Автор: Адмін

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 1

¹ І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи: ² підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно: ³ від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх — ти й Аарон; ⁴ з вами повинні бути з кожного коліна по одній людині, яка в роді своєму є головною. ⁵ І ось імена чоловіків, що будуть з вами: від Рувима Елицур, син Шедеура; ⁶ від Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая; ⁷ від Іуди Наассон, син Аминадава; ⁸ від Іссахара Нафанаїл, син Цуара; ⁹ від Завулона Елиав, син Хелона; ¹⁰ від синів Йосифа: від Єфрема Елишама, син Аммиуда; від Манассії Гамалиїл, син Педацура; ¹¹ від Веніаміна Авидан, син Гидеонія; ¹² від Дана Ахиєзер, син Аммишаддая; ¹³ від Асира Пагиїл, син Охрана; ¹⁴ від Гада Елиасаф, син Регуїла; ¹⁵ від Неффалима Ахира, син Енана. ¹⁶ Це — обрані мужі суспільства, начальники колін батьків своїх, глави тисяч Ізраїлевих.

¹⁷ І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно, ¹⁸ і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно, ¹⁹ як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській. ²⁰ І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ²¹ підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот. ²² Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ²³ підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста. ²⁴ Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ²⁵ підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. ²⁶ Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ²⁷ підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот. ²⁸ Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ²⁹ підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста. ³⁰ Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ³¹ підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста. ³² Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ³³ підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот. ³⁴ Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ³⁵ підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті. ³⁶ Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ³⁷ підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста. ³⁸ Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ³⁹ підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот. ⁴⁰ Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ⁴¹ підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот. ⁴² Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, ⁴³ підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста. ⁴⁴ Ось ті, що ввійшли у підрахунок, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля — дванадцять чоловік, по одній людині з кожного племені. ⁴⁵ І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі, ⁴⁶ і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. ⁴⁷ А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними.

⁴⁸ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁴⁹ тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля; ⁵⁰ але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій; ⁵¹ і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. ⁵² Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми; ⁵³ а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення. ⁵⁴ І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили.

Глава 2

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ² сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій. ³ З передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава, ⁴ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сімдесят чотири тисячі шістсот; ⁵ після нього ставить стан коліно Іссахарове, і начальник синів Іссахара Нафанаїл, син Цуара, ⁶ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят чотири тисячі чотириста; ⁷ [далі ставить стан] коліно Завулона, і начальник синів Завулона Елиав, син Хелона, ⁸ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят сім тисяч чотириста; ⁹ всіх, що увійшли у підрахунок до стану Іуди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за ополченнями їх; першими вони повинні вирушати. ¹⁰ Прапор стану Рувимового на південь, за ополченнями їх, і начальник синів Рувима Елицур, син Шедеура, ¹¹ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок шість тисяч п’ятсот; ¹² поряд нього ставить стан коліно Симеонове, і начальник синів Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая, ¹³ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят дев’ять тисяч триста; ¹⁴ потім коліно Гада, і начальник синів Гада Елиасаф, син Регуїла, ¹⁵ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят; ¹⁶ усіх, що увійшли у підрахунок до стану Рувима, сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят, за ополченнями їх; другими вони повинні вирушати. ¹⁷ Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині станів. Як стоять, так і повинні йти, кожен на своєму місці при прапорах своїх. ¹⁸ Прапор стану Єфремового за ополченнями їх на захід, і начальник синів Єфрема Елишама, син Аммиуда, ¹⁹ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок тисяч п’ятсот; ²⁰ поряд нього коліно Манассіїне, і начальник синів Манассії Гамалиїл, син Педацура, ²¹ і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять дві тисячі двісті; ²² потім коліно Веніаміна, і начальник синів Веніаміна Авидан, син Гидеонія, ²³ і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять п’ять тисяч чотириста; ²⁴ усіх, що увійшли у підрахунок до стану Єфрема, сто вісім тисяч сто, за ополченнями їх; третіми вони повинні вирушати. ²⁵ Прапор стану Данового на північ, за ополченнями їх, і начальник синів Дана Ахиєзер, син Аммишаддая, ²⁶ і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, шістдесят дві тисячі сімсот; ²⁷ поряд нього ставить стан коліно Асирове, і начальник синів Асира Пагиїл, син Охрана, ²⁸ і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок одна тисяча п’ятсот; ²⁹ далі [ставить стан] коліно Неффалима, і начальник синів Неффалима Ахира, син Енана, ³⁰ і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста; ³¹ усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх. ³² Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. ³³ А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві. ³⁴ І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми.

Глава 3

¹ Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї, ² і ось імена синів Аарона: первісток Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар; ³ це імена синів Аарона, священиків, помазаних, яких він посвятив, аби священнодіяти; ⁴ але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму.

⁵ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁶ приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому; ⁷ і нехай вони будуть на варті за нього й на варті за всю громаду при скинії зібрання, щоб відправляти служби при скинії; ⁸ і нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на варті за синів Ізраїлевих, щоб відправляти служби при скинії; ⁹ віддай левитів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому з синів Ізраїлевих; ¹⁰ Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹² ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої, ¹³ бо всі первістки — Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській, говорячи: ¹⁵ підрахуй синів Левія за сімействами їх, за родами їх; усіх чоловічої статі від одного місяця і вище підрахуй. ¹⁶ І полічив їх Мойсей [і Аарон] за словом Господнім, як наказано. ¹⁷ І ось сини Левія за іменами їх: Гирсон, Кааф і Мерарі. ¹⁸ І ось імена синів Гирсонових за родами їх: Ливні і Шимей. ¹⁹ І сини Каафа за родами їх: Амрам та Іцгар, Хеврон та Узиїл. ²⁰ І сини Мерарі за родами їх: Махлі й Муші. Ось роди Левія за сімействами їх. ²¹ Від Гирсона рід Ливні й рід Шимея: це роди Гирсонові. ²² Підрахованих було всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, сім тисяч п’ятсот. ²³ Роди Гирсонові повинні ставати станом позаду скинії на захід; ²⁴ начальник покоління синів Гирсонових Елиасаф, син Лаелів; ²⁵ синам Гирсоновим при скинії зібрання доручаються охорона скинії й покрову її, і завіса до входу в скинію зібрання, ²⁶ і завіси двору і завіса входу до двору, що навколо скинії й жертовника, і шнури її, з усіма їх приладдям. ²⁷ Від Каафа рід Амрама й рід Іцгара, й рід Хеврона, і рід Узиїла: це роди Каафа. ²⁸ За підрахунком усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, які охороняли святилище. ²⁹ Роди синів Каафових повинні ставити стан свій на південному боці скинії; ³⁰ начальник же покоління родів Каафових Елцафан, син Узиїла; ³¹ під їх охороною ковчег, стіл, світильник, жертовники, священні сосуди, які вживаються при служінні, і завіса з усім приладдям її. ³² Начальник над начальниками левитів Єлеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, яким ввірена охорона святилища. ³³ Від Мерарі рід Махлі й рід Муші: це роди Мерарі; ³⁴ підрахованих за числом усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище — шість тисяч двісті; ³⁵ начальник покоління родів Мерарі Цуриїл, син Авихаїла; вони повинні ставити стан свій на північній стороні скинії; ³⁶ охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її і всі речі її, з усім обладнанням їх, ³⁷ і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх. ³⁸ А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. ³⁹ Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі.

⁴⁰ І сказав Господь Мойсеєві: підрахуй усіх первістків чоловічої статі з синів Ізраїлевих, від одного місяця і вище, і перелічи їх поіменно; ⁴¹ і візьми левитів для Мене, — Я Господь, — замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих. ⁴² І підрахував Мойсей, як повелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїлевих ⁴³ і було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три.

⁴⁴ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁴⁵ візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля і худобу левитів замість худоби їх; нехай левити будуть Мої. Я Господь. ⁴⁶ А для викупу двохсот сімдесяти трьох, які зайві проти числа левитів, з первістків Ізраїлевих, ⁴⁷ візьми по п’ять сиклів за людину, за сиклем священним візьми, двадцять гер у сиклі, ⁴⁸ і віддай срібло це Аарону і синам його, на викуп за зайвих проти числа їх. ⁴⁹ І взяв Мойсей срібло викупу за зайвих проти числа замінених левитами, ⁵⁰ від первістків Ізраїлевих узяв срібла тисячу триста шістдесят п’ять [сиклів], за сиклем священним, ⁵¹ і віддав Мойсей срібло викупу [за зайвих] Аарону і синам його за словом Господнім, як повелів Господь Мойсеєві.

Глава 4

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ² підрахуй синів Каафових із синів Левія за родами їх, за сімействами їх, ³ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання. ⁴ Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих. ⁵ Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення; ⁶ і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його; ⁷ і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому; ⁸ і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його; ⁹ і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому, ¹⁰ і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки; ¹¹ і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. ¹² І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки. ¹³ І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою; ¹⁴ і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.] ¹⁵ Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові. ¹⁶ Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його.

¹⁷ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ¹⁸ не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів, ¹⁹ але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його; ²⁰ але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти.

²¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²² підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх, ²³ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. ²⁴ Ось роботи сімейств Гирсонових, в їх служінні й носінні важкої ваги: ²⁵ вони повинні носити покрови скинії і скинію зібрання, і покров її, і покров шкіряний синій, який поверх нього, і завісу входу до скинії зібрання, ²⁶ і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати; ²⁷ за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять; ²⁸ ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. ²⁹ Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй, ³⁰ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. ³¹ Ось що вони повинні носити за службою їх при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її і підніжжя її, ³² і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити; ³³ ось роботи родів синів Мерариних, за службою їх при скинії зібрання, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. ³⁴ І порахували Мойсей і Аарон і начальники громади синів Каафових за родами їх і за сімействами їх, ³⁵ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, для робіт у скинії зібрання; ³⁶ і були підраховані, за родами їх, дві тисячі сімсот п’ятдесят: ³⁷ це — підраховані з родів Каафових, усі службовці при скинії зібрання, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. ³⁸ І полічені сини Гирсона за родами їх і за сімействами їх, ³⁹ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт у скинії зібрання; ⁴⁰ і були пораховані за родами їх, за сімействами їх, дві тисячі шістсот тридцять: ⁴¹ це — пораховані з родів синів Гирсона, усі службовці при скинії зібрання, яких полічив Мойсей і Аарон, за повелінням Господнім, ⁴² І пораховані роди синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх, ⁴³ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт при скинії зібрання; ⁴⁴ і були полічені за родами їх, [за сімействами їх,] три тисячі двісті: ⁴⁵ це — підраховані з родів синів Мерариних, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. ⁴⁶ І підраховані всі левити, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля за родами їх і за сімействами їх, ⁴⁷ від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби для робіт і ношення у скинії зібрання; ⁴⁸ і було підраховано їх вісім тисяч п’ятсот вісімдесят; ⁴⁹ за повелінням Господнім через Мойсея призначені вони кожен до своєї роботи і носіння, і пораховані, як повелів Господь Мойсеєві.

Глава 5

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого, ³ і чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу. ⁴ І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.

⁵ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁶ скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та, ⁷ то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили; ⁸ якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його; ⁹ й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому, ¹⁰ і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього, ¹³ і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, ¹⁴ і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, — ¹⁵ нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня; ¹⁶ а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє, ¹⁷ і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду; ¹⁸ і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття. ¹⁹ І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття; ²⁰ але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, — ²¹ тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим; ²² і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь. ²³ І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду; ²⁴ і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. ²⁵ І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника; ²⁶ і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води; ²⁷ і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму; ²⁸ якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем. ²⁹ Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться, ³⁰ або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, — ³¹ і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій.

Глава 6

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу, ³ то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; ⁴ у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки. ⁵ В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. ⁶ В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: ⁷ доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; ⁸ в усі дні назорейства свого святий він Господу. ⁹ Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, ¹⁰ й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; ¹¹ священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; ¹² і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. ¹³ І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання, ¹⁴ і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну, ¹⁵ і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних єлеєм, і при них хлібне приношення й узливання; ¹⁶ і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; ¹⁷ барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його; ¹⁸ і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; ¹⁹ і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; ²⁰ і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. ²¹ Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його.

²² І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²³ скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм: ²⁴ нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! ²⁵ нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе! ²⁶ нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир! ²⁷ Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я [Господь] благословлю їх.

Глава 7

¹ Коли Мойсей поставив скинію, і помазав її, і освятив її і все приладдя її, і жертовник і усе приладдя його, і помазав їх і освятив їх, ² тоді прийшли [дванадцять] начальників Ізраїлевих, глави сімейств їх, начальники колін, що завідували підрахунком, ³ і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією.

⁴ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁵ візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх. ⁶ І взяв Мойсей вози і волів, і віддав їх левитам: ⁷ два вози і чотирьох волів віддав синам Гирсоновим, за родом служби їх: ⁸ і чотири вози і вісім волів віддав синам Мерариним, за родом служб їх, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика; ⁹ а синам Каафовим не дав, тому що служба їх — носити святилище; на плечах вони повинні носити. ¹⁰ І принесли начальники жертви освячення жертовника в день помазання його, і представили начальники приношення своє перед жертовником.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві: по одному начальнику на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника. ¹² В перший день приніс приношення своє Наассон, син Аминадавів, від коліна Іудиного; ¹³ приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ¹⁴ одна золота кадильниця у десять сиклів, наповнена курінням, ¹⁵ один телець, один баран, один однолітній агнець, для всепалення, ¹⁶ один козел у жертву за гріх, ¹⁷ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Наассона, сина Аминадавового. ¹⁸ На другий день приніс Нафанаїл, син Цуара, начальник [коліна] Іссахарового; ¹⁹ він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ²⁰ одну золоту кадильницю в десять сиклів, наповнену курінням, ²¹ одного тельця, одного барана, одного однолітнього агнця, у всепалення, ²² одного козла в жертву за гріх, ²³ і в жертву мирну двох волів, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Нафанаїла, сина Цуарового. ²⁴ В третій день начальник синів Завулонових Елиав, син Хелона; ²⁵ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ²⁶ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ²⁷ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ²⁸ один козел у жертву за гріх, ²⁹ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиава, сина Хелонового. ³⁰ В четвертий день начальник синів Рувимових Елицур, син Шедеурів; ³¹ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ³² одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ³³ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ³⁴ один козел у жертву за гріх, ³⁵ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елицура, сина Шедеурового. ³⁶ У п’ятий день начальник синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; ³⁷ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ³⁸ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ³⁹ один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, ⁴⁰ один козел у жертву за гріх, ⁴¹ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Шелумиїла, сина Цуришаддаєвого. ⁴² В шостий день начальник синів Гадових Елиасаф, син Регуїла; ⁴³ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁴⁴ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁴⁵ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁴⁶ один козел у жертву за гріх, ⁴⁷ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиасафа, сина Регуїлового. ⁴⁸ У сьомий день начальник синів Єфремових Елишама, син Аммиуда. ⁴⁹ Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁵⁰ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁵¹ один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, ⁵² один козел у жертву за гріх, ⁵³ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елишами, сина Аммиудового. ⁵⁴ У восьмий день начальник синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура. ⁵⁵ Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁵⁶ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁵⁷ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁵⁸ один козел у жертву за гріх, ⁵⁹ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Гамалиїла, сина Педацурового. ⁶⁰ В дев’ятий день начальник синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія; ⁶¹ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁶² одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁶³ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁶⁴ один козел в жертву за гріх, ⁶⁵ й у жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Авидана, сина Гидеонієвого. ⁶⁶ В десятий день начальник синів Данових Ахиєзер, син Аммишаддая; ⁶⁷ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁶⁸ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁶⁹ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁷⁰ один козел у жертву за гріх, ⁷¹ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахиєзера, сина Аммишаддаєвого. ⁷² В одинадцятий день начальник синів Асирових Пагиїл, син Охрана; ⁷³ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁷⁴ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁷⁵ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁷⁶ один козел у жертву за гріх, ⁷⁷ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Пагиїла, сина Охранового. ⁷⁸ У дванадцятий день начальник синів Неффалимових Ахира, син Енана; ⁷⁹ приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, ⁸⁰ одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, ⁸¹ один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, ⁸² один козел у жертву за гріх, ⁸³ і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахири, сина Енанового.

⁸⁴ Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць; ⁸⁵ по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним; ⁸⁶ золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів; ⁸⁷ у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів, ⁸⁸ і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його. ⁸⁹ Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому.

Глава 8

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад. ³ Аарон так і зробив: на передній стороні світильника запалив лампади його, як повелів Господь Мойсеєві. ⁴ І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник.

⁵ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁶ візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх; ⁷ а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті; ⁸ і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх; ⁹ і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих ¹⁰ і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів; ¹¹ Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу; ¹² а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів; ¹³ і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу; ¹⁴ і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми. ¹⁵ Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих: ¹⁶ замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі; ¹⁷ бо Мої всі первістки з синів Ізраїлевих, від людини до худоби: у той день, коли Я уразив усіх первістків у землі Єгипетській, Я освятив їх Собі ¹⁸ і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих; ¹⁹ і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища. ²⁰ І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві. ²¹ І очистилися левити й омили одяг свій, і звершив над ними Аарон посвяту їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими; ²² після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними.

²³ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁴ ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання, ²⁵ а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати: ²⁶ тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх.

Глава 9

¹ І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи: ² нехай сини Ізраїлеві звершать Пасху в призначений для неї час: ³ у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її. ⁴ І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. ⁵ І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.

⁶ Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, ⁷ і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? ⁸ І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁰ скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; ¹¹ у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; ¹² і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; ¹³ а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; ¹⁴ якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця.

¹⁵ У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку. ¹⁶ Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі. ¹⁷ І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві. ¹⁸ За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли; ¹⁹ і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали; ²⁰ іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь; ²¹ іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали; ²² або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали; ²³ за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея.

Глава 10

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів; ³ коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання; ⁴ коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві; ⁵ коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу; ⁶ коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь; ⁷ а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу; ⁸ сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші; ⁹ і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших; ¹⁰ і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, — і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.

¹¹ У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення; ¹² і вирушили сини Ізраїлеві за станами своїми з пустелі Синайської, і зупинилася хмара в пустелі Фаран. ¹³ І піднялися вони в перший раз, за велінням Господнім, даним через Мойсея. ¹⁴ Піднято було по-перше прапор стану синів Іудиних за ополченнями їх; над ополченням їх Наассон, син Аминадава; ¹⁵ і над ополченням коліна синів Іссахарових Нафанаїл, син Цуара; ¹⁶ і над ополченням коліна синів Завулонових Елиав, син Хелона. ¹⁷ І знята була скинія, і пішли сини Гирсонові і сини Мерарині, що носять скинію. ¹⁸ І піднято було прапор стану Рувимового за ополченнями їх; і над ополченням його Елицур, син Шедеура; ¹⁹ і над ополченням коліна синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; ²⁰ і над ополченням коліна синів Гадових Елиасаф, син Регуїла. ²¹ Потім пішли сини Каафові, що носять святилище; скинія ж була поставлена до приходу їх. ²² І піднято було прапор стану синів Єфремових за ополченнями їх; і над ополченнями їх Елишама, син Аммиуда; ²³ і над ополченням коліна синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура; ²⁴ і над ополченням коліна синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія. ²⁵ Останнім із усіх станів піднято було прапор стану синів Данових з ополченнями їх; і над ополченням Ахиєзер, син Аммишаддая; ²⁶ і над ополченням коліна синів Асирових Пагиїл, син Охрана; ²⁷ і над ополченням коліна синів Неффалимових Ахира, син Енана. ²⁸ Ось порядок ходу синів Ізраїлевих за ополченнями їх. І вирушили вони.

²⁹ І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль. ³⁰ Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину. ³¹ Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком; ³² якщо підеш з нами, то добро, яке Господь зробить нам, ми зробимо тобі. ³³ І вирушили вони від гори Господньої на три дні путі, і ковчег завіту Господнього йшов перед ними три дні путі, щоб знайти їм місце, де зупинитися. ³⁴ І хмара Господня осіняла їх вдень, коли вони вирушали зі стану. ³⁵ Коли піднімався ковчег у путь, Мойсей говорив: встань, Господи, і розвіються вороги Твої, і побіжать від лиця Твого ненависники Твої! ³⁶ А коли зупинявся ковчег, він говорив: повернись, Господи, до тисяч і десятків тисяч Ізраїля!

Глава 11

¹ Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану. ² І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь. ³ І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній. ⁴ Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом? ⁵ Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник; ⁶ а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших. ⁷ Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах; ⁸ народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм. ⁹ І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна. ¹⁰ Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві. ¹¹ І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього? ¹² хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його? ¹³ звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса. ¹⁴ Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене; ¹⁵ коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.

¹⁶ І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою; ¹⁷ Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив. ¹⁸ Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]: ¹⁹ не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів, ²⁰ але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту? ²¹ І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць! ²² чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх? ²³ І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?

²⁴ Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії. ²⁵ І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали. ²⁶ Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані. ²⁷ І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані. ²⁸ У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм. ²⁹ Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них! ³⁰ І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві. ³¹ І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі. ³² І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану. ³³ М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю. ³⁴ І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава**, тому що там поховали примхливий народ. ³⁵ Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.

* Горіння.

** Гроби примхи.

Глава 12

¹ І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв, — тому що він узяв за себе ефіоплянку, — ² і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь. ³ Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі.

⁴ І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. ⁵ І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє. ⁶ І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним; ⁷ але не так з рабом Моїм Мойсеєм, — він вірний у всьому домі Моїм: ⁸ вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві? ⁹ І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов. ¹⁰ І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі. ¹¹ І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили; ¹² не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла. ¹³ І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її! ¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться. ¹⁵ І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.

Глава 13

¹ Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран. ² І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ³ пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них. ⁴ І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих. ⁵ Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів, ⁶ з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв, ⁷ з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн, ⁸ з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів, ⁹ з коліна Єфремового Осія, син Навина, ¹⁰ з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв, ¹¹ з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв, ¹² з коліна Йосифового від Манассії Гаддій, син Сусіїв, ¹³ з коліна Данового Аммиїл, син Гемалліїв, ¹⁴ з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів, ¹⁵ з коліна Неффалимового Нахбій, син Вофсіїв, ¹⁶ з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв. ¹⁷ Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом.

¹⁸ І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору, ¹⁹ і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний? ²⁰ і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях? ²¹ і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду. ²² Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа; ²³ і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського; ²⁴ і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв; ²⁵ місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві. ²⁶ І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів. ²⁷ І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі; ²⁸ і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її; ²⁹ але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там; ³⁰ Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану. ³¹ Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її. ³² А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас. ³³ І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст; ³⁴ там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх.

* Виноградне гроно.

Глава 14

¹ І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч; ² і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій! ³ і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет? ⁴ І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет. ⁵ І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих. ⁶ І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій ⁷ і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра; ⁸ якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед; ⁹ тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх. ¹⁰ І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього? ¹² вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього. ¹³ Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей, ¹⁴ і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному; ¹⁵ і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть: ¹⁶ Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі. ¹⁷ Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: ¹⁸ Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду. ¹⁹ Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього.

²⁰ І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм; ²¹ але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля: ²² усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого, ²³ не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її; ²⁴ але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її; ²⁵ амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.

²⁶ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ²⁷ доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую. ²⁸ Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам; ²⁹ у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене, ³⁰ не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина; ³¹ дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували, ³² а ваші трупи упадуть у пустелі цій; ³³ а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі; ³⁴ за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною. ³⁵ Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть. ³⁶ І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю, ³⁷ ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом; ³⁸ тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю.

³⁹ І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився. ⁴⁰ І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили. ⁴¹ Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно; ⁴² не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші; ⁴³ бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа. ⁴⁴ Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану. ⁴⁵ І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.]

Глава 15

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, ³ і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, — ⁴ тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею; ⁵ і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу]. ⁶ А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею; ⁷ і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу. ⁸ Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу, ⁹ то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею; ¹⁰ і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу. ¹¹ Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз; ¹² за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх. ¹³ Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу; ¹⁴ і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите; ¹⁵ для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом; ¹⁶ закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас.

¹⁷ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁸ оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас, ¹⁹ і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу; ²⁰ від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току; ²¹ від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші. ²² Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві, ²³ всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, — ²⁴ то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх; ²⁵ і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку; ²⁶ і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково. ²⁷ Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за гріх; ²⁸ і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй; ²⁹ один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково. ³⁰ Якщо ж хто з тубільців, або з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого, ³¹ бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній.
³² Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи; ³³ і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих]; ³⁴ і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити. ³⁵ І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом. ³⁶ І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею.

³⁷ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ³⁸ оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни; ³⁹ і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства, ⁴⁰ щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим. ⁴¹ Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш.

Глава 16

¹ Корей, син Іцгара, син Каафів, син Левія, і Дафан і Авирон, сини Елиава, й Авнан, син Фалефа, сини Рувимові, ² повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні. ³ І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього? ⁴ Мойсей, почувши це, упав на лице своє ⁵ і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе; ⁶ ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці ⁷ і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни! ⁸ І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія! ⁹ невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй? ¹⁰ Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства. ¹¹ Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього? ¹² І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо! ¹³ хіба мало того, що ти вивів нас із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами! ¹⁴ чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо! ¹⁵ Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них. ¹⁶ І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон; ¹⁷ і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю. ¹⁸ І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон. ¹⁹ І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді.

²⁰ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ²¹ відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить. ²² Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду? ²³ і сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁴ скажи громаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона. ²⁵ І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві. ²⁶ І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх. ²⁷ І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми. ²⁸ І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]: ²⁹ якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене; ³⁰ а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа. ³¹ Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними; ³² і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно; ³³ і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади. ³⁴ І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля. ³⁵ І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння.

³⁶ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ³⁷ скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися ³⁸ кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих. ³⁹ І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника, ⁴⁰ у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.

⁴¹ На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній. ⁴² І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня. ⁴³ І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання.

⁴⁴ І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи: ⁴⁵ відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої. ⁴⁶ І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження. ⁴⁷ І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ; ⁴⁸ став він між мертвими й живими, й ураження припинилося. ⁴⁹ І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій. ⁵⁰ І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося.

Глава 17

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його; ³ ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати]; ⁴ і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам; ⁵ і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас.

⁶ І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх. ⁷ І поклав Мойсей жезли перед лицем Господа в скинії одкровення. ⁸ На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини. ⁹ І виніс Мойсей усі жезли від лиця Господнього до всіх синів Ізраїлевих. І побачили вони це і взяли кожен свій жезл.

