Третє соборне послання святого апостола Іоана Богослова

1 Старець — улюбленому Гаєвi, якого я дійсно люблю.

2 Улюблений! Молюся, щоб ти був здоровий i досяг успiхiв у всьому, як досягає душа твоя. 3 Бо я дуже зрадiв, коли прийшли браття i засвiдчили про твою вiр­нiсть iстинi. 4 Для мене немає бiль­шої радости, як чути, що мої дiти ходять в iстинi.

5 Улюблений! Ти вiрно чиниш у тому, що робиш для братiв i для подорожніх. 6 Вони засвiдчили пе­ред церквою про твою любов. Ти добре зробиш, коли випровадиш їх, як належить перед Богом, 7 бо вони заради iменi Його пiшли, не взявши нiчого вiд язичникiв. 8 От­же, ми повиннi приймати таких, щоб стати спiвпрацівниками iсти­ни.

9 Я писав до церкви; але Дiот­реф, що любить бути першим у них, не приймає нас. 10 Тому, коли прийду, то нагадаю про дiла, якi вiн чинить, обмовляючи нас лихими словами, i‚ не задовольняючись тим, сам не приймає братiв i забо­роняє бажаючим та виганяє з церк­ви. 11 Улюблений! Не будь подiбним до лихого, але до добро­го: хто ро­бить добро, той вiд Бога; а хто чи­нить зло, той не бачив Бо­га. 12 Про Димитрiя засвiдчено всi­ма i самою iстиною, свiдчимо також i ми, i ви знаєте, що свiдчення наше правдиве.

13 Багато чого мав я написати; але не хочу писати до тебе чорни­лами i тростиною, 14 а сподіваюся незабаром побачити тебе i пого­ворити устами до уст. 15 Мир тобi. Вiтають тебе друзi; вiтай друзiв поiменно. Амiнь.

 

Глава 1. [4] 1 Кор. 4, 15. [8] Мф. 10, 40. [11] 1 Ін. 2, 29.