Автор: Адмін

Глава: 1 2 3 4 5 6 7

Глава 1

¹ Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.

 ² Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!  ³ Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, — ⁴ і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі. ⁵ Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто  влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим? ⁶ За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її. ⁷ Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені. ⁸ Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси, ⁹ тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима. ¹⁰ Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом. ¹¹ Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому. ¹² Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима. ¹³ Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля. ¹⁴ Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих. ¹⁵ Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля. ¹⁶ Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.

Глава 2

¹ Горе тим, що задумують беззаконня і на постелях своїх придумують злодіяння, які роблять ранком на світанку, тому що є в руках їхніх сила!  ² Побажають полів і беруть їх силою, домів, — і віднімають їх; оббирають людину і її дім, чоловіка і його спадщину.  ³ Тому так говорить Господь: ось, Я думаю навести на цей рід таку біду, якої ви не скинете з шиї вашої, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий. ⁴ У той день скажуть про вас притчу і будуть плакати гірким плачем і говорити: «ми зовсім зруйновані! наділ народу мого відданий іншим; як повернеться до мене! поля наші вже розділені іноплемінникам». ⁵ Тому не буде у тебе нікого, хто кинув би жереб для виміру в зібранні перед Господом. ⁶ Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не осягло вас нечестя. ⁷ О, той, що називається домом Якова! хіба умалився Дух Господній? чи такі дії Його? чи не благодійні слова Мої для того, хто чинить справедливо? ⁸ Народ же, який був колись Моїм, повстав як ворог, і ви віднімаєте як верхній, так і спідній одяг у тих, хто проходить мирно, хто відвертається від війни. ⁹ Дружин народу Мого ви виганяєте з приємних домів їхніх; у дітей їхніх ви назавжди віднімаєте прикрасу Мою. ¹⁰ Встаньте і йдіть, бо  країна ця не є місце спокою; за нечистоту вона буде розорена і притім жорстоким розоренням. ¹¹ Якби який-небудь вітрогон видумав неправду і сказав: «я буду проповідувати тобі про вино і сикер», то він і був би бажаним проповідником для цього народу. ¹² Неодмінно зберу всього тебе, Якове, неодмінно з’єднаю залишки Ізраїля, об’єднаю їх воєдино, як овець у Восорі, як отару в овечому загоні: зашумлять вони від багатолюдства. ¹³ Перед ними піде стіноруйнівник; вони зруйнують перешкоди, увійдуть через ворота і вийдуть ними; і цар їхній піде перед ними, а на чолі їх Господь.

Глава 3

¹ І сказав я: слухайте, глави Якова і князі дому Ізраїлевого: чи не вам слід знати правду?  ² А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і плоть з кісток їхніх,  ³ їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру їхню, а кістки їхні ламаєте і розтрощуєте ніби у горщик, і плоть — ніби у казан. ⁴ І будуть вони волати до Господа, але Він не почує їх і сховає лице Своє від них на той час, коли вони злодійствують. ⁵ Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну. ⁶ Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними. ⁷ І посоромляться прозорливці, й осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога. ⁸ А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердости, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлю гріх його. ⁹ Слухайте ж це, глави дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме, ¹⁰ будують Сион кров’ю і Єрусалим — неправдою! ¹¹ Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату, і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!» ¹² Тому через вас Сион буде розораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього буде лісистим пагорбом.

Глава 4

¹ І буде в останні дні: гора дому Господнього поставлена буде на чолі гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї народи.  ² І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню й у дім Бога Якова, і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його, бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — з Єрусалима.  ³ І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у далеких країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої — на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати. ⁴ Але кожен буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоковницею, і ніхто не буде лякати їх, бо вуста Господа Саваофа вирекли це. ⁵ Бо всі народи ходять, кожний в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа Бога нашого повік. ⁶ У той день, — говорить Господь, — зберу кульгавих і з’єднаю розігнане і тих, на кого Я навів біду. ⁷ І зроблю кульгаве залишком і далеко розсіяне сильним народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сионі відтепер і довіку. ⁸ А ти, вежо стада, пагорбе дочки Сиону! до тебе прийде і повернеться колишнє владарювання, царство — до дочок Єрусалима. ⁹ Для чого ж ти нині так голосно волаєш? Хіба немає у тебе царя? Чи не стало у тебе радника, що тебе схопили муки, як ту, що народжує? ¹⁰ Страждай і мучся болями, дочко Сиону, як та, що народжує, бо нині ти вийдеш з міста і будеш жити у полі, і дійдеш до Вавилона: там будеш спасена, там визволить тебе Господь від руки ворогів твоїх. ¹¹ А тепер зібралися проти тебе багато народів і говорять: «нехай буде вона осквернена, і нехай надивиться око наше на Сион!» ¹² Але вони не знають думок Господніх і не розуміють ради Його, що Він зібрав їх як снопи на току. ¹³ Встань і молоти, дочко Сиону, бо Я зроблю ріг твій залізним і копита твої зроблю мідними, і знищиш багато народів, і присвятиш Господу здобутки їх і багатства їх Владиці всієї землі.

Глава 5

¹ Тепер ополчись, дочко полчищ; облягли нас облогою, тростиною будуть бити по щоках суддю Ізраїлевого.

 ² І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних.  ³ Тому Він залишить їх до часу, доки не народить та, що має народити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися. ⁴ І стане Він, і буде пасти у силі Господній, у величі імені Господа Бога Свого, і вони будуть жити безпечно, бо тоді Він буде великим до країв землі. ⁵ І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци, ми виставимо проти нього сім пастирів і вісім князів. ⁶ І будуть вони пасти землю Ассура мечем і землю Немврода у самих воротах її, і Він-то визволить від Ассура, коли той прийде у землю нашу і коли вступить у межі наші. ⁷ І буде залишок Якова серед багатьох народів, як роса від Господа, як злива на траві, і він не буде залежати від людини і покладатися на синів Адамових. ⁸ І буде залишок Якова між народами, серед багатьох племен, як лев серед звірів лісових, як скимен серед отари овець, який, коли виступить, то долає і терзає, і ніхто не врятує від нього. ⁹ Підніметься рука твоя над ворогами твоїми, і всі вороги твої будуть знищені. ¹⁰ І буде у той день, — говорить Господь: знищу коней твоїх із середовища твого і знищу колісниці твої, ¹¹ знищу міста у землі твоїй і зруйную всі укріплення твої, ¹² вивергну чародійство з руки твоєї, і тих, хто ворожить по хмарах, не буде у тебе; ¹³ знищу ідолів твоїх і кумирів із середовища твого, і не будеш більше поклонятися виробам рук твоїх. ¹⁴ Викоріню із середовища твого священні діброви твої і розорю міста твої. ¹⁵ І звершу у гніві й обуренні помсту над народами, які будуть неслухняні.

Глава 6

¹ Слухайте, що говорить Господь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій! ² Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд з народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається.  ³ Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені. ⁴ Я вивів тебе з землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам. ⁵ Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моавитський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що  відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.

 ⁶ «З чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми? ⁷ Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?» ⁸ О, людино! сказано тобі, що́ — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм. ⁹ Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його. ¹⁰ Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна? ¹¹ Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі? ¹² Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх, ¹³ то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої. ¹⁴ Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу. ¹⁵ Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш. ¹⁶ Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.

Глава 7

¹ Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.  ² Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.  ³ Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. ⁴ Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття. ⁵ Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх. ⁶ Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її. ⁷ А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене. ⁸ Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене. ⁹ Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його. ¹⁰ І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях. ¹¹ У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення. ¹² У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки  Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори. ¹³ А земля та буде пустелею за  провину жителів її, за плоди діянь їх. ¹⁴ Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні! ¹⁵ Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла. ¹⁶ Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими; ¹⁷ будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе. ¹⁸ Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати. ¹⁹ Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.  ²⁰ Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.

Глава: 1 2 3 4

Глава 1

¹ І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного: ² встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене. ³ І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа. ⁴ Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися. ⁵ І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув. ⁶ І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо. ⁷ І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону. ⁸ Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу? ⁹ І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу. ¹⁰ І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм. ¹¹ І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися. ¹² Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря. ¹³ Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них. ¹⁴ Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі! ¹⁵ І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй. ¹⁶ І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.

Глава 2

¹ І повелів Господь великому киту поглинути Іону; і був Іона в утробі цього кита три дні і три ночі. ² І помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита З і сказав: до Господа воззвав я у скорботі моїй, і Він почув мене; з утроби пекла я волав, і Ти почув голос мій. ⁴ Ти ввергнув мене у глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною. ⁵ І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я знову побачу святий храм Твій. ⁶ Охопили мене води до душі моєї, безодня обійняла мене; морською травою оповита була голова моя. ⁷ До основ гір я зійшов, земля своїми запорами навік закрила мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. ⁸ Коли знемогла у мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого. ⁹ Ті, що шанують суєтних і облудних богів, залишили Милосердого свого, ¹⁰ а я гласом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння! ¹¹ І сказав Господь киту, і він вивергнув Іону на сушу.

Глава 3

¹ І було слово Господнє до Іони вдруге: ² встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі. ³ І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи. ⁴ І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована! ⁵ І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого. ⁶ Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі, ⁷ і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили, ⁸ і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх. ⁹ Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо». ¹⁰ І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.

Глава 4

¹ Іона сильно засмутився цим і був роздратований. ² І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя. ³ І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити. ⁴ І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? ⁵ І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом. ⁶ І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині. ⁷ І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла. ⁸ Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити. ⁹ І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти. ¹⁰ Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала: ¹¹ чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?

Глава 1

¹ Так говорить Господь Бог про Едома: звістку почули ми від Господа, і посол посланий оголосити народам: «вставайте, і виступимо проти нього війною!» ² Ось, Я зробив тебе малим між народами, і ти у великій ганьбі. ³ Гордість серця твого звабила тебе; ти живеш у розщелинах скель, на підвищеному місці, і говориш у серці твоєму: «хто скине мене на землю?» ⁴ Але хоч би ти, як орел, піднявся високо і серед зірок улаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе, — говорить Господь. ⁵ Чи не злодії приходили до тебе? чи не нічні грабіжники, що ти так розорений? Але вони украли б стільки, скільки потрібно їм. Якби проникли до тебе оббирачі винограду, то і вони хіба не залишили б кілька ягід? ⁶ Як обібрано все у Ісава й обшукані тайники його! ⁷ До кордону випровадять тебе всі союзники твої, обдурять тебе, здолають тебе ті, що живуть з тобою у мирі, ті, що їдять хліб твій, завдадуть тобі удару. Немає у ньому сенсу! ⁸ Чи не у той день буде це, — говорить Господь, — коли Я знищу мудрих в Едомі і розсудливих на горі Ісава? ⁹ Уражені будуть страхом хоробрі твої, Фемане, щоб усі на горі Ісава знищені були вбивством. ¹⁰ За утиск брата твого, Якова, покриє тебе сором і ти знищений будеш назавжди. ¹¹ У той день, коли ти стояв навпроти, у той день, коли чужі вели військо його у полон й іноплемінники ввійшли у ворота його і кидали жереб щодо Єрусалима, ти був як один з них. ¹² Не варто було б тобі зловтішно дивитися на день брата твого, на день відчуження його; не варто було б радіти за синів Іуди у день загибелі їхньої і розкривати рот у день біди. ¹³ Не варто було б тобі входити у ворота народу Мого в день нещастя його і навіть дивитися на недолю його у день загибелі його, ні торкатися майна його в день біди його, ¹⁴ ні стояти на перехрестях для убивання тих, що біжать із нього, ні видавати уцілілих з нього у день біди. ¹⁵ Бо близький день Господній на всі народи: як ти чинив, так учинено буде і з тобою; воздаяння твоє повернеться на голову твою. ¹⁶ Бо, як ви пили на святій горі Моїй, так усі народи завжди будуть пити, будуть пити, проковтнуть і будуть, ніби їх не було. ¹⁷ А на горі Сионі буде спасіння, і буде вона святинею; і дім Якова одержить у володіння спадщину свою. ¹⁸ І дім Якова буде вогнем, і дім Йосифа — полум’ям, а дім Ісавів — соломою: запалять його, і знищать його, і нікого не залишиться з дому Ісава: бо Господь сказав це. ¹⁹ І заволодіють ті, які на півдні, горою Ісава, а які у долині, — филистимлянами; і заволодіють полем Єфрема і полем Самарії, а Веніамін заволодіє Галаадом. ²⁰ І переселені з війська синів Ізраїлевих заволодіють землею Ханаанською до Сарепти, а переселені з Єрусалима, які знаходяться у Сефараді, одержать у володіння міста південні. ²¹ І прийдуть спасителі на гору Сион, щоб судити гору Ісава, і буде царство Господа.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Глава 1

¹ Слова Амоса, одного з пастухів фекойських, які він чув у видінні про Ізраїль у дні Озії, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського, за два роки перед землетрусом.

² І сказав він: Господь прогримить із Сиону і дасть глас Свій з Єрусалима, і заплачуть хатини пастухів, і засохне вершина Кармила. ³ Так говорить Господь: за три злочини Дамаска і за чотири не пощаджу його, тому що вони молотили Галаад залізними молотилами. ⁴ І пошлю вогонь на дім Азаїла, і пожере він палаци Венадада. ⁵ І розіб’ю засуви Дамаска, і знищу жителів долини Авен і того, хто тримає скіпетр, — з дому Еденового, і піде народ арамейський у полон у Кир, — говорить Господь. ⁶ Так говорить Господь: за три злочини Гази і за чотири не пощаджу її, тому що вони вивели всіх у полон, щоб віддати їх Едому. ⁷ І пошлю вогонь на стіни Гази, — і пожере палаци її. ⁸ І знищу жителів Азота і того, хто тримає скіпетр, в Аскалоні, і поверну руку Мою на Екрон, і загине залишок филистимлян, — говорить Господь Бог. ⁹ Так говорить Господь: за три злочини Тира і за чотири не пощаджу його, тому що вони передали всіх полонених Едому і не згадали братерського союзу. ¹⁰ Пошлю вогонь на стіни Тира, і пожере палаци його. ¹¹ Так говорить Господь: за три злочини Едома і за чотири не пощаджу його, тому що він переслідував брата свого мечем, придушив почуття родинне, лютував постійно у гніві своєму і завжди зберігав лють свою. ¹² І пошлю вогонь на Феман, і пожере палаци Восора. ¹³ Так говорить Господь: за три злочини синів Аммонових і за чотири не пощаджу їх, тому що вони розсікали вагітних у Галааді, щоб розширити межі свої. ¹⁴ І запалю вогонь на стінах Равви, і пожере палаци її, серед крику в день брані, з вихором у день бурі. ¹⁵ І піде цар їхній у полон, він і князі його разом з ним, — говорить Господь.

Глава 2

¹ Так говорить Господь: за три злочини Моава і за чотири не пощаджу його, тому що він перепалив кістки царя Едомського на вапно. ² І пошлю вогонь на Моава, і пожере палаци Кериофа, і загине Моав серед розгрому із шумом, при звуці труби. ³ Знищу суддю із середовища його й умертвлю всіх князів його разом з ним, — говорить Господь. ⁴ Так говорить Господь: за три злочини Іуди і за чотири не пощаджу його, тому що відкинули закон Господній і постанов Його не зберегли, й ідоли їхні, слідом яких ходили батьки їхні, звабили їх з путі. ⁵ І пошлю вогонь на Іуду, і пожере палаци Єрусалима. ⁶ Так говорить Господь: за три злочини Ізраїля і за чотири не пощаджу його, тому що продають правого за срібло і бідного — за пару сандаліїв. ⁷ Жадають, щоб порох земний був на голові бідних, і путь лагідних перекручують; навіть батько і син ходять до однієї жінки, щоб знеславити святе ім’я Моє. ⁸ На одежах, узятих у заставу, лежать біля всякого жертовника, і вино, стягнене зі звинувачених, п’ють у домі богів своїх. ⁹ А Я знищив перед лицем їх Аморрея, якого висота була як висота кедра і який був міцний як дуб; Я знищив плід його вгорі і корені його внизу. ¹⁰ Вас же Я вивів із землі Єгипетської і водив вас у пустелі сорок років, щоб вам успадкувати землю Аморрейську. ¹¹ Із синів ваших Я обирав у пророки і з юнаків ваших — у назореї; чи не так це, сини Ізраїля? — говорить Господь. ¹² А ви назореїв напували вином і пророкам наказували, говорячи: «не пророкуйте». ¹³ Ось, Я придавлю вас, як давить колісниця, навантажена снопами, — ¹⁴ і в моторного не стане сили бігти, і міцний не втримає міці своєї, і хоробрий не врятує свого життя, ¹⁵ ні стрілець з лука не встоїть, ні скороход не втече, ні той, що сидить на коні, не врятує свого життя. ¹⁶ І найвідважніший з хоробрих втече нагим у той день, — говорить Господь.

