. ³⁷ Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, — ³⁸ всяку­ молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому на­роді Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього, ³⁹ Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських: ⁴⁰ щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим. ⁴¹ Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, — ⁴² бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, — і прийде він і помолиться біля храму цього, ⁴³ почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував. ⁴⁴ Коли ви­йде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму, ⁴⁵ тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них. ⁴⁶ Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, — і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близь­ку; ⁴⁷ і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, вві­йдуть у себе і звернуться і будуть мо­­литися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»; ⁴⁸ і коли звер­нуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму, ⁴⁹ тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них; ⁵⁰ і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди спів­страждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них: ⁵¹ бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із заліз­ної печі. ⁵² Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Тво­го і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе, ⁵³ бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгип­ту, Владико Господи!

⁵⁴ Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господ­нього, руки ж його були підняті до неба. ⁵⁵ І стоячи благословив усе зі­брання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи: ⁵⁶ благословенний Гос­подь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне сло­во з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея; ⁵⁷ нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас, ⁵⁸ схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим; ⁵⁹ і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день, ⁶⁰ щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього; ⁶¹ нехай буде сер­це ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.

⁶² І цар і всі ізраїльтяни з ним при­несли жертву Господу. ⁶³ І приніс­ Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві ти­сячі великої худоби і сто двадцять­ тисяч­ дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві. ⁶⁴ У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв. ⁶⁵ І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, — велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] — сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів. ⁶⁶ У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.

Глава 9

¹ Після того, як Соломон скінчив будівництво храму Господнього і дому царського й усе, що Соломон бажав зробити, ² явився Со­ломону Господь удруге, як явився йому в Гаваоні. ³ І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене; [зробив усе за молитвою твоєю]. Я ос­­вятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні. ⁴ І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, у чистоті серця й у правоті, виконуючи все, що Я заповів тобі, і якщо будеш зберігати устави Мої і закони Мої, ⁵ то Я поставлю царський престіл твій над Ізраїлем повік, як Я сказав батькові твоєму Давиду, говорячи: «не припиниться в тебе той, хто сидить на престолі Ізраїлевім». ⁶ Якщо ж ви і сини ваші відступите від Мене і не будете дотримуватися заповідей Мо­їх і уставів Моїх, які Я дав вам, і підете і станете служити іншим богам і поклонятися їм, ⁷ то Я знищу Ізраїля з лиця землі, яку Я дав йому, і храм, який Я освятив імені Моєму, відкину від лиця Мого, і буде Ізраїль притчею і посміховиськом у всіх народів. ⁸ І про храм цей високий усякий, хто проходитиме мимо нього, вжахнеться і свисне, і скаже: «за що Господь зробив так із цією землею і з цим храмом?» ⁹ І скажуть: «за те, що вони залишили Господа Бога свого, Який вивів батьків їхніх із землі Єгипетської, і прийняли інших богів, і поклонялися їм і служили їм, — за це навів на них Господь усю цю біду». ¹⁰ Після закінчення двадцяти років, за які Соломон побудував два будинки, — дім Господній і дім царський, — ¹¹ на що Хирам, цар Тирський, постачав Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові і золото, за його бажанням, — цар Соломон дав Хираму двадцять міст у землі Галилейській. ¹² І вийшов Хирам з Тира подивитися міста, які дав йому Соломон, і вони не сподобалися йому. ¹³ І сказав він: що це за міста, які ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони до сьогодні. ¹⁴ І послав Хирам царю сто двадцять талантів золота. ¹⁵ Ось розпорядження про податки, які наклав цар Соломон, щоб побудувати храм Господній і дім свій, і Милло, і стіну єрусалимську, Гацор, і Мегиддо, і Газер.

¹⁶ Фараон, цар Єгипетський, прийшов і взяв Газер, і спалив його вог­нем, і хананеїв, які жили в місті, повбивав, і віддав його в посаг дочці­ своїй, дружині Соломоновій. ¹⁷ І побудував Соломон Газер і нижній Бе­форон, ¹⁸ і Ваалаф і Фадмор у пустелі, ¹⁹ і всі міста для запасів, які були у Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти і все те, що Соломон хотів побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі свого володіння. ²⁰ Весь народ, який залишився від аморреїв, хеттеїв, фе­резеїв, [хананеїв,] евеїв, ієвусеїв і [гер­гесеїв], які були не із синів Ізраїлевих, ²¹ дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких сини Ізраїлеві не могли знищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня. ²² Синів же Ізраїлевих Соломон не робив робітниками, але вони були його воїнами, його слу­га­ми,­ його вельможами, його воє­­на­чальниками і вождями його ко­ліс­ниць і його вершників. ²³ Ось голов­ні­ приставники над роботами Соломоновими: тих, що управляли народом, який виконував роботи, було п’ятсот п’ятдесят. ²⁴ Дочка фараонова пе­рейшла з міста Давидового у свій дім, який побудував для неї Соломон; потім побудував він Милло. ²⁵ І приносив Соломон три рази на рік всепалення і мирні жерт­ви на жертовнику, який він побудував Господу, і куріння на ньому звершував перед Господом. І закінчив він будівництво дому. ²⁶ Цар Соломон також зробив корабель в Ецион-Гавері, що при Елафі, на березі Червоного моря, в землі Ідумейській. ²⁷ І послав Хирам на кораблі своїх підданих корабельників, які знають море, з підданими Соломоновими; ²⁸ і вирушили вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломону.

Глава 10

¹ Цариця Савська, почувши про славу Соломона в ім’я Гос­пода, прийшла випробувати його загадками. ² І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством: верблюди нав’ючені були пахощами і великою кількістю золота і коштовного каміння; і прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було у неї на серці. ³ І пояснив їй Соломон усі слова її, і не було нічого невідомого царю, чого він не пояснив би їй. ⁴ І побачила цариця Савська всю мудрість Соломона і дім, який він побудував, ⁵ і їжу за столом його, і житло рабів його, і стрункість слуг його, і одяг їхній, і виночерпіїв його, і всепалення його, які він приносив у храмі Господньому. І не могла вона більше утриматися ⁶ і сказала цареві: правда те, що я чула в землі своїй про діла твої і про мудрість твою; ⁷ але я не вірила словам, доки не прийшла, і не побачила очима моїми: і ось, мені й половини не сказано; мудрости і багатства в тебе більше, ніж як я чула. ⁸ Блаженні люди твої і блаженні ці слуги твої, які завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою! ⁹ Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благоволив посадити те­бе на престіл Ізраїлів! Гос­подь, з віч­ної любови Своєї до Ізраїля, поставив тебе царем, чинити суд і правду. ¹⁰ І по­­дарувала вона царю сто двадцять талантів золота і велику кіль­кість пахощів і коштовне каміння; ніколи ще не приходило такої великої кількості пахощів, як подарувала цариця Савська царю Соломону. ¹¹ І корабель Хирамів, який привозив золото з Офира, привіз з Офира велику кількість червоного дерева і коштовних каменів. ¹² І зробив цар з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі і псалтирі для співців; ніколи не приходило стільки червоного дерева і не бачено було до цього дня. ¹³ І цар Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого просила, зверх того, що подарував їй цар Соломон своїми ру­ками. І ви­рушила вона назад у свою землю, во­на й усі слуги її.

¹⁴ Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих, ¹⁵ зверх того, що отримувалося від рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників. ¹⁶ І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклів пішло на кожен щит; ¹⁷ і триста менших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева. ¹⁸ І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом; ¹⁹ до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників; ²⁰ і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві. ²¹ І весь посуд для пиття у царя Соломона був золотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим; ²² бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів.

²³ Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю. ²⁴ І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати муд­рість його, яку Бог вклав у серце його. ²⁵ І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку. ²⁶ І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць* і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгип­ту.] ²⁷ І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зро­бив рівноцінними із сикоморами, що рос­туть на низинних місцях. ²⁸ Ко­ней же царю Соломону приводили з Єгип­ту і з Куви; царські купці купу­вали їх з Куви за гроші. ²⁹ Колісницю з Єгипту одержували і доставля­ли за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли все це царям хеттейським і царям арамейським.

* У грецькому перекладі: сорок тисяч ко­ней колісничних.

Глава 11

¹ І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок, ² з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю. ³ І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його. ⁴ В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його. ⁵ І став Соломон служити Астарті, бо­жеству сидонському, і Милхому, мер­зоті аммонитській. ⁶ І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його. ⁷ Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській. ⁸ Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам. ⁹ І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому, ¹⁰ і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог]. ¹¹ І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму; ¹² але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його; ¹³ і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.

¹⁴ І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду. ¹⁵ Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї, — ¹⁶ бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, — ¹⁷ тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при бать­­кові його; Адер був тоді малою дитиною. ¹⁸ Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з со­бою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю. ¹⁹ Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси. ²⁰ І народила йому сестра­ Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими. ²¹ Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю. ²² І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.] ²³ І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського, ²⁴ і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара ; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску. ²⁵ І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії. ²⁶ І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, — ім’я матері його вдови: Церуа, — раб Соломонів, підняв руку на царя. ²⁷ І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого. ²⁸ Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового. ²⁹ У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє. ³⁰ І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять час­тин, ³¹ і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін, ³² а одне коліно* залишиться за ним заради ра­ба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих. ³³ Це за те, що вони зали­шили Мене і стали поклонятися­ Астарті, божеству сидонському, і Ха­мосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його. ³⁴ Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх; ³⁵ але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін; ³⁶ а си­­нові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого. ³⁷ Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем; ³⁸ і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля; ³⁹ і смирю Я рід Давидів­ за це, але не на всі дні. ⁴⁰ Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.

