Автор: Адмін

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава 1

¹ Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. ² Воно було споконвіку в Бога. ³ Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. ⁴ У Ньому було життя, і життя було світлом людям. ⁵ І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.

⁶ Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан. ⁷ Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього. ⁸ Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

⁹ Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. ¹⁰ У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. ¹¹ До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. ¹² А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, ¹³ які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

¹⁴ І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. ¹⁵ Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. ¹⁶ І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, ¹⁷ бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися. ¹⁸ Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.

¹⁹ І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є? ²⁰ Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос. ²¹ І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. ²² Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? ²³ Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк. ²⁴ А посланці були від фарисеїв. ²⁵ І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк? ²⁶ Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; ²⁷ Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. ²⁸ Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.

²⁹ Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу. ³⁰ Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене. ³¹ Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві. ³² І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. ³³ Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. ³⁴ І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.

³⁵ Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів. ³⁶ І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий. ³⁷ Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. ³⁸ Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? ³⁹ Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години. ⁴⁰ Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра. ⁴¹ Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. ⁴² І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].

⁴³ Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною. ⁴⁴ Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром. ⁴⁵ Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета. ⁴⁶ Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись. ⁴⁷ Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства. ⁴⁸ Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею. ⁴⁹ Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів. ⁵⁰ Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш. ⁵¹ І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.

Глава 2

¹ На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там. ² Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його. ³ Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. ⁴ Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. ⁵ Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. ⁶ Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри. ⁷ Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. ⁸ І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. ⁹ Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха ¹⁰ і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі. ¹¹ Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його. ¹² Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів. ¹³ Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима. ¹⁴ І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей. ¹⁵ І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав. ¹⁶ І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі. ¹⁷ При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене. ¹⁸ На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити? ¹⁹ Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його. ²⁰ На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його? ²¹ Він же говорив про храм тіла Свого. ²² Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус. ²³ І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив. ²⁴ Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх; ²⁵ і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.

Глава 3

¹ Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський. ² Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним. ³ Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. ⁴ Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? ⁵ Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. ⁶ Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. ⁷ Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. ⁸ Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. ⁹ Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? ¹⁰ Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? ¹¹ Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. ¹² Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне? ¹³ Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах. ¹⁴ І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, ¹⁵ щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. ¹⁶ Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. ¹⁷ Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. ¹⁸ Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. ¹⁹ Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; ²⁰ бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. ²¹ А хто чинить правду, йде до світ-ла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.

²² Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив. ²³ Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися, ²⁴ бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці. ²⁵ Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення. ²⁶ І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. ²⁷ Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба. ²⁸ Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним. ²⁹ Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. ³⁰ Йому належить рости, а мені умалятися. ³¹ Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є. ³² І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає. ³³ Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний. ³⁴ Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа. ³⁵ Отець любить Сина і все дав у руки Йому. ³⁶ Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

Глава 4

¹ Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — ² хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — ³ то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

⁴ Належало ж Йому проходити через Самарію. ⁵ Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. ⁶ Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. ⁷ Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. ⁸ Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. ⁹ Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. ¹⁰ Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. ¹¹ Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? ¹² Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? ¹³ Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. ¹⁴ А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. ¹⁵ Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. ¹⁶ Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. ¹⁷ Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, ¹⁸ бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. ¹⁹ Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. ²⁰ Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. ²¹ Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. ²² Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. ²³ Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. ²⁴ Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. ²⁵ Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. ²⁶ Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. ²⁷ В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? ²⁸ Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: ²⁹ ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? ³⁰ Вони вийшли з міста і пішли до Нього. ³¹ Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. ³² Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. ³³ Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? ³⁴ Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. ³⁵ Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. ³⁶ Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. ³⁷ Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. ³⁸ Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. ³⁹ І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. ⁴⁰ І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. ⁴¹ І ще більше увірувало в Нього за Його словом. ⁴² А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.

⁴³ Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, ⁴⁴ бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. ⁴⁵ Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. ⁴⁶ Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. ⁴⁷ Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. ⁴⁸ Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. ⁴⁹ Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. ⁵⁰ Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. ⁵¹ Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. ⁵² Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. ⁵³ Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. ⁵⁴ Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.

Глава 5

¹ Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. ² В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. ³ У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, ⁴ бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. ⁵ Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. ⁶ Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? ⁷ Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. ⁸ Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. ⁹ І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. ¹⁰ Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. ¹¹ Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. ¹² Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? ¹³ А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. ¹⁴ Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. ¹⁵ Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. ¹⁶ І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.

¹⁷ Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. ¹⁸ Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. ¹⁹ На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. ²⁰ Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. ²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. ²² Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, ²³ щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. ²⁵ Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. ²⁶ Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. ²⁷ І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. ²⁸ Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; ²⁹ і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. ³⁰ Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. ³¹ Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. ³² Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. ³³ Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. ³⁴ А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. ³⁵ Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. ³⁶ Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. ³⁷ І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; ³⁸ і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. ³⁹ Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. ⁴⁰ Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. ⁴¹ Не приймаю слави від людей, ⁴² але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. ⁴³ Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. ⁴⁴ Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? ⁴⁵ Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. ⁴⁶ Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. ⁴⁷ Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

Глава 6

¹ Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. ² За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. ³ Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. ⁴ Наближалася ж Пасха, юдейське свято. ⁵ Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? ⁶ Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. ⁷ Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. ⁸ Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: ⁹ тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? ¹⁰ Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. ¹¹ Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. ¹² І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. ¹³ І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. ¹⁴ Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. ¹⁵ Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.

¹⁶ Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. ¹⁷ І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. ¹⁸ Дув сильний вітер, і море хвилювалося. ¹⁹ Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. ²⁰ Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. ²¹ Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.

²² Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. ²³ Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. ²⁴ Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. ²⁵ І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? ²⁶ Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. ²⁷ Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. ²⁸ Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. ³⁰ На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? ³¹ Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. ³² Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. ³³ Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. ³⁴ На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. ³⁵ Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. ³⁶ Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. ³⁷ Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. ³⁸ Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. ³⁹ Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. ⁴⁰ Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. ⁴¹ Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. ⁴² І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? ⁴³ Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. ⁴⁴ Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. ⁴⁵ У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. ⁴⁶ Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. ⁴⁷ Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. ⁴⁸ Я є хліб життя. ⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. ⁵⁰ Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. ⁵¹ Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. ⁵² Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? ⁵³ Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. ⁵⁴ Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. ⁵⁵ Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. ⁵⁶ Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. ⁵⁷ Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. ⁵⁸ Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. ⁵⁹ Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. ⁶⁰ Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? ⁶¹ Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? ⁶² А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? ⁶³ Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. ⁶⁴ Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. ⁶⁵ І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. ⁶⁶ Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. ⁶⁷ Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? ⁶⁸ Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, ⁶⁹ і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. ⁷⁰ Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. ⁷¹ Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.

 
* Приблизно 5 км.

Глава 7

¹ Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.

² Наближалося свято юдейське — ставлення кущів. ³ Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. ⁴ Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. ⁵ Бо і брати Його не вірували в Нього. ⁶ На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий. ⁷ Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. ⁸ Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. ⁹ Сказавши це їм, залишився в Галилеї.

¹⁰ Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно. ¹¹ Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він? ¹² І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ. ¹³ Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв. ¹⁴ У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав. ¹⁵ І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись? ¹⁶ Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене; ¹⁷ хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу. ¹⁸ Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому. ¹⁹ Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене? ²⁰ Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити? ²¹ Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся. ²² Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка. ²³ Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу? ²⁴ Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим. ²⁵ Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити? ²⁶ Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос? ²⁷ Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він. ²⁸ Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте. ²⁹ Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене. ³⁰ І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його. ³¹ Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив? ³² Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його. ³³ Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. ³⁴ Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти. ³⁵ При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів? ³⁶ Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?

³⁷ В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. ³⁸ Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. ³⁹ Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. ⁴⁰ Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. ⁴¹ Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? ⁴² Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? ⁴³ Отже, виникла в народі через Нього незгода. ⁴⁴ Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. ⁴⁵ І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? ⁴⁶ Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. ⁴⁷ Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? ⁴⁸ Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? ⁴⁹ Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. ⁵⁰ Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: ⁵¹ хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить? ⁵² На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. ⁵³ І кожний пішов до свого дому.

Глава 8

¹ Ісус же пішов на гору Елеонську. ² А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. ³ Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: ⁴ Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; ⁵ а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? ⁶ Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. ⁷ Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. ⁸ І знов, нахилившись додолу, писав на землі. ⁹ Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. ¹⁰ Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? ¹¹ Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.

¹² Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя. ¹³ Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве. ¹⁴ Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. ¹⁵ Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. ¹⁶ А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. ¹⁷ У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. ¹⁸ Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. ¹⁹ Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. ²⁰ Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його. ²¹ Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. ²² Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? ²³ Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. ²⁴ Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. ²⁵ Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. ²⁶ Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. ²⁷ Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. ²⁸ Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. ²⁹ Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. ³⁰ Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. ³¹ Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; ³² і пізнаєте істину, і істина визволить вас. ³³ Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? ³⁴ Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. ³⁵ Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. ³⁶ Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. ³⁷ Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. ³⁸ Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. ³⁹ Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові. ⁴⁰ Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. ⁴¹ Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога. ⁴² Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. ⁴³ Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. ⁴⁴ Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. ⁴⁵ А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. ⁴⁶ Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? ⁴⁷ Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. ⁴⁸ На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? ⁴⁹ Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. ⁵⁰ А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить. ⁵¹ Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. ⁵² Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. ⁵³ Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? ⁵⁴ Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш. ⁵⁵ І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. ⁵⁶ Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. ⁵⁷ На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? ⁵⁸ Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. ⁵⁹ Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.

Глава 9

¹ І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. ² Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився? ³ Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. ⁴ Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. ⁵ Доки Я в світі, Я Світло для світу. ⁶ Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. ⁷ І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. ⁸ Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? ⁹ Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я. ¹⁰ Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? ¹¹ Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. ¹² Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. ¹³ Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. ¹⁴ А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. ¹⁵ Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. ¹⁶ Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка. ¹⁷ Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. ¹⁸ Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, ¹⁹ і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? ²⁰ Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився, ²¹ а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. ²² Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. ²³ Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. ²⁴ Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник. ²⁵ Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. ²⁶ Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? ²⁷ Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками? ²⁸ Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні. ²⁹ Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він. ³⁰ Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. ³¹ Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. ³² Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. ³³ Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. ³⁴ Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть. ³⁵ Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? ³⁶ Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? ³⁷ Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. ³⁸ Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.

³⁹ І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. ⁴⁰ Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? ⁴¹ Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.

Глава 10

¹ Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. ² А хто входить у двері, той пастир овець. ³ Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. ⁴ І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. ⁵ За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. ⁶ Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. ⁷ Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. ⁸ Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. ⁹ Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. ¹⁰ Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. ¹¹ Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. ¹² А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. ¹³ А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. ¹⁴ Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. ¹⁵ Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. ¹⁶ Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир. ¹⁷ Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. ¹⁸ Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. ¹⁹ Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. ²⁰ Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? ²¹ Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?

²² Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. ²³ Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. ²⁴ Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. ²⁵ Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. ²⁶ Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. ²⁷ Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. ²⁸ І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. ²⁹ Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. ³⁰ Я і Отець — єдине. ³¹ Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. ³² Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? ³³ Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. ³⁴ Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? ³⁵ Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — ³⁶ чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? ³⁷ Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; ³⁸ а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. ³⁹ Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. ⁴⁰ І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. ⁴¹ І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. ⁴² І багато хто там увірував у Нього.

Глава 11

¹ Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи. ² Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. ³ Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. ⁴ Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. ⁵ Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря. ⁶ Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. ⁷ Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї. ⁸ Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? ⁹ Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього; ¹⁰ а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним. ¹¹ Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. ¹² Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. ¹³ Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. ¹⁴ Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; ¹⁵ і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. ¹⁶ Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. ¹⁷ Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. ¹⁸ Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. ¹⁹ І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. ²⁰ Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. ²¹ Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. ²² Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. ²³ Ісус говорить їй: воскресне брат твій. ²⁴ Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. ²⁵ Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. ²⁶ І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? ²⁷ Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. ²⁸ Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. ²⁹ Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього. ³⁰ Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. ³¹ Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там. ³² Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. ³³ Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився. ³⁴ І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись. ³⁵ Заплакав Ісус. ³⁶ Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його. ³⁷ А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? ³⁸ Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній. ³⁹ Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. ⁴⁰ Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? ⁴¹ Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. ⁴² Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. ⁴³ Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. ⁴⁴ І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. ⁴⁵ Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього. ⁴⁶ А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.

⁴⁷ Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. ⁴⁸ Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом. ⁴⁹ Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, ⁵⁰ і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. ⁵¹ Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — ⁵² і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. ⁵³ З того дня змовились убити Його. ⁵⁴ І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.

⁵⁵ Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. ⁵⁶ Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? ⁵⁷ А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.

Глава 12

¹ Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. ² Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. ³ Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. ⁴ Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: ⁵ а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? ⁶ Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. ⁷ Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. ⁸ Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. ⁹ Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. ¹⁰ Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, ¹¹ бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.

¹² На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, ¹³ взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! ¹⁴ Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: ¹⁵ не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. ¹⁶ Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. ¹⁷ Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. ¹⁸ Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. ¹⁹ Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.

²⁰ Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. ²¹ Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса. ²² Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. ²³ Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. ²⁵ Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. ²⁶ Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. ²⁷ Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.

²⁸ Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. ²⁹ Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. ³⁰ Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. ³¹ Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. ³² І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе. ³³ Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. ³⁴ Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? ³⁵ Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. ³⁷ Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, ³⁸ щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? ³⁹ Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: ⁴⁰ засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. ⁴¹ Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. ⁴² Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. ⁴³ Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. ⁴⁴ Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. ⁴⁵ І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. ⁴⁶ Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. ⁴⁷ І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. ⁴⁸ Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. ⁴⁹ Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. ⁵⁰ І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.

Глава 13

¹ Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. ² І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, ³ Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, ⁴ встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. ⁵ Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. ⁶ Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? ⁷ Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. ⁸ Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. ⁹ Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. ¹⁰ Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. ¹¹ Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. ¹² Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? ¹³ Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. ¹⁴ Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. ¹⁵ Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. ¹⁶ Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. ¹⁷ Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. ¹⁸ Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. ¹⁹ Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. ²¹ Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. ²² Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. ²³ Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. ²⁴ Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. ²⁵ Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? ²⁶ Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. ²⁷ І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. ²⁸ Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. ²⁹ Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. ³⁰ Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.

³¹ Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. ³² Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. ³³ Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. ³⁴ Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. ³⁵ З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. ³⁶ Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. ³⁷ Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. ³⁸ Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

Глава 14

¹ Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. ² В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. ³ І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. ⁴ А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте. ⁵ Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь? ⁶ Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. ⁷ Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. ⁸ Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить. ⁹ Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця? ¹⁰ Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла. ¹¹ Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами. ¹² Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду. ¹³ І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. ¹⁴ І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю. ¹⁵ Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей. ¹⁶ І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, ¹⁷ Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. ¹⁸ Не залишу вас сиротами; прийду до вас. ¹⁹ Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. ²⁰ Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас. ²¹ Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. ²² Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові? ²³ Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього і оселю сотворимо у Нього. ²⁴ А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене. ²⁵ Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. ²⁶ Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам. ²⁷ Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. ²⁸ Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене. ²⁹ І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться. ³⁰ Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого. ³¹ Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.

Глава 15

¹ Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар. ² Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. ³ Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам. ⁴ Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. ⁵ Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого. ⁶ Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють. ⁷ Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам. ⁸ Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками. ⁹ Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові. ¹⁰ Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові. ¹¹ Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна. ¹² Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас. ¹³ Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. ¹⁴ Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам. ¹⁵ Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого. ¹⁶ Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам. ¹⁷ Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. ¹⁸ Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. ¹⁹ Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. ²⁰ Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого. ²¹ Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. ²² Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. ²³ Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. ²⁴ Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого. ²⁵ Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно. ²⁶ Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. ²⁷ Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

Глава 16

¹ Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. ² Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові. ³ Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. ⁴ Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами. ⁵ А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш? ⁶ Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші. ⁷ Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, ⁸ і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. ⁹ За гріх — тому, що не вірують в Мене. ¹⁰ За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. ¹¹ А за суд, бо князя світу цього осуджено. ¹² Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. ¹³ Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. ¹⁴ Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. ¹⁵ Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. ¹⁶ Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця. ¹⁷ Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця? ¹⁸ Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже. ¹⁹ Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. ²¹ Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ. ²² Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас. ²³ І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. ²⁴ Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною. ²⁵ Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця. ²⁶ В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас: ²⁷ бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога. ²⁸ Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця. ²⁹ Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої. ³⁰ Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов. ³¹ Ісус відповів їм: тепер віруєте? ³² Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною. ³³ Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.

Глава 17

¹ Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; ² як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне. ³ Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. ⁴ Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати. ⁵ І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу. ⁶ Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє. ⁷ Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. ⁸ Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене. ⁹ Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої. ¹⁰ І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них. ¹¹ Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми. ¹² Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання. ¹³ Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну. ¹⁴ Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁵ Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла. ¹⁶ Вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁷ Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. ¹⁸ Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. ¹⁹ І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. ²⁰ Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім. ²¹ Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене. ²² І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; ²³ Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. ²⁴ Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу. ²⁵ Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене. ²⁶ І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

Глава 18

¹ Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.

² Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми. ³ Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю. ⁴ Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте? ⁵ Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його. ⁶ І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю. ⁷ Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея. ⁸ Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть. ⁹ Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого. ¹⁰ Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх. ¹¹ Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? ¹² Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.

¹³ І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року. ¹⁴ Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.

¹⁵ Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика. ¹⁶ А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра. ¹⁷ І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні. ¹⁸ Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.

¹⁹ Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його. ²⁰ Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. ²¹ Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив. ²² Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові? ²³ Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? ²⁴ Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.

²⁵ А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні. ²⁶ Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду? ²⁷ Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.

²⁸ Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску. ²⁹ Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього? ³⁰ Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі. ³¹ Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —

³² щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти. ³³ Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський? ³⁴ Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене? ³⁵ Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив? ³⁶ Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. ³⁷ Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. ³⁸ Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому. ³⁹ Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? ⁴⁰ Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

Глава 19

¹ Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. ² І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, ³ і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. ⁴ Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. ⁵ Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік! ⁶ Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. ⁷ Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. ⁸ Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. ⁹ І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. ¹⁰ Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? ¹¹ Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. ¹² З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. ¹³ Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. ¹⁴ Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! ¹⁵ Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.

¹⁶ І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. ¹⁷ І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; ¹⁸ там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. ¹⁹ Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. ²⁰ Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. ²¹ Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. ²² Пилат відповів: що я написав — те написав. ²³ Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. ²⁴ Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.

²⁵ Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. ²⁶ Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. ²⁷ Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.

²⁸ Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! ²⁹ Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. ³⁰ Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

³¹ А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. ³² Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. ³³ А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. ³⁴ Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. ³⁵ І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. ³⁶ Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього. ³⁷ Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.

³⁸ Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. ³⁹ Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. ⁴⁰ Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. ⁴¹ На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. ⁴² Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.

* Кам’яний поміст.

Глава 20

¹ У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. ² Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. ³ Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. ⁴ Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. ⁵ І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. ⁶ Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; ⁷ а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. ⁸ Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. ⁹ Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. ¹⁰ Тоді ученики знову повернулися до себе.

¹¹ Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу, ¹² і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. ¹³ І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його. ¹⁴ Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. ¹⁵ Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його. ¹⁶ Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю! ¹⁷ Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого. ¹⁸ Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.

¹⁹ Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! ²⁰ Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. ²¹ Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. ²² Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. ²³ Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. ²⁴ Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. ²⁵ Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

²⁶ Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! ²⁷ Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. ²⁸ Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! ²⁹ Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.

³⁰ Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. ³¹ Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.

Глава 21

¹ Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так: ² були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його. ³ Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого. ⁴ А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус. ⁵ Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні. ⁶ Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби. ⁷ Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море. ⁸ А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою. ⁹ А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб. ¹⁰ Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали. ¹¹ Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть. ¹² Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь. ¹³ Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу. ¹⁴ Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

¹⁵ Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. ¹⁶ Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. ¹⁷ Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. ¹⁸ Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. ¹⁹ Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною. ²⁰ Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе? ²¹ Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що? ²² Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною. ²³ І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? ²⁴ Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його. ²⁵ Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 1

¹ Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, ² як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, ³ то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, ⁴ щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

⁵ У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. ⁶ Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. ⁷ У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. ⁸ Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, ⁹ за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, ¹⁰ а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. ¹¹ Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. ¹² Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. ¹³ Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; ¹⁴ і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, ¹⁵ бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. ¹⁶ І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. ¹⁷ І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. ¹⁸ І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. ¹⁹ Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. ²⁰ І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. ²¹ Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. ²² Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. ²³ А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. ²⁴ Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: ²⁵ так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.

²⁶ Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, ²⁷ до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. ²⁸ Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. ²⁹ Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. ³⁰ І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. ³¹ І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. ³² Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. ³³ І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. ³⁴ Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? ³⁵ Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. ³⁶ Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, ³⁷ бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. ³⁸ Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.

³⁹ Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, ⁴⁰ і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. ⁴¹ Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. ⁴² І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! ⁴³ І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? ⁴⁴ Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. ⁴⁵ Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. ⁴⁶ І сказала Марія: величає душа Моя Господа, ⁴⁷ і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, ⁴⁸ бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. ⁴⁹ Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. ⁵⁰ І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. ⁵¹ Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; ⁵² скинув сильних з престолів і підніс смиренних; ⁵³ голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. ⁵⁴ Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, ⁵⁵ як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. ⁵⁶ Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.