Глава 3

¹ Слухайте слово це, яке Господь вирік на вас, сини Ізраїлеві, на все плем’я, яке вивів Я з землі Єгипетської, говорячи: ² тільки вас визнав Я з усіх племен землі, тому і стягну з вас за всі беззаконня ваші. ³ Чи підуть двоє разом, не змовившись між собою? ⁴ Чи реве лев у лісі, коли немає перед ним здобичі? чи подає свій голос левеня з лігва свого, коли воно нічого не впіймало? ⁵ Чи потрапить птах у петлю на землі, коли сильця немає для нього? Чи підніметься з землі петля, коли нічого не потрапило у неї? ⁶ Чи сурмить у місті труба, — і народ не злякався б? Чи буває у місті біда, яку не Господь попустив би? ⁷ Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам. ⁸ Лев почав рикати, — хто не здригнеться? Господь Бог сказав, — хто не буде пророкувати? ⁹ Проголосіть на покрівлях у Азоті і на покрівлях у землі Єгипетській і скажіть: зберіться на горах Самарії і подивіться на велике нечестя у ній і на утиски серед неї. ¹⁰ Вони не вміють чинити справедливо, — говорить Господь: насильством і грабіжництвом збирають скарби у палаци свої. ¹¹ Тому так говорить Господь Бог: ось ворог, і притім навколо всієї землі! він знищить могутність твою, і пограбовані будуть палаци твої. ¹² Так говорить Господь: як іноді пастух вириває з пащі левиної дві гомілки або частину вуха, так врятовані будуть сини Ізраїлеві, які сидять у Самарії в кутку постелі й у Дамаску на ложі. ¹³ Слухайте і засвідчіть дому Якова, — говорить Господь Бог, Бог Саваоф. ¹⁴ Бо у той день, коли Я стягну з Ізраїля за злочини його, стягну і за жертовники у Вефилі, і відсічені будуть роги вівтаря, і впадуть на землю. ¹⁵ Й уражу дім зимовий разом з домом літнім, і зникнуть доми з прикрасами зі слонової кістки, і не стане багатьох домів, — говорить Господь.

Глава 4

¹ Слухайте слово це, телиці васанські, які на горі Самарійській, ви, що утискуєте бідних, гнобите убогих, говорите господарям своїм: «подавай, і ми будемо пити!» ² Клявся Господь Бог святістю Своєю, що ось, прийдуть на вас дні, коли потягнуть вас гаками і решту ваших вудками. ³ І крізь пролами стін вийдете, кожна, як трапиться, і покинете все оздоблення палаців, — говорить Господь. ⁴ Ідіть у Вефиль — і грішіть, у Галгал — і примножуйте злочини; приносьте жертви ваші кожного ранку, десятини ваші хоч через кожні три дні. ⁵ Приносьте у жертву подяки квасне, проголошуйте про добровільні приношення ваші і розголошуйте про них, бо це ви любите, сини Ізраїлеві, — говорить Господь Бог. ⁶ За те і дав Я вам голі зуби в усіх містах ваших і нестачу хліба в усіх селищах ваших; але ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ⁷ І утримував від вас дощ за три місяці до жнив; проливав дощ на одне місто, а на інше місто не проливав дощу; одна ділянка напоєна була дощем, а інша, не окроплена дощем, засихала. ⁸ І сходилися два-три міста в одне місто, щоб напитися води, і не могли досхочу напитися; але і тоді ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ⁹ Я уражав вас іржею і бляклістю хліба; безліч садів ваших і виноградників ваших, і смоковниць ваших, і маслин ваших пожирала гусінь, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹⁰ Посилав Я на вас моровицю, подібну до єгипетської, вбивав мечем юнаків ваших, відводячи коней у полон, так що сморід від станів ваших піднімався у ніздрі ваші; і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹¹ Робив Я серед вас руйнування, як зруйнував Бог Содом і Гоморру, і ви були вихоплені, як головешка з вогню, — і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. ¹² Тому так учиню Я з тобою, Ізраїлю; і коли Я так учиню з тобою, то приготуйся до зустрічі Бога твого, Ізраїлю, ¹³ бо ось Він, Який утворює гори, і творить вітер, і оголошує людині наміри її, ранкове світло перетворює на морок, і йде вище землі; Господь Бог Саваоф — ім’я Йому.

Глава 5

¹ Слухайте це слово, у якому я здійму плач за вами, доме Ізраїлів. ² Упала, не встає більше діва Ізраїлева! повалена на землі своїй, і нема кому підняти її. ³ Бо так говорить Господь Бог: місто, яке виступало з тисячею, залишиться тільки з сотнею, і хто виступав із сотнею, залишиться з десятком у домі Ізраїля. ⁴ Бо так говорить Господь дому Ізраїлевому: знайдіть Мене, і будете живі. ⁵ Не шукайте Вефиля і не ходіть у Галгал, і у Вирсавію не подорожуйте, бо Галгал весь піде у полон і Вефиль перетвориться на ніщо. ⁶ Знайдіть Господа, і будете живі, щоб Він не ринув на дім Йосифів як вогонь, який пожере його, і нікому буде погасити його у Вефилі. ⁷ О, ви, що суд перетворюєте на отруту і правду кидаєте на землю! ⁸ Хто створив семизір’я й Оріон, і перетворює смертну тінь на ясний ранок, а день робить темним, як ніч, закликає води морські і розливає їх по лицю землі? — Господь ім’я Йому! ⁹ Він зміцнює спустошувача проти сильного, і спустошувач входить в укріплення. ¹⁰ А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. ¹¹ Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. ¹² Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних. ¹³ Тому розумний мовчить у цей час, бо цей час злий. ¹⁴ Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, — і тоді Господь Бог Саваоф буде з вами, як ви говорите. ¹⁵ Зненавидьте зло і полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя; можливо, Господь Бог Саваоф помилує залишок Йосифів. ¹⁶ Тому так говорить Господь Бог Саваоф, Вседержитель: на всіх вулицях буде плач, і на всіх дорогах будуть викликувати: «горе, горе!», і покличуть хлібороба тужити і майстерних у жалібних піснях — плакати, ¹⁷ й у всіх виноградниках буде плач, бо Я пройду серед тебе, — говорить Господь. ¹⁸ Горе тим, що бажають дня Господнього! для чого вам цей день Господній? він темрява, а не світло, ¹⁹ те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його. ²⁰ Хіба день Господній не морок, а світло? він темрява, і немає у ньому сяйва. ²¹ Ненавиджу, відкидаю свята ваші і не сприймаю пахощів від жертв під час урочистих зібрань ваших. ²² Якщо піднесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повнотілих тельців ваших. ²³ Віддали від Мене шум пісень твоїх, бо звуків гуслів твоїх Я не буду слухати. ²⁴ Нехай, як вода, тече суд, і правда — як сильний потік! ²⁵ Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари у пустелі протягом сорока років, доме Ізраїлів?²⁶ Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе. ²⁷ За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!

Глава 6

¹ Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля! ² Пройдіть у Калне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спустіться у Геф филистимський: чи не кращі вони за ці царства? чи не ширші межі їхні за межі ваші?³ Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, — ⁴ ви, які лежите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища, ⁵ співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид, ⁶ п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мастями, і не уболіваєте за біду Йосифа! ⁷ За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених. ⁸ Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф: гребую зарозумілістю Якова і ненавиджу чертоги його, і віддам місто і все, що наповнює його. ⁹ І буде: якщо в якому домі залишиться десять чоловік, то помруть і вони, ¹⁰ і візьме їх родич їхній або спалювач, щоб винести кістки їхні з дому, і скаже тому, хто знаходиться у домі: чи є ще у тебе хтось? Той відповість: немає нікого. І скаже цей: мовчи! бо не можна згадувати імені Господнього. ¹¹ Бо ось, Господь дасть повеління й уразить великі доми розпадинами, а малі доми — тріщинами. ¹² Чи бігають коні по скелі? чи можна розорювати її волами? Ви тим часом суд перетворюєте на отруту і плід правди на гіркоту; ¹³ ви, що захоплюєтеся нікчемними речами і говорите: «чи не своєю силою ми придбали собі могутність?» ¹⁴ Ось Я, — говорить Господь Бог Саваоф, — підніму народ проти вас, доме Ізраїлів, і будуть тіснити вас від входу в Емаф до потоку в пустелі.

Глава 7

¹ Таке видіння відкрив мені Господь Бог: ось, Він створив сарану на початку виростання пізньої трави, і це була трава після царської косовиці. ² І було, коли вона закінчила їсти траву на землі, я сказав: Господи Боже! пощади; як устоїть Яків? він дуже малий. ³ І пошкодував Господь про те; «не буде цього», — сказав Господь.

⁴ Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось, Господь Бог зробив для суду вогонь, — і він пожер велику безодню, пожер і частину землі. ⁵ І сказав я: Господи Боже! зупини; як устоїть Яків? він дуже малий. ⁶ І пошкодував Господь про те; «і цього не буде», — сказав Господь Бог.

⁷ Таке видіння відкрив Він мені: ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий висок. ⁸ І сказав мені Господь: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: висок. І Господь сказав: ось, покладу висок серед народу Мого, Ізраїля; не буду більше прощати йому. ⁹ І спустошені будуть жертовні висоти Ісаакові, і зруйновані будуть святилища Ізраїлеві, і постану з мечем проти дому Ієровоамового.

¹⁰ І послав Амасія, священик вефильський, до Ієровоама, царя Ізраїльського, сказати: Амос чинить збурення проти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може терпіти усіх слів його. ¹¹ Бо так говорить Амос: «від меча помре Ієровоам, а Ізраїль неодмінно відведений буде в полон із землі своєї». ¹² І сказав Амасія Амосу: провидцю! піди й відійди у землю Іудину; там їж хліб, і там пророкуй, ¹³ а у Вефилі більше не пророкуй, бо він святиня царя і дім царський. ¹⁴ І відповів Амос і сказав Амасії: я не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сикомори. ¹⁵ Але Господь узяв мене від овець і сказав мені Господь: «іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля». ¹⁶ Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: «не пророкуй на Ізраїля і не промовляй слів на дім Ісааків». ¹⁷ За це, ось що говорить Господь: дружина твоя буде збезчещена у місті, сини і дочки твої впадуть від меча, земля твоя буде розділена межевим шнуром, а ти помреш у землі нечистій, і Ізраїль неодмінно виведений буде із землі своєї.

Глава 8

¹ Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось кошик зі стиглими плодами. ² І сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому. ³ Пісні чертога у той день обернуться на ридання, — говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки.

⁴ Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, — ⁵ ви, які говорите: «колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами, ⁶ щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати». ⁷ Клявся Господь славою Якова: воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх! ⁸ Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська. ⁹ І буде у той день, — говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня. ¹⁰ І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде — як гіркий день. ¹¹ Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. ¹² І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. ¹³ У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, ¹⁴ які клянуться гріхом самарійським і говорять: «живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть.

Глава 9

¹ Бачив я Господа, Який стояв над жертовником, і Він сказав: удар у притолоку над воротами, щоб затряслися косяки, і обруш їх на голови всіх їх, решту ж із них Я уражу мечем: не втече з них ніхто, хто біжить, і не спасеться з них ніхто, хто бажає спастися. ² Хоч би вони зарилися у пекло, і звідти рука Моя візьме їх; хоч би зійшли на небо, і звідти скину їх. ³ І хоч би вони сховалися на вершині Кармила, і там відшукаю і візьму їх; хоч би сховалися від очей Моїх на дні моря, і там накажу морському змієві уразити їх. ⁴ І якщо підуть у полон попереду ворогів своїх, то повелю мечу і там убити їх. Зверну на них очі Мої на біду їм, а не на благо. ⁵ Бо Господь Бог Саваоф торкнеться землі, — і вона розтане, і заплачуть усі, що живуть на ній; і підніметься вся вона, як ріка, й опуститься як ріка Єгипетська. ⁶ Він улаштував горні чертоги Свої на небесах і склепіння Своє утвердив на землі, прикликає води морські, і виливає їх по лицю землі; Господь ім’я Йому. ⁷ Чи не такі, як сини ефіоплян, і ви для Мене, сини Ізраїлеві? — Говорить Господь. Чи не Я вивів Ізраїля з землі Єгипетської і филистимлян — з Кафтора, й арамлян — з Кира?⁸ Ось, очі Господа Бога — на грішне царство, і Я знищу його з лиця землі; але дім Якова не зовсім знищу, — говорить Господь. ⁹ Бо ось, Я накажу і розсиплю дім Ізраїлів по всіх народах, як розсипають зерна у решеті, і жодне не впаде на землю. ¹⁰ Від меча помруть усі грішники з народу Мого, які говорять: «не осягне нас і не прийде до нас ця біда!» ¹¹ У той день Я відновлю скинію Давидову занепалу, закрию тріщини у ній і зруйноване відновлю, і влаштую її, як у дні давні, ¹² щоб вони оволоділи залишком Едома й усіма народами, між якими сповіститься ім’я Моє, — говорить Господь, Який творить усе це. ¹³ Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли орач застане ще женця, а той, хто топче виноград, — сівача; і гори будуть виточувати виноградний сік, і всі пагорби потечуть. ¹⁴ І поверну з полону народ Мій, Ізраїля, і забудують опустілі міста й оселяться у них, насадять виноградники і будуть пити вино з них, розведуть сади і будуть їсти плоди з них. ¹⁵ І оселю їх на землі їхній, і вони не будуть більше вигнанцями з землі своєї, яку Я дав їм, — говорить Господь Бог твій.

Глава: 1 2 3

Глава 1

¹ Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла. ² Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших? ³ Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду: ⁴ те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки. ⁵ Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших! ⁶ Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці. ⁷ Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її. ⁸ Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї! ⁹ Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні. ¹⁰ Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина. ¹¹ Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі, ¹² засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли. ¹³ Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання. ¹⁴ Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа. ¹⁵ О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він. 16 Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість? ¹⁷ Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба. ¹⁸ Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець. ¹⁹ До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі. ²⁰ Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.

Глава 2

¹ Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько — ² день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів. ³ Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього. ⁴ Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники; ⁵ скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви. ⁶ Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть. ⁷ Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх. ⁸ Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими. ⁹ Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії. ¹⁰ Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло. ¹¹ І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його? ¹² Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні. ¹³ Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди. ¹⁴ Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому? ¹⁵ Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання. ¹⁶ Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці. ¹⁷ Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?» ¹⁸ І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій. ¹⁹ І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам. ²⁰ І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. ²¹ Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це. ²² Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу. ²³ І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше. ²⁴ І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм. ²⁵ І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас. ²⁶ І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки. ²⁷ І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.

²⁸ І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. ²⁹ І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. ³⁰ І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. ³¹ Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. ³² І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.

Глава 3

¹ Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, ² Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили. ³ І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили. ⁴ І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші, ⁵ тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші, ⁶ і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх. ⁷ Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу. ⁸ І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.

