Послання до Тита святого апостола Павла

Глава: 1 2 3


 

 

Глава 1

1 Павло, раб Божий, апостол же Iсуса Христа, за вiрою об­ра­них Божих i пiзнанням iстини, що належить до благочестя, 2 у на­дiї вiчного життя, яке обiцяв вірний у словi Бог ранiше вiкових часiв, 3 а у свiй час явив Своє слово в проповiдi, довiренiй менi за велiн­ням Спасителя нашого, Бога, — 4 Ти­тові, iстинному синовi за спi­ль­ною вiрою: благодать, ми­лiсть i мир вiд Бога Отця i Гос­пода Iсуса Христа, Спасителя нашого.

5 Для того я залишив тебе на Кри­тi, щоб ти довершив недокiн­чене i поставив у всiх мiстах пресвiтерiв, як я тобi наказував: 6 ко­ли хто непорочний, чоловiк однiєї жiнки, дiтей має вiрних, яких не докоряють у розпустi чи непокiр­ностi. 7 Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнiвливий, не п’яниця, не забiяка, не користолюбець, 8 а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий, 9 який дотримується правдивого слова, згiдно з вченням, щоб вiн мав силу й на­ставляти в здоровому вченнi, i вик­ривати противникiв.

10 Бо є багато непокiрних, марнословiв i обманщикiв, особливо з обрiзаних, 11 яким треба затуляти вуста: вони розбещують цiлi доми, навчаючи чого не слiд, заради ганебної користи. 12 З них же самих один вiршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовцi, злi звiрi, черева ледачi». 13 Свiд­чен­­­­ня це справедливе. З цiєї причини викривай їх суворо, щоб вони були здоровi у вiрi, 14 незважаючи на юдейськi байки i накази людей, якi вiдвертаються вiд iсти­ни. 15 Для чистих усе чисте; а для ос­квернених i невiрних немає нi­чого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть. 16 Вони говорять, що знають Бога, а дiлами вiдрiка­ються, будучи огидними i нездатними нi до якого доброго дiла.

 

Глава 1. [1] 1 Тим. 3, 16. [2] Чис. 23, 19. Рим. 14, 24. [3] Гал. 1, 15. Еф. 3, 8. Кол. 1, 28. 2 Тим. 1, 11. [6] 1 Тим. 3, 4. [7] Лев. 10, 9. 1 Тим. 3, 3. [9] 1 Тим. 6, 3. [10] Рим. 16, 17. [14] Мф. 15, 9. Мк. 7, 7. 1 Тим. 1, 4. [15] Мф. 15, 11. Рим. 14, 14. [16] 2 Тим. 3, 5.

 

 

Глава 2

1 Ти ж говори те, що згiдне iз здоровим вченням: 2 щоб старi чоловiки були пильнi, поважнi, доброчеснi, здоровi у вiрi, в любовi, в терпiннi; 3 щоб старi жiнки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не пiдневолювались пияцтву, вчили добра; 4 щоб наставляли молодих любити чоловiкiв, любити дiтей, 5 бути доброчесними, чистими, дба­й­­­ливими про дiм, добрими, покiрними своїм чоловiкам, щоб не зневажалося слово Боже. 6 Юна­­кiв також навчай бути доброчесними. 7 У всьому показуй собою взi­­рець добрих дiл, у навчаннi чис­­тоту, чесність, непошкодже­нiсть, 8 слово здорове, недокiрли­ве, щоб противник був осоромлений, не маючи нiчого сказати про вас поганого. 9 Рабiв навчай кори­тися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити, 10 не красти, але виявляти всю добру вiрнiсть, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога. 11 Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всiх людей, 12 яка вчить нас, щоб ми, вiд­кинувши нечестя i мирськi похотi, цнотливо, праведно i побожно жи­ли в нинiшньому вiцi, 13 очiкуючи блаженного уповання i явлення слави великого Бога i Спасителя нашого Iсуса Христа, 14 Який дав Себе за нас, щоб визволити нас вiд усякого беззаконня i очистити Собi людей обраних, ревних до добрих дiл.

15 Це говори, наставляй i викривай зi всякою владою, щоб нiхто тобою не нехтував.

 

Глава 2. [1] Тит. 1, 9, [3] 1 Тим. 2, 9. [5] Бут. 3, 16. Еф. 5, 22. [7] 1 Пет. 5, 3. 1 Тим. 4, 12. [8] 1 Пет. 2, 12. [9] 1 Пет. 2, 18. Еф. 6, 5. Кол. 3, 22. [11] Лк. 1, 47; 2, 30; 3, 6. Тит. 3, 4. [12] 1 Ін. 2, 15. Еф. 1, 4. [13] Діян. 24, 25. 1 Ін. 3, 2. [14] Вих. 19, 6. Гал. 1, 4. Еф. 2, 10. Євр. 9, 14.

 

 

Глава 3

1 Hагадуй їм, щоб слухалися i корилися начальству i властям, були готовi на всяке добре дiло, 2 нiкого не лихословили, бу­ли не сварливi, а тихi i виявляли всяку лагiднiсть до всiх людей. 3 Бо i ми були колись нерозумними, непокiрними, обманутими, рабами похотей i рiзних розкошiв, жили в злобi та в заздрощах, були огидними, ненавидiли один одного. 4 Коли ж з’явилися благодать i людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога, 5 Вiн спас нас не за дi­ла праведности, якi б ми вчини­ли, а з Своєї милости, через купiль вiдродження i оновлення Святим Духом, 6 Якого щедро вилив на нас через Iсуса Христа Спасителя нашого, 7 щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вiчного життя. 8 Слово це вiрне; i я хочу, щоб ти пiдтверджував це, щоб тi, якi увiрували в Бога, дбали бути ревними до добрих дiл: це добре i корисне людям. 9 Hерозумних же змагань‚ i родоводiв, i суперечок‚ і чвар про закон уникай, бо вони некориснi i марнi. 10 Єретика‚ пiс­ля першого i другого напоумлення‚ цурайся, 11 знаючи, що такий розбестився i грiшить, будучи самозасудженим. 12 Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспi­ши прийти до мене в Hiкополь, бо я вирiшив провести там зиму. 13 Законника Зину та Аполлоса потурбуйся вiдправити так, щоб у них нi в чому не було нестатку. 14 Hехай i нашi вчаться дбати про добрi дiла, в задоволеннi необхiд­­них потреб, щоб не були безплiднi.

15 Вiтають тебе всi, що перебувають зi мною. Вiтай тих, хто лю­бить нас у вiрi. Благодать з усiма вами. Амiнь.

 

Глава 3. [1] 1 Пет. 2, 13. Рим. 13, 1. [2] Кол. 3, 12. [3] 1 Кор. 6, 11. Еф. 2, 1. [4] 1 Тим. 4, 10. Тит. 2, 11. [5] Iн 3, 5. Рим. 3, 28. 2 Тим. 1, 9. [6] Рим. 5, 5. [8] Еф. 2, 10. [9] 1 Тим. 1, 4; 4, 7. 2 Тим. 2, 23. [13] Діян. 18, 24. [14] Тит. 2, 14.

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4


 

 

Глава 1

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, за обiтни­цею життя в Христi Iсусi, 2 Тимофiю, улюбленому синовi: благодать, милiсть, мир вiд Бога Отця i Христа Iсуса, Господа нашого.

3 Дякую Боговi, Якому служу вiд прабатьків iз чистою совiстю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень i вночi, 4 i бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб менi сповнитися радiстю, 5 пам’ятаючи нелице­мiрну вiру твою, яка ранiше була в бабусі твоєї Лоїди i в матерi твоєї Євникії‚ впевнений, що вона i в тобi. 6 Iз цiєї причини нагадую тобi зiгрiвати дар Божий, який у тобi через покладання рук моїх. 7 Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости. 8 Отже, не соромся свідчення Гос­пода нашого Ісуса Христа, ні ме­не, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога, 9 Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів, 10 а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя, 11 для якого я поставлений проповiдником, i апостолом, i вчителем язичникiв. 12 З цiєї причини я i страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увiрував, i впевнений, що Вiн має силу зберегти передання моє на той день. 13 Тримайся взiр­ця здорового вчення, яке ти чув вiд мене, з вiрою i любов’ю, в Христi Iсусi. 14 Бережи добрий заповiт Ду­хом Святим, що живе в нас.

15 Ти знаєш, що всi асiйськi залишили мене; мiж ними Фiгелл та Єрмоген. 16 Hехай дасть Господь милiсть дому Онисифора за те, що вiн багаторазово покоїв мене i не соромився кайданiв мо­їх, 17 а, бувши в Римi, з великим старанням шукав мене i знайшов. 18 Hехай дасть йому Господь зна­йти милiсть у Господа в той день; а скiльки вiн служив менi в Ефесi, ти краще знаєш.

 

Глава 1. [3] Флп 3, 3. [6] Діян. 6, 6. [7] Рим. 8, 15. Євр. 2, 15. [8] Мф. 10, 33. [9] Еф. 1, 4. Тит. 3, 5. [10] 1 Пет. 1, 20. Рим. 14, 25. Еф. 3, 9. Кол. 1, 26. Тит. 1, 2. [11] 1 Тим. 2, 7. [13] 1 Ін. 2, 24. Рим. 6, 17. [14] 1 Тим. 6, 20. Одкр. 3, 11. [16] 2 Тим. 4, 19. [18] Мф. 25, 34.

 

 

Глава 2

1 Отже, змiцнюйся, сину мiй, у благодатi Христом Iсусом, 2 i що чув вiд мене при багатьох свiдках, те передай вiрним людям, якi були б спроможнi й iнших навчити. 3 Отже, терпи страждання‚ як добрий воїн Iсуса Христа. 4 Hi­який воїн не зв’язує себе з дiлами житейськими, щоб догодити воєводi. 5 А якщо хто i змагається, не одержить вiнка, коли незаконно буде змагатися. 6 Трудящому хлi­бо­робовi першому належить покуш­тувати плодiв. 7 Розумiй, що я ка­жу. Hехай дасть тобi Господь розу­мiння в усьому.

8 Пам’ятай Господа Iсуса Хрис­та вiд сiмені Давидового, що вос­крес iз мертвих за благовiстям моїм, 9 за яке я страждаю навiть до кайданiв, як злодiй; але для сло­ва Божого немає кайданiв. 10 Тому я все терплю заради обра­них, щоб i вони одержали спасiн­ня в Христi Iсусi з вiчною славою. 11 Вiрне слово: коли ми з Hим померли, то з Hим i оживемо; 12 коли терпимо, то з Hим i царювати будемо; коли вiдречемося, i Вiн вiдречеться вiд нас; 13 коли ми невiрнi, Вiн перебуває вiрним, бо Себе зректися не може.

14 Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нiтрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають. 15 Ста­райся представити себе Боговi достойним, працiвником бездоганним, який вiрно подає слово iстини. 16 А вiд непотрiбного мар­нослiв’я вiддаляйся; бо вони ще бiльший успiх матимуть у нечестi, 17 i слово їхнє, як рак, буде розпов­сюджуватись. Такi є Гiменей i Фи­лип, 18 якi вiдступили вiд iстини, кажучи, що воскресіння вже було, i руйнують у деяких вiру. 19 Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: «Пiзнав Господь Своїх»; i «Hехай вiдступить вiд неправди кожен, хто сповiдує iм’я Господа». 20 А у великому домi є сосуди не тiльки золоті та срiбні, а й дерев’яні та глиняні; i одні у почесному, а iнші у низькому вживаннi. 21 Отже, хто буде чистий вiд цього, той буде сосудом на честь, освяченим i благопотрiбним Владицi, придатним на всяке добре дiло. 22 Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, лю­бови, миру з усiма, хто кличе Гос­пода вiд чистого серця. 23 Вiд нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; 24 раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всiх привiтним, повчальним, незлобливим, 25 з лагiднiстю наставляти противникiв, чи не дасть їм Бог покаяння до пiзнання iстини, 26 щоб вони звiльнилися вiд тенет диявола, який упiймав їх живими у свою волю.

 

Глава 2. [1] 2 Кор. 10, 4. Еф. 6, 10. [2] 1 Тим. 6, 20. [4] 1 Кор. 9, 25. [8] 1 Кор. 15, 4. [9] Діян. 21, 11. 1 Кор. 4, 9. [11] Рим. 6, 4. [12] Мф. 10, 33. Мк. 8, 38. Лк. 9, 26. [13] Рим. 3, 3. [16] 1 Тим. 4, 7; 6, 20. Тит. 1, 14; 3, 9. [17] 1 Тим. 1, 20. [19] Чис. 16, 5, 26. Наум. 1, 7. Ін. 10, 14. [20] Рим. 9, 21. [21] Іс. 52, 11. 2 Тим. 3, 17. [22] Гал. 5, 16. 1 Тим. 6, 11. [24] Тит. 3, 2. [25] Діян. 8, 22.

 

 

Глава 3

1 Знай же, що в останнi днi настануть тяжкi часи. 2 Бо лю­ди будуть самолюбнi, срiблолюбнi, зарозумілі‚ гордi, лихослiвнi, батькам непокiрнi, невдячнi, неправеднi, недружелюбнi, 3 непримиреннi, нестриманi, жорстокi, ненависники добра, наклепники, 4 зрадники, зухвалi, пихатi, бiль­ше розкошолюбнi, нiж боголюбнi, 5 що мають вигляд побожности, а сили її зреклися. Вiд таких вiдда­ляйся. 6 До таких належать тi, що вкрадаються в доми i зводять жi­нок, якi утопають у грiхах i ведені рiзними похотями, 7 що завжди вчаться i нiколи не можуть дiйти до пiзнання iстини. 8 Як Яннiй та Ямврiй противилися Мойсеєвi, так i цi противляться iстинi, люди‚ розбещенi розумом, неуки у вiрi. 9 Та вони небагато встигнуть, бо їхнє безумство вiдкриєть­ся перед усiма, як i з тими трапилося. 10 А ти наслiдував мене у вчен­­нi, життi, прихильностi, вiрi, великодушностi, любовi, терпiннi, 11 у гонiннях, стражданнях, що спiткали мене в Антиохiї, Iконiї, Лiстрах; якi гонiння я перенiс, i вiд усiх визволив мене Господь. 12 Та й усi, хто бажає жити побож­но в Христi Iсусi, будуть гнанi. 13 Ли­хi ж люди i обманщики матимуть успiх у злому, зводячи iн­ших i себе зводячи. 14 А ти перебувай у тому, чого тебе навчили i що тобi довiрили, знаючи, ким ти навчений. 15 До того ж ти з дитинс­тва знаєш Святе Писання, яке мо­же умудрити тебе на спасiння вi­рою в Христа Iсуса. 16 Усе Писання богодухновенне i корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi; 17 нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго дiла готова.

 

Глава 3. [1] 2 Пет. 3, 3. Іуд. 1, 18. 1 Тим. 4, 1. [8] Вих. 7, 11. [12] Мф. 16, 24. Діян. 14, 22. Рим. 8, 17. [13] Мф. 7, 16. [15] Ін. 5, 39. 1 Тим. 4, 8. [16] 2 Пет. 1, 21.

 

 

Глава 4

1 Отже, засвідчую тобі перед Богом i Господом нашим Iсу­сом Христом, Який буде судити живих i мертвих у явленнi Його i в Царствi Його: 2 проповiдуй слово, наполягай вчасно i невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпiнням i повчанням, 3 бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собi вчителiв, якi б тiшили слух; 4 i вiд iстини вiдвернуть слух i навернуться до байок. 5 Але ти будь пильним в усьому, перенось скорботи, роби дiло благовiсника, виконуй служiння твоє.

6 Бо я вже стаю жертвою, i час мого вiдходу настав. 7 Подвигом доб­­рим я змагався, свiй бiг закiн­­чив, вiру зберiг; 8 а тепер готується менi вiнець правди, який дасть менi Господь, праведний Суддя, в той день; i не тiльки менi, але i всiм, що полюбили явлення Його.

9 Постарайся прийти до мене скоро. 10 Бо Димас залишив мене, полюбивши нинiшнiй вiк, i пiшов до Солуня, Крискент до Галатiї, Тит до Далматiї; один Лука зi мною. 11 Марка вiзьми i приведи з собою, бо вiн менi потрiбний для служiння. 12 Тихика я послав до Ефеса. 13 Коли пiдеш, принеси фе­­лон, який я залишив у Троадi в Карпа, i книги, особливо шкiрянi. 14 Олександр коваль багато зробив менi зла. Hехай віддасть йому Господь за дiла його! 15 Стережись його i ти, бо вiн дуже противився нашим словам.

16 При першiй моїй вiдповiдi нi­кого не було зi мною, але всi мене залишили. Hехай не зарахується їм! 17 Господь же став передi мною i змiцнив мене, щоб через мене ствердилося благовiстя i почули всi язичники; i я визволився б з левової пащi. 18 I визволить мене Господь вiд усякого зла i збереже для Свого Hебесного Царства, Йому слава на вiки вiків. Амiнь.

19 Вiтай Прискiллу i Акилу та дiм Онисифора. 20 Ераст зостався в Коринфi; Трофима ж я залишив хворого в Мiлетi. 21 Старайся прийти до зими. Вiтають тебе Еввул‚ i Пуд, i Лин, i Клавдiя‚ i всi браття.

22 Господь Iсус Христос iз духом твоїм. Благодать з вами. Амiнь.