⁵⁷ Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. ⁵⁸ І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. ⁵⁹ І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. ⁶⁰ На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. ⁶¹ І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. ⁶² І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. ⁶³ Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. ⁶⁴ І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. ⁶⁵ І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. ⁶⁶ Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. ⁶⁷ І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: ⁶⁸ благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. ⁶⁹ І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, ⁷⁰ як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, ⁷¹ що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; ⁷² сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — ⁷³ дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, ⁷⁴ щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, ⁷⁵ безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. ⁷⁶ І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. ⁷⁷ Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, ⁷⁸ з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід** з неба, ⁷⁹ просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.

⁸⁰ Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.

 
* Ісуса Христа, Сина Божого.

** Христос — Месія.

Глава 2

¹ У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. ² Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. ³ І всі йшли записатися, кожен до свого міста. ⁴ Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, ⁵ записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. ⁶ Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; ⁷ І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

⁸ У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. ⁹ Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. ¹⁰ І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. ¹¹ Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. ¹² І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. ¹³ І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: ¹⁴ слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! ¹⁵ І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. ¹⁶ І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. ¹⁷ Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. ¹⁸ І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. ¹⁹ А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. ²⁰ Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

²¹ А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.

²² І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, ²³ як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. ²⁴ І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. ²⁵ Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. ²⁶ Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. ²⁷ І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, ²⁸ він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

²⁹ нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, ³⁰ бо бачили очі мої спасіння Твоє, ³¹ яке Ти приготував перед лицем усіх народів, ³² світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

³³ Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. ³⁴ І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — ³⁵ і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. ³⁶ Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; ³⁷ вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. ³⁸ Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.

³⁹ І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. ⁴⁰ Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. ⁴¹ Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. ⁴² І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. ⁴³ Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. ⁴⁴ Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. ⁴⁵ І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. ⁴⁶ Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; ⁴⁷ усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. ⁴⁸ І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. ⁴⁹ Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? ⁵⁰ Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. ⁵¹ І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. ⁵² Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

Глава 3

¹ У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї, ² за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. ³ І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, ⁴ як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. ⁵ Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними. ⁶ І побачить всяка плоть спасіння Боже. ⁷ Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? ⁸ Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. ⁹ Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. ¹⁰ І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? ¹¹ Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. ¹² Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити? ¹³ Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам. ¹⁴ Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. ¹⁵ Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, — ¹⁶ Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. ¹⁸ І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.

¹⁹ Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого, ²⁰ додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.

²¹ І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, ²² і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!

²³ Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв, ²⁴ Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів, ²⁵ Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв, ²⁶ Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин, ²⁷ Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв, ²⁸ Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, ²⁹ Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, ³⁰ Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів, ³¹ Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів, ³² Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів, ³³ Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин, ³⁴ Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів, ³⁵ Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів, ³⁶ Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, ³⁷ Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів, ³⁸ Єносів, Сифів, Адамів, Божий.

Глава 4

¹ Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. ² Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. ³ І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. ⁴ Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. ⁵ І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. ⁶ І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. ⁷ Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. ⁸ Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. ⁹ І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. ¹⁰ Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; ¹¹ і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. ¹² Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. ¹³ І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.

¹⁴ І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. ¹⁵ Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.

¹⁶ І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. ¹⁷ Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: ¹⁸ Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, ¹⁹ проповідувати літо Господнє сприятливе. ²⁰ І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього. ²¹ І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули. ²² І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? ²³ Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. ²⁴ І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. ²⁵ По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, ²⁶ і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. ²⁷ І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. ²⁸ І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. ²⁹ І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. ³⁰ Він же, пройшовши серед них, відійшов.

³¹ І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах. ³² І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. ³³ Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: ³⁴ облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. ³⁵ Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому. ³⁶ І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? ³⁷ І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.

³⁸ Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. ³⁹ Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. ⁴⁰ Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх. ⁴¹ Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.

⁴² А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. ⁴³ Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. ⁴⁴ І проповідував у синагогах галилейських.

Глава 5

¹ Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, ² і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. ³ Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. ⁴ Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. ⁵ Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. ⁶ Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. ⁷ І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. ⁸ Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! ⁹ Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; ¹⁰ також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. ¹¹ І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

¹² Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. ¹³ Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. ¹⁴ І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. ¹⁵ Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. ¹⁶ Він же відходив у безлюдні місця і молився.

¹⁷ Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — ¹⁸ і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; ¹⁹ і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. ²⁰ І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. ²¹ Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? ²² Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? ²³ Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? ²⁴ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. ²⁵ І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. ²⁶ І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.

²⁷ І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. ²⁸ І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. ²⁹ І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. ³⁰ Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? ³¹ Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. ³² Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. ³³ Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? ³⁴ Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? ³⁵ Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. ³⁶ Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. ³⁷ І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. ³⁸ А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. ³⁹ І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

Глава 6

¹ Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. ² Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? ³ Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. ⁵ І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.

⁶ Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. ⁷ Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. ⁸ Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. ⁹ Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. ¹⁰ І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. ¹¹ Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.

¹² У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. ¹³ Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: ¹⁴ Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, ¹⁵ Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та ¹⁶ Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.

¹⁷ І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, ¹⁸ що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. ¹⁹ І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. ²⁰ І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив:

Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

²¹ Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.

Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.

²² Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. ²³ Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.

²⁴ Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. ²⁵ Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! ²⁶ Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.

²⁷ Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; ²⁸ благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. ²⁹ Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. ³⁰ Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. ³¹ І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. ³² І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. ³³ І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. ³⁴ І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. ³⁵ Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. ³⁶ Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

³⁷ Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; ³⁸ давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. ³⁹ Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? ⁴⁰ Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. ⁴¹ Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? ⁴² Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. ⁴³ Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. ⁴⁴ Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. ⁴⁵ Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.

⁴⁶ Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? ⁴⁷ Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. ⁴⁸ Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. ⁴⁹ А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

 
* Священні хліби, що виставлялися в храмі.

Глава 7

¹ Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. ² У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. ³ Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. ⁴ І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, ⁵ бо любить народ наш і збудував нам синагогу. ⁶ Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. ⁷ Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. ⁸ Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. ⁹ Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. ¹⁰ Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.

¹¹ Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. ¹² Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. ¹³ Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. ¹⁴ І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! ¹⁵ І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. ¹⁶ І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. ¹⁷ Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.

¹⁸ І сповістили про все те Іоана учні його. ¹⁹ Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? ²⁰ Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? ²¹ А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. ²² І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. ²³ І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!

²⁴ А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? ²⁵ На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. ²⁶ На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. ²⁷ Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. ²⁸ Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. ²⁹ І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. ³⁰ Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. ³¹ Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? ³² Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. ³³ Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. ³⁴ Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. ³⁵ І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.

³⁶ Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. ³⁷ І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром ³⁸ і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. ³⁹ Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. ⁴⁰ Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. ⁴¹ Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. ⁴² Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? ⁴³ У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. ⁴⁴ І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. ⁴⁵ Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. ⁴⁶ Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. ⁴⁷ Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. ⁴⁸ Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. ⁴⁹ Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? ⁵⁰ Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.

 
* У грецькому тексті: ділами своїми.

Глава 8

¹ Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. ² І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, ³ та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.

⁴ Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: ⁵ вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. ⁶ А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. ⁷ А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. ⁸ Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! ⁹ Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? ¹⁰ Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. ¹¹ Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. ¹² А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. ¹³ А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. ¹⁴ А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. ¹⁵ А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. ¹⁶ Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. ¹⁷ Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. ¹⁸ Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

¹⁹ Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. ²⁰ І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. ²¹ Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

²² Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. ²³ Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. ²⁴ І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. ²⁵ Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?

²⁶ І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. ²⁷ Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. ²⁸ Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! ²⁹ Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. ³⁰ Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. ³¹ І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. ³² Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. ³³ Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. ³⁴ Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. ³⁵ І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. ³⁶ А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. ³⁷ І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. ³⁸ Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: ³⁹ повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.

⁴⁰ Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. ⁴¹ І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; ⁴² бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. ⁴³ І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. ⁴⁴ І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. ⁴⁵ І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? ⁴⁶ Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. ⁴⁷ Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. ⁴⁸ Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! ⁴⁹ Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. ⁵⁰ Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. ⁵¹ Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. ⁵² Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. ⁵³ І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. ⁵⁴ Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. ⁵⁵ І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. ⁵⁶ І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.

Глава 9

¹ Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. ² І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. ³ І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. ⁴ І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. ⁵ А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. ⁶ Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.

⁷ Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; ⁸ інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. ⁹ І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.

¹⁰ Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.

¹¹ Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. ¹² День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. ¹³ А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? ¹⁴ Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. ¹⁵ І зробили так, і розсадили всіх. ¹⁶ Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. ¹⁷ І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.

¹⁸ І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? ¹⁹ Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. ²⁰ Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. ²¹ Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, ²² сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

²³ До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. ²⁴ Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. ²⁵ Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? ²⁶ Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. ²⁷ Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.

²⁸ Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. ²⁹ І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. ³⁰ І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: ³¹ з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. ³² Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. ³³ Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. ³⁴ Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. ³⁵ І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! ³⁶ І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.

³⁷ Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. ³⁸ Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: ³⁹ його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. ⁴⁰ Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. ⁴¹ Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. ⁴² Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. ⁴³ І всі дивувались величі Божій.

Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: ⁴⁴ вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. ⁴⁵ Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. ⁴⁶ Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? ⁴⁷ Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою ⁴⁸ і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. ⁴⁹ При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. ⁵⁰ Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.

⁵¹ І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. ⁵² І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. ⁵³ Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. ⁵⁴ Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? ⁵⁵ Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; ⁵⁶ бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

⁵⁷ Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. ⁵⁸ Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. ⁵⁹ А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. ⁶⁰ Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. ⁶¹ І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. ⁶² Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.

Глава 10

¹ Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. ² І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. ³ Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. ⁴ Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. ⁵ В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. ⁶ І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. ⁷ В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. ⁸ І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. ⁹ І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. ¹⁰ Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: ¹¹ і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. ¹² Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. ¹³ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. ¹⁴ Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. ¹⁵ І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. ¹⁶ Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.

¹⁷ Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. ¹⁸ Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. ¹⁹ Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. ²⁰ Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. ²¹ У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. ²² І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. ²³ І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! ²⁴ Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.

²⁵ І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? ²⁶ Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? ²⁷ Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. ²⁸ Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. ²⁹ Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? ³⁰ На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. ³¹ Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. ³² Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. ³³ Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; ³⁴ і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; ³⁵ а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. ³⁶ Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? ³⁷ Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.

³⁸ Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. ³⁹ У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. ⁴⁰ Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. ⁴¹ Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. ⁴² А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.

Глава 11

¹ І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. ² Він сказав їм: коли молитесь, говоріть:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. ³ Хліб наш насущний дай нам сьогодні; ⁴ і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

⁵ І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, ⁶ бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. ⁷ А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. ⁸ Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. ⁹ І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, ¹⁰ бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. ¹¹ Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? ¹² Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? ¹³ Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.

