Псалтир. Кафизма 11 – 20 (Пс. 77 – 151)

Кафизма 1 – 10 (Пс. 1 – 76)


Псалом: 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151


 

Псалом 77

Повчання Асафа.

1 Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. 2 Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. 3 Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, 4 не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. 5 Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, 6 щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. 7 Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. 8 Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. 9 Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. 10 Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. 11 Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. 12 Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. 13 Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. 14 Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. 15 Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. 16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. 17 Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. 18 Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. 19 Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? 20 Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» 21 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, 22 за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. 23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба. 24 Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. 25 Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. 26 Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. 27 І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. 28 Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, 29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. 30 Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, 31 гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. 32 Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. 33 І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. 34 Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. 35 І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. 36 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, 37 але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. 38 Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. 39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. 40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! 41 І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, 42 не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. 43 Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. 44 Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. 45 Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. 46 Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. 47 Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. 48 Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. 49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. 50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. 51 Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. 52 І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. 53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. 54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. 55 Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. 56 Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. 57 Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. 58 Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. 59 Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. 60 Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. 61 І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. 62 Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. 63 Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. 64 Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. 65 Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. 66 І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. 67 Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. 68 А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. 69 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. 70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. 71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. 72 І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.

Слава…

 

Псалом 77. [2] Пс. 48, 5. Мф. 13, 35. [3] Пс. 43, 2. [5] Втор. 4,9. [8] Втор. 32,5. Єз. 2, 3. [9] Суд. 8, 2; 12,1. Іс. 7,2. Ос. 7, 11. [10] 4 Цар. 17, 15. [13] Вих. 14, 21. [14] Вих. 13, 21. Пс. 104, 39. [15] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10,4. [18] Чис. 11, 4. Пс. 105, 14. 1 Кор. 10, 9. [21] Чис. 11, 1. [24] Вих. 16, 14. Чис. 11, 7. Прем. 16, 2. Ін. 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [26–27] Вих. 16, 13. Чис. 11, 31. Пс. 104, 40. [30] Чис. 11, 33. [32] Втор. 1, 32. [39] Як. 4, 14. [40] Чис. 14, 22. [44] Вих. 7, 20. Пс. 104, 29. [45] Вих. 8, 24. Пс. 104, 31. [46] Вих. 10, 13. [47] Вих. 9, 23, 25. Пс. 104, 33. [50] Вих. 9, 6. [51] Вих. 12, 29. [52] Вих. 12, 37. [55] Нав. 12, 7. [58] Втор. 32, 16. [60] 1 Цар. 4, 11. [64] 1 Цар. 4, 11. [66] 1 Цар. 5, 6; 6, 4. [70] 1 Цар. 16, 11. 2 Цар. 7, 8. [71] 2 Цар. 5, 2. 1 Пар. 11, 2.

 

Псалом 78

Псалом Асафа.

1 Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. 2 Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. 3 Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. 4 Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. 5 Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? 6 Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. 7 Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. 8 Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. 9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. 10 Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. 11 Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. 12 Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. 13 А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.

Слава…

 

Псалом 78. [1] Єр. 12, 8. [2] 1 Мак. 7, 17. [3] Єз. 24, 7. [4] Пс. 43, 14. [5] Пс. 88, 47. [6] Єр. 10, 25. [8] Іс. 64, 9. [10] Пс. 41, 4. Іоїл. 2, 17. [11] 3 Цар. 8, 49. [12] Іс. 65, 6. [13] Пс. 99, 3.

 

Псалом 79

1 Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.

2 Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися. 3 Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. 4 Боже, наверни нас, осяй нас світом лиця Твого, і ми спасемося. 5 Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? 6 Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. 7 Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. 8 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. 9 З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. 10 Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. 11 Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. 12 Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату). 13 Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою. 14 Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його. 15 Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. 16 І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. 17 Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. 18 Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. 19 А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. 20 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.

 

Псалом 79. [2] Пс. 76, 21. [3] Іс. 7, 2. [4] Пс. 30, 17. [6] 3 Цар. 22, 27. Пс. 101, 10. [7] Пс. 43, 14. [9] Пс. 43, 3. [12] Вих. 23, 31. [13] Іс. 5, 5. [14] 4 Цар. 17, 6; 25, 1. Пс. 67, 31.

 

Псалом 80

1 Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.

2 Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова. 3 Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями. 4 Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого. 5 Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого. 6 Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав. 7 «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин. 8 В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе. 9 Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю! 10 Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим. 11 Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх. 12 Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені. 13 Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми. 14 О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми. 15 Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою. 16 Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки. 17 Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».

 

Псалом 80. [1] Пс. 8, 1; 83, 1. [4] Чис. 10, 10. [5] Вих. 23, 17. [8] Вих. 17, 6. [9] Вих. 20, 1–2. Пс. 49, 7. [13] Діян. 14, 16. [14] Лев. 26, 3. [17] Втор. 32, 13.

 

Псалом 81

Псалом Асафа.

1 Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити. 2 «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? 3 Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. 4 Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. 5 Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. 6 Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, 7 але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте». 8 Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

 

Псалом 81. [2] Втор. 1, 17. 2 Пар. 19, 6. [4] Притч. 24, 11. Іс. 1, 17. [5] 1 Ін. 1, 6. [6] Ін. 10, 34. [7] Єз. 31, 14. [8] Пс. 2, 8. Євр. 1, 2.

 

Псалом 82

1 Пісня. Псалом Асафа.

2 Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже. 3 Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови. 4 Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. 5 Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля». 6 Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе. 7 Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни, 8 Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими. 9 І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим. 10 Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана, 11 які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі. 12 Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми, 13 які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу». 14 Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром, 15 як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори, 16 так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання. 17 Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи. 18 Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть. 19 І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.

 

Псалом 82. [2] Пс. 108, 1. [4] Мф. 26, 4. [5] Єр. 11, 19. Діян. 14, 5. [8] Іс. 27, 9. [9] Бут. 19, 37. [10] Суд. 4, 15. [12] Суд. 7, 25; 8, 12, 21. [14] Іс. 17, 13. Пс. 1, 4. [17] Пс. 69, 3. [19] Вих. 14, 4; 15, 3.

 

Псалом 83

1 Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.

2 Які любі оселі Твої, Господи Сил! 3 Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. 4 Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. 5 Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. 6 Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. 7 Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. 8 Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. 9 Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. 10 Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. 11 Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. 12 Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. 13 Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

 

Псалом 83. [1] Пс. 80, 1. [3] Пс. 41, 3. [8] Іс. 40, 29. Рим. 1, 17. [11] 1 Цар. 26, 19. 2 Цар. 6, 22. [12] Лк. 22, 35. [13] Пс. 2, 12. Притч. 3, 5.

 

Псалом 84

1 Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.

2 Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова. 3 Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. 4 Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. 5 Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. 6 Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? 7 Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. 8 Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам! 9 Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. 10 Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій. 11 Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. 12 Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася. 13 Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. 14 Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.

Слава…

 

Псалом 84. [3] Пс. 31, 1. Рим. 4, 7. [6] Пс. 12, 2; 76, 8; 78, 5. [10] Пс. 96, 6; 144, 18. [13] Іоїл. 2, 19, 22.

 

Псалом 85

Молитва Давида.

1 Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий. 2 Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. 3 Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. 4 Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. 5 Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе. 6 Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого. 7 В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже. 8 Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. 9 Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє. 10 Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний. 11 Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм. 12 Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. 13 Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. 14 Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. 15 Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний. 16 Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї. 17 Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.

 

Псалом 85. [1] Пс. 87, 3. [5] Вих. 34, 6. Іоїл. 2, 13. Іона 4, 2.

 

Псалом 86

1 Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).

2 Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. 3 Преславне говорять про тебе, місто Боже. 4 Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там. 5 І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його. 6 Господь напише в переписі народів: ось такий народився там. 7 Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.

 

Псалом 86. [3] Іс. 62, 3. [5] Гал. 4, 26.

 

Псалом 87

1 Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)

2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. 3 Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. 4 Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. 5 Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, 6 між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. 7 Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. 8 На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. 9 Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. 10 Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. 11 Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? 12 Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? 13 Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? 14 Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. 15 Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? 16 Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. 17 По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. 18 Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. 19 Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.

Слава…

 

Псалом 87. [1] 1 Пар. 25, 5. [5] Пс. 27, 1. Плач. 3, 6. [6] Іов. 10, 21. [9] Іов. 30, 10. Пс. 30, 12; 37, 12. [11] Пс. 6, 6. [13] Іов. 10, 21–22. [16] Іов. 19, 7. [18] Пс. 21, 13. [7] Пс. 49, 15. [8] Втор. 3, 24. [9] Єр. 3, 17. Одкр. 15, 5. [10] 2 Цар. 7, 22. Іс. 45, 5. [11] Пс. 24, 4; 26, 11. [13] Пс. 29, 4. [14] Пс. 53, 5. [15] Пс. 85, 5. Іс. 54, 8.

 

Псалом 88

1 Повчання Ефама Езрахіта.

2 Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. 3 Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. 4 «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: 5 навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». 6 Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. 7 Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? 8 Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. 9 Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. 10 Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. 11 Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. 12 Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. 13 Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. 14 Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. 15 Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. 16 Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, 17 і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. 18 Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. 19 Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. 20 Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. 21 Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. 22 Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. 23 Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. 24 Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. 25 Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. 26 І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. 27 І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» 28 І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі. 29 Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. 30 І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. 31 А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, 32 якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, 33 то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. 34 Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, 35 не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. 36 Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. 37 Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, 38 як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». 39 А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. 40 Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. 41 Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. 42 Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. 43 Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. 44 Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. 45 Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. 46 Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. 47 Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? 48 Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? 49 Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? 50 Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? 51 Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. 52 Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. 53 Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.

Слава…

 

Псалом 88. [1] 1 Пар. 15, 17. [2] Пс. 91, 3. [4] 2 Цар. 7, 12. Пс. 131, 11. [7] Пс. 85, 8. [9] Пс. 76, 14. Одкр. 19, 15. [10] Пс. 106, 29. Мф. 8, 26. [12] Бут. 1, 1. [15] Пс. 92, 2. [18] Лк. 1, 69. [19] Пс. 3, 4; 83, 10. [21] 1 Цар. 16, 13. Діян. 13, 22. [22] Іс. 41, 10. [23] 2 Цар. 7, 10. [26] Пс. 71, 8. Одкр. 10, 2. [27] 2 Цар. 7, 14. Євр. 1, 5. [28] Кол. 1, 18. Одкр. 19, 16. [30] Пс. 71, 5. 2 Цар. 7, 13. Дан. 2, 44. [33] 2 Цар. 7, 14. [35] 2 Цар. 7, 16. [37] 2 Цар. 7, 16. Пс. 71, 17. Лк. 1, 33. Ін. 12, 34. [38] Одкр. 1, 5. [40] Пс. 43, 10. [41] Плач. 2, 6. [42] Пс. 30, 12; 43, 14. [47] Пс. 12, 2. [49] Пс. 48, 10. Сир. 14, 18. [50] 2 Цар. 7, 15.

 

Псалом 89

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

2 Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. 3 Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. 4 Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» 5 Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. 6 Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. 7 Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. 8 Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. 9 Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. 10 Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. 11 Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? 12 Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. 13 Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. 14 Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. 15 Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. 16 І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. 17 І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.

 

Псалом 89. [3] Іс. 43, 13. [5] 2 Пет. 3, 8. [6] Іс. 40, 6; 51, 12. Сир. 14, 18. [7] Іс. 40, 7. Пс. 75, 8. [10] Сир. 18, 8. [11] Сир. 16, 19. [12] Пс. 38, 5. [14] Іс. 33, 2. Пс. 137, 8. [17] Іов. 14, 15.

 

Псалом 90

[Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний).

1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. 2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». 3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. 4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. 5 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. 6 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. 7 Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. 8 Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. 9 Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. 10 Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. 11 Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. 12 На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.13 На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. 14 Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. 15 Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. 16 Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Слава…

 

Псалом 90. [1] Пс. 16, 8; 35, 8. Ос. 14, 8. [2] Пс. 141, 6. [4] Мф. 23, 37. [5] 2 Цар. 22, 31. Пс. 83, 12. [7] Іов. 11, 19. [8] Пс. 91, 12; 111, 8. [11] Мф. 4, 6. Лк. 4, 10. [12] Іов. 5, 23. [13] Лк. 10, 19. [14] Пс. 144, 19. Дан. 6, 23. [15] Іов. 22, 27; 33, 24. Зах. 13, 9. [16] Іс. 43, 2.

 

Псалом 91

1 Пісня в день суботній.

2 Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній. 3 Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, 4 на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. 5 Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. 6 Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. 7 Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. 8 Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, — 9 Ти ж Всевишній навіки, Господи! 10 Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; 11 і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї; 12 і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. 13 Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. 14 Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. 15 Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, 16 щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.

 

Псалом 91. [2] Пс. 146, 1. [3] Пс. 88, 2. [6] Пс. 103, 24. Єз. 47, 5. Рим. 11, 33. [7] Іс. 26, 10. [8] Пс. 36, 2; 128, 6. [9] Іов. 36, 26. Пс. 101, 28. [11] Чис. 23, 22. [13] Пс. 51, 10. [15] Лк. 2, 36.

 

Псалом 92

[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]

1 Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. 2 Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. 3 Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. 4 Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. 5 Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

 

Псалом 92. [1] Пс. 95, 10. [4] Пс. 2, 4–5; 109, 5. [5] Пс. 118, 86.

 

Псалом 93

[Псалом Давида в четвертий день тижня.]

1 Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! 2 Встань, Судде землі, дай відплату гордим. 3 Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? 4 Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. 5 Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. 6 Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. 7 І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». 8 Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? 9 Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? 10 Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? 11 Знає Господь замисли людські, що вони марні. 12 Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, 13 щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. 14 Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. 15 Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. 16 Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? 17 Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. 18 Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. 19 Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. 20 Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? 21 Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. 22 Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. 23 Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.

Слава…

 

Псалом 93. [1] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. [4] Пс. 51, 3. [5] Пс. 15, 5. [6] Єз. 22, 7. [7] Іов. 22, 13; 24, 15. [9] Притч. 20, 12. Мал. 3, 16. [11] 1 Кор. 3, 20. [12] Іов. 5, 17; Притч. 3, 12. [14] 3 Цар. 8, 57. [21] Пс. 2, 2. Дан. 6, 4.

 

Псалом 94

[Хвалебна пісня Давида.]

1 Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому. 2 Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його. 3 Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. 4 Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його. 5 І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. 6 Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. 7 Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його: 8 «Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, 9 де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої. 10 Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх. 11 Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».

 

Псалом 94. [1] Втор. 32, 3. [3] 1 Пар. 16, 25. [4] Пс. 49, 10. [6] Пс. 17, 7; 131, 7. [7] Євр. 3, 7; 4, 7. [9] Вих. 17, 2, 7. [10] Чис. 14, 34. [11] Євр. 4, 3.

 

Псалом 95

[Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]

1 Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. 2 Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. 3 Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його. 4 Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів. 5 Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив. 6 Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його. 7 Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. 8 Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його. 9 Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. 10 Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. 11 Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. 12 Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. 13 Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.

 

Псалом 95. [1] 1 Пар. 16, 23. [4] Сир. 43, 31. [5] Іс. 41, 24. [6] 1 Пар. 16, 27. [7] 1 Пар. 16, 29. Пс. 28, 1. [10] Зах. 9, 10. [11] 1 Пар. 16, 31. Іс. 49, 13. Одкр. 12, 12. [13] Пс. 9, 9. Діян. 17, 31. Іс. 3, 14.

 

Псалом 96

[Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.]

1 Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її. 2 Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його. 3 Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його. 4 Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться. 5 Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі. 6 Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його. 7 Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його. 8 Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи. 9 Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами. 10 Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх. 11 Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість. 12 Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.

Слава…

 

Псалом 96. [1] Пс. 92, 1; 98, 1. Зах. 9, 10. [2] Одкр. 10, 1. Пс. 88, 15. [4] Одкр. 4, 5. Пс. 76, 17. [6] Пс. 18, 2. [7] Вих. 20, 4. Лев. 26, 1. Втор. 5, 8. [9] Пс. 134, 5. [10] Ам. 5, 15. Рим. 12, 9. [11] 2 Цар. 22, 29. Іов. 18, 5. Пс. 111, 4. [12] Пс. 31, 11.

 

Псалом 97

Псалом [Давида].

1 Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу. 2 Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою. 3 Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого. 4 Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте! 5 Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів. 6 Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом. 7 Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її. 8 Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори 9 перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.

 

Псалом 97. [1] Іс. 63, 5. [2] Іс. 52, 10. [3] Лк. 2, 30; 3, 6. [4] Пс. 65, 2. [5] Пс. 149, 3. [8] 1 Пар. 16, 32. [9] Пс. 95, 13.

 

Псалом 98

[Псалом Давида.]

1 Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля. 2 Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. 3 Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. 4 І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. 5 Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. 6 Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. 7 У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм. 8 Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. 9 Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.

 

Псалом 98. [1] Пс. 92, 1. 1 Цар. 4, 4. 2 Цар. 6, 2. [3] Пс. 94, 3; 110, 9. [4] Пс. 102, 6. [5] Іс. 6, 3. Одкр. 4, 8. [6] Вих. 32, 11. Чис. 14, 13. 1 Цар. 12, 19. [7] Вих. 33, 9. [9] 1 Пет. 1, 16.

 

Псалом 99

Псалом [Давида] хвалебний.

1 Викликніть Господу, вся земля! 2 Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали. 3 Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його. 4 Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його. 5 Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.

 

Псалом 99. [1] Пс. 97, 4. Діян. 10, 46. [3] 1 Цар. 12, 22. Пс. 73, 1; 78, 13. [5] Пс. 72, 1.

 

Псалом 100

Псалом Давида.

1 Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи. 2 Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого. 3 Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу. 4 Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати. 5 Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл. 6 Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені. 7 Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду. 8 Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.

Слава…

 

Псалом 100. [1] Пс. 88, 2. [2] 1 Цар. 18, 14. 1 Пар. 18, 14. [3] Пс. 138, 21. [4] Пс. 6, 9. [6] Мк. 3, 35.

 

Псалом 101

1 Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.

2 Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. 3 Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. 4 Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. 5 Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. 6 Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. 7 Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. 8 Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. 9 Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. 10 Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. 11 Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. 12 Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. 13 Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. 14 Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. 15 Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. 16 І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. 17 Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. 18 Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. 19 І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. 20 Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, 21 щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, 22 щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, 23 коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. 24 Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. 25 І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. 26 На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. 27 Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. 28 Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. 29 Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».

 

Псалом 101. [2] Пс. 142, 1. [3] Пс. 12, 2; 43, 25. [4] Притч. 17, 22. [5] Пс. 108, 22. [7] Втор. 14, 17. [10] Іов. 3, 24. [12] Іов. 8, 9; 14, 1–2. [14] Пс. 50, 20. Єр. 29, 10. [17] Іс. 14, 32. [21] Пс. 78, 11. [22] Іс. 62, 6. [23] Зах. 8, 21. [24] Пс. 88, 46. [25] Іов. 21, 21. [26] Євр. 1, 10. [27] Іс. 51, 6. Мф. 24, 35. [28] Іов. 36, 26. Пс. 89, 3. Мал. 3, 6.

 

Псалом 102

Псалом Давида.

1 Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. 2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. 3 Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. 4 Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. 5 Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя. 6 Господь творить справедливість і суд усім покривдженим. 7 Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої. 8 Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. 9 Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. 10 Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. 11 Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його. 12 Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші. 13 Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його. 14 Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі. 15 Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає. 16 Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній. 17 Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його. 18 І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх. 19 Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє. 20 Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його. 21 Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його. 22 Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!

 

Псалом 102. [1] Пс. 103, 1. [3] Пс. 29, 3. 2 Пар. 30, 20. [4] Іов. 33, 24. [5] Пс. 5, 13. [6] Пс. 98, 4. [8] Чис. 14, 18. Неєм. 9, 17. [9] Іс. 57, 16. [15] Іс. 40, 6. [16] Іов. 7, 10. [17] Пс. 24, 6. [18] Втор. 7, 9. Пс. 30, 2. [19] Пс. 9, 8. [20] Дан. 7, 10. [21] Еф. 3, 10. Кол. 1, 16.

 

Псалом 103

[Псалом Давида про сотворіння світу.]

1 Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. 2 Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. 3 Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. 4 Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. 5 Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. 6 Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. 7 Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. 8 Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. 9 Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. 10 Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] 11 Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. 12 Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. 13 Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. 14 Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. 15 І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. 16 Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. 17 Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. 18 Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. 19 Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. 20 Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. 21 Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. 22 Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. 23 Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. 24 Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. 25 Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. 26 Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. 27 Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. 28 Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. 29 Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. 30 Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. 31 Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. 32 Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. 33 Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. 34 Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. 35 Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!

Слава…

 

Псалом 103. [1] Пс. 102, 1, 22. [2] Бут. 1, 3, 6, 8. [3] Бут. 1, 7. [4] Євр. 1, 7. [7] Іов. 37, 5. [9] Іов. 38, 10–11. [10] Пс. 73, 15. Втор. 11, 11. Іов. 5, 10. [14] Пс. 146, 8. [15] Суд. 9, 13. Сир. 40, 20. [20] Бут. 1, 16. [21] Пс. 146, 9. Іс. 31, 4. [22] Іов. 37, 8. [24] Пс. 32, 5; 91 6. [25] Сир. 43, 27. [26] Іов. 40, 20. [27] Пс. 144, 15. [28] Притч. 6, 8. [29] Іов. 12, 10. Дан. 5, 23. [30] Іов. 33, 4. [32] Пс. 143, 5. [33] Пс. 33, 2. [35] Пс. 102, 1.

 

Псалом 104

(Алилуя.)

1 Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. 2 Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. 3 Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. 4 Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. 5 Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. 6 Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. 7 Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. 8 Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, 9 яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. 10 І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, 11 кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». 12 Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, 13 і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, 14 Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: 15 «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». 16 І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. 17 Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. 18 Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, 19 аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. 20 Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. 21 І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. 22 Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. 23 Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. 24 І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. 25 Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. 26 Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. 27 Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. 28 Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. 29 Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. 30 Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. 31 Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. 32 Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. 33 Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. 34 Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. 35 І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. 36 І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. 37 І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. 38 Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. 39 Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. 40 Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. 41 Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. 42 Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого, 43 і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. 44 І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. 45 Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!

Слава…

 

Псалом 104. [1] 1 Пар. 16, 8. Іс. 12, 4. [2] Пс. 70, 17. [3] Пс. 33, 4. [8] Діян. 7, 5. Вих. 2, 24. [9] Бут. 17, 2; 26, 3. Лк. 1, 73. Євр. 6, 13. [10] Бут. 13, 15. [13] Бут. 13, 8. Євр. 11, 8. [14] Бут. 12, 17. [15] 1 Пар. 16, 22. [16] Бут. 41, 57. [17] Бут. 37, 28. [18] Бут. 39, 20. [20] Бут. 41, 14. [21] Діян. 7, 10. [23] Бут. 46, 6. [24] Вих. 1, 7. Діян. 7, 17. [25] Вих. 1, 14. [26] Вих. 3, 10. [27] Вих. 7, 10. [28] Вих. 10, 22. [29] Вих. 7, 20. Пс. 77, 44. [30] Вих. 8, 6. [31] Вих. 8, 17. Пс. 77, 45. [32] Вих. 9, 23. [33] Вих. 9, 25. Пс 77, 47. [34] Вих. 10, 13–14. Пс. 77, 46. [36] Вих. 12, 29. Пс. 77, 51. [37] Вих. 12, 35. [38] Вих. 12, 33. [39] Вих. 13, 21. Пс. 77, 14. [40] Вих. 16, 13. [41] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11. Пс. 77, 16. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [42] Бут. 22, 16. [43] Нав. 3, 1.

 

Псалом 105

Алилуя.

1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. 2 Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? 3 Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. 4 Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, 5 щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. 6 Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. 7 Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. 8 Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. 9 І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. 10 І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. 11 Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. 12 І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. 13 Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. 14 Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. 15 Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. 16 І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. 17 Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. 18 Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. 19 Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. 20 Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. 21 Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, 22 дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. 23 І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. 24 І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; 25 Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. 26 І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, 27 розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. 28 Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, 29 і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. 30 Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. 31 І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. 32 І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, 33 бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. 34 Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, 35 але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, 36 стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, 37 приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; 38 проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; 39 осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. 40 Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. 41 і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. 42 Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. 43 Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. 44 Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. 45 Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. 46 І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. 48 Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!

Слава…

 

Псалом 105. [1] Пс. 117, 1. [2] Сир. 43, 34. [3] Пс. 36, 37. [4] Неєм. 5, 19. [5] Пс. 2, 8. [6] Дан. 9, 5. [7] Вих. 14, 11. [9] Вих. 14, 21. Пс. 77, 13. [10] Лк. 1, 71. [11] Вих. 14, 28. [13] Єр. 2, 32. [14] Чис. 11, 33. [16] Чис. 16, 2. [17] Чис. 16, 31. Втор. 11, 6. [19] Вих. 32, 4. [20] Рим. 1, 23. [23] Вих. 32, 11. [24] Чис. 14, 2. [25] Втор. 1, 27. [26] Чис. 14, 29. [28] Чис. 25, 3. [30] Чис. 25, 7. [31] Чис. 25, 13. [32] Чис. 20, 3. [34] Втор. 7, 2. [35] Ос. 7, 8. [36] Вих. 23, 33. Втор. 7, 16. [37] Лев. 18, 21. Втор. 12, 31. 4 Цар. 21, 6. [40] Суд. 2, 14; 3, 8. [45] Втор. 30, 1–3. [47] 1 Пар. 16, 35. Іс. 11, 12. [48] 1 Пар. 16, 36. Пс. 40, 14; 71, 18.

 

Псалом 106

[Алилуя.]

1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. 2 Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, 3 і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. 4 Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. 5 Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. 6 Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. 7 І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. 8 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, 9 бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. 10 Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, 11 бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. 12 Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. 13 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, 14 вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. 15 Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: 16 бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. 17 Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. 18 Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. 19 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, 20 послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. 21 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. 22 Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. 23 Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, 24 вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: 25 скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — 26 піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. 27 Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. 28 Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. 29 Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. 30 І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. 31 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. 32 Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. 33 Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, 34 землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. 35 Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. 36 І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, 37 засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. 38 Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. 39 Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, 40 тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. 41 Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. 42 Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. 43 Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.

Слава…

 

Псалом 106. [1] Юдиф. 16, 1. [2] Пс. 105, 10. [4] Євр. 11, 9, 37; 13, 14. [6] Пс. 21, 6. [9] Пс. 33, 11; 144, 16. [10] Іов. 36, 8. [12] 4 Цар. 14, 26. [16] Пс. 115, 7. Іс. 45, 2. Наум. 1, 13. [18] Іов. 33, 20. [20] Прем. 16, 12. [22] Пс. 49, 14; 115, 8. [24] Сир. 43, 26. [25] Іона 1, 4. Мф. 8, 24. [27] Іс. 29, 14. Єз. 7, 26. [29] Мф. 14, 32. [34] 3 Цар. 17, 1. Іоїл. 1, 10. [35] Іс. 41, 18. [39] Пс. 43, 26. [40] Іов. 12, 21. [41] 1 Цар. 2, 8. [42] Іов. 5, 16; 22, 19. [43] Втор. 32, 29. Єр. 9, 12.

 

Псалом 107

1 Пісня. Псалом Давида.

2 Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. 3 Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. 4 Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. 5 Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя. 6 Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя, 7 щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене. 8 Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю: 9 Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій, 10 Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені». 11 Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома? 12 Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? 13 Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський. 14 З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.

 

Псалом 107. [2] Пс. 56, 8. [5] Пс. 35, 6. [6] Пс. 56, 6. [7] Пс. 59, 7. [8] Пс. 59, 8. [9] Пс. 59, 9. [11] Пс. 59, 11. [12] Пс. 59, 12. [14] Пс. 59, 14.

 

Псалом 108

Начальнику хору. Псалом Давида.

1 Боже хвали моєї! Не мовчи. 2 Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. 3 Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; 4 за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; 5 віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. 6 Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. 7 Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. 8 Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. 9 Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. 10 Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. 11 Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його. 12 Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; 13 нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його. 14 Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. 15 Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, 16 за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її. 17 Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього. 18 Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; 19 і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. 20 Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! 21 Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. 22 Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. 23 Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. 24 Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. 25 І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. 26 Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. 27 Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив. 28 Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується. 29 А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм. 30 А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, 31 бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.

Слава…

 

Псалом 108. [2] Мк. 14, 56. [4] Пс. 119, 7. Ін. 8, 40. [5] Пс. 34, 12. Єр. 18, 20. [6] Іов. 17, 8. [8] Ін. 17, 12. Діян. 1, 20. [9] Втор. 28, 32. [10] Іов. 20, 10. [11] Втор. 28, 43. [13] Вих. 20, 5. Іов. 18, 19. Іс. 14, 22. [14] Вих. 20, 5. Єр. 18, 23. [15] Притч. 10, 7. Мф. 27, 25. [16] Іов. 24, 20. Як. 2, 13. [17] Притч. 11, 27. Прем. 1, 12. [23] Іов. 14, 2. Пс. 143, 4. [25] Пс. 21, 8. Мф. 27, 29. [27] Пс. 63, 10. [28] Мф. 5, 44. 1 Кор. 4, 12–13. [30] Пс. 21, 23. [31] Діян. 2, 25.

 

Псалом 109

Псалом Давида.

1 Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх». 2 Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. 3 З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе». 4 Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим». 5 Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів. 6 Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. 7 І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.

 

Псалом 109. [1] Мф. 22, 44. Мк. 12, 36. Лк. 20, 42. Діян. 2, 34. 1 Кор. 15, 25. Євр. 1, 13. [4] Євр. 5, 6; 7, 17. [5] Пс. 2, 10. [7] Флп. 2, 8–9.

 

Псалом 110

Алилуя.

1 Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні. 2 Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх. 3 Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно. 4 Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь. 5 Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно. 6 Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів. 7 Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні, 8 тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті. 9 Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його. 10 Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.

 

Псалом 110. [1] Пс. 9, 2. Євр. 10, 25. [2] Іов. 37, 14. [3] Псал. 9, 9; 47, 11; 101, 28. [5] Пс. 36, 19. Лк. 1, 72. [6] Втор. 9, 6. [7] Дан. 4, 34. [9] Лк. 1, 68; 11, 2. [10] Іов. 28, 28. Притч. 1, 7; 9, 10. Сир. 11, 16.

 

Псалом 111

Алилуя.

1 Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його. 2 Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний. 3 Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно. 4 У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий. 5 Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє. 6 Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна. 7 Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа. 8 Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх. 9 Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі. 10 Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.

Слава…

 

Псалом 111. [1] Пс. 1, 1; 127, 1. [2] Притч. 20, 7. [3] Пс. 33, 10. [4] Вих. 10, 23. Есф. 8, 16. [5] Пс. 36, 26. [6] Притч. 10, 7. [7] Сир. 34, 16. [8] Притч. 4, 23. [9] Пс. 36, 26. 2 Кор. 9, 9. [10] Пс. 34, 16; 36, 12.

 

Псалом 112

Алилуя.

1 Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє! 2 Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. 3 Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє. 4 Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його. 5 Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах. 6 Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю; 7 з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого, 8 щоб посадити його з князями народу Свого; 9 неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!

 

Псалом 112. [1] Пс. 134, 1. [2] Дан. 2, 20. [3] Мал. 1, 11. [4] Пс. 96, 9. [5] Пс. 137, 6. Іс. 57, 15. [7] 3 Цар. 16, 2. [8] 1 Цар. 16, 12. [9] Пс. 67, 7.

 

Псалом 113

[Алилуя.]

1 Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих, 2 Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його. 3 Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. 4 Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята. 5 Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? 6 Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? 7 Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова, 8 що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. 9 Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. 10 Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?» 11 Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. 12 Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських: 13 мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, 14 мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; 15 руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. 16 Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. 17 [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. 18 Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. 19 Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. 20 Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона, 21 Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих. 22 Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим. 23 Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю. 24 Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. 25 Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. 26 А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.

 

Псалом 113. [1] Вих. 13, 3. [3] Вих. 14, 21–22. Нав. 3, 16. [4] Пс. 67, 17. [5] Наум. 1, 4. [8] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11. [9] 1 Пар. 16, 35. [10] Пс. 41, 4. [11] Втор. 33, 26. [12] Пс. 134, 15 та ін. [13] Прем. 15, 15. [14] Пс. 134, 17. [16] Єр. 10, 8. [17] Пс. 129, 5. [24] Втор. 10, 14. [25] Пс. 6, 6. Іс. 38, 18. Вар. 2, 17. [26] Дан. 2, 20.

 

Псалом 114

[Алилуя.]

1 Я люблю Господа, Він почув голос благання мого. 2 Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої. 3 Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски. 4 Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!» 5 Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас. 6 Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені. 7 Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе. 8 Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.

Слава…

 

Псалом 114. [2] Пс. 30, 3. [3] 2 Цар. 22, 5. [5] Пс. 85, 5. [6] Мф. 10, 16. [8] Пс. 55, 14.

 

Глава 115

[Алилуя.]

1 Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми. 2 І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!» 3 Що віддам Господу за все, що Він воздав мені? 4 Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. 5 Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. 6 Чесна перед Господом смерть преподобних Його. 7 О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. 8 Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву. 9 Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. 10 У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.

 

Псалом 115. [1] 2 Кор. 4, 13. [2] Рим. 3, 4. [4] Пс. 22, 5. [5] Пс. 21, 26. [7] Прем. 9, 5. [8] Пс. 49, 14. Євр. 13, 15.

 

Глава 116

[Алилуя.]