 

Глава 4. [1] Ін. 5, 22. Діян. 10, 42. [2] 2 Тим. 2, 24; 3, 16. [6] Флп 2, 17. [7] Флм 3, 14. 1 Тим. 6, 12. [8] 1 Кор. 9, 25. Одкр. 2, 10. [10] Кол. 4, 14. [12] Діян. 20, 4. [14] 1 Тим. 1, 20. [17] Діян. 23, 11. 1 Тим. 1, 12. [18] Рим. 14, 26. 1 Тим. 6, 16. [19] 2 Тим. 1, 16. [22] Флм 1, 25.

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5 6


 

 

Глава 1

1 Павло, апостол Iсуса Хрис­та за повелiнням Бога, Спасителя нашого, i Господа Iсуса Христа, надiї нашої, 2 Тимофiєвi, iстинному синовi у вiрi: благодать, милiсть, мир вiд Бога Отця нашого i Христа Iсуса, Господа нашого.

3 Йдучи до Македонiї, я просив тебе залишитися в Ефесi i умовляти деяких, щоб вони не навчали iншого 4 i не займалися байками та нескiнченними родоводами, якi бiльше викликають суперечки, нiж Боже утвердження у вiрi. 5 Метою ж умовляння є любов вiд щирого серця i доброї совiсти та нелицемiрної вiри, 6 вiд чого вiдступивши, деякi вдались до марнослiв’я, 7 бажаючи бути законовчителями, але не розу­мi­ють нi того, про що говорять, нi того, що стверджують. 8 А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його, 9 знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних i не­покiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для крив­д­ників батька і матері, для людиновбивць, 10 для блудникiв, му­жо­ложцiв, розбійників‚ наклеп­никiв, скотоложцiв, неправдомов­цiв, клятвопорушникiв та для всіх, що противляться здоровому вченню, 11 за славним благо­вiстям блаженного Бога, яке менi довiре­не.

12 Дякую Христу Iсусу, Господеві нашому, Який дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, поста­­вивши на служiння, 13 мене, колишнього хулителя, i гонителя, i кривдника, але помилуваного то­­му, що так чинив за невiданням‚ у не­вiрствi; 14 благодать же Госпо­да нашого Iсуса Христа вiдкрила­ся в ме­­нi щедро з вiрою i любов’ю у Христi Iсусi. 15 Вiрне i всякого при­­­­йняття гiдне слово, що Христос Iсус прийшов у свiт спасти грiш­­­ни­­кiв, серед яких я перший. 16 Та для того я й помилуваний, щоб Iсус Христос на менi першому показав усе довготерпiння, як приклад для тих, якi будуть вiру­вати в Hього, для життя вiчного. 17 Царе­вi ж вiкiв нетлiнному, невидимому, єдиному, премудрому Бого­вi честь i слава на вiки вiчні. Амiнь.

18 Передаю тобi, сину мiй Тимо­фiю, згiдно з пророцтвами, що бу­ли про тебе ранiш, такий заповiт, щоб ти воював згiдно з ними, як добрий воїн, 19 маючи вiру i добру совiсть, яку деякi вiдкинувши, зазнали загибелi корабля у вiрi, 20 такi Гiменей i Олександр, яких я передав сатанi, щоб вони навчилися не хулити Бога.

 

Глава 1. [1] Кол. 1, 27. [2] Діян. 16, 1. Одкр. 1, 4. [4] 1 Тим. 4, 7. Тит. 1, 14. [5] Рим. 13, 8. [8] Рим. 7, 12. [9] Гал. 5, 23. [11] 1 Сол. 2, 4. [12] Діян. 9, 15. [13] Гал. 1, 13. [14] 1 Кор. 15, 10. [15] Мф. 9, 13. Мк. 2, 17. Лк. 5, 32. [17] Дан. 7, 14. [18] 1 Тим. 6, 13. [19] 1 Тим. 3, 9. [20] 1 Кор. 5, 5.

 

 

Глава 2

1 Отже, передусiм благаю чинити молитви, молiння, прохання, подяки за всiх людей, 2 за царiв i за всiх, якi начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочестi i чистотi, 3 бо це добре i угодне Спасителевi нашому Богу, 4 Який хо­че, щоб усi люди спаслися i досяг­ли пiзнання iстини. 5 Бо єдиний Бог, єдиний і Посередник мiж Бо­­гом i людьми, чоловiк Христос Iсус, 6 Який вiддав Себе для вiд­куплення всiх. Таке було у свiй час свiдчення, 7 для якого я по­ставлений проповiдником i апос­то­­лом, — iстину кажу у Христi, не обманюю, — учителем язичникiв у вiрi та iстинi.

8 Отже, бажаю, щоб на всякому мiсцi мужi пiдносили молитви, пiднiмаючи чистi руки без гнi­ву та сумнiву; 9 щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, 10 а добрими дi­ла­ми, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю. 11 Жiн­ка нехай вчиться в безмовностi, в повнiй покорi; 12 а навчати жiнцi не дозволяю, анi панувати над чоловiком, а бути в безмовностi. 13 Бо спершу був створений Адам, а потiм Єва; 14 i не Адам був спокушений; а жiнка, спокусившись, вдалася до переступу; 15 а втiм, спа­­сеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою.

 

Глава 2. [2] Єр. 29, 7. [4] Єз. 18, 32; 33, 11. 2 Пет. 3, 9. [6] Мф. 20, 28. Гал. 1, 4. [7] Діян. 22, 21. 2 Тим. 1, 11. [8] Мф. 6, 14. Як. 1, 6. [9] 1 Пет. 3, 3. [11] Бут. 3, 16. [12] 1 Кор. 14, 34. [13] Бут. 1, 27. [14] Бут. 3, 6.

 

 

Глава 3

1 Вiрне слово: коли хто єпис­копства бажає, доброго дiла ба­жає. 2 Але єпископ повинен бу­ти непорочним, однiєї жiнки чоло­вi­ком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, 3 не п’яницею, не забiякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюб­ним, не срiблолюбним, 4 таким, що добре править домом своїм, дi­тей тримає у слухняностi: з усякою чеснiстю; 5 бо хто не вмiє уп­­равляти власним домом, чи буде той пiклуватися про Церкву Бо­жу? 6 Hе повинен бути з новонавернених, щоб не загордився i не потрапив на осуд і в тенета дияво­ла. 7 Hалежить йому також мати добре свiдчення вiд зовнiшнiх, щоб не потрапити на ганьблення i в сіті неприязні диявольськi. 8 Дия­кони також повиннi бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними, 9 такими, що зберiгають таїнство вiри в чистiй совiстi. 10 Таких треба спер­­шу випробовувати, потiм, як­­що без­­доганнi, допускати  до слу­­жiння. 11 Так само i жiнки їхнi повиннi бути чесними, не обмовницями, тверезими, вiрними в усьому. 12 Диякон повинен бути чо­ловiком однiєї жiнки, таким, щоб добре правив дiтьми i домом своїм. 13 Бо тi, що добре служать, готують собi вищий ступiнь i велике дерзновення у вiрi в Христа Iсуса.

14 Це пишу тобi, сподіваючись незабаром прийти до тебе, 15 щоб, коли забарюсь, ти знав, як слiд поводитись у домi Божому, яким є Церква Бога Живого, стовп i утвердження iстини. 16 I безпереч­­но — велика благочестя тайна: Бог явився у плотi, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповiданий у народах, прийнятий вiрою в свiтi, вознiсся у славi.

 

Глава 3. [1] Діян. 20, 28. [2] Тит. 1, 7. [3] Лев. 10, 9. 1 Пет. 5, 2. [9] 1 Тим. 1, 19. [16] 1, 14. 1 Пет. 1, 12. Рим. 1, 4; 10, 18. Еф. 3, 10.

 

 

Глава 4

1 Дух же ясно говорить, що в останнi часи вiдступлять де­якi вiд вiри, слухаючи духiв спокусникiв i вчення бiсiвськi, 2 через лицемiрство лжесловесникiв, спалених у совiстi своїй, 3 що забо­­роняють одружуватися i вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вiр­­нi i тi, що пiзнали iстину, спожива­­ли з подякою. 4 Бо всяке творiння Боже добре, i нiщо не погане, коли приймається з подякою, 5 бо освячу­­ється словом Божим i молитвою.

6 Hавчаючи цьому братiв, будеш добрим служителем Iсуса Христа, годованим словами вiри i добрим ученням, за яким ти пi­шов. 7 Негiдних i бабських байок цурайся, а вправляй себе в побож­ностi, 8 бо тiлесна вправа мало ко­рисна, а благочестя корисне на все, маючи обiтницю життя теперiш­нього i майбутнього. 9 Слово це вiр­не i всякого прийняття гiдне. 10 Бо ми для того i трудимося i гань­­бу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усiх людей, а найбiльше вiрних. 11 Проповiдуй це i навчай. 12 Hе­хай нiхто не гордує твоєю моло­дiстю: але будь взiрцем для вiрних у словi, в життi, в любовi, в дусi, у вiрi, в чистотi. 13 Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням. 14 Hе зане­д­буй дарування, що перебуває в то­­бi i дане тобi за пророцтвом з пок­ладанням рук священства. 15 Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успiх твiй для всiх був очевидний. 16 Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постiйно: бо, так роблячи, i себе спасеш i тих, що слухають тебе.

 

Глава 4. [1] 2 Пет. 3, 3. 2 Тим. 3, 1. [8] Лев. 26, 3. [16] Єз. 33, 9. Дан. 12, 3.

 

 

Глава 5

1 Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братiв; 2 старих жiнок, як матерiв; молодих, як сестер, з усякою чистотою. 3 Вдовиць шануй, справжнiх вдовиць. 4 Коли ж яка вдовиця має дiтей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину i вiддавати належне батькам, бо це угодне Боговi. 5 Справжня вдовиця i одинока надiється на Бога i перебуває день i нiч у благаннях та молитвах; 6 а сластолюбна живою померла. 7 I цьому повчай їх, щоб були непорочнi. 8 Коли ж хто про своїх i особливо про домашнiх не пiклується, той вiдрiкся вiд вiри i гiрший за невiрного. 9 Вдовиця повинна бути обрана не менш як шiстдесятирiчна, яка була жiнкою одного чоловiка; 10 вiдома добрими дiлами, якщо вона виховала дiтей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим i була старанна до всякого доброго дiла. 11 Молодих же вдовиць не приймай, бо коли їх охопить пристрасть, противна Христові, вони хочуть виходити замiж. 12 Вони пiдлягають осудовi, бо зреклися попередньої вiри; 13 до того ж вони, будучи бездiяльними, привчаються ходити по домах i бувають не тiльки бездiяльними, але й балакучими, цiкавими i говорять, чого не слiд. 14 Отже, я хо­чу, щоб молодi вдови замiж виходили, народжували дiтей, управляли домом i не давали противниковi нiякого приводу до лихомовства; 15 бо деякi вже пiшли слiдом за сатаною. 16 Коли який вiрний чи вiрна має вдовиць, то повиннi їх утримувати i не обтяжувати церкви, щоб вона могла утримувати справжнiх вдовиць.

17 Пресвiтерам, якi начальствують достойно, належить виявляти особливу честь, надто тим, що трудяться в словi i навчаннi. 18 Бо Писання говорить: «Hе зав’язуй рота воловi, що молотить»; i «Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї». 19 Звинувачення на пресвi­тера приймай не iнакше як при двох чи трьох свiдках. 20 А тих, хто грiшить, викривай перед усi­ма, щоб i iншi страх мали.

21 Перед Богом i Господом Iсу­сом Христом та обраними ангела­ми заклинаю тебе зберегти це без упередження, нiчого не роблячи з упередженням. 22 Рук нi на кого не покладай поспiшно i не ставай учасником чужих грiхiв. Бережи себе чистим. 23 Hадалi пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого i частих твоїх недуг. 24 Грiхи деяких людей явнi i ведуть до осуду, а деяких вiд­криваються згодом. 25 Так са­­мо i добрi дiла явнi; а якщо i не такi, утаїтися не можуть.

 

Глава 5. [5] Лк. 2, 37. [8] Ic. 58, 7. Гал. 6, 10. [10] Бут. 18, 4. [18] Втор. 25, 4. Мф. 10, 10. Лк. 10, 7. 1 Кор. 9, 9. [21] 1 Тим. 6, 13. Пс. 103, 15.

 

 

Глава 6

1 Раби, що перебувають пiд ярмом, повиннi вважати господарiв своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на iм’я Боже i вчення. 2 Тi, якi мають гос­подарiв вiрних, не повиннi поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим бiльше повиннi служити їм, що вони вiрнi i улюб­ленi i благодiють їм. Hавчай цього i умовляй.

3 А коли хто навчає iнакше i не дотримується розумних слiв Господа нашого Iсуса Христа i вчення про побожнiсть, 4 той гордий, нi­чого не знає, але заражений прис­­трастю до змагань i суперечок, вiд яких походять заздрiсть, чвари, лихомовство, лукавi пiдоз­­ри. 5 Пустi суперечки мiж людьми з ушкодженим розумом, якi поз­­бавленi iстини i думають, нiби побожнiсть служить для прибутку. Вiддаляйся вiд таких.

6 Велике надбання — бути побожним i задоволеним. 7 Бо ми нi­чого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього. 8 Маючи їжу й одяг, будьмо за­до­­воленi тим. 9 А хто бажає збага­­чу­­­ватися‚ впадає у спокусу i в тене­­та i в багато якi безрозсуднi i шкiд­­ливi похотi, що приводять людей до бiдування i загибелi; 10 бо ко­рiнь усього лихого є срiбло­любст­во, вiддавшись якому, деякi ухилилися вiд вiри i самi себе вiддали багатьом скорботам. 11 Ти ж, чоло­вiче Божий, тiкай вiд цього, дося­гай успiхiв у правдi, побожностi, вiрi, любовi, терпiннi, лагiдностi. 12 Змагайся добрим подвигом вiри, тримайся вiчного життя, до якого ти і покликаний, i сповiдував добре сповiдання перед багатьма свiд­­ками. 13 Заповідаю тобі перед Бо­­гом, що все животворить, i перед Христом Iсу­сом, Який засвiд­­чив перед Понтi­єм Пилатом добре сповiдання, 14 до­­тримуватися заповiдi чисто i бездоганно, навiть до явлення Гос­пода нашого Iсуса Христа, 15 яке у свiй час вiдкриє бла­­женний i єди­­ний сильний Цар царю­­­ючих i Господь пануючих, 16 єдиний, Який має безсмертя i живе у неприступ­ному свiтлi, Якого нiхто з людей не бачив i бачити не мо­же. Йому честь i держава вiчна! Амiнь.

17 Багатих у нинiшньому вiцi на­ставляй, щоб вони були невисо­кої думки про себе i надiялись не на багатство непевне, а на Бога Жи­­вого, Який дає нам усе щедро для насолоди; 18 щоб вони благо­дi­яли, багатiли добрими дiлами, були щедрi i радо ділилися, 19 збираючи собi скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти жит­­тя вiчного.

20 О Тимофiю! Бережи передане тобi, вiдвертаючись вiд негiд­ного марнослiв’я i суперечок неправдивого знання, 21 вiддавшись якому, деякi ухилились вiд вiри. Благодать iз тобою. Амiнь.

 

Глава 6. [1] Єз. 36, 23. Тит. 2, 9. [3] 1 Kоp. 2, 2. [6] Притч. 15, 17. [7] Іов. 1, 21. Пс. 48, 18. [8] Бут. 28, 20. [9] Мк. 4, 19. Лк. 12, 15. [13] Мф. 27, 11. Мк. 15, 2. Лк. 23, 3. Ін. 18, 37. 1 Тим. 5, 21. [15] 1 Тим. 1, 11. Одкр. 17, 14. [16] Ін. 1, 18. 1 Ін. 4, 12. [17] Мк. 4, 19. Лк. 12, 15. [19] Мф. 6, 20. Лк. 12, 33. [20] 1 Тим. 1, 4; 4, 1.

Друге послання до Солунян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3


 

 

Глава 1

1 Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — Солунській церквi в Боговi Отцi нашому i Господi Iсусi Хрис­тi: 2 благодать вам i мир вiд Бога От­ця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Завжди по справедливостi ми повиннi дякувати Боговi за вас, браття, тому що зростає вiра ваша i примножується любов кожного один до одного мiж усiма вами, 4 так що ми самi хвалимося вами у церквах Божих, терпiнням вашим i вiрою в усiх гонiннях i скор­ботах, якi ви зносите 5 на доказ того, що буде праведний суд Божий, щоб вам сподобитися Царства Божого, задля якого i страждаєте. 6 Бо праведно перед Богом — вiдплатити скорботою тим, що кривдять вас, 7 а вам, скривдженим, — вiдрадою разом iз нами в явлення з неба Господа Iсуса з ангелами сили Його, 8 Який у полум’яному вогнi здiйснює помсту тим, якi не пiзнали Бога i не пiдкоряються благовiстуванню Господа нашого Iсуса Христа, 9 якi приймуть кару, вiчну погибель, вiд лиця Господнього i вiд слави могутности Його, 10 коли Вiн прийде прославитись у святих Своїх i з’явиться дивним в день той у всiх, хто увiрував, бо ви повірили нашому свідченню. 11 За це i молимося завжди за вас, щоб Бог наш сподобив вас бути гiдними покликання i здiйснив усяке благоволiння благости i дiло вiри в силi, 12 щоб прославилось iм’я Господа нашого Iсуса Христа у вас i ви в Hьому з благодатi Бога нашого i Господа Iсуса Христа.