¹⁴ Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. ¹⁵ Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. ¹⁶ А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. ¹⁷ Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. ¹⁸ Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. ¹⁹ Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. ²⁰ Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. ²¹ Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; ²² коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. ²³ Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. ²⁴ Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; ²⁵ і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. ²⁶ Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. ²⁷ Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! ²⁸ А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.

²⁹ Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. ³⁰ Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. ³¹ Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. ³² Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.

³³ Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. ³⁴ Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. ³⁵ Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. ³⁶ Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.

³⁷ Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. ³⁸ Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. ³⁹ Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. ⁴⁰ Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? ⁴¹ Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. ⁴² Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. ⁴³ Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. ⁴⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. ⁴⁵ На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. ⁴⁶ Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. ⁴⁷ Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: ⁴⁸ цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. ⁴⁹ Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. ⁵⁰ Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, ⁵¹ від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. ⁵² Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. ⁵³ Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, ⁵⁴ підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.

Глава 12

¹ Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство. ² Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. ³ Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. ⁴ Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, ⁵ але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. ⁶ Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом. ⁷ А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. ⁸ Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; ⁹ а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. ¹⁰ І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. ¹¹ Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, ¹² бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.

¹³ Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! ¹⁴ Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? ¹⁵ При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. ¹⁶ І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. ¹⁷ І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. ¹⁸ І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. ¹⁹ І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. ²⁰ Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? ²¹ Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. ²² Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. ²³ Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. ²⁴ Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! ²⁵ Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁶ Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? ²⁷ Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. ²⁸ Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! ²⁹ Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, ³⁰ бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. ³¹ Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. ³² Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. ³³ Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. ³⁴ Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵ Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. ³⁶ І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. ³⁷ Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. ³⁸ І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. ³⁹ Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁰ Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. ⁴¹ Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? ⁴² Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? ⁴³ Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. ⁴⁴ Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. ⁴⁵ Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, — ⁴⁶ то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. ⁴⁷ Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. ⁴⁸ А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. ⁴⁹ Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! ⁵⁰ Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! ⁵¹ Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. ⁵² Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. ⁵³ Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. ⁵⁴ Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. ⁵⁵ І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. ⁵⁶ Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? ⁵⁷ Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? ⁵⁸ Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. ⁵⁹ Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.

Глава 13

¹ У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. ² У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? ³ Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ⁴ Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? ⁵ Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ⁶ І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. ⁷ І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? ⁸ Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. ⁹ Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.

¹⁰ В одній із синагог Він навчав у суботу. ¹¹ Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. ¹² Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. ¹³ І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога. ¹⁴ При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. ¹⁵ Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? ¹⁶ А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? ¹⁷ І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.

¹⁸ Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? ¹⁹ Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. ²⁰ Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? ²¹ Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.

²² І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.

²³ Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: ²⁴ намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. ²⁵ Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. ²⁶ Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. ²⁷ А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. ²⁸ Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. ²⁹ І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. ³⁰ І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.

³¹ У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. ³² І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. ³³ А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. ³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! ³⁵ Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!

Глава 14

¹ Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. ² І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. ³ Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? ⁴ Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. ⁵ При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? ⁶ І не змогли відповісти Йому на це.

⁷ Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: ⁸ коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, ⁹ і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. ¹⁰ Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. ¹¹ Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. ¹² Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. ¹³ Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, ¹⁴ і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. ¹⁵ Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! ¹⁶ Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. ¹⁷ І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. ¹⁸ І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. ¹⁹ Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. ²⁰ Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. ²¹ І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. ²² І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. ²³ Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. ²⁴ Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.

²⁵ З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: ²⁶ коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. ²⁷ І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. ²⁸ Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? ²⁹ Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, ³⁰ кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. ³¹ Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? ³² Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. ³³ Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. ³⁴ Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? ³⁵ Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Глава 15

¹ Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. ² І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. ³ Але Він розповів їм таку притчу: ⁴ який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? ⁵ І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. ⁶ І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. ⁷ Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. ⁸ Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, ⁹ а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. ¹⁰ Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.

¹¹ Ще сказав: один чоловік мав двох синів. ¹² І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. ¹³ Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. ¹⁴ Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. ¹⁵ І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. ¹⁶ І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. ¹⁷ Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; ¹⁸ встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою ¹⁹ і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. ²⁰ Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. ²¹ Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. ²² А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; ²³ і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! ²⁴ Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. ²⁵ А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; ²⁶ і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? ²⁷ Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. ²⁸ Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. ²⁹ Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. ³⁰ Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. ³¹ Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. ³² Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.

 
* Дрібна монета.

Глава 16

¹ Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. ² І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. ³ Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. ⁴ Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. ⁵ І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? ⁶ Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. ⁷ Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. ⁸ І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. ⁹ І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. ¹⁰ Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. ¹¹ Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? ¹² І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? ¹³ Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.

¹⁴ Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. ¹⁵ Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. ¹⁶ Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. ¹⁷ Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. ¹⁸ Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.

¹⁹ Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон** і щодня розкішно бенкетував. ²⁰ Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах ²¹ і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. ²² Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. ²³ І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. ²⁴ І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. ²⁵ Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. ²⁶ І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. ²⁷ Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. ²⁸ Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. ²⁹ Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. ³⁰ Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. ³¹ Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

 
* Багатство.

** Найтонша лляна тканина.

Глава 17

¹ Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять. ² Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих. ³ Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; ⁴ і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.

⁵ І сказали апостоли Господу: додай нам віри. ⁶ Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. ⁷ Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? ⁸ Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? ⁹ Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. ¹⁰ Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.

¹¹ Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю. ¹² І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. ¹³ І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. ¹⁴ Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. ¹⁵ Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, ¹⁶ і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. ¹⁷ Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? ¹⁸ Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? ¹⁹ І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.

²⁰ А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, ²¹ і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. ²² Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. ²³ І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, ²⁴ бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. ²⁵ Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим. ²⁶ І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: ²⁷ їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. ²⁸ Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; ²⁹ а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; ³⁰ так буде і в той день, коли Син Людський явиться. ³¹ У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. ³² Згадайте жінку Лотову. ³³ Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. ³⁴ Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. ³⁵ Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. ³⁶ Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. ³⁷ На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.

Глава 18

¹ Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, ² кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. ³ В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. ⁴ Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, ⁵ але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. ⁶ І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? ⁷ Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? ⁸ Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?

⁹ Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. ¹⁰ Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. ¹¹ Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. ¹² Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. ¹³ А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! ¹⁴ Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.

¹⁵ Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. ¹⁶ Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. ¹⁷ Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.

¹⁸ І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? ¹⁹ Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. ²⁰ Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. ²¹ Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. ²² Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. ²³ Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. ²⁴ Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! ²⁵ Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. ²⁶ Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? ²⁷ Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.

²⁸ Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. ²⁹ Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого ³⁰ і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.

³¹ Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, ³² бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. ³³ І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. ³⁴ Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.

³⁵ Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. ³⁶ Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? ³⁷ Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. ³⁸ Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! ³⁹ І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! ⁴⁰ Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: ⁴¹ чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! ⁴² Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. ⁴³ І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.

Глава 19

¹ Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. ² І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, ³ бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. ⁴ І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. ⁵ Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. ⁶ І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. ⁷ І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. ⁸ Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. ⁹ Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. ¹⁰ Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.

¹¹ Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. ¹² Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. ¹³ Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. ¹⁴ Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. ¹⁵ І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. ¹⁶ Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. ¹⁷ І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. ¹⁸ Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. ¹⁹ Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. ²⁰ Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, ²¹ бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. ²² Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. ²³ Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? ²⁴ І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. ²⁵ І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. ²⁶ Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. ²⁷ А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. ²⁸ Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.

²⁹ І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх ³⁰ і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. ³¹ А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. ³² Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. ³³ Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? ³⁴ Вони відповіли: Господь його потребує. ³⁵ І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. ³⁶ І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. ³⁷ А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, ³⁸ кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! ³⁹ І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. ⁴⁰ Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. ⁴¹ І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним ⁴² і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. ⁴³ Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. ⁴⁴ І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. ⁴⁵ І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, ⁴⁶ кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. ⁴⁷ І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,

⁴⁸ і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.

 
* Мина — фунт срібла.

Глава 20

¹ І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. ² І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? ³ Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — ⁴ хрещення Іоанове було з небес чи від людей? ⁵ Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? ⁶ А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. ⁷ І відповіли: не знаємо, звідки. ⁸ Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

⁹ І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. ¹⁰ І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. ¹¹ Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. ¹² І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. ¹³ Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. ¹⁴ А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. ¹⁵ І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? ¹⁶ Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! ¹⁷ А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? ¹⁸ Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. ¹⁹ І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. ²⁰ І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. ²¹ І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; ²² чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? ²³ Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? ²⁴ Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. ²⁵ Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. ²⁶ І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.

²⁷ Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: ²⁸ Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. ²⁹ Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; ³⁰ узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; ³¹ узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. ³² Після всіх померла і жінка. ³³ Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. ³⁴ Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; ³⁵ а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. ³⁶ І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. ³⁷ А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. ³⁸ Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. ³⁹ На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. ⁴⁰ І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:

⁴¹ як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, ⁴² А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, ⁴³ доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? ⁴⁴ Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? ⁴⁵ І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: ⁴⁶ стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, ⁴⁷ які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

Глава 21

¹ Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. ² Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти, ³ і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; ⁴ бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.

⁵ І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав: ⁶ надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується. ⁷ І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися? ⁸ Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними. ⁹ Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець. ¹⁰ Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство. ¹¹ Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть. ¹² А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. ¹³ І буде це вам на свідчення. ¹⁴ Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, ¹⁵ бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. ¹⁶ І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять; ¹⁷ і зненавидять вас усі за ім’я Моє. ¹⁸ Але й волосина з голови вашої не пропаде. ¹⁹ Терпінням вашим спасайте душі ваші. ²⁰ Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. ²¹ Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього, ²² бо це дні помсти, щоб справдилося все написане. ²³ Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей. ²⁴ І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників. ²⁵ І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення. ²⁶ Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються. ²⁷ І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою. ²⁸ Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше. ²⁹ І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: ³⁰ коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. ³¹ Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже. ³² Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться. ³³ Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. ³⁴ Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано, ³⁵ бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі. ³⁶ Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.

³⁷ У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською. ³⁸ І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.

Глава 22

¹ Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. ² І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. ³ Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, ⁴ і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. ⁵ Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. ⁶ І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.

⁷ Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. ⁸ І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. ⁹ Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? ¹⁰ Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. ¹¹ І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? ¹² І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. ¹³ Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.

¹⁴ І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, ¹⁵ і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. ¹⁶ Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. ¹⁷ І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. ¹⁸ Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. ¹⁹ І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. ²⁰ Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. ²¹ І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. ²² Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. ²³ І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. ²⁴ Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. ²⁵ Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. ²⁶ Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. ²⁷ Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. ²⁸ Але ви були зі Мною в напастях Моїх, ²⁹ і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, ³⁰ щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. ³¹ Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, ³² але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. ³³ Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. ³⁴ Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. ³⁵ І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. ³⁶ Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. ³⁷ Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. ³⁸ Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!