¹⁰ І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали. ¹¹ Мойсей зробив це; як повелів йому Господь, так він і зробив. ¹² І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо! ¹³ усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти?

Глава 18

¹ І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому. ² Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення; ³ нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам. ⁴ Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас. ⁵ Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих; ⁶ бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання; ⁷ і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть.

⁸ І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним; ⁹ ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм. ¹⁰ На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе. ¹¹ І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. ¹² Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі; ¹³ усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. ¹⁴ Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм. ¹⁵ Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим; ¹⁶ а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер; ¹⁷ але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу; ¹⁸ м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать. ¹⁹ Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою.

²⁰ І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих; ²¹ а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання; ²² і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти: ²³ нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу; ²⁴ тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу.

²⁵ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁶ оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, — ²⁷ і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила; ²⁸ так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику; ²⁹ з усього, що дарується вам, приносьте приношення Господу, з усього кращого, що освячується. ³⁰ І скажи їм: коли ви принесете із цього краще, то це враховане буде левитам, як одержане з току і одержане від точила; ³¹ ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання; ³² і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете.

Глава 19

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ² ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма; ³ і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому; ⁴ і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів; ⁵ і спалять телицю на його очах: шкуру її і м’ясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять; ⁶ і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю; ⁷ і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора. ⁸ І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора; ⁹ і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх; ¹⁰ і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним. ¹¹ Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів: ¹² він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим; ¹³ усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній. ¹⁴ Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів; ¹⁵ усяка відкрита посудина, що не обв’язана і не покрита, нечиста. ¹⁶ Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до гробу, нечистим буде сім днів. ¹⁷ Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину; ¹⁸ і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу; ¹⁹ і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим. ²⁰ Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста. ²¹ І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора. ²² І все, до чого доторкнеться нечистий, буде нечистим; і людина, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора.

Глава 20

¹ І прийшли сини Ізраїлеві, уся громада, в пустелю Син у перший місяць, і зупинився народ в Кадесі, і померла там Маріам і похована там. ² І не було води для громади, і зібралися вони проти Мойсея й Аарона; ³ і нарікав народ на Мойсея і сказав: о, якби і ми померли тоді, коли померли брати наші перед Господом! ⁴ навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій? ⁵ і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття? ⁶ І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня.

⁷ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁸ візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її. ⁹ І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він повелів йому. ¹⁰ І зібрали Мойсей і Аарон народ до скелі, і сказав він їм: послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? ¹¹ І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її.

¹² І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому. ¹³ Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою.

¹⁴ І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас; ¹⁵ батьки наші перейшли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і зле чинили єгиптяни з нами і батьками нашими; ¹⁶ і воззвали ми до Господа, і почув Він голос наш, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту; і ось, ми в Кадесі, місті біля самої межі твоєї; ¹⁷ дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої. ¹⁸ Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе. ¹⁹ І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує. ²⁰ Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою. ²¹ Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього. ²² І рушили сини Ізраїлеві з Кадеса, і прийшла вся громада до гори Ор.

²³ І сказав Господь Мойсеєві та Аарону на горі Ор, біля кордону землі Едомської, говорячи: ²⁴ нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви; ²⁵ і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою]; ²⁶ і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там. ²⁷ І зробив Мойсей так, як повелів Господь. Пішли вони на гору Ор на очах усієї громади, ²⁸ і зняв Мойсей з Аарона одяг його, і зодягнув у нього Єлеазара, сина його; і вмер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Єлеазар зійшли з гори. ²⁹ І побачила вся громада, що Аарон умер, і оплакував Аарона весь дім Ізраїлів тридцять днів.

Глава 21

¹ Ханаанський цар Арада, який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афарима, вступив у бій з ізраїльтянами і декого з них взяв у полон. ² І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні. ³ Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його, і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма*.

⁴ Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, ⁵ і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. ⁶ І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих. ⁷ І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим. ⁹ І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою.
¹⁰ І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі; ¹¹ й рушили з Овофа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця; ¹² звідти рушили, і зупинилися в долині Заред; ¹³ вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм. ¹⁴ Тому і сказано в книзі воєн Господніх: ¹⁵ Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава. ¹⁶ Звідси [рушили] до Беер**; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води. ¹⁷ Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його; ¹⁸ колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну, ¹⁹ з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф, ²⁰ з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі. ²¹ І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати: ²² дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх. ²³ Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем. ²⁴ І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян; ²⁵ і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього; ²⁶ тому що Есевон було місто Сигона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавитським і взяв з руки його всю землю його до Арнона. ²⁷ Тому говорять при?точники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сигона; ²⁸ бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона. ²⁹ Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона; ³⁰ ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви. ³¹ І жив Ізраїль у землі Аморрейській. ³² І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них. ³³ І повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї.

³⁴ І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні. ³⁵ І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його.

* Закляття.

** Колодязь.

Глава 22

¹ І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона.

² І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; ³ і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих. ⁴ І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. ⁵ І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; ⁶ отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий. ⁷ І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові. ⁸ І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. ⁹ І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? ¹⁰ Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]: ¹¹ ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. ¹² І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний. ¹³ І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами. ¹⁴ І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами.

¹⁵ Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. ¹⁶ І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; ¹⁷ я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей. ¹⁸ І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею]; ¹⁹ втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. ²⁰ І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. ²¹ Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими. ²² І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. ²³ І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. ²⁴ І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. ²⁵ Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. ²⁶ Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. ²⁷ Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею. ²⁸ І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? ²⁹ Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. ³⁰ Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. ³¹ І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. ³² І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною; ³³ і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. ³⁴ І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. ³⁵ І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими.

³⁶ Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі. ³⁷ І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? ³⁸ І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. ³⁹ І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. ⁴⁰ І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним. ⁴¹ На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу.

Глава 23

¹ І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені сім тельців і сім баранів. ² Валак зробив так, як говорив Валаам, і принесли Валак і Валаам по тельцю і барану на кожному жертовнику. ³ І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога]. ⁴ І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику. ⁵ І вклав Господь слово в уста Валаамові і сказав: повернися до Валака і так говори. ⁶ І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.] ⁷ І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля! ⁸ Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла. ⁹ З вершини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього: ось, народ живе окремо і між народами не числиться. ¹⁰ Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частини Ізраїлю? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кончина моя, як їх! ¹¹ І сказав Валак Валааму: що ти зі мною робиш? я взяв тебе, щоб проклясти ворогів моїх, а ти, ось, благословляєш? ¹² І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої? ¹³ І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти. ¹⁴ І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. ¹⁵ І сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу]. ¹⁶ І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: повернися до Валака і так говори. ¹⁷ І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля всепалення свого, і з ним [усі] князі моавитські. І сказав йому Валак: що говорив Господь? ¹⁸ Він промовив притчу свою і сказав: встань, Валаку, і послухай, мене, сину Сепфорів. ¹⁹ Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? буде говорити і не виконає? ²⁰ Ось, почав я благословляти, бо Він благословив, і я не можу змінити цього. ²¹ Не видно біди в Якові, і не помітно нещастя в Ізраїлі; Господь, Бог його, з ним, і трубний царський звук у нього; ²² Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога у нього; ²³ нема чаклунства в Якові і нема ворожіння в Ізраїлі. У свій час скажуть про Якова і про Ізраїль: ось що творить Бог! ²⁴ Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, поки не з’їсть здобичі і не нап’ється крови убитих. ²⁵ І сказав Валак Валааму: ні клясти не кляни його, ні благословляти не благословляй його. ²⁶ І відповів Валаам і сказав Валаку: чи не говорив я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь? ²⁷ І сказав Валак Валааму: піди, я візьму тебе на інше місце; можливо, угодно буде Богу, і звідти проклянеш мені його. ²⁸ І взяв Валак Валаама на вершину Фегора, поверненого до пустелі. ²⁹ І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім тельців і сім баранів. ³⁰ І зробив Валак, як сказав Валаам, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику.

Глава 24

¹ Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі. ² І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий. ³ І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, ⁴ говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його: ⁵ які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю! ⁶ розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод; ⁷ поллється вода з відер його, і сі?м’я його буде, як великі води, перевершить Агага цар його і піднесеться царство його. ⁸ Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога]. ⁹ Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий!

¹⁰ І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє; ¹¹ отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести. ¹² І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене: ¹³ «хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»? ¹⁴ Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом. ¹⁵ І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, ¹⁶ говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його. ¹⁷ Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових. ¹⁸ Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою. ¹⁹ Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста. ²⁰ І побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його — загибель. ²¹ І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє; ²² але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон. ²³ І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог! ²⁴ прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель! ²⁵ І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою.

Глава 25

¹ І жив Ізраїль у Ситтимі, і почав народ блудодіяти з дочками Моава, ² і запрошували вони народ до жертв богам своїм, і їв народ [жертви їх] і кланявся богам їхнім. ³ І приліпився Ізраїль до Ваал-Фегора. І запалав гнів Господній на Ізраїля. ⁴ І сказав Господь Мойсеєві: візьми всіх начальників народу і повісь їх Господу перед сонцем, і відвернеться від Ізраїля лютість гніву Господнього. ⁵ І сказав Мойсей суддям Ізраїлевим: убийте кожен людей своїх, що приліпилися до Ваал-Фегора.

⁶ І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання. ⁷ Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис, ⁸ і ввійшов слідом за ізраїльтянином у спальню і проколов їх обох, ізраїльтянина і жінку в утробу її: і припинилось ураження синів Ізраїлевих. ⁹ Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі.

¹⁰ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹¹ Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй; ¹² тому скажи: ось, Я даю йому Мій завіт миру, ¹³ і буде він йому і нащадкам його після нього завітом священства вічного, за те, що він показав ревність за Бога свого і заступив синів Ізраїлевих. ¹⁴ Ім’я вбитого ізраїльтянина, який був убитий з мадіанитянкою, було Зимри, син Салу, начальник покоління Симеонового; ¹⁵ а ім’я вбитої мадіанитянки Хазва; вона була дочкою Цура, начальника Оммофа, племені мадіамського.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁷ ворогуйте з мадіанитянами, й уражайте їх, ¹⁸ тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора.

Глава 26

¹ Після цього ураження сказав Господь Мойсеєві та Єлеазару, сину Аарона, священикові, говорячи; ² порахуйте всю громаду синів Ізраїлевих від двадцяти років і вище, за сімействами їх, усіх придатних для війни у Ізраїля. ³ І сказав їм Мойсей і Єлеазар священик на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: ⁴ порахуйте всіх від двадцяти років і вище, як повелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїлевим, які вийшли з землі Єгипетської: ⁵ Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохове, від Фаллу покоління Фаллуєве, ⁶ від Хецрона покоління Хецронове, від Харми покоління Хармиєве; ⁷ ось покоління Рувимові; і пораховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять. ⁸ І сини Фаллуя: Елиав. ⁹ Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа; ¹⁰ і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення; ¹¹ але сини Кореєві не померли. ¹² Сини Симеона за поколіннями їх: від Немуїла покоління Немуїлове, від Ямина покоління Яминове, від Яхина покоління Яхинове, ¹³ від Зари покоління Зарине, від Саула покоління Саулове; ¹⁴ Ось покоління Симеонові [при підрахуванні їх]: двадцять дві тисячі двісті. ¹⁵ Сини Гада за поколіннями їх: від Цефона покоління Цефонове, від Хаггія покоління Хаггієве, від Шунія покоління Шунієве, ¹⁶ від Ознія покоління Ознієве, від Ерія покоління Ерієве, ¹⁷ від Арода покоління Ародове, від Арелія покоління Арелієве; ¹⁸ від покоління синів Гадових, після підрахування їх: сорок тисяч п’ятсот. ¹⁹ Сини Іуди: Ір і Онан, [Шела, Фарес і Зара]; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській; ²⁰ і були сини Іуди за поколіннями їх: від Шели покоління Шелине, від Фареса покоління Фаресове, від Зари покоління Зарине; ²¹ і були сини Фаресові: від Есрома покоління Есромове, від Хамула покоління Хамулове; ²² ось покоління Іудині, після підрахування їх: сімдесят шість тисяч п’ятсот. ²³ Сини Іссахарові за поколіннями їх: від Фоли покоління Фолине, від Фуви покоління Фувине, ²⁴ від Іашува покоління Іашувове, від Шимрона покоління Шимронове; ²⁵ ось покоління Іссахарові, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі триста. ²⁶ Сини Завулонові за поколіннями їх: від Середа покоління Середове, від Елона покоління Елонове, від Іахлеїла покоління Іахлеїлове; ²⁷ ось покоління Завулонові, після підрахування їх: шістдесят тисяч п’ятсот. ²⁸ Сини Йосифа за поколіннями їх: Манассія і Єфрем. ²⁹ Сини Манассіїні: від Махира покоління Махирове; від Махира народився Галаад, від Галаада покоління Галаадове. ³⁰ Ось сини Галаадові: від Ієзера покоління Ієзерове, від Хелека покоління Хелекове, ³¹ від Асриїла покоління Асриїлове, від Шехема покоління Шехемове, ³² від Шемиди покоління Шемидине, від Хефера покоління Хеферове. ³³ У Салпаада, сина Хеферового, не було синів, а тільки дочки; ім’я дочок Салпаадових: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. ³⁴ Ось покоління Манассіїні; а підраховано їх п’ятдесят дві тисячі сімсот. ³⁵ Ось сини Єфремові за поколіннями їх: від Шутели покоління Шутелине, від Бехера покоління Бехерове, від Тахана покоління Таханове; ³⁶ і ось сини Шутели: від Арана покоління Аранове; ³⁷ ось покоління синів Єфремових, після підрахування їх: тридцять дві тисячі п’ятсот. Ось сини Йосифові за поколіннями їх. ³⁸ Сини Веніамінові за поколіннями їх: від Бели покоління Белине, від Ашбела покоління Ашбелове, від Ахирама покоління Ахирамове, ³⁹ від Шефуфама покоління Шефуфамове, від Хуфама покоління Хуфамове; ⁴⁰ і були сини Бели: Ард і Нааман; [від Арда] покоління Ардове, від Наамана покоління Нааманове; ⁴¹ ось сини Веніамінові за поколіннями їх; а підраховано їх сорок п’ять тисяч шістсот. ⁴² Ось сини Данові за поколіннями їх: від Шухама покоління Шухамове; ось сімейства Данові за поколіннями їх. ⁴³ І всіх поколінь Шухама, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі чотириста. ⁴⁴ Сини Асирові за поколіннями їх: від Імни покоління Імнине, від Ішви покоління Ішвине, від Верії покоління Веріїне; ⁴⁵ від синів Верії, від Хевера покоління Хеверове, від Малхиїла покоління Малхиїлове; ⁴⁶ ім’я дочки Асирової Сара; ⁴⁷ ось покоління синів Асирових, після підрахування їх: п’ятдесят три тисячі чотириста. ⁴⁸ Сини Неффалима за поколіннями їх: від Іахцеїла покоління Іахцеїлове, від Гунія покоління Гунієве, ⁴⁹ від Ієцера покоління Ієцерове, від Шиллема покоління Шиллемове; ⁵⁰ ось покоління Неффалимові за поколіннями їх; підраховано ж їх сорок п’ять тисяч чотириста. ⁵¹ Ось число синів Ізраїлевих, що ввійшли у підрахунок: шістсот одна тисяча сімсот тридцять.

⁵² І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁵³ цим у наділ слід розділити землю за числом імен; ⁵⁴ хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку; ⁵⁵ за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи; ⁵⁶ за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним.

⁵⁷ Ці є левити, що ввійшли до підрахунку, за поколіннями їх: від Гирсона покоління Гирсонове, від Каафа покоління Каафове, від Мерарі покоління Мерарине. ⁵⁸ Ось покоління Левіїні: покоління Ливнієве, покоління Хевронове, покоління Махлієве, покоління Мушієве, покоління Кореєве. Від Каафа народився Амрам. ⁵⁹ Ім’я дружини Амрамової Іохаведа, дочка Левіїна, яку народила дружина Левіїна в Єгипті, а вона Амраму народила Аарона, Мойсея і Маріам, сестру їхню. ⁶⁰ І народилися в Аарона Надав і Авиуд, Єлеазар та Іфамар; ⁶¹ але Надав і Авиуд померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом [у пустелі Синайській]. ⁶² І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих.

⁶³ Ось підраховані Мойсеєм і Єлеазаром священиком, які рахували синів Ізраїлевих на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; ⁶⁴ у числі їх не було жодної людини з перелічених Мойсеем і Аароном священиком, які рахували синів Ізраїлевих у пустелі Синайській; ⁶⁵ бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі, — і не залишилося з них нікого, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина.

Глава 27

¹ І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца; ² і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: ³ батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; ⁴ за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого. ⁵ І представив Мойсей справу їхню Господу.

⁶ І сказав Господь Мойсеєві: ⁷ правду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; ⁸ і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; ⁹ якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; ¹⁰ якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; ¹¹ якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві.

¹² І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння]; ¹³ і коли подивишся на неї, прилучися до народу свого і ти, як прилучився Аарон, брат твій, [на горі Ор]; ¹⁴ тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.] ¹⁵ І сказав Мойсей Господу, говорячи: ¹⁶ нехай поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину, ¹⁷ яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря. ¹⁸ І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою, ¹⁹ і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх, ²⁰ і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих; ²¹ і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада. ²² І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою; ²³ і поклав на нього руки свої і дав йому настанову, як говорив Господь через Мойсея.

Глава 28

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² накажи синам Ізраїлевим і скажи їм: пильнуйте, щоб приношення Моє, хліб Мій у жертву Мені, у приємні пахощі Мені, приносилося Мені у свій час. ³ І скажи їм: ось жертва, яку ви повинні приносити Господу: два агнці однолітніх без вад на день, у всепалення постійне; ⁴ одного агнця принось ранком, а другого агнця принось увечері; ⁵ і в приношення хлібне [принось] десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гина вичавленого єлею; ⁶ це — всепалення постійне, яке звершене було біля гори Синай, у приємні пахощі, у жертву Господу; ⁷ й узливання при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай узливання, вино Господу. ⁸ Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу. ⁹ А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому: ¹⁰ це — суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому. ¹¹ І в новомісяччя ваші приносьте всепалення Господу: із великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців без вад, ¹² і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана, ¹³ і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу; ¹⁴ й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року. ¹⁵ І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його.

¹⁶ У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня. ¹⁷ І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. ¹⁸ У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; ¹⁹ і приносьте жертву, всепалення Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців; без вад вони повинні бути у вас; ²⁰ і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана, ²¹ і по десятій частині ефи принось на кожного з семи агнців, ²² і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас; ²³ зверх ранкового всепалення, яке є всепаленням постійним, приносьте це. ²⁴ Так приносьте і в кожен із семи днів; це хліб, жертва, приємні пахощі Господу; зверх всепалення постійного й узливання його, слід приносити це. ²⁵ І в сьомий день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте. ²⁶ І в день перших плодів, коли приносите Господу нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; ²⁷ і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців [без вад], ²⁸ і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, дві десяті частини ефи на барана, ²⁹ і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, ³⁰ і одного козла [у жертву за гріх], для очищення вас; ³¹ зверх постійного всепалення і хлібного приношення при ньому, приносьте [це Мені] з узливанням їх; без вад вони повинні бути у вас.

Глава 29

¹ У сьомий місяць, у перший [день] місяця, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; нехай буде це у вас день трубного звуку; ² і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, ³ і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих части ефи на барана, ⁴ й одну десяту частину ефи на кожного з семи агнців, ⁵ і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас, ⁶ зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу. ⁷ І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть; ⁸ і приносьте всепалення Господу в приємні пахощі: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони у вас; ⁹ і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих частини ефи на барана, ¹⁰ і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, ¹¹ і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу]. ¹² І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів; ¹³ і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони; ¹⁴ і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів, ¹⁵ і по десятій частині ефи на кожного з чотирнадцяти агнців, ¹⁶ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення його й узливання його. ¹⁷ І в другий день дванадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ¹⁸ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ¹⁹ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання їх. ²⁰ І в третій день одинадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ²¹ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ²² і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. ²³ І в четвертий день десять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ²⁴ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ²⁵ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. ²⁶ І в п’ятий день дев’ять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ²⁷ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ²⁸ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. ²⁹ І в шостий день вісім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ³⁰ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ³¹ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. ³² І в сьомий день сім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, ³³ і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, ³⁴ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. ³⁵ У восьмий день нехай буде у вас віддання свята; ніякої роботи не виконуйте; ³⁶ і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, ³⁷ і при них приношення хлібне й узливання для тельця, барана й агнців за числом їх, за уставом, ³⁸ і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і приношення хлібного й узливання його. ³⁹ Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші.

Глава 30

¹ І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві. ² І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь: ³ якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його. ⁴ Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй, ⁵ і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться; ⁶ якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її. ⁷ Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе, ⁸ і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться; ⁹ якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй. ¹⁰ Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться. ¹¹ Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою, ¹² і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться; ¹³ якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй. ¹⁴ Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути; ¹⁵ якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те; ¹⁶ а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її.

¹⁷ Ось устави, які Господь заповів Мойсеєві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її.

Глава 31

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² помстися мадіанитянам за синів Ізраїлевих, і опісля відійдеш до народу твого. ³ І сказав Мойсей народу, говорячи: озбройте із себе людей на війну, щоб вони пішли проти мадіанитян, звершити помсту Господню над мадіанитянами; ⁴ по тисячі з коліна, від усіх колін [синів] Ізраїлевих пошліть на війну. ⁵ І виділено з тисяч Ізраїлевих, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну. ⁶ І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги. ⁷ І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі; ⁸ і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх]; ⁹ а жінок мадіамських і дітей їхніх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні і все майно їхнє взяли у здобич, ¹⁰ і всі міста їхні у володіннях їхніх і всі селища їхні спалили вогнем; ¹¹ і взяли все захоплене і всю здобич, від людини до худоби; ¹² і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона. ¹³ І вийшли Мойсей і Єлеазар священик і всі князі громади назустріч їм зі стану. ¹⁴ І прогнівався Мойсей на воєначальників, тисячоначальників і стоначальників, які прийшли з війни, ¹⁵ і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок? ¹⁶ ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній; ¹⁷ отже, убийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, що пізнали чоловіка на чоловічій постелі, убийте; ¹⁸ а всіх дітей жіночої статі, що не пізнали чоловічої постелі, залиште в живих для себе; ¹⁹ і пробудьте поза станом сім днів; усякий, хто вбив людину і доторкнувся до вбитого, очистіться у третій день і в сьомий день, ви і полонені ваші; ²⁰ і весь одяг, і всі шкіряні речі, і все, зроблене із козячої вовни, і всі дерев’яні сосуди очистіть. ²¹ І сказав Єлеазар священик воїнам, які ходили на війну: ось постанова закону, що заповів Господь Мойсеєві: ²² золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець, ²³ і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду; ²⁴ і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан.

²⁵ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁶ порахуй здобич полону, від людини до худоби, ти і Єлеазар священик і начальники племен громади; ²⁷ і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою, ²⁸ і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби; ²⁹ візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу; ³⁰ і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній. ³¹ І зробив Мойсей і Єлеазар священик, як повелів Господь Мойсеєві. ³² І було здобичі, що залишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять тисяч, ³³ великої худоби сімдесят дві тисячі, ³⁴ ослів шістдесят одна тисяча, ³⁵ людей, жінок, які не знали чоловічої постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. ³⁶ Половина, частка тих, що ходили на війну, за підрахунком була: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, ³⁷ і данина Господу з дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять; ³⁸ великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господу сімдесят два; ³⁹ ослів тридцять тисяч п’ятсот, і данина з них Господу шістдесят один; ⁴⁰ людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господу тридцять дві душі. ⁴¹ І віддав Мойсей данину, приношення Господу, Єлеазару священику, як повелів Господь Мойсеєві. ⁴² І з половини синів Ізраїлевих, яку відокремив Мойсей у тих, що ходили на війну; ⁴³ половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, ⁴⁴ великої худоби тридцять шість тисяч, ⁴⁵ ослів тридцять тисяч п’ятсот, ⁴⁶ людей шістнадцять тисяч. ⁴⁷ З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві. ⁴⁸ І прийшли до Мойсея начальники над тисячами війська, тисячоначальники і стоначальники, ⁴⁹ і сказали Мойсеєві: раби твої порахували воїнів, які нам доручені, і не вибуло жодного з них; ⁵⁰ і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом. ⁵¹ І взяв у них Мойсей і Єлеазар священик золото у всіх цих виробах; ⁵² і було всього золота, що принесено для приношення Господу, шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів, від тисячоначальників і стоначальників. ⁵³ Воїни грабували кожен для себе. ⁵⁴ І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом.

Глава 32

¹ У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним для стад; ² і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи: ³ Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон, ⁴ земля, яку Господь уразив перед громадою Ізраїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада. ⁵ І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан. ⁶ І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Рувимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут? ⁷ для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь? ⁸ так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Варні для огляду землі: ⁹ вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм; ¹⁰ і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи: ¹¹ люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені, ¹² крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві. ¹³ І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх. ¹⁴ І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля. ¹⁵ Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей. ¹⁶ І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших; ¹⁷ самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі; ¹⁸ не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій; ¹⁹ бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу. ²⁰ І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом, ²¹ і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою, ²² і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом; ²³ якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас; ²⁴ будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими. ²⁵ І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш; ²⁶ діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада, ²⁷ а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш. ²⁸ І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих, ²⁹ і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння; ³⁰ якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській. ³¹ І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо; ³² ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану. ³³ І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони. ³⁴ І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Ароер, ³⁵ і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу, ³⁶ і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець. ³⁷ І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм, ³⁸ і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували. ³⁹ І пішли сини Махира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому; ⁴⁰ і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому. ⁴¹ І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові. ⁴² І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах.