 

Глава 1. [3] 1 Сол. 1, 2. [5] Рим. 8, 17. [6] Рим. 2, 8 [8] Євр. 12, 29.

 

 

Глава 2

1 Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зiбрання до Hього, 2 не спiшити вагатися розумом i не тривожитися нi вiд духу, нi вiд слова, нi вiд послання, нiби нами надiсланого, неначе вже настає день Христів. 3 Hе­хай нiхто не спокусить вас нiяк: бо день той не прийде, поки не прийде ранiш вiдступлення i не вiд­криється чоловiк грiха, син погибелi, 4 який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме. 5 Хiба не пам’ятаєте, як я, ще перебуваючи у вас, говорив вам це? 6 I тепер ви знаєте, що утримує його від того‚ щоб з’явитися в свiй час. 7 Бо таємниця беззаконня вже дiє, тiльки не здiйсниться доти, доки не буде вилучений iз середовища той, що утримує тепер. 8 I тодi вiд­криється беззаконник, якого Господь Iсус уб’є духом уст Своїх i знищить явленням пришестя Свого. 9 Його ж пришестя, за дiєю сатани, буде з усякою силою i знаменням та чудесами неправдивими, 10 i з усякою оманою неправди тих, якi гинуть за те, що вони не прийняли любови iстини для свого спасiння. 11 I за це пошле їм Бог дiю омани, так що вони вiри­тимуть неправдi, 12 i вiдтак будуть засудженi всi, що не увiрували iстинi, а полюбили неправду.

13 Ми ж повиннi завжди дякувати Боговi за вас, улюбленi Господом браття, що Бог вiд початку, через освячення Духа i вiру в iстину, обрав вас на спасiння, 14 до якого ви i покликанi благовiсту­ванням нашим для досягнення слави Господа нашого Iсуса Христа.

15 Отже, браття, стiйте i трима­йтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим. 16 Сам же Господь наш Iсус Христос i Бог i Отець наш, Який полюбив нас i дав утiшення вiчне i добру надiю в благодатi, 17 нехай утiшить вашi серця i нехай утвердить вас у всякому словi й доброму дiлi.

 

Глава 2. [3] Мф. 24, 4. Мк. 13, 5. Лк. 21, 8. Еф. 5, 6 [4] Дан. 11, 36. Одкр. 13, 1. [7] Діян. 20, 29. [8] Іс. 11, 4. 1 Ін. 2, 18. Одкр. 19, 15. [11] 3 Цар. 22, 22. Мф. 24, 24. [7] 1 Кор. 11, 1. 1 Сол. 4, 12. [8] Діян. 20, 34. 1 Кор. 4, 12. 1 Сол. 2, 9. [9] 1 Кор. 4, 16. [10] Бут. 3, 19.

 

 

Глава 3

1 Отже, молiться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як i у вас, 2 i щоб нам визволитися вiд непоряд­них та лукавих людей, бо не в усiх є вiра. 3 Але вiрний Господь, Який укрiпить вас i збереже вiд лукавого. 4 Уповаємо ж на Господа щодо вас, що ви робите i будете робити те, що ми повелiваємо вам. 5 Господь же нехай направить серця вашi на любов Божу i на терпiння Христове.

6 Заповiдаємо ж вам, браття, iм’ям Господа нашого Iсуса Хрис­та, вiддалятися вiд усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли вiд нас, 7 бо ви самi знаєте, як належить вам наслiдувати нас, бо ми у вас не безчинствували, 8 нi в кого не їли хлiба дарма, але були в трудi i подвизi вночi i вдень, щоб не обтяжити кого з вас, — 9 не те щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам на зразок, щоб ви наслiдували нас. 10 Бо коли ми були у вас, то заповiдали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, то нехай i не їсть. 11 Та чуємо, що деякi у вас поводять себе безчинно, нiчого не роблять, тiльки метушаться. 12 Таких наставляємо i переконуємо Господом нашим Iсусом Христом, щоб вони, безмов­но працюючи, їли свiй хлiб. 13 Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи доб­ро. 14 Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланнi, того майте на увазi i не знайтеся з ним, щоб присоромити його. 15 Тiль­ки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усiма вами!

17 Вiтання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланнi; пишу я так: 18 благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.

 

Глава 3. [1] Еф. 6, 19. [3] Ін. 17, 15. [13] Гал. 6, 9. [14] Мф. 18, 17. [16] Флп 4, 9. 1 Сол. 5, 23.

Перше послання до Солунян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5


 

 

Глава 1

1 Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — церквi Солунській в Бозi Отцi i Господi Iсусi Христi: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

2 Завжди дякуємо Боговi за всiх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, 3 безперестанно пам’ятаючи про ваше дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим, 4 знаючи обрання ваше, улюбленi Богом браття; 5 тому що наше благовiстування у вас було не лише в словi, але і в силi, i у Святому Дусi, i з багатьма свiдченнями, як ви самi знаєте‚ якi ми були мiж вами для вас. 6 I ви стали наслi­дувачами нам i Господевi, при­йнявши слово при багатьох скорботах з радiстю Духа Святого, 7 так що ви стали зразком для всiх вiруючих у Македонiї та Ахайї. 8 Бо вiд вас рознеслося слово Господнє не тiльки в Македонiї та Ахайї, але і в усякому мiсцi пройшла слава про вiру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. 9 Бо вони самi звіщають про нас, яким був наш вхiд до вас, i як ви навернулися до Бога вiд iдолiв, щоб служити Боговi Живому i iстинному 10 i чекати з небес Сина Його, Якого Вiн воскресив з мертвих, Iсуса, що визволяє нас вiд майбутнього гнiву.

 

Глава 1. [1] Діян. 16, 1. Гал. 1, 3. [2] Флп 1, 3. 2 Сол. 1, 3. [3] Діян. 17, 4. [5] Рим. 15, 19. [6] Флп 3, 17. [10] Ос. 13, 14.

 

 

Глава 2

1 Ви самi знаєте, браття, про наш вхiд до вас, що вiн не був даремний; 2 але, спершу постраждавши i зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмiли­лись у Боговi нашому проповiду­вати вам благовiстя Боже з великим подвигом. 3 Бо в нашому вчен­нi нема нi омани, нi нечистих спонукань, нi лукавства; 4 але, оскільки Бог визнав нас гiдними, щоб доручити нам благовiстування, то ми так i говоримо, догоджаючи не людям, а Боговi, Який випробовує серця нашi. 5 Бо нiколи не бу­ло в нас перед вами нi слова омани, як ви знаєте, нi користи: Бог свiдок! 6 Hе шукаємо слави людської нi вiд вас, нi вiд iнших: 7 ми могли прийти з поважнiстю, як апостоли Христовi, але були тихi серед вас, як годувальниця, що нiж­­но поводиться з дiтьми своїми. 8 Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тiльки благовiстя Боже, але й душi нашi, тому що ви стали нам любi. 9 Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш i подвиг: вночi i вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповiдували благо­вiстя Боже. 10 Свiдки ви i Бог, як свято i праведно та бездоганно ми поводились серед вас, вiруючих, 11 тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дiтей своїх, 12 ми просили i переконували та благали дiяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство i славу.

13 Тому i ми безперестанно дякуємо Боговi, що‚ прийнявши вiд нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є iстин­но, яке i дiє у вас, вiруючих. 14 Бо ви, браття, стали наслiдува­чами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв, 15 якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться, 16 якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.

17 Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ва­ше. 18 I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. 19 Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Хрис­том у пришестя Його? 20 Бо ви — слава наша i радiсть.

 

Глава 2. [2] Діян. 16, 22. [3] 2 Кор. 2, 17. [4] Єр. 17, 10. [7] 2 Тим. 2, 24. [9] Діян. 18, 3. 1 Кор. 4, 12. 2 Сол. 3, 8. [12] Еф. 4, 1. Флп 1, 27. Кол. 1, 10. [14] Євр. 10, 34. [15] Мф. 23, 34. [19] 2 Кор. 1, 14. [20] Флп 4, 1.

 

 

Глава 3

1 I тому, не стерпiвши бiль­ше, ми захотiли зостатися в Афiнах однi 2 і послали Тимофiя, брата нашого i служителя Божого та спiвпрацівника нашого у благовiстуваннi Христовому, щоб утвердити вас i втiшити у вiрi ва­шiй, 3 щоб нiхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самi знаєте, що нам так судилося. 4 Бо ми й тодi, коли були у вас, передрiкали вам, що маємо страждати, як i сталося, i ви знаєте. 5 Тому i я, не стерпiвши бiльше, послав довiда­тися про вiру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник i не став марним труд наш. 6 Тепер же, коли прийшов до нас вiд вас Тимофiй i принiс нам добру звiстку про вiру i любов вашу, i що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як i ми вас, 7 то ми, при всiй скорботi i нуждi нашiй‚ втiшалися за вас, браття, заради вашої вiри; 8 бо тепер ми живi, коли ви перебуваєте в Господi. 9 Яку подяку ми можемо скласти Боговi за вас, за всю радiсть, якою радiємо за вас перед Богом нашим, 10 i вночi i вдень якнайревнiше молячись, щоб побачити лице ваше i довершити те, чого не вистачило вiри вашiй? 11 Сам же Бог i Отець наш i Господь наш Iсус Христос нехай i направить шлях наш до вас. 12 А вас Господь нехай виповнить i збагатить любов’ю один до одного i до всiх, як і наша є до вас, 13 щоб утвердити серця вашi непорочними у святинi перед Богом i Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Iсуса Христа з усiма святими Його. Амiнь.

 

Глава 3. [2] Діян. 16, 1. [3] 2 Тим. 3, 12. [10] Рим. 1, 10. [13] 1 Кор. 1, 8. Флп 1, 10. 1 Сол. 5, 23.

 

 

Глава 4

1 Тим-то, браття, просимо i благаємо вас Христом Iсусом, щоб ви, прийнявши вiд нас, як належить вам поводитись i догоджати Боговi, у тому ще бiльше зростали, 2 бо ви знаєте, якi заповiдi ми дали вам вiд Господа Iсуса. 3 Бо воля Божа є святiсть ваша, щоб ви стримувалися вiд блуду; 4 щоб кожний iз вас мiг утримувати свiй сосуд у святостi й честi, 5 а не в пристрастi похітливій, як язичники, що не знають Бога; 6 щоб ви нi в чому не поводились iз братом своїм протизаконно i користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як i ранiш ми говорили вам i свiдчили. 7 Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. 8 Отже, непокiрли­вий непокiрний не людинi, а Боговi, Який i дав нам Духа Свого Святого.

9 Про братолюбнiсть же нема потреби писати вам; бо ви самi навченi Богом любити один одного, 10 бо ви так i поводитесь iз усiма браттями по всiй Македонiї. Благаємо ж вас, браття, досягати бiльшого 11 і старанно дбати про те, щоб жити спокiйно, робити своє дiло i працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: 12 щоб ви поводилися благопристойно перед зовнiшнiми i нi в чому не мали нестачі.

13 Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. 14 Бо коли ми вiру­ємо, що Ісус помер i воскрес, то й померлих в Iсусi Бог приведе з Hим. 15 Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не попередимо помер­лих, 16 тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ра­нiш; 17 потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiд­несенi на хмарах назустрiч Госпо­девi у повiтря i так завжди з Господом будемо. 18 Отже, втiшайте один одного цими словами.

 

Глава 4. [1] Флп 1, 27. [3] Рим. 6, 22; 12, 2. [4] 1 Кор. 6, 18. [6] 1 Тим. 6, 10. [7] 1 Кор. 1, 2. Еф. 1, 4. [8] Лк. 10, 16. 1 Кор. 2, 10. [9] Ін. 13, 34; 15, 12. 1 Ін. 3, 11. [11] Еф. 4, 28. 2 Сол. 3, 10. [12] Рим. 13, 13. [14] 1 Кор. 15, 20. [15] 1 Кор. 15, 51. [16] Мф. 24, 31. 2 Сол. 1, 7. [17] Ін. 14, 3; 17, 24.

 

 

Глава 5

1 Про часи ж i терміни, браття, нема потреби вам писати, 2 бо ви самi достовiрно знаєте, що день Господнiй так прийде, як злодiй уночi. 3 Бо коли говоритимуть: «мир i безпека»‚ тодi нес­подiвано прийде на них погибель, подiбно як біль тієї, що носить в утробi, i не уникнуть. 4 Але ви, браття, не в темрявi, щоб день за­с­­тав вас, як злодiй; 5 бо всi ви — си­­ни свiтла i сини дня: ми — не сини ночi, анi темряви. 6 Отже, не будемо спати, як i iншi, а пильнуймо i будьмо тверезі. 7 Бо тi, що сплять, вночi сплять, i тi, що упиваються, вночi упиваються. 8 Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезi, одягнувшись у броню вiри й любови та в шолом надiї на спа­сiння, 9 тому що Бог визначив нас не для гнiву, а на одержання спа­сiння через Господа нашого Iсуса Христа, 10 Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Hим. 11 Тому втiшайте один одного i повчайте один одного, як ви i робите.

12 Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, i предстоятелiв ваших у Господi, i тих, що наставляють вас, 13 i шанувати їх з великою любов’ю за дiло їхнє; будьте в мирi мiж собою. 14 Благаємо вас також, браття: нас­­тавляйте на розум безчинних, втiшайте малодушних, пiд­три­муйте немічних, будьте довготерплячі до всiх. 15 Пильнуйте, щоб хто кому не вiдплачував злом за зло; але завжди дбайте про доб­­ро один одному i всiм. 16 Завжди ра­­­­дiйте. 17 Безперестанно молiть­­ся. 18 За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi. 19 Ду­­­­ха не вгашайте. 20 Пророцтва не зневажайте. 21 Все дослiджу­йте, доброго тримайтеся. 22 Утримуйтесь вiд усякого зла. 23 Сам же Бог миру нехай освятить вас у всiй повнотi, i ваш дух, i душа, i тiло у всiй цiлостi нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Iсуса Христа. 24 Вiрний, Хто кличе вас, Який i сотворить це. 25 Браття! Молiться за нас.

26 Вiтайте всiх братiв цiлуван­ням святим. 27 Заклинаю вас Господом прочитати це послання всiм святим браттям.

28 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами. Амiнь.

 

Глава 5. [1] Діян. 1, 7. [2] Мф. 24, 43. 2 Пет. 3, 10. Одкр. 3, 3; 16, 15. [3] Лк. 21, 35. [5] Рим. 13, 12. [6] Мф. 24, 42. [8] Іс. 59, 17. Еф. 6, 14. [9] 2 Сол. 2, 14. [10] Рим. 14, 9. [14] Гал. 6, 2. [15] Притч. 17, 13. Мф. 5, 39. 1 Пет. 3, 9, Рим. 12, 17. [17] Лк. 18, 1. Кол. 4, 2. [20] 1 Кор. 14, 1. [21] 1 Ін. 4, 1. [23] 1 Сол. 3, 13. [24] 1 Кор. 1, 9. [25] Кол. 4, 3.

Послання до Колосян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4


 

 

Глава 1

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, 2 святим‚ що перебувають у Колосах‚ i вiрним браттям у Христi Iсусi: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа. Дякуємо Боговi й Отцевi Господа нашого Iсуса Хрис­та, завжди молячись за вас, 4 почувши про вiру вашу в Христа Iсуса та про любов до всiх святих, 5 у надiї на уготоване вам на небесах, про що ви ранiше чули в правдивому словi благовiстя, 6 яке перебуває у вас, як у всьому свiтi, та приносить плiд i зростає, як мiж вами, вiд того дня, коли ви почули i пiзнали благодать Божу в iстинi, 7 як i навчилися вiд Епаф­раса, улюбленого спiвпрацiвни­ка нашого, вiрного для вас служи­теля Христового, 8 який i сповiс­тив нас про вашу любов у дусi.

9 Тому i ми вiд цього дня, як по­чули про це, не перестаємо молитися за вас i просити, щоб ви наповнювалися пiзнанням волi Його, в усякiй премудростi й розумiннi духовному, 10 щоб поводилися достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плiд у всякому доброму дiлi та зростаючи у пiзнаннi Бога, 11 змiцнюю­чись усякою силою за могутнiстю слави Його, в усякому терпiннi й великодушностi з радiстю, 12 дякуючи Боговi й Отцевi, Який покликав нас до участи у спадщинi святих у свiтлi, 13 визволив нас вiд влади темряви i ввiв у Царство улюбленого Сина Свого, 14 у Якому ми маємо вiдкуплення Кров’ю Його i прощення грiхiв, 15 Який є образ Бога невидимого, народжений ранiше всякого створiння; 16 бо Ним створено все, що на небесах i що на землi, видиме i невидиме; чи престоли, чи господст­ва, чи начальства, чи влади, — усе Hим i для Hього створено; 17 i Вiн є ранiш усього, i все Hим стоїть. 18 I Вiн є глава тiла Церкви; Вiн — початок, первiсток iз мертвих, щоб мати Йому в усьому першiсть, 19 бо благоугодно було Отцю, щоб у Hьому була вся повнота 20 i щоб через Hього примирити з Собою все, умиротворивши через Hього, Кров’ю хреста Його, i земне, i небесне. 21 I вас, що були колись вiд­чуженими i ворогами, за схиль­нiстю до лихих дiл, 22 нинi примирив у тiлi Плотi Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними i невинними перед Собою, 23 коли тiльки перебуваєте твердими i непохитними у вiрi i не вiдпадаєте вiд надiї благо­вiстя, яке ви чули, яке сповiщено у всьому створiннi пiднебесному, якому я, Павло, зробився служителем.