³⁹ І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. ⁴⁰ Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. ⁴¹ А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, ⁴² говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! ⁴³ Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. ⁴⁴ І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. ⁴⁵ Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, ⁴⁶ і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.

⁴⁷ Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. ⁴⁸ Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! ⁴⁹ Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? ⁵⁰ І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. ⁵¹ Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. ⁵² Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! ⁵³ Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.

⁵⁴ Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. ⁵⁵ Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. ⁵⁶ Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. ⁵⁷ Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! ⁵⁸ Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! ⁵⁹ Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. ⁶⁰ Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. ⁶¹ І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. ⁶² І, вийшовши геть, плакав гірко.

⁶³ Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. ⁶⁴ І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? ⁶⁵ І багато іншої хули говорили на Нього.

⁶⁶ А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон ⁶⁷ і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. ⁶⁸ Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. ⁶⁹ Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. ⁷⁰ І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. ⁷¹ Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.

Глава 23

¹ І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. ² І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. ³ Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. ⁴ Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. ⁵ Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. ⁶ Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? ⁷ І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. ⁸ Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. ⁹ І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. ¹⁰ Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. ¹¹ Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. ¹² І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. ¹³ Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, ¹⁴ сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. ¹⁵ Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. ¹⁶ Отже, покаравши Його, відпущу. ¹⁷ А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. ¹⁸ Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! ¹⁹ А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. ²⁰ Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. ²¹ Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! ²² Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. ²³ Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. ²⁴ І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. ²⁵ І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.

²⁶ І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. ²⁷ І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. ²⁸ Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. ²⁹ Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! ³⁰ Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! ³¹ Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?

³² Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. ³³ І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. ³⁴ Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. ³⁵ І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. ³⁶ Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, ³⁷ і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. ³⁸ І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». ³⁹ Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. ⁴⁰ Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? ⁴¹ І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. ⁴² І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! ⁴³ І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

⁴⁴ Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. ⁴⁵ І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. ⁴⁶ Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. ⁴⁷ Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. ⁴⁸ І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. ⁴⁹ Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.

⁵⁰ І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником**, чоловік благий і праведний, ⁵¹ який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, ⁵² прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. ⁵³ І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. ⁵⁴ День той був п’ятниця, і надходила субота. ⁵⁵ Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. ⁵⁶ Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.

 
* Тобто близько 12-ї години дня.

** Член синедріону.

Глава 24

¹ Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. ² Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. ³ І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. ⁴ Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. ⁵ Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? ⁶ Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, ⁷ кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. ⁸ І згадали слова Його. ⁹ І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. ¹⁰ То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. ¹¹ І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. ¹² Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.

¹³ Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. ¹⁴ І розмовляли між собою про всі ці події. ¹⁵ І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. ¹⁶ Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. ¹⁷ Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? ¹⁸ Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? ¹⁹ І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. ²⁰ Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. ²¹ Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. ²² Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, ²³ і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. ²⁴ І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. ²⁵ Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! ²⁶ Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? ²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. ²⁸ І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. ²⁹ А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. ³⁰ І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. ³¹ У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. ³² І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? ³³ І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, ³⁴ які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. ³⁵ І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.

³⁶ Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. ³⁷ Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. ³⁸ Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? ³⁹ Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. ⁴⁰ І, сказавши це, показав їм руки і ноги. ⁴¹ Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? ⁴² Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. ⁴³ І, взявши, їв перед ними. ⁴⁴ І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. ⁴⁵ Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. ⁴⁶ І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, ⁴⁷ і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. ⁴⁸ Ви ж є свідками цього. ⁴⁹ І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.

⁵⁰ І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. ⁵¹ І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. ⁵² Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. ⁵³ І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

 
* Стадія — близько 185 м.

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 1

¹ Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. ² Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. ³ Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.

⁴ Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. ⁵ І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. ⁶ Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед. ⁷ І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. ⁸ Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

⁹ І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані. ¹⁰ І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. ¹¹ І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.

¹² Негайно після того Дух веде Його в пустелю. ¹³ І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.

¹⁴ Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого ¹⁵ і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

¹⁶ Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. ¹⁷ І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. ¹⁸ І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. ¹⁹ І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; ²⁰ і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.

²¹ І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. ²² І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. ²³ І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: ²⁴ облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий. ²⁵ І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього. ²⁶ І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. ²⁷ І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? ²⁸ І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.

²⁹ Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном. ³⁰ Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї. ³¹ І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм. ³² Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. ³³ І все місто зібралося біля дверей. ³⁴ І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.

³⁵ А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. ³⁶ І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним, ³⁷ і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. ³⁸ Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. ³⁹ І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.

⁴⁰ Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. ⁴¹ Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться. ⁴² І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим. ⁴³ І, заборонивши йому, негайно відіслав його. ⁴⁴ І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм. ⁴⁵ А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.

 
* Акриди — вид сарани.

Глава 2

¹ Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. ² Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. ³ І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. ⁴ І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. ⁵ Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. ⁶ Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: ⁷ чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? ⁸ Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? ⁹ Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? ¹⁰ Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: ¹¹ тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. ¹² Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.

¹³ І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. ¹⁴ Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним. ¹⁵ І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. ¹⁶ Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? ¹⁷ Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

¹⁸ Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? ¹⁹ І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити. ²⁰ Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. ²¹ І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде. ²² І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.

²³ І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. ²⁴ І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити. ²⁵ Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? ²⁶ Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? ²⁷ І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; ²⁸ тому Син Людський є господар і суботи.

Глава 3

¹ І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. ² І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. ³ Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. ⁴ А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. ⁵ І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.

⁶ Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. ⁷ Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, ⁸ з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. ⁹ І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. ¹⁰ Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. ¹¹ І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. ¹² Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.

¹³ Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. ¹⁴ І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, ¹⁵ і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. ¹⁶ І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, ¹⁷ Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», ¹⁸ Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта ¹⁹ та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.

²⁰ Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. ²¹ І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. ²² А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. ²³ І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? ²⁴ Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. ²⁵ І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. ²⁶ І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. ²⁷ Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. ²⁸ Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; ²⁹ хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. ³⁰ Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.

³¹ Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. ³² Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. ³³ І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? ³⁴ І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; ³⁵ бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.

Глава 4

¹ І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. ² І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: ³ слухайте, ось вийшов сівач сіяти; ⁴ і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. ⁵ Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. ⁶ Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. ⁷ Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. ⁸ А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. ⁹ І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! ¹⁰ Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. ¹¹ І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, ¹² так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. ¹³ І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? ¹⁴ Сівач слово сіє. ¹⁵ Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. ¹⁶ Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, ¹⁷ але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. ¹⁸ Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, ¹⁹ але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. ²⁰ А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.

²¹ І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? ²² Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. ²³ Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! ²⁴ І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. ²⁵ Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

²⁶ І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; ²⁷ і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. ²⁸ Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. ²⁹ Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

³⁰ І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? ³¹ Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. ³² А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. ³³ І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. ³⁴ Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.

³⁵ І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. ³⁶ І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. ³⁷ І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. ³⁸ А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? ³⁹ І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. ⁴⁰ І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? ⁴¹ І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?

Глава 5

¹ І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. ² І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; ³ він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, ⁴ бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. ⁵ Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. ⁶ Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. ⁷ І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! ⁸ Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. ⁹ І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. ¹⁰ І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. ¹¹ Паслось же там біля гори велике стадо свиней. ¹² І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. ¹³ Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. ¹⁴ Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. ¹⁵ Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. ¹⁶ Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. ¹⁷ І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. ¹⁸ І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. ¹⁹ Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. ²⁰ І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.

²¹ Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. ²² І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його ²³ і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. ²⁴ Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.

²⁵ Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, ²⁶ багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — ²⁷ почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, ²⁸ бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. ²⁹ І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. ³⁰ І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? ³¹ Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? ³² Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. ³³ Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. ³⁴ Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.

³⁵ Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? ³⁶ Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. ³⁷ І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. ³⁸ І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. ³⁹ І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. ⁴⁰ І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. ⁴¹ І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. ⁴² В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. ⁴³ І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.

Глава 6

¹ І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. ² Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? ³ Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. ⁴ Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. ⁵ І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. ⁶ І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.

⁷ І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. ⁸ І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, ⁹ щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. ¹⁰ І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. ¹¹ І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. ¹² Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; ¹³ виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.

¹⁴ Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. ¹⁵ Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. ¹⁶ Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. ¹⁷ Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. ¹⁸ Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. ¹⁹ Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. ²⁰ Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. ²¹ І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; ²² і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. ²³ І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. ²⁴ Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. ²⁵ Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. ²⁶ Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. ²⁷ І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. ²⁸ Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. ²⁹ Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.

³⁰ І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. ³¹ Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. ³² І вирушили в безлюдне місце в човні одні. ³³ І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. ³⁴ Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. ³⁵ І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — ³⁶ відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. ³⁷ Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? ³⁸ Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. ³⁹ Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. ⁴⁰ І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. ⁴¹ Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. ⁴² І всі їли, і наситились. ⁴³ І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. ⁴⁴ Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.

⁴⁵ І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. ⁴⁶ І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. ⁴⁷ Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. ⁴⁸ І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. ⁴⁹ Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. ⁵⁰ Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! ⁵¹ І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, ⁵² бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. ⁵³ І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. ⁵⁴ Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, ⁵⁵ оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. ⁵⁶ І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.

Глава 7

¹ Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, ² І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. ³ Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. ⁴ І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. ⁵ Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? ⁶ Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. ⁷ Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. ⁸ Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. ⁹ І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? ¹⁰ Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. ¹¹ А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, ¹² то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. ¹³ Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. ¹⁴ І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: ¹⁵ нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. ¹⁶ Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! ¹⁷ І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. ¹⁸ Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? ¹⁹ Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. ²⁰ Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. ²¹ Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, ²² злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — ²³ все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

²⁴ І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. ²⁵ Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; ²⁶ а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. ²⁷ Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. ²⁸ Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. ²⁹ І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. ³⁰ І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.

³¹ Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. ³² І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. ³³ Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. ³⁴ І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. ³⁵ І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. ³⁶ І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. ³⁷ І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.

Глава 8

¹ У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: ² жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. ³ Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. ⁴ Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? ⁵ І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. ⁶ Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. ⁷ Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. ⁸ І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. ⁹ А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

¹⁰ І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. ¹¹ Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. ¹² І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. ¹³ І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. ¹⁴ При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. ¹⁵ А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. ¹⁶ І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. ¹⁷ Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? ¹⁸ Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? ¹⁹ Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. ²⁰ А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. ²¹ І сказав їм: як же не розумієте?

²² Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. ²³ Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. ²⁴ Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. ²⁵ Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. ²⁶ І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.

²⁷ І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? ²⁸ Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. ²⁹ Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. ³⁰ І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. ³¹ І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. ³² І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. ³³ Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. ³⁴ І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. ³⁵ Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. ³⁶ Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? ³⁷ Або що дасть людина взамін за душу свою? ³⁸ Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.

Глава 9

¹ І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. ² І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. ³ Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. ⁴ І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. ⁵ При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. ⁶ Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. ⁷ І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! ⁸ І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. ⁹ Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. ¹¹ І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? ¹² Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. ¹³ Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.

¹⁴ Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. ¹⁵ І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. ¹⁶ Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? ¹⁷ Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. ¹⁸ Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. ¹⁹ Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. ²⁰ І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. ²¹ Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; ²² багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. ²³ Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. ²⁴ І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. ²⁵ Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. ²⁶ І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. ²⁷ Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. ²⁸ Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? ²⁹ І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

³⁰ Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. ³¹ Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. ³² Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.

³³ Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? ³⁴ Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. ³⁵ І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. ³⁶ І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: ³⁷ хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. ³⁸ Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. ³⁹ Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. ⁴⁰ Бо хто не проти вас, той за вас. ⁴¹ І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. ⁴² А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. ⁴³ І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, ⁴⁴ де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. ⁴⁵ І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, ⁴⁶ де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. ⁴⁷ І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, ⁴⁸ де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. ⁴⁹ Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. ⁵⁰ Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.

Глава 10

¹ Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. ² Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? ³ Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? ⁴ Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. ⁵ Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. ⁶ На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. ⁷ Ось чому залишить чоловік батька свого і матір ⁸ і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. ⁹ Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. ¹⁰ У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. ¹¹ Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. ¹² І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.

¹³ Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. ¹⁴ Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. ¹⁵ Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. ¹⁶ І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.

¹⁷ Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? ¹⁸ Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. ¹⁹ Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. ²⁰ Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. ²¹ Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. ²² Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. ²³ І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. ²⁴ Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! ²⁵ Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. ²⁶ Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? ²⁷ Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.

²⁸ І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. ²⁹ Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія ³⁰ і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. ³¹ І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.

³² Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. ³³ Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; ³⁴ і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. ³⁵ Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. ³⁶ Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? ³⁷ Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. ³⁸ Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? ³⁹ Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; ⁴⁰ але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. ⁴¹ І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. ⁴² Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. ⁴³ Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. ⁴⁴ І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. ⁴⁵ Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.

⁴⁶ Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. ⁴⁷ Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. ⁴⁸ І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! ⁴⁹ Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. ⁵⁰ Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. ⁵¹ Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. ⁵² Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.

Глава 11

¹ Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх ² і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. ³ І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. ⁴ Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. ⁵ І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? ⁶ Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. ⁷ І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. ⁸ Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. ⁹ І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! ¹⁰ Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!

¹¹ І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.

¹² На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. ¹³ І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. ¹⁴ І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. ¹⁵ Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. ¹⁶ І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. ¹⁷ І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. ¹⁸ Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. ¹⁹ Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.

²⁰ Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. ²¹ І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. ²² Ісус, відповідаючи, говорить їм: ²³ майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. ²⁴ Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. ²⁵ І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. ²⁶ Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.

²⁷ Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини ²⁸ і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. ³⁰ Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. ³¹ Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? ³² А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. ³³ І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

Глава 12

¹ І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. ² І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника. ³ Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим. ⁴ Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям. ⁵ І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали. ⁶ Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. ⁷ Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. ⁸ І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. ⁹ Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим. ¹⁰ Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. ¹¹ Це від Господа, і дивним є в очах наших. ¹² І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.

¹³ І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. ¹⁴ Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? ¹⁵ Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. ¹⁶ Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. ¹⁷ Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.

¹⁸ Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує вос-кресіння, і запитали Його, кажучи: ¹⁹ Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. ²⁰ Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. ²¹ Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. ²² Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. ²³ Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. ²⁴ Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? ²⁵ Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. ²⁶ А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? ²⁷ Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.

²⁸ І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? ²⁹ Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. ³⁰ І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! ³¹ І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає. ³² Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; ³³ і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви. ³⁴ Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.

³⁵ Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? ³⁶ Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх. ³⁷ Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою. ³⁸ І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, ³⁹ сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — ⁴⁰ ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.

⁴¹ І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. ⁴² Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. ⁴³ Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, ⁴⁴ бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.

 
* Яма для видушування винограду.

Глава 13

¹ І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! ² Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. ³ І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: ⁴ скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? ⁵ Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, ⁶ бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. ⁷ Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. ⁸ Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. ⁹ Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. ¹⁰ І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. ¹¹ Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. ¹² Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. ¹³ І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. ¹⁴ Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; ¹⁵ а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; ¹⁶ і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. ¹⁷ Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! ¹⁸ Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. ¹⁹ Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. ²⁰ І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. ²¹ Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. ²² Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. ²³ Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. ²⁴ Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, ²⁵ і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. ²⁶ І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. ²⁷ І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. ²⁸ Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. ²⁹ Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. ³⁰ Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. ³¹ Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. ³² Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. ³³ Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. ³⁴ Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, ³⁵ так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. ³⁶ Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. ³⁷ А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

Глава 14

¹ Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. ² Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.

³ І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. ⁴ Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? ⁵ Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. ⁶ Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. ⁷ Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. ⁸ Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. ⁹ Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.

¹⁰ І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. ¹¹ Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.

¹² У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. ¹³ І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, ¹⁴ і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? ¹⁵ І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. ¹⁶ І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.

¹⁷ Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. ¹⁸ І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. ¹⁹ Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? ²⁰ Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. ²¹ Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.

²² І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. ²³ І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. ²⁴ І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. ²⁵ Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.

²⁶ І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. ²⁷ І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. ²⁸ По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. ²⁹ Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. ³⁰ І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. ³¹ Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.

³² Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. ³³ І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. ³⁴ І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. ³⁵ І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. ³⁶ І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
³⁷ Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? ³⁸ Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. ³⁹ І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. ⁴⁰ І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. ⁴¹ І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. ⁴² Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.

⁴³ І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. ⁴⁴ Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. ⁴⁵ І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. ⁴⁶ А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. ⁴⁷ Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. ⁴⁸ Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. ⁴⁹ Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. ⁵⁰ Тоді, залишивши Його, всі повтікали. ⁵¹ Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. ⁵² Але він, покинувши покривало, голим утік від них.

⁵³ І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. ⁵⁴ Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. ⁵⁵ Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. ⁵⁶ Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. ⁵⁷ І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: ⁵⁸ ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. ⁵⁹ Але й таке свідчення їхнє не сходилось. ⁶⁰ Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? ⁶¹ Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? ⁶² Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. ⁶³ Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? ⁶⁴ Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. ⁶⁵ І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.

⁶⁶ Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика ⁶⁷ і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. ⁶⁸ Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. ⁶⁹ Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. ⁷⁰ Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. ⁷¹ Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. ⁷² Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.

Глава 15

¹ Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. ² Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. ³ І первосвященики звинувачували Його багато в чому. ⁴ Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? ⁵ Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. ⁶ На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. ⁷ Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. ⁸ І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. ⁹ Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? ¹⁰ Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. ¹¹ Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. ¹² Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? ¹³ Вони знову закричали: розіпни Його. ¹⁴ Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! ¹⁵ Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.

¹⁶ Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, ¹⁷ і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; ¹⁸ і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! ¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.

²⁰ Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. ²¹ І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. ²² І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. ²³ І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. ²⁴ Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. ²⁵ Була третя година, і розіп’яли Його. ²⁶ І був напис провини Його: Цар Юдейський. ²⁷ З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. ²⁸ І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. ²⁹ Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! ³⁰ Спаси Себе Самого і зійди з хреста. ³¹ Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! ³² Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

³³ О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. ³⁴ О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? ³⁵ Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. ³⁶ А один побіг, намочив губку оцтом i, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. ³⁷ Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. ³⁸ І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. ³⁹ Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. ⁴⁰ Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, ⁴¹ які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.

⁴² І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. ⁴³ Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. ⁴⁴ Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. ⁴⁵ І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. ⁴⁶ Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. ⁴⁷ Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

Глава 16

¹ Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса. ² І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце. ³ І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? ⁴ І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. ⁵ І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. ⁶ А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. ⁷ Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам. ⁸ І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.

⁹ Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів. ¹⁰ Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. ¹¹ Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.

¹² Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. ¹³ І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.

¹⁴ Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. ¹⁵ І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. ¹⁶ Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений. ¹⁷ Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, ¹⁸ братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.

¹⁹ Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. ²⁰ Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.

Глава:  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 1

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

² Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; ³ Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; ⁴ Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; ⁵ Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; ⁶ Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; ⁷ Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; ⁸ Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; ⁹ Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; ¹⁰ Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; ¹¹ Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. ¹² По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; ¹³ Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; ¹⁴ Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; ¹⁵ Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; ¹⁶ Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. ¹⁷ Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.

¹⁸ Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. ¹⁹ Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. ²⁰ Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. ²¹ Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. ²² Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ²³ ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. ²⁴ Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. ²⁵ І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.

Глава 2

¹ Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: ² де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. ³ Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. ⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? ⁵ Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: ⁶ і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. ⁷ Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки ⁸ і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. ⁹ Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. ¹⁰ Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. ¹¹ І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну**. ¹² І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.

¹³ Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. ¹⁴ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет ¹⁵ і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.

¹⁶ Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. ¹⁷ Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: ¹⁸ голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.

¹⁹ Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті ²⁰ і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. ²¹ Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. ²² Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. ²³ І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.

* Мудреці.

** Запашна рідина.

Глава 3

¹ У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, ² і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. ³ Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. ⁴ Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. ⁵ Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; ⁶ І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. ⁷ А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? ⁸ Створіть же плід, достойний покаяння. ⁹ І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: ¹⁰ бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. ¹¹ Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; ¹² Його лопата** в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.

¹³ Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. ¹⁴ Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? ¹⁵ Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. ¹⁶ І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. ¹⁷ І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.

* Вид сарани.

** Якою віють хліб.

Глава 4

¹ Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. ² І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. ³ І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. ⁴ Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. ⁵ Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, ⁶ та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. ⁷ Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. ⁸ Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, ⁹ та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. ¹⁰ Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. ¹¹ Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

¹² Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. ¹³ І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, ¹⁴ щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: ¹⁵ земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. ¹⁶ Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. ¹⁷ Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.

¹⁸ Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. ¹⁹ Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. ²⁰ І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. ²¹ І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. ²² Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.

²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. ²⁴ І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. ²⁵ І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.

Глава 5

¹ Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. ² І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

³ Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

⁴ Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

⁵ Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

⁶ Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

⁷ Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

¹⁰ Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. ¹² Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.

¹³ Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.