⁹ Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці. ¹⁰ Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «я сильний». ¹¹ Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв. ¹² Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди. ¹³ Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика. ¹⁴ Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду! ¹⁵ Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій. ¹⁶ І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих. ¹⁷ Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього. ¹⁸ І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим. ¹⁹ Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом — за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній. ²⁰ А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів. ²¹ Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 1

¹ Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.

² Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа. ³ І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина. ⁴ І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого, ⁵ і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель. ⁶ І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм. ⁷ А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками. ⁸ І, вигодувавши грудьми Непомилувану, вона зачала, і народила сина. ⁹ І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі**, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом]. ¹⁰ Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: «ви не Мій народ», будуть говорити їм: «ви сини Бога живого». ¹¹ І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселення; бо великий день Ізрееля!

* Непомилувана.

** Не Мій народ.

Глава 2

¹ Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана». ² Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх, ³ щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою. ⁴ І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду. ⁵ Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої». ⁶ За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх, ⁷ і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер». ⁸ А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала. ⁹ За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її. ¹⁰ І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї. ¹¹ І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її. ¹² І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, ­ які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі­ поїдять їх. ¹³ І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь. ¹⁴ Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити­ до серця її. ¹⁵ І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської. ¹⁶ І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*». ¹⁷ І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх. ¹⁸ І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з пла­зунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. ¹⁹ І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. 20 І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа. ²¹ І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю, 22 і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель. ²³ І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»

* Господарю мій.

Глава 3

¹ І сказав мені Господь: іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів і люблять виноградні коржі їх. ² І придбав я її собі за п’ятнадцять срібників і за хомер ячменю і півхомера ячменю ³ і сказав їй: багато днів залишайся у мене; не блуди, і не будь з іншим; так само і я буду для тебе. ⁴ Бо довгий час сини Ізраїлеві будуть залишатися без царя і без князя і без жертви, без жертовника, без ефода і терафима. ⁵ Після того навернуться сини Ізраїлеві і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і благістю Його в останні дні.

Глава 4

¹ Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі. ² Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям. ³ За те заплаче земля ця, і знеможуть усі, хто живе на ній, зі звірами польови­ми і птахами небесними, навіть і риби морські загинуть. ⁴ Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ — як ті, що сперечаються зі священиком. ⁵ І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і знищу матір твою. ⁶ Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх. ⁷ Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність. ⁸ Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх. ⁹ І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за діла­ми його. ¹⁰ Будуть їсти, і не наситяться; будуть блудити, і не розмножаться; бо залишили служіння Господу. ¹¹ Блуд, вино і напої заволоділи серцем їх. ¹² Народ Мій запитує своє дерево і жезл його дає йому відповідь; бо дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бо­га свого. ¹³ На вершинах гір вони при­носять жертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею і теревинфом, тому що гар­на від них тінь; тому любодіють доч­ки ваші і пе­релюбствують невістки ваші. ¹⁴ Я за­лишу карати дочок ваших, коли во­ни блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбст­ву­ють, тому що ви самі на боці блуд­ниць і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине. ¹⁵ Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, те нехай не грішив­ би Іуда; і не ходіть у Галгал, і не під­німайтеся в Беф-Авен, і не кляніться: «живий Господь!» ¹⁶ Бо, як уперта­ те­лиця, впертим став Ізраїль; тому чи буде тепер Господь пасти їх, як агнців на великому пасовищі? ¹⁷ При­в’язався до ідолів Єфрем; залиш його! ¹⁸ Гидке пияцтво їх, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люб­лять ганебне. ¹⁹ Охопить їх вітер своїми крилами, і посоромляться вони жертв своїх.

Глава 5

¹ Слухайте це, священики, і дослухайтеся, доме Ізраїлів, і прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою у Мас­сифі і сіттю, раскинутою на Фаворі. ² Глибоко загрузли вони у розпусті; але Я покараю всіх їх. ³ Єфрема Я знаю, й Ізраїль не утаєний від Мене; бо ти блудодієш, Єфреме, й Ізраїль осквернився. ⁴ Діла їх не допускають­ їх навернутися до Бога свого, бо дух блу­ду всередині них, і Господа вони не пізнали. ⁵ І гордість Ізраїля при­ни­жена в очах їх; і Ізраїль і Єфрем упадуть від нечестя свого; впаде й Іуда з ними. ⁶ З вівцями своїми і волами своїми підуть шукати Господа і не знайдуть Його: Він відійшов від них. ⁷ Господу вони зрадили, тому що народили чужих дітей; нині новий місяць поїсть їх з їхнім майном. ⁸ Засурміть рогом у Гиві, трубою у Рамі; виголошуйте у Беф-Авені: «за тобою, Веніаміне!» ⁹ Єфрем зробиться пусте­лею у день покарання; між колінами Ізраїлевими Я звістив це. ¹⁰ Вож­ді­ Іудині стали подібні до тих, хто пересуває межі: виллю на них гнів Мій, як воду. ¹¹ Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо захотів ходити услід за суєтними. ¹² І буду як міль для Єфрема і як черва для дому Іуди­ного. ¹³ І побачив Єфрем хворобу свою, й Іуда — свою рану, і пішов Єфрем до Ассура, і послав до царя Іарева; але він не може зцілити вас, і не вилікує вас від рани. ¹⁴ Бо Я як лев для Єфрема і як скимен для дому Іудиного; Я, Я розтерзаю, і піду; віднесу, і ніхто не спасе. ¹⁵ Піду, повернуся у Моє місце, доки вони не визнають себе винними і не знайдуть лиця Мого.

Глава 6

¹ У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: «ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани; ² оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його. ³ Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря — явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». ⁴ Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає. ⁵ Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить. ⁶ Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення. ⁷ Вони ж, подібно до Адама, поруши­ли завіт і там зрадили Мене. ⁸ Галаад — місто нечестивців, заплямоване­ кров’ю. ⁹ Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти. ¹⁰ У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єф­рема, осквернився Ізраїль. ¹¹ І тобі, Іудо, призначені жнива, коли Я поверну полон народу Мого.

Глава 7

¹ Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і зло­дій­­ство Самарії: бо вони чинять не­прав­диво; і входить злодій, і розбійник­ грабує на вулицях. ² Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм. ³ Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів. ⁴ Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне. ⁵ «День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників. ⁶ Бо вони підступництвом своїм роб­лять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь. ⁷ Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. ⁸ Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб. ⁹ Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає. ¹⁰ І гордість Ізраїля при­нижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бо­га свого і не знайшли Його. ¹¹ І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію. ¹² Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небес­них скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. ¹³ Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Ме­не. ¹⁴ І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються. ¹⁵ Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене. ¹⁶ Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.

Глава 8

¹ Трубу до вуст твоїх! Як орел налетить на дім Господній за те, що вони порушили завіт Мій і переступили закон Мій! ² До Мене будуть волати: «Боже мій! ми пізнали Тебе, ми — Ізраїль». ³ Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його. ⁴ Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель. ⁵ Залишив тебе телець твій, Самаріє! запалав гнів Мій на них; доки не можуть вони очиститися? ⁶ Бо і він — діло Ізраїля: ху­дожник зробив його, і тому він не бог; на шматки перетвориться те­лець са­марійський! ⁷ Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю: хліба на корені не буде у нього; зерно не дасть борошна; а якщо і дасть, то чужі про­ковтнуть його. ⁸ Поглинений Ізраїль; тепер вони будуть серед народів, як негідний сосуд. ⁹ Во­ни пішли до Ассура, як дикий осел, який самотньо блукає; Єфрем купував подарунками прихильність до себе. ¹⁰ Хоч вони і посилали дари до народів, але скоро Я зберу їх, і вони почнуть страждати від тягаря царя князів; ¹¹ бо багато жертовників набудував Єфрем для гріха, — на гріх послужили йому ці жертовники! ¹² Написав Я йому важливі закони Мої, але вони вважаються ним ніби за чужі. ¹³ У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і їдять його; Господу неугодні вони; нині Він згадає нечестя їх і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться в Єгипет. ¹⁴ Забув Ізраїль Творця свого й улаш­тував капища, й Іуда набудував багато укріплених міст; але Я пошлю вогонь на міста його, і пожере палаци його.

Глава 9

¹ Не радій, Ізраїлю, до захоплення, як інші народи, бо ти блудодієш, віддалившись від Бога твого: любиш блудодійні дари на всіх токах. ² Тік і точило не будуть годувати їх, і надія на виноградний сік обмане їх. ³ Не будуть вони жити на землі Господній: Єфрем повернеться в Єгипет, і в Ассирії будуть їсти нечисте. ⁴ Не будуть узливати Господу вина, і неугодні Йому будуть жертви їхні; вони будуть для них, як хліб похоронний: усі, хто буде їсти його, оскверняться, бо хліб їх — для душі їх, а у дім Господній він не увійде. ⁵ Що будете робити у день торжества й у день свята Господнього? ⁶ Бо ось, вони підуть з причини спустошення; Єгипет збере їх, Мемфис поховає їх; дорогоцінностями їх зі срібла заволодіє кропива, колюче терня буде у наметах їхніх. ⁷ Прийшли дні відвідин, прийшли дні воз­даяння; нехай дізнається Ізраїль, що нерозумний віщун, безумний той, хто видає себе за натхненного, з при­чини безлічі беззаконь твоїх і ве­ликої ворожости. ⁸ Єфрем — страж біля Бога мого; пророк — сітка птахолова на всіх шляхах його; спокуса у домі Бога його. ⁹ Глибоко впали вони, розбестилися, як у дні Гиви; Він згадає нечестя їх, покарає їх за гріхи їхні. ¹⁰ Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як першу ягоду на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, — але вони пішли до Ваал-Фегора і віддалися со­ромітному, і самі стали мерзенними, як ті, яких полюбили. ¹¹ У єфремлян, як птах, відлетить слава [чадородіння]: ні народження, ні вагітнос­ти, ні зачаття [не буде]. ¹² А хоч би вони і виховали дітей своїх, відніму їх; бо горе їм, коли відійду від них! ¹³ Єфрем, як Я бачив його до Тира, насаджений на прекрасній місцевос­ті; однак Єфрем виведе дітей своїх до вбивці. ¹⁴ Дай їм, Господи: що Ти даси їм? дай їм утробу, яка не народ­жує, і сухі соски. ¹⁵  Усе зло їх у Галгалі: там Я зненавидів їх за злі справи їхні; вижену їх із дому Мого, не буду більше любити їх; усі князі їхні — відступники. ¹⁶ Уражений Єфрем; висох корінь їх, — не будуть приносити вони плоду, а якщо і будуть народжувати, Я умертвлю жаданий плід утроби їх. ¹⁷ Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухалися Його, і будуть блукати між народами.

Глава 10

¹ Ізраїль — гіллястий вино­град,­ примножує для себе плід: чим більше у нього плодів, тим більше мно­­жить жертовники; чим краща зем­­ля у нього, тим більше прикрашають вони ідолів. ² Розділилося серце­ їх, за те вони і будуть покарані: Він зруйнує жертовники їхні, знищить ідолів їхніх. ³ Тепер вони говорять: «немає у нас царя, бо ми не убоялися Господа; а цар, — що́ він нам зробить?» 4 Говорять слова пусті, клянуться неправдиво, укладають союзи; за те з’явиться суд над ними, як отруйна трава на борознах поля. ⁵ За тельця Беф-Авена затремтять жителі Самарії; заплаче за ним народ його, і жерці його, які раділи за нього, будуть плакати за славою його, тому що вона відійде від нього. ⁶ І сам він буде віднесений в Ассирію, у дар царю Іареву; осоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від задуму свого. ⁷ Зникне у Самарії цар її, як піна на поверхні води. ⁸ І знищені будуть висоти Авена, гріх Ізраїля;­ терня і бур’яни виростуть на жертов­никах їхніх, і скажуть вони горам: «покрийте нас», і пагорбам: «упадіть на нас». ⁹ Більше, ніж у дні Гиви, грішив ти, Ізраїлю; там вони встояли; війна у Гаваоні проти синів нечестя не торкнулася їх. ¹⁰ За бажанням Моїм покараю їх, і зберуться про­ти них народи, і вони будуть зв’язані за подвійний злочин їх. ¹¹ Єфрем — навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам накладу ярмо на жирну шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, Іуда буде орати, Яків буде боронити. ¹² Сійте собі у правду,­ і пожнете милість; розорюйте у себе но­вину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду. ¹³ Ви обробля­ли не­честя, по­­жинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти надіявся на путь твій, на безліч рат­ників твоїх. ¹⁴ І станеться сум’яття у народі тво­­єму, і всі твердині твої будуть зруй­но­вані, як Салман зруйнував Бет-Арбел у день брані: мати була вбита з дітьми. ¹⁵ Ось що заподіє вам Вефиль за крайнє нечестя ваше.

Глава 11

¹ На зорі загине цар Ізраїлів! Коли Ізраїль був юний, Я любив його і з Єгипту викликав сина Мого. ² Кликали їх, а вони йшли геть від лиця їх: приносили жертву Ва­алам і кадили ідолам. ³ Я Сам привчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я лікував їх. ⁴ Путами люд­ськими тягнув Я їх, путами любови,­ і був для них ніби той, хто піднімає ярмо з щелеп їхніх, і ласкаво підкладав їжу їм. ⁵ Не повернеться він у Єгипет, але Ассур — він буде царем його, тому що вони не захотіли навернутися до Мене. ⁶ І впаде меч на міста його, і знищить засуви його, і пожере їх за наміри їхні. ⁷ Народ Мій заскнів у відпадінні від Мене, і хоч закликають його до горнього, він не підноситься єдинодушно. ⁸ Що зроблю з тобою, Єфреме? як віддам тебе, Ізраїлю? Чи вчиню з тобою, як з Адамою, чи зроблю тобі, що Се­воїму? Повернулося у Мені серце Моє, запалала вся жалість Моя! ⁹ Не зроблю за люттю гніву Мого, не знищу Єфрема, бо Я Бог, а не людина; серед тебе Святий; Я не ввійду в міс­то. ¹⁰ Слідом за Господом підуть во­ни; як лев, Він дасть голос Свій, дасть голос Свій, і попрямують до Нього сини з заходу, ¹¹ попрямують з Єгипту, як птахи, й із землі Ассирійської, як голуби, і вселю їх у доми їхні, — говорить Господь. ¹² Оточив Мене Єфрем неправдою, і дім Ізраїлів — лукавством; Іуда тримався ще Бога і вірний був зі святими.

Глава 12

¹ Єфрем пасе вітер і ганяється за східним вітром, щодня примножує неправду і руйнування; укладають вони союз з Ассуром, і в Єгипет відвозиться єлей. ² Але і з Іудою у Господа суд і Він відвідає Яко­ва за шляхами його, воздасть йому за ділами його. ³ Ще в утробі ма­тері зупиняв він брата свого, а змуж­нів­ши, боровся з Богом. ⁴ Він бо­ровся з ангелом — і переміг; плакав і благав Його; у Вефилі Він знайшов нас і там говорив з нами. ⁵ А Господь є Бог Саваоф; Сущий [Ієгова] — ім’я Його. ⁶ Навернися і ти до Бога твого; пиль­нуй милість і суд і уповай на Бога твого завжди. ⁷ Хананеянин із невір­ними терезами у руці любить кривдити; ⁸ і Єфрем говорить: «однак я розбагатів; зібрав собі майна, хоч у всіх моїх трудах не знайдуть нічого незаконного, що бу­ло б гріхом». ⁹ А Я, Господь Бог твій від самої зем­лі Єгипетської, знову оселю тебе у кущах, як у дні свята. ¹⁰ Я говорив до пророків, і примножував видіння, і через пророків уживав притчі. ¹¹ Якщо Галаад зробився Авеном, то вони стали суєтні, у Галгалах заколювали у жертву тельців, і жертовники їхні стояли, як купа каміння на межах поля. ¹² Утік Яків на поля сирійські, і служив Ізраїль за дружи­ну, і за дружину стеріг овець. ¹³ Через проро­ка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, і через пророка Він охороняв його. ¹⁴ Сильно­ роздратував Єфрем Господа і за те кров його залишить на ньому, і гань­бу його оберне Господь на нього.