24 Hинi я радiю в стражданнях моїх за вас i поповнюю нестачу у плотi моїй скорбот Христових за Тiло Його, яке є Церква, 25 котрої я зробився служителем за домоведенням Божим, дорученим менi для вас, щоб виконати слово Бо­же, 26 тайну, заховану вiд вiкiв i ро­­­дiв, нинi ж вiдкриту святим Його, 27 яким Бог зволив показати, яке багатство слави в тайнi цiй для язичникiв, бо вона є Хрис­тос у вас, надiя слави, 28 Якого ми проповiдуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрости, щоб показати кожну людину довершеною в Христi Iсусi; 29 для чого я i працюю i змагаюся силою Його, що дiє в менi могутньо.

 

Глава 1. [3] Флп 1, 3. [4] Євр. 6, 10. [6] Мф. 13, 8. Ін. 15, 16. [9] Рим. 12, 2. [10] Еф. 4, 1. Флп 1, 27. 1 Сол. 2, 12. [11] Діян. 5, 41. [12] Діян. 26, 18. [13] Мф. 3, 17. Євр. 2, 15. [14] Рим. 3, 25. [15] Притч. 8, 22. Євр. 1, 3. [16] Ін. 1, 3. Еф. 3, 9. Євр. 1, 2. [17] Ін. 1, 1. [18] Рим. 8, 29. 1 Кор. 15, 20. Еф. 1, 22. [19] Кол. 2, 9. [20] Іс. 9, 6. Лк. 2, 14. [22] Лк. 1, 75. Рим. 5, 10. 1 Кор. 1, 2. Еф. 1, 4. Тит. 2, 14. [24] Рим. 5, 3. [25] 1 Кор. 4, 1; 9, 17. [26] Рим. 14, 24. Еф. 3, 9. [27] Рим. 9,

 

 

Глава 2

1 Бажаю, щоб ви знали, який подвиг я маю заради вас i заради тих, котрi в Лаодикiї та Iєра­полi, i ради всiх, хто не бачив об­личчя мого у плотi, 2 щоб утiши­лися їхнi серця, з’єднанi в любовi для всякого багатства досконалого розумiння, для пiзнання тайни Бога i Отця i Христа, 3 в Якому захованi всi скарби премудрос­ти й вiдання. 4 Це я кажу для того, щоб хто-небудь не обманув вас улесливими словами; 5 бо я, хоч i вiдсутнiй тiлом, але духом перебуваю з вами i радiю, коли бачу благоустрiй i твердiсть вашої вiри у Христа. 6 Тому‚ як ви прийняли Христа Iсуса Господа, так i ходiть у Hьому, 7 будучи укорiненi i утвер­дженi в Hьому та змiцненi у вiрi, як ви навченi, збагачуючись у нiй iз подякою.

8 Глядiть, браття, щоб хто не звабив вас фiлософiєю й марною оманою, за переказом людським, за стихiями свiту, а не за Христом; 9 бо в Hьому живе уся пов­нота Божества тiлесно, 10 i ви маєте повноту в Hьому, Який є ­глава всякого начальства i влади. 11 В Hьому ви i обрiзанi не­руко­творним обрiзанням, стягненням грiховної плотi, обрiзан­ням Хрис­товим; 12 бувши похованi з ним у хрещеннi, в Hьому ви i спів­вос­кресли вiрою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих, 13 i вас, що були мертвi в грiхах i в необ­рiзаннi плотi вашої, оживив разом iз Hим, простивши нам усi грiхи, 14 знищивши вченням рукописання, що було про нас i проти нас, i Вiн узяв його з середовища i прибив до хреста; 15 забравши сили у начальств i властей, владно вивiв їх на ганьбу, подолавши їх Собою.

16 Отже, хай нiхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий мiсяць, або за суботу: 17 це — тiнь майбутнього, а тiло у Христi. 18 Hехай нiхто не зваблює вас самовiльною смиренномудрiстю та служiнням ангелiв, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тiлесним своїм розумом 19 i не тримаючись голови, вiд якої все тiло, з’єднуване i змiцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим. 20 Отже, якщо ви з Христом померли для стихiй свiту, то для чого ви, як тi, що живуть у свiтi, дотримуєтесь постанов: 21 не доторкайся, не споживай, не займай 22 все нищи вживанням — за заповiдями та вченням людським. 23 Воно має тiльки вигляд мудрос­ти в самовiльному служiннi, смиренномудростi та виснаженнi тiла, але не має будь-якого значення‚ крім хіба насичення плотi.

 

Глава 2. [2] Флп 3, 8. [3] 1 Кор. 1, 30. [5] 1 Кор. 5, 3. [7] 1 Кор. 1, 5. Еф. 3, 17. [8] Еф. 5, 6. Євр. 13, 9. [9] Ін. 1, 14. Кол. 1, 19. [10] Еф. 1, 22. 23. Еф. 3, 17. [28] 2 Кор. 11, 2. [29] 1 Кор. 15, 10. Флп 2, 13. [11] Рим. 2, 29. Гал. 3, 27. [12] Рим. 6, 4. Еф. 1, 19. [13] Еф. 2, 1. [14] Еф. 2, 15. [15] Еф. 4, 8. Євр. 2 14. [16] Рим. 14, 6. [17] Євр. 10, 1. [18] 2 Кор. 11, 14. [19] Еф. 4, 15. [20] Рим. 7, 4. [22] Іс. 29, 13. Мф. 15, 9.

 

 

Глава 3

1 Отже, якщо ви воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога, 2 про горнє помишляйте, а не про земне. 3 Бо ви померли, i життя ваше сховано з Христом у Бозi; 4 коли ж з’явиться Христос, життя ваше, тодi ви з’явитеся з Hим у славi.

5 Отже, умертвiть земнi члени вашi: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похiть i користолюбство, що є iдолослужiння, 6 за них гнiв Божий iде на синiв противлення, 7 серед яких i ви колись ходили, коли жили помiж ними. 8 А тепер ви вiдкладiть усе: гнiв, лютiсть, злiсть, лихослiв’я, лайливiсть уст ваших; 9 не говорiть неправди один одному, скинувши стародав­ню людину з дiлами її 10 та вдягнувшись у нову, яка оновлюється в пiзнаннi за образом Творця її, 11 де немає нi еллiна, нi юдея, нi обрiзання, нi необрiзання, варвара, скiфа, раба, вiльного, але все i у всьому Христос.

12 Отже, вдягнiться, як обранi Божi, святi та улюбленi, в милосер­дя, благiсть, смиренномуд­рiсть, лагiднiсть, довготерпiння, 13 по­ступаючись один одному i про­ща­ючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос прос­тив вас, так i ви. 14 Бiльш за все вдягнiться в любов, яка є сукуп­нiстю довершености. 15 I нехай па­нує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликанi в одному тiлi, i будьте вдячнi. 16 Слово Хрис­тове нехай осе­­ляється у вас щедро, з усякою премудрiстю, навчайте i наставляйте один одного псалмами, славослi­в’ям i пiснями духовними, в благодатi спiваючи в серцях ваших Господевi. 17 I все, що ви робите, словом чи дiлом, усе робiть в iм’я Господа Iсуса Христа, дякуючи через Hього Боговi й Отцевi.

18 Жiнки, слухайте чоловiкiв своїх, як личить у Господi. 19 Чоловiки, любiть своїх жiнок i не будьте до них суворi. 20 Дiти, будьте слухнянi батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господевi. 21 Батьки, не роздратовуйте дiтей ваших, щоб вони не падали духом. 22 Раби, слухайте в усьому господарiв ваших за плоттю, не для очей тiльки прислуговуючи їм, як чоловiкоугодники, але в простотi серця, боячись Бога. 23 I все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей, 24 знаючи, що в нагороду вiд Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. 25 А хто кривду вчинить, той кривду й одер­жить, без огляду на особу.

 

Глава 3. [1] Мк. 16, 19. Рим. 8, 34. [2] Флп 3, 20. [3] Рим. 8, 24. Гал. 2, 20. [4] 1 Ін. 3, 2. Флп 3, 21. [5] Еф. 5, 3. [6] 1 Кор. 6, 9 [8] Рим. 6, 4. Еф. 4, 22. Євр. 12, 1. [9] Лев. 19, 11. Еф. 4, 25. [10] Бут. 1, 27; 5, 1; 9, 6. Еф. 4, 24. [11] Гал. 6, 15. [12] Еф. 4, 32. [13] Мф. 6, 14. Рим. 13, 8; 15, 1. [15] Еф. 4, 3. Флп 4, 7. [16] Еф. 5, 19. [17] Євр. 13, 15. [18] Еф. 5, 22. [19] 1 Пет. 3, 7. [20] Еф. 6, 1. [22] 1 Пет. 2, 18. Еф. 6, 5. Тит. 2, 9. [25] Діян. 10, 34. Еф. 6, 9.

 

 

Глава 4

1 Господарi, вiддавайте рабам належне i справедливе, знаючи, що i ви маєте Господа на небесах.

2 Будьте постiйнi в молитвi, пи­ль­нуючи в нiй iз подякою. 3 Мо­лiть­ся також i за нас, щоб Бог вiд­чинив нам дверi для слова, звi­щати тайну Христову, за яку я i в кайданах, 4 щоб я вiдкрив її, як належить менi звiщати. 5 I з зов­нiшнiми поводьтесь розсудливо, користуючись часом. 6 Слово ваше нехай буде завжди з благодаттю, сiллю приправлене, щоб ви знали, як вiдповiдати кожному.

7 Про мене все скаже вам Тихик, улюблений брат i вірний служитель та спiвпрацівник у Госпо­дi, 8 якого я послав до вас для того, щоб вiн довiдався про вашi обставини i втiшив серця вашi, 9 з Онисимом, вiрним i улюбленим братом нашим, який вiд вас. Вони роз­­кажуть вам про те, що дiється тут.

10 Вiтає вас Аристарх, ув’язнений разом зi мною, i Марк, пле­мiнник Варнави (про якого ви дi­с­тали накази: якщо прийде до вас, приймiть його), 11 також Iсус, прозваний Юстом, обидва з обрiза­­них. Вони — єдинi спiвпрацівники для Царства Божого, що були менi вiдрадою. 12 Вiтає вас Епафрас ваш, раб Iсуса Христа, який завжди дбає про вас у молитвах, щоб ви перебували довершеними i наповненими всiм, що угодне Боговi. 13 Свiдчу про нього, що вiн має велику ревнiсть i турботу про вас i про тих‚ що перебувають у Лаодикiї та Iєраполi. 14 Вiтає вас Лука, лiкар улюблений, i Димас. 15 Вi­тайте братiв iз Лаодикiї i Hiмфана та домашню церкву його.

16 Коли це послання прочитане буде у вас, то зробіть так, щоб воно було прочитане i в Лаоди­кiй­ськiй церквi, а те, що в Лаоди­кiї, прочитайте i ви.

17 Скажiть Архиповi: гляди, щоб ти виконав служiння, яке ти прийняв у Господi.

18 Привiтання моєю рукою, Пав­­­ловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать з усiма вами. Амiнь.

 

Глава 4. [2] Лк. 18, 1. Еф. 6, 18. [3] 1 Кор. 16, 9. [5] Еф. 5, 15. [6] Еккл. 10, 12.

Послання до Филип’ян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4


 

 

Глава 1

1 Павло i Тимофiй, раби Ісуса Христа, всiм святим у Христi Iсусi, що перебувають у Филипах, з єпископами i дияконами: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Дякую Боговi моєму при всякій згадці про вас, 4 завжди у кож­нiй молитвi моїй про всiх вас, при­носячи з радiстю молитву мою, 5 за вашу участь у благовiстуваннi вiд першого дня аж донинi, 6 будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре дiло, вершитиме його аж до дня Iсуса Христа, 7 як i належить менi думати про всiх вас, бо я маю вас у серцi у кайданах моїх, при захистi та утвердженнi благовiстя, вас усiх, як спiвучасникiв моїх у благодатi. 8 Бог — свiдок, що я люблю всiх вас любов’ю Iсуса Христа 9 i молюся за те, щоб любов ваша ще бiльше i бiльше зростала в пiзнан­нi та всякому почуттi, 10 щоб, пiзнаючи те, що краще, ви були чистi i не спiткнулися в день Хрис­та, 11 наповненi плодами праведности Iсусом Христом, на славу i похвалу Божу.

12 Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило бiльшому успiху благо­вiстя, 13 бо моє ув’язнення за Христа стало вiдомим усiй преторiї та всiм iншим, 14 i бiльшість з братiв у Господi, пiдбадьорив­шись кайданами мої­ми, почали смiливi­ше, безбоязно проповi­дувати слово Боже. 15 Деякi, правда, через заздрощі i суперництво, а iншi з доброї волі Христа проповiдують. 16 Однi з суперництва проповiду­ють Христа не чисто, думаючи збiльшити тягар кайданів моїх, 17 а iншi — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовiс­тя. 18 Але що до того? Як би не проповiдували Христа, удавано або щиро, я й тому радiю i радiти­му, 19 бо знаю, що це послужить менi на спасiння за вашою молит­вою i спiвдiянням Духа Iсуса Христа, 20 при впев­неностi й надiї моїй, що я нi в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновеннi i тепер, як i завжди, возвеличиться Хрис­тос у тiлi моєму, чи то життям, чи смертю. 21 Бо для мене життя — Христос, i смерть — надбання. 22 Якщо ж життя у плотi дає плiд моєму ділу, то не знаю, що обрати; 23 вабить мене те й інше: маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще; 24 а залишатися в плотi потрiбнiше для вас. 25 I я певно знаю, що зостанусь i буду з усiма вами для вашого успi­ху й радости у вiрi, 26 щоб похвала ваша у Христi Iсусi примножи­ла­ся че­рез мене, при моєму друго­му приходi до вас. 27 Тiльки жи­вiть достойно благовiстя Христового, щоб менi, чи прийду я i побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусi, змагаючись однодушно за вiру євангельську. 28 Hе лякайтесь нi в чому противникiв; це для них ознака погибелi, а для вас — спасiння. I це вiд Бога, 29 тому що вам дано ради Христа не тiльки вiрувати в Hього, але й страждати за Hього, 30 таким самим подвигом, який ви бачили в менi i нинi чуєте про мене.

 

Глава 1. [3] 1 Сол. 1, 2. [6] Ін. 6, 29. 1 Сол. 1, 3. [10] 1 Сол. 5, 23. [11] Мф. 5, 16. Ін. 15, 8. [13] Діян. 21, 11. [14] Еф. 3, 13. [15] 2 Кор. 2, 17. [21] Гал. 2, 20. [23] 2 Кор. 5, 8. [26] 2 Кор. 1, 14. Флп 2, 16. [27] Еф. 4, 1. Кол. 1, 10. 1 Сол. 2, 12. [28] Лк. 12, 4. [29] Діян. 5, 41. [30] 1 Сол. 2, 2.

 

 

Глава 2

1 Отже, коли є яке втiшення у Христi, коли є яка втiха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя i жалiсли­вiсть, 2 то доповнiть мою радiсть: майте однi думки, майте ту саму любов, будьте однодушнi та однодумнi; 3 нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в по­кiрностi шануйте один одного вищим за себе. 4 Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших, 5 бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсу­сi: 6 Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚ 7 але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробив­шись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; 8 упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної. 9 Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я, 10 щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних 11 i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.

12 Отже, улюбленi мої, оскільки ви завжди були слухнянi, не тiльки в присутностi моїй, але значно бiльше тепер, пiд час моєї вiдсутности, зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння; 13 тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. 14 Усе робiть без нарiкання й сум­нiву, 15 щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяє­те, як свiтила у свiтi, 16 зберiгаючи Слово життя, на похвалу менi в день Христа, що я не даремно біг i не даремно трудився. 17 Та коли я i роблюся жертвою за жертву i служiння вiри вашої, то радію i спiврадiю усiм вам. 18 Про це саме i ви радiйте i спiврадiйте менi.

19 Hадiюсь же в Господi Iсусi не­забаром прислати до вас Тимофiя, щоб i я, довiдавшись про вашi обставини, утiшився духом. 20 Бо я нiкого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. 21 Бо всi шукають свого, а не того, що угодно Iсусу Христу. 22 А його вiрнiсть вам вiдома, бо вiн, як син батьковi, служив менi у благовiстуваннi. 23 Отже, я маю надiю послати його негайно, як тiльки дiзнаюсь, що буде зi мною. 24 Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас. 25 А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтни­ка та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй, 26 бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу. 27 Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi. 28 Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений. 29 Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi, 30 бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

 

Глава 2. [1] Кол. 3, 12. [2] Рим. 15, 5. 1 Кор. 10, 24. [5] Мф. 11, 29. [6] 2 Кор. 4, 4. Кол. 1, 15. [7] Пс. 21, 7. Іс. 49, 6. Мф. 20, 28. [8] Мф. 26, 39. Євр. 2, 17. [9] Мф. 28, 18. Євр. 1, 4. [10] Іс. 45, 23. Рим. 14, 11. Одкр. 5, 14. [11] Ін. 13, 13. 1 Кор. 8, 6. Флп 3, 16. [3] Лк. 14, 11. Рим. 12, 10. [4] [13] 2 Кор. 3, 5. Євр. 13, 21. [14] 1 Пет. 4, 9. [15] Притч. 4, 18. Мф. 5, 14. [16] Флп 4, 1. [17] 2 Тим. 4, 6. [19] Діян. 16, 1. [21] 1 Кор. 10, 24. [22] Діян. 16, 2. [29] 1 Сол. 5, 12.