¹⁴ Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. ¹⁵ І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. ¹⁶ Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

¹⁷ Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. ¹⁸ Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. ¹⁹ Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. ²⁰ Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.

²¹ Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. ²² Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. ²³ Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, ²⁴ залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. ²⁵ Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. ²⁶ Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант***.

²⁷ Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. ²⁸ А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. ²⁹ Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. ³⁰ І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.

³¹ Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. ³² А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

³³ Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. ³⁴ А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; ³⁵ ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. ³⁶ І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. ³⁷ Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.

³⁸ Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. ³⁹ А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. ⁴⁰ І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. ⁴¹ І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. ⁴² Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

⁴³ Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. ⁴⁴ А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, ⁴⁵ щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. ⁴⁶ Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? ⁴⁷ І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?

⁴⁸ Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.

* Нікчемний чоловік.

** Верховне судилище.

*** Дрібна монета.

Глава 6

¹ Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. ² Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ³ У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, ⁴ щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

⁵ І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ⁶ Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ⁷ А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. ⁸ Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. ⁹ Моліться ж так:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; ¹⁰ нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. ¹¹ Хліб наш насущний дай нам сьогодні; ¹² І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; ¹³ І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

¹⁴ Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. ¹⁵ А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.

¹⁶ Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, ¹⁸ щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.

¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. ²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, ²¹ бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

²² Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; ²³ коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?

²⁴ Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. ²⁵ Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? ²⁶ Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? ²⁷ Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁸ І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; ²⁹ кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; ³⁰ якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! ³¹ Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? ³² Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. ³³ Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. ³⁴ Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.

* Багатство.

Глава 7

¹ Не судіть, щоб і вас не судили; ² бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. ³ І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? ⁴ Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? ⁵ Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁶ Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.

⁷ Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; ⁸ бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. ⁹ Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? ¹⁰ І коли попросить риби, подала б йому змію? ¹¹ Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

¹² Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.

¹³ Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. ¹⁴ А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.

¹⁵ Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. ¹⁶ По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? ¹⁷ Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. ¹⁸ Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. ¹⁹ Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. ²⁰ Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. ²¹ Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. ²² Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? ²³ І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.

²⁴ Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; ²⁵ І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. ²⁶ А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; ²⁷ І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.

²⁸ І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, ²⁹ бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.

Глава 8

¹ Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. ² І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. ³ Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. ⁴ І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.

⁵ А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: ⁶ Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. ⁷ І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. ⁸ Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. ⁹ Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. ¹⁰ Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. ¹¹ Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; ¹² А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. ¹³ І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

¹⁴ Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, ¹⁵ і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.

¹⁶ Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, ¹⁷ щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.

¹⁸ А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. ¹⁹ Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. ²⁰ І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. ²¹ Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. ²² Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.

²³ І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. ²⁴ І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. ²⁵ Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. ²⁶ І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. ²⁷ Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?

²⁸ І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. ²⁹ І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. ³⁰ А віддалік паслося велике стадо свиней. ³¹ І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. ³² І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. ³³ Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. ³⁴ І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.

Глава 9

¹ Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. ² І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! ³ При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. ⁴ Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? ⁵ Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? ⁶ Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. ⁷ І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. ⁸ Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.

⁹ Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. ¹⁰ І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. ¹¹ Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? ¹² Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, ¹³ підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.

¹⁴ Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? ¹⁵ І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. ¹⁶ Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. ¹⁷ Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

¹⁸ Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. ¹⁹ І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.

²⁰ І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, ²¹ бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. ²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.

²³ Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. ²⁴ І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. ²⁵ Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. ²⁶ І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

²⁷ Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! ²⁸ Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! ²⁹ Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. ³⁰ І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. ³¹ Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.

³² Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. ³³ І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. ³⁴ Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.

³⁵ І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. ³⁶ Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. ³⁷ Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. ³⁸ Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

Глава 10

¹ Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. ² Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, ³ Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, ⁴ Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. ⁵ Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; ⁶ а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; ⁷ ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; ⁸ хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. ⁹ Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, ¹⁰ ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. ¹¹ В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; ¹² а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. ¹³ І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. ¹⁴ А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. ¹⁵ Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. ¹⁶ Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. ¹⁷ Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, ¹⁸ і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. ¹⁹ Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, ²⁰ бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. ²¹ Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; ²² і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. ²³ Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. ²⁴ Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. ²⁵ Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? ²⁶ Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. ²⁷ Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. ²⁸ І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. ²⁹ Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; ³⁰ у вас же і волосся на голові все полічено; ³¹ не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. ³² Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. ³³ А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. ³⁴ Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. ³⁵ Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. ³⁶ І вороги людини — домашні її. ³⁷ Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; ³⁸ і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. ³⁹ Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. ⁴⁰ Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; ⁴¹ хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. ⁴² І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

* Дрібна монета.

Глава 11

¹ І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. ² Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх ³ запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? ⁴ І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: ⁵ сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; ⁶ і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

⁷ Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? ⁸ На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. ⁹ На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. ¹⁰ Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. ¹¹ Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. ¹² Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, ¹³ бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. ¹⁴ І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. ¹⁵ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! ¹⁶ Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, ¹⁷ кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. ¹⁸ Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. ¹⁹ Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.

²⁰ Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. ²¹ Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. ²² Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. ²³ І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. ²⁴ Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. ²⁵ Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. ²⁶ Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.

²⁷ Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. ²⁸ Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; ²⁹ візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ³⁰ бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.

Глава 12

¹ У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. ² Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. ³ Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? ⁵ Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? ⁶ Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. ⁷ Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. ⁸ Бо Син Людський є господарем і суботи.

⁹ І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. ¹⁰ І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. ¹¹ Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? ¹² Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. ¹³ Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. ¹⁵ І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. ¹⁶ І заборонив, щоб не являли Його. ¹⁷ Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: ¹⁸ це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. ¹⁹ Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; ²⁰ тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; ²¹ і на ім’я Його уповатимуть народи.

²² Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. ²³ І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? ²⁴ Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. ²⁵ Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. ²⁶ І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? ²⁷ І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. ²⁸ Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. ²⁹ Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. ³¹ Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. ³² І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. ³³ Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. ³⁴ Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. ³⁵ Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. ³⁶ Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: ³⁷ бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.

³⁸ Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. ³⁹ Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. ⁴⁰ Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. ⁴¹ Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. ⁴² Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. ⁴³ Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. ⁴⁴ Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.

⁴⁶ Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. ⁴⁷ І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. ⁴⁸ Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? ⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; ⁵⁰ бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.

* У грецькому тексті — скарбу серця.

Глава 13

¹ Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. ² І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. ³ І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; ⁴ І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. ⁵ Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. ⁶ Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. ⁷ Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; ⁸ інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. ⁹ Хто має вуха слухати, нехай слухає! ¹⁰ І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? ¹¹ Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. ¹² Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. ¹³ Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; ¹⁴ і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. ¹⁵ Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. ¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. ¹⁷ Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. ¹⁸ Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. ¹⁹ До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. ²⁰ А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, ²¹ але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. ²² А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. ²³ Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.

²⁴ Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; ²⁵ коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. ²⁶ Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. ²⁷ Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? ²⁸ Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? ²⁹ Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. ³⁰ Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.

³¹ Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. ³² Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.

³³ Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.

³⁴ Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, ³⁵ щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.

³⁶ Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. ³⁷ Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; ³⁸ поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; ³⁹ ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. ⁴⁰ Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: ⁴¹ пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, ⁴² і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. ⁴³ Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

⁴⁴ Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

⁴⁵ Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, ⁴⁶ і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.

⁴⁷ Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; ⁴⁸ коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. ⁴⁹ Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, ⁵⁰ і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. ⁵¹ І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! ⁵² Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.

⁵³ І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. ⁵⁴ І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? ⁵⁵ Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? ⁵⁶ І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? ⁵⁷ І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. ⁵⁸ І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.

Глава 14

¹ У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса ² і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. ³ Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, ⁴ тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. ⁵ І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. ⁶ Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, ⁷ тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. ⁸ Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. ⁹ І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. ¹⁰ І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. ¹¹ І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. ¹² Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.

¹³ І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. ¹⁴ І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. ¹⁵ Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. ¹⁶ Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. ¹⁸ Він сказав: принесіть їх Мені сюди. ¹⁹ І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. ²⁰ І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; ²¹ а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.

²² І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. ²³ І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. ²⁴ А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. ²⁵ У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. ²⁶ І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. ²⁷ Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. ²⁸ Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. ²⁹ Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. ³⁰ Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! ³¹ Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? ³² І, як увійшли вони в човен, вітер стих. ³³ Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.

³⁴ Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. ³⁵ Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, ³⁶ і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.

Глава 15

¹ Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: ² чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. ³ Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? ⁴ Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. ⁵ А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, ⁶ той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. ⁷ Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: ⁸ наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; ⁹ але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. ¹⁰ І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! ¹¹ Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. ¹² Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? ¹³ Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. ¹⁴ Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. ¹⁵ Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. ¹⁶ Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? ¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? ¹⁸ А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, ¹⁹ бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. ²⁰ Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.

²¹ І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. ²² І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. ²³ Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. ²⁴ Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. ²⁵ А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. ²⁶ Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. ²⁷ Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. ²⁸ Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.

²⁹ Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. ³¹ І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.

³² Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. ³³ Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴ Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. ³⁵ Тоді звелів народові возлягти на землю. ³⁶ І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. ³⁷ І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, ³⁸ а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

³⁹ І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.

Глава 16

¹ І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. ² Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; ³ А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. ⁴ Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

⁵ Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. ⁶ Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. ⁷ Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. ⁸ Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? ⁹ Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? ¹⁰ Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? ¹¹ Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? ¹² Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.

¹³ Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? ¹⁴ Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. ¹⁵ Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? ¹⁶ Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. ¹⁷ Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; ¹⁸ і Я кажу тобі: ти Петро**, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. ¹⁹ І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. ²⁰ Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.

²¹ З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. ²² І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! ²³ Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. ²⁴ Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. ²⁵ Бо хто хоче душу*** свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. ²⁶ Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? ²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. ²⁸ Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.

* Плоть і кров — людина.

** Камінь.

*** Життя.

Глава 17

¹ Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, ² і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. ³ І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. ⁴ При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. ⁵ Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. ⁶ І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. ⁷ Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. ⁸ Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. ⁹ І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? ¹¹ Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; ¹² але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. ¹³ Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.

¹⁴ Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, ¹⁵ сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. ¹⁶ Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. ¹⁷ Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. ¹⁸ І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. ¹⁹ Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? ²⁰ Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. ²¹ Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.

²² Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, ²³ і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.

²⁴ Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? ²⁵ Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? ²⁶ Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; ²⁷ але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

*Дві драхми — податок на храм.

** Чотири драхми.

Глава 18

¹ У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? ² Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них ³ і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. ⁴ Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. ⁵ І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; ⁶ а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. ⁷ Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. ⁸ Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. ⁹ Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.

¹⁰ Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. ¹¹ Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. ¹² Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? ¹³ І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. ¹⁴ Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.