1 Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди. 2 Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.

 

Псалом 116. [1] Діян. 13, 48. Рим. 15, 11. [2] Пс. 99, 5.

 

Глава 117

[Алилуя.]

1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. 2 Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його. 3 Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його. 4 Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його. 5 У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір. 6 Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина. 7 Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх. 8 Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. 9 Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. 10 Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх. 11 Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх, 12 обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх. 13 Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене, 14 Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням. 15 Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу, 16 правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу. 17 Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні. 18 Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене. 19 Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа. 20 Ось врата Господні; праведні увійдуть ними. 21 Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням. 22 Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем). 23 Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших. 24 Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. 25 О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи. 26 Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього. 27 Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього. 28 Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням]. 29 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.

Слава…

 

Псалом 117. [1] Пс. 135, 1. [5] Іс. 26, 16. [6] Пс. 26, 1; 55, 12. Рим. 8, 31. [7] Євр. 13, 6. [8] Пс. 61, 9; 83, 13; 107, 13. [11] 1 Цар. 17, 45. [12] Втор. 1, 44. Іс. 7, 18. [14] Вих. 15, 2. Іс. 12, 2. [17] Іс. 53, 11. Рим. 6, 9. [18] Єз. 18, 21. [19] Іс. 26, 2. Євр. 9, 24. [22] Іс. 28, 16. Мф. 21, 42. Мк. 12, 10. [26] Мф. 21, 9. Мк. 11, 9. Лк. 19, 38. [29] Пс. 135, 1.

 

Глава 118

[Алилуя.]

1 Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. 2 Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. 3 Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. 4 Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. 5 О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! 6 Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. 7 Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. 8 Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. 9 Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. 10 Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. 11 Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. 12 Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. 13 Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. 14 Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. 15 Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. 16 Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. 17 Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. 18 Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. 19 Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. 20 Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. 21 Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. 22 Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. 23 Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. 24 Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. 25 В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. 26 Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. 27 Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. 28 Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. 29 Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. 30 Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. 31 Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. 32 Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. 33 Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. 34 Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. 35 Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. 36 Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. 37 Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. 38 Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. 39 Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. 40 Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. 41 І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. 42 І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. 43 Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. 44 Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. 45 Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. 46 Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. 47 Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. 48 Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. 49 Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. 50 Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. 51 Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. 52 Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. 53 Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. 54 Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. 55 Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. 56 Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. 57 Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. 58 Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. 59 Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. 60 Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. 61 Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. 62 Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. 63 Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. 64 Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. 65 Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. 66 Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. 67 Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. 68 Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. 69 Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. 70 Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. 71 Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. 72 Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

Слава…

73 Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. 74 Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. 75 Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. 76 Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. 77 Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. 78 Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. 79 Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. 80 Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. 81 Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. 82 Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» 83 Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. 84 Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? 85 Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. 86 Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. 87 Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. 88 Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. 89 Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. 90 З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. 91 З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. 92 Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. 93 Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. 94 Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. 95 Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. 96 Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. 97 О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. 98 Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. 99 Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. 100 Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. 101 Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. 102 Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. 103 Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. 104 Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. 105 Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. 106 Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. 107 Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. 108 Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. 109 В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. 110 Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. 111 Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. 112 Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. 113 Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. 114 Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. 115 Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. 116 Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. 117 Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. 118 Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. 119 Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. 120 Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. 121 Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. 122 Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. 123 Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. 124 Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. 125 Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. 126 Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. 127 Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. 128 Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. 129 Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. 130 Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. 131 Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

Слава…

132 Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. 133 Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. 134 Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. 135 Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. 136 Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. 137 Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. 138 Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. 139 Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. 140 Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. 141 Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. 142 Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. 143 Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. 144 Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. 145 Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. 146 Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. 147 Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. 148 Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. 149 Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. 150 Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. 151 Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. 152 Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. 153 Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. 154 Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. 155 Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. 156 Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. 157 Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. 158 Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. 159 Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. 160 Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. 161 Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. 162 Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. 163 Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. 164 Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. 165 Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. 166 Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. 167 Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. 168 Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. 169 Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. 170 Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. 171 Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. 172 Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. 173 Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. 174 Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. 175 Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. 176 Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Слава…

 

Псалом 118. [2] Пс. 18, 12. [3] Ін. 5, 18. [4] Втор. 4, 5–6. [5] Лк. 1, 6. [6] 1 Ін. 2, 3. Гал. 6, 16. [9] Ін. 15, 3. 1 Пет. 1, 22. [10] Іс. 63, 17. [11] Втор. 6, 6. [18] Втор. 17, 19. [19] 1 Пар. 29, 15. Євр. 11, 13. [21] Втор. 11, 28. [23] Пс. 2, 2. [24] Втор. 17, 19. [30] 3 Цар. 8, 36. [32] Лк. 19, 6. [34] Неєм. 9, 20. [36] 1 Цар. 8, 3. [37] Мф. 18, 9. [39] Мф. 6, 13. [44] Ін. 15, 10. [46] Рим. 1, 16. [50] Пс. 18, 8. Єр. 15, 16. [51] Втор. 17, 11. [55] Пс. 62, 7. [57] Чис. 18, 20. [61] Кол. 2, 8. [62] Діян. 16, 25. [63] Сир. 37, 15. [64] Пс. 32, 5. [67] Євр. 12, 10. [70] Мф. 13, 15. [71] 2 Кор. 7, 10. [72] Пс. 118, 127. [73] Іов. 10, 8. [75] Одкр. 19, 2. [81] Пс. 118, 166. [83] Іов. 30, 30. [86] Ін 17, 17. [89] Іс. 40, 8. Мф. 24, 35. [92] Пс. 18, 8. Єр. 15, 16. [97] Втор. 17, 19. [99] Втор. 4, 6. [100] Прем. 8, 10. [103] Пс. 18, 11. [104] Пс. 118, 128. [105] 2 Пет. 1, 19. [106] Неєм. 10, 29. Іов. 27, 5. [108] Пс. 18, 15. [110] Пс. 139, 6. [112] 3 Цар. 8, 58. [115] Пс. 6, 9; 100, 4. [116] Пс. 24, 2. [118] Рим. 8, 6–7. [120] Лк. 12, 5. Діян. 5, 5. [124] Пс. 142, 2. [126] Еккл. 8, 11. [127] Пс. 18, 11. [128] Пс. 118, 104. [130] Пс. 18, 9. Мф. 11, 25. [132] Пс. 6, 5. [135] Пс. 66, 2. [136] Як. 4, 9. [137] Вих. 9, 27. [138] Втор. 4, 5–6. [139] Пс. 68, 10. [140] 2 Цар. 22, 31. Притч. 30, 5. [142] Ін. 17, 17. [147] Пс. 5, 4; 87, 14. [148] Іс. 26, 9. [151] Ін. 17, 17. [152] Мф. 5, 18. 1 Пет. 1, 25. [154] Пс. 36, 6. [155] Пс. 108, 17. [157] Пс. 3, 1–2. [158] Діян. 17, 16. [161] Іс. 66, 2. [162] Іс. 9, 3. [163] Пс. 100, 7. [165] Гал. 6, 16. 1 Ін. 2, 10. [166] Бут. 49, 18. [168] Пс. 138, 3. [176] Іс. 53, 6. 1 Пет. 2, 25.

 

Глава 119

Пісня ступенів.
1 До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. 2 Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. 3 Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? 4 Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. 5 Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. 6 Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. 7 Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.

 

Псалом 119. [1] Пс. 49, 15. [2] 1 Цар. 26, 19. [3] Як. 3, 5. [4] Пс. 58, 8; 64. 4. Притч. 25, 18. [7] Рим. 3, 17.

 

Псалом 120

Пісня ступенів.
1 Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. 2 Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. 3 Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. 4 Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. 5 Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. 6 Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць. 7 Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь]. 8 Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.

 

Псалом 120. [1] 2 Пар. 20, 12. [2] 2 Пар. 20, 17. Пс. 123, 8. [4] 3 Цар. 8, 52. [6] Прем. 18, 3. Іона 4, 8.

 

Псалом 121

Пісня ступенів. Давида.
1 Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. 2 Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. 3 Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. 4 Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. 5 Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому. 6 Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе. 7 І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. 8 Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. 9 Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.

 

Псалом 121. [3] 2 Пар. 6, 6. Єр. 31, 4. [5] 3 Цар. 7, 7. [6] Зах. 4, 7. Іс. 66, 10. [9] Рим. 15, 2.

 

Псалом 122

Пісня ступенів.
1 До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. 2 Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. 3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. 4 Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

 

Псалом 122. [1] Пс. 120, 1. [2] 2 Пар. 20, 12. [4] Пс. 87, 4. Євр. 11, 36.

 

Псалом 123

Пісня ступенів. Давида.
1 Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, 2 якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, — 3 вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. 4 Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. 5 Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою. 6 Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні. 7 Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. 8 Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
Слава…

 

Псалом 123. [3] Притч. 1, 12. [4] Пс. 143, 7. [7] Пс. 10, 2. Притч. 6, 5. [8] Пс. 120, 2. Неєм. 9, 6.

 

Псалом 124

Пісня ступенів.
1 Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. 2 Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки. 3 Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. 4 Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. 5 А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!

 

Псалом 124 [1] Притч. 16, 20; 28, 25. Іс. 33, 20. [3] Діян. 22, 30. [4] Пс. 7, 11; 111, 4. [5] Пс. 127, 6. Гал. 6,16.

 

Псалом 125

Пісня ступенів.
1 Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. 2 Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними». 3 Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. 4 Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. 5 Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. 6 Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.

 

Псалом 125. [1] Іс. 26, 1. Єр. 33, 26. [3] Лк. 1, 49. [4] Єр. 29, 14; 30, 3; 31, 23. [6] Іс. 66, 13. Мф. 5, 4. Лк. 16, 25.

 

Псалом 126

Пісня ступенів. Соломона.
1 Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. 2 Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. 3 Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. 4 Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. 5 Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.

 

Псалом 126. [1] Притч. 14, 11. 1 Кор. 3, 6. [2] Ін. 21, 3. Єз. 12, 19. [3] 1 Цар. 1, 27.

 

Псалом 127

Пісня ступенів.
1 Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його. 2 Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде. 3 Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. 4 Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. 5 Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. 6 Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!

 

Псалом 127. [1] Пс. 111, 1. [2] Бут. 3, 19. [3] Пс. 143, 12. [4] Втор. 28, 2. [5] Чис. 6, 24. [6] Пс. 124, 5.

 

Псалом 128

Пісня ступенів.
1 Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, 2 багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. 3 На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, 4 але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. 5 Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. 6 Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, 7 якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. 8 А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».
Слава…

 

Псалом 128. [2] 2 Кор. 4, 8. [3] Іов. 4, 8. Іс. 51, 23. [4] Іс. 5, 8. [5] Пс. 6, 11. [6] Пс. 36, 2; 57, 10.

 

Псалом 129

Пісня ступенів.
1 З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій. 2 Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. 3 Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? 4 Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою. 5 Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. 6 Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. 7 Бо у Господі милість і велике у Нього визволення, 8 і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.

 

Псалом 129. [1] Пс. 68, 2. [2] Пс. 5, 2. [3] Пс. 142, 2. [4] Дан. 9, 9. [6] Авв. 2, 3. [8] Іс. 43, 25; 44, 22.

 

Псалом 130

Пісня ступенів. Давида.
1 Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. 2 Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. 3 Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.

 

Псалом 130. [1] 2 Цар. 6, 22. Притч. 16, 5. [2] Рим. 12, 16.

 

Псалом 131

Пісня ступенів.
1 Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. 2 Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: 3 «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, 4 не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; 5 не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». 6 Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. 7 Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. 8 Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. 9 Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. 10 Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. 11 Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. 12 А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм». 13 Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. 14 «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. 15 Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. 16 Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. 17 Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. 18 Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».

 

Псалом 131. [1] Неєм. 13, 14. [3] 2 Цар. 7, 2–3. 3 Цар. 8, 17. [4] Притч. 6, 4. [5] Діян. 7, 46. [6] 1 Цар. 7, 1. [7] Пс. 17, 7. [8] 2 Пар. 6, 41. [10] 2 Пар. 6, 42. [11] 2 Цар. 7, 12. 3 Цар. 8, 25. 2 Пар. 6, 16. Пс. 88, 5. Лк. 1, 55. Діян. 2, 30. [13] 3 Цар. 9, 3. [14] 3 Цар. 8, 13. [15] Пс. 36, 19; 110, 5. [17] 1 Цар. 2, 10. Мал. 3, 1. Лк. 1, 69. [18] Пс. 34, 26.

 

Псалом 132

Пісня ступенів. Давида.
1 Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! 2 Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. 3 Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

 

Псалом 132. [1] Сир. 25, 2. Мк. 9, 5. [2] Вих. 29, 7. Лев. 8, 12. [3] Втор. 3, 8. Пісн. 4, 8.

 

Псалом 133

Пісня ступенів.
1 Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого]. 2 Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. 3 Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
Слава…

 

Псалом 133. [1] Пс. 112, 1; 134, 2. [3] Чис. 6, 24. Пс. 127, 5.

 

Псалом 134

Алилуя.
1 Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні, 2 що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. 3 Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре. 4 Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі. 5 Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами. 6 Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях; 7 підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх. 8 Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин, 9 явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його, 10 уразив багато народів і знищив могутніх царів: 11 Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські; 12 і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм. 13 Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід. 14 Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми. 15 Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських. 16 Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, 17 мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх. 18 Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. 19 Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа! 20 Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа. 21 Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!

 

Псалом 134. [1] Пс. 112, 1. [3] Пс. 135, 1. [4] Втор. 7, 6. 1 Пет. 2, 9. Тит. 2, 14. [6] Пс. 113, 11. Дан. 4, 32. [7] Єр. 10, 13; 14. 22. [8] Вих. 12, 29. Пс. 77, 51. [10] Чис. 21, 21 та ін. [11] Нав. 12, 7. [15] Пс. 113, 12. [16] Прем. 15, 15. [18] Іс. 42, 17. [21] Пс. 49, 2; 109, 2. Іс. 2, 3.

 

Псалом 135

[Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. 2 Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його. 3 Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його. 4 Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його. 5 Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його; 6 утвердив землю на водах, бо повіки милість Його. 7 Він створив великі світила, бо повіки милість Його; 8 сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його; 9 місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його; 10 покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його; 11 і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його; 12 рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його; 13 Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його; 14 і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його; 15 і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його; 16 Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його; 17 і покарав царів великих, бо повіки милість Його; 18 знищив царів сильних, бо повіки милість Його; 19 Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його; 20 і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його; 21 і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його; 22 в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його; 23 Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його; 24 і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його; 25 Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його. 26 Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.

 

Псалом 135. [1] 1 Пар. 16, 34. 2 Пар. 5, 13. [2] Втор. 10, 17. [4] Пс. 71, 18. [5] Бут. 1, 7–8. Пс. 145, 6. Сир. 18, 1. [6] Бут. 1, 9–10. Єр. 10, 12; 51, 15. [7] Пс. 148, 3, 5. [8] Бут. 1, 16. [10] Вих. 12, 29. [11] Вих. 12, 41. [12] Вих. 13, 3. Втор. 4, 34. [13] Вих. 14, 21. [14] Вих. 14, 22. [15] Вих. 14, 28. [19] Чис. 21, 24, 33–35. [20] Нав. 12, 4. [25] Пс. 103, 27; 146, 9.

 

Псалом 136

Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
1 На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. 2 На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. 3 Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських». 4 Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? 5 Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. 6 Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. 7 Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». 8 Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. 9 Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
Слава…

 

Псалом 136. [1] Єз. 1, 1. Іс. 30, 19. [5] Єр. 51, 50. [7] Єр. 49, 7. Єз. 25, 12; 35, 5. [9] Іс. 13, 16.

 

Псалом 137

Давида. (Аггея й Захарії).
1 Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх]. 2 Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого. 3 В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу. 4 Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх. 5 Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня. 6 Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека. 7 Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя. 8 Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.

 

Псалом 137 [1] Пс. 9, 2. [2] Пс. 144, 1. [4] Пс. 67, 33. Іс. 6, 3. [6] Пс. 112, 6. [7] Пс. 36, 24.

 

Псалом 138

Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).
1 Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. 2 Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. 3 Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. 4 Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. 5 Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. 6 Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. 7 Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? 8 Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. 9 Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, 10 і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене. 11 Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. 12 Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. 13 Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. 14 Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. 15 Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. 16 Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. 17 О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! 18 Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. 19 О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! 20 Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої. 21 Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? 22 Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. 23 Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. 24 Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.

 

Псалом 138. [1] Притч. 24, 12. Ін. 21, 17. [2] 2 Цар. 7, 20. Єр. 12, 3. Втор. 31, 21. [3] Пс. 118, 168. [7] Прем. 1, 7. [8] Ам. 9, 2. [9] Пс. 54, 7. [11] Іов. 34, 22. Єр. 23, 24. Євр. 4, 13. [12] Як. 1, 17. [13] Іов. 10, 11. [14] Пс. 118, 71. Одкр. 15, 3. [15] Еккл. 11, 5. [16] Сир. 23, 29. Іов. 14, 5. Мал. 3, 16. [18] Бут. 22, 17. [19] Пс. 5, 7. [21] Пс. 100, 3. [22] Рим. 12, 9. [23] Іов. 31, 6. Пс. 25, 2. [24] Пс. 26, 11; 85, 11; 142, 8.

 

Псалом 139

Псалом.
1 Начальнику хору. Псалом Давида.
2 Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів: 3 вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви, 4 гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх. 5 Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого. 6 Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму. 7 Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого! 8 Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви. 9 Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися. 10 Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх. 11 Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали. 12 Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі. 13 Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним. 14 І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
Слава…

 

Псалом 139. [4] Пс. 5, 10; 57, 5. Рим. 3, 13. [5] 2 Цар. 22, 3. [6] Пс. 63, 6; 141, 4. Єр. 18, 22. [9] Втор. 32, 27. [10] Пс. 7, 15. [11] Пс. 10, 6. [12] Сир. 28, 15. [13] Пс. 9, 19.

 

Псалом 140

Псалом Давида.
1 Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. 2 Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. 3 Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. 4 Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. 5 Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї. 6 І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. 7 Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. 8 На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. 9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. 10 У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.

 

Псалом 140. [2] Вих. 29, 39; 30, 7–8. [3] Пс. 38, 2. Сир. 22, 31. [4] 3 Цар. 8, 58. Притч. 1, 10, 15. [5] Притч. 12, 1; 15, 12; 25, 12. [9] Пс. 139, 6. [10] Пс. 7, 16; 9, 16.

 

Псалом 141

Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
1 Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. 2 Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. 3 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. 4 Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. 5 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. 6 Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. 7 Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

 

Псалом 141. [1] 1 Цар. 24, 4. [2] Пс. 101, 1. [3] Пс. 139, 6. Єр. 18, 22. [4] Притч. 29, 10. [5] Пс. 15, 5; 26, 13; 90, 2. [7] Пс. 142, 11.

 

Псалом 142

Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
1 Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. 2 І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. 3 Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. 4 І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. 5 Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. 6 До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. 7 Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. 8 Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. 9 Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, 10 навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; 11 імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою 12 і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
Слава…

 

Псалом 142. [1] Пс. 5, 2, 16, 1. [2] Іов. 9, 2–3; 15, 14; 25, 4. [3] 1 Цар. 23, 14. [5] Пс. 76, 6. [6] Пс. 27, 2. [7] Пс. 27, 1. [8] Пс. 85, 11. [10] Неєм. 9, 20. [11] Пс. 26, 11; 141, 7.

 

Псалом 143

Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
1 Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви. 2 Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене. 3 Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них? 4 Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає. 5 Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим. 6 Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх. 7 Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих, 8 що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. 9 Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі, 10 бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого. 11 Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. 12 Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах. 13 Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших. 14 Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших. 15 Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.

 

Псалом 143. [1] 2 Цар. 22, 35. [2] 2 Цар. 22, 47. [3] Іов. 7, 17. Пс. 8, 5. Євр. 2, 6. [4] Іов. 8, 9; 14, 2. [5] 2 Цар. 22, 10. [7] Пс. 123, 4. [9] Пс. 32, 2. Іс. 5, 1. Одкр. 5, 9. [10] Притч. 21, 31. 1 Мак. 3, 19. [12] Єз. 24, 25. [13] Лк. 12, 16. [14] Лк. 14, 19. [15] Пс. 32, 12.

 

Псалом 144

Хвала Давида.
1 Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. 2 Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. 3 Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. 4 З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, 5 а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. 6 Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. 7 Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. 8 Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. 9 Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. 10 Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. 11 Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, 12 щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. 13 Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.] 14 Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. 15 Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. 16 Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. 17 Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. 18 Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. 19 Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. 20 Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. 21 Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
Слава…

 

Псалом 144. [1] Пс. 46, 3. [3] Іов. 5, 9; 36, 26. [4] Втор. 4, 10; 6, 7. [8] Вих. 34, 6. Пс. 85, 15. [9] Сир. 18, 12. 2 Пет. 3, 9. 1 Тим. 2, 4. [11] Пс. 46, 9. [13] Пс. 145, 10. Дан. 4, 32; 6, 26. [14] Пс. 36, 24. [15] Пс. 103, 27. [16] Іов. 39, 2. [18] Втор. 4, 7. [19] Пс. 146, 11. [20] 1 Цар. 2, 9.

 

Псалом 145

[Алилуя. Аггея й Захарії.]
1 Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. 2 Співатиму Богові моєму, поки й живу. 3 Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння. 4 Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. 5 Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, 6 що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік, 7 творить суд покривдженим, дає поживу голодним. 8 Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників; 9 Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить. 10 Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.

 

Псалом 145. [1] Пс. 102, 1. [3] Пс. 117, 9. [4] Бут. 3, 19. Еккл. 12, 7. [5] Пс. 33, 9. [6] Пс. 135, 5. Діян. 14, 15. Одкр. 14, 7. [7] Пс. 11, 6; 103, 27. [8] Лк. 18, 35. [9] Пс. 67, 6. [10] Вих. 15, 18.

 

Псалом 146

[Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
1 Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. 2 Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. 3 Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні. 4 Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. 5 Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа. 6 Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. 7 Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. 8 Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям]. 9 Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. 10 Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. 11 Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.

 

Псалом 146. [1] Пс. 91, 2. [2] Пс. 50, 20. Іс. 60, 10. [3] Іс. 61, 1. [4] Іс. 40, 26. [5] Пс. 144, 3. Іс. 40, 28. [6] Пс. 145, 8. [8] Діян. 14, 17. [9] Іов. 38, 41. Пс. 103, 14. Мф. 6, 26. [11] Діян. 10, 35.

 

Псалом 147

(Аггея й Захарії.)
1 Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! 2 Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. 3 Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. 4 Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. 5 Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. 6 Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? 7 Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. 8 Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. 9 Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
Слава…

 

Псалом 147. [3] Втор. 32, 14. [5] Сир. 43, 19. [7] Пс. 32, 9. [8] Діян. 13, 17. [9] Втор. 29, 29; 33, 4. Рим. 2, 3.

 

Псалом 148

[Алилуя.]
1 Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. 2 Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. 3 Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. 4 Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. 5 Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося. 6 Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється. 7 Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. 8 Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його; 9 хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси, 10 звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті, 11 царі земні і всі народи, князі і всі судді, 12 юнаки й діви, старі з молодими — 13 нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі. 14 Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.

 

Псалом 148. [1] Одкр. 5, 13. [2] Лк. 2, 13. [4] Бут. 1, 7. Пс. 101, 1. [5] Бут. 1, 6–7. Пс. 135, 5. Єр. 10, 12; 51, 15. [8] Іов. 37, 10. [11] Пс. 48, 3. [13] Іс. 12, 4. [14] Пс. 131, 17.

 

Псалом 149

[Алилуя.]
1 Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його. 2 Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму. 3 Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому, 4 бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння. 5 Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх. 6 Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх, 7 щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними; 8 зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними, 9 вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.

 

Псалом 149. [1] Пс. 32, 3. [2] Пс. 92, 1. Мих. 2, 13. [4] Пс. 146, 11. [5] Пс. 41, 9. [6] 2 Кор. 10, 4. [7] Мих. 4, 3; 5, 15. [9] Втор. 4, 6; 32, 35.

 

Псалом 150

[Алилуя.]
1 Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. 2 Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. 3 Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. 4 Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. 5 Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. 6 Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.

Слава…

 

Псалом 150. [1] Пс. 105, 1. [3] Пс. 46, 2. [4] Пс. 149, 3. [6] Откр. 5, 13.

 

Псалом 151

[Псалом Давида на поєдинок з Голіафом*
1 Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого. 2 Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир. 3 І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув. 4 Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого. 5 Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них. 6 Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми. 7 Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]

* У євреїв цього псалма нема: він перекладений з грецької.

МОЛИТВИ РАНІШНІ

Вставши від сну, перш будь-якого діла, стань побожно перед святою іконою і, уявляючи себе перед Всевишнім Богом, поклади на себе тричі знак хреста, промовляючи:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Спинившись, заспокой свої почуття, щоб твої думки лишили все земне, тоді сотвори три поклони‚ промовляючи:
Боже, будь милостивий до мене гріш­ного‚
а потім читай наступні молитви без по­спіху і з увагою.
Боже, прости мені всі провини мої перед Тобою.
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

 

Молитва до Святого Духа
Царю Небесний, Утішителю, Душе іс-тини, що всюди єси і все наповняєш‚ Скар­бе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Трисвяте
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Мале славослів’я
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва до Пресвятої Тройці
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва Господня
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство, і сила, і слава‚ Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тропарі Троїчні 

Вставши після сну, припадаємо до Тебе, Благий, і Ангельську пісню співаємо Тобі, Всемогутній: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Ти, Господи, що від сну підняв мене, просвіти розум і серце і уста мої відкрий, щоб піснею прославляти Тебе, Свята Тройце: Свят, Свят, Свят єси‚ Боже, молитвами Богородиці помилуй нас.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Несподівано Суддя прийде, і вчинки кожного виявляться; тому зо страхом взиваймо опівночі: Свят, Свят, Свят єси‚ Боже, молитвами Богороди­ці помилуй нас.
Господи, помилуй (12 разів).

 

Молитва св. Макарія до Пресвятої Тройці
Вставши після сну, подяку приношу Тобі, Пресвята Тройце, Боже наш, що Ти з великої милости Твоєї і довготерпіння не прогнівався на мене лінивого та грішного і не дав мені загинути з моїми гріхами, але, з властивим Тобі чоловіколюбством, підняв мене від сну, щоб зранку прославляти державу Твою. І нині просвіти мої очі мисленні, відкрий мої уста, щоб навчатися слова Твого, і розуміти заповіді Твої, і чинити волю Твою, і вихваляти Тебе в сердечному прославленні, і в піснях славити всесвяте ім’я Твоє‚ — Отця, і Сина, і Святого Духа, — нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 

Поклоніння Ісусу Христу
Прийдіть, поклонімось Цареві нашому‚ Богу.
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 50
Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кістки мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені‚ Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої‚ Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій спо­вістить хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і хай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Символ віри
Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного‚ єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоло­віком.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одно хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих.
І життя будучого віку. Амінь.

Молитва 1-ша‚ святого Макарія Великого
Боже, очисти мене грішного, бо я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою, але Ти визволи мене від усього злого, і хай буде в мені воля Твоя, щоб неосудно я відкрив уста мої грішні і славив святе ім’я Твоє, – Отця, і Сина, і Святого Духа‚ –  нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 2-га, того ж святого
Від сну вставши, ранішню приношу Тобі, Спасе, пісню і‚ припадаючи‚ прошу Тебе: не дай мені заснути в гріховній смерті, але пожалій мене, Ти, що добровільно розп’явся; і мене, який лежить у лінощах‚ підніми швидко й спаси мене, в предстоянні і молитві. І по сні нічнім пошли мені світлий і безгрішний день, Христе Боже, і спаси мене.

Молитва 3-тя, того ж святого
До Тебе, Владико Чоловіколюбче, вставши після сну, вдаюся і до праці Твоєї стаю з Твоєї милости, і молюся Тобі: допомагай мені повсякчасно і в усякому ділі, і захисти мене від усього лихого, що є в світі, і від диявольської спокуси, і спаси мене, і введи в Царство Твоє вічне, бо Ти мене створив і дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром; на Тебе вся моя надія, і Тебе я щиро славлю нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 4-та, того ж святого
Господи, що з великої милости Твоєї і щедрости Твоєї дав мені, рабу Твоєму‚ минулу ніч перебути без напасти від усьо­го злого і супротивника, Ти Сам, Владико, Створителю всього, сподоби мене при світлі Твоєї істини і з просвітленим серцем творити волю Твою нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва 5-та, св. Василія Великого
Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на небі живеш і нас‚ смиренних, доглядаєш, серця й думки випробовуєш і те, що є таємне в людині‚ добре бачиш; Безпочаткове і Вічне Світло, в Якому немає ані тіні зміни або перетворення, Сам‚ Безсмертний Царю‚ прийми молитви наші, які ми в цей час грішними нашими устами творимо, на безліч щедрот Твоїх сподіваючись, і прости нам гріхи наші, чи словом, чи ділом, чи думкою, свідомо чи несвідомо заподіяні, і очисти нас від усякої скверни тіла й духу; і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розу­му прожили всю ніч цього життя, очікуючи світлого і явленого дня Єдинородного Си­на Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Ісуса Христа, коли Він зі славою прийде, Суддя всіх, відплатити кожному по його ділах. Нехай не в сні, а в бадьорості і щирій праці ми з’явимось готовими і ввійдемо з Ним у Божественне Царство Його слави, де голос невмовкний тих‚ що святкують‚ і невимовна утіха всіх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого. Бо Ти є істинне Світло, що освітлює і освячує все, і Тебе славить всяке створіння на віки віків. Амінь.

молитва 6-та‚ того ж святого
Благословляємо Тебе, Небесний Боже і Милосердний Господи, за те, що виявляєш на нас повсякчас безліч великих, недосяжних, славних діл Своїх, що дав нам сон на підтримку нашої немочі і відпочинок від праці знесиленого тіла. Дякуємо Тобі, що не погубив нас з нашими грі­хами, а зі звичайною Твоєю любов’ю до людей підняв нас від сну, щоб прославляли ми Твою владу. Отже, молимо Твою безмірну добрість: просвіти на­ші думки, підведи очі і розум наш від тяжкого сну лінощів, відкрий наші вуста і наповни їх похвалою Тобі, щоб ми мали змогу непохитно визнавати і славити Тебе, Безпочаткового Отця із Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 7-ма, до Пресвятої Богородиці
Оспівуючи благодать Твою, Владичице, молю Тебе, мій розум просвіти благодаттю. Чинити по правді мене настав шляхом Христових заповідей. Бадьорим до пісні укріпи, сон зневіри віджени. Молитвами Твоїми, Богоневісто, звільни з гріховних пут, що ними я скутий. Охороняй мене вдень і вночі, захищай від ворогів, що нападають на мене. Ти, що Життєдавця Бога народила, оживи мене‚ умертвленого пристрастями. Ти, що наро­дила Світло невечірнє, просвіти мою за­сліплену душу. О пречудна Владична палато, мешканням Святого Духа мене створи. Ти, що Цілителя народила, ви­лікуй душі моєї багаторічні пристрасті. Розбурханого життєвою бурею‚ на стезю покаяння мене спрямуй. Визволи мене від віч­ного вогню, від змія злого й пекла. Повинного в багатьох гріхах‚ не покажи ме­не радісним бісам. Застарілого нечутливими згрішеннями, створи мене, Пре­непорочна Мати, новим. Звільни мене від усякої муки і Владику всього ублагай. Сподоби мене заслужити небесної радости зо всіма святими. Пресвята Діво, почуй голос нікчемного раба Твого. Пошли мені, Пречиста, струмінь сліз, щоб очистити скверну моєї душі. Стогін від мого серця Тобі приношу безперестанку, від­гукнись, Владичице. Молебну мою службу прийми і Богові Благоутробному принеси. Вища від ангелів‚ мене вищим за все світське створи. Світлоносна Покрово Небесна, духовну благодать в мене направ. Руки підійму і уста, осквернені скверною, для похвали, Всенепорочна. Душерозтлінних ворогів мене позбав, Христа старанно благаючи. Йому ж честь і поклоніння належить, нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 8-ма, Господу нашому Ісусу Христу
Многомилостивий і Всемилостивий Боже мій, Господи Ісусе Христе, що з безмірної любови Ти зійшов і воплотився, щоб спасти всіх. Тебе, Спасителю, молю, спаси мене з благодаті Твоєї; бо якщо від злих діл спасеш, то це не буде благодать і дар, але більш – як обов’язок. О Спасителю мій, многомилостивий і невимовний в милості! Ти Сам сказав, Христе мій: “Хто вірує в Мене, житиме і смерти не побачить повік”. Коли ж насправді віра в Тебе спасає тих‚ що у відчаї, то я вірую, спаси мене, бо Ти Бог мій і Творець; віру цю, Боже мій, замість діл зарахуй мені, бо не знайдеш вчинків, заради яких Ти виправдав би мене. Але тієї віри моєї нехай вистачить замість діл моїх, вона нехай відповідає за мене, і нехай виправдає мене, нехай зробить мене учасником вічної Твоєї слави. Щоб сатана не полонив мене і не похвалився, Слово, що ві­дірвав мене від Твоєї руки й захисту. Але хочу чи не хочу, спаси мене, Христе‚ Спа­се мій; вийди мені назустріч, рятуй мене, бо гину. Ти бо єси мій Бог від утроби матері моєї. Сподоби мене, Господи, нині возлюбити Тебе, як іноді я любив той самий гріх; і ще послужити Тобі без лі­нощів і щиро, як служив раніше облесливому сатані. Нехай вже нікому не служитиму, тільки Тобі‚ Господу і Богу моє­му, Ісусу Христу, в усі дні життя мого нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 9-та‚ до Ангела-Охоронителя
Святий ангеле, приставлений до моєї грішної душі і до пристрасного мого життя, не покидай мене грішного і не відступи від мене за нестриманість мою. Не попусти злому духові володіти мною через пристрасті мого смертного тіла. Зміцни мої немічні сили в боротьбі з гріхами і наставляй мене на спасенну дорогу. О святий ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душі і тіла, прости мені все, чим образив я тебе за всі дні життя мого, і коли чим погрішив минулої ночі, захисти мене в нинішній день, і охороняй мене від усякої спокуси диявольської, щоб я ніякими гріхами не гнівив Бога мого, і молися за мене до Господа, щоб Він утвердив мене у страху Своїм і показав мене достойним слугою Своєї безмірної благости. Амінь.