⁴¹ Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових. ⁴² Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років. ⁴³ І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.

* У грецькому перекладі: два коліна.

Глава 12

¹ І пішов Ровоам у Сихем, бо в Сихем прийшли всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем. ² І по­чув про те Ієровоам, син Наватів, коли перебував ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Ієровоам з Єгипту; ³ і послали за ним і покликали його. Тоді Ієровоам і все зібрання ізраїльтян прийшли і говорили [цареві] Ровоаму і сказали: ⁴ батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорс­току роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі. ⁵ І сказав він їм: підіть і через три дні знову прийдіть до мене. І пішов народ. ⁶ Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу? ⁷ Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні. ⁸ Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним, ⁹ і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені і сказав: «полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій»? ¹⁰ І говорили йому молоді люди, які вирос­ли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: «батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам»; так скажи їм: «мій мізинець товщий за стегна батька мого; ¹¹ отже, якщо бать­­ко мій обтяжував вас тяжким яр­мом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами». ¹² Ієровоам­ і весь народ прийшли до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене на третій день. ¹³ І відповідав цар народу суворо і зневажив пораду старців, що вони радили йому; ¹⁴ і говорив він за порадою молодих людей і сказав: батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами. ¹⁵ І не послухав цар народу, бо так суджено було Господом, щоб сповнилося слово Його, яке прорік Господь через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому. ¹⁶ І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І ро­зійшовся Ізраїль по наметах своїх. ¹⁷ Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, царював­ Ровоам. ¹⁸ І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над податками; але всі ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; цар же Ровоам поспішно зійшов на колісни­цю, щоб утекти в Єрусалим. ¹⁹ І відокремився Ізраїль від дому Давидового до цього дня. ²⁰ Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Веніамінового]. ²¹ Ровоам, прибувши в Єрусалим, зібрав з усього дому Іуди­ного і з коліна Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з домом Ізраїлевим для того, щоб повернути царство Ровоаму, синові Соломона.

²² І було слово Боже до Самея, чоловіка Божого, і сказано: ²³ скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому дому Іуди­ному і Веніаміновому й іншому народу: ²⁴ так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими, синами Ізраїлевими; поверніться кожен у дім свій, бо від Мене це було. І послухалися вони слова Господнього і пішли назад за словом Господа.

²⁵ І оббудував Ієровоам Сихем на го­­рі Єфремовій й оселився в ньому;­ звідти пішов і побудував Пенуїл. ²⁶ І го­­­ворив Ієровоам у серці своєму: царство може знову перейти до дому Давидового; ²⁷ якщо народ цей буде ходити в Єрусалим для жертвоприношення в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до господаря свого, до Ровоама, царя Юдейського, і уб’ють вони мене і повернуться до Ровоама, царя Юдейського. ²⁸ І порадившись, цар зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели­ тебе з землі Єгипетської. ²⁹ І поставив одного у Вефилі, а іншого в Дані. ³⁰ І привело це до гріха, бо народ став ходити до одного з них , навіть у Дан, [і залишили храм Господній]. ³¹ І побудував він капище на висоті і поставив з народу священиків, які не були із синів Левіїних. ³² І встановив Ієровоам свято у восьмий місяць, у п’ятнадцятий день місяця, подібне до того свята, яке було в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику; те саме зробив він у Вефилі, щоб приносити жертву тельцям, яких зробив. І поставив у Вефилі священиків висот, які спорудив, ³³ і приніс жертви на жертовнику, який він зробив у Вефилі, у п’ятнадцятий день восьмого місяця, місяця, який він довільно призначив; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і підійшов до жертовника, щоб зробити куріння.

Глава 13

¹ І ось, чоловік Божий прийшов з Юдеї за словом Господ­нім у Вефиль, в той час, коли Ієро­воам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння. ² І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі. ³ І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться. ⁴ Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув­ на нього, і не міг він повернути її до себе. ⁵ І жертовник розпався, і попіл­ з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом­ Господнім. ⁶ І сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше. ⁷ І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок. ⁸ Але чоловік Божий сказав ца­реві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці, ⁹ бо так заповідано ме­ні словом Господнім: «не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов». ¹⁰ І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою при­йшов у Вефиль.

¹¹ У Вефилі жив один пророк-старець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоловік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму. ¹² І запитав їх бать­ко їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї. ¹³ І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього. ¹⁴ І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я. ¹⁵ І сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба. ¹⁶ Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці, ¹⁷ бо словом Гос­поднім сказано мені: «не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов». ¹⁸ І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: «поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води». — Він сказав неправду йому. ¹⁹ І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напив­ся води. ²⁰ Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його. ²¹ І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій, ²² але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: «не їж хліба і не пий води», тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх. ²³ Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув. ²⁴ І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла. ²⁵ І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті,­ в якому жив пророк-старець. ²⁶ Пророк, який повернув його з дороги, почувши це , сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому. ²⁷ І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони. ²⁸ Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла. ²⁹ І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє , щоб оплакати і поховати його. ³⁰ І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій! ³¹ Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гроб­ниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кіст­ки мої; ³² бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських. ³³ І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги,­ але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот. ³⁴ Це вело дім Ієровоамів до гріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.

Глава 14

¹ У той час занедужав Авия, син Ієровоамів. ² І сказав Ієро­воам дружині своїй: встань і переодягнися, щоб не довідалися, що ти дружина Ієровоамова, і піди в Силом. Там є пророк Ахия; він передрік мені, що я буду царем цього народу. ³ І візьми із собою [для чоловіка Божого] десять хлібів, і коржів, і глечик меду, і піди до нього: він скаже тобі, що буде з сином. ⁴ Дружина Ієровоама так і зробила: встала, пішла в Силом і прийшла в дім Ахиї. Ахия вже не міг бачити, бо очі його зробилися нерухомі від старости. ⁵ І сказав Господь Ахиї: ось, іде дружина Ієровоамова запитати тебе про сина свого, тому що він хворий; так і так говори їй; вона прийде переодягнена. ⁶ Ахия, почувши шерех від ніг її, коли вона ввійшла у двері, сказав: увійди, дружино Ієровоамова; для чого було тобі переодягатися? Я грізний посланець до тебе. ⁷ Піди, скажи Ієровоаму: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я підняв тебе із середовища простого народу і поставив вождем народу Мого Ізраїля,­ ⁸ і від­торгнув царство від дому Давидового і дав його тобі; а ти не такий, як раб Мій Давид, який дотримувався заповідей Моїх і який ішов за Мною всім серцем своїм, роблячи тільки угодне перед очима Моїми; ⁹ ти чинив гірше за всіх, які були раніше тебе, і пішов, і зробив собі інших богів і ідолів, щоб прогнівати Мене, Мене ж відкинув назад; ¹⁰ за це Я наведу лиха на дім Ієровоамів і знищу в Ієровоама до того, хто мочиться до стіни, ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, і вимету дім Ієровоамів, як вимітають сміття, дочиста; ¹¹ хто помре в Ієровоама в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють птахи небесні; так Господь сказав. ¹² Встань і йди в дім твій; і як тільки нога твоя ступить у місто, помре син; ¹³ і оплачуть його всі ізраїльтяни і поховають його, бо він один у Ієровоама ввійде в гробницю, тому що в ньому, з дому Ієровоамового, знайшлося щось добре перед Господом Богом Ізраїлевим. ¹⁴ І поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, який знищить дім Ієровоамів у той день; і що? навіть тепер. ¹⁵ І вразить Господь Ізраїля, і буде він , як очерет, що колишеться у воді, і викине ізраїльтян з цієї доб­рої землі, яку дав батькам їхнім, і розвіє їх за ріку, за те, що вони зробили в себе ідолів, дратуючи Господа; ¹⁶ і видасть [Господь] Ізраїля за гріхи Ієровоама, які він сам учинив і якими ввів у гріх Ізраїля. ¹⁷ І встала дружина Ієровоамова, і пішла, і прийшла у Фирцу; і лише тільки переступила через поріг дому, син помер. ¹⁸ І поховали його, й оплакали його всі ізраїльтяни, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию пророка.

¹⁹ Інші діла Ієровоама, як він воював і як царював, описані у літописі царів ізраїльських. ²⁰ Царював Ієровоам двадцять два роки; і спочив він з батьками своїми, і став ца­рем Нават, син його, замість нього.