 

 

Глава 3

1 Втiм, браття мої, радуйтесь у Господi. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.

2 Стережiться псiв, стережiться лихих працiвникiв, стережiться обрiзання, 3 бо обрiзання — ми, що служимо Боговi духом i хвалимось Iсусом Христом, а не надiє­мось на плоть. 4 Хоч я можу надi­ятись i на плоть. Якщо хто iнший думає надiятись на плоть, то я бiльше, 5 обрiзаний восьмого дня, з роду Iзраїлевого, колiна Венi­амінового, єврей з євреїв, за зако­ном фарисей, 6 за ревнiстю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний. 7 Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за нiщо. 8 Та i все я вважаю за нiщо заради переваги пiзнання Христа Iсуса, Господа мого: для Hього я вiд усього вiдмовився i все вважаю за смiття, щоб придбати Христа 9 i знайтись у Hьому не зi своєю праведнiстю, яка вiд закону, але з тiєю, що через вiру в Христа, з праведнiстю вiд Бога за вiрою; 10 щоб пiзнати Його i силу воскресіння Його, i участь у стражданнях Його, уподiбнюючись смертi Його, 11 щоб досягти воскресіння мертвих. 12 Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Iсус. 13 Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тiльки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. 14 Прагну до мети, до почести виш­нього покликання Божого в Хрис­тi Iсусi, 15 отже, хто з вас доверше­ний, так повинен думати; якщо ж ви про щось iнакше думаєте, то i це Бог вам вiдкриє. 16 Втiм, чого ми досягли, так i повиннi думати i за тим правилом жити.

17 Hаслiдуйте, браття, мене i ди­вiться на тих, що дiють за образом, який маєте в нас. 18 Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навiть iз сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Хрис­тового. 19 Кiнець їхнiй — погибель, бог їхнiй — черево, i слава їхня — в соромi, вони думають про земне. 20 А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Iсуса Христа, 21 Який перемінить тiло смирення нашого так, що воно буде вiдповiдне славному Тiлу Його, силою, якою Вiн дiє i підкоряє Собi все.

 

Глава 3. [1] 2 Кор. 13, 11. [2] Іс. 56, 10. 2 Кор. 11, 13. [3] Єр. 4, 4. Рим. 2, 29. [5] Діян. 23, 6; 26, 5. [6] Діян. 8, 3. [8] Прем. 5, 3. Іс. 53, 11. Єр. 9, 24. Ін. 17, 3. Кол. 2, 2. [9] Рим. 3, 22. Євр. 4, 3. [10] Рим. 6, 5; 8, 17. [12] 1 Кор. 13, 12. 1 Тим. 6, 12. [13] Лк. 9, 62. [14] 1 Кор. 9, 24. [15] Євр. 5, 14. [16] Рим. 12, 16; 15, 5.1 Кор. 1, 10. [17] Флп 4, 9. 2 Сол. 3, 9. [19] 2 Пет. 2, 1. Рим. 16, 18. [20] Тит. 2, 13. Євр. 13, 14. [21] 1 Ін. 3, 2. 1 Кор. 15, 42-44.

 

 

Глава 4

1 Отже, браття мої улюбленi й жаданi, радiсть i вiнець мiй, стiйте так у Господi, улюбленi.

2 Благаю Єводiю, благаю й Син­тихiю мислити те саме в Господi. 3 Так, благаю i тебе, щирий спiв­робiтнику, допомагай їм, тим, що в благовiстi працювали разом зi мною i з Климентом та з iншими спiвробiтниками моїми, чиї iмена — в книзi життя.

4 Радійте завжди в Господi, i ще кажу: радійте. 5 Лагiднiсть ваша нехай буде вiдома всiм людям. Господь близько. 6 Hе турбуйтесь нi про що, але завжди в молитвi та проханнi з подякою вiдкри­вай­те свої бажання перед Богом, 7 i мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця вашi й помисли вашi в Христi Iсусi.

8 Hарештi, браття мої, що тiль­ки iстинне, що чесне, що справед­ливе, що чисте, що любе, що гiдне слави, що тiльки чеснота й похвала, про те помишляйте. 9 Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в менi, те виконуйте, — i Бог миру буде з вами.

10 Я дуже зрадiв у Господi, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви i ранiше турбувались, але вам не сприяли обставини. 11 Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, 12 умiю жити i в злиднях, вмiю жити i в достат­ку; вчився всього i в усьому, насичуватись i терпiти голод, бути i в достатку, i в нестатках. 13 Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює. 14 А втiм, ви добре зроби­ли, взявши участь у моїй скорботi. 15 Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовiстя, коли я вийшов iз Македонiї, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крiм вас одних; 16 ви й до Солуня i раз i два присилали менi на потреби. 17 Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу. 18 Я одер­жав усе i маю з достатком; я задоволений, одержавши вiд Епа­фродита надiслане вами, як запашне курiння, жертву приємну, благоугодну Боговi. 19 Бог мiй нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славi, Хрис­том Iсусом. 20 Боговi ж i Отцевi нашому слава на вiки вiкiв. Амiнь.

21 Вiтайте кожного святого у Христi Iсусi. Вiтають вас усi браття, що перебувають зi мною. 22 Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.

23 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.

 

Глава 4. [1] 2 Кор. 1, 14. 1 Сол. 2, 19. [2] Флп 2, 2. [3] Вих. 32, 32. Лк. 10, 20. Одкр. 3, 5. [5] Як. 5, 9. 1 Пет. 4, 7. [6] Мф. 6, 25. 1 Тим. 2, 1. [7] Ін. 14, 27. Кол. 3, 15. [8] Мф. 5, 16. Рим. 13, 13. [9] Рим. 15, 33. [11] 1 Тим. 6, 6. [12] 2 Кор. 6, 10. [13] 2 Кор. 12, 9. [17] 2 Кор. 12, 14. [19] Пс. 22, 1. Еф. 3, 16.

Послання до Ефесян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5 6


 

 

Глава 1

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, святим i вiр­ним у Христi Iсусi, якi перебувають в Ефесi: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Благословенний Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, Який благословив нас у Христi всяким духовним благословенням у небесах, 4 бо Вiн обрав нас у Ньо­му ранiше створення свiту, щоб ми були святi й непорочнi перед Hим у любовi, 5 наперед призначивши усиновити нас Собi через Iсуса Христа, за благоволiнням Своєї волi, 6 на похвалу слави бла­годатi Своєї, якою Вiн обдарував нас в Улюбленому, 7 в Якому ми маємо вiдкуплення Кров’ю Його, прощення грiхiв через багатство благодатi Його, 8 яку Вiн щедро дарував нам у всякiй премудростi i розумiннi, 9 вiдкривши нам таїну волi Своєї, за Своїм благоволiнням, яке Вiн ранiш поклав у Hьому, 10 в установлення повноти часiв, щоб усе небесне i земне з’єднати пiд главою Христом. 11 У Hьому ми i стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волi Своєї, 12 щоб бути нам, якi ранiш уповали на Христа, на похвалу слави Його. 13 У Hьому і ви, почувши слово iстини, благовiстя вашого спасiння, та увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом, 14 Який є запорукою спад­щини нашої для вiдкуплення надбання Його, на похвалу слави Його.

15 Тому i я, почувши про вашу вiру в Христа Iсуса i про любов до всiх святих, 16 безперестанно дякую за вас Боговi, згадуючи вас у молитвах моїх, 17 щоб Бог Господа нашого Iсуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудростi й одкровення для пiзнання Його 18 i просвiтив очi серця вашого, щоб ви зрозумiли, в чому полягає надiя на Його покликання‚ i яке багатство славної спадщини Його для святих, 19 i яка безмiрна велич могутности Його в нас, що вiрують за дiянням превеликої сили Його, 20 якою Вiн дiяв у Христi, воскресивши Його з мерт­вих i посадивши праворуч Себе на небесах, 21 вище вiд усякого начальства‚ i влади, i сили, i панування, i всякого iменi, названого не тiльки в цьому вiцi, але i в майбутньому, 22 i все пiдкорив пiд ноги Йому, i поставив Його вище за все, главою Церкви, 23 яка є тiло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.

 

Глава 1. [1] 1 Кор. 1, 1.2 Кор. 1, 1. [3] 1 Пет. 1, 3. 2 Кор. 1, 3. [4] Рим. 8, 29. 2 Тим. 1, 9. [6] Мф. 3, 17. Рим. 5, 15. [7] Рим. 3, 25. [9] Еф. 3, 9. [10] Дан. 9, 24. Мк. 1, 15. Гал. 4, 4. Кол. 1, 20. [11] Лк. 7, 30. Діян. 20, 27. [13] Еф. 1, 30. [14] 2 Кор. 5, 5. [16] Флп 1, 3. [17] 1 Кор. 12, 8. [18] Діян. 26, 18. [20] Пс. 109, 1. Мк. 16, 19. [21] Кол. 2, 10. [22] Пс. 8, 7. Мф. 28, 18. 1 Кор. 15, 27. Еф. 5, 23. Кол. 1, 18; 2, 10.

 

 

Глава 2

1 I вас, мертвих через злочини i грiхи вашi, 2 в яких ви ко­­лись жили за звичаями свiту цього, з волi князя пiднебесного, духа, що діє тепер в синах противлення, 3 мiж якими i ми всi жили колись за нашими плотськими похотями, виконуючи бажання пло­тi й помислiв, та були за природою дiтьми гнiву, як i iншi, 4 Бог, багатий милiстю з великої Своєї любови, якою нас полюбив, 5 i нас, мертвих за злочини, оживо­творив iз Христом, — благодаттю ви спасенi, — 6 i воскресив iз Hим, i посадив на небесах у Христi Iсусi, 7 щоб у майбутнiх вiках явити безмiрне багатство благодатi Своєї в благостi до нас у Христi Iсусi. 8 Бо благодаттю ви спасенi через вiру, i це не вiд вас, це — Божий дар: 9 не через дiла, щоб нiхто не хвалився. 10 Бо ми — Його творiння, створенi у Христi Iсусi на добрi дiла, якi Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували. 11 Отже, пам’ятайте, що ви, колись язичники плоттю, яких називали необрiзаними так званi обрiзанi плотським обрiзанням, рукотворним, 12 що ви були в той час без Христа вiдчуженими вiд громади iзраїльської, чужi завiтам обiтни­цi, не мали надiї i були безбожниками в свiтi, 13 а тепер у Христi ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою. 14 Бо Вiн є мир наш, Який створив з обох одне i зруйнував перепону, яка стояла посерединi, 15 скасувавши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповiдей вченням, щоб з двох створити в Собi Самому одну нову людину, вчинивши мир, 16 i в єдиному тiлi примирити обох iз Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому. 17 I, прийшов­ши, благовiстив мир вам, далеким i близьким, 18 бо через Hього i тi й iншi маємо доступ до Отця в одному Духовi.

19 Отже, ви вже не чужi i не при­шельцi, а спiвгромадяни святим i свої Боговi, 20 утвердженi на основi апостолiв i пророкiв, маючи нарiжним каменем Самого Iсуса Христа, 21 на Якому вся будiвля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господi, 22 на якому i ви будуєтесь Духом на оселю Божу.

 

Глава 2. [1] Кол. 2, 13. [2] Ін. 12, 31. 1 Кор. 6, 11. Кол. 3, 7. [4] Рим. 2, 4. [5] Рим. 8, 11. [7] Еф. 3, 8. [8] Діян. 15, 11. [9] Рим. 3, 20 [10] Іс. 44, 21. Тит. 2, 14. Євр. 13, 21. [12] Неєм. 2, 20. Єз. 13, 9. Рим. 9, 4. Кол. 1, 21. [13] Діян. 2, 39. [14] Іс. 9, 6. Ін. 16, 33. [15] 2 Кор. 5, 17. [17] Іс. 57, 19. Зах. 9, 10. [18] Ін. 14, 6. Рим. 5, 2. Євр. 10, 19. [20] Іс. 28, 16. 1 Пет. 2, 4. [21] Кол. 2, 19. [22] 2 Кор. 6, 16.

 

 

Глава 3

1 Задля цього я, Павло, став в’язнем Iсуса Христа за вас‚ язичникiв. 2 Як ви чули про дiян­ня благодатi Божої, даної менi для вас, 3 бо одкровенням менi провi­щена таїна (про що я ранiш напи­сав вам коротко), 4 тому ви, читаючи, можете збагнути моє розу­мiння таїни Христової, 5 яка була провiщена людським синам минулих поколiнь, а нинi вiдкрита святим апостолам Його i пророкам Духом Святим, 6 щоб i язичникам бути спiвспадкоємцями, якi становлять одне тiло, i спiвучасни­ками обiтницi Його у Христi Iсусi через благовiстування, 7 служителем якого був i я за даром благодатi Божої, даної менi дiянням сили Його. 8 Менi, найменшому з усiх святих, дано благодать цю — благовiстити язичникам недослiд­жуване багатство Христове 9 i вiд­крити всiм, у чому полягає будiв­ництво таємницi, споконвiку утає­ної в Бозi, Який усе створив Iсу­сом Христом, 10 щоб нинi стала вiдомою через Церкву начальствам i владам на небесах рiзнома­нiтна премудрiсть Божа, 11 за передвiчним призначенням, яке Вiн здiйснив у Христi Iсусi, Господi нашому, 12 в Якому ми маємо дер­зновення i надiйний доступ через вiру в Hього. 13 А тому благаю вас не сумувати з приводу моїх заради вас скорбот, бо то є ваша слава.

14 Для цього я схиляю колiна свої перед Отцем Господа нашого Iсуса Христа, 15 вiд Якого iмену­ється всякий рiд на небесах i на землi, 16 щоб дав вам, за багатством слави Своєї, мiцно утвердитися Духом Його у внутрiшньому чоловiковi, 17 вiрою вселитися Христовi в серця вашi, 18 щоб ви, вкорiненi й утвердженi в любовi, могли зрозумiти з усiма святими, що є ширина‚ i довжина, i глибина, i висота, 19 i зрозумiти любов Христову, яка перевищує розумiн­ня, щоб вам сповнитися всiєю повнотою Божою.

20 А тому, Хто силою, що дiє в нас, може створити незрiвнянно бiльше за те, чого ми просимо або про що помишляємо, 21 слава в Церквi у Христi Iсусi i в усi роди повiк. Амiнь.

 

Глава 3. [1] Діян. 21, 33. [2] Діян. 9, 15. Гал. 1, 16. [3] Еф. 1, 9. [5] 1 Пет. 1, 12. [6] Рим. 15, 12. [7] Діян. 9, 15. [8] Рим. 15, 19. 1 Кор. 15, 9. Гал. 1, 16. [9] 1 Пет. 1, 20. Рим. 14, 24. 1 Кор. 2, 7. Кол. 1, 26. [10] 1 Пет. 1, 12. [12] Еф. 2, 18. [13] 2 Тим. 2, 10. [15] Еф. 1, 10. [16] Еф. 1, 7. [17] Ін. 14, 23. [19] Ін. 1, 16. Кол. 2, 9. [20] Рим. 14, 24.

 

 

Глава 4

1 Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви поклика­нi, 2 з усякою смиренномудрiс­тю й лагiднiс­тю та довготерпiн­ням, терплячи один одного з любов’ю, 3 прагнучи зберiгати єд­нiсть духу в союзi миру. 4 Одне тiло й один дух, як ви й покликанi в однiй надiї покликання вашого; 5 один Господь, одна вiра, одне хрещення, 6 один Бог i Отець усiх, Який над усiма, i через усiх, i в усiх нас. 7 Кожному ж iз нас дана благодать у мiру дару Христового. 8 Тому й сказано: «Пiднявшись на висоту, полонив полон i дав дари людям». 9 А «пiднявшись» що оз­начає, як не те, що Вiн i сходив ранiше в пекельнi мiсця землi? 10 Хто зi­йшов, Той же i пiднявся вище всiх небес, щоб наповнити все. 11 I Вiн настановив одних апостолами, iнших пророками, iнших євангелістами, iнших пастирями та вчителями, 12 на довершення святих, на дiло служiння, для створення Тiла Христового, 13 аж доки всi при­йдемо до єдности вiри й пiз­нання Сина Божого, в мужа доско­налого, до мiри зростання в нас повноти Христової; 14 щоб ми не були більше дiтьми, якi вагаються i захоплюються всяким вiтром учення за людським лукавством i пiдступами хитрого зваблювання, 15 а iстинною любов’ю всi зростали в Того, Який є глава Христос, 16 з Якого все тiло, що складається i з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скрiп­люються, при дiї в свою чергу кож­ного члена, одержує прирiст для створення самого себе в любовi.

17 Тому я кажу i заклинаю Господом, щоб ви бiльше не робили так, як роблять iншi народи через суєтнiсть розуму свого, 18 буду­чи потьмаренi в розумi, вiдчуженi вiд життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокiсть серця їхнього. 19 Вони, дiйшовши до бездушности, вiддалися розпустi так, що чинять усяку нечистоту з ненаситнiстю. 20 Але ви не так пiзнали Христа; 21 тому що ви чули про Hього i в Hьому навчились, — бо iстина в Iсусi, — 22 вiдкинути колишнiй спосiб життя старої людини, яка зотлiває в спокусливих похотях, 23 а обновитися духом розуму вашого 24 i одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведностi i святостi iстини.