¹⁵ Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. ¹⁶ Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. ¹⁷ Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. ¹⁸ Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. ¹⁹ Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; ²⁰ бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.

²¹ Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? ²² Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.

²³ Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; ²⁴ коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; ²⁵ а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. ²⁶ Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. ²⁷ Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. ²⁸ Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв**, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. ²⁹ Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. ³⁰ Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. ³¹ Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. ³² Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. ³³ Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? ³⁴ І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. ³⁵ Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.

* Талант — злиток золота чи срібла на велику суму грошей.

** Динарій — срібна римська монета.

Глава 19

¹ Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. ² За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

³ І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? ⁴ Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? ⁵ І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. ⁶ Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. ⁷ Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? ⁸ Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. ⁹ Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. ¹⁰ Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. ¹¹ Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. ¹² Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

¹³ Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. ¹⁴ Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. ¹⁵ І, поклавши на них руки, пішов звідти.

¹⁶ І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? ¹⁷ Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. ¹⁸ Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; ¹⁹ шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. ²⁰ Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? ²¹ Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. ²² Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. ²³ Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. ²⁴ І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. ²⁵ Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? ²⁶ Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.

²⁷ Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? ²⁸ Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. ²⁹ І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. ³⁰ І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.

Глава 20

¹ Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. ² І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. ³ А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. ⁴ І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. ⁵ А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. ⁶ Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? ⁷ Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. ⁸ Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. ⁹ І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. ¹⁰ Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. ¹¹ І, одержавши, стали дорікати господареві ¹² і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. ¹³ Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? ¹⁴ Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. ¹⁵ Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? ¹⁶ Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.

¹⁷ Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: ¹⁸ ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; ¹⁹ і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.

²⁰ Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. ²¹ Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. ²² Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. ²³ І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. ²⁴ Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. ²⁵ Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. ²⁶ Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. ²⁷ І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. ²⁸ Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.

²⁹ І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. ³⁰ І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! ³¹ Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! ³² Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? ³³ Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. ³⁴ Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

Глава 21

¹ І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників ² і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. ³ І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. ⁴ Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: ⁵ скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. ⁶ Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: ⁷ привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. ⁸ Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. ⁹ Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! ¹⁰ І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? ¹¹ Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.

¹² І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. ¹³ І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. ¹⁴ І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. ¹⁵ А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились ¹⁶ і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? ¹⁷ І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.

¹⁸ Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. ¹⁹ Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. ²⁰ Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? ²¹ Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; ²² і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

²³ І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? ²⁴ Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. ²⁵ Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? ²⁶ А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. ²⁷ І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

²⁸ А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. ²⁹ Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. ³⁰ І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. ³¹ Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. ³² Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.

³³ Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. ³⁴ Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. ³⁵ Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. ³⁶ Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. ³⁷ Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. ³⁸ Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. ³⁹ І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. ⁴⁰ Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? ⁴¹ Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. ⁴² Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. ⁴³ Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. ⁴⁴ І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. ⁴⁵ І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. ⁴⁶ І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.

* Спасіння.

Глава 22

¹ Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: ² Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. ³ І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. ⁴ Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. ⁵ Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. ⁶ Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. ⁷ Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. ⁸ Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. ⁹ Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. ¹⁰ І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. ¹¹ Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. ¹² І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. ¹³ Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. ¹⁴ Бо багато покликаних, та мало обраних.

¹⁵ Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. ¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. ¹⁷ Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? ¹⁸ Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? ¹⁹ Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. ²⁰ І говорить їм: чиє це зображення і напис? ²¹ Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. ²² Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.

²³ В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: ²⁴ Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. ²⁵ Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. ²⁶ Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. ²⁷ А після всіх померла і жінка. ²⁸ Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. ³⁰ Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. ³¹ А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: ³² Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. ³³ І, чуючи, народ дивувався вченню Його.

³⁴ А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. ³⁵ І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: ³⁶ Учителю, яка заповідь найбільша в законі? ³⁷ Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. ³⁸ Це є перша і найбільша заповідь. ³⁹ Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. ⁴⁰ На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.

⁴¹ Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: ⁴² що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. ⁴³ Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: ⁴⁴ сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. ⁴⁵ Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? ⁴⁶ І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

Глава 23

¹ Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, ² кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. ³ Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. ⁴ Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. ⁵ Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. ⁶ Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; ⁷ і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! ⁸ Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. ⁹ І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. ¹⁰ І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. ¹¹ Більший же з вас нехай буде вам слугою. ¹² Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.

¹³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. ¹⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. ¹⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. ¹⁶ Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.

¹⁷ Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? ¹⁸ І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. ¹⁹ Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? ²⁰ Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. ²¹ І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. ²² І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. ²³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину** з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. ²⁴ Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! ²⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. ²⁶ Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. ²⁷ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. ²⁸ Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. ²⁹ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, ³⁰ і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. ³¹ Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. ³² І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. ³³ Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? ³⁴ Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. ³⁵ Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. ³⁶ Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. ³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! ³⁸ Ось лишається вам дім ваш пустий. ³⁹ Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

* Пов’язки на чолі і на руках зі словами із закону.

** Десяту частину.

Глава 24

¹ І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. ² Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.

³ Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? ⁴ Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, ⁵ бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. ⁶ Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. ⁷ Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; ⁸ усе ж це — лиш початок хвороб. ⁹ Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. ¹⁰ І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; ¹¹ і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; ¹² і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. ¹³ Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. ¹⁴ І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! ¹⁵ Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — ¹⁶ тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. ¹⁷ І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; ¹⁸ і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. ¹⁹ Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! ²⁰ Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, ²¹ бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. ²² І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. ²³ Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. ²⁴ Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. ²⁵ Ось Я наперед сказав вам. ²⁶ Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. ²⁷ Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. ²⁸ Бо де буде труп, там зберуться орли. ²⁹ І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. ³⁰ І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. ³¹ І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. ³² Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. ³³ Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. ³⁴ Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. ³⁵ Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. ³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. ³⁷ Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; ³⁸ бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, ³⁹ і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. ⁴⁰ Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; ⁴¹ дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. ⁴² Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. ⁴³ Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁴ Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. ⁴⁵ Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? ⁴⁶ Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. ⁴⁷ Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. ⁴⁸ Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, ⁴⁹ і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — ⁵⁰ то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. ⁵¹ І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

Глава 25

¹ Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. ² П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. ³ Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. ⁴ Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. ⁵ А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. ⁶ Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. ⁷ Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. ⁸ Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. ⁹ А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. ¹⁰ Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. ¹¹ Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. ¹² Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. ¹³ Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

¹⁴ Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: ¹⁵ одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. ¹⁶ Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. ¹⁷ Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. ¹⁸ А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. ¹⁹ Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. ²⁰ Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. ²¹ Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. ²² Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. ²³ Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. ²⁴ Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; ²⁵ і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. ²⁶ Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬; ²⁷ тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. ²⁸ Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. ²⁹ Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. ³⁰ А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, ³² і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. ³³ І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. ³⁴ Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. ³⁵ Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; ³⁶ був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. ³⁷ Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! ³⁸ Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? ³⁹ Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? ⁴⁰ І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. ⁴¹ Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. ⁴² Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; ⁴³ був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. ⁴⁴ Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? ⁴⁵ Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. ⁴⁶ І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

Глава 26

¹ Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: ² ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.

³ Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, ⁴ і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. ⁵ Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.

⁶ Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, ⁷ підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. ⁸ Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?

⁹ Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. ¹⁰ Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. ¹¹ Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. ¹² Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. ¹³ Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. ¹⁴ Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників ¹⁵ і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. ¹⁶ І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

¹⁷ Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? ¹⁸ Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. ¹⁹ Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.

²⁰ Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. ²¹ І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. ²² Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? ²³ Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. ²⁴ Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. ²⁵ При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.

²⁶ І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. ²⁷ І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, ²⁸ бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. ²⁹ Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.

³⁰ І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. ³¹ Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. ³² По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. ³³ Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. ³⁴ Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. ³⁵ Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.

³⁶ Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. ³⁷ І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. ³⁸ Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. ³⁹ І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. ⁴⁰ І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? ⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. ⁴² Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. ⁴³ І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. ⁴⁴ І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. ⁴⁵ Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. ⁴⁶ Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.

⁴⁷ І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. ⁴⁸ Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. ⁴⁹ І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. ⁵⁰ Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. ⁵¹ І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. ⁵² Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; ⁵³ чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? ⁵⁴ Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? ⁵⁵ Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. ⁵⁶ Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.

⁵⁷ А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. ⁵⁸ Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. ⁵⁹ Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, ⁶⁰ і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки ⁶¹ і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. ⁶² І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? ⁶³ Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? ⁶⁴ Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. ⁶⁵ Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! ⁶⁶ Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. ⁶⁷ Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках ⁶⁸ і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

⁶⁹ Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. ⁷⁰ Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. ⁷¹ Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. ⁷² І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. ⁷³ Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. ⁷⁴ Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. ⁷⁵ І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

* Найвищий суд у древніх юдеїв.

Глава 27

¹ Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. ² І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.

³ Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, ⁴ кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. ⁵ І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. ⁶ Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. ⁷ І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. ⁸ Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. ⁹ Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, ¹⁰ і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.

¹¹ Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. ¹² І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. ¹³ Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? ¹⁴ І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. ¹⁵ На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. ¹⁶ Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. ¹⁷ Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? ¹⁸ Бо знав, що видали Його через заздрощі. ¹⁹ Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. ²⁰ Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. ²¹ Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. ²² Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. ²³ Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. ²⁴ Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. ²⁵ Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. ²⁶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.

²⁷ Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів ²⁸ і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; ²⁹ і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! ³⁰ І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

³¹ А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. ³² Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. ³³ І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, ³⁴ дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. ³⁵ Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; ³⁶ І, сидячи, стерегли Його там. ³⁷ І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. ³⁸ Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. ³⁹ Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми ⁴⁰ і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. ⁴¹ Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: ⁴² інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; ⁴³ уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. ⁴⁴ Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.

⁴⁵ З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. ⁴⁶ А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? ⁴⁷ Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. ⁴⁸ І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. ⁴⁹ А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. ⁵⁰ Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. ⁵¹ І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; ⁵² і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли ⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. ⁵⁴ Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. ⁵⁵ Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; ⁵⁶ між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.

⁵⁷ Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. ⁵⁸ Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. ⁵⁹ І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею ⁶⁰ і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. ⁶¹ Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.

⁶² Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата ⁶³ і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. ⁶⁴ То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. ⁶⁵ Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. ⁶⁶ Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

* Судилище преторське.

Глава 28

¹ Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.

² І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. ³ Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. ⁴ Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;

⁵ Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. ⁶ Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. ⁷ І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. ⁸ І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.

⁹ Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. ¹⁰ Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. ¹¹ Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. ¹² І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам ¹³ і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. ¹⁴ І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. ¹⁵ Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.

¹⁶ А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. ¹⁷ І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. ¹⁸ І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. ¹⁹ Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, ²⁰ навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.