Глава 33

¹ Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона. ² Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: ³ із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту; ⁴ тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. ⁵ Так вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса і розташувалися станом у Сокхофі. ⁶ І вирушили з Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, що на краю пустелі. ⁷ І вирушили з Ефама і повернули до Пи-Гахирофа, що перед Ваал-Цефоном, і розташувалися станом перед Мигдолом. ⁸ Вирушивши від Гахирофа, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Ефам, і розташувалися станом у Меррі. ⁹ І вирушили з Мерри і прийшли в Елим; в Елимі ж [було] дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом. ¹⁰ І вирушили з Елима і розташувалися станом біля Червоного моря. ¹¹ І вирушили від Червоного моря і розташувалися станом у пустелі Син. ¹² І вирушили з пустелі Син і розташувалися станом у Дофці. ¹³ І вирушили з Дофки і розташувалися станом в Алуші. ¹⁴ І вирушили з Алуша і розташувалися станом у Рефидимі, і не було там води, щоб пити народу. ¹⁵ І вирушили з Рефидима і розташувалися станом у пустелі Синайській. ¹⁶ І вирушили з пустелі Синайської і розташувалися станом у Киброт-Гаттааві. ¹⁷ І вирушили з Киброт-Гаттаави і розташувалися станом в Асирофі. ¹⁸ І вирушили з Асирофа і розташувалися станом у Рифмі. ¹⁹ І вирушили з Рифми і розташувалися станом у Римнон-Фареці. ²⁰ І вирушили із Римнон-Фареца і розташувалися станом у Ливні. ²¹ І вирушили з Ливни і розташувалися станом у Риссі. ²² І вирушили з Рисси і розташувалися станом у Кегелафі. ²³ І вирушили з Кегелафи і розташувалися станом на горі Шафер. ²⁴ І вирушили від гори Шафер і розташувалися станом у Хараді. ²⁵ І вирушили з Харади і розташувалися станом у Макелофі. ²⁶ І вирушили з Макелофа і розташувалися станом у Тахафі. ²⁷ І вирушили з Тахафа і розташувалися станом у Тарасі. ²⁸ І вирушили з Тараха і розташувалися станом у Мифці. ²⁹ І вирушили із Мифки і розташувалися станом у Хашмоні. ³⁰ І вирушили з Хашмони і розташувалися станом у Мосерофі. ³¹ І вирушили з Мосерофа і розташувалися станом у Бене-Яакані. ³² І вирушили з Бене-Яакана і розташувалися станом у Хор-Агидгаді. ³³ І вирушили із Хор-Агидгада і розташувалися станом в Іотвафі. ³⁴ І вирушили із Іотвафи і розташувалися станом в Авроні. ³⁵ І вирушили з Аврона і розташувалися станом в Ецион-Гавері. ³⁶ І вирушили з Ецион-Гавера і розташувалися станом у пустелі Син. [Вирушивши з пустелі Син, розташувалися станом у пустелі Фаран,] вона ж Кадес. ³⁷ І вирушили з Кадеса і розташувалися станом на горі Ор, біля меж землі Едомської. ³⁸ І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця; ³⁹ Аарон був ста двадцяти трьох років, коли помер на горі Ор.

⁴⁰ Ханаанський цар Арада, що жив на півдні землі Ханаанської, почув тоді, що йдуть сини Ізраїлеві. ⁴¹ І вирушили вони від гори Ор і розташувалися станом у Салмоні. ⁴² І вирушили із Салмона і розташувалися станом у Пуноні. ⁴³ І вирушили з Пунона і розташувалися станом в Овофі. ⁴⁴ І вирушили з Овофа і розташувалися станом у Ійм-Аваримі, на кордоні Моава. ⁴⁵ І вирушили із Ійма і розташувалися станом у Дивон-Гаді. ⁴⁶ І вирушили з Дивон-Гада і розташувалися станом в Алмон-Дивлафаїмі. ⁴⁷ І вирушили з Алмон-Дивлафаїма і розташувалися станом на горах Аваримських перед Нево. ⁴⁸ І вирушили від гір Аваримських і розташувалися станом на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; ⁴⁹ вони розташувалися станом біля Йордану від Беф-Ієшимофа до Аве-Ситтима на рівнинах моавитських.

⁵⁰ І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: ⁵¹ оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли перейдете через Йордан у землю Ханаанську, ⁵² то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте; ⁵³ і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння; ⁵⁴ і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи; ⁵⁵ якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити, ⁵⁶ і тоді те, що Я намірився зробити їм, зроблю вам.

Глава 34

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з її кордонами: ³ південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу, ⁴ і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон; ⁵ від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря; ⁶ кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході; ⁷ на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор, ⁸ від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада; ⁹ звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Енана: це буде у вас кордон північний; ¹⁰ кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама, ¹¹ від Шефама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку; ¹² і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків. ¹³ І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного]; ¹⁴ тому що коліно синів Рувимових за сімействами їх, і коліно синів Гадових за сімействами їх, і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій: ¹⁵ два коліна і половина коліна одержали наділ свій за Йорданом навпроти Єрихона на схід.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁷ ось імена мужів, які будуть ділити вам землю: Єлеазар священик та Ісус, син Навина; ¹⁸ і по одному князеві від коліна візьміть для розділу землі. ¹⁹ І ось імена цих мужів: для коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн; ²⁰ для коліна синів Симеонових Самуїл, син Аммиуда; ²¹ для коліна Веніамінового Елидад, син Кислона; ²² для коліна синів Данових князь Буккий, син Іоглії; ²³ для синів Йосифових, для коліна синів Манассіїних князь Ханниїл, син Ефода; ²⁴ для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шифтана; ²⁵ для коліна синів Завулонових князь Елицафан, син Фарнака; ²⁶ для коліна синів Іссахарових князь Фалтиїл, син Аззана; ²⁷ для коліна синів Асирових князь Ахиуд, син Шеломія; ²⁸ для коліна синів Неффалимових князь Педаїл, син Аммиуда; ²⁹ ось ті, яким повелів Господь розділити наділи синам Ізраїлевим у землі Ханаанській.

Глава 35

¹ І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи: ² накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам: ³ міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх; ⁴ поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки; ⁵ і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах. ⁶ З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста: ⁷ усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них. ⁸ І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁰ оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську, ¹¹ оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненавмисне; ¹² і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд. ¹³ Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість: ¹⁴ три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони; ¹⁵ для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне. ¹⁶ Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; ¹⁷ і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; ¹⁸ або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; ¹⁹ месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його; ²⁰ якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре, ²¹ або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його. ²² Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру, ²³ або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла, ²⁴ то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами; ²⁵ і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм; ²⁶ якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік, ²⁷ і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття, ²⁸ тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого. ²⁹ Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших. ³⁰ Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть. ³¹ І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть; ³² і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика. ³³ Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її. ³⁴ Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.

Глава 36

¹ Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих, ² і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його; ³ якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом; ⁴ і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх. ⁵ І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових; ⁶ ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого, ⁷ щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх; ⁸ і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх, ⁹ і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу. ¹⁰ Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили дочки Салпаадові. ¹¹ І одружилися дочки Салпаадові Махла, Фирца, Хогла, Милка і Ноа з синами дядьків своїх; ¹² у племені синів Манассії, сина Йосифового, вони були дружинами, і залишився наділ їхній у коліні племені батька їхнього.

¹³ Це є заповіді і постанови, які дав Господь синам Ізраїлевим через Мойсея на рівнинах моавитських, біля Йордану, навпроти Єрихона.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Глава 1

¹ І воззвав Господь до Мойсея і сказав йому зі скинії зібрання, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли хто з вас хоче принести жертву Господу, то, якщо з худоби, приносьте жертву вашу з худоби великої і дрібної. ³ Якщо жертва його є всепаленням з великої худоби, нехай принесе її чоловічої статі, без вад; нехай приведе її до дверей скинії зібрання, щоб придбати йому благовоління перед Господом; ⁴ і покладе руку свою на голову жертви всепалення — і придбає він благовоління, в очищення гріхів його; ⁵ і заколе тельця перед Гос­подом; сини ж Ааронові, священики, принесуть кров і покроплять кров’ю з усіх боків на жертовник, який при вході у скинію зібрання; ⁶ і зніме шкуру з жертви всепалення і розсіче її на частини; ⁷ сини ж Ааронові, священики, покладуть на жертовник вогонь і на вогні розкладуть дрова; ⁸ і розкладуть сини Ааро­нові, священики, частини, голову і жир на дровах, що на вогні, на жер­товнику; ⁹ а нутрощі жертви і ноги її вимиє він водою, і спалить священик усе на жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.

¹⁰ Якщо жертва всепалення його [Господу] з дрібної худоби, з овець, або з кіз, нехай принесе її чоловічої статі, без вад, [і нехай покладе руку на голову її,] ¹¹ і заколе її перед Гос­подом на північній стороні жертовника, і сини Ааронові, священики, покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків; ¹² і розсічуть її на частини, відокремивши голову її і жир її, і розкладе їх священик на дровах, які на вогні, на жертовнику, ¹³ а нутрощі і ноги вимиє водою, і принесе священик усе і спалить на жер­товнику: це всепалення, жертва, па­хощі, приємні Господу.

¹⁴ Якщо ж із птахів приносить він Господу всепалення, нехай принесе жертву свою з горлиць, або з молодих голубів; ¹⁵ священик принесе її до жертовника, і скрутить їй голову,­ і спалить на жертовнику, а кров вицідить до стіни жертовника; ¹⁶ зоб її з пір’ям її відніме і кине його поряд з жертовником на східну сторону, де попіл; ¹⁷ і надламає її в крилах її, не відокремлюючи їх, і спалить її священик на жертовнику, на дровах, які на вогні: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.

Глава 2

¹ Якщо яка душа хоче принести Господу жертву приношення хлібного, нехай принесе пшеничного борошна, й увіллє на нього єлею, і покладе на нього ливану, ² і принесе його до синів Ааронових, священиків, і візьме повну жменю борошна з єлеєм і з усім ливаном, і спалить це священик у пам’ять на жертовнику; це жертва, пахощі, приємні Господу; ³ а залишки від приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Гос­подніх.

⁴ Якщо ж приносиш жертву приношення хлібного зі спеченого в печі, то принось пшеничні хліби прісні, змішані з єлеєм, і коржі пріс­ні, помазані єлеєм. ⁵ Якщо жертва твоя — приношення хлібне зі сковороди, то це повинно бути пшеничне борошно, змішане з єлеєм, прісне; ⁶ розламай його на шматки й влий на нього єлею: це приношення хлібне [Господеві]. ⁷ Якщо жертва твоя — приношення хлібне з горщика, то потрібно зробити це із пшеничного борошна з єлеєм, ⁸ і принеси приношення, що з цього складено, Господу; представ це священику, а він принесе його до жертовника; ⁹ і візь­ме священик із цієї жертви частину в пам’ять і спалить на жертовнику: це жертва, пахощі, приємні Господеві; ¹⁰ а залишки приношення хліб­ного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.

¹¹ Ніякого приношення хлібного, яке приносите Господу, не робіть квасного, тому що ні квасного, ні меду не повинні ви спалювати в жертву Господу; ¹² як приношення початків приносьте їх Господеві, а на жертовник не можна возносити їх у приємні пахощі. ¹³ Всяке приношення твоє хлібне соли́ сіллю, і не залишай жертви твоєї без соли завіту Бога твого: при всякому приношенні твоєму принось [Господу Богу твоєму] сіль.

¹⁴ Якщо приносиш Господу приношення хлібне з перших плодів, принось у дар від перших плодів твоїх з колосся, висушеного на вогні, розтов­чені зерна, ¹⁵ і влий на них єлею, і поклади на них ливану: це приношення хлібне; ¹⁶ і спалить священик у пам’ять частину зерен і єлею з усім ливаном: це жертва Господу.

Глава 3

¹ Якщо жертва його жертва мир­на, і якщо він приносить з великої худоби, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе Господу її, що не має вад, ² і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її біля дверей скинії зібрання; сини ж Ааро­нові, священики, покроплять кров’ю на жертовник з усіх боків; ³ і принесе він з мирної жертви в жертву Гос­поду жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, ⁴ і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це; ⁵ і сини Ааронові спалять це на жертовнику разом із всепаленням, яке на дровах, на вогні: це жертва, пахощі, при­ємні Господу.

⁶ А якщо з дрібної худоби приносить він мирну жертву Господу, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе її, що не має вад. ⁷ Якщо з овець приносить він жертву свою, нехай представить її перед Господом, ⁸ і по­кладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її перед скинією зібрання, і сини Ааронові покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків; ⁹ і нехай принесе з мирної жертви у жертву Господу жир її, весь курдюк, відрізавши його по саму хребтову кістку, і жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, ¹⁰ і обид­ві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це; ¹¹ священик спалить це на жертовнику; це пожива вогню — жертва Господу.

¹² А якщо він приносить жертву з кіз, нехай представить її перед Гос­по­дом, ¹³ і покладе руку свою на го­ло­­ву її, і заколе її перед скинією зі­б­ран­­ня, і покроплять сини Ааронові кров’ю її на жертовник з усіх боків; ¹⁴ і принесе з неї в приношення, у жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, ¹⁵ і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це ¹⁶ і спалить їх священик на жертовнику: це пожива вогню — приємні пахощі [Господу]; весь жир Господу. ¹⁷ Ця постанова вічна в ро­ди ваші, в усіх оселях ваших; ніякого жиру і ніякої крови не їжте.

Глава 4

¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ² скажи синам Ізраїлевим: якщо яка душа згрішить помилково проти яких-небудь заповідей Господ­ніх і зробить що-небудь, чого не треба робити; ³ якщо священик помазаний згрішить і зробить винним народ, — то за гріх свій, яким згрішив, нехай принесе з великої худоби­ тельця, без вад, Господу в жертву за гріх, ⁴ і приведе тельця до дверей скинії зібрання перед Господом, і по­кладе руки свої на голову тельця, і заколе тельця перед Господом; ⁵ і візь­ме священик помазаний, [ос­вя­­чений довершеним освяченням,] крови тель­­ця і внесе її в скинію зі­б­ран­ня, ⁶ і вмочить священик перст свій у кров і покропить кров’ю сім разів перед Господом перед завісою святилища; ⁷ і покладе священик кров [тельця] перед Гос­подом на ро­ги жер­товника запашного кадіння,­ що у скинії зібрання, а решту крови тельця виллє до підніжжя жер­тов­ни­ка всепалень, що біля входу скинії­ зіб­рання; ⁸ і ви­йме з тельця за гріх весь жир його, жир, що покриває нутрощі,­ і весь жир, що на нутрощах, ⁹ і обидві­ нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник на печінці; з нирками­ відокремить він це, ¹⁰ як відокремлюється з тельця жерт­ви мирної; і спалить їх священик на жертовнику всепалення; ¹¹ а шкуру тельця і все м’ясо його з головою і з ногами його, і нут­рощі його і нечистоту його, ¹² усього тельця нехай винесе поза стан на чисте місце, де висипається попіл, і спалить його вогнем на дровах; де висипається попіл, там нехай спалений буде.

¹³ Якщо ж уся громада Ізраїлева згрішить помилково і сховане буде ді­ло від очей зібрання, і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і буде винна, ¹⁴ то, коли викритий буде гріх, яким вони згрішили, нехай від усієї громади принесуть з великої худоби­ тельця в жертву за гріх і приведуть його перед скинію зібрання; ¹⁵ і покладуть старійшини громади руки свої на голову тельця перед Господом­ і заколють тельця перед Господом; ¹⁶ І внесе помазаний священик кров тельця в скинію зібрання, ¹⁷ і вмочить священик перст свій у кров [тель­­ця] і покропить сім разів перед Господом перед завісою [святилища], ¹⁸ і покладе кров на роги жертовника [запашного куріння], який перед лицем Гос­поднім у скинії зібрання, а решту крови виллє до підніжжя жертовника всепалення, що при вході скинії зібрання; ¹⁹ і весь жир його вийме з нього і спалить на жертовнику; ²⁰ і зробить з тельцем те, що робиться з тельцем за гріх: так повинен зробити з ним, і так очистить їх священик, і прощено буде їм; ²¹ і винесе тельця поза стан, і спалить його так, як спалив попереднього тельця. Це жертва за гріх громади.

²² А якщо згрішить начальник, і зробить помилково що-небудь проти­ заповідей Господа, Бога свого, чого не належало робити, і буде винен, ²³ то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козла без вад, ²⁴ і покладе руку свою на голову козла, і заколе його на місці, де заколюються всепалення перед Господом: це жертва за гріх; ²⁵ і візьме священик перстом своїм крови від жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови його виллє до підніжжя жертовника всепалення; ²⁶ і весь жир його спалить на жертов­нику, подібно як жир жертви мирної, і так очистить його священик від гріха його, і прощено буде йому.

²⁷ Якщо ж хто з народу землі згрішить помилково і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і винен буде, ²⁸ то, ко­­­­ли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жерт­ву козу без вад за гріх свій, яким він згрішив, ²⁹ і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколють [ко­зу] у жертву за гріх на місці, [де заколюють] жертву всепалення; ³⁰ і візь­ме священик крови її перстом своїм, і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника; ³¹ і весь жир її відокремить, подібно як відокрем­люється жир із жертви мирної, і спалить його священик на жертовнику в приємні пахощі Господу; і так очис­тить його священик, і прощено буде йому. ³² А якщо з отари овець захоче він принести жертву за гріх, нехай принесе жіночої статі, без вад, ³³ і покладе руку свою на голову жерт­ви за гріх, і заколе її в жертву за гріх на тому місці, де заколюють жертву всепалення; ³⁴ і візьме свяще­ник перс­том своїм крови від цієї жертви за гріх і покладе на роги жер­товника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника; ³⁵ і весь жир її відокремить, як відокремлюється жир вівці з жертви мирної, і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу; і так очистить його священик від гріха, яким він згрішив, і прощено буде йому.

Глава 5

¹ Якщо хто згрішить тим, що чув голос прокляття і був свідком, або бачив, або знав, але не оголосив, то він понесе на собі гріх. ² Або якщо доторкнеться до чого-небудь нечистого, або до трупа звіра нечис­того, або до трупа худоби нечистої, або до трупа гада нечистого, але не знав того, то він нечистий і винний. ³ Або якщо доторкнеться до нечистоти людської, яка б то не була нечистота, від якої оскверняються, і він не знав того, але після довідається, то він винний. ⁴ Або якщо хто безрозсудно устами своїми поклянеться зробити що-небудь зле або добре, яка б то не була справа, в якій люди безрозсудно клянуться, і він не знав того, але після довідався, то він винний в тому. ⁵ Якщо він винний в чому-небудь із цього, і сповідається, у чому він згрішив, ⁶ то нехай принесе Господу за гріх свій, яким він згрішив, жертву за провину з дрібної худоби, вівцю або козу, за гріх, і очистить його священик від гріха його. ⁷ Якщо ж він не в змозі при­нести вівці, то в провину за гріх свій нехай принесе Господу двох горлиць або двох молодих голубів, одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення; ⁸ нехай принесе їх до священика, і [священик] представить перше того із цих птахів, що за гріх, і надломить­ голову її від шиї її, але не відок­ре­мить; ⁹ і покропить кров’ю цієї жерт­­­ви за гріх стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це жертва за гріх; ¹⁰ а ін­­шу вживе у всепалення за встановленням; і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив, і прощено буде йому. ¹¹ Якщо ж він не в змозі принести двох горлиць або двох молодих голубів, нехай принесе за те, що згрішив, десяту частину ефи пшеничного борошна в жертву за гріх; нехай не ллє на неї єлею, і ливану нехай не кладе на неї, тому що це жертва за гріх; ¹² і принесе її до священика, а священик візьме з неї повну жменю в пам’ять і спалить на жертовнику в жертву Господу: це жертва за гріх; ¹³ і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив в якому-небудь із цих випад­ків, і прощено буде йому; [залишок] же належить священикові, як приношення хлібне.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ¹⁵ якщо хто вчинить злочин і помилково згрішить проти посвяченого Господу, нехай за вину свою принесе Господу з отари овець барана без вад, за твоєю оцінкою, сріб­ними сиклями по сиклю священному, у жертву за провину; ¹⁶ за ту свя­тиню, проти якої він згрішив, нехай віддасть і додасть до того п’яту­ частку, і віддасть це священикові, і священик очистить його бараном жертви за провину, і прощено буде йому. ¹⁷ Якщо хто згрішить і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало чинити, і з невідання зробиться винним і понесе на собі гріх, ¹⁸ нехай принесе до священика в жертву за провину барана без вад, за оцінкою твоєю, і загладить священик провину його, в чому він переступив з невідання, і прощено буде йому. ¹⁹ Це жертва за провину, якою він провинився перед Господом.

Глава 6

¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ² якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого, ³ або знайде­ загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать, — ⁴ то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов; ⁵ або якщо він у чомусь поклявся неправ­диво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і відда­ти тому, кому належить, у день приношення жертви за провину; ⁶ і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю; ⁷ і очистить його свя­щеник перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ⁹ заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ран­ку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає]; ¹⁰ і не­хай свя­щеник зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне ниж­­нє­ убрання, і зніме попіл від всепа­лен­ня, яке спалив вогонь на жер­тов­нику, і покладе його біля жер­тов­ника; ¹¹ і не­­хай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце; ¹² а во­­гонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви; ¹³ вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.

¹⁴ Ось закон про приношення хліб­не: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника; ¹⁵ і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борош­на і єлею і весь ливан, що на жертві,­ і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом; ¹⁶ а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його; ¹⁷ не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини. ¹⁸ Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві, гово­рячи: ²⁰ ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного бо­рошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора; ²¹ на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм­ принось її в шматках, як роз­лом­лю­ється на шматки приношення хліб­­­не; принось її в приємні пахощі Гос­поду; ²² і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен ро­бити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена; ²³ і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.

²⁴ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁵ скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня; ²⁶ священик, який звер­шує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання; ²⁷ усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці; ²⁸ глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити­ водою; ²⁹ вся чоловіча стать свя­ще­ничого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа]; ³⁰ а всяка жерт­ва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.

Глава 7

¹ Ось закон про жертву за провину: це велика святиня; ² жерт­ву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх бо­­­­ків; ³ той, хто приносить, по­ви­­нен­ представити з неї весь жир, кур­дюк і жир, що вкриває нутрощі, ⁴ і обид­ві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на пе­чін­ці; з нирками нехай він відокремить це; ⁵ і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жерт­ва за провину. ⁶ Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня. ⁷ Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину за­кон один: вона належить священикові, який очищає через неї. ⁸ І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові; ⁹ і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його; ¹⁰ і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.

¹¹ Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу: ¹² якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести пріс­ні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм; ¹³ крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жерт­ві подячній; ¹⁴ одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це на­лежить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви; ¹⁵ м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку. ¹⁶ Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти мож­на, ¹⁷ а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні; ¹⁸ якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх; ¹⁹ м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий; ²⁰ якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого; ²¹ і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.

²² І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²³ скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте. ²⁴ Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його; ²⁵ тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого; ²⁶ і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби; ²⁷ а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.

²⁸ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁹ скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу; ³⁰ своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім; ³¹ жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його; ³² і праве плече,­ як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові: ³³ хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку; ³⁴ бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих. ³⁵ Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства, ³⁶ яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх. — ³⁷ Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жерт­ву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну, ³⁸ який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.

Глава 8

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² візьми Аарона і синів його з ним, і одежу і єлей помазання, і тельця для жертви за гріхи і двох баранів, і кошик опрісноків, ³ і збери всю громаду при вході до скинії зібрання.

⁴ Мойсей зробив так, як повелів йому Господь, і зібралася громада при вході у скинію зібрання. ⁵ І сказав Мойсей до громади: ось що повелів Господь зробити. ⁶ І привів Мойсей Аарона і синів його й обмив їх водою; ⁷ і поклав на нього хітон, і оперезав його поясом, і вдягнув на нього верхню ризу, і поклав на нього­ ефод, і оперезав його поясом ефода і прикріпив ним ефод на ньому, ⁸ і поклав на нього наперсник, і на наперс­ник поклав урим і тумим, ⁹ і поклав на голову його кидар, а на кидар з передньої сторони його поклав поліровану дощечку, діадему святині, як повелів Господь Мойсеєві. ¹⁰ І взяв Мойсей єлей помазання, і помазав скинію й усе, що в ній, і освятив це; ¹¹ і покропив ним жертовник сім разів, і помазав жертовник й усе приладдя його й умивальник і підніжжя його, щоб освятити їх; ¹² і полив [Мойсей] єлей помазання на голову Ааро­на і помазав його, щоб освятити його. ¹³ І привів Мойсей си­нів Ааронових, і вдяг їх у хітони, і оперезав їх поясом, і поклав на них кидари, як повелів Господь Мойсеєві.

¹⁴ І привів [Мойсей] тельця для жертви за гріх, і Аарон та сини його поклали руки свої на голову тельця за гріх; ¹⁵ і заколов його [Мойсей] і взяв крови, і перстом своїм поклав на роги жертовника з усіх боків, і очистив жертовник, а решту крови вилив до підніжжя жертовника, і освятив його, щоб зробити його чис­тим. ¹⁶ І взяв [Мойсей] весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх, і спалив Мойсей на жертовнику; ¹⁷ а тельця і шкуру його, і м’ясо його, і нечистоту його спалив на вогні поза станом, як повелів Господь Мойсеєві.­ ¹⁸ І привів [Мойсей] барана для всепалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана; ¹⁹ і заколов його Мойсей і покропив кров’ю жер­товник з усіх боків; ²⁰ і розсік барана на частини, і спалив Мойсей голову і частини і жир, ²¹ а нутрощі і ноги обмив водою, і спалив Мойсей усього барана на жертов­нику: це всепалення для приємних пахощів, це жертва Господу, як пове­лів Господь Мойсеєві. ²² І привів­ [Мой­сей] іншого барана, барана ос­вя­­чення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана; ²³ і заколов його Мойсей, і взяв крови його, і поклав на край правого вуха Ааронового і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його. ²⁴ І привів Мойсей синів Ааронових, і поклав крови на край правого вуха їх і на великий палець правої руки їх і на великий палець правої ноги їх, і покропив Мойсей кров’ю жертовник з усіх боків. ²⁵ І взяв [Мойсей] жир і курдюк і весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх і праве плече; ²⁶ і з кошика з опрісноками, що перед Господом, взяв один опріснок і один хліб з єлеєм і один корж, і поклав на жир і на праве плече; ²⁷ і по­клав усе це на руки Аарону і на руки синам його, і приніс це, потрясаючи перед лицем Господнім; ²⁸ і взяв це Мойсей з рук їхніх і спалив на жертовнику з усепаленням: це жерт­ва посвячення для приємних пахощів, це жертва Господу. ²⁹ І взяв Мойсей груди і приніс їх, потрясаючи перед лицем Господнім: це була частка Мойсеєва від барана посвячення, як повелів Господь Мойсеєві. ³⁰ І взяв Мойсей єлею помазання і крови, що на жертовнику, і покропив Аарона й одяг його, і синів його й одяг синів його з ним; і так освятив Аарона й одежу його, і синів його й одежу синів його з ним.