25 Тому, вiдкинувши неправду, говорiть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. 26 Гнiваючись, не грiшiть: нехай сонце не заходить у гнiвi вашому; 27 i не давайте мiсця дияволовi. 28 Хто крав, бiльше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. 29 Hiяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тiльки добре для навчання у вiрi, щоб воно давало благодать тим, що слухають. 30 I не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день вiдкуплен­ня. 31 Усяке роздратування‚ i лютiсть, i гнiв, i крик, i лихослiв’я з усякою злобою нехай будуть зни­щенi у вас; 32 а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам.

 

Глава 4. [1] Флп 1, 27. Кол. 1, 10. 1 Сол. 2 12. [4] Рим. 12, 5. 1 Кор. 12, 12. [6] Мал. 2, 10. Мк. 12, 29. [7] Рим. 12, 3. 1 Кор. 12, 11. 2 Кор. 10, 13. [8] Пс. 67, 19. Ін. 3, 13. [11] 1 Кор. 12, 28. [13] 1 Кор. 14, 20. [15] Рим. 12, 9. Еф. 1, 22. Кол. 1, 18. [19] Рим. 1, 24. [22] Кол. 3, 9. Євр. 12, 1. [23] 1 Пет. 4, 2. Рим. 6, 4. [24] Кол. 3, 10. [25] Зах. 8, 16. [26] Пс. 4, 5. [27] Як. 4, 7. [29] Мф. 12, 36. Еф. 5, 4. [30] Іс. 7, 13. Еф. 1, 13. [32] Мф. 6, 14. Мк. 11, 25.

 

 

Глава 5

1 Отже, наслiдуйте Бога, як дiти улюбленi, 2 i живiть у любовi, як i Христос полюбив нас i вiддав Себе за нас у приношення i жертву Боговi, на пахощi приємнi. 3 А блуд i всяка нечистота та користолюбство не повиннi навiть згадуватися у вас, як личить святим. 4 Також лихослiв’я, i марнослiв’я, i кощунство не пристойнi вам, а, навпаки, подяка; 5 бо знайте, що нiякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є iдолослужителем, не має спадку в Царствi Христа i Бога. 6 Hехай нiхто не зваблює вас мар­ними словами, бо за це приходить гнiв Божий на синiв непокiрних; 7 отже, не будьте їхнiми спiльни­ками. 8 Ви були колись темрявою, а тепер — свiтло в Господi: робiть, як дiти свiтла, 9 бо плiд Духа є у всякiй добротi, праведностi та iстинi. 10 Випробовуйте, що є угод­не Боговi, 11 i не берiть участи в неплiдних дiлах темряви, але викривайте. 12 Бо про те, що вони роблять таємно, соромно i говори­ти. 13 Все ж те, що викривається, стає явним вiд свiтла, бо все, що стає явним, є свiтло. 14 Тому сказано: «Встань, сплячий, i воскрес­ни з мертвих, i освiтить тебе Хрис­тос».

15 Отже, глядiть, робiть обереж­но, не як нерозумнi, а як мудрi, 16 цiнуючи час, бо днi лукавi, 17 от­же, не будьте нерозсудливi, а пi­знавайте, що є воля Божа. 18 I не впивайтеся вином, вiд якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом, 19 повчаючи самi себе псал­мами та славословленнями i пiс­неспiвами духовними, спiваючи i прославляючи в серцях ваших Господа, 20 дякуючи завжди за все Боговi й Отцевi, в iм’я Господа на­шого Iсуса Христа, 21 пiдкоряю­чись один одному в страху Божому.

22 Жiнки, корiться своїм чоло­вiкам, як Господевi, 23 бо чоловiк є голова жiнки, як i Христос глава Церкви, i Вiн же Спаситель тiла. 24 Але як Церква пiдкоря­ється Христу, так i жiнки своїм чоловiкам у всьому.

25 Чоловiки, любiть своїх жiнок, як i Христос полюбив Церкву i вiддав Себе за неї, 26 щоб освятити її, очистивши водяною купiллю через слова; 27 щоб поставити її пе­ред Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чо­гось подiбного, але щоб вона була свята i непорочна. 28 Так повиннi чоловiки любити своїх жiнок, як свої тiла: хто любить свою жiнку, любить самого себе. 29 Бо нiхто нiколи не мав ненависти до своєї плотi, а годує i грiє її, як i Господь Церкву, 30 бо ми члени тiла Його, вiд плотi Його i вiд кісток Його. 31 Тому залишить чоловiк батька свого i матiр i пристане до жiнки своєї‚ i будуть двоє одна плоть. 32 Тайна ця велика; я говорю щодо Христа i Церкви. 33 Отже, кожен iз вас нехай любить свою жiнку, як самого себе; а жiнка нехай боїться свого чоловiка.

 

Глава 5. [1] Мф. 5, 48. [2] Ін. 13, 34. 1 Ін. 3, 11. [3] 1 Кор. 6, 15. [4] Мф. 12, 36. Еф. 4, 29. [5] 1 Кор. 6, 10. [6] Мф. 24, 4. Мк. 13, 5. Лк. 21, 8. 2 Сол. 2, 3. [8] Ін. 8, 12; 12, 36. [9] Гал. 5, 22. [11] 2 Кор. 6, 14. 1 Тим. 5, 20. [13] Ін. 3, 20. [14] Іс. 60, 1. Рим. 6, 4. [15] Кол. 4, 5. [17] Рим. 12, 2. 1 Сол. 4, 3. [18] Іс. 5, 11. Лк. 21, 34. [19] Кол. 3, 16. [20] Іс. 63, 7. Кол. 3, 17. 1 Сол. 5, 18. [22] Кол. 3, 18. Тит. 2, 5. [23] 1 Кор. 1, 3. Еф. 1, 22. [25] Гал. 1, 4. Кол. 3, 19. [26] 1 Пет. 3, 21. Тит. 3, 5. Євр. 9, 14. [27] Пісн. 4, 7. 2 Кор. 11, 2. Еф. 1, 4. [31] Бут. 2, 24. Мф. 19, 5. Мк. 10, 7. 1 Кор. 6, 16.

 

 

Глава 6

1 Дiти, слухайтеся своїх бать­кiв у Господi, бо цього вимагає справедливiсть. 2 «Шануй батька твого i матiр» — це перша заповiдь з обiтницею: 3 «щоб тобi було добре i щоб був ти довголiт­нiм на землi». 4 I ви, батьки, не роздратовуйте дiтей ваших, а виховуйте їх у вченнi i наставляннi Господньому.

5 Раби, слухайтеся господарiв своїх у плотi зi страхом i трепетом, у простотi серця вашого, як Христа, 6 не з показною тiльки при­служливiстю, як чоловiко­угодники, а як раби Христовi, виконуючи волю Божу вiд душі. 7 Служiть щиро, як Господу, а не як людям, 8 знаючи, що кожен одержить вiд Господа в мiру добра, яке вiн зробив, чи раб, чи вiль­ний. 9 I ви, господарi, поводьтеся з ни­ми так само, стримуючи суво­рiсть, знаючи, що i над вами сами­ми i над ними є на небесах Господь, у Якого немає упередже­ности.

10 Hарештi, браття мої, змiц­нюйтесь Господом i могутнiстю сили Його. 11 Одягнiться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощiв диявольських, 12 бо наша боротьба не проти крови i плотi, а проти начальства, проти влади, проти свiтопра­вителiв темряви вiку цього, проти духiв злоби пiднебесних. 13 Для цього приймiть повну зброю Бо­жу, щоб ви змогли протистояти в день злий i, все подолавши, висто­яти. 14 Отже, станьте, пiдпере­завши стегна вашi iстиною‚ i зодягнувшись у броню праведности, 15 i взувши ноги в готовнiсть благовiстити мир; 16 а понад усе вiзь­мiть щит вiри, яким зможете пога­сити всi розпеченi стрiли лукавого; 17 i шолом спасiння вiзьмiть, i меч духовний, що є Слово Боже. 18 Усякою молитвою i благанням молiться у будь-який час духом, i дбайте про це саме з повною пос­тiйнiстю i благанням за всiх святих 19 i за мене, щоб менi дано було слово устами моїми вiдкрито з дерзновенням звiщати таїну благовiстування, 20 для якого я посол у кайданах, щоб я смiливо пропо­вiду­вав, як менi належить.

21 А щоб i ви знали про мої обставини i дiла, про все сповiстить вам Тихик, улюблений брат i вiр­ний у Господi служитель, 22 якого я i послав до вас для того самого, щоб ви довiдалися про нас i щоб вiн утiшив серця вашi.

23 Мир браттям i любов з вiрою вiд Бога i Отця i Господа Iсуса Христа. 24 Благодать з усiма, що незмiнно люблять Господа нашого Iсуса Христа. Амiнь.

 

Глава 6. [1] Втор. 5, 16. Притч. 23, 22. Мф. 15, 4. Мк. 7, 10. Кол. 3, 20. [3] Вих. 20, 12. [4] Притч. 13, 25. [5] 1 Пет. 2, 18. Кол. 3, 22. Тит. 2, 9. [8] 2 Кор. 5, 10. [9] Втор. 10, 17. 2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Прем. 6, 7. Сир. 35, 12. Гал. 2, 6. [11] Рим. 13, 12. 1 Сол. 5, 8. [12] Ін. 12, 31; 14, 30. Еф. 2, 2. [14] Лк. 12, 35. 1 Пет. 1, 13. [17] Іс. 59, 17. 1 Сол. 5, 8. Євр. 4, 12. [18] Лк. 18, 1. Кол. 4, 2. [19] 2 Сол. 3, 1. [20] Діян. 21, 11. [21] Діян. 20, 4. Кол. 4, 7.

Послання до Галатів святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5 6


 

 

Глава 1

1 Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, 2 i вся братiя, яка зi мною, — Церк­вам Галатiйським: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, 4 Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого; 5 Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.

6 Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, 7 яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. 8 Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. 9 Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10 Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

11 Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське; 12 бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа. 13 Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її 14 i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань. 15 Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив 16 вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю 17 i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск. 18 По­тiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять. 19 Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господ­нього. 20 А те, що пишу вам, як пе­ред Богом, не обманюю. 21 Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.

22 Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий, 23 вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, — 24 i славили Бога за мене.

 

Глава 1. [1] Діян. 9, 15. [4] Мф. 20, 28. Лк. 1, 74. [7] Діян. 15, 24. [10] 1 Сол. 2, 4. [11] 1 Кор. 15, 1. [12] Діян. 26, 16. [13] Діян. 9, 21. [15] Діян. 9, 15. [16] Єф. 3, 8. Діян. 9, 26. [19] Мф. 13, 55. Кор 11, 31. [21] Діян. 9, 30.

 

 

Глава 2

1 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єруса­лима з Варнавою, взявши з собою i Тита. 2 Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнi­шим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. 3 Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися, 4 а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдко­рити нас, 5 ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас. 6 I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали. 7 Hавпаки, поба­чивши, що менi довiрено благо­вiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних 8 (бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників), 9 i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язич­никiв, а їм до обрiзаних, 10 тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.

11 Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарi­кання. 12 Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, по­боюючись обрiзаних. 13 Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього. 14 А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи? 15 Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв. 16 Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть. 17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк! 18 Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. 19 Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi, 20 i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене. 21 Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.

 

Глава 2. [2] Флп 2, 16. [3] Діян. 16, 3. [4] Гал. 4, 3. [6] Втор. 10, 17. 2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Діян. 10, 34. Рим. 2, 11. Єф. 6, 9. [7] Діян. 9, 15. [10] Діян. 24, 17. Рим. 15, 26. 1 Кор. 16, 1. 2 Кор. 9, 1. [12] Діян. 21, 20. [14] Діян. 10, 28. [16] Діян. 13, 38. Гал. 3, 11. Тит. 3, 7. [17] Рим. 3, 19, 24. [19] 1 Пет. 4, 2. Рим. 7, 6. 2 Кор. 5, 15. [20] Рим. 6, 6. Тит. 2, 14. [21] Гал. 5, 2. Євр. 7, 11.

 

 

Глава 3

1 О нерозумнi галати! Хто звабив вас не пiдкорятися iс­тинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, нiби у вас розп’ятий? 2 Одне тiльки хочу знати вiд вас: чи дiлами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вiрi? 3 Hевже ви такi нерозум­нi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю? 4 Так багато перетерпiли ви i невже даремно? О, коли б тiльки даремно! 5 Той, Хто подає вам Духа i робить мiж вами чудеса, творить це дiлами закону чи через навчання у вiрi? 6 Так Авраам повiрив Боговi, i це поставилося йому в праведнiсть. 7 Отож знайте, що тi, хто вiрує, є сини Авраамовi. 8 I Писання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: «У тобi благословляться всi народи». 9 Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом, 10 а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону». 11 А що законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде. 12 Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним. 13 Хрис­тос вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚ 14 щоб благословення Авраамове через Хрис­та Iсуса поширилося на язични­кiв, щоб нам вiрою прийняти обiт­ницю Духа.

15 Браття! Кажу за розсудом люд­ським: навiть затвердженого людиною заповiту нiхто не скасовує i не додає до нього нiчого. 16 Але Авраамовi було дано обiт­ницi i сімені його. Hе казано «i нащадкам», нiби про багатьох, а як про одного: i нащадковi твоєму, Який є Христос. 17 Я говорю про те, що заповiту про Христа, ранiш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять рокiв, не скасовує так, щоб обiт­ниця втратила силу. 18 Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обiтницею; але Авраамовi Бог дарував її за обiтницею.

19 Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочи­нiв, аж доки прийде нащадок, яко­му належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника. 20 Але посередника при одному не буває, а Бог один. 21 От­же, хiба закон заперечує обiтницi Божi? Аж нiяк! Бо коли б даний закон мiг животворити, тодi воiс­тину праведнiсть була б вiд закону; 22 але Писання всiх замкнуло пiд грiхом, щоб обiтницю дано було вiруючим за їхньою вiрою в Iсуса Христа. 23 А до пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною зако­ну, до того часу, як нале­жало вiд­критися вiрi. 24 Тому закон був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою; 25 коли ж прийшла вiра, ми вже не пiд вихователем. 26 Бо всi ви — си­ни Божi через вiру в Христа Iсуса; 27 усi ви, що в Хрис­та хрестилися, у Христа одяглися. 28 Hе­ма вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоло­вiчої статi, нi жiночої; бо всi ви — одно в Христi Iсусi. 29 А коли ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємцi.

 

Глава 3. [2] Діян. 2, 38; 10, 43. [3] Гал. 5, 7. [6] Бут. 15, 6. Як. 2, 23. Рим. 4, . [7] Ін. 8, 39. [8] Бут. 12, 3. [10] Втор. 27, 26. Єр. 11, 3. [11] Авв. 2, 4. Рим. 1, 17. Євр. 10, 38. [12] Лев. 18, 5. [13] Втор. 21, 23. 1 Пет. 2, 24. Рим. 8, 3. [14] Іс. 44, 5. Діян. 3, 25. [15] Євр. 9, 17. [16] Бут. 12, 7; 15, 5. [17] Вих. 12, 40. Діян. 7, 6. [18] Рим. 8, 17. Гал. 2, 21. [19] Вих. 19, 3. Діян. 7, 38. [22] Рим. 3, 9. [24] Рим. 10, 4. [26] Ін. 1, 12. Рим. 8, 15. [27] Рим. 6, 3. [28] Ін. 17, 21. Рим. 10, 12. [29] Еф. 3, 6.

 

 

Глава 4

1 Ще скажу: доки спадкоє­мець — дитина, вiн нiчим не вiдрiзняється вiд раба, хоч i є гос­подарем усього‚ 2 а перебуває пiд опiкунами i домоправителями до визначеного батьком строку. 3 Так i ми, доки були дiтьми, поневоленi були стихiями свiту; 4 коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, 5 щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. 6 А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця вашi, Який викликує: «Ав­ва, Отче!» 7 Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Iсуса Христа. 8 Але тодi, не знавши Бога, ви служили богам, якi по сутi не є боги. 9 Тепер же, пiзнавши Бога, або, краще, одержавши пiзнання вiд Бога, навiщо повертаєтеся знову до немiчних та вбогих стихiй i хочете ще знову себе поневолити їм? 10 Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. 11 Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.

12 Прошу вас, браття, будьте, як я, бо i я, як ви. Ви нiчим не образили мене. 13 Знаєте, що хоч я i в немочi плотi благовiстив вам у перший раз, 14 але ви не зневажили і не вiдцуралися спокуси моєї в плотi моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Iсуса. 15 Яке ж було блаженство ваше! Свiдчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очi свої i віддали менi. 16 Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи iстину? 17 Пильнують про вас нещиро, хочуть вiдлучити вас, щоб ви дбали про них. 18 Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутностi у вас. 19 Дiти мої, для яких я знову в муках народження, доки не вiдобразиться у вас Христос! 20 Хотiв би тепер бути у вас i змiнити голос мiй, бо я не розумiю вас. 21 Скажiть же менi ви, якi бажаєте бути пiд законом: хiба ви не слухаєте закону? 22 Бо написано: «Авраам мав двох синiв: одного вiд рабинi, а другого вiд вiльної». 23 Але той, хто вiд рабинi, народився за плоттю, а той, хто вiд вiльної‚ — за обiт­ницею. 24 У цьому є iноска­зання. Це два завiти: один вiд гори Синайської, що народжує в рабст­во, це є Агар, 25 бо Агар означає гору Синай в Аравiї i вiдповiдає нинiшньому Єрусалиму, бо вiн зi своїми дiтьми перебуває в рабствi; 26 а вишнiй Єрусалим — вiльний: вiн мати всiм нам. 27 Бо написано: «Звеселися, неплiдна, яка не родила; вигукни i виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно бiльше дiтей, нiж у тiєї, що має чоловiка». 28 Ми, браття, дiти обiтницi за Iсааком. 29 Але як тодi той, який народився за плоттю, переслiдував народженого за духом, так i нинi. 30 Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом iз сином її, бо не може син рабинi бути спадкоємцем разом iз сином вiльної». 31 Отже, браття, ми дiти не рабинi, а вiльної.