Молитва 10-та‚ до Пресвятої Богородиці
О Пречиста Діво, Богородице, надіє всіх християн, що живуть на землі! Не відвертайся від мене грішного, бо я непохитно надіюся на Твоє милосердя. Погаси в мені полум’я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце і мій холодний розум любов’ю до виконання заповідей Сина Твого і Бога нашого.
Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму і з мого жорстокого серця безнадійність, недбалість, лінощі та безглуздя і всі темні і брудні думки та наміри. Зціли, Владичице, мої тяжкі духовні й тілесні рани, не попусти, щоб зло пере­ма­­гало мене, і Твоїми материнськими мо­литвами прихили до мене милість Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, бо Ти благословенна від усіх родів, і сла­­­ви­ться пречисте ім’я Твоє на віки віків. Амінь.

Молитва до святого, ім’я якого носиш
Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (ім’я святого), бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помічника й молитвеника за душу мою.

Пісня до Пресвятої Богородиці
Богородице Діво‚ радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах‚ і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших.

 

Тропар до Хреста і молитва за Батьківщину
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.

Молитва Оптинських старців*  
Отче, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені прийдешній день. Дай мені цілком віддатися волі Твоїй святій, в усякий час цього дня, в усьому настав і підтримай мене. Які б я не одержав звістки протягом дня, навчи мене сприйняти їх із спокійною душею і твердим впевненням, що на все свята воля Твоя. В усіх словах та справах моїх керуй моїми думками і почуттями. В усіх несподіваних випадках не дай мені забути, що все послано Тобою. Навчи мене прямо й розумно обходитися з кожною людиною, нікого не соромлячи й не засмучуючи. Отче, дай мені сили знести утоми прийдешнього дня та всі події сьогодення. Керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити, надіятись, терпіти, прощати й любити. Амінь.

 

Молитви за живих
Пом’яни‚ Господи Ісусе Христе‚ Боже наш‚ милості й щедроти Твої від віку сущі‚ заради яких Ти став людиною і розп’яття і смерть‚ заради спасіння православно в Тебе віруючих‚ перетерпіти зволив єси; і воскрес із мертвих‚ і вознісся на небеса‚ і сидиш праворуч Бога Отця‚ і милостиво споглядаєш на моління тих‚ хто смиренно всім серцем призиває Тебе: прихили вухо Твоє і почуй моє смиренне моління нікчемного раба Твого‚ серед пахощів духовних‚ що приношу Тобі за всіх людей Твоїх. І найперше пом’яни, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостоль­ську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, і утверди, і зміцни, і пошир, збагати, замири, і непереможною від ворогів пекельних повік збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганські вгаси, єресі знищи і скорени, безбожництво ви­губи і на ніщо силою Святого Твого Духа перетвори (по­клін).
Владу нашу миром оточи і від усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру і спокійну думку про Церкву Твою Святу і про всіх лю­дей Твоїх, щоб і ми в спокої тихе й безтур­ботне життя провадили в істинній вірі, у всякій побожності та чесності (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй Святійших Вселенських Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім’я)‚ Патріарха Київського і всієї Руси-України‚ преосвященнійших митрополитів, архиєпископів, єпископів, пресвітерів, дияконів, весь чернечий чин і ввесь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, і молитвами їх помилуй і спаси мене грішного (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім’я) і святими його молитвами прости гріхи мої (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй батьків моїх, братів, сестер і рідних моїх, і всіх роди­чів моїх та друзів і даруй їм мир Твій та все добре (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй старих і молодих, бідних, сиріт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в біді, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в’язницях, на засланні; особливо ж тих, що за Тебе і віру православну безбожниками, відступниками та єретиками переслідувані, – пом’яни їх, відвідай, укріпи, заспокой і скоро силою Твоєю полегшення, волю і визво­лен­ня їм подай (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй доброчинців наших, що допомагають нам, жаліють і доглядають нас, дають нам милостиню і просять за нас, недостойних, молитися за спасіння і вічних благ Твоїх отримання (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй посланих на службу, тих‚ що подорожують‚ отців, братів і сестер наших і всіх православних християн (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив і з правдивої дороги звів, а на погані й негідні діла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на істинну путь знову їх настанови (поклін).
Спаси, Господи, і помилуй тих, що ненавидять і кривдять нас і роблять нам напасть; не допусти їх до загибелі через мене грішного (поклін).
Тих, що від православної віри відступили, погибельними єресями засліплені‚ і від Церкви нашої відкололися, – світлом Твого пізнання просвіти й до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви знову приєднай  (поклін).
Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовірну утверди, силу християнську піднеси і милості Твої багаті нам пошли (поклін).

 

Молитва за померлих
Пом’яни, Господи, спочилих Святійших Патріархів православних, преос­вященних митрополитів, архиєпископів, єпископів, священичий і чернечий чин, причет церковний, що Тобі послужили, благовірних і повікнезабутніх князів, княгинь і гетьманів наших, вікопомних фундаторів святих храмів й у вічних Твоїх оселях зі святими упокой (поклін).
Пом’яни, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, батьків моїх (їх імена) й увесь мій рід і прости їм всі провини вільні й невільні, даруй їм Царство й причастя вічних Твоїх благ і Твого безконечного й блаженного життя насолоду (поклін).
Пом’яни, Господи, і всіх в надії на воскресіння і життя вічне спочилих отців‚ братів і сестер наших, православних християн‚ що тут і повсюди лежать, і зі святими Твоїми, де сяє світло лиця Твого, всели, і нас помилуй, як Благий і Чоловіколюбець. Амінь (поклін).
Подай, Господи, відпущення гріхів усім раніше спочилим у вірі й надії на воскресіння, отцям, братам і сестрам на­шим, і створи їм вічную пам’ять (тричі).

Достойно є‚ і це є істина‚ славити Тебе‚ Богородицю‚ Присноблаженну і Пре­непорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів‚ що без істління Бога Слово породила‚ сущу Богородицю‚ Тебе величаємо.
Слава Отцю‚ і Сину‚ і Святому Духові нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

Господи‚ помилуй (тричі).

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.

 

Під час Великого посту промовляємо цю молитву:

Молитва святого Єфрема
Господи і Владико життя мого‚ дух лінивства‚ безнадійности‚ владолюбства й марнослів’я не дай мені (доземний поклін).
Дух же ціломудрости, смиренномудрости‚ терпіння й любови даруй мені‚ рабу Твоєму (доземний поклін).
Так‚ Господи Царю‚ даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого‚ бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін).
Після цього 12 малих поклонів‚ молячись:
Боже‚ будь милостивий до мене грішного.
Боже‚ очисти мої гріхи і помилуй мене.
Без числа нагрішив я‚ Господи‚ прости мені.

Після цього всю молитву: “Господи і Владико життя мого…” (доземний поклін).

У Світлий тиждень, замість ранішніх і вечірніх молитов, читаються Пасхальні часи (с. 447).

Від Великодня до Вознесіння, замість молитви до Святого Духа “Царю Небесний”, співаємо тропар Пасхи:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі).

 

* Ця молитва не входить до складу ранішніх молитв, але подається тут для благочестивого вжитку тих, хто забажає.

МОЛИТВИ ВЕЧІРНІ

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю‚ Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава‚ Отця, і Сина, і Святого Духа‚ нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тропарі покаянні

Помилуй нас‚ Господи‚ помилуй нас‚ бо‚ жодного виправдання не маючи‚ ми‚ грішні‚ Тобі‚ як Владиці‚ цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю‚ і Сину‚ і Святому Духові.

Господи‚ помилуй нас‚ бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас і не пам’ятай беззаконь наших‚ але зглянься і нині‚ як Благоутробний‚ і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш‚ а ми‚ люди Твої‚ всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо.

І нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам‚ Благословенна Богородице‚ щоб ми‚ на Тебе на­діючись‚ не загинули‚ а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.

Господи‚ помилуй (12 разів).

 

Молитва 1-ша, святого Макарія Великого до Бога Отця

Боже вічний і Царю всякого створіння, що сподобив мене до цього часу дожити, прости мені гріхи, які вчинив я в цей день ділом, словом і думкою; і очисти, Господи, грішну мою душу від усякої скверни тіла й духу. І дай мені, Господи, в цю ніч спокійний сон, щоб‚ вставши з мого смиренного ложа‚ я догоджав пресвятому імені Твоєму в усі дні життя мого й переміг усіх ворогів тілесних і безтілесних. І охорони мене, Господи, від пустих думок і недобрих бажань, що осквернюють мене‚ і похотей лукавих. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця‚ і Сина‚ і Святого Духа‚ нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 2-га, св. Антиоха до Господа Ісуса Христа

Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе Христе. З великого милосердя Твого ніколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в мені перебувай. Ісусе, Добрий Пастирю Твоїх овець, не віддай мене на поталу зміїну і не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в мені є насіння зла. Отже‚ Ти, Господи Боже, поклоніння достойний, Царю Святий‚ Ісусе Христе, охо­ро­ни мене, коли я спатиму, тим Світлом, що ніколи не меркне‚ – Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх учеників. Подай, Господи, і мені‚ недостойному рабові Твоєму‚ спасіння Твоє на ложі моїм, просвіти розум мій світлом зрозуміння Святого Євангелія Твого, душу – любов’ю до Хреста Твого, серце – чистотою Слова Твого, тіло моє – Твоїми страстями безвинними, думку мою Твоїм смиренням охорони і в слушний час підведи мене від сну на славослів’я Твоє, бо Ти препрославлений єси з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим Духом навіки. Амінь.

 

Молитва 3-тя, до Святого Духа

Господи‚ Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти і прости мені, недостойному‚ все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи вільні і невільні, відомі і невідомі, вчинені через молодість або через недобру науку, зухвальство й зневіру. Може‚ іменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках, може‚ кому докоряв, або обмовляв кого в гніві моїм, або журився, або від чого-небудь прогні­вався, або неправду сказав, або перед­часно спав, або захожого до мене вбогого зневажив, або брата мого засмутив‚ або затівав сварки, чи‚ може‚ кого обсудив, або величався, або погордував, або під час молитви мій розум поривався до лукавства світу цього, або про розпусне помислив, або об’їдався чи обпивався, або без глузду сміявся, або зле задумав, або‚ бачачи доброту ближнього, за­з­д­рив йому, або негідне говорив, або посміявся з гріха брата мого, тоді як мої гріхи незліченні, або до молитви був недбайливий чи ще що вчинив злого і забув, бо все оце і ще більше я вчинив. Помилуй мене, Творче мій і Владико, лінивого і негідного раба Твого‚ і вибач, і відпусти, і прости мені, як Благий і Чоловіколюбець, нехай спо­кійно ляжу, засну та відпочину я‚ блуд­ний, грішний і окаянний, і покло­нюся, і оспіваю‚ й прославлю пречесне ім’я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 4-та, св. Макарія Великого

Що Тобі принесу? Або чим Тобі віддячу, Великодаровитий, Безсмертний Царю, Щедрий і Чоловіколюбче Господи‚ за те, що мене‚ який лінується на Твоє служіння і нічого доброго не зробив, Ти довів до кінця цього минулого дня, направляючи до покірности і спасіння мою душу. Будь же милостивий до мене грішного, бо я не маю ніякого доброго діла. Віднови пропащу мою душу‚ що осквернилася безліччю гріхів, і відкинь від мене помисел лукавий видимого цього життя. Єдиний Ти Безгрішний, прости провини мої, вчинені перед Тобою в цей день свідомо і несвідомо, словом, ділом і думкою й всіма моїми почуттями. Ти Сам‚ покриваючи‚ охорони мене від усякого ворожого нападу, захищаючи Божественною Твоєю владою і невимовним чоловіколюбством і силою. Очисти, Боже, очисти безліч моїх гріхів. Благоволи, Господи, звільнити мене від тенет диявольських, спаси мою стражденну душу і осіни мене світлом лиця Твого, коли прийдеш у славі. І нині дай мені заснути сном неосужденним‚ і охорони думки раба Твого від мрій і стурбованости. Віджени від мене всю сатанинську дію, просвіти мисленні очі мого серця, щоб не заснути мені смертним сном. Пошли ангела миру, охоронця і наставника душі і тілу моєму, щоб він позбавляв мене від моїх ворогів, щоб, вставши з моєї постелі, я приніс би Тобі подячні молитви. О Господи, почуй мене‚ грішного й убогого раба Твого. Даруй мені після пробудження з чистим сумлінням навчатися закону Твого, віджени подалі від мене через Твоїх ангелів сатанинську зневіру, щоб благословляти ім’я Твоє святе і прославляти‚ і славити Пречисту Богородицю Марію, дану нам грішним в захист, і прийми Її‚ що молиться за нас. Бо знаю, що Вона, наслідуючи Твоє чоловіколюбство, не перестає молитися за нас. Її заступництвом, і Чесного Хреста знаменням‚ і всіх святих Твоїх заради збережи мою убогу душу, Ісусе Христе‚ Боже наш, бо Ти Святий єси і Найслав­ніший повіки. Амінь.

 

Молитва 5-та

Господи Боже наш, все‚ у чому я згрі-шив сьогодні, словом, ділом чи думкою, Ти‚ як Благий і Чоловіколюбець‚ прости мені, мирний і безтурботний сон подай мені, ангела Твого охоронителя пошли мені, щоб він покривав і охороняв мене від усякого зла. Бо Ти Охоронець душ і тіл наших і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину‚ і Святому Духові‚ нині, і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 6-та

Господи Боже наш, в Якого ми віруємо і Чиє ім’я більше всякого імені призиваємо, подай нам, що відходимо до сну‚ полегшення для душі і тіла й охорони нас від усякого марева і від темної пристрасти; припини пристрасне бажання; погаси полум’я тілесного збудження; подай нам цнотливо пожити в слові і в ділі, щоб‚ сприйнявши доброчесне життя, не позбутися нам обіцяного Твого блага, бо Ти благословенний єси навіки.

 

Молитва 7-ма, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі

Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ. Господи, визволи мене від вічних мук. Господи, розумом чи думкою, словом чи ділом згрішив я, прости мені, Господи, визволи мене від усякого незнання, забуття, легкодухости і закам’янілої нечутливости. Господи, визволи мене від усякої спокуси. Господи, просвіти моє серце, затьмарене злою похіттю. Господи, я як людина згрішив, Ти ж‚ як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи неміч моєї душі. Господи, пошли благодать Твою на поміч мені, щоб я прославив ім’я Твоє святе. Господи, Ісусе Христе, запиши мене‚ раба Твого‚ в книзі життя і подай мені кінець благий. Господи Боже мій, хоч я і нічого доброго не вчинив перед Тобою, але дай мені з благодаті Твоєї покласти добре починання. Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодаті. Господи неба і землі, пом’яни мене‚ грішного, мерзенного і нечистого раба Твого‚ в Царстві Твоїм. Амінь.

Господи, прийми мене в покаянні. Господи, не залишай мене. Господи, не заведи мене в напасть. Господи, дай мені благі помисли. Господи, дай мені сльози, па­м’ять про смерть і розчулення серця. Гос­по­ди, дай мені намір сповідання гріхів моїх. Господи, дай мені смирення, цнотливість і послух. Господи, дай мені терпіння, великодушність і лагідність. Госпо­ди, вкорени страх Твій благий в серце моє. Господи, сподоби мене любити Тебе від усієї душі моєї і в усьому виконувати волю Твою. Господи, захисти мене від злих лю­дей‚ і бісів, і пристрастей‚ і від усього‚ шкідливого для мене. Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, і нехай буде воля Твоя у мені гріш­нім, бо Ти благословенний єси навіки. Амінь.

 

Молитва 8-ма, до Господа нашого Ісуса Христа

Господи Ісусе Христе‚ Сину Божий, заради Найчеснішої Матері Твоєї, і безплотних Твоїх ангелів, а також пророка Предтечі і Хрестителя Твого‚ Богоглаголивих апостолів, світлих і добропобідних мучеників, преподобних і богоносних от­ців і всіх святих молитвами визволи мене від теперішніх нападів бісівських. О Господи мій і Творче, що не бажаєш смерти грішнику, але чекаєш його навернення і життя, дай навернення і мені окаянному і недостойному; забери мене із пащі згубного змія, що хоче пожерти мене і звести до пекла заживо. О Господи мій, Утіхо моя, що мене ради окаянного зодягнувся у тлінну плоть, врятуй мене від нещастя і подай утіху душі моїй окаянній. Прищепи моєму серцю виконувати Твої повеління‚ й залишити злі діла‚ і здобути блаженство Твоє, бо на Тебе, Господи, я уповаю, спаси мене.

 

Молитва 9-та, Петра Студита до Пресвятої Богородиці

До Тебе, Пречистої Божої Матері, я‚ припадаючи, молюся: Ти знаєш‚ Царице, як я безперестанно згрішаю і прогнівляю Сина Твого і Бога мого. І хоч багаторазово каюся, але неправедним виявляюся пе­ред Богом‚ і знову зі страхом каюся, і відразу знову те ж саме роблю: невже Господь уразить мене? Знаючи про те, Владичице моя Богородице, що я цілком гидуюся злими моїми ділами і всіма думками люблю закон Бога мого, але не знаю, Пречиста Царице, чому доброго не роблю, а зле, якого не хочу, роблю‚ не допускай, Пречиста, виконуватися злій моїй волі, але нехай буде воля Сина Твого і Бога мого, Який мене спасе, врозумить і подасть благодать Святого Духа, щоб я відтепер перестав робити зле і решту часу прожив би по заповідях Сина Твого й Бога мого, Якому належить всяка слава, честь і держава з Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим, Благим і Животворчим Духом нині‚ і повсякчас‚ і на віки віків. Амінь.

 

Молитва 10-та, до Пресвятої Богородиці

Благого Царя Блага Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє, милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу і Твоїми молитвами настав мене на діяння благі, щоб останок мого життя я прожив без гріха і через Тебе рай знайшов‚ Богородице Діво, єдина чиста і благословенна.

 

Молитва 11-та, до св. Ангела-Охоронителя

Ангеле Христів, Охоронителю мій святий, покровителю душі і тіла мого, все мені прости‚ чим я згрішив сьогодні, і від усякої спокуси мого ворога-супротивника звільни мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив Бога мого, але молися за мене‚ грішного й недостойного раба, щоб стати мені достойним благости й милости Всесвятої Тройці‚ і Матері Господа мого Ісуса Христа‚ і всіх святих. Амінь.

 

Кондак Богородиці, глас 8

Непереможній Воєводі – переможнії ми‚ звільнившися від бід‚ вдячні пісні підносимо Тобі‚ раби Твої‚ Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможну‚ від всяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: “Радуйся, Невісто Неневістная”.

Преславна Приснодіво, Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богові нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші.

Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.

Богородице Діво, не погордуй мною грішним, що потребує Твоєї помочі й Твого захисту, бо на Тебе уповає душа моя, і помилуй мене.

Уповання моє – Отець, пристановище моє – Син, захист мій – Дух Святий: Тройце Свята, слава Тобі.

Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пре­непорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи‚ помилуй (тричі).

Господи‚ благослови. І відпуст.

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.

Молитва св. Іоана Дамаскіна 

Вказуючи на постіль свою, промовляй:

Владико Чоловіколюбче, невже ця по­стіль буде мені домовиною чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня? Ось бо домовина стоїть переді мною, ось смерть чекає на мене. Суду Твого, Господи, я боюся і нескінченної муки, зло ж робити не перестаю і завжди прогнівляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матір, і всі Небесні Сили‚ і святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний чоловіколюбства Твого, але достойний осудження і муки. Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене. Якщо праведника спасаєш, то тут немає нічого дивного, і якщо чистого помилуєш, то тут нема нічого дивного, бо вони достойні Твоєї милости, але вияви дивну Твою милість на мені грішному й у цьому яви чоловіко­любство Твоє, і нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благість і милосердя, і‚ як тільки хочеш, так і вчини діло мого спасіння.

І перед тим, як ляжеш у постіль, промовляй ще:

Просвіти очі мої, Христе Боже, щоб я не заснув на смерть, щоб не сказав ворог мій: я подолав його.

Слава Отцю‚ і Сину‚ і Святому Духові.

Боже, будь заступником душі моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет; визволи мене від них і спаси мене, Благий, як Чоловіколюбець.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Преславну Божу Матір, святішу від святих ангелів, невмовкно оспівуємо серцем і устами, визнаючи її Богородицею, що істинно народила нам Бога втіленого й безперестанно молиться за душі наші.

Також‚ поцілувавши хрест свій, осіняй себе хрестом і постіль свою від голови до ніг, а також усі чотири сторони світу, читаючи

Молитву до Чесного Хреста.

Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай загинуть біси від лиця тих‚ хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся‚ Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою роз­п’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов‚ й подолав силу диявола‚ й дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний‚ на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею й зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва

Захисти мене‚ Господи‚ силою Чесного і Животворчого Твого Хреста і ним охорони мене від усякого зла.

Потім замість прощення:

Полегши, відпусти, прости, Боже, грі­хи наші вільні й невільні, словом чи ді­лом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі‚ чи в думках, чи в помислах заподіяні‚ – все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбець.

Молитва

Тих, що ненавидять і кривдять нас, прости, Господи Чоловіколюбче. Благочинцям – добро вчини. Братам і рідним нашим даруй чого вони просять для спасіння й життя вічного. Хворих відвідай і зцілення їм даруй. Кермуй тими, що на морі. Мандрівникам будь супутником, всім православним християнам допомагай у боротьбі. Тим, хто служить нам і милує нас‚ гріхів відпущення даруй. Тих, що заповіли нам, недостойним, молитися за них, помилуй з великої Твоєї милости. Пом’яни, Господи, раніше спочилих отців, братів і сестер наших і упокой їх там, де сяє світло лиця Твого. Пом’яни, Господи, братів наших поневолених і визволи їх від усякого нещастя. Пом’яни, Господи, і тих‚ що дари приносять і добро чинять у святих Твоїх церквах, дай їм чого вони просять для спасіння і життя вічне. Пом’яни, Господи, і нас‚ смирен­них‚ грішних і недостойних рабів Твоїх‚ і просвіти наш розум світлом розуму Твого‚ і настанови нас на стежку заповідей Твоїх молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Ма­рії і всіх святих Твоїх, бо Ти благословен­ний єси на віки віків. Амінь.

 

Молитва щоденного сповідання гріхів

Сповідаю Тобі, Господу Богові моєму і Творцю, Єдиному в Святій Тройці, хвальному і поклоняємому Отцю‚ і Синові‚ і Святому Духові‚ всі мої гріхи, вчинені в усі дні життя мого, і у кожну годину‚ і в нинішній час, і в минулі дні й ночі ділом, словом, помислом: об’їданням, пияцтвом, пустослів’ям, зневір’ям, лінощами, суперечками, неслухняністю, обмовлянням, осудженням, недбайливістю, самолюбством, багатопридбанням, розкраданням, неправдомовністю, зажерливістю, користолюбством, запопадливістю, ревнощами‚ заздрістю, гнівом, злопам’ятством, ненавистю, лихварством‚ і всіми моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком‚ дотиком‚ і інші мої гріхи душевні вкупі й тілесні, чим Тебе‚ Бога мого й Творця‚ прогнівив і ближнього мого обра­зив. Про що жалкую, винним з’являюся перед Тобою‚ Богом моїм, і маю волю каятися, тільки допоможи мені, Господи Боже мій, покірно зі сльозами молю Тебе. Вчинені ж перелічені гріхи мої милосердям Твоїм прости мені й звільни від них, я ж визнав їх перед Тобою, бо Ти Благий і Чоловіколюбець.

 

Молитва св. Іларіона

О Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче, що подаєш за труди славу і честь і що твориш учасниками Свого Царства, пом’яни, як Благий, і нас, немічних Твоїх, бо Твоє ім’я – Чоловіколюбець.

Якщо добрих діл і не маємо, але заради великої Своєї милости спаси нас. Ми ж бо люди Твої і вівці пастви Твоєї, яку Ти пасеш, врятувавши від загибелі ідолослужіння. Пастирю Добрий, що кладеш душу за овець! Не залиш нас, хоч ще й далі блудимо; не відкинь нас, хоч ще й далі грішимо перед Тобою, як ті новопридбані раби, що нічим не догоджають господареві своєму. Незважаючи на те, що ми стадо мале, промов до нас: “Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозво­лив дати вам Царство”. Багатий миліс­тю і благий щедротами! Ти, Який обіцяв прийняти тих, що каються, й очікуєш навернення грішних, не пам’ятай багатьох гріхів наших, прийми нас, що звертаємося до Тебе; зітри рукописання провин наших, прикороти гнів, яким ми роз­гнівали Тебе, Чоловіколюбче! Ти-бо єси Господь, Владика і Творець, і в Тобі спочиває влада, чи нам жити, чи вмерти.

Відклади гнів, Милостивий, хоч і достойні ми його за гріхи наші; оминай нас випробуваннями, бо земля ми і порох, і не входь у суд з рабами Своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе благаємо. Ми нагрішили і зла натво­рили; не виконували і не творили того, що Ти заповідав нам. Земними бувши, до земного схилилися і лиха натворили перед лицем слави Твоєї, тілесним похотям віддавшися; поневолили себе гріхами й турботами життєвими; стали втікачами від свого Владики, убогі на добрі діла, окаянні заради злого життя. Каємо­ся, просимо, молимося. Каємося у злих ділах наших; просимо, щоб Ти послав Свій страх у серця наші; молимося, щоб на страшному суді Ти помилував нас. Спаси, зглянься, прости, відвідай, умилосердься, помилуй. Твої-бо ми, Твоє тво­ріння і діло рук Твоїх. Бо якщо на беззаконня будеш зважати, Господи, Господи, хто встоїть? І якщо віддаси кожному за ділами його, то хто спасеться? Бо очищен­ня – тільки від Тебе; бо в Тебе милість і велике визволення. І душі наші в руках Твоїх, і дихання наше у волі Твоїй. Задля того ж умилостивлення Твого до нас ми в добрі перебуваємо. Якщо ж з гнівом споглянеш на нас, зникнемо, як рання роса. Не встоїть-бо порох проти бурі, а ми проти гніву Твого. Але як творіння ми від Творця милости просимо: “Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї”. Все-бо благе для нас – від Тебе, все ж неправедне від нас – до Тебе. Всі-бо ми відхилилися і всі разом відкинені були; нема-бо між нами жодного, хто дбав би про небесне і змагався б, але всі турбуємо­ся про земне, всі в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землі (Пс. 11,1), не Ти залишаєш і забуваєш нас, але ми не шукаємо Тебе і до всього видимого при­наджуємося. Тому-то й побоюємося, що з нами вчиниш, як з Єрусалимом, що залишив Тебе і не схотів ходити шляхами Твоїми. Але не вчини нам, як їм, за ділами нашими, і не за гріхами нашими від­дай нам. Будь терплячим до нас і ще довго потерпи; спини полум’я гніву Твого, що простягається на нас, ра­бів Твоїх; Сам настанови нас на істину Твою, навчаючи нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми люди Твої, Твоя частка, Твоє насліддя. Не підносимо-бо ми руки свої до Бога чужого, не наслідуємо якогось лжепророка і не дотримуємося єретичної науки. Але прикликаємо Те­бе, Істинного Бога, і до Тебе, що живеш на небесах, наші очі підносимо; до Тебе руки наші простягаємо і молимось.

Прости нас, як Благий і Чоловіколюбець; помилуй нас, що кличеш грішників до покаяння; і на страшному суді Твоєму не позбав нас стояння праворуч Тебе, але сподоби нас бути причасниками благословення праведників. І доки існуватиме світ, не наводь на нас напастей спокуси; не віддай нас в руки чужинців, щоб не назвалося місто Твоє містом полонених, а паства Твоя захожими не на своїй землі; щоб не говорили народи: “Де ж Бог їх?”

Не допускай на нас турбот, ні голоду, ні марної смерти, вогню, потопу, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало карай нас, а багато милуй; мало насилай на нас рани, а милостиво зціляй нас; менше кривдь нас, а скоріше звеселяй. Бо наше єство не може довго переносити гніву Твого, як стебла – вогню. Але злагіднися до нас і змилосердься, бо Тобі належить ми­лувати і спасати нас. Тим-то продовжи милість Твою на людей Твоїх; війни від­вертай, мир утверджуй, країни заспокой, голодних насити, володарів наших учини грізними для інших країн, начальни­ків умудри, міста розшири. Церкву Твою розрости, володіння Своє збережи, мужів, жінок і немовлят спаси; невільних, полонених, засланих, подорожніх, плаваючих, ув’язнених, у голоді, спразі й наго­ті, – всіх помилуй, усіх втіш, всіх обрадуй, подаючи їм радість тілесну й душевну молитвами й молінням Пречистої Твоєї Матері і святих Небесних Сил, Предтечі Твого й Хрестителя Іоана, апостолів, пророків, мучеників, преподобних і молитвами всіх святих. Змилосердься над нами і помилуй нас, щоб ми, бережені Твоєю милістю в єдності віри, сукупно й радісно прославляли Тебе, Господа нашого Ісуса Христа, з Отцем, з Пресвятим Духом, – Тройцю Нероздільну, Єдинобожественну, яка царствує на небесах і на землі, над ангелами й людьми, видимим і невидимим творінням, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

 

Коли лягаєш спати, промовляй:

В руки Твої, Господи Ісусе Христе, Боже мій, передаю дух мій. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь.

СВЯТЕ ТАЇНСТВО СПОВІДІ

Свята Сповідь — це Таїнство, в якому християнин з щирим жалем сповідається, тобто визнає свої гріхи перед Богом і через священика одержує прощення від Самого Господа.

Для того, щоб одержати відпущення гріхів у святому Таїнстві Сповіді, тому, хто сповідається, треба приготуватися до неї щирою молитвою, постом і примиренням з усіма людьми. Це допомагає заглянути в себе, побачити свої гріхи і пізнати серед них головну свою гріховну недугу. Усвідомивши свої провини, грішник повинен відчути щирий жаль і біль душевний за них, осудити гріхи і, з вірою в Бога і надією на Його милосердя, твердо вирішити відкинути гріхи й почати нове життя в Бозі.

Щоб полегшити собі сповідь, слід готуватися до неї та обдумувати свої гріхи за порядком заповідей Божих, наприклад:

Чи не втрачав надії на Боже милосердя або нерозумно уповав на Нього?
Чи не був забобонним, чи не вдавався до ворожби?
Чи не був грошолюбним, чи не шукав над усе шани, слави й багатства; чи не кривдив кого через свою злобу, скнарість і пожадливість?
Чи побожно проводив неділі і свята, чи не лінувався ходити до церкви і брати участь у Богослужіннях, як поводився в храмі Божому?
Чи сповідався і гідно причащався перед Великоднем?
Чи шанував батька й матір, допомагав їм і молився за них?
Чи сумлінно виконував свої службові обов’язки і працю?
Чи не мав злоби й гніву на свого ближнього та чи допомагав людям?
Чи не думав убити або справді вбив кого, чи не шкодив кому наклепом, злим словом, чи не спокусив кого на зло?
Чи не віддавався нечистим пристрастям, чи не розладнував чужого родинного життя, чи не зраджував подружньої любови й вірности?
Чи не вкрав чого, чи не набував чого неправдою, чи не заздрив кому?
Чи не пиячив або бешкетував, чи не зневажав честь і добре ім’я ближнього?

Так християнин повинен сам з усією щирістю і покаянням сердечним висповідати перед своїм духовним отцем гріхи свої, нічого не затаюючи, подібно до того, як хворий говорить про всі свої недуги, щоб одержати ліки від них і видужати.