³¹ І сказав Мойсей Аарону і синам його: зваріть м’ясо при вході у скинію зібрання і там їжте його з хлібом, що у кошику посвячення, як мені повелено і сказано: Аарон і сини його повинні їсти його; ³² а залишки м’яса і хліба спаліть на вогні.­ ³³ Сім днів не відходьте від дверей скинії зібрання, доки не виповняться дні посвячення вашого, тому що сім днів повинно відбуватися посвячення ваше; ³⁴ як сьогодні було зроблено, так повелів Господь робити для очищення вас; ³⁵ при вході у скинію зібрання будьте день і ніч упродовж семи днів і будьте на сторожі у Гос­пода, щоб не вмерти, тому що так мені повелено [від Господа Бога]. ³⁶ І ви­­конав Аарон і сини його все, що повелів Господь через Мойсея.

Глава 9

¹ У восьмий день покликав Мойсей Аарона і синів його і старійшин Ізраїлевих ² і сказав Аарону: візьми собі з волів тельця в жертву за гріх і барана у всепалення, обох без вад, і представ перед лице Господнє; ³ і синам Ізраїлевим скажи: візьміть козла в жертву за гріх, [і ба­рана,] і тельця, і агнця, однолітніх,­ без вад, у всепалення, ⁴ і вола й барана в жертву мирну, щоб звершити жертвоприношення перед лицем Господнім, і приношення хлібне, змішане з єлеєм, тому що сьогодні Господь явиться вам. ⁵ І принесли те, що наказав Мойсей, перед скинію зібрання, і прийшла вся громада і стала перед лицем Господнім. ⁶ І сказав Мойсей: ось що повелів Гос­подь зробити, і явиться вам слава Господня. ⁷ І сказав Мойсей Аарону: приступи до жертовника і зверши жертву твою за гріх і всепалення твоє, й очисти себе і народ, і зроби приношення від народу, й очисти їх, як повелів Господь.

⁸ І приступив Аарон до жертовника і заколов тельця, який за нього, у жертву за гріх: ⁹ сини Ааронові піднесли йому кров, і він омочив перст свій у крові і поклав на роги жертовника, а решту крови вилив до підніжжя жертовника, ¹⁰ а жир і нирки і сальник на печінці від жерт­ви за гріх спалив на жертовнику, як повелів Господь Мойсеєві; ¹¹ м’ясо ж і шкуру спалив на вогні поза станом. ¹² І заколов всепалення, і сини Ааронові піднесли йому кров; він покропив нею жертовник з усіх боків; ¹³ і принесли йому всепалення у шматках і голову, і він спалив на жертовнику, ¹⁴ а нутрощі і ноги вимив і спалив з усепаленням на жертовнику. ¹⁵ І приніс приношення від народу, і взяв від народу козла за гріх, і заколов його, і приніс його в жертву за гріх, як і попереднього. ¹⁶ І приніс всепалення і зробив його за уставом. ¹⁷ І приніс приношення хлібне, і наповнив ним руки свої, і спалив на жертовнику зверх ранкового всепалення. ¹⁸ І заколов вола й барана, які від народу, у жертву мирну; і сини Ааронові піднесли йому кров, і він покропив нею жертовник з усіх боків; ¹⁹ піднесли і жир з вола, і з барана курдюк, і [жир], що покриває [нутрощі], нирки і сальник на печінці, ²⁰ і поклали жир на груди, і він спалив жир на жертовнику; ²¹ груди ж і праве плече приніс Аарон, потрясаючи перед лицем Господнім, як повелів Мойсей. ²² І підняв Аарон руки свої, звер­нувшись до народу, і благословив його, і зійшов, звершивши жерт­ву за гріх, всепалення і жертву мир­ну. ²³ І ввійшли Мойсей і Аарон у скинію­ зібрання, і вийшли, і благослови­ли народ. І явилася слава Господ­ня всьо­­му народові: ²⁴ і вийшов вогонь від Господа і спалив на жертовнику всепалення і жир; і бачив весь народ, і викликнув з радости, й упав на лице своє.

Глава 10

¹ Надав і Авиуд, сини Ааронові, узяли кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і вклали в нього куріння, і принесли перед Господом вогонь чужий, якого Він не велів їм; ² і вийшов вогонь від Господа і спалив їх, і померли вони перед лицем Господнім. ³ І сказав Мойсей Аарону: ось про що говорив Господь, коли сказав: у тих, хто наближається до Мене, освячусь і перед усім народом прославлюсь. Аарон мовчав. ⁴ І покликав Мойсей Мисаїла й Елцафана, синів Узиїла, дядька Ааронового, і сказав їм: підіть, винесіть братів ваших зі святилища за стан. ⁵ І пішли і винесли їх у хітонах їхніх за стан, як сказав Мойсей. ⁶ Аарону ж і Єлеазару й Іфамару, синам його, Мойсей сказав: голів ваших не оголюйте й одягу вашого не роздирайте, щоб вам не померти і не навести гніву на всю громаду; але брати ваші, весь дім Ізраїлів, можуть плакати за спаленими, яких спалив Господь, ⁷ і з дверей скинії зібрання не виходьте, щоб не померти вам, тому що на вас єлей помазання Господнього. І зробили за словом Мойсея.

⁸ І сказав Господь Аарону, говорячи: ⁹ вина і міцних напоїв не пий ти і сини твої з тобою, коли входите в скинію зібрання, [або приступаєте до жертовника,] щоб не померти. Це вічна постанова в роди ваші, ¹⁰ щоб ви могли відрізняти священне від несвященного і нечисте від чистого, ¹¹ і навчати синів Ізраїлевих усіх уставів, про які говорив їм Господь через Мойсея.

¹² І сказав Мойсей Аарону та Єлеазару й Іфамару, які залишилися з синів його: візьміть приношення хліб­не, що залишилося від жертв Господ­ніх, і їжте його прісним біля жертов­ника, бо це велика святиня; ¹³ і їжте його на святому місці, бо це частка твоя і частка синів твоїх від жертв Господніх: так мені наказано [від Господа]; ¹⁴ і груди потрясіння і плече підношення їжте на чистому місці, ти і сини твої і дочки твої з тобою, тому що це дано в частку тобі й у частку синам твоїм з мирних жертв синів Ізраїлевих; ¹⁵ плече підношення і груди потрясання повин­ні вони приносити з жертвами жиру, потрясаючи перед лицем Господнім, і нехай буде це вічною часткою тобі і синам твоїм [і дочкам твоїм] з тобою, як повелів Господь [Мойсеєві]. ¹⁶ І козла жертви за гріхи шукав Мой­­сей, і ось, він спалений. І розгнівався [Мойсей] на Єлеазара й Іфамара, які залишилися з синів Ааронових, і сказав: ¹⁷ чому ви не їли жертви за гріх на святому місці? бо вона святиня велика, і вона дана вам, щоб знімати гріхи з громади й очищати їх перед Господом; ¹⁸ ось, кров її не внесена всередину святилища, а ви повинні були їсти її на святому місці, як повелено мені. ¹⁹ Аарон сказав Мойсеєві: ось, сьогодні принесли­ вони жертву свою за гріх і всепалення своє перед Господом, і це трапилось зі мною; якщо я сьогодні з’їм жертву за гріх, чи буде це вгодно Гос­поду? ²⁰ І почув Мойсей і схвалив.

Глава 11

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи їм: ² скажіть синам Ізраїлевим: ось тварини, що їх можна вам їсти з усієї худоби на землі: ³ усяку худобу, у якої роздвоєні копита і на копитах глибокий розріз, і яка жує жуйку, їжте; ⁴ тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і що мають роздвоєні копита: верблюда, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас; ⁵ і туш­канчика, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас, ⁶ і зайця, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас; ⁷ і свині, тому що копита в неї роздвоєні і на копитах розріз глибокий, але вона не жує жуйки, нечиста вона для вас; ⁸ м’яса їх не їжте і до трупів їх не доторкайтеся; нечисті вони для вас. ⁹ З усіх тварин, які у воді, їжте цих: у яких є пір’я і луска у воді, чи у морях, або ріках, тих їжте; ¹⁰ а всі ті, у яких немає пір’я і луски, чи у морях, або ріках, із усіх, що плавають у водах і з усього, що живе у водах, нечисте для вас; ¹¹ во­ни повинні бути нечистими для вас: м’яса їх не їжте і трупами їх гребуйте; ¹² усі тварини, в яких немає пір’я і луски у воді, нечисте для вас. ¹³ Із птахів же цурайтеся цих [не слід їх їсти, нечисті вони]: орла, грифа і морського орла, ¹⁴ шуліку і сокола з породою його, ¹⁵ усякого ворона з породою його, ¹⁶ страуса, сови, чайки і яструба з породою його, ¹⁷ пугача, риболова й ібіса, ¹⁸ лебедя, пелікана і сипа, ¹⁹ чаплі, зуя з породою його, удода і нетопиря. ²⁰ Усі тварини, що плазують, крилаті, що ходять на чотирьох ногах, нечисті для нас; ²¹ з усіх плазунів, крилатих, що ходять на чотирьох ногах, тих тільки їжте, у яких є гомілки вище ніг, щоб скакати ними по землі; ²² цих їжте з них: сарану з її породою, солам з її породою, харгол з її породою і хагаб з її породою. ²³ Всяке інше, що плазує, крилате, у якого чотири ноги, нечисте для вас; ²⁴ від них ви будете нечисті: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора; ²⁵ і всякий, хто візьме труп їх, повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора. ²⁶ Усяка худоба, у якої копита раздвоєні, але немає глибокого розрізу, і яка не жує жуйки, нечиста для вас: усякий, хто доторкнеться до неї, буде нечистий [до вечора]. ²⁷ З усіх звірів чотириногих ті, які ходять на лапах, нечисті для вас: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора; ²⁸ хто візьме труп їх, той повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора: нечисті вони для вас.

²⁹ Ось що нечисте для вас з тварин, які плазують по землі: кріт, миша, ящірка з її породою, ³⁰ анака, хамелеон, летаа, хомет і тиншемет, — ³¹ ці нечисті для вас з усіх плазунів: усякий, хто доторкнеться до них мертвих, нечистий буде до вечора. ³² І все, на що впаде яке-небудь з них мертве, всяка дерев’яна посудина, або одяг, або шкіра, або мішок, і всяка річ, що вживається для справи, будуть нечисті: у воду треба покласти їх, і нечисті будуть до вечора, потім будуть чисті; ³³ якщо ж яке-небудь з них упаде в якусь глиняну посудину, то те, що знаходиться в ньому, буде нечисте, і саму [посудину] розбийте. ³⁴ Всяка їжа, яку їдять, на якій була вода з такої посудини, нечиста буде [для вас], і всяке питво, яке п’ють, у всякій такій посудині нечисте буде. ³⁵ Все, на що впаде що-небудь від трупа їхнього, нечисте буде: піч і вогнище слід розламати, вони нечисті; і вони повинні бути нечисті для вас; ³⁶ тільки джерело і колодязь, що містить воду, залишаються чистими; а хто доторкнеться до трупа їх, той нечис­тий. ³⁷ І якщо що-небудь від трупа їх упаде на яке-небудь насіння, яке сіють, то воно чисте; ³⁸ якщо ж тоді, коли вода налита на насіння, упаде на нього що-небудь від трупа їх, то воно нечисте для вас. ³⁹ І коли по­­м­ре яка-небудь худоба, яка вживається вами в їжу, то той, хто доторкнеться до трупа її, нечистий буде до вечора; ⁴⁰ і той, хто буде їсти мертвечину її, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора; і той, хто понесе труп його, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора. ⁴¹ Всяка тварина, що плазує по землі, нечиста для вас, не слід їсти її; ⁴² всього, що плазує на череві, і всього, що ходить на чотирьох ногах, і багатоногих з тварин, що плазують по землі, не їжте, бо вони нечисті; ⁴³ не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує, і не робіть себе через них нечистими, щоб бути через них нечистими, ⁴⁴ бо Я — Господь Бог ваш: освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий; і не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує по землі, ⁴⁵ тому що Я — Гос­подь, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Отже, будьте святими, тому що Я святий.

⁴⁶ Ось закон про худобу, про птахів, про всіх тварин, що живуть у водах, і про всіх тварин, що плазують по землі, ⁴⁷ щоб відрізняти нечисте від чистого, і тварин, яких можна їсти, від тварин, яких їсти не можна.

Глава 12

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² скажи синам Ізраї­левим: якщо жінка зачне і народить немовля чоловічої статі, то вона не­чиста буде сім днів; як у дні нечисто­ти від місячних її, вона буде нечиста; ³ у восьмий же день обріжеться у нього крайня плоть його; ⁴ і тридцять три дні повинна вона сидіти, очищаючись від крови своєї; ні до чого священного не повинна доторкатися і до святилища не повин­на приходити, доки не виповняться дні очи­щення її. ⁵ Якщо ж вона народить немовля жіночої статі, то під час очищення свого вона буде нечиста два тижні, і шістдесят шість днів повинна сидіти, очищаючись від крови своєї. ⁶ Після закінчення днів очищення свого за сина або за дочку вона повинна принести однолітнього агнця у всепалення і молодого голуба або горлицю в жертву за гріх, до входу в скинію зібрання до священика; ⁷ він принесе це перед Господом і очистить її, і вона буде чиста від течі крови її. Ось закон про тих, хто народжує дитину чоловічої або жіночої статі. ⁸ Якщо ж вона не в змозі принести агнця, те нехай візьме двох горлиць або двох молодих голубів, одного у всепалення, а іншого в жертву за гріх, і очистить її священик, і вона буде чиста.

Глава 13

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ² коли в ко­го з’явиться на шкірі тіла його пухлина, або лишаї, або пляма, і на шкірі тіла його зробиться наче виразка прокази, то слід привести його до Аарона священика, або до одного із синів його, священиків; ³ священик огляне виразку на шкірі тіла, і якщо волосся на виразці змінилося на біле, і виразка виявилася заглибленою у шкіру тіла його, то це ви­разка прокази; священик, оглянув­ши його, оголосить його нечистим. ⁴ А якщо на шкірі тіла його пляма біла, але вона не виявиться заглибленою у шкіру, і волосся на ній не змінилося на біле, то священик повинен замкнути того, хто має виразку, на сім днів; ⁵ у сьомий день священик огляне його, і якщо вираз­ка залишається у своєму вигляді і не поширюється виразка по шкірі, то священик повинен замкнути його на інші сім днів; ⁶ у сьомий день знову священик огляне його, і якщо виразка менше помітна і не поширилася виразка по шкірі, то священик повинен оголосити його чистим: це лишаї, і нехай вимиє одежу свою, і буде чистим. ⁷ Якщо ж лишаї стануть поширюватися по шкірі, після того як він з’являвся до священика для очищення, то він удруге повинен з’явитися до священика; ⁸ священик, побачивши, що лишаї поширюються по шкірі, оголосить його нечистим: це проказа.

⁹ Якщо буде на кому виразка прокази, то слід привести його до священика; ¹⁰ священик огляне, і якщо пухлина на шкірі біла, і волосся змінилося на біле, і на пухлині живе м’ясо, ¹¹ то це застаріла проказа на шкірі тіла його; і священик оголосить його нечистим і ізолює його, бо він нечистий. ¹² Якщо ж проказа розцвіте на шкірі, і покриє проказа всю шкіру хворого від голови його до ніг, скільки можуть бачити очі священика, ¹³ і побачить священик, що проказа покрила все тіло його, то він оголосить хворого чистим, тому що все перетворилося на біле: він чистий. ¹⁴ Коли ж виявиться на ньому живе м’ясо, то він нечистий; ¹⁵ священик, побачивши живе м’ясо, оголосить його нечистим; живе м’ясо нечисте: це проказа. ¹⁶ Якщо ж живе м’ясо зміниться і перетвориться на біле, нехай він прийде до священика; ¹⁷ священик огляне його, і якщо виразка перетвориться на біле, священик оголосить хворого чистим; він чистий.

¹⁸ Якщо в кого на шкірі тіла був нарив і загоївся, ¹⁹ і на місці нариву з’явилася біла пухлина, чи пляма біла або червонувата, то він повинен з’явитися до священика; ²⁰ священик огляне його, і якщо воно виявиться нижче шкіри, і волосся його змінилося на біле, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази, вона розцвіла на нариві; ²¹ якщо ж священик побачить, що волосся на ній не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало примітна, то священик ізолює його на сім днів; ²² якщо вона стане дуже поширюватися по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка; ²³ якщо ж пляма залишається на своєму місці і не поширюється, то це запалення нариву, і священик оголосить його чистим. ²⁴ Або якщо в кого на шкірі тіла буде опік, і на опіку, що загоївся, виявиться червонувата або біла пляма, ²⁵ і священик побачить, що волосся на плямі змінилося на біле, і вона виявиться заглибленою у шкіру, то це проказа, вона розцвіла на опіку; і священик оголосить його нечистим: це виразка прокази; ²⁶ якщо ж священик побачить, що волосся на плямі не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало помітна, то священик ізолює його на сім днів; ²⁷ у сьомий день священик огляне його, і якщо вона дуже поширюється по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази; ²⁸ якщо ж пляма залишається на своєму місці і не по­ширюється по шкірі, і притому мало примітна, те це пухлина від опіку; священик оголосить його чис­тим, бо це запалення від опіку.

²⁹ Якщо у чоловіка або у жінки буде виразка на голові або на бороді, ³⁰ і огляне священик виразку, і вона виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній жовтувате тонке,­ то священик оголосить їх нечистими:­ це паршивість, це проказа на голові­ або на бороді; ³¹ якщо ж священик огляне виразку паршивости і вона не виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній не чорне, то священик того, хто має виразку паршивости, ізолює на сім днів; ³² у сьомий день священик огляне виразку і, якщо паршивість не поширюється і немає на ній жовтуватого волосся, і паршивість не виявиться заглибленою в шкірі, ³³ то хворого слід обстригти, але паршивого місця не обстригати, і священик повинен пар­шивого вдруге ізолювати на сім днів; ³⁴ у сьомий день священик огляне паршивість, і якщо паршивість не поширюється на шкірі і не виявиться заглибленою в шкірі, то священик оголосить його чистим; нехай він вимиє одежу свою, і буде чистий. ³⁵ Якщо ж після очищення його буде дуже поширюватися паршивість по шкірі, ³⁶ і священик побачить, що паршивість поширюється по шкірі, то священик нехай не шукає жовтуватого волосся: він нечистий. ³⁷ Якщо ж паршивість залишається у своєму вигляді, і показується на ній волосся чорне, то паршивість минула, він чистий; священик оголосить його чистим. ³⁸ Якщо у чоло­віка або у жінки на шкірі тіла їх бу­дуть плями, плями білі, ³⁹ і священик побачить, що на шкірі тіла їх плями блідо-білі, то це лишай, що розцвів на шкірі: він чистий.

⁴⁰ Якщо в кого на голові вилізло волосся, то це плішивий: він чистий; ⁴¹ а якщо на передній частині голови вилізло волосся, то це лисий: він чистий. ⁴² Якщо ж на пліші або на лисині буде біла або червонувата пляма, то на пліші його або на лисині його розцвіла проказа; ⁴³ священик огляне його, і якщо побачить, що пухлина виразки біла або червонувата на пліші його або на лисині його, і на вигляд схожа на проказу шкіри тіла, ⁴⁴ то він прокажений, нечистий він; священик повинен оголосити його нечистим, у нього на голові виразка. ⁴⁵ У прокаженого, на якому ця виразка, повинна бути розідрана одежа, і голова його повин­на бути не покрита, і до вуст він повинен бути закритим і кричати: нечистий! нечистий! ⁴⁶ В усі дні, поки на ньому виразка, він повинен бути нечистим, нечистий він; він повинен жити окремо, поза станом житло його.

⁴⁷ Якщо виразка прокази буде на одязі, на одязі вовняному, або на одязі лляному, ⁴⁸ або на основі, або на утоці з льону або вовни, або на шкірі, або на якому-небудь виробі шкіряному, ⁴⁹ і пляма буде зеленкувата або червонувата на одязі, або на шкірі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, — то це виразка прокази: треба показати її священикові; ⁵⁰ священик огляне виразку і ізолює заражене виразкою на сім днів; ⁵¹ у сьомий день огляне священик заражене, і якщо виразка поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або по шкірі, або по якому-небудь виробу, зробленому зі шкіри, то це проказа їдка, виразка нечиста; ⁵² він повинен спалити одяг, або основу, або утік вовняний або лляний, або яку б то не було шкіряну річ, на якій буде виразка, бо це проказа їдка: слід спалити на вогні. ⁵³ Якщо ж священик побачить, що виразка не поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або на якій би то не було шкіряній речі, ⁵⁴ то священик накаже вимити те, на чому виразка, і вдруге ізолює на сім днів; ⁵⁵ якщо після обмивання зараженої речі священик побачить, що виразка не змінила вигляду свого і не поширилася виразка, то вона нечис­та, спали її на вогні; це виїдена ямка на лицьовій стороні або на вивороті; ⁵⁶ якщо ж священик побачить, що виразка після обмивання її зробилася менш примітною, то священик нехай відірве її від одежі, або від шкіри, або від основи, або від утоку. ⁵⁷ Якщо ж вона знову покажеться на одязі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, то це виразка, що розквітає: спали на вогні те, на чому виразка. ⁵⁸ Якщо ж одяг, або основу, або утік, або яку-небудь шкіряну річ вимиєш, і зійде з них виразка, то слід вимити їх удруге, і вони будуть чисті. ⁵⁹ Ось закон про виразку прокази на одязі вовняному або лляному, або на основі і на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, як оголосити її чистою або нечистою.

Глава 14

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² ось закон про прокаженого, коли потрібно його очистити: приведуть його до священика; ³ священик вийде геть зі стану, і як­що священик побачить, що прокажений зцілився від хвороби прокаження, ⁴ то священик накаже взяти­ для того, хто очищається, двох пта­­хів живих чистих, кедрового дерева,­ червлену нитку та ісопу, ⁵ і накаже священик заколоти одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою; ⁶ а сам він візьме жи­вого птаха, кедрове дерево, черв­лену нитку та ісоп, і омочить їх і живого птаха у крові птаха, заколотого над живою водою, ⁷ і покропить того, хто очищається від прокази, сім разів, і оголосить його чистим, і пустить живого птаха в поле. ⁸ Той, хто очищається, омиє одежу свою, обстриже усе волосся своє, омиється водою, і буде чистий; потім увійде в стан і пробуде сім днів поза наметом своїм; ⁹ у сьомий день поголить усе во­лосся своє, голову свою, бороду свою, брови очей своїх, усе волосся своє поголить, і вимиє одежу свою, і обмиє тіло своє водою, і буде чистий; ¹⁰ у восьмий день візьме він двох ба­ранів [однолітніх] без вад, і одну вів­цю однолітню без вад, і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і один лог єлею; ¹¹ священик, який очищає, поставить людину, що очищається, з ними перед Господом при вході у скинію зібрання; ¹² і візьме священик одного барана, і представить його в жертву за провину, і лог єлею, і принесе це, потрясаючи перед Гос­подом; ¹³ і заколе барана на тому місці, де заколюють жертву за гріх і всепалення, на місці святому, тому що ця жертва за провину, подібно до жертви за гріх, належить священикові: це велика святиня; ¹⁴ і візьме священик крови жертви за провину, і покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його; ¹⁵ і візьме священик з лога єлею і поллє на ліву свою долоню; ¹⁶ й омочить священик правий перст свій у єлей, який на лівій долоні його, і покропить єлеєм з перста свого сім разів перед лицем Господа; ¹⁷ єлей же, що залишився, який на долоні його, покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на міс­ця, де кров жертви за провину; ¹⁸ а решту єлею, який на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, і очистить його священик перед лицем Господа. ¹⁹ І звер­шить священик жертву за гріх, і очистить того, хто очищається, від нечистоти його; після того заколе жертву всепалення; ²⁰ і покладе священик всепалення і приношення хлібне на жертовник; і очистить його священик, і він буде чистий. ²¹ Якщо ж він бідний і не має достатку, то нехай візьме одного барана в жертву за провину для потрясання, щоб очистити себе, і одну десяту частину­ ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і лог єлею, ²² і двох горлиць або двох молодих голубів, що дістане рука його, одного з птахів у жерт­ву за гріх, а іншого у всепалення; ²³ і при­несе їх у восьмий день очищення свого до священика до входу у скинію зібрання, перед лице Господа; ²⁴ священик візьме барана жерт­ви за провину і лог єлею, і принесе це священик, потрясаючи перед Господом; ²⁵ і заколе барана в жертву за провину, і візьме священик крови жерт­ви за провину, і покладе на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його; ²⁶ і наллє священик єлею на ліву свою долоню, ²⁷ і єлеєм, що на лівій долоні його, покропить священик правим перстом своїм сім разів перед лицем Господнім; ²⁸ і покладе священик єлей, що на долоні його, на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на місця, де кров жерт­ви за провину; ²⁹ а решту єлею, що на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, щоб очистити його перед лицем Господа; ³⁰ і принесе одну з горлиць або одного з молодих голубів, що дістане­ рука того, хто очищається, ³¹ з то­го,­ що дістане рука його, одного пта­ха в жертву за гріх, а іншого у всепалення, разом із приношенням хлібним; і очистить священик того, хто очищається, перед лицем Господа. ³² Ось закон про прокаженого, який в час очищення свого не має достатку.