Глава 13

¹ Коли Єфрем говорив, усі тремтіли. Він був високим в Ізраїлі; але став винним через Ваала, і загинув. ² І нині додали вони до гріха: зробили для себе відлитих ідолів зі срібла свого, за розумінням своїм, — повністю робота художників, — і говорять вони людям, які приносять жертву: «цілуйте тельців!» ³ За те вони будуть як ранковий туман, як роса, що скоро зникає,­ як полова, що звівається із току, і як дим із труби. ⁴ Але Я — Господь Бог твій від землі Єгипетської, — і ти не повинен знати іншого бога, крім Мене, і немає спасителя, крім Мене. ⁵ Я визнав тебе у пустелі, у землі спраглій. ⁶ Маючи пасовища, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їх, і тому вони забували Мене. ⁷ І Я буду для них як лев, як скимен буду підстерігати при дорозі. ⁸ Буду нападати на них, як позбавлена дітей ведмедиця, і роздирати вмістилище серця їх, і поїдати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх. ⁹ Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки у Мені опора твоя. ¹⁰ Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про яких говорив ти: «дай нам царя і начальників»? ¹¹ І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав у обуренні Моєму. ¹² Зв’язано у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх. ¹³ Му́ки тієї, яка народжує, осяг­нуть його; він — син нерозумний, інакше не стояв би довго у становищі дітей, які народжуються. ¹⁴ Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене. ¹⁵ Хоч Єф­рем плідливий між братами, але при­йде східний вітер, підніметься вітер Господній із пустелі, і висохне джерело його, і вичерпається джерело його; він спустошить скарбницю всіх дорогоцінних сосудів.

Глава 14

¹ Спустошена буде Самарія, то­­му що повстала проти Бога свого; від меча впадуть вони; немов­лята їхні будуть розбиті, і вагітні їхні будуть розсічені. ² Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого. ³ Візьміть із собою молитовні слова і зверніться­ до Господа; говоріть Йому: «відніми всяке беззаконня і прийми на благо,­ і ми принесемо жертву вуст наших. ⁴ Ассур не буде вже спасати нас; не будемо сідати на коня і не будемо більше говорити виробові рук наших: боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт». ⁵ Вилікую відпадіння їх, полюблю їх з благовоління; бо гнів Мій відвернувся від них. ⁶ Я буду росою для Ізраїля; він розцвіте, як лілея, і пустить корені свої, як Ливан. ⁷ Розростуться гілки його, і буде краса його, як маслини, і пахощі від нього, як від Ливану. ⁸ Повернуться ті, що сиділи під тінню його, будуть мати вдосталь хліба, і розцвітуть, як виноградна лоза, славні будуть, як вино ливанське. ⁹ «Що мені ще за діло до ідолів?» — скаже Єфрем. — Я почую його і спогляну на нього; Я буду як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди. ¹⁰ Хто мудрий, щоб розуміти це? хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 1

¹ У третій рік царювання Іоаки­ма, царя Юдейського, прийшов На­вуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. ² І віддав Господь у руки його Іоакима, ца­ря­ Юдейського, і частину сосудів ­до­му Божого, і він відправив їх у зем­лю Сен­­наар, у дім бога свого, і вніс ці со­­суди у скарбницю бога свого. ³ І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князів­ського, привів ⁴ отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чер­тогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. ⁵ І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких во­ни повинні були стати перед царем. ⁶ Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. ⁷ І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. ⁸ Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. ⁹ Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; ¹⁰ і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. ¹¹ Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: ¹² зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; ¹³ і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. ¹⁴ Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. ¹⁵ Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися кра­сивішими, і тілом вони були пов­ніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. ¹⁶ Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. ¹⁷ І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. ¹⁸ Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. ¹⁹ І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ана­нії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. ²⁰ І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. ²¹ І був там Даниїл до першого року царя Кира.

Глава 2

¹ У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. ² І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. ³ І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. ⁴ І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. ⁵ Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни. ⁶ Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. ⁷ Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. ⁸ Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене. ⁹ Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. ¹⁰ Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея. ¹¹ Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. ¹² Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.

¹³ Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. ¹⁴ Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; ¹⁵ і запитав Ариоха, сильного при царі: «чо­му таке грізне повеління від ца­ря?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. ¹⁶ І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну. ¹⁷ Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, ¹⁸ щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. ¹⁹ І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. ²⁰ І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила; ²¹ він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; ²² Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним. ²³ Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. ²⁴ Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. ²⁵ Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. ²⁶ Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?

²⁷ Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. ²⁸ Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: ²⁹ ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. ³⁰ А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. ³¹ Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. ³² У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні, ³³ гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. ³⁴ Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. ³⁵ Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю. ³⁶ Ось сон! Скажемо перед царем і значення його. ³⁷ Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, ³⁸ і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова! ³⁹ Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. ⁴⁰ А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. ⁴¹ А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. ⁴² І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. ⁴⁴ І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно, ⁴⁵ оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! ⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. ⁴⁷ І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! ⁴⁸ Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими. ⁴⁹ Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

Глава 3

¹ Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській. ² І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор. ³ І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. ⁴ Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови: ⁵ у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. ⁶ А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. ⁷ Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.

⁸ У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. ⁹ Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! ¹⁰ Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; ¹¹ а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. ¹² Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. ¹³ Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. ¹⁴ Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? ¹⁵ Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? ¹⁶ І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. ¹⁷ Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. ¹⁸ Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. ¹⁹ Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, ²⁰ і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем. ²¹ Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. ²² І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. ²³ А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [²⁴ *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа. ²⁵ І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:

²⁶ «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. ²⁷ Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні. ²⁸ Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. ²⁹ Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. ³⁰ Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. ³¹ І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. ³² І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. ³³ І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. ³⁴ Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. ³⁵ Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, ³⁶ яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря. ³⁷ Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, ³⁸ і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. ³⁹ Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. ⁴⁰ Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе. ⁴¹ І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. ⁴² Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї ⁴³ і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи, ⁴⁴ і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться, ⁴⁵ і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».

⁴⁶ А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, ⁴⁷ і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів ⁴⁸ і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. ⁴⁹ Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним, ⁵⁰ і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. ⁵¹ Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:

⁵² «Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки. ⁵³ Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки. ⁵⁴ Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁵ Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки. ⁵⁶ Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки. ⁵⁷ Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁸ Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁵⁹ Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁰ Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶¹ Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶² Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁶³ Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁴ Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁵ Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁶ Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁷ Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁶⁸ Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки. ⁶⁹ Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁰ Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷¹ Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷² Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷³ Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁴ Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки. ⁷⁵ Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁶ Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. ⁷⁷ Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁷⁸ Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁷⁹ Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁰ Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸¹ Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸² Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки. ⁸³ Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки. ⁸⁴ Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­ ⁸⁵ Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки. ⁸⁶ Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки. ⁸⁷ Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки. ⁸⁸ Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас. ⁸⁹ Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. ⁹⁰ Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]

⁹¹ Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю! ⁹² На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. ⁹³ Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. ⁹⁴ І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. ⁹⁵ Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! ⁹⁶ І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. ⁹⁷ Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].

⁹⁸ Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! ⁹⁹ Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. ¹⁰⁰ Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царст­во­ вічне, і володіння Його — у роди і роди.

* Стихи з 24-го по 91-й перекладені з грець­кої, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 4

¹ Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. ² Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. ³ І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. ⁴ Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. ⁵ Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. ⁶ Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. ⁷ Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. ⁸ Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. ⁹ Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть. ¹⁰ І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. ¹¹ Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; ¹² але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. ¹³ Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів. ¹⁴ Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми». ¹⁵ Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.

¹⁶ Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! ¹⁷ Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, ¹⁸ на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, ¹⁹ це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі. ²⁰ А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», — ²¹ то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: ²² тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. ²³ А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. ²⁴ Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. ²⁵ Усе це збулося над царем Навуходоносором.

²⁶ Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні, ²⁷ цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! ²⁸ Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! ²⁹ І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» ³⁰ Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го — як у птаха. ³¹ Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди. ³² І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?» ³³ У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. ³⁴ Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­

Глава 5

¹ Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино. ² Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. ³ Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. ⁴ Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. ⁵ У ту саму годину вийшли пальці руки люд­­ської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. ⁶ Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. ⁷ Сильно за­кричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав­ говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і зо­лотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. ⁸ І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. ⁹ Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися. ¹⁰ Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бен­кету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! ¹¹ Є в царстві твоєму муж, в якому­ дух святого Бога; у дні батька твого ви­­явлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, ¹² тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний по­яснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. ¹³ Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? ¹⁴ Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. ¹⁵ Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. ¹⁶ А про тебе я чув, що ти можеш по­яснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. ¹⁷ Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.

¹⁸ Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору цар­­ство, велич, честь і славу. ¹⁹ Перед ве­личчю, яку Він дав йому, всі на­ро­ди,­ племена і мови тремтіли і стра­шилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хо­тів, підносив, і кого хотів, принижував. ²⁰ Але коли серце його загор­дилося і дух його озлобився до зух­валости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, ²¹ і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося­ до звіриного, і жив він з дикими ос­лами; годували його травою, як во­ла, і тіло його зрошувалося небесною­ росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевиш­ній Бог і поставляє над ним, кого хо­че. ²² І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, ²³ але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розу­міють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не про­славив. ²⁴ За це і послана від Ньо­го кисть руки, і накреслено це писання.­ ²⁵ І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. ²⁶ Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство­ твоє і поклав кінець йому; ²⁷ текел — ти зва­жений на терезах і знайдений дуже легким; ²⁸ перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.

²⁹ Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. ³⁰ У ту ж саму ніч Вал­тасар, цар Халдейський, був убитий, ³¹ і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.

Глава 6

¹ Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, ² а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. ³ Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. ⁴ Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. ⁵ І ці люди сказали: не зна­йти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. ⁶ Тоді ці князі і сат­рапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! ⁷ Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. ⁸ Отже, за­твердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. ⁹ Цар Да­рій підписав указ і це повеління. ¹⁰ Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі­ на день схиляв коліна, і молився сво­єму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. ¹¹ Тоді ці лю­ди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, ¹² потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. ¹³ Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. ¹⁴ Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму вря­­тувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено­ намагався визволити його. ¹⁵ Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. ¹⁶ Тоді цар повелів, і привели Даниї­ла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! ¹⁷ І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. ¹⁸ Потім цар пішов у свій па­лац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. ¹⁹ Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, ²⁰ і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? ²¹ Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! ²² Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. ²³ Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. ²⁴ І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.

²⁵ Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! ²⁶ Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. ²⁷ Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». ²⁸ І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.

­ 

Глава 7

¹ У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. ² Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чоти­ри вітри небесних боролися на вели­кому морі, ³ і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на од­ного. ⁴ Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вир­вані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на но­ги, як людина, і серце людське дане йому. ⁵ І ось ще звір, другий, схожий­ на ведмедя, стояв з одного бо­­ку, і три ікла у роті у нього, між зу­бами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!» ⁶ Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. ⁷ Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. ⁸ Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі люд­ські, і вуста, які говорять зарозуміло. ⁹ Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. ¹⁰ Вогненна ріка виходила і проходи­ла перед Ним; тисячі тисяч служили­ Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.­ ¹¹ Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спален­ня вогню. ¹² Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на тер­мін. ¹³ Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями­ і підведений був до Нього. ¹⁴ І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. ¹⁵ Затрем­тів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння­ голови моєї збенте­жили мене. ¹⁶ Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: ¹⁷ «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. ¹⁸ Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». ¹⁹ Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а за­­лишки топтав ногами, ²⁰ і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. ²¹ Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і перебо­рював їх, ²² доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством­ оволоділи святі. ²³ Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топта­ти і скрушати її. ²⁴ А десять рогів оз­начають, що з цьо­го царства постануть десять царів, і після них по­стане інший, відмінний від поперед­ніх, і принизить трьох ца­рів, ²⁵ і про­ти Всевишнього буде говорити слова і при­гнічувати святих­ Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. ²⁶ Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищу­вати до кінця. ²⁷ Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. ²⁸ Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.

Глава 8

¹ У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Дани­їлові, видіння після того, яке явило­ся мені раніше. ² І бачив я у видін­ні,­ і коли бачив, я був у Сузах, престоль­ному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая. ³ Звів я очі мої і побачив:­ ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. ⁴ Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. ⁵ Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. ⁶ Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. ⁷ І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. ⁸ Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, поверне­ні на чотири вітри небесних. ⁹ Від од­ного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,­ ¹⁰ і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїн­ства і зірок, і потоптав їх, ¹¹ і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. ¹² І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. ¹³ І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство бу­дуть потоптані?» ¹⁴ І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься». ¹⁵ І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала пе­реді мною начебто подоба чоловіка. ¹⁶ І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!» ¹⁷ І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнув­ся й упав на лице моє; і сказав він ме­­ні: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!» ¹⁸ І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, ¹⁹ і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. ²⁰ Баран, якого ти бачив­ із двома рогами, це царі мідійський і перський. ²¹ А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; ²² він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства по­стануть з цього народу, але не з його силою. ²³ Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; ²⁴ і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, ²⁵ і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою. ²⁶ Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів».

²⁷ І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.

Глава 9

¹ У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, ² у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. ³ І повернув я лице моє до Господа Бога з молит­вою і благанням, у посту і веретищі і попелі. ⁴ І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Мо­лю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! ⁵ Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; ⁶ і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому на­роду країни. ⁷ У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. ⁸ Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. ⁹ А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього ¹⁰ і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. ¹¹ І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. ¹² І Він виконав­ слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навів­ши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. ¹³ Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Госпо­да Бога нашого, щоб нам навернути­ся від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. ¹⁴ Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. ¹⁵ І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. ¹⁶ Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. ¹⁷ І нині по­чуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. ¹⁸ Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. ¹⁹ Господи! почуй; Господи! прос­ти; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму». ²⁰ І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; ²¹ коли я ще продовжував­ молитву, муж Гавриїл, якого я ба­чив­ раніше у видінні, швидко приле­тівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви ²² і напо­умляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. ²³ На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. ²⁴ Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. ²⁵ Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Хрис­та Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. ²⁶ І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. ²⁷ Й утвер­дить завіт для багатьох одна седмина,­ а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі свя­тилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».

Глава 10

¹ У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкро­вення і зрозумів це видіння. ² У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. ³ Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. ⁴ А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, ⁵ і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані зо­лотом з Уфаза. ⁶ Тіло його — як то­паз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. ⁷ І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. ⁸ І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. ⁹ І почув я голос слів його; і як тільки почув голос­ слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. ¹⁰ Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. ¹¹ І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. ¹² Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце­ твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, сло­ва твої почуті, і я прийшов би за слова­ми твоїми. ¹³ Але князь царства­ Перського стояв проти мене двад­цять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. ¹⁴ А тепер я прийшов звіс­тити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів». ¹⁵ Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. ¹⁶ Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст мо­їх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. ¹⁷ І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені». ¹⁸ Тоді знову доторк­нулася до мене та людська подоба й укріпила мене ¹⁹ і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся,­ мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене». ²⁰ І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. ²¹ Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.

Глава 11

¹ Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. ² Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. ³ І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. ⁴ Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. ⁵ І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. ⁶ Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб уста­новити правильні стосунки між ни­­ми;­ але вона не втримає сили у руках­ своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. ⁷ Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. ⁸ Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного. ⁹ Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. ¹⁰ Потім озброяться си­ни його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, бу­де битися з ним до укріплень його. ¹¹ І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. ¹² І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. ¹³ Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. ¹⁴ У ті ча­си­ багато хто повстане проти півден­ного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося­ видіння, і впадуть. ¹⁵ І прийде цар пів­нічний, збудує вал і оволодіє укріпле­ним містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не ви­стачить сили протистояти. ¹⁶ І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона по­страждає від руки його. ¹⁷ І на­мі­риться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. ¹⁸ Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу обер­не на нього. ¹⁹ Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. ²⁰ На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. ²¹ І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. ²² І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. ²³ Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. ²⁴ Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. ²⁵ Потім про­будить сили свої і дух свій з чис­лен­ним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. ²⁶ На­віть учасники трапези його погублять його, і військо його розіл­лється, і впаде багато убитих. ²⁷ У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. ²⁸ І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим на­міром проти святого завіту, і він ви­конає його, і повернеться у свою зем­лю. ²⁹ У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній, ³⁰ бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. ³¹ І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. ³² Тих, хто чинить не­честиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шану­ють свого Бога, підсиляться і будуть діяти. ³³ І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть де­який час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; ³⁴ й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. ³⁵ Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. ³⁶ І буде чинити цар той зі своєї­ сваволі, і піднесеться і возве­ли­читься вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. ³⁷ І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. ³⁸ Але богу укріплень на місці його він буде віддавати­ шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, ³⁹ і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. ⁴⁰ Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього­ з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. ⁴¹ І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика час­тина синів Аммонових. ⁴² І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. ⁴³ І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. ⁴⁴ Але чут­­ки­ зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, ⁴⁵ і роз­ки­не він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

Глава 12

¹ І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. ² І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. ³ І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. ⁴ А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». ⁵ Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. ⁶ І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» ⁷ І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. ⁸ Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» ⁹ І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. ¹⁰ Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. ¹¹ З часу припинення щоденної жерт­ви і поставлення мерзоти запустіння­ мине тисяча двісті дев’яносто днів. ¹² Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. ¹³ А ти йди до твого кінця й упокоїш­ся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».