Звільнившись від гріховного тягаря, покаянник прийме від духівника епітимію (або покуту) щодо необхідних побожних подвигів і, одержавши прощення своїх гріхів, удостоїться приступити до причастя св. Таїн Тіла і Крови Христових не на суд або на осуд, а на життя вічне.

Без сповіді Православна Церква не допускає своїх віруючих до причастя. Покаяння сполучається з постом.

Кожен православний християнин повинен сповідатися і причащатися не менше одного разу на рік — у Великий піст.

Молитви перед сповіддю
Всі тайни свого серця я розкриваю перед Тобою, Суддею моїм. Отож, зглянься на покору мою, зглянься на смуток мій, зглянься на каяття моє і помилуй мене, Милосердний, Боже отців наших.

Приступивши до священика, перехрестись, поцілуй святий хрест, поклади два пальці правої руки на Євангеліє і сповідайся перед Спасителем твоїм Ісусом Христом.

Я, грішна людина, сповідаюсь Господу Богу Всемогутньому, в Тройці Святій Єдиному, Пречистій Діві Марії, святому Ангелові-Охоронителеві моєму, всім святим і тобі, отче духовний, в усіх гріхах своїх, якими я прогнівив Господа Бога мого від попередньої моєї сповіді: ділом, словом, думкою, всіма моїми почуттями, вільно і невільно, свідомо і несвідомо.
Прошу, отче духовний, твоїх молитов перед Христом Спасителем моїм за всі гріхи мої.

Тут можеш сказати отцеві духовному все те, що непокоїть тебе, затуманює розум твій і думки чисті, християнські, і те, що тягне тебе до гріхів і до діл лукавих.

Коли отець духовний відпускає гріхи твої, тоді поклади праву руку твою до серця свого і промов:
Боже, будь милостивий до мене грішного і прости мені всі гріхи мої, як простив Ти, з Свого чоловіколюбства: митареві, фарисеєві, блудниці і Савлові, що гнав Тебе.

Молитва після сповіді
Слава, честь і поклоніння Тобі, безконечно Милосердний Боже, що зглянувся ласкаво на мої сльози каяття і не погордував моїм розкаяним серцем. Ти очистив мою душу і прийняв мене негідного за Свою дитину.
Але Ти, Боже, знаєш мою нестійкість, знаєш також силу та завзятість ворогів душі моєї, тому благаю Тебе: подай мені силу витримати спокуси світу цього, подай моєму розумові світло, щоб я вже ніколи не зійшов з дороги святих заповітів Твоїх, щоб я лише Тебе одного любив і Тобі єдиному служив у всі дні життя мого. Амінь.

НАВЧАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ДЛЯ ТИХ, ХТО ГОТУЄТЬСЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Після Богослужіння вечірнього в церкві належить читати вдома: канон Ісусу Христу‚ акафіст Богородиці‚ канон Ангелу-Охоронителю‚ канон дня й молитви вечірні. Тоді далі: “Достойно є”‚ “Трисвяте”‚ а по “Отче наш” – тропарі: “Помилуй нас‚ Господи” й т. ін.‚ кондак свята (якщо є свято) і молитву: “Нескверна‚ Чиста‚ Нетлінна…”. Потім відпуст із молитвою: “Тих‚ що ненавидять і кривдять нас…”.
Вранці ж той‚ хто хоче запричаститися‚ після ранішніх молитов читає канони і молитви до святого Причастя.

Приготування до св. Причастя

По молитвах вечірніх:
В неділю: канон Ісусу Христу‚ параклісис Богородиці‚ канон архангелам і‚ коли хто хоче‚ Ангелу-Охоронителю.
В понеділок: канон Ісусу Христу‚ параклісис Богородиці‚ канон Іоану Предтечі і канон Ангелу-Охоронителю.
У вівторок: канон Ісусу Христу‚ параклісис Богородиці‚ канон Ангелу-Охоронителю.
У середу: канон Ісусу Христу‚ параклісис Богородиці і канони: Ангелу-Охоронителю‚ святим апостолам і‚ коли хто забажає‚ святителю Миколаю.
У четвер: канон Животворчому Хресту‚ параклісис Богородиці і канон Ангелу-Охоронителю.
У п’ятницю: канон Ісусу Христу‚ акафіст Богородиці і канон Ангелу-Охоронителю, всім святим і заупокійний.
У суботу: канон Ісусу Христу‚ параклісис Богородиці і канон Ангелу-Охоронителю.

Вранці обов’язково проказуються молитви ранішні. Богобоязні ж люди‚ що не віддаються марним помислам і розум свій стримують‚ вправляються в читанні Псалтиря з призначеними до того молитвами‚ а також читають книги Закону Господнього та святих учителів Церкви.

Читання канонів на самоті ввечері або вранці треба починати так: “Молитвами святих отців наших‚ Господи Ісусе Христе‚ Боже наш‚ помилуй нас”‚ “Царю Небесний”‚ “Прийдіть, поклонімось”‚ псалом 50‚ Символ віри‚ а далі читаються канони. Після прочитання канонів читати: “Достойно є”‚ “Слава, і нині”‚ відпуст: “Христос‚ Істинний Бог наш‚ молитвами Пречистої Своєї Матері й усіх святих помилує і спасе нас‚ бо Він Милосердний і Чоловіколюбець”. І молитва: “Тих‚ що ненавидять і кривдять нас…” і три поклони. Деякі ж‚ за правило‚ читають собі 12 псалмів за визначеним чином.

Кожний же починає правило вклоняючись і чинить призначені поклони з такими молитвами:
Боже‚ будь милостивий до мене грішного.
Боже‚ очисти гріхи мої і помилуй мене.
Безліч нагрішив я‚ Господи‚ прости мені.
Владичице Богородице Діво‚ спаси мене.
Святий Ангеле-Охоронителю мій‚ від усякого зла обережи мене.
Святий (ім’я святого)‚ моли Бога за мене.

За заповіддю апостольською‚ щоб завжди молитися‚ дякуючи за все в ім’я Господа Ісуса Христа Богові‚ нехай ніхто не лишається без молитов і під час церковного співу і де б кому не довелося бути‚ чи вдома‚ чи в дорозі. Тому кожний нехай має‚ хоч би й коротке‚ своє молитовне правило‚ бо й мале правило‚ коли пос¬тійно й своєчасно виконується‚ за велике зарахується в Господа Бога для того‚ хто уповає на Нього й не забуває Його.

Якщо хто не може бути присутній у церкві з якоїсь поважної причини‚ а також коли хтось і грамоти не знає‚ чоловік чи жінка‚ то хай повільно чинить молитву Ісусову: “Господи Ісусе Христе‚ Сину Божий‚ помилуй мене грішного” призначену кількість разів з призначеною кількістю поклонів‚ а саме:
За вечірню молитов Ісусових 100 і поклонів 25.
За повечір’я молитов 50 і поклонів 12.
За опівнічну молитов 100 і поклонів 25.
За ранню молитов 300 і поклонів 50.
За Часи 1-й‚ 3-й‚ 6-й і 9-й по 50 молитов і 7 поклонів за кожний Час.
За обідницю (Зображальні) молитов 100 і поклонів 25.
За канон Богородиці з акафістом молитов 200 і поклонів 29.
За параклісис Богородиці молитов 70 і поклонів 12.
За канон Ангелу-Охоронителю молитов 50 і поклонів 7.
За канон седмичний молитов 30 і поклонів 5.

Хто завжди виконує правило своє‚ хоч би й був неграмотний‚ той має радість духовну відповідно до сказаного: “Пом’янув Бога і звеселився”. Він радітиме і звеселиться‚ бо хто чинить добро‚ тому велика нагорода на небесах. Амінь.

НЕДІЛЬНЕ ПРАВИЛО ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Молитвами святих отців наших‚ Господи Ісусе Христе‚ Боже наш‚ помилуй нас.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. “Царю Небесний”‚ “Святий Боже”‚ “Пресвятая Тройце”‚ “Отче наш”‚ “Прийдіть‚ поклонімось…”‚ псалом 50‚ “Символ віри”‚ а далі читають канони.

Канони:
До Господа нашого Ісуса Пресолодкого‚ молебний до Пресвятої Богородиці (що його співають під час всяких напастей і душевної скорботи)‚ Ангелові-Охоронителю.

До Господа Ісуса Христа
Пісня 1
Ірмос‚ глас 2-й
У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужная сила‚ а втілене Слово всезлобний гріх загладило‚ Препрославлений Господь‚ славно бо прославився.
Приспів: Ісусе Найсолодший, спаси мене.
Ісусе Найсолодший Христе‚ Ісусе Довготерпеливий‚ зціли душевні мої рани й усолоди серце моє‚ молюся до Тебе‚ Ісусе Спасе мій Многомилостивий‚ і спасаємий величаю Тебе.
Приспів: Ісусе Найсолодший, спаси мене.
Ісусе Найсолодший Христе‚ відкрий для покаяння мені двері‚ Чоловіколюбче Ісусе‚ й прийми мене‚ що до Тебе припадає в щирому благанні‚ Ісусе Спасе мій‚ гріхів прощення подай мені.
Слава: Ісусе Найсолодший Христе‚ Ісусе‚ визволи мене з руки облесливого ворога й зроби мене достойним стояти праворуч у славі Твоїй‚ Ісусе Спасе мій‚ а участи ж стояння ліворуч позбав мене.
І нині: Владичице‚ що породила Ісуса Бога‚ молись за негідних рабів‚ Пречистая‚ щоб мук молитвами Твоїми нам позбавитись‚ Неоскверненна‚ оскверненим нам і славою вічносущою насолодитись.

До Пресвятої Богородиці
Тропар‚ глас 4-й
До Богородиці щиро нині звернімося ми, грішні й смиренні, і припадім, у покаянні з глибини душі взиваючи: Владичице, поможи, змилосердившись над нами, поспіши, бо гинемо від безлічі провин; не відпусти рабів Твоїх ні з чим, бо Тебе за єдину надію нашу маємо (двічі).
Слава: І нині:
Не замовкнемо ніколи‚ Богородице‚ про силу Твою говорити ми‚ недостойні; бо коли б Ти не предстояла молячись‚ хто нас врятував би від стількох бід? Хто ж охоронив би нас донині вільними? Не відступимо від Тебе‚ Владичице: Твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди.

Пісня 1
Ірмос‚ глас 8-й
Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши‚ Ізраїль взивав: “Ізбавителю й Богові нашому співаймо”.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Многими опанований напастями‚ до Тебе прибігаю‚ спасіння шукаючи. О, Мати Слова й Діво! Від лиха тяжкого мене спаси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Страстей напади гріховні мене турбують‚ зневірою наповнюючи мою душу, заспокой‚ Отроковице‚ тишею Сина Твого й Бога‚ Всенепорочная.
Слава: Тебе‚ що породила Спаса й Бога‚ молю‚ Діво‚ позбави мене лиха; до Тебе бо нині прибігаючи‚ простягаю душу і помисли.
І нині: Недужого тілом і душею відвідання Божого і промислу від Тебе сподоби‚ єдина Богоматір‚ бо Ти є Благою і Родительницею Благого.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 1
Ірмос‚ глас 8-й
Співаймо Господеві‚ що через море Червоне народ свій провів‚ бо Він один славно прославився.
Приспів: Господи Ісусе Христе‚ Боже мій‚ помилуй мене.
Ісусові: Сподоби‚ Спасе‚ раба Твого достойно пісню співати й восхвалити безплотного ангела‚ наставника й Охоронителя мого.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Один я в нерозумі й у лінощах нині лежу‚ наставниче мій і Охоронителю‚ не залиш мене на загибель.
Слава: Розум мій направ‚ ангеле‚ молитвою твоєю‚ щоб творити мені повеління Божі‚ щоб одержати від Бога відпущення гріхів‚ і настанови мене ненави¬діти гріх‚ молюся тобі.
І нині: Молися‚ Діво‚ за мене‚ раба Твого‚ до Благоподателя разом з моїм Ангелом-Охоронителем‚ і настав мене на виконання заповідей Сина Твого й Творця мого.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 3
Ірмос
Утвердивши мене на камені віри‚ зміцнив Ти уста мої на ворогів моїх‚ і дух мій звеселився‚ коли заспівав: “Нема святішого за Бога нашого‚ й немає праведнішого за Тебе‚ Господи”.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Почуй‚ Чоловіколюбче Ісусе мій‚ раба Твого‚ що благає щиро: позбав мене‚ Ісусе‚ осудження і муки‚ єдиний Довготерпеливий‚ Ісусе Найсолодший‚ Многомилостивий.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Підніми‚ Ісусе мій‚ раба Твого‚ що в каятті слізно припадає до Тебе‚ Ісусе мій‚ і позбав мене вогню вічного‚ Ісусе Найсолодший‚ Многомилостивий.
Слава: Час‚ що дав мені єси‚ Ісусе мій‚ у страстях я прожив‚ і ось тепер‚ Ісусе мій‚ не відкидай мене‚ але воззви‚ молюся‚ і спаси‚ Владико Найсолодший.
І нині: Діво‚ що породила Ісуса мого‚ моли позбавити мене вогню вічного‚ єдина заступнице ображених‚ Богоблагодатна‚ й сподоби мене до життя вічного‚ Всенепорочная.
Сідальний‚ глас 1-й
Спасе мій Ісусе‚ що блудного спас‚ Спасе мій Ісусе‚ що блудницю прийняв‚ і мене нині помилуй‚ Ісусе Многомилостивий‚ спаси‚ ущедри‚ о Ісусе Благодійнику‚ і мене‚ як Манасію‚ Благоутробний мій Ісусе‚ бо Ти єдиний Чоловіколюбець.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 3
Ірмос
Небесного кола Верхотворче‚ Господи‚ і Церкви Зиждителю‚ утверди мене в любові Твоїй‚ Ти Найвище Бажання‚ вірних Утвердження‚ єдиний Чоловіколюбче.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Вручаю життя моє для захисту й покрови Тобі‚ Богородительнице Діво‚ Ти ж мене покермуй до пристані Твоєї‚ благ винуватице‚ вірних утвердження‚ єдина всехвальна.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Молю тебе‚ Діво‚ душевну бентежність і бурю смутку мого розжени: Ти бо Богоневісна‚ Начальника спокою Христа родила єси‚ єдина пречистая.
Слава: Ти породила Благодійника‚ добра Винуватця‚ а тому благодіянь багатства всім нам виточи‚ все бо можеш‚ Богоблаженна‚ яко Сильного в могутності Христа породила єси.
І нині: Поможи мені‚ Діво‚ змученому лютими недугами й хворобливими пристрастями‚ бо знаю Тебе‚ Пренепорочна‚ як невичерпну й незубожну скарбницю зцілень.
Сідальний‚ глас 2-й
Співаємо Тобі‚ молінню теплому і стіні незборимій‚ джерелу милости і для світу пристанищу: Богородице Владичице‚ попередь нас і визволи від бід‚ єдина скора на заступництво.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 3
Ірмос
Ти‚ Господи‚ утвердження тих‚ що притікають до Тебе‚ Господи‚ Ти єси світло темрявою повитих‚ і прославляє Тебе дух мій.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Всі мої помисли і душу мою до тебе поклав‚ Охоронителя мого. Ти ж від всякої ворожої напасти мене звільни.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Ворог топче мене і пригнічує‚ повчаючи завжди творити волю свою‚ але ти‚ наставниче мій‚ не залиш мене на загибель.
Слава: Дай мені співати пісню з вдячністю й старанням Богові Творцю й тобі‚ благому Ангелові-Охоронителю: “Визволителю мій‚ вирви мене від ворогів‚ що пригнічують мене”
І нині: Зціли‚ Пречистая‚ з моєї душі многонедужні гнійні рани‚ прожени ворогів‚ що завжди борються зі мною.
Сідальний‚ глас 2-й
Від любови душевної співаю тобі‚ Охоронителю душі моєї: “Всесвятий мій ангеле‚ покрий мене‚ супроводжуй і оберігай від лукавого уловлення завжди й до життя небесного настав‚ врозумляючи‚ просвічуючи й скріплюючи мене”.
Слава: І нині. Богородичний:
Богородице Безневісная‚ Пречистая‚ що безсіменно породила Владику всіх‚ Його ж із Ангелом-Охоронителем моїм моли позбавитися мені всякого вагання й дати зм’якшення серцю‚ й світло душі моїй‚ і згрішенням очищення‚ Ти бо єдина скорозаступниця.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 4
Ірмос
Прийшов єси не заступник і не ангел‚ а сам Господь‚ від Діви втілений‚ і спас єси всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: “Слава силі Твоїй‚ Господи”.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Зціли мене‚ Ісусе мій‚ моєї душі рани‚ Ісусе мій‚ молюся: з руки душетлінного ворога вирви мене‚ Ісусе мій Благоутробний‚ і спаси мене.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Згрішив я‚ Ісусе мій Найсолодший‚ Благоутробний: Ісусе мій‚ спаси мене‚ що прибігає до Твого покрову‚ Ісусе Довготерпеливий‚ і сподоби мене Твого Царства.
Слава: Ніхто так не згрішив‚ Ісусе мій‚ як згрішив я окаянний‚ але припадаю‚ молячись: Ісусе мій‚ спаси мене‚ й життя в насліддя Ти мені даруй.
І нині: Всехвальна‚ що породила Ісуса Господа‚ моли ж Його позбавити муки всіх‚ хто оспівує й іменує Тебе істинною Богородицею.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 4
Ірмос
Почув я‚ Господи‚ про провидіння Твого таїнство‚ зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Бурю прогрішень і страстей моїх збудження втихомир‚ Богоневісная‚ що породила Керманича Господа.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Милосердя Твого безодню благаю подати мені і для всіх‚ хто співає Тобі‚ тому‚ що Ти Благосердого породила й Спаса всіх.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Насолоджуючись‚ Пречиста‚ Твоїми дарами‚ прославляємо в піснях Тебе як Богоматір.
Слава: Поможи мені‚ безпомічному‚ на одрі хвороби моєї й немочі‚ як Благолюбива‚ єдина Приснодіво.
І нині: Маючи Тебе за надію й опору‚ і за стіну спасіння непорушну‚ Всехвальна‚ ми всякої незручности позбавляємось.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 4
Ірмос такий самий, як і в каноні Богородиці.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Молись до Чоловіколюбця Бога‚ Ангеле-Охоронителю мій‚ і не залишай мене‚ але завжди супроводь життя моє в мирі‚ подаючи мені спасіння непоборне.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Як заступника й Охоронителя життя мого прийняв я тебе від Бога‚ ангеле‚ молю тебе‚ святий‚ від усяких бід мене визволити.
Слава: Мою скверність твоєю святинею очисти‚ Охоронителю мій‚ і від долі ліворучної нехай буду я відлучений твоїми молитвами‚ і слави причасником явлюся.
І нині: Я в ваганні від лиха‚ що мене обступило‚ Пречистая‚ але позбав мене скоро від нього‚ до Тебе бо єдиної я прибігаю.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 5
Ірмос
Христе Спасе мій‚ Ти просвічення для лежачих у темряві‚ спасіння тим‚ хто у відчаї‚ молюся до Тебе‚ Царю світу: просвіти мене осяянням Твоїм‚ бо іншого Бога крім Тебе не знаю.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ти розуму мого просвічення‚ Ісусе мій‚ Ти душі моєї зневіреної спасіння‚ Спасе‚ позбав мене мук і вогню вічного‚ благаю‚ і спаси‚ Ісусе мій Христе‚ окаянного мене.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Всеконечно‚ Ісусе мій‚ до страстей безчестя звержений нині я. Благаю: Ісусе мій‚ пошли мені Твою руку спасіння і вирви мене благаючого: спаси‚ Ісусе мій‚ Христе, мене окаянного.
Слава: Осквернений розум‚ Ісусе мій‚ обносячи, взиваю до Тебе: очисти мене від скверни прогрішень і вийми мене з глибин зла‚ куди з невідання донизу сповз‚ Спасе Ісусе мій‚ спаси мене‚ молюся.
І нині: Отроковице Богородителько‚ що породила Ісуса‚ ублагай Його спасти всіх православних‚ ченців і мирян від вогню вічного‚ крім Тебе заступництва надійного не знаємо.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 5
Ірмос
Просвіти нас повеліннями Твоїми‚ Господи‚ і силою Твоєю високою мир Твій подай нам‚ Чоловіколюбче.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Наповни‚ Чистая‚ веселістю серце моє‚ Твою нетлінну радість даючи‚ через народження Винуватця веселости.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Визволи нас від бід‚ Богородице Чистая‚ породивши вічне спасіння і мир‚ що перевершує всякий розум.
Слава: Ти‚ що породила Світло Божественне й Превічне‚ розвій морок гріхопадінь моїх‚ Богоневісто‚ просвіченням Твоєї світлости.
І нині: Зціли, Чистая, душі моєї неміч‚ відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 5
Ірмос
Зранку взиваємо до Тебе‚ Господи‚ спаси нас; Ти бо єси Бог наш‚ крім Тебе іншого не знаємо.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Перед Богом маючи дерзновення‚ ублагай Його‚ Охоронителю мій святий‚ позбавити мене бід‚ що приносять скорботу.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Світло світле‚ наставнику мій і Охоронителю‚ даний мені від Бога‚ просвіти яскраво душу мою.
Слава: Мене, сплячого в тяжких гріхах‚ збережи як несплячого‚ ангеле Божий‚ піднявши на славослів’я молінням твоїм.
І нині: Маріє‚ Діво Богородице Безневісна‚ вірних надіє‚ ворожі приношення відкинь‚ а тих‚ що Тобі співають‚ – звесели.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 6
Ірмос
У безодні гріховній потопаючи‚ благаю незбагненну безодню милосердя Твого: від тління‚ Боже‚ мене відведи.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ісусе мій‚ Христе Многомилостивий‚ у сповіді мене прийми‚ Владико‚ о Ісусе‚ і спаси мене‚ і від тління‚ Ісусе‚ мене вирви.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Ісусе мій‚ немає іншого такого блудника‚ як я пристрасний‚ о Ісусе Чоловіколюбче‚ але Ти‚ Ісусе‚ мене спаси.
Слава: Перевершив я‚ Ісусе мій‚ блудницю й блудного‚ Манасію й митаря пристрастями‚ о Ісусе мій‚ і розбійника‚ і ніневитян.
І нині: Ісуса Христа мого породивши‚ Пречистая Діво‚ єдина Неоскверненная‚ оскверненого мене ісопом молитв Твоїх нині очисти.
Ввечері з неділі на понеділок обов’язково тут додаємо акафіст Ісусу‚ після якого продовжуємо:

До Пресвятої Богородиці

Пісня 6
Ірмос
Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої‚ злом бо сповнилася душа моя‚ і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь‚ як Іона: “Від тління‚ Боже‚ мене визволи”.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Від тління й смерти спас Той‚ хто Сам Себе віддав смерті‚ моє єство‚ що було забране тлінням і смертю‚ тому‚ Діво‚ моли Господа й Сина Твого ворожих підступів мене позбавити.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Як заступницю життя Тебе знаю й охоронительку тверду‚ Діво‚ таку‚ що від напастей і наговору визволяє і спокусу бісів відганяє‚ і молюся завжди‚ щоб від тлінних пристрастей моїх позбавитися мені.
Слава: Немов стіну захисну придбали‚ і душ вседосконале спасіння‚ і простір серед скорбот‚ Тебе‚ Отроковице‚ і просвіченням Твоїм завжди радіємо‚ о Владичице! І нині нас від пристрастей і бід спаси.
І нині: На одрі нині немічний лежу‚ і немає зцілення плоті моїй‚ але до Тебе Благої‚ що породила Позбавителя недугів Бога і Спаса світу‚ молюся: від тління недугів підніми мене.
Кондак‚ глас 6-й
Заступнице християн усердная‚ молитвенице до Творця надійная‚ не погордуй молитвами грішників‚ але прийди швидше‚ як Благая‚ на поміч нам‚ що з вірою взиваємо до Тебе: поспіши на молитву й скоро прийди на благання‚ бо Ти заступаєшся завжди за тих‚ що шанують Тебе‚ Богородице.
Стихира‚ глас той самий
Не доручай мене людському заступництву‚ Пресвятая Владичице‚ але прийми моління раба Твого: бо печаль огорнула мене‚ і стріл демонових терпіти не можу‚ покрову не маю‚ ніде сховатись окаянному‚ завжди переможений і утіхи не маю‚ крім Тебе‚ Владичице світу‚ надіє і заступнице вірних‚ не погордуй моліннями моїми і корисне вчини мені.
Ввечері з п’ятниці на суботу і в суботу ввечері обов’язково тут додаємо акафіст Богородиці‚ по прочитанні якого продовжуємо:

До Ангела-Охоронителя

Пісня 6
Ірмос
Ризу подай мені світлу Ти‚ що в світло‚ наче в ризу‚ зодягаєшся‚ Многомилостивий Христе Боже наш.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Від усяких напастей мене вивільни й спаси від печалей‚ молюся тобі‚ святий ангеле‚ даний мені від Бога‚ Охоронителю мій добрий.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Освіти розум мій‚ блаже‚ й просвіти мене‚ молюся тобі‚ святий ангеле‚ завжди настановлюй і мене думати про корисне.
Слава: Утримай серце моє від бунту‚ дбанням укріплюючи його до благости‚ Охоронителю мій‚ і настав мене чудно до життєвого спокою.
І нині: Слово Боже в Тебе вселилося‚ Богородице‚ показавши Тебе людям‚ як небесну ліствицю‚ якою Вишній зійшов до нас.
Кондак‚ глас 4-й
Явися мені‚ милосердний‚ святий ангеле Господній‚ Охоронителю мій‚ і не відлучайся від мене скверного‚ але просвіти мене світлом недоторкненним і сотвори мене достойним Царства Небесного.
Ікос:
Душу мою‚ збезчещену многими спокусами‚ ти‚ святий заступнику‚ невимовної слави небесної сподоби разом співати з ликами безплотних Сил Божих‚ помилуй мене й збережи‚ і помислами добрими душу мою просвіти, нехай твоєю славою‚ ангеле мій‚ збагачусь я‚ і скинь зломислячих на мене ворогів‚ і сотвори мене достойним Царства Небесного.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 7
Ірмос
Троє Твоїх отроків відкинули безбожні повеління образу золотому на полі Деіри служити; посеред вогню ж ввергнуті‚ окроплені росою співали: благословен єси‚ Боже отців наших.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Христе Ісусе‚ ніхто не нагрішив од віку на землі‚ як нагрішив я‚ окаянний і блудний‚ о Ісусе мій. Тому‚ Ісусе мій‚ оспівуючи Тебе‚ взиваю: змилосердься до мене‚ благословенний Боже отців наших.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Христе Ісусе‚ до страху Твого пришпили мене‚ взиваю‚ о Ісусе мій‚ і скеруй мене нині до пристані благозатишної‚ Ісусе мій щедрий‚ тому‚ що співаю Тобі‚ спасаємий: благословен єси‚ Боже отців наших.
Слава: Христе Ісусе‚ безліч разів обі¬цяв я Тобі‚ пристрасний‚ покаятися‚ о Ісусе мій‚ але обманув‚ окаянний. Тому‚ Ісусе мій‚ взиваю до Тебе: нечутливу душу мою просвіти‚ Христе‚ отців Боже‚ благословен єси.
І нині: Всенепорочна‚ що породила Христа Ісуса дивно‚ надприродно‚ моли ж Його через єство простити мені всі прогрішення мої‚ Отроковице‚ щоб я, спасенний, взивав: благословенна єси Ти, що породила Бога у плоті.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 7
Ірмос
Отроки‚ що з Юдеї прийшли‚ колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли‚ співаючи: отців наших Боже‚ благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Бажаючи наше спасіння вчинити‚ Спасе‚ Ти до утроби Дівичої вселився‚ і заступницею світові показав Її: отців наших Боже‚ благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Благоволителя милости‚ Якого Ти родила‚ Мати Чистая‚ ублагай позбавити від прогрішень і душевних скверн всіх‚ що з вірою взивають: отців наших Боже‚ благословен єси.
Слава: Як скарб спасіння, і джерело нетління‚ і стовп утвердження‚ і двері покаяння показав Ти Ту‚ що Тебе породила‚ всім‚ хто кличе: отців наших Боже‚ благословен єси.
І нині: Тілесні слабкості і душевні недуги‚ Богородительнице‚ любов’ю приступаючих до покрову Твого сподоби зцілити‚ Діво‚ що Спаса Христа нам породила.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 7
Ірмос такий самий‚ як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Бути милостивим до мене Бога ублагай‚ Господній ангеле: тебе бо маю за заступника по всі дні життя мого‚ наставника й Охоронителя‚ від Бога дарованого мені навіки.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Не залиш подорожньої душі моєї окаянної бути вбитою розбійниками‚ святий ангеле‚ бо вона від Бога передана тобі непорочною‚ а настав її на путь покаяння.
Слава: Всю мою душу осоромлену приводжу від лукавих моїх помислів і діл‚ попередь мене‚ наставниче мій‚ зцілення подаючи мені благими помислами‚ щоб ухилятися мені завжди на праві стезі.
І нині: Премудрістю і кріпостю Божественною наповни‚ Іпостасна Премудросте Вишнього‚ ради Богородиці‚ всіх співаючих з вірою: отців наших Боже‚ благословен єси.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 8
Ірмос
Бога‚ що ввійшов у піч вогненну до отроків юдейських і перетворив полум’я на росу‚ оспівуйте діла Господні‚ і підносьте по всі віки.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Тебе‚ Ісусе мій‚ благаю: як і блудницю‚ Ісусе мій‚ позбавив Ти від багатьох згрішень‚ так і мене‚ Ісусе Христе мій‚ визволи‚ і очисти осквернену душу мою‚ Ісусе мій.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси мене.
Схилився я‚ Ісусе‚ до тваринних насолод‚ худобою безсловесною став і скотові насправді‚ о Ісусе мій‚ страсно‚ окаянний‚ уподібнився‚ Спасе‚ тому‚ Ісусе‚ безсловесности мене позбав.
Слава: Впав я‚ о Ісусе‚ в душетлінні розбійники‚ втратив свій одяг боготканий і лежу нині‚ Ісусе мій‚ ранами уражений: возлий‚ Христе мій‚ на мене єлей і вино.
І нині: Ти‚ що носила Ісуса мого й Бога Христа несказанно‚ Богородице Маріє‚ моли Його завжди‚ щоб від бід спастися рабам Твоїм і співцям Твоїм‚ Неспокушеномужня Діво.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 8
Ірмос
Царя Небесного‚ що Його славлять воїнства ангельські‚ хваліте й превозно-сіте по всі віки.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Не погордуй‚ Діво‚ тими‚ хто потребує від Тебе помочі‚ оспівуючи й превозносячи Тебе повіки.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Немочі душі моєї й тілесні хвороби зціляєш Ти‚ Діво: тому-то прославлю Тебе‚ Чиста‚ повіки.
Слава: Зцілень багатство виточуєш Ти тим‚ хто з вірою співає Тобі‚ Діво‚ і превозносить невимовне Твоє різдво.
І нині: Напастей Ти прилоги відганяєш і пристрастей нашестя‚ Діво; тому-то оспі¬вуємо Тебе по всі віки.

До Ангела-Охоронителя

Пісня 8
Ірмос такий самий‚ як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Від Бога посланий‚ преблагий ангеле‚ утверди життя моє‚ раба твого‚ і не залиш мене повіки.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Тебе‚ ангеле‚ суще благо душі моєї‚ наставника й Охоронителя, преблаженний‚ оспівую повіки.
Слава: Будь мені покровом і заборолом у день іспиту всіх людей‚ коли вогнем випробовуватимуться діла добрі й злі.
І нині: Будь мені помічницею й спокоєм‚ Богородице Приснодіво‚ рабу Твоєму‚ і не залиш мене бути позбавленим Твого владарювання.

До Господа Ісуса Христа

Пісня 9
Ірмос
Від Бога Бога Слово‚ Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама‚ що через споживання плоду в тління гріховне впав‚ від Святої Діви невимовно втіленого нас ради‚ вірні єдиномудрено піснями величаймо.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси нас.
Перевершив я‚ Ісусе мій‚ Манасію‚ блудницю‚ блудника й розбійника‚ Щедрий Ісусе‚ в ділах безсоромних і бездумних‚ але Ти‚ Ісусе мій‚ попередивши мене‚ спаси.
Приспів: Ісусе Найсолодший‚ спаси нас.
Від Адама всі згрішили‚ Ісусе мій‚ і перед законом‚ і в законі‚ Ісусе‚ і по законі, я окаянний‚ Ісусе мій‚ і в благодаті переможений пристрастями‚ але Ти‚ Ісусе мій‚ провидінням Твоїм спаси мене.
Слава: Нехай не буду я відлучений‚ Ісусе мій‚ від невимовної Твоєї слави‚ нехай не отримаю я участи ліворучного стояння‚ Ісусе Найсолодший‚ але Ти мене до десних овець Твоїх причисли‚ Христе Ісусе мій‚ і упокой‚ яко Благоутробний.
І нині: Богородице, єдина Неспокушеномужня Діво Маріє‚ що Ісуса носила в собі‚ Його‚ Чистая‚ умилостив, як Сина Твого й Зиждителя‚ позбавити тих, що прибігають до Тебе, спокус‚ бід і вогню майбутнього.