³³ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­ро­­ну, говорячи: ³⁴ коли ввійдете в землю Ханаанську, яку Я даю вам у володіння, і Я наведу виразку прокази на доми в землі володіння вашого, ³⁵ тоді той, чий дім, повинен піти і сказати священикові: у мене в домі показалася ніби виразка. ³⁶ Священик накаже спорожнити дім, рані­ше ніж увійде священик оглядати виразку, щоб не зробилося нечистим усе, що в домі; після цього прийде священик оглядати дім. ³⁷ Якщо він, оглянувши виразку, побачить, що виразка на стінах дому складається з зеленкуватих або червонуватих ямок, які виявляться заглибленими у стіні, ³⁸ то священик вийде з дому до дверей дому і замкне дім на сім днів. ³⁹ У сьомий день знову прийде священик і, якщо побачить, що виразка поширилася по стінах дому, ⁴⁰ то священик накаже виламати камені, на яких виразка, і кинути їх поза містом на місце нечисте; ⁴¹ а дім усередині нехай весь вишкребуть, і обмазку, яку вишкребуть, висиплять поза містом на місце нечисте; ⁴² і візь­муть інші камені, і вставлять замість тих каменів, і візьмуть іншу глину, і обмажуть дім. ⁴³ Якщо виразка знову з’явиться і буде цвісти на домі після того, як виламали камені і обшкребли дім і обмазали, ⁴⁴ то священик прийде й огляне, і якщо виразка на домі поширилася, то це їдка проказа на домі, нечистий він; ⁴⁵ слід розламати цей дім, і камені його і дерево його і всю глину дому винести поза місто на місце нечисте; ⁴⁶ хто входить у дім за весь час, коли він замкнений, той нечистий до вечора; ⁴⁷ і хто спить у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і не­чистий буде до вечора]; і хто їсть у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і нечистий буде до вечора]. ⁴⁸ Якщо ж священик прийде і побачить, що виразка на домі не поширилася після того, як обмазали дім, то священик оголосить дім чистим, бо виразка минула. ⁴⁹ І щоб очистити дім, візьме він два птахи, кедрового дерева, червлену нитку та ісопу, ⁵⁰ і заколе одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою; ⁵¹ і візьме кедрове дерево та ісоп, і червлену нитку і живо­го птаха, і омочить їх у крові птаха заколотого й у живій воді, і покропить дім сім разів; ⁵² і очистить дім кров’ю птаха і живою водою, і живим птахом і кедровим деревом, і ісопом і червленою ниткою; ⁵³ і пустить жи­вого птаха поза містом у поле й очис­тить дім, і буде чистий.

⁵⁴ Ось закон про всяку виразку прокази і про паршивість, ⁵⁵ і про проказу на одязі і на домі, і про пух­лини, і про лишаї, і про плями, — ⁵⁶ щоб указати, коли це нечисте і коли чисте. Ось закон про проказу.

Глава 15

¹ І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: ² оголосіть синам Ізраїлевим і скажіть їм: якщо у кого буде теча з тіла його, то від течі своєї він нечистий. ³ І ось [закон] про нечистоту його від течі його: коли тече з тіла його теча його, і коли затримується в тілі його теча його, це нечистота його; ⁴ усяка постіль, на якій ляже той, хто має течу, нечиста, і всяка річ, на яку сяде [той, хто має течу сімені], нечиста; ⁵ і хто доторкнеться до постелі його, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистим буде до вечора; ⁶ хто сяде на будь-яку річ, на якій сидів той, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора; ⁷ і хто доторкнеться до тіла того, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора; ⁸ якщо той, хто має течу, плюне на чистого, то цей повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; ⁹ і всякий візок, в якому їхав той, хто має течу, нечистий [буде до вечора]; ¹⁰ і всякий, хто доторкнеться до чого-небудь, що було під ним, нечистий буде до вечора; і хто понесе це, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; ¹¹ і всякий, до кого доторкнеться той, хто має течу, не омивши рук своїх водою, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; ¹² глиняну посудину, до якої доторкнеться той, хто має течу, слід розбити, а всяку дерев’яну посудину треба вимити водою [і буде чистою]. ¹³ А коли той, хто має течу, звільниться від течі своєї, тоді повинен він відрахувати собі сім днів для очищення свого і вимити одежу свою, й омити тіло своє живою водою, і буде чистий; ¹⁴ і у восьмий день візьме він собі двох горлиць або двох молодих голубів, і прийде перед лице Господнє до входу в скинію зібрання, і віддасть їх священикові; ¹⁵ і принесе священик з цих птахів одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його священик перед Господом від течі його. ¹⁶ Якщо в кого трапиться виливання сімені, то він повинен омити водою все тіло своє, і нечистий буде до вечора; ¹⁷ і всякий одяг і всяка шкіра, на яку потрапить сíм’я, повинні бути вимиті водою, і нечисти­ми будуть до вечора; ¹⁸ якщо чоловік ляже з жінкою і буде в нього виливання сімені, то вони повинні омитися водою, і нечисті будуть до вечора. ¹⁹ Якщо жінка має течу крови, що тече з тіла її, то вона повин­на сидіти сім днів під час очищення свого, і всякий, хто доторкнеться до неї, нечистий буде до вечора; ²⁰ і все, на чому вона ляже під час очищення свого, нечисте; і все, на чому сяде, нечисте; ²¹ і всякий, хто доторкнеться до постелі її, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; ²² і всякий, хто доторкнеться до якої-небудь речі, на якій вона сиділа, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечис­тий буде до вечора; ²³ і якщо хто доторкнеться до чого-небудь на постелі або на тій речі, на якій вона сиділа, нечистий буде до вечора; ²⁴ якщо переспить з нею чоловік, то нечистота її буде на ньому; він нечистий буде сім днів, і всяка постіль, на якій він ляже, буде нечиста. ²⁵ Якщо в жінки тече кров багато днів не під час очищення її, або якщо вона має течу довше звичайного очищення її, то весь час витікання нечистоти її, подібно як упродовж очищення свого, вона нечиста; ²⁶ усяка постіль, на якій вона ляже в усі дні очищення свого, буде нечиста, подібно як постіль упродовж очищення її; і всяка річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечисте це під час очищення її; ²⁷ і всякий, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і повинен вимити одежу свою й оми­тися водою, і нечистий буде до вечора. ²⁸ А коли вона звільниться від течі своєї, тоді повин­на відрахувати собі сім днів, і потім буде чиста; ²⁹ у восьмий день візьме вона собі двох горлиць або двох молодих голубів і принесе їх до священика до входу у скинію зібрання; ³⁰ і принесе священик одного з птахів у жертву за гріх, а іншого у все­палення, і очис­тить її священик перед Господом від течі нечистоти її.

³¹ Так охороняйте синів Ізраїлевих від нечистоти їх, щоб вони не померли в нечистоті своїй, оскверняючи оселю Мою, яка серед них: ³² ось закон про того, хто має течу, і про того, у кого трапиться виливання сімені, що робить його нечистим, ³³ і про ту, що страждає очищенням своїм, і про тих, хто має витікання, чоловіка або жінку, і про чоловіка, який переспить з нечистою.

Глава 16

¹ І говорив Господь Мойсеєві після смерти двох синів Ааронових, коли вони, приступивши [з чужим огнем] перед лице Господнє, померли, ² і сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону, братові твоєму, щоб він не в усякий час входив у святилище за завісу перед кришку [очистилище], що на ковчезі [одкровення], щоб йому не померти, бо над кришкою Я буду являтися у хмарі. ³ Ось з чим повинен входити Аарон у святилище: з тельцем у жертву за гріх і з бараном у всепалення; ⁴ свя­щенний лляний хітон повинен він надівати, нижній одяг лляний нехай буде на тілі його, і лляним поясом нехай підперезується, і лляний кидар одягає: це священні одежі; і нехай омиває він тіло своє водою і зодягає їх; ⁵ і від громади синів Ізраїлевих нехай візьме [з отари кіз] двох козлів­ у жертву за гріх і одного барана у всепалення. ⁶ І принесе Аарон тельця в жертву за гріх за себе й очистить себе і дім свій. ⁷ І візьме двох козлів і поставить їх перед лицем Господнім при вході до скинії зібрання; ⁸ і кине Аарон щодо обох козлів жереби: один жереб для Господа, а інший жереб для відпущення; ⁹ і при­веде Аарон козла, на якого­ випав жереб для Господа, і принесе його в жертву за гріх, ¹⁰ а козла, на якого випав жереб для відпущення, поставить живого перед Господом, щоб звершити над ним очищення і відіслати його в пустелю для відпу­щен­ня­­ [і щоб він поніс на собі їх­ні беззаконня в землю непрохідну]. ¹¹ І приведе Аарон тельця­ в жертву за гріх за себе, і очистить себе і дім свій, і заколе тельця в жерт­ву за гріх за себе; ¹² і візьме розпаленого вугілля повну кадильницю з жертовника, який перед лицем Господнім, і запашного дрібно стовченого куріння повну жменю, і внесе за завісу; ¹³ і по­­­кладе куріння на во­гонь перед лицем Господнім, і хмара куріння покриє кришку, що над ковчегом одкровення, щоб йому не померти; ¹⁴ і візьме крови тельця і покропить перстом своїм кришку спе­реду і перед кришкою, сім разів покропить кров’ю з перста свого. ¹⁵ І за­коле козла в жертву за гріх за народ, і внесе кров його за завісу, і зробить з кров’ю­ його те саме, що робив із кров’ю тельця, і покропить нею кришку і пе­ред кришкою, — ¹⁶ і очистить святилище від нечистот синів Ізраїлевих і від злочинів їхніх, в усіх гріхах їхніх.­ Так повинен вчинити він і зі ски­нією зі­б­рання, що знаходиться в них, серед нечистот їхніх. ¹⁷ Жод­на людина не повинна бути в скинії зіб­рання, коли входить він для очищення святилища, до самого виходу його. І так очис­тить він себе, дім свій і всю громаду Ізраїлеву. ¹⁸ І вий­де він до жертовника, який перед лицем Господнім, і очистить його, і візьме крови­ тельця і крови козла, і покладе на роги жер­товника з усіх боків, ¹⁹ і покропить його кров’ю з перста свого сім разів,­ і очистить його, і освятить його від нечистот синів Ізраїлевих. ²⁰ І звершивши очищення святилища, скинії зібрання і жертовника [і очистивши священиків], приведе він живого коз­ла, ²¹ і покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і сповідає над ним усі беззаконня синів Ізраїлевих і всі злочини їхні і всі гріхи їхні, і покладе їх на голову козла, і відішле з призначеною людиною в пустелю: ²² і понесе козел на собі всі беззаконня їхні у землю непрохідну, і пустить він козла в пустелю. ²³ І вві­й­­де Аарон у скинію зіб­рання і зніме лляний одяг, який одягав, входячи у святилище, і залишить його там, ²⁴ і омиє тіло своє водою на святому місці, і зодягне одежу свою, і вийде і звершить всепалення за себе і всепалення за народ, і очистить себе, [дім свій] і народ­ [і священиків]; ²⁵ а жи­­ром жертви за гріх покадить на жертовнику. ²⁶ І той, хто відводив козла для відпущення, повинен вимити одежу свою, омити тіло своє водою, і потім може ввійти у стан. ²⁷ А тельця за гріх і козла за гріх, кров яких внесена була для очищення святилища, нехай винесуть геть зі стану і спалять на вогні шкури їх і м’ясо їх і нечистоту їх; ²⁸ хто спалить їх, той повинен вимити одежу свою й омити тіло своє водою, і після того може ввійти у стан.

²⁹ І нехай буде це для вас вічною постановою: у сьомий місяць, в деся­тий [день] місяця смиряйте душі ваші і ніякої справи не робіть, ні тубілець, ні прибулець, що оселився між вами, ³⁰ тому що в цей день очищають вас, щоб зробити вас чистими від усіх гріхів ваших, щоб ви були чисті перед лицем Господнім; ³¹ це субота спокою для вас, сми­ряйте душі ваші: це постанова вічна. ³² Очищати ж повинен священик, який помазаний і який освячений, щоб священнодіяти йому замість батька свого: і зодяг­не він лляну одежу, одежу священну,­ ³³ і очистить Святе Святих і скинію зібрання, і жертовник очистить, і свя­щеників і весь народ громади очистить. ³⁴ І нехай буде це для вас вічною­ постановою: очищати синів Ізраїлевих від усіх гріхів їхніх один раз на рік. І зробив він так, як повелів Господь Мойсеєві.

Глава 17

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: ось що повеліває Господь: ³ якщо хто з дому Ізраїлевого [або з прибульців, що приєдналися до вас] заколе тельця або вівцю чи козу в стані, або якщо хто заколе поза станом ⁴ і не приведе до входу скинії зібрання, [щоб принести у всепалення або в жертву за спасіння, угодну Господу, у приємні пахощі, і якщо хто заколе поза станом і до входу в скинію зібрання не принесе,] щоб представити в жертву Господу перед оселею Господньою, то людині тій буде поставлена кров: він пролив кров, і знищиться людина та з народу свого; ⁵ це для того, щоб приводили сини Ізраїлеві жертви свої, які вони заколюють на полі, щоб приводили їх перед Господом до входу в скинію зібрання, до священика, і заколювали їх Господу в жертви мирні; ⁶ і покропить священик кров’ю жертовник Господній при вході у скинію зібрання і спалить жир у приємні пахощі Господу, ⁷ щоб вони надалі не приносили жертв своїм ідолам, за якими блудно ходять вони. Це нехай буде для них постановою вічною в роди їх.

⁸ Ще скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, приносить всепалення або жертву ⁹ і не приведе до входу у скинію зібрання, щоб принести її Господу, то знищиться людина та з народу свого. ¹⁰ Якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, буде їсти яку-небудь кров, то зверну лице Моє на душу того, хто буде їсти кров, і знищу її з народу її, ¹¹ тому що душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертов­ника, щоб очищати душі ваші, бо кров ця душу очищає; ¹² тому Я і сказав синам Ізраїлевим: жодна ду­ша з вас не повинна їсти крови, і прибулець, що живе між вами, не повинен їсти крови. ¹³ Якщо хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між вами, на ловитві упіймає звіра або птаха, якого можна їсти, то він пови­нен дати витекти крові її і покрити її землею, ¹⁴ тому що душа всякого тіла є кров його, вона душа його; тому Я сказав синам Ізраїлевим: не їжте крови ні з якого тіла, тому що душа всякого тіла є кров його: усякий, хто буде їсти її, знищиться. ¹⁵ І всякий, хто буде їсти мертвечину або роздерте звіром, тубілець або прибулець, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора, а потім буде чистий; ¹⁶ якщо ж не вимиє [одягу свого] і не обмиє тіла свого, то понесе на собі беззаконня своє.

Глава 18

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: Я Господь, Бог ваш. ³ За ділами землі Єгипетської, у якій ви жили, не чиніть, і за ділами землі Ханаанської, у яку Я веду вас, не чиніть, і за встановленнями їх не ходіть: ⁴ Мої закони виконуйте і Моїх постанов дотримуйтеся, чинячи за ними. Я Господь, Бог ваш. ⁵ Додержуйтесь постанов Моїх і законів Моїх, виконуючи які людина буде живою. Я Господь [Бог ваш].

⁶ Ніхто ні до якої родички за плоттю не повинен наближатися з тим, щоб відкрити наготу. Я Господь. ⁷ Наготи батька твого і наготи матері­ твоєї не відкривай: вона мати твоя, не відкривай наготи її. ⁸ Наготи дружини батька твого не відкривай: це нагота батька твого. ⁹ Наготи сестри­ твоєї, дочки батька твого або дочки матері твоєї, народженої в домі або поза домом, не відкривай наготи їх. ¹⁰ Наготи дочки сина твого або дочки дочки твоєї, не відкривай наготи їх, тому що вони твоя нагота. ¹¹ Наготи дочки дружини батька твого, яка народилася від бать­ка твого, вона сестра твоя [за батьком], не відкривай наготи її. ¹² Наготи сестри бать­ка твого не відкривай, вона єдинокровна батькові твоєму. ¹³ Наго­ти сестри матері твоєї не відкривай, бо вона єдинокровна матері твоїй. ¹⁴ На­готи брата батька твого не відкривай і до дружини його не на­ближайся: вона тітка твоя. ¹⁵ Наготи невістки твоєї не відкривай: вона дру­­жина сина твого, не відкривай наготи її. ¹⁶ Наготи дружини брата твого не відкривай, це нагота брата твого. ¹⁷ Наготи дружини і дочки її не відкривай; дочки сина її і дочки дочки її не бери, щоб відкрити наготу їхню, вони єдинокровні її; це беззаконня. ¹⁸ Не бери дружини разом із сестрою її, щоб зробити її суперницею, щоб відкрити­ наготу її при ній, за життя її. ¹⁹ І до дружини під час очищення нечистот її не наближайся, щоб відкрити наготу її. ²⁰ І з дружиною ближ­нього твого не лягай, щоб вилити сíм’я­ і осквернитися з нею. ²¹ Із дітей­ твоїх не віддавай­ на служіння Молоху і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь. ²² Не ля­гай з чоловіком як з жінкою: це мер­зенність. ²³ І ні з якою худобою не лягай, щоб вилити [сíм’я] і осквернитися від цього; і жін­ка не повин­на ставати перед худобою­ для злучення з нею: це мерзенно.

²⁴ Не опоганюйте себе нічим цим, тому що всім цим опоганили себе народи, яких Я проганяю від вас: ²⁵ і опоганилася земля, і Я споглянув на беззаконня її, і звергла з себе земля тих, що жили на ній. ²⁶ А ви дотримуйтеся постанов Моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ні прибулець, що живе між вами, ²⁷ тому що всі ці мерзоти робили люди цієї землі, що перед вами, і опоганилася земля; ²⁸ щоб і вас не звергла із себе земля, коли ви станете опоганювати її, як вона звергла народи, що були раніше вас; ²⁹ бо якщо хто буде робити усі ці мер­зоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого. ³⁰ Отже, дотримуйтеся повелінь Моїх, щоб не чинити за гидотними звичаями, за якими чинили раніше за вас, і щоб не опоганюватися ними. Я Господь, Бог ваш.

Глава 19

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси всій громаді синів Ізраїлевих і скажи їм: будьте святими, бо святий Я Господь, Бог ваш. ³ Бійтеся кожен матері своєї і батька свого і суботи Мої зберігайте. Я Господь, Бог ваш. ⁴ Не звертайтеся до ідолів і богів відлитих не робіть собі. Я Господь, Бог ваш. ⁵ Коли будете приносити Господу жертву мирну, то приносьте її, щоб придбати собі благовоління: ⁶ у день жертвоприношення вашого і на другий день слід з’їсти її, а те, що залишилося до третього дня, треба спалити на вогні; ⁷ якщо ж хто стане їсти її на третій день, це мерзенно, це не буде благоприємне; ⁸ хто стане їсти її, той понесе на собі гріх, бо він осквернив святиню Господню, і знищиться душа та з народу свого. ⁹ Коли будете жати жнива на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, і залишків від жнив твоїх не підбирай, ¹⁰ і виноградника твого не оббирай дочиста, і ягід, що попа́дали у винограднику, не підбирай; залиш це бідному і прибульцеві. Я Гос­подь, Бог ваш. ¹¹ Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного. ¹² Не клянись ім’ям Моїм у неправді, і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь [Бог ваш]. ¹³ Не кривди ближнього твого і не грабуй. Плата найманцеві не повин­на залишатися в тебе до ранку. ¹⁴ Не лихослов глухого і перед сліпим не клади нічого, щоб не спіткнувся він; бійся [Господа] Бога твого. Я Господь [Бог ваш]. ¹⁵ Не чиніть неправди на суді; не будь упереджений до жебрака і не догоджай лицю великого; за правдою суди ближнього твого. ¹⁶ Не ходи пліткарем у народі твоєму і не повставай на жит­тя ближнього твого. Я Господь [Бог ваш]. ¹⁷ Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха. ¹⁸ Не мстися і не май злоби на синів народу твого, але люби ближнього твого, як самого себе. Я Господь [Бог ваш]. ¹⁹ Уставів Моїх додержуйте; худоби твоєї не зводь з іншою породою; поля твого не засівай двома родами насіння; в одяг з різнорідних­ ниток, з вов­ни і льону, не одягайся. ²⁰ Якщо хто переспить з жінкою, а вона раба, заручена з чоловіком, але ще не викуп­лена, або свобода ще не дана їй, то слід покарати їх, але не смертю, тому що вона невільна: ²¹ нехай приведе він Господу до входу в скинію зібрання жертву за провину, барана в жертву за провину свою; ²² і очистить його священик бараном за провину перед Господом від гріха, яким він згрішив, і прощений буде йому гріх, яким він згрішив. ²³ Коли при­йдете в землю, [яку Господь Бог дасть вам,] і посадите яке-небудь плодове дерево, то плоди його вважайте за необрізані: три роки слід вважати їх за необрізані, не слід їсти їх; ²⁴ а на четвертий рік усі плоди його повин­ні бути посвячені для свят Господніх; ²⁵ на п’ятий же рік ви можете їсти плоди його і збирати собі всі здобутки його. Я Господь, Бог ваш. ²⁶ Не їжте з кров’ю; не ворожіть і не гадайте. ²⁷ Не стрижіть голови вашої навкруги, і не псуй краю бороди твоєї. ²⁸ Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому і не наколюйте на собі письмен. Я Господь [Бог ваш]. ²⁹ Не оскверняй дочки твоєї, допускаючи її до блуду, щоб не блудодіяла земля і не наповнилася земля розпустою. ³⁰ Суботи Мої зберігайте і святилище Моє шануйте. Я Господь. ³¹ Не звертайтеся до тих, хто викликає мертвих, і до чарівників не ходіть, і не доводь­те себе до опоганення від них. Я Господь, Бог ваш. ³² Перед лицем сивого вставай і шануй лице старця, і бійся [Гос­пода] Бога твого. Я Господь [Бог ваш]. ³³ Коли оселиться прибулець у землі вашій, не пригноблюйте його: ³⁴ прибулець, який оселився у вас, нехай буде для вас те саме, що тубілець ваш; люби його, як себе; тому що і ви були прибульцями в землі Єгипетській. Я Господь, Бог ваш. ³⁵ Не чиніть неправди в суді, у мірі, у вазі й у вимірі: ³⁶ нехай будуть у вас терези правильні, гирі пра­вильні, ефа правильна і гин правиль­ний. Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської. ³⁷ Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх зако­нів Моїх і виконуйте їх. Я Господь [Бог ваш].

Глава 20

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² скажи це синам Ізраїлевим: хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між ізраїльтянами, дасть дітей своїх Молоху, той нехай буде відданий на смерть: народ землі нехай поб’є його камінням; ³ і Я зверну лице Моє на людину ту і знищу її з народу її за те, що вона дала дітей своїх Молохові, щоб осквернити святилище Моє і зганьбити святе ім’я Моє; ⁴ і якщо народ землі не зверне очей своїх на людину ту, коли вона дасть дітей своїх Молохові, і не умертвить її, ⁵ то Я зверну лице Моє на людину ту і на рід її і винищу його з народу його, і всіх, хто блудить слідами її, щоб ходити блудно услід Молохові. ⁶ І якщо яка душа звернеться до тих, хто викликає мертвих і до чаклунів, щоб блудно ходити услід їм, то Я зверну лице Моє на ту душу і знищу її з народу її. ⁷ Освячуйте себе і будьте святими, бо Я Господь, Бог ваш, [святий]. ⁸ Дотримуйтеся постанов Моїх і виконуйте їх, бо Я Господь, що освячує вас. ⁹ Хто буде лихословити батька свого або матір свою, той нехай буде відданий на смерть; батька свого і матір свою він лихословив: кров його на ньому. ¹⁰ Якщо хто буде перелюбствувати з жінкою одруженою, якщо хто буде перелюбствувати з дружиною ближнього свого, — нехай будуть віддані на смерть і перелюбник і перелюбниця. ¹¹ Хто ляже з дружиною батька свого, той відкрив наготу батька свого: обоє вони нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них. ¹² Якщо хто ляже з невісткою своєю, то обоє вони нехай будуть віддані на смерть: мерзотність зробили вони, кров їхня на них. ¹³ Якщо хто ляже з чоловіком, як з жінкою, то обоє вони зробили мерзотність: нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них. ¹⁴ Якщо хто візьме собі дружину і матір її: це беззаконня; на вогні слід спалити його і їх, щоб не було беззаконня між вами. ¹⁵ Хто змішається з худобою, того віддати на смерть, і худобу­ вбийте. ¹⁶ Якщо жінка піде до якої-небудь худоби, щоб злучитися з нею, то убий жінку і худобу: нехай будуть вони віддані на смерть, кров їхня на них. ¹⁷ Якщо хто візьме сест­ру свою, дочку батька свого або доч­ку матері своєї, і побачить наготу її, і вона побачить наготу його: це сором, нехай будуть вони знищені перед очима синів народу свого; він відкрив наготу сестри своєї: гріх свій понесе він. ¹⁸ Якщо хто ляже з дружиною під час хвороби кровоочищення і відкриє наготу її, то він відкрив течу її, і вона відкрила течу крови своєї: обоє вони нехай будуть знищені з народу свого. ¹⁹ Наготи сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривай, бо такий оголює плоть свою: гріх свій понесуть вони. ²⁰ Хто ляже з тіткою своєю, той відкрив наготу дядька свого; гріх свій понесуть вони, бездітними помруть. ²¹ Якщо хто візьме дружину брата свого: це огидно; він відкрив наготу брата свого, бездітними будуть вони.

²² Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх законів Моїх і виконуйте їх, — і не звергне вас із себе земля, в яку Я веду вас жити. ²³ Не чиніть за зви­чая­ми народу, який Я проганяю від вас; тому що вони все це робили, і Я обурився на них, ²⁴ і сказав Я вам: ви во­лодарюйте землею їхньою, і вам віддаю у спадщину землю, в якій тече молоко і мед. Я Господь, Бог ваш, Який відділив вас від усіх народів. ²⁵ Відрізняйте худобу чисту від нечис­тої і птаха чистого від нечистого і не оскверняйте душ ваших худобою і птахами і всім, що плазує по землі, що визначив Я, як нечисте. ²⁶ Будьте переді Мною святі, бо Я святий Господь [Бог ваш], і Я від­окремив вас від народів, щоб ви були Мої. ²⁷ Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати мертвих або ворожити, нехай будуть віддані на смерть: камінням слід побити їх, кров їхня на них.

Глава 21

¹ І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Аа­роновим, і скажи їм: нехай не оскверняють себе дотиком до по­мерлого з народу свого; ² тільки до близького родича свого, до матері своєї і до батька свого, до сина свого і дочки своєї, до брата свого ³ і до сестри своєї, дівчини, що живе при ньому і не була заміжня, можна йому доторкатися, не оскверняючи себе; ⁴ і доторканням до кого б то не було в народі своєму не повинен він оскверняти себе, щоб не стати нечистим. ⁵ Вони не повинні голити голови своєї і підстригати краї бороди своєї і робити нарізи на тілі своєму. ⁶ Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечес­тити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими.­ ⁷ Вони не повинні брати за себе блуд­ницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму. ⁸ Свя­ти́ його, бо він приносить хліб [Господу] Богу твоєму: нехай буде він у тебе святим, бо святий Я Господь, Який освячує вас. ⁹ Якщо дочка священика осквернить себе блудодіянням, то вона нечестить батька свого; вогнем слід спалити її.