Глава 13

¹ У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. ² І взяв він дружи­ну, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. ³ Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. ⁴ Іоаким був ду­же­ багатий, і був у нього сад поблизу­ дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. ⁵ І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня­ вийшло з Вавилона від старійшин-суд­дів, які здавалися такими, що ке­ру­ють народом. ⁶ Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них при­ходили всі, хто мав спірні справи. ⁷ Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. ⁸ І бачили її обид­ва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, ⁹ і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. ¹⁰ Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкри­вали один одному болю свого, ¹¹ то­­му­­ що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. ¹² І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: ¹³ «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розхо­дилися один від одного, ¹⁴ і, повер­нув­­шись, прихо­дили на те саме місце,­ і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. ¹⁵ І було, коли вони вичікували зруч­ного дня, Сусанна ввійшла, як вчора­ і третього дня, із двома тільки служ­ницями і захотіла митися у са­ду, то­му що було спекотно. ¹⁶ І не бу­ло там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. ¹⁷ І сказала вона служницям: прине­сіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. ¹⁸ Вони так і зробили, як вона сказала: замк­нули двері саду і вийш­ли бічними дверима, щоб при­нести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони схо­валися. ¹⁹ І ось, ко­ли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: ²⁰ Ось, двері саду замк­нені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. ²¹ Як­що ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. ²² Тоді застогнала Су­­санна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну­ рук ваших. ²³ Краще для мене не зробити­ цього і впас­ти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. ²⁴ І закричала Сусанна гуч­ним голосом; закричали також і обид­ва старійшини проти неї, ²⁵ і один побіг і відчинив двері саду. ²⁶ Коли ж ті, що знаходи­лися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб ба­чити, що трапилося­ з нею. ²⁷ І ко­ли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. ²⁸ І було на другий день, коли зібрав­ся народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, спов­нені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб від­дати її на смерть. ²⁹ І ска­зали­ вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. ³⁰ І прийшла во­на, і батьки її, і діти її, і всі ро­дичі її. ³¹ Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, ³² і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. ³³ Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. ³⁴ А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. ³⁵ Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. ³⁶ І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; ³⁷ і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. ³⁸ Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, ³⁹ і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був силь­ніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. ⁴⁰ Але цю ми схопили і до­питували: хто був цей юнак? але во­на­ не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. ⁴¹ І повіри­ло їм зі­­­­б­ран­ня, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.

⁴² Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що віда­єш таємне і знаєш усе раніше буття його! ⁴³ Ти знаєш, що вони неправди­во свідчили проти мене, і ось, я по­ми­­раю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. ⁴⁴ І по­чув Господь голос її. ⁴⁵ І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, ⁴⁶ і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! ⁴⁷ Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? ⁴⁸ Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? ⁴⁹ Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. ⁵⁰ І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. ⁵¹ І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одно­го подалі, і я допитаю їх. ⁵² Коли ж вони відокремлені були один від од­ного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, ⁵³ чинячи суди непра­ведні, засуджуючи невинних і ви­прав­довуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». ⁵⁴ Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. ⁵⁵ Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ан­гел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. ⁵⁶ Видалив­ши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Хана­ана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. ⁵⁷ Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. ⁵⁸ Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. ⁵⁹ Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. ⁶⁰ Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, ⁶¹ і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; ⁶² і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. ⁶³ Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. ⁶⁴ І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.

* 13-а і 14-а глави перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.

Глава 14

¹ Цар Астиаг приклався до бать­­ків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. ² І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. ³ Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. ⁴ Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? ⁵ Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. ⁶ Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? ⁷ Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. ⁸ Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: як­що ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. ⁹ Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Ви­ла. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. ¹⁰ Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. ¹¹ І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. ¹² І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. ¹³ Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. ¹⁴ Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. ¹⁵ Жерці ж, за звичаєм сво­їм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. ¹⁶ На другий день цар встав рано і Да­ниїл з ним, ¹⁷ і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, ца­рю. ¹⁸ І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, виклик­нув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! ¹⁹ Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. ²⁰ Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. ²¹ І, роз­гні­вавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. ²² Тоді цар повелів умертвити їх і від­дав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.

²³ Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. ²⁴ І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати,­ що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. ²⁵ Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. ²⁶ Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умерт­влю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. ²⁷ Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробив­ши з цього клубок, кинув його у па­щу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! ²⁸ Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, ²⁹ і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. ³⁰ І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, ³¹ вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. ³² У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.

³³ Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. ³⁴ Але ангел Гос­подній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. ³⁵ Аввакум ска­зав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. ³⁶ Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. ³⁷ І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. ³⁸ Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. ³⁹ І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.

⁴⁰ У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Да­ниїл сидів. ⁴¹ І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! ⁴² І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48

Глава 1

¹ І було у тридцятий рік, у чет­вертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверз­лися небеса, і я бачив видіння Боже. ² У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима), ³ було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.

⁴ І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього, ⁵ а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини; ⁶ і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила; ⁷ а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступ­­ня­ ноги у тельця, і блищали, як блис­куча мідь, (і крила їх легкі). ⁸ І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх; ⁹ і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого. ¹⁰ Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох. ¹¹ І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх. ¹² І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹³ І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню. ¹⁴ І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка. ¹⁵ І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх. ¹⁶ Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі. ¹⁷ Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися. ¹⁸ А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей. ¹⁹ І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса. ²⁰ Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах. ²¹ Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах. ²² Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх. ²³ А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх. ²⁴ І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупи­нялися, опускали крила свої. ²⁵ І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої. ²⁶ А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі­ на ньому. ²⁷ І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього. ²⁸ В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.

Глава 2

¹ Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я бу­­ду говорити з тобою. ² І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. ³ І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. ⁴ І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким сер­цем; до них Я посилаю тебе, і ти ска­жеш їм: «так говорить Господь Бог!» ⁵ Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; ⁷ і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. ⁸ Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. ⁹ І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. ¹⁰ І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій­ списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».

Глава 3

¹ І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. ² Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; ³ і сказав ме­ні: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і бу­ло у вустах моїх солодко, як мед. ⁴ І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; ⁵ бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєш­ся, але до дому Ізраїлевого, ⁶ не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; ⁷ а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. ⁸ Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. ⁹ Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. ¹⁰ І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; ¹¹ встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. ¹² І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» ¹³ і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. ¹⁴ І дух підняв мене, і взяв ме­не. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. ¹⁵ І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.

¹⁶ Після семи ж днів було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. ¹⁸ Коли Я скажу беззакон­никові: «смертю помреш!», а ти не бу­деш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. ¹⁹ Але якщо ти на­поумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. ²⁰ І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. ²¹ Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.

²² І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. ²³ І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі;­ й упав я на лице своє. ²⁴ І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. ²⁵ І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. ²⁶ І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. ²⁷ А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.

Глава 4

¹ І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим; ² і влаштуй облогу проти нього,­ і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини; ³ і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між то­бою і містом, і зверни на нього ли­це твоє, і воно буде в облозі, і ти об­лягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому. ⁴ Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх. ⁵ І Я визначив тобі роки беззаконня їх чис­лом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого. ⁶ І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі. ⁷ І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього. ⁸ Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї. ⁹ Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх. ¹⁰ І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це. ¹¹ І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так. ¹² І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі. ¹³ І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх. ¹⁴ Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертве­чини і роздертого звіром я не їв від юно­сти моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо­ не входило у вуста мої. ¹⁵ І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій. ¹⁶ І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смут­ку, ¹⁷ тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.

Глава 5

¹ А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цируль­ників візьми собі, і води нею по го­лові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на час­тини. ² Третину спали вогнем посере­дині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ни­ми. ³ І візьми з цього невелику кіль­кість, і зав’яжи їх у себе у поли. ⁴ Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти ви­йде вогонь на весь дім Ізраїлів.

⁵ Так говорить Господь Бог: це Єру­салим! Я поставив його серед на­ро­дів, і навколо нього — зе́млі. ⁶ А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, — ⁸ тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників. ⁹ І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти. ¹⁰ За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх віт­рах. ¹¹ Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе. ¹² Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними. ¹³ І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя. ¹⁴ І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить. ¹⁵ І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; — ¹⁶ і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас, ¹⁷ і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.

Глава 6

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, ³ і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші; ⁴ і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими; ⁵ і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших. ⁶ У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші. ⁷ Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь. ⁸ Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях. ⁹ І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх; ¹⁰ і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду. ¹¹ Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїле­вого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці. ¹² Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жер­товників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм. ¹⁴ І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.

Глава 7

¹ І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі. ³ Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁴ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь. ⁵ Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда. ⁶ Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла, ⁷ дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах. ⁸ Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. ⁹ І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель. ¹⁰ Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася. ¹¹ Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шу­­му їх, і від пишноти їх. ¹² Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх; ¹³ Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю без­ліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя. ¹⁴ Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх. ¹⁵ Поза домом меч, а у домі моровиця­ і голод. Хто у полі, той помре від ме­ча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця. ¹⁶ А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня. ¹⁷ У всіх руки опус­тяться, й у всіх коліна затремтять, як вода. ¹⁸ Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш. ¹⁹ Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх. ²⁰ І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них; ²¹ і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його. ²² І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його. ²³ Зро­би ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто пов­не насильства. ²⁴ Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють дома­ми їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. ²⁵ Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. ²⁶ Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців. ²⁷ Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.

Глава 8

¹ І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Гос­пода Бога. ² І побачив я: і ось подоба­ [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я. ³ І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі. ⁴ І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі. ⁵ І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу. ⁶ І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти. ⁷ І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина. ⁸ І сказав мені: си­­ну людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері. ⁹ І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут. ¹⁰ І вві­йшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо. ¹¹ І сімдесят чоло­віків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори. ¹² І сказав­ мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю». ¹³ І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять. ¹⁴ І привів мене до входу у ворота дому Господнього,­ які на північ, і ось, там сидять жінки,­ які плачуть за Фаммугою, ¹⁵ і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мер­зоти. ¹⁶ І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами сво­ї­ми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланя­ються на схід сонця. ¹⁷ І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мер­зоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх. ¹⁸ За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.

Глава 9

¹ І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі сво­їм згубним знаряддям у руці своїй.­ ² І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника. ³ І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима,­ на якому була, до порогу дому. І при­кликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі при­ладдя писаря. ⁴ І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мер­зотами, що звершуються серед нього, зроби знак. ⁵ А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й ура­жайте; нехай не шкодує око ва­ше, і не щадіть; ⁶ старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної люди­ни, на якій знак, і почніть від святи­лища Мого. І почали вони з тих старійшин, які бу­ли перед домом. ⁷ І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті. ⁸ І коли во­ни їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав:­ о, Гос­поди Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим? ⁹ І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іуди­ного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь». ¹⁰ За те і Моє око не поща­дить, і не помилую; оберну пове­дін­ку їх на їх голову. ¹¹ І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.

Глава 10

¹ І бачив я, і ось на склепінні,­ що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже­ на престіл, видиме було над ними. ² І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми­ повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах. ³ Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір. ⁴ І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа. ⁵ І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить. ⁶ І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, — ⁷ тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одяг­неному у лляний одяг. Він узяв і вийшов. ⁸ І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх. ⁹ І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза. ¹⁰ І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі. ¹¹ Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися. ¹² І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були пов­ні очей, усі чотири колеса їх. ¹³ До ко­ліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»*. ¹⁴ І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине. ¹⁵ Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі. ¹⁶ І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них. ¹⁷ Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин. ¹⁸ І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами. ¹⁹ І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²⁰ Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими. ²¹ У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських. ²² А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.

* Вихор.

Глава 11

¹ І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Гос­поднього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу. ² І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, ³ говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо». ⁴ Тому проречи на них пророцт­во, пророкуй, сину людський. ⁵ І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю. ⁶ Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог. ⁹ І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд. ¹⁰ Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь. ¹¹ Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас. ¹² І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточу­ють вас. ¹³ І було, коли я пророкував,­ Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?

¹⁴ І було до мене слово Господнє: ¹⁵ сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля». ¹⁶ На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони. ¹⁷ Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву. ¹⁸ І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її. ¹⁹ І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, ²⁰ щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведін­ку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог. ²² Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. ²³ І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.

²⁴ І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив. ²⁵ І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.

*Місто.

Глава 12

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім. ³ Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; ⁴ і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. ⁵ Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. ⁶ Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. ⁷ І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. ⁸ І було до мене слово Господнє зранку: ⁹ сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?» ¹⁰ Ска­жи­ їм: так говорить Господь Бог: це — про­­віщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. ¹¹ Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. ¹² І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. ¹³ І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там пом­ре. ¹⁴ А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. ¹⁵ І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. ¹⁶ Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. ¹⁷ І було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. ¹⁹ І скажи народу землі:­ так говорить Господь Бог про жи­телів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за не­правди всіх, що живуть на ній. ²⁰ І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. ²¹ І було до мене слово Господнє: ²² сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»? ²³ Тому скажи їм: так гово­рить Господь Бог: знищу цю приказ­ку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. ²⁴ Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. ²⁵ Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог. ²⁶ І було до мене слово Господнє: ²⁷ сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи». ²⁸ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.

Глава 13

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє! ³ Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили! ⁴ Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. ⁵ У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти­ у битві у день Господа. ⁶ Вони бачать пусте і передвіщають неправду,­ говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться. ⁷ Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив? ⁸ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог. ⁹ І буде ру­ка Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не вві­йдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог. ¹⁰ За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом, ¹¹ скажи тим, хто обмазує стіну багном, що во­на впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її. ¹² І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмаз­ка, якою ви обмазували?» ¹³ Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення. ¹⁴ І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь. ¹⁵ І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її, ¹⁶ пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог. ¹⁷ Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво, ¹⁸ і скажи:­ так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб улов­лю­вати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі? ¹⁹ І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає не­прав­ду. ²⁰ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас. ²¹ І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь. ²² За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, — ²³ за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.

Глава 14

¹ І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: З сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? ⁴ Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? ⁵ Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене. ⁶ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. ⁷ Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? ⁸ Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. ⁹ А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я про­стягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля. ¹⁰ І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, ¹¹ щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог. ¹² І було до мене слово Господнє: ¹³ сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; ¹⁴ і якби зна­йшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: ¹⁶ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею. ¹⁷ Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу, ¹⁸ то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спас­лися б. ¹⁹ Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу: ²⁰ то Ной, Да­ниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі. ²¹ Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, ²² і тоді залишиться в ньому залишок, сини і доч­ки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.­ ²³ Вони утішать вас, коли ви побачи­те поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог.

Глава 15

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі? ³ Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ? ⁴ Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁵ І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб? ⁶ Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима. ⁷ І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє. ⁸ І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.