До Пресвятої Богородиці

Пісня 9
Ірмос
Воістину Богородицю Тебе сповідуємо‚ спасенні Тобою‚ Діво Чистая‚ з ликами безплотними Тебе величаючи.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Від потоку сліз моїх не відвернися Ти‚ що від усякого лиця всяку сльозу втираєш‚ Діво‚ що Христа породила.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Радістю моє серце наповни‚ Діво‚ Ти‚ що радости прийняла переповнення‚ гріховну печаль знищуючи.
Приспів: Пресвятая Богородице‚ спаси нас.
Пристановищем і заступництвом будь тим‚ хто до Тебе прибігає‚ Діво‚ стіною непорушною‚ прибіжищем‚ покровою і радістю.
Слава: Світла Твого промінням просвіти‚ Діво‚ морок незнання відганяючи‚ благовірно сповідуючих Тебе, Богородицю.
І нині: На місці озлоблення від немочі‚ упокореного мене‚ Діво‚ зціли‚ нездоров’я у здоров’я перетворюючи.

До Ангела-Охоронителя
Пісня 9
Ірмос такий самий, як і в Богородичному каноні.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Помилуй мене‚ єдиний Спасе мій‚ яко Милостивий і Милосердний‚ і праведних ликів сотвори мене причасником.
Приспів: Святий ангеле Божий‚ Охоронителю мій‚ моли Бога за мене грішного.
Даруй мені мислити і завжди чинити‚ Господній ангеле‚ добре і корисне‚ і як сильного яви мене в немочі й непорочного.
Слава: Маючи дерзновення до Царя Небесного‚ Його ж моли з іншими безплотними помилувати мене окаянного.
І нині: Багато сміливости маючи до Втіленого із Тебе‚ Діво‚ розв’яжи мене від уз і подай мені визволення і спасіння молитвами Твоїми.

Молитва
до Господа нашого Ісуса Христа

Владико Господи Ісусе‚ Боже мій‚ що ради невимовного Свого чоловіколюбства на кінець віків у плоть зодягнувся від Приснодіви Марії, славлю Твій спасенний промисел за мене‚ раба Твого‚ Владико; піснесловлю Тебе‚ бо через Тебе я Отця пізнав; благословляю Тебе‚ бо через Нього й Дух Святий у світ прийшов; поклоняюся Твоїй по плоті Пречистій Матері‚ що послужила такій страшній тайні; величаю Твої ангельські ликостояння‚ як оспівувачів і служителів Твоєї величности; ублажаю Предтечу Іоана‚ що Тебе хрестив‚ Господи; шаную й пророків, що провозвістили про Тебе‚ прославляю апостолів Твоїх святих‚ вшановую і мучеників‚ священиків же Твоїх славлю; поклоняюся преподобним Твоїм і всіх Твоїх праведників вшановую. Таку велику невимовну безліч лику Божественного приводжу Тобі‚ Всещедрому Богові‚ раб Твій‚ і прошу моїх згрішень прощення дарувати мені ради всіх Твоїх святих, а особливо заради святих Твоїх щедрот‚ бо Ти благословен єси повіки. Амінь.

Молитва
до Пресвятої Богородиці

Царице моя Преблагая‚ надіє моя Богородице‚ заступнице сиріт і подорожніх пристановище‚ скорботних радосте‚ ображених покровительнице‚ бачачи мою біду‚ бачачи мою скорботу‚ поможи мені‚ як немічному‚ покермуй мною як подорожнім‚ образу мою знаючи – розріши її‚ як бажаєш. Бо не маю іншої помочі окрім Тебе‚ ані іншої заступниці‚ ані благої уті¬шительниці‚ лише Тебе‚ о Богоматір‚ що збереже й покриє мене по віки віків. Амінь.

Молитва
до Ангела-Охоронителя

О святий Ангеле-Охоронителю‚ покровителю мій благий! Із сокрушенним серцем і болісною душею стою перед тобою в молитві: почуй мене‚ грішного раба свого (ім’я)‚ із сильним воланням і плачем гірким співаю я: не пом’яни моїх беззаконь і неправд‚ що ними я, окаянний, прогнівляю тебе по всі дні й години‚ і мерзенним себе роблю перед Творцем нашим Господом, явися мені милосердним і не покидай мене скверного до самої кончини моєї; пробуди мене від сну гріховного й допоможи твоїми молитвами весь інший час життя мого без пороку перейти й сотворити плоди‚ достойні покаяння‚ найпаче ж від смертних падінь гріховних убережи мене‚ нехай не загину я у відчаї‚ і нехай не радіє ворог з погибелі моєї. Знаю воістину й устами сповідую‚ що немає іншого такого друга й заступника‚ захисника й поборника‚ як ти‚ святий ангеле‚ бо ти предстоїш перед Престолом Господнім і молишся за мене‚ негідного й найгрішнішого за всіх‚ нехай не відніме Преблагий душі моєї в день моєї безпечности й у день творення гріха. Не переставай далі умилостивлювати Премилосердного Господа й Бога мого‚ нехай відпустить згрішення мої‚ вчинені в житті моїм‚ ділом‚ словом і всіма моїми почуттями, і Своїм провидінням нехай спасе мене‚ нехай покарає мене тут з Своєї невимовної милости‚ але нехай не викриє і не випробує мене Своїм справедливим правосуддям‚ нехай сподобить мене принести покаяння‚ а з покаянням Божественне Причастя достойно прийняти‚ про це найбільше молю й такого дару від усього серця бажаю. У страшний же час смерти невідступно будь зі мною‚ благий Охоронителю мій‚ проганяючи демонів‚ що мають застрашити трепетну душу мою: захисти мене від їхнього ловлення‚ коли проходитиму повітряні митарства‚ нехай‚ захищений тобою‚ безперешкодно досягну раю‚ мною омріяного‚ де лики святих і Горні Сили безперестанно прославляють всечесне й славне ім’я в Тройці славимого Бога‚ Отця‚ і Сина‚ і Святого Духа. Йому ж належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Після цього читаємо: “Достойно є” (поклін)‚ “Трисвяте”‚ й по “Отче наш”: Помилуй нас‚ Господи‚ помилуй нас, і далі молитви вечірні.

ПОСЛІДУВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний…
Трисвяте. Пресвята Тройце…
Отче наш. Господи, помилуй (12 разів). Прийдіте, поклонімось… (тричі).

Псалом 22
Псалом Давида
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене. Ти наготував переді мною стіл на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгії дні.

Псалом 23
Псалом Давида,
в перший день тижня
Господня земля і повнота її, вселенна і всі, що живуть у ній. Він на морях засну¬вав її й на ріках утвердив її. Хто зійде на гору Господню, або хто стане на місці святому Його? Невинний руками і чистий серцем; хто не віддав для суєти душу свою і не присягався зрадливо ближньому своєму. Цей прийме благословення від Господа і милостиню від Бога, Спаса свого. Це рід тих, що шукають Його, шукають лиця Бога Якова. Піднесіте, князі, брами ваші, і піднесітеся‚ входи вічні, і ввійде Цар слави. Хто є цей Цар слави? Гос¬подь кріпкий і сильний, Господь сильний в бою. Піднесіте, князі, брами ваші, і піднесітеся‚ входи вічні, і ввійде Цар слави. Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Псалом 115
Вірував я, тому й заговорив‚ і я смирився вельми. І сказав я в нестямі моїй: “Кожна людина говорить неправду!” Що віддам Господеві за все, що Він воздав мені? Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. Молитви мої Господеві воздам перед усіма людьми Його. Чесна перед Господом смерть преподобних Його. О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. Тобі принесу жертву хвали й ім’я Господнє призву. Молитви мої Господеві воздам перед усіма людьми Його. У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме.
Слава: І нині: Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі). Три поклони.

Тропарі, глас 8-й
Господи, що від Діви народився, не зважай на беззаконня мої і серце моє очисти, творячи мене храмом Пречистого Твого Тіла й Крови, маючи незчисленні великі милості, не відкидай мене від лиця Твого.
Слава:
Як наважуся до Причастя Святинь Твоїх приступити я‚ недостойний? Може б‚ насмілитися до Тебе приступити з достойними, але одяг мій викриває мене, бо він не до вечері, і душа моя многогрішна осудження заслужила. Господи, очисти ж скверну душі моєї і спаси мене, бо Ти Чоловіколюбець.
І нині:
Маючи велике множество гріхів, вчинених мною, до Тебе прибігаю, Богородице Чистая, спасіння благаючи: відвідай немічну душу мою, і моли Сина Твого й Бога нашого дати відпущення моїх гріхів, єдина благословенна.
Під час Великого посту: “Коли славні ученики…” (див. с. 156) і псалом 50 (с. 9).

Канон на голос 2

Пісня 1
Ірмос
Грядіть, люди, співаємо пісню Христу Богові, що розділив море і наставив людей, звільнивши їх від рабства єгипетського, бо Він прославився.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Хлібом, що подає вічне життя і що зціляє від багатьох різноманітних недругів, нехай буде мені, Милосердний Господи, Тіло Твоє і Дорогоцінна Кров Твоя.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Осквернений непристойними ділами, я, окаянний, недостойний причащання Твого Пречистого Тіла та Божественної Крови, Христе, але сподоби мене його.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Благословенна Богоневісто, земле плодовита, що зростила неораний та спасенний для світу колос. Сподоби мене спастись, приймаючи Його в їжу.

Пісня 3
Ірмос
Утвердивши мене на камені віри, зміцнив Ти уста мої на ворогів моїх, і дух мій звеселився, коли заспівав: “Нема святішого за Бога нашого, й немає праведнішого за Тебе, Господи”.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Дай мені, Христе, краплі сліз, що очищають нечистоту мого серця, щоб благою совістю очищений з вірою і страхом приступив я до причащання Божественних Дарів Твоїх, Владико.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Чоловіколюбче, нехай буде для мене Пречисте Тіло Твоє і Божественна Кров на прощення провин, на спілкування з Святим Духом, на життя вічне, Чоловіколюбче, та на звільнення від страждань і скорбот.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Пресвята Трапезо Хліба життя, що з милосердя з неба зійшов і світові нове життя подав, сподоби й мене, недостойного, зі страхом спожити Його та бути живим.

Пісня 4
Ірмос
Прийшов єси не заступник і не ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: “Слава силі Твоїй, Господи”.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Заради нас втілившись, Многомилостивий, Ти заходів бути заколеним, як вівця, за гріхи людські. Тому я молю Тебе: очисти і мої провини.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Зціли рани моєї душі, Господи, і всього освяти, і сподоби, Владико, мене окаянного причаститись Тайної Твоєї Божественної Вечері.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Умилостив і до мене Народженого Тобою, Владичице, і збережи мене, рада Твого, чистим та безпорочним, щоб мені освятитися, приймаючи духовний бісер.

Пісня 5
Ірмос
Світла Подателю і віків Творче, Господи, у світлі заповідей Твоїх настав нас, бо крім Тебе іншого бога не знаємо.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Як Ти сказав, Христе, так нехай буде і для мене, вбогого Твого раба, перебувай у мені, як Ти обіцяв, бо ось я споживаю Твоє Божественне Тіло і п’ю Кров Твою.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Слово Боже і Боже, палаюча вуглина Твого Тіла нехай буде для мене, затьмареного, на просвіту і Кров Твоя на очищення оскверненої моєї душі.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Маріє, Мати Божа, священний храм пахощів, Твоїми молитвами вчини мене вибраною посудиною, щоб мені причаститися святинь Сина Твого.

Пісня 6
Ірмос
У безодні гріховній потопаючи, благою незбагненну безодню милосердя Твого: від тління, Боже, мене відведи.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Розум, душу і серце, а також і тіло моє освяти, Спасе, і сподоби, владико, приступити до страшних Тайн неосудно.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Нехай звільнюсь я від пристрастей та нехай дістану примноження благодаті Твоєї та зміцнення життя через причащання святих Твоїх Тайн, Христе.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Боже, слово Боже, Святе, освяти всього мене, що приступаю нині до Божественних Твоїх Тайн по молитвах Твоєї Святої Матері.
Кондак
Не позбав мене, Христе, можливості прийняти нині Хліб – Тіло Твоє і Божественну Кров, нехай не буде для мене, окаянного, в осуд причащання пречистих і страшних Твоїх Тайн, владико, але нехай буде для мене на життя вічне та безсмертне.

Пісня 7
Ірмос
Тілу золотому премудрі діти не послужили, а у вогонь самі ввійшли і богів їхніх осміяли; посеред полум’я співали, зрошені ангелом. Почута вже вуст ваших молитва.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Причащання Твоїх безсмертних Тайн, Христе, нехай буде для мене нині джерелом благ: світла, життя, душевного спокою, засобом для досягнення доброчесності Божественним клопотанням та примноження її, щоб я прославляв Тебе, Єдиний Благий.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Приступаючи нині з трепетом, любов’ю та благоговінням до Твоїх безсмертних Таїн, нехай звільнюсь я, Чоловіколюбний, від пристрастей, ворогів та злиднів, від бід та всякої скорботи, і удостой мене співати Тобі: “Благословен єси, Господи, Боже отців наших”.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Спасителя Христа, Недосяжного для розуму, народила, Богоблагодатна, молю Тебе нині, раб Твій, Чисту, нечистий: мене, що готуюся тепер приступити до пречистих Тайн, очисти від скверни плоті та духу.

Пісня 8
Ірмос
Бога, що ввійшов у піч вогненну до отроків юдейських і перетворив полум’я на росу, оспівуйте діла Господні, і підносьте по всі віки.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Удостой, Христе, нині і мене, що втратив надію, стати учасником небесних страшних і святих Твоїх Тайн і Твоєї Божественної Тайної Вечері, Боже, Спасе мій.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Прибігши під Твоє Милосердя, Блаже, я зі страхом благаю Тебе: перебувай у мені, Спасе, і я в Тобі перебуваю, як Ти сказав, бо ось, покладаючи надію на Твою милість, я споживаю Тіло Твоє і п’ю Кров Твою.
Приспів: Пресвята Тройце, слава Тобі.
Троїчний
Я тремчу, приймаючи вогонь, щоб не згоріти, як віск і як трава. О страшна тайно! О милосердя Боже! Я. як персть земна, причащаюсь Божественним Тілом і Кров’ю і стаю безсмертним.

Пісня 9
Ірмос
Безпочаткового Отця Син, Бог і Господь, що втілився від Діви, явився нам, щоб просвітити затьмарених і зібрати розсіяних. Тому ми всіма оспівану Богородицю величаємо.
Приспів: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моєму.
Тропар
Причащанням святих Тайн нехай освячусь я, Владико, душею і тілом, нехай просвічусь, нехай спасусь, нехай стану домом Твоїм, маючи Тебе, що живеш в мені з Отцем і Духом, Благодійнику Многомилостивий.
Приспів: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Тропар
Як вогонь нехай буде для мене і як світло Тіло Твоє й Кров Найдорогоцінніша, Спасе мій, що опалює гріховну речовину і спалює пристрастей терня, й усього мене просвічує поклонятися Твоєму Божеству.
Приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Богородичний
Бог воплотився від чистої Твоєї крови. Тому всі народи оспівують Тебе, владичице, і сонми духів славлять, що через Тебе вони ясно побачили Владику вселенної в людській природі.

Молитви перед святим Причастям

І одразу: “Достойно є”‚ “Трисвяте”‚ “Пресвята Тройце”‚ “Отче наш”. Тропар дня або свята. Якщо неділя, тропар недільний з гласом. Якщо ж ні, цей тропар‚ глас 6-й:
Помилуй нас, Господи, помилуй нас…
Далі: Господи, помилуй (40 разів).
І поклони, скільки хочеш.
Перед причастям страшної жертви, Животворчого Тіла й Крови Владичної, молися з трепетом:

Молитва
Василія Великого, 1-ша

Владико, Господи Ісусе Христе, Боже наш, Джерело життя і безсмертя. Творче всього творіння видимого й невидимого, Рівновічний і Співбезпочатковий Сину Безпочаткового Отця! Ти з безмірної благости в останній час тіло прийняв і був розп’ятий і похований за нас, невдячних і нерозсудливих, і Твоєю Кров’ю обновив понівечену гріхом природу нашу. Сам, Безсмертний Царю, прийми покаяння і від мене грішного і нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. Бо згрішив я, Господи, згрішив перед небом і перед Тобою і став недостойним поглянути на висоту слави Твоєї, бо я прогнівив Твою благість, порушив Твої заповіді і не послухав Твоїх повелінь. Але Ти, Господи, незлопам’ятливий, довготерплячий і многомилостивий, не віддав мене на погибель з беззаконнями моїми і навернення мого чекаєш. Бо Ти ж, Господи, сказав через пророка Твого: “Не бажаю Я смерти грішника, але нехай він покається і буде живий”. Бо Ти‚ Владико, не хочеш погубити творіння рук Твоїх, і не люба Тобі погибель людська, але хочеш, щоб усі спаслися і до пізнання істини прийшли. Тому і я, хоч і недостойний неба і землі, і цього дочасного життя, бо всього себе піддав гріхові, віддав у неволю пристрастям і осквернив Твій образ; але Твоїм ділом і творінням бувши, я, окаянний, не втрачаю надії на своє спасіння і приходжу, на Твоє безмірне милосердя надію поклавши. Прийми ж і мене, Чоловіколюбче Господи, як блудницю, як розбійника, як митаря і як блудного, і візьми мій важкий тягар гріхів Ти, що гріхи світу взяв, що зцілюєш немочі людські, що кличеш до Себе і заспокоюєш знеможених і обтяжених, що прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. Очисти мене від усякої скверни тілесної і навчи мене приступати до святощів зі страхом Твоїм, щоб, приймаючи в чистім свідоцтві сумління мого частину святощів Твоїх, я з’єднався з Святим Твоїм Тілом і Кров’ю і щоб Ти жив і перебував у мені з Отцем і Святим Твоїм Духом. Так, Господи Ісусе Христе, Боже мій, не на осуд нехай буде мені причастя пречистих і животворчих Твоїх Таїн, і нехай не буду я немічний душею і тілом, недостойно причастившись їх. Але дай мені аж до останнього зітхання мого неосудно приймати частину святощів Твоїх на спільність із Духом Святим, на шлях до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; щоб і я з усіма обранцями Твоїми був спільником нетлінних Твоїх благ, які Ти підготував для тих, що люблять Тебе, Господи; вони ж прославляють Тебе повіки. Амінь.

Молитва
Іоана Золотоустого, 2-га

Господи, Боже мій, я знаю, що я недостойний і негідний того, щоб Ти ввійшов під покрівлю дому душі моєї, бо він увесь спустошений і занепалий, і не маєш у мені достойного місця, де б голову прихилити. Але як Ти з висоти задля нас смирив Себе, так і нині смирися до моєї недостойности. І як Ти зволив лягти у печері в яслах тварин нерозумних, так благозволь увійти в ясла нерозумної моєї душі і в осквернене моє тіло. І як Ти не вважав за недостойне ввійти і повечеряти з грішниками в домі Симона прокаженого, так благозволь увійти і в дім покірної моєї, прокаженої і грішної душі. І як Ти не відкинув подібної до мене блудниці й грішниці, що прийшла і доторкнулася до Тебе, так змилосердься і наді мною грішним, що приходжу і доторкаюсь до Тебе. І як Ти не погордував скверними і нечистими її устами, що цілували Тебе, так не погордуй і моїми ще більш, ніж її, скверними і нечистими устами та скверним і найнечис¬тішим моїм язиком. Але нехай буде вугіль Пресвятого Твого Тіла і дорогоцінної Твоєї Крови на освячення і на просвітлення і на здоров’я покірної моєї душі й тіла; на полегшення тягарів моїх многих провин, на збереження від усякого диявольського діла, на віддалення і припинення мого злого і лукавого звичаю, на змертвіння пристрастей, на сповнення заповідей Твоїх, на примноження Божественної Твоєї благодаті і на здобуття Царства Божого. Бо я приходжу до Тебе, Христе Боже, не з погордою, але з сміливою надією на невимовну Твою благість; і щоб мене, надовго віддаленого від спільности з Тобою, не уловив вовк мислений. Благаю ж Тебе, Владико, Єдиний Святий, освяти мою душу й тіло, розум і серце, нутро й істоту, і всього мене обнови, і вкорени страх Твій у суглоби мої, і освячення Твоє вчини незнищенним у мені. І будь мені помічником і заступником, провадячи в спокої життя моє, сподобляючи мене стояти праворуч Тебе разом із святими Твоїми, молитвами й благанням Пречистої Твоєї Матері, безтілесних Твоїх слуг, і пречистих Сил, і всіх святих, що від віку Тобі вгодне вчинили. Амінь.

Молитва
Симеона Метафраста, 3-тя

Єдиний Чистий і Нетлінний Господи! Ти, що з невимовної милости чоловіколюбства прийняв цілу нашу тлінність від чистої і непорочної крови Тієї, яка надприродно породила Тебе, Христе Ісусе, Премудросте Божа, Спокою і Сило, зішестям Божественного Духа і благоволінням Віковічного Отця. Ти, що через Твоє воплочення прийняв животворчі й спасенні страждання, хрест, цвяхи, спис, смерть, – умертви мої душогубні пристрасті тілесні. Ти, що Твоїм погребінням полонив царство пекельне, поховай добрими думками мої лукаві замисли й знищ духа лукавства. Ти, що Твоїм на третій день живоносним воскресінням підвів упалого праотця, піднеси мене, грішного, подаючи мені способи покаяння. Ти, що Твоїм преславним вознесінням на небо обожествив прийняте Тіло і вшанував його перебуванням праворуч Отця, сподоби мене через причастя святих Твоїх Таїн здобути блаженну долю спасенних. Ти, що через пришестя Утішителя Твого Духа, вчинив святих Твоїх учеників почесним сосудом, яви й мене вмістилищем Його пришестя. Ти, що знов прийдеш судити вселенну по правді, благоволи, щоб і я зустрів на хмарах Тебе, мого Суддю і Творця, з усіма святими Твоїми, щоб я безконечно прославляв і оспівував Тебе з одвічним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Живо¬творчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва
Іоана Дамаскина, 4-та

Владико, Господи Ісусе Христе, Боже наш, Єдиний, що маєш владу прощати людям гріхи, прости, як Благий і Чоло¬віколюбець, усі мої провини свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Божественних‚ і найславніших, і пречистих, і животворчих Твоїх Таїн не на муку, не на примноження гріхів, але на очищення‚ й освячення‚ й запоруку майбутнього життя й царства, на оборону й допомогу, і на поборення супротивників, і на знищення многих моїх провин. Бо Ти Бог Милостивий‚ і Милосердний‚ і Чоловіколюбний‚ і Тобі славу віддаємо з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва
Василія Великого, 5-та

Знаю, Господи, що я недостойно причащаюся Пречистого Твого Тіла і дорогоцінної Твоєї Крови, і винний я, і в осуд для себе їм і п’ю, не розважаючи про Тіло і Кров Твою, Христа і Бога мого. Але сміливо покладаючись на милосердя Твоє, приходжу до Тебе, що сказав: “Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому”. Змилосердься, Господи, і не докоряй мені грішному, але вчини зо мною з милости Твоєї. І нехай будуть мені ці святощі на зцілення‚ і очищення, і просвічення, і збереження, і спасіння, і освячення душі і тіла; на відігнання всякої примхливої думки і лукавого вчинку і діла диявольського, що через розум діє в суглобах моїх; на сміливість і любов до Тебе; на поправу життя і певність; на збільшення чесноти й звершености; на сповнення заповідей; на спільність із Духом Святим; на путь до життя вічного і на добру відповідь на страшнім суді Твоїм; не на суд і не в осуд. Амінь.

Молитва Симеона,
Нового Богослова, 6-та

Від скверних уст, від мерзенного серця, від нечистого язика, від оскверненої душі прийми благання, Христе мій, і не відкинь ні слів моїх, ні благань, ані зухвальства. Дай мені, Христе мій, сміливо говорити те, що я хочу, але й навчи мене, що мені треба чинити й говорити. Згрішив я більше, ніж блудниця, що, довідавшись, де Ти перебуваєш, і купивши мира, сміливо прийшла намастити Твої ноги, Бога мого, Владики й Христа мого. Як не відкинув Ти її, що прийшла від щирого серця, так і мною не погордуй, Слово, а дозволь мені Твої ноги і тримати, і цілувати, і потоками сліз, як дорогоцінним миром, сміливо їх намащати. Обмий мене сльозами моїми, очисть мене ними, Слово, відпусти і провини мої і подай мені прощення. Ти знаєш множество злих вчинків моїх, знаєш і струпи мої, і рани бачиш мої, але і віру знаєш, і прагнення бачиш, і зітхання чуєш. Не втаїться від Тебе, Боже мій, Сотворителю мій, Визволителю мій, ні крапля сльози, ані частина краплі. Спо¬стерегли очі Твої те, чого я не доконав ще, і в книзі Твоїй записано також і те, чого я не вчинив. Поглянь на покору мою, поглянь на неміч мою, яка вона велика. І всі гріхи відпусти мені, Боже всього, щоб я з чистим серцем, з трепетною думкою і сокрушенною душею причастився непорочних Твоїх і пресвятих Таїн, що оживляють і обожествляють усякого, хто їсть і п’є з чистим серцем. Бо Ти, Владико мій, сказав: “Кожний, хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому”.
Правдиве кожне слово Владики і Бога мого, бо хто учасник Божественних і Боготворчих милостей, той уже не самотній, але з Тобою, Христе мій, трисонячним світлом, що світ просвічує. Щоб не перебувати мені одному без Тебе, Життєдавче, Дихання моє, Життя моє, Утіхо моя, Спасіння світу, я до Тебе приступив, як бачиш, зі сльозами і сокрушенною душею, благаючи визволення від моїх провин і неосудного причастя Твоїх животворчих і непорочних Таїн, щоб Ти перебував, як і сказав, зо мною, найнещасливішим: щоб спокусник, знайшовши мене без Твоєї благодаті, не заволодів мною підступно і, спокусивши, не відвернув від Твоїх слів. Тому я до Тебе припадаю й гаряче взиваю до Тебе: як прийняв Ти блудного й блудницю, що прийшла, так прийми, Милосердний, мене блудного і розпусного, мене, що нині до Тебе приходжу з душею сокрушенною. Знаю, Спасе, що ніхто інший так не згрішив Тобі, як я, і не вчинив таких діл, які я вчинив. Але знаю також і те, що ні страшні провини, ані безліч гріхів не перевищують великого довготерпіння і найвищого чоловіколюбства Бога мого. Але тих, що щиро каються, Ти оливою милости і очищаєш, і освітлюєш, і учасниками світла чиниш, щедро творячи спільниками Твого Божества, і на диво ангелам і людському розумінню многократно розмовляєш із ними, як із правдивими друзями Твоїми. Це дає мені сміливість, це окрилює мене надією, Христе мій. І я, сміливо надіючись на Твої великі добродійства для нас, радіючи і разом тремтячи, приймаю вогонь, будучи травою, і, дивне чудо, покриваюся росою невидимою, наче справді купина, що колись горіла неопалимо. І тому вдячною думкою і вдячним серцем, вдячними моїми суглобами душі й тіла мого поклоняюся, величаю і прославляю Тебе, Боже мій, бо Ти благословен нині й повіки. Амінь.

Молитва
Іоана Золотоустого, 7-ма

Боже, полегши, відпусти і прости мені провини мої, якими я згрішив перед Тобою чи словом, чи ділом, чи думкою, волею чи неволею, свідомо чи несвідомо – все мені прости, як Благий і Чоловіколюбець, і молитвами Пречистої Твоєї Матері, духовних слуг Твоїх і святих Сил і всіх святих, що від віку вгодне Тобі чинили, благоволи, щоб я неосудно прийняв Святе і Пречисте Тіло Твоє і дорогоцінну Кров на зцілення душі й тіла і на очищення лукавих моїх думок. Бо Твоє є Царство‚ і сила, і слава з Отцем і Святим Духом нині‚ і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва
Іоана Золотоустого, 8-ма

Я недостойний того, щоб Ти, Владико, Господи, ввійшов під покрівлю душі моєї, але тому, що Ти‚ як Чоловіколюбець, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Накажи, я відчиню двері, що їх Ти один сотворив, і Ти ввійдеш чоловіколюбно, яким Ти єси з природи, ввійдеш і просвітиш затемнений розум мій. Вірую, Ти вчиниш це, бо блудницю, яка прийшла до Тебе з сльозами, Ти не віддалив; і митаря, що покаявся, Ти не відкинув; і розбійника, що пізнав Царство Твоє, Ти не відігнав; і гонителя, що покаявся, Ти не залишив тим, ким він був; але всіх, що прийшли до Тебе з покаянням, Ти серед друзів Твоїх умістив, Єдиний благословенний завжди, нині і на віки безконечні. Амінь.

Молитва
Іоана Золотоустого, 9-та

Господи, Ісусе Христе, Боже мій, полегши, відпусти, очисти і просвіти мені, грішному і нікчемному і недостойному рабу Твоєму, провини, гріхи й помилки мої, що ними від молодих літ аж до цього дня й години я згрішив свідомо й несвідомо, словами чи ділами, помислами, думками і намірами та усіма моїми почуттями. І молитвами Пречистої Приснодіви Марії, Матері Твоєї, що безсіменно Тебе породила, єдиної безсоромної надії, захисниці і спасіння мого, сподоби мене неосудно причаститися пречистих, безсмертних, животворчих і страшних Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне, на освячення, і просвічення, і зміцнення, і зцілення, і здоров’я душі і тіла; на знищення і цілковите вигублення лукавих моїх міркувань, помислів, намірів і нічних примар темних‚ і лукавих духів. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, і честь, і покло¬ніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва
Іоана Дамаскина, 10-та

Перед дверима храму Твого я стою і від страшних думок не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторк¬нувшись до краю одягу Твого, одразу зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж‚ нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої духовні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і Сил Небесних, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Молитви
після святого Причастя

Слава Тобі, Боже (тричі).
Далі читай ці молитви:
Дякую Тобі, Господи, Боже мій, що Ти не відкинув мене грішного, а сподобив стати учасником святощів Твоїх. Дякую Тобі, що сподобив Ти мене недостойного причаститися пречистих Твоїх і небесних Дарів. Але, Владико Чоловіколюбче, що задля нас помер єси‚ і воскрес‚ і дарував страшні оці і животворчі Тайни на благодіяння й освячення душ і тіл наших, дай, щоб вони і мені стали на зцілення душі й тіла, на відігнання всякого супротивника, на просвітлення очей серця мого, на спокій душевних сил моїх, на віру неосудну, на любов нелицемірну, на виконання премудрости, на додержання заповідей Твоїх, на примноження Божественної Твоєї благодаті і Царства Твого осягнення; щоб‚ цим усім у святині Твоїй збережений, завжди пам’ятав я благодать Твою і вже не для себе жив, але для Тебе, нашого Владики і Доброчинця. І так, покинувши це життя в надії на життя вічне, вічний осягнув спокій, де не вмовкає голос тих, що святкують, і насолода безмежна тих, що бачать лиця Твого красу несказанну. Ти бо єси правдиве бажання й радість невимовна тих, що люблять Тебе, Христе Боже наш, і Тебе величає все творіння повіки. Амінь.

Молитва
Василія Великого, 2-га
Владико, Христе Боже, Царю віків і Творче всього, дякую Тобі за все добре, що подав мені, і за причастя пречистих і животворчих Твоїх Таїн. Благаю Тебе, Блаже і Чоловіколюбче, охорони мене покровом Твоїм в тіні крил Твоїх і даруй мені аж до останнього мого зітхання з чистим сумлінням причащатися святощів Твоїх на відпущення гріхів і на життя вічне. Ти бо єси Хліб життя, Джерело святині, Податель благ, і Тобі славу возсилаємо з Отцем і Святим Духом нині‚ і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва
Метафраста, 3-тя
Ти, що дав мені Тіло Своє добровільно на поживу, Ти‚ вогонь, що палиш недостойних, не спали мене, Творче мій. Але пройми члени мої, всі суглоби, нутро, серце. Спали терня провин моїх, душу освяти, думки очисти, суглоби разом із кістьми зміцни, п’ять почуттів моїх просвіти. Всього мене наповни страхом Твоїм. Завжди покривай, бережи і охорони мене від усякого діла та слова душетлінного. Очисти, обмий і прикрась мене, оздоб, врозуми і просвіти мене.
Учини мене оселею Твого Духа Єдиного, а вже не оселею гріха, щоб по причасті від мене, як від дому Твого і як від вогню, втікали злочинець всякий і всяка недоля. Заступниками перед Тобою кличу всіх святих, чини безтілесних, Предтечу Твого, апостолів премудрих, а з ними і Матір Твою Пренепорочну, Чисту. Молитви їх прийми, Христе мій Милосердний, і сином світла слугу Твого вчини. Ти бо‚ Благий, Єдиний єси і освячення душ наших, і світлість, і Тобі, Богові і Владиці, належно славу всі возсилаємо повсякдень. Амінь.