¹⁰ Великий же священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання, і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї і роздирати одежі своєї; ¹¹ і ні до якого померлого не повинен він приступати: навіть дотиком до померлого батька свого і матері своєї він не повинен оскверняти себе. ¹² І від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь. ¹³ За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого]; ¹⁴ вдову, або вигнану, або знечещену, [або] блудницю, не повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину; ¹⁵ він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁷ скажи Аарону: ніхто з сімені твого в усі роди їх, у якого на тілі буде вада, не повинен приступати, щоб приносити хліб Богу своєму; ¹⁸ ніхто, у кого на тілі є вада, не повинен приступати, ні сліпий, ні кульгавий, ні потворний, ¹⁹ ні такий, у якого переламана нога або переламана рука, ²⁰ ні горбатий, ні із сухим органом, ні з більмом на оці, ні коростявий, ні паршивий, ні з пошкодженими ядрами; ²¹ жоден чоловік з сімені Аарона священика, у якого на тілі є вада, не повинен приступати, щоб приносити жертви Господу; вада на ньому, тому не повинен він приступати, щоб приносити хліб Богу своєму; ²² хліб Бога свого з великих святинь і зі святинь він може їсти; ²³ але до завіси не повинен він приходити і до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого, бо Я Гос­подь, що освячує їх. ²⁴ І оголосив це Мойсей Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим.

Глава 22

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² скажи Аарону і си­нам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь. ³ Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш]. ⁴ Хто із сімені Ааронового­ прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені, ⁵ або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, — ⁶ той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою; ⁷ але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа. ⁸ Мер­твечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь. ⁹ Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх. ¹⁰ Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині; ¹¹ якщо ж свя­щеник купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і до­машні його можуть їсти хліб його. ¹² Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повин­на їсти принесених святинь; ¹³ коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його. ¹⁴ Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку. ¹⁵ Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу, ¹⁶ і не повин­ні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁸ оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення, ¹⁹ то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз; ²⁰ ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління. ²¹ І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности,­ [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній; ²² тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній; ²³ тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жерт­ву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу; ²⁴ тварину, у якої ядра розчав­лені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього, ²⁵ і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не при­д­бають вони вам благовоління.

²⁶ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁷ коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу; ²⁸ але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її. ²⁹ Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління; ³⁰ у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.

³¹ І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь. ³² Не гань­біть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас, ³³ Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.

Глава 23

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм про свята Господні, в які слід скликати священне зібрання. Ось свята Мої: ³ шість днів можна робити справи, а в сьомий день субота спокою, священне зібрання; ніякої справи не робіть; це субота Господня у всіх оселях ваших.

⁴ Ось свята Господні, священні зі­­б­рання, які ви повинні скликати у свій час: ⁵ у перший місяць, у чотир­надцятий [день] місяця увечері Пас­ха Господня; ⁶ і в п’ятнадцятий день того самого місяця свято опріс­ноків Господу; сім днів їжте опрісноки; ⁷ у перший день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; ⁸ і протягом семи днів приносьте жертви Господу; у сьомий день також священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁰ оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, і будете жати на ній жнива, то принесіть перший сніп жнив ваших до священика; ¹¹ він піднесе цей сніп перед Господом, щоб вам придбати благовоління; на другий день свята піднесе його священик; ¹² і в день возношення снопа принесіть у всепалення Господу агн­ця однолітнього, без вад, ¹³ і з ним хлібного приношення дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у жертву Господу, у приємні пахощі, й узливання до неї чверть гина вина; ¹⁴ ніякого нового хліба, ні сушених зерен, ні зерен сирих не їжте до того дня, в який принесете приношення Богу вашому: це вічна постанова в роди ваші у всіх оселях ваших. ¹⁵ Від­рахуйте собі від першого дня після свята, від того дня, у який приносите сніп потрясання, сім повних тижнів, ¹⁶ до першого дня після сьомого тижня відрахуйте п’ятдесят днів, і тоді принесіть нове хлібне приношення Господу: ¹⁷ від осель ваших при­носьте два хліби возношення, які повин­ні складатися з двох десятих частин ефи пшеничного борошна і повинні бути спечені кислі, як перший плід Господу; ¹⁸ разом із хлібами пред­ставте сім агнців без вад, однолітніх, і з великої худоби одного тельця і двох баранів [без вад]; нехай буде це у всепалення Господу, і хлібне приношення й узливання до них, у жерт­ву, у приємні пахощі Господу. ¹⁹ Приготуйте також з отари кіз одного козла в жертву за гріх і двох одноліт­ніх агн­ців у жертву мирну [ра­зом із хлібом першого плоду]; ²⁰ священик повинен принести це, потрясаючи перед Господом, разом з хлібами потрясіння першого плоду і з двома агн­цями, і це буде святинею Господу; священикові, [який при­­носить, це належить]; ²¹ і скликайте народ у цей день, священне зібрання нехай буде у вас, ніякої роботи не виконуйте: це постанова вічна у всіх оселях ваших у роди ваші. ²² Коли будете жати жниво на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, коли жнеш, і залишок від жаття твого не підбирай; бідному і прибульцеві залиш це. Я Господь, Бог ваш.

²³ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ²⁴ скажи синам Ізраїлевим: у сьомий місяць, у перший [день] місяця нехай буде у вас спокій, свято труб, священне зібрання [нехай буде у вас]; ²⁵ ніякої роботи не виконуйте і приносьте жертву Господу.

²⁶ І сказав Господь Мойсеєві, гово­рячи: ²⁷ також у дев’ятий [день] сьомого місяця цього, день очищення, нехай буде у вас священне зі­б­ран­ня; смиряйте душі ваші і приносьте жертву Господу; ²⁸ ніякої справи не робіть у день цей, бо це день очищення, щоб очистити вас перед лицем Господа, Бога вашого; ²⁹ а всяка­ душа, що не смирить себе в цей день, знищиться з народу свого; ³⁰ і якщо яка душа буде робити яку-небудь справу в день цей, Я знищу ту душу з народу її; ³¹ ніякої справи не робіть: ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших; ³² це для вас субота спокою, і смиряйте душі ваші, з вечора дев’ятого [дня] місяця; від вечора до вечора [десятого дня місяця] святкуйте суботу вашу.

³³ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ³⁴ скажи синам Ізраїлевим: з п’ятнадцятого дня того самого сьомого місяця свято кущів, сім днів Господу; ³⁵ у перший день священне зібрання, ніякої роботи не виконуйте; ³⁶ протягом семи днів приносьте жертву Господу; у восьмий день священне зібрання нехай буде у вас, і приносьте жертву Господу: це від­дання свята, ніякої роботи не виконуйте. ³⁷ Ось свята Господні, в які слід скликати священне зібрання, щоб приносити у жертву Господу все­­палення, хлібне приношення, заколені жертви й узливання, кожне у свій день, ³⁸ крім субот Господніх і крім дарів ваших, і крім всіх обітниць ваших і крім усього, що при­носиться­ з ревности вашої, що ви даєте Господу. ³⁹ А в п’ятнадцятий день сьомого місяця, коли ви збирає­те врожай землі, святкуйте свято Гос­поднє сім днів: у перший день спокій­ і у восьмий день спокій; ⁴⁰ у пер­­ший день візьміть собі віття красивих дерев, віття пальмове і віття дерев широколистих і верб річкових, і веселіться перед Господом Богом вашим сім днів; ⁴¹ і святкуйте це свя­то Господнє сім днів у році: це постанова вічна в роди ваші; у сьомий місяць святкуйте його; ⁴² у кущах живіть сім днів; усякий тубілець ізраїльтянин повинен жити в кущах, ⁴³ щоб знали роди ваші, що в кущах оселив Я синів Ізраїлевих, коли вивів їх із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш. ⁴⁴ І оголосив Мойсей синам Ізраїлевим про свята Господні.

Глава 24

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² накажи синам Ізраїлевим, щоб вони принесли тобі єлею чистого, вичавленого, для освіт­лення, щоб постійно горів світильник; ³ ззов­ні завіси ковчега одкровення в скинії зібрання Аарон [і си­ни його] повин­ні ставити його перед Гос­подом з вечора­ до ранку завжди: це вічна поста­нова в роди ваші; ⁴ на свічнику чистому повинні вони ставити світильник перед Господом завж­ди. ⁵ І візьми пшеничного борошна і спечи з нього дванадцять хлібів; у кожному хлібі повинні бути дві десятих ефи; ⁶ і поклади їх у два ряди, по шість у ряд, на чистому столі перед Господом; ⁷ і по­­клади на [кожен] ряд чистого ливану [і соли], і буде це при хлібі, у пам’ять, у жертву Гос­поду; ⁸ у кожен день суботи постійно слід класти їх перед Господом від синів Ізраїлевих: це завіт вічний; ⁹ вони будуть належати Аарону і синам його, які будуть їсти їх на святому місці, бо це велика святиня для них із жертв Гос­подніх: це постанова вічна.

¹⁰ І вийшов син однієї ізраїльтянки, що народилася від єгиптянина, до синів Ізраїлевих, і посварився у стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином; ¹¹ хулив син ізраїльтянки ім’я [Господнє] і лихословив. І привели його до Мойсея [ім’я ж матері його Саломиф, дочка Давриїна, з племені Данового]; ¹² і посадили його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня.

¹³ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ¹⁴ виведи того, хто лихословив, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада поб’є його камінням; ¹⁵ і синам Ізраїлевим скажи: хто буде лихословити Бога свого, той понесе гріх свій; ¹⁶ і хулитель ім’я Господнього повинен померти, камінням поб’є його вся громада: чи прибулець, чи тубілець стане хулити ім’я [Господнє], відданий буде на смерть. ¹⁷ Хто уб’є яку-небудь людину, той відданий буде на смерть. ¹⁸ Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї, худобу за худобу. ¹⁹ Хто зробить ушкодження на тілі ближнього свого, тому слід зробити те саме, що він зробив: ²⁰ перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; як він зробив ушкодження на тілі людини, так і йому треба зробити. ²¹ Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї; а хто уб’є людину, того треба віддати на смерть. ²² Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш. ²³ І сказав Мойсей синам Ізраїлевим; і вивели того, хто лихословив, геть зі стану, і побили його камінням, і зробили сини Ізраїлеві, як повелів Господь Мойсеєві.

Глава 25

¹ І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню; ³ шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх, ⁴ а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй; ⁵ що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі; ⁶ і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй,­ і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе; ⁷ і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.

⁸ І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років; ⁹ і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] мі­ся­ця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій; ¹⁰ і ос­вятіть­ п’ятдесятий рік і оголосіть сво­боду на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і повер­ніться кожен у володіння своє, і кожен повер­ніться у своє плем’я. ¹¹ П’ят­­десятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з не­об­рі­­заної лози, ¹² бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його. ¹³ В ювілейний рік повертайтеся ко­жен у володіння своє. ¹⁴ Якщо бу­деш­ продавати що ближньому твоє­му, або будеш купувати що у ближнього твого, не крив­дьте одне одного; ¹⁵ за роз­рахун­ком років піс­ля ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за роз­рахунком років прибутку він повинен продавати то­бі; ¹⁶ якщо ба­гато­ залишається років, збільши ці­­ну; а якщо мало років залиша­ється,­ зменши ціну, бо за відповідну кіль­кість років жнив він продає тобі. ¹⁷ Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш. ¹⁸ Виконуйте постанови Мої, і збе­рі­гайте закони Мої і виконуйте їх, і бу­­­­де­те жити спокійно на землі; ¹⁹ і бу­­­де земля давати плід свій, і бу­дете їсти досита, і будете жити спокійно на ній. ²⁰ Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сія­ти, ні збирати врожаї наші? ²¹ Я по­­­шлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки; ²² і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не ви­стиг­не врожай його, будете їсти старе.

²³ Землю не слід продавати назавж­ди, бо Моя земля: ви прибульці і по­селенці у Мене; ²⁴ по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі. ²⁵ Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його; ²⁶ якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп, ²⁷ то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє; ²⁸ якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє. ²⁹ Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна; ³⁰ якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього. ³¹ А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарів­ні з полем землі: викуповувати їх [завж­ди] можна, і в ювілей вони відходять. ³² А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завж­ди можна викуповувати; ³³ а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських скла­дають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих; ³⁴ і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх. ³⁵ Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою; ³⁶ не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою; ³⁷ срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку. ³⁸ Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом. ³⁹ Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської: ⁴⁰ він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе, ⁴¹ а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх, ⁴² тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як прода­ють рабів; ⁴³ не пануй над ним з жорс­токістю і бійся Бога твого. ⁴⁴ А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас; ⁴⁵ також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю; ⁴⁶ можете передавати їх у спадщину і синам вашим піс­ля себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю. ⁴⁷ Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця, ⁴⁸ то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його, ⁴⁹ або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться. ⁵⁰ І він повинен роз­рахуватися з покупцем його, почина­ючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього; ⁵¹ і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе сріб­ло, за яке він куплений; ⁵² якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати­ і за мірою років віддати за себе викуп. ⁵³ Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю­ в очах твоїх. ⁵⁴ Якщо ж він не ви­­­ку­питься таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним, ⁵⁵ тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.

Глава 26

¹ Не робіть собі кумирів та ідолів, і стовпів не ставте у себе, і каменів з зображеннями не кладіть у землі вашій, щоб кланятися перед ними, бо Я Господь Бог ваш. ² Суботи Мої додержуйте і святилище Моє шануйте: Я Господь. ³ Якщо ви будете чинити за уставами Моїми­ і заповіді Мої будете зберігати і вико­нувати їх, ⁴ то Я дам вам дощі у свій час, і земля дасть плоди свої, і дерева­ польові дадуть плід свій; ⁵ і мо­лотьба хліба буде досягати у вас збирання винограду, збирання винограду буде досягати посіву, і будете їсти хліб свій досита, і будете жити на землі [вашій] безпечно; ⁶ пошлю мир на землю [вашу], ляжете, і ніхто вас не потурбує, прожену лютих звірів із землі [вашої], і меч не пройде по землі вашій; ⁷ і будете проганяти ворогів ваших, і впадуть вони перед вами від меча; ⁸ п’ятеро вас проженуть сотню, і сотня з вас прожене десять тисяч, і впадуть вороги ваші перед вами від меча; ⁹ зглянусь на вас [і благословлю вас], і плідними зроблю вас, і розмножу вас, і буду твердим у завіті Моїм з вами; ¹⁰ і будете їсти старе минулорічне, і викинете старе заради нового; ¹¹ і постав­лю оселю Мою серед вас, і душа Моя не погордує вами; ¹² і буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом. ¹³ Я Господь Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб ви не були там рабами, і знищив кайдани ярма вашого, і повів вас з піднятою головою. ¹⁴ Якщо ж не послухаєте Мене і не будете виконувати всіх заповідей цих, ¹⁵ і якщо знехтуєте Мої постанови, і якщо душа ваша зневажить Мої закони, так що ви не будете виконувати всіх заповідей Моїх, порушивший завіт Мій, — ¹⁶ то і Я зроблю з вами це: пошлю на вас жах, чахлість і гарячку, від яких стомляться очі і змучиться душа, і будете сіяти насіння ваше марно, і вороги ваші з’їдять його; ¹⁷ відверну лице Моє від вас, і впадете перед ворогами вашими, і будуть панувати над вами вороги ваші, і побіжите, коли ніхто не буде гнатися за вами. ¹⁸ Якщо і після всього цього не послухаєте Мене, то Я всемеро збільшу покарання за гріхи ваші, ¹⁹ і зломлю горду завзятість вашу, і небо ваше зроблю, як залізо, і землю вашу, як мідь; ²⁰ і марно буде виснажуватися сила ваша, і земля ва­ша­ не дасть плодів своїх, і дерева зем­лі [вашої] не дадуть плодів своїх. ²¹ Якщо ж [після цього] підете проти Мене і не захочете слухати Мене, то Я додам вам ударів усемеро за гріхи ваші: ²² пошлю на вас звірів польових, які позбавлять вас дітей, знищать худобу вашу і вас зменшать, так що опустіють дороги ваші. ²³ Якщо і після цього не виправитесь і підете проти Мене, ²⁴ то і Я [в люті] піду проти вас і уражу вас усемеро за гріхи ваші, ²⁵ і наведу на вас мстивий меч у помсту за завіт; якщо ж ви сховаєтеся в містах ваших, то пошлю на вас моровицю, і віддані будете в руки ворога; ²⁶ хліб, що підкріплює людину, винищу у вас; десять жінок будуть пекти хліб ваш в одній печі і будуть віддавати хліб ваш на вагу; ви будете їсти і не будете ситі. ²⁷ Якщо ж і після цього не послухаєте Мене і підете проти Мене, ²⁸ то і Я в гніві піду проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші, ²⁹ і будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти; ³⁰ розорю висоти ваші і зруйную стовпи ваші, і виверг­ну трупи ваші на уламки ідолів ваших, і гребуватиме душа Моя вами; ³¹ міс­та ваші зроблю пустелею, і спусто­ш­у святилища ваші, і не буду чути приємних пахощів [жертв] ваших; ³² спустошу землю [вашу], так що здивуються щодо неї вороги ваші, що осе­лилися на ній; ³³ а вас розсію між народами й вийму вслід вам меч, і буде земля ваша порожня і міста ваші зруйновані. ³⁴ Тоді задовольнить себе земля за суботи свої в усі дні запустіння [свого]; коли ви будете в землі ворогів ваших, тоді буде спочивати земля і задовольнить себе за суботи свої; ³⁵ в усі дні запус­тіння [свого] буде вона спочивати, скільки не спочивала в суботи ваші, коли ви жили на ній. ³⁶ Хто залишиться з вас, пошлю в серця їхні полохливість на землі ворогів їхніх, і шелест листка від вітру пожене їх, і побіжать, як від меча, і впадуть, коли ніхто їх не переслідує, ³⁷ і спітк­нуться один на одного, як від меча, між тим як ніхто не переслідує, і не буде у вас сили протистояти ворогам вашим; ³⁸ і загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших; ³⁹ а хто залишиться з вас, вичахнуть за свої беззаконня в землях ворогів ваших і за беззаконня батьків своїх вичахнуть; ⁴⁰ тоді зізнаються вони у беззаконні своїм, і в беззаконні батьків своїх, як вони чинили злочини проти Мене і йшли проти Мене, ⁴¹ за що і Я [у гніві] йшов проти них і ввів їх у землю ворогів їхніх; тоді скориться необрізане серце їх, і тоді потерплять вони за беззаконня свої. ⁴² І Я згадаю завіт Мій з Яковом і завіт Мій з Ісааком, і завіт Мій з Авраамом згадаю, і землю згадаю; ⁴³ тоді, коли земля залишена буде ними і буде задовольняти себе за суботи свої, спустівши від них, і вони будуть тер­піти за своє беззаконня, за те, що нехтували закони Мої і душа їх гребувала постановами Моїми, ⁴⁴ і тоді, коли вони будуть у землі ворогів їхніх, — Я не знехтую ними і не погребую ними до того, щоб знищити їх, щоб зруйнувати завіт Мій з ни­ми, бо Я Господь, Бог їх; ⁴⁵ згадаю для них завіт із предками, яких ви­вів Я з землі Єгипетської перед очима народів, щоб бути їхнім Богом. Я Господь.

⁴⁶ Ось постанови і повеління і закони, які постановив Господь між Собою і між синами Ізраїлевими на горі Синаї, через Мойсея.

Глава 27

¹ І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: ² оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто дає обітницю присвятити душу Господу за оцінкою твоєю, ³ то оцінка твоя чоловіку від двадцяти років до шістдесяти повинна бути п’ятдесят сиклів срібних, за сиклем священним; ⁴ якщо ж це жінка, то оцінка твоя повинна бути тридцять сиклів; ⁵ від п’яти років до двадцяти оцінка твоя чоловікові повинна бути двадцять сиклів, а жінці — десять сиклів; ⁶ а від місяця до п’яти років оцінка твоя чоловікові повинна бути п’ять сиклів срібла, а жінці оцінка твоя три сиклі срібла; ⁷ від шістдесяти років і вище чоловіку оцінка твоя повин­на бути п’ятнадцять сиклів срібла, а жінці — десять сиклів. ⁸ Якщо ж він бідний і не в силах віддати за оцінкою твоєю, то нехай представлять його священикові, і священик нехай оцінить його: відповідно до достатку того, хто дає обітницю, нехай оцінить його священик. ⁹ Якщо ж то буде худоба, яку приносять у жертву Господу, то усе, що дано Гос­поду, повинно бути святим: ¹⁰ не слід вимінювати його і заміняти добре гіршим, або погане добрим; якщо ж стане хто заміняти худобу на худобу, то і вона і заміна її буде святинею. ¹¹ Якщо ж то буде яка-небудь худоба нечиста, яку не приносять у жертву Господу, то слід представити худобу священикові, ¹² і священик оцінить її, добра вона чи недоб­ра, і як оцінить священик, так і повинно бути; ¹³ якщо ж хто хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частину до оцінки твоєї. ¹⁴ Якщо хто освячує будинок свій у святиню Гос­поду, то священик повинен оцінити його, добрий він чи недобрий, і як оцінить його священик, так і відбудеться; ¹⁵ якщо ж той, хто посвятив, захоче викупити будинок свій, то нехай додасть п’яту частину сріб­ла оцінки твоєї, і тоді буде його. ¹⁶ Як­що поле зі свого володіння посвятить хто Господу, то оцінка твоя по­винна бути за мірою посіву: за посів хомера ячменю п’ятдесят сиклів сріб­ла; ¹⁷ якщо від ювілейного року посвячує хто поле своє, — повинно відбутися за оцінкою твоєю; ¹⁸ якщо ж після ювілею посвячує хто поле своє, то священик повинен розрахувати срібло за кількістю років, що залишилися до ювілейного року, і слід зменшити від оцінки твоєї; ¹⁹ якщо ж захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла до оцінки твоєї, і воно залишиться за ним; ²⁰ якщо ж він не викупить поля, і буде продане поле іншій людині, то вже не можна викупити: ²¹ поле те, коли воно в ювілей відійде, буде свя­тинею Господу, ніби поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння. ²² А якщо хто посвятить Гос­­поду поле куплене, яке не з полів його володіння, ²³ то священик повинен розрахувати йому міру оцін­ки до ювілейного року, і повинен він віддати за розрахунком у той самий день, як святиню Господню; ²⁴ поле ж у ювілейний рік перейде знову до того, у кого куплене, кому належить володіння тієї землі. ²⁵ Всяка оцінка твоя повинна бути за сиклем священним, двадцять гер повинно бути у сиклі. ²⁶ Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господу, не повинен ніхто посвячувати: чи віл то, або дрібна худоба, — Господні вони. ²⁷ Якщо ж худоба нечиста, то слід викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то слід продати за оцін­кою твоєю. ²⁸ Тільки все закляте, що під закляттям віддає людина Господу зі своєї власности, — чи людину, чи худобу, чи поле свого володіння, — не продається і не викуповується: усе закляте є велика святиня Господ­ня; ²⁹ усе закляте, що закляте від людей, не викуповується: воно повинне бути віддане на смерть. ³⁰ І всяка десятина на землі з насіння землі і з плодів дерева належить Господу: це святиня Господня; ³¹ якщо ж хто захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частину. ³² І всяку десятину з великої і дрібної худоби, з усього, що проходить під жезлом десяте, слід присвячувати Господу; ³³ не слід розбирати, добре те чи недобре, і не слід заміняти його; якщо ж хто замінить його, то і саме воно й заміна його буде святинею і не може бути викуплене.

³⁴ Ось заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для синів Ізраїлевих на горі Синаї.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

Глава 1

¹ Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [бать­ком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм: ² Рувим, Симеон, Левій та Іуда, ³ Іссахар, Завулон і Вені­амін, ⁴ Дан і Неффалим, Гад і Асир. ⁵ Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті. ⁶ І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх; ⁷ а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа, ⁹ і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас; ¹⁰ перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої]. ¹¹ І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь]. ¹² Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих. ¹³ І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт ¹⁴ і робили життя їхнє гірким від важкої роботи­ над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.­

¹⁵ Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, ¹⁶ і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. ¹⁷ Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. ¹⁸ Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? ¹⁹ Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. ²⁰ За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножував­ся­ і дуже посилювався. ²¹ І оскільки повитухи боялися Бога, то Він ут­верд­жував доми їхні. ²² Тоді фараон усьому народові своєму повелів, го­во­ря­чи:­ всякого новонародженого [у єв­реїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку за­­лишайте живою.

Глава 2

¹ Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені. ² Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці; ³ але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, постави­ла в очереті біля берега ріки, ⁴ а сест­ра його стала здаля спостерігати, що з ним буде. ⁵ І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його. ⁶ Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей. ⁷ І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? ⁸ Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. ⁹ Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. ¹⁰ І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.

¹¹ Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. ¹² Подивившись туди й сюди і по­бачивши,­ що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. ¹³ І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він то­му,­­­­ хто кривдив: навіщо ти б’єш ближ­нього твого? ¹⁴ А той сказав: хто поставив тебе начальником і суд­дею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізнали­ся про цю справу. ¹⁵ І почув фараон про цю справу і хотів убити Мой­сея; але Мойсей утік від фараона­ й зупи­нився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. ¹⁶ У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили­ корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. ¹⁷ І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх. ¹⁸ І прий­шли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав­ [їм]: чому ви так скоро прийшли­ сьогодні? ¹⁹ Вони сказали: якийсь єгип­­­тянин захистив нас від пастухів і на­віть начерпав нам води і напо­їв овець [наших]. ²⁰ Він сказав доч­кам­­ своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб. ²¹ Мойсеєві сподобалося жити у цьо­го­ чоловіка; і він видав за Мойсея доч­ку свою Сепфору. ²² Вона [зачала і] на­­­родила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, гово­рив він, я став пришель­цем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]

²³ Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїле­ві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. ²⁴ І по­чув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. ²⁵ І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.