Глава 16

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його ³ і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;­ ⁴ при народженні твоєму, у день, ко­ли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. ⁵ Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого. ⁶ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх жи­­ви!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» ⁷ Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. ⁸ І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. ⁹ Обмив Я тебе водою­ і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм. ¹⁰ І надів на тебе візерун­часте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом. ¹¹ І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. ¹² І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. ¹³ Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.­ ¹⁴ І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що во­на була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Але ти понадіялася на красу твою, і, ко­­рис­туючись славою твоєю, стала­ блу­­дити і поширювала блудодійство­ твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. ¹⁶ І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні ви­соти, і блудодіяла на них, як ніко­ли не трапиться і не буде. ¹⁷ І взяла ошат­ні­­ твої речі з Мого золота і з Мо­­го срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. ¹⁸ І взяла візерунчас­ті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, ¹⁹ і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог. ²⁰ І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? ²¹ Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь. ²² І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоп­тання. ²³ І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Гос­подь Бог, — ²⁴ ти побудувала собі блу­ди­лища і наробила собі підвищень на всякій площі; ²⁵ біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала­ но­ги твої для всякого перехожого, і при­множила блудодіяння твої. ²⁶ Блу­ди­ла із синами Єгипту, сусідами твої­ми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене. ²⁷ І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї. ²⁸ І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; ²⁹ і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. ³⁰ Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блуд­ниця! ³¹ Коли ти будувала собі блуди­лища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, ³² але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. ³³ Усім блудницям дають подарунки, а ти са­ма давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою. ³⁴ У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. ³⁵ Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! ³⁶ Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — ³⁷ за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. ³⁸ Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; ³⁹ віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візь­муть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою. ⁴⁰ І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. ⁴¹ Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. ⁴² І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. ⁴³ За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот. ⁴⁴ Ось, усякий, хто говорить прит­чами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка». ⁴⁵ Ти дочка у ма­тір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей. ⁴⁶ Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її. ⁴⁷ Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусні­ше за них на всіх путях твоїх. ⁴⁸ Жи­ву Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої. ⁴⁹ Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордос­ті, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала. ⁵⁰ І загордилися вони, і робили­ мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. ⁵¹ І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. ⁵² Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення­ твоє, так виправдавши сестер твоїх. ⁵³ Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, ⁵⁴ щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням. ⁵⁵ І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш. ⁵⁶ Про сестру твою Содому­ і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, ⁵⁷ доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирст­вом з усіх боків. ⁵⁸ За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь. ⁵⁹ Бо так говорить Гос­подь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. ⁶ 0~Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. ⁶ 1~І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. ⁶ 2~Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, ⁶ 3~для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.

Глава 17

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого. ³ Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку, ⁴ зір­вав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його; ⁵ і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу. ⁶ І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало вино­градною лозою, і дало паростки, і пустило віття. ⁷ І ще був орел з ве­ликими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого. ⁸ Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою. ⁹ Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її. ¹⁰ І ось, хоч во­на посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Ва­вилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон. ¹³ І взяв іншого з царсько­го роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою, ¹⁴ щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо. ¹⁵ Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє? ¹⁶ Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні. ¹⁷ З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ. ¹⁸ Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову. ²⁰ І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду суди­тися з ним за віроломство його проти Мене. ²¹ А всі утікачі його з усіх пол­ків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Гос­подь, сказав це. ²² Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини ви­со­кого кедра, і посаджу; з верхніх па­ростків його відірву ніжну па­рость і посаджу на високій і величній горі. ²³ На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його. ²⁴ І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.

Глава 18

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² навіщо ви вживаєте у зем­лі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»? ³ Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть на­далі говорити прислів’я це в Ізраїлі. ⁴ Бо ось, усі душі — Мої: як ду­ша батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре. ⁵ Якщо хто праведний і чинить суд і правду, ⁶ на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається, ⁷ нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, ⁸ у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, ⁹ живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того, ¹¹ чого він сам не робив зовсім, і на го­рах їсть жертовне, і дружину ближ­нього свого оскверняє, ¹² бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звер­тає очі свої, чинить мерзоти, ¹³ у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмін­но помре, кров його буде на ньому. ¹⁴ Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм: ¹⁵ на горах жертовного­ не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближ­нього свого не оскверняє, ¹⁶ і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом, ¹⁷ від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий. ¹⁸ А батько його, оскіль­ки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня. ¹⁹ Ви говорите: «чо­му ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. ²⁰ Ду­ша, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і бать­ко не понесе провини сина, правда пра­ведного при ньому і залишається,­ і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. ²¹ І беззаконник, як­що навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотриму­ватися всіх уставів Моїх і чинити за­конно і праведно, живий буде, не помре. ²² Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він жи­вий буде. ²³ Хіба Я хочу смерти беззаконника?­ — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? ²⁴ І правед­ник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити­ всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке ро­бить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре. ²⁵ Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі? ²⁶ Якщо праведник від­ступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив. ²⁷ І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою. ²⁸ Бо він побачив і на­вернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре. ²⁹ А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі? ³⁰ Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням. ³¹ Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? ³² Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!

Глава 19

¹ А ти здійми плач за князями Ізраїля ² і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. ³ І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. ⁴ І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. ⁵ І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом. ⁶ І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей ⁷ і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. ⁸ Тоді по­встали на нього народи з навколиш­ніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. ⁹ І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих. ¹⁰ Твоя ма­ти була, як виноградна лоза, посад­жена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води. ¹¹ І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. ¹² Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх. ¹³ А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. ¹⁴ І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.

Глава 20

¹ У сьомому році, у п’ятому мі­­сяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм. ² І було до мене слово Господнє: ³ сину людський! говори­ зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Гос­подь Бог. ⁴ Чи хочеш судитися з ни­ми, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх ⁵ і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» — ⁶ у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у зем­лю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, ⁷ і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш. ⁸ Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської. ⁹ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетсь­кої. ¹⁰ І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, ¹¹ і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина бу­ла б живою через них; ¹² дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх. ¹³ Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули поста­нови Мої, виконуючи які людина жи­вою була б через них, і суботи Мої по­ру­шу­вали, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх. ¹⁴ Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх. ¹⁵ Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — ¹⁶ за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушува­ли­ суботи Мої; бо серце їхнє прагну­ло до ідолів їхніх. ¹⁷ Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. ¹⁸ І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не ос­кверняйте себе ідолами їхніми. ¹⁹ Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. ²⁰ І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. ²¹ Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; ²² але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. ²³ Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по зем­лі ²⁴ за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. ²⁵ І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, ²⁶ і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. ²⁷ Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ва­ші, віроломно вчиняючи проти Ме­не: ²⁸ Я привів їх у землю, яку з клят­вою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жерт­ви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. ²⁹ І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. ³⁰ Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім? ³¹ Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді. ³² І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю». ³³ Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. ³⁴ І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. ³⁵ І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. ³⁶ Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог. ³⁷ І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. ³⁸ І виділю з вас заколотників і непокірливих Ме­ні. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. ³⁹ А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте біль­ше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими, ⁴⁰ тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. ⁴¹ Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. ⁴² І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, підняв­ши руку Мою. ⁴³ І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, ⁴⁴ І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

⁴⁵ І було до мене слово Господнє: ⁴⁶ сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. ⁴⁷ І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. ⁴⁸ І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. ⁴⁹ І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»

Глава 21

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, ³ і скажи­ землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. ⁴ А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. ⁵ І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. ⁶ Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. ⁷ І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.

⁸ І було до мене слово Господнє: ⁹ сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; ¹⁰ нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи раді­ти нам, що жезл сина Мого зневажає­ всяке дерево? ¹¹ Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. ¹² Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. ¹³ Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. ¹⁴ Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого,­ який проникає в нутрощі осель їх. ¹⁵ Щоб розтанули серця і щоб полег­лих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. ¹⁶ Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. ¹⁷ І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. ¹⁸ І було до мене слово Господнє: ¹⁹ і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накрес­ли­ на початку доріг до міст. ²⁰ Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; ²¹ тому що цар Вави­лонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. ²² У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. ²³ Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскіль­ки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. ²⁴ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. ²⁵ І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! ²⁶ Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. ²⁷ Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Ко­му належить він, і Я дам Йому. ²⁸ І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискав­ка, ²⁹ щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. ³⁰ Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: ³¹ і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. ³² Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.

Глава 22

¹ І було до мене слово Господнє: ² і ти, сину людський, чи хо­чеш судити, судити місто крови? ви­слови йому всі мерзоти його. ³ І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! ⁴ Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. ⁵ Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. ⁶ Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. ⁷ У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе. ⁸ Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. ⁹ Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, по­серед тебе роблять мерзоти. ¹⁰ Наготу­ батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. ¹¹ Хтось робить мер­зоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку бать­ка сво­­­го. ¹² Хабарі беруть у тебе, щоб про­ливати кров; ти береш ріст і лих­ву і на­сильством вимагаєш користь у ближ­­нього твого, а Мене за­було, — говорить Господь Бог. ¹³ І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. ¹⁴ Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. ¹⁵ І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе. ¹⁶ І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь. ¹⁷ І бу­­ло до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ос­кільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим. ²⁰ Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. ²¹ Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. ²² Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви се­ред нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! ²⁵ Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кіль­кість удів. ²⁶ Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. ²⁷ Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. ²⁸ А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь. ²⁹ А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця при­гноблюють несправедливо. ³⁰ Шу­кав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. ³¹ Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.

Глава 23

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, ³ і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні. ⁴ Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом. ⁵ І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх, ⁶ до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях; ⁷ і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася: ⁸ не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою. ⁹ За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася. ¹⁰ Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту. ¹¹ Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її. ¹² Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків. ¹³ І Я бачив, що вона осквер­нила себе, і що в обох їх одна дорога. ¹⁴ Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв, ¹⁵ підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Хал­дейська, ¹⁶ вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів. ¹⁷ І прийшли до неї сини Вавилона на любовне­ ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її. ¹⁸ Ко­ли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її. ¹⁹ І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні моло­дости своєї, коли блудила у землі Єгипетській; ²⁰ і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців. ²¹ Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх. ²² Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх бо­ків: ²³ синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих­ юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників. ²⁴ І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом. ²⁵ І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте; ²⁶ і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє. ²⁷ І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш. ²⁸ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя. ²⁹ І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє. ³⁰ Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе. ³¹ Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її. ³² Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її. ³³ Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Са­марії! ³⁴ І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої по­шматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ³⁵ Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Ме­не і відвернулася від Мене, то і терпи­ за беззаконня твоє і за блудо­дійство твоє. ³⁶ І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш суди­ти Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх; ³⁷ бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюб­ствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм. ³⁸ Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи­ Мої; ³⁹ тому що, коли вони заколюва­ли дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму! ⁴⁰ Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями, ⁴¹ і сідали на чудове­ ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій. ⁴² І лу­нав го­лос народу, який радів у неї, і до лю­дей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки. ⁴³ Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею. ⁴⁴ Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці,­ так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок. ⁴⁵ Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом­ тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках. ⁴⁶ Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок. ⁴⁷ І зі­б­рання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем. ⁴⁸ Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас; ⁴⁹ і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.

Глава 24

¹ І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця: ² сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. ³ І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води; ⁴ склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; ⁵ добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. ⁶ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом. ⁷ Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. ⁸ Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. ⁹ Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. ¹⁰ Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять. ¹¹ І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник. ¹² Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. ¹³ У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. ¹⁴ Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе; ¹⁷ зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж. ¹⁸ І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. ¹⁹ І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? ²⁰ І сказав я їм: до мене було слово Господнє: ²¹ ска­жи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ва­ші, яких ви залишили, упадуть від меча. ²² І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; ²³ і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах­ ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед од­ним. ²⁴ І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. ²⁵ А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візь­му у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, — ²⁶ у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. ²⁷ У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 25

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, З і скажи си­нам Аммоновим: слухайте слово Гос­пода Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьб­лене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у­ полон, — ⁴ за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у те­бе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. ⁵ Я зроблю Равву­ стійлом для верблюдів, і синів Аммо­нових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. ⁶ Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — ⁷ за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з чис­ла земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь. ⁸ Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!», ⁹ за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмео­на­ і Киріафаїма, відкрию бік Моава ¹⁰ для синів сходу і віддам його у спад­щину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. ¹¹ І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. ¹² Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстив­ся дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, ¹³ за те, так говорить Господь Бог: простягну­ руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча. ¹⁴ І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мо­го, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчини­ли мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожо­с­ти, ¹⁶ за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на фили­с­­тимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; ¹⁷ і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.

Глава 26

¹ В одинадцятому році, у перший день першого місяця, бу­ло до мене слово Господнє: ² сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до ме­не; наповнюся; він спустошений», — З за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої. ⁴ І розіб’ють стіни Ти­ра і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею. ⁵ Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам. ⁶ А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь. ⁷ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півно­чі Навуходоносора, царя Вавилонсь­кого, царя царів, з кіньми і з коліс­ни­цями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом. ⁸ Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити; ⁹ і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми. ¹⁰ Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто. ¹¹ Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на зем­лю. ¹² І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду. ¹³ І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний. ¹⁴ І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови? ¹⁶ І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе. ¹⁷ І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його! ¹⁸ Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю. ¹⁹ Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спус­тілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води; ²⁰ тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих. ²¹ Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог.

Глава 27

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² і ти, сину людський, зді­йми плач за Тиром ³ і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог: Тире! ти говориш: «я досконалість краси!» ⁴ Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою: ⁵ із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли; ⁶ з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських; ⁷ візерун­часті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Елиси були покривалом твоїм. ⁸ Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами. ⁹ Стар­ші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. ¹⁰ Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич. ¹¹ Сини Арвада з власним твоїм військом сто­яли навколо на стінах твоїх, і гамадими були на вежах твоїх; нав­коло по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою. ¹² Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свин­цем і оловом. ¹³ Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимі­нюючи товари твої на душі людські і мідний посуд. ¹⁴ Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів. ¹⁵ Сини Дедана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кіст­ку і чорне дерево. ¹⁶ Через велике торговельне виробництво твоє торгували з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами. ¹⁷ Юдея і земля Ізраїлева торгу­вали з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами, і медом, і оливою, і бальзамом. ¹⁸ Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною. ¹⁹ Дан та Іаван з Узала платили тобі за товари твої виробленим залізом; ка­сія і запашна тростина йшли на обмін тобі. ²⁰ Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди. ²¹ Аравія і всі князі кидарські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі. ²² Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої. ²³ Харан і Хане й Еден, купці са­вейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою. ²⁴ Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих. ²⁵ Фарсиські ко­раблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях. ²⁶ Вес­лярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів. ²⁷ Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися тор­гівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів. ²⁸ Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці. ²⁹ І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, ко­рабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю; ³⁰ і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застог­нуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі; ³¹ і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем; ³² і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: «хто як Тир, так зруйнований посередині моря! ³³ Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі. ³⁴ А ко­ли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у то­бі, упало. ³⁵ Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здриг­нулися, змінилися у лицях. ³⁶ Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки».

Глава 28

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, — З ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе; ⁴ твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; ⁵ великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, — ⁶ за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, ⁷ ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій; ⁸ зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих. ⁹ Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? ¹⁰ Ти помреш від руки іноземців­ смертю необрізаних; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. ¹¹ І було до мене слово Господнє: ¹² сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси. ¹³ Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. ¹⁴ Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вог­нистих каменів. ¹⁵ Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. ¹⁶ Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє напов­нилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. ¹⁷ Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. ¹⁸ Безліччю беззаконь твоїх у неправедній­ торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе. ¹⁹ Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки.

²⁰ І було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво, ²² і скажи: ось, Я — на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою; ²³ і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь. ²⁴ І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог. ²⁵ Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову: ²⁶ тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливцями навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх.

Глава 29

¹ У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет. ³ Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе». ⁴ Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї; ⁵ і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним. ⁶ І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; то­му що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини. ⁷ Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм. ⁸ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу. ⁹ І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»; ¹⁰ то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії. ¹¹ Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років. ¹² І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ¹³ Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть­ розсіяні; ¹⁴ і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким. ¹⁵ Воно бу­де слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами. ¹⁶ І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.

¹⁷ У двадцять сьомому році, у пер­шому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його не­має винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього. ¹⁹ Тому так говорить Господь Бог: ось, Я На­вуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його. ²⁰ У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єги­петську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог. ²¹ У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.