Інша молитва, 4-та
Тіло Твоє Святе, Господи Ісусе Христе, Боже наш, нехай буде мені на життя вічне‚ і Кров Твоя Чесна – на відпущення гріхів. Нехай же буде мені причастя це на радість, здоров’я й утіху; а на страшному і другому пришесті Твоєму сподоби мене грішного стати праворуч слави Твоєї молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих. Амінь.

Молитва
до Пресвятої Богородиці, 5-та
Пресвятая Владичице Богородице, світло затемненої душі моєї, надіє, покрово, пристановище, утіхо, радосте моя, дякую Тобі, що сподобила мене, недостойного, бути причасником Пречистого Тіла і Чесної Крови Сина Твого. Ти, що породила Світло істинне, просвіти мої мисленні очі серця. Ти, що породила Джерело безсмертя, оживотвори мене, через гріх на смерть засудженого. Ти, Милостивого Бога Милосердна Мати, помилуй мене і дай мені жаль і каяття в серці моєму, і смирення в думках моїх, і взивання з неволі помислів моїх; і сподоби мене до остан¬нього зітхання неосудно приймати пречистих Таїн освячення на зцілення душі й тіла. І дай мені сльози покаяння і визнання, щоб величати й славити Тебе всі дні життя мого. Бо Ти благословенна і препрославлена єси навіки. Амінь.

Далі
Нині відпускаєш у мирі раба Твого, Владико, як і сказав Ти, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що приготував Ти всім людям, світ на просвіту народів і славу людей Твоїх, Ізраїля.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас. Господи, очисти гріхи наші. Владико, прости беззаконня наші. Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний, глас 4-й
Заступнице християн усердная, молитвенице до Творця надійная, не погордуй молитвами грішників, але прийди швидше, як Благая, на поміч нам, що з вірою взиваємо до Тебе: поспіши на молитву й скоро прийди на благання, бо Ти заступаєшся завжди за тих, що шанують Тебе, Богородице.

Господи, помилуй (12 разів).

Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І відпуст.

По причасті ж нехай кожний зберігає себе від багатомовства в тверезості й стриманості, для того, щоб у цей день гідно зберегти в собі прийнятого Христа.

Одкровення святого Іоана Богослова (Апокаліпсис) *

* Апокаліпсис (грецьк.).

 
 


Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22


 

 

Глава 1

1 Одкровення Ісуса Хрис­та, яке дав Йому Бог, щоб по­ка­за­­ти рабам Своїм, що повинно ста­ти­ся невдовзі. І Він показав, послав­ши його через ангела Свого рабові Своєму Іоану, 2 який засвід­чив слово Боже і свідчення Ісуса Хрис­та і що він бачив. 3 Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова про­роцтва цього і дотримуються на­пи­саного в ньому, бо час близь­кий.

4 Іоан семи церквам, що знаходяться в Асії: благодать вам і мир від Того, Хто є і був і гряде, та від семи духів, які знаходяться пе­ред престолом Його, 5 і від Ісуса Христа, Який є свідок вірний, пер­вісток з мертвих і владика царів земних. Йому, Який полюбив нас і омив нас від гріхів наших кров’ю Своєю 6 і зробив нас царями і священиками Богу й Отцю Своєму, слава і держава на віки віків, амінь. 7 Ось іде з хмарами, і поба­чить Його всяке око і ті, що проко­лоли Його; і зари­дають перед Ним усі племена земні. Так, амінь.

8 Я є Альфа й Омега, по­чаток і кінець, говорить Гос­подь, Який є і був і гряде, Вседержитель. 9 Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 10 Я був у дусі в день воскресний і чув позаду себе голос гучний, ніби трубний, який говорив: Я є Альфа й Омега, Перший і Останній; 11 те, що бачиш, напиши у книгу і пошли Церквам, які знаходяться в Асії: до Ефеса, і до Смирни, і до Пергама, і до Фіатири; і до Сардиса, і до Філадельфії, і до Лаодикії. 12 Я обернувся, щоб поба­чи­ти, чий голос, що говорив зі мною; і, обернувшись, поба­чив сім зо­лотих світильників 13 і, посеред семи світиль­ників, подібного до Сина Людського, одягненого в довгі ри­зи і підперезаного попід груди зо­лотим поясом: 14 голова Його і во­лосся білі, як біла вовна, як сніг; і очі Його, як полум’я вогняне; 15 і ноги Його подібні до бронзи, ніби в печі розжарені, і голос Його, як шум вод великих. 16 Він тримав у правиці Своїй сім зірок, і з уст Його виходив гострий з обох боків меч; і лице Його, як сонце, що сяє в силі своїй. 17 І коли я побачив Його, то впав до ніг Його, як мерт­вий. І Він поклав на мене правицю Свою і сказав мені: не бійся; Я є Перший і Останній, 18 і живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті. 19 Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що буде після цього. 20 Таєм­ниця се­ми зірок, які ти бачив у правиці Моїй, і семи золотих світильників є така: сім зірок — це ангели семи Церков; а сім світиль­ників, які ти бачив, це сім Цер­ков.

 

Глава 1. [3] Лк. 11, 28. [4] Вих. 3, 14. Одкр. 4, 5. [5] Пс. 88, 38. 1 Пет. 1, 19. 1 Ін. 1, 7. 1 Кор. 15, 20. Кол. 1, 18. Євр. 9, 14. [6] Вих. 19, 6. 1 Пет. 2, 9. [7] Іс. 3, 14. Зах. 12, 10. Мф. 24, 30. Іуд. 1, 14. [8] Іс. 41, 4. Одкр. 2, 8. [9] Рим. 8, 17. [10] Іс. 44, 6; 48, 12. [12] Вих. 25, 37. Зах. 4, 2. [13] Єз. 1, 26. Дан. 10, 5, 16. Мф. 28, 18. [14] Дан. 7, 9. [15] Єз. 43, 2. Дан. 10, 6.

 

Глава 2

1 Ангелові Ефеської Церк­ви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників: 2 знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які на­зи­вають себе апостолами, а во­ни не такі, й побачив, що вони неправдомовці; 3 ти багато зазнав і маєш терпіння, і в ім’я Моє тру­див­ся і не знемагав. 4 Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою. 5 Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світиль­ник твій з місця його, якщо не по­каєшся. 6 А втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаї­тів, які і Я нена­виджу. 7 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке по­серед раю Божого.

8 І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий: 9 знаю твої діла, і скор­бо­ту, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що во­ни юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське. 10 Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у тем­ницю, щоб випробувати вас, і будете мати скорботу днів де­сять. Будь вірний до смер­ти, і дам тобі вінець жит­тя. 11 Хто має вухо (чути), не­хай чує, що Дух говорить Церквам: той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти.

12 І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: 13 знаю твої діла, і що ти живеш там, де пре­стіл сата­ни, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа. 14 Але маю трохи про­ти тебе, тому що є в тебе там ті, які дотримуються вчення Валаама, який навчив Валака спокусити синів Ізраїлевих, щоб вони їли ідоложертовне і перелюби чинили. 15 Так і в тебе є ті, які дотримуються вчення николаїтів, яке Я ненавиджу. 16 Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх. 17 Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує.

18 І ангелу Фіатирської Церкви напиши: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи: 19 знаю твої діла, і любов, і служіння, і ві­ру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші. 20 Та маю трохи проти те­бе, тому що ти попускаєш жінці Ієзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і вводити в оману рабів Моїх, любодіяти і їсти ідоложертовне. 21 Я дав їй час покаятись у перелюбстві її, але вона не покаялась. 22 Ось, Я кидаю її на одр і тих, що любодіяли з нею, у велику скорботу, якщо не покають­ся у ділах своїх. 23 І дітей її уражу смер­тю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробо­вує серця й утроби; і воздам кожному з вас за ділами ва­шими. 24 Вам же та іншим, що є у Фіатирі, які не дотриму­ються цього вчення і не знають так званих глибин сатанинських, кажу, що не на­кладу на вас іншого тягара; 25 тільки те, що маєте, тримайте, доки прийду. 26 Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, то­му дам владу над язич­никами, 27 і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого; 28 і дам йому зірку ранкову. 29 Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам.

 

Глава 2. [1] Одкр. 1, 16. [2] 1 Ін. 4, 1. 2 Кор. 11, 13. 2 Тим. 2, 19. [3] Гал. 6, 9. [5] Єз. 18, 24. Одкр. 3, 3. [7] Бут. 2, 9.[16] Іс. 49, 2. Мф. 28, 18. Еф. 6, 17. Одкр. 2, 16. [17] Дан. 8, 18. [18] Іов. 12, 14. Іс. 22, 22. Одкр. 3, 7. [20] Мал. 2, 7. 3 Езд. 7, 58. [8] Іс. 41, 4; 44, 6; 48, 12. [9] Лк. 6, 20. Як. 2, 5. Рим. 2, 29. [10] Мф. 10, 21. [11] Одкр. 21, 8. [12] Одкр. 1, 16; 19, 21. [14] Чис. 25.1; 31, 16. [16] Іс. 11, 4. 2 Сол. 2, 8. Одкр. 1, 16. [17] Іс. 65, 15. Ін. 6, 33. [18] Одкр. 1, 14– 15. [19] 2 Кор. 9, 12. [20] Вих. 34, 15. 1 Кор. 10, 19. [23] 1 Цар. 16, 7. Пс. 7, 10. Єр. 11, 20; 17, 10. [26] Дан. 7, 22. Ін. 6, 29. 1 Кор. 6, 3. [27] Пс. 2, 9. [28] 2 Пет. 1, 19. Одкр. 22, 16.

 

Глава 3

1 І ангелу Сардійської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий. 2 Пильнуй і зміцнюй інше близьке до смерти, бо Я не бачу, щоб діла твої були довершені перед Богом Моїм. 3 Згадай, що ти прийняв і чув, і зберігай та покайся. Якщо ж не будеш пильнува­ти, то Я найду на тебе, як зло­дій, і ти не дізнаєшся, якої години найду на тебе. 4 А втім, у тебе в Сардах є кілька чоловік, які не осквернили одягу свого, і будуть ходити зі Мною у біло­му одязі, бо вони достойні. 5 Той, хто перемагає, одяг­неться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його. 6 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церк­вам.

7 І ангелу Філадельфій­ської Цер­кви напиши: так го­ворить Свя­тий, Істинний, Хто має ключ Давидів, Хто відчиняє — і ніхто не за­­чи­нить, зачиняє — і ніхто не відчи­нить: 8 знаю твої діла; ось Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не може зачинити їх; ти не багато маєш сили, і збе­ріг слово Моє, і не зрікся імені Мого. 9 Ось, Я зроблю, що із сатанинського зборища, з тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, але не такі, а обманюють, — ось, Я зроблю те, що вони прийдуть і покло­няться перед ногами твоїми, і зрозуміють, що Я полюбив тебе. 10 І як ти зберіг слово тер­піння Мого, то і Я збережу те­бе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб ви­пробувати тих, хто живе на землі. 11 Ось, гряду скоро; тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого. 12 Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і на­пишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що схо­дить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове. 13 Хто має вухо, не­хай чує, що Дух говорить Церквам.

14 І ангелові Лаодикійської Цер­к­ви напиши: так говорить Амінь, свідок вір­ний і істинний, початок ство­ріння Божого: 15 знаю твої ді­ла; ти ні хо­лодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гаря­чий! 16 Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то вики­ну тебе з уст Моїх. 17 Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбо­гий, і сліпий, і голий. 18 Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити. 19 Кого Я люб­лю, тих ви­к­риваю і караю. Отже, будь рев­ним і покайся. 20 Ось, стою при две­рях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною. 21 Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. 22 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам.

 

Глава 3. [2] Єз. 33, 7. Мф. 24, 42. [3] 2 Пет. 3, 10. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 16, 15. [4] Одкр. 6, 11; 7, 9; 19, 8. [5] Лк. 10, 20. Флп 4, 3. [7] Іов. 12, 14. Іс. 22, 22. Лк. 1, 32. Одкр. 1, 18. [8] 1 Кор. 16, 9. Кол. 4, 3. [9] Іс. 49, 23; 60, 14. 2, 10. [12] Євр. 12, 22. Одкр. 2, 17; 14, 1. [14] Кол. 1, 15. [17] Ос. 12, 8. 1 Кор. 4, 8. [18] Одкр. 7, 13; 16, 15; 19, 8. [19] Притч. [10] 2 Пет. 2, 9. 1 Кор. 10, 13. [11] Одкр. 3, 12. Євр. 12, 5. [20] Пісн. 5, 2. Ін. 14, 23. [21] Мф. 19, 28. Одкр. 1, 6; 2, 27.

 

Глава 4

1 Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той самий голос, який я чув, ні­би звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього. 2 І в ту ж мить я був у ду­сі; і ось, престіл стояв на не­бі, і на престолі був Сидячий; 3 і Цей Сидячий на вигляд був подібний до каменя яспису і сардису; і райдуга навко­ло престолу, на вигляд подіб­на до смарагду. 4 І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двад­цять чотири старці, які сиділи й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці. 5 І від престолу виходили блискавки, і громи, і голоси, і перед престолом горіли сім світильників вогняних, які є сім духів Божих; 6 і перед престолом море скляне, подіб­не до кристала, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, сповнені очей спереду і ззаду. 7 І перша тварина була подібна до лева, і друга тва­рина подібна до тельця, і тре­тя тварина мала лице, як лю­дина, а четверта тварина по­дібна до орла, що летить. 8 І кожна з чотирьох тва­рин мала по шість крил навко­ло, а всередині вони були сповнені очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, взиваючи: свят, свят, свят Гос­подь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. 9 І коли тварини воздають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе повік віку, 10 тоді двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняють­ся Тому, Хто живе у віки віків, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи: 11 достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено.

 

Глава 4. [2] Іс. 6, 1. Єз. 1, 26. Дан. 7, 9. [4] Одкр. 1, 6; 2, 26; 3–4; 6, 11; 7, 13. [5] Зах. 4, 10. Одкр. 1, 4; 5, 6; 8, 5. [8] Іс. 6, 2–3. Одкр. 1, 8.

 

Глава 5

1 І бачив я у правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і ззовні, запечатану сімома печатями. 2 І ба­чив я ангела сильно­го, який виго­лошував гучним голосом: хто дос­тойний розкри­ти цю книгу і зняти печаті її? 3 І ніхто не міг, ні на не­бі, ні на землі, ні під землею, ані розкрити цю книгу, ані гля­нути в неї. 4 І я багато плакав від того, що нікого не знайшлося дос­тойного розкрити і читати цю кни­гу, і навіть глянути в неї. 5 І один із старців сказав мені: не плач; ось, лев від коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її. 6 І я поглянув, і ось, по­серед престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, по­сланих на всю землю. 7 І Він прийшов і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. 8 І коли Він узяв книгу, тоді чотири твари­ни і двад­цять чотири старці упали пе­ред Агнцем, маючи кожен гуслі і золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих. 9 І співа­ють нову пісню, кажучи: достойний Ти взяти книгу і зняти з неї печаті, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю відкупив нас Богові з усякого коліна і народу, і людей, і племені, 10 і зробив нас царями і священиками Богові нашо­му; і ми будемо царювати на землі. 11 І я бачив, і чув голос ба­гатьох ангелів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було тьми тем і тисячі тисяч, 12 які говорили гучним го­лосом: достойний Агнець заколе­ний прийняти силу і багат­ство, і премудрість, і міцність, і честь, і славу, і благосло­вення. 13 І всяке створіння, яке є на небі і на землі, і під зем­лею, і на морі, і все, що в них, чув я, го­во­рило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благосло­вення і честь, і слава і держа­ва на віки віків. 14 І чотири тварини гово­ри­ли: амінь. І двадцять чоти­ри стар­ці упали і поклонилися Тому, Хто живе у віки віків.

 

Глава 5. [1] Іс. 29, 11. [5] Бут. 49, 9. Іс. 11, 1, 10. Рим. 15, 12. [6] Іс. 53, 7. 1 Пет. 1, 19. [9] Діян. 20, 28. [10] Вих. 19, 6. 1 Пет. 2, 9. [11] Дан. 7, 10. Євр. 12, 22. [13] Флп 2, 10. Одкр. 7, 10.

 

Глава 6

1 І я бачив, що Агнець зняв першу із семи печатей, і я по­чув одну з чотирьох тва­рин, яка говорила ніби гро­мовим голосом: іди і дивись. 2 Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому вершник, який мав лук, і дано було йому вінець, і вийшов він як пере­можний, і щоб перемогти.

3 І коли Він зняв другу печать, я чув другу тварину, яка говорила: іди і дивись. 4 І вийшов другий кінь, рудий, і тому, хто сидить на ньому, дано взяти мир від землі, і щоб убивали одне одного; і дано йому великий меч.

5 І коли Він зняв третю печать, я чув третю тварину, яка говорила: іди і дивись. Я глянув, і ось, кінь вороний, і на ньому вершник, який мав мірило у руці своїй. 6 І чув я го­лос посеред чотирьох тварин, який гово­рив: мірка пшениці за динарій*, і три мірки ячменю за динарій; єлею ж і вина не пошкоджуй.

7 І коли Він зняв четверту печать, я чув голос четвертої твари­ни, що говорив: іди і дивись. 8 І я глянув, і ось, кінь блідий, і на ньо­му вершник, якому ім’я «смерть»; і пекло слідом ішло за ним; і дана йому влада над четвертою частиною землі — умертвлювати мечем і голодом, і моровицею, і звірами земними. 9 І коли Він зняв п’яту пе­чать, я побачив під жертовни­ком душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. 10 І вик­ликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Вла­дико Святий і Істинний, не су­диш і не мстишся тим, що жи­вуть на землі, за кров нашу? 11 І дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробіт­ники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, до­повнять число.

12 І коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і місяць став, наче кров. 13 І зірки небесні попадали на землю, як смоковниця, струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. 14 І небо зник­ло, згорнув­шись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх. 15 І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в ущели­ни гір, 16 і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця; 17 бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти?

 

* Динарій — монета, відповідна ден­ній платі поденникові.

 

Глава 6. [2] Одкр. 19, 11. [5] Одкр. 5, 9. [8] Єз. 14, 21. [10] Лк. 18, 7. Одкр. 19, 2. [11] Одкр. 3, 5; 7, 9. [12] Мф. 24, 29. [14] Іс. 34, 4. Євр. 1, 11–12. [16] Іс. 2, 19. Ос. 10, 8. Лк. 23, 30. Одкр. 9, 6.

 

Глава 7

1 І після цього бачив я чотирьох ангелів, які стоять на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево. 2 І бачив я іншого ангела, який сходив від сходу сонця, і мав печать Бога Живого. І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: 3 не робіть шкоди ні зем­лі, ні мо­рю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога на­шого. 4 І я чув кількість пропеча­та­них: пропечатаних було сто со­рок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих. 5 3 коліна Іудино­го пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Рувимового пропечатано дванадцять тисяч; з ко­лі­на Гадового пропечатано дванад­цять тисяч; 6 з коліна Асирового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Неффалимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Ма­на­сіїного пропечатано дванад­цять тисяч; 7 з коліна Симеоново­го пропечатано дванадцять ти­сяч; з коліна Левіїнового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Іссахарового пропечатано дванадцять тисяч; 8 з коліна Завулонового пропечатано дванадцять ти­сяч; з коліна Йосифового пропечатано два­надцять тисяч; з коліна Веніамінового пропечатано дванадцять тисяч. 9 Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх пле­мен і колін, і наро­дів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у біло­му одязі і з пальмовими віттями в руках своїх. 10 І вик­ликували гучним голосом, кажучи: спасіння Бо­гові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві! 11 І всі ангели стояли на­вколо престолу і стар­ців, і чотирьох тварин і впали пе­ред престолом на лиця свої, і поклонили­ся Богові, 12 кажучи: амінь! благо­словення і слава, і премуд­рість, і подяка, і честь, і сила, і кріпкість Богові нашому на віки віків! Амінь. 13 І, почавши говорити, один із стар­ців запитав мене: хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли? 14 Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він ска­зав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця. 15 За це вони перебува­ють нині перед пре­столом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Той, Хто си­дить на престолі, буде жити в них. 16 Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: 17 бо Агнець, Який посеред престолу, бу­де пасти їх і во­ди­ти їх до живих джерел вод; і ви­тре Бог усяку сльозу з очей їхніх.

 

Глава 7. [3] Єз. 9, 4. Одкр. 14, 1. 14. [15] Іс. 4, 2. Одкр. 21, 3. [16] Пс. 120, 6, Іс 49, 10. [17] Пс. 22, 1; 35, 8–10. Іс. [9] Одкр. 3, 5; 6, 11. [10] Єр. 3, 23. Ос. 13, 4. Одкр. 19, 1. [14] Іс. 1, 18. Євр. 9,

 

Глава 8

1 І коли Він зняв сьому пе­чать, настала безмовність на небі, десь на півгодини. 2 І я бачив сім ангелів, які стояли перед Бо­гом, і дано їм сім труб. 3 І при­йшов інший ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильни­цю; і дано було йому ба­гато фіміаму, щоб він з молитва­ми всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. 4 І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом. 5 І взяв ангел кадильни­цю, і наповнив її вогнем з жертовника, і поклав на зем­лю: і з’явилися голоси і громи, і блис­кавки, і землетрус.

6 І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити.

7 Перший ангел затру­бив, і сталися град і вогонь, змішані з кров’ю, і впали на землю; і третя частина дерев згоріла, і вся трава зелена згоріла.

8 Другий ангел затрубив, і ніби велика гора, палаюча вогнем, упала в море; і третя частина мо­ря стала кров’ю, 9 і вмерла третя частина одушевлених створінь, що живуть у морі, і третя частина суден заги­нула.

10 Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильни­ка, і впала на третю частину рік і на джерела вод. 11 Ім’я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей по­мер­ло від вод, тому що вони стали гіркі.

12 Четвертий ангел затру­бив, і уражена була третя частина сонця і третя части­на місяця, і третя частина зі­рок, так що затьмарилася третя частина їх, і третя частина дня не була світла — так само, як і ночі. 13 І бачив я і чув одного ангела, який літав посеред неба і говорив гучним голосом: го­ре, горе, горе тим, що живуть на землі, від останніх трубних голосів трьох ангелів, які будуть трубити.

 

Глава 8. [2] Тов. 12, 15. Мф. 18, 10. [3] Одкр. 5, 8; 6, 9. [4] Пс. 140, 2. [5] Одкр. 11, 19; 16, 18. 25, 8. Одкр. 21, 4. 23, 30. [8] Іоїл. 1, 6. [9] Іоїл. 2, 5.

 

Глава 9

1 П’ятий ангел затру­бив, і я побачив зірку, що впала з не­ба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні. 2 Вона відкрила коло­дязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з коло­дязя. 3 І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй силу, яку мають зем­ні скорпіони. 4 І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх. 5 І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять міся­ців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину. 6 У ті дні люди будуть шу­кати смер­ти, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них. 7 За виглядом своїм са­рана була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські; 8 і волосся в неї — ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів. 9 На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли безліч коней біжать на війну; 10 у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була — шкодити людям п’ять місяців. 11 Царем над собою вона мала ангела безодні; ім’я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон*.

12 Одне горе пройшло; і ось, ідуть за ним ще два горя.

13 Шостий ангел затрубив, і я почув один голос від чо­тирьох рогів золотого жер­товника, який стояв перед Богом 14 і говорив шостому ан­гелу, що мав трубу: звіль­ни чотирьох ангелів, зв’я­заних біля великої річки Євфрата. 15 І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей. 16 Кількість кінного війська була дві тьми тем; і я чув кількість його. 17 Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голо­ви у коней, як голови у левів, і з рота їх виходив во­гонь, дим і сірка. 18 Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третя частина людей; 19 бо сила коней була в роті їх і у хвостах їх; а хвости їх були по­дібні до змій і мали голови, і ними вони шкодили. 20 Інші ж люди, які не вмер­ли від цих покарань, не розкаялись у ділах рук своїх так, щоб не поклонятися бісам та золотим, срібним, мідним, кам’яним і дере­в’яним ідолам, які не можуть ні бачити, ні чути, ні хо­дити. 21 І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в ча­родійствах своїх, ні у роз­­пусті своїй, ні в крадіжках своїх.

 

* Губитель.

 

Глава 9. [4] Вих. 12, 23. Єз. 9, 4. Одкр. 7, 3. [6] Іов. 3, 21. Іс. 2, 19. Ос. 10, 8. Лк.

 

Глава 10

1 І бачив я іншого анге­ла сильного, який сходив з не­ба, одягнений у хмару; над головою його була райду­га, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стов­пи вог­няні, 2 у руці в нього була книжка розкрита. І поставив він праву ногу свою на море, а ліву на землю, 3 і викликнув гучним го­лосом, як рикає лев; і коли він викликнув, тоді сім громів проговорили голосами своїми. 4 І коли сім громів прого­ворили голосами своїми, я хотів було писати; але почув голос з неба, що говорив ме­ні: приховай, що говорили сім гро­мів, і не пиши цього. 5 І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я ба­чив, підняв руку свою до неба 6 і клявся Тим, Хто живе у ві­ки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і мо­ре і все, що у ньому, що часу вже не буде; 7 але в ті дні, коли про­­голосить сьомий ангел, коли він затрубить, звершиться тайна Божа, як Він благо­вістив рабам Своїм проро­кам. 8 І голос, який я чув з не­ба, знову став говорити зі мною і сказав: піди, візьми розкриту книжку з руки анге­ла, який стоїть на морі і на землі. 9 І я пішов до ангела і сказав йому: дай мені книж­ку. Він сказав мені: візьми і з’їж її; вона буде гірка у че­реві твоїм, але в устах твоїх бу­де солодка, як мед. 10 І взяв я книж­ку з руки ангела, і з’їв її; і вона в устах моїх була солодкою, як мед; коли ж з’їв її, то гірко стало у череві моєму. 11 І сказав він ме­ні: тобі належить знову пророкувати про народи і племена, і людей і царів багатьох.

 

Глава 10. [1] Єз. 1, 27. Мф. 17, 2. Одкр. 1, 15. [4] Дан. 12, 4, 9. [5] Дан.12, 7. [6] Неєм. 9, 6. [7] Одкр. 11, 15. [9] Єз. 2, 8; 3, 1, 3.

 

Глава 11

1 І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жер­товник, і тих, що покло­ня­ються в ньому. 2 А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці. 3 І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророку­вати тисячу двісті шістдесят днів, одяг­нені у веретище. 4 Це два олив­кових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі. 5 І якщо хто захоче їх образити, то во­гонь вийде з уст їхніх і поже­ре ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому на­лежить бути вбитому. 6 Вони мають владу за­чинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророку­вання їхнього; і мають вла­ду над водами, пе­ретворю­вати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схо­чуть. 7 І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що ви­ходить з безодні, битиметься з ними, і пе­реможе їх, і вб’є їх, 8 і трупи їхні залишить на вулиці великого міс­та, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розі­п’ятий. 9 І багато з народів і ко­лін, і людей, і племен диви­тиму­ться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозво­лять покласти трупи їхні у гроби. 10 І ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і весели­тися, і пошлють дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі. 11 Але після трьох з полови­ною днів увійшов у них дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них. 12 І почули вони з неба гучний голос, що гово­рив їм: зійдіть сюди. І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні. 13 І в ту ж мить стався великий землетрус, і десята части­на міста впала, і заги­нуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воз­да­ли славу Богові Небесному.

14 Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе.

15 І сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: цар­ство світу стало царством Господа нашого і Хрис­та Його, і буде царювати повік. 16 І двадцять чотири стар­ці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Бо­гові, 17 говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседер­жите­лю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. 18 І розлютилися язични­ки; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати від­пла­ту рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю.

19 І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і го­лоси, і громи, і землетрус, і великий град.

 

Глава 11. [1] Одкр. 21, 15. [2] Одкр. 13, 5. [4] Зах. 4, 3; 11, 14. [5] Іс. 11, 4. Єр. 5, 14. Ос. 6, 5. 2 Сол. 2, 8. [6] Вих. 7, 19. 3 Цар. 17, 1. [7] Одкр. 17, 8. [14] Одкр. 8, 13; 9, 12. [15] Одкр. 10, 7. [16] Одкр. 4, 4.

 

Глава 12

1 І з’явилося на небі велике знамення: жона, опо­вита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. 2 Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. 3 І з’явилось інше зна­мення на небі: ось, дракон вели­чезний чер­воний з сімома го­ловами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. 4 Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жо­ною, яка мала родити, щоб, коли вона наро­дить, пожерти її немовля. 5 І народила вона немов­ля чоловічої статі, якому належить пас­ти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і пре­сто­лу Його. 6 А жона втекла в пусте­лю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там го­дували її тисячу двісті шіст­десят днів.

7 І відбулася на небі війна: Ми­хаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, 8 та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. 9 І скинутий був вели­кий дракон, древній змій, зва­ний дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, ски­нутий на землю, і ангели його скинуті з ним. 10 І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив на­клепи на них перед Богом на­шим день і ніч. 11 Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свід­чення свого і не полюбили душі своєї* навіть до смерти. 12 Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу.

13 Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. 14 І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на міс­це своє від лиця змія і там годувалася протягом ча­су, часів і півчасу. 15 І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. 16 Але зем­ля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. 17 І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з інши­ми з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.

 

* Життя свого.

 

Глава 12. [3] Одкр. 13, 1; 17, 3; 20, 2. [5] Пс. 2, 9. 1 Кор. 15, 25. Одкр. 2, 27. [6] Одкр. 11, 3. [7] Дан. 10, 13; 12, 1. [9] Лк. 10, 18. [10] Зах. 3, 1. [11] Рим. 8, 37. 17, 8; 21, 27. [10] Бут. 9, 6. Іс. 33, 1. Мф. 26, 52. Одкр. 14, 12. [13] Втор. 13, 2. Мф. 24, 24. Одкр. 16, 14.

 

Глава 13

1 І став я на піску мор­сько­му, і побачив звіра з сімо­ма головами і десятьма рога­ми, що виходив з моря: на рогах його бу­ло десять він­ців, а на головах його бого­хульні імена. 2 Звір, якого я бачив, був подібний до барса; ноги в нього — як у ведмедя, а паща в нього — як паща у лева; і дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу. 3 І бачив я, що одна з го­лів його ніби була смертельно поранена; але ця смертельна ра­на зцілилась. І дивувалась уся земля, слідкуючи за зві­ром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, 4 і поклонилися звірові, кажучи: хто подібний до звіра цього? і хто може змагатися з ним? 5 І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. 6 І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хули­ти ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. 7 І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і наро­дом, і людьми, і племенем. 8 І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу. 9 Хто має вухо, нехай чує. 10 Хто веде в полон, той сам піде у полон; хто мечем убиває, тому самому нале­жить бути вбитому мечем. Ось тут терпіння і віра святих.

11 І побачив я іншого зві­ра, що виходив із землі; він мав два роги, подібні до ягня­чих, і говорив, як дракон. 12 Він діє перед ним з усією владою першого звіра і примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась; 13 і творить великі знамен­ня, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми. 14 І чуде­сами, які дано бу­ло йому творити перед звіром, він спокушає, тих, що живуть на землі, кажучи тим, що живуть на землі, щоб вони зробили образ звіра, який має рану від меча і жи­вий. 15 І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра. 16 І він зро­бить те, що всім, малим і великим, бага­тим і вбогим, вільним і ра­бам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, 17 і що ніко­му не можна бу­де ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його. 18 Тут мудрість. Хто має розум, той нехай полічить число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість.

 

Глава 13. [1] Дан. 7, 7. Одкр. 12, 3; 17, 3. [5] Дан. 7, 8; 11, 36. [7] Дан. 7, 21. Одкр. 11, 7. [8] Дан. 12, 1. Флп 4, 3. Одкр. [12] Іс. 49, 13. [14] Дан. 7, 25; 12, 7.