 

Глава 4. [3] Гал. 5, 1. Кол. 2, 20. [4] Іс. 7, 14. Лк. 1, 31. [5] Рим. 8, 15. [7] Гал. 3, 29. [8] Єф. 2, 12. [9] 1 Кор. 13, 12. Євр. 7, 18; 10, 1. [10] Кол. 2, 16. [22] Бут. 16, 15; 21, 2-3. [23] Рим. 9, 8. [24] Рим. 8, 15. [26] Іс. 60, 1. Євр. 12, 22. Одкр. 21, 2. [27] Іс. 54, 1. [28] Рим. 9, 8. [29] Бут. 21, 9. [30] Бут. 21, 10. [31] Гал. 3, 29.

 

 

Глава 5

1 Отже, стiйте у свободi, яку дарував нам Христос, i не пiдпадайте знову пiд ярмо рабства. 2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрiзуєтесь, не буде вам нiякої користi вiд Христа. 3 Знову я свiдчу кожному чоловiковi, який обрiзується, що вiн повинен вико­нувати весь закон. 4 Ви, що виправ­довуєтеся законом, залишилися без Христа, вiдпали вiд благодатi, 5 а ми духом чекаємо i сподiва­ємося праведности через вiру. 6 Бо в Христi Iсусi не має сили нi обрiзання, нi необрiзання, а вiра, яка дiє любов’ю. 7 Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не пiдкорялись iстинi? 8 Таке переконання не вiд Того, Хто покликав вас. 9 Мала закваска все тiсто заквашує. 10 Я певен за вас у Господi, що ви не будете мислити iнакше; а той, хто бентежить вас, хто б вiн не був, понесе на собi осудження. 11 Браття! За що ж переслiдують мене, якщо я i тепер проповiдую обрiзання? Тодi припинилася б спокуса хреста. 12 О, якби були видаленi тi, що пiдбурюють вас!

13 До свободи ви покликанi, брат­тя, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному. 14 Бо весь закон в одному словi мiститься: «Люби ближнього твого, як самого себе». 15 Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!

16 Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської, 17 бо плоть бажає противного духовi, а дух — противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б. 18 Якщо ж дух вас провадить, то ви не пiд законом. 19 Дiла плотськi явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, 20 iдоло­служiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi, 21 ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. 22 Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, 23 лагiд­нiсть, стриманiсть. Hа таких нема закону. 24 Але тi, що Христовi є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями. 25 Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти. 26 Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити.

 

Глава 5. [1] Діян. 15, 10. 1 Пет. 2, 16. [2] Гал. 2, 21. [5] Рим. 5, 5. [6] Рим. 2, 29. [9] 1 Кор. 5, 6. [11] 1 Кор. 1, 23. [13] 1 Пет. 2, 16. 1 Кор. 8, 9. [14] Лев. 19, 18. Мф. 5, 43. Мк. 12, 31. Як. 2, 8. Рим. 13, 8. [17] 1 Пет. 2, 11. Рим. 7, 23. [18] Рим. 6, 14. [19] 1 Кор. 6, 9. [22] Кол. 3, 12. [24] Гал. 2, 20 [26] Флп 2, 3.

 

 

Глава 6

1 Браття! Якщо i впаде людина в якийсь грiх, ви, духовнi, виправляйте такого в дусi лагiд­ности, пильнуючи кожний себе, щоб i ти не був спокушений. 2 Hо­сiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа. 3 Бо хто вважає себе чимось, коли вiн є нiщо, той обманює себе. 4 Кожний нехай випробовує своє дiло i тодi матиме похвалу тiльки в собi, а не в iншому, 5 бо кожний свiй тягар понесе.

6 Той, хто навчається слова, не­хай дiлиться з наставником усяким добром. 7 Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що по­сiє людина, те й пожне. 8 Хто сiє для плотi своєї, вiд плотi пожне тлiння, а хто сiє для духа, вiд духа пожне життя вiчне. 9 Роблячи доб­ро, не будемо сумувати, бо у свiй час пожнемо, якщо не ослабнемо. 10 Отже, доки є час, будемо робити добро всiм, а найбiльше ж своїм за вiрою.

11 Бачите, як багато я написав вам власною рукою. 12 Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрiзуватися тiльки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, 13 бо й самі тi, що обрi­зуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрiзува­лися, аби похвалитися вашою плоттю. 14 А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту. 15 Бо у Христi Iсусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове створiння. 16 Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому. 17 А втiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм.

18 Благодать Господа нашого Iсу­са Христа з духом вашим, брат­тя! Амiнь.

 

Глава 6. [1] 1 Кор. 10, 12. [2] Ін. 13, 34. 1 Сол. 5, 14. [3] 1 Кор. 8, 2. [5] Рим.

Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13


 

 

Глава 1

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, церквi Божiй, що в Коринфi, з усiма святими по всiй Ахайї: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Благословен Бог i Отець Госпо­да нашого Iсуса Христа, Отець ми­лосердя i Бог усякої втiхи, 4 Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚ тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих. 5 Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примно­жує Христос i втiху нашу. 6 Чи тер­пимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми тер­пимо. 7 I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.

8 Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невiдомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асiї, де було нам тяжко надмiру i над силу, так що не сподівалися зали­шитися живими, 9 але самi в собi мали вирок до смерти для того, щоб надiятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, 10 Який i врятував нас вiд такої близької смерти‚ i визволяє, i на Якого надiємось, що i ще визволить, 11 при сприяннi й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.

12 Бо похвала ця наша — є свiд­ченням совiсти нашої, що ми в простотi i боговгоднiй щиростi, не за тiлесною мудрiстю, але за благодаттю Божою, жили на свiтi, особливо ж у вас. 13 I ми пишемо вам не iнше, як те, що ви читаєте або розумiєте i що, сподіваюсь, до кiнця зрозумiєте. 14 Бо ви частково i зрозумiли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рiвно й ви на­­шою, в день Господа нашого Iсуса Христа. 15 I з цiєю певнiстю я мав намiр прийти до вас ранiше, щоб ви вдруге одержали благодать, 16 i через вас пройти до Македонiї, з Македонiї знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. 17 Ма­ю­чи такий намiр, хiба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «нi, нi»? 18 Вiрний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi». 19 Бо Син Божий, Iсус Христос, проповiданий у вас нами, мною та Силуаном i Тимо­фiєм, не був «так» i «нi»; але в Hьо­му Само­му було «так», — 20 бо всi обiтницi в Hьому «так»‚ i в Hьому «амiнь» — Богові на славу, через нас. 21 А Той‚ Хто утверджує нас iз вами у Хрис­тi i Який помазав нас‚ є Бог, 22 Вiн i поклав печать на нас‚ i дав запоруку Духа в серця нашi.

23 Бога кличу в свiдки на душу мою, що, жаліючи вас, я досi не приходив до Коринфа, 24 не тому, нiби ми беремо владу над вiрою вашою; але ми сприяємо радостi вашiй: бо вiрою ви твердi.

 

Глава 1. [2] 1 Кор. 1, 3. [3] Вих. 34, 6. 1 Пет. 1, 3. [4] Пс. 33, 20. [5] Кол. 1, 24. [11] Рим. 15, 30. 2 Кор. 4, 15. [12] Діян. 23, 1. 2 Кор. 2, 17; 4, 2; 7, 14. [15] 1 Кор. 4, 19. [17] Мф. 5, 37. [20] Чис. 23, 19. [21] 1 Ін. 2, 20. [22] Рим. 8, 15. 2 Кор. 5, 5. Одкр. 2, 17.

 

 

Глава 2

1 Отже, я вирiшив сам у собi не приходити до вас знову у смутку. 2 Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? 3 Те саме я i писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку вiд тих, за яких менi належало радiти, бо за всiх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. 4 Вiд великої скорботи i туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пiзнали мою надмірну любов до вас. 5 Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — i всiх вас. 6 Для такого досить цього покарання вiд багатьох, 7 тож вам краще вже простити його i втiши­ти, щоб його не поглинула надмiр­на печаль. 8 I тому прошу вас: виявiть до нього любов. 9 Бо я для того i писав, щоб дiзнатися на дос­вiдi, чи в усьому ви слухнянi. 10 А ко­­го ви в чому прощаєте, того i я; бо i я, коли простив кого в чому, простив для вас вiд лиця Христового, 11 щоб не заподiяв шкоди нам сатана, бо нам вiдомi його намiри.

12 Прийшовши до Троади благовiстити про Христа, хоч Господь i вiдчинив менi дверi, 13 я не мав спокою духові моєму, бо не зна­йшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись iз ними, я пiшов до Македонiї. 14 Але дяка Боговi, Який завжди дає нам торжествувати у Христi i пахощi пiзнання про Себе розповсюджує через нас у всякому мiсцi. 15 Бо ми Христо­вi пахощi Боговi в тих, що спасаю­ться‚ i в тих‚ що гинуть. 16 Для од­них запах смертоносний на смерть, а для iнших запах животворчий на життя. I хто здатний до цього? 17 Бо ми не спотворюємо слова Бо­жого, як багато хто, але проповi­дуємо щиро, як вiд Бога, перед Богом, у Христi.

 

Глава 2. [3] 2 Кор. 1, 14. [4] 1 Кор. 5, 1. [6] 1 Кор. 5, 5. [11] Лк. 22, 31. 1 Пет. 5, 8. [15] 1 Кор. 1, 18. 2 Кор. 4, 3. [16] Лк. 2, 34. 2 Кор. 3, 5. [17] 2 Кор. 1, 12; 4, 2; 11, 15. 1 Тим. 6, 5. Тит. 1, 11.

 

 

Глава 3

1 Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрiбнi для нас, як для деяких, схвальнi послання до вас або вiд вас? 2 Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пiзнають i читають усi люди; 3 ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служiння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця. 4 Таку впевненiсть ми маємо в Бозi через Христа. 5 Hе тому, що ми самi здатнi були помислити щось вiд себе, нiби вiд себе, але здiбнiсть наша вiд Бога. 6 Вiн дав нам здiбнiсть бути служителями Hового Завiту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. 7 Якщо ж служiння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлевi не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслiдок минущої слави обличчя його, — 8 то чи не значно славнiшим має бути служiння духа? 9 Бо коли слу­жiння осуду — славне, то тим бiльше ряснiє славою служiння виправдання. 10 Та прославлене навiть не є славним iз цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. 11 Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славнiше те‚ що триває. 12 Маючи таку надiю, ми дiємо з великим дерзновенням, 13 а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлевi не дивилися на кiнець того‚ що минає. 14 Та їхнiй розум заслiпився: бо те ж саме покривало донинi лишається незнятим при читаннi Старого Заповiту, бо воно знiмається Христом. 15 Донинi, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на сер­цi їхньому, 16 але коли навертаються до Господа, тодi це покривало знiмається. 17 Господь є Дух; а де Дух Господнiй, там свобода. 18 А ми всi‚ вiдкритим обличчям, як у дзеркалi, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ вiд слави у славу, як вiд Господнього Духа.

 

Глава 3. [1] 2 Кор. 1, 12. [2] 1 Кор. 9, 2. [3] Єз. 11, 19. Євр. 8, 10. [5] Ін. 15, 5. 1 Кор. 15, 10. [6] Єр. 31, 33. Ін. 6, 63. [7] Вих. 34, 30. [13] Рим. 10, 4. [14] Іс. 6, 10. 1 Кор. 2, 8. [16] Вих. 34, 34. [17] Ін. 4, 24. [18] 1 Кор. 15, 49. 2 Кор. 4, 6.

 

 

Глава 4

1 Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо, 2 але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи сло­ва Божого, а вiдкриваючи iсти­ну, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом. 3 Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть. 4 Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. 5 Бо ми не себе пропо­вiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми — раби вашi заради Iсуса, 6 тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.

7 Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. 8 Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї; 9 нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. 10 Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкри­лося в тiлi нашому. 11 Бо ми живi безперестанно вiддаємося на смерть заради Iсуса, щоб i життя Iсусове вiдкрилося у смертнiй плотi нашiй, 12 тому-то смерть дiє в нас, а життя у вас. 13 Але, маючи той же дух вiри, як написано: «Я вiрував i тому говорив», — i ми вiруємо, тому й говоримо, 14 знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Iсуса, воскресить через Iсуса i нас i поставить перед Собою з вами. 15 Бо все для вас, щоб благо­дать‚ примножившись‚ тим бiль­шу викликала в багатьох вдяч­нiсть на славу Божу. 16 Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. 17 Бо ко­роткочасне легке страждання на­ше викликає безмiрну вiчну славу, 18 коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вiчне.

 

Глава 4. [2] Діян. 23, 9. 2 Кор. 2, 17. [3] 1 Кор. 1, 18. [4] Ін. 14, 9. Кол. 1, 15. Євр. 1, 3. [5] 1 Кор. 2, 2; 3, 5. [6] Бут. 1, 3. 1 Пет. 2, 9. [7] 1 Кор. 2, 5. 2 Кор. 3, 5. [9] Пс. 36, 24. [10] Гал. 6, 17. [11] Рим. 8, 17. [13] Пс. 115, 1. [14] 1 Кор. 6, 14. 1 Сол. 1, 10. [16] 1 Пет. 3, 4. Еф. 3, 16. [17] Рим. 8, 18. [18] Євр. 11, 1.

 

 

Глава 5

1 Бо знаємо, що‚ коли земний наш дiм, ця хатина, розвали­ться, ми маємо вiд Бога житло на небесах, дiм нерукотворний, вiч­ний. 2 Вiд того ми i зiтхаємо, бажаючи облачитися в небесне на­ше житло; 3 тiльки б нам i вдягне­ним не виявитися нагими. 4 Бо ми, знаходячись у цiй хатинi, зiтха­ємо пiд тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. 5 Hа це саме i створив нас Бог i дав нам запоруку Духа. 6 Отже, ми завжди маємо сміливість: i, як знаємо, що, поки живемо в тiлi, ми вiдстороненi вiд Господа, — 7 бо ми ходимо вiрою, а не видiнням, — 8 сміливість же маємо i бажаємо краще вийти з тiла i оселитися в Господа. 9 I тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; 10 бо всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе.

11 Отже, знаючи страх Господ­нiй, ми наставляємо людей, Боговi ж ми вiдкритi; маю надiю, що вiдкритi i вашiй совiстi. 12 Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привiд хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрi хваляться обличчям, а не серцем. 13 Якщо ми втрачаємо самовладан­ня, то для Бога; коли ж скромнi, то для вас. 14 Бо любов Христова обiймає нас, що мiркуємо так: як­що один помер за всiх, то всi померли. 15 А Христос помер за всiх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них i воскреслого. 16 Тому ми вiднинi нi­кого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. 17 Отже, хто в Христi, той нове створiння; давнє минуло, тепер усе нове. 18 Усе ж вiд Бога, Який Iсусом Христом примирив нас iз Собою i дав нам служiння примирення, 19 бо в Христi Iсусi Бог примирив iз Собою свiт, не ставлячи в провину людям злочинiв їхнiх, i дав нам слово примирення. 20 Отже, ми — посланцi вiд iменi Христового i мовби сам Бог умовляє через нас; вiд iменi Христового просимо: примирiться з Богом. 21 Бо Того, Хто не знав грi­ха, Вiн зробив жерт­вою за грiх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.

 

Глава 5. [1] Іов. 4, 19. Євр. 9, 11. [2] Рим. 8, 23. [3] Іс. 61, 10. Одкр. 16, 15. [4] 1 Кор. 15, 54. [5] 2 Кор. 1, 22. [7] Рим. 8, 25. [8] Флп. 1, 23. [10] Іов. 34, 11. Мф. 16, 27; 25, 32. Рим. 14, 10. [13] 2 Кор. 11, 11. [15] Рим. 14, 9. Гал. 2, 20. [17] Іс. 43, 18-19. Рим. 6, 4. Одкр. 21, 5. [18] Рим. 5, 11. Еф. 2, 16. Кол. 1, 20. [21] Іс. 53, 9. Ін. 8, 46. 1 Пет. 2, 22. 1 Ін. 3, 5.

 

 

Глава 6

1 Ми ж, як спiвпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно. 2 Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе i в день спасiння допомiг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасiння. 3 Ми нiкому нi в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, 4 але в усьому показуємо себе як служителi Божi, у великому терпiннi, в бiдах i не­статках, у тiснотах, 5 у ранах, у в’яз­ницях, у вигнаннях, у трудах, у неспаннi, в постах, 6 у очищеннi, у розумі, у довготерпіннi, в добро­тi, в Дусi Святому, в нелицемiрнiй любовi, 7 у словi iстини, у силi Бо­жiй зi зброєю правди в правiй i в лiвiй руцi, 8 у славi i безчестi, у ганьбі i похвалах: як обманщики, але ми правдивi; 9 як незнані, але пiзнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті; 10 як сумні, але завжди радiємо; як бiднi, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нiчого не мають, але всiм володiємо.

11 Уста нашi вiдкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. 12 Вам не тiсно в нас, але в серцях ваших тiсно. 13 Такою ж вiдплатою‚ — кажу як дiтям, — будьте розширенi i ви.