Глава 30

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Гос­подь Бог: ридайте! о, злощасний день! ³ Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає. ⁴ І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані; ⁵ Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча. ⁶ Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, — сказав Господь Бог. ⁷ І спустіє він серед спусто­шених земель, і міста його будуть серед спустошених міст. ⁸ І пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені. ⁹ У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб ус­т­рашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде. ¹⁰ Так говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського. ¹¹ Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими. ¹² І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це. ¹³ Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську. ¹⁴ І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но. ¹⁵ І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюд­ність у Но. ¹⁶ І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня. ¹⁷ Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон. ¹⁸ І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і при­пиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і доч­ки його підуть у полон. ¹⁹ Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь.

²⁰ В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє: ²¹ сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч. ²² Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його. ²³ І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. ²⁴ А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фарао­на скрушу, і він зранений буде силь­но­ стогнати перед ним. ²⁵ Зміцню м’язи­ царя Вавилонського, а м’язи у фара­о­на опустяться; і пізнають, що Я Гос­подь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську. ²⁶ І розсію єгип­тян серед народів, і розвію їх по зем­лях, і пізнають, що Я Господь.

Глава 31

¹ В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: ² сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у вели­чі твоїй? ³ Ось, Ассур був кедр на Ли­­ва­ні, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. ⁴ Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточу­вали розплідник його, і вона протоки­ свої посилала до усіх дерев польових. ⁵ Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався. ⁶ На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілка­ми його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи. ⁷ Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод. ⁸ Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю. ⁹ Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому. ¹⁰ Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і сер­це його загордилося величчю його, — ¹¹ за те Я віддав його у руки воло­да­­­реві народів; він учинив з ним, як пот­рібно; за беззаконня його Я відки­нув його. ¹² І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і пова­ли­ли його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скру­ши­лися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і за­лишили його. ¹³ На уламках його роз­містилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі. ¹⁴ Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із се­редини товстих сучків, і щоб не при­­ліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу. ¹⁵ Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього бе­зодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому. ¹⁶ Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду; ¹⁷ бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. ¹⁸ Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог.

Глава 32

¹ У дванадцятому році, у дванадцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Гос­поднє: ² сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх. ³ Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони ви­тягнуть тебе Моєю сіттю. ⁴ І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі. ⁵ І розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами. ⁶ І землю плавання твого напою кров’ю твоєю­ до самих гір; і рівчаки будуть напов­нені тобою. ⁷ І коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сон­це закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм. ⁸ Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, — говорить Господь Бог. ⁹ Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав. ¹⁰ І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм по­трясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе. ¹² Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його. ¹³ І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх. ¹⁴ Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія, — говорить Господь Бог. ¹⁵ Коли зроблю землю Єгипетсь­ку пустелею, і коли позбудеться зем­ля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь. ¹⁶ Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, — говорить Господь Бог.

¹⁷ У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє: ¹⁸ сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу. ¹⁹ Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними. ²⁰ Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його. ²¹ Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. ²² Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча. ²³ Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гроб­ниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих. ²⁴ Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ²⁵ Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед­ уражених. ²⁶ Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо ньо­­го­ гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих. ²⁷ Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пек­ло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як силь­ні, були жахом на землі живих. ²⁸ І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. ²⁹ Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хороб­рості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу. ³⁰ Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать во­ни з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. ³¹ Побачить їх фа­раон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон­ і все військо його, — говорить Господь Бог. ³² Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед необрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог.

Глава 33

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; ³ і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; ⁴ і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. ⁵ Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. ⁶ Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стяг­ну від руки стража. ⁷ І тебе, сину люд­ський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. ⁸ Ко­ли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. ⁹ Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навер­нувся від нього, але він від путі свого­ не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. ¹⁰ І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини на­ші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?» ¹¹ Скажи їм: живу Я, — говорить Гос­подь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі сво­го і живий був. На­верніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? ¹² І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. ¹³ Коли Я скажу правед­нику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. ¹⁴ А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і бу­де творити суд і правду, ¹⁵ якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкра­дене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого­ поганого, — то він буде живий, не помре. ¹⁶ Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде жи­­­вий. ¹⁷ А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь непра­вий. ¹⁸ Коли пра­вед­ник відступив від праведности своєї і почав чинити без­законня, — то він помре за те. ¹⁹ І ко­ли­ беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і прав­ду, він бу­де за те живий. ²⁰ А ви говорите: «не­­­­правий путь Господа!» Я буду судити вас, до­ме Ізраїлів, кож­ного за путями його.

²¹ У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до ме­не один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!» ²² Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені ру­ка Господа, і Він відкрив мені вуста,­ перше ніж той прийшов до мене зран­ку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. ²³ І було до мене слово Господнє: ²⁴ сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння зем­лю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння». ²⁵ Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? ²⁶ Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? ²⁷ Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розо­рених, упадуть від меча; а хто у по­лі,­­­ того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті пом­руть від моровиці. ²⁸ І зроблю землю пу­стелею з пустель, і горда могут­ність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. ²⁹ І пізнають, що Я Господь, ко­ли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. ³⁰ А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Гос­пода». ³¹ І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. ³² І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. ³³ Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.

Глава 34

¹ І було до мене слово Господнє: ² сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? ³ Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець за­­колювали, а стада не пасли. ⁴ Слаб­ких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. ⁵ І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. ⁶ Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. ⁷ Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. ⁸ Живу Я! — говорить Гос­подь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, — ⁹ за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. ¹⁰ Так гово­рить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. ¹¹ Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. ¹² Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. ¹³ І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. ¹⁴ Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пас­тися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. ¹⁵ Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. ¹⁷ Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. ¹⁸ Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, ¹⁹ так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? ²⁰ Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. ²¹ Оскільки ви штовхаєте боком і пле­чем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — ²² то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. ²³ І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. ²⁴ І Я, Гос­подь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. ²⁵ І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. ²⁶ Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. ²⁷ І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. ²⁸ Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. ²⁹ І виро­щу у них насадження славне, і не бу­дуть уже гинути від голоду на зем­лі і терпіти посоромлення від народів. ³⁰ І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, ³¹ і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.

Глава 35

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво ³ і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. ⁴ Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. ⁵ Оскільки у тебе віч­на ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: ⁶ за це — живу Я! — говорить Гос­подь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. ⁷ І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. ⁸ І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. ⁹ Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь. ¹⁰ Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там»: ¹¹ за те, — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю з тобою за мірою ненавис­ти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе. ¹² І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: «спустіли! нам віддані на поживу!» ¹³ Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. ¹⁴ Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею. ¹⁵ Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.

Глава 36

¹ І ти, сину людський, виречи­ пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. ² Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ», ³ то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і по­глинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, — ⁴ за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам; ⁵ за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. ⁶ Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів. ⁷ Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі по­несуть сором свій. ⁸ А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть. ⁹ Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. ¹⁰ І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. ¹¹ І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. ¹² І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш біль­ше робити їх бездітними. ¹³ Так гово­рить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає лю­дей і робить народ твій бездітним»: ¹⁴ за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. ¹⁵ І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити­ бездітним, — говорить Господь Бог.

¹⁶ І було до мене слово Господнє: ¹⁷ сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. ¹⁸ І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми. ¹⁹ І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. ²⁰ І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили­ святе ім’я Моє, тому що про них гово­рять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його». ²¹ І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Із­раїлів серед народів, куди прийшов. ²² Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. ²³ І освячу велике ім’я Моє, знеслав­лене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. ²⁴ І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. ²⁵ І ок­­роплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. ²⁶ І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне,­ і дам вам серце плотське. ²⁷ Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Мо­їх і устави Мої будете дотримува­ти і виконувати. ²⁸ І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і буде­те Моїм народом, і Я буду вашим Богом. ²⁹ І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду. ³⁰ І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод. ³¹ Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. ³² Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. ³³ Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, ³⁴ і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо, ³⁵ тоді скажуть: «ця опус­тіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені». ³⁶ І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засад­жую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив. ³⁷ Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. ³⁸ Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міс­та, і пізнають, що Я Господь.

Глава 37

¹ Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток, ² і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі. ³ І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Гос­поди Боже! Ти знаєш це. ⁴ І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!» ⁵ Так говорить Гос­подь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете. ⁶ І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь. ⁷ Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю. ⁸ І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них. ⁹ Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. ¹⁰ І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище. ¹¹ І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли­ кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня». ¹² Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. ¹³ І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, ¹⁴ і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь.

¹⁵ І було до мене слово Господнє: ¹⁶ ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому:­ «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним. ¹⁷ І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне. ¹⁸ І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?», ¹⁹ тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй. ²⁰ Ко­ли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх, ²¹ то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню. ²² На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства. ²³ І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони гріши­ли, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом. ²⁴ А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходи­ти за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх. ²⁵ І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити во­ни і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем­ у них вічно. ²⁶ І укладу з ними завіт ми­ру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки. ²⁷ І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. ²⁸ І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.

Глава 38

¹ І було до мене слово Господ­нє: ² сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво ³ і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала! ⁴ І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами, ⁵ персів, ефіоплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах, ⁶ Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою. ⁷ Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем. ⁸ Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно. ⁹ І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою. ¹⁰ Так говорить Гос­подь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір ¹¹ і скажеш: «піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, — усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, — ¹² щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі». ¹³ Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: «ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото,­ відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?» ¹⁴ Тому проречи про­роцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це; ¹⁵ і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне. ¹⁶ І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх. ¹⁷ Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті ча­си, що Я приведу тебе на них? ¹⁸ І бу­­де у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, — говорить Господь Бог, — гнів Мій запалає у люті Моїй. ¹⁹ І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій. ²⁰ І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю. ²¹ І по всіх горах Моїх за­кличу меч проти нього, — говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її. ²² І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку; ²³ і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь.

Глава 39

¹ Ти ж, сину людський, проре­чи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала! ² І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві. ³ І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї. ⁴ Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим. ⁵ На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Гос­подь Бог. ⁶ І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь. ⁷ І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі. ⁸ Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав. ⁹ Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх. ¹⁰ І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть оббирачів своїх, — говорить Господь Бог. ¹¹ І буде у той день: дам Гогу міс­це для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового. ¹² І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю. ¹³ І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, — говорить Господь Бог. ¹⁴ І призначать людей, які постійно обходили б зем­лю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на по­верхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки; ¹⁵ і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового. ¹⁶ І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю. ¹⁷ Ти ж, сину людський, — так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров. ¹⁸ М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані; ¹⁹ і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас. ²⁰ І насититеся за столом­ Моїм конями і вершниками, чоло­віками сильними й усякими людьми військовими, — говорить Гос­подь Бог. ²¹ І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них. ²² І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі. ²³ І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що во­ни чини­ли віроломно переді Мною, Я при­ховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали­ від меча. ²⁴ За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив­ це з ними, і приховав від них лице Моє. ²⁵ Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє. ²⁶ І відчують во­­ни­ нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх, ²⁷ коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох на­родів. ²⁸ І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них; ²⁹ і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, — говорить Господь Бог.

Глава 40

¹ У двадцять п’ятому році піс­ля переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйну­вання міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів ме­не туди. ² У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби місь­кі доми; ³ і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блискучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт. ⁴ І сказав мені цей муж: «сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому». ⁵ І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну трости­ну товщини й одну тростину висо­ти.­ ⁶ Потім пішов до воріт, оберне­них­ лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини. ⁷ І в кожній бічній кімнаті одна трос­тина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина. ⁸ І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину, ⁹ а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стов­пах. Цей притвор біля воріт з боку храму. ¹⁰ Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку. ¹¹ Ширини в отворі воріт він наміряв­ десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів. ¹² А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку. ¹³ Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей. ¹⁴ А у стов­пах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт, ¹⁵ і від передньої сторони входу­ у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів. ¹⁶ Ґрат­часті вікна були й у бокових кім­натах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах — пальми. ¹⁷ І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості. ¹⁸ І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче. ¹⁹ І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ. ²⁰ Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ, ²¹ і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять­ п’ять ліктів. ²² І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи. ²³ І у внутріш­ній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів. ²⁴ І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру. ²⁵ І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. ²⁶ Підйом до них — у сім сходинок, і перед­двер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх. ²⁷ І у внутріш­ній двір були південні ворота; і на­міряв він від воріт до воріт південних сто ліктів. ²⁸ І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру. ²⁹ І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁰ Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів,­ а шириною у п’ять ліктів. ³¹ І притвори були у них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їх; підйом до них — у вісім сходинок. ³² І повів мене східними воротами на внутріш­ній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру. ³³ І бічні кімнати їх, і стов­пи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять лік­тів. ³⁴ Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁵ Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру. ³⁶ Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо;­ усього у дов­жину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів. ³⁷ При­твори у них були на зовнішній двір, і паль­ми на стовпах їх з того й іншого бо­ку; підйом до них — у вісім сходинок. ³⁸ Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення. ³⁹ А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин. ⁴⁰ І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північ­них воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи. ⁴¹ Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви. ⁴² І чотири­ столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтора ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв. ⁴³ І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо. ⁴⁴ Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повер­нена лицем на північ. ⁴⁵ І сказав він мені: «ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму; ⁴⁶ а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому». ⁴⁷ І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а пе­ред храмом стояв жертовник. ⁴⁸ І при­вів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого.­ ⁴⁹ Довжина притвору — двадцять лік­тів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого.

Глава 41

¹ Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість лік­тів ширини з іншого боку, на ширину скинії. ² У дверях десять лік­тів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів. ³ І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів. ⁴ І відміряв у ньому двадцять ліктів у дов­жину і двадцять ліктів у ширину храму, і сказав мені: «це — Святе Святих». ⁵ І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті. ⁶ Біч­них кімнат було тридцять три, кім­ната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни́ самого храму не торкаються. ⁷ І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав ве­ли­ку ширину вгорі, і з нижнього по­верху піднімалися у верхній через середній. ⁸ І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів. ⁹ Ширина стіни­ бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму. ¹⁰ І між кімнатами відстань двадцять­ ліктів навколо всього храму. ¹¹ Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері — на північний бік, а інші двері — на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо. ¹² Будинок перед площею на західному боці — шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її — дев’яносто ліктів. ¹³ І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини. ¹⁴ І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів. ¹⁵ І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і при­творами двору. ¹⁶ Дверні бруси і ґрат­часті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені. ¹⁷ Від верху дверей як всередині храму, так і зов­ні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення, ¹⁸ зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два ли­ця. ¹⁹ З одного боку до пальми повер­нене лице людське, а з іншого боку до пальми — лице лев’яче; так зроб­лено в усьому храмі навколо. ²⁰ Від­ під­логи до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму. ²¹ В храмі були чоти­ри­кутні одвірки, і святилище ма­ло такий саме вигляд, як я бачив. ²² Жер­товник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його — з дерева. І сказав він мені: «це трапеза, яка перед Господом». ²³ У храмі й у святилищі по двоє дверей, ²⁴ і двері ці із двох дощок, обидві дош­­ки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших; ²⁵ і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст. ²⁶ І ґратчасті вік­на з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кім­натах храму і на дерев’яній обшивці.­

Глава 42

¹ І вивів мене до зовнішнього­ двору північною дорогою, і при­вів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі,­ ² до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів. ³ Навпроти­ двадцяти ліктів внутрішнього дво­ру і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси. ⁴ А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ. ⁵ Верхні кімнати­ вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї бу­дівлі. ⁶ Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги. ⁷ А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів; ⁸ тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів. ⁹ А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору. ¹⁰ У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати. ¹¹ І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі вихо­ди їх, і будова їх, і двері їх такі са­мі, як і у тих. ¹² Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід. ¹³ І сказав він мені: «кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні,­ в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кла­дуть найсвященніші жертви, і хлібні при­­ношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе. ¹⁴ Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого­ місця на зовнішній двір, доки не за­лишать там одягу свого, в якому слу­­жили, бо вони священні; вони по­вин­ні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу». ¹⁵ Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воро­тами,­ оберненими лицем на схід, і став ви­мі­рювати його навколо. ¹⁶ Він ви­мі­ряв східний бік вимірювальною трос­ти­ною і наміряв вимірювальною трос­тиною всього п’ятсот трос­тин; ¹⁷ на північному боці тією самою ви­мірю­вальною тростиною на­міряв усьо­го п’ятсот тростин; ¹⁸ на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин. ¹⁹ Повернувши до західного боку, на­міряв вимірювальною тро­стиною п’ят­сот тростин. ²⁰ Із усіх чотирьох бо­­­ків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого.