 

Глава 14

1 І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написа­не на чолах. 2 І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і по­чув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. 3 Вони співають ніби нову пісню перед престолом і пе­ред чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг на­вчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. 4 Це ті, які не оскверни­лися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, 5 і в устах їхніх нема лу­кавства; вони непорочні перед престолом Божим.

6 І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому пле­мені, і коліну, і людям, й на­роду; 7 і говорив він гучним го­ло­сом: бійтеся Бога і воз­дайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і зем­лю, і море, і джерела вод. 8 І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він ша­леним вином розпусти своєї напо­їв усі на­роди. 9 І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто покло­няється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, 10 той питиме вино гніву Бо­жого, вино нерозведене, приготов­лене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими анге­лами і перед Агнцем; 11 і дим мучення їх здійма­тиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і обра­зу його, і ті, що при­ймають начертання імені його. 12 Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.

13 І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспо­кояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.

14 І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить по­дібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гост­рий серп. 15 І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хма­рі: пусти серп Твій і пожни, бо на­став час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. 16 І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата. 17 І ін­ший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гост­рим серпом. 18 І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим кри­ком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. 19 І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гні­ву Божого. 20 І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шіст­сот стадій.

 

Глава 14. [1] Єз. 9, 4. Одкр. 7, 3. [2] Одкр. 5, 8; 19, 6. [4] 1 Кор. 6, 20. 2 Кор. 7, 1; 11, 2. [5] Соф. 3, 13. Еф. 5, 27. [7] Пс. 32, 6; 145, 6. Діян. 14, 15. [8] Іс. 21, [16] Одкр. 14, 11. [18] Одкр. 17, 9. 9. Єр. 51, 8–9. Єз. 16, 35. Одкр. 16, 19. [10] Пс. 74, 9. Іс. 66, 24. Єр. 25, 9. Одкр. 16, 19. [11] Чис. 34, 10. Мф. 25, 41. Ін. 5, 29. Одкр. 19, 3. [13] Прем. 4, 7. 1 Сол. 4, 14. [14] Дан. 7, 13. [15] Іоїл. 3, 13. Мф. 13, 39.

 

Глава 15

1 І побачив я інше зна­мен­ня на небі, велике і дивне: сім ангелів, які ма­ли сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. 2 І бачив я ніби скляне мо­ре, змішане з вогнем; і пере­можці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляно­му морі, тримаючи гусла Божі, 3 і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседер­жителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих! 4 Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої.

5 І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі. 6 І вийшли з храму сім ан­гелів, які мали сім пока­рань, одяг­нені в чисту і світ­лу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поя­сами. 7 І одна з чотирьох тва­рин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. 8 І напов­нився храм ди­мом від слави Божої і від си­ли Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів.

 

Глава 15. [2] Одкр. 4, 6. [3] Вих. 15, 1; 6, 13. Втор. 32, 4. Пс. 144, 17. Ос. 14, [18] Одкр. 8, 5. [19] Одкр. 19, 15. [20] Іс. 63, 3. 10. [4] Єр. 10, 7. [8] Іс. 6, 4.

 

Глава 16

1 І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ан­гелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. 2 Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гній­ні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.

3 Другий ангел вилив ча­шу свою в море: і зробилася кров, ніби мер­ця, і все одушевлене померло в морі.

4 Третій ангел вилив ча­шу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. 5 І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Гос­поди, Який є і був, і святий, тому що так судив; 6 за те, що вони про­лили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достой­ні того. 7 І почув я іншого, який го­ворив від жертовника: так, Госпо­ди Боже Вседержите­лю, істинні і праведні суди Твої.

8 Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому па­лити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.

10 П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання, 11 і хулили Бога небесно­го за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.

12 Шостий ангел вилив ча­шу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. 13 І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст зві­ра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: 14 це — бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя. 15 Ось, іду, як злодій: бла­женний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. 16 І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.

17 Сьомий ангел вилив ча­шу свою на повітря: і з храму небесного від престолу про­лунав гучний голос, який ска­зав: звершилось! 18 І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався ве­ликий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий! 19 І міс­то велике розпало­ся на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий пе­ред Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. 20 І всякий острів зник, і гір не стало; 21 і град, завбільшки як та­лант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покаран­ня градом, тому що пока­ран­ня від нього було дуже тяжке.

 

Глава 16. [2] Вих. 9, 9. Одкр. 13, 17. [5] Одкр. 4, 8. [6] Іс. 49, 26. Мф. 23, 34. [12] Єр. 50, 38. [13] Одкр. 12, 9; 19, 20; 20, 10. [14] Мф. 24, 24. [15] Мф. 24, 46. Лк. 12, 39. 2 Кор. 5, 3. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 3, 3. [18] Одкр. 4, 5; 8, 5; 11, 13. [19] Єр. 25, 15. Одкр. 14, 8.

 

Глава 17

1 І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над вели­кою блудницею, яка сидить на водах многих; 2 з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі. 3 І повів мене в дусі в пусте­лю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. 4 І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, при­крашена золотом, кош­товни­ми каменями і перлами, і тримала золоту чашу в ру­ці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; 5 і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним. 6 Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здиву­ванням великим. 7 І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів. 8 Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з бе­зодні, і піде у по­гибель; і зди­вуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться. 9 Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка, 10 і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути. 11 І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. 12 І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. 13 Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. 14 Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над вла­диками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні. 15 І гово­рить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. 16 І де­сять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розо­рять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні; 17 тому що Бог поклав їм на серце — виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. 18 Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями.

 

Глава 17. [1] Наум. 3, 4. [2] Єр. 51, 7. Одкр. 14, 8; 18, 3. [3] 2 Сол. 2, 3–4, 7. Одкр. 13, 1. [5] Одкр. 16, 19; 18, 2. [8] Дан. 12, 1. Одкр. 11, 7; 13, 1; 20, 12. [15] Іс. 8, 7. [16] Одкр. 18, 8. [18] Одкр. 16, 19.

 

Глава 18

1 Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав владу велику; і земля освітилася від слави його. 2 І ви­гукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому не­чистому й огидному птахові; бо лютим вином блудодіяння свого вона напо­їла всі на­роди, 3 і царі земні любо­діяли з нею, і купці земні розбага­тіли від великих розкошів її.

4 І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у гріхах її та не зазнати покарань її; 5 бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав не­правди її. 6 Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і удвічі відплатіть їй за ділами її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй удвічі. 7 Скільки славилася вона і розкошувала, стільки зав­дайте їй мук і скорбот. Бо вона говорить у серці своєму: сиджу царицею, я не вдова і не побачу скорботи! 8 За те в один день при­йдуть на неї страти, смерть і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що силь­ний Господь Бог, Який су­дить її. 9 І заплачуть і заридають за нею царі земні, які блудодіяли і розкошували з нею, коли побачать дим від по­жежі її, 10 стоячи віддалік від страху мук її та кажучи: го­ре, горе тобі, велике місто Вавилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій. 11 І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів їхніх ніхто вже не купує, 12 товарів золотих і сріб­них, і каменів коштовних та перлів, і висону і порфири, і шовку, і багряниці, і всякого пахучого дерева, і всяких виробів із слонової кістки, і всяких виробів з дорогих де­рев, з міді і заліза, і мармуру, 13 кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і бо­рошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських. 14 І плодів, угодних для душі твоєї, не стало у тебе, і все сите і блискуче відда­ли­лося від тебе; ти вже не зна­йдеш його. 15 Торговці всім цим, які збагатилися від неї, стануть вдалині від страху мук її, пла­чучи і ридаючи, 16 і кажучи: горе, горе тобі, велике місто, одягнене у висон і порфиру і багряни­цю, прикрашене золотом і ка­мінням кош­товним і перлами, 17 бо за одну годину за­гинуло таке багатство! І всі керманичі, і всі, хто пливе на кораблях, і всі корабельники, і всі, хто торгує на морі, стали від­даля, 18 і, бачачи дим від по­жежі її, закричали, кажучи: яке місто подібне до міста великого! 19 І по­сипали попелом го­лови свої, і кри­чали, плачу­чи і ридаючи: горе, го­ре тобі, місто велике, коштовнос­тя­ми якого збагатились усі, хто має кораблі на морі, бо опусті­ло за одну годину! 20 Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним.

21 І один сильний ангел узяв ка­мінь, подібний до вели­кого жорна, і кинув у море, кажучи: з такою швидкістю повержений буде Вавилон, велике місто, і вже не буде його. 22 І голосу тих, що грають на гуслах, і співають, і грають на сопілках, і трублять у труби, в тобі вже не буде чутно; не буде вже в тобі ніякого митця, ніякого мистецтва, і шуму від жо­рен вже не бу­де чутно в тобі; 23 і світло світильника вже не з’явиться в тобі; і голосів жениха і нареченої не буде вже чутно в тобі: бо купці твої були вельмо­жами землі, і чародійством твоїм були введені в оману всі народи. 24 І в ньому знайдена кров пророків і святих, і всіх убитих на землі.

 

Глава 18. [1] Єз. 43, 2. [2] Іс. 13, 19; Мф. 28, 18. 1 Тим. 6, 15, Одкр. 18, 8; 19, 16. [12] Дан. 7, 20. Одкр. 13, 1. [14] Дан. 7, 27. 21, 9. Єр. 50, 1; 51, 8. Вар. 4, 35. [3] Одкр. 17, 2. [4] Іс. 48, 20; 52, 11. Зах. 2, 7. [5] Єр. 51, 49. [7] Соф. 2, 15. [10] Єз. 27, 27, 30. Одкр. 14, 8. [17] Єр. 50, 23; 51, 13. [20] Іс. 44, 23; 49, 13. Єр. 51, 48. [21] Єр. 51, 63–64. [22] Єз. 26, 13. [23] Єр. 7, 34. Одкр. 17, 2. [24] Одкр. 17, 6.

 

Глава 19

1 Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який гово­рив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу на­шому! 2 Бо істинні і праведні су­ди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійст­вом своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її. 3 І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків. 4 Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упа­ли і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажу­чи: амінь! алилуя! 5 І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі. 6 І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос гро­мів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель. 7 Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо на­став шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе. 8 І дано було їй одягну­тися у висон чистий і світ­лий, виссон же є праведність святих. 9 І сказав мені ангел: на­пи­ши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі. 10 Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу по­клонись; бо свідчення Ісу­сове є дух пророцтва. 11 І побачив я відкрите не­бо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вір­ний і Істинний, Який праведно судить і воює. 12 Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого. 13 Він був одягнений в оде­жу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: «Слово Боже». 14 І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий. 15 З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним ура­жати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя. 16 На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів. 17 І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім пта­хам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу, 18 щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи тисячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих.

19 І побачив я звіра і царів зем­них, і воїнства їх, зібра­них, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його. 20 І схоплений був звір і з ним лжепророк, який тво­рив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийня­ли начертання звіра, і тих, які по­кло­няються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогнен­не, що горіло сіркою; 21 а інші убиті мечем Того, Хто сидить на ко­ні, який виходить з уст Його, і всі пта­хи наситились їхніми трупами.

 

Глава 19. [1] Втор. 32, 43. Одкр. 7, 10; 12, 10. [3] Іс. 34, 10. Одкр. 14, 11. [4] Одкр. 4, 4; 5, 14; 15, 3. [6] Єз. 1, 24; 43, 2. Одкр. 11, 15. [7] Пс. 44, 14. Притч. 9, 1. Мф. 22, 2. Лк. 14, 16. 2 Кор. 11, 2. Одкр. 21, 2. [8] Одкр. 3, 18. [11] Одкр. 6, 2. [12] Одкр. 1, І4; 2, 18. [13] Іс. 63, 2. Ін. 1, 1. [11] Одкр. 7, 9. [15] Пс. 2, 9. Іс. 11, 4; 63, 3. [16] Одкр. 17, 14; 19, 12. [17] Єр. 12, 9. Єз. 39, 17. [20] Одкр. 20, 10.

 

Глава 20

1 І побачив я ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй. 2 Він узяв дракона, змія древ­нього, який є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, 3 і скинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, до­ки не скінчить­ся тисяча років; піс­ля ж цього він має бути звільненим на короткий час.

4 І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5 Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це — перше воскресіння. 6 Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царю­вати з Ним тисячу років.

7 Коли ж скінчиться тисяча ро­ків, сатана буде звільнений з тем­ниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський. 8 І вийшли на широту землі, й оточили стан святих і місто улюблене. 9 І впав вогонь з неба від Бога і пожер їх; 10 а диявол, що спокушав їх, ввер­гнутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків.

11 І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не зна­йшлось їм місця. 12 І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкри­ті були, й інша книга розкри­та, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. 13 Тоді віддало море мерт­вих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. 14 І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. 15 І хто не був записаний у книзі життя, той був кину­тий в озеро вогненне.

 

Глава 20. [1] Лк. 8, 31. Одкр. 1, 18. [2] Пет. 2, 4. Іуд. 1, 6. Одкр. 12, 9. [4] Дан. 7, 9, 22; 8, 17. Мф. 19, 28. 1 Кор. 6, 2. 2 Тим. 2, 12. Одкр. 6, 11. [6] Іс. 61, 6. Одкр. 1, 6; 21, 7. [7] Єз. 38, 2; 39, 1. Одкр. 16, 14. [9] Іс. 66, 24. Одкр. 14, 10. [10] Дан. 7, 11. Одкр. 19, 20. [11] 2 Пет. 3, 10. [12] Одкр. 2, 23; 3, 5; 13, 8; 21, 27. [14] 1 Кор. 15, 26. Одкр. 2, 11.

 

Глава 21

1 І побачив я нове небо і но­ву землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. 2 І я, Іоан, побачив свя­те місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. 3 І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони бу­дуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. 4 І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. 5 І ска­зав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. 6 І сказав мені: зверши­лось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задар­ма від джерела води жи­вої. 7 Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином. 8 Боязких же і невірних, мер­зотних і убивць і любодіїв, і чаро­діїв та ідолослужителів, і всіх неправдомовців — доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга.

9 І прийшов до мене один з семи ангелів, у яких було сім чаш, наповнених сімома останніми покараннями, і сказав мені: піди, я покажу тобі жону, наречену Агнця. 10 І возніс мене в дусі на велику й високу гору, і пока­зав мені велике місто, святий Єрусалим, який сходив з не­ба від Бога. 11 Він має славу Божу. Світило його подібне до кош­товного каменя, ніби каме­ня яспису кристаловидного. 12 Він має велику і високу стіну, має дванадцять брам і на них дванадцять ангелів; на брамах написані імена дванадцяти колін синів Ізраїлевих: 13 зі сходу три брами, з півночі три брами, з півдня три брами, із заходу три брами. 14 Стіна міста має дванад­цять підвалин, і на них імена дванадцяти апостолів Агнця. 15 Той, що говорив зі мною, мав золоту тростину для вимірювання міста, і брам його, і стіни його. 16 Місто розташоване чо­тирикутником, і довжина його така сама, як і ширина. І вимі­ряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; дов­жина і ширина і висота його рівні. 17 І сті­ну його виміряв у сто сорок чотири лікті, мірою людською, яка міра й ангела. 18 Стіна його побудована з яспису, а місто було — чисте золото, подібне до чистого скла. 19 Підвалини стіни міста прикрашені всяким коштов­ним камінням: підвалина перша яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта сма­рагд, 20 п’ята сардонікс, шоста сердолік, сьома хризоліт, восьма берил, дев’ята топаз, деся­та хризопраз, одинад­ця­та гіацинт, дванадцята аме­тист. 21 А два­над­цять брам — дванадцять перлин: кожна брама була з однієї перлини. Вулиця міста — чисте золото, як прозоре скло. 22 Храму ж я не бачив у ньому, бо Господь Бог Вседержитель — храм його, і Агнець. 23 І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і сві­тильник його — Агнець. 24 Спасенні народи будуть ходити у світ­лі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою. 25 Брами його не будуть зачинятися вдень; а ночі там не бу­де. 26 І принесуть до нього славу і честь народів. 27 І не ввійде до нього ніщо нечис­те, і ніхто, підда­ний мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя.

 

Глава 21. [1] Іс. 65, 17. 2 Пет. 3, 13. [2] Іс. 52, 1; 54, 5. 2 Кор. 11, 2. Гал. 4, 26. Євр. 12, 22. Одкр. 3, 12. [3] Лев. 26, 12. Єз. 43, 7. [4] Іс. 25, 8; 35, 10. Одкр. 7, 17. [5] Іс. 43, 19. 2 Кор. 5, 17. [6] Одкр. 1, 8, 10; 22, 13. [7] Євр. 8, 10. [8] 1 Кор. 6, 9. Гал. 5, 19–21. [9] Одкр. 15, 1; 19, 7. [12] Єз. 48, 31. [14] Мф. 16, 18. Гал. 2, 9. Еф. 2, 20. [15] Єз. 40, 3. [19] Вих. 28, 17. Іс. 54, 11. [23] Іс. 60, 19. Одкр. 22, 5. [24] Іс. 60, 3, 5. [25] Іс. 60, 11, 20. Одкр. 22, 5. [27] Іс. 35, 8. Одкр. 20, 12. Одкр. 4, 6. [2] Єз. 47, 12. Одкр. 2, 7. [4] Мф. 5, 8. 1 Ін. 3, 2. 1 Кор. 13, 12. [5] Іс. 60, 19. Одкр. 21, 23. [6] Одкр. 1, 1; 19, 9; 21, 5. [7] Одкр. 1, 3; 3, 11. [9] Одкр. 19, 10. [10] Одкр. 1, 3.

 

Глава 22

1 І показав мені чисту ріку води життя, світлу, як кристал, що виходила від престолу Бога і Агнця. 2 Серед вулиці його, і по той і по інший бік річки, — дерево життя, яке дванадцять разів приносить плоди, дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева — для зцілення народів. 3 І нічого вже не буде проклятого; але престіл Бога і Агнця буде в ньому, і раби Його будуть служи­ти Йому. 4 І побачать лице Його, й ім’я Його буде на чолах їхніх. 5 І ночі не буде там, і не будуть ма­ти потреби ні у сві­тильнику, ні у світлі сонячно­му, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків.

6 І сказав мені: ці слова вірні й істинні; і Господь, Бог святих пророків, послав анге­ла Свого показати рабам Своїм те, чому належить бу­ти невдовзі. 7 Ось, прийду скоро: блаженний, хто додержує слова пророцтва книги цієї.

8 Я, Іоан, бачив і чув це. Коли ж почув і побачив, упав до ніг ангела, який показу­вав мені це, щоб поклонити­ся йому; 9 але він сказав мені: ди­вись, не роби цього; бо я співслужитель тобі і братам твоїм пророкам і тим, хто до­держує слів книги цієї; Богу по­клонись. 10 І сказав мені: не запеча­туй слів пророцтва кни­ги цієї; бо час близько. 11 Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий не­хай ще оскверняється; праведний же нехай ще тво­рить правду, і свя­тий нехай ще освячується. 12 Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. 13 Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній. 14 Блаженні ті, які до­тримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дере­во життя і ввійти в місто во­ротами. 15 А зовні — пси і чаро­дії, і любодії, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить не­правду.

16 Я, Ісус, послав Ангела Мого засвідчити вам це у церквах. Я є корінь і нащадок Да­видів, зірка світла і ранкова.

17 І Дух і наречена гово­рять: прийди! І той, хто чув, нехай скаже: прийди! Хто спраглий, нехай приходить, і хто бажає, нехай бере воду життя задарма.

18 І я також свідчу всяко­му, хто чує слова пророцтва книги цієї: коли хто додасть щось до них, на того накладе Бог покарання, про які напи­сано в книзі цій; 19 і коли хто відійме щось від слів книги пророцтва цьо­го, в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті, і в тому, що написано в книзі цій.

20 Хто свідчить це, гово­рить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!

21 Благодать Господа на­шого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.

 

Глава 22. [1] Єз. 47, 1. Зах. 14, 8. [11] Єз. 3, 27. Дан. 12, 10. 2 Тим. 3, 13. [12] Одкр. 20, 12. [13] Одкр. 1, 8. [14] Одкр. 2, 7. [15] Еф. 5, 5. Флп 3, 2. Одкр. 21, 8. [16] Чис. 24, 17. 2 Пет. 1, 19. Рим. 15, 12. Одкр. 2, 28. [17] Іс. 55, 1. Ін. 7, 37. Одкр. 21, 6. [18] Втор. 4, 2; 12, 32. Притч. 30, 6.

Послання до Євреїв святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13


 

 

Глава 1

1 Бог, Який багаторазово й рiзноманiтно говорив здавна отцям через пророкiв, 2 в останнi ці днi говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усьо­­­го, що Ним i вiки створив. 3 Цей, будучи сяєвом слави i образом iпостасi Його i тримаючи все словом сили Своєї, здiйснивши Собою очищення грiхiв наших, сiв праворуч престолу величi на висотi‚ 4 ставши настiльки кращим від ангелiв, наскiльки славнiше вiд них успадкував iм’я. 5 Бо кому коли з ангелiв сказав Бог: «Ти — Син Мiй, Я нинi породив Тебе?» I ще: «Я буду Йому Отцем, i Вiн буде Менi Сином»? 6 Також, коли вводить Первородного у всесвiт, промовляє: «I нехай поклоняться Йому всi Ангели Божi». 7 Про Ангелiв сказано: «Ти твориш духiв ангелами Своїми i слугами Своїми вогненне полум’я». 8 А про Сина: «Престіл Твiй, Боже, повiк вiку: жезл царства Твого — жезл правоти. 9 Ти полюбив правду i зненавидiв беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твiй єлеєм радости бiльше, нiж спiльникiв Твоїх». 10 Та: «Hа початку Ти, Гос­поди, заснував землю, i небеса — дiло рук Твоїх; 11 вони загинуть, а Ти перебуваєш, i всi постарiють, як риза, 12 i як одяг згорнеш їх, i змiняться; але Ти Той самий, i лiта Твої не скiнчаться». 13 Кому коли з ангелiв сказав Бог: «Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогiв Твоїх до пiднiжжя нiг Тво­їх»? 14 Чи не всi вони духи слу­жін­ня, що їх посилають служити тим, якi мають успадкувати спа­сiння?

 

Глава 1. [1] Чис. 12, 6. 1 Пет. 1, 10. [2] Пс. 2, 8. Іс. 9, 6. Ін. 1, 3; 8, 26; 15, 15. Гал. 4, 4. Еф. 1, 10. [3] Пс. 109, 1. Прем. 7, 26. 2 Кор. 4, 4. Еф. 1, 7. Кол. 1, 15. [4] Флп. 2, 9. [5] Пс. 2, 7. 2 Цар. 7, 14. 1 Пар. 17, 13. Євр. 5, 5. [6] Пс. 96, 7. [7] Пс. 103, 4. [8] Лк. 1, 32. [9] Пс.44, 7-8. Іс. 61, 1. Ін. 3, 34. Діян. 4, 27. [11] Іс. 34, 4; 51, 6. Мф. 24, 35. [12] Пс. 101, 26-28. [13] Пс. 109, 1. Мк. 12, 36; 16, 19. Еф. 1, 20. [14] Бут. 19, 16. Пс. 33, 8; 90, 11; 102, 21. Дан. 7, 10. Діян. 5, 19.

 

 

Глава 2

1 Тому ми повинні бути особ­ливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти. 2 Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було твер­де і всякий злочин і непослух одер­жували справедливу кару, 3 то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочат­ку проповідане Господом, стверди­лось у нас тими, хто чув від Нього, 4 при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними сила­ми і даруванням Духа Святого з Його волі?

5 Бо не ангелам Бог підкорив майбутнiй всесвiт, про який говоримо; 6 навпаки, хтось десь засвiд­чив, кажучи: «Що є чоловiк, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти вiдвi­дуєш його? 7 Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою i честю вiнчав його i поставив його над дiлами рук Твоїх, 8 усе підкорив пiд ноги його». Коли ж пiдко­рив йому все, то не лишив нiчого непiдкореним йому. Hинi ж ще не бачимо, щоб усе було йому пiдко­рене; 9 але бачимо, що за перетер­п­­лення смерти увiн­чаний славою i честю Iсус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всiх. 10 Бо нале­жало, щоб Той, для Якого все i вiд Якого все, Той, Хто приводить ба­гатьох синiв у славу, вождя спа­сiння їх зробив довершеним через страждання. 11 Адже Хто ос­вячує i хто освячується, всi — вiд Єдиного; тому Вiн не соромиться називати їх браттями, кажучи: 12 «Оповiщу iм’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспiваю Тебе». 13 I ще: «Я буду надiятися на Hього». I ще: «Ось Я i дiти, яких дав Менi Бог». 14 А оскільки дiти причетнi плотi i крови, то i Вiн також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, 15 i визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабствi. 16 Бо не ангелiв приймає Вiн, але прий­має сíм’я Авраамове. 17 Тому Вiн повинен був у всьому уподiбни­тися браттям, щоб бути милостивим i вiрним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за грiхи народу. 18 Бо оскільки Сам Вiн перетерпiв, був­ши спокушеним, то може й споку­шува­ним допомогти.

 

Глава 2. [2] Вих. 20, 1. Діян. 7, 38, 53. Гал. 3, 19. Євр. 10, 28. [3] Мф. 4, 17. Лк. 1, 2. [4] Мк. 16, 20. [5] Мф. 28, 18. [6] Пс. 143, 3. [7] Мф. 27, 46. [8] Пс. 8, 5-7. Мф. 28, 18. 1 Кор. 15, 27. [9] Ін. 3, 16. Флп 2, 7, 11. Одкр. 5, 9. [10] Притч. 16, 4. Лк. 24, 26. Ін. 1, 3. [11] Мф. 28, 10. Ін. 20, 17. [12] Пс. 21, 23. [13] Іс. 8, 17-18. 2 Цар. 22, 3. [14] Ін. 1, 14. Рим. 8, 3. 1 Кор. 15, 54. 2 Тим. 1, 10. [15] Лк. 1, 74. Рим. 8, 15. [17] Флп 2, 7. Євр. 5, 2. [18] Євр. 4, 15.

 

 

Глава 3

1 Отже, браття святi, учасники в небесному покликаннi, зрозумiйте Посланця i Первосвященика сповiдання нашого, Iсуса Христа, 2 вiрного Тому, Хто поставив Його, як i Мойсей, у всьому домi Його. 3 Бо Вiн достойний тим бiльшої слави перед Мойсеєм, чим бiльшу честь має в порiв­няннi з домом той, хто збудував його, 4 бо всякий дiм будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог. 5 I Мойсей вiрний у всьому домi Його, як слуга, для засвiдчення того, що належало сповiстити; 6 а Христос, — як Син у домi Його; а дiм Його — ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця. 7 Тому, як говорить Дух Святий: «Нинi, коли почуєте голос Його, 8 не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час на­рiкань, у день спокуси в пустелi, 9 де спокушали Мене батьки вашi, випробовували Мене i бачили дiла Мої сорок рокiв. 10 Тому Я розгнi­вався на той рiд i сказав: «Пос­тiйно вони блудять серцем, не пi­з­нали вони шляхiв Моїх; 11 тому Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого».

12 Глядiть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого i невiрного, аби вам не вiдступити вiд Бога Живого. 13 Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись грiхом. 14 Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця, 15 доки говориться: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час нарiкань!» 16 Бо деякi з тих, якi чули, почали на­рiкати, але не всi, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм. 17 Hа кого ж гнівався Вiн сорок рокiв? Чи не на тих, якi згрiшили, чиї кістки лягли в пустелi? 18 Кому ж клявся, що не ввiйдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися? 19 Отже, бачимо, що вони не могли ввiйти через невiру.

 

Глава 3. [1] Євр. 2, 11. [2] Чис. 12, 7. Євр. 2, 17. [3] Агг. 2, 9. Зах. 6, 13. [6] Пс. 2, 7. 1 Кор. 3, 16. Еф. 5, 23. Кол. 1, 23. 1 Тим. 3, 15. [8] Вих. 17, 2. Пс. 77, 19. [11] Пс. 94, 7-11. Чис. 14, 23. Євр. 4, 11. [13] 1 Сол. 5, 11. [14] 2 Пет. 1, 4. Рим. 8, 17. Еф. 5, 30. [15] Євр. 4, 7. [16] Чис. 14, 4, 22.

 

 

Глава 4

1 Тому біймося, щоб, коли ще лишається обiтниця увiйти до спокою Його, хтось iз вас не запiз­нився. 2 Бо i нам воно сповiщено, як i тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вiрою тих, що слухали. 3 А вхо­димо до спокою ми, що увiрували, бо Вiн сказав: «Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого», хоч дiла Його були за­вершенi ще на початку свiту. 4 Бо десь сказано про сьомий день так: «I спочив Бог у день сьомий вiд усiх дiл Своїх». 5 I ще тут: «Hе ввi­йдуть до спокою Мого». 6 Отже, як деяким залишається ввiйти до нього, а тi, яким ранiше благозвiщено, не ввiйшли до нього за не­покiрнiсть, 7 то Вiн призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що пiсля такого довгого часу, як раніше сказано: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зро­бiть жорстокими сердець ваших». 8 Бо коли б Iсус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано пiсля того про iнший день. 9 Тому для народу Божого залишена ще субота. 10 Бо, хто ввiйшов до спокою Його, той i сам заспокоївся вiд дiл своїх, як i Бог вiд Своїх.

11 Отже, постараймось увiйти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокiр­нiсть. 12 Бо слово Боже живе i дi­йове, та гострiше вiд усякого меча двосiчного: воно проникає до роз­дiлення душi й духу, суглобiв i міз­кiв, i судить помисли й намiри сердечнi. 13 I немає створiння, схованого вiд Hього, але все оголене i вiдкрите перед очима Його: Йому дамо звiт.

14 Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Iсуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповiдання нашого. 15 Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подiбно до нас, зазнав спокуси в усьому, крiм грiха. 16 Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодатi, щоб одержати милiсть i зна­йти благодать для своєчасної допомоги.

 

Глава 4. [2] 1 Пет. 1, 12. [3] Євр. 3, 11. [4] Бут. 2, 2. Вих. 20, 11. [5] Пс. 94, 11. [7] Євр. 3, 7-8. [9] Одкр. 7, 14; 14, 13. [12] Іс. 49, 2. 1 Пет. 1, 23. 2 Кор. 10, 4. Еф. 6, 17. Одкр. 1, 16. [13] Пс. 32, 15. Єр. 23, 24. [14] Євр. 6, 20. [15] Іс. 53, 3, 9. Євр. 2, 17. [16] Рим. 3, 25. Еф. 3, 2.

 

 

Глава 5

1 Бо кожний первосвященик, який з людей обирається, для людей настановляється на слу­жiння Боговi, щоб приносити дари й жертви за грiхи, 2 який може бути поблажливий до неукiв та заблудливих, тому що й сам обкладений немiччю, 3 i тому вiн повинен як за народ, так i за себе приносити жертви за грiхи. 4 I нi­хто сам собою не приймає цiєї чес­ти, але покликаний Богом, як i Аарон. 5 Так i Христос не Сам Собi присвоїв славу бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: «Ти — Син Мiй, Я нинi породив Тебе»; 6 як i в iншому мiсцi говорить: «Ти — Священик повiк за чином Мелхиседековим». 7 Вiн, у днi плотi Своєї, з великим голосiн­ням та сльозами принiс молитви i благання Тому, Хто мiг спасти Його вiд смерти; i був почутим за Своє благоговiння; 8 хоч Вiн i Син, однак стражданнями звик до послуху, 9 i, вдосконалившись, став для всiх слухняних Йому причиною спасiння вiчного, 10 бувши на­званим вiд Бога Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

11 Про це слiд було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. 12 Бо, зважаючи на вiк, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, i для вас пот­рiбне молоко, а не тверда страва. 13 Кожен, хто годується молоком, несвiдомий у словi правди, бо вiн немовля; 14 а тверда страва властива дорослим, у яких довгим на­в­чанням почуття привченi розрiз­няти добро i зло.

 

Глава 5. [4] Чис. 16, 5, 40. [5] Пс. 2, 7. Ін. 8, 54. Євр. 1, 5. [6] Пс. 109, 4. Євр. 7, 17. [7] Мф. 26, 39. Мк. 14, 35-36. Лк. 22, 44. Ін. 12, 27. [8] Флп 2, 7-8. Євр. 1, 5. [11] Мф. 13, 15. Ін. 16, 12. [12] Ін. 3, 10. 1 Пет. 2, 2. 1 Кор. 3, 1. [13] 1 Кор. 13, 11; 14, 20. [14] Еф. 4, 11-13. Флп 3, 15.