²¹ Ровоам, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнад­цять років царював у Єрусалимі, у місті, яке обрав Господь із усіх колін Ізраїлевих, щоб перебувало там ім’я Його. Ім’я матері його Наама аммонитянка. ²² І робив Іуда невгод­не перед очима Господа, і прогнівляли Його більше всього того, що зробили батьки їхні своїми гріхами, якими вони грішили. ²³ І спорудили вони собі висоти й ідолів і капища на всякому високому пагорбі і під усяким тінистим деревом. ²⁴ І блудники були також у цій землі і робили всі мерзоти тих народів, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих. ²⁵ На п’ятому році царювання Ровоамового, Сусаким, цар Єгипетський, виступив проти Єрусалима ²⁶ і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського [і золоті щити, які взяв Давид від рабів Адраазара, царя Сувського, і вніс у Єрусалим]. Усе взяв; взяв і всі золоті­ щити, які зробив Соломон. ²⁷ І зробив­ цар Ровоам замість них мідні щити і віддав їх у руки начальникам охоронців, які охороняли вхід у дім царя. ²⁸ Коли цар виходив у дім Господній, охоронці несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців. ²⁹ Інше про Ровоама і про все, що він робив, описано в літописі царів юдейських. ³⁰ Між Ровоамом та Ієро­воамом була війна в усі дні життя їхнього . ³¹ І спочив Ровоам з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давидовому. Ім’я матері його Наама аммонитянка. І став царем Авия, син його, замість нього.­

Глава 15

¹ У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама, сина Наватового, Авия став царем над юдеями. ² Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мааха, дочка Авессалома. ³ Він ходив у всіх гріхах батька свого, які той робив раніше нього, і серце його не було віддане Господу Богу його, як серце Давида, батька його. ⁴ Але заради Давида Господь Бог його дав йому світильник в Єрусалимі, поставивши після нього сина його й утвердивши Єрусалим, ⁵ тому що Давид робив угодне перед очима Господа і не відступав від усього того, що Він заповів йому, в усі дні життя свого, крім вчинку з Урією хеттеянином. ⁶ І війна була між Ровоамом та Ієро­воамом в усі дні життя їхнього.

⁷ Інші діла Авиї, усе, що він зробив, записано в літописі царів юдей­­сь­­­ких. І була війна між Авиєю і Ієро­воамом. ⁸ І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього.

⁹ У двадцятий рік царювання Ієро­воама, царя Ізраїльського, став царем Аса над юдеями ¹⁰ і сорок один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ана́, дочка Авессало­ма. ¹¹ Аса робив угодне перед очима Гос­пода, як Давид, батько його. ¹² Він вигнав блудників із землі і викинув усіх ідолів, яких зробили батьки його, ¹³ і навіть матір свою Ану́ позбавив звання цариці за те, що вона зробила ідола Астарти; і порубав Аса ідола її і спалив біля потоку Кедрона. ¹⁴ Висоти ж не були знищені. Але серце Аси було віддано Господу в усі дні його. ¹⁵ І вніс він у дім Господній речі, освячені батьком його, і речі, освячені ним: срібло і золото і сосуди. ¹⁶ І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні. ¹⁷ І вийшов Вааса, цар Ізраїльський, проти Юдеї і почав будувати Раму, щоб ніхто не виходив і не йшов до Аси, царя Юдейського. ¹⁸ І взяв Аса все срібло і золото, що залишалося в скарбницях дому Господнього й у скарбницях дому царського, і дав його в руки слуг своїх, і послав їх цар Аса до Ве­надада, сина Тавримона, сина Хезионового, царя Сирійського, який жив у Дамаску, і сказав: ¹⁹ союз нехай буде між мною і між тобою, як був між батьком моїм і між батьком твоїм; ось, я посилаю тобі в дарунок срібло і золото; розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відійшов від мене. ²⁰ І послухався Ве­надад царя Аси, і послав воєначальників своїх проти міст ізраїльських, і вразив Аїн і Дан і Авел-Беф-Мааху і весь Киннероф, по всій землі Неффалима. ²¹ Почувши про це , Вааса при­пинив будувати Раму і повер­нув­ся у Фирцу. ²² Цар же Аса скликав­ усіх юдеїв, нікого не виключаючи, і винесли вони з Рами каміння і дерева, що Вааса вживав для будівництва. І побудував з них цар Аса Гиву Веніамінову і Мицпу.

²³ Всі інші діла Аси і всі подвиги його, і все, що він зробив, і міста, які він побудував, описані у літописі царів юдейських, крім того, що в старості своїй він був хворий на ноги. ²⁴ І спочив Аса з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давида, батька свого. І став царем Іосафат, син його, замість нього.

²⁵ Нават же, син Ієровоамів, став ца­рем над Ізраїлем на другий рік Аси, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем два роки. ²⁶ І робив він неугодне перед очима Господа, ходив шляхом батька свого і в гріхах його, якими той увів Ізраїля у гріх. ²⁷ І зробив проти нього змову Вааса, син Ахиї, з дому Іссахарового, й убив його Вааса біля Гавафона филистимського, коли Нават і всі ізраїльтяни облягали Гавафон: ²⁸ і умертвив його Вааса на третій рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього. ²⁹ Коли він став царем, то вибив увесь дім Ієровоамів, не залишив ні душі в Ієровоама, доки не знищив його, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию силомлянина, ³⁰ за гріхи Ієровоама, які він сам робив і якими ввів у гріх Ізраїля, за образу, якою він прогнівив Господа Бога Ізраїлевого.

³¹ Інші діла Навата, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських. ³² І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.

³³ На третій рік Аси, царя Юдейсь­кого, став царем Вааса, син Ахиї, над усіма ізраїльтянами у Фирці і царював двадцять чотири роки. ³⁴ І робив неугодне перед очима Господніми і ходив шляхом Ієровоама й у гріхах його, якими той увів у гріх Ізраїля.

Глава 16

¹ І було слово Господнє до Іуя, сина Ананієвого, про Ваасу: ² за те, що Я підняв тебе з пороху і зробив тебе вождем народу Мого Ізраїля, ти ж пішов шляхом Ієровоама­ і ввів у гріх народ Мій ізраїльтян, щоб він прогнівляв Мене гріхами своїми, ³ ось, Я відкину дім Вааси і дім потомства його і зроблю з домом твоїм те саме, що з домом Ієровоама, сина Наватового; ⁴ хто помре у Вааси в місті, того з’їдять пси; а хто помре в нього на полі, того склюють птахи небесні.

⁵ Інші діла Вааси, все, що́ він зробив, і подвиги його описані в літописі царів ізраїльських. ⁶ І спочив Вааса з батьками своїми, і похований у Фирці. І став царем Ила, син його, замість нього. ⁷ Але через Іуя, сина Ананієвого, уже було сказане слово Господнє про Ваасу і про дім його і про все зло, яке він учинив перед очима Господа, прогнівляючи Його ділами рук своїх, наслідуючи дім Ієровоамів, за що́ він знищений був.

⁸ У двадцять шостий рік Аси, ца­ря Юдейського, став царем Ила, син Вааси, над Ізраїлем у Фирці, і царю­вав два роки. ⁹ І вчинив проти нього змову раб його Замврій, який був начальником над половиною колісниць. Коли він у Фирці напився доп’яну в домі Арси, який начальствував над палацом у Фирці, ¹⁰ тоді ввійшов Замврій, уразив його і умерт­вив його, у двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього. ¹¹ Коли він став царем і сів на престолі його, то знищив­ увесь дім Вааси, не залишивши йому того, хто мочиться до стіни, ні родичів його, ні друзів його. ¹² І знищив Замв­рій весь дім Вааси, за словом Господа, яке Він прорік про Ваасу через Іуя пророка, ¹³ за всі гріхи Вааси і за гріхи Или, сина його, які вони самі чинили і якими вводили Ізраїля в гріх, прогнівляючи Господа Бога Ізраїлевого своїми ідолами.

¹⁴ Інші діла Или, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.

¹⁵ У двадцять сьомий рік Аси, ца­ря­ Юдейського, став царем Замврій і царював сім днів у Фирці, коли на­род­ облягав Гавафон филистим­ський. ¹⁶ Коли народ, який облягав, по­чув,­ що Замврій учинив змову й умерт­­вив царя, то всі ізраїльтяни поставили царем Амврія, воєначальника, над Ізраїлем у той же день, у стані. ¹⁷ І відступили Амврій і всі ізра­їль­тяни з ним від Гавафона й обложили Фирцу. ¹⁸ Коли побачив Зам­врій, що місто взяте, увійшов у внутрішню кімнату царського дому і запалив за собою царський дім вогнем і загинув ¹⁹ за свої гріхи, у чому він згрішив, роблячи неугодне перед очима Господніми, ходячи шляхом Ієровоама й у гріхах його, які той учинив, щоб увести Ізраїля в гріх.

²⁰ Інші діла Замврія і змова його, яку він учинив, описані в літописі царів ізраїльських.

²¹ Тоді розділився народ ізраїльський надвоє: половина народу стояла за Фамнія, сина Гонафового, щоб поставити царем його, а половина за Амврія. ²² І взяв гору народ, який за Амврія, над народом, який за Фамнія, сина Гонафового, і помер Фамній, і став царем Амврій.

²³ На тридцять першому році Аси, царя Юдейського, став царем Амврій над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Фирці він царював шість років. ²⁴ І купив Амврій гору Семерон у Семира за два таланти сріб­ла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією, за ім’ям Семира, власника гори. ²⁵ І робив Амврій неугодне перед очима Гос­пода і чинив гірше за всіх, які бу­ли перед ним. ²⁶ Він у всьому ходив шляхом Ієровоама, сина Наватового, й у гріхах його, якими той увів у гріх ізраїльтян, щоб прогнівляти Господа Бога Ізраїлевого ідолами своїми.