Глава 43

¹ І привів мене до воріт, до тих воріт, що повернені лицем на схід. ² І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його — як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його. ³ Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Ховари. І я впав на лице моє. ⁴ І слава Господа увійшла у храм шляхом во­ріт, обернених лицем до сходу. ⁵ І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа­ наповнила весь храм. ⁶ І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене, ⁷ і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мо­го, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх. ⁸ Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму. ⁹ А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки. ¹⁰ Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру. ¹¹ І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними. ¹² Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму! ¹³ І ось розміри жертов­ника у ліктях, рахуючи лікоть за лі­коть з долонею: основа у лікоть, ши­рина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника. ¹⁴ Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його — в один лікоть. ¹⁵ Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги. ¹⁶ Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири бо­ки. ¹⁷ А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ши­рини на всі чотири боки його, і нав­коло нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до ньо­го зі сходу. ¹⁸ І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю. ¹⁹ Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, — говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх. ²⁰ І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його. ²¹ І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем. ²² А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем. ²³ Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад; ²⁴ і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу. ²⁵ Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад. ²⁶ Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої. ²⁷ Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, — говорить Господь Бог.

Глава 44

¹ І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, по­вернених лицем на схід, і вони були зачинені. ² І сказав мені Господь: во­рота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ни­ми, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. ³ Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. ⁴ Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. ⁵ І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима­ твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і при­хили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища. ⁶ І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші, ⁷ вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оск­верняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими. ⁸ Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі. ⁹ Так говорить Господь Бог: ніякий син чу­жої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля. ¹⁰ Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою. ¹¹ Вони будуть служити біля святилища Мо­го, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. ¹² За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечес­тя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою; ¹³ вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили. ¹⁴ Зроблю їх вар­товими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому.­ ¹⁵ А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, по­стійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед­ лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог. ¹⁶ Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою. ¹⁷ Ко­ли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вов­няне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутріш­нього двору й усередині храму. ¹⁸ Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. ¹⁹ А ко­ли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зов­нішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому­ вони служили, і залишити його у свя­щенних кімнатах, і одягтися в ін­­ший одяг, щоб священним одягом своїм не доторка­тися до народу. ²⁰ І голови свої вони не повинні голити, і не по­винні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. ²¹ І ви­на не по­винен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір. ²² Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика. ²³ Во­ни повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте. ²⁴ При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. ²⁵ До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміж­ньою, можна їм зробити себе нечистими. ²⁶ Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. ²⁷ І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. ²⁸ А щодо наділу їхнього, то Я їх­ній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння. ²⁹ Вони будуть їсти від хлібного прино­шен­ня,­ від жертви за гріх і жертви­ за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить. ³⁰ І початки з усіх пло­дів ва­ших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ва­ші, належать священикам; і почат­ки­­­ меленого вами віддавайте свя­ще­никові, щоб над домом твоїм спочи­ва­ло благословення. ³¹ Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики.

Глава 45

¹ Коли будете за жеребом ділити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо. ² Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і нав­коло нього площа у п’ятдесят ліктів.­ ³ З цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися­ святилище, Святе Святих. ⁴ Ця свя­­щенна частина землі буде на­­лежати священикам, служителям свя­тили­ща, які приступають до служіння Гос­поду: це буде для них місцем для домів і святинею для свя­ти­­лища. ⁵ Двадцять п’ять тисяч тростин дов­жини і десять тисяч ши­рини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх. ⁶ І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому. ⁷ І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із за­хідного боку і до сходу зі східного бо­ку, довжиною нарів­ні з одним з тих наділів від західної межі до схід­ної. ⁸ Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його. ⁹ Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть обра́зи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог. ¹⁰ Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат. ¹¹ Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хо­мера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна ви­значатися за хомером. ¹² У сиклі двадцять гер; а двад­цять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину. ¹³ Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю; ¹⁴ по­­станова про єлей: від кора єлею де­сяту частину бата; десять батів скла­­дуть хомер, тому що у хомері де­сять батів; ¹⁵ одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Із­­­раїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жерт­ви, на очищення їх, — говорить Гос­подь Бог. ¹⁶ Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі. ¹⁷ А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраї­левого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву по­дяч­ну для очищення дому Ізраїлевого. ¹⁸ Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця,­ візьми зі стада волів тель­ця без вад, і очисти святилище. ¹⁹ Священик нехай візьме крови від цієї жерт­ви­ за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвір­ки воріт внутрішнього двору. ²⁰ Те саме зроби­ й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за про­стотою, і так очищайте храм. ²¹ У пер­шому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти оп­рісноки.­ ²² У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву­ за гріх. ²³ І в ці сім днів свята він по­­винен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жерт­ву за гріх щодня по козлу з козячого стада. ²⁴ Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу. ²⁵ В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею.

Глава 46

¹ Так говорить Господь Бог: во­рота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя по­­винні бути відчинені. ² Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля поро­га воріт вклониться Господу, і ви­йде, а ворота залишаються незамкненими до вечора. ³ І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомі­сяччя. ⁴ Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повин­но бути із шести агнців без вад та із барана без вад; ⁵ хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хліб­ного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. ⁶ В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. ⁷ Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. ⁸ І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. ⁹ А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить пів­нічними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен­ виходити тими самими воротами, яки­­ми увійшов, а повинен виходити протилежними. ¹⁰ І князь по­винен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. ¹¹ І у свята і в урочисті дні хлібного при­ношення від нього повинно бути по ефі на тель­ця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. ¹² А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепа­лення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, по­­вернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться. ¹³ Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. ¹⁴ А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю час­тину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. ¹⁵ Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. ¹⁶ Так говорить Господь Бог: як­що князь дає кому із синів своїх по­дарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння­ їхнє має бути спадкоємним. ¹⁷ Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. ¹⁸ Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого во­лодіння він може наділяти дітям сво­їм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння. ¹⁹ І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для свя­щеників, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід. ²⁰ І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хліб­не приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для ос­вячення народу». ²¹ І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кож­нім ку­ті двору ще двір. ²² У всіх чоти­рь­ох кутах дво­ру були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. ²³ І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. ²⁴ І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».

Глава 47

¹ Потім привів він мене назад до дверей храму, і ось, з-під по­рога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з півден­но­го боку жертовника. ² І вивів мене пів­нічними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч. ³ Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щико­лотку. ⁴ І ще відміряв тисячу, і по­вів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс. ⁵ І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така ви­со­ка, що треба було пливти, а пе­реходи­ти не можна було цей потік. ⁶ І сказав мені: «бачив, сину людський?» і повів мене назад до берега цьо­го потоку. ⁷ І коли я прийшов на­зад, і ось, на берегах потоку багато бу­ло дерев­ по той та інший бік. ⁸ І ска­зав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і вві­йде у море; і води його зробляться здоровими. ⁹ І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і во́ди у морі зробляться здоро­вими, і, куди ввійде­ цей потік, усе буде живе там. ¹⁰ І бу­дуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму виг­ляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато. ¹¹ Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли. ¹² Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які прино­сять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування.

¹³ Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи. ¹⁴ І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою. ¹⁵ І ось межа зем­лі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад, ¹⁶ Емаф, Берот, Сивраїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана. ¹⁷ І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кор­дон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край. ¹⁸ Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного мо­ря; це східний край. ¹⁹ А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні. ²⁰ Західна ж межа — велике море, від пів­денного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край. ²¹ І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими. ²² І розділіть її за жеребом у спадщину собі й інозем­цям, які живуть у вас, які народили­ у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих. ²³ У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, — говорить Господь Бог.

Глава 48

¹ Ось імена колін. На північному краю по дорозі від Хетло­на, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану. ² Поряд з ме­жею Да­на, від східного краю до західного, це один наділ Асиру. ³ Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффалиму. ⁴ Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії. ⁵ Поряд з межею Ма­нассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему. ⁶ Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму. ⁷ Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді. ⁸ А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від схід­ного краю до західного; серед нього буде святилище. ⁹ Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин. ¹⁰ І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє. ¹¹ Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити. ¹² Їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів. ¹³ І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і де­сять тисяч тростин у ширину; уся дов­жина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин. ¹⁴ І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, то­му що це святиня Господня. ¹⁵ А реш­ту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині. ¹⁶ І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин. ¹⁷ А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин. ¹⁸ А що зали­ша­ється з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї зем­лі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті. ¹⁹ Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих. ²⁰ Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ши­­рини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста; ²¹ а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти­ п’яти тисяч біля західної межі спів­мірно з цими наділами, наділ князю,­ так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього. ²² І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю. ²³ Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Веніаміну. ²⁴ Поряд межі Веніаміна, від схід­ного краю до західного — один наділ Симеону. ²⁵ Поряд межі Симео­на, від східного краю до західного — один наділ Іссахару. ²⁶ Поряд межі Іс­­сахара, від схід­ного краю до захід­ного — один наділ Завулону. ²⁷ Поряд­ межі Завулона, від східного краю до західного — один наділ Гаду. ²⁸ А по­­ряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря. ²⁹ Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, — говорить Господь Бог. ³⁰ І ось виходи­ міста: з північної сто­рони міри чотири тисячі п’ятсот; ³¹ і во­рота міста­ називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, во­рота Іудині одні, ворота Левіїні одні. ³² І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні; ³³ і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Іссахарові одні, ворота Завулонові одні. ³⁴ З морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові од­ні, ворота Неффалимові одні. ³⁵ Усьо­­го навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там».

* Перекладена з грецької.

Глава: 1 2 3 4 5

Глава 1

¹ Слова книги, які написав Варух, син Нирії, сина Маасея, сина Седекії, сина Асадія, сина Хелкії, у Вавилоні, ² у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем. ³ І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимовому, царю Юдейському, і вголос усьому народу, який прийшов на слухання книги, ⁴ і вголос вельможам і синам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд. ⁵ І вони плакали, і постились, і молилися Господу, ⁶ і зібрали срібла, скільки було під силу кожному, ⁷ і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломового, до первосвященика, і до священиків і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі, ⁸ коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський, ⁹ після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.

¹⁰ І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це срібло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого, ¹¹ і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі. ¹² І дасть нам Господь силу і просвітить очі наші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них. ¹³ Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Богом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня; ¹⁴ і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святковий і в дні урочисті; ¹⁵ і скажіть: у Господа Бога нашого — правда, а у нас — сором на обличчях, як сьогодні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі, ¹⁶ і у царів наших, і в князів наших, і у священиків наших, і у пророків наших, і у батьків наших, ¹⁷ від того, що ми згрішили перед Господом, ¹⁸ і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим. ¹⁹ З того дня, в який Господь вивів батьків наших із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокірливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу Його. ²⁰ Тому й осягли нас біди і клятва, — як сьогодні, — яку визначив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків наших із землі Єгипетської, щоб дати нам землю, що тече молоком і медом. ²¹ І не слухали ми гласу Господа Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він посилав до нас, ²² і ходили кожен за думками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.

Глава 2

¹ І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея, ² що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому, ³ що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї. ⁴ І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь. ⁵ І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його. ⁶ У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні. ⁷ Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас. ⁸ Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його. ⁹ І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам. ¹⁰ Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим. ¹¹ І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні: ¹² згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш! ¹³ Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас. ¹⁴ Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас, ¹⁵ щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його. ¹⁶ Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй. ¹⁷ Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу; ¹⁸ але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи. ¹⁹ Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш; ²⁰ бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків. ²¹ Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим; ²² а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському, ²³ Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів». ²⁴ Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого. ²⁵ І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання. ²⁶ Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного. ²⁷ І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого, ²⁸ як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи: ²⁹ «якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх. ³⁰ Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого, ³¹ і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують. ³² І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє, ³³ і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом. ³⁴ І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться. ³⁵ Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».

Глава 3

¹ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе: ² почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою; ³ Ти — вічно перебуваєш, а ми — вічно гинемо. ⁴ Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди. ⁵ Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час, ⁶ бо Ти — Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи. ⁷ Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою. ⁸ Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.

⁹ Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість. ¹⁰ Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими, ¹¹ залічений до тих, хто знаходиться в пеклі, ¹² залишив джерело премудрости. ¹³ Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки. ¹⁴ Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир. ¹⁵ Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її? ¹⁶ Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними, ¹⁷ і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця? ¹⁸ Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа? ¹⁹ Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші. ²⁰ Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали; ²¹ не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її. ²² Не було чутно про неї у Ханаані, і не було видно її у Фемані. ²³ Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її. ²⁴ О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його! ²⁵ Великий він і не має кінця, високий і невимірний. ²⁶ Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні. ²⁷ Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости; ²⁸ і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого. ²⁹ Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар? ³⁰ Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото? ³¹ Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її. ³² Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами, ³³ Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом; ³⁴ і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися. ³⁵ Він покликав їх, і вони сказали: «ось ми», і засяяли радістю перед Творцем своїм. ³⁶ Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. ³⁷ Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. ³⁸ Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.

Глава 4

¹ Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть. ² Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її. ³ Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові. ⁴ Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу. ⁵ Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю! ⁶ Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам; ⁷ бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу. ⁸ Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас, ⁹ бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу, ¹⁰ бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний. ¹¹ Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою. ¹² Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого; ¹³ не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його. ¹⁴ Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний. ¹⁵ Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину, ¹⁶ і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок. ¹⁷ Я ж чим можу допомогти вам? ¹⁸ Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших. ¹⁹ Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім. ²⁰ Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої. ²¹ Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів. ²² Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого. ²³ Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки. ²⁴ Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного. ²⁵ Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию. ²⁶ Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами. ²⁷ Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це. ²⁸ Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його, ²⁹ бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням». ³⁰ Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе. ³¹ Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню. ³² Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх, ³³ бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення. ³⁴ Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум; ³⁵ бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами. ³⁶ Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога. ³⁷ Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.

Глава 5

¹ Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одягнися у красу слави від Бога повіки. ² Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного, ³ бо Бог покаже всій піднебесній славу твою. ⁴ Навік наречеться від Бога ім’я тобі: «мир правди і слава благочестя». ⁵ Встань, Єрусалиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них. ⁶ Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів; ⁷ бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо, зі славою Божою, ⁸ а ліси і всяке запашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим. ⁹ Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.

* Перекладена з грецької.

Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.

² За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. ³ Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. ⁴ Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам. ⁵ Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!» ⁶ Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших. ⁷ Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити. ⁸ І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. ⁹ Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих; ¹⁰ виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. ¹¹ Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг. ¹² Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. ¹³ Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. ¹⁴ Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. ¹⁵ Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні. ¹⁶ Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять. ¹⁷ І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; ¹⁸ запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити. ¹⁹ Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. ²⁰ Лиця їх чорні від куріння у капищах. ²¹ На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. ²² З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.

²³ Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. ²⁴ За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. ²⁵ Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм; ²⁶ тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари. ²⁷ Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому. ²⁸ До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх. ²⁹ Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам. ³⁰ І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: ³¹ ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими. ³² Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей. ³³ Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його. ³⁴ Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. ³⁵ Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; ³⁶ людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; ³⁷ удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. ³⁸ До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. ³⁹ Як же можна подумати або сказати, що вони боги? ⁴⁰ До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. ⁴¹ І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу. ⁴² Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. ⁴³ І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. ⁴⁴ Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги? ⁴⁵ Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. ⁴⁶ І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; ⁴⁷ як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. ⁴⁸ Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. ⁴⁹ Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? ⁵⁰ Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. ⁵¹ Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? ⁵² Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть; ⁵³ суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, ⁵⁴ як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. ⁵⁵ Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? ⁵⁶ Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: ⁵⁷ перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти. ⁵⁸ Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги. ⁵⁹ Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні. ⁶⁰ Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє. ⁶¹ І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. ⁶² Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. ⁶³ Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям? ⁶⁴ Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. ⁶⁵ Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; ⁶⁶ знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць. ⁶⁷ Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. ⁶⁸ Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. ⁶⁹ Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. ⁷⁰ Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві. ⁷¹ З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.

⁷² Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.