Глава 3

¹ Мойсей пас овець у Іофора, тес­тя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. ² І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. ³ Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. ⁴ Господь побачив, що він іде дивитися, і звер­нувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]! ⁵ І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. ⁶ І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся­ дивитися на Бога. ⁷ І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його ⁸ і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, амор­реїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв. ⁹ І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни. ¹⁰ Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. ¹¹ Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту си­нів Ізраїлевих? ¹² І сказав [Бог]: Я бу­­­ду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі. ¹³ І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог бать­ків ваших послав мене до вас. А во­ни скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм? ¹⁴ Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас. ¹⁵ І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід. ¹⁶ Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті. ¹⁷ І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед. ¹⁸ І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому. ¹⁹ Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною; ²⁰ і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас. ²¹ І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками: ²² кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.

Глава 4

¹ І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?] ² І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл. ³ Гос­подь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього. ⁴ І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його. ⁵ Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. ⁶ Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг. ⁷ [Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його. ⁸ Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого; ⁹ якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться­ кров’ю на суші.

¹⁰ І сказав Мойсей Господу: о, Гос­поди! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий. ¹¹ Господь сказав [Мойсеєві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]? ¹² отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити. ¹³ [Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати. ¹⁴ І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в сер­ці своєму; ¹⁵ ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах­ його і буду вчити вас, що вам ро­бити; ¹⁶ і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми­ вустами, а ти будеш йому замість Бога; ¹⁷ і жезл цей [який був перетво­рений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.

¹⁸ І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в [зем­лі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї. ²⁰ І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою. ²¹ І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ. ²² І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій; ²³ Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого.

²⁴ Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умер­т­вити його. ²⁵ Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене. ²⁶ І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови — за обрізанням.

²⁷ І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його. ²⁸ І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав. ²⁹ І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих, ³⁰ і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсеєві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу, ³¹ і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.

Глава 5

¹ Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі. ² Але фа­раон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і від­пустив [синів] Ізраїля? я не знаю Гос­пода й Ізраїля не відпущу. ³ Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем. ⁴ І сказав­ їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. ⁵ І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.

⁶ І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи: ⁷ не давайте надалі народу соломи для вироб­лення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому, ⁸ а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; ⁹ дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. ¹⁰ І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи; ¹¹ самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. ¹² І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи. ¹³ Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. ¹⁴ А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? ¹⁵ І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? ¹⁶ соломи не дають рабам твоїм,­ а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. ¹⁷ Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: пі­демо, принесемо жертву Господу. ¹⁸ Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. ¹⁹ І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день. ²⁰ І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, ²¹ і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас. ²² І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? ²³ бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій.

Глава 6

¹ І сказав Господь Мойсеєві: те­пер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї. ² І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь. ³ Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь»* не відкрився їм; ⁴ і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували. ⁵ І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав завіт Мій. ⁶ Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими; ⁷ і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського; ⁸ і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь. ⁹ Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею, говорячи: ¹¹ ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї. ¹² І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний. ¹³ І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.

¹⁴ Ось начальники поколінь їх: си­ни Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові. ¹⁵ Сини Симеона:­ Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цо­хар, і Саул, син хананеянки: це сі­мейства Симеона. ¹⁶ Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім. ¹⁷ Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх. ¹⁸ Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки. ¹⁹ Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх. ²⁰ Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім. ²¹ Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі. ²² Сини Узиї­лові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі. ²³ Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і во­на народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара. ²⁴ Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімей­ст­ва Кореєві. ²⁵ Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх. ²⁶ Аарон і Мойсей, це — ті, яким сказав Господь: виведіть синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх. ²⁷ Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це — Мойсей і Аарон. ²⁸ Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській, ²⁹ Господь сказав Мой­сеєві,­ говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі. ³⁰ Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?

* Ієгова.

Глава 7

¹ Але Господь сказав Мойсеєві: дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком: ² ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї; ³ але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; ⁴ фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської — судами великими; ⁵ тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх. ⁶ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили. ⁷ Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­ро­­нові, говорячи: ⁹ якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм. ¹⁰ Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як пове­лів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм. ¹¹ І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами: ¹² кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли. ¹³ Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві: впер­те серце фараонове: він не хоче відпустити народ. ¹⁵ Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою ¹⁶ і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався. ¹⁷ Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров, ¹⁸ і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки. ¹⁹ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах. ²⁰ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров, ²¹ і ри­ба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській. ²² І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послу­хав їх, як і говорив Господь. ²³ І обер­нувся фараон, і пішов у дім свій; і серце його не пом’якшало і через це. ²⁴ І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки. ²⁵ І ви­повнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.

Глава 8

¹ І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² якщо ж ти не погодишся відпус­тити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами; ³ і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої, ⁴ і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби. ⁵ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську. ⁶ Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську. ⁷ Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську. ⁸ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу. ⁹ Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці. ¹⁰ Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш; ¹¹ і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться. ¹² Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона. ¹³ І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх]; ¹⁴ і зібрали їх у купи, і засмерділа земля. ¹⁵ І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁷ Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на лю­дях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁸ Намагалися також і волх­ви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі. ¹⁹ І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.

²⁰ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі]; ²¹ а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть; ²² і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі; ²³ Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі]. ²⁴ Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух. ²⁵ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі. ²⁶ Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням? ²⁷ ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь]. ²⁸ І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу]. ²⁹ Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки­ фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу. ³⁰ І вийшов Мойсей від фараона і помолився Гос­поду. ³¹ І зро­бив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної. ³² Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.

Глава 9

¹ І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпус­ти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його, ³ то ось, рука Гос­подня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моро­виця дуже тяжка; ⁴ і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого. ⁵ І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у зем­лі цій. ⁶ І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого. ⁷ Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Ааро­ну: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його]; ⁹ і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській. ¹⁰ Вони взяли по­піл з печі і постали перед лицем фа­раона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі. ¹¹ І не могли волх­ви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгип­тянах. ¹² Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.

¹³ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ¹⁴ бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнав­ся, що немає подібного до Мене на всій землі; ¹⁵ якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі: ¹⁶ але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі; ¹⁷ ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, — ¹⁸ ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подіб­ного не було в Єгипті з дня заснування його донині; ¹⁹ отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть. ²⁰ Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми; ²¹ а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі. ²² І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській. ²³ І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську; ²⁴ і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її. ²⁵ І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град]; ²⁶ тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду. ²⁷ І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні; ²⁸ помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на зем­лі], і відпущу вас і не буду більше затримувати. ²⁹ Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля; ³⁰ але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога. ³¹ Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився; ³² а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні. ³³ І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю. ³⁴ І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив сер­це своє сам і раби його. ³⁵ І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.

Глава 10

¹ І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, ² і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. ³ Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ⁴ а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завт­ра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: ⁵ вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уцілі­ло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, ⁶ і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона. ⁷ Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? ⁸ І повернули Мойсея й Аарона­ до фараона, і [фараон] сказав їм: пі­діть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? ⁹ І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями­ нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. ¹⁰ [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з діть­ми? бачите, у вас недобрий намір! ¹¹ ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.

¹² Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. ¹³ І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. ¹⁴ І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; ¹⁵ вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. ¹⁶ Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; ¹⁷ тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть. ¹⁸ [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. ¹⁹ І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. ²⁰ Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде тем­рява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. ²² Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; ²³ не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. ²⁴ Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші ­не­­­хай ідуть з вами. ²⁵ Але Мойсей сказав:­ [ні,] дай також у руки наші жерт­ви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому; ²⁶ нехай підуть­ і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву­ Господу [Богу нашому]. ²⁷ І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. ²⁸ І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. ²⁹ І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.

Глава 11

¹ І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси; ² підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу]. ³ І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів­ фараонових і в очах [усього] народу.­ ⁴ І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгип­ту, ⁵ і помре всякий первісток у зем­лі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби; ⁶ і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше; ⁷ у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами. ⁸ І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Піс­ля цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножи­лися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській. ¹⁰ Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.­

Глава 12

¹ І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: ² місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. ³ Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; ⁴ коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближ­чим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. ⁵ Агнець у вас має бути­ без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, ⁶ і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері ⁷ і нехай візьмуть від крови його і помас­тять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; ⁸ нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; ⁹ не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; ¹⁰ не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. ¹¹ Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. ¹² А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. ¹³ І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і про­йду мимо вас, і не буде у вас пошести­ згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. ¹⁴ І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньо­му і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. ¹⁵ Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого­ дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. ¹⁶ І в перший день нехай буде у вас священне зіб­рання, і в сьомий день священне зіб­рання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ мож­на робити вам. ¹⁷ Дотримуйтесь опріс­ноків, тому що в цей самий день Я ви­вів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. ¹⁸ З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; ¹⁹ сім днів не повин­но бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. ²⁰ Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте пріс­ний хліб.

²¹ І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; ²² і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. ²³ І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. ²⁴ Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. ²⁵ Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. ²⁶ І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? ²⁷ скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгип­ті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. ²⁸ І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.

²⁹ Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня,­ що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. ³⁰ І встали вночі­ фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. ³¹ І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; ³² і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть ме­не. ³³ І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.

³⁴ І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. ³⁵ І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян ре­чей срібних і речей золотих і одягу. ³⁶ Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони дава­ли­ йому, і обібрав він єгиптян. ³⁷ І вирушили сини Ізраїлеві з Раам­сеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; ³⁸ і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. ³⁹ І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.

⁴⁰ Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в зем­лі Ханаанській], було чотириста тридцять років. ⁴¹ Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. ⁴² Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.

⁴³ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­­ро­­­ну: ось устав Пасхи: ніякий іно­­пле­­­мінник не повинен їсти її; ⁴⁴ а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; ⁴⁵ поселенець і найманець не повинен їсти її. ⁴⁶ В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. ⁴⁷ Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. ⁴⁸ Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а нія­кий необрізаний не повинен їсти її; ⁴⁹ один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.

⁵⁰ І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. ⁵¹ У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх.

Глава 13

¹ І сказав Господь Мойсеєві, ка­жучи: ² освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. ³ І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: ⁴ сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. ⁵ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; ⁶ сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу; ⁷ прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. ⁸ І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. ⁹ І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. ¹⁰ Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. ¹¹ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, — ¹² відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що роз­криває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, ¹³ а вся­ко­­­­го з ослів, що розкриває [утробу], за­міняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. ¹⁴ І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: ру­­­кою­ міцною вивів нас Господь із Єгип­­ту, із дому рабства; ¹⁵ бо коли фа­­­­раон опирався від­пустити нас, Гос­подь умертвив усіх пер­віс­т­ків у землі Єгипетській, від пер­вістка люд­ського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; ¹⁶ і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.

¹⁷ Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі­ Филистимської, тому що вона близь­ка; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. ¹⁸ І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. ¹⁹ І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. ²⁰ І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. ²¹ Гос­подь же йшов перед ними вдень у стовпі хмар­ному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. ²² Не відлучався­ стовп хмарний удень і стовп вогнен­ний уночі від лиця [усього] народу.

* У місяці колосся.

Глава 14

¹ І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи: ² скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. ³ І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. ⁴ А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.

⁵ І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? ⁶ [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою; ⁷ і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. ⁸ І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. ⁹ І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном. ¹⁰ Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, ¹¹ і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгип­ті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив­ з нами, вивівши нас з Єгипту? ¹² Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. ¹³ Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; ¹⁴ Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.

¹⁵ І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, ¹⁶ а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і про­йдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші; ¹⁷ Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його; ¹⁸ і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.

¹⁹ І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; ²⁰ і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч. ²¹ І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води. ²² І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків. ²³ Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.

²⁴ І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян; ²⁵ і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян. ²⁶ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на верш­ників їхніх. ²⁷ І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. ²⁸ І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них. ²⁹ А сини Ізраїлеві пройшли по суші се­­ред моря; води [були] їм стіною з пра­­­вого і [стіною] з лівого боків. ³⁰ І виз­­волив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ І побачи­ли ізраїль­тяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Гос­пода і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:

Глава 15

¹ Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. ² Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. ³ Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. ⁴ Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі. ⁵ Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. ⁶ Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. ⁷ Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що пов­стали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому. ⁸ Від подуву Твого розступилися во­ди, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря. ⁹ Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя. ¹⁰ Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах. ¹¹ Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? ¹² Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. ¹³ Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, — супровод­жуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. ¹⁴ Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських; ¹⁵ тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів мо­авитських, засумували всі жителі­ Ханаана. ¹⁶ Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. ¹⁷ Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! ¹⁸ Господь буде царювати повіки й у вічність. ¹⁹ Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві про­йшли по суші серед моря.

²⁰ І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. ²¹ І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.

²² І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. ²³ Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. ²⁴ І ремствував народ на Мой­­сея, говорячи: що нам пити? ²⁵ [Мойсей] заволав до Господа, і Гос­подь показав йому дерево, і він кинув­ його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його. ²⁶ І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.

²⁷ І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.

* Гіркота.

Глава 16

¹ І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. ² І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, ³ і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. ⁴ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я до­щем дам вам хліб з неба, і нехай на­род виходить і збирає щодня, скіль­ки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; ⁵ а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. ⁶ І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, ⁷ і вранці побачите славу Господ­ню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас? ⁸ І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. ⁹ І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: стань­те перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. ¹⁰ І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ¹² Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.

¹³ Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; ¹⁴ роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. ¹⁵ І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; ¹⁶ ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. ¹⁷ І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; ¹⁸ і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти. ¹⁹ І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. ²⁰ Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. ²¹ І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сон­це,­ воно тануло. ²² У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві. ²³ І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. ²⁴ І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. ²⁵ І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; ²⁶ шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день. ²⁷ Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.

²⁸ І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? ²⁹ дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день. ³⁰ І спочивав народ у сьомий день. ³¹ І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. ³² І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської. ³³ І сказав Мойсей Ааро­ну: візьми один сосуд [золотий], і по­клади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. ³⁴ І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.

³⁵ Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської. ³⁶ А гомор є десята частина ефи.

Глава 17

¹ І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у до­рогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу. ² І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа? ³ І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? ⁴ Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням. ⁵ І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди; ⁶ ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських. ⁷ І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?

⁸ І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі. ⁹ Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй. ¹⁰ І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба. ¹¹ І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик; ¹² але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтри­мували руки його, один з одного, а ін­­ший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця. ¹³ І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча. ¹⁴ І сказав Господь Мойсею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної. ¹⁵ І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі**. ¹⁶ Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.

* Спокуса й докір.

** Господь прапор мій.

Глава 18

¹ І почув Іофор, священик ма­діамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Гос­подь Ізраїля з Єгипту, ² і взяв Іофор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсеєву, перед тим повернену, ³ і двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій; ⁴ а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового. ⁵ І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої, ⁶ і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею. ⁷ Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився­ [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет. ⁸ І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгип­тян]. ⁹ Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона], ¹⁰ і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під вла­ди єгиптян; ¹¹ нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами. ¹² І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеєвим перед Богом.

¹³ На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мой­сеєм з ранку до вечора. ¹⁴ І бачив ­[Іо­фор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора? ¹⁵ І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога; ¹⁶ коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його. ¹⁷ Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш: ¹⁸ ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її; ¹⁹ отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; ²⁰ навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити; ²¹ ти ж зна­йди [собі] з усього народу лю­дей­ здіб­них, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами]; ²² нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар; ²³ якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти,­ і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром. ²⁴ І послухав Мой­­сей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому]; ²⁵ і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх началь­никами народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами], ²⁶ і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі. ²⁷ І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.

Глава 19

¹ У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську. ² І рушили вони з Рефидима, і прийшли в пустелю Синайську, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори.

³ Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: ⁴ ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; ⁵ отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, ⁶ а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим. ⁷ І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь. ⁸ І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс­ Мойсей слова народу Господу.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назав­жди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, ¹¹ щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; ¹² і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, ¹³ рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. ¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. ¹⁵ І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.

¹⁶ На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і труб­ний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. ¹⁷ І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. ¹⁸ Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і підні­мав­ся від неї дим, як дим з печі, і вся го­ра сильно коливалася; ¹⁹ і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. ²⁰ І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. ²¹ І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Гос­пода бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; ²² священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. ²³ І сказав Мойсей­ Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо го­ри й освяти її. ²⁴ І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. ²⁵ І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

Глава 20

¹ І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:

² Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; ³ нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.

⁴ Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; ⁵ не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, ⁶ і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.

⁷ Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.

⁸ Пам’ятай день суботній, щоб святити його; ⁹ шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, ¹⁰ а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні доч­ка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; ¹¹ бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.

¹² Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

¹³ Не вбивай.

¹⁴ Не перелюбствуй.

¹⁵ Не кради.

¹⁶ Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.

¹⁷ Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.

¹⁸ Весь народ бачив громи і по­лум’я i звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік. ¹⁹ І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми буде­мо слухати, але щоб не говорив з на­ми Бог, щоб нам не померти. ²⁰ І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випро­бу­вати вас і щоб страх Його був перед­ лицем вашим, щоб ви не грішили. ²¹ І стояв [весь] народ віддалік, а Мой­сей вступив у морок, де Бог.

²² І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам; ²³ не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі: ²⁴ зроби Мені жер­товник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе; ²⁵ якщо ж будеш робити Мені жертов­ник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх; ²⁶ і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.

Глава 21

¹ І ось закони, які ти оголосиш їм: ² якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; ³ якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; ⁴ якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один; ⁵ але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, — ⁶ то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.

⁷ Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби; ⁸ якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; ⁹ якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; ¹⁰ якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття; ¹¹ а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.

¹² Хто вдарить людину так, що во­на помре, нехай буде відданий на смерть; ¹³ але якщо хто не злонавмис­но, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці]; ¹⁴ а якщо хто з наміром умертвить ближ­нього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.

¹⁵ Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.

¹⁶ Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.

¹⁷ Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.

¹⁸ Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, ¹⁹ то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. ²⁰ А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; ²¹ але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.

²² Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного­ пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; ²³ а якщо буде пошкодження, то віддай душу за ду­шу, ²⁴ око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, ²⁵ обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.

²⁶ Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; ²⁷ і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.

²⁸ Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; ²⁹ але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть; ³⁰ якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. ³¹ Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним. ³² Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.

³³ Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, ³⁴ то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.

³⁵ Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; ³⁶ а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.

* Тобто перед суддями. Пс. 81, 1, 2, 6.

Глава 22

¹ Якщо хто украде вола або вів­­цю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.

² Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому; ³ але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним; ⁴ якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.

⁵ Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.

⁶ Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.

⁷ Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі; ⁸ а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого. ⁹ Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загуб­лену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому сво­єму вдвічі.

¹⁰ Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, — ¹¹ клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити; ¹² а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його; ¹³ якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.

¹⁴ Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкод­жена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити; ¹⁵ якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.

¹⁶ Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину; ¹⁷ а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.

¹⁸ Ворожки не залишай у живих.

¹⁹ Усякий скотоложник нехай бу­де відданий на смерть.

²⁰ Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.

²¹ Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.

²² Ні вдови, ні сироти не утискуйте; ²³ якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, ²⁴ і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.

²⁵ Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви. ²⁶ Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її, ²⁷ тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.

²⁸ Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.

²⁹ Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх; ³⁰ те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день відда­вай їх Мені. ³¹ І будете в Мене людь­ми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.

Глава 23

¹ Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечес­тивому, щоб бути свідком неправди.

² Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй по́зову, відступаючи за біль­шістю від правди; ³ і бідному не потурай у по́зові його.

⁴ Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього; ⁵ якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.

⁶ Не суди перекручено по́зову бід­ного твого. ⁷ Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника. ⁸ Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.

⁹ Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.

¹⁰ Шість років засівай землю твою і збирай врожай її, ¹¹ а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю. ¹² Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.

¹³ Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.

¹⁴ Тричі на рік святкуй Мені: ¹⁵ дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками; ¹⁶ додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою. ¹⁷ Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].

¹⁸ [Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квас­не, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.

¹⁹ Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого.

Не вари козеняти в молоці матері його.

²⁰ Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі]; ²¹ зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не прос­тить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому. ²² [Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священст­вом і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх. ²³ Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого], ²⁴ то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:

²⁵ служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби. ²⁶ Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним. ²⁷ Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх; ²⁸ пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв; ²⁹ не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі по­ль­о­­­ві: ³⁰ мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї. ³¹ Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євф­рату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого; ³² [не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми; ³³ не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.

Глава 24

¹ І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля; ² Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.

³ І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].

⁴ І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих; ⁵ і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу]. ⁶ Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник; ⁷ і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні. ⁸ І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці.

⁹ Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, ¹⁰ і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне. ¹¹ І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили.

¹² І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх. ¹³ І встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу, ¹⁴ а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них. ¹⁵ І зійшов Мойсей на гору, і покрила хмара гору, ¹⁶ і слава­ Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари. ¹⁷ Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає. ¹⁸ Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50

Глава 1

¹ На початку створив Бог небо і землю. ² Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.

³ І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. ⁴ І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. ⁵ І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.

⁶ І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.] ⁷ І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так. ⁸ І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.

⁹ І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.] ¹⁰ І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. ¹¹ І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так. ¹² І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре. ¹³ І був вечір, і був ранок: день третій.

¹⁴ І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років; ¹⁵ і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так. ¹⁶ І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі; ¹⁷ і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю, ¹⁸ і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре. ¹⁹ І був вечір, і був ранок: день четвертий.

²⁰ І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.] ²¹ І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре. ²² І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі. ²³ І був вечір, і був ранок: день п’ятий.

²⁴ І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так. ²⁵ І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.

²⁶ І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. ²⁷ І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. ²⁸ І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі. ²⁹ І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу; ³⁰ а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так. ³¹ І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.

Глава 2

¹ Так були створені небо і земля і все воїнство їх. ² І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. ³ І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.

⁴ Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, ⁵ і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, ⁶ але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. ⁷ І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. ⁸ І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. ⁹ І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. ¹⁰ З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. ¹¹ Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; ¹² і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс. ¹³ Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. ¹⁴ Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. ¹⁵ І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. ¹⁶ І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, ¹⁷ а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. ¹⁸ І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою. ¹⁹ Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. ²⁰ І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. ²¹ І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. ²² І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. ²³ І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. ²⁴ Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. ²⁵ І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.

Глава 3

¹ Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? ² І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, ³ тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. ⁴ І сказав змій жінці: ні, не вмрете, ⁵ але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. ⁶ І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. ⁷ І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.

⁸ І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. ⁹ І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? ¹⁰ Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. ¹¹ І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? ¹² Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. ¹³ І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.

¹⁴ І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; ¹⁵ і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*.

¹⁶ Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою. ¹⁷ Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; ¹⁸ терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; ¹⁹ у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся. ²⁰ І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва**, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.

²¹ І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.

²² І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. ²³ І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий. ²⁴ І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.

* За іншим читанням: і між Сіменем її; Він буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити Його в п’яту.

** Життя.

Глава 4

¹ Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа. ² І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.

³ Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, ⁴ і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, ⁵ а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. ⁶ І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? ⁷ якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. ⁸ І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його. ⁹ І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму? ¹⁰ І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі; ¹¹ і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; ¹² коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі. ¹³ І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести; ¹⁴ ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене. ¹⁵ І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його. ¹⁶ І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема. ¹⁷ І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох. ¹⁸ В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха. ¹⁹ І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла]. ²⁰ Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами. ²¹ Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках. ²² Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема. ²³ І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі; ²⁴ якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.

²⁵ І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн. ²⁶ У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].

Глава 5

¹ Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її, ² чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх. ³ Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф. ⁴ Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок. ⁵ Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.

⁶ Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса. ⁷ Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок. ⁸ Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.

⁹ Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана. ¹⁰ Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок. ¹¹ Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.

¹² Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла. ¹³ Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок. ¹⁴ Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.

¹⁵ Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда. ¹⁶ Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок. ¹⁷ Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.

¹⁸ Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха. ¹⁹ Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок. ²⁰ Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.

²¹ Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала. ²² І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок. ²³ Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років. ²⁴ І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.

²⁵ Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха. ²⁶ Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок. ²⁷ Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.

²⁸ Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина, ²⁹ і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог]. ³⁰ І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок. ³¹ Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер.

³² Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.

Глава 6

¹ Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки, ² тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав. ³ І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років. ⁴ У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.

⁵ І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; ⁶ і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. ⁷ І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.

⁸ Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].

⁹ Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом. ¹⁰ Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета. ¹¹ Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями. ¹² І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. ¹³ І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі. ¹⁴ Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні. ¹⁵ І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів. ¹⁶ І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло]. ¹⁷ І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя. ¹⁸ Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою. ¹⁹ Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть. ²⁰ З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої]. ²¹ Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою. ²² І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.

Глава 7

¹ І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому; ² і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої; ³ також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі, ⁴ тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі. ⁵ Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому.

⁶ Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю. ⁷ І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу. ⁸ І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі ⁹ по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною.

¹⁰ Через сім днів води потопу ринули на землю. ¹¹ В шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий [27] день місяця, у цей день відкрилися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розчинились; ¹² і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей. ¹³ У цей самий день увійшов у ковчег Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними. ¹⁴ Вони, і всі звірі [землі] за родом їх, і всяка худоба за родом її, і всі плазуни, що плазують по землі, за родом їх, і всі, що літають за родом їх, усі птахи, усі крилаті, ¹⁵ і ввійшли до Ноя в ковчег по парі [чоловічої статі і жіночої] від усякої плоті, в якій є дух життя; ¹⁶ і ті, що ввійшли [до Ноя в ковчег] чоловічої і жіночої статі, від усякої плоті ввійшли, як повелів йому [Господь] Бог. І зачинив Господь [Бог] за ним [ковчег]. ¹⁷ І тривав на землі потоп сорок днів [і сорок ночей], і примножилася вода, і підняла ковчег, і він піднявся над землею; ¹⁸ вода ж посилювалася і дуже примножувалася на землі, і ковчег плавав по поверхні вод. ¹⁹ І піднялася вода на землі надзвичайно, так що покрилися усі високі гори, які є під усім небом; ²⁰ на п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися [усі високі] гори. ²¹ І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі, і птахи, і худоба, і звірі, і всі плазуни, що плазують по землі, і всі люди; ²² усе, що мало дихання духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло. ²³ Знищились усі істоти, що були на поверхні [усієї] землі; від людини до худоби, і плазунів, і птахів небесних, усі були знищені на землі, залишився тільки Ной і те, що було з ним в ковчезі. ²⁴ Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів.

Глава 8

¹ І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися. ² І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба. ³ Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів. ⁴ І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських. ⁵ Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.

⁶ Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега ⁷ і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води. ⁸ Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі, ⁹ але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег. ¹⁰ І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега. ¹¹ Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі. ¹² Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.

¹³ Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі. ¹⁴ Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

¹⁵ І сказав [Господь] Бог Ною: ¹⁶ вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою; ¹⁷ виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі. ¹⁸ І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним; ¹⁹ усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.

²⁰ І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику. ²¹ І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив: ²² надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.

Глава 9

¹ І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею]; ² нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; ^З все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; ⁴ тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте; ⁵ Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її; ⁶ хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим; ⁷ ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.