²⁷ Інші діла Амврія, які він учинив, і мужність, яку він показав, описані у літописі царів ізраїльських. ²⁸ І спочив Амврій з батьками своїми і похований у Самарії. І став царем Ахав, син його, замість нього.­

²⁹ Ахав, син Амвріїв, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмий рік Аси, царя Юдейського, і царював Ахав, син Амврія, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки. ³⁰ І робив Ахав, син Амврія, неугодне перед очима Господа більше за усіх, які були раніше нього. ³¹ Мало було для нього впадати у гріхи Ієровоама, сина Наватового; він узяв собі за дружину Ієзавель, дочку Ефваала, царя Сидонського, і став служити­ Ваалу і поклонятися йому. ³² І поставив він Ваалу жертовник у капищі Ваала, яке побудував у Самарії. ³³ І зробив Ахав діброву, і більше за усіх царів ізраїльських, які були ра­ніше нього, Ахав робив те, що прогнівляло Господа Бога Ізраїлевого, [і погубив душу свою]. ³⁴ В його дні Ахиїл вефилянин побудував Єрихон: на первістку своєму Авирамі він поклав підвалини його і на молодшому своєму сині Сегубі поставив ворота його, за словом Господа, яке Він прорік через Ісуса, сина Навина.­

Глава 17

¹ І сказав Ілля [пророк], фес­витянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом. ² І було до нього слово Господнє: З піди звідси і по­вер­нися на схід і сховайся біля пото­ку Хорафа, що навпроти Йордану; ⁴ з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там. ⁵ І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану. ⁶ І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив. ⁷ Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю. ⁸ І було до нього слово Господнє: ⁹ встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе. ¹⁰ І встав він і пішов у Сарепту;­ і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися. ¹¹ І піш­­ла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказал: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. ¹² Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо. ¹³ І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після; ¹⁴ бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю. ¹⁵ І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час. ¹⁶ Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю. ¹⁷ Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання. ¹⁸ І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого. ¹⁹ І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, ²⁰ і воз­звав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її? ²¹ І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього! ²² І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив. ²³ І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий. ²⁴ І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.­

Глава 18

¹ Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю. ² І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же силь­ний був у Самарії. ³ І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким, ⁴ і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою. ⁵ І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не поз­бутися худоби. ⁶ І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.

⁷ Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє? ⁸ Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут». ⁹ Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умерт­вити мене? ¹⁰ Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе; ¹¹ а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут». ¹² Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї. ¹³ Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою? ¹⁴ А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене. ¹⁵ І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогод­ні я покажуся йому. ¹⁶ І пішов Авдій­ назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі. ¹⁷ Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля? ¹⁸ І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам; ¹⁹ тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі. ²⁰ І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил. ²¹ І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи дов­го вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова. ²² І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних]; ²³ нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу; ²⁴ і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бо­га мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І від­повів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так]. ²⁵ І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте. ²⁶ І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи:­ Ваале, почуй нас! Але не було ні ­го­ло­­су, ні відповіді. І скакали во­ни бі­ля­­ жертовника, який зробили. ²⁷ Опів­­дні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться! ²⁸ І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них. ²⁹ Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фес­витянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жерт­воприношення. Вони відійшли і замовкли.] ³⁰ Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній. ³¹ І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль­ буде ім’я твоє. ³² І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Госпо­да, і зробив навколо жертовника рів, міст­кістю у дві сати зерна, ³³ і поклав дро­ва [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова, ³⁴ і сказав: на­повніть чоти­ри відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зро­били втретє, ³⁵ і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою. ³⁶ Під час приношення вечір­ньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків­ та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм. ³⁷ Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Гос­поди, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе]. ³⁸ І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові. ³⁹ Побачивши це , весь на­род упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог! ⁴⁰ І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваало­вих, щоб жоден з них не сховався. І схо­пили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там. ⁴¹ І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу. ⁴² І пішов Ахав їсти і пи­ти, а Ілля зійшов на верхівку Карми­ла і схилився до землі, і поклав ли­це­ своє між колінами своїми,­ ⁴³ і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів. ⁴⁴ На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від мо­ря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжд­жай, щоб не застав тебе дощ». ⁴⁵ Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов вели­кий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель. ⁴⁶ І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.

Глава 19

¹ І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем. ² І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кож­ного з них. ³ Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там. ⁴ А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх. ⁵ І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий]. ⁶ І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув. ⁷ І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою. ⁸ І встав він, по­їв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива. ⁹ І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь : що ти тут, Іллє? ¹⁰ Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. ¹¹ І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; ¹² після зем­летрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого віт­ру, [і там Господь]. ¹³ Почувши це , Ілля закрив лице своє милоттю своєю,­ і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє? ¹⁴ Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. ¹⁵ І сказав йому Господь: піди назад своєю доро­гою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією, ¹⁶ а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе; ¹⁷ хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто вряту­ється від меча Іиуєвого, того умер­т­вить Єлисей. ¹⁸ Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ва­алом, і всіх цих уста не цілували його. ¹⁹ І пішов він звідти, і зна­йшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою. ²⁰ І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі? ²¹ Він, відійшовши від нього, взяв па­ру волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.

Глава 20

¹ Венадад, цар Сирійський, зі­б­рав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї. ² І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто, ³ і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої. ⁴ І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм,­ господарю мій царю: я і все моє — твоє. ⁵ І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»; ⁶ тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли. ⁷ І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив. ⁸ І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся. ⁹ І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити,­ а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь. ¹⁰ І по­слав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною. ¹¹ І від­повів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується. ¹² Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.

¹³ І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь. ¹⁴ І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти. ¹⁵ [Ахав] пере­лічив слуг обласних начальників, і зна­йшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів­ Ізраїлевих, сім тисяч. ¹⁶ І вони виступили опівдні. Венадад же напив­ся доп’яну в наметах разом з царями,­ із тридцятьма двома царями, які допомагали йому. ¹⁷ І виступили спершу слуги обласних начальників. І по­слав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії. ¹⁸ Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими. ¹⁹ Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними. ²⁰ І вражав кожен супротивника свого; і ­по­бігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Си­­­рійський, урятувався на коні з верш­никами. ²¹ І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.

²² І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміц­нися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе. ²³ Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх. ²⁴ Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников; ²⁵ і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.

²⁶ Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем. ²⁷ Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю. ²⁸ І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь. ²⁹ І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день. ³⁰ Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу. ³¹ І ска­зали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; мо­же, він пощадить життя твоє. ³² І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій. ³³ Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив­ його із собою на колісницю. ³⁴ І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.

³⁵ Тоді один чоловік із синів про­рочих сказав іншому, за словом Гос­пода: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його. ³⁶ І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від ме­не. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його. ³⁷ І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями. ³⁸ І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої. ³⁹ Ко­ли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант сріб­ла». ⁴⁰ Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив. ⁴¹ Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків. ⁴² І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, на­род твій замість його народу. ⁴³ І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.

Глава 21

¹ І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського. ² І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує. ³ Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх! ⁴ І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв. ⁵ І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси? ⁶ Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноград­ник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спад­щини батьків моїх]». ⁷ І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за цар­ство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина. ⁸ І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм. ⁹ У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі; ¹⁰ і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер. ¹¹ І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них. ¹² Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу; ¹³ і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер. ¹⁴ І послали до Ієзавелі сказати: На­вуфей побитий камінням і помер. ¹⁵ Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння­ виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер. ¹⁶ Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізре­елитянина і взяти його у володіння.

¹⁷ І було слово Господнє до Іллі фесвитянину: ¹⁸ встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння; ¹⁹ і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров». ²⁰ І сказав Ахав Іллі: зна­йшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: зна­йшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його]. ²¹ [Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни,­ й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі. ²² І зроблю з домом твоїм так, як зро­бив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогні­вив Мене і ввів Ізраїля в гріх. ²³ Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’ї­дять Ієзавель за стіною Ізре­еля. ²⁴ Хто помре у Ахава в місті, то­го з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні; ²⁵ не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель; ²⁶ він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих. ²⁷ Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний. ²⁸ І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь: ²⁹ бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.

Глава 22

¹ Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем. ² На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського. ³ І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського. ⁴ І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса­фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. ⁵ І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь. ⁶ І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя. ⁷ І сказав Іосафат: чи не­має­ тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа? ⁸ І сказав цар Ізраїльський Іо­са­фату: є ще один чоловік, через яко­го можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не про­рокує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іо­­са­фат: не говори, царю, так. ⁹ І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Ми­хеєм, сином Іємвлая. ¹⁰ Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на пло­щі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. ¹¹ І зробив собі Седекія, син Хенаани, заліз­ні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх. ¹² І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя. ¹³ Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголос­но передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре. ¹⁴ І сказав Михей: живий Гос­подь! я проречу те, що скаже мені Господь. ¹⁵ І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя. ¹⁶ І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа. ¹⁷ І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім. ¹⁸ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе? ¹⁹ І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього; ²⁰ і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше; ²¹ і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим? ²² Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вус­тах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так. ²³ І ось, тепер попус­тив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Гос­подь прорік про тебе недобре. ²⁴ І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Гос­подній, щоб говорити в тобі? ²⁵ І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кім­нати в іншу, щоб сховатися, ²⁶ і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градона­чаль­ника і до Іоаса, сина царя, ²⁷ і ска­жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі. ²⁸ І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!

²⁹ І пішов цар Ізраїльський та Іоса­фат, цар Юдейський, до Рамофа га­ла­­адського. ³⁰ І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву. ³¹ Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було трид­цять два, сказавши: не боріться ні з ма­лим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським. ³² Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Із­раїль­ський», і повернули на нього, щоб битися з ним . І закричав Іосафат. ³³ Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього. ³⁴ А один чоловік випадково натяг­нув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений. ³⁵ Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю. ³⁶ І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю! ³⁷ І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії. ³⁸ І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.

³⁹ Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів із­раїльських. ⁴⁰ І спочив Ахав з бать­ка­ми своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.

⁴¹ Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського. ⁴² Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля. ⁴³ Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив­ з нього, роблячи угодне перед очима­ Господніми. Тільки висоти не бу­ли знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. ⁴⁴ Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.

⁴⁵ Інші діла Іосафата і подвиги йо­го, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських. ⁴⁶ І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі. ⁴⁷ В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський. ⁴⁸ [Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері. ⁴⁹ Тоді сказав­ Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився. ⁵⁰ І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.

⁵¹ Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки, ⁵² і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом бать­ка свого і шляхом матері своєї і шля­хом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх: ⁵³ він служив Ва­алу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.

* У євреїв: «Друга Самуїла».

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 1

¹ Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні, ² ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому]. ³ І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського. ⁴ І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан. ⁵ І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли? ⁶ І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його. ⁷ Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене. ⁸ І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин. ⁹ Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені. ¹⁰ І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде жи­вий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голо­ві­ його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди. ¹¹ Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які бу­ли з ним, [роздерли одяг свій,] ¹² і ри­дали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча. ¹³ І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина. ¹⁴ Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господ­нього? ¹⁵ І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його. ¹⁶ І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.

¹⁷ І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею, ¹⁸ і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав: ¹⁹ краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні! ²⁰ Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних. ²¹ Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм. ²² Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно. ²³ Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були. ²⁴ Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.­ ²⁵ Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх. ²⁶ Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу. ²⁷ Як упали сильні, загинула зброя військова!

Глава 2

¹ Після цього Давид запитав Гос­­­пода, говорячи: чи йти мені в яке-небудь місто Іудине? І сказав йому Господь: іди. І сказав Давид: ку­ди йти? І сказав Він: у Хеврон. ² І пішов туди Давид і обидві дружини його, Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кар­милитянка. ³ І людей, які були з ним, привів Давид, кожного з родиною його, й оселилися в місті Хевроні. ⁴ І прийшли мужі Іудині і помазали там Давида на царство над домом Іудиним. І донесли Давиду, що жителі Іависа галаадського поховали Саула.

⁵ І відправив Давид послів до жи­телів Іависа галаадського, сказати їм: благословенні ви у Господа за те, що зробили цю милість господареві своєму Саулу, [помазаникові Господ­ньому,] і поховали його [та Іонафана, сина його], ⁶ і нині нехай віддасть вам Господь милістю й істиною; і я зроблю вам благодіяння за те, що ви це зробили; ⁷ нині нехай зміцняться руки ваші, і будьте мужні; бо господар ваш Саул помер, а мене помазав дім Іудин царем над собою. ⁸ Але Авенир, син Нирів, начальник війська Саулового, взяв Ієвосфея, сина Саулового, і привів його в Маханаїм, ⁹ і поставив його царем над Галаадом, і Ашуром, і Ізреелем, і Єфремом, і Веніаміном, і над усім Ізраїлем. ¹⁰ Сорок років було Ієвосфею, синові Сауловому, коли він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Тільки дім Іудин залишився з Давидом. ¹¹ Всього часу, в який Давид царював у Хевроні над домом Іудиним, було сім років і шість місяців. ¹² І вийшов Авенир, син Нирів, і слуги Ієвосфея, сина Саулового, з Маханаїма в Гаваон. ¹³ Вийшов і Іоав, син Саруї, зі слугами Давида, і зустрілися біля Гаваонського ставу, і засіли ті на одній стороні ставу,­ а ці на іншій стороні ставу. ¹⁴ І сказав Авенир Іоаву: нехай встануть юнаки і пограють перед нами. І сказав Іоав: нехай встануть. ¹⁵ І встали і пішли кількістю дванадцять веніамитян з боку Ієвосфея, сина Саулового, і дванадцять зі слуг Давидових. ¹⁶ Вони схопили один одного за голову, встромили меч один одному в бік і упали разом. І було названо це місце Хелкаф-Хаццурим, що в Гаваоні. ¹⁷ І відбулася в той день найжорстокіша битва, і Авенир з людьми ізраїльськими був уражений слугами Давида. ¹⁸ І були там три си­ни Саруї: Іоав, і Авесса, й Асаїл. Асаїл же був легкий на ноги, як сар­на в полі. ¹⁹ І погнався Асаїл за Авениром і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ні ліворуч від слідів Авенира. ²⁰ І оглянувся Аве­нир назад і сказав: чи ти це, Асаїл? Той сказав: я. ²¹ І сказав йому Авенир: ухилися праворуч або ліворуч, і вибери собі одного зі слуг і візь­ми собі його озброєння. Але Асаїл не захотів відстати від нього. ²² І пов­торив Авенир ще, говорячи Асаїлу: відстань від мене, щоб я не повалив тебе на землю; тоді з яким лицем з’явлюся я до Іоава, брата твого? ²³ [і де це буває? повернися до брата твого Іоава.] Але той не захотів відстати. Тоді Авенир, повернувши спис, уразив його в живіт; спис пройшов наскрізь його, і він упав там же і помер на місці. Усі, проходячи через те місце, де упав і помер Асаїл, зупинялися. ²⁴ І переслідували Іоав і Авесса Авенира. Сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Ам­ма, що проти Гиаха, на дорозі до пустелі Гаваонської. ²⁵ І зібрали­ся веніамитяни навколо Авенира і склали одне ополчення, і стали на вершині одного пагорба. ²⁶ І звернувся Авенир до Іоава, і сказав: чи вічно буде пожирати меч? Чи ти не знаєш, що наслідки будуть сумні? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх? ²⁷ І сказав Іоав: живий Бог! якби ти не говорив інше, то ще ранком перестали б люди переслідувати братів своїх. ²⁸ І засурмив Іоав трубою, і зупинився весь народ, і не переслідували більше ізраїльтян; битва припинилася. ²⁹ Авенир же і люди його йшли рівниною всю ту ніч і перейшли Йордан, і пройшли весь Битрон, і прийшли в Маханаїм. ³⁰ І повернувся Іоав від переслідування Авенира і зібрав весь народ, і бракувало зі слуг Давидових дев’ятнад­цять чоловік, крім Асаїла. ³¹ Слуги ж Давидові вразили веніамитян і людей Авенирових; упало їх триста шістдесят чоловік. ³² І взяли Асаїла і поховали його в гробі батька його, що у Вифлеємі. Іоав же з людьми своїми йшов усю ніч і на світанку прибув у Хеврон.

Глава 3

¹ І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дуж­чав, а дім Саулів більше і більше слабшав. ² І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки, ³ а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського; ⁴ четвер­тий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали; ⁵ шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.

⁶ Коли був розбрат між домом Са­ула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула. ⁷ У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, доч­ка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого? ⁸ Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку. ⁹ Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]: ¹⁰ відніму царство від дома Саулового і постав­лю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії. ¹¹ І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його. ¹² І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця зем­ля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський. ¹³ І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною. ¹⁴ І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських. ¹⁵ І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого. ¹⁶ Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся. ¹⁷ І звернув­ся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами, ¹⁸ тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його». ¹⁹ Те саме говорив Аве­нир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів. ²⁰ І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним. ²¹ І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступ­лять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром. ²² І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром. ²³ Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром. ²⁴ І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов? ²⁵ Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш. ²⁶ І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида. ²⁷ Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таєм­но, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового. ²⁸ І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового; ²⁹ нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба. ³⁰ Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умерт­вив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона. ³¹ І сказав Давид Іоаву­ і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його. ³² Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ. ³³ І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру? ³⁴ Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним. ³⁵ І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сон­ця споживу хліба або чого-небудь. ³⁶ І весь народ довідався про це, і сподобалося­ йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові. ³⁷ І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя ста­лося умертвлення Авенира, сина Нирового. ³⁸ І ска­зав цар слугам сво­їм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі? ³⁹ Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за зло­бою його!

Глава 4

¹ І почув [Ієвосфей,] син Саулів, що помер Авенир у Хевроні, й опустилися руки його, і весь Ізраїль збентежився.

² У [Ієвосфея,] сина Саулового, два було начальники війська; ім’я одного — Баана й ім’я другого — Ри­хав, сини Реммона беерофянина, з нащадків Веніамінових, бо і Беероф зараховувався до Веніаміна. ³ І втек­ли беерофяни в Гиффаїм і залишилися там прибульцями до цього дня. ⁴ В Іонафана, сина Саулового, був син кульгавий. П’ять років було йому, коли прийшла звістка про Саула та Іонафана з Ізрееля, і нянька, узявши його, побігла. І коли вона бігла поспішно, то він упав, і зробився кульгавим. Ім’я його Мемфивосфей. ⁵ І пішли сини Реммона беерофянина, Рихав і Баана, і прийшли в саму спеку дня до дому Ієвосфея; а він спав на постілі опівдні. ⁶ [А воротар дому, який очищав пшеницю, задрімав і заснув] і Рихав і Баана, брат його, ввійшли усередину дому, ніби для того, щоб узяти пшениці; і вразили його в живіт і утекли. ⁷ Коли вони ввійшли в дім, [Ієвосфей] лежав на постілі своїй, у спальній кім­наті своїй; і вони вразили його, і умертвили його, і відрубали голову його, і взяли голову його із собою, і йшли безлюдною дорогою всю ніч; ⁸ і принесли голову Ієвосфея до Давида в Хеврон і сказали цареві: ось голова Ієвосфея, сина Саула, ворога твого, який шукав душі твоєї; нині Господь помстився за господаря мого царю Саулу, [ворогові твоєму] і нащадкам його. ⁹ І відповів Давид Рихаву і Баані, братові його, синам Реммона беерофянина, і сказав їм: живий Господь, Який визволив душу мою від усякої скорботи! ¹⁰ якщо того, хто приніс мені звістку, сказав­ши: «ось, помер Саул, [та Іонафан]», і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і убив його в Секелагу, замість того, щоб дати йому нагороду, ¹¹ то тепер, коли негідні люди убили людину невинну в її домі на постелі її, невже я не стягну крови його від руки вашої і не знищу вас із землі? ¹² І наказав Давид слугам, і вбили їх, і відрубали їм руки і ноги, і повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ієвосфея взяли і поховали в гробі Авенира, у Хевроні.

Глава 5

¹ І прийшли всі коліна Ізраїле­ві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми — кості твої і плоть твоя; ² ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: «ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля». ³ І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем.

⁴ Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років. ⁵ У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єру­салимі царював тридцять три ро­ки над усім Ізраїлем та Іудою. ⁶ І пі­шов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: «ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві», — це значило: «не вві­йде сюди Давид». ⁷ Але Давид узяв фортецю Сион: це — місто Давидове. ⁸ І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не вві­йде в дім [Господній]. ⁹ І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині. ¹⁰ І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним.

¹¹ І прислав Хирам, цар Тирський, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду. ¹² І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля. ¹³ І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона. ¹⁴ І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон, ¹⁵ і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія, ¹⁶ і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваалимаф і Елифааф].

¹⁷ Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистим­ляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю. ¹⁸ А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм. ¹⁹ І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої. ²⁰ І пішов Давид у Ваал-Перацим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і міс­цю тому дано ім’я Ваал-Перацим. ²¹ І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні]. ²² І прийшли знову филистим­ляни і розташувалися в долині Рефаїм. ²³ І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку шовковичного гаю; ²⁴ і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шов­ковичних дерев, то рушай, бо то­ді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське. ²⁵ І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера.

Глава 6

¹ І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, трид­цять тисяч*. ² І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах. ³ І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагор­бі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю. ⁴ І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім]. ⁵ А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Гос­подом на різних музичних інструмен­тах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах. ⁶ І коли дійшли до току Нахонового, Оза про­стяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його. ⁷ Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого. ⁸ І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози». ⁹ І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому? ¹⁰ І не захотів Давид везти ковчег Господній до се­бе, в міс­то Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина. ¹¹ І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його. ¹² Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Авед­дара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і уро­­чисто переніс ковчег Божий з до­му Аведдара в місто Давидове. ¹³ І ко­ли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він при­­но­сив у жертву тельця й барана. ¹⁴ Да­вид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод. ¹⁵ Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з ви­гуками і трубними звуками.

¹⁶ Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму. ¹⁷ І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні. ¹⁸ Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа; ¹⁹ і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїль­тян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одно­му хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій. ²⁰ Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і ві­тала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пус­та людина! ²¹ І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем наро­ду Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду; ²² і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служ­ницями, про яких ти говориш, я буду славний. ²³ І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її.

* У грецькому перекладі: близько сімдесяти тисяч

Глава 7

¹ Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його, ² тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом. ³ І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці,­ йди, роби; бо Господь з тобою. ⁴ Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана: ⁵ йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування, ⁶ коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії? ⁷ Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»? ⁸ І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вож­дем народу Мого, Ізраїля; ⁹ і був з то­бою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі. ¹⁰ І Я влаш­тую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись, ¹¹ з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім. ¹² Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я постав­лю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. ¹³ Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки. ¹⁴ Я буду йому бать­ком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських; ¹⁵ але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм. ¹⁶ І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки. ¹⁷ Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.

¹⁸ І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив! ¹⁹ І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи! ²⁰ Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи! ²¹ Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму. ²² В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. ²³ І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх? ²⁴ І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом. ²⁵ І нині, Господи Боже, утвер­ди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив. ²⁶ І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф — Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. ²⁷ Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою. ²⁸ Отже, Господи мій, Гос­поди! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо! ²⁹ І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.

Глава 8

¹ Після цього Давид уразив филистимлян і упокорив їх, і взяв Давид Мефег-Гаамма з рук филистимлян. ² І вразив моавитян і зміряв їх мотузкою, поклавши їх на землю; і відміряв дві мотузки на умер­тв­лення, а одну мотузку на залишення в живих. І зробилися моавитяни у Давида рабами, які платять данину. ³ І вразив Давид Адраазара, сина Реховового, царя Сувського, коли той ішов, щоб відновити своє панування при ріці [Євфраті]; ⁴ і взяв Давид у нього тисячу сімсот вершників* і двадцять тисяч чоловік піших, і підрізав Давид жили у всіх коней колісничних, залишивши [собі] з них для ста колісниць. ⁵ І при­йшли сирійці дамаські на допомогу Адраазару, царю Сувському; але Да­вид уразив двадцять дві тисячі чоловік сирійців. ⁶ І поставив Давид охоронні війська в Сирії Дамаській, і стали сирійці у Давида рабами, які платять данину. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив. ⁷ І взяв Давид золоті щити, що були у рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. [Їх узяв потім Сусаким, цар Єгипетський, під час навали своєї на Єрусалим, у дні Ровоама, сина Соломонового.] ⁸ А в Бефі і Бе­рофі, містах Адраазарових, узяв цар Давид дуже багато міді, [з якої Соло­мон улаштував мідне море і стовпи, й умивальниці і всі сосуди]. ⁹ І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазарове, ¹⁰ і послав Фой Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його; тому що Адраазар вів війни з Фоєм. У руках же Іорама були сосуди срібні, золоті й мідні. ¹¹ Їх також присвятив цар Давид Господу, разом зі сріблом і золотом, яке присвятив із взятого у всіх підкорених ним народів: ¹² у сирійців, і моавитян, і аммонитян, і филистим­лян, і амаликитян, і з узятого у Адра­азара, сина Реховового, царя Сув­ського. ¹³ І зробив Давид собі ім’я, повертаючись з ураження вісімнадцяти тисяч сирійців у долині Солоній. ¹⁴ І поставив він охоронні війська в Ідумеї; у всій Ідумеї поставив охоронні війська, і всі ідумеяни були рабами Давида. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив. ¹⁵ І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд і правду над усім народом своїм. ¹⁶ Іоав же, син Саруї, був начальником війська; й Іосафат, син Ахилуда, — діловодом; ¹⁷ Садок, син Ахиту­ва, й Ахимелех, син Авиафара, — священиками, Сераія — писарем; ¹⁸ і Ванея, син Іодая, — начальником над хелефеями і фелефеями, і сини Давида — першими при дворі.

* У грецькому перекладі: тисячу колісниць і сім тисяч вершників.

Глава 9

¹ І сказав Давид: чи не залишився ще хто-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість заради Іонафана. ² В домі Саула був раб, на ім’я Сива; і покликали його до Давида, і сказав йому цар: чи ти Сива? І той сказав: я, раб твій. ³ І ска­зав цар: чи немає ще кого-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість Божу. І сказав Сива цареві: є син Іонафана, кульгавий на ноги. ⁴ І сказав йому цар: де він? І сказав Си­ва цареві: ось, він у домі Махира,­ си­­на Аммиелового, у Лодеварі. ⁵ І послав цар Давид, і взяли його з дому Махира, сина Аммиелового, з Лодевара. ⁶ І прийшов Мемфивосфей, син Іонафана, сина Саулового, до Давида, і упав на лице своє, і поклонився [цареві]. І сказав Давид: Мемфивосфею! І сказав той: ось раб твій. ⁷ І сказав йому Давид: не бійся; я зроблю тобі милість заради батька твого Іонафана і поверну тобі всі поля Саула, батька твого, і ти завжди будеш їсти хліб за моїм столом. ⁸ І поклонився [Мемфивосфей] і сказав: що таке раб твій, що ти згля­нув­ся на такого мертвого пса, як я? ⁹ І по­кликав цар Сиву, слугу Саула, і сказав йому: усе, що належало Саулу і всьому дому його, я віддаю синові господаря твого; ¹⁰ отже, оброб­ляй для нього землю ти і сини твої і раби твої, і доставляй плоди її, щоб у сина господаря твого був хліб для їжі; Мемфивосфей же, син господаря твого, завжди буде їсти за моїм столом. У Сиви було п’ятнадцять синів і двадцять рабів. ¹¹ І сказав Сива цареві: усе, що наказує господар мій цар рабові своєму, виконає раб твій. Мемфивосфей їв за столом [Давида], як один із синів царя. ¹² У Мемфивосфея був малолітній син, на ім’я Миха. Усі, хто жив у домі Сиви, були рабами Мемфивосфея. ¹³ І жив Мемфивосфей в Єрусалимі, тому що він їв завжди за царським столом. Він був кульгавий на обидві ноги.

Глава 10

¹ Через деякий час помер цар Ам­монитський, і запанував замість нього син його Аннон. ² І сказав Давид: зроблю я милість Аннону,­ синові Наасовому, за благодіяння, які зробив мені батько його. І послав Давид слуг своїх утішити Аннона за батька його. І прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську. ³ Але князі аммонитські сказали Ан­нону, господареві своєму: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого надіслав до тебе утішителів? чи не для того, щоб оглянути місто і виглядіти в ньому і потім зруйнувати його, надіслав Давид слуг своїх до тебе? ⁴ І взяв Аннон слуг Давидових, і поголив кожному з них половину бороди, і обрізав одяг їх наполовину, до стегон, й відпустив їх. ⁵ Коли донесли про це Давиду, то він послав до них назустріч, бо вони були дуже знечещені. І повелів цар сказати їм: залишайтеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тодіповернетеся. ⁶ І побачили аммонитяни, що вони зробилися ненависними для Давида; і послали аммонитяни найняти сирійців з Беф-Рехова і сирійців Суви двад­цять тисяч піших, у царя [Амаликитського] Маахи тисячу чоловік і з Істова дванадцять тисяч чоловік. ⁷ Коли почув про це Давид, то послав Іоава­ з усім військом хоробрих. ⁸ І вийшли аммонитяни і розташувалися до битви біля воріт, а сирійці Суви і Рехова, й Істова, і Маахи, стали окремо в полі. ⁹ І побачив Іоав, що вороже військо було постав­лено проти нього і спереду і ззаду, і вибрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі, і вишикував їх проти сирійців; ¹⁰ іншу ж частину людей доручив Авессі, братові своєму, щоб він вишикував їх проти аммонитян. ¹¹ І сказав Іоав: якщо сирійці будуть долати мене, ти допоможеш мені; а якщо аммонитяни тебе будуть долати, я прийду до тебе на допомогу; ¹² будь мужній, і будемо стояти твер­до за народ наш і за міста Бога нашого, а Господь зробить, що Йому вгодно. ¹³ І вступи­в Іоав з народом, який був у нього, у битву із сирійцями, і вони побігли від нього. ¹⁴ Аммонитяни ж, побачив­ши, що сирійці біжать, побіг­ли від Авесси і ввійшли в місто. І по­вернувся Іоав від аммонитян і прийшов у Єрусалим. ¹⁵ Сирійці, бачачи, що вони уражені ізраїльтянами, зібралися разом. ¹⁶ І послав Адраазар і покликав сирійців, які за річкою [Халамаком], і прийшли вони до Елама; а Совак, воєначальник Адраазарів, начальствував над ними. ¹⁷ Коли донесли про це Давиду, то він зібрав усіх ізраїльтян, і перейшов Йордан і прийшов до Елама. Сирійці вишикувалися проти Давида й билися з ним. ¹⁸ І побігли сирійці від ізраїльтян. Давид знищив у сирійців сімсот­ колісниць і сорок тисяч вершників; уразив і воєначальника Совака, який там і помер. ¹⁹ Коли всі царі, покірні­ Адраазару, побачили, що вони уражені ізраїльтянами, то уклали мир з ізраїльтянами і підкорилися їм. А сирійці боялися надалі допомагати аммонитянам.

Глава 11

¹ Через рік, у той час, коли ви­­ходять царі в походи, Давид послав Іоава і слуг своїх з ним і всіх ізраїльтян; і вони вразили аммонитян і обложили Равву; Давид же залишався в Єрусалимі.

² Одного разу надвечір Давид, встав­­­ши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива. ³ І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І ска­зали йому: це Вирсавія, дочка Елиа­ма, дружина Урії хеттеянина. ⁴ Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла­ до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї,­ повернулася в дім свій. ⁵ Жінка ця зробилася вагітною і послала спо­вістити Давида, говорячи: я вагітна.­ ⁶ І послав Давид сказати Іоаву: при­шли до мене Урію хеттеянина. І по­слав Іоав Урію до Давида. ⁷ І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Іоава і про становище народу, і про хід війни. ⁸ І сказав Давид Урії: йди додому й омий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли і царську страву.­ ⁹ Але Урія спав бі­ля воріт царського дому з усіма слугами свого господаря, і не пішов у свій дім. ¹⁰ І донес­ли Давиду, говорячи: не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: ось, ти прийшов з дороги; чому ж не пішов ти в дім свій? ¹¹ І сказав Урія Давиду: ковчег [Божий] і Ізраїль й Іуда знаходяться в наметах, і господар мій Іоав і раби господаря мого перебувають у полі, а я ввійшов би в дім свій їсти і пити і спати зі своєю дружиною! Клянуся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не зроблю. ¹² І сказав Давид Урії: залишся тут і на цей день, а завтра я відпущу тебе. І залишився Урія в Єрусалимі на цей день до завтра. ¹³ І запросив його Давид, і їв Урія перед ним і пив, і напоїв його Давид. Але ввечері Урія пішов спати на постіль свою з рабами господаря свого, а у свій дім не пішов. ¹⁴ Зранку Давид написав лис­та до Іоава і послав його з Урією. ¹⁵ В листі він написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер. ¹⁶ Тому, коли Іоав облягав місто, то поставив він Урію на тако­му місці, про яке знав, що там хоробрі люди. ¹⁷ І вийшли люди з міста й билися з Іоавом, і впали деякі з народу, зі слуг Давидових; був убитий також і Урія хеттеянин. ¹⁸ І послав Іоав донести Давиду про весь хід битви. ¹⁹ І наказав посланому, говорячи: коли ти розпо­віси цареві про весь хід битви ²⁰ і по­бачиш, що цар розгнівався, і скаже тобі: «навіщо ви так близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що зі стіни будуть кидати на вас? ²¹ хто убив Авимелеха, сина Ієро­ваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна [й уразила його], і він помер у Тевеці? Навіщо ж ви близько підходили до стіни?», тоді ти скажи: і раб твій Урія хеттеянин також [уражений і] помер. ²² І пішов [посланий від Іоава­ до царя в Єрусалим], і прийшов, і розповів Давиду про все, для чого послав його Іоав, про весь хід битви. [І розгнівався Давид на Іоава і сказав посланому: навіщо ви близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що вас уражати будуть зі стіни? хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна, і він помер у Тевеці? Навіщо ви близь­ко підходили до стіни?] ²³ Тоді посланий сказав Давиду: долали нас ті люди і вийшли до нас у поле, і ми переслідували їх до входу у ворота; ²⁴ тоді стріляли стрільці зі стіни на рабів твоїх, і померли деякі з рабів царя; помер також і раб твій Урія хеттеянин. ²⁵ Тоді ска­зав Давид посланому: так скажи Іоаву: «нехай не бентежить тебе ця справа, тому що меч поїдає іноді того, іноді цього; посиль війну твою проти міста і зруйнуй його». Так підбадьор його. ²⁶ І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм. ²⁷ Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа.

Глава 12

¹ І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний; ² у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби, ³ а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив малень­кою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка; ⁴ і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього. ⁵ Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав Нафану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це; ⁶ і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю. ⁷ І сказав Нафан Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула, ⁸ і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин,­ і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше; ⁹ навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян; ¹⁰ отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. ¹¹ Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; ¹² ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем. ¹³ І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш; ¹⁴ але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син. ¹⁵ І пішов Нафан у дім свій.

І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало. ¹⁶ І молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі. ¹⁷ І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба. ¹⁸ На сьомий день дитя помер­ло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: «померло дитя»? Він зробить що-небудь зле. ¹⁹ І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло. ²⁰ Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв. ²¹ І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]? ²² І сказав Давид: доки дитя було живе, я пос­тився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим? ²³ А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене. ²⁴ І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його ²⁵ і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія* за словом Господа.

²⁶ Іоав воював проти Равви аммонитської і майже взяв цареве місто. ²⁷ І послав Іоав до Давида сказати йо­му: я напав на Равву й оволодів водою міста; ²⁸ тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому. ²⁹ І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її. ³⁰ І взяв Давид вінець царя їх з голови його, — а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато. ³¹ А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І по­вернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим.

* Улюблений Богом.

Глава 13

¹ І було після того: в Авессалома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і по­любив її Амнон, син Давида. ² Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею. ³ Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою. ⁴ І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авессалома, брата мого, люблю я. ⁵ І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її. ⁶ І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її. ⁷ І послав Давид­ до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йо­му страву. ⁸ І пішла вона в дім брата­ свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготу­вала на очах його і спекла коржі, ⁹ і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди, ¹⁰ і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові­ своєму, у внутрішню кімнату. ¹¹ І ко­ли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя. ¹² Але вона сказала: ні, брате мій, не знечещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства. ¹³ І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі. ¹⁴ Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею. ¹⁵ Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди. ¹⁶ І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її. ¹⁷ І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею. ¹⁸ На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дівчата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері. ¹⁹ І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різ­нобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала. ²⁰ І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? — але тепер мовчи, сестро моя; він — брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого. ²¹ І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його]. ²² Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він знечестив Фамар, сестру його.

²³ Через два роки було стриження­ овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських. ²⁴ І прийшов Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм. ²⁵ Але цар сказав Авессалому:­ ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захо­тів іти, і благословив його. ²⁶ І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою? ²⁷ Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет]. ²⁸ Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки роз­веселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: «уразьте Амнона», тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні. ²⁹ І вчинили слуги Авессалома з Амноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли. ³⁰ Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них. ³¹ І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на зем­лі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій. ³² Але Іона­дав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома­ був цей задум з того дня, як Амнон зне­честив сестру його; ³³ отже, нехай гос­подар мій, цар, не тривожиться дум­кою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон. ³⁴ І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Орон­ській на схилі гори.] ³⁵ Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є. ³⁶ І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плака­ли. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем. ³⁷ Авессалом же утік і пішов до Фал­мая, си­на Емиуда, царя Гессурського­ [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Да­вид за сином своїм в усі дні. ³⁸ Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки. ³⁹ І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішив­ся після смерти Амнона.