 

 

Глава 6

1 Тому, залишивши початки вчення Христового, поспiшай­мо до довершеностi; i не будемо знову класти основу поверненню вiд мертвих дiл i вiри в Бога, 2 вчен­ню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих i про суд вiчний. 3 I це зробимо, якщо Бог дозволить. 4 Бо неможливо — тих‚ що один раз просвiтилися‚ i прийняли дар небесний‚ i стали причасниками Духа Святого, 5 i скуштували доброго слова Божого, i сили майбутнього вiку, 6 i вiдпали, знову обновля­ти покаянням, коли вони знову розпинають у собi Сина Божого i зневажають Його. 7 Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дiстає благословення вiд Бога; 8 а та, на якiй ростуть терня й будяки, негiдна i близька до прокляття, кiнець якого — спалення.

9 Втiм, щодо вас, улюбленi, ми сподiваємося, що ви у кращому станi i дотримуєтеся спасiння, хо­ча й говоримо так. 10 Бо Бог не є неправедний, щоб забув дiло ваше i труд любови, яку ви виявили в iм’я Його, послуживши i служачи святим. 11 Бажаємо ж, щоб кожен iз вас, для повної впевнености в надiї, виявляв таку саму стараннiсть до кiнця, 12 щоб ви не розлiнились, а наслiдували тих, якi вiрою та довготерпiнням успадковують обiтницi. 13 Бог, даючи обiтницю Авраамовi, оскільки не мiг нiким вищим клястися, клявся Самим Собою, 14 кажучи: «Iстинно благословляючи, благословлю тебе i, розмножуючи, розмножу тебе». 15 I так Авраам, зав­дяки довготерпiнню, одержав обi­цяне. 16 Люди клянуться вищим, i клятва на запевнення закiнчує всяку суперечку їхню. 17 Тому i Бог, бажаючи iстотнiше показати спадкоємцям обiтницi незмiн­нiсть Своєї волi, вжив клятву, 18 щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не мiг говорити неправ­ду, тверде утiшення мали ми, що прийшли взятися за подану на­дiю, 19 яка для душi є неначе якiр безпечний i мiцний i входить аж до середини за завiсу, 20 куди предтечею за нас увiйшов Iсус, зробив­шись Первосвящеником навiк за чином Мелхиседековим.

 

Глава 6. [4] Мф. 12, 45. [6] 2 Пет. 2, 20. 1 Ін. 5, 16. Євр. 10, 29. [8] Єр. 26, 6; 44, 22. Мк. 11, 21. [10] Мф. 10, 42; 25, 40. [13] Бут. 22, 16. Пс. 104, 9. Лк. 1, 73. [14] Бут. 22, 17. [15] Рим. 4, 17. [16] Вих. 22, 11. [17] Пс. 32, 11. Притч. 19, 21. [19] Лев. 16, 15. [20] Ін. 14, 2. Євр. 4, 14.

 

 

Глава 7

1 Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрiв Авраама i благословив його, коли той повертав­ся пiсля поразки царiв, 2 якому i десятину Авраам вiддiлив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потiм i тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру», 3 без батька, без матерi, без родоводу, який не має нi початку днiв, нi кiнця життя, уподiбнюючись Синовi Божому, пе­ребуває священиком назавжди.

4 Бачите, який великий той, яко­му i Авраам патрiарх дав десятину з кращої здобичi своєї. 5 Тi з синiв Левiєвих, що одержують священс­тво‚ мають заповiдь — брати за законом десятину з народу, тобто зi своїх братiв, хоча й цi вийшли вiд стегон Авраамових. 6 Але цей, що не походив з роду їхнього, одер­жав десятину вiд Авраама i благословив того, хто мав обiтницю. 7 Без усякого ж заперечення менший благословляється бiльшим. 8 I тут десятини беруть люди смер­т­нi, а там — той, хто має про себе свiдчення, що вiн живе. 9 I, так би мовити, сам Левiй, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину; 10 бо вiн був iще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрiв його.

11 Отже, якби досконалiсть осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б iще була потреба поставати iншому священиковi за чином Мелхиседековим, а не iменуватися за чином Аароновим? 12 Адже iз змiною священства необхiдно бути змiнi i закону, 13 бо Той, про Кого говориться це, належав до iншого колiна, з якого нiхто не приступав до жертовника. 14 Бо вiдомо, що Господь наш засяяв iз колiна Іуди, про яке Мойсей нiчого не сказав стосовно священства. 15 I це ще яснiше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик iнший, 16 Який є таким не за законом заповiдi плотської, а за силою життя нескiнченного. 17 Бо засвiдчено: «Ти Священик повiк за чином Мел­хиседековим». 18 Скасування ж попередньої заповiдi буває через її неміч та марність, 19 бо закон нiчого не довiв до досконалос­ти; але вводиться краща надiя, через яку ми наближаємося до Бога. 20 I що це було не без клятви, — 21 бо тi були священиками без клятви, а Цей iз клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь i не розкається: Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим», — 22 то поручителем кращого завiту став Iсус. 23 До того ж тих священикiв було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; 24 а Цей, оскільки перебувати Йому вiчно, має i священство нескiнченне, 25 тому й може завжди спасати тих, якi приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.

26 Таким i повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, вiддiлений вiд грiшникiв i пiднесений вище небес, 27 Який не має потреби щоденно, як тi первосвященики, приносити жертву спочатку за свої грiхи, потiм за грiхи народу, бо Вiн зробив це один раз, принiсши в жертву Себе Самого. 28 Бо закон настановляє первосвящениками людей, якi мають немочi, а слово клятвене, пiсля закону, поставило Сина, навiки довершеного.

 

Глава 7. [1] Бут. 14, 18. [5] Чис. 18, 21. Втор. 18, 1. Нав. 14, 4. [6] Бут. 12, 2; 14, 20. [11] Гал. 2, 21. Євр. 8, 7. [14] Бут. 49, 8 Мф. 2, 6. Одкр. 5, 5. [17] Пс. 109, 4. Євр. 5, 6. [18] Іс. 1, 11. Рим. 8, 3. Гал. 4, 9. [19] Ін. 1, 17. Діян. 13, 39. Рим. 5, 2. [21] Пс. 109, 4. [22] 1 Тим. 2, 5. [26] Вих. 28, 38. Лк. 1, 35. 1 Пет. 2, 22. [27] Лев. 16, 11. [28] Євр. 7, 20. Євр. 8, 6. [25] 1 Ін. 1, 2. Рим. 8, 34.

 

 

Глава 8

1 Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сiв праворуч престолу величi на небесах 2 i є Священнослужителем святилища та скинiї правдивої, яку збудував Господь, а не чоло­вiк. 3 Кожен первосвященик настановляється для принесення дарiв i жертви; а тому треба було, щоб i Цей також мав що принести. 4 Якби Вiн перебував на землi, то не був би i священиком; бо тут такi священики, якi за законом приносять дари 5 i служать образу та тiнi небесного, як сказано було Мойсеєвi, коли вiн приступав до будування скинiї: «Гляди, сказано, зроби все за зразком, по­казаним тобi на горi». 6 Але Цей Первосвященик дiстав служiння тим прекраснiше, чим кращого Вiн Посередник завiту, утвердженого на кращих обiтницях. 7 Бо, якби перший завiт був без недо­лiку, то не було б потреби шукати мiсця iншому. 8 Але пророк, доко­ряючи їм, каже: «Ось настають днi, говорить Господь‚ коли Я ук­ладу з домом Iзраїля i з домом Іуди Новий Завiт, 9 не такий завiт, який Я уклав з батьками їхнiми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх iз землi Єгипетської, бо вони не перебували в тому завiтi Моєму, i Я зневажив їх, го­ворить Господь. 10 Ось Завiт, який заповiдаю дому Iзраїля пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу за­кони Мої в думки їхнi, i напишу їх на серцях їхнiх; i буду їхнiм Богом, а вони будуть Моїм народом. 11 I не буде вчити кожен ближ­нього свого i кожен брата свого, ка­жучи: «Пiзнай Господа»; тому що всi вiд малого до великого будуть знати Мене, 12 бо Я буду милостивий до неправд їхнiх, i грiхiв їхнiх, i безза­конь їхнiх не згадаю бiльше». 13 Ка­жучи «новий», показав застарi­лiсть першого; а що за­непадає i старiє‚ близьке до зотління.

 

Глава 8. [1] Євр. 1, 3; 3, 1; 4, 14; 7, 26. [2] Євр. 10, 21. [3] Еф. 5, 2 [5] Вих. 25, 40. Діян. 7, 44. Кол. 2, 17. Євр. 10, 1. [6] Євр. 7, 16; 9, 13. [8] Єр. 31, 31-34; 32, 37. Рим. 11, 27. Євр. 10, 16. [10] Єр. 24, 7; 32, 38. Єз. 11, 20. Зах. 8, 8. 2 Кор. 6, 16. [11] Іс. 54, 13. 1 Ін. 2, 27. [12] Єр. 31, 31-34. Євр. 10, 17.

 

 

Глава 9

1 Перший завiт мав постанову про Богослужiння i святилище земне; 2 бо побудована була ски­нiя перша, в якiй був свiтильник i трапеза та жертовнi хлiби i яка називається «святе». 3 За другою ж завiсою була скинiя, названа «Святе святих», 4 яка мала золоту кадильницю i обкутий з усiх боків золотом ковчег завiту, де бу­ли золотий сосуд з манною, жезл Ааронiв розквiтлий та скрижалi завiту, 5 а над ним херувими слави, що осiняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно. 6 При такому влаштуваннi, до першої скинiї завжди входять священики вiдправляти Богослужiння; 7 а до другої — раз на рiк один тiльки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе i за грi­хи народу. 8 Цим Дух Святий показує, що ще не вiдкрита путь у святилище, доки стоїть перша ски­­нiя. 9 Вона є образ теперiш­нього часу, за якого приносяться дари i жертви, якi не можуть зробити досконалим у совiстi того, хто служить. 10 I вони зi стравами i напоями та рiзноманiтними обмиваннями й обрядами, що стосуються плотi, були встановленi тiльки до часу їх виправлення.

11 Але Христос, Первосвященик майбутнiх благ, прийшовши з бi­льшою та досконалiшою скинiєю, нерукотворною, тобто не такого спорудження, 12 i не з кров’ю коз­лiв i телят, але зi Своєю Кров’ю, один раз увiйшов у святилище i здобув вiчне вiдкуплення. 13 Бо якщо кров телят i козлiв та попiл телицi через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тiло, 14 то тим бiльше Кров Христа, Який Духом Святим принiс Себе непорочного Боговi, очистить со­вiсть нашу вiд мертвих дiл для служiння Богу Живому i істинному! 15 I тому Вiн є Посередник Но­вого Завiту, щоб внаслiдок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіця­не. 16 Бо де заповіт, там необхід­но, щоб настала смерть заповітни­ка, 17 бо заповіт дійсний після по­мер­лих: він не має сили, коли запові­дач живий. 18 Чому і перший завіт був утверджений не без крови. 19 Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та iссопом i окропив як саму книгу, так i весь народ, 20 кажучи: це кров завiту, який заповiдав вам Бог. 21 Також окропив кров’ю i скинiю та всi богослужбовi сосуди. 22 Та майже все за законом очищається кров’ю, i без проливання крови не буває прощення.

23 Отже, образи небесного повин­нi були очищатися цими, а саме ж небесне — жертвами, кращими вiд цих. 24 Бо Христос увiйшов не в рукотворне святилище, створене за зразком iстинного, але в са­ме небо, щоб постати нинi за нас перед лице Боже, 25 i не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю; 26 iнакше треба було б Йому багаторазово страждати вiд початку свiту; Вiн же один раз, на кiнцi вiкiв, з’явився, щоб знищити грiх жертвою Своєю. 27 I як людям ви­з­начено один раз умерти, а потiм суд, 28 так i Христос, один раз принiсши Себе в жертву, щоб взяти грiхи багатьох, вдруге явиться не для очищення грiха, а для тих, що чекають Його на спасiння.

 

Глава 9. [2] Вих. 40, 1-4. [4] Вих. 16, 33. Чис. 17, 10. Втор. 10, 1, 3. Цар. 8, 9. 2 Пар. 5, 10. [5] Вих. 25, 18. [7] Вих. 30, 10. Лев. 16, 2. [9] Євр. 7, 19; 10, 1. [10] Лев. 11, 2. Чис. 19, 7. Рим. 14, 17. [11] Євр. 10, 1. [12] Євр. 10, 12. [13] Лев. 16, 14. Чис. 19, 4. [14] Лк. 1, 74. Ін. 17, 19 1 Ін. 1, 7. Тит. 2, 14. Одкр. 1, 5. [15] 1 Пет. 3, 18. Рим. 5, 6. [17] Гал. 3, 15. [19] Вих. 12, 22. Лев. 16, 14. [20] Вих. 24, 8. [27] 3 Езд. 14, 35. [28] 1 Пет. 3, 18. Рим. 5, 6.

 

 

Глава 10

1 Закон, маючи лише тiнь майбутнiх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жерт­вами, якi щороку постiйно прино­сяться, нiколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними. 2 Iнакше їх перестали б приносити, бо тi, що приносять жер­тву, один раз очистившись, не мали б уже нiякої свiдомости грi­хiв. 3 Але жертвами щороку нага­дується про грiхи, 4 бо неможливо, щоб кров телят i козлiв знищувала грiхи. 5 Тому Христос, входячи у свiт, говорить: «Жертви i принесення Ти не захотiв, але тiло приготував Менi. 6 Всеспалення i жер­тви за грiх неугоднi Тобi. 7 Тодi Я сказав: ось, iду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже». 8 Сказав­ши перше, що нi жертви, анi принесення, нi всеспалення, нi жертви за грiх, — якi приносяться за законом, — Ти не захотiв i не благозволив, 9 потім додав: «Ось iду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити дру­ге. 10 За цiєю-то волею ми освяченi одноразовим принесенням тiла Iсуса Христа. 11 I всякий священик щодня стоїть у служiннi та багаторазово приносить однi i тi самi жертви, якi нiколи не можуть знищити грiхiв. 12 Вiн же, принiс­ши одну жертву за грiхи, назавжди сiв праворуч Бога, 13 чекаючи далi, доки вороги Його будуть по­кладенi до пiднiжжя нiг Його. 14 Бо Вiн одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячую­ться. 15 Про це свiдчить нам i Дух Святий, бо сказано: 16 «Ось Завiт, який заповiдаю їм пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхнi, i в думках їхнiх напишу їх, 17 i грiхiв їхнiх та беззаконь їхнiх не згадаю бiльше». 18 А де відпущення їх, там не потрiбне принесення за гріхи.

19 Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Iсуса Христа, дорогою новою i живою, 20 яку Вiн знову вiдкрив нам через завiсу, тобто плоть Свою, 21 i маючи великого Священика над домом Божим, 22 приступаймо з щирим серцем, з повною вiрою, кропленням очис­тивши серце вiд порочної совiсти та обмивши тiло водою чистою, 23 будемо триматися сповiдання надiї неухильно, бо вiрний Той, Хто обiцяв; 24 будемо уважними один до одного, заохочуючи до лю­бови й добрих дiл, 25 не будемо за­лишати зiбрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, i тим бiльше, чим бiльше бачите наближення того дня.

26 Бо коли ми, одержавши пi­знання iстини, свавiльно грiшимо, то не зостається бiльше жертви за грiхи, 27 але якесь страшне очiку­вання суду й лютости вогню, гото­вого пожерти противникiв. 28 Як­що той, хто зрiкся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свiдках, без милосердя карається смертю, 29 то наскiльки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого i не шанує як святиню Кров завiту, якою освячений, i Духа благодатi ображає? 30 Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я вiдплачу, — говорить Господь». I ще: «Господь буде судити народ Свiй». 31 Страшно впасти в руки Бога Живого!

32 Згадайте попереднi днi вашi, коли ви, бувши просвiченi, витримали великий подвиг страждань, 33 то самi серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для iнших, то подiляючи участь iнших, якi були в такому ж станi; 34 бо ви й моїм кайданам спiвстраждали‚ i розграбування майна вашого прийня­ли з радiстю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще i неминуще. 35 Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. 36 Терпiння потрiбне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обiцяне. 37 Бо ще «неба­гато, зовсiм небагато‚ i Грядущий прийде i не забариться». 38 «Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя». 39 Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вiрi на спасiння душi.

 

Глава 10. [1] Кол. 2, 17. [2] Лев. 16, 34. [4] Мих. 6, 7. Євр. 9, 12. [6] 1 Цар. 15, 22. [7] Пс. 39, 7-9. Ін. 5, 46. [10] Євр. 9, 28. [11] Євр. 9, 9. [12] Євр. 1, 3. [13] Пс. 109, 1; 2, 8. 1 Кор. 15, 25. Євр. 1, 13. [16] Рим. 11, 27. Євр. 8, 8. [17] Єр. 31, 33-34. [19] Ін. 10, 9; 14, 6. [20] Мф. 27, 51. [21] 1 Тим. 3, 15. [22] Лев. 16, 4. Єз. 36, 25. 2 Кор. 7, 1. Еф. 5, 26. [25] 2 Пет. 3, 8. [26] Євр. 6, 4. [27] Соф. 1, 18. [28] Втор. 17, 6; 19, 15. Мф. 18, 16. Ін. 8, 17. 2 Кор. 13, 1. [30] Втор. 32, 35-36. Рим. 12, 19. [31] Лк. 12, 5. [34] Діян. 21, 11. [35] Мф. 5, 12. [38] Авв. 2, 3-4. Рим. 1, 17. Гал. 3, 11.

 

 

Глава 11

1 Вiра ж є здiйснення очiку­ваного i впевненiсть у невидимому. 2 Через неї були засвiд­ченi древнi. 3 Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚ 4 вiрою Авель принiс Боговi жерт­ву кращу, нiж Каїн, нею дiстав свiдчення, що вiн праведний, як засвiдчив Бог про дари його; нею вiн i після смерти ще говорить. 5 Вiрою Енох переселений був так, що не бачив смерти; i не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення вiн мав свiдчення, що догодив Богу. 6 А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду. 7 Вiрою Hой, дiстав­ши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив вiн увесь свiт i зробив­ся спадкоємцем праведности через вiру. 8 Вiрою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, i пiшов, не знаючи, куди йде. 9 Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi; 10 бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiв­ничим якого є Бог. 11 Вiрою i сама Сарра‚ неплiдна‚ одержала силу прийняти сiм’я i, незважаючи на вiк, народила, бо знала, що вiрний Той, Хто обiцяв. 12 I тому вiд одного, i до того ж омертвiлого, народилось так багато, як багато зiрок на небi i як незлiченний пiсок на морському березi.

13 Усi цi померли у вiрi, не одер­жавши обiтниць, а тiльки здалеку бачили їх i радiли та говорили про себе, що вони подорожні й пришельцi на землi; 14 бо тi, якi говорять так, показують, що вони шукають батьківщини. 15 I коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися; 16 але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.

17 Вiрою Авраам, будучи випробуваним, принiс у жертву Iсаака, i, маючи обiтницю, принiс єдинородного, 18 про якого було сказано: «В Iсааковi назветься тобi сíм’я». 19 Бо вiн думав, що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя. 20 Вiрою в майбутнє Iсаак поблагословив Якова та Iсава. 21 Вiрою Якiв, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового i поклонився на верх жезла свого. 22 Вi­рою Йосиф, при кончинi, нагадував про вихiд синiв Ізраїлевих i про кістки свої заповiдав. 23 Вiрою по народженнi Мойсея батьки ховали його три мiсяцi, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, i не злякалися царського повелiн­ня. 24 Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової 25 i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiхов­ну насолоду, 26 i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду. 27 Вiрою залишив вiн Єгипет, не побоявшись царського гнiву, бо вiн, мовби бачачи Hевидимого, був твердий. 28 Вiрою вiн справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первiсткiв не торкнувся їх. 29 Вiрою перейшли вони Червоне море, як по сушi, на що спокусив­шись, єгиптяни потопилися. 30 Вi­рою впали єрихонськi стiни пiсля семиденного обходження. 31 Вiрою Раав‚ блудниця, з миром прийняв­ши пiдглядячiв (та повiвши їх iн­шою дорогою), не загинула з не­вiрними. 32 I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розпо­вiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв, 33 якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв, 34 гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв; 35 жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресiння; 36 iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць, 37 були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; 38 тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi. 39 I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного, 40 тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досяг­ли досконалости.

 

Глава 11. [1] Рим. 8, 24. [3] Бут. 1, 1. Пс. 32, 6. [4] Бут. 4, 4. Мф. 23, 35. [5] Бут. 5, 24. Cиp. 44, 15; 49, 16. [7] Бут. 6, 22. Cиp. 44, 17. Єз. 14, 14. [8] Бут. 12, 4. [10] Євр. 12, 22. [11] Бут. 17, 19; 21, 2. Рим. 4, 19. [12] Бут. 15, 5; 22, 17. [13] Бут. 23, 4; 47, 9. [16] Вих. 3, 15. Мф. 22, 32. [17] Бут. 22, 9. [18] Бут. 21, 12. Рим. 9, 7. [20] Бут. 27, 27. [21] Бут. 47, 31; 48, 14. [22] Бут. 50, 24. [23] Вих. 2, 2. Діян. 7, 20. [24] Вих. 2, 11. [27] Вих. 10, 29; 13, 17. [28] Вих. 12, 3, 7. [29] Вих. 14, 21. [30] Нав. 6, 19. [31] Нав. 2, 1; 6, 24. [32] Суд. 4, 6; 7, 15; 11, 11; 13, 24. 1 Цар. 7, 10; 17, 45. [33] Дан. 6, 22. [34] 1 Цар. 14, 6. 3 Цар. 19, 3. Іс. 38, 9. Дан. 3, 25. [35] 3 Цар. 17, 22-23. 4 Цар. 4, 36. [36] Бут. 39, 20. Суд. 16, 25. Єр. 20, 2. [37] 3 Цар. 21, 13. 2 Пар. 24, 21. Єр. 26, 23. [38] 1 Цар. 22, 1. 3 Цар. 17, 3. [39] Лк. 10, 24.

 

 

Глава 12

1 Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, 2 дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який за­мiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого. 3 Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Со­бою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими. 4 Ви ще не до крови стояли, проти грiха змагаючись, 5 i забули втiшення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мiй, не нехтуй покаранням Господнiм i не сумуй, коли вiн викриває тебе, 6 бо Господь, кого любить, того ка­рає; б’є кожного сина, якого приймає». 7 Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько? 8 Коли залишаєтеся без покарання, для всiх загального, то ви дiти незаконнi, а не сини. 9 До того ж коли ми, будучи каранi плотськими батька­ми нашими, боялися їх, то чи не значно бiльше повиннi покоритись Отцевi духiв, щоб жити? 10 Тi карали нас, як знали, на небагато днiв; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святостi Його. 11 Кожна кара здається спочатку не радiстю, а смутком, але потiм навченим через неї дає мирний плiд праведности. 12 Отже, змiц­нiть опущенi руки та ослабленi ко­лiна 13 i ходiть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося. 14 Нама­гай­теся мати мир з усiма i свя­тiсть, без якої нiхто не побачить Господа. 15 Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гiр­кий корiнь, що вирiс, не завдав шкоди i щоб ним багато хто не осквернився; 16 щоб не було мiж вами якого блудника або нечестив­ця, який би, як Iсав, за одну лише їжу вiдмовився вiд свого первородства. 17 Бо ви знаєте, що пiсля того вiн, бажаючи успадкувати благословення, був вiдки­нутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.

18 Ви приступили не до гори, вiд­­чутної на дотик‚ i не до палючого вогню, не до темряви i мороку та бурi, 19 не до звуку сурми й голосу слiв, що тi, якi чули його‚ просили‚ щоб бiльше не мовилося слово до них, 20 бо вони не мог­ли стерпiти того, що було заповi­дано: «Якщо i звiр доторкнеться до гори, буде побитий камiнням або уражений стрiлою»; 21 i таке жахливе було це видiння, що i Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу». 22 Але ви приступили до гори Сиону i до мiста Бога Жи­вого, до Єрусалима небес­ного i до безлiчi ангелiв, 23 до тор­жества собору й Церкви первород­них, на небесах написаних, i до Суддi всiх — Бога, i до ду­хiв правед­никiв досконалих; 24 i до Посередни­ка Завiту Нового Iсуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, нiж Авелева. 25 Глядіть‚ отже‚ не зре­чіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари во­ни‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiд­вернемось вiд Того, Хто говорить з небес, 26 голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ го­ворячи: «Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо». 27 Оте «ще раз» означає за­­мiну похитну­того, як створеного, щоб перебувало непохитне. 28 От­же, ми, приймаючи царство непо­хит­не, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Бого­вi з побожнiстю i страхом, 29 тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає.

 

Глава 12. [1] 1 Пет. 2, 1. Рим. 6, 12 Еф. 4, 22. Кол. 3, 8. [2] Лк. 23, 46. Флп 2, 8. [3] Лк. 2, 34. Діян. 28, 22. Гал. 6, 9. [4] 1 Кор. 10, 13. [5] Одкр. 3, 19. [6] Притч. 3, 11-12. Іов. 5, 17. Пс. 93, 12. [9] Чис. 16, 22. Іов. 12, 10. Еккл. 12, 7. Зах. 12, 1. [10] Мф. 7, 11. Тит. 2, 12. [12] Іс. 35, 3. [14] Рим. 12, 18. 2 Кор. 7, 1. 1 Сол. 4, 3. [15] Втор. 29, 18. Гал. 5, 9. 2 Тим. 2, 17. [16] Бут. 25, 33. 1 Кор. 6, 15. [17] Бут. 27, 34. [18] Вих. 19, 12. [19] Вих. 20, 19. [20] Вих. 19, 13. [21] Втор. 33, 2. Пс. 67, 18. [22] Гал. 4, 26. Одкр. 3, 12. [23] Єр. 31, 9. Лк. 10, 20. Одкр. 13, 8. [24] Бут. 4, 10. 1 Тим. 2, 5. [25] Євр. 1, 2; 2, 1; 3, 17. [26] Агг. 2, 6-7. Вих. 19, 18. [27] Пс. 101, 27. Мф. 24, 35. [28] Лк. 1, 33. [29] Втор. 4, 24. Чис. 11, 1. Пс. 49, 3. Дан. 7, 9.

 

 

Глава 13

1 Братолюбнiсть нехай перебуває мiж вами. 2 Гостинности не забувайте, бо через неї деякi, не знаючи, гостинно при­йняли ангелiв. 3 Пам’ятайте в’яз­нiв, нiби i ви з ними були в кайда­нах, i тих‚ хто страждає, бо й самi знаходитесь у тiлi.

4 Шлюб у всiх нехай буде чесний i ложе непорочне; блудникiв i перелюбникiв судить Бог. 5 Майте вдачу не срiблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: «Hе залишу тебе i не покину тебе», 6 тож ми смiливо говоримо: «Господь менi помiчник, i не злякаюся: що зробить менi людина?»

7 Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню. 8 Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же. 9 Ученнями рiзними й чужими не захоплю­йтесь; бо добре благодаттю змiц­нювати серця, а не їжею, вiд якої не одержали користи тi, що зай­малися нею. 10 Ми маємо жертовник, вiд якого не мають права споживати тi, що служать скинiї. 11 Тому що тiла тварин, кров яких для очищення грiха вносить первосвященик у святилище, спалюються поза табором, — 12 то і Iсус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою.

13 Отже, вийдемо до Hього за табір, несучи Його наругу; 14 бо не маємо тут постiйного мiста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, бу­демо через Hього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плiд уст, що прославляють iм’я Його. 16 Hе забувайте також добродiйности i спiлкування, бо такi жертви благоугоднi Богу.

17 Слухайте наставникiв ваших i будьте покiрнi, бо вони постiйно дбають про душi вашi, як ті‚ що зобов’язанi дати звiт; щоб вони ро­били це з радiстю, а не зiтхаю­чи, бо це для вас не корисно.

18 Молiться за нас, бо ми певнi, що маємо добру совiсть, тому що в усьому бажаємо поводитися чес­но. 19 Особливо ж прошу робити це, щоб я скорiше був повернений вам. 20 Бог же миру, Який пiдняв iз мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завiту вiчного, Господа нашого Iсуса Христа, 21 нехай вдосконалить вас у всякому доброму дiлi, на виконання волi Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Iсуса Христа: Йому слава на вiки вiків! Амiнь.

22 Прошу ж вас, браття, при­ймiть це слово повчання; я ж неба­гато i написав вам. 23 Знайте, що брат наш Тимофiй визволений, i я разом iз ним (якщо вiн скоро прийде) побачу вас.

24 Вiтайте всiх наставникiв ваших i всiх святих. Вiтають вас ті‚ що в Італiї.

25 Благодать з усiма вами. Амiнь.

 

Глава 13. [2] Бут. 18, 3; 19, 2. Мф. 25, 35. Рим. 12, 13. [4] 1 Кор. 6, 15. [5] Нав. 1, 5. Бут. 28, 15. Мф. 6, 34. [6] Пс. 117, 6. [7] 1 Сол. 5, 12. [8] 1 Кор. 3, 11. Одкр. 1, 4. [9] Ін. 6, 27. Еф. 4, 14. [10] 1 Кор. 9, 13. [11] Лев. 16, 27. [12] Мф. 21, 39; 27, 33. Одкр. 1, 5. [13] 1 Пет. 4, 14. Євр. 11, 26; 12, 2. [14] Флп 3, 20. Євр. 12, 22. [15] Пс. 49, 14; 50, 19. Ос. 14, 3. [16] 2 Кор. 9, 12. Флп 4, 18. [17] Єз. 33, 7. Мф. 25, 13. Діян. 20, 31. 1 Кор. 4, 1. [18] Діян. 23, 1. Рим. 15, 30. [20] Іс. 40, 11. Зах. 9, 16. Ін. 10, 11. Діян. 2, 24. 1 Сол. 1, 10. [21] 1 Пет. 5, 10. 2 Кор. 3, 5. 1 Сол. 5, 23.

Послання до Филимона святого апостола Павла

Глава 1

1 Павло, в’язень Iсуса Христа, i Тимофiй брат Фили­­моновi улюбленому i спiвробiт­­­никовi нашому, 2 і Апфiї‚ сестрi улюб­­ле­нiй, та Архиповi, сподвиж­никовi нашому, i домашнiй твоїй церквi: 3 благодать вам i мир вiд Бога От­ця нашого i Господа Iсуса Христа.

4 Дякую Боговi моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах мо­їх, 5 коли чую про твою любов i вi­­ру, яку маєш до Господа Iсуса i до всiх святих, 6 щоб спiльнiсть вi­ри твоєї стала дiяльною у пiзнаннi всякого у вас добра у Христi Iсусi. 7 Бо ми маємо велику радiсть i втi­шення в твоїй любовi; тому що то­бою, брате, заспокоєнi серця святих.

8 Тому, маючи велике у Христi дерзновення наказувати тобi, що треба, 9 любови заради краще прошу, не хто iнший, як я, Павло старець, а тепер i в’язень Iсуса Хрис­та; 10 прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я зродив у кай­данах моїх. 11 Вiн був колись непо­трiбний для тебе, а тепер потрiб­ний тобi i менi; я повертаю його тобi, 12 а ти прийми його, як моє сер­це. 13 Я хотiв при собi затрима­ти його, щоб вiн замiсть тебе послужив менi в кайданах за благовiстя; 14 але без твоєї волі нiчого робити не хотiв, щоб добре дiло твоє було не вимушене, а добровi­льне. 15 Бо, можливо, вiн для того тимчасово вiдлучився, щоб ти прийняв його назавжди, 16 вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо менi, а тим бiльше тобi, i за плоттю, i в Госпо­дi. 17 Отже, якщо ти маєш єднання зi мною, то прийми його, як мене. 18 Коли ж вiн чимось образив тебе або винен, зарахуй це менi. 19 Я, Павло, написав моєю рукою: я віддам; не кажу тобi про те, що ти і самого себе менi винен. 20 Так, брате, дай менi скористатися тобою у Господi; заспокой моє серце у Господi. 21 Надiючись на твою слухнянiсть, я написав тобi, знаючи, що ти зробиш i бiль­ше, нiж кажу. 22 Одночасно приготуй для мене i примiщення, бо сподiваюся, що вашими молитвами я буду дарований вам.

23 Вiтають тебе Епафрас, спів­в’язень мій у Христі Iсусі, 24 Марк, Аристарх, Димас, Лука — спiвро­бiтники мої.

25 Благодать Господа нашого Iсу­­са Христа з духом вашим. Амiнь.

 

Глава 1. [4] Еф. 1, 16. 1 Сол. 1, 2. 2 Сол. 1, 3. [6] Флп. 1, 11. Тит. 2, 14. [10] 1 Кор. 4, 15. Кол. 4, 9. [16] Мф. 12, 49. [22] Флп. 1, 25.