⁸ І сказав Бог Ною і синам його з ним: ⁹ ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, ¹⁰ і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними; ¹¹ укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі. ¹² І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: ¹³ Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. ¹⁴ І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; ¹⁵ і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. ¹⁶ І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. ¹⁷ І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.

¹⁸ Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. ¹⁹ Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.

²⁰ Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; ²¹ і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму. ²² І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. ²³ Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. ²⁴ Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, ²⁵ і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. ²⁶ Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; ²⁷ нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.

²⁸ І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років. ²⁹ Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.

Глава 10

¹ Ось родовід синів Ноєвих: Си­­ма, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти. ² Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. ³ Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма. ⁴ Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим. ⁵ Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх. ⁶ Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. ⁷ Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. ⁸ Хуш породив також Нимрода; цей став сильним на землі; ⁹ він був сильним звіроловом перед Господом [Богом], тому і говориться: сильний звіролов, як Нимрод, перед Господом [Богом]. ¹⁰ Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в зем­лі Сеннаар. ¹¹ З цієї землі вийшов Ассур і побудував Ниневію, Реховофир, Калах ¹² і Ресен між Ниневією і між Калахом; це місто велике. ¹³ Від Мицраїма пішли Лудим, Анамим, Легавим, Нафтухим, ¹⁴ Пат­русим, Каслухим, звідки вийшли фи­листимляни, і Кафторим. ¹⁵ Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет, ¹⁶ Ієвусей, Аморрей, Гергесей, ¹⁷ Евей, Аркей, Синей, ¹⁸ Арва­дей, Цемарей і Химафей. Згодом племена ханаанські розсіялися, ¹⁹ і були межі хананеїв від Сидона до Герара до Гази, звідси до Содома, Гоморри, Адми і Цевоїма до Лаши. ²⁰ Це сини Хамові, за племенами їх, за мовою їх, у землях їх, у народах їх.

²¹ Були діти й у Сима, батька всіх синів Єверових, старшого брата Яфе­тового. ²² Сини Сима: Єлам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам [і Каїнан]. ²³ Сини Арама: Уц, Хул, Гефер і Маш. ²⁴ Арфаксад породив [Каїнана, Каїнан породив] Салу, Сала породив Євера. ²⁵ У Євера народилося два сини; ім’я одному: Фалек, тому що в дні його земля була розділена; ім’я брата його: Іоктан. ²⁶ Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацар­мавефа, Ієраха, ²⁷ Гадорама, Узала, Диклу, ²⁸ Овалу, Авимаїла, Шеву, ²⁹ Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. ³⁰ Поселення їх були від Меши до Сефара, гори східної. ³¹ Це сини Симові за племенами їх, за мовами їх, у землях їх, у народах їх. ³² Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу.

Глава 11

¹ На всій землі була одна мова й один говір. ² Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там. ³ І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна. ⁴ І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі.

⁵ І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські. ⁶ І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити; ⁷ зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого. ⁸ І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу]. ⁹ Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі.

¹⁰ Ось родовід Сима: Сим був ста років і породив Арфаксада, через два роки після потопу; ¹¹ після народження Арфаксада Сим жив п’ятсот років і породив синів і дочок [і помер]. ¹² Арфаксад жив тридцять п’ять [135] років і породив [Каїнана.­ Після нарождення Каїнана Арфаксад жив триста тридцять років і породив синів і дочок і помер. Каїнан жив сто тридцять років, і породив] Салу. ¹³ Після нарождення Сали Арфаксад [Каїнан] жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер]. ¹⁴ Сала жив тридцять [130] років і породив Євера. ¹⁵ Після народження Євера Сала жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер]. ¹⁶ Євер жив тридцять чотири [134] роки і породив Фалека. ¹⁷ Після народження Фалека Євер жив чотириста тридцять [370] років і породив синів і дочок [і помер]. ¹⁸ Фалек жив трид­цять [130] років і породив Рагава. ¹⁹ Після народження Рагава Фалек жив двісті дев’ять років і породив синів і дочок [і помер]. ²⁰ Рагав жив тридцять два [132] роки і породив Серуха. ²¹ Після народження Серуха­ Рагав жив двісті сім років і породив синів і дочок [і помер]. ²² Серух жив тридцять [130] років і породив Нахора. ²³ Після народження Нахора Серух жив двісті років і породив синів і дочок [і помер]. ²⁴ Нахор жив двадцять дев’ять [79] років і породив Фарру. ²⁵ Після народження Фарри Нахор жив сто дев’ятнад­цять [129] років і породив синів і дочок [і помер]. ²⁶ Фарра жив сімдесят років і породив Аврама, Нахора й Арана.

²⁷ Ось родовід Фарри: Фарра породив Аврама, Нахора й Арана. Аран породив Лота. ²⁸ І вмер Аран за Фарри, батька свого, у землі народження свого, в Урі халдейському. ²⁹ Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім’я дружини Аврамової: Сара; ім’я дружини Нахорової: Милка, доч­ка Арана, батька Милки і батька­ Іски. ³⁰ І Сара була неплідна і бездіт­на. ³¹ І взяв Фарра Аврама, сина свого, і Лота, сина Аранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши­ до Харрана, вони зупинилися там. ³² І було днів життя Фарри [у Харранській землі] двісті п’ять років, і вмер Фарра в Харрані.

Глава 12

¹ І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі; ² і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням; ³ Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.

⁴ І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана. ⁵ І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську. ⁶ І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї. ⁷ І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Гос­поду, Який явився йому. ⁸ Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому]. ⁹ І піднявся Аврам і продовжував йти на південь.

¹⁰ І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у зем­лі тій. ¹¹ Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд; ¹² і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою; ¹³ скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе. ¹⁴ І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива; ¹⁵ побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового. ¹⁶ І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди. ¹⁷ Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову. ¹⁸ І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя? ¹⁹ чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І те­пер ось дружина твоя; візьми [її] і йди. ²⁰ І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним].

Глава 13

¹ І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього­ було, і Лот з ним, на південь. ² І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото. ³ І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм, ⁴ до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа.

⁵ І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети. ⁶ І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом. ⁷ І була суперечка між пасту­ха­ми худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і ферезеї жили тоді в тій землі. ⁸ І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі; ⁹ чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч. ¹⁰ Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йор­данську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гомор­ру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Гос­подній, як земля Єгипетська;­ ¹¹ і об­рав­ собі Лот усю околицю Йор­­дан­ську; і рушив Лот на схід. І відок­ремилися вони один від одного. ¹² Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома. ¹³ Жителі ж содомські були злі і гріш­ні перед Господом.

¹⁴ І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід; ¹⁵ бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки, ¹⁶ і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок зем­ний, то і нащадки твої полічені будуть; ¹⁷ встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди]. ¹⁸ І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу.

Глава 14

¹ І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського, ² пішли вони війною проти Бе­ри, царя Содомського, проти Бир­ши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор. ³ Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне. ⁴ Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися. ⁵ В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі, ⁶ і хорреїв у горі їх Сеї­рі, до Ел-Фарана, що біля пустелі. ⁷ І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі. ⁸ І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву­ з ними в долині Сиддим, ⁹ з Кедор­ла­омером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти­ п’яти. ¹⁰ В долині ж Сиддим було ­ба­гато смоляних ям. І царі Содом­ський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори. ¹¹ Пере­можці взяли все майно Содо­ма і Гоморри і весь запас їх і піш­ли. ¹² І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли. ¹³ І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими. ¹⁴ Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана; ¹⁵ і, розділив­шись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска; ¹⁶ і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.

¹⁷ Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська; ¹⁸ і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, — ¹⁹ і благословив його, і сказав: благо­словенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі; ²⁰ і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього. ²¹ І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі. ²² Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі, ²³ що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама; ²⁴ крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.

Глава 15

¹ Після цих подій було слово Гос­­поднє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика. ² Аврам сказав: Владико Гос­поди! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска. ³ І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій. ⁴ І було слово Гос­пода до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем. ⁵ І ви­вів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків. ⁶ Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.

⁷ І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння. ⁸ Він сказав: Владико Господи! З чо­го я довідаюсь, що я буду володіти нею? ⁹ Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба. ¹⁰ Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік. ¹¹ І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.

¹² Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий. ¹³ І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років, ¹⁴ але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном, ¹⁵ а ти відійдеш до бать­ків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій; ¹⁶ у четвертому ро­ді по­вернуться вони сюди: тому що мі­ра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася. ¹⁷ Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами. ¹⁸ В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату: ¹⁹ кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв, ²⁰ хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів, ²¹ аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв.

Глава 16

¹ Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар. ² І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари. ³ І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину. ⁴ Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою. ⁵ І сказала Сара Авраму: в обра́зі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суд­дею між мною і між тобою. ⁶ Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі зав­годно. І Сара почала пригноблювати­ її, і вона втекла від неї. ⁷ І зна­йшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура. ⁸ І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти при­йшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї. ⁹ Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй. ¹⁰ І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі. ¹¹ І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє; ¹² він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх. ¹³ І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене. ¹⁴ Тому джерело те називається: Беер-лахай-рої*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом.

¹⁵ Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл. ¹⁶ Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла.

* Джерело Живого, що бачить мене.

Глава 17

¹ Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Ав­рамові і сказав йому: Я Бог всемогут­ній; ходи переді Мною і будь непороч­ним; ² і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе. ³ І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав: ⁴ Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів, ⁵ і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів; ⁶ і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе; ⁷ і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе; ⁸ і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом. ⁹ І сказав Бог Авра­амові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх. ¹⁰ Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать; ¹¹ обрізуйте крайню плоть ва­шу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами. ¹² Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куп­ле­не за срібло в якого-небудь інопле­мінника, який не від твого сімені. ¹³ Обов’язково нехай буде обрізаний народ­жений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним. ¹⁴ Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у вось­мий день], знищиться душа його з на­­роду­ свого, тому що він порушив завіт Мій. ¹⁵ І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра; ¹⁶ Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї. ¹⁷ І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сар­ра, дев’яностолітня, невже народить? ¹⁸ І сказав Авраам Богові:­ о, хоч би Ізмаїл був живим перед ли­цем Твоїм! ¹⁹ Бог же сказав [Авра­аму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього. ²⁰ І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ. ²¹ Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік. ²² І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.

²³ І взяв Авраам Ізмаїла, сина сво­го, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог. ²⁴ Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його. ²⁵ А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його. ²⁶ У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його, ²⁷ і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників.

Глава 18

¹ І явився йому Господь біля діб­­­­­­­рови Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної. ² Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі, ³ і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління­ перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого; ⁴ і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом, ⁵ а я принесу хліба,­ і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш. ⁶ І по­спішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого­ борошна і зроби прісні хліби. ⁷ І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніж­не і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його. ⁸ І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли. ⁹ І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі. ¹⁰ І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду­ його. ¹¹ Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри при­пинилося.­ ¹² Сарра­ внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий. ¹³ І ска­зав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася­ Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»? ¹⁴ Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син. ¹⁵ Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він ска­зав [їй]: ні, ти розсміялася. ¹⁶ І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.

¹⁷ І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити! ¹⁸ Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,­ ¹⁹ тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Гос­под­ньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього. ²⁰ І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяж­кий він; ²¹ зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся. ²² І повернули мужі звідти­ і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа. ²³ І пі­­дійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]? ²⁴ може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому? ²⁵ не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно? ²⁶ Господь сказав: якщо Я знайду­ в місті Содомі п’ятдесят пра­ведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це. ²⁷ Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл: ²⁸ можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять. ²⁹ Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока. ³⁰ І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять. ³¹ Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, зна­йдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти. ³² Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: мож­ливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти. ³³ І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.

Глава 19

¹ І прийшли ті два ангели в Со­­дом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі ² і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці. ³ Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. ⁴ Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок ⁵ і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. ⁶ Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері, ⁷ і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла; ⁸ ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічо­го, тому що вони прийшли під дах дому мого. ⁹ Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері. ¹⁰ Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули; ¹¹ а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу. ¹² Ска­за­ли­­ мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх ви­веди із цього місця, ¹³ тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його. ¹⁴ І ви­йшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, ви­йдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.

¹⁵ Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста. ¹⁶ І ос­кільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом. ¹⁷ Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. ¹⁸ Але Лот сказав їм: ні, Владико! ¹⁹ ось, раб Твій зна­йшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер; ²⁰ ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе]. ²¹ І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш; ²² поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор. ²³ Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.

²⁴ І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба, ²⁵ і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі. ²⁶ Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.

²⁷ І встав Авраам рано-вранці [і пі­шов] на місце, де стояв перед лицем Господа, ²⁸ і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з зем­лі, як дим із печі. ²⁹ І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.

³⁰ І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його. ³¹ І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звича­єм усієї землі; ³² отже, напоїмо бать­ка­ нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. ³³ І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала. ³⁴ На другий день стар­ша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. ³⁵ І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала. ³⁶ І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого, ³⁷ і на­родила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині. ³⁸ І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.

Глава 20

¹ Авраам піднявся звідти на пів­день і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі. ² І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру. ³ І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка. ⁴ Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ? ⁵ Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті сер­ця мого й у чистоті рук моїх. ⁶ І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї; ⁷ тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої. ⁸ І встав Авимелех рано-вранці і по­кликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися. ⁹ І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять. ¹⁰ І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу? ¹¹ Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою; ¹² та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною; ¹³ коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій. ¹⁴ І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його. ¹⁵ І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно. ¹⁶ І Саррі ска­зав: ось, я дав братові твоєму тисячу­ сиклів срібла; ось, це тобі покривало­ для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана. ¹⁷ І по­мо­лився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати; ¹⁸ бо закрив Гос­подь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову.

Глава 21

¹ І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив. ² Сарра зачала і на­­родила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог; ³ і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого на­ро­дила йому Сарра, Ісаак; ⁴ і обрізав­ Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог. ⁵ Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його. ⁶ І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється. ⁷ І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старос­ті його я народила сина. ⁸ Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.

⁹ І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком], ¹⁰ і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком. ¹¹ І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла]. ¹² Але Бог сказав Ав­рааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;

¹³ і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє. ¹⁴ Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклав­ши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії; ¹⁵ і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем ¹⁶ і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала; ¹⁷ і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться; ¹⁸ встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ. ¹⁹ І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока. ²⁰ І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука. ²¹ Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.

²² І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би; ²³ і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скрив­диш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш. ²⁴ І сказав Авраам: я клянуся. ²⁵ І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові. ²⁶ Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині. ²⁷ І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз. ²⁸ І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо. ²⁹ Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо? ³⁰ [Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь. ³¹ Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися ³² й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернули­ся­ в землю Филистимську. ³³ І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного. ³⁴ І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.

Глава 22

¹ І було, після цих подій Бог спо­­­кушав Авраама і сказав йо­му: Аврааме! Він сказав: ось я. ² Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. ³ Авраам устав рано-вран­ці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог. ⁴ На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку. ⁵ І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас. ⁶ І взяв Авраам­ дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом. ⁷ І по­чав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення? ⁸ Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.

⁹ І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. ¹⁰ І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. ¹¹ Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я. ¹² Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене. ¹³ І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого. ¹⁴ І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться. ¹⁵ І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба ¹⁶ і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,] ¹⁷ то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небес­ні і як пісок на березі моря; й оволо­діє сíм’я твоє містами ворогів своїх; ¹⁸ і благословляться у сіме­ні твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. ¹⁹ І повер­нувся Авраам до слуг своїх, і вста­ли і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.

²⁰ Після цих подій Авраама сповіс­тили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів: ²¹ Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового, ²² Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла; ²³ від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамо­вому; ²⁴ і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.

* Господь угледить.

Глава 23

¹ Життя Сарриного було сто двад­­­­­цять сім років: ось роки життя Сарриного; ² і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її. ³ І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав: ⁴ я у вас по­дорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх. ⁵ Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому: ⁶ послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї. ⁷ Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим; ⁸ і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового, ⁹ щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання. ¹⁰ Ефрон же сидів серед ­синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав: ¹¹ ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою. ¹² Авраам поклонився народу землі тієї ¹³ і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою. ¹⁴ Ефрон відповів Аврааму і сказав йому: ¹⁵ господарю­ мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою. ¹⁶ Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців. ¹⁷ І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його, ¹⁸ володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його.

¹⁹ Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській. ²⁰ Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання.

Глава 24

¹ Авраам був уже старий і в лі­­­­­­­тах похилих. Господь благословив Авраама усім. ² І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стег­но моє ³ і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу, ⁴ але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину си­нові моєму Ісааку. ⁵ Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов? ⁶ Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди; ⁷ Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти; ⁸ якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш віль­ний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди. ⁹ І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому. ¹⁰ І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора, ¹¹ і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду], ¹² і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом; ¹³ ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду; ¹⁴ і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом]. ¹⁵ Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авра­амового, і глечик її на плечі її; ¹⁶ дів­чина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору. ¹⁷ І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого. ¹⁸ Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його. ¹⁹ І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі]. ²⁰ І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до ко­ло­дязя почерпнути [води], і набрала­ для усіх верблюдів його. ²¹ Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні. ²² Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота; ²³ [і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати? ²⁴ Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору. ²⁵ І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі. ²⁶ І схилився чоловік той і поклонився Господу, ²⁷ і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до до­му брата господаря мого. ²⁸ Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй. ²⁹ У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела. ³⁰ І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела; ³¹ і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззов­ні? я приготував дім і місце для вер­блюдів. ³² І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним; ³³ і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори. ³⁴ Він сказав: я раб Авраамів; ³⁵ Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, сріб­ло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ­ос­лів; ³⁶ Сарра, дружина господаря ­мо­го, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього; ³⁷ і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я жи­ву, ³⁸ а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму. ³⁹ Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною. ⁴⁰ Він сказав мені: Гос­подь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого; ⁴¹ тоді будеш ти вільним­ від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клят­ви моєї. ⁴² І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже гос­подаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую, ⁴³ то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого, ⁴⁴ і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму]. ⁴⁵ Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене. ⁴⁶ Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла. ⁴⁷ Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового,­ якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її. ⁴⁸ І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.

⁴⁹ І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч. ⁵⁰ І від­повіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго; ⁵¹ ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь. ⁵² Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі. ⁵³ І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки. ⁵⁴ І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого. ⁵⁵ Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш. ⁵⁶ Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого. ⁵⁷ Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже. ⁵⁸ І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду. ⁵⁹ І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його. ⁶⁰ І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх! ⁶¹ І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов. ⁶² А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній. ⁶³ Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди. ⁶⁴ Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда. ⁶⁵ І сказала рабові: хто ця лю­дина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася. ⁶⁶ Раб же розповів Ісааку усе, що зробив. ⁶⁷ І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.

Глава 25

¹ І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура. ² Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха. ³ Іок­шан породив Шеву, [Фемана] і Дедана. Сини Дедана були: [Рагуїл, Нав­деїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим. ⁴ Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці — сини Хеттури. ⁵ І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму], ⁶ а си­нам наложниць, які були у Авраама,­ дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну. ⁷ Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років; ⁸ і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого. ⁹ І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре, ¹⁰ на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сар­ра, дружина його. ¹¹ Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, си­на його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої. ¹² Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина; ¹³ і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам, ¹⁴ Мишма, Дума, Масса, ¹⁵ Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кедма. ¹⁶ Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх. ¹⁷ Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого. ¹⁸ Вони жили від Хавили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх.

¹⁹ Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака. ²⁰ Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку­ Ва­фуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина. ²¹ І молився Ісаак Господу за [Ревек­ку] дру­жину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його. ²² Си­ни в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа. ²³ Господь сказав їй: два племе­ні в утробі твоїй, і два різних народи­ вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому. ²⁴ І настав час народити їй: і ось близнюки­ в утробі її. ²⁵ Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав. ²⁶ Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки].

²⁷ Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах. ²⁸ Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за сма­ком його, а Ревекка любила Якова. ²⁹ І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим. ³⁰ І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти черво­ного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом. ³¹ Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство. ³² Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього первородства? ³³ Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову. ³⁴ І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство.

Глава 26

¹ Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар. ² Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі, ³ подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму; ⁴ примножу на­щадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні, ⁵ за те, що Авраам [бать­­ко твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, по­ста­нови Мої і закони Мої. ⁶ Ісаак оселився в Герарі. ⁷ Жителі місця того за­питали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд. ⁸ Але ко­ли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю. ⁹ І покликав Авимелех Іса­ака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї. ¹⁰ Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з на­ро­ду [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх. ¹¹ І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть. ¹² І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь. ¹³ І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим. ¹⁴ У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому. ¹⁵ І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама,­ филистимляни завалили і засипали землею. ¹⁶ І Авимелех сказав Іса­аку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас. ¹⁷ І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там. ¹⁸ І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його. ¹⁹ І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої. ²⁰ І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним. ²¹ [Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Сит­на. ²² І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.

²³ Звідти перейшов він у Вирсавію. ²⁴ І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащад­ків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого. ²⁵ І він влашту­вав там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській]. ²⁶ Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його. ²⁷ Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе? ²⁸ Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз, ²⁹ щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Гос­подом. ³⁰ Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили. ³¹ І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром. ³² У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду. ³³ І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вир­савія] до цього дня. ³⁴ І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку­ Бе­ера хеттеянина, і Васемафу, доч­ку Елона хеттеянина; ³⁵ і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.

Глава 27

¹ Коли Ісаак постарів і при­ту­­пився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я. ² [Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї; ³ візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини, ⁴ і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру. ⁵ Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини; ⁶ а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву: ⁷ принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю. ⁸ Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі: ⁹ піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоє­му страву, яку він любить, ¹⁰ а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю. ¹¹ Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, люди­на кошлата, а я людина гладенька; ¹² може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщи­ком і на­веду на себе прокляття, а не благословення. ¹³ Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені. ¹⁴ Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його. ¹⁵ І взяла­ Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава,­ що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова; ¹⁶ а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти; ¹⁷ і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму. ¹⁸ Він увійшов до бать­ка свого і сказав: бать­ку мій! Той сказав: ось я; хто ти, си­ну мій? ¹⁹ Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя. ²⁰ І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені на­зустріч. ²¹ І сказав Ісаак Якову: піді­йди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні? ²² Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові. ²³ І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його ²⁴ і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я. ²⁵ Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив. ²⁶ Ісаак,­ батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій. ²⁷ Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [пов­ного], яке благословив Господь; ²⁸ нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина; ²⁹ нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!

³⁰ Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого. ³¹ Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, бать­ку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя. ³² Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав. ³³ І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.

³⁴ Ісав, вислухавши слова батька сво­го [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене. ³⁵ Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє. ³⁶ І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв пер­вородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення? ³⁷ Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій? ³⁸ Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскіль­ки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав. ³⁹ І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище; ⁴⁰ і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї. ⁴¹ І зне­навидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого. ⁴² І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покли­кала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе; ⁴³ і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран, ⁴⁴ і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого, ⁴⁵ доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас? ⁴⁶ І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї зем­лі, то для чого мені і життя?

Глава 28

¹ І покликав Ісаак Якова і бла­гословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських; ² встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї; ³ Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів, ⁴ і не­хай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм­ з тобою, щоб тобі успадкувати землю­ подорожування твого, яку Бог дав Аврааму! ⁵ І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана,­ сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.

⁶ Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських; ⁷ і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопо­тамію. ⁸ І побачив Ісав, що дочки ха­наанські неугодні Ісааку, батькові його; ⁹ і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх.

¹⁰ Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан, ¹¹ і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. ¹² І по­бачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. ¹³ І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; ¹⁴ і бу­де потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; ¹⁵ і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю зем­лю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. ¹⁶ Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! ¹⁷ І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні. ¹⁸ І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його. ¹⁹ І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз. ²⁰ І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися, ²¹ і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, — ²² то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.

* Дім Божий.

Глава 29

¹ І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава]. ² І по­бачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь. ³ Коли збиралися туди всі отари, відвалюва­ли камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя. ⁴ Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана. ⁵ Він сказав їм: чи зна­єте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо. ⁶ Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, доч­ка його, йде з вівцями. ⁷ І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть. ⁸ Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець. ⁹ Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого]. ¹⁰ Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору коло­дязя і напоїв овець Лавана, брата матері­ своєї. ¹¹ І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав. ¹² І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала бать­ку своєму [все це]. ¹³ Лаван, почувши­ про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розпо­вів Лавану про все це. ¹⁴ Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.

¹⁵ І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі? ¹⁶ У Лавана ж було дві доч­ки; ім’я старшої: Лія; ім’я молод­шої: Рахиль. ¹⁷ Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і кра­сива лицем. ¹⁸ Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою. ¹⁹ Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене. ²⁰ І слу­жив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її. ²¹ І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї. ²² Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю. ²³ Увече­рі ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків]. ²⁴ І дав Лаван служницю свою Зелфу­ у служниці дочці своїй Лії. ²⁵ Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене? ²⁶ Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу; ²⁷ закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших. ²⁸ Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину. ²⁹ І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі. ³⁰ [Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.

³¹ Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна. ³² Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій. ³³ І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І на­рекла йому ім’я: Симеон. ³⁴ І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій. ³⁵ І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа.­ Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.

Глава 30

¹ І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю. ² Яків розгнівався­ на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби? ³ Во­на сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї. ⁴ І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків. ⁵ Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина. ⁶ І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан. ⁷ І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову. ⁸ І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сест­рою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим. ⁹ Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї]. ¹⁰ І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина. ¹¹ І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад. ¹² І [ще зачала] Зелфа,­ служ­ниця Лії, [і] народила іншого сина Якову. ¹³ І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною бу­­дуть називати мене жінки. І нарек­ла­ йому ім’я: Асир. ¹⁴ Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов манд­­рагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого. ¹⁵ Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого. ¹⁶ Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч. ¹⁷ І по­чув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина. ¹⁸ І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала­ служницю мою чоловікові моєму. І на­рекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата]. ¹⁹ І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина. ²⁰ І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон. ²¹ Потім народила доч­ку і нарекла їй ім’я: Діна. ²² І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її. ²³ Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою. ²⁴ І на­рекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.

²⁵ Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю; ²⁶ віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі. ²⁷ І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене. ²⁸ І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі]. ²⁹ І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені; ³⁰ бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому? ³¹ І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх. ³² Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю]. ³³ І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене. ³⁴ Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом. ³⁵ І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм; ³⁶ і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.­ ³⁷ І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті, ³⁸ і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям. ³⁹ І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами. ⁴⁰ І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана. ⁴¹ Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям. ⁴² А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову. ⁴³ І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.