Глава 14

¹ І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома. ² І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одяг­ни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим; ³ і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати. ⁴ І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на зем­лю, і поклонилася і сказала: допомо­жи, царю, [допоможи]! ⁵ І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер; ⁶ і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його. ⁷ І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: «віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця». І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі. ⁸ І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе. ⁹ Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій ца­рю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний. ¹⁰ І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе. ¹¹ Во­на сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю. ¹² І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю. ¹³ Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнан­ця свого. ¹⁴ Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого. ¹⁵ І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї; ¹⁶ цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із насліддя Божого. ¹⁷ І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що гос­подар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Гос­подь Бог твій буде з тобою. ¹⁸ І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю. ¹⁹ І сказав цар: чи не рука Іоа­ва у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, гос­подарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова; ²⁰ щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі. ²¹ І сказав цар Іоаву:­ ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома. ²² То­ді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твої­ми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого. ²³ І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим. ²⁴ І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авессалом у свій дім, а лиця царевого не бачив.

²⁵ Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авессалом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку. ²⁶ Коли він стриг голову свою, — а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською. ²⁷ І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фамар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию]. ²⁸ І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не ба­чив. ²⁹ І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти. ³⁰ І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава­ поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І ви­палили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.] ³¹ І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем? ³² І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене. ³³ І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома.

Глава 15

¹ Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів. ² І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій, ³ тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе. ⁴ І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою. ⁵ І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його. ⁶ Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян.

⁷ Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні; ⁸ бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу. ⁹ І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон. ¹⁰ І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні. ¹¹ З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з прос­тоти своєї, не знаючи, в чому справа. ¹² Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома. ¹³ І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома. ¹⁴ І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем. ¹⁵ І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої. ¹⁶ І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому. ¹⁷ І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата. ¹⁸ І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя. ¹⁹ І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця; ²⁰ вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істи­ну [з тобою]! ²¹ І відповів Еффей ца­рю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій. ²² І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним. ²³ І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі. ²⁴ Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста. ²⁵ І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я зна­йду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його. ²⁶ А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно. ²⁷ І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами; ²⁸ чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звіст­ка від вас до мене. ²⁹ І повернули Са­док і Авиафар ковчег Божий в Єру­салим, і залишилися там. ³⁰ А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали. ³¹ Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела. ³² Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його. ³³ І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар; ³⁴ але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела. ³⁵ Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам. ³⁶ Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте. ³⁷ І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим.

Глава 16

¹ Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином. ² І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І від­повів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі. ³ І сказав цар: де син гос­подаря твого? І відповів Сива ца­реві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів повер­не­ мені царство батька мого. ⁴ І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя! ⁵ Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив, ⁶ і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя]. ⁷ Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник! ⁸ Господь повернув на тебе всю кров дому Сауло­вого, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер. ⁹ І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову. ¹⁰ І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш? ¹¹ І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому; ¹² може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я. ¹³ І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку йо­го, йшов і лихословив, і кидав каме­нями в бік його і пилом. ¹⁴ І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.

¹⁵ Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним. ¹⁶ Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар! ¹⁷ І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм? ¹⁸ І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь. ¹⁹ І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі. ²⁰ І сказав Авес­салом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити. ²¹ І сказав Ахитофел Авес­салому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїль­тяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою. ²² І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля. ²³ Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.

Глава 17

¹ І сказав Ахитофел Авессалому: виберу я дванадцять тисяч чоловік і встану і піду в погоню за Давидом у цю ніч; ² і нападу на нього, коли він буде стомлений і з опущеними руками, і приведу його в страх; і всі люди, які з ним, розбіжаться; і я уб’ю одного царя ³ і всіх людей поверну до тебе; і коли не буде одного, душу якого ти шукаєш, тоді весь народ буде в мирі. ⁴ І сподобалося це слово Авессалому і всім старійшинам Ізраїлевим. ⁵ І сказав Авес­салом: покличте Хусія архитянина; послухаємо, що він скаже. ⁶ І прийшов Хусій до Авессалома, і сказав йому Авессалом, говорячи: ось що говорить Ахитофел; чи зробити за його словами? а якщо ні, то говори ти. ⁷ І сказав Хусій Авессалому: недобра цього разу порада, яку дав Ахитофел. ⁸ І продовжував Хусій: ти знаєш твого батька і людей його; вони хоробрі і сильно роздратовані, як ведмедиця в полі, у якої відняли дітей, [і як вепр лютий на полі,] і батько твій — людина войовнича; він не зупиниться ночувати з народом. ⁹ Ось, тепер він ховається в якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хто впаде при першому нападі на них, і почують і скажуть: «була поразка людей, які пішли за Авессаломом», ¹⁰ тоді і найхоробріший, у якого серце, як серце левине, впаде духом; тому що всьому Ізраїлю відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, які з ним. ¹¹ Тому я раджу: нехай збереться до тебе весь Ізраїль, від Дана до Вирсавії, у безлічі, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього; ¹² і тоді ми підемо проти нього, в якому б місці він не знаходився, і нападемо на нього, як падає роса на землю; і не залишиться в нього жодної людини з усіх, хто з ним; ¹³ а якщо він увійде в яке-небудь місто, то весь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягне­мо його в ріку, так що не залишиться жодного камінчика. ¹⁴ І сказав Авессалом і весь Ізраїль: порада Хусія архитянина краща за пораду Ахитофела. Так Господь судив зруйнувати кращу пораду Ахитофела, щоб навести Господу біду на Авессалома.­ ¹⁵ І сказав Хусій Садокові й Авиафарові священикам: так і так радив Ахитофел Авессалому і старійшинам Ізраїлевим, а так і так порадив я. ¹⁶ І тепер пошліть швидше і скажіть Давиду так: не залишайся в цю ніч на рівнині в пустелі, але швидше перейди, щоб не загинути царю і всім людям, які з ним. ¹⁷ Іонафан і Ахимаас стояли біля джерела Рогель. І пішла служниця і розповіла їм, а вони пішли і сповістили царя Давида; бо вони не могли показатися в місті. ¹⁸ І побачив їх слуга і доніс­ Авессалому; але вони обидва незабаром пішли і прийшли в Бахурим, у дім одного чоловіка, в якого у дворі був колодязь, і спустилися туди. ¹⁹ А жінка взяла і розтягла над отвором колодязя покривало і насипала на нього крупи, так що не було нічо­го помітно. ²⁰ І прийшли раби Авессалома до жінки в дім, і сказали: де Ахимаас та Іонафан? І сказала їм жінка: вони перейшли убрід ріку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися в Єрусалим. ²¹ Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, пішли і сповістили царя Давида і сказали Давиду: встаньте і швидше перейдіть воду; бо так і так радив про вас Ахитофел. ²² І встав Давид і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; до світанку не залишило­ся жодного, який не перейшов би Йор­дан. ²³ І побачив Ахитофел, що не виконали поради його, і осідлав ос­ла, і зібрався, і пішов у дім свій, у міс­то своє, і зробив заповіт дому своєму, і повісився, і помер, і був по­хований у гробі батька свого. ²⁴ І прийшов Давид у Маханаїм, а Авессалом перейшов Йордан, сам і весь Ізраїль з ним. ²⁵ Авессалом поставив Амессая, замість Іоава, над військом. Амессай був сином одного чоло­віка, на ім’я Ієфера з Ізрееля, який ввійшов до Авигеї, дочки Нааса, сест­ри Саруї, матері Іоава. ²⁶ І Ізраїль з Авессаломом розташувався станом в землі Галаадській. ²⁷ Коли Давид прийшов у Маханаїм, то Сови, син Нааса, з Равви аммонитської, і Махир, син Аммиїла, з Лодавара, і Вер­зеллій галаадитянин з Роглима, ²⁸ при­­несли [десять приготованих] постелей, [десять] блюд і глиняних посудин, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пшона, і бобів, і сочевиці, і смажених зерен, ²⁹ і меду, й олії, і овець, і сиру коров’ячого, принесли Давиду і людям, які були з ним, у їжу; бо говорили вони: народ голодний і стом­лений і терпів спрагу в пустелі.­

Глава 18

¹ І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників. ² І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами. ³ Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста. ⁴ І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах. ⁵ І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома. ⁶ І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому. ⁷ І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік]. ⁸ Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день. ⁹ І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гіл­ки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік. ¹⁰ І поба­чив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі. ¹¹ І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс. ¹² І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і ти­сячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»; ¹³ і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене. ¹⁴ Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі. ¹⁵ І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його. ¹⁶ І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ. ¹⁷ І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій. ¹⁸ Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.

¹⁹ Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його. ²⁰ Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя. ²¹ І сказав Іоав Хусію: пі­ди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг. ²² Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки. ²³ [І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія. ²⁴ Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина. ²⁵ І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче. ²⁶ Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник. ²⁷ Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою. ²⁸ І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя! ²⁹ І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було. ³⁰ І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став. ³¹ Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Гос­подь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти­ тебе. ³² І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: не­хай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком! ³³ І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені помер­ти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!