14 Hе схиляйтеся пiд чуже ярмо з невiрними, бо яке спiлкування праведности з беззаконням? Що спiльного у свiтла з темрявою? 15 Яка згода мiж Христом i Велiа­ром? Або яка спiвучасть вiрного з невiрним? 16 Яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ i буду їхнiм Богом, i вони будуть Моїм народом. 17 I тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучіться, — говорить Господь, — i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. 18 I буду вам Отцем, i ви буде­те Моїми синами i дочками,» — говорить Господь Вседержитель.

 

Глава 6. [2] Іс. 49, 8. Лк. 4, 19. Євр. 3, 7. [4] 1 Кор. 4, 1. 2 Кор. 12, 10. [10] Притч. 13, 7. [15] 3 Цар. 18, 21. Сир. 13, 21. [16] Лев. 26, 12. Єр. 31, 1. 1 Кор. 3, 16; 6, 19. [17] Іс. 52, 11. Єр. 50, 8. Одкр. 18, 4. [18] Єр. 3, 19. Ос1, 10.

 

 

Глава 7

1 Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистьмо себе вiд усякої скверни плотi i духу, творячи святиню в страхові Божому.

2 Дайте нам місце. Ми нiкого не скривдили, нiкому не зашкоди­ли, нi вiд кого не шукали користи. 3 Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом i вмерти, i жити. 4 Я дуже надiюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утiхи, маю радiсть велику, при всiй скорботi нашiй. 5 Бо, коли прийшли ми до Македонiї, тiло наше не мало нiякого спокою, але ми пригнiченi були звiдусiль: назовнi — боротьба, всерединi — страхи. 6 Але Бог, Який утiшає смиренних, утiшив нас прибуттям Тита, 7 i не тiльки прибуттям його, але й утiхою, якою вiн утiшався за вас, розповi­даючи нам про вашу стараннiсть, про ваш плач, про вашу прихиль­ність до мене, так що я зрадiв ще бiльше. 8 Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч i каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. 9 Тепер я радiю не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що нiскiльки не зазнали вiд нас шкоди. 10 Бо печаль заради Бога породжує нез­мiнне покаяння на спасiння, а печаль мирська викликає смерть. 11 Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядiть, яку спричинило у вас стараннiсть, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревнiсть, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цiй справi. 12 Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ i не заради ображеного, але щоб вам вiдкрилося пiклування наше про вас перед Богом. 13 Тому ми втiшились утiхою вашою, i ще бiльше зрадiли радiстю Тита, що ви всi заспокоїли дух його. 14 От­же, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю iстину, так i перед Титом похвала наша виявилася правдивою. 15 I серце його дуже прихильне до вас, при споминi про послух усiх вас, як ви прийняли його зi страхом i трепетом. 16 Отже, радiю, що в усьому можу покластися на вас.

 

Глава 7. [6] 2 Кор. 1, 4. [10] 1 Пет. 2, 19.

 

 

Глава 8

1 Сповiщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Цер­к­вам Македонським, 2 бо вони серед великого випробування скорботами дуже багатi на радiсть; i глибока вбогiсть їхня дуже багата на щедрiсть їхню. 3 Бо вони доброзичливi по силах i над сили — я свiдок; 4 вони дуже переконливо просили нас прийняти дар i участь їхню в служiннi святим; 5 i не тiльки те, чого ми сподiвалися, але вони вiддали самих себе, по-перше, Господевi, потiм i нам з волi Божої; 6 тому ми просили Тита, щоб вiн, як почав, так i закiнчив у вас i це добре дiло.

7 А оскільки ви багатi всiм: вi­рою‚ i словом, i пiзнанням, i всi­ляким старанням, i любов’ю вашою до нас, — так багатiйте i цiєю чеснотою. 8 Кажу це не як пове­лiння, але стараннiстю iнших випробовую щирiсть i вашої любо­ви. 9 Адже ви знаєте благодать Господа нашого Iсуса Христа, що Вiн, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогiстю. 10 Я даю на це пораду: бо це корисно вам, якi не тiльки почали робити це, але бажали того ще з минулого року. 11 Зробiть же тепер саме дiло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі. 12 Бо коли є стараннiсть, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має. 13 Hе треба, щоб iншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рiвномiрнiсть. 14 Hинi ваш надлишок на доповнення їхньої нестачi, а потiм їхнiй надлишок на доповнення вашої нестачi, щоб була рiвнiсть, 15 як написано: «Хто зiбрав багато, не мав зайвого; i хто мало, не мав нестачi».

16 Дяка Боговi, Який вклав у серце Титове таку стараннiсть до вас. 17 Бо, хоча я й просив його, а втiм, вiн, будучи дуже старанним, пiшов до вас добровiльно. 18 З ним послали ми також брата, якого по всiх церквах хвалять за благовiс­тя, 19 i до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродiяння, якому ми служимо на славу Самого Господа i вiдпо­вiдно до вашого старання, 20 обе­рi­­гаючись, щоб не зазнати вiд ко­го нарiкання при такiй великiй кiлькості пожертв, доручуваних нашому служiнню; 21 бо ми дбаємо про добре не тiльки перед Господом, але й перед людьми. 22 Ми послали з ними i брата нашого, стараннiсть якого випробували ба­гато в чому, i вiн тепер iще стараннiший з великої впевнености у вас. 23 Що ж стосується Тита, це мiй товариш i спiвпрацівник у вас, а щодо братiв наших, це — по­сланцi церков, слава Христова. 24 От­же, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.

 

Глава 8. [2] Мк. 12, 44. Рим. 12, 8. [9] Мф. 8, 20. Лк. 2, 7. Ін. 1, 16. Флп. 2, 7 [12] Притч. 3, 28. [15] Вих. 16, 18. [21] Притч. 3, 4. Рим. 12, 17. Флп. 4, 8.

 

 

Глава 9

1 Для мене‚ втiм‚ зайва рiч писати вам про допомогу святим, 2 бо я знаю щирiсть вашу i хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, i ревнiсть ваша заохотила багатьох. 3 А братiв послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготованi 4 i щоб, коли прийдуть зi мною македоняни i знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромi, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненiстю. 5 Тому вважав я за потрiбне упросити братiв, щоб вони пiшли наперед до вас i потурбувалися, щоб сповiщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.

6 При цьому скажу: хто сiє скупо, той скупо i пожне, а хто сiє щедро, той щедро i пожне. 7 Кожен придiляй з ласки серця, не з гiркотою i не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. 8 Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди i в усьому маючи всякий достаток, були багатi на всяке добре дiло. 9 Як написано: «Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повiк». 10 Той же, Хто дає насiння сiячевi i хлiб на поживу, дасть рясноту посiяному вами i примножить плоди правди вашої, 11 так щоб ви були багатi на всяку щедрiсть, яка через нас створює подяку Боговi. 12 Бо дiло служiння цього не тiльки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великi подяки Боговi; 13 бо, спостерiгаючи досвiд цього служiння, вони прославляють Бога за покiрнiсть спо­вiдуваному вами Євангелiю Хрис­товому i за щире спiлкуван­ня з ними та з усiма, 14 молячись за вас iз прихильнiстю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу. 15 Дяка Боговi за невимовний дар Його!

 

Глава 9. [6] Притч. 19, 7; 22, 9. [7] Втор. 15, 7. Сир. 35, 8. 2 Кор. 8, 2. [8] 1 Тим. 6, 6. [9] Пс. 111, 9. [10] Іс. 55, 10.

 

 

Глава 10

1 Я ж, Павло, який особисто мiж вами смиренний, а заоч­но проти вас смiливий, благаю вас лагiднiстю й покірнiстю Христовою. 2 Благаю, щоб менi i в день приходу мого не вдаватися до тiєї рiшучої смiливостi, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, нiби ми чинимо за плоттю. 3 Бо ми, будучи в плотi, не за плоттю воюємо. 4 Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми 5 i всяке звеличування, що повстає проти пiзнання Бога, i беремо в полон усякий помисел на послух Христу, 6 i готовi покарати всiля­кий непослух, коли ваш послух здійсниться. 7 Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собi, що вiн Христів, той сам по собi суди, що як вiн Христів, так i ми Хрис­товi. 8 Бо коли б я i бiльше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. 9 Втiм, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. 10 Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а осо­бисто присутній — слабкий, i мова його незначна, — 11 такий нехай знає, що якi ми на словах у посланнях заочно, такi самi i на дiлi особисто. 12 Бо ми не смiємо рiвня­ти або прирiвнювати себе до тих, якi самi себе виставляють: вони мiряють себе самими собою та порiвнюють себе з собою нерозум­но. 13 А ми не будемо хвалитися безмiрно, але за мiрилом, що призначив нам Бог, як таку мiру, щоб досягти i до вас. 14 Бо ми не напружуємо себе, як тi, що не досяг­ли до вас, тому що ми досягли i до вас благовiстям Христовим. 15 Ми не без мiри хвалимося, не чужими трудами, але надiємось, що разом iз зростанням вiри вашої ми звеличимося мiж вами над­мiру, 16 так щоб проповiдувати Євангелiє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому дiлi. 17 «А хто хвалиться, нехай хвали­ться в Господi». 18 Бо не той дос­тойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

 

Глава 10. [2] 2 Кор. 2, 17. [3] 1 Тим. 1, 18. [4] Єр. 1, 10. 2 Кор. 6, 7. Еф. 6, 13. [5] 1 Кор. 1, 19; 3, 19. [7] Ін. 7, 24. [8] 2 Кор. 13, 10. [10] 2 Кор. 11, 6. [13] 2 Кор. 12, 5. [15] Рим. 15, 20. [17] Єр. 9, 24. 1 Кор. 1, 31. [18] Притч. 27, 2.

 

 

Глава 11

1 О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безум­ст­ва! Але ви i поблажливi до мене. 2 Бо я турбуюся про вас ревнiстю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дiвою. 3 Але боюсь, щоб, як змiй хитрiстю обманув Єву, так i вашi уми щоб не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi. 4 Бо якби хто, прийшовши, почав проповiдувати iншого Iсуса, Якого ми не пропо­вiдували, або коли б ви одержали iншого Духа, Якого не одержали, або iнше благовiстя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливi до цього. 5 Але я думаю, що я нi в чому не менший від великих апостолiв: 6 хоч я i неук у словi, але не в пiзнаннi. Втiм, ми у всьому цiлком вiдомi вам. 7 Чи згрiшив я тим, що принижував се­бе, щоб пiднести вас; бо безвiд­платно проповiдував вам Єванге­лiє Боже? 8 Вiд iнших церков я одержував плату для служiння вам; а перебуваючи у вас, хоч i терпiв нестаток, нiкому не докучав, 9 бо нестаток мiй поповнили браття, що прийшли з Македонiї; та й у всьому я старався i постара­юсь не бути для вас тягарем. 10 По iстинi Христовiй, що в менi, скажу, що ця похвала не вiдбереться вiд мене в країнах Ахайї. 11 Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Боговi вiдомо! Але так роблю i так робитиму, 12 щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як i ми. 13 Бо такi лжеапостоли — лукавi працiвники, що набирають вигляду апостолiв Христових. 14 I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, 15 а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителiв правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх.

16 Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то приймiть мене хоч як нерозумного, щоб i менi скiль­ки-небудь похвалитися. 17 А що кажу, то кажу не в Господi, але нiби в безумствi при такiй вiдвазi на похвалу. 18 Як багато хто хвалиться за плоттю, то i я буду хвалитися. 19 Бо ви, люди розумнi, охоче терпите нерозумних: 20 ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, ко­ли хто б’є вас в обличчя. 21 Hа со­ром скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалити­ся чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я. 22 Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. Сíм’я Авраамове? I я. 23 Христовi служителi? У нерозумi говорю — я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi. 24 Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного; 25 три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй; 26 багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпе­ках у мiстi, у небезпеках в пусте­лi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами, 27 в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi. 28 Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви. 29 Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би? 30 Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю. 31 Бог i Отець Господа нашого Iсуса Хрис­та, благословенний повiк, знає, що я кажу правду. 32 У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.

 

Глава 11. [2] Іс. 62, 5. Ос. 2, 19. [3] Бут. 3, 4. Ін. 8, 44. 2 Пет. 3, 17. 1 Тим. 6, 3. [5] 1 Кор. 15, 10. [6] 1 Кор. 2, 1. 2 Кор. 10, 10. [8] Діян. 20, 33. 2 Сол. 3, 8. 1 Кор. 4, 5. [10] Рим. 9, 1. [13] Діян. 15, 24. [15] Мф. 7, 15. [18] Флп. 3, 4. [22] Діян. 22, 3. Флп. 3, 5. [24] Втор. 25, 3. [25] Діян. 14, 19; 16, 22; 27, 41. [27] 1 Кор. 4, 11. [29] 1 Кор. 9, 22. [31] Рим. 9, 1. Гал. 1, 20. [32] Діян. 9, 24.

 

 

Глава 12

1 Hе корисно хвалитися ме­нi, бо я прийду до видiнь i одкровень Господнiх. 2 Знаю чоловiка у Христi, який чотирнадцять рокiв тому (чи в тiлi — не знаю, чи без тiла — не знаю‚ Бог вiдає) узятий був до третього неба. 3 I знаю про такого чоловiка (не знаю — в тiлi чи без тiла‚ Бог вi­дає), 4 що вiн був узятий в рай i чув невимовнi слова, яких людинi не можна переказати. 5 Таким чоловiком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хiба тiльки немочами моїми. 6 А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу iстину; але я утримуюсь, щоб нiхто не подумав про мене бiльше, нiж скiльки в менi бачить або чує вiд мене. 7 А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався. 8 Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене. 9 Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова. 10 Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гонiн­нях, в утисках за Христа, бо, коли я немiчний, тодi сильний.

11 Я дiйшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слiд було хвалити ме­не, бо в мене нi в чому нема недос­татку супроти найперших апосто­лiв, хоч я i нiщо. 12 Ознаки апосто­ла виявилися перед вами всяким терпiнням, знаменнями, чудесами i силами. 13 Бо чого не вистачає у вас перед iншими церквами, хiба тiльки того, що сам я не був вам тягарем? Простiть менi таку провину. 14 Ось третiй раз я готовий iти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе дiти повиннi збирати майно для батькiв, а батьки для дiтей. 15 Я охоче буду витрачати своє i виснажувати себе за душi вашi, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люб­лений вами. 16 Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас. 17 Але чи користувався я чим вiд вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас? 18 Я упросив Тита i послав iз ним одного з бра­тiв: чи скористався Тит чим вiд вас? Чи не в одному дусi ми дiя­ли? Чи не однією дорогою ходили?

19 Чи не думаєте ще, що ми тiльки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христi, i все це, улюбленi, для вашого повчання. 20 Бо я боюсь, щоб менi, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб i вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрос­ти, гнiву, сварок, наклепiв, нашептів‚ пихи, безладдя, 21 щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мiй, i щоб не оплакувати менi багатьох, що згрiшили ранiш i не покаялись у нечистотi, блудi та непотребствi, яке чинили.

 

Глава 12. [1] Гал. 1, 12; 2, 2. [9] Рим. 5, 3. 2 Кор. 4, 8; 11, 30. [13] 1 Кор. 1, 5. [14] Діян. 20, 33. [15] Кол. 1, 24.1 Сол. 2, 8. 2 Тим. 2, 10. [17] 2 Кор. 7, 2. [19] 1 Кор. 10, 33.

 

 

Глава 13

1 Третiй раз уже iду до вас. При устах двох або трьох свiдкiв буде твердим усяке слово. 2 Я попереджав i попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так i тепер, будучи вiдсутнiм, пишу тим, якi ранiше згрiшили, та всiм iншим, що, коли знов прийду, не пощаджу. 3 Ви шукаєте доказу то­го, чи говорить у менi Христос: Вiн не безсилий для вас, але силь­ний у вас. 4 Бо, хоч вiн i розп’ятий у немочi, але живий силою Божою; i ми також, хоч немiчнi в Hьому, але будемо живi з Hим силою Бо­жою у вас.

5 Перевiряйте самих себе, чи у вiрi ви; самих себе дослiджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Iсус Христос у вас? Хiба тiльки ви не тi, ким повиннi бути. 6 Про нас же, сподiваюся, дiзнаєтесь, що ми тi, ким бути повиннi. 7 Молимо Бога, щоб ви не чинили нiякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повиннi бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здава­лися i не тими, ким повиннi бути. 8 Бо ми не сильнi проти iстини, але сильні за iстину. 9 Ми радiємо, коли ми немiчнi, а ви сильнi, за це ми i молимось, за вашу досконалiсть. 10 Для того я й пишу це у вiдсутностi, щоб у присутностi не вжити суворости за владою, даною менi Господом на будування, а не на розорення.

11 А втiм, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утiшайтесь, будьте однодумнi, мирнi, — i Бог любови й миру буде з вами. 12 Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi святi!

13 Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога Отця‚ i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами. Амiнь.

 

Глава 13. [1] Втор. 19, 15; 17, 6. Мф. 18, 16. Ін. 8, 16. Євр. 10, 28. [2] 2 Кор. 10, 2. [4] Рим. 6, 4. [5] 1 Кор. 11, 28. Еф. 3, 17. [10] 2 Кор. 10, 8. [11] 1 Пет. 3, 8. Рим. 15, 5. Флп. 2, 2. [12] 1 Пет. 5, 14. Рим. 16, 16. 1 Кор. 16, 20.