Автор: Адмін

Глава: 1 2 3 4 5

Глава 1

¹ Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. ² Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його. ³ Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях. ⁴ Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому. ⁵ Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога. ⁶ І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича. ⁷ Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот. ⁸ Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад. ⁹ На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!» ¹⁰ Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє. ¹¹ Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!» ¹² Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого? ¹³ З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня. ¹⁴ Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися. ¹⁵ Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди. ¹⁶ Про це плачу я; око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг. ¹⁷ Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них. ¹⁸ Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон. ¹⁹ Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою. ²⁰ Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми — як смерть. ²¹ Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене! ²² Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає.

Глава 2

¹ Як потьмарив Господь у гніві Своєму дочку Сиону! з небес повалив на землю красу Ізраїля і не згадав про підніжжя ніг Своїх у день гніву Свого. ² Погубив Господь усі оселі Якова, не пощадив, зруйнував у люті Своїй укріплення дочки Іудиної, повалив на землю, відкинув царство і князів його, як нечистих: ³ у запалі гніву зломив усі роги Ізраїлеві, відвів правицю Свою від ворога і запалав у Якові, як палючий вогонь, що пожирає усе навколо; ⁴ натягнув лук Свій, як неприятель, спрямував правицю Свою, як ворог, і убив усе, жадане для очей; на скинію дочки Сиону вилив лють Свою, як вогонь. ⁵ Господь став як супротивник, знищив Ізраїля, зруйнував усі палаци його, зруйнував укріплення його і розповсюдив у дочки Іудиної нарікання і плач. ⁶ І зняв огорожу Свою, як у саду; розорив Своє місце зібрань, змусив Господь забути свята і суботи на Сионі; і в обуренні гніву Свого відкинув царя і священика. ⁷ Відкинув Господь жертовник Свій, відвернув серце Своє від святилища Свого, віддав до рук ворогів стіни палаців його; у домі Господньому вони шуміли, як у святковий день. ⁸ Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сиону, простягнув вірьовку, не відхилив руки Своєї від руйнування; знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані. ⁹ Ворота її вросли у землю; Він зруйнував і розтрощив засуви їх; цар її і князі її — серед язичників; не стало закону, і пророки її не сподобляються видінь від Господа. ¹⁰ Сидять на землі безмовно старці дочки Сионової, посипали попелом свої голови, оперезались веретищем; опустили до землі голови свої діви єрусалимські. ¹¹ Виснажилися від сліз очі мої, хвилюються у мені нутрощі мої, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого, коли діти і немовлята умирають від голоду посеред міських вулиць. ¹² Матерям своїм говорять вони: «де хліб і вино?», помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх. ¹³ Що мені сказати тобі, з чим порівняти тебе, дочко Єрусалима? до чого уподібнити тебе, щоб утішити тебе, діво, дочко Сиону? бо рана твоя велика, як море; хто може зцілити тебе? ¹⁴ Пророки твої віщували тобі пусте і неправдиве і не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, і сповіщали тобі одкровення неправдиві, які і привели тебе до вигнання. ¹⁵ Руками сплескують про тебе всі, хто проходить шляхом, свистять і хитають головою своєю про дочку Єрусалима, говорячи: «чи це місто, яке називали досконалістю краси, радістю всієї землі?» ¹⁶ Розкрили на тебе пастку свою всі вороги твої, свистять і скрегочуть зубами, говорять: «поглинули ми його, тільки цього дня і чекали ми, дочекалися, побачили!» ¹⁷ Звершив Господь, що визначив, виконав слово Своє, сказане у давні дні, розорив без пощади і дав ворогові порадіти над тобою, підніс ріг ворогів твоїх. ¹⁸ Серце їх волає до Господа: стіно дочки Сиону! лий струмком сльози день і ніч, не давай собі спокою, не спускай зіниць очей твоїх. ¹⁹ Вставай, волай уночі, на початку кожної сторо́жі; виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа; простягай до Нього руки твої за душу дітей твоїх, які гинуть від голоду на перехрестях усіх вулиць. ²⁰ «Споглянь, Господи, і подивися: кому Ти зробив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, вигодуваних ними? щоб убивали у святилищі Господньому священика і пророка? ²¹ Діти і старці лежать на землі по вулицях; діви мої та юнаки мої впали від меча; Ти убивав їх у день гніву Твого, знищував без милосердя. ²² Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів; тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив».

Глава 3

¹ Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. ² Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. ³ Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; ⁴ виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; ⁵ огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; ⁶ посадив мене у темне місце, як давно померлих; ⁷ оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, ⁸ і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; ⁹ камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. ¹⁰ Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; ¹¹ викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; ¹² натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; ¹³ послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. ¹⁴ Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. ¹⁵ Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. ¹⁶ Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. ¹⁷ І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, ¹⁸ і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. ¹⁹ Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. ²⁰ Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. ²¹ Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: ²² з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. ²³ Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! ²⁴ Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. ²⁵ Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. ²⁶ Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. ²⁷ Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; ²⁸ сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; ²⁹ вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; ³⁰ підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, ³¹ бо не навік залишає Господь. ³² Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. ³³ Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. ³⁴ Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, ³⁵ коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, ³⁶ коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? ³⁷ Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? ³⁸ Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? ³⁹ Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. ⁴⁰ Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. ⁴¹ Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: ⁴² ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. ⁴³ Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; ⁴⁴ Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; ⁴⁵ сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. ⁴⁶ Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. ⁴⁷ Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. ⁴⁸ Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. ⁴⁹ Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, ⁵⁰ доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. ⁵¹ Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. ⁵² Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; ⁵³ скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. ⁵⁴ Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». ⁵⁵ Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. ⁵⁶ Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. ⁵⁷ Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». ⁵⁸ Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. ⁵⁹ Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. ⁶⁰ Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. ⁶¹ Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, ⁶² слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. ⁶³ Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. ⁶⁴ Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; ⁶⁵ пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; ⁶⁶ переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.

Глава 4

¹ Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. ² Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! ³ І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі. ⁴ Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. ⁵ Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною. ⁶ Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. ⁷ Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір; ⁸ а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнаю́ть їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево. ⁹ Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових. ¹⁰ Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. ¹¹ Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. ¹² Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. ¹³ Усе це — за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників; ¹⁴ бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. ¹⁵ «Цурайтеся! нечистий!» кричали їм; «цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся»; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: «їх більше не буде! ¹⁶ лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них», тому що вони лиця́ священиків не поважають, старців не милують. ¹⁷ Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас. ¹⁸ А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. ¹⁹ Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. ²⁰ Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: «під тінню його будемо жити серед народів». ²¹ Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся. ²² Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої.

Глава 5

¹ Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. ² Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; Зми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. ⁴ Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. ⁵ Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. ⁶ Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. ⁷ Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. ⁸ Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. ⁹ З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. ¹⁰ Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. ¹¹ Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. ¹² Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. ¹³ Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. ¹⁴ Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. ¹⁵ Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. ¹⁶ Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! ¹⁷ Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. ¹⁸ Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. ¹⁹ Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. ²⁰ Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? ²¹ Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. ²² Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52

Глава 1

¹ Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій, ² до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його, ³ і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: про­роком для народів поставив тебе. ⁶ А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію гово­рити, бо я ще молодий. ⁷ Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, пі­деш, і все, що повелю тобі, скажеш. ⁸ Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь. ⁹ І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої. ¹⁰ Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.

¹¹ І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева. ¹² Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.

¹³ І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі. ¹⁴ І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі. ¹⁵ Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, — і прийдуть во­ни, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і нав­коло­ усіх стін його, і у всіх містах юдейських. ¹⁶ І вчиню над ними су­ди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх. ¹⁷ А ти опоя­ши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слаб­кодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх. ¹⁸ І ось, Я по­ставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї. ¹⁹ Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе.

Глава 2

¹ І було слово Господнє до ме­не: ² йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. ³ Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.

⁴ Вислухайте слово Господнє, до­ме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! ⁵ Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, ⁶ і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» ⁷ І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. ⁸ Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. ⁹ Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. ¹⁰ Бо підіть на острови­ хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і роз­гляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? ¹¹ чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. ¹² Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг­ніться, і жахніться, — говорить Господь. ¹³ Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. ¹⁴ Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? ¹⁵ Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. ¹⁶ І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. ¹⁷ Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? ¹⁸ І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? ¹⁹ Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. ²⁰ Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. ²¹ Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? ²² Тому, хоч би ти умив­ся милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. ²³ Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ва­ала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? ²⁴ Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шу­кає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. ²⁵ Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». ²⁶ Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — ²⁷ говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї­ будуть говорити: «встань і спаси нас!» ²⁸ Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. ²⁹ Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. ³⁰ Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. ³¹ О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я краї­ною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? ³² Чи забуває дівчина прикрасу свою і на­речена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. ³³ Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. ³⁴ Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, ³⁵ говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвер­неться від мене». Ось, Я буду судитися з то­бою за те, що говориш: «я не згрі­шила». ³⁶ Навіщо ти так ба­гато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так са­мо будеш посоромлена і Єгип­том, як була посоромлена Ас­сирією;­ ³⁷ і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.

Глава 3

¹ Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь. ² Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й оск­вернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. ³ За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. ⁴ Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї! ⁵ Нев­же завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.

⁶ Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла. ⁷ І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. ⁸ І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпус­тив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. ⁹ І неприхованим блудодійством вона осквер­нила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом. ¹⁰ Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь. ¹¹ І сказав мені Господь: від­ступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея. ¹² Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися. ¹³ Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого­ і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Гос­подь. ¹⁴ По­верніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. ¹⁵ І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсуд­ли­вістю. ¹⁶ І буде, коли ви розмно­жи­теся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. ¹⁷ У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертіс­тю злого серця свого. ¹⁸ У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у зем­лю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. ¹⁹ І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. ²⁰ Але воістину, як дружина віроломно зрад­жує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь. ²¹ Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. ²² Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш. ²³ Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! ²⁴ Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. ²⁵ Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки на­ші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.

Глава 4

¹ Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мер­зоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. ² І будеш клястися: «жи­вий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. ³ Бо так гово­рить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. ⁴ Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрив­ся, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. ⁵ Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста». ⁶ Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. ⁷ Виходить лев зі своїх ха­щів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб зем­лю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. ⁸ Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.

⁹ І буде у той день, — говорить Гос­подь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. ¹⁰ І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі? ¹¹ У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки на­роду Мого, не для віяння і не для очищення; ¹² і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. ¹³ Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. ¹⁴ Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? ¹⁵ Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: ¹⁶ оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. ¹⁷ Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь. ¹⁸ Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. ¹⁹ Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. ²⁰ Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої. ²¹ Чи дов­го бачити мені знамено, слухати звук труби? ²² Це від того, що народ Мій не­розумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. ²³ Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла. ²⁴ Дивлюся на гори, і ось, вони трем­тять, і всі пагорби коливаються. ²⁵ Див­­­люсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. ²⁶ Див­люсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. ²⁷ Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена,­ але остаточного знищення не зроблю. ²⁸ Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. ²⁹ Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі лі­­­си і вилізуть на скелі; всі міста бу­дуть залишені, і не буде у них жодного жителя. ³⁰ А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. ³¹ Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос доч­ки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».

Глава 5

¹ Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. ² Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. ³ О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчу­вають болю; Ти знищуєш їх, а во­ни не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. ⁴ І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; ⁵ піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Гос­подню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. ⁶ За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто ви­йде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. ⁷ Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. ⁸ Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. ⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зуб­ці їх, тому що вони не Господні; ¹¹ бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: ¹² вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. ¹³ І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».

¹⁴ Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. ¹⁵ Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. ¹⁶ Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. ¹⁷ І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. ¹⁸ Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. ¹⁹ І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.

²⁰ Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: ²¹ вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: ²² чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. ²³ А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; ²⁴ і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашо­го, Який дає нам дощ ранній і пізній­ у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». ²⁵ Без­­законня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.­ ²⁶ Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. ²⁷ Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, ²⁸ зробилися повні, жир­ні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають су­ду. ²⁹ Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому­ народові, як цей? ³⁰ Дивне і жахливе відбувається на цій землі: ³¹ пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?

Глава 6

¹ Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. ² Розо­рю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.­ ³ Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. ⁴ Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, ⁵ Вставайте, піде­мо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! ⁶ Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. ⁷ Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. ⁸ Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, зем­лею ненаселеною.

⁹ Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. ¹⁰ До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. ¹¹ Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зіб­рання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. ¹² І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. ¹³ Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; ¹⁴ лікують рани народу Мо­го легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. ¹⁵ Чи соромляться во­ни, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.

¹⁶ Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». ¹⁷ І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». ¹⁸ Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. ¹⁹ Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. ²⁰ Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. ²¹ Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

²² Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; ²³ тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сио­ну. ²⁴ Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охо­пила нас, муки, як жінку при пологах. ²⁵ Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. ²⁶ Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. ²⁷ Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. ²⁸ Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. ²⁹ Роз­дувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; ³⁰ відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.

Глава 7

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє,­ усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. ³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці. ⁴ Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній». ⁵ Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правиль­но чинити суд між людиною і супер­ником її, ⁶ не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, — ⁷ то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів. ⁸ Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи. ⁹ Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ва­алу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте, ¹⁰ і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти. ¹¹ Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь. ¹² Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за не­честя­ народу Мого Ізраїля. ¹³ І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, — ¹⁴ то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом. ¹⁵ І відкину вас від лиця Мо­го, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове. ¹⁶ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе. ¹⁷ Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима? ¹⁸ Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене. ¹⁹ Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі? ²⁰ Тому так говорить Гос­подь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.

²¹ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо; ²² бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву; ²³ але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре». ²⁴ Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем. ²⁵ З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку; ²⁶ але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх. ²⁷ І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді. ²⁸ Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх. ²⁹ Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його. ³⁰ Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його; ³¹ і влаш­тували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило. ³² За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця. ³³ І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх. ³⁴ І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

Глава 8

¹ У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; ² і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. ³ І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? ⁵ Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. ⁶ Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. ⁷ І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і жу­ра­вель пильнують час, коли їм приле­тіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. ⁸ Як ви гово­рите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. ⁹ Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкину­ли слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? ¹⁰ За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. ¹¹ І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. ¹² Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. ¹³ До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не зали­шиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. ¹⁴ «Чого ми сидимо? збирайтеся, пі­демо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». ¹⁵ Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. ¹⁶ Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. ¹⁷ Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких не­має заговорювання, і вони будуть уража­ти вас, — говорить Господь. ¹⁸ Ко­­ли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. ¹⁹ Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? ²⁰ Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. ²¹ Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. ²² Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?

* Перед зірками.

Глава 9

¹ О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. ² О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних. ³ Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. ⁴ Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жод­ному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи. ⁵ Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. ⁶ Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь. ⁷ Тому так говорить Господь Саваоф:­ ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? ⁸ Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. ⁹ Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? ¹⁰ Про гори здійму плач і крик, і про степові пасови­ща — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися,­ пішли. ¹¹ І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів. ¹² Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?

¹³ І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; ¹⁴ а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; ¹⁶ і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. ¹⁷ Так говорить Гос­подь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. ¹⁸ Нехай во­ни поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. ¹⁹ Бо го­­лос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші». ²⁰ Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень. ²¹ Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах. ²² Скажи: так говорить Господь: і бу­дуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.

²³ Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. ²⁴ Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — го­ворить Господь. ²⁵ Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: ²⁶ Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.

Глава 10

¹ Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. ² Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. ³ Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, ⁴ покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. ⁵ Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. ⁶ Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. ⁷ Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. ⁸ Усі до одного во­ни безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. ⁹ Розбите на листи сріб­ло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей май­стерних. ¹⁰ А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Йо­го. ¹¹ Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з зем­лі і з-під небес. ¹² Він створив зем­лю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. ¹³ За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі,­ творить блискавки серед дощу і ви­­во­дить ві­тер зі сховищ Своїх. ¹⁴ Без­­ум­ствує уся­­ка людина у своєму знан­­ні,­­­ осоромлює себе всякий пла­вильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. ¹⁵ Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. ¹⁶ Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. ¹⁷ Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; ¹⁸ бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. ¹⁹ Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справ­ді, це моя скорбота, і я буду нести її; ²⁰ намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити ки­лими мої, ²¹ бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». ²² Несеться чутка:­ ось вона йде, і великий шум від краї­ни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. ²³ Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм. ²⁴ Карай ме­не, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. ²⁵ Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.

Глава 11

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; ³ і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, ⁴ який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із зем­лі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом, ⁵ щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи! ⁶ І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у міс­тах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх. ⁷ Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ран­ку, говорячи: «слухайтеся гласу Мо­го». ⁸ Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.

⁹ І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: ¹⁰ вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх. ¹¹ Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. ¹² Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої. ¹³ Бо скіль­ки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. ¹⁴ Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй. ¹⁵ Що улюбленому Моєму в домі Мо­єму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш. ¹⁶ Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її. ¹⁷ Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. ¹⁸ Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх. ¹⁹ А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його біль­ше не згадувалося». ²⁰ Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який ви­пробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ²¹ Тому так говорить Господь про мужів Ана­фофа, які шукають душі твоєї і гово­рять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»; ²² тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду. ²³ І за­лишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

* Жертви.

Глава 12

¹ Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? ² Ти наса­див їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близь­кий, але далекий від серця їх. ³ А ме­не, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. ⁴ Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде». ⁵ Якщо ти з пішими біг, і вони втоми­ли тебе, як же тобі змагатися з кінь­ми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у по­вінь Йордану? ⁶ Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. ⁷ Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. ⁸ Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. ⁹ Наділ Мій став у Ме­не, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. ¹⁰ Багато пастухів зіпсували Мій виноград­ник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; ¹¹ зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. ¹² На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. ¹³ Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. ¹⁴ Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. ¹⁵ Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його. ¹⁶ І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. ¹⁷ Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.

Глава 13

¹ Так сказав мені Господь: пі­ди, купи собі лляний пояс і по­клади його на стегна твої, але у воду не клади його. ² І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стег­на мої. ³ І було до мене слово Господ­нє вдруге, і сказано: ⁴ візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. ⁵ Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. ⁶ Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. ⁷ І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. ¹⁰ Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, жи­ве за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. ¹¹ Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. ¹² Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» ¹³ А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, ¹⁴ і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. ¹⁵ Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. ¹⁶ Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. ¹⁷ Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. ¹⁸ Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. ¹⁹ Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. ²⁰ Підніміть очі ва­ші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? ²¹ Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати­ над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? ²² І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. ²³ Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? ²⁴ Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. ²⁵ Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. ²⁶ За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. ²⁷ Бачив Я перелюбст­во твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагор­бах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?

Глава 14

¹ Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я. ² Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі. ³ Вельможі­ посилають слуг своїх по воду; во­ни приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови. ⁴ Оскільки ґрунт розтріскався від то­го, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови. ⁵ Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави. ⁶ І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави. ⁷ Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою. ⁸ Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати? ⁹ Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас. ¹⁰ Так говорить Гос­подь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

¹¹ І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому. ¹² Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх. ¹³ Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не бу­де у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці». ¹⁴ І сказав мені Гос­подь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого. ¹⁵ Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки, ¹⁶ і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — во­ни і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє. ¹⁷ І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом. ¹⁸ Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; вход­жу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо. ¹⁹ Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи. ²⁰ Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою. ²¹ Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами. ²² Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.

Глава 15

¹ І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть. ² Як­що ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон. ³ І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати; ⁴ і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі. ⁵ Бо хто пожаліє тебе, Єрусали­ме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут? ⁶ Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати. ⁷ Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю на­род Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх. ⁸ Удів їх у Мене біль­ше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах. ⁹ Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь. ¹⁰ «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».

¹¹ Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи. ¹² Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь? ¹³ Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх; ¹⁴ і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас. ¹⁵ О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу. ¹⁶ Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе. ¹⁷ Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням. ¹⁸ За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою? ¹⁹ На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них. ²⁰ І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволя­ти тебе, — говорить Господь. ²¹ І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.

Глава 16

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. ³ Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: ⁴ тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні похо­вані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ⁵ Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. ⁶ І пом­руть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. ⁷ І не будуть перелом­лювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. ⁸ Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; ⁹ бо так говорить Господь Са­ваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. ¹⁰ Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — ¹¹ тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. ¹² А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. ¹³ За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки­ ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. ¹⁴ Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Гос­подь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; ¹⁵ але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у зем­лю їхню, яку Я дав батькам їхнім. ¹⁶ Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. ¹⁷ Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. ¹⁸ І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. ¹⁹ Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скор­боти! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». ²⁰ Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? ²¹ Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь.

Глава 17

¹ Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. ² Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. ³ Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. ⁴ І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.

⁵ Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. ⁶ Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. ⁷ Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. ⁸ Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. ⁹ Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? ¹⁰ Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. ¹¹ Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. ¹² Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. ¹³ Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». ¹⁴ Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. ¹⁵ Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» ¹⁶ Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. ¹⁷ Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. ¹⁸ Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день біду­вання і скруши їх подвійним знищенням.

¹⁹ Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, ²⁰ і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. ²¹ Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, ²² і не виносьте тягарів з домів­ ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів бать­кам вашим, ²³ які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. ²⁴ І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жод­ною працею, ²⁵ то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. ²⁶ І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жерт­ви у дім Господній. ²⁷ А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.

Глава 18

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої. ³ І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружа­лі. ⁴ І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. ⁵ І було слово Господнє до мене: ⁶ чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. ⁷ Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; ⁸ але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити­ йому. ⁹ А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; ¹⁰ але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його. ¹¹ Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші. ¹² Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця». ¹³ Тому так гово­рить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. ¹⁴ Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають хо­лодні води, що течуть з інших місць? ¹⁵ А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного, ¹⁶ щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. ¹⁷ Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх. ¹⁸ А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його». ¹⁹ Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. ²⁰ Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. ²¹ Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. ²² Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх. ²³ Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.

Глава 19

¹ Так сказав Господь: піди і ку­пи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих, ² і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі, ³ і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, ⁴ за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних ⁵ і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; ⁶ за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде біль­ше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. ⁷ І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. ⁸ І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. ⁹ І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. ¹⁰ І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, ¹¹ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. ¹² Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета. ¹³ І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів ка­дять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.

¹⁴ І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові: ¹⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстоко­серді і не слухають слів Моїх.

Глава 20

¹ Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, ² то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. ³ Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**. ⁴ Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього­ Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем. ⁵ І віддам усе багатст­во цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук воро­гів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. ⁶ І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. ⁷ Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене. ⁸ Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. ⁹ І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг. ¹⁰ Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому». ¹¹ Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; то­му гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, то­му що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться. ¹² Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. ¹³ Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. — ¹⁴ Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! ¹⁵ Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його. ¹⁶ І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання ¹⁷ за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. ¹⁸ Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?

* Мир навколо.

** Жах навколо.

Глава 21

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому: ² «запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас».

³ І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії: ⁴ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього; ⁵ і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні; ⁶ і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони. ⁷ А після того, — говорить Господь, — Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує. ⁸ І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти: ⁹ хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі; ¹⁰ бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем.

¹¹ І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє: ¹² доме Да­видів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривд­ника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі ді­ла ваші до того, що ніхто не погасить. ¹³ Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде­ у житла наші?» ¹⁴ Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, — говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі ва­шому, і пожере усе навколо нього.

Глава 22

¹ Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це ² і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами. ³ Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому. ⁴ Бо як­що ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на коліс­ниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній. ⁵ А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім. ⁶ Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними ⁷ і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. ⁸ І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?» ⁹ І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм». ¹⁰ Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї. ¹¹ Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди, ¹² але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї. ¹³ Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його, ¹⁴ хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою. ¹⁵ Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре. ¹⁶ Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь. ¹⁷ Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство. ¹⁸ Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!» ¹⁹ Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима. ²⁰ Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої. ²¹ Я говорив тобі під час благоденст­ва твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого. ²² Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у по­лон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої. ²³ Ти, що живеш на Ливані, гніздиш­ся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах! ²⁴ Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе ²⁵ і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв, ²⁶ і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете; ²⁷ а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться. ²⁸ «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?» ²⁹ О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє. ³⁰ Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.

Глава 23

¹ Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь. ² Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пас­тирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь. ³ І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. ⁴ І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь.

⁵ Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. ⁶ У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправ­дання наше!» ⁷ Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі­ Єгипетської», ⁸ але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.

⁹ Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, ¹⁰ тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і праг­нення їх — зло, і сила їх — неправда,­ ¹¹ бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. ¹² За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. ¹³ І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля. ¹⁴ Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. ¹⁵ Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю. ¹⁶ Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. ¹⁷ Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця,­ говорять: «не прийде на вас лихо». ¹⁸ Бо хто стояв у раді Господа­ і бачив і чув слово Його? Хто прислухо­вувався до слова Його і почув? ¹⁹ Ось, іде буря Господня з люттю, буря гріз­на, і впаде на голову нечес­тивих. ²⁰ Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. ²¹ Я не посилав пророків цих, а вони самі побіг­ли; Я не говорив їм, а вони пророкували. ²² Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. ²³ Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік? ²⁴ Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь. ²⁵ Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося». ²⁶ Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? ²⁷ Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? ²⁸ Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь. ²⁹ Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю? ³⁰ Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного. ³¹ Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». ³² Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь. ³³ Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь». ³⁴ Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її. ³⁵ Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Гос­подь?» ³⁶ А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. ³⁷ Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?» ³⁸ А якщо ви ще будете­ говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», — ³⁹ за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого ⁴⁰ і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.

Глава 24

¹ Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами постав­лені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоне­ними Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон: ² один кошик був зі смоква­ми дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик — зі смоквами дуже поганими, які за не­придатністю їх не можна їсти. ³ І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі — дуже добрі, а погані — дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.

⁴ І було до мене слово Господнє: ⁵ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́­знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у зем­лю Халдейську; ⁶ і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у зем­лю цю, і влаштую їх, а не розо­рю, і насажду їх, а не викоріню; ⁷ і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Гос­подь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм. ⁸ А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській; ⁹ і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на прит­чу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх. ¹⁰ І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.

Глава 25

¹ Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, — ² і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав: ³ від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали. ⁴ Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати. ⁵ Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік; ⁶ і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла». ⁷ Але ви не слухали Мене, — говорить Гос­подь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі. ⁸ Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх, ⁹ ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю­ цю і на жителів її і на усі навколиш­ні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням. ¹⁰ І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника. ¹¹ І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років. ¹² І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею. ¹³ І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи. ¹⁴ Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх. ¹⁵ Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе. ¹⁶ І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них. ¹⁷ І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких пос­лав мене Господь: ¹⁸ Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині, ¹⁹ фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його, ²⁰ і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота, ²¹ Едома, і Моава, і синів Аммонових, ²² і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем, ²³ Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях, ²⁴ і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі, ²⁵ усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії, ²⁶ і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них. ²⁷ І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас. ²⁸ Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пи­ти, то скажи їм: так говорить Гос­подь Саваоф: ви неодмінно будете пити. ²⁹ Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф. ³⁰ Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині­ Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі. ³¹ Шум ді­йде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.

³² Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі. ³³ І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі. ³⁴ Ридайте, пас­­тирі, і стог­ніть, і посипайте себе по­­рохом, вож­ді стада; бо випов­нили­ся дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий со­суд.­ ³⁵ І не буде при­тулку пастирям і спасіння вождям стада. ³⁶ Чут­но во­лан­ня пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх. ³⁷ Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього. ³⁸ Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.

Глава 26

¹ На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: ² так говорить Господь: стань надворі до­му Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які по­велю тобі сказати їм; не відніми ні слова. ³ Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. ⁴ І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, ⁵ щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — ⁶ то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.

⁷ Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. ⁸ І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти; ⁹ навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. ¹⁰ Ко­ли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. ¹¹ Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами». ¹² І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати про­ти дому цього і проти міста цього­ усі ті слова, які ви чули; ¹³ отже, ви­правте путі ваші і діяння ваші і по­слухайтеся гласу Господа Бога вашо­го, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; ¹⁴ а щодо мене, ось — я у ва­ших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; ¹⁵ тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно­ Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші». ¹⁶ Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він гово­рив нам ім’ям Господа Бога нашого».­ ¹⁷ І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: ¹⁸ «Ми­­хей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейсько­го, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде ви­о­ра­ний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. ¹⁹ Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? ²⁰ Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. ²¹ Коли почув слова­ його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. ²² Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. ²³ І вивели Урію з Єгип­ту і привели його до царя Іоаки­ма, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні­ гробниці. ²⁴ Але рука Ахикама, си­на­ Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».

Глава 27

¹ На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Гос­пода: ² так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию; ³ і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського; ⁴ і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим: ⁵ Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутніс­тю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було. ⁶ І нині Я віддаю усі зем­лі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння. ⁷ І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі. ⁸ І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, — цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, — говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його. ⁹ І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волх­вів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському». ¹⁰ Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули. ¹¹ Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, — говорить Господь, — і він буде оброб­ляти її і жити на ній. ¹² І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі. ¹³ На­віщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському? ¹⁴ І не слухайте слів про­років, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁵ Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам. ¹⁶ І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду. ¹⁷ Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення? ¹⁸ А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Гос­подньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон. ¹⁹ Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті, ²⁰ яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єру­салима у Вавилон, ²¹ бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі: ²² вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і повер­ну їх на місце це.

* Седекії.

Глава 28

¹ У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господ­ньому перед очима священиків і всього народу і сказав: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; ³ через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон; ⁴ й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, — говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського. ⁵ І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, — ⁶ і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це! ⁷ Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу: ⁸ пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю. ⁹ Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка. ¹⁰ Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його. ¹¹ І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, зняв­ши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.

¹² І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії: ¹³ йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне. ¹⁴ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому. ¹⁵ І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправ­диво. ¹⁶ Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу. ¹⁷ І по­мер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.

Глава 29

¹ І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима­ до залишку старійшин серед пересе­ленців і до священиків, і до пророків,­ і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, — ² після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, — ³ через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносо­ра, царя Вавилонського: ⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я пе­реселив з Єрусалима у Вавилон: ⁵ будуйте до­ми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх; ⁶ беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм­ беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували­ синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся; ⁷ і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир. ⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворож­бити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться; ⁹ неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь. ¹⁰ Бо так говорить Господь: ко­ли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повер­нути вас на місце це. ¹¹ Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію. ¹² І взиватиме­те до Мене, і підете і помолитеся Ме­ні, і Я почую вас; ¹³ і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим. ¹⁴ І буду я зна­йдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас. ¹⁵ Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».

¹⁶ Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, — ¹⁷ так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх; ¹⁸ і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх, ¹⁹ за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь.

²⁰ А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє: ²¹ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима. ²² І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні ²³ за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь. ²⁴ І Шемаії нехеламитянину скажи: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Ма­асеї, і до усіх священиків, і писав: ²⁶ «Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду: ²⁷ чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас? ²⁸ Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх». ²⁹ Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії, ³⁰ тоді було слово Господнє до Єремії: ³¹ пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, — ³² за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.

Глава 30

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. ³ Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. ⁴ І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. ⁵ Так сказав Господь: голос­ сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. ⁶ Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? ⁷ О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяж­кий час для Якова, але він буде спасений від нього. ⁸ І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, ⁹ але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. ¹⁰ І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із зем­лі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, ¹¹ бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе. ¹² Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; ¹³ ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе; ¹⁴ усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁵ Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. ¹⁶ Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. ¹⁷ Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»; ¹⁸ так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. ¹⁹ І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. ²⁰ І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. ²¹ І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Ме­не; бо хто відважиться сам собою на­бли­зитися до Мене? — говорить Гос­подь. ²² І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. ²³ Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор гріз­ний; він упаде на голову нечестивих. ²⁴ Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.

Глава 31

¹ У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Мо­їм народом. ² Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокої­ти Ізраїля. ³ Здаля явився мені Гос­подь і сказав: любов’ю вічною Я по­любив тебе і тому простяг до тебе благовоління. ⁴ Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; ⁵ знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. ⁶ Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Гос­пода Бога нашого». ⁷ Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» ⁸ Ось, Я приведу їх із країни пів­нічної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повер­неться сюди. ⁹ Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; по­веду їх біля потоків вод доро­гою рів­ною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. ¹⁰ Слу­­хайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; ¹¹ бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. ¹² І прийдуть во­ни, і будуть торжествувати на висотах Си­ону; і зберуться до благосер­дя­ Господа, до пшениці і вина і єлею, до аг­н­ців і волів; і душа їх буде як напо­єний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. ¹³ Тоді дівчина бу­де веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. ¹⁴ І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь.

¹⁵ Так говорить Господь: голос чут­но у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. ¹⁶ Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться во­ни із землі ворожої. ¹⁷ І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. ¹⁸ Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. ¹⁹ Коли я був навер­нений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». ²⁰ Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. ²¹ По­став собі дороговкази, постав собі стовпи,­ поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. ²² Чи довго тобі блукати, відпала доч­ко? Бо Господь сотворить на зем­лі щось нове: жона спасе чоловіка.

²³ Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на зем­лі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» ²⁴ Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. ²⁵ Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. ²⁶ При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. ²⁷ Ось, настають дні, — говорить Господь, — ко­ли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. ²⁸ І як Я спостерігав за ними, ви­корінюючи­ і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. ²⁹ У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», ³⁰ але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий вино­град, у того на зубах і оскома буде.

³¹ Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, ³² не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. ³³ Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. ³⁴ І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. ³⁵ Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. ³⁶ Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. ³⁷ Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. ³⁸ Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріж­них, ³⁹ і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. ⁴⁰ І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде свя­тинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.

Глава 32

¹ Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. ² Тоді військо царя Вавилонсько­го облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторо­жі,­ який був при домі царя Юдейського. ³ Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у ру­ки царя Вавилонського, і він візьме його; ⁴ і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; ⁵ і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»

⁶ І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: ⁷ ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до те­бе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». ⁸ Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. ⁹ І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; ¹⁰ і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. ¹¹ І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; ¹² і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядь­ка мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; ¹³ і заповів Варуху в присутності їх: ¹⁴ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. ¹⁵ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники­ будуть знову купуватися у землі цій. ¹⁶ І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: ¹⁷ «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічо­го немає неможливого; ¹⁸ Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, силь­ний, Якому ім’я Господь Саваоф! ¹⁹ Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, ²⁰ Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізра­їлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, ²¹ і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, ²² і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. ²³ Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. ²⁴ Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. ²⁵ А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».

²⁶ І було слово Господнє до Єремії: ²⁷ ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? ²⁸ Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, ²⁹ і вві­йдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. ³⁰ Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. ³¹ І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого ³² за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. ³³ Вони по­вернулися до Мене спиною, а не ли­цем; і коли Я навчав їх, з раннього­ ранку навчав, вони не хотіли прийня­ти настановлення, ³⁴ і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. ³⁵ Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. ³⁶ І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — ³⁷ ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. ³⁸ Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. ³⁹ І дам їм одне сер­це й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. ⁴⁰ І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. ⁴¹ І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. ⁴² Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. ⁴³ І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви гово­рите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; ⁴⁴ будуть купувати поля за сріб­ло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь.

Глава 33

¹ І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утриму­вався у дворі сторо́жі: ² Так говорить Господь, Який створив [землю], Гос­подь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому: ³ взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш. ⁴ Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви ⁵ тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього. ⁶ Ось, Я прикладу йому пластир і ці­лющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини, ⁷ і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку, ⁸ і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене. ⁹ І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.

¹⁰ Так говорить Господь: на цьому­ місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби, ¹¹ знову буде чут­но голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нарече­ної, голос тих, що говорять: «слав­те Гос­пода Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Гос­подньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь. ¹² Так говорить Гос­подь Саваоф: на цьому місці, яке по­рожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада. ¹³ У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь. ¹⁴ Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я ви­­­конаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин. ¹⁵ У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі. ¹⁶ У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жи­ти безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!» ¹⁷ Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого, ¹⁸ й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.

¹⁹ І було слово Господнє до Єремії: ²⁰ так говорить Господь: якщо мо­жете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час, ²¹ то мо­же бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми. ²² Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу­ плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені. ²³ І було слово Гос­поднє до Єремії: ²⁴ чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх. ²⁵ Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвер­див, ²⁶ то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Іса­ака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.

Глава 34

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його: ² так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; З і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон. ⁴ Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча; ⁵ ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь. ⁶ Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі. ⁷ Тим часом військо­ царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. ⁸ Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, ⁹ щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. ¹⁰ І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; ¹¹ але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

¹² І було слово Господнє до Єремії від Господа: ¹³ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: ¹⁴ «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого. ¹⁵ Ви нині на­вернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; ¹⁶ але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями. ¹⁷ Тому так гово­рить Господь: ви не послухалися Ме­не у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі; ¹⁸ і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його, ¹⁹ князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, — ²⁰ віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. ²¹ І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук во­рогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. ²² Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і повер­ну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.

Глава 35

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кім­нат, і дай їм пити вина. ³ Я взяв Іаза­нію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів, ⁴ і привів їх у дім Гос­подній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу; ⁵ і поставив перед синами до­му­ Рехавитів повні чаші вина і склян­ки і сказав їм: пийте вино. ⁶ Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте ви­на ні ви, ні діти ваші, повіки; ⁷ і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам дов­гий час прожити на тій землі, де ви подорожніми». ⁸ І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, — ⁹ і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву; ¹⁰ а живемо в на­метах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, бать­ко наш. ¹¹ Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, піде­мо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі.

¹² І було слово Господнє до Єремії: ¹³ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь. ¹⁴ Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не по­слухалися Мене. ¹⁵ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене. ¹⁶ Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене, ¹⁷ тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали. ¹⁸ А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, бать­ка вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, — ¹⁹ за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.

Глава 36

¹ У четвертий рік Іоакима, си­на Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа: ² візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня; ³ можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх. ⁴ І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому. ⁵ І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній; ⁶ отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; ⁷ можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей. ⁸ Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, про­читати у домі Господньому.

⁹ У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці­ оголосили піст перед лицем Госпо­да усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських. ¹⁰ І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові во­рота дому Господнього, вголос усьому народу. ¹¹ Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої, ¹² і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, цар­ський писар, і Делаія, син Семаії,­ й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі; ¹³ і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу. ¹⁴ Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Ни­рії, сувій у руку свою і прийшов до них. ¹⁵ Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Ва­рух уголос їм. ¹⁶ Коли вони ви­­слу­хали усі слова, то з жахом по­ди­ви­лися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю. ¹⁷ І запитали Варуха: скажи­ ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його? ¹⁸ І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій. ¹⁹ Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви. ²⁰ І пішли вони до царя у палац, а сувій за­лишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі сло­ва ці. ²¹ Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя. ²² Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня. ²³ Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні. ²⁴ І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці. ²⁵ Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх. ²⁶ І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.

²⁷ І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому: ²⁸ візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у пер­шому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський; ²⁹ а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?» ³⁰ за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний; ³¹ і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали. ³² І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.

Глава 37

¹ Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській. ² Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка. ³ Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому. ⁴ Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний. ⁵ Тим часом військо фа­раонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима. ⁶ І було слово Господнє до Єремії пророка: ⁷ так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет; ⁸ а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем. ⁹ Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть; ¹⁰ якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.

¹¹ У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового, ¹² Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю­ Веніамінову, ховаючись там серед народу. ¹³ Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш­ перебігти до халдеїв? ¹⁴ Єремія сказав: це неправда; я не хочу пе­ребігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів. ¹⁵ Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею. ¹⁶ Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, — ¹⁷ цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського. ¹⁸ І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю? ¹⁹ і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»? ²⁰ І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там. ²¹ І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дво­рі сторо́жі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторо́жі.

Глава 38

¹ І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: ² так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. ³ Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. ⁴ Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. ⁵ І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. ⁶ Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина ца­ря, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. ⁷ І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євну­хів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. ⁸ І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: ⁹ господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті. ¹⁰ Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візь­ми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. ¹¹ Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодя­щих клаптів і опустив їх на мотуз­ках­ у яму до Єремії. ¹² І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. ¹³ І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі.

¹⁴ Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. ¹⁵ І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. ¹⁶ І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї. ¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; ¹⁸ а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. ¹⁹ І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до хал­деїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. ²⁰ І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. ²¹ А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь: ²² ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно,­ і вони віддалилися від тебе». ²³ І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. ²⁴ І сказав­ Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш; ²⁵ і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар», ²⁶ то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там». ²⁷ І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідали­ся про те, що було сказано цареві. ²⁸ І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.

Глава 39

¹ У дев’ятий рік Седекії, царя Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його. ² А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте. ³ І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сар­сехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського. ⁴ Коли Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, — побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини. ⁵ Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним. ⁶ І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вель­мож юдейських заколов цар Вавилонський; ⁷ а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон. ⁸ Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували. ⁹ А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишив­ся, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон. ¹⁰ Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля. ¹¹ А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузардану, начальникові охоронців: ¹² візь­ми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі. ¹³ І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нер­гал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського ¹⁴ послали і взяли Єремію з двору сторо́жі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу.

¹⁵ До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє: ¹⁶ йди, скажи Авде­меле­ху ефіоплянину: так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми; ¹⁷ але тебе Я визволю у той день, — говорить Господь, — і не будеш від­даний до рук людей, яких ти боїшся.­ ¹⁸ Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, — сказав Господь.

Глава 40

¹ Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузар­дан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого­ ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселя­ли у Вавилон. ² Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це, ³ і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гласу Його, за те й спіткало вас це. ⁴ Отже, ось, я звільняю тебе сьогод­ні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклуван­ня про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди то­бі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди. ⁵ Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафано­вого, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його. ⁶ І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні. ⁷ Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахикама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон; ⁸ тоді прийшли до Годолії у Массифу й Іс­маїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карея, і Сераія, син Фанасмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Ієзонія, син Махафи, вони і дружини їхні. ⁹ Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре; ¹⁰ а я залишуся у Мас­сифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли.­ ¹¹ Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонсь­кий залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового; ¹² і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані,­ і прийшли у землю Юдейську до Го­долії в Массифу, і зібрали вина і літ­ніх плодів дуже багато. ¹³ Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу ¹⁴ і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Ісмаїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім. ¹⁵ Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди? ¹⁶ Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла.

Глава 41

¹ І було у сьомий місяць, Ісма­їл, син Нафанії, сина Елисама з племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і там вони їли разом хліб у Массифі.­ ² І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафа­нового, мечем і умертвили того, якого­ цар Вавилонський поставив начальником над країною. ³ Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових. ⁴ На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це, ⁵ прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і ливаном у руках для приношення їх у дім Господній. ⁶ Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ни­ми, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама. ⁷ І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син На­фанії, убив їх і кинув у рів, він і лю­ди, які були з ним. ⁸ Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пше­ни­цею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми. ⁹ Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими. ¹⁰ І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, до­чок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Аммонових. ¹¹ Але коли Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії, ¹² узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздо­гнали його біля великих вод, у Гаваоні. ¹³ І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Ка­рея, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів; ¹⁴ і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея; ¹⁵ а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммонових. ¹⁶ Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який за­лишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів­ з Гаваона; ¹⁷ і пішли, і зупи­нилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет ¹⁸ від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.

Глава 42

¹ І приступили усі воєначаль­ники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, ² і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, ³ щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. ⁴ І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова. ⁵ Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: ⁶ чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.

⁷ Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. ⁸ Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого, ⁹ і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: ¹⁰ якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. ¹¹ Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. ¹² І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. ¹³ Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: ¹⁴ «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»; ¹⁵ то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і піде­те, щоб жити там, ¹⁶ то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у зем­­лі­­ Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за ва­­­­ми­­­ там, у Єгипті, і там помрете. ¹⁷ І всі,­ які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. ¹⁸ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: як ви­лився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не по­бачите більше місця цього. ¹⁹ До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас, ²⁰ бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо». ²¹ Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. ²² Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.

Глава 43

¹ Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бо­га їхнього, усі ті слова, з якими Гос­подь, Бог їх, послав його до них, ² тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: «не ходіть у Єгипет, щоб жити там»; ³ а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. ⁴ І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. ⁵ І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській, ⁶ чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії; ⁷ і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса.

⁸ І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі: ⁹ візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв, ¹⁰ і скажи їм: так говорить Господь Саваоф,­ Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій ¹¹ і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч. ¹² І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно, ¹³ і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем.

Глава 44

¹ Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: ² так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, З за нечестя їх, яке вони робили, прогнів­ляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. ⁴ Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу». ⁵ Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. ⁶ І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині. ⁷ І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, ⁸ прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? ⁹ Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? ¹⁰ Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за устава­ми Моїми, які Я дав вам і батькам вашим. ¹¹ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну­ проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї ¹² і візьму юдеїв, які залишилися, які поверну­ли лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. ¹³ Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, ¹⁴ і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повер­нутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають поверну­тися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.

¹⁵ І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: ¹⁶ слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; ¹⁷ але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. ¹⁸ А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому­ нестаток і гинемо від меча і голоду. ¹⁹ І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? ²⁰ Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: ²¹ чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце? ²² Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині. ²³ Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Гос­пода, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осяг­ла­ вас ця біда, як бачите нині. ²⁴ І ска­зав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській: ²⁵ так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо вико­ну­вати обітниці наші, які ми обіцяли,­ щоб кадити богині неба і вилива­ти їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. ²⁶ За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!» ²⁷ Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і го­лоду, доки зовсім не знищаться. ²⁸ Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і ді­знаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. ²⁹ І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. ³⁰ Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Ваф­рія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.

Глава 45

¹ Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, ко­ли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: ² так го­ворить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух: З ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою». ⁴ Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.­ ⁵ А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.

Глава 46

¹ Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі: ² про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетсько­го, яке було біля ріки Євфрату в Кар­хемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського. ³ Готуйте щити і списи, і вступайте у бій; ⁴ сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню. ⁵ Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь. ⁶ Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євф­рату, вони спіткнуться і впадуть. ⁷ Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його? ⁸ Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його». ⁹ Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх; ¹⁰ бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату. ¹¹ Піди у Галаад і візь­ми бальзаму, діво, дочко Єгипту; да­ремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення. ¹² Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із силь­ним, і обоє разом упали.

¹³ Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську: ¹⁴ сповіс­тіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі,­ і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч по­жирає околиці твої». ¹⁵ Чому силь­ний твій повалений? — Не встояв, тому що Господь погнав його. ¹⁶ Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу на­шого у рідну нашу землю від згуб­­­но­го меча». ¹⁷ А там кричать: «фа­раон,­ цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час». ¹⁸ Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кар­мил біля моря, так напевне прийде він. ¹⁹ Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгип­ту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя. ²⁰ Єги­­пет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде. ²¹ І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, — і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх. ²² Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із соки­рами, як дроворуби; ²³ вирубають ліс його, — говорить Господь, — бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм. ²⁴ Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного. ²⁵ Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Ам­мо­на, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього; ²⁶ і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, ца­ря Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь. ²⁷ Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його. ²⁸ Не бійся, рабе Мій Якове, — говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.

Глава 47

¹ Слово Господа, яке було до про­рока Єремії про филистим­лян, перше ніж фараон уразив Газу. ² Так говорить Господь: ось, підніма­ються води з півночі і зробляться по­током, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни. ³ Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться­ ⁴ від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора. ⁵ Оплішивіла Газа, гине Аскалон, залишок до­лини їх. ⁶ Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся. ⁷ Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його.

Глава 48

¹ Про Моав так говорить Гос­подь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. ² Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують про­ти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою. ³ Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике. ⁴ Знищений Моав; волання підняли діти його. ⁵ На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. ⁶ Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. ⁷ Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. ⁸ І прийде спус­тошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. ⁹ Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них. ¹⁰ Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! ¹¹ Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. ¹² Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його. ¹³ І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. ¹⁴ Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»?­ ¹⁵ Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його. ¹⁶ Близька загибель Моава, і сильно поспі­шає біда його. ¹⁷ Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!» ¹⁸ Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жи­телько Дивона, бо спустошувач Мо­ава прийде до тебе і знищить укріплення твої. ¹⁹ Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?» ²⁰ Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. ²¹ І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф, ²² і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм, ²³ і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон, ²⁴ і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі. ²⁵ Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь. ²⁶ Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням. ²⁷ Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? ²⁸ Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. ²⁹ Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування сер­ця його. ³⁰ Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. ³¹ Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. ³² Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. ³³ Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піс­нями; крик битви буде, а не крик радости. ³⁴ Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. ³⁵ Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. ³⁶ Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: ³⁷ у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. ³⁸ На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Гос­подь. ³⁹ «Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навко­лишніх його, ⁴⁰ бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом. ⁴¹ Міс­та будуть узяті, й ук­ріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. ⁴² І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. ⁴³ Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моа­ва, — сказав Господь. ⁴⁴ Хто втече від жаху, впаде­ в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моа­ва, час відвідання їх, — говорить Гос­подь. ⁴⁵ Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. ⁴⁶ Го­ре тобі, Моаве! загинув народ Хамо­са, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон. ⁴⁷ Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві.­

Глава 49

¹ Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його? ² Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. ³ Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. ⁴ Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?» ⁵ Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. ⁶ Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь.

⁷ Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх? ⁸ Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого. ⁹ Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі,­ то вони украли б, скільки їм потрібно. ¹⁰ А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. ¹¹ Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене. ¹² Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти за­лишишся непокараним? Ні, не зали­шишся непокараним, але неодмінно­ будеш пити чашу. ¹³ Бо Мною кляну­ся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. ¹⁴ Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну.­ ¹⁵ Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми.­ ¹⁶ Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь. ¹⁷ І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі вираз­ки його. ¹⁸ Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. ¹⁹ Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? ²⁰ Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх. ²¹ Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. ²² Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів.

²³ Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. ²⁴ Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. ²⁵ Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? ²⁶ Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф. ²⁷ І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада.

²⁸ Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу! ²⁹ Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!» ³⁰ Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум. ³¹ Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці. ³² Верблюди їхні віддані будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — гово­рить Господь. ³³ І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому.

³⁴ Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку­ царювання Седекії, царя Юдейського: ³⁵ так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх. ³⁶ І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити. ³⁷ Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душí їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, — і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. ³⁸ І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, — говорить Господь. ³⁹ Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь.

Глава 50

¹ Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка: ² сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені». ³ Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть. ⁴ У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого. ⁵ Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом віч­ним, який не забудеться». ⁶ Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою. ⁷ Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноб­лювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, на­дією батьків їхніх». ⁸ Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець. ⁹ Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих на­родів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно. ¹⁰ І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь. ¹¹ Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні. ¹² У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих на­родів — пустеля, суха земля і степ. ¹³ Від гніву Господа вона зробиться без­люд­ною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через ­Вавилон, здивується і посвистить, див­лячись на усі виразки його. ¹⁴ Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що на­тя­гують лук, стріляйте у нього, не шко­дуйте стріл, бо він згрішив проти Господа. ¹⁵ Зді­йміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним. ¹⁶ Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен по­вернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою. ¹⁷ Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив. ¹⁸ Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського. ¹⁹ І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Гала­аді.­ ²⁰ У ті дні й у той час, — говорить Гос­подь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих. ²¹ Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі. ²² Шум бит­ви на землі і велике руйнування! ²³ Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами! ²⁴ Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа. ²⁵ Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській. ²⁶ Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося. ²⁷ Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх. ²⁸ Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його. ²⁹ Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого. ³⁰ За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь. ³¹ Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого. ³² І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його.

³³ Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх. ³⁴ Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона. ³⁵ Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його; ³⁶ меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться; ³⁷ меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені; ³⁸ засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ. ³⁹ І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів. ⁴⁰ Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися. ⁴¹ Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі; ⁴² тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна лю­ди­­на, щоб битися з тобою, дочко Ва­ви­лона. ⁴³ Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опус­тилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів. ⁴⁴ Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пас­тир протистане Мені? ⁴⁵ Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними. ⁴⁶ Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами.

Глава 51

¹ Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. ² І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. ³ Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. ⁴ Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. ⁵ Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Сава­офа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. ⁶ Біжіть із середовища Вавилона і спасайте ко­жен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. ⁷ Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. ⁸ Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть баль­заму для рани його: можливо, він зцілиться. ⁹ Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і пі­демо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і підняв­ся до хмар. ¹⁰ Господь вивів на світ­ло правду нашу; підемо і звіс­тимо на Сионі діло Господа Бога нашого. ¹¹ Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідій­ських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити­ його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. ¹² Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. ¹³ О, ти, що живеш біля вод ве­ликих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. ¹⁴ Господь Саваоф поклявся Са­­мим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. ¹⁵ Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. ¹⁶ За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від кра­їв землі, творить блискавки серед до­щу і виводить вітер зі сховищ Своїх.­ ¹⁷ Без­­­умствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. ¹⁸ Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. ¹⁹ Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. ²⁰ Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розо­ряв царства; ²¹ тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; ²² тобою уражав­ чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; ²³ і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. ²⁴ І воздам Ва­ви­лону і усім жителям Халдеї­ за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Гос­подь. ²⁵ Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Гос­подь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. ²⁶ І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь. ²⁷ Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. ²⁸ Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. ²⁹ Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. ³⁰ Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. ³¹ Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, ³² і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. ³³ Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. ³⁴ Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав­ мене. ³⁵ Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Хал­деї, — скаже Єрусалим. ³⁶ Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. ³⁷ І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. ³⁸ Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. ³⁹ Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. ⁴⁰ Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. ⁴¹ Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! ⁴² Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю­ хвиль його. ⁴³ Міста його стали по­рож­німи, землею сухою, степом, зем­лею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. ⁴⁴ І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. ⁴⁵ Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. ⁴⁶ Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. ⁴⁷ Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся зем­ля­ його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. ⁴⁸ І будуть торжествувати над Ва­вилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. ⁴⁹ Як Вавилон пова­лював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть по­валені уражені всієї країни. ⁵⁰ Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. ⁵¹ Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. ⁵² За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. ⁵³ Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Гос­подь. ⁵⁴ Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської, ⁵⁵ бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. ⁵⁶ Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. ⁵⁷ І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. ⁵⁸ Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.

⁵⁹ Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. ⁶⁰ Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. ⁶¹ І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, ⁶² і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею». ⁶³ І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, ⁶⁴ і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.

Глава 52

¹ Седекія був двадцяти одного року, коли почав царювати, і царював у Єрусалимі одинадцять років; ім’я матері його — Хамуталь, дочка Єремії з Ливни. ² І він робив лихе в очах Господа, усе те, що робив Іоаким; ³ тому гнів Господа був над Єрусалимом та Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відійшов від царя Вавилонського. ⁴ І було, у дев’ятий рік його царювання, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, сам і все військо його, до Єрусалима, і обложили його, і збудували навколо нього насип. ⁵ І знаходилося місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. ⁶ У четвертому місяці, у дев’ятий день місяця, голод у місті посилився, і не було хліба у народу землі. ⁷ Зроблений був пролам у місто, і побігли усі військові, і вийшли з міста вночі воротами, що знаходяться між двома стінами, біля царського саду, і пішли дорогою степу; халдеї ж були навколо міста. ⁸ Військо халдейське погналося за царем, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. ⁹ І взяли царя, і привели його до царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив над ним суд. ¹⁰ І заколов цар Вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейсь­ких заколов у Ривлі. ¹¹ А Седекії ви­колов очі і повелів закувати його мідними ланцюгами; і відвів його цар Вавилонський у Вавилон і посадив його у дім сторо́жі до дня смер­ти його.

¹² У п’ятий місяць, у десятий день місяця, — це був дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського, — прийшов Навузардан, начальник охоронців, який стояв перед царем Вавилонським, у Єрусалим ¹³ і спалив дім Господній, і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем. ¹⁴ І все військо халдейське, яке було з начальником охоронців, зруйнувало усі стіни навколо Єрусалима. ¹⁵ Бідних з народу та інший народ, який залишався у місті, і перебіжчиків, які перейшли до царя Вавилонського, і взагалі залишок простого наро­ду Навузардан, начальник охорон­ців, виселив. ¹⁶ Тільки трохи з бідного народу землі Навузардан, начальник охоронців, залишив для виноградників і землеробства. ¹⁷ І стовпи мід­ні, які були у домі Господньому, і підстави, і мідне море, що в домі Господньому, зламали халдеї й віднесли усю мідь їх у Вавилон. ¹⁸ І та­зи, і лопатки, і ножі, і чаші, і ложки, і всі мідні сосуди, які вживалися при богослужінні, взяли; ¹⁹ і блюда, і щипці, і чаші, і казани, і лампади, і фіміамники, і кру́жки, що було золоте — золоте, і що було срібне — срібне, узяв начальник охоронців; ²⁰ також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, що служили підставами, які цар Соломон зробив у домі Господньому, — міді в усіх цих речах неможливо було зважити.­ ²¹ Стовпи ці були кожен стовп у вісімнадцять ліктів висоти, і шнурок у дванадцять ліктів обіймав його, а товщина стінок його, всередині порожнього, у чотири пальці. ²² І вінець на ньому мідний, а висота вінця п’ять ліктів; і сітка і гранатові яблука навколо були усі мідні; те саме і на іншому стовпі з гранатовими яблуками. ²³ Гранатових яблук було по усіх боках дев’яносто шість; усіх яблук навколо сітки сто. ²⁴ Начальник охоронців узяв також Сераію первосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу. ²⁵ І з міста узяв одного євнуха, який був начальником над військовими людьми, і сім чоловік, які стояли перед лицем царя, які знаходилися у місті, і головного писаря у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу країни, знайдених у місті. ²⁶ І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського у Ривлу. ²⁷ І уразив їх цар Вавилонський і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф; і виселений був Іуда із землі своєї. ²⁸ Ось народ, який виселив Навуходоносор: у сьомий рік три тисячі двадцять три юдеї; ²⁹ у вісімнадцятий рік Навуходоносора з Єрусалима виселено вісімсот тридцять дві душі; ³⁰ у двадцять третій рік Навуходоносора Навузардан, начальник охоронців, виселив юдеїв сімсот сорок п’ять душ: усього чотири тисячі шістсот душ.

³¹ У тридцять сьомий рік після переселення Іоакима*, царя Юдейсь­кого, у дванадцятий місяць, у двад­цять п’ятий день місяця, Евильмеро­дах, цар Вавилонський, у перший рік царювання свого, підніс Іоакима, царя Юдейського, і вивів його із в’яз­ничного дому. ³² І розмовляв з ним дружньо, і поставив престіл його ви­ще престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 33 і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди у нього обідав­ у всі дні життя свого. ³³ Й утримання його, утримання постійне, видавалося йому від царя з дня у день до дня смерти його, у всі дні життя його.

* Ієхонії.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66

Глава 1

¹ Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.

² Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. ³ Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє. ⁴ На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого, — повернулися назад. ⁵ У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. ⁶ Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм. ⁷ Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми. ⁸ І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто. ⁹ Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.

¹⁰ Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! ¹¹ Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. ¹² Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? ¹³ Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і свят­кування! ¹⁴ Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх. ¹⁵ І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.

¹⁶ Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; ¹⁷ навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. ¹⁸ Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. ¹⁹ Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі; ²⁰ якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. ²¹ Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці. ²² Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою; ²³ князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.

²⁴ Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм! ²⁵ І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве; ²⁶ і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна». ²⁷ Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою; ²⁸ усім же від­ступ­никам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться. ²⁹ Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі; ³⁰ бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води. ³¹ І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.

Глава 2

¹ Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим. ² І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. ³ І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима. ⁴ І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.

⁵ О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому. ⁶ Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні. ⁷ І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його; ⁸ і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх. ⁹ І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх. ¹⁰ Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його. ¹¹ Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. ¹² Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — ¹³ і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські, ¹⁴ і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби, ¹⁵ і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну, ¹⁶ і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. ¹⁷ І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, ¹⁸ й ідоли зовсім зник­нуть. ¹⁹ І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. ²⁰ У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм, ²¹ щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. ²² Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?

Глава 3

¹ Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, ² хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця, ³ п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. ⁴ І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними. ⁵ І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. ⁶ Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі бать­ка свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руї­ни під рукою твоєю. ⁷ А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу. ⁸ Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його. ⁹ Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло. ¹⁰ Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх; ¹¹ а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата­ за діла рук його. ¹² Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували.

¹³ Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. ¹⁴ Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; ¹⁵ навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф.

¹⁶ І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах, — ¹⁷ оголить Господь тім’я дочок Сиону­ і відкриє Господь сором їх; ¹⁸ у той день відніме Господь красиві ланцюж­ки на ногах і зірочки, і півмісяці, ¹⁹ серги, і намиста, й опахала,­ запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні, ²⁰ персні і кільця в носі, ²¹ верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці, ²² світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала. ²³ І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся — проплішина, і замість широкої опанчі — вузьке веретище, замість краси — клеймо. ²⁴ Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої — на війні. ²⁵ І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена.

Глава 4

¹ І вхопляться сім жінок за од­ного чоловіка у той день, і скажуть: «свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям, — зніми з нас ганьбу».

² У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі­ — у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля. ³ Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,­ ⁴ коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню. ⁵ І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров. ⁶ І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.

Глава 5

¹ Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори, ² і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди. ³ І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм. ⁴ Що ще належало б зробити для вино­градника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди? ⁵ Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним, ⁶ і залишу його у запус­тінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він тер­ням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ. ⁷ Виноград­ник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання.

⁸ Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі. ⁹ У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві — без мешканців; ¹⁰ десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу. ¹¹ Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином; ¹² і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не див­ляться і про діяння рук Його не думають. ¹³ За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги. ¹⁴ За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх. ¹⁵ І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть; ¹⁶ а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді. ¹⁷ І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих. ¹⁸ Го­ре тим, хто тягне на себе беззаконня­ мотузками суєти, і гріх — ніби ременями колісничними; ¹⁹ які говорять: «нехай Він поспішить і приско­рить діло Своє, щоб ми бачили, і не­хай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!» ²⁰ Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму­ вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким! ²¹ Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! ²² Горе тим, які смі­ли­ві пити вино і сильні готувати міц­ний­ напій, ²³ які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! ²⁴ За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого. ²⁵ За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута. ²⁶ І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, — і ось, він легко і скоро прийде; ²⁷ не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його; ²⁸ стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його — як вихор; ²⁹ ревіння його — як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме. ³⁰ І зареве на нього у той день ніби ревіння роз­бурханого моря; і спогляне він на землю, і ось — пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.

Глава 6

¹ У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. ² Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. ³ І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його! ⁴ І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. ⁵ І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа. ⁶ Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, ⁷ і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.

⁸ І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. ⁹ І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите. ¹⁰ Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. ¹¹ І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє. ¹² І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі. ¹³ І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.

Глава 7

¹ І було у дні Ахаза, сина Іоафа­мового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завою­вати його, але не могли завоювати. ² І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.

³ І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного, ⁴ і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного. ⁵ Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи: ⁶ підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового. ⁷ Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться; ⁸ бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом; ⁹ і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені. ¹⁰ І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: ¹¹ проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті. ¹² І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. ¹³ Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруд­нювати і Бога мого? ¹⁴ Отже, Сам Гос­подь дасть вам знамення: ось, Ді­ва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл. ¹⁵ Він буде годуватися молоком і ме­дом, до­ки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре; ¹⁶ бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її. ¹⁷ Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського.­ ¹⁸ І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській, — ¹⁹ і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах. ²⁰ У той день поголить Господь брит­вою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду. ²¹ І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець, ²² за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій зем­лі. ²³ І буде у той день: на кож­ному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник. ²⁴ Зі стрілами і луками будуть ходити ту­ди, бо уся земля буде терням і колю­чим чагар­ником. ²⁵ І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх.

Глава 8

¹ І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*. ² І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — ³ і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, ⁴ бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, ма­ти моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.

⁵ І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: ⁶ за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, ⁷ наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; ⁸ і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! ⁹ Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! ¹⁰ Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! ¹¹ Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: ¹² «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. ¹³ Господа Саваофа — Його шануйте свято,­ і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше! ¹⁴ І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси­ для обох домів Ізраїля, петлею і сіт­кою для жителів Єрусалима. ¹⁵ І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. ¹⁶ Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».

¹⁷ Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього. ¹⁸ Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Са­ва­офа, Який живе на горі Сионі. ¹⁹ І ко­ли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звер­татися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? ²⁰ Звер­тайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. ²¹ І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого. ²² І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завж­ди буде морок там, де тепер він загуснув.

* Поспішає грабунок, прискорює здобич.

Глава 9

¹ Час, що минув, принизив зем­лю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. ² Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє. ³ Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. ⁴ Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама. ⁵ Бо усяке взуття­ воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. ⁶ Бо Немов­ля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. ⁷ Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.

⁸ Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, ⁹ щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: ¹⁰ цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сико­мори вирубані — замінимо їх кедрами. ¹¹ І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: ¹² сиріян зі сходу, а фи­листимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. ¹³ Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. ¹⁴ І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день: ¹⁵ старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. ¹⁶ І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. ¹⁷ Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста­ усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. ¹⁸ Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму. ¹⁹ Лють Господа Савао­фа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. ²⁰ І будуть різати праворуч, і залишаться голод­ні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: ²¹ Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

* У слов’янській Біблії цей стих читаєть­ся так: «Бо Немовля народилося нам, Син, і даний нам; владарювання Його на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Великої Ради Ангел, Дивний, Радник, Бог кріпкий, Воло­дар, Князь миру, Отець будучого віку; бо при­веду мир князям, мир і здоров’я Його».

Глава 10

¹ Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, ² щоб усунути бід­них від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. ³ І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? ⁴ Без Мене зігнуться­ між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простер­та. ⁵ О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! ⁶ Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. ⁷ Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. ⁸ Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? ⁹ Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? ¹⁰ Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — ¹¹ то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями­ його, як зробив із Самарією та ідола­ми її?» ¹² І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо­ піднятих очей його. ¹³ Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; ¹⁴ і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». ¹⁵ Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! ¹⁶ За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на пов­них його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. ¹⁷ Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; ¹⁸ і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. ¹⁹ І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.

²⁰ І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. ²¹ Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. ²² Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено пов­ною правдою; ²³ бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. ²⁴ Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. ²⁵ Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. ²⁶ І під­німе Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. ²⁷ І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. ²⁸ Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. ²⁹ Проходять тіснини; у Геві но­чівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. ³⁰ Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! ³¹ Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. ³² Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Си­ону, пагорбу Єрусалимському. ³³ Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. ³⁴ І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.

Глава 11

¹ І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; ² і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя; ³ і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. ⁴ Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. ⁵ І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина. ⁶ Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. ⁷ І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. ⁸ І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. ⁹ Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море.

¹⁰ І буде у той день: до кореня Ієс­с­еєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, — і спокій його буде слава. ¹¹ І буде у той день: Господь знову простягне ру­ку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Пат­росі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й у Емафі, й на островах моря, ¹² І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі. ¹³ І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема. ¹⁴ І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Мо­ава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм. ¹⁵ І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в силь­ному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях мо­жуть переходити її. ¹⁶ Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ассура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із зем­лі Єгипетської.

Глава 12

¹ І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене. ² Ось, Бог — спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь — сила моя, і спів мій — Гос­подь; і Він був мені на спасіння. ³ І у радості будете черпати воду із джерел спасіння, ⁴ і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його; ⁵ співайте Господу, бо Він створив велике, — нехай знають це по усій землі. ⁶ Веселися і радуйся, жителько Сиону, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів.

Глава 13

¹ Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів. ² Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів. ³ Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй. ⁴ Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо. ⁵ Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю. ⁶ Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього. ⁷ Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло. ⁸ Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися. ⁹ Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її. ¹⁰ Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм. ¹¹ Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів; ¹² зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське. ¹³ Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його. ¹⁴ Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю. ¹⁵ Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча. ¹⁶ І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені. ¹⁷ Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота. ¹⁸ Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми. ¹⁹ І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, ²⁰ не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. ²¹ Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. ²² Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах.

Глава 14

¹ Близький час його, і не за­ба­ряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Із­­раї­ля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і при­ліпляться до дому Якова. ² І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візь­ме у полон тих, що поло­нили його, і буде панувати над гнобителями своїми.

³ І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений, ⁴ ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! ⁵ Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, ⁶ який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. ⁷ Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости; ⁸ і ки­париси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас». ⁹ Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. ¹⁰ Усі вони будуть гово­рити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас! ¹¹ У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій. ¹² Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. ¹³ А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі; ¹⁴ зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього». ¹⁵ Але скинутий у пекло, у глибини пекель­ні. ¹⁶ Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, ¹⁷ всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?». ¹⁸ Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй уси­пальниці; ¹⁹ а ти повалений поза гроб­ницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, ²⁰ не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. ²¹ Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. ²² І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь. ²³ І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф. ²⁴ З клят­вою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, ²⁵ щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. ²⁶ Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, ²⁷ бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?

²⁸ У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово: ²⁹ не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон. ³⁰ Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій. ³¹ Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх. ³² Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.

Глава 15

¹ Пророцтво про Моав. — Так! уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений! ² Він піднімається до Баїта і Дивона,­ піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево́ і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди. ³ На вулицях його опоясуються веретищем; на покрів­лях його і площах його усе ридає, по­­топає у сльозах. ⁴ І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому.­ ⁵ Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страш­ний крик; ⁶ тому що води Ним­рима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені. ⁷ Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську. ⁸ Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його; ⁹ тому що води Ди­­мона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове — левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні.

Глава 16

¹ Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; ² бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських. ³ «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. ⁴ Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. ⁵ Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуд­дя». ⁶ «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його». ⁷ Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кир­харешета: вони зовсім зруйновані. ⁸ Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. ⁹ Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. ¹⁰ Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у то­чилах: Я припинив радість. ¹¹ Від то­го нутрощі мої стогнуть за Мо­авом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом. ¹² Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.

¹³ Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна. ¹⁴ Нині ж так гово­рить Господь: через три роки, раху­ючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.

Глава 17

¹ Пророцтво про Дамаск. — Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн. ² Міс­та ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх. ³ Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, — говорить Господь Саваоф.

⁴ І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим. ⁵ Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській. ⁶ І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів. ⁷ У той день звер­не людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого; ⁸ і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала. ⁹ У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо. ¹⁰ Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив жив­ці від чужої лози. ¹¹ У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорс­тока. ¹² На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить мо­ре. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води. ¹³ Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору. ¹⁴ Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.

Глава 18

¹ Горе землі, яка осіняє крилами по той бік рік ефіопських, ² і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого і який усе топче, землю якого розрізають ріки. ³ Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте! ⁴ Бо так Господь сказав мені: Я спо­кійно дивлюся з оселі Моєї, як світ­ла­ теплота після дощу, як хмара ро­си­­ під час жнивної спеки. ⁵ Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля. ⁶ І залишать усе хижим птахам на горах і звірам по­ль­овим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там. ⁷ У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міц­ного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе́ топче, землю якого розрізають ріки, — до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион.

Глава 19

¹ Пророцтво про Єгипет. — Ось, Господь сидить на хмарі­ легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому. ² Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством. ³ І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів. ⁴ І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф. ⁵ І виснажаться води у морі і ріка вичер­пається і висохне; ⁶ і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть. ⁷ Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне. ⁸ І заплачуть рибал­ки, і заридають усі, хто кидає вудку­ в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, за­­смутяться, ⁹ і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен; ¹⁰ і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом. ¹¹ Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуз­дою. Як скажете ви фараонові: «я син мудреців, син царів древніх?» ¹² Де вони? де твої мудреці? нехай во­ни тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що́ Господь Саваоф визначив про Єгипет. ¹³ Збожеволіли князі­ цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його. ¹⁴ Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй. ¹⁵ І не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голо­ва і хвіст, пальма і тростина. ¹⁶ У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них. ¹⁷ Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього. ¹⁸ У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься міс­том сонця. ¹⁹ У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу — біля меж її. ²⁰ І буде він знаменням і свід­ченням про Господа Саваофа у землі­ Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх. ²¹ І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають. ²² І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх. ²³ У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни — в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу. ²⁴ В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі, ²⁵ яку благословить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій — єгиптяни, і діла рук Моїх — ассиріяни, і спадщина Моя — Ізраїль.

Глава 20

¹ У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його, ² у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий. ³ І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію, ⁴ так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посором­лення Єгипту. ⁵ Тоді жахнуться і за­соромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалили­ся. ⁶ І скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми?

Глава 21

¹ Пророцтво про пустелю при­морську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. ² Грізне видіння показа­не мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. ³ Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. ⁴ Сер­це моє тремтить; дрож б’є мене; відрад­на ніч моя перетворилася на жах для мене. ⁵ Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!» ⁶ Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. ⁷ І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попар­но; і вслухався він старанно, з великою увагою, — ⁸ і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишав­ся цілі ночі: ⁹ і ось, їдуть люди, верш­ники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. ¹⁰ О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.

¹¹ Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? ¹² Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.

¹³ Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! ¹⁴ Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, ¹⁵ бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни. ¹⁶ Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне, ¹⁷ і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.

Глава 22

¹ Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі? ² Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; З усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли. ⁴ Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого. ⁵ Бо день сум’яття і потоптання і збен­теження у долині видіння від Гос­пода, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори. ⁶ І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит. ⁷ І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт, ⁸ і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому. ⁹ Але ви бачите, що багато проламів у стіні­ міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку; ¹⁰ і відзначаєте до­ми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну; ¹¹ і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод ста­ро­­го ставка. А на Того, Хто це робить,­ не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це. ¹² І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем. ¹³ Але ось, веселощі і радість! Убива­ють волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пи­ти, бо завтра помремо!» ¹⁴ І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.

¹⁵ Так сказав Господь, Господь Са­ваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника па­лацу [і скажи йому]: ¹⁶ що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі. ¹⁷ Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок; ¹⁸ згорнув­ши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти пом­реш, і там чудові колісниці твої будуть гань­бою для дому господаря твого. ¹⁹ І зі­­ш­товхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого. ²⁰ І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного, ²¹ і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жи­телів Єрусалима і для дому Іудиного.­ ²² І ключ дому Дави­дового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить. ²³ І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сі­­­далище слави для дома батька свого. ²⁴ І буде висіти на ньому вся сла­ва­­ дому батька його, дітей та онуків, усьо­го домашнього начиння до ос­танніх музичних інструментів. ²⁵ У той день, — говорить Господь Саваоф, — похит­неться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.

Глава 23

¹ Пророцтво про Тир. — Ридайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської. ² Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю. ³ По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів. ⁴ Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: «як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат». ⁵ Коли звіст­ка дійде до єгиптян, здригнуться во­ни,­ почувши про Тир. ⁶ Переселяйте­ся­ у Фарсис, ридайте, мешканці ост­ро­ва! ⁷ Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні да­лекій. ⁸ Хто визначив це Тиру, який роздавав вінці, якого купці бу­ли князями,­ торговці — знаменитостями землі? ⁹ Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі. ¹⁰ Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони. ¹¹ Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його ¹² і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою. ¹³ Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни. ¹⁴ Ридайте, кораблі фарсиські! Бо твердиня ваша розорена.

¹⁵ І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного­ царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю: ¹⁶ «візьми цит­ру, ходи по місту, забута блудни­це! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе». ¹⁷ І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову поч­не одержувати прибуток свій і буде блу­додіяти з усіма царствами земни­ми по всьому всесвіту. ¹⁸ Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний.

Глава 24

¹ Ось, Господь спустошує зем­лю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній. ² І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст. ³ Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це. ⁴ Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі. ⁵ І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт. ⁶ За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей. ⁷ Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем. ⁸ Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів; ⁹ уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її. ¹⁰ Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти. ¹¹ Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі. ¹² У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися. ¹³ А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання. ¹⁴ Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря. ¹⁵ Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого. ¹⁶ Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники. ¹⁷ Жах і яма і петля для тебе, жителю землі! ¹⁸ Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти роз­­криються, і основи землі потрясуться. ¹⁹ Земля розтрощується, зем­ля­­ розпадається, земля сильно тря­сеться; ²⁰ хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.

²¹ І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі. ²² І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані. ²³ І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.

Глава 25

¹ Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь. ² Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене. ³ Тому будуть прославля­ти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе, ⁴ бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни. ⁵ Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів. ⁶ І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчис­тіших вин; ⁷ і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. ⁸ Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. ⁹ І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його! ¹⁰ Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною. ¹¹ І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його. ¹² І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.

Глава 26

¹ У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. ² Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. ³ Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. ⁴ Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: ⁵ Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. ⁶ Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. ⁷ Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. ⁸ І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. ⁹ Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. ¹⁰ Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. ¹¹ Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. ¹² Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. ¹³ Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. ¹⁴ Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. ¹⁵ Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. ¹⁶ Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його. ¹⁷ Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди. ¹⁸ Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. ¹⁹ Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. ²⁰ Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів; ²¹ бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.

Глава 27

¹ У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське. ² У той день оспівайте його — улюблений виноградник: ³ Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу­ його, щоб ніхто не увірвався в нього.­ ⁴ Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім. ⁵ Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною. ⁶ У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна. ⁷ Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його? ⁸ Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру. ⁹ І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця. ¹⁰ Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його. ¹¹ Коли гілки його засох­нуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його. ¹² Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного; ¹³ і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.

Глава 28

¹ Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином! ² Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. ³ Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян. ⁴ І з зів’ялою квіт­кою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.

⁵ У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого, ⁶ і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт. ⁷ Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються. ⁸ Бо усі столи наповнені гидкою блювоти­ною, немає чистого місця. — ⁹ А гово­рять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері? ¹⁰ Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на пра­вило, тут трохи і там трохи». ¹¹ За те бель­котливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.­ ¹² Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — за­спокоєння». Але вони не хотіли слухати. ¹³ І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потрап­лять у сітку і будуть уловлені.

¹⁴ Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі. ¹⁵ Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».

¹⁶ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться. ¹⁷ І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоп­лять місце приховування. ¹⁸ І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані. ¹⁹ Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах. ²⁰ Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загор­нутися у неї. ²¹ Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.

²² Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї зем­лі. ²³ Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою. ²⁴ Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою? ²⁵ Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним. ²⁶ І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його. ²⁷ Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою. ²⁸ Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому мо­лотильні колеса з конями їх, але не розтирають його. ²⁹ І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!

Глава 29

¹ Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви. ² Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл. ³ Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую про­ти тебе укріплення. ⁴ І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій. ⁵ Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить. ⁶ Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усе­по­жерливого вогню. ⁷ І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його. ⁸ І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спраг­ла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Си­он. ⁹ Чудуйтеся і дивуйтеся: вони ос­ліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери; ¹⁰ бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці. ¹¹ І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана». ¹² І пере­дають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».

¹³ І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Ме­не, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських; ¹⁴ то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане. ¹⁵ Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?» ¹⁶ Яка нерозсудли­вість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив ме­не»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»? ¹⁷ Ще трохи,­ дуже трохи, і Ли­ван чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вва­жати за ліс? ¹⁸ І у той день глухі по­чують слова книги, і прозрі­ють із пітьми і мороку очі сліпих. ¹⁹ І страж­денні більше і більше будуть радіти у Господі, і бід­ні люди бу­­дуть торжествувати за Святого Ізраїля, ²⁰ бо не буде більше­ кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправ­ди, ²¹ які заплутують людину у словах, і тому, хто ви­магає суду, біля воріт розстав­ляють сіті, і від­штовху­ють правого. ²² Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у со­ромі, і лице його більше не зблід­не. ²³ Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шану­вати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим. ²⁴ Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі нав­чаться послуху.

Глава 30

¹ Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: ² не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. ³ Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям; ⁴ тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса. ⁵ Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором. ⁶ Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм корис­ти. ⁷ Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно. ⁸ Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки. ⁹ Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, ¹⁰ які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне; ¹¹ зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».

¹² Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово­ це, а сподіваєтеся на обман і неправ­ду, і спираєтеся на те: ¹³ то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить. ¹⁴ І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться­ і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми; ¹⁵ бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли ¹⁶ і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі. ¹⁷ Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі. ¹⁸ І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього! ¹⁹ Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі. ²⁰ І дасть вам Господь хліб у го­рі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; ²¹ і ву­ха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч. ²² Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси. ²³ І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах. ²⁴ І воли й ос­ли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом. ²⁵ І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день ве­ликої поразки, коли упадуть вежі. ²⁶ І світло місяця буде, як світло сон­ця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.

²⁷ Ось, ім’я Господа йде здаля, го­рить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає, ²⁸ і подих Його, як потік, що розлив­ся, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани. ²⁹ А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої. ³⁰ І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді. ³¹ Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений. ³² І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде про­ти нього війною спустошливою. ³³ Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.

* Єрусалима.

Глава 31

¹ Горе тим, які йдуть у Єгипет по допомогу, сподіваються на коней і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, тому що вони дуже сильні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не прибігають! ² Але премудрий Він; і наведе біду, і не скасує слів Своїх; повстане проти дому нечестивих і проти допомоги тих, що чинять беззаконня. ³ І єгиптяни — люди, а не Бог; і коні їхні — плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і упаде той, кого захищають, і усі разом загинуть. ⁴ Бо так сказав мені Господь: як лев, як скимен, який реве над своєю здобиччю, хоч би багато пастухів кричало на нього, від крику їхнього не здригнеться і безлічі їх не поступиться, — так Господь Саваоф зійде воювати за гору Сион і за пагорб його. ⁵ Як птахи — пташенят, так Господь Саваоф покриє Єрусалим, захистить і визволить, пощадить і спасе. ⁶ Наверніться до Того, від Якого вас стільки відпало, сини Ізраїля! ⁷ У той день відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх. ⁸ І Ассур упаде не від людського меча, і не людський меч уразить його, — він уникне меча, і юнаки його будуть податтю. ⁹ І від страху пробіжить повз укріплення своє; і князі його будуть лякатися прапора, — говорить Господь, Якого вогонь на Сионі і горно в Єрусалимі.

Глава 32

¹ Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом; ² і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій. ³ І очі тих, що бачать, не будуть закри­ватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати. ⁴ І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно. ⁵ Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний. ⁶ Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих. ⁷ У підступного і дії згуб­ні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий. ⁸ А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне.

⁹ Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів. ¹⁰ Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, не­­­дбалі! бо не буде оббирання вино­граду, і час жнив не настане. ¹¹ Здриг­ніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна. ¹² Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну вино­градну лозу. ¹³ На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті; ¹⁴ бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте;­ Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком диких ослів і стад, що пасуться, ¹⁵ доки не виллється на нас Дух звище, і пус­теля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом. ¹⁶ Тоді суд ус­тановиться у цій пустелі, і правосуд­дя буде перебувати на плодоносному полі. ¹⁷ І справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки. ¹⁸ Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних. ¹⁹ І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину. ²⁰ Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла.

Глава 33

¹ Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіж­ник, якого не грабували! Коли за­­кін­чиш спустошування, будеш спус­то­­ше­ний і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе. ² Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви. ³ Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена, ⁴ і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана. ⁵ Високий Господь, Який живе у вишніх; Він напов­нить Сион судом і правдою. ⁶ І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм. ⁷ Ось, сильні їхні кричать на вулицях; пос­ли для миру гірко плачуть. ⁸ Спорож­ніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей. ⁹ Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.

¹⁰ Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся. ¹¹ Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас. ¹² І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане тер­ня, будуть спалені у вогні.

¹³ Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою. ¹⁴ Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?» ¹⁵ Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; ¹⁶ той буде жити на висотах; притулок його — неприступ­ні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне. ¹⁷ Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену; ¹⁸ серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?» ¹⁹ Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою. ²⁰ Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мир­не, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься. ²¹ Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель. ²² Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас. ²³ Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок. ²⁴ І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.

Глава 34

¹ Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній! ² Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення. ³ І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої. ⁴ І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці. ⁵ Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю. ⁶ Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома. ⁷ І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром. ⁸ Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион. ⁹ І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою: ¹⁰ не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній; ¹¹ і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протяг­нуть по ній шнур руйнування і висок знищення. ¹² Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо. ¹³ І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів. ¹⁴ І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій. ¹⁵ Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного. ¹⁶ Відшукайте у книзі Господ­ній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його пове­ліли, і сам дух Його збере їх. ¹⁷ І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.

* Зірки.

Глава 35

¹ Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис; ² чудово буде цвісти і радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, пишнота Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. ³ Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі; ⁴ скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас. ⁵ Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. ⁶ Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у степу — потоки. ⁷ І перетвориться примара вод на озеро, і спраг­ла земля — на джерела вод; у житло шакалів, де вони спочивають, буде місцем для тростини й очерету. ⁸ І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим: нечистий не буде ходити по ньому; але він буде для них одних; ті, що йдуть цим шляхом, навіть і недосвідчені, не заблукають. ⁹ Лева не буде там, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдеться там, а будуть ходити відкуплені. ¹⁰ І по­­вернуться визволені Господом, прийдуть на Сион з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі, а сум і зітхання відійдуть.

Глава 36

¹ І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх ук­ріплених міст Юдеї і узяв їх. ² І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єру­салим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного. ³ І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач. ⁴ І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так го­во­рить цар великий, цар Ассирій­ський: що це за уповання, на яке ти уповаєш? ⁵ Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що ві­дійшов від мене? ⁶ Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину­ надламану, яка, якщо хто зіп­реться­ на неї, ввійде тому у руку і проко­ле її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього. ⁷ А як­­­що скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»? ⁸ Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них? ⁹ І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней? ¹⁰ Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.

¹¹ І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні. ¹² І сказав Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. ¹³ І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! ¹⁴ Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас; ¹⁵ і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського». ¹⁶ Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, ¹⁷ доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників. ¹⁸ Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? ¹⁹ Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували во­ни Самарію від руки моєї? ²⁰ Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї? ²¹ Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому. ²² І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.

Глава 37

¹ Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній; ² і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового. ³ І во­ни сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити. ⁴ Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.

⁵ І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї. ⁶ І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Гос­подь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. ⁷ Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.

⁸ І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса. ⁹ І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав пос­лів до Єзекії, сказавши: ¹⁰ так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського». ¹¹ Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш? ¹² Боги народів, яких ро­зорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? ¹³ Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?

¹⁴ І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім; ¹⁵ і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: ¹⁶ Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю. ¹⁷ Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого. ¹⁸ Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх ¹⁹ і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх. ²⁰ І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.

²¹ І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, — ²² ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима. ²³ Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого. ²⁴ Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його; ²⁵ і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські». ²⁶ Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн? ²⁷ І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився. ²⁸ Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене. ²⁹ За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух­ Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і повер­ну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов. ³⁰ І ось, тобі, Єзекіє, зна­мення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх. ³¹ І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі, ³² бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. ³³ Тому так говорить Господь про царя Асси­рійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу. ³⁴ Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь. ³⁵ Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого». ³⁶ І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять ти­сяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві. ³⁷ І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. ³⁸ І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.

Глава 38

¹ У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш. ² Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи: ³ «о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.

⁴ І було слово Господнє до Ісаї, і сказано: ⁵ піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька­ твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років, ⁶ і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це. ⁷ І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік. ⁸ Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.

⁹ Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби: ¹⁰ «Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх. ¹¹ Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі; ¹² оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. ¹³ Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. ¹⁴ Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене. ¹⁵ Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї. ¹⁶ Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя. ¹⁷ Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій. ¹⁸ Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою. ¹⁹ Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою. ²⁰ Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому». ²¹ І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим. ²² А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?

Глава 39

¹ У той час Меродах Валадан, син Валадана, цар Вавилонський, надіслав Єзекії лист і дари, бо чув, що він був хворий і одужав. ² І зрадів посланим Єзекія, і показав їм дім скарбів своїх, срібло і золото, й аромати, і дорогоцінні масті, весь збройовий свій дім і усе, що знаходилося у скарбницях його; нічого не залишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.

³ І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди? і звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: з далекої землі приходили вони до мене, з Вавилона. ⁴ І сказав Ісая: що бачили вони у домі твоєму? Єзекія сказав: бачили все, що є у домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм. ⁵ І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господа Саваофа: ⁶ ось, прийдуть дні, і все, що є у домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде віднесене у Вавилон; нічого не залишиться, — говорить Господь. ⁷ І візьмуть із синів твоїх, які народяться від тебе, яких ти народиш, — і вони будуть євнухами у палаці царя Вавилонського. ⁸ І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік; тому що, — додав він, — мир і добробут будуть у дні мої.

Глава 40

¹ Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш; ² говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.

³ Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; ⁴ усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; ⁵ і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вус­та Господні вирекли це. ⁶ Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий. ⁷ Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава. ⁸ Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме віч­но. ⁹ Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іуди­ним: ось Бог ваш! ¹⁰ Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз­даяння Його перед лицем Його. ¹¹ Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних. ¹² Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? ¹³ Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його? ¹⁴ З ким радиться Він, і хто напоум­ляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вка­зує­­ Йому путь мудрости? ¹⁵ Ось наро­ди — як крапля з відра, і вважають­ся як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він. ¹⁶ І Ливану недостатньо для жер­тов­ного вогню, і тварин на ньому — для всепалення. ¹⁷ Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го. ¹⁸ От­­­же, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому? ¹⁹ Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки. ²⁰ А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо. ²¹ Хі­ба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? ²² Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла. ²³ Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі. ²⁴ Ледь вони посад­жені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому. ²⁵ До кого ж ви уподібните Мене і з ким порів­няєте? — говорить Святий. ²⁶ Зведіть очі ваші на висоту небес і по­ди­віться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч­ могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває. ²⁷ Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»? ²⁸ Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий. ²⁹ Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність. ³⁰ Стом­люються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають, ³¹ а ті, що на­діються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться.

Глава 41

¹ Замовкніть переді Мною, ост­­­­рови, і народи нехай онов­­лять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд». ² Хто воздвиг від сходу мужа прав­ди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром. ³ Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми. ⁴ Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий. ⁵ Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися; ⁶ кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму бра­тові: «кріпися!» ⁷ Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо. ⁸ А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, — ⁹ ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»: ¹⁰ не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. ¹¹ Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою. ¹² Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо; ¹³ бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі». ¹⁴ Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів. ¹⁵ Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову. ¹⁶ Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. ¹⁷ Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. ¹⁸ Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води; ¹⁹ посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом, ²⁰ щоб побачили і пізнали, і розглянули й зро­зуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.

²¹ Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. ²² Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє. ²³ Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили. ²⁴ Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас. ²⁵ Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину. ²⁶ Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших. ²⁷ Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника. ²⁸ Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не зна­йшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь. ²⁹ Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.

Глава 42

¹ Ось, Отрок Мій, Якого Я три­маю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить на­родам суд; ² не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях; ³ тростини надлама­ної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; ⁴ не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*.

⁵ Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній. ⁶ Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, ⁷ щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі,­ — з темниць. ⁸ Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. ⁹ Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. ¹⁰ Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них. ¹¹ Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір. ¹² Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на ост­ровах. ¹³ Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і по­каже Себе сильним проти ворогів Своїх. ¹⁴ Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе; ¹⁵ спустошу гори і па­гор­би, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; ¹⁶ і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх. ¹⁷ Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги».

¹⁸ Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити. ¹⁹ Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа? ²⁰ Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув. ²¹ Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон. ²² Але це народ розо­рений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!» ²³ Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього? ²⁴ Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. ²⁵ І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.

* За перекладом 70-ти: на ім’я Його бу­дуть уповати народи.

Глава 43

¹ Нині ж так говорить Господь, Який створив тебе, Якове, і Який упорядкував тебе, Ізраїлю, не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій. ² Чи будеш переходити через води, Я з тобою, — чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе. ³ Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Савею за тебе. ⁴ Оскільки ти дорогий в очах Моїх, коштовний, і Я полюбив тебе, то віддам інших людей за тебе, і народи за душу твою. ⁵ Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем’я твоє і від заходу зберу тебе. ⁶ Півночі скажу: «віддай»; і півдню: «не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від країв землі, ⁷ кожного, хто називається Моїм ім’ям, кого Я створив для слави Моєї, утворив і впорядкував. ⁸ Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі, і глухий, хоч у нього є вуха». ⁹ Нехай усі народи зберуться разом, і з’єднаються племена. Хто між ними передбачив це? нехай звістять, що було від початку; нехай представлять свід­ків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: «правда!» ¹⁰ А Мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше Мене не було Бога і після Мене не буде.

¹¹ Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім Мене. ¹² Я передрік і спас і сповістив; а іншого немає у вас, і ви — свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог; ¹³ від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я зроблю, і хто скасує це?

¹⁴ Так говорить Господь, Відкупитель ваш, Святий Ізраїлів: заради вас Я послав у Вавилон і скрушив усі запори і халдеїв, які величалися кораблями. ¹⁵ Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш.

¹⁶ Так говорить Господь, Який відкрив у море дорогу, у великих водах шлях, ¹⁷ Хто вивів колісниці і коней, військо і силу; усі лягли разом, не встали; потухли як світильня, згасли. ¹⁸ Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляєте. ¹⁹ Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі. ²⁰ Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій. ²¹ Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою. ²² А ти, Якове, не волав до Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене. ²³ Ти не приносив Мені агнців твоїх у всепалення і жертвами твоїми не шанував Мене. Я не змушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе фіміамом. ²⁴ Ти не купував Мені запашної трави за срібло і жиром жертв твоїх не насичував Мене; але ти гріхами твоїми утруднював Мене, беззаконнями твоїми обтяжував Ме­не. ²⁵ Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну: ²⁶ пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправ­датися. ²⁷ Праотець твій згрішив, і заступники твої відступили від Мене. ²⁸ За те Я предстоятелей святилища позбавив священства і Якова віддав на закляття й Ізраїля на ганьбу.

Глава 44

¹ А нині слухай, Якове, рабе Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав. ² Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав; ³ бо Я виллю во́ди на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх. ⁴ І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод. ⁵ Один скаже: «я Господній», інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: «я Господній», і прозветься ім’ям Ізраїля.

⁶ Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога, ⁷ бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з то­­го часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє. ⁸ Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звіс­тив тобі і пророкував? І ви Мої свід­ки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю. ⁹ Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені. ¹⁰ Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи? ¹¹ Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені. ¹² Коваль робить із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає. ¹³ Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі. ¹⁴ Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його. ¹⁵ І це служить людині паливом, і час­тину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним. ¹⁶ Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною ва­рить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: «добре, я зігрівся; відчув вогонь». ¹⁷ А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: «спаси мене, бо ти бог мій». ¹⁸ Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли. ¹⁹ І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: «половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклоня­тися шматку дерева?» ²⁰ Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: «чи не обман­ у правій руці моїй?» ²¹ Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене. ²² Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе. ²³ Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі.

²⁴ Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю, ²⁵ Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю, ²⁶ Який утверджує слово раба Свого і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: «ти будеш населений», і містам Іуди­ним: «ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю», ²⁷ Який безодні говорить: «висохни!» і ріки твої Я висушу, ²⁸ Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: «ти будеш побудований!» і храму: «ти будеш заснований!»

Глава 45

¹ Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися; ² Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю; ³ і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів. ⁴ Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене. ⁵ Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене, ⁶ щоб дізналися від сходу сон­ця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого. ⁷ Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це. ⁸ Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це. ⁹ Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»? ¹⁰ Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а ма­тері: «навіщо ти народила мене?» ¹¹ Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх? ¹² Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я. ¹³ Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.

¹⁴ Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога. ¹⁵ Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель. ¹⁶ Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом пі­дуть і всі, що роблять ідолів. ¹⁷ Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку. ¹⁸ Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого. ¹⁹ Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину. ²⁰ Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає. ²¹ Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене. ²² До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого. ²³ Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово­ незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик. ²⁴ Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — прав­да і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти­ Нього. ²⁵ Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве.

Глава 46

¹ Упав Вил, звалився Нево́; ідоли їх — на худобі і в’ючних твари­нах; ваша ноша зробилася тягарем для стомлених тварин. ² Звалилися, упали разом; не могли захистити тих, які носили, і самі пішли у полон.

³ Послухайте мене, доме Яковів і весь залишок дому Ізраїлевого, прийняті Мною від утроби, носимі Мною від утроби материнської: ⁴ і до старости вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж буду носити вас; Я створив і буду носити, підтримува­ти й охороняти вас. ⁵ До кого уподіб­ните Мене, і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні? ⁶ Висипають золото з гаманця і зва­жують срібло на терезах, і наймають срібляра, щоб він зробив з нього бога; кланяються йому і падають перед ним; ⁷ піднімають його на плечі, несуть його і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не рухається; кричать до нього, — він не відповідає, не спасає від лиха. ⁸ Згадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця; ⁹ згадайте, що було раніше, від початку віку, бо Я Бог, і немає іншого Бога, і немає подібного до Мене. ¹⁰ Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю. ¹¹ Я прикликав орла від сходу, з далекої країни, виконавця визначення Мого. Я сказав, і приведу це до виконання; накреслив наперед, і зроблю. ¹² Послухайте Мене, жорстокі серцем, далекі від правди: ¹³ Я наблизив правду Мою, вона не далеко, і спасіння Моє не забариться; і дам Сиону спасіння, Ізраїлю славу Мою.

Глава 47

¹ Зійди і сядь на порох, дівчи­но, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. ² Візьми жорна­ і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: ³ відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. ⁴ Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. ⁵ Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. ⁶ Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. ⁷ І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. ⁸ Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей». ⁹ Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; пов­ною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. ¹⁰ Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене». ¹¹ І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. ¹² Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася­ від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. ¹³ Ти стом­лена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. ¹⁴ Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. ¹⁵ Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.

Глава 48

¹ Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. ² Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. ³ Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. ⁴ Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне; ⁵ тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути». ⁶ Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таєм­не, і ти не знав цього. ⁷ Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це». ⁸ Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступ­ником. ⁹ Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе. ¹⁰ Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. ¹¹ Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому.

¹² Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. ¹³ Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. ¹⁴ Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями. ¹⁵ Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною. ¹⁶ Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.

¹⁷ Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. ¹⁸ О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. ¹⁹ І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. ²⁰ Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова». ²¹ І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води. ²² Нечестивим же немає миру, — говорить Господь.

Глава 49

¹ Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє; ² і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене; ³ і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся. ⁴ А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого. ⁵ І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя. ⁶ І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі. ⁷ Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого гань­бить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.

⁸ Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені, ⁹ сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні; ¹⁰ не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод. ¹¹ І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті. ¹² Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим. ¹³ Радуйтеся, небеса, і веселися,­ земле, і викликуйте, гори, з радости;­ бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх. ¹⁴ А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!» ¹⁵ Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе. ¹⁶ Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною. ¹⁷ Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе. ¹⁸ Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядиш­ся ними, як наречена. ¹⁹ Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе. ²⁰ Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити». ²¹ І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?

²² Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах. ²³ І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться. ²⁴ Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон? ²⁵ Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу; ²⁶ і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.

Глава 50

¹ Так говорить Господь: де роз­відний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша. ² Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги. ³ Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю покровом їх. ⁴ Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів. ⁵ Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад. ⁶ Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. ⁷ І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. ⁸ Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене. ⁹ Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх. ¹⁰ Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму. ¹¹ Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалю­вальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете.

Глава 51

¹ Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті. ² Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його. ³ Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви. ⁴ Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів. ⁵ Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою. ⁶ Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане. ⁷ Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться. ⁸ Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів. ⁹ Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила? ¹⁰ Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені? ¹¹ І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться. ¹² Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, ¹³ і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя? ¹⁴ Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі. ¹⁵ Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його. ¹⁶ І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити зем­лю і сказати Сиону: «ти Мій народ». ¹⁷ Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив. ¹⁸ Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив. ¹⁹ Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе? ²⁰ Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого. ²¹ Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина. ²² Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші лю­ті Моєї: ти не будеш уже пити їх, ²³ і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.

Глава 52

¹ Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий. ² Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону! ³ бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуп­лені; ⁴ бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що. ⁵ І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють, — говорить Господь, — і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться. ⁶ Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!» ⁷ Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!» ⁸ Голос вартових твоїх — во­ни піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион. ⁹ Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим. ¹⁰ Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого. ¹¹ Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні! ¹² бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас. ¹³ Ось, раб Мій буде благоуспіш­ний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. ¹⁴ Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських! ¹⁵ Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули.

Глава 53

¹ [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? ² Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. ³ Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. ⁴ Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. ⁵ Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. ⁶ Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. ⁷ Він був мучимий, але страждав добро­вільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. ⁸ Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі жи­вих; за злочини народу Мого перетер­пів страту. ⁹ Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. ¹⁰ Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилос­тивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благо­успішно буде виконуватися рукою Його. ¹¹ На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. ¹² Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.

Глава 54

¹ Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. ² Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої; ³ бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста. ⁴ Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безслав­ність удівства твого. ⁵ Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він. ⁶ Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій. ⁷ На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе. ⁸ У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь. ⁹ Бо це для Ме­не, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на зем­лю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. ¹⁰ Гори зрушаться і пагорби захитаються, — а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе. ¹¹ Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів; ¹² і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої — з перлин, і всю огорожу твою — із коштовних каменів. ¹³ І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх. ¹⁴ Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе. ¹⁵ Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде. ¹⁶ Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи, — і Я творю губителя для знищування. ¹⁷ Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, — ти звинуватиш. Це є спад­щина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь.

Глава 55

¹ Спраглі! йдіть усі до вод; на­віть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко. ² Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром. ³ Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, — і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. ⁴ Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народам. ⁵ Ось, ти прикличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.

⁶ Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько. ⁷ Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий. ⁸ Мої думки — не ваші думки, ні ваші путі — путі Мої, говорить Господь. ⁹ Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. ¹⁰ Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, — ¹¹ так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, — воно не повертається до Мене мар­ним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його. ¹² Отже, ви вийдете з веселощами і будете випроваджені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева у полі рукоплескати вам. ¹³ Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде на славу Гос­пода, у знамення вічне, незламне.

Глава 56

¹ Так говорить Господь: збері­гайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї. ² Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла. ³ Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево». ⁴ Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, — ⁵ тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться. ⁶ І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого, ⁷ Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів.

⁸ Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших. ⁹ Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти. ¹⁰ Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати. ¹¹ І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь; ¹² приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше.

Глава 57

¹ Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла. ² Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх. ³ Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці! ⁴ З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди, ⁵ розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель? ⁶ У гладеньких каменях струмків до­ля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим? ⁷ На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву. ⁸ За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце. ⁹ Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пек­ла. ¹⁰ Від довгого шляху твого стомлювалася, але не гово­рила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення. ¹¹ Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому дов­го, ти перестала боятися Мене? ¹² Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі. ¹³ Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

¹⁴ І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого. ¹⁵ Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених. ¹⁶ Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене. ¹⁷ За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурював­ся; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця. ¹⁸ Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його. ¹⁹ Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його. ²⁰ А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд. ²¹ Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.

Глава 58

¹ Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його. ² Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: ³ «Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. ⁴ Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. ⁵ Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як трос­тину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу? ⁶ Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; ⁷ розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. ⁸ Тоді відкриється, як зоря, світло­ твоє, і зцілення твоє швидко пророс­те, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. ⁹ Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, ¹⁰ і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світ­ло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; ¹¹ і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають. ¹² І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення. ¹³ Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш на­зивати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, — ¹⁴ то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.

Глава 59

¹ Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути. ² Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. ³ Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду. ⁴ Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство; ⁵ висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна. ⁶ Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. ⁷ Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. ⁸ Путі миру вони не знають, і немає суду на стеж­ках їхніх; путі їхні викривлені, і ніх­то, який іде ними, не знає миру. ⁹ Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці. ¹⁰ Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві. ¹¹ Усі ми ревемо, як вед­меді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. ¹² Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. ¹³ Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. ¹⁴ І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотик­нулася на площі, і чесність не може увійти. ¹⁵ І не стало істини, і той, хто віддаляється­ від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. ¹⁶ І бачив, що не­має людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. ¹⁷ І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голо­ву­ Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе рев­ністю, як плащем. ¹⁸ Мірою відплати, за цією мі­­рою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помс­тою, островам віддасть належне. ¹⁹ І бу­­дуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сон­ця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. ²⁰ І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь. ²¹ І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.

Глава 60

¹ Восстань, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. ² Бо ось, темрява покриє землю, і морок — народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. ³ І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою. ⁴ Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. ⁵ Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повер­неться до тебе, надбання народів прийде до тебе. ⁶ Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа. ⁷ Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваї­офські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї. ⁸ Хто це летить, як хмари, і як голуби, — до голубників своїх? ⁹ Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога тво­го і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. ¹⁰ Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе. ¹¹ І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх. ¹² Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи зовсім знищаться. ¹³ Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. ¹⁴ І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого. ¹⁵ Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів. ¹⁶ Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь — Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів. ¹⁷ Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми — правду. ¹⁸ Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування — у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої — славою. ¹⁹ Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця — сві­тити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю. ²⁰ Не зайде уже сон­це твоє, і мі­­сяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого. ²¹ І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого. ²² Від малого вийде тисяча, і від найслабшого — сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час.

Глава 61

¹ Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,* ² проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених, ³ сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу — єлей радости, замість сумного духу — славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його. ⁴ І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів. ⁵ І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими­ виноградарями. ⁶ А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх. ⁷ За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них. ⁸ Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ни­­ми;­ ⁹ і буде відомо між народами сíм’я­ їх, і потомство їх — серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сíм’я, благословенне Господом. ¹⁰ Радістю буду радуватися у Гос­поді, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням. ¹¹ Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Гос­подь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.

* За перекладом 70-ти: сліпим прозріння.

Глава 62

¹ Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда­ його, і спасіння його — як запалений світильник. ² І побачать народи прав­ду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа. ³ І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого. ⁴ Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і зем­ля твоя поєднається. ⁵ Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій. ⁶ На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, — ⁷ не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі. ⁸ Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився; ⁹ але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого. ¹⁰ Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів! ¹¹ Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним. ¹² І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть зна­йденим містом, незалишеним.

Глава 63

¹ Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, на­стіль­ки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати». ² Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі? ³ «Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бриз­кала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє; ⁴ бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав. ⁵ Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене: ⁶ і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх». ⁷ Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.

⁸ Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем. ⁹ У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні. ¹⁰ Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них. ¹¹ Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого, ¹² Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я, ¹³ Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися? ¹⁴ Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я. ¹⁵ Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані. ¹⁶ Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш». ¹⁷ Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. ¹⁸ Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє. ¹⁹ Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.

Глава 64

¹ О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого, ² як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здриг­нулися б народи. ³ Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого. ⁴ Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило­ іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. ⁵ Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здав­на грішили; і як же ми будемо спасені? ⁶ Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. ⁷ І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших. ⁸ Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї. ⁹ Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій. ¹⁰ Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений. ¹¹ Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Те­бе, спалений вогнем, і всі коштов­­но­с­ті наші розграбовані. ¹² Після цього чи будеш ще стримуватися, Гос­поди, чи будеш мовчати і карати нас без міри?

Глава 65

¹ Я відкрився тим, що не запи­тували про Мене; Мене зна­йшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм. ² Кожного­ дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, — ³ до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у діб­ровах і спалює фіміам на череп­ках, ⁴ сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього; ⁵ який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня. ⁶ Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх ⁷ беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відмі­ряю у надра їх попередні діяння їх.

⁸ Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити. ⁹ І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там. ¹⁰ І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене. ¹¹ А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте пов­ну чашу для Мени,* — ¹² вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені. ¹³ Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги; ¹⁴ раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сер­дечної скорботи і ридати від скрушення духу. ¹⁵ І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям, ¹⁶ яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колиш­ні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх. ¹⁷ Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце. ¹⁸ А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю. ¹⁹ І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому­ більше голосу плачу і голосу волання. ²⁰ Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній гріш­ник буде проклятим. ²¹ І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх. ²² Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх. ²³ Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними. ²⁴ І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую. ²⁵ Вовк і ягня будуть пас­тися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь.

* Гад (або Ваал-Гад) і Мени (Мануфи) — імена божеств сонця і місяця.

Глава 66

¹ Так говорить Господь: небо — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? ² Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм. ³ [Без­законник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву — те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, — ⁴ так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені.

⁵ Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: «нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу». Але вони будуть посоромлені. ⁶ Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм. ⁷ Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином. ⁸ Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх? ⁹ Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій. ¹⁰ Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього, ¹¹ щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його. ¹² Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити. ¹³ Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі. ¹⁴ І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки­ ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. ¹⁵ Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем. ¹⁶ Бо Гос­подь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. ¹⁷ Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь. ¹⁸ Бо Я знаю діян­ня їх і думки їх; і ось, прийду зібрати­ всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. ¹⁹ І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою ²⁰ і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно­ до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді. ²¹ З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь. ²² Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше. ²³ Тоді з мі­сяця у місяць і з суботи у суботу бу­де приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь. ²⁴ І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті.

* Перекладена з грецької.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51

Передмова**

¹ Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.

** Передмова до грецького перекладу, яка є у 70-ти й міститься у слов’янській Біблії.

Глава 1

¹ Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік. ² Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить? ³ Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? ⁴ Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. ⁵ Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. ⁶ Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? ⁷ Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. ⁸ Він породив її і бачив і виміряв її ⁹ і вилив її на всі діла Свої ¹⁰ і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. ¹¹ Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости. ¹² Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. ¹³ Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови. ¹⁴ Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. ¹⁵ Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. ¹⁶ Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх: ¹⁷ весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми. ¹⁸ Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. ¹⁹ Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. ²⁰ Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.

²¹ Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. ²² Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. ²³ Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. ²⁴ До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його. ²⁵ У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. ²⁶ Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, ²⁷ бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність. ²⁸ Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. ²⁹ Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх. ³⁰ Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.

Глава 2

¹ Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси: ² управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування; ³ приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок. ⁴ Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим, ⁵ бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження. ⁶ Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього. ⁷ Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти. ⁸ Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша. ⁹ Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості. ¹⁰ Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його? ¹¹ Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи. ¹² Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках! ¹³ Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене. ¹⁴ Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає? ¹⁵ Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його. ¹⁶ Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом. ¹⁷ Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи: ¹⁸ упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.

Глава 3

¹ Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, ² бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. ³ Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, ⁴ і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. ⁵ Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. ⁶ Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. ⁷ Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. ⁸ Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, ⁹ бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. ¹⁰ Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. ¹¹ Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. ¹² Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. ¹³ Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, ¹⁴ бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. ¹⁵ У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. ¹⁶ Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.

¹⁷ Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. ¹⁸ Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. ¹⁹ Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, ²⁰ бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. ²¹ Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. ²² Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. ²³ При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; ²⁴ тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. ²⁵ Хто любить небезпеку, той впаде у неї; ²⁶ вперте серце напослідок потерпить зло: ²⁷ вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. ²⁸ Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. ²⁹ Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. ³⁰ Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. ³¹ Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.

Глава 4

¹ Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; ² не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості; ³ не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; ⁴ не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого; ⁵ не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; ⁶ бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. ⁷ У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; ⁸ прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; ⁹ рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; ¹⁰ сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка: ¹¹ і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.

¹² Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її: ¹³ хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: ¹⁴ хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його; ¹⁵ ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь; ¹⁶ хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно; ¹⁷ хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: ¹⁸ бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь ¹⁹ і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; ²⁰ але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його ²¹ і відкриє йому таємниці свої. ²² Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.

²³ Спостерігай час і бережи себе від зла — ²⁴ і не посоромишся за душу твою: ²⁵ є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. ²⁶ Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі. ²⁷ Не утримуй слова, коли воно може допомогти: ²⁸ бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання. ²⁹ Не супереч істині й соромся твого неуцтва. ³⁰ Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки. ³¹ Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. ³² Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. ³³ Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. ³⁴ Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх. ³⁵ Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.

Глава 5

¹ Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє». ² Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, ³ і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою. ⁴ Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий. ⁵ При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів ⁶ і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»; ⁷ бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. ⁸ Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: ⁹ бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. ¹⁰ Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. ¹¹ Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник. ¹² Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. ¹³ Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. ¹⁴ Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх. ¹⁵ У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. ¹⁶ Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: ¹⁷ бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження. ¹⁸ Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.

Глава 6

¹ І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний. ² Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: ³ листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. ⁴ Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.

⁵ Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. ⁶ Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі. ⁷ Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. ⁸ Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї; ⁹ і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. ¹⁰ Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї. ¹¹ У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; ¹² але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. ¹³ Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми. ¹⁴ Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. ¹⁵ Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його. ¹⁶ Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. ¹⁷ Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.

¹⁸ Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. ¹⁹ Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: ²⁰ бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. ²¹ Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею: ²² вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її. ²³ Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. ²⁴ Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї. ²⁵ Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. ²⁶ Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. ²⁷ Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. ²⁸ Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її; ²⁹ бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. ³⁰ Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; ³¹ бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки. ³² Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. ³³ Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. ³⁴ Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. ³⁵ Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе. ³⁶ Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. ³⁷ Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.

Глава 7

¹ Не роби зла, і тебе не осягне зло; ² віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе. ³ Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них. ⁴ Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. ⁵ Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем. ⁶ Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою. ⁷ Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. ⁸ Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. ⁹ Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме». ¹⁰ Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. ¹¹ Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить. ¹² Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. ¹³ Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага. ¹⁴ Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. ¹⁵ Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього. ¹⁶ Не приєднуйся до безлічі грішників. ¹⁷ Глибоко смири душу твою. ¹⁸ Пам’ятай, що гнів не забариться, ¹⁹ що покарання нечестивому — вогонь і черва. ²⁰ Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське. ²¹ Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. ²² Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. ²³ Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі. ²⁴ Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе. ²⁵ Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. ²⁶ Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого. ²⁷ Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. ²⁸ Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. ²⁹ Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї. ³⁰ Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? ³¹ Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. ³² Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. ³³ Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: ³⁴ початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. ³⁵ І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. ³⁶ Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. ³⁷ Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. ³⁸ Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. ³⁹ У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.

Глава 8

¹ Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки. ² Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою; ³ бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів. ⁴ Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її. ⁵ Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки. ⁶ Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.

⁷ Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо. ⁸ Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо. ⁹ Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх; ¹⁰ бо від них навчишся віданню і — як служити сильним. ¹¹ Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх, ¹² і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь. ¹³ Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його, ¹⁴ і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх. ¹⁵ Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив. ¹⁶ Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити. ¹⁷ Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною. ¹⁸ З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости. ¹⁹ Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе. ²⁰ Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу. ²¹ При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить. ²² Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.

Глава 9

¹ Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого. ² Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї. ³ Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її. ⁴ Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її. ⁵ Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її. ⁶ Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї. ⁷ Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його. ⁸ Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу: ⁹ багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов. ¹⁰ Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином, ¹¹ щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель. ¹² Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним; ¹³ друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.

¹⁴ Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його. ¹⁵ Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться. ¹⁶ Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти; ¹⁷ а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя: ¹⁸ знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш. ¹⁹ За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими. ²⁰ Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього. ²¹ Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому. ²² Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його. ²³ Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.

Глава 10

¹ Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. ² Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. ³ Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. ⁴ У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. ⁵ У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. ⁶ Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. ⁷ Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. ⁸ Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. ⁹ Чого гордиться земля і попіл? ¹⁰ І за життя вивергаються нутрощі його. ¹¹ Тривалу хворобу лікар нехтує: ¹² і ось, нині цар, а завтра помирає. ¹³ Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. ¹⁴ Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; ¹⁵ бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; ¹⁶ і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. ¹⁷ Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. ¹⁸ Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. ¹⁹ Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. ²⁰ Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. ²¹ Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.

²² Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. ²³ Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. ²⁴ Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. ²⁵ Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. ²⁶ Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. ²⁷ Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. ²⁸ Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. ²⁹ Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. ³⁰ Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. ³¹ Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. ³² Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? ³³ Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: ³⁴ шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?

Глава 11

¹ Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож. ² Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. ³ Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів. ⁴ Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми. ⁵ Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. ⁶ Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших. ⁷ Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. ⁸ Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. ⁹ Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.

¹⁰ Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. ¹¹ Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. ¹² Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; ¹³ але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. ¹⁴ Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа. ¹⁵ Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. ¹⁶ Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, ¹⁷ коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами». ¹⁸ І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. ¹⁹ Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. ²⁰ Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму: ²¹ бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. ²² Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його. ²³ Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?» ²⁴ Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?» ²⁵ У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. ²⁶ Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її. ²⁷ Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. ²⁸ Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.

²⁹ Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. ³⁰ Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння; ³¹ перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. ³² Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. ³³ Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. ³⁴ Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.

Глава 12

¹ Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. ² Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього. ³ Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині. ⁴ Давай благочестивому, і не допомагай грішникові. ⁵ Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе; ⁶ бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою. ⁷ Давай доброму, і не допомагай грішнику. ⁸ Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті. ⁹ При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним. ¹⁰ Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його: ¹¹ хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі; ¹² не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої. ¹³ Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його: ¹⁴ до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть. ¹⁵ Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю. ¹⁶ Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе, ¹⁷ і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу: ¹⁸ буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.

Глава 13

¹ Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. ² Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. ³ Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. ⁴ Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. ⁵ Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. ⁶ Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме. ⁷ Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?» ⁸ Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. ⁹ Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою. ¹⁰ Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим ¹¹ і не бути приниженим у твоїх веселощах. ¹² Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе. ¹³ Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. ¹⁴ Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. ¹⁵ Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. ¹⁶ Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм. ¹⁷ Почувши це уві сні твоєму, не засинай. ¹⁸ У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє. ¹⁹ Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого. ²⁰ Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. ²¹ Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим. ²² Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? ²³ Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. ²⁴ Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний. ²⁵ Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. ²⁶ Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його. ²⁷ Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. ²⁸ Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; ²⁹ заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.

³⁰ Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. ³¹ Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. ³² Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.

Глава 14

¹ Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха. ² Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. ³ Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? ⁴ Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. ⁵ Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. ⁶ Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. ⁷ Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. ⁸ Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. ⁹ Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. ¹⁰ Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість. ¹¹ Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. ¹² Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі: ¹³ перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому. ¹⁴ Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. ¹⁵ Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? ¹⁶ Давай і приймай, і утішай душу твою, ¹⁷ бо у пеклі не можна знайти утіх. ¹⁸ Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш». ¹⁹ Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується. ²⁰ Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.

²¹ Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. ²² Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її. ²³ Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. ²⁴ Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. ²⁵ Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ. ²⁶ Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її. ²⁷ Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.

Глава 15

¹ Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею. ² І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина; ³ наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його. ⁴ Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться. ⁵ І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його. ⁶ Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він. ⁷ Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її. ⁸ Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї. ⁹ Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона. ¹⁰ Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.

¹¹ Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити. ¹² Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному. ¹³ Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його. ¹⁴ Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її. ¹⁵ Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність. ¹⁶ Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою. ¹⁷ Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй. ¹⁸ Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе. ¹⁹ Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини. ²⁰ Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.

Глава 16

¹ Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. ² Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. ³ Краще один праведник, ніж тисяча грішників, ⁴ і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, ⁵ бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. ⁶ Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. ⁷ У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. ⁸ Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; ⁹ не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; ¹⁰ не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, ¹¹ так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; ¹² бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. ¹³ Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. ¹⁴ Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. ¹⁵ Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. ¹⁶ Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? ¹⁷ У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? ¹⁸ Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. ¹⁹ Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. ²⁰ І цього не може зрозуміти серце; ²¹ а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. ²² Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». ²³ Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.

²⁴ Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. ²⁵ Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. ²⁶ За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. ²⁷ Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. ²⁸ Жодне не гнітить близького йому, ²⁹ і повіки не стануть вони проти слова Його. ³⁰ І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. ³¹ Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.

Глава 17

¹ Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї. ² Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. ³ За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, ⁴ і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. ⁵ Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, ⁶ сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. ⁷ Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх, ⁸ нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. ⁹ Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; ¹⁰ вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої. ¹¹ Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. ¹² І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. ¹³ Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. ¹⁴ Кожному народу поставив Він вождя, ¹⁵ а Ізраїль є наділом Господа. ¹⁶ Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх. ¹⁷ Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.

¹⁸ Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. ¹⁹ Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. ²⁰ Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. ²¹ Навернися до Господа й облиш гріхи; ²² молися перед Ним і зменши твої спотикання. ²³ Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. ²⁴ Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? ²⁵ Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: ²⁶ живий і здоровий звеличить Господа. ²⁷ Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього! ²⁸ Не може бути усього у людині, ²⁹ тому що не безсмертний син людський. ³⁰ Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. ³¹ За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.

Глава 18

¹ Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. ² Нікому не надав Він пояснювати Його. ³ І хто може дослідити великі Його? ⁴ Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? ⁵ Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. ⁶ Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. ⁷ Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її? ⁸ Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности. ⁹ Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. ¹⁰ Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий, ¹¹ і тому примножує милості Свої. ¹² Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть. ¹³ Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. ¹⁴ Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.

¹⁵ Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами. ¹⁶ Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. ¹⁷ Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. ¹⁸ Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. ¹⁹ Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе. ²⁰ Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість. ²¹ Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення. ²² Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. ²³ Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. ²⁴ Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. ²⁵ Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. ²⁶ Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. ²⁷ Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности. ²⁸ Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. ²⁹ Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.

³⁰ Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. ³¹ Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. ³² Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. ³³ Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.

Глава 19

¹ Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад. ² Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим; ³ гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться. ⁴ Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї. ⁵ Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє. ⁶ Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло. ⁷ Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш. ⁸ Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай; ⁹ бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе. ¹⁰ Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе. ¹¹ Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти. ¹² Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного. ¹³ Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить. ¹⁴ Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того. ¹⁵ Розпитай друга, бо часто буває наклеп. ¹⁶ Не всякому слову вір. ¹⁷ Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм? ¹⁸ Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього.

Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону. ¹⁹ І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників. ²⁰ Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю. ²¹ Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон. ²² Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок. ²³ Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу. ²⁴ Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш. ²⁵ І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок. ²⁶ За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний. ²⁷ Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її. ²⁸ Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.

Глава 20

¹ Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. ² Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! ³ Бо він уникне вільного гріха. ⁴ Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. ⁵ Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. ⁶ Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. ⁷ Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. ⁸ Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. ⁹ Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. ¹⁰ Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. ¹¹ Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. ¹² Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. ¹³ Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. ¹⁴ Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. ¹⁵ Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. ¹⁶ Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». ¹⁷ Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! ¹⁸ Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. ¹⁹ Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. ²⁰ Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. ²¹ Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. ²² Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. ²³ Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. ²⁴ Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. ²⁵ Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. ²⁶ Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. ²⁷ Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. ²⁸ Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. ²⁹ Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. ³⁰ Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? ³¹ Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.

Глава 21

¹ Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися. ² Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе. ³ Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей. ⁴ Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. ⁵ Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого. ⁶ Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. ⁷ Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем. ⁸ Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. ⁹ Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили. ¹⁰ Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. ¹¹ Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла. ¹² Хто дотримується закону, той володіє своїми думками, ¹³ і здійснення страху Господнього — мудрість. ¹⁴ Не навчиться той, хто нездатен; ¹⁵ але є здатність, що множить гіркоту. ¹⁶ Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя. ¹⁷ Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. ¹⁸ Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе. ¹⁹ Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. ²⁰ Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці. ²¹ Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова. ²² Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці. ²³ Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться. ²⁴ Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. ²⁵ Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; ²⁶ нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза; ²⁷ невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю. ²⁸ Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. ²⁹ У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх. ³⁰ Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу. ³¹ Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.

Глава 22

¹ До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його. ² До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку. ³ Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження. ⁴ Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив. ⁵ Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві. ⁶ Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу. ⁷ Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну. ⁸ Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?» ⁹ Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. ¹⁰ Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. ¹¹ Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. ¹² З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; ¹³ бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним; ¹⁴ ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. ¹⁵ Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? ¹⁶ Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. ¹⁷ Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. ¹⁸ Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні. ¹⁹ Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру: ²⁰ так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.

²¹ Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне. ²² Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. ²³ Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. ²⁴ Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. ²⁵ Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. ²⁶ Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; ²⁷ залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. ²⁸ Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. ²⁹ Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; ³⁰ а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.

³¹ Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!

Глава 23

¹ Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. ² Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; ³ щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? ⁴ Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене. ⁵ Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.

⁶ Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами. ⁷ Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них. ⁸ Не привчай вуст твоїх до клятви ⁹ і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого. ¹⁰ Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха. ¹¹ Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич. ¹² Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; ¹³ і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. ¹⁴ Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! ¹⁵ Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах. ¹⁶ Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. ¹⁷ Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, ¹⁸ щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. ¹⁹ Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. ²⁰ Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів: ²¹ душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться; ²² людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. ²³ Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. ²⁴ Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене? ²⁵ Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх». ²⁶ Страх його — тільки очі людські, ²⁷ і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце ²⁸ і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні. ²⁹ Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. ³⁰ Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала. ³¹ Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: ³² бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. ³³ Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. ³⁴ Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду. ³⁵ Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. ³⁶ Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. ³⁷ Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.

Глава 24

¹ Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена. ² У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе: ³ «я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю; ⁴ я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному; ⁵ я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні; ⁶ у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння: ⁷ між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені. ⁸ Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав: ⁹ оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі. ¹⁰ Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки. ¹¹ Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі. ¹² Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя. ¹³ І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа. ¹⁴ Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських; ¹⁵ я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні; ¹⁶ я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася. ¹⁷ Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі, ¹⁸ як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії. ¹⁹ Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті. ²⁰ Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства. ²¹ Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми; ²² бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник. ²³ Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу. ²⁴ Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить. ²⁵ Усе це — книга завіту Бога Всевишнього, ²⁶ закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова. ²⁷ Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин; ²⁸ він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив; ²⁹ він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду. ³⁰ Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання; ³¹ бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню. ³² І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай. ³³ Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки. ³⁴ І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем. ³⁵ І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його; ³⁶ і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні». ³⁷ Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.

Глава 25

¹ Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми: ² це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. ³ І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх: ⁴ гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. ⁵ Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй? ⁶ Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду! ⁷ Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! ⁸ Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній. ⁹ Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: ¹⁰ це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. ¹¹ Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе. ¹² Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів. ¹³ Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. ¹⁴ Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?

¹⁵ Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу, ¹⁶ усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; ¹⁷ немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. ¹⁸ Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. ¹⁹ Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. ²⁰ Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. ²¹ Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї. ²² Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка. ²³ Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. ²⁴ Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. ²⁵ Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. ²⁶ Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. ²⁷ Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо. ²⁸ Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади; ²⁹ якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.

Глава 26

¹ Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. ² Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; ³ добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; ⁴ з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе. ⁵ Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся: ⁶ міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо. ⁷ Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини, ⁸ і бич язика її, до всіх прискіпливий. ⁹ Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона. ¹⁰ Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому. ¹¹ Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. ¹² Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою. ¹³ Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе: ¹⁴ як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, ¹⁵ так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак. ¹⁶ Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його. ¹⁷ Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі. ¹⁸ Благодать на благодать — дружина сором’язлива, ¹⁹ і немає достойної міри для стриманої душі. ²⁰ Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, ²¹ те краса доброї дружини в оздобленні дому її; ²² що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці; ²³ що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

²⁴ Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: ²⁵ якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; ²⁶ і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. ²⁷ Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.

Глава 27

¹ Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. ² Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. ³ Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. ⁴ При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. ⁵ Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. ⁶ Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. ⁷ Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. ⁸ Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. ⁹ Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. ¹⁰ Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.

¹¹ Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. ¹² Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. ¹³ Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. ¹⁴ Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. ¹⁵ Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. ¹⁶ Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. ¹⁷ Люби друга і будь вірний йому; ¹⁸ а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: ¹⁹ бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; ²⁰ і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; ²¹ не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. ²² Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; ²³ але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. ²⁴ Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; ²⁵ перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, ²⁶ а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; ²⁷ багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.

²⁸ Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. ²⁹ Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. ³⁰ Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; ³¹ посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. ³² Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. ³³ Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.

Глава 28

¹ Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його. ² Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої. ³ Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення; ⁴ до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої; ⁵ сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його? ⁶ Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей; ⁷ пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього; ⁸ пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва. ⁹ Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи; ¹⁰ бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі. ¹¹ Яка речовина вогню, так він і запалає; ¹² і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її. ¹³ Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров. ¹⁴ Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.

¹⁵ Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші; ¹⁶ язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу, ¹⁷ і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; ¹⁸ язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх; ¹⁹ хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші. ²⁰ Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки; ²¹ багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика; ²² щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його; ²³ бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні, ²⁴ смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього. ²⁵ Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його; ²⁶ ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх. ²⁷ Дивись, обгороди володіння твоє терням, ²⁸ зв’яжи срібло твоє і золото, ²⁹ і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув. ³⁰ Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.

Глава 29

¹ Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. ² Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому. ³ Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. ⁴ Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому. ⁵ Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; ⁶ а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. ⁷ Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку; ⁸ а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому: ⁹ він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям. ¹⁰ Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату. ¹¹ Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися; ¹² заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим. ¹³ Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; ¹⁴ використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; ¹⁵ замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: ¹⁶ краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. ¹⁷ Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. ¹⁸ Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. ¹⁹ Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. ²⁰ Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська; ²¹ мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. ²² Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу. ²³ Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. ²⁴ Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу. ²⁵ Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. ²⁶ Будь задоволений малим, як і многим. ²⁷ Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити; ²⁸ будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: ²⁹ «піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»; ³⁰ «відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен». ³¹ Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.

Глава 30

¹ Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. ² Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. ³ Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. ⁴ Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; ⁵ за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; ⁶ для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку. ⁷ Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. ⁸ Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим. ⁹ Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. ¹⁰ Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми. ¹¹ Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. ¹² Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. ¹³ Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.

¹⁴ Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; ¹⁵ здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; ¹⁶ немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; ¹⁷ краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. ¹⁸ Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. ¹⁹ Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: ²⁰ так переслідуваний від Господа, ²¹ дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. ²² Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; ²³ веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття; ²⁴ люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, ²⁵ бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає. ²⁶ Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. ²⁷ Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.

Глава 31

¹ Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон. ² Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон. ³ Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами. ⁴ Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим. ⁵ Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним. ⁶ Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його; ⁷ воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним. ⁸ Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом. ⁹ Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму. ¹⁰ Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому. ¹¹ Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив? ¹² Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.

¹³ Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою ¹⁴ і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ. ¹⁵ Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить. ¹⁶ Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді. ¹⁷ Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй. ¹⁸ Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе; ¹⁹ припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою; ²⁰ і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них. ²¹ Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі. ²² Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним; ²³ страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної. ²⁴ Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь. ²⁵ Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої. ²⁶ В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою. ²⁷ Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне; ²⁸ проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе. ²⁹ Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. ³⁰ Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом. ³¹ Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно. ³² Що за життя без вина? воно створене на радість людям. ³³ Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно; ³⁴ прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці. ³⁵ Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани. ³⁶ На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів; ³⁷ не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.

Глава 32

¹ Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них: ² подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце, ³ щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок. ⁴ Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, — ⁵ з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику. ⁶ Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй. ⁷ Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином; ⁸ що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином. ⁹ Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають, ¹⁰ говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати. ¹¹ Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори. ¹² Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність. ¹³ Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся. ¹⁴ Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом. ¹⁵ І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.

¹⁶ Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його. ¹⁷ Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього. ¹⁸ Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя. ¹⁹ Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого. ²⁰ Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування. ²¹ Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся. ²² Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь; ²³ не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх. ²⁴ У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей. ²⁵ Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.

Глава 33

¹ З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його. ² Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю. ³ Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима. ⁴ Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай. ⁵ Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його. ⁶ Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.

⁷ Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця? ⁸ Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята: ⁹ деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів. ¹⁰ І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі; ¹¹ але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі: ¹² одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх. ¹³ Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм. ¹⁴ Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого. ¹⁵ І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград, ¹⁶ і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду. ¹⁷ Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.

¹⁸ Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання: ¹⁹ ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого; ²⁰ і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього. ²¹ Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким; ²² бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх. ²³ У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою. ²⁴ В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину. ²⁵ Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба. ²⁶ Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи. ²⁷ Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани; ²⁸ використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого; ²⁹ пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани. ³⁰ Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано. ³¹ Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю; ³² якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй; ³³ якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його?

Глава 34

¹ Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. ² Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. ³ Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. ⁴ Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? ⁵ Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. ⁶ Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. ⁷ Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. ⁸ Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. ⁹ Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання. ¹⁰ Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. ¹¹ Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. ¹² Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. ¹³ Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх. ¹⁴ Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. ¹⁵ Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? ¹⁶ Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; ¹⁷ Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.

¹⁸ Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні; ¹⁹ не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх. ²⁰ Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних. ²¹ Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер. ²² Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. ²³ Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? ²⁴ Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? ²⁵ Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? ²⁶ Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?

Глава 35

¹ Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. ² Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. ³ Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. ⁴ Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. ⁵ Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; ⁶ жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. ⁷ З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; ⁸ при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. ⁹ Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, ¹⁰ бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. ¹¹ Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, ¹² бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: ¹³ Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; ¹⁴ Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. ¹⁵ Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? ¹⁶ Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. ¹⁷ Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, ¹⁸ і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. ¹⁹ І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; ²⁰ Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, ²¹ доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, ²² доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. ²